Проект
                                                Вноситься народним
                                                депутатом України
                                                 В.КОСТИЦЬКИМ
                            ЗАКОН УКРАЇНИ

                      "Про національну стратегію
                під'єднання становища жінок в Україні"

     Верховна Рада України п о с т а н о вл я є:

     1.Схвалити "Національну стратегію поліпшення становища жінок
в Україні".

     2.Доручити Кабінету  Міністрів  України  розробити заходи по
виконання "Національної стратегії поліпшення  становища  жінок  в
Україні".

                        НАЦІОНАЛЬНА СТРАТЕГІЯ
                 ПОЛІПШЕННЯ СТАНОВИЩА ЖІНОК В УКРАЇНІ


                              Зміст
     1. Жінки в економічній сфері.
     2. освіта та професійна підготовка жінок.
     3. Охорона здоров'я жінок.
     4. Загальнолюдські права жінок.
     5. Насильство щодо жінок.
     6. Участь жінок в  процесі  прийняття  рішень  і  політичній
        сфері.
     7. Механізми поліпшення становища жінок.


                                ВСТУП
     Україна в  1980  році  ратифікувала   Конвенцію   ООН   "Про
ліквідацію  всіх  форм  дискримінації  щодо  жінок".  І тим самим
підтвердила необхідність втілення в життя  ідеї  рівноправ'я  між
жінками  і  чоловіками  в усіх сферах економічного,  політичного,
соціального,  культурного,  громадського життя.  Але рівні права,
які  проголошуються  в галузі освіти,  праці та винагороді за неї
постійно порушуються.  Існуюча система недопущення  дискримінації
жінок   і   її   законодавче   закріплення   все  ще  залишаються
неефективними.  Не сформована єдина державна політика, яка була б
спрямована  на комплексне розв'язання всіх проблем,  пов'язаних з
дискримінацією жінок.
     Основне протиріччя   гендерної  (гендер  -  стать  людини  в
суспільному,  а не сексуальному вияві)  проблеми  в  українському
контексті полягає в тому,  що, з одного боку, формування ринкових
відносин,  процеси  первісного  накопичення  капіталу,   часткова
деіндустріалізація,  тимчасова депресія соціальних галузей (де ще
за радянського часу жінки посідали першість) та формування  ринку
праці,   об'єктивно  сприяє  дискримінації  жінок,  виштовхуванню
значної частини жінок в сферу  домашнього  господарства,  більшій
імовірності жіночого бізробіття,  більшій можливості перетворення
жінок  в  групу  соціального  ризику.  З  іншого  боку,  все   це
відбувається на   тлі   загальносвітової   тенденції   збільшення
залучення жінок до економічного  життя,  політичного  управління,
зростання їх соціально-культурної ролі.
     З цього  виникає  основна  проблема  практичної  політики  з
"жіночого питання":  нейтралізувати  негативні  наслідки ринкової
модернізації щодо соціального становища жінок,  щоб ці процеси не
призвели до  появи гендерного конфлікту у суспільстві,  гендерної
кризи, зберегти  конструктивні  традиції  жіночості  українського
менталітету.
     Відповідно до  ст.  24  Конституції  незалежної  України  на
законодавчому рівні закріплюється рівність прав жінок і чоловіків
в усіх   головних   сферах   життєдіяльності    людини.    Постає
необхідність перегляду   законодавства   щодо  захисту  інтересів
жінок, оскільки  існуюче  законодавство  не   завжди   відповідає
новітній ситуації в суспільстві.

