Вноситься
народним депутатом України
Матковським О.Б.
Проект
КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Розділ I. ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ
Глава 1. Призначення та принципи Кримінального кодексу
Стаття 1. Призначення Кримінального кодексу
1. Загальною метою цього Кодексу є:
а) встановлення заборони діяння;
б) визначення ознак заборонюваного діяння;
в) створення умов для попередження караних діянь шляхом
встановлення заходів кримінально-правового впливу - мір покарання
та примусового лікування, а так само соціальної адаптації
засуджених;
г) формування законопослушної поведінки громадян шляхом
визначення умов, які стимулюють відмову від вчинення караного
діяння.
2. Спеціальною метою цього Кодексу є:
д) сприяння забезпеченню миру та безпеки людства;
е) захист кримінально-правовими засобами здоров'я
населення та навколишнього середовища, здоров'я, прав і свобод,
честі і гідності особи, недоторканності власності;
є) захист української держави, її законодавчої, виконавчої
та судової влади, народного господарства, забезпечення суспільної
безпеки;
ж) забезпечення відшкодування матеріальної і моральної
шкоди потерпілому від караного діяння.
3. Цей Кодекс містисть вичерпний перелік караних діянь. Нові
кримінально-правові норми, у тому числі норми міжнародних
договорів та угод з питань кримінального права, набирають
чинності лише після їх включення до нього.
Стаття 2. Законність
1. Караність діяння та інші кримінально-правові наслідки
його вчинення визначаються тільки кримінальним законом.
2. Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні караного
діяння, а також підданий покаранню iнакше як за вироком суду та у
відповідності з законом.
Стаття 3. Рівність перед законом
1. Фізичні особи незалежено від їх походження, соціального
та майнового стану, расової чи національної приналежності, статі,
освіти, ставлення до релігії, мови і характеру занять, а також
юридичні особи незалежно від виду, сфери діяльності, статусу та
форми власності, які вчинили каране діяння, рівні перед законом.
2. Фізична особа - громадянин України, іноземець, особа без
громадянства.
3. Юридична особа - будь-яке державне, колективне, приватне
або змішаного типу формування, що має організаційну єдність,
створене у відповідності з статутом, положенням чи іншим
затвердженим у встановленому порядку нормативним актом, який
визначає його правовий стан.
Стаття 4. Особиста відповідальність
Кримінальній відповідальності підлягають: фізична особа лише
за вчинене нею особисто каране діяння, юридична особа - за каране
діяння, вчинене її працівниками, які діяли за повноваженням
юридичної особи та від її імені.
Стаття 5. Вина як умова відповідальності
1. Особа несе кримінальну відповідальність лише за каране
діяння, щодо якого встановлено її вину.
2. Особа вважається невинною доки її вину не буде
встановлено вироком суду, що набрав законної сили.
3. Об'єктивне поставлення в провину, тобто притягнення до
кримнальної відповідальності за невинне завдання шкоди не
допускається.
РОЗДІЛ II. МЕЖІ ДІЇ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНУ
Глава 2. Джерела кримінального законодавства, межі його дії
в часі та просторі
Стаття 6. Джерела кримінального законодавства
Джерелами кримінального законодавства України є:
а) Конституція України;
б) цей Кодекс;
в) інші нормативні акти, які безпосередньо не згадуються у
цьому Кодексі, але враховуються у нормах з бланкетною
диспозицією;
г) рішення Конституційного суду України щодо
конституційності норм кримінального закону;
Стаття 7. Дія кримінального закону в часі
1. Караність діяння визначається законом, який діяв під час
вчинення цього діяння.
2. Закон, що скасовує караність діяння або пом'якшує
покарання, має зворотну силу, тобто поширюється з моменту
набрання ним чинності також на діяння, вчинені до його видання.
3. Закон, що встановлює караність діяння або посилює
покарання, зворотної сили не має.
Стаття 8. Дія кримінального закону в просторі
1. Усі карані діяння, вчинювані на території України,
підлягають її юрисдикції незалежно від громадянства винного, за
винятком випадків вчинення їх громадянами iноземних держав , які
відповідно до міжнародних договорів користуються дипломатичним
iммунiтетом.
2. Громадяни України, які вчинили діяння, передбачені цим
Кодексом, за межами України, підлагають кримінальній
відповідальності за вироком іноземної держави.
3. Карані діяння, пов'язані з порушенням міжнародних законів
або правил ведення війни, міжнародним тероризмом, торгівлею
людьми, зброєю, наркотичними засобами, радіоактивними матеріалами
і предметами, рідкоземельними металами або виробами з них,
фальшуванням грошей та цінних паперів, вчинені громадянами
України або особами без громадянства за межами України, в разі
затримання їх на території України тягнуть за собою
відповідальність за цим Кодексом.
4. Іноземні громадяни за злочини, вчинені за межами України,
підлягають відповідальності за цим Кодексом у випадках,
передбачених міжнародними договорами.
5. До території України, крім частини європейського
континенту, належного їй континентального шельфу та повітряного
простору над ними, на які поширюється юрисдикція української
держави, відносяться її внутрішні територіальні води та
повітряний простір над ними, належні їй військові морські та
річкові судна, повітряні та космічні кораблі незалежно від місця
їх перебування, а також інші її судна у відкритому морі.
Стаття 9. Видача злочинця
Видача іноземній державі громадянина України, який вчинив
каране діяння на її території, не допускається, якщо інше не
передбачено міжнародним договором чи угодою про подання юридичної
допомоги.
Стаття 10. Тлумачення у Кримінальному кодексі
1. Кримінальний закон підлягає застосуванню у точній
відповідності з його текстом. Розширене застосування норм і
термінів, а так само застосування кримінально-правової аналогії
не допускаються.
2. Тлумачення у цьому Кодексі норм і термінів передбачає:
а) сприяння повному з'ясуванню їх змісту та вірному
застосуванню;
б) підвищення ефективності контролю за застосуванням
кримінального закону;
в) забезпечення відповідності вчиненому призначуваних
покарань;
г) захист прав потерпілого від караного діяння та його
наслідків;
д) сприяння забезпеченню законності.
Стаття 11. Зміст терміна, що використовується у цій главі
Аналогія - кваліфікація діяння, не передбаченого цим
Кодексом, за подібною нормою.
РОЗДІЛ III. КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Глава 3. Підстава кримінальної відповідальності
Стаття 12. Кримінальна відповідальність
1. Кримінальна відповідальність полягає у застосуванні до
особи, яка вчинила каране діяння, покарання, передбаченого цим
Кодексом.
2. Ніхто не може бути двічі покараний за одне й те ж діяння
або звільнений від кримінальної відповідальності і покарання за
підставами, не передбаченими цим Кодексом.
Стаття 13. Підстава кримінальної відповідальності
1. Підставою кримінальної відповідальності є вчинення винним
караного діяння, передбаченого відповідною статтею цього Кодексу.
2. У встановлених законом випадках обов'язковою умовою
кримінальної відповідальності є настання шкідливих наслідків
діяння або застосування, що йому передувало, заходів
дисциплінарного чи адміністративного впливу ( стягнення ) за такі
ж дії (дисциплінарна, адміністративна преюдиція).
Глава 4. Каране діяння, його види
Стаття 14. Поняття караного діяння
1. Караним діянням визнається протиправна умисна чи
необережна дія або бездіяльність, заборонена цим Кодексом під
загрозою покарання.
2. Не є караним діянням дія або бездіяльність, які формально
хоч і підпадають під ознаки норм Особливої частини цього Кодексу,
але через свою незначність не являють великої небезпеки.
3. Карані діяння залежно від ступеня їх небезпечності
поділяються на кримінальний проступок, злочин, тяжкий злочин та
особливо тяжкий злочин.
Стаття 15. Кримінальний проступок
Кримінальний проступок є каране діяння, за яке відповідно до
цього Кодексу передбачено покарання, не пов'язане з позбавленням
волі або у вигляді позбавлення волі терміном до одного року.
Стаття 16. Злочин
Злочином є каране діяння, за яке відповідно до цього Кодексу
передбачено покарання у вигляді позбавлення волі терміном понад
один рік до двох років.
Стаття 17. Тяжкий злочин
Тяжким злочином є каране діяння, за яке відповідно до цього
Кодексу передбачено покарання у вигляді позбавлення волі терміном
понад два роки до чотирьох років.
Стаття 18. Особливо тяжкий злочин
Особливо тяжким злочином є каране діяння, за яке відповідно
до цього Кодексу передбачено покарання у вигляді позбавлення волі
терміном понад чотири роки до п'ятнадцяти років або смертної
кари.
Глава 5. Поняття вини, її форми
Стаття 19. Поняття вини
1. Вина фізичної особи визначається її психічним ставленням
до вчиненого нею караного діяння, його наслідків, а також
можливості їх настання. За своєю формою вина фізичної особи може
бути умисною чи необережною.
2. Вина юридичної особи визначається завідомою незаконністю
вчиненого нею. За своєю формою вина юридичної особи є умисною.
3. Ступінь вини особи, тобто її волі, цілеспрямованої на
вчинення караного діяння, яка характеризується формою вини, метою
та мотивом вчиненого, шкідливими наслідками, враховується при
визначенні тяжкості діяння, призначенні покарання та інших
заходів кримінально-правового впливу.
Стаття 20. Умисел
1. Умисним діянням визнається карана дія або бездіяльність,
вчинена з прямим чи непрямим умислом.
2. Діяння визнається вчиненим з прямим умислом, якщо особа,
яка його вчинила, усвідомлювала караний характер своєї поведінки,
передбачала її небезпечні наслідки та бажала або свідомо
допускала їх настання.
3. Вчинення умисного караного діяння у спеціально
передбачених цим Кодексом випадках може зумовлюватися
завідомістю, наміром, спонуканням, мотивом та метою.
4. Завідомість полягає в тому, що особа, яка вчинила каране
діяння, усвідомлює протиправність своєї дії або бездіяльності і
неминучість шкідливих наслідків, що викликаються нею.
5. Намір полягає в усвідомленому бажанні особи, яка вчинила
каране діяння, діяти певним чином.
6. Спонукання до вчинення караного діяння може виникати як з
особистого бажання винного, так і під впливом фізичного чи іншого
примусу.
7. Мотивом визнається потреба винного, що задовольняється
вчиненням караного діяння.
8. Мета вчинення умисного караного діяння визначається
уявленням особи, яка його вчинила, щодо бажаних наслідків
вчиненого.
9. Діяння визнається вчиненим з непрямим умислом, якщо
особа, яка його вчинила, усвідомлює караний характер своєї
поведінки, передбачає її небезпечні наслідки та хоч і не бажає,
але свідомо допускає їх настання.
Стаття 21. Необережність
1. Каране діяння визнається вчиненим з необережності, якщо
особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання
шкідливих наслідків, але легковажно розраховувала на їх
відвернення або не передбачала можливості настання таких, хоч
повинна була і могла їх передбачити.
2. Відповідальність за каране діяння, вчинене з
необережності, настає лише в тому разі, якщо воно потягло за
собою наслідки, передбачені відповідною статтею цього Кодексу.
Стаття 22. Відсутність вини
Діяння не визнається караним, якщо особа не усвідомлювала
протиправного характеру своєї поведінки, не передбачала
можливості настання шкідливих наслідків та за обставинами того,що
сталося, не повинна була чи не могла їх передбачити (казус).
Глава 6. Суб'єкти кримінальної відповідальності
Стаття 23. Суб'єкти кримінальної відповідальності
1. Суб'єктами кримінальної відповідальності можуть бути
фізичні та юридичні особи.
2. Спеціальними суб'єктами кримінальної відповідальності з
числа фізичних осіб можуть бути публічні посадові особи,
функціонери та військовослужбовці. У випадках, передбачених
відповідними статтями цього Кодексу, спеціальними суб'єктами
кримінальної відповідальності можуть бути й інші фізичні особи.
3. Для фізичних осіб кримінальна відповідальність за карані
діяння настає з шістнадцятирічного віку. Фізичні особи, які
досягли чотирнадцятирічного віку, несуть кримінальну
відповідальність за:
а) незаконні виготовлення, придбання, зберігання,
переміщення чи збут наркотичних засобів (стаття 124);
б) умисне вбивство (статті 147, 148 149) ;
в) умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 154);
г) умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття
156);
д) згвалтування (стаття 179);
е) насильницьке задоволення статевої потреби неприродним
способом (стаття 180);
є) крадіжку (стаття 243);
ж) грабіж (стаття 244);
з) розбій (стаття 245);
и) знищення чи пошкодження чужого майна за обтяжувальних
обставин (частини 2 і 3 статті 249);
і) вимагання (стаття 250);
ї) розкрадання вогнепальної зброї, бойових припасів або
вибухових речовин (стаття 294).
Стаття 24. Осудність
1. Осудність є спроможність фізичної особи усвідомлювати
караність своєї дії чи бездіяльності або можливість настання
наслідків, що тягнуть за собою кримінальну відповідальність, та
керувати своєю поведінкою.
2. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка
перебувала під час вчинення караного діяння в стані неосудності,
внаслідок якого вона не могла усвідомлювати характеру та значення
своїх дій або бездіяльності. До такої особи судом можуть
застосовуватись примусові заходи медичного характеру. Стан
неосудності може викликатися хронічним душевним захворюванням,
тимчасовим чи хронічним психічним розладом або слабоумством.
3. Не підлягає покаранню особа, яка вчинила каране діяння в
осудному стані, але до винесення судом вироку захворіла на
душевну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої
дії або керувати ними. До такої особи за призначенням суду також
можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а
після її видужання вона підлягає покаранню.
Стаття 25. Відповідальність за каране діяння, вчинене в
стані, викликаному вживанням алкоголю,
наркотичних засобів чи токсичних речовин
Особа, яка вчинила каране діяння у стані алкогольного
сп'яніння, наркотичного збудження чи під впливом токсичних
речовин, не звільняється від кримінальної відповідальності.
Стаття 26. Відповідальність юридичних осіб
1. Караним діянням, вчиненим юридичною особою, визнається
заборонена цим Кодексом дія або бездіяльність, здійснена або
санкціонована її керівником чи колективним органом управління, що
діяв від імені юридичної особи.
2. Юридичні особи можуть нести кримінальну відповідальність
за особилво тяжкі злочини проти миру і безпеки людства, здоров'я
населення, проти держави, у сферах природокористування і
господарювання лише у випадках, спеціально передбачених нормами
Особливої частини цього Кодексу.
3. Кримінальна відповідальність юридичної особи не виключає
такої щодо фізичної особи, яка безпосередньо брала участь у
незаконній діяльності юридичної особи чи сприяла її здійсненню.
Стаття 27. Зміст термінів
1. До публічних посадових осіб належать представники органів
державної влади і самоврядування, а також інші особи, які
постійно або тимчасово займають у державних чи змішаних з
державною часткою в майні підприємствах, установах або
організаціях посади, пов'язані з виконанням
організаційно-розпорядчих, консультативно-дорадчих або
адміністративно-господарських обов'язків, чи виконують такі
обов'язки за спеціальним повноваженням.
2. Функціонерами визнаються службовці державних підприємств,
установ та організацій, які не наділені повноваженнями публічних
посадових осіб, а також працівники управлінської сфери
недержавних підприємств, установ та організацій.
