Кількість абзаців - 161 Таблиця поправок


Про соціальний діалог в Україні (Повторне друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. ЗАКОН УКРАЇНИ
 		    ЗАКОН УКРАЇНИ Проект
 
1. Про соціальний діалог в Україні
 		    Про соціальний діалог в Україні
 
2. Цей Закон визначає правові засади організації та порядку ведення соціального діалогу в Україні з метою регулювання трудових, соціально-економічних відносин, забезпечення соціальної стабільності, розвитку громадянського суспільства.
 		 -1- Хара В.Г.
 Преамбулу законопроекту викласти у такій редакції:
"Цей Закон визначає правові засади організації та порядку ведення соціального діалогу в Україні з метою вироблення та реалізації державної соціальної і економічної політики, регулювання соціально-трудових відносин та забезпечення підвищення рівня і якості життя громадян, соціальної стабільності в суспільстві."
 		Враховано   Цей Закон визначає правові засади організації та порядку ведення соціального діалогу в Україні з метою вироблення та реалізації державної соціальної і економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин та забезпечення підвищення рівня і якості життя громадян, соціальної стабільності в суспільстві.
 
3. Стаття 1. Соціальний діалог
 		    Стаття 1. Соціальний діалог
 
4. Соціальний діалог - це процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціально-економічної політики та регулювання соціально-трудових відносин.
 		 -2- Шаров І.Ф.
 Статтю 1 викласти у такій редакції:
"Соціальним діалогом слід вважати процес досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених й взаємовигідних рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціально-економічної політики, регулювання соціально-трудових відносин."
 		Враховано частково   Соціальний діалог - процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.
 
    -3- Папієв М.М.
 У статті 1 слова "соціально-економічної політики" замінити словами "соціальної та економічної політики".
 		Враховано    
5. Стаття 2. Законодавство про соціальний діалог
 		    Стаття 2. Законодавство України про соціальний діалог
 
6. 1. Законодавство про соціальний діалог складається з Конституції України, законів України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", "Про організації роботодавців", "Про колективні договори і угоди", "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", трудового законодавства, цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
 		    1. Законодавство України про соціальний діалог базується на Конституції України і складається із законів України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", "Про організації роботодавців", "Про колективні договори і угоди", "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", цього Закону, трудового законодавства, інших законів та нормативно-правових актів.
 
7. 2. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про соціальний діалог, застосовуються правила цього договору.
 		 -4- Круць М.Ф.
 Частину другу статті 2 викласти у такій редакції:
"2. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про соціальний діалог, застосовуються норми міжнародного договору."
 		Враховано   2. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про соціальний діалог, застосовуються норми міжнародного договору.
 
8. Стаття 3. Основні принципи соціального діалогу
 		    Стаття 3. Основні принципи соціального діалогу
 
9. Соціальний діалог здійснюється на принципах:
 		    Соціальний діалог здійснюється на принципах:
 
10. законності;
 		 -5- Шаров І.Ф.
 У першому абзаці статті 3 після слова "законності" додати "та верховенства права".
 		Враховано   законності та верховенства права;
 
11. репрезентативності й повноважності сторін та їх представників;
 		 -6- Папієв М.М.
 У статті 3 слово "повноважності" замінити словом "правоможності".
 		Враховано   репрезентативності і правоможності сторін та їх представників;
 
12. незалежності та рівноправності сторін;
 		    незалежності та рівноправності сторін;
 
13. конструктивності та взаємодії;
 		    конструктивності та взаємодії;
 
14. добровільності та прийняття реальних зобов’язань;
 		    добровільності та прийняття реальних зобов’язань;
 
15. взаємної поваги та пошуку компромісних рішень;
 		    взаємної поваги та пошуку компромісних рішень;
 
16. обов’язковості розгляду пропозицій сторін;
 		    обов’язковості розгляду пропозицій сторін;
 
17. пріоритету узгоджувальних процедур;
 		    пріоритету узгоджувальних процедур;
 
18. відкритості та гласності;
 		    відкритості та гласності;
 
19. обов’язковості дотримання досягнутих домовленостей;
 		    обов’язковості дотримання досягнутих домовленостей;
 
20. відповідальності за виконання прийнятих зобов’язань.
 		    відповідальності за виконання прийнятих зобов’язань.
 
21. Стаття 4. Рівні та сторони соціального діалогу
 		    Стаття 4. Рівні та сторони соціального діалогу
 
22. 1. Соціальний діалог здійснюється на національному, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація, транснаціональна корпорація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі.
 		 -7- Папієв М.М.
 Частину першу статті 4 після слова "національному" доповнити словом "галузевому ".
 		Враховано   1. Соціальний діалог здійснюється на національному, галузевому, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі.
 
    -8- Хара В.Г.
 У частині першій статті 4 слова "транснаціональна корпорація" виключити.
 		Враховано    
23. 2. Сторонами соціального діалогу є:
 		    2. До сторін соціального діалогу належать:
 
24. на національному рівні - профспілкова сторона, суб’єктами якої є всеукраїнські об’єднання професійних спілок, а в межах певного виду економічної діяльності - всеукраїнські професійні спілки, створені за галузевою ознакою; сторона роботодавців, суб’єктами якої є всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців та їх об’єднання, що діють у кількох видах економічної діяльності, а в межах певного виду економічної діяльності - об’єднання організацій роботодавців, які створені за галузевою ознакою і мають статус всеукраїнських; сторона органів виконавчої влади, суб’єктами якої є Кабінет Міністрів України та/або центральні органи виконавчої влади;
 		 -9- Папієв М.М.
 Частину другу статті 4 викласти у такій редакції:
"2. До сторін соціального діалогу належать
на національному рівні – профспілкова сторона, суб’єктами якої є об’єднання професійних спілок, які мають статус всеукраїнських; сторона роботодавців, суб’єктами якої є об’єднання організацій роботодавців, які мають статус всеукраїнських; сторона органів виконавчої влади, суб’єктом якої є Кабінет Міністрів України;
на галузевому рівні – профспілкова сторона, суб’єктами якої є всеукраїнські профспілки та їх об’єднання, які діють в межах певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона роботодавців, суб’єктами якої є всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців, які діють в межах певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона органів виконавчої влади, суб’єктами якої є відповідні центральні органи виконавчої влади;
на територіальному рівні - профспілкова сторона, суб’єктами якої є профспілки відповідного рівня та їх об’єднання, які діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона роботодавців, суб’єктами якої є організації роботодавців та їх об’єднання, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона органів виконавчої влади, суб’єктами якої є місцеві органи виконавчої влади, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці стороною соціального діалогу можуть бути органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством;
на локальному рівні – сторона працівників, суб’єктами якої є первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності - вільно обрані для ведення колективних переговорів представники (представник) працівників; сторона роботодавця, суб’єктами якої є роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця."
 		Враховано   на національному рівні – профспілкова сторона, суб’єктами якої є об’єднання професійних спілок, які мають статус всеукраїнських; сторона роботодавців, суб’єктами якої є об’єднання організацій роботодавців, які мають статус всеукраїнських; сторона органів виконавчої влади, суб’єктом якої є Кабінет Міністрів України;
на галузевому рівні – профспілкова сторона, суб’єктами якої є всеукраїнські профспілки та їх об’єднання, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона роботодавців, суб’єктами якої є всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона органів виконавчої влади, суб’єктами якої є відповідні центральні органи виконавчої влади;
 
25. на територіальному рівні - профспілкова сторона, суб’єктами якої є професійні спілки відповідного рівня та організації професійних спілок, їх об’єднань, які діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона роботодавців, суб’єктами якої є організації роботодавців та їх об’єднання, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона органів виконавчої влади, суб’єктами якої є місцеві органи виконавчої влади, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці стороною соціального діалогу можуть бути органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством;
 		    на територіальному рівні - профспілкова сторона, суб’єктами якої є профспілки відповідного рівня та їх об’єднання, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона роботодавців, суб’єктами якої є організації роботодавців та їх об’єднання, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона органів виконавчої влади, суб’єктами якої є місцеві органи виконавчої влади, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. На території відповідної адміністративно-територіальної одиниці стороною соціального діалогу можуть бути органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством;
 
26. на локальному рівні - сторона працівників, суб’єктами якої є первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності - вільно обрані представники (представник) працівників, та сторона роботодавця, суб’єктами якої є роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця.
 		    на локальному рівні – сторона працівників, суб’єктами якої є первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності - вільно обрані для ведення колективних переговорів представники (представник) працівників; сторона роботодавця, суб’єктами якої є роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця.
 
27. 3. Для здійснення соціального діалогу та участі в роботі органів соціального діалогу склад суб’єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців визначається за критеріями репрезентативності.
 		 -10- Хара В.Г.
 Частину третю статті 4 викласти у такій редакції:
"3. Для участі у колективних переговорах з укладення колективних договорів і угод, три (дво)сторонніх органах та у міжнародних заходах, склад суб’єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців визначається за критеріями репрезентативності."
 		Враховано   3. Для участі у колективних переговорах з укладення колективних договорів і угод, тристоронніх або двосторонніх органах та у міжнародних заходах склад суб’єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців визначається за критеріями репрезентативності.
 