     1. Жінки в економічній сфері

     Фемінізація бідності  є  єдиною  з найважливіших економічних
проблем жінок України.  Зростання безробіття,  зменшення реальної
заробітної платні,   зменшення  прибутків  сім'ї  важким  тягарем
лягають на плечі українських жінок.  В усіх  галузях  професійної
діяльності жінки  отримують  близько  70  %  від заробітної плати
чоловіків за виконання  рівноцінної  роботи.  Відсутня  ефекіивна
стратегія перекваліфікації,  особливо для жінок. Приватна система
перекваліфікації дуже коштовна і  не  може  гарантувати  подальше
працевлаштування. Жінки стають небажаною робочою силою,  оскільки
працедавці не  хочуть  обтяжувати  свої  прибутки   більшими,   у
порівнянні з  чоловіками,  витратами  на  забезпечення соціальних
гарантій.
     В новій  приватній сфері жінок-підприємців небагато,  значно
менше,  ніж чоловіків.  Їх достцуп до фінансових  і  матеріальних
ресурсів затруднений внаслідок нерівних стартових умов.  Найбільш
вірогідний донор робочих місць для жіногк - сфера малого бізнесу.
Але його  розвиткові  перешкоджають  несприятливе  законодавство,
відсутність правового та соціального захисту  працюючих  в  сфері
малого бізнесу.
      З метою вирівнювання становища в  економічній  сфері  варто
спрямувати зусилля на:
     Стратегічна мета  1:  здійснення  економічної  і  соціальної
політики  з враховуванням потреб жінок,  протистояння фемінізації
бідності.

     1. Проведення   та   реалізація   зваженої   та   стабільної
макроекономічної   та   секторальної   політики,   яка    повинна
розроблятися  і  контролюватися  з врахованням специфічних потреб
жіночої частини населення. Кореляція програм в сфері економіки та
соціальної  політики  з  метою зменшення негативних наслідків для
жінок,  які  сьогодні  несуть  непропорціонально  більший   тягар
труднощів перехідного періоду.
     2. Створення мережі установ соціального захисту та зміцнення
державної  системи  соціальної  підтримки,  які  даватимуть змогу
жінкам  протистояти   несприятливій   економічній   ситуації   та
зберігати необхідний для прожиття рівень доходів.
     3. Створення   комплексної   програми   подолання   жіночого
безробіття  на  підставі  початкового  проведення об'єктивного та
кваліфікованого гендерного аналізу.  Розробка плану заходів  щодо
ліквідації довгострокового безробіття серед жінок.
     4. Залучення коштів міжнародних фінансових установ не тільки
на   структурну  перебудову  економіки,  але  й  на  фінансування
проектів,  що містять в собі потенціал для  соціального  розвитку
жінок.
     5. Впровадження обов'язкової гендерної  експертизи  проектів
програм  і  законодавства  щодо структурної перебудови економіки,
податкової   системи,   інвестування,   зайнятості,   ринків    з
врахуванням їх впливу на жінок.  Впровадження гендерних методик в
статистику.
     6. Створення  сприятливих  умов  для  реалізації і підтримки
державними установами проектів і програм,  що подаються  жіночими
неурядовими  організаціями  (далі НУО) і спрямовані на реалізацію
соціальної політики.  Введення системи державних грантів для  НУО
(для  проведення  гендерних досліджень,  створення альтернативних
або додаткових програм та проектів перекваліфікації,  соціального
захисту,  соціально-психологічної адаптації,  проектів з розвитку
малого  бізнесу,  створення   ефективного   механізму   контролю,
моніторингу існуючих економічних стратегій,  систем кредитування,
зайнятості, соціальної політики держави).

     Стратегічна мета 2:  сприяння рівноправному доступу жінок до
ресурсів, робочих місць та інформації.