3. До військовослужбовців належать особи, які перебувають на
дійсній військовій службі у Збройних Силах України, Службі
безпеки України, Національній гвардії України, Прикордонних
військах України, внутрішніх військах, військах цивільної оборони
та інших військових формуваннях, створених у відповідності до
чинного законодавства, а також військовозобов'язані під час
проходження ними навчальних чи перевірчих зборів та курсанти
військових навчальних закладів.
Глава 7. НЕЗАКІНЧЕНЕ КАРАНЕ ДІЯННЯ
Стаття 28. Приготування
1. Приготування до караного діяння є пошук або пристосування
засобів чи знарядь чи створення умов для його вчинення.
2. Покарання за приготування до караного діяння не може
перевищувати третини від максимального розміру покарання,
встановленого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу
за це діяння.
Стаття 29. Замах
Замахом на каране діяння визнається умисна дія або
бездіяльність, що безпосередньо спрямована на його вчинення, якщо
діяння не було доведено до кінця через обставини, незалежні від
винного.
Стаття 30. Кваліфікація приготування до караного діяння та
замах на нього
Відповідальність за приготування до караного діяння та замах
на нього настає лише у випадках, передбачених відповідними
статтями Особливої частини цього Кодексу; вони підлягають
кваліфікації за цими ж статтями.
Стаття 31. Добровільна відмова від доведення умисного
караного діяння до кінця
1. Добровільною відмовою від умисного караного діяння
визнається припинення особою приготування до діяння або замаху на
нього, якщо винна особа усвідомлювала або мала реальну можливість
доведення наміру до кінця.
2. Добровільна відмова від караного діяння виключає
кримінальну відповідальність, яка може наставати лише тоді, коли
у фактично вчиненому є зазначені в законі ознаки іншого караного
діяння.
3. Добровільна відмова організатора, підбурювача чи
підсобника від участі в караному діянні виключає кримінальну
відповідальність, якщо фактично вчинене ними не утворює
самостійного караного діяння і не потягло за собою шкідливих
наслідків.
ГЛАВА 8. Співучасть
Стаття 32. Поняття співучасті
Співучастю визнається спільна участь у вчиненні умисного
караного діяння двох або більше осіб, які досягли віку
кримінальної відповідальності та діяли в осудному стані.
Стаття 33. Співучасники
1. Співучасниками караного діяння визнаються виконавці,
організатори, підбурювачі та підсобники.
2. Виконавцем караного діяння визнається особа, яка
безпосередньо вчинила каране діяння самостійно або разом з іншими
особами. Виконавцем визнається також особа, яка використовує для
вчинення караного діяння інших осіб, які відповідно до цього
Кодексу не підлягають відповідальності.
3. Організатором караного діяння визнається особа, яка
організувала вчинення караного діяння, у тому числі через
віддання незаконного наказу, або керувала його вчиненням.
Організатором визнається також особа, яка, фінансуючи незаконну
діяльність, у тому числі шляхом підкупів, створює безпечні умови
для співучасників караного діяння або координує діяльність
злочинних формувань.
4. Підбурювачем караного діяння визнається особа, яка схиляє
інших осіб до вчинення караного діяння.
5. Підсобником караного діяння визнається особа, яка сприяла
вчиненню караного діяння порадами, вказівками, наданням засобів
або усуненням перешкод, а також заздалегідь обіцяла приховати
особу, яка вчинила каране діяння, знаряддя і засоби його
вчинення, сліди діяння чи предмети, здобуті незаконним шляхом, та
не повідомляти про вчинене каране діяння.
Стаття 34. Форми організованої злочинної діяльності
1. Діяльність співучасників караного діяння може
здійснюватись шляхом
а) організації або участі у створенні злочинних формувань
- групи осіб, які діють за змовою, організованної злочинної
групи, банди, злочинної зграї (форми співучасті);
б) матеріального, фінансового, правового забезпечення
злочинного формування, постачання або надання йому іншого
забезпечення;
в) керівництва діяльністю злочинного формування;
г) створення сприятливих та безпечних умов існування і
діяльності злочинного формування.
2. Групою осіб, які діють за змовою, визнається ситуативне
об'єднання двох або більше осіб, які до початку або на початку
караного діяння домовились про спільне його вчинення.
3. Організованою злочинною групою визнається об'єднання за
попередньою змовою двох або більше осіб для вчинення одного чи
декількох караних діянь, що є для винних основним чи додатковим
джерелом існування або задоволення інших особистих чи групових
інтересів учасників.
4. Бандою визнається озброєна організована злочинна група.
5. Злочинною зграєю визнається стійке об'єднання осіб для
вчинення караних діянь, що характеризується високим ступенем
органiзованостi та управління і діє на професійній основі.
Стаття 35. Межі відповідальності за співучасть у караному
діянні
1. Кримінальна відповідальність організатора, підбурювача і
підсобника настає у випадках, коли
а) дії виконавця щодо приготування до вчинення караного
діяння утворюють самостійне каране діяння;
б) виконавець замахувався на каране діяння;
в) виконавець вчинив каране діяння.
2. Кримінальна відповідальність організатора, підбурювача і
підсобника настає за тією ж статтею цього Кодексу, що й
відповідальність виконавця.
3. За вчинене виконавцем каране діяння, що не охоплюється
умислом інших співучасників, останні кримінальної
відповідальності не несуть.
ГЛАВА 9. Причетність до караного діяння
Стаття 36. Приховування
1. Заздалегідь не обіцяне приховування особи, яка вчинила
каране діяння, а так само знарядь і засобів вчинення діяння, його
слідів або предметів, добутих кримінально караним шляхом, тягне
за собою відповідальність лише у випадках, спеціально
передбачених цим Кодексом.
2. Не підлягає кримінальній відповідальності за заздалегідь
не обіцяне приховування близький родич особи, яка вчинила каране
діяння. Близькими родичами за цим Кодексом визнаються подружжя,
рідні батько і мати, рідні та двоюрідні брати і сестри, дід,
баба, дядько, тітка.
3. Відповідальність за заздалегідь не обіцяне приховування
особи, яка вчинила каране діяння, знарядь і засобів вчинення
діяння, його слідів або предметів, добутих кримінально караним
шляхом, настає за відповідною статтею Особливої частини цього
Кодексу, що передбачає покарання за це діяння. Покарання в цьому
разі не може перевищувати однієї п'ятої від максимального розміру
покарання, встановленого цією нормою.
Стаття 37. Неповідомлення про злочин
1. Заздалегідь не обіцяне неповідомлення про достовірно
відомий особливо тяжкий злочин, що готується, вчинюється або
вчинено, тягне за собою кримінальну відповідальність лише у
випадках, спеціально передбачених цим Кодексом.
2. Не підлягає кримінальній відповідальності за
неповідомлення про особливо тяжкий злочин:
а) близький родич особи, яка вчинила каране діяння;
б) захисник обвинуваченого в кримінальній справі;
в) служитель релігійного культу, якому стало відомо про
вчинений злочин під час сповіді;
3. Відповідальність за неповідомлення про достовірно відомий
особливо тяжкий злочин, що готується, вчинюється або вчинено,
настає за відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, що
передбачає покарання за цей злочин. Покарання при цьому не може
перевищувати однієї шостої частини від максимального розміру
покарання, встановленого цією нормою.
Глава 10. Множинність караних діянь
Стаття 38. Множинність караних діянь
Множинність караних діянь визначається будь-яким, більше
одного, їх числом, що утворює повторність або сукупність.
Стаття 39. Повторність караного діяння
1. Повторність караного діяння утворює вчинення двох або
більше караних діянь, що містять ознаки одного й того ж діяння,
якщо за будь-яке з них особу, яка їх вчинила, не було засуджено.
2. Повторність відсутня, якщо:
а) раніше вчинені карані діяння не тягнуть за собою
відповідальності внаслідок закінчення термінів давності;
б) каране діяння складається з ряду тотожніх діянь,
спрямованих до єдиної мети;
в) діяння полягає у тривалому невиконанні обов'язків,
караному у кримінальному порядку.
Стаття 40. Сукупність караних діянь
Сукупністю визнається вчинення кількох караних діянь,
передбачених різними статтями або частинами статей цього Кодексу,
за жодне з яких особу, яка їх вчинила, не було засуджено та щодо
яких не закінчились терміни давності.
Стаття 41. Особливо небезпечний злочинець
1. Особливо небезпечним злочинцем за вироком суду може бути
визнано особу, засуджену до позбавлення волі терміном не менше
чотирьох років:
а) за особливо тяжкий злочин, якщо вона засуджувалась за
особливо тяжкий злочин або двічі за тяжкий злочин і за кожне з
цих діянь призначалось покарання у вигляді позбавлення волі
терміном не менше чотирьох років;
б) за тяжкий злочин, якщо її раніше було двічі засуджено
за тяжкий злочин і особливо тяжкий злочин і за кожне з цих діянь
було призначено покарання у вигляді позбавлення волі терміном не
менше чотирьох років.
2. Суд, розглядаючи питання про визнання особи особливо
небезпечним злочинцем, враховує відшкодування потерпілому
матеріальної і моральної шкоди, а також інші обставини вчинення
караного діяння.
3. При вирішенні питання про визнання особи особливо
небезпечним злочинцем не враховуються судимостi за діяння,
вчинені у віці до вісімнадцяти років, а також судимостi, погашені
або зняті у встановленому законом порядку.
4. Визнання особи особливо небезпечним злочинцем втрачає
силу в разі погашення або зняття судимостi.
5. Особи, визнані в країнах СНД особливо небезпечними
рецидивістами, прирівнюються до особливо небезпечних злочинців.
6. Норми Особливої частини цього Кодексу, що передбачають
відповідальність за вчинення караного діяння особливо небезпечним
злочинцем, застосовуються у випадках, якщо винного до вчинення
останнього караного діяння було визнано таким за вироком, що
набрав законної сили.
РОЗДІЛ IV. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ КАРАНІСТЬ
ПРОТИПРАВНОЇ ДІЇ АБО БЕЗДІЯЛЬНОСТІ
Глава 11. Обставини, що виключають каранність
протиправної дії або бездіяльності
Стаття 42. Обставини загального характеру, що виключають
караність протиправної дії або бездіяльності
Обставинами, що виключають караність протиправної дії або
бездіяльності, у встановлених цим Кодексом випадках є:
а) помилка в оцінці правомірностi вчиненого;
б) кримінально-правовий компроміс;
в) виконання наказу чи іншого розпорядження;
г) необхідна оборона;
д) затримання особи, яка вчинила каране діяння;
е) крайня необхідність;
є) перебування серед співучасників караного діяння з метою
виконання у відповідності з чинним законодавством спеціального
завдання щодо його попередження або розкриття.
Стаття 43. Помилка в оціненні правомірностi вчиненого
1. Помилкою в оціненні правомірностi вчиненого визнається
сумлінна хибна думка особи щодо протиправностi і караності
вчиненого нею діяння.
2. Дія цієї статті поширюється тільки на кримінальний
проступок.
3. Обов'язок доведення наявності помилки покладається на
особу, яка вчинила каране діяння.
Стаття 44. Кримінально-правовий компроміс між потерпілим та
особою, яка вчинила каране діяння
1. Кримінально-правовий компроміс є добровільна угода між
особою, яка вчинила каране діяння, і потерпілим щодо відмови від
кримінального переслідування винної особи, за умови, що вона
зобов'язується у визначений слідчим або органом дізнання термін
відшкодувати завдану матеріальну і моральну шкоду.
Кримінально-правовий компроміс допускається в справах про
кримінальний проступок, злочин або вчинене з необережності інше
каране діяння.
2. Кримінально-правовий компроміс може бути укладений у
будь-який момент попереднього або судового слідства і підлягає
засвідченню в судовому порядку.
3. Згода потерпілого повинна бути добровільною. Вона не має
сили, якщо дається неповнолітнім, особою, яка страждає психічним
захворюванням, хронічним алкоголізмом, наркоманією чи
токсикоманією або яка перебувала у стані алкогольного чи
наркотичного сп'яніння чи під впливом одурманливих засобів,
особою, яка через обман не може реально оцінювати наслідків своєї
згоди, а так само особою, щодо якої застосовано фізичний чи
психічний примус.
4. У разі невиконання винним зобов'язання щодо відшкодування
завданої потерпілому матеріальної і моральної шкоди у визначений
слідчим, органом дізнання або судом термін кримінально-правовий
компроміс визнається недійсним.
5. Кримінально-правовий компроміс не допускається стосовно
караного діяння, вчиненого особливо небезпечним злочинцем або
особою, щодо якої потерпілий перебуває у матеріальній, службовій
чи іншій залежності.
Стаття 45. Виконання наказу чи іншого розпорядження
1. Вчинення кримінального проступку у зв'язку з виконанням
наказу чи іншого розпорядження виключає його караність для
виконавця.
2. Вчинення злочину, тяжкого злочину або особливо тяжкого
злочину у зв'язку з виконанням наказу чи іншого розпорядження
виключає їх караність для виконавця, якщо незаконність наказу чи
іншого розпорядження ним не усвідомлювалася. Особа, яка віддала
незаконний наказ, підлягає відповідальності за вчинене виконавцем
каране діяння відповідно до частини 3 статті 33 цього Кодексу.
3. Дія цієї статті поширюється на відносини служби і
підпорядкованості, які регулюються чинним законодавством.
Стаття 46. Необхідна оборона
1. Кожен має право на необхідну оборону незалежно від
можливості уникнути посягання чи звернутися за допомогою до інших
осіб або органів влади.
2. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою
захисту прав чи законних інтересів того, хто захищається, або
іншої особи, інтересів суспільства і держави від караного діяння,
що проявилися у завданні шкоди нападникові, якщо такі дії
викликалися потребою негайного припинення посягання.
3. Особа, яка зазнала нападу, визнається такою, що не
перевищила меж необхідної оборони, якщо нападник або особа, яка
представляє його інтереси, не доведе іншого.
4. Не є перевищенням меж необхідної оборони застосування
зброї, будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від
нападу озброєної особи, припинення протиправного проникнення в
житлове або інше приміщення, або якщо той, хто захищається, не
може через не залежні від нього обставини оцінити відповідність
захисту характерові нападу.
5. Дії потерпілого чи інших осіб, спрямовані на затримання
порушника в момент посягання чи безпосередньо після нього, а так
само такі ж дії щодо порушників, які здійснюються на підставі
відомостей про їх розшук, що містяться в засобах масової
інформації або у зверненні органів виконавчої влади про
затримання злочинця, прирівнюються до необхідної оборони.
6. Правила про необхідну оборону поширюються на випадки
застосування технічних засобів чи пристроїв для захисту від
нападу за умови, якщо такі засоби чи пристрої не створювали
небезпеки для інших осіб, які не брали участі в нападі.
Стаття 47. Затримання особи, яка вчинила каране діяння
1. Визнаються правомірними дії, які підпадають під ознаки
караного діяння, та завдана ними шкода, якщо ці дії спрямовані на
затримання особи, яка вчинила каране діяння, і передачу
затриманого органам влади, та якщо при цьому не було допущено
невідповідності засобів затримання небезпечності вчиненого або
затримання без явної необхідності.