28. Загальними критеріями репрезентативності для профспілок та їх об’єднань є статус та чисельність членів цих організацій; для організацій роботодавців та їх об’єднань - статус та загальна чисельність працівників підприємств - членів відповідних організацій роботодавців.
 		 -11- Папієв М.М.
Шевчук О.Б.
 Доповнити законопроект після статті 4 новими статтями у такій редакції:
"Стаття 5. Загальні критерії репрезентативності
1. Загальними критеріями репрезентативності для суб’єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців є:
легалізація (реєстрація) зазначених організацій (об’єднань) та їх статус;
для профспілок, їх організацій та об’єднань – загальна чисельність їх членів, для організацій роботодавців та їх об’єднань – загальна чисельність працівників, які працюють на підприємствах – членах відповідних організацій роботодавців;
галузева та територіальна розгалуженість;
адміністративна та фінансова незалежність організацій (об’єднань);
досвід діяльності організацій (об’єднань).
Стаття 6. Визначення критеріїв репрезентативності на рівнях соціального діалогу
1. На національному рівні для участі у колективних переговорах з укладення генеральної угоди, для делегування представників у Національну тристоронню соціально-економічну раду, до органів управління фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування та інших тристоронніх органів соціального діалогу, участі у міжнародних заходах репрезентативними є такі об’єднання профспілок та об’єднання організацій роботодавців, які:
легалізовані (зареєстровані) відповідно до закону;
є всеукраїнськими об’єднаннями профспілок, що налічують не менш як сто п’ятдесят тисяч членів; є всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців, на підприємствах членів яких працює не менш як двісті тисяч працівників;
мають у своєму складі профспілки, їх організації та об’єднання організацій роботодавців у більшості адміністративно-територіальних одиниць України, визначених частиною другою статті 133 Конституції України, а також не менш як три всеукраїнські профспілки та не менш як три всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців;
мають досвід роботи не менше трьох років та адміністративну і фінансову незалежність.
2. На галузевому рівні для участі у колективних переговорах з укладення галузевих (міжгалузевих) угод та для делегування представників до органів соціального діалогу на відповідному рівні репрезентативними є такі професійні спілки та їх об’єднання, організації роботодавців та їх об’єднання, які:
легалізовані (зареєстровані) відповідно до закону;
є всеукраїнськими профспілками, членами яких є не менш як три відсотки працівників, зайнятих у відповідній галузі; всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців, створених за галузевою ознакою, на підприємствах членів яких працюють не менш як п’ять відсотків працівників, зайнятих у відповідному виді (видах) економічної діяльності;
3. На територіальному рівні для участі у колективних переговорах з укладення територіальних угод та для делегування представників до органів соціального діалогу репрезентативними є такі професійні спілки та їх об’єднання і організації роботодавців та їх об’єднання, які:
легалізовані (зареєстровані) відповідно до закону;
є обласними, місцевими профспілками, їх організаціями та об’єднаннями, створеними за територіальною ознакою, членами яких є не менше двох відсотків зайнятого населення у відповідній адміністративно-територіальній одиниці; організацій роботодавців, їх об’єднань, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на підприємствах членів яких працюють не менше п’яти відсотків зайнятого населення у відповідній адміністративно-територіальній одиниці;
4. На локальному рівні для участі у колективних переговорах з укладення колективних договорів відповідно до закону репрезентативними є:
сторона працівників, суб’єктами якої є первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності - вільно обрані представники (представник) працівників;
сторона роботодавця, суб’єктами якої є роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця.
5. Професійні спілки та їх об’єднання, організації роботодавці та їх об’єднання, що не відповідають критеріям репрезентативності, за рішенням своїх виборних органів можуть надавати повноваження репрезентативним організаціям та об’єднанням відповідного рівня для представлення своїх інтересів або вносити на розгляд відповідних органів соціального діалогу свої пропозиції. Ці пропозиції є обов’язковими для розгляду сторонами під час формування узгодженої позиції та прийняття рішень.
Стаття 7. Оцінка відповідності критеріям репрезентативності та її підтвердження
1. Оцінка відповідності критеріям репрезентативності профспілок та їх об’єднань, організацій роботодавців та їх об’єднань проводиться:
на національному та галузевому рівнях – рішенням Національної служби посередництва і примирення;
на територіальному рівні – рішеннями відповідних відділень Національної служби посередництва і примирення.
2. Підтвердження репрезентативності суб’єктів сторони профспілок та сторони роботодавців здійснюється відповідно Національною службою посередництва і примирення та її відділеннями один раз на п’ять років. Профспілки, їх організації та об’єднання, організації роботодавців та їх об’єднання, в тому числі новоутворені, мають право звертатися до Національної служби посередництва і примирення та відповідних її відділень для оцінки відповідності критеріям репрезентативності за наявності для цього фактичних підстав, але не більше одного разу на рік.
3. Національна служба посередництва і примирення та її відділення за результатами оцінки відповідності критеріям репрезентативності та підтвердження репрезентативності ведуть реєстр цих організацій (об’єднань).
4. Порядок оцінки відповідності критеріям репрезентативності та підтвердження репрезентативності суб’єктів сторін профспілок та організацій роботодавців затверджується Національної службою посередництва і примирення після погодження із сторонами соціального діалогу на національному рівні.
У зв’язку з цим статті 5- 14- вважати статтями 8-20."
 		Враховано   Стаття 5. Загальні критерії репрезентативності
1. Загальними критеріями репрезентативності для суб’єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців є:
легалізація (реєстрація) зазначених організацій (об’єднань) та їх статус;
для профспілок, їх організацій та об’єднань – загальна чисельність їх членів, для організацій роботодавців та їх об’єднань – загальна чисельність працівників, які працюють на підприємствах – членах відповідних організацій роботодавців;
галузева та територіальна розгалуженість.
Стаття 6. Визначення критеріїв репрезентативності на рівнях соціального діалогу
1. На національному рівні для участі у колективних переговорах з укладення генеральної угоди, для делегування представників до Національної тристоронньої соціально-економічної ради, до органів управління фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування та інших тристоронніх органів соціального діалогу, участі у міжнародних заходах репрезентативними є об’єднання профспілок та об’єднання організацій роботодавців, які:
легалізовані (зареєстровані) відповідно до закону;
є всеукраїнськими об’єднаннями профспілок, що налічують не менш як сто п’ятдесят тисяч членів;
є всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців, на підприємствах членів яких працюють не менш як двісті тисяч працівників;
мають у своєму складі профспілки, їх організації та об’єднання організацій роботодавців у більшості адміністративно-територіальних одиниць України, визначених частиною другою статті 133 Конституції України, а також не менш як три всеукраїнські профспілки та не менш як три всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців.
2. На галузевому рівні для участі у колективних переговорах з укладення галузевих (міжгалузевих) угод та для делегування представників до органів соціального діалогу на відповідному рівні репрезентативними є професійні спілки та їх об’єднання, організації роботодавців та їх об’єднання, які:
легалізовані (зареєстровані) відповідно до закону;
є всеукраїнськими профспілками, членами яких є не менш як три відсотки працівників, зайнятих у відповідній галузі;
всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців, створених за галузевою ознакою, на підприємствах членів яких працюють не менш як п’ять відсотків працівників, зайнятих у відповідному виді (видах) економічної діяльності.
3. На територіальному рівні для участі у колективних переговорах з укладення територіальних угод та для делегування представників до органів соціального діалогу репрезентативними є професійні спілки та їх об’єднання і організації роботодавців та їх об’єднання, які:
легалізовані (зареєстровані) відповідно до закону;
є обласними, місцевими профспілками, їх організаціями та об’єднаннями, створеними за територіальною ознакою, членами яких є не менше двох відсотків зайнятого населення у відповідній адміністративно-територіальній одиниці;
є організаціями роботодавців, їх об’єднаннями, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на підприємствах членів яких працюють не менше п’яти відсотків зайнятого населення у відповідній адміністративно-територіальній одиниці.
4. На локальному рівні для участі у колективних переговорах з укладення колективних договорів відповідно до закону репрезентативними є:
сторона працівників, суб’єктами якої є первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності - вільно обрані представники (представник) працівників;
сторона роботодавця, суб’єктами якої є роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця.
5. Професійні спілки та їх об’єднання, організації роботодавців та їх об’єднання, що не відповідають критеріям репрезентативності, за рішенням своїх виборних органів можуть надавати повноваження репрезентативним організаціям та об’єднанням відповідного рівня для представлення своїх інтересів або вносити на розгляд відповідних органів соціального діалогу свої пропозиції. Ці пропозиції є обов’язковими для розгляду сторонами під час формування узгодженої позиції та прийняття рішень.
Стаття 7. Оцінка відповідності критеріям репрезентативності та її підтвердження
1. Оцінка відповідності критеріям репрезентативності профспілок та їх об’єднань, організацій роботодавців та їх об’єднань проводиться:
на національному та галузевому рівнях – Національною службою посередництва і примирення;
на територіальному рівні – відповідними відділеннями Національної служби посередництва і примирення.
2. Підтвердження репрезентативності суб’єктів сторони профспілок та сторони роботодавців здійснюється відповідно Національною службою посередництва і примирення та її відділеннями один раз на п’ять років. Профспілки, їх організації та об’єднання, організації роботодавців та їх об’єднання, у тому числі новоутворені, мають право звертатися до Національної служби посередництва і примирення та відповідних її відділень для оцінки відповідності критеріям репрезентативності за наявності для цього фактичних підстав, але не частіше одного разу на рік.
3. Національна служба посередництва і примирення та її відділення за результатами оцінки відповідності критеріям репрезентативності та підтвердження репрезентативності ведуть реєстр цих організацій (об’єднань).
4. Порядок оцінки відповідності критеріям репрезентативності та підтвердження репрезентативності суб’єктів сторін профспілок та організацій роботодавців затверджується Національною службою посередництва і примирення після погодження сторонами соціального діалогу на національному рівні.
 
    -12- Шевчук О.Б.
 У абзаці другому частині третьої статті 4 слова "підприємств – членів відповідних організацій роботодавців" замінити словами "які працюють на підприємствах – членах відповідних організацій роботодавців";
 		Враховано у частині першій статті 5   
    -13- Волинець Є.В.
 У статті 5. Загальні критерії репрезентативності:
абзац 5 "адміністративна та фінансова незалежність організацій (об’єднань)" та абзац 6 "досвід діяльності організацій (об’єднань)" вилучити.
У статті 6. Визначення критеріїв репрезентативності на рівнях соціального діалогу:
в пункті 1 абзаці 3 слова "сто п’ятдесят тисяч членів" замінити на "сто тисяч членів";
в цьому ж абзаці слова "двісті тисяч працівників" замінити на "сто п’ятдесят тисяч працівників";
в пункті 1 абзац 5 "мають досвід роботи не менше трьох років та адміністративну і фінансову незалежність" – вилучити;
в пункті 2 в абзаці 3 після слів "не менш як три відсотки працівників" замінити на "не менш як один відсоток працівників";
в пункті 3 в абзаці 3 слова "членами яких є не менше двох відсотків зайнятого населення у відповідній адміністративно-територіальній одиниці" – вилучити.
Статтю 7. Оцінка відповідності критеріям репрезентативності та її підтвердження – вилучити.
Відповідно нумерацію наступних статей змінити.
 		Відхилено    
29. Стаття 5. Форми здійснення соціального діалогу
 		    Стаття 8. Форми здійснення соціального діалогу
 
30. 1. Соціальний діалог здійснюється між сторонами соціального діалогу відповідного рівня у формах: обміну інформацією; консультацій; узгоджувальних процедур; колективних переговорів з укладення колективних договорів і угод.
 		    1. Соціальний діалог здійснюється між сторонами соціального діалогу відповідного рівня у формах:
обміну інформацією;
консультацій;
узгоджувальних процедур;
колективних переговорів з укладення колективних договорів і угод.
 
31. 2. Обмін інформацією здійснюється з метою з’ясування позицій, досягнення домовленостей, пошуку компромісу і прийняття спільних рішень щодо соціально-економічних і трудових питань.
 		 -14- Шаров І.Ф.
 Частину другу статті 5 викласти у такій редакції:
"Обмін інформацією здійснюється з метою з’ясування причин неузгодженостей (конфліктів) досягнення спільних домовленостей, пошуку компромісу та прийняття взаємовигідних рішень щодо соціальних, економічних та трудових питань."
 		Враховано частково   2. Обмін інформацією здійснюється з метою з’ясування позицій, досягнення домовленостей, пошуку компромісу і прийняття спільних рішень з питань економічної та соціальної політики.
 
    -15- Папієв М.М.
 У частині другій статті 5 слова “спільних рішень щодо соціально-економічних і трудових питань” замінити словами “рішень з питань економічної та соціальної політики”.
 		Враховано редакційно    
32. Порядок обміну інформацією визначається сторонами. Жодна із сторін не може відмовити в наданні інформації, крім випадків, якщо така інформація відповідно до закону належить до інформації з обмеженим доступом.
 		    Порядок обміну інформацією визначається сторонами. Жодна із сторін не може відмовити в наданні інформації, крім випадків, якщо така інформація відповідно до закону належить до інформації з обмеженим доступом.
 