     7. Здійснення державою політики рівних можливостей для жінок
та   чоловіків   на   ринку   праці.  Розробка,  впровадження  та
забезпечення  механізму   виконання   законодавства   про   рівні
можливості   як  державними,  так  і  приватними  підприємствами.
Ухвалення закону прямої дії щодо заборони дискримінації на  ринку
праці при наймі,  просуванні по службі, наданні пільг та допомоги
по соціальному  страхуванню,  створенні  умов  праці  включно  із
розмірами відшкодування збитків у випадках його невиконання.
     8. Перегляд  існуючого  трудового  законодавства   з   метою
збалансування  соціальних  виплат жінок з державних і недержавних
джерел для зменшення ризику звільнення або відмови в прийнятті на
роботу.
     9. Розширення мережі курсів перекваліфікаціїжінок,  з  метою
створення   можливості   отримання  ними  знань  і  навичок,  які
дозволяють  поліпшити  та  розширити  їх   можливості   в   плані
зайнятості, включно самозайнятість.
     10. Сприяння поєднанню професійних та  сімейних  функцій  як
жінок так і чоловіків.  Просування програм,  що створюють послуги
для працюючих жінок,  які мають дітей або повертаються  на  ринок
праці  після перерви пов'язаною з народженням дитини.  Збереження
системи доступних побутових послуг: їдалень, хімчисток, пралень і
таке  інше.  Відновлення системи кредитування для придбання житла
та товарів довгострокового вжитку.
     11. Введення  кваліфікаційних  тестових програм для визнання
професіоналізму та потенціалу жінок в сфері зайнятості.  Розробка
механізму  для  просування  жінок  та  сприяння  їх  професійному
зросту.  Поширення системи  анонімних  кваліфікаційних  тестівдля
державних службовців.
     12. Захист інтересів працюючих жінок шляхом забезпечення  їх
пропорційного   представництва  у  керівних  органах  професійних
спілок.  Врахування інтересів працюючих жінок під  час  складання
колективних договорів та Генеральної тарифної угоди.

     Стратегічна мета  3:  розширення  сфери  малого  бізнесу  як
джерела прибутку для жінок.

     13. Забезпечення   жінкам   рівних   можливостей   в   сфері
підприємництва, перш за все законодавче створення можливостей для
легального   та   захищеного  бізнесу.  Розвиток  спеціалізованих
посередницьких   фінансових   установ   для   отримання   доступу
жінок-підприємців до фінансових ресурсів.
     14. Сприяння процесу об'єднання жінок-підприємців, створення
консультативних  рад  жінок-підприємців при урядових структурах і
органах місцевої влади.
     15. Підтримка    жінок-фермерів,    арендаторів.   Підтримка
сільських  жінок.  Вирішення  питання  про  виділення  з  частини
бюджету,  що  направляється на розвиток АПК,  цільової частки для
допомоги жіночим господарствам, жінкам-фермерам і т.і.
     16. Поширення кредитних груп та спілок, надання кредитів для
груп місцеих громад на  умовах  взаємних  гарантій.  Встановлення
зв'язків   між   фінансовими   установами   і   ЖНУО;   підтримка
новаторських методів кредитування та спонсорування.
     17. Заохочування   і   підтримка   індивідуальної   трудової
діяльності жінок та створення  ними  малих  підприємств  (в  тому
числі  сімейного бізнесу),  самозайнятості як альтернативних сфер
праці жінок.

     2. ОСВІТА ТА ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ЖІНОК

     Формування атмосфери,  що   сприяє   отриманню   освіти,   і
соціальних  умов,  коли  до  жінок  і чоловіків застосовувався би
рівний підхід,  сприяє повнішій реалізації власного потенціалу як
одних, так і інших, зменшує рівень конфліктності суспільства. Для
України в галузі освіти гостро стоїть проблема  збереження  тогог
освітнього та професійного потенціалу жінок,  який було досягнуто
попередніми  поколіннями.  Поряд  з  тим,  важливо  не  допустити
дискримінаційних тенденцій щодо жінок в совітній сфері.
     Необхідна зміна    навчальних    програм,    які    сьогодні
відзначаються тенденційним в гендерному відношенні характером. Це
призводить до закріплення традиційних функцій жінок і  чоловіків,
виключає   для   жінок   можливість  бути  рівними  партнерами  в
суспільстві.
     З метою недопущення дискримінації жінок в галузі освіти слід
звернути увагу на:

     Стратегічна мета:  розробка  недискримінаційних  підходів до
освіти і професійної підготовки.