2. Громадянин, який затримав особу, що вчинила каране
діяння, вважається таким, що не допустив умисної невідповідності
засобів затримання небезпечності вчиненого або затримання без
явної необхідності, доки затриманий або особа, яка представляє
його інтереси, не доведуть іншого.
Стаття 48. Крайня необхідність
1. Не є караним діянням дія, якою завдано шкоду охоронюваним
інтересам фізичної чи юридичної особи, якщо її вчинено у стані
крайньої необхідності, тобто з метою відвернення більш значної
шкоди, що безпосередньо загрожує правам чи інтересам цієї або
іншої особи, і за конкретних обставин цю небезпеку не можна було
усунути іншими засобами і якщо завдана шкода є менш значною, ніж
відвернута шкода.
2. Стан крайньої необхідності визнається також у випадках,
якщо дії, вчинені з метою відвернення шкоди,не досягли своєї мети
і шкода настала, незважаючи на зусилля особи, яка сумлінно
розраховувала її відвернути.
Стаття 49. Перебування серед співучасників караного діяння з
метою виконання спеціального завдання щодо його
попередження або розкриття
Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка,
виконуючи відповідно до чинного законодавства спеціальне завдання
щодо попередження або розкриття караного діяння та вимушена діяти
разом з іншими його учасниками, вчинить кримінальний проступок,
або злочин.
РОЗДІЛ V. ПОКАРАННЯ
ГЛАВА 12. Покарання та його види
Стаття 50. Поняття покарання, його мета
1. Покарання є передбачене цим Кодексом і призначуване судом
ім'ям народу України примусове позбавлення чи обмеження прав і
свобод фізичних або юридичних осіб,яких визнано винними у
вчиненні караного діяння.
2. Покарання, крім відплати за вчинене, має на меті:
а) захист особи, суспільства і держави;
б) виправлення і ресоціалiзацію засудженого;
в) попередження караних діянь.
Стаття 51. Види покарань
1. До фізичних осіб, які вчинили карані діяння,можуть
застосовуватись :
а) кримінальна реституція;
б) позбавлення права займати певні посади або займатися
певною діяльністю;
в) штраф;
г) конфіскація майна, знарядь і засобів вчинення злочину;
д) вислання іноземця за межі України;
е) обмеження по службі військовослужбовця;
є) направлення військовослужбовця у дисциплінарну частину;
ж) позбавлення волі;
з) смертна кара;
2. До юридичних осіб, які вчинили особливо тяжкий злочин,
можуть застосовуватись:
и) кримінальна реституція;
і) штраф;
ї) конфіскація знарядь і засобів вчинення злочину;
й) оголошення юридичної особи злочинною організацією та її
ліквідація з конфіскацією майна.
Стаття 52. Кримінальна реституція
1. Кримінальна реституція полягає у примусовому та
обов'язковому відшкодуванні засудженим завданої потерпілому
матеріальної і моральної шкоди.
2. Питання про застосування кримінальної реститцуії підлягає
обов'язковому розглядові судом у будь-якій кримінальній справі.
Незастосування цього виду покарання повинно бути мотивовано у
вироку з повідомленням про це потерпілого.
3. Кримінальна реституція є повною, якщо всі наслідки
караного діяння є оборотні, або неповною, коли частина наслідків
фізичному відновленню не підлягає. У цьому разі засуджений
відшкодовує матеріальну і моральну шкоду.
4. Щодо неповнолітнього, якого визнано винним у вчиненні
караного діяння, кримінальна реституція провадиться за рахунок
наявних його коштів та коштів батьків або осіб, які їх замінюють.
5. Виконання призначеної судом кримінальної реституції
термінами давності не обмежується.
6. Призначаючи покарання кримінальною реституцією, суд
повинен послатися на цю статтю.
Стаття 53. Позбавлення права займати певні посади або
займатися певною діяльністю
1. Позбавлення права займати певні посади або займатися
певною діяльністю може призначатися судом на строк від одного
року до п'яти років.
2. Позбавлення права займати певні посади або займатися
певною діяльністю може призначатися судом лише тоді, коли цей вид
покарання передбачений відповідною статтею Особливої частини
цього Кодексу та якщо, виходячи з характеру вчиненого особою
караного діяння, суд визнає за неможливе збереження за нею права
займати певну посаду або займатися певною діяльністю.
3. При призначенні покарання позбавленням права займати
певні посади або займатися певною діяльністю разом з позбавленням
волі, триманням у дисциплінарній частині воно виконується після
звільнення засуджного з місця позбавлення волі чи дисциплінарної
частини.
Стаття 54. Штраф
1. Штраф фізичній особі може призначатися судом лише за
умови наявності у винного оплачуваної роботи або іншого
постійного джерела існування. Розмір штрафу визначається судом у
межах санкції відповідної статті цього Кодексу і не може бути
менше двадцяти п'яти і більше однієї тисячі мінімальних розмірів
заробітної плати або частини заробітної плати чи іншого прибутку
винного за період від двох місяців до одного року. У разі
ухилення засудженого від сплати штрафу суд може замінити
несплачену його частину позбавленням волі з розрахунку один день
позбавлення волі за половину мінімального розміру заробітної
плати.
2. Розмір штрафу, призначуваного юридичній особі,
визначається судом відповідно до санкції статті Особливої частини
цього Кодексу у межах від п'ятнадцяти до тридцяти відсотків її
річного прибутку. У разі ухилення юридичної особи від сплати
штрафу суд може замінити його конфіскацією майна у подвійному
розмірі від несплаченої суми штрафу.
Стаття 55. Конфіскація майна, знарядь і засобів вчинення
злочину
1. Конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному
вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є
особистою власністю засудженого.
2. Конфіскацію майна може бути призначено тільки за вчинений
особливо тяжкий злочин у випадках, передбачених цим Кодексом.
3. Суд повинен зазначити у вироку, чи конфіскується все
майно засудженого чи його частина; в останньому випадку суд
повинен зазначити, яка частина майна конфіскується, або
перелічити предмети, які конфіскуються.
4. Предмети, здобуті злочинним шляхом, повертаються їх
власнику, а в разі невстановлення його підлягають конфіскації на
користь держави. Конфіскуються на користь держави також предмети,
вилучені з обігу.
5. Конфіскація знарядь і засобів вчинення особливо тяжкого
злочину може призначатися судом залежно від характеру вчиненого
та наслідків, що настали. У разі винесення обвинувального вироку
чи закриття справи за нереабілітуючими підставами суд, з
урахуванням відшкодування завданої шкоди та розкаяння
обвинуваченого у вчиненому, має право застосувати конфіскацію
знарядь і засобів вчинення особливо тяжкого злочину як на
безоплатній, так і на оплатній або частково оплатній основі.
6. Не підлягає кофіскації майно, необхідне засудженому чи
особам, що перебувають на його утриманні, відповідно до переліку,
передбаченому кримінально-виконавчим законодавством.
Стаття 56. Вислання за межі України
1. Вислання за межі України може застосовуватись судом
тільки щодо іноземних громадян, які вчинили каране діяння і
повністю виконали вимоги кримінальної реституції.
2. При призначенні покарання висланням за межі України суд
зобов'язаний послатися на цю статтю.
Стаття 57. Обмеження по службі військовослужбовця
1. Обмеження по службі військовослужбовця може виражатися у
затриманні представлення його до чергового військового звання чи
призначення на посаду, незаліку у вислугу років терміну покарання
за вироком суду, у також в зарахуванні на користь держави
грошового утримання в розмірі до двадцяти відсотків.
2. Обмеження по службі військовослужбовця може призначатися
судом у межах термінів, передбачених відповідною статтею цього
Кодексу, загальною тривалістю не більше двох років. Обмеження по
службі військовослужбовця поглинанню іншими видами покарання не
підлягає, виконується самостійно від них.
3. Обмеження по службі військовослужбовця може
застосовуватися щодо військовослужбовців офіцерського складу,
прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби.
Стаття 58. Направлення військовослужбовця у дисциплінарну
частину
За вироком суду до дисциплінарної частини військовослужбовця
строкової служби може бути направлено за вчинення кримінального
проступку або злочину, а так само у разі засудження за інше
каране діяння до позбавлення волі терміном до одного року, якщо
суд з урахуванням особи засудженого визнає за доцільне направити
його до дисциплінарної частини на той же термін.
Стаття 59. Позбавлення волі
1. Позбавлення волі за вчинене каране діяння може бути
призначено судом терміном від шести місяців до п'ятнадцяти років,
а щодо осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку
(неповнолітніх), - до десяти років.
2. Позбавлення волі може призначатися за вчинення:
а) кримінального проступку - терміном до одного року;
б) злочину - терміном понад один рік до двух років;
в) тяжкого злочину - терміном понад два роки до чотирьох
років;
г) особливо тяжкого злочину - терміном понад чотири роки
до п'ятнадцяти років.
3. Покарання позбавленням волі відбувають у колоніях:
д) загального режиму - засуджені терміном до п'яти років;
е) суворого режиму - засуджені терміном понад п'ять до
десяти років;
є) особливого режиму - засуджені, які раніше відбували
покарання позбавленням волі за умисне каране діяння;
ж) у тюрмах - засуджені, визнані особливо небезпечними
злочинцями, а також ті, яким смертну кару замінено в порядку
помилування позбавленням волі на термін двадцять років.
4. Неповнолітні, засуджені до позбавлення волі, відбувають
покарання у виховно-трудових колоніях:
з) загального режиму - які раніше не засуджувались до
цього виду покарання;
и) посиленого режиму - які раніше відбували покарання
позбавленням волі, якщо попередню судимість не погашено чи не
знято у встановленому порядку;
і) виховно-трудових колоніях посиленого режиму - яким
покарання позбавленням волі призначено за умисне вбивство (статті
147, 148, 149), умисне заподіяння тяжких чи середньої тяжкості
тілесних ушкоджень ( статті 154, 156 ), згвалтування за
обтяжувальних обставин (стаття 179, частини 2 і 3), задоволення
статевої потреби неприродним способом за обтяжувальних обставин
(стаття 180, частини 3 і 4), крадіжку (стаття 243), грабіж
(стаття 244), розбій (стаття 245), вимагання за обтяжувальних
обставин (стаття 250, частини 2 і 3) та якщо засуджені раніше не
відбували покарання позбавленням волі або якщо попередню
судимість, за якою неповнолітні відбували покарання позбавленням
волі, погашено або знято у встановленому порядку.
Стаття 60. Смертна кара
1. Смертна кара - розстріл - є найвищою мірою покарання і
може призначатися судом тільки у випадках, передбачених цим
Кодексом.
2. Не може застосовуватися смертна кара щодо особи, яка
вчинила особливо тяжкий злочин у віці до вісімнадцяти років, і
щодо жінки, яка була у стані вагітності на момент вчинення
особливо тяжкого злочину, винесення вироку або його виконання.
3. Засуджений до смертної кари не може бути використаний у
наукових, медичних та інших експериментах навіть за його згодою
або на його прохання.
Стаття 61. Оголошення юридичної особи злочинною організацією
та її ліквідація
1. Оголошення юридичної особи злочинною організацією та її
ліквідація призначаються судом одночасно.
2. Оголошення юридичної особи злочинною організацією та її
ліквідація не тягне за собою для її працівників будь-яких інших
правових наслідків, крім пов'язаних з ліквідацією юридичної
особи, якщо в діях, вчинених цими працівниками, не встановлено
ознак караного діяння.
Стаття 62. Особливості чинності окремих положень Кодексу
Положення цього Кодексу щодо обставин, які пом'якшують чи
обтяжують покарання (статті 64 і 65), призначення більш м'якого
покарання, ніж передбачено законом (стаття 66), призначення
покарання за сукупністю вироків (стаття 68), правил поєднання
покарань та заліку (стаття 69), обчислення термінів покарання
(стаття 70), умовного засудження (стаття 71), перебігу терміну
умовного засудження (саття 72), умов звільнення від кримінальної
відповідальності та покарання (стаття 75), заміни неповнолітньому
покарання примусовими заходами виховного характеру (стаття 76),
звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок закінчення
терміну давності (стаття 77, частини 4 і 5), давності виконання
обвинувального вироку (стаття 78, частини 1 і 2), звільнення від
кримінальної відповідальност у зв'язку з розкаянням особи, яка
вчинила каране діяння (стаття 79), умовно-дострокового звільнення
або заміна позбавлення волі штрафом (стаття 80), звільнення від
покарання у зв'язку з тяжким захворюванням (статтяя 81),
відстрочки виконання покарання позбавленням волі (стаття 82),
правового значення судимості (стаття 83), погашення судимості
(стаття 84), порядку обчислення термінів погашення судимості
(стаття 85), амністії (стаття 87), звільнення від покарання або
пом'якшення покарання внаслідок помилування, а також щодо
примусових заходів медичного характеру (статті 88-92), на
юридичних осіб не поширюється.
ГЛАВА 13. Призначення покаранння
Стаття 63. Загальні начала призначення покарання
1. Суд призначає покарання у межах, передбачених санкцією
відповідної статті Особливої частини цього Кодексу, з урахуванням
положень Загальної його частини.
2. Особу, як фізичну, так і юридичну, яка вчинила каране
діяння, маже бути піддано будь-якому покаранню, передбаченому
відповідними статтями цього Кодексу, як окремо, так і в
будь-якому їх поєднанні.
3. При призначенні покарання суд враховує характер караного
діяння та особу винного.
Стаття 64. Обставини, що пом'якшують покарання
1. При призначенні покарання пом'якшувальними обставинами
визнаються:
а) добровільне відвернення або усунення шкідливих
наслідків караного діяння;
б) явка з повинною та щире розкаяння у вчиненому;
в) активне сприяння розкриттю караного діяння;
г) вчинення караного діяння під впливом аморальної
поведінки потерпілого, погрози або примусу;
д) виконання незаконного наказу або іншого розпорядження;
е) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих чи
сімейних обставин;
є) вчинення караного діяння під впливом сильного душевного
хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого;
ж) вчинення злочину жінкою у стані вагітності;
з) завдання шкоди внаслідок перевищення меж необхідної
оборони чи невідповідності засобів затримання особи, яка вчинила
каране діяння, небезпечності вчиненого.
2. При призначенні покарання суд може враховувати й інші
пом'якшувальні обставини.
Стаття 65. Обставини, що обтяжують покарання
1. При призначенні покарання суд враховує як обтяжувальні
такі обставини:
а) вчинення умисного караного діяння особою, яка раніше
вчинила умисне каране діяння;
б) не погашену і не зняту попередню судимість за вчинення
умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину;
в) вчинення караного діяння за змовою групою осіб,
організованою злочинною групою або злочинною зграєю;
г) вчинення караних діянь як промисел;
д) вчинення караного діяння з корисливих мотивів;
е) вчинення караного діяння на грунті етнічної, расової,
національної або релігійної ворожнечі, будь-якого фанатизму;
є) вчинення караного діяння з використанням підлеглої або
іншої залежності потерпілого;
ж) вчинення караного діяння у зв'язку з виконанням
потерпілим службового, професійного або громадського обов'язку;
з) вчинення караного діяння щодо малолітньої або літньої
особи, інваліда чи іншої особи, яка перебуває в безпорадному
стані, чи вагітної жінки;
и) використання під час вчинення караного діяння
малолітньої особи або особи, яка завідомо для підсудного є
психічно хворою, слабоумною або є хронічним алкоголіком,
наркоманом чи токсикоманом;
і) вчинення караного діяння особливо небезпечним
злочинцем;
ї) вчинення караного діяння з використанням обстановки
стихійного, екологічного лиха або під час надзвичайного стану чи
воєнних дій;
й) вчинення караного діяння у стані алкогольного чи
наркотичного сп'яніння;
к) обмову завідомо невинної особи.