33. 3. Консультації проводяться за пропозицією сторони соціального діалогу з метою визначення та зближення позицій сторін при прийнятті ними рішень, що належать до їх компетенції.
 		    3. Консультації проводяться за пропозицією сторони соціального діалогу з метою визначення та зближення позицій сторін при прийнятті ними рішень, що належать до їх компетенції.
 
34. Сторона-ініціатор направляє іншим сторонам письмову пропозицію із зазначенням предмета консультації та терміну її проведення. Сторони, які одержали таку пропозицію, зобов’язані взяти участь у консультації, спільно погодити порядок і строки її проведення та визначити склад учасників.
 		    Сторона-ініціатор направляє іншим сторонам письмову пропозицію із зазначенням предмета консультації та терміну її проведення. Сторони, які одержали таку пропозицію, зобов’язані взяти участь у консультації, спільно погодити порядок і строки її проведення та визначити склад учасників.
 
35. 4. Узгоджувальні процедури здійснюються з метою врахування позицій сторін, вироблення компромісних узгоджених рішень під час розроблення законодавчих та нормативно-правових актів.
 		 -16- Бірюк Л.В.
В'язівський В.М.
 У частині четвертій статті 5 слова "законодавчих та" замінити словом "проектів".
 		Враховано   4. Узгоджувальні процедури здійснюються з метою врахування позицій сторін, вироблення компромісних узгоджених рішень під час розроблення проектів нормативно-правових актів.
 
36. Порядок проведення узгоджувальних процедур визначається органами соціального діалогу відповідного рівня.
 		 -17- Папієв М.М.
 Абзац другий частини четвертої статті 8 доповнити словами: "якщо інше не передбачено законодавством".
 		Враховано   Порядок проведення узгоджувальних процедур визначається органами соціального діалогу відповідного рівня, якщо інше не передбачено законодавством або колективними угодами.
 
    -18- Єгоренко Т.В.
 Абзац другий частини четвертої статті 8 доповнити словами: "якщо інше не передбачено законодавством або колективними угодами".
 		Враховано    
37. Недосягнення компромісу між сторонами за результатами узгоджувальних процедур не може бути підставою для перешкоджання роботі органів соціального діалогу.
 		    Недосягнення компромісу між сторонами за результатами узгоджувальних процедур не може бути підставою для перешкоджання роботі органів соціального діалогу.
 
38. 5. Колективні переговори проводяться з метою укладення колективних договорів і угод.
 		    5. Колективні переговори проводяться з метою укладення колективних договорів і угод.
 
39. За результатами колективних переговорів укладаються: на національному рівні - національні угоди; на територіальному рівні - територіальні угоди; на локальному рівні - колективні договори.
 		 -19- Папієв М.М.
 Абзац другий частини п’ятої статті 5 викласти в такій редакції:
"За результатами колективних переговорів укладаються колективні договори та угоди: на національному рівні – Генеральна угода; на галузевому рівні – галузеві (міжгалузеві) угоди; на територіальному рівні - територіальні угоди; на локальному рівні – колективні договори".
 		Враховано   За результатами колективних переговорів укладаються колективні договори та угоди:
на національному рівні – Генеральна угода;
на галузевому рівні – галузеві (міжгалузеві) угоди;
на територіальному рівні - територіальні угоди;
на локальному рівні – колективні договори.
 
40. Колективні договори і угоди після їх укладення є обов’язковими для виконання суб’єктами сторін соціального діалогу, які їх уклали.
 		 -20- Шевчук О.Б.
 Абзаци третій, четвертий та п’ятий частини 5 статті 5 вилучити".
 		Враховано      
41. Норми національних угод діють безпосередньо і є обов’язковими для застосування під час укладання колективних договорів на всіх підприємствах, в установах та організаціях, які перебувають у сфері дії сторін.
 		       
42. У національних та територіальних угодах за домовленістю сторін можуть встановлюватися терміни та черговість укладення колективних договорів на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають у сфері дії цих угод.
 		       
43. Порядок проведення колективних переговорів визначається окремим Законом.
 		    Порядок проведення колективних переговорів визначається законом.
 
44. Стаття 6. Органи соціального діалогу
 		    Стаття 9. Органи соціального діалогу
 
45. 1. Для ведення соціального діалогу на національному та територіальному рівнях із рівного числа представників сторін соціального діалогу відповідного рівня утворюються Національна тристороння соціально-економічна рада та територіальні тристоронні соціально-економічні ради.
 		 -21- Шевчук О.Б.
 Частину першу статті 6 викласти у такій редакції:
"1. Для ведення соціального діалогу на національному та територіальному рівнях із рівного числа представників сторін соціального діалогу відповідного рівня у порядку, визначеному статтями 11 та 15 цього Закону, утворюються Національна тристороння соціально-економічна рада та територіальні тристоронні соціально-економічні ради."
 		Враховано   1. Для ведення соціального діалогу на національному і територіальному рівнях з рівного числа представників сторін соціального діалогу відповідного рівня у порядку, визначеному статтями 11 та 17 цього Закону, утворюються Національна тристороння соціально-економічна рада та територіальні тристоронні соціально-економічні ради.
 
46. За ініціативою сторін можуть утворюватися інші тристоронні органи соціального діалогу - комітети, комісії тощо.
 		 -22- Бірюк Л.В.
В'язівський В.М.
 Абзац другий статті 6 викласти у такій редакції:
"За ініціативою сторін можуть утворюватися галузеві (міжгалузеві) тристоронні соціально-економічні ради та інші тристоронні органи соціального діалогу - комітети, комісії тощо."
 		Враховано   За ініціативою сторін можуть утворюватися галузеві (міжгалузеві) тристоронні або двосторонні соціально-економічні ради та інші тристоронні органи соціального діалогу (комітети, комісії тощо).
На локальному рівні для ведення колективних переговорів з укладення колективних договорів стороною працівників (суб’єктами якої є первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності - вільно обрані представники (представник) працівників) та стороною роботодавця (суб’єктами якої є роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця) утворюється двостороння робоча комісія відповідно до закону.
 
    -23- Хара В.Г.
 Доповнити частину першу статті 6 новим абзацом такого змісту:
"На локальному рівні для ведення колективних переговорів з укладення колективних договорів стороною працівників, суб’єктами якої є первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності - вільно обрані представники (представник) працівників; стороною роботодавця, суб’єктами якої є роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця утворюється двостороння робоча комісія відповідно закону."
 		Враховано    
47. 2. Тристоронні органи соціального діалогу утворюються за спільним рішенням сторін відповідного рівня. Ініціатором утворення може виступати будь-яка сторона.
 		 -24- Сухий Я.М.
 Частину другу статті 6 викласти у такій редакції:
"2. Три (дво)сторонні органи соціального діалогу утворюються за спільним рішенням сторін відповідного рівня за ініціативою будь-якої сторони соціального діалогу відповідного рівня."
 		Враховано   2. Тристоронні або двосторонні органи соціального діалогу утворюються за спільним рішенням сторін відповідного рівня за ініціативою будь-якої сторони соціального діалогу відповідного рівня.
 
48. 3. Після прийняття рішення про утворення тристороннього органу та його кількісний склад кожна сторона соціального діалогу самостійно делегує для участі в його роботі своїх повноважних представників.
 		 -25- Сухий Я.М.
 У частині третій статті 6 після слова "самостійно" доповнити слова "призначає (делегує)", слово "тристороннього" замінити словом "три (дво)стороннього".
 		Враховано   3. Після прийняття сторонами рішення про утворення тристороннього або двостороннього органу соціального діалогу та його кількісний склад кожна сторона соціального діалогу самостійно призначає (делегує) для участі в його роботі своїх повноважних представників.
 
49. 4. Представники сторони органів виконавчої влади в органи соціального діалогу на національному рівні призначаються Кабінетом Міністрів України, а в межах певного виду економічної діяльності - рішеннями центральних органів виконавчої влади; на територіальному рівні - рішеннями місцевих органів виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
 		 -26- Папієв М.М.
 Частину четверту статті 6 викласти у такій редакції:
"4. На національному рівні представники сторони органів виконавчої влади в органи соціального діалогу призначаються Кабінетом Міністрів України; на галузевому рівні – рішенням центральних органів виконавчої влади; на територіальному рівні - рішеннями місцевих органів виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.";
 		Враховано   4. На національному рівні представники сторони органів виконавчої влади в органах соціального діалогу призначаються Кабінетом Міністрів України, на галузевому рівні – рішенням центральних органів виконавчої влади, на територіальному рівні - рішеннями місцевих органів виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
 
50. 5. Профспілкова сторона та сторона роботодавців визначає квоти представництва за критеріями репрезентативності та порядок делегування від профспілок і організацій роботодавців в органи соціального діалогу на спільних зібраннях повноважних представників організацій відповідного рівня:
 		 -27- Папієв М.М.
 Частину п’яту статті 6 викласти у такій редакції;
"5. Профспілкова сторона та сторона роботодавців, суб’єкти, яких підтвердили свою репрезентативність, самостійно визначає порядок делегування представників профспілок та їх об’єднань і організацій роботодавців та їх об’єднань до органів соціального діалогу на зібраннях повноважних представників організацій (їх об’єднань), що мають право участі в соціальному діалозі на відповідному рівні."
 		Враховано   5. Профспілкова сторона та сторона роботодавців, суб’єкти яких підтвердили свою репрезентативність, самостійно визначають порядок обрання (делегування) представників профспілок та їх об’єднань і організацій роботодавців та їх об’єднань до органів соціального діалогу на зібранні повноважних представників організацій та їх об’єднань, що мають право участі в соціальному діалозі відповідного рівня.
 
51. на національному рівні - на спільних зібраннях повноважних представників всеукраїнських об’єднань професійних спілок, всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців та їх об’єднань, що діють у кількох видах економічної діяльності; а в межах певного виду економічної діяльності - всеукраїнських професійних спілок, об’єднань організацій роботодавців, які створені за галузевою ознакою і мають статус всеукраїнських;
 		       
52. на територіальному рівні - на спільних зібраннях повноважних представників професійних спілок та їх об’єднань, організацій роботодавців та їх об’єднань, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці і мають відповідний статус.
 		       
53. 6. Ініціатором проведення таких спільних зібрань може виступити будь-яка організація відповідного рівня, яка має надіслати повідомлення всім організаціям не пізніше ніж за один місяць до його проведення.
 		 -28- Папієв М.М.
 Частину шосту статті 6 вважати абзацом другим частини п’ятої та викласти у такій редакції:
"Ініціатором проведення зібрань може виступити будь-яка репрезентативна організація (об’єднання) відповідного рівня, яка надсилає повідомлення всім іншим репрезпнтативним організаціям (об’єднанням) не пізніше, ніж за один місяць до його проведення."
У зв’язку з цим частину сьому вважати частиною шостою.
 		Враховано   Ініціатором проведення зібрання може виступати будь-яка репрезентативна організація (об’єднання) відповідного рівня, яка надсилає повідомлення всім іншим репрезентативним організаціям (об’єднанням) не пізніш як за один місяць до його проведення.
 