     18. Розробка  рекомендацій  і підготовка навчальних програм,
підручників та посібників на  всіх  рівнях  освіти,  які  б  були
вільні  від  стереотипних  уявлень  про  роль  чоловіка та жінки,
здійснювали  б  пропаганду  рівного  розподілення  професійних  і
сімейних обов'язків. Проведення обов'язкової гендерної експертизи
навчальних  посібників  та  підручників.  Перегляд   програм   та
навчальних  курсів  з  точки  зору  гендерного  аналізу,  з метою
емансипації творчого потенціалу жінок, їх соціальних здібностей.
     19. Підготовка  та  перепідготовка  вчитолів  з  врахуванням
гендерного  аспекту  освіти.  Введення   в   систему   підвищення
кваліфікації    вчителів    обов'язкових   курсів   з   гендерної
проблематики.  Розробка  необхідних  для  вчителів  і  викладачів
навчальних   програм   і  матеріалів,  які  б  сприяли  зростанню
інформованості про становище,  роль і внесок жінок і чоловіків  в
сім'ю  і  суспільство.  Проведення  обов'язкових антисексистських
тренінгів для осіб, які працюють з дітьми.
     20. Введення  предметів  з гендерної проблематики,  рівності
статей в систему вищої освіти,  а також в усі державні структури,
які  займаються  перекваліфікацією кадрів.  Заохочення вивчення у
вузах прав жінок в тому вигляді,  в якому  вони  сформульовані  в
конвенціях ООН.
     21. Підтримка  та  вдосконалення  досліджень  і  розробок  з
гендерної   проблематики  на  усіх  рівнях  освіти.  Впровадження
професійної  підготовки  експертів  з   застосування   гендерного
аналізу. Введення таких спеціальностей до реєстру дисциплін ВАКу.
Розробка  та  видання  курсів  лекцій,  методичних  збірників   з
гендерної   проблематики.  Проведення  теоретичних  і  практичних
конференцій і семінарів для фахівців з цих питань.
     22. Забезпечення  можливостей  безперервного отримання знань
та навичок:  системи курсів та  навчальних  семінарів  для  жінок
різних вікових категорій, створення концепції безперервної освіти
протягом усього життя.  Сприяння збереженню безкоштовної  заочної
вищої  освіти.  Розширення можливостей для отримання вищої освіти
екстерном для жінок  з  врахуванням  їх  економічного  становища.
Розробка   та   впровадження   програм  неформальної  освіти  для
сільських жінок з метою реалізації  їх  потенціалу  щодо  охорони
здоров'я,  підприємництва на мікрорівні,  сільського господарства
та юридичної освідченості.  При службах соціального  забезпечення
та  службах  для  молоді  створення  умов  для  формальної освіти
молодих матерів,  сприяючи наданню послуг по догляду за дітьми та
інших допоміжних послуг.

     3. ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я ЖІНОК

     В умовах  госрої  демографічної  кризи  особливого  значення
набуває проблема здоров'я  жінок,  яке  протягом  останніх  років
погіршилося за всіма показниками.  Ситуація склалася таким чином,
що скорочуються витрати  на  потреби  охорони  здоров'я.  Значний
негативний  вплив  на  стан  здоров'я жінок справляє незадовільна
екологічна ситуація в багатьох регіонах України.
     Як і  раніше,  не  на  достатньому  рівні  консультування та
забезпечення доступу до інформації та  послуг  у  галузі  охорони
здоров'я  репродуктивного  та  соціального здоров'я,  порушується
право  конфіденційності  на  таємницю  особистого  життя.  Гостро
стоїть проблема раннього материнства.
     Для запобігання подальшому погіршенню рівня  здоров'я  жінок
здійснювати наступне:

     Стратегічна мета:  розширення  доступу  жінок  до   медичних
послуг та інформації з медичної та охороноздоровчої проблематики.