2. Дія частини 1 цієї статті поширюється на випадки
застосування норм Особливої частини цього Кодексу, в яких
відповідні обтяжувальні обставини з числа наведених не зазначені.
3. При прзначенні покарання суд не може визнати як
обтяжувальні обставини, не зазначені у цій статті.
4. Суд має право залежно від характеру караного діяння і
ступеню його небезпечності не визнати будь-яку з перелічених у
пункті "ї" цієї статті обставин як обтяжувальну.
Стаття 66. Призначення більш м'якого покарання, ніж
передбачено законом
1. Суд, враховуючи виняткові обставини справи та визнаючи за
необхідне призначити підсудному покарання нижче за нижню межу,
передбачену цим Кодексом за дане діяння, може зробити таке
пом'якшення з обов'язковим мотивуванням свого рішення.
2. Як виняткові обставини суд може визнати тяжке
невиліковане захворювання підсудного, заподіяння йому тяжкої
травми, втрату житла або загибель його близьких родичів внаслідок
стихійного, екологічного лиха, події на транспорті, соціального,
міжнаціонального, міжконфесійного конфлікту чи бойових дій.
Стаття 67. Призначення покарання за сукупністю караних діянь
1. За наявності сукупності караних діянь суд призначає
покарання за кожне з них відповідно до вимог статтей 63 - 73
цього Кодексу.
2. Остаточне покарання визначається на основі принципів
повного або часткового поєднання покарань чи поглинання одного
покарання іншим.
3. При поєднанні покарань у вигляді позбавлення волі
загальний його термін не може перевищувати двадцяти років. Розмір
штрафу при поєднанні обмежень не має.
4. Поглинання менш суворого покарання більш суворим може
мати місце лише за умов, якщо підсудний:
а) до винесення вироку відшкодував матеріальну і моральну
шкоду;
б) розкаявся у вчиненому;
в) активно сприяв слідству та суду в розкритті вчиненого.
5. Якщо за карані діяння, що утворюють сукупність,
призначені різні види покарань, можливість заміни яких законом не
передбачено, такі покарання виконуються самостійно. Це правило не
поширюється на випадки, коли за одне чи декілька караних діянь,
що утворюють сукупність, призначається смертна кара, виконання
якої у цьому разі поглинає інші види покарання.
6. За правилами цієї статті призначається покарання і в
разі, якщо засуджений до винесення вироку вчинив інше каране
діяння.
Стаття 68. Призначення покарання за сукупністю вироків
Якщо засуджений після винесення вироку, але до повного
відбуття покарання вчинив нове каране діяння, суд до покарання,
призначеного за новим вироком, приєднує повністю або частково
невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Загальний
термін покарання позбавленням волі в цьому разі не може
перевищувати двадцяти років.
Стаття 69. Правила поєднання покарань та заліку
1. При поєднанні покарань за сукупністю діянь та сукупністю
вироків одному дню позбавлення волі відповідають :
а) один мінімальний розмір заробітної плати;
б) один день тримання у дисциплінарній частині.
2. Час перебування під вартою в порядку попереднього
ув'язнення зараховується у термін покарання з розрахунку - один
день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стаття 70. Обчислення термінів покарання
Терміни позбавлення волі, обмеження по службі
військовослужбовця, тримання у дисциплінарній частині
обчислюються у місяцях та роках. При заміні або поєднанні
покарань терміни можуть обсчислюватися у днях.
Стаття 71. Умовне засудження
1. При призначенні покарання позбавленням волі, триманням у
дисциплінарній частині за кримінальний проступок, злочин, за інше
каране діяння, вчинене з необережності, суд, з урахуванням
небезпечності вчиненого, особи підсудного, відшкодування ним
матеріальної і моральної шкоди потерпілому, а також інших
обставин справи може призначити покарання умовно. Одночасно суд
може зобов'язати умовно засудженого внести на депозитивний
рахунок суду заставу від десяти до п'ятдесяти мінімальних
розмірів заробітної плати, яка підлягає поверненню засудженому
після закінчення контрольного терміну.
2. У вироку про умовне засудження зазначається, що
призначене покарання не виконується протягом встановленого судом
контрольного терміну. Його тривалість при засудженні за
кримінальний проступок складає три місяці, за злочин - шість
місяців, за інше каране діяння вчинене з необережності - від
трьох місяців до одного року.
3. Суд може зобов'язати засудженого протягом контрольного
терміну:
а) працевлаштуватися і сумлінно працювати;
б) пройти курс навчання чи професійної підготовки;
в) не зловживати спиртними напоями, утримуватися від
нелікувального вживання наркотичних засобів, одурманливих
речовин, не грати в азартні ігри;
г) пройти медичний огляд та лікування від венеричного
захворювання, захворювання на СНІД, алкоголізму, наркоманії чи
токсикоманії; вання, роботи або навчання;
д) повідомляти органу внутрішніх справ про зміну місця
проживання, роботи або навчання;
е) з'являтися в органи внутрішніх справ для реєстрації не
рідше двох разів на місяць.
4. У разі порушення умовно засудженим вимог, передбачених у
частині 3 цієї статті, до нього застосовується реальне покарання,
зазначене у вироку, а внесена застава обертається в доход
держави.
Стаття 72. Перебіг терміну умовного засудження та його
скасування
1. Перебіг терміну умовного засудження починається з моменту
винесення вироку.
2. Якщо умовно засуджений не виконує покладених на нього
судом обов'язків, то суд з власної ініціативи чи за поданням
суб'єкта виконання покарання може переглянути справу і прийняти
одне з таких рішень:
а) залишити в силі умовне засудження та змінити в разі
потреби окремі умови його відбування або встановити нові умови;
б) скасувати умовне засудження та застосувати щодо
засудженого зазначену у вироку реальну міру покарання.
3. У разі вчинення умовно засудженим протягом визначеного
судом контрольного терміну нового караного діяння суд призначає
за нього покарання, керуючись правилами, передбаченими статтями
67, 68 цього Кодексу.
Стаття 73. Порядок і суб'єкти виконання покарань
Порядок і суб'єкти виконання покарань визначаються
кримінально-виконавчим законодавством.
Стаття 74. Зміст терміна
Карані діяння вважаються вчиненими як промисел, якщо вони є
основним - постійнимм чи тимчасовим - джерелом існування винного
або задоволення інших його інтересів.
ГЛАВА 14. Звільнення від кримінальної
відповідальності та покарання
Стаття 75. Умови звільнення від кримінальної
відповідальності та покарання
1. Особу , яка вчинила каране діяння, може бути звільнено
від кримінальної відповідальності і покарання чи достроково
звільнено від відбування призначеного судом покарання тільки за
підставами, передбаченими цим Кодексом.
2. Визнання особи винною у вчиненні караного діяння, а також
звільнення від кримінальної відповідальності та покарання
здійснюється судом.
Стаття 76. Заміна неповнолітньому покарання примусовими
заходами виховного характеру
1. Неповнолітньому, який вчинив повторно кримінальний
проступок чи вперше злочин, суд може замінити покарання
примусовими заходами виховного характеру - направленням у
спеціальний навчально-виховний або лікувально-виховний заклад,
якщо
а) щодо винного раніше не застосовувалася заміна
кримінальної відповідальності заходами виховного характеру;
б) з обставин справи видно, що винного може бути
виправлено без застосування покарання.
2. Неповнолітнього, поміщеного у спеціальний виховний
заклад, тримають у ньому до виправлення але не більше як до
досягнення ним вісімнадцятирічного віку. Як виняток, при
направлені в таку установу неповнолітнього, який досяг
шістнадцятирічного віку, його можуть тримати в ньому до досягення
дев'ятнадцятирічного віку. Термін перебування неповнолітнього в
спеціальному виховному закладі не може бути менше одного року.
3. Порядок тримання та звільнення неповнолітнього,
поміщеного в спеціальний виховний заклад, встановлюється
кримінально-виконавчим законодавством.
Стаття 77. Звільнення від кримінальної відповідальності
внаслідок закінчення терміну давності
1. Особу не може бути притягнуто до кримінальної
відповідальності, якщо з дня вчинення нею караного діяння минуло
а) один рік шість місяців - після вчинення кримінального
проступку;
б) три роки - після вчинення злочину;
в) шість років - після вчинення тяжкого злочину;
г) десять років - після вчинення особливо тяжкого злочину.
2. Обчислення терміну давності притягнення до кримінальної
відповідальності починається з дня вчинення караного діяння і
закінчується оголошенням вироку.
3. Перебіг терміну давності переривається, якщо до
закінчення встановленого законом терміну особа вчинить нове
каране діяння, за яке може бути призначено покарання позбавленням
волі терміном понад два роки. У разі вчинення нового караного
діяння обчислення терміну давності починається з моменту його
вчинення.
4. Перебіг терміну давності зупинається якщо особа, яка
вчинила каране діяння, сховається від слідства або суду. Перебіг
терміну давності поновлюються з моменту затримання особи, яка
вчинила каране діяння, або її явки з повинною.
5. Термін давності притягнення до кримінальної
відповідальності за особливо тяжкий злочин, вчинений не
встановленою особою чи особою, яка сховалася від слідства чи
суду, не може перевищувати п'ятнадцяти років.
Стаття 78. Давність виконання обвинувального вироку
1. Особа, яка вчинила каране діяння, звільняється від
покарання, якщо після набрання обвинувальним вироком законної
сили його не було виконано у такі терміни:
а) два роки - при засудженні до позбавлення волі терміном
не більше двох років чи до покарання, не пов'язаного з
позбавленням волі;
б) чотири роки - при засудженні до позбавлення волі
терміном не більше трьох років;
в) сім років - при засудженні до позбавлення волі терміном
не більше п'яти років;
г) десять років - при засудженні до позбавлення волі
терміном не більше семи років;
д) п'ятнадцать років - при засудженні до позбавлення волі
терміном не більше десяти років;
е) двадцать років - при засудженні до позбавлення волі
терміном не більше п'ятнадцяти років;
2. Перебіг давності переривається, якщо особа, яка вчинила
каране діяння, ухиляється від відбування покарання та
поновлюється з моменту явки особи, яка вчинила каране діяння, для
відбування покарання чи з моменту її затримання.
3. Щодо осіб, засуджених за статтями 94 (планування,
підготування до ведення війни), 95 (провокація війни), 96
(порушення міжнародних угод про правила ведення війни), 97
(розповсюдження засобів масового знищення, 99 (захоплення
громадянина іноземної держави), 100 (геноцид), 101 (біоцид), 102
(екоцид), 281 (піратство), 283 (найманство) цього Кодексу,
давність виконання вироку не застосовується.
Стаття 79. Звільнення від кримінальної відповідальності у
зв'язку з розкаянням особи, яка вчинила каране
діяння
Особу, яка вчинила кримінальний проступок або злочин, судом
може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо вона
після вчинення караного діяння з'явилася з повинною, розкаялася
та повністю відшкодувала завдану діянням матеріальну і моральну
шкоду.
Стаття 80. Умовно-дострокове звільнення або заміна
позбавлення волі штрафом
1. Щодо особи, засудженої до позбавлення волі, умовно
-дострокове звільнення чи заміна позбавлення волі штрафом можуть
бути застосовані, якщо вона:
а) під час відбування покарання повністю відшкодувала
матеріальну та моральну шкоду потерпілому;
б) зразковою поведінкою довела своє розкаяння у вчиненому,
повагу до закону та загальноприйнятих норм поведінки;
в) відбула третину призначеного судом покарання за
кримінальний проступок, половину - за злочин, дві третини - за
тяжкий злочин, три чверті - за особливо тяжкий злочин.
2. Умовно-дострокове звільнення або заміна позбавлення волі
на штраф застосовуються лише за наявності сукупності умов,
зазначених у частині 1 цієї статті.
3. Заміна позбавлення волі на штраф провадиться в порядку,
встановленому пунктом "а" частини 1 статті 69 цього Кодексу.
4. В разі вчинення особою, до якої було застосовно
умовно-дострокове звільнення, проятгом невідбутої частини
покарання нового караного діяння суд призначає їй покарання за
правилами статей 67 частина 5 і 68 цього Кодексу.
5. Положення цієї статті не застосовуються щодо засуджених,
яким покарання у вигляді смертної кари замінено на позбавлення
волі.
6. Питання про умовно-дострокове звільнення або заміну
позбавлення волі на штраф розглядається судом, який постановив
вирок.
Стаття 81. Звільнення від покарання у зв'язку з тяжким
захворюванням
1. Особа, яка до винесення вироку або в період відбування
покарання захворіла на психічне захворювання, у зв'язку з чим
вона не може усвідомлювати значення своїх дій чи керувати ними,
чи на інше тяжке захворювання, що перешкоджає відбуванню
покарання, підлягає звільненню від покарання.
2. Щодо особи, яка зазначена у частині 1 цієї статті і
хвороба якої являє небезпеку для оточуючих, може бути за рішенням
суду призначено примусове лікування.
3. Особа, яку звільнено від покарання у зв'язку з тяжким
захворюванням, у разі видужання повинна відбувати покарання, якщо
не закінчилися терміни давності притягнення до кримінальної
відповідальності або виконання вироку.
4. Перелік захворювань, що є підставою для застосування цієї
статті, затверджується Кабінетом міністрів України.
Стаття 82. Відстрочка виконання покарання позбавленням волі
1. При призначенні покарання позбавленням волі за
кримінальний проступок, злочин, за каране діяння, вчинене з
необережності, чи за інше каране діяння за умови наявності
виняткових обставин, пов'язаних з наступним виконанням
призначеного покарання, суд може відстрочити виконання такого
покарання на термін від одного року до трьох років, якщо:
а) підсудною є жінка вагітна або така, що має малолітню
дитину;
б) є згода потерпілого на таку відстрочку;
в) підсудний повністю відшкодував потерпілому матеріальну
і моральну шкоду;
г) законопослушна поведінка засудженого гарантується
поручництвом фізичної або юридичної особи бездоганної репутації;
д) засуджений або поручитель подав суду заставу в сумі не
менше двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. У разі вчинення засудженим будь-якого правопорушення
протягом відстрочки виконання покарання суд за поданням органу,
що здійснює контроль за його поведінкою, може скасувати
відстрочку та повернути вирок до виконання із зверненням застави
на користь держави. Якщо протягом зазначеного терміну засуджений
доведе своє виправлення, суд приймає рішення про звільнення його
від покарання та повернення застави.
3. Винятковими обставинами за змістом цієї статті визнаються
е) смерть близького родича;
є) перебування на утриманні засудженого сім'ї або інших
осіб, для яких він є єдиним годувальником.
4. Перелік виняткових обставин, що містяться у частині 3
цієї статті, є вичерпним.