54. Спільне зібрання повноважних представників вважається правоможним, якщо в ньому взяли участь представники не менше половини організацій з відповідним статусом, які дали згоду на участь у зібранні.
 		 -29- Папієв М.М.
 Абзац третій частини шостої статті 6 після слова "половини" доповнити словами "репрезентативних організацій на відповідному рівні".
 		Враховано   Зібрання повноважних представників вважається правоможним, якщо в ньому взяли участь представники більше половини репрезентативних організацій відповідного рівня, які дали згоду на участь у зібранні.
 
55. Для участі у зібранні організації, які отримали повідомлення, подають його організаторам не пізніше як за 10 днів до дати його проведення такі довідки:
 		 -30- Папієв М.М.
 Абзаци третій та четвертий частини шостої статті 6 викласти у такій редакції:
"Для участі в зібранні організації, які отримали повідомлення, подають його організаторам не пізніше як за 10 днів до дати проведення зібрання посвідчення, видане Національною службою посередництва і примирення/або її відповідними відділеннями про свою репрезентативність. "
 		Враховано   Для участі в зібранні організації, які отримали повідомлення, подають його організаторам не пізніш як за 10 днів до дня проведення зібрання рішення Національної служби посередництва і примирення або її відповідних відділень про свою репрезентативність.
 
56. профспілки - про свій статус та загальну чисельність членів;
 		       
57. об’єднання профспілок - про свій статус, перелік своїх членських організацій та загальну чисельність членів;
 		       
58. організації роботодавців - про свій статус та загальну чисельність працівників, які працюють на підприємствах - членах відповідних організацій роботодавців;
 		       
59. об’єднання організацій роботодавців - про свій статус, перелік своїх членських організацій та загальну чисельність працівників, які працюють на підприємствах членів відповідних організацій роботодавців.
 		       
60. Дані в цій довідці визначаються на дату подання інформації.
 		       
61. Відповідно до затвердженого на спільних зібраннях повноважних представників квот професійні спілки та їх об’єднання, організації роботодавців та їх об’єднання делегують до складу профспілкової сторони та сторони роботодавців в органи соціального діалогу своїх представників на основі рішень виборних органів, які діють у цих організаціях згідно з їх статутами.
 		 -31- Папієв М.М.
 Абзац п’ятий частини шостої статті 6 викласти в такій редакції:
"Для визначення квот репрезентативними профспілками та їх об’єднаннями, репрезентативними організаціями роботодавців та їх об’єднаннями надають для розгляду на зібранні копії документів, по яких була підтверджена їх репрезентативність. З їх урахуванням визначається розподіл квот. Відповідно до затверджених на зібраннях повноважних представників квот репрезентативні професійні спілки та їх об’єднання, репрезентативні організації роботодавців та їх об’єднання делегують до складу профспілкової сторони та сторони роботодавців в органи соціального діалогу своїх представників на основі рішень виборних органів, які діють у цих організаціях згідно з їх статутами."
 		Враховано   Для встановлення квот репрезентативні профспілки та їх об’єднання, репрезентативні організації роботодавців та їх об’єднання подають для розгляду на зібранні копії документів, що підтверджують їх репрезентативність. Розподіл квот між репрезентативними профспілками, їх об’єднаннями здійснюється пропорційно до чисельності їх членів, а між репрезентативними організаціями роботодавців, їх об’єднаннями – пропорційно до чисельності працівників, які працюють на підприємствах - членах відповідних організацій роботодавців, але не менш як по одному представнику від кожної репрезентативної профспілки, організації роботодавців, їх об’єднань відповідного рівня. Відповідно до затверджених на зібранні повноважних представників квот репрезентативні профспілки та їх об’єднання, репрезентативні організації роботодавців та їх об’єднання делегують до складу профспілкової сторони та сторони роботодавців в органи соціального діалогу своїх представників на підставі рішень виборних органів, які діють у цих організаціях згідно з їх статутами.
 
62. У разі ротації у складі діючих тристоронніх органів соціального діалогу спільні зібрання повноважних представників організують відповідні сторони цих органів.
 		    У разі ротації у складі діючих тристоронніх або двосторонніх органів соціального діалогу зібрання повноважних представників проводять відповідні сторони цих органів.
 
63. Дії організатора спільного зібрання повноважних представників, що порушують права суб’єктів сторін соціального діалогу, можуть бути оскаржені в судовому порядку.
 		    Дії організатора зібрання повноважних представників, що порушують права суб’єктів сторін соціального діалогу, можуть бути оскаржені в судовому порядку.
 
64. 7. Повноваження та організація роботи тристоронніх органів соціального діалогу регулюються цим Законом, статутами, положеннями та регламентами, що затверджуються цими органами.
 		 -32- Стоян О.М.
 У абзаці першому частини сьомої статті 6 після слів "цим законом" доповнити словами "іншими нормативно-правовими актами".
 		Враховано   6. Повноваження та організація роботи тристоронніх або двосторонніх органів соціального діалогу регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, статутами, положеннями та регламентами, що затверджуються цими органами.
 
65. Рішення, прийняті тристоронніми органами соціального діалогу в межах їх повноважень є обов’язковими для розгляду органами державної влади та органами місцевого самоврядування, профспілками та організаціями роботодавців відповідного рівня.
 		    Рішення, прийняті тристоронніми або двосторонніми органами соціального діалогу в межах їх повноважень, є обов’язковими для розгляду органами державної влади та органами місцевого самоврядування, профспілками та їх об’єднаннями, організаціями роботодавців та їх об’єднаннями відповідного рівня.
 
66. Органи соціального діалогу інформують громадськість про свою діяльність та прийняті рішення.
 		 -33- Стоян О.М.
 Статтю 10 викласти у такій редакції:
"Стаття 10. Участь сторін соціального діалогу на національному рівні у міжнародних заходах
1. Для участі у міжнародних заходах, в тому числі конференціях Міжнародної організації праці, кожна сторона соціального діалогу на національному рівні самостійно визначає повноважних представників.
2. З метою сприяння застосуванню міжнародних трудових норм та національним заходам, що стосуються діяльності Міжнародної організації праці, Кабінет Міністрів України проводить консультації на національному рівні з іншими сторонами соціального діалогу, суб’єктами яких є репрезентативні всеукраїнські об’єднання профспілок та репрезентативні всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців. "
 		Враховано   Органи соціального діалогу інформують громадськість про свою діяльність та прийняті рішення.
Стаття 10. Участь сторін соціального діалогу
на національному рівні у міжнародних заходах
1. Для участі у міжнародних заходах, в тому числі конференціях Міжнародної організації праці, кожна сторона соціального діалогу на національному рівні самостійно визначає повноважних представників.
2. З метою сприяння застосуванню міжнародних трудових норм та національним заходам, що стосуються діяльності Міжнародної організації праці, Кабінет Міністрів України проводить консультації на національному рівні з іншими сторонами соціального діалогу, суб’єктами яких є репрезентативні всеукраїнські об’єднання профспілок та репрезентативні всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців.
 
    -34- Папієв М.М.
 Статтю 10 викласти у такій редакції: "Стаття 10. Участь сторін соціального діалогу на національному рівні у міжнародних заходах
1. З метою сприяння застосуванню міжнародних трудових норм та національним заходам, що стосуються діяльності Міжнародної організації праці, Кабінет Міністрів України проводить консультації на національному рівні із сторонами соціального діалогу, суб’єктами яких є репрезентативні всеукраїнські об’єднання профспілок та репрезентативні всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців.
2. Для участі у конференціях Міжнародної організації праці повноважних представників визначає самостійно кожна сторона Національної тристоронньої соціально-економічної ради."
 		Враховано редакційно    
67. Стаття 7. Порядок створення та склад Національної тристоронньої соціально-економічної ради
 		 -35- Мірошниченко Ю.Р.
 Частину першу статті 11 викласти в такій редакції:
"1.Національна тристороння соціально-економічна рада (далі Національна рада) – постійно діючий орган, що утворюється Президентом України для ведення соціального діалогу."
 		Враховано   Стаття 11. Порядок створення та склад Національної тристоронньої соціально-економічної ради
 
68. 1. Національна тристороння соціально-економічна рада (далі - Національна рада) - це самостійний постійно діючий орган, який створюється для ведення соціального діалогу на національному рівні.
 		 -36- В'язівський В.М.
 Абзац перший частини першої статті 7 доповнити словами "відповідно до цього Закону".
 		Відхилено   1. Національна тристороння соціально-економічна рада (далі – Національна рада) – постійно діючий орган, що утворюється Президентом України для ведення соціального діалогу.
 
69. Координацію організаційних заходів щодо створення Національної ради здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
 		       
70. 2. Національна рада об'єднує 45 членів, які делегуються сторонами соціального діалогу:
 		 -37- Хара В.Г.
 Частину другу статті 7 викласти у такій редакції:
"2. Національна рада складається із рівної кількості повноважних представників сторін соціального діалогу національного рівня і об'єднує 60 членів, які здійснюють свої повноваження на громадських засадах:
20 членів профспілкової сторони, які делегуються репрезентативними об'єднаннями профспілок, які мають статус всеукраїнських;
20 членів сторони роботодавців, які делегуються репрезентативними об'єднаннями організацій роботодавців, які мають статус всеукраїнських;
20 членів сторони органів виконавчої влади, які призначаються Кабінетом Міністрів України.
Делегування членів профспілкової сторони і сторони роботодавців здійснюється відповідно до частини п’ятої статті 9 цього Закону."
 		Враховано   2. Національна рада складається з рівної кількості повноважних представників сторін соціального діалогу національного рівня і об'єднує 60 членів, які здійснюють свої повноваження на громадських засадах:
 
71. 15 членів - профспілковою стороною, які делегуються репрезентативними об'єднаннями професійних спілок. Репрезентативними вважаються об’єднання професійних спілок (федерації, конфедерації тощо), які мають статус всеукраїнських і налічують не менш як сто п’ятдесят тисяч членів.
 		    20 членів профспілкової сторони, які делегуються репрезентативними об'єднаннями профспілок, які мають статус всеукраїнських;
 
72. 15 членів - стороною роботодавців, які делегуються репрезентативними об'єднаннями організацій роботодавців. Репрезентативними вважаються всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців та їх об’єднання, на підприємствах членів яких працюють не менш як двісті тисяч працівників, зайнятих у кількох видах економічної діяльності;
 		    20 членів сторони роботодавців, які делегуються репрезентативними об'єднаннями організацій роботодавців, які мають статус всеукраїнських;
 
73. 15 членів - стороною органів виконавчої влади, які призначаються Кабінетом Міністрів України.
 		    20 членів сторони органів виконавчої влади, які призначаються Кабінетом Міністрів України.
 
74. Делегування представників профспілкової сторони та сторони роботодавців здійснюється відповідно до частин п’ятої та шостої статті 6 цього Закону. При визначенні чисельності членів об’єднань профспілок та організацій роботодавців для підтвердження репрезентативності не допускається їх подвійний облік.
 		    Делегування членів профспілкової сторони і сторони роботодавців здійснюється відповідно до частини п’ятої статті 9 цього Закону.
 
75. Про прийняті рішення щодо складу Національної ради сторони інформують одна одну.
 		       
76. 3. Кожна сторона Національної ради із свого складу визначає співголову та його заступників.
 		    3. Кожна сторона Національної ради із свого складу визначає співголову та його заступників.
 