     23. Розробка   законодавства,   що   передбачає    посилення
відповідності  медичних  працівників  за  некваліфіковане надання
медичних  послуг,  помилки  в  процесі  лікування,   розголошення
конфіденційної інформації про пацієнтів.
     24. Збереження   безкоштовних   медичних   консультацій   та
гінекологічного обслуговування для жінок.  Здійснення програм для
підтримки здоров'я жінок із соціальним  забезпеченням  (допомоги,
виплати).  Створення  та  випробування роботи незалежних медичних
центрів з використанням нових  медичних  технологій,  особливо  у
галузі репродуктивного здоров'я.
     25. Надання більшої уваги  репродуктивному  здоров'ю  жінок.
Вирішення  проблеми  доступності  різних  видів контрацепції (для
чоловіків  та  жінок);  розширення  центрів   планування   сім'ї,
консультацій,  медичної  допомоги.  Законодавче  оформлення сфери
медико-генетичних   методів    регулювання    народжуваності    з
урахуванням  здоров'я  жінок  та етичних принципів.  Забезпечення
фінансової  підтримки  дослідженням  з   безпечних,   ефективних,
доступних   методів  та  технологій  охорони  репродуктивного  та
статевого здоров'я чоловіків та жінок,  а також  методів  захисту
від  ВІП/СНІДу  та  інших  захворювань,  які передаються статевим
шляхом, методів діагностики таких захворювань.
     26. Розробка  і  здійснення  Програми  екологічного  захисту
здоров'я жінок і генофонду нації.
     27. Покращення     профілактики    онкозахворювань    жінок.
Проведення інформаційної кампанії про фактори ризику  для  жінок.
Здійснення медичних досліджень впливу ліків на здоров'я жінок.
     28. Надання особливої уваги  здоров'ю  дівчаток,  пропаганді
здорового образу життя,  включаючи фізичну активність. Збереження
та  підтримка  безкоштовних   спортивних   гуртків   та   секцій.
Забезпечення  того,  щоб інформація і підготовка з питань охорони
здоров'я  та   харчування   стала   невід'ємною   частиною   усіх
освітянських  програм для дітей та дорослих,  рекламувалась через
СМІ.
     29. Введення  гендерного  підходу  до  медичної  статистики.
Формування та регулярна публікація даних про стан здоров'я  жінок
та дітей, смертність, захворюваність.

     4. ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКІ ПРАВА ЖІНОК

     Україна ратифікувала   більшість  міжнародних  документів  в
галузі захисту прав людини, але законодавча база нашої держави ще
не   в   повній   мірі   відповідає  міжнародним  стандартам.  Не
ратифіковані деякі найважливіші міжнародні угоди,  в  тому  числі
"Декларація   про   ліквідацію   насильства  щодо  жінок",  деякі
конвенції  Міжнародної  Організації  Праці  та   інші.   Повільно
створюється  національний  механізм  забезпечення  реалізації  та
контролю за виконанням законодавства щодо  захисту  прав  людини,
зокрема жінок.

     Стратегічна мета  1:  захист  загальнолюдських  прав   жінок
завдяки  запровадженню  у  дію усіх міжнародних документів з прав
людини,   особливо   Конвенції   "Про   ліквідацію   всіх    форм
дискримінації щодо жінок", і створення механізму їх застосування.

     30. Ратифікація   Україною   міжнародних   та   європейських
документів   в   галузі  прав  людини,  зокрема  "Декларації  про
ліквідацію насильства  щодо  жінок".  Впровадження  національного
механізму реалізації та контролю за дотриманням прав людини.
     31. Проведення     гендерної     експертизи     українського
законодавства і приведення його у відповідність до конвенції "Про
ліквідацію  всіх  форм  дискримінації  щодо   жінок"   та   інших
міжнародних документів.
     32. Створення та сприяння зміцненню національних установ для
захисту  прав  людини  (з  врахуванням  гендерного аспекту).  При
запровадженні в Україні інституту  омбудсмена  (уповноваженого  з
прав   людини)  ввести  в  перелік  посадових  обов'язків  вимогу
здійснення контролю за додержанням принципу рівноправ'я жінок  та
чоловіків.  Створення  мережі  спеціальних  бюро по розслідуванню
випадків порушення прав людини, в тому числі прав жінок. Розробка
та використання вже розроблених спеціальних методик для виявлення
та правильного документування випадків дискримінації  за  ознакою
статі і для притягнення винних до відповідальності.  Залучення до
цієї діяльності членів правозахисних та жіночих організацій,  які
мають досвід такої роботи.
     33. Перегляд та корегування законодавства з метою  гуманного
ставлення до жінок-в'язнів, в тому числі:
     а) зменшення терміну ув'язнення за провини, які не пов'язані
з насильством щодо особи,
     б) зменшення  терміну  ув'язнення   або   заміна   його   на
альтернативні покарання або штрафи для жінок похилого віку, жінок
що мають неповнолітних дітей, дітей-інвалідів,
     в) створення більш гуманних умов для утримання жінок-в'язнів.
     34. Проведення політики,  сприятливої для  розвитку  жіночих
груп.  Сприяння  розвиткові  громадських  неурядових  організацій
(далі НУО),  що спрямовані  на  вирішення  проблем  жінок.  Зміна
законодавства   щодо   НУО:   порядку   реєстрації,   податкового
навантаження, звітності.