ГЛАВА 15. Судимість і реабілітація
Стаття 83. Правове значення судимостi
1. Особа, яка вчинила каране діяння, вважається судимою з
дня набрання вироком законної сили.
2. Судимість тягне за собою лише ті наслідки, які
передбачені цим Кодексом.
3. Судимість особи, яка вчинила каране діяння, враховується
судом як :
а) обставина, що обтяжує покарання у разі вчинення нового
караного діяння, за наявності умов, передбачених пунктами "а" і
"б" частини 1 статті 65 цього Кодексу;
б) умова визнання особи особливо небезпечним злочинцем;
в) обставина, що визначає вид виправно-трудової установи;
г) необхідна умова для застосування заходів
адміністративного нагляду за особою,яка відбула покарання за
вчинення тяжкого злочину чи особливо тяжкого злочину.
Стаття 84. Погашення судимості
1. Засуджений вважається судимим протягом терміну виконання
всіх призначених йому видів покарання, а також після відбуття
покарання протягом таких термінів:
а) одного року - при засудженні за кримінальний проступок;
б) трьох років - при засудженні за злочин;
в) п'яти років - при засудженні за тяжкий злочин;
г) семи років - при засудженні за особливо тяжкий злочин;
д) десяти років - при засудженні за особливо тяжкий
злочин, за який покарання смертною карою було замінено на
позбавлення волі, а також у разі визнання засудженого особливо
небезпечним злочинцем.
2. Засуджені за карані діяння, вчинені у віці до
вісімнадцяти років, вважаються судимими протягом терміну
виконання покарання, а також післу відбуття покарання протягом
таких термінів:
е) одного року - при засудженні за кримінальний проступок;
є) двох років - при засудженні за злочин;
ж) трьох років - при засудженні за тяжкий злочин;
з) п'яти років - при засудженні за особливо тяжкий злочин.
3. Такими, що не мають судимості, визнаються особи:
и) звільнені від покарання у зв'язку з закінченням
термінів давності притягнення до кримінальної відповідальності;
і) засуджені умовно, які довели протягом контрольного
терміну своє виправлення;
ї) судимість яких погашено у встановленому порядку.
Стаття 85. Порядок обчислення термінів погашення судимості
1. Термін погашення судимості обчислюється з дня відбуття
засудженим останнього з призначених видів покарання.
2. Якщо засудженого умовно-достроково звільнено від
покарання або призначене покарання замінено йому на більш м'яке,
то обчислення терміну погашення судимості починається з моменту
закінчення умовного терміну чи відбуття більш м'якого покарання.
3. До терміну погашення судимості зараховується час,
протягом якого вирок не виконувався, якщо при цьому давність
виконання вироку не переривалася.
4. Перебіг терміну погашення судимості переривається в разі
вчинення особою умисного караного діяння у вигляді злочину,
тяжкого злочину чи особливо тяжкого злочину.
5. Погашення і зняття судимості припиняє дію всіх її
правових наслідків.
Стаття 86. Реабілітація
Особа, яка не вчинила караного діяння і необгрунтовано
притягнута до кримінальної відповідальності, підлягає
реабілітації. У зв'язку з цим вона має право на
кримінально-правову реституцію, тобто ім'ям народу України судове
визнання факту незаконного засудження, повне поновлення у всіх
правах та вибачення відповідних установ виконавчої або судової
влади, про що повідомляється в засобах масової інформації.
ГЛАВА 16. Амністія та помилування
Стаття 87. Амністія
1. На підставі акта про амністію особу, винну у вчиненні
караного діяння, може бути повністю або частково звільнено від
кримінальної відповідальності чи покарання.
2. Амністію не може бути застосовано щодо особи, яка не
відшкодувала матеріальної і моральної шкоди потерпілому та не
розкаялася у вчиненому, а також щодо юридичної особи.
3. Дія акту про амністію поширюється на карані діяння,
вчинені до дня видання цього акту, і не поширюється на злочини,
що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або
перервані після видання акту про амністію.
4. У виняткових випадках, з метою припинення суспільно
небезпечних групових проявів, Президент України може поширити
чинність амністії на діяння, вчинені до певної дати після видання
акту про амністію, за умови обов'язкового виконання до цієї дати
вимог, передбачених в акті про амністію (умовна амністія).
Стаття 88. Звільнення від покарання або пом'якшення
покарання внаслідок помилування
1. Президент України за клопотанням засудженого, його
захисника, близького родича, законного представника, трудового
колективу підприємства, установи, організації, громадського
об'єднання з урахуванням небезпечності вчиненого караного діяння,
обставин справи, особи винного, відшкодування ним матеріальної і
моральної шкоди та поведінки під час відбування покарання може в
порядку помилування прийняти одне з таких рішень:
а) звільнити засудженого від відбування призначеного судом
покарання;
б) звільнити засудженого від відбування частини покарання,
що залишилась не відбутою, або не відбуту частину покарання
замінити на більш м'яке покарання;
в) замінити засудженому покарання до смертної кари
позбавленням волі терміном двадцять років.
2. Помилування не може бути застосоване щодо особи, яка не
відшкодувала матеріальної і моральної шкоди потерпілому, а також
щодо юридичної особи.
РОЗДІЛ VI. ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ
ГЛАВА 17. Примусові заходи медичного характеру, умови і
порядок їх застосування
Стаття 89. Примусові заходи медичного характеру
1. Примусові заходи медичного характеру за рішенням суду
можуть призначатися особі, яка вчинила каране діяння, з метою
проведення лікування від захворювання, небезпечного для
оточуючих, а також щоб попередити вчинення нею нового караного
діяння. Такими захворюваннями є хронічний алкоголізм, наркоманія,
токсикоманiя, психічне та венеричне захворювання.
2. Примусові заходи медичного характеру полягають у
проведенні курсу обов'язкового лікування в спеціалізованому
лікувальному закладі з режимом, що обмежує можливість хворого у
переміщенні та спілкуванні.
3. Примусові заходи медичного характеру застосовуються до
засуджених за місцем відбування ними покарання.
Стаття 90. Умови проходження примусового лікування психічно
хворим
1. Примусове лікування у психіатричних лікарні чи відділенні
з інтенсивним доглядом може бути призначено психічно хворому,
який виявляє порушення у поведінці, що унеможливлюють здійснення
лікувальних реабiлiтаційних заходів в умовах псiхiатричної
лікарні загального типу. Примусове лікування такого хворого
здійснюється в умовах ізоляції.
2. Примусове лікування в психіатричній лікарні загального
типу з триманням у спеціалізованому реабілітаційному відділенні
може призначатися психічно хворому, який потребує переважно
реабілітаційних заходів, нездійснених у добровільному порядку.
3. Примусове лікування в псiхiатричнiй лікарні загального
типу може призначатися психічно хворому, який потребує лікування,
що не може бути здійснене на загальних підставах.
4. Обов'язковий амбулаторний нагляд і лікування у псiхiатра
(примусова диспансеризація) може призначатися психічно хворому
без ознак загострення захворювання, а також особі, яка перенесла
тимчасовий хворобливий психічний розлад.
5. Якщо психічно хворий не потребує застосування примусових
заходів медичного характеру, а також у разі їх скасування суд
може передати таку особу органам охорони здоров'я для вирішення
питання про лікування на загальних підставах чи про направлення
до установи соціального забезпечення.
Стаття 91. Продовження, зміна та припинення застосування
примусових заходів медичного характеру
1. Питання про продовження, зміну або припинення
застосування примусових заходів медичного характеру може
вирішуватися судом на підставі висновку спеціальної лікарської
комісії.
2. Особа, щодо якої за рішенням суду призначено примусові
заходи медичного характеру, не рідше ніж один раз на шість
місяців проходить огляд в спеціальній лікарській комісії для
визначення можливості порушення перед судом клопотання про
припинення застосування примусових заходів медичного характеру чи
зміни їх виду. Якщо підстав для зміни чи скасування примусових
заходів медичного характеру немає, комiсiя дає висновок щодо
доцільності їх продовження. Такий висновок не рідше ніж один раз
на рік надсилається адміністрацією лікувального закладу до суду.
Стаття 92. Зарахування часу застосування примусових заходів
медичного характеру
Час проходження примусового лікування засудженим у
лікувальному закладі в умовах ізоляції та охорони зараховується у
строк відбування покарання.
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
РОЗДІЛ VII. КАРАНІ ДІЯННЯ ПРОТИ ЛЮДСТВА
ГЛАВА 18. Карані діяння проти миру і безпеки людства
Стаття 93. Пропаганда війни
1. Публічні заклики до розв'язування війни або військового
конфлікту -
караються позбавленням волі терміном від трьох до восьми
років, штрафом від ста п'ятдесяти до п'ятисот мінімальних
розмірів заробітної плати.
2. Діяння, передбачене частиною 1 цієї статті, вчинене
юридичною особою,-
карається конфіскацією знарядь і засобів вчинення злочину,
оголошенням юридичної особи злочинною організацією та їх
ліквідацією з конфіскацією майна.
Стаття 94. Планування, підготування до ведення війни
1. Планування, підготування до ведення агресивної війни або
участь у змові щодо її підготування -
караються позбавленням волі терміном від семи до дванадцяти
років.
2. Розв'язування війни - карається позбавленням волі
терміном від семи до п'ятнадцяти років або смертною карою.
3. Діяння, передбачені чвстинами 1 і 2 цієї статті, вчинені
юридичною особою,-
караються конфіскацією знарядь і засобів вчинення злочину,
оголошенням юридичної особи злочинною організацією та її
ліквідацією з конфіскацією майна.
Стаття 95. Провокація війни
1. Провокація війни або іншого міжнародного ускладнення
шляхом посягання на життя представника іноземної держави -
карається позбавленням волі терміном від десяти до
п'ятнадцяти років або смертною карою.
2. Діяння, передбачене частиною 1 цієї статті, вчинене
юридичною особою,-
карається конфіскацією знарядь і засобів вчинення злочину,
оголошенням юридичної особи злочинною організацією та її
ліквідацією з конфіскацією майна.
3. Неповідомлення про посягання на життя представника
іноземної держави, що завідомо готується або вчинене, а так само
приховування учасників, слідів, знарядь або засобів вчинення
цього діяння, є карані.
Стаття 96. Порушення міжнародних угод про правила ведення
війни
1. Порушення міжнародних угод про правила ведення війни, що
виявилося у:
а) вбивствах мирних громадян чи військовополонених;
б) жорстокому поводженні з мирним населенням чи
військовополоненими;
в) мордуванні людей, використанні примусової праці,
вигнанні населення з місця постійного проживання;
г) умисному викраденні або знищенні пам'яток історії,
літератури, мистецтва і релігії, - карається позбавленням волі
терміном від восьми до п'ятнадцяти років або смертною карою.
2. Діяння, передбачене частиною 1 цією статті, вчинене
юридичною особою,-
карається конфіскацією знарядь і засобів вчинення злочину,
оголошенням юридичної особи злочинною організацією та її
ліквідацією з конфіскацією майна.
3. Приготування до вчинення діяння, передбаченого цією
статтею, заздалегідь не обіцяне приховування особи, яка його
вчинила, є карані.
Стаття 97. Розповсюдження засобів масового знищення
1. Розповсюдження ядерної, нейтронної, хімічної, біологічної
(бактеріологічної), кліматичної зброї або інших засобів масового
знищення чи технологій, спеціальних матеріалів та обладнання, що
завідомо можуть бути використані у створенні зброї масового
знищення, -
караються позбавленням волі терміном від семи до п'ятнадцяти
років.
2. Діяння, передбачене частиною 1 цією статті, вчинене
юридичною особою,-
карається конфіскацією знарядь і засобів вчинення злочину,
оголошенням юридичної особи злочинною організацією та її
ліквідацією з конфіскацією майна.
3. Замах на розповсюдження засобів масового знищення,
неповідомлення про таке діяння, а так само заздалегідь не обіцяне
приховання особи, яка його вчинила, є карані.
Стаття 98. Шантаж
Погроза вчинити розкрадання бактеріологічних чи
радіоактивних матеріалів або піддати зараженню чи отруєнню ними
водойм або інших джерел водокористування, а так само інших
об'єктів навколишнього природного середовища з метою спонукання
держави, державного діяча чи міжнародної організації вчинити
будь-яку дію або утриматися від неї, якщо були підстави
побоюватись здійснення цієї погрози, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 99. Захоплення громадянина іноземної держави
1. Захоплення чи утримання громадянина іноземної держави
(заложника), поєднані з погрозою вбивством, вчиненням інших
насильницьких дій або продовження утримання заложника з метою
примусу держави, міжнародної чи міжурядової організації вчинити
або утриматися від вчинення будь-якого акту як умови звільнення
заложника -
карається позбавленням волі терміном від п'яти до десяти
років.
2. Діяння, передбачене частиною 1 цієї статті, вчинене
юридичною особою,-
карається оголошенням юридичної особи злочинною організацією
та її ліквідацією з конфіскацією майна.
Стаття 100. Геноцид
1. Геноцид, тобто діяння, спрямоване на повне або часткове
знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи
людей шляхом
а) вбивств;
б) штучного створення голодомору;
в) залишення без медичної допомоги;
г) штучного скорочування народжуваності;
д) примусової асиміляції, - карається позбавленням волі
терміном від восьми до п'ятнадцяти років або смертною карою.
2. Ті ж дії, вчинені публічною посадовою особою, - караються
позбавленням волі терміном від десяти до п'ятнадцяти років або
смертною карою.
3. Діяння, передбачене частиною 1 цієї статті, вчинене
юридичною особою, -
караються конфіскацією знарядь і засобів вчинення злочину,
оголошенням юридичної особи злочинною організацією та її
ліквідацією з конфіскацією майна.
4. Приготування до геноциду та замах на нього, а так само
заздалегідь не обіцяне приховування особи, яка його вчинила, є
карані.
Стаття 101. Бiоцид
1. Застосування ядерної, нейтронної, хімічної, біологічної
(бактеріологічної), кліматичної та іншої зброї з метою знищення
людей та навколишнього природного середовища -
карається позбавленням волі терміном від восьми до
п'ятнадцяти років або смертною карою.
2. Діяння, передбачене частиною 1 цієї статті, вчинене
юридичною особою,-
карається конфіскацією знарядь і засобів вчинення злочину,
оголошенням юридичної особи злочинною організацією та її
ліквідацією з конфіскацією майна.
3. Приготування до бiоциду, замах на нього, а так само
заздалегідь не обіцяне приховування особи, яка його вчинила, є
карані.
Стаття 102. Екоцид
1. Екоцид, тобто умисне каране діяння, що призвело до
екологічної катастрофи у навколишньому природному середовищі, -
карається позбавленням волі терміном від двох до п'яти
років.
2. Діяння, передбачене частиною 1 цієї статті, вчинене
юридичною особою,-
карається конфіскацією знарядь і засобів вчинення злочину,
оголошенням юридичної особи злочинною організацією та її
ліквідацією з конфіскацією майна.
ГЛАВА 19. Карані діяння у сфері
природокористування
Стаття 103. Порушення вимог екологічної безпеки
1. Порушення встановлених законодавством України та її
міжнародними зобов'язаннями вимог екологічної безпеки особою, на
яку покладено спеціальний обов'язок щодо їх дотримання,-
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займатися природоохоронною діяльністю терміном до трьох
років.