77. Очолює Національну раду голова, який обирається на першому засіданні із співголів сторін терміном на один рік.
 		 -38- Шевчук О.Б.
 Абзац другий частини третьої статті 7 вилучити..
 		Враховано      
78. 4. Строк повноважень членів Національної ради становить три роки. Питання позбавлення повноважень у зв'язку з невиконанням обов’язків членів Національної ради або з інших причин належить до компетенції кожної із сторін. Про зміни в персональному складі сторони інформують Національну раду у письмовій формі.
 		 -39- Хара В.Г.
 Абзац перший частини четвертої статті 7 викласти у такій редакції:
"4. Строк повноважень членів Національної ради становить шість років. Питання позбавлення повноважень у зв'язку з невиконанням обов’язків членів Національної ради або з інших причин належить до компетенції кожної із сторін."
 		Враховано   4. Строк повноважень членів Національної ради становить шість років. Питання позбавлення повноважень члена Національної ради у зв'язку з неналежним виконанням ним обов’язків або з інших причин належить до компетенції кожної із сторін.
 
79. Члени Національної ради, голова, співголови сторін та їх заступники здійснюють свої повноваження на громадських засадах.
 		 -40- Сухий Я.М.
 Абзац другий частини четвертої статті 7 вилучити.
 		Враховано      
80. 5. Всеукраїнські об’єднання профспілок та організацій роботодавців, які не відповідають критеріям, визначеним абзацами другим та третім частини другої цієї статті, можуть за рішенням своїх виборних органів надавати повноваження репрезентативним об’єднанням, представленим у Національній раді, або подавати на розгляд відповідних сторін пропозиції з питань, що належать до компетенції Національної ради. Ці пропозиції є обов’язковими для розгляду сторонами під час формування узгодженої позиції та прийняття рішень.
 		 -41- Папієв М.М.
 Частину п’яту статті 7 виключити.
 		Враховано      
81. Стаття 8. Функції та права Національної ради
 		 -42- Шевчук О.Б.
 Статтю 8 викласти у такій редакції:
“Стаття 12. Завдання, функції та права Національної ради
1. До основних завдань Національної ради належать:
1) вироблення консолідованої позиції сторін соціального діалогу щодо стратегії економічного і соціального розвитку та шляхів вирішення існуючих проблем у цій сфері;
2) підготовка і надання узгоджених рекомендацій і пропозицій Президентові України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України з питань формування і реалізації державної економічної та соціальної політики, регулювання економічних, соціальних, трудових відносин.
2. Національна рада відповідно до покладених на неї завдань виконує дорадчі, консультативні та узгоджувальні функції шляхом вироблення спільної позиції та рекомендацій і пропозицій сторін соціального діалогу щодо:
формування та реалізації державної соціальної, економічної політики і регулювання трудових відносин;
проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань соціальної та економічної політики і трудових відносин, державних програм економічного та соціального розвитку, інших державних цільових програм;
державних соціальних стандартів та рівня оплати праці;
основних економічних і соціальних аспектів проекту Державного бюджету України на відповідний рік;
ратифікації Україною конвенцій Міжнародної організації праці, міждержавних угод та нормативних актів ЄС з питань, що зачіпають права працівників і роботодавців
створення сприятливого середовища для розвитку соціального діалогу, ефективної діяльності суб’єктів господарювання, професійних спілок, організацій роботодавців та їх взаємодії з іншими інститутами громадянського суспільства;
впровадження міжнародного і вітчизняного досвіду з організації та ведення соціального діалогу;
інших питань, які сторони вважають значущими для забезпечення конституційних прав і гарантій громадян, суспільної злагоди, соціально-економічного розвитку держави.
3. Пропозиції та рекомендації, прийняті в межах компетенції Національної ради та схвалені її рішенням, є обов’язковими для розгляду органами державної влади та органами місцевого самоврядування, яким вони адресовані. Для участі у розгляді цих рішень можуть запрошуватися члени Національної ради.

4. Національна рада має право:
звертатися з пропозиціями щодо регулювання відносин в економічній та соціально-трудовій сферах, схваленими її рішеннями, до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, роботодавців, професійних спілок, їх організацій та об’єднань;
делегувати своїх представників для участі у розгляді органами виконавчої влади, професійними спілками, організаціями роботодавців та їх об’єднаннями питань соціальної та економічної політики і трудових відносин;
одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, професійних спілок, їх організацій та об’єднань, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань;
співпрацювати з органами соціального діалогу інших держав, міжнародними організаціями.
 		Враховано   Стаття 12. Завдання, функції та права Національної тристоронньої соціально-економічної ради
1. До основних завдань Національної ради належать:
1) вироблення консолідованої позиції сторін соціального діалогу щодо стратегії економічного і соціального розвитку України та шляхів вирішення існуючих проблем у цій сфері;
2) підготовка та надання узгоджених рекомендацій і пропозицій Президентові України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України з питань формування і реалізації державної економічної та соціальної політики, регулювання трудових, економічних, соціальних відносин.
 
82. 1. Національна рада виконує дорадчі, консультативні та узгоджувальні функції шляхом вироблення пропозицій і рекомендацій з урахуванням інтересів сторін соціального діалогу щодо:
 		    2. Національна рада відповідно до покладених на неї завдань виконує дорадчі, консультативні та узгоджувальні функції шляхом вироблення спільної позиції та надання рекомендацій і пропозицій сторін соціального діалогу щодо:
 
83. формування та реалізації державної соціально-економічної політики та регулювання трудових відносин;
 		    формування і реалізації державної економічної та соціальної політики, регулювання трудових, економічних, соціальних відносин;
 
84. проектів законодавчих та нормативно-правових актів з питань соціально-економічного розвитку і трудових відносин, державних програм економічного та соціального розвитку, інших державних цільових програм;
 		    проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань соціальної та економічної політики і трудових відносин, державних програм економічного та соціального розвитку, інших державних цільових програм;
 
85. державних соціальних стандартів та рівня оплати праці;
 		    державних соціальних стандартів та рівня оплати праці;
 
86. обсягів видатків на соціальні цілі у законопроекті про державний бюджет України на відповідний рік;
 		    основних економічних і соціальних показників проекту Державного бюджету України на відповідний рік;
 
87. ратифікації Україною конвенцій Міжнародної організації праці;
 		    ратифікації Україною конвенцій Міжнародної організації праці, міждержавних угод та нормативних актів ЄС з питань, що стосуються прав працівників і роботодавців;
 
88. створення сприятливого середовища для розвитку соціального діалогу, ефективної діяльності суб’єктів господарювання, організацій профспілок та роботодавців;
 		    створення сприятливого середовища для розвитку соціального діалогу, ефективної діяльності суб’єктів господарювання, професійних спілок, організацій роботодавців та їх взаємодії з іншими інститутами громадянського суспільства;
 
89. впровадження міжнародного і вітчизняного досвіду з організації та ведення соціального діалогу;
 		    впровадження міжнародного і вітчизняного досвіду з організації та ведення соціального діалогу;
 
90. інших питань, які сторони вважають значущими для забезпечення конституційних прав і гарантій громадян, суспільної злагоди, соціально-економічного розвитку держави.
 		    інших питань, які сторони вважають значущими для забезпечення конституційних прав і гарантій громадян, суспільної злагоди, соціально-економічного розвитку держави.
 
91. 2. Пропозиції та рекомендації, прийняті в межах компетенції Національної ради та схвалені її рішенням, є обов’язковими для розгляду органами державної влади та органами місцевого самоврядування, професійними спілками та організаціями роботодавців, яким вони адресовані. При розгляді цих рішень можуть запрошуватися делеговані члени Національної ради.
 		    3. Пропозиції та рекомендації, прийняті в межах компетенції Національної ради та схвалені її рішенням, є обов’язковими для розгляду органами державної влади та органами місцевого самоврядування, яким вони адресовані. Для участі у розгляді цих рішень можуть запрошуватися члени Національної ради.
 
92. 3. Національна рада має право:
 		    4. Національна рада має право:
 
93. звертатися з пропозиціями щодо регулювання відносин у соціально-економічній та трудовій сферах, які схвалені її рішеннями, до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, роботодавців, професійних спілок, їх організацій та об’єднань;
 		    звертатися з пропозиціями щодо регулювання відносин в економічній та соціально-трудовій сферах, схваленими її рішеннями, до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, роботодавців, професійних спілок, їх організацій та об’єднань;
 
94. делегувати своїх представників для участі у розгляді органами виконавчої влади, професійними спілками, організаціями роботодавців та їх об’єднаннями питань соціально-економічного розвитку і трудових відносин;
 		    делегувати своїх представників для участі у розгляді органами виконавчої влади, професійними спілками, організаціями роботодавців та їх об’єднаннями питань соціальної та економічної політики і трудових відносин;
 
95. одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, професійних спілок, їх організацій та об’єднань, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань;
 		    одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, професійних спілок, їх організацій та об’єднань, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань;
 
96. співпрацювати з органами соціального діалогу інших держав, міжнародними організаціями, міжнародними проектами та фондами, які діють в Україні.
 		 -43- Папієв М.М.
 В абзаці другому частини першої статті 8 слова "соціально-економічної політики" замінити словами "соціальної, економічної політики".
 		Враховано   співпрацювати з органами соціального діалогу інших держав, міжнародними організаціями.
 