     Стратегічна мета 2: підвищення рівня правової освіти жінок і
населення в цілому.

     35. Організація юридичного всеобучу жінок.  В межах розробки
комплексної  програми  просвіти  в  галузі  прав людини підтримка
незалежних правозахисних видань при умові виділення в них  питань
захисту  прав  жінок  за  аналогією захисту прав в'язнів,  дітей,
військовослужбовців  строкової  служби   та   інших   традиційних
об'єктів правозахисної діяльності.
     36. Обов'язкове проведення просвітницьких та навчальних дій,
присвячене  питанням  дотримання  прав людини та загальнолюдських
прав жінок серед державних службовців,  в тому числі,  особистого
складу  міліції  та  військових  сил,  співробітників в'язниць та
інших правоохоронних та каральних закладів,  службовців у справах
міграції,  представників судових органів,  викладачів усіх рівнів
та  типів  навчальних  закладів.   Розробка   переліку   найбільш
актуальних  тем,  підготовка  методичних посібників та проведення
курсів викладання  з  цих  дисциплін,  з  залученням  відповідних
фахівців.

     5. НАСИЛЬСТВО ЩОДО ЖІНОК

     Насильство щодо   жінок   є   одним  з  ключових  соціальних
механізмів, за допомогою якого жінок спонукають займати підлеглий
стан  порівняно  з чоловіками.  Зростання насильства щодо жінок є
глобальною проблемою.  Гостро  вона  стоїть  і  для  України,  як
серйозна  перешкода  для  досягнення рівноправності та дотримання
прав жінок.
     Розробка комплексного  і  багатодисциплінарного  підходу  до
вирішення важливого завдання з ліквідації  насильства  в  родині,
суспільстві та державі є важкою, але необхідною метою.

     Стратегічна мета:  впровадження  заходів  з  попередження  і
викорінення насильства щодо жінок.

     37. Перегляд      Кримінального       кодексу       України,
Кримінально-процесуального     кодексу    України    та    іншого
кримінального законодавства з метою вдосконалення системи захисту
жінок від насильства.
     38. Посилення відповідальності посадових  осіб,  працівників
міліції,   служби  безпеки  та  інших  державних  органів,  котрі
вдаються до насильства  над  жінками  під  час  здійснення  своїх
посадових обов'язків.  Посилення відповідальності за розголошення
службової інформації працівниками правоохоронних органів, що може
викликати небезпеку для жінок-свідків чи жертв насильства.
     39. Створення механізмів за допомогою  яких  жінки  могли  б
повідомляти про акти насильства,  спрямовані проти них,  в умовах
конфіденційності та безпеки,  а також висувати звинувачення проти
осіб, які здійснили насильство.
     40. Створення мережі послуг, центрів реабілітації для жінок,
що  стали жертвами насильства,  в тому числі в родині.  Підтримка
діяльності  існуючих  в  Україні  кризових  центрів  для   жінок.
Підтримка ініціативних груп,  НУО,  діяльність яких спрямована на
поширення знань  про  проблеми  насильства  щодо  жінок  з  метою
ліквідації насильства. Розповсюдження інформації про існуючі види
допомоги жінкам - жертвам насильства.
     41.Розробка допоміжних  програм  та  забезпечення підготовки
працівників системи первинного медико-санітарного  обслуговування
та  міліції  з  метою виявлення та лікування дівчат і жінок,  які
постраждали від насильства.  Проведення відповідних  тренінгів  з
працівниками медичних закладів, міліції.
     42. Створення та активне впровадження навчальних програм для
працівників  судових,  правоохоронних та інших юридичних установ,
медичних,  соціальних, освітніх організацій з метою підвищення їх
обізнаності  щодо  природи  актів,  які  порушують принцип рівних
прав, з метою гарантування жінкам справедливого поводження.
     43. Проведення  досліджень,  збір статистичної інформації та
періодичне оприлюднення державними  виконавчими  органами  звітів
про рівень насильства щодо жінок і виконувані заходи в цій сфері.