2. Те саме діяння, що викликало незворотні чи
неконтрольовані зміни навколишнього природного середовища або
призвело до масових захворювань людей, погіршення їх спадковості
чи кліматичних та інших природних умов,-
карається позбавленням волі терміном від трьох до семи
років, штрафом від ста до чотирьохсот мінімальних розмірів
заробітної плати, позбавленням права займатися природоохоронною
діяльністю терміном до п'яти років.
3. Діяння, передбачене частиною 1 цієї статті, якщо воно
призвело до виникнення екологічної аварії, епідемії чи загибелі
людей, -
карається позбавленням волі терміном від семи до п'ятнадцати
років, штрафом від трьохсот до восьмисот двадцяти мінімальних
розмірів заробітної плати, позбавленням права займатися
природоохоронною діяльністю терміном до п'яти років.
4. Діяння, передбачені частинами 2 і 3 цієї статті, вчинені
юридичною особою,-
караються штрафом у розмірі від двадцяти до тридцяти
відсотків її річного прибутку, оголошенням юридичної особи
злочинною організацією та її ліквідацією з конфіскацією майна.
Стаття 104. Пошкодження чи руйнування трубопроводу
1. Необережне пошкодження чи руйнування трубопроводу,
призначеного транспортувати енергоносії, продукцію хімічного чи
іншого виробництва, що створило реальну загрозу завдання шкоди
здоров'ю людей або навколишньому природному середовищу, -
карається позбавленням волі терміном до чотирьох років,
штрафом до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Ті ж дії, що призвели до виходу з ладу трубопроводу або
інших тяжких наслідків, -
караються позбавленням волі терміном від двох до семи років.
Стаття 105. Невиконання вимог щодо попередження і ліквідації
наслідків екологічних аварій
1. Невиконання встановлених законодавством України та її
міжнародними зобов'язаннями вимог щодо попередження та ліквідації
екологічних наслідків аварій на підприємствах промисловості,
енергетики і транспорту, а також аварій під час проведення
наукових експериментів чи запровадження нової техніки або
технологій особою, на яку покладено спеціальний обов'язок щодо їх
виконання,-
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займатися природоохоронною діяльністю терміном до одного
року.
2. Те саме діяння, що спричинило аварію, - карається
позбавленням волі терміном від двох до семи років, штрафом від
ста до трьохсот п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати,
позбавленням права займатися природоохоронною діяльністю терміном
до трьох років.
3. Діяння, передбачене частиною 2 цієї статті, вчинене
юридичною особою,-
карається штрафом у розмірі від п'ятнадцяти до двадцяти
п'яти відсотків її річного прибутку.
Стаття 106. Порушення екологічних вимог під час
проектування, будівництва та реконструкції
народногосподарських об'єктів
1. Порушення передбачених законодавством України екологічних
вимог щодо проектування, розміщення, будівництва, реконструкції,
введення в дію, експлуатації народногосподарських об'єктів,
вчинене протягом року після застосування заходів дисциплінарного
впливу за таке ж порушення, -
карається штрафом до сімдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати, позбавленням права займатися діяльністю,
пов'язаною з проектуванням, будівництвом та введенням в
експлуатацію об'єктів народного господарства, терміном до двох
років.
2. Те саме діяння, що спричинило наслідки, зазначені у
частині 2 статті 104 цього Кодексу, -
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до ста двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати.
3. Публічна посадова особа чи функціонер, за наказом або
розпорядженням яких вчинено діяння, передбачене цією статтею,-
караються позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займати певні посади чи займатися певною діяльністю у сфері
проектування і будівництва терміном до п'яти років.
Стаття 107. Давання завідомо неправдивого висновку
екологічної експертизи
1. Давання завідомо неправдивих висновку екологічної
експертизи, її аргументації, приховування обставин, що мають
важливе екологічне значення, -
караються позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до сорока мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займати певні посади чи займатися експертною діяльністю
терміном до п'яти років.
2. Те саме діяння, що призвело до наслідків, зазначених у
частині 2 статті 103 цього Кодексу, -
карається позбавленням волі терміном від двох до п'яти
років, штрафом до ста мінімальних розмірів заробітної плати.
3. Фінансування та здійснення проектів і програм у сфері
господарської чи наукової діяльності,що можуть викликати
наслідки, передбачені частиною 2 статті 103 цього Кодексу, при
відсутності позитивного висновку екологічної експертизи -
караються позбавленням волі терміном від двох до п'яти
років, штрафом до ста п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної
плати.
Стаття 108. Псування земель
1. Порушення правил раціонального використання та охорони
землі особою, на яку покладено спеціальний обов'язок щодо охорони
грунтів, раціонального використання чи рекультивації земель,
вчинене протягом року після застосування заходів дисциплінарного
впливу за таке ж порушення, -
карається штрафом до п'ятдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати, позбавленням права займатися діяльністю у сфері
землекористування терміном до одного року.
2. Те саме діяння, що спричинило
а) вивід землі з сільськогосподарського обороту терміном
до п'яти років;
б) забруднення землі шкідливими для здоров'я людей,
рослинного і тваринного світу хімічними та радіоактивними
речовинами,мікроорганiзмами чи матеріалами, виробничими відходами
і стічними водами, -
карається позбавлення волі терміном до одного року, штрафом
до ста двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати,
позбавленням права займатися діяльністю у сфері землекористування
терміном до трьох років.
3. Публічна посадова особа чи функціонер, за наказом або
розпорядженням яких вчинено діяння, передбачені частинами 1 і 2
цієї статті, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до ста сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати,
позбавленням права займатися діяльністю у сфері землекористування
терміном до п'яти років.
Стаття 109. Порушення правил експлуатації природоохоронних
споруд
1. Порушення встановлених законодавством правил експлуатації
природоохоронних споруд особою, на яку покладено обов'язок їх
дотримання, вчинене протягом року після застосування заходів
адміністративного стягнення за таке ж порушення, -
карається штрафом до сорока мінімальних розмірів заробітної
плати, позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з
експлуатацією природоохоронних споруд, терміном до трьох років.
2. Те саме діяння, що потягло за собою вихід з ладу
природоохоронних споруд чи настання інших тяжких наслідків, -
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до двохсот п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати,
позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з
експлуатацією природоохоронних споруд, терміном до п'яти років.
3. Публічна посадова особа чи функціонер, за наказом або
розпорядженням яких вчинено діяння, передбачені частинами 1 і 2
цієї статті, -
карається позбавленням волі на строк до трьох років, штрафом
до ста сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати,
позбавленням права займтися діяльністю, пов'язаною з
експлуатацією природоохоронних споруд, терміном до п'яти років.
Стаття 110. Порушення правил охорони вод
1. Забруднення, засмічення, виснаження поверхневих чи
підземних вод або джерел питного водопостачання внаслідок
господарської діяльності чи проведення наукових або технічних
експериментів особою, на яку покладено обов'язок забезпечення
охорони і раціонального використання вод, що спричинили тяжкі
наслідки, вчинені протягом року після застосування заходів
дисциплінарного впливу за таке ж порушення, -
караються позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займатися діяльністю, пов'язаною з охороною і раціональним
використанням вод, терміном до трьох років.
2. Ті ж дії, що спричинили або могли спричинити тяжкі
наслідки, -
караються позбавленням волі терміном до п'яти років, штрафом
від п'ятдесяти до трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати,
позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з охороною і
раціональним використанням вод, терміном до п'яти років.
3. Публічна посадова особа чи функціонер, за наказом або
розпорядженням яких вчинено діяння, передбачені частинами 1 і 2
цієї статті, -
карається позбавленням волі терміном від двох до семи років,
штрафом від ста до трьохсот п'ятдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати, позбавленням права займатися діяльністю,
пов'язаною з охороною і раціональним використанням вод, терміном
до п'яти років.
Стаття 111. Забруднення моря
1. Забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров'я
людей і живих ресурсів моря, внаслідок господарської, наукової
або іншої діяльності, що спричинило тяжкі наслідки або реальну
загрозу їх настання, -
карається штрафом до шістдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати, позбавленням права займатися певною діяльністю
терміном до двох років.
2. Умисне затоплення суден або незаконне захоронення у морі
речовин чи матеріалів, шкідливих для здоров'я людей і живих
ресурсів моря, або таких, що створюють перешкоду правомірному
використанню моря, -
караються позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займатися певною діяльністю терміном до трьох років.
3. Дії, зазначені у частині 2 цієї статті, що спричинили
тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі терміном до чотирьох років,
штрафом до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати,
позбавленням права займатися певною діяльністю терміном до п'яти
років.
4. Публічна посадова особа чи функціонер, за наказом або
розпорядженням яких вчинено діяння, передбачені частинами 1, 2 і
3 цієї статті, -
караються позбавленням волі терміном до шести років, штрафом
від сімдесяти до трьохсот п'ятдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати, позбавленням права займатися певною діяльністю
терміном до п'яти років.
5. Неповідомлення публічною посадовою особою чи
функціонером, які відають експлуатацією транспортних засобів або
зведених у морі штучних споруд, адміністрації найближчого
українського порту чи організації, що видає дозвіл на захоронення
зазначених у частині 2 цієї статті шкідливих речовин, відомостей
про вчинення дій, передбачених частинами 2 і 3 цієї статті, -
карається штрафом до п'ятнадцяти мінімальних розмірів
заробітної плати.
Стаття 112. Забруднення атмосфери
1. Забруднення атмосфери радіоактивними, хімічними та іншими
шкідливими речовинами у твердому, рідкому, газоподібному,
аерозольному стані з перевищенням гранично допустимих рівнів
концентрації, а так само іонізуючим випромінюванням або
електромагнiтний, шумовий, інший шкідливий фізичний вплив на
атмосферу з перевищенням гранично допустимих рівнів, вчинені
протягом року після застосування заходів дисциплінарного впливу
чи адміністративного стягнення за таке ж порушення, -
караються штрафом до п'ятдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати, позбавленням права займатися певною діяльністю
терміном до п'яти років.
2. Ті ж дії, що спричинили тяжкі наслідки, - караються
позбавленням волі терміном до двох років, штрафом до сімдесяти
мінімальних розмірів заробітної плати.
3. Публічна посадова особа чи функціонер, за наказом або
розпорядженням яких вчинено діяння, передбачені частинами 1 і 2
цієї статті, -
караються позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до ста двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати,
позбавленням права займатися певною діяльністю терміном до п'яти
років.
Стаття 113. Знищення або пошкодження лісового масиву
1. Умисне знищення чи пошкодження лісового масиву шляхом
підпалу. затоплення або іншим загальнонебезпечним способом, що
спричинило тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі терміном від восьми до
п'ятнадцяти років, штрафом від ста п'ятдесяти до вісьмисот
двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займатися певною діяльністю терміном до п'яти років.
2. Публічна посадова особа чи функціонер, за наказом або
розпорядженням яких вчинено діяння, передбачене частиною 1 цієї
статті, -
караються позбавленням волі терміном від восьми до
п'ятнадцяти років, штрафом від ста п'ятдесяти до вісьмисот
двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займатися певною діяльністю терміном до п'яти років.
3. Знищення або пошкодження лісового масиву внаслідок
необережного поводження з вогнем, хімічними токсичними,
вибуховими чи радіоактивними речовинами і матеріалами -
карається позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до тридцяти п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
4. Діяння, передбачене частиною 1 цієї статті, вчинене
юридичною особою,-
карається штрафом у розмірі від двадцяти до тридцяти
відсотків її річного прибутку, конфіскацією знарядь і засобів
вчинення злочину, оголошенням юридичної особи злочинною
організацією та її ліквідацією з конфіскацією майна.
Стаття 114. Порушення режиму використання та охорони об'єктів
природно-заповідного фонду
1. Умисне порушення режиму заповідників, заказників,
національних парків та інших особливо охоронюваних природних
об'єктів, вчинене протягом року після застосування заходів
дисциплінарного впливу за таке ж порушення, -
карається штрафом до п'ятдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати.
2. Те саме діяння, що спричинило тяжкі наслідки, - карається
позбавленням волі терміном до одного року, штрафом до ста
п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
3. Необережне порушення режиму об'єктів природно-заповідного
фонду, що спричинило тяжкі наслідки, -
карається штрафом до сорока мінімальних розмірів заробітної
плати.
4. Умисне знищення або пошкодження пам'ятника природи чи
території, особливо охоронюваних державою, -
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
5. Публічна посадова особа чи функціонер, за наказом або
розпорядженням яких вчинено дії, передбачені частинами 1, 2 і 4
цієї статті, а так само яка особисто вчинила такі дії, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 115. Порушення правил обліку, зберігання,
транспортування і захоронення матеріалів та
відходів
1. Порушення правил обліку, зберігання, транспортування та
захоронення бактеріологічних і радіоактивних матеріалів та
відходів, інших відходів господарської, наукової або іншої
діяльності, що створило реальну загрозу настання тяжких
наслідків, особою, на яку покладено обов'язок забезпечення
екологічної безпеки таких матеріалів і відходів, -
карається позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до сорока мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Таке саме порушення, що спричинило тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі терміном від двох до п'яти років.
3. Публічна посадова особа чи функціонер, за наказом або
розпорядженням яких вчинено дії, передбачені частинами 1 і 2 цієї
статті, -
карається позбавленням волі терміном від двох до п'яти
років, штрафом до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної
плати.
4. Діяння, передбачене частиною 2 цієї статті, вчинене
юридичною особою,-
карається штрафом у розмірі від п'ятнадцяти до двадцяти
відсотків її річного прибутку.
Стаття 116. Завдання шкоди екологічній безпеці іншої держави
Порушення екологічного законодавства України, що спричинило
тяжкі наслідки для здорова'я людей та навколишнього природного
середовища іншої держави, тягне за собою відповідальність на
основі взаємності відповідно до статей цієї глави.
Варіант. Статтю 116 виключити.
Стаття 117. Тлумачення терміна, що використовується у цій
главі
Тяжкими наслідками, за змістом цієї глави, є смерть однієї
чи більше осіб, евакуація або тимчасове відселення людей у
зв'язку з оголошенням місцевості їх проживання зоною екологічного
лиха, масове їх захворювання, знищення родючого шару землі,
втрата водою її природних властивостей, виснаження її джерел,
втрата балансової вартості надр, масова загибель тварин.
ГЛАВА 20. Карані діяння проти здоров'я населення
Стаття 118. Незаконне придбання, зберігання, використання,
передача. транспортування, розповсюдження
бактеріологічних чи радіоактивних матеріалів
1. Незаконне придбання, зберігання, передача,
транспортування, збут або інше розповсюдження бактеріологічних чи
радіоактивних матеріалів -
караються позбавленням волі терміном до п'яти років, штрафом
до трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Ті ж дії, що спричинили захворювання людей або їх
загибель чи евакуацію населення з даної місцевості у зв'язку з
бактеріальним або радіоактивним її зараженням, -
караються позбавленням волі терміном від двох до восьми
років.
3. Діяння, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, вчиненні
юридичною особою,-
караються штрафом у розмірі від двадцяти до тридцяти
відсотків її річного прибутку, конфіскацією знарядь і засобів
вчинення злочину, оголошенням юридичної особи злочинною
організацією та її ліквідацією з конфіскацією майна.