    -44- Папієв М.М.
 В абзаці третьому частини першої статті 8:
після слів "законодавчих та" доповнити словом "інших";
слова "соціально-економічного розвитку" замінити словами "соціальної та економічної політики";
 		Враховано    
    -45- Папієв М.М.
 В абзаці другому частини третьої статті 8 слова "соціально-економічній та трудовій сферах" замінити словами "економічній та соціально - трудовій сферах";
 		Враховано    
    -46- Папієв М.М.
 В абзаці третьому частини третьої статті 8 слова "соціально-економічного розвитку" замінити словами "соціальної та економічної політики";
 		Враховано    
    -47- Папієв М.М.
 У абзаці п’ятому частини третьої статті 8 викласти у такій редакції:
"співпрацювати з органами соціального діалогу інших держав, міжнародними організаціями "
 		Враховано    
97. Стаття 9. Організація діяльності Національної ради
 		 -48- Хара В.Г.
 Статтю 9 викласти у такій редакції:
"Стаття 13. Організація діяльності Національної ради
1. Координує діяльність Національної ради голова, який призначається Президентом України із членів Національної ради за поданням Президії Національної ради терміном на один рік.
Порядок та черговість ротації голови встановлюється регламентом Національної ради.
2. Голова Національної ради:
скликає засідання, у тому числі позачергові, та головує на них;
приймає рішення про проведення консультацій та узгоджувальних процедур;
скликає засідання Президії, оперативні наради представників сторін та секретаріату;
приймає за погодженням із співголовами Національної ради рішення щодо питань, які потребують оперативного вирішення, у порядку, визначеному регламентом
представляє Національну раду у відносинах з державними органами влади, міжнародними та громадськими організаціями;
приймає рішення про покладання виконання обов’язків голови на одного із своїх заступників на час своєї відсутності з поважних причин;
спрямовує роботу секретаріату Національної ради.
3. Співголова Національної ради:
координує діяльність відповідної сторони Національної ради;
скликає засідання відповідної сторони у разі необхідності узгодження спільної позиції та вирішення питань щодо змін у персональному складі;
представляє позицію відповідної сторони на засіданнях Національної ради, а також під час проведення на національному рівні консультацій та узгоджувальних процедур;
інформує членів Національної ради відповідної сторони про результати розгляду питань між засіданнями.
Співголова Національної ради має двох заступників.
4. Національна рада забезпечує виконання своїх функцій шляхом проведення засідань, консультацій, семінарів, конференцій, утворення комітетів, робочих та експертних груп.
5. Вищим керівним органом Національної ради є засідання, яке проводиться не рідше ніж раз на три місяці згідно з планом заходів із реалізації пріоритетних напрямів діяльності на відповідний рік. Позачергове засідання може скликатися головою, в тому числі на вимогу однієї із сторін.
Засідання вважається правоможним, якщо в ньому беруть участь не менше двох третин складу кожної із сторін. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх від кожної сторони.
6. У період між засіданнями керівним органом Національної ради є Президія.
До складу Президії входять Голова Національної ради, співголови Національної ради, їх заступники та Секретар Національної ради.
До основних завдань Президії Національної ради відносяться:
подання Президенту України кандидатури Голови Національної ради, Секретаря Національної ради;
координація діяльності Національної ради, сторін Національної ради у період між засіданнями Національної ради;
формування пропозиції Голові Національної ради щодо скликання чергових та позачергових засідань Національної ради;
формування порядку денного засідань Національної ради;
розробка змін до Регламенту Національної ради з подальшим його затвердженням на засіданні Національної ради;
Порядок формування та роботи Президії Національної ради регулюється Регламентом Національної ради, що затверджується на її засіданні.
7. У разі потреби за рішенням Президії можуть утворюватися комісії, робочі та експертні групи. До складу зазначених комісій, груп можуть залучатися незалежні експерти та фахівці.
8. Порядок роботи Національної ради регулюються регламентом, що затверджується рішенням Національної ради."
 		Враховано   Стаття 13. Організація діяльності Національної тристоронньої соціально-економічної ради
1. Координує діяльність Національної ради Голова, який призначається Президентом України із членів Національної ради за поданням Президії Національної ради терміном на один рік.
Порядок та черговість ротації Голови встановлюється Регламентом Національної ради.
 
98. 1. Національна рада забезпечує виконання своїх функцій шляхом проведення засідань, консультацій, утворення комітетів, тимчасових робочих та експертних груп.
 		       
99. 2. Основною організаційною формою діяльності Національної ради є засідання, яке проводиться не рідше ніж раз на три місяці відповідно до плану роботи. Позачергове засідання може скликатися головою, в тому числі на вимогу однієї із сторін.
 		    2. Голова Національної ради:
скликає засідання, у тому числі позачергові, та головує на них;
приймає рішення про проведення консультацій та узгоджувальних процедур;
скликає засідання Президії, оперативні наради представників сторін та секретаріату;
приймає за погодженням із співголовами Національної ради рішення щодо питань, які потребують оперативного вирішення, у порядку, визначеному Регламентом;
представляє Національну раду у відносинах з органами державної влади, міжнародними та громадськими організаціями;
приймає рішення про покладання виконання обов’язків Голови на одного із своїх заступників на час своєї відсутності з поважних причин;
спрямовує роботу секретаріату Національної ради.
 
100. Засідання вважається правоможним, якщо в ньому беруть участь не менше двох третин складу кожної сторони. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх від кожної сторони.
 		       
101. 3. Координацію діяльності Національної ради здійснює її голова, який має такі повноваження:
 		    3. Співголова Національної ради:
координує діяльність відповідної сторони Національної ради;
 
102. скликати засідання, у тому числі позачергові, та головувати на них;
 		    скликає засідання відповідної сторони у разі необхідності узгодження спільної позиції та вирішення питань про зміни у персональному складі;
 
103. приймати рішення про проведення консультацій та узгоджувальних процедур;
 		    представляє позицію відповідної сторони на засіданнях Національної ради, а також під час проведення на національному рівні консультацій та узгоджувальних процедур;
 
104. скликати оперативні наради співголів та їх заступників;
 		    інформує членів Національної ради відповідної сторони про результати розгляду питань між засіданнями.
 
105. приймати в межах повноважень Національної ради рішення щодо питань, які потребують оперативного вирішення;
 		    Співголова Національної ради має двох заступників.
 
106. представляти Національну раду у відносинах з державними органами влади, організаціями профспілок і роботодавців, міжнародними організаціями;
 		       
107. 4. Співголови сторін одночасно є заступниками голови Національної ради і здійснюють координацію діяльності сторін шляхом:
 		    4. Національна рада забезпечує виконання своїх функцій шляхом проведення засідань, консультацій, семінарів, конференцій, утворення комітетів, робочих та експертних груп.
 
108. проведення засідань сторони у разі необхідності узгодження спільної позиції та вирішення питань щодо змін у персональному складі;
 		       
109. представлення позиції відповідної сторони на засіданнях Національної ради, а також під час проведення на національному рівні консультацій та узгоджувальних процедур;
 		       
110. інформування членів Національної ради відповідної сторони про результати розгляду питань між засіданнями.
 		       
111. У разі тимчасової відсутності голови з поважних причин його обов’язки за домовленістю виконує один із співголів.
 		       
112. 5. Для забезпечення діяльності Національної ради між засіданнями з рівного числа членів сторін утворюються комітети.
 		    5. Вищим керівним органом Національної ради є засідання, яке проводиться не рідше, ніж раз на три місяці згідно з планом заходів з реалізації пріоритетних напрямів діяльності на відповідний рік. Позачергове засідання може скликатися головою, у тому числі на вимогу однієї із сторін.
Засідання вважається правоможним, якщо в ньому беруть участь не менше двох третин складу кожної із сторін. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх від кожної сторони.
 
113. Комітети вивчають та розглядають актуальні питання, віднесені до компетенції Національної ради, готують висновки з питань, що розглядаються Національною радою, та пропозиції до проектів законодавчих і нормативно-правових актів.
 		       
114. Положення про комітети та їх персональний склад затверджуються рішенням Національної ради.
 		       
115. 6. У разі потреби за рішенням комітетів можуть утворюватися тимчасові робочі та експертні групи. До складу зазначених груп можуть залучатися незалежні експерти та фахівці.
 		    6. У період між засіданнями керівним органом Національної ради є Президія.
До складу Президії входять Голова Національної ради, співголови Національної ради, їх заступники та секретар Національної ради.
До основних завдань Президії Національної ради належать:
подання Президенту України кандидатури Голови Національної ради, секретаря Національної ради;
координація діяльності Національної ради, сторін Національної ради у період між засіданнями Національної ради;
формування пропозиції Голові Національної ради щодо скликання чергових та позачергових засідань Національної ради;
формування порядку денного засідань Національної ради;
розроблення Регламенту Національної ради та змін до нього для подальшого їх затвердження на засіданні Національної ради.
Порядок формування та роботи Президії Національної ради регулюється Регламентом Національної ради, що затверджується на її засіданні.
7. У разі потреби за рішенням Президії можуть утворюватися комітети, комісії, робочі та експертні групи. До складу зазначених комісій і груп можуть залучатися незалежні експерти та фахівці.
8. Порядок роботи Національної ради регулюється Регламентом Національної ради, що затверджується рішенням Національної ради.
 
116. 7. Процедурні умови діяльності Національної ради регулюються регламентом, який затверджується рішенням Національної ради.
 		 -49- Папієв М.М.
 Абзац п’ятий частини третьої статті 9 викласти у такій редакції:
" приймати за погодженням із заступниками Голови Національної ради рішення щодо питань, які потребують оперативного вирішення у порядку визначеному регламентом";
 		Враховано редакційно      
    -50- Папієв М.М.
 У частині сьомій статті 9 слова "Процедурні умови діяльності" замінити словами "Порядок роботи".
 		Враховано    
117. Стаття 10. Секретаріат Національної ради
 		 -51- Стоян О.М.
 Статтю 10 викласти у такій редакції:
"Стаття 14. Секретаріат Національної ради
1. Для організаційного, інформаційного, методичного та матеріально-технічного забезпечення Національної ради Президентом України утворюється постійно діючий орган – секретаріат Національної ради (далі - секретаріат).
2. Секретаріат очолює Секретар Національної ради, який призначається Президентом України за поданням Президії Національної ради.
3. Фінансування діяльності Національної ради та її секретаріату здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України
4. Секретаріат Національної ради діє відповідно до цього Закону та Положення, яке затверджується Президентом України за поданням Президії Національної ради."
 		Враховано   Стаття 14. Секретаріат Національної ради
 
118. 1. Для здійснення організаційно-інформаційного, методичного, матеріально-технічного та фінансового забезпечення Національної ради утворюється секретаріат Національної ради (далі секретаріат) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 		 -52- Папієв М.М.
 Частину першу статті 10 викласти у такій редакції:
"1. Організаційне, інформаційне, методичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення Національної ради здійснює секретаріат Національної ради (далі - секретаріат), який є постійно діючим державним органом.."
 		Враховано   1. Для організаційного, інформаційного, методичного та матеріально-технічного забезпечення Національної ради Президентом України утворюється постійно діючий орган – секретаріат Національної ради (далі - секретаріат).
 
119. 2. Секретаріат забезпечує проведення засідань Національної ради, комітетів, робочих і експертних груп, науково-практичних конференцій, семінарів з питань розвитку соціального діалогу на всіх рівнях. Здійснює підготовку аналітичних, довідкових та інших матеріалів з питань, що розглядаються Національною радою, надає консультаційну та організаційно-методичну допомогу територіальним тристороннім органам соціального діалогу.
 		 -53- Шевчук О.Б.
 Частину другу статті 10 після слів "організаційно-методичну допомогу" доповнити словами "сторонам Національної ради та".
 		Враховано      
    -54- Папієв М.М.
 У частині другій статті 10 після слів "організаційно-методичну допомогу" доповнити словами "галузевим (міжгалузевим)".
 		Враховано    
120. 3. Секретаріат очолює керівник, який має заступників. Керівник, його заступники та працівники секретаріату є державними службовцями.
 		 -55- Хара В.Г.
 Частину третю статті 10 викласти у такій редакції:
"3. Секретаріат очолює керівник, який призначається на посаду Кабінетом Міністрів України за спільним поданням співголів сторін Національної ради.
Регулювання правового становища державних службовців, які працюють у секретаріаті, здійснюється відповідно до Закону України "Про державну службу".
 		Враховано   2. Секретаріат очолює секретар Національної ради, який призначається Президентом України за поданням Президії Національної ради.
 
121. Керівник секретаріату призначається на посаду Кабінетом Міністрів України за спільним поданням співголів сторін Національної ради.
 		       