     6. Участь  жінок  в  процесі ухвалення рішень і в політичній
сфері

     Однією з найскладніших проблем для жінок України  є  низький
рівень їх   участі   в   керівництві   і  політичних  структурах.
Організація Об'єднаних  Націй  рекомендує   всім   державам,   що
підписали Пекінську     Платформу    дій    домагатися    рівного
представництва чоловіків  і  жінок  у   владних   структурах,   в
державно-адміністративних установах,   здійснювати   заходи   для
суттєвого зростання кількості жінок на всіх  державних,  урядових
та адміністративних посадах.

     Стратегічна мета: здійснення заходів по забезпеченню рівного
доступу чоловіків та жінок до важелів влади.

     44. Цілестпрямоване       забезпечення       збалансованості
представництва жінок   та  чоловіків  при  призначенні  у  органи
державної влади.  Включення  жінок  в  структури  виконавчої   та
законодавчої влади (створення систем просування жінок, підготовка
до виборів).
     45. Проведення регулярного збору,  аналізу та розповсюдження
кількісних та якісних даних щодо залучення жінок та чоловіків  на
керівні посади  в державному і приватному секторах.  Заохочування
зусиль та  діяльності  тих   підприємств   та   організацій,   де
дотримуються рівності статей в управлінні.
     46. Прийняття рішень в сфері політики з проведенням  аналізу
їх наслідків відповідно для чоловіків та жінок.
     47. Створення  умов  для  рівного  представництва  жінок   і
чоловіків в  керівництві  партійних  та  громадських організацій,
включення гендерних проблем  в  партійні  програми  та  створення
системи просування жінок в недержавних організаціях.

     7. Механізм поліпшення становища жінок

     Ситуація в    сьогоднішній    Україні   потребує   створення
національного механізму щодо забезпечення рівних  прав  і  рівних
можливостей жінок і чоловіків.

     Стратегічна мета:     створення     загальнодержавного    та
регіональних механізмів поліпшення становища жінок

     48. Проведення    кодифікації     законодавства     України,
запровадження механізму експертизи проектів законів з врахуванням
гендерних факторів.
     49. Створення  Ради  експертів  з питань становища жінок при
Президенті або  Кабінеті   Міністрів   з   дорадчими   функціями.
Запровадження обов'язкового  проведення Радою експертів гендерної
експертизи проектів  законів  та  інших  нормативних   актів,   з
подальшим поданням  пропозицій  до Президента України,  Верховної
Ради України, кабінету міністрів, зацікавлених міністерств.
     50. Запровадження  політики підготовки щорічних Національних
доповідей Уряду щодо становища жінок  в  Україні  з  обов'язковим
оприлюдненням цього  звіту  через  засоби  масової  інформації та
заслуховування його під  час  щорічних  слухань  стану  "жіночого
питання" на засіданні Верховної Ради України.
     51. Створення  Громадських  Рад,  як  форми   горизонтальної
взаємодії, при  керівниках  місцевих  державних адміністрацій,  з
дорадчими та  інформаційними   функціями.   Створення   інституту
радників (на   громадських   засадах)   з   жіночих   питань  при
губернаторах областей і мерах міст.
     52. Розробка  і  реалізація  цільових програм спрямованих на
покращення становища жінок. Впровадження практики двосторонніх та
багатосторонніх угод   між  державними  органами  та  неурядовими
організаціями. Створення робочих  груп  з  представників  жіночих
неурядових організацій  та державної влади з конкретних напрямків
діяльності. Надання  неурядовим   організаціям   інформації   про
розроблені програми.