4. Замах на діяння, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті,
неповідомлення про них, а так само заздалегідь не обіцяне їх
приховування або приховування їх учасників, слідів, знарядь і
засобів їх вчинення, є карані.
Стаття 119. Виготовлення, придбання, зберігання,
транспортування чи збут одурманливих, отруйних та
сильнодіючих речовин
1. Незаконне виготовлення, придбання, зберігання,
транспортування, збут одурманливих, отруйних або сильнодіючих
речовин, що не є наркотичними, вчинені з метою збуту, а так само
їх збут -
караються позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Ті ж дії, вчинені без мети збуту, -
караються позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до тридцяти п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 120. Порушення правил поводження з мікробіологічними
збудниками хвороб і токсинами
1. Необережне порушення правил поводження з
мікробіологічними збудниками хвороб чи токсинами, якщо воно
призвело до захворювання людей, поширення епідемій чи епізоотій,-
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть однієї чи
більше осіб, -
карається позбавленням волі терміном від двох до п'яти
років.
Стаття 121. Висівання або вирощування наркотиковмісних
рослин
1. Висівання чи вирощування наркотиковмісних маку, крім
олійного, або конопель, вчинене протягом року після застосування
заходів адміністратиного стягнення за такі ж дії, -
карається позбавленням волі терміном до двох роктв, штрафом
до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Ті ж дії, вчинені організованною злочинною групою або
злочинною зграєю чи особою, раніше судимою за діяння, передбачене
цією статтею, -
караються позбавленням волі терміном до п'яти років, штрафом
до трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, конфіскацією
майна.
3. Публічна посадова особа чи функціонер, за наказом або
розпорядженням яких вчинено діяння, передбачені частинами 1 і 2
цієї статті, -
карається позбавленням волі терміном до п'яти років, штрафом
до трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займатися певною діяльністю терміном до п'яти років.
Стаття 122. Організація і тримання притону для вживання
наркотичних засобів, одуманливих речовин або
для розпусти
1. Організація або тримання притону для ігор на гроші або
інші цінності, нелікувального вживання наркотичних засобів,
одурманливих речовин або для розпусти, що виявилася в його
фінансуванні чи забезпеченні конспірації і безпеки осіб, які
користуються його послугами, стягуванні плати за надання послуг
та приміщення, -
карається позбавленням волі терміном до п'яти років, штрафом
до трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, чи у розмірі
заробітної плати або іншого доходу винного за період від двох до
шести місяців, конфіскацією майна, знарядь і засобів вчинення
злочину.
2. Надання особистого або службового приміщення для
нелікувального вживання наркотичних засобів, одурманливих речовин
чи для розпусти -
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати чи у розмірі
заробітної плати або іншого доходу винного за період до чотирьох
місяців.
Стаття 123. Схиляння до нелікувального вживання наркотичних
засобів або одурманливих речовин
1. Умисне схиляння до нелікувального вживання наркотичних
засобів, одурманливих речовин -
карається позбавленням волі терміном до п'яти років, штрафом
до трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Ті ж дії, вчинені
а) щодо неповнолітнього;
б) щодо двох або більше осіб;
в) організованою злочинною групою чи злочинною зграєю;
г) особливо небезпечним злочинцем, -
караються позбавленням волі терміном від п'яти до десяти
років, штрафом від ста п'ятдесяти до семисот мінімальних розмірів
заробітної плати.
Стаття 124. Незаконні виготовлення, придбання, зберігання,
переміщення чи збут наркотичних засобів
1. Незаконні виготовлення, придбання, зберігання,
транспортування з метою збуту, а так само незаконний збут у
будь-якій формі наркотичних засобів -
караються позбавленням волі терміном від двох до десяти
років, конфіскацією майна, знарядь і засобів вчинення злочину.
2. Дії, зазначені у частині 1 цієї статті, вчинені
а) повторно;
б) організованою злочинною групою або злочинною зграєю;
в) як промисел;
г) публічною посадовою особою чи функціонером з
використанням свого службового становища, -
караються позбавленням волі терміном від семи до п'ятнадцяти
років, конфіскацією майна, знарядь і засобів вчинення злочину.
3. Діяння, пердбачені частинами 1 і 2 цієї статті, вчинені
юридичною особою,-
караються оголошенням юридичної особи злочинною організацією
та її ліквідацією з конфіскацією майна.
4. Особа, яка добровільно здала незаконно придбані
наркотичні засоби та зазначила джерело їх придбання, звільняється
від кримінальної відповідальності.
5. Замах на діяння, передбачене частиною 2 цієї статті,
неповідомлення про нього, заздалегідь не обіцяне приховування
особи, яка його вчинила, є карані.
Стаття 125. Порушення правил виробництва, придбання,
зберігання, обліку, відпуску і транспортування
наркотичних засобів
Порушення встановлених правил виробництва, придбання,
зберігання, обліку, відпуску, перевозки або пересилки наркотичних
засобів -
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 126. Ухиляння від обов'язкового лікування
Ухиляння від лікування венеричної хвороби, захворювання на
СНІД, що триває після попередження хворого лікувальним закладом,-
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 127. Зараження вірусом імунодефіциту людини,
венеричною хворобою чи інфекційним гепатитом
1. Завідоме поставлення іншої особи через статеві зносинии
або іншими діями у небезпеку зараження вірусом імунодефіциту
людини чи венеричною хворобою -
карається позбавленням волі терміном до п'яти років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи
венеричною хворобою особою, яка знала про наявність у неї
інфекції, викликаної цим вірусом, або венеричної хвороби, -
карається позбавленням волі терміном від чотирьох до восьми
років.
3. Неналежне виконання медичним, фармацевтичним працівником
свого професійного обов'язку внаслідок недбалого чи несумлінного
до нього ставлення, що спричинило зараження особи вірусом
імунодефіциту людини, венеричною хворобою або інфекційним
гепатитом, -
карається позбавленням волі терміном до п'яти років, штрафом
до ста п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати,
позбавленням права займатися лікарською діяльністю терміном до
трьох років.
4. Діяння, передбачене частиною 3 цієї статті, якщо воно
спричинило зараження вірусом імунодефіциту людини, венеричною
хворобою чи інфекціонним гепатитом двох або більше осіб, -
карається позбавленням волі терміном від чотирьох до восьми
років, штрафом до трьохсот п'ятдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати, позбавленням права займатися лікарською
діяльністю терміном до п'яти років.
Стаття 128. Неналежне виконання обов'язку щодо охорони життя
і здоров'я дітей
1. Невиконання професійного обов'язку щодо охорони життя і
здоров'я дітей працівником дитячого лікувального, виховного або
навчального закладу, на якого такий обов'язок покладено по
службі, якщо це спричинило тілесні ушкодження чи викликало
психічне або інше тяжке захворювання неповнолітнього, -
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займатися діяльністю, пов'язаною з лікуванням, вихованням
та навчанням дітей, терміном до трьох років.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть
неповнолітнього, -
карається позбавленням волі терміном до чотирьох років,
штрафом до трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати,
позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з лікуванням,
вихованням та навчанням дітей, терміном до п'яти років.
Стаття 129. Виготовлення неякісних ліків
1. Виробництво ліків з неякісної сировини чи з порушенням
технології їх виготовлення, а так само продаж або відпуск з метою
лікування таких ліків чи ліків з простроченим терміном
придатності, вчинені протягом року після застосування заходів
дисциплінарного стягнення за таке ж порушення, -
карається позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Те саме діяння, що спричинило розлад здоров'я або смерть
потерпілого, -
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до ста мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням права
займатися приготуванням ліків терміном до п'яти років.
Стаття 130. Виготовлення спиртних напоїв домашнього
виробництва
1. Виготовлення чи зберігання з метою продажу самогону або
інших міцних спиртних напоїв домашнього виробництва, а так само
торгівля зазначеними напоями -
караються позбавленням волі терміном від одного року до
трьох років, штрафом до ста п'ятдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати.
2. Дії, передбачені частиною 1 цієї статті, вчинені як
промисел, -
караються позбавленням волі терміном до п'яти років,
конфіскацією майна, знарядь і засобів вчинення злочину.
Стаття 131. Порушення правил виробництва, зберігання та
реалізації продуктів харчування
1. Порушення правил виробництва сільськогосподарської
продукції, її перероблення, приготування, зберігання, а також
реалізації продуктів харчування, що призвело до отруєння людей, -
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займатися діяльністю, пов'язаною з виробництвом харчових
продуктів, терміном до трьох років.
2. Заготівля, перероблення з метою збуту або збут продуктів
харчування чи іншої продукції, завідомо радіоактивно забруднених
понад гранично допустимі рівні, -
караються позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займатися діяльністю, пов'язаною з виробництвом харчових
продуктів, терміном до п'яти років.
3. Дії, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, що
спричинили масове захворювання людей або смерть потерпілого, -
караються позбавленням волі терміном до п'яти років, штрафом
до трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займатися діяльністю, пов'язаною з виробництвом харчових
продуктів, терміном до п'яти років.
4. Публічна посадова особа чи функціонер, за наказом або
розпорядженням яких були порушені правила виробництва, зберігання
або реалізації харчових продуктів, -
карається позбавленням волі терміном до п'яти років, штрафом
до трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займатися діяльністю, пов'язаною з виробництвом харчових
продуктів, терміном до п'яти років.
5. Діяння, передбачене частиною 3 цієї статті, вчинене
юридичною особою,-
карається штрафом у розмірі від двадцяти до тридцяти
відсотків її річного прибутку.
Стаття 132. Порушення правил боротьби з епідеміями
1. Невиконання або неналежне виконання особою покладеного на
неї обов'язку щодо боротьби з епідемічними та іншими заразними
хворобами, якщо це призвело до виникнення чи поширення таких
захворювань, вчинене протягом року після застосування заходів
дисциплінарного стягнення за такі ж порушення, -
карається штрафом до сорока мінімальних розмірів заробітної
плати, позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з
попередженням епідемічних чи заразних захворювань, терміном до
трьох років.
2. Те саме діяння, що спричинило масове захворювання людей
або смерть потерпілого, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років,
позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з
попередженням епідемічних чи заразних захворювань, терміном до
п'яти років.
3. Публічна посадова особа чи функціонер, за наказом або
розпорядженням яких вчинено дії, зазначені у частині 1 цієї
статті, -
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займатися діяльністю, пов'язаною з попередженням
епідемічних чи заразних захворювань, терміном до п'яти років.
Стаття 133. Незаконне лікарювання
1. Заняття лікарюванням як професією особою, що не має
відповідної спеціальної освіти і належної підготовки, яке
призвело до розладу здоров'я або смерті потерпілого, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займатися лікарською діяльністю терміном до трьох років.
2. Незаконне проведення аборту лікарем -
карається штрафом до сімдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати, позбавленням права займатися лікарською
діяльністю терміном до двох років.
3. Незаконне проведення аборту особою, яка не має
спеціальної медичної освіти, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до ста мінімальних розмірів заробітної плати.
4. Незаконне проведення аборту, що спричинило смерть
потерпілої, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до шести
років.
Стаття 134. Незаконне проведення наукового або іншого
експерименту
1. Незаконне проведення над людиною експерименту,
небезпечного для її життя чи здоров'я, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до семи
років, штрафом до трьохсот п'ятдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати, позбавленням права займатися лікарською
діяльністю терміном до п'яти років.
2. Те саме діяння, вчинене щодо двох чи більше осіб або
шляхом обману, погрози чи іншого примусу, або якщо воно
спричинило масове захворювання чи загибель людей, -
карається позбавленням волі терміном від восьми до
п'ятнадцяти років, позбавленням права займатися лікарською
діяльністю терміном до п'яти років або смертною карою.
3. Замах на діяння, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті,
неповідомлення про проведення незаконного експерименту, а також
заздалегідь не обіцяне приховування особи, яка їх вчинила, є
карані.
Стаття 135. Утаювання або перекручування інформації про стан
здоров'я населення та навколишнє природне
середовище
Утаювання від населення або перекручування в засобах масової
інформації, офіційних державних звітах відомостей про дійсні
показники стану здоров'я населення та навколишнього природного
середовища особою, на яку покладено обов'язок аналізу таких
відомостей, вчинене протягом року після застосування заходів
дисциплінарного стягнення за таке ж порушення, -
карається позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до тридцяти п'яти мінімальних розмірів заробітної плати,
позбавленням права займатися діяльністю у сфері екології та
охорони здоров'я терміном до п'яти років.
Стаття 136. Кровозмішення
1. Вступ до юридичного або фактичного шлюбу, статевий
зв'язок з близьким родичем -
караються штрафом до тридцяти мінімальних розмірів
заробітної плати.
2. За змістом цієї статті під близькими родичами розуміються
особи, зазначені у частині 2 статті 36 цього Кодексу, за винятком
подружжя.
ГЛАВА 21. Карані діяння, що посягають на свободу
совісті та законну діяльність релігійних
конфесій
Стаття 137. Порушення права на свободу совісті
1. Обмеження конституційних прав особи з мотивів її
приналежності до того чи іншого віросповідання або атеїзму -
карається штрафом до тридцяти мінімальних розмірів
заробітної плати.
2. Перешкоджання вільному релігійному вибору чи відправленню
релігійних культів -
карається штрафом до сорока мінімальних розмірів заробітної
плати.
Стаття 138. Порушення рівноправності релігій, віросповідань
та релігійних організацій
1. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї
релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших -
карається штрафом до тридцяти п'яти мінімальних розмірів
заробітної плати.
2. Те саме діяння, вчинене повторно, або якщо воно викликало
конфлікт між релігійними організаціями -
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 139. Богохульство
1. Образа релігійних почуттів віруючих, що виразилася у
публічному глумі над віровченням або його символами, -
караються штрафом до тридцяти мінімальних розмірів
заробітної плати.
2. Ті самі дії,
а) вчинені під впливом релігійного фанатизму чи атеїзму;
б) поєднані з використанням засобів масової інформації;
в) що спричинили порушення громадського спокою або роботи
громадського транспорту,-
караються позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 140. Образа священнослужителя під час проведення ним
богослужіння, релігійного обряду
1. Публічне приниження честі й гідності священнослужителя
під час проведення ним богослужіння, релігійного обряду,
покладеного на нього духовним саном, -
карається позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до сорока мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Те саме діяння, поєднане з глумом під час богослужіння
над особою священнослужителя чи предметами культового
призначення, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років.
Стаття 141. Порушення прав релігійних організацій у сфері
майнових відносин
1. Незаконне, тобто на порушення чинного законодавства,
заволодіння культовими будинками і спорудами, або іншим майном що
перебуває у власності чи користуванні релігійних організацій, або
незаконне їх використання, -
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Незаконне пошкодження чи зруйнування культових будинку
або споруди -
карається позбавленням волі терміном до п'яти років, штрафом
до трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 142. Викрадення, осквернення або знищення релігійних
святинь
Викрадення, незаконне утримання, осквернення або знищення
релігійних святинь -
караються позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 143. Примушування священнослужителя до проведення
релігійного обряду
Примушування священнослужителя шляхом фізичного або
психічного примусу до проведення релігійного обряду -
карається штрафом до тридцяти мінімальних розмірів
заробітної плати.