122. 4. Фінансове забезпечення діяльності Національної ради, її секретаріату здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України за окремою бюджетною програмою.
 		 -56- Хара В.Г.
 Частину четверту статті 10 викласти у такій редакції:
"4. Діяльність секретаріату Національної ради фінансується за рахунок коштів Державного бюджету."
 		Враховано   3. Фінансування діяльності Національної ради та її секретаріату здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
 
123. Кошторис секретаріату після його розгляду на засіданні Національної ради затверджує керівник секретаріату в установленому законодавством порядку.
 		 -57- Папієв М.М.
 Абзац другий частини четвертої статті 10 вилучити.
 		Враховано      
124. 5. Секретаріат Національної ради є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням і діє відповідно до цього Закону та Положення, яке затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національної ради.
 		 -58- Хара В.Г.
 Частину п’яту статті 10 викласти у такій редакції:
"5. Секретаріат Національної ради діє відповідно до цього Закону та Положення що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням співголів сторін Національної ради."
 		Враховано   4. Секретаріат Національної ради діє відповідно до цього Закону та Положення, яке затверджується Президентом України за поданням Президії Національної ради.
Стаття 15. Порядок створення та склад галузевої (міжгалузевої) тристоронньої або двосторонньої соціально-економічної ради
1. Для ведення соціального діалогу на галузевому рівні з рівної кількості представників сторін соціального діалогу відповідної галузі чи кількох галузей можуть утворюватися галузеві (міжгалузеві) тристоронні або двосторонні соціально-економічні ради (далі - галузеві (міжгалузеві) ради).
Координацію організаційних заходів щодо створення галузевої (міжгалузевої) ради здійснює відповідний центральний орган виконавчої влади.
2. Рішення про утворення галузевої (міжгалузевої) ради та кількість її членів приймається сторонами соціального діалогу.
3. Галузева (міжгалузева) рада об'єднує представників сторін соціального діалогу в рівній кількості. Персональний склад галузевої (міжгалузевої) ради визначає кожна сторона самостійно. Строк повноважень членів ради становить шість років.
4. Кожна сторона із свого складу обирає співголову та його заступників.
Координує діяльність галузевої (міжгалузевої) ради голова, який обирається на першому засіданні із співголів терміном на один рік. Порядок та черговість ротації голови визначається положенням про галузеву (міжгалузеву) раду.
5. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності галузевої (міжгалузевої) ради здійснюється сторонами соціального діалогу в порядку, визначеному положенням про галузеву (міжгалузеву) раду.
6. Галузева (міжгалузева) рада діє відповідно до цього Закону та положення, затвердженого відповідним центральним органом виконавчої влади за поданням сторін соціального діалогу.
Стаття 16. Функції та права галузевої (міжгалузевої) ради
1. Галузева (міжгалузева) рада здійснює дорадчі, консультативні та узгоджувальні функції шляхом вироблення пропозицій і рекомендацій з урахуванням інтересів сторін соціального діалогу щодо:
галузевих програм економічного та соціального розвитку, законодавчих та інших нормативно-правових актів, що стосуються регулювання економічних і соціально-трудових відносин суб’єктів соціального діалогу галузі;
оплати праці працівників галузі, забезпечення гідних умов праці та регулювання соціально-економічних питань галузі;
створення сприятливого середовища для ефективної діяльності підприємств галузі;
інших питань, які сторони вважають значущими і вирішення яких істотно впливає на розвиток галузі.
2. Пропозиції та рекомендації, схвалені рішенням галузевої (міжгалузевої) ради, є обов’язковими для розгляду органами державної влади, органами місцевого самоврядування, професійними спілками та організаціями роботодавців, що діють у галузі.
Пропозиції з питань, що потребують врегулювання на національному рівні, подаються на розгляд Національної ради.
3. Галузева (міжгалузева) рада має право:
звертатися до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, професійних спілок та організацій роботодавців з пропозиціями, схваленими рішенням галузевої (міжгалузевої) ради;
делегувати своїх представників для участі в обговоренні органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, професійними спілками та організаціями роботодавців питань соціальної та економічної політики;
одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, професійних спілок, організацій роботодавців, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань.
4. Організаційною формою діяльності галузевої (міжгалузевої) ради є засідання, періодичність проведення яких визначається регламентом.
Для реалізації своїх функцій за рішенням галузевої (міжгалузевої) ради можуть утворюватися комісії, робочі групи, проводитися консультації, узгоджувальні процедури, інші заходи.
 
    -59- Папієв М.М.
 Доповнити законопроект статтею 11 такого змісту:
"Стаття 11. Порядок створення та склад галузевої (міжгалузевої) три (дво)сторонньої соціально-економічної ради
1. Для ведення соціального діалогу на галузевому рівні з рівної кількості представників сторін соціального діалогу відповідної галузі чи кількох галузей можуть утворюватися галузеві (міжгалузеві) три (дво)сторонні соціально-економічні ради (далі - галузеві (міжгалузеві) ради".
Координацію організаційних заходів щодо створення галузевої (міжгалузевої) ради здійснює відповідний центральний орган виконавчої влади.
2. Рішення про утворення галузевої (міжгалузевої) ради та кількість її членів приймається сторонами соціального діалогу.
3. Галузева (міжгалузева) рада об'єднує представників сторін соціального діалогу в рівній кількості. Персональний склад галузевої (міжгалузевої) ради визначає кожна сторона самостійно. Строк повноважень членів ради становить шість років.
4. Кожна сторона із свого складу обирає співголову та його заступників.
Очолює галузеву (міжгалузеву) раду голова, який обирається на першому засіданні із співголів сторін терміном на два роки. Порядок та черговість ротації голови визначається положенням про галузеву (міжгалузеву)раду.
5. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності галузевої (міжгалузевої) ради здійснюється сторонами соціального діалогу у порядку визначеному положенням про галузеву (міжгалузеву) раду.
6. Галузева (міжгалузева) рада діє відповідно до цього Закону та положення, що затверджується розпорядженням відповідного центрального органу виконавчої влади за поданням сторін соціального діалогу".
 		Враховано    
    -60- Папієв М.М.
 Доповнити законопроект статтею 12 такого змісту:
"Стаття 12. Функції та права галузевої (міжгалузевої) ради
1. Галузева (міжгалузева) рада здійснює дорадчі, консультативні та узгоджувальні функції шляхом вироблення пропозицій і рекомендацій з урахуванням інтересів сторін соціального діалогу щодо:
галузевих програм економічного та соціального розвитку, законодавчих та інших нормативно-правових актів, що стосуються регулювання економічних і соціально-трудових відносин суб’єктів соціального діалогу галузі;
щодо оплати праці працівників галузі, забезпечення гідних умов праці та регулювання соціально-економічних питань у галузі;
створення сприятливого середовища для ефективної діяльності підприємств галузі;
інших питань, які сторони вважають значущими і вирішення яких істотно впливає на розвиток галузі.
2. Пропозиції та рекомендації, схвалені рішенням галузевої (міжгалузевої) ради, є обов’язковими для розгляду органами державної влади, організаціями профспілок та роботодавців, що діють у галузі.
Пропозиції з питань, що потребують врегулювання на національному рівні, подаються на розгляд Національної ради.
3. Галузева (міжгалузева) рада має право:
звертатися до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, професійних спілок та організацій роботодавців із пропозиціями, схваленими рішенням галузевої (міжгалузевої) ради;
делегувати своїх представників для участі в обговоренні органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, професійними спілками та організаціями роботодавців питань соціальної та економічної політики;
одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, професійних спілок, організацій роботодавців, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань.
4. Організаційною формою діяльності галузевої (міжгалузевої) ради є засідання, періодичність проведення яких визначається регламентом.
Для реалізації своїх функцій за рішенням галузевої (міжгалузевої) ради можуть утворюватися комісії, робочі групи, проводитися консультації, узгоджувальні процедури, інші заходи."
 		Враховано    
125. Стаття 11. Порядок створення та склад територіальної тристоронньої соціально-економічної ради
 		 -61- Сухий Я.М.
 Статтю 11 викласти у такій редакції:
Стаття 17. Порядок створення та склад територіальної тристоронньої соціально-економічної ради
1. Для ведення соціального діалогу на територіальному рівні (в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі) з рівного числа представників сторін утворюються територіальні тристоронні соціально-економічні ради (далі - територіальні ради).
Координацію організаційних заходів щодо створення територіальної ради здійснює відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
2. Рішення про утворення територіальної ради та кількість її членів приймається сторонами соціального діалогу відповідного рівня та затверджується розпорядженням відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій..
3. Територіальна рада об'єднує представників сторін соціального діалогу в рівній кількості. Персональний склад територіальної ради визначає кожна сторона самостійно. Строк повноважень членів ради становить шість років.
Кожна сторона із свого складу обирає співголову та його заступників.
4. Координує діяльність територіальної ради голова, який обирається на першому засіданні із співголів сторін терміном на один рік почергово від представників кожної із сторін. Порядок та черговість ротації голови територіальної ради визначається положенням про територіальну раду.
5. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності територіальної ради здійснюється органами виконавчої влади.
6. Територіальна рада діє відповідно до цього Закону та положення, затвердженого відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями за поданням сторін на основі Типового положення, затвердженого Національною радою.
 		Враховано   Стаття 17. Порядок створення та склад територіальної тристоронньої соціально-економічної ради
1. Для ведення соціального діалогу на територіальному рівні (в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі) з рівного числа представників сторін можуть утворюватися територіальні тристоронні соціально-економічні ради (далі - територіальні ради).
Координацію організаційних заходів щодо створення територіальної ради здійснює відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
2. Рішення про утворення територіальної ради та кількість її членів приймається сторонами соціального діалогу відповідного рівня та затверджується розпорядженням відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
3. Територіальна рада об'єднує представників сторін соціального діалогу в рівній кількості. Персональний склад територіальної ради визначає кожна сторона самостійно. Строк повноважень членів ради становить шість років.
Кожна сторона із свого складу обирає співголову та його заступників.
4. Координує діяльність територіальної ради голова, який обирається на першому засіданні із співголів сторін терміном на один рік почергово від представників кожної із сторін. Порядок та черговість ротації голови територіальної ради визначається положенням про територіальну раду.
5. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності територіальної ради здійснюється органами виконавчої влади.
6. Територіальна рада діє відповідно до цього Закону та положення, затвердженого відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням сторін на основі типового положення, що затверджується Національною радою.
 
126. 1. Для ведення соціального діалогу на територіальному рівні (в Автономній Республіці Крим та областях, містах Києві та Севастополі) з рівної кількості представників сторін соціального діалогу відповідного рівня утворюються територіальні тристоронні соціально-економічні ради (далі - територіальні ради).
 		 -62- Папієв М.М.
 Частину першу статті 11 після слів "містах Києві та Севастополі" доповнити словами "районах та містах обласного підпорядкування"
 		Враховано      
    -63- Шевчук О.Б.
 Частину першу статті 11 доповнити абзацом другим такого змісту:
"Координацію організаційних заходів щодо створення територіальні ради здійснює відповідно Рада міністрів Автономної Республіці Крим, обласні, міст Києва та Севастополя, районні державні адміністрації".
 		Враховано по суті   
127. 2. Рішення про утворення територіальної ради та кількість її членів приймається сторонами соціального діалогу та затверджується розпорядженням відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
 		 -64- Папієв М.М.
 У частині другій статті 11:
після слова "діалогу" доповнити словами "відповідного рівня".
 		Враховано      
    -65- Шевчук О.Б.
 У частині другій статті 11 слова "та затверджується відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями" вилучити.
 		Враховано по суті   
128. 3. Територіальна рада об'єднує представників сторін соціального діалогу в рівній кількості. Персональний склад територіальної ради визначає кожна сторона самостійно у порядку, встановленому частинами четвертою - шостою статті 6 цього Закону.
 		 -66- Папієв М.М.
 Абзац перший частини третьої статті 11 викласти в такій редакції:
"Територіальна рада об'єднує представників сторін соціального діалогу в рівній кількості. Персональний склад територіальної ради визначає кожна сторона самостійно у порядку, встановленому частиною третьою статті 4, частинами четвертою - шостою статті 6 цього Закону. Строк повноважень членів ради становить шість років".
 		Враховано частково      
129. Кожна сторона із свого складу обирає співголову та його заступників.
 		       
130. Очолює територіальну раду голова, який обирається на першому засіданні із співголів сторін терміном на один рік. Порядок та черговість ротації голови визначається положенням про територіальну раду.
 		 -67- Папієв М.М.
 У абзаці третьому частини третьої статті 11:
слова "на один рік" замінити словами "на два роки почергово від представників кожної сторони за домовленістю";
після слова "голови" доповнити словами "територіальної ради".
 		Враховано частково      
131. 4. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності територіальної ради здійснюється сторонами у порядку, визначеному положенням про територіальну раду.
 		       
132. 5. Територіальна рада діє відповідно до цього Закону та положення, яке затверджується рішенням відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за поданням сторін.
 		 -68- Папієв М.М.
 У частині четвертій статті 11 після слова "міських" доповнити словом "районних".
 		Враховано      
133. Стаття 12. Функції та права територіальної ради
 		 -69- Сухий Я.М.
 Статтю 12 викласти у такій редакції:
"Стаття 18. Функції та права територіальної ради
1. Територіальна рада здійснює дорадчі, консультативні та узгоджувальні функції шляхом вироблення пропозицій і рекомендацій з урахуванням інтересів сторін соціального діалогу щодо:
проектів територіальних програм економічного та соціального розвитку;
формування місцевого бюджету на відповідний рік;
нормативно-правових актів, що приймаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та стосуються регулювання економічних і соціально-трудових відносин суб’єктів соціального діалогу відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
оплати праці, забезпечення гідних умов праці на підприємствах, в установах і організаціях, розташованих на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
створення сприятливого середовища для ефективної діяльності підприємств, професійних спілок та організацій роботодавців, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
інших питань, що належать до компетенції територіальної ради, які сторони вважають значущими.
2. Пропозиції та рекомендації, схвалені рішенням територіальної ради, є обов’язковими для розгляду органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, яким вони адресовані, за участю делегованих членів територіальної ради.
Пропозиції з питань, що потребують врегулювання на національному рівні, подаються на розгляд Національної ради.
Пропозиції територіальних рад відповідних адміністративно-територіальних одиниць (міста, райони, райони в містах) щодо економічного та соціального розвитку територій розглядаються органами державної влади та місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.
3. Територіальна рада має право:
звертатися до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування із пропозиціями, схваленими рішенням територіальної ради;
делегувати своїх представників для участі в обговоренні органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, професійними спілками та організаціями роботодавців питань соціальної та економічної політики;
запрошувати до участі у засіданнях територіальної ради представників районів і міст відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, професійних спілок, організацій роботодавців, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань.
4. Організаційною формою діяльності територіальної ради є засідання, періодичність проведення яких визначається регламентом територіальної ради.
Для реалізації своїх функцій за рішенням територіальної ради можуть утворюватися комісії, робочі групи, проводитися консультації, узгоджувальні процедури, семінари, інші заходи."
 		Враховано   Стаття 18. Функції та права територіальної тристоронньої соціально-економічної ради
 
134. 1. Територіальна рада здійснює дорадчі, консультативні та узгоджувальні функції шляхом вироблення пропозицій і рекомендацій з урахуванням інтересів сторін соціального діалогу щодо:
 		    1. Територіальна рада здійснює дорадчі, консультативні та узгоджувальні функції шляхом вироблення пропозицій і рекомендацій з урахуванням інтересів сторін соціального діалогу щодо:
 
135. проектів територіальних програм економічного та соціального розвитку;
 		    проектів територіальних програм економічного та соціального розвитку;
 
136. формування місцевого бюджету на відповідний рік;
 		    формування місцевого бюджету на відповідний рік;
 
137. нормативно-правових актів, які приймаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
 		    нормативно-правових актів, що приймаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та стосуються регулювання економічних і соціально-трудових відносин суб’єктів соціального діалогу відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
 
138. оплати праці, забезпечення гідних умов праці на підприємствах, в установах і організаціях, що розташовані на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
 		    оплати праці, забезпечення гідних умов праці на підприємствах, в установах і організаціях, розташованих на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
 
139. створення сприятливого середовища для ефективної діяльності підприємств, організацій профспілок та роботодавців, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
 		    створення сприятливого середовища для ефективної діяльності підприємств, професійних спілок та організацій роботодавців, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
 
140. інших питань, що належать до компетенції територіальної ради, які сторони вважають значущими.
 		    інших питань, що належать до компетенції територіальної ради, які сторони вважають значущими.
 
141. 2. Пропозиції та рекомендації, схвалені рішенням територіальної ради, є обов’язковими для розгляду органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, професійними спілками, роботодавцями та їх організаціями, яким вони адресовані. При розгляді цих рішень можуть запрошуватися делеговані члени територіальної ради.
 		    2. Пропозиції та рекомендації, схвалені рішенням територіальної ради, є обов’язковими для розгляду органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, яким вони адресовані, за участю делегованих членів територіальної ради.
 
142. Пропозиції стосовно питань, що потребують врегулювання на національному рівні, подаються на розгляд Національної ради.
 		    Пропозиції з питань, що потребують врегулювання на національному рівні, подаються на розгляд Національної ради.
Пропозиції територіальних рад відповідних адміністративно-територіальних одиниць (міста, райони, райони у містах) щодо соціального та економічного розвитку територій розглядаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.
 
143. 3. Територіальна рада має право:
 		    3. Територіальна рада має право:
 
144. звертатися до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, організацій роботодавців та професійних спілок із пропозиціями, які схвалені рішенням територіальної ради;
 		    звертатися до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з пропозиціями, схваленими рішенням територіальної ради;
 
145. делегувати своїх представників для участі в обговоренні органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, професійними спілками та організаціями роботодавців питань соціально-економічного розвитку;
 		    делегувати своїх представників для участі в обговоренні органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, професійними спілками та організаціями роботодавців питань соціальної та економічної політики;
запрошувати до участі у засіданнях територіальної ради представників районів і міст відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
 
146. одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, професійних спілок, організацій роботодавців, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань.
 		    одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, професійних спілок, організацій роботодавців, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань.
 
147. 4. Організаційною формою діяльності територіальної ради є засідання, періодичність проведення яких визначається регламентом.
 		    4. Організаційною формою діяльності територіальної ради є засідання, періодичність проведення яких визначається регламентом територіальної ради.
 
148. Для реалізації своїх функцій за рішенням територіальної ради можуть утворюватися комісії, робочі групи, проводитися консультації, узгоджувальні процедури, інші заходи.
 		 -70- Папієв М.М.
 В абзаці третьому частини третьої статті 12 слова "соціально-економічного розвитку" замінити словами "соціальної та економічної політики".
 		Враховано   Для реалізації своїх функцій за рішенням територіальної ради можуть утворюватися комісії, робочі групи, проводитися консультації, узгоджувальні процедури, семінари, інші заходи.
 
149. Стаття 13. Контроль та відповідальність
 		    Стаття 19. Контроль та відповідальність
 
150. 1. Контроль за виконанням прийнятих рішень та досягнутих домовленостей здійснюється безпосередньо сторонами соціального діалогу.
 		    1. Контроль за виконанням прийнятих рішень та досягнутих домовленостей здійснюється безпосередньо сторонами соціального діалогу.
 
151. 2. Особи, винні у порушенні законодавства про соціальний діалог, несуть відповідальність згідно із законодавством.
 		    2. Особи, винні в порушенні законодавства про соціальний діалог, несуть відповідальність згідно із законом.
 
152. Стаття 14. Прикінцеві положення
 		    Стаття 20. Прикінцеві положення
 
153. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 		 -71- Шевчук О.Б.
 Частину 1 статті 14. Прикінцеві положення викласти у такій редакції:
„1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім статей 6 і 7 цього Закону, що набирають чинності через шість місяців з дня набуття чинності цим законом.".
 		Враховано   1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім статей 6 і 7 цього Закону, що набирають чинності через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом.
 
    -72- Папієв М.М.
 Частину першу статті 20 викласти у такій редакції:
Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім статей 6-7 , що набирають чинності з 1 січня 2011 року.
 		Враховано частково    
    -73- Волинець Є.В.
 у статті 20. Прикінцеві положення (у випадку врахування моєї пропозиції – стаття 19) в пункті 1 слова "з 1 січня 2011 року" замінити на "з 1 січня 2012 року".
 		Відхилено    
154. 2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:
 		    2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:
 
155. звернутися до Президента України щодо скасування рішень, які суперечать цьому Закону;
 		 -74- Хара В.Г.
 Абзац другий частини другої статті 14 виключити.
 		Враховано   підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про приведення законів України у відповідність із цим Законом;
 
    -75- Папієв М.М.
 Частину другу статті 20 доповнити абзацом другим такого змісту:
"підготувати пропозиції щодо внесення змін до законодавчих актів, що суперечать цьому Закону;"
 		Враховано    
156. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 		    привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
 
157. забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону.
 		    забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
 
158. 3. Встановити, що порядок делегування представників сторін у тристоронні органи, визначений частинами четвертою - шостою статті 6 цього Закону, застосовується для визначення складу учасників органів, які утворюються на тристоронній основі відповідно до законодавства про зайнятість населення та загальнообов’язкового державного соціального страхування.
 		 -76- Сухий Я.М.
 Частину третю статті 14 виключити.
 		Враховано      
159. 4. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
 		    3. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
 
160. 5. Визначити секретаріат Національної ради правонаступником секретаріату Національної тристоронньої соціально-економічної ради при Президентові України.

-77- Шевчук О.Б.
 Частину п’яту статті 14 викласти у такій редакції:
"5. Визначити секретаріат Національної ради правонаступником секретаріату Національної тристоронньої соціально-економічної ради при Президентові України, створеного відповідно до Указу Президента України від 29 травня 2006 р. №. 453."
 		Враховано   4. Визначити секретаріат Національної ради правонаступником секретаріату Національної тристоронньої соціально-економічної ради при Президентові України, створеного відповідно до Указу Президента України від 29 травня 2006 року № 453.
5. Створені до набрання чинності цим Законом органи соціального діалогу, координаційні комітети сприяння зайнятості населення, органи управління фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування продовжують функціонувати у попередньому складі до прийняття рішень про делегування представників репрезентативних профспілкових об’єднань та об’єднань організацій роботодавців.

    -78- Хара В.Г.
 Доповнити статтю 14 новою п’ятою частиною у такій редакції:
"5.Створені до набрання чинності цього Закону органи соціального діалогу, координаційні комітети сприяння зайнятості населення, органи управління фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування продовжують функціонувати у попередньому складі до моменту делегування представників репрезентативних профспілкових об’єднань та об’єднань організацій роботодавців".
 		Враховано