Стаття 144. Порушення таємниці сповіді
1. Примушування священнослужителя до порушення таємниці
сповіді шляхом фізичного або психічного примусу, підкупу чи іншим
протиправним способом -
карається позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до ста мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Встановлення, використання підслуховувальних,
передавальних або звукозаписних пристроїв чи приладів у місцях
проведення сповіді -
караються позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до трьхсот мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займатися оперативно-розшуковою діяльністю терміном до двох
років.
Стаття 145. Незаконні дії, що призвели до конфліктів між
релігійними організаціями
1. Розв'язання конфліктів між релігійними організаціями
шляхом самоправства, насильства, проведення з порушенням
встановленого законодавством порядку богослужінь, обрядів -
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Ті самі дії, поєднані з організацією та проведенням актів
самомордування чи самознищення, -
караються позбавленням волі терміном від п'яти до десяти
років, штрафом від ста п'ятдесяти до семисот мінімальних розмірів
заробітної плати.
Стаття 146. Посягання на життя, здоров'я, свободу і гідність
особи під приводом проповідування релігійних
віровчень чи виконання релігійних обрядів
Організація або керівництво групою, діяльність якої, що
здійснюється під приводом проповідування релігійних віровчень чи
виконання релігійних обрядів, поєднана з посяганням на життя,
здоров'я, свободу і гідність особи або із статевою розпустою, -
карається позбавленням волі терміном до п'яти років, штрафом
до трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
РОЗДІЛ VІІІ. КАРАНІ ДІЯННЯ ПРОТИ ОСОБИ, ЇЇ ПРАВ,
СВОБОД І МОРАЛІ
ГЛАВА 22. Карані діяння проти життя, здоров'я, волі,
честі та гідності особи
Стаття 147. Умисне вбивство за обтяжувальних обставин
1. Умисне вбивство
а) за замовленням;
б) із користі;
в) із хуліганських спонукань;
г) з метою приховати інше каране діяння або вчинити втечу
з-під варти чи місця позбавлення волі;
д) з особливою жорстокістю або способом, небезпечним для
життя багатьох осіб;
е) двох або більше осіб;
є) жінки, яка завідомо для винного була у вагітному стані;
ж) малолітньої особи або особи, яка була у безпорадному
стані;
з) публічної посадової особи чи функціонера у зв'язку з
виконанням ними свого службового обов'язку, а так само
священнослужителя чи іншої особи у зв'язку з їх релігійною
діяльністю або особи, яка виконувала свій громадянський чи
громадський обов'язок;
и) заложника;
і) вчинене за змовою групою осіб, організованою злочинною
групою або злочинною зграєю чи особливо небезпечним злочинцем;
ї) вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за
винятком вбивства, передбаченого частинами 2 і 3 статті 149,
статтями 150 і 151 цього Кодексу, -
карається позбавленням волі терміном від десяти до
п'ятнадцяти років або смертною карою.
2. Приготування до діяння, передбаченого частиною 1 цієї
статті, замах на нього, неповідомлення про нього, заздалегідь не
обіцяне приховування особи, яка його вчинила, знарядь, засобів та
слідів вчиненого є карані.
Стаття 148. Умисне вбивство
1. Умисне вбивство за відсутності ознак, зазначених у
статтях 147, 149-151 цього Кодексу, -
карається позбавленням волі терміном від семи до п'ятнадцяти
років.
2. Приготування до вбивства, передбаченого цією статтею,
замах на нього, неповідомлення про нього, заздалегідь не обіцяне
приховування особи, яка вчинила таке діяння, знарядь, засобів і
слідів вчиненого є карані.
Стаття 149. Умисне вбивство за пом'якшувальних обставин
1. Умисне вбивство
а) із ревнощів, за наявності достатніх для неї підстав;
б) із помсти, викликаної захворюванням з вини потерпілого
на наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, синдром імунодефіциту
людини, венеричну хворобу, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до семи
років.
2. Умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного
хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного
насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого або внаслідок
систематичного знущання чи мордування з боку потерпілого,-
карається позбавленням волі на строк до п'яти років.
3. Умисне вбивство, вчинене з перевищенням меж необхідної
оборони, або вбивство злочинця під час його затримання -
карається позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 150. Вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини
Вбивство матір'ю своєї дитини під час пологів або
безпосередньо після пологів -
карається позбавленням волі терміном до трьох років.
Стаття 151. Вбивство з необережності
Вбивство з необережності -
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 152. Доведення до самогубства
Доведення до самогубства особою, від якої потерпілий був у
матеріальній чи службовій залежності, шляхом систематичного
приниження його людської гідності, жорстокого поводження з ним,
примушування до співжиття або вчинення розпутних дій чи заняття
проституцією -
карається позбавленням волі терміном від двох до п'яти
років.
Стаття 153. Погроза вбивством
Погроза вчинити вбивство за наявності реальних підстав
побоюватись виконання цієї погрози -
карається позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до тридцяти п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 154. Умисне тяжке тілесне ушкодження
1. Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне
ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння чи таке, що
спричинило втрату будь-якого органу або втрату його функцій,
душевну хворобу чи інший розлад здоров'я, поєднаний із стійкою
втратою працездатності не менш як на одну третину, чи переривання
вагітності, або незгладиме спотворення обличчя, а так само
введення в організм потерпілого шляхом обману чи насильства
наркотичних засобів чи токсичних речовин, що спричинило
захворювання на наркоманію чи токсикоманію, -
карається позбавленням волі терміном від семи до дванадцяти
років.
2. Умисне тяжке тілесне ушкодження , заподіяне
а) із хуліганських спонукань;
б) групою осіб;
в) двом або більше особам;
г) у зв'язку з виконанням потерпілим свого службового
обов'язку чи громадянського обов'язку;
д) способом, що має характер мордування або таке, що
спричинило смерть потерпілого;
е) внаслідок систематичних, хоча б і не тяжких тілесних
ушкоджень;
є) особливо небезпечним злочинцем,-
карається позбавленням волі терміном від восьим до
п'ятнадцяти років.
3. Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне в умовах
перевищення меж необхідної оборони, під час затримання злочинця
або у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло
внасідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку
потерпілого, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 155. Заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або смерті
внаслідок лікарської помилки
Необережне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або смерті
внаслідок недотримання лікарем вироблених медичною наукою і
практикою правил лікування,-
карається позбавленням волі терміном до одного року,
позбавленням права займатися лікарською діяльністю на той же
термін.
Стаття 156. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження
1. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто
умисне тілесне ушкодження, що не є небезпечним для життя, але
спричинило тривале порушення функцій будь-якого органу чи інший
тривалий розлад здоров'я без наслідків, зазначених у статті 154
цього Кодексу, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до шести
років.
2. Заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень:
а) із хуліганських спонукань;
б) групою осіб;
в) двом або більше особам;
г) у звязку з виконанням потерпілим службового або
громадянського обов'язку;
д) способом, що має характер мордування;
е) особливо небезпечним злочинцем - карається позбавленням
волі терміном від чотирьох до восьми років.
3. Заподіяння середьої тяжкості тілесних ушкоджень у стані
сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок
протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, -
карається позбавлення волі терміном до двох років, штрафом
до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 157. Необережне тяжке чи середньої тяжкості тілесне
ушкодження
Заподіяння з необережності тяжкого чи середьої тяжкості
тілесного ушкодження -
карається позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до тридцяти мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 158. Заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження
1. Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило
короткочасний розлад здоров'я чи короткочасну втрату
працездатності, -
карається позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до сорока мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Умисне легке тілесне ушкодження без наслідків, зазначених
у частині 1 цієї статті, -
карається штрафом до тридцяти мінімальних розмірів
заробітної плати.
3. Заподіяння легких тілесних ушкоджень із хуліганських
спонукань або у зв'язку з виконанням потерпілим службового,
громадського чи громадянського обов'язку, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 159. Побої та мордування
1. Умисне нанесення удару, побоїв, інші насильницькі дії, що
спричинили фізичний біль, -
караються позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до тридцяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Ті самі дії, що мають характер мордування, -
караються позбавленням волі терміном до трьох років.
3. Побої та мордування, вчинені із хуліганських спонукань
або щодо особи, яка через інвалідність, хворобу, малоліття чи
похилий вік перебуває у залежному від винного становищі, -
караються позбавленням волі терміном від двох до п'яти
років.
4. Нанесення побоїв публічною посадовою особою чи
функціонером потерпілому, який перебуває у залежному від нього
становищі, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до семи
років, позбавленням права займати керівні посади терміном до
п'яти років.
Стаття 160. Незаконне позбавлення волі
1. Незаконне позбавлення волі -
карається позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Те саме діяння, вчинене щодо неповнолітнього або
способом, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, чи таке,
що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, -
карається позбавленням волі терміном до двох років.
Стаття 161. Захоплення заложника
Захоплення чи утримання особи як заложника з метою
примушування державної установи чи органу, публічної посадової
особи або функціонера вчинити чи утриматися від вчинення
будь-якої дії як умови звільнення заложника -
карається позбавленням волі терміном від трьох до восьми
років.
Стаття 162. Незаконне поміщення у психіатричну лікарню або
інший спеціальний лікувальний заклад
1. Незаконне поміщення у психіатричну лікарню або інший
спеціальний лікувальний заклад завідомо здорової людини -
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займатися лікарською діяльністю терміном до трьох років.
2. Те саме діяння, що спричинило розпад сім'ї, психічне
захворювання потерпілого або його самогубство, -
карається позбавленням волі терміном від двох до п'яти
років, позбавленням права займатися лікарською діяльністю
терміном до п'яти років.
Стаття 163. Примусове лікування завідомо здорової людини
Примусове лікування завідомо здорової людини -
карається позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 164. Наклеп
1. Наклеп, тобто поширення завідомо неправдивих вигадок, що
ганьблять іншу особу, -
карається позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до сорока мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Наклеп у друкованому чи іншим способом розмноженому
творі, в анонімному листі чи заяві або вчинений особою, раніше
судимою за наклеп,а так само поєднаний з обвинуваченням у
вчиненні злочину, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до ста п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 165. Образа
1. Образа, тобто публічне приниження честі і гідності особи
у непристойній формі -
карається штрафом до тридцяти мінімальних розмірів
заробітної плати.
2. Те саме діяння, вчинене публічною посадовою особою чи
функціонером під час виконання свого службового обов'язку, -
карається штрафом до п'ятдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати.
Стаття 166. Залишення в небезпеці чи поставлення у
небезпечне для життя становище
1. Залишення без допомоги особи, яка завідомо перебувала у
небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжиття
заходів до самозбереження через малоліття, старість, хворобу чи
внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без
допомоги, був зобов'язаний піклуватися про потерпілого та мав
змогу подати йому допомогу, а так само якщо винний сам поставив
потерпілого у небезпечне для життя становище, -
карається позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до тридцяти п'яти мінімальних ромірів заробітної плати.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть потерпілого, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 167. Неподання допомоги особі, яка перебуває у
небезпечному для життя стані
Неподання допомоги потерпілому, який перебуває у
небезпечному для життя стані, особою, зобов'язаною подати таку
допомогу, або яка поставила потерпілого у небезпечне становище,
що потягло за собою заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень чи
його смерть,-
карається позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до тридцяти п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 168. Неподання допомоги хворому особою медичного
персоналу
Неподання без поважних причин допомоги хворому особою
медичного персоналу, зобов'язаною відповідно до встановлених
правил подати таку допомогу, якщо медичний працівник
усвідомлював, що це могло спричинити тяжкі наслідки для хворого,-
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займатися лікарською діяльністю терміном до п'яти років.
Стаття 169. Порушення порядку трансплантації органів або
тканин людини
Умисне, на порушення встановленого порядку, трансплантація
органів чи тканин людини -
карається позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займатися медичною діяльністю терміном до трьох років.
Стаття 170. Насильницьке донорство
1. Незаконне, шляхом обману, фізичного чи психічного
насильства видалення у потерпілого органа, тканини, крові або
іншої речовини -
карається позбавленням волі терміном від трьох до восьми
років, штрафом від ста п'ятдесяти до чотирьохсот мінімальних
розмірів заробітної плати, позбавленням права займатися медичною
діяльністю терміном до п'яти років.
2. Те саме діяння, вчинене
а) щодо неповнолітнього;
б) щодо двох чи більше осіб;
в) щодо особи, яка перебуває у безпорадному стані;
г) організованою злочинною групою чи злочинною зграєю;
д) як промисел, -
карається позбавленням волі терміном від п'яти до дванадцяти
років, штрафом від двохсот до вісьмисот двадцяти мінімальних
розмірів заробітної плати, позбавленням права займатися медичною
діяльністю терміном до п'яти років.
3. Діяння, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, що
спричинили смерть потерпілого, -
караються позбавленням волі терміном від восьми до
п'ятнадцяти років, позбавленням права займатися медичною
діяльністю терміном до п'яти років.
4. Приготування до насильницького донорства, замах на нього,
неповідомлення про нього, а так само заздалегідь не обіцяне
приховування особи, яка його вчинила, є карані.
ГЛАВА 23. Карані діяння проти сім'ї, моралі, статевої
недоторканності
Стаття 171. Ухилення від сплати аліментів
1. Злісне ухилення від сплати встановлених постановою судді
або рішенням суду коштів на утримання дітей чи непрацездатних
батьків, -
карається штрафом до тридцяти мінімальних розмірів
заробітної плати.
2. Особа, яка повністю сплатила заборгованість по утриманню
дітей або непрацездатних батьків, підлягає звільненню від
кримінальної відповідальності.
Стаття 172. Зловживання опікунськими правами, залишення
підопічного без нагляду чи допомоги
Використання опіки чи піклувальництва з корисливою або іншою
метою на шкоду підопічному, що виразилося у використанні майна,
належного йому на законних підставах, чи майнових прав, або
залишення підопічного без догляду та матеріальної допомоги -
карається штрафом до тридцяти п'яти мінімальних розмірів
заробітної плати.
Варіант. Статтю 172 виключити.
Стаття 173. Розголошення таємниці усиновлення
1. Умисне розголошення таємниці усиновлення проти волі
усиновителя -
карається штрафом до тридцяти мінімальних розмірів
заробітної плати.
2. Те саме діяння, вчинене публічною посадовою особою чи
функціонером, яким таємниця усиновлення стала відома у зв"язку із
займаною ними посадою, -
карається штрафом до п'ятдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати, позбавленням права займатися діяльністю,
пов"язаною з лікуванням, навчанням та вихованням дітей, терміном
до трьох років.
Стаття 174. Викрадення чи підміна дитини
Викрадення чи підміна чужої дитини з корисливою метою, із
помсти чи з інших особистих мотивів -
карається позбавленням волі терміном до п"яти років.
Стаття 175. Доведення неповнолітнього до стану сп'яніння
Доведення до стану алкогольного сп'яніння неповнолітнього
особою, від якої він службово чи матеріально залежний,-
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 176. Втягнення неповнолітнього в азартні ігри,
пияцтво, зайняття злочинною діяльністю
1. Втягнення неповнолітнього в азартні ігри, пияцтво,
зайняття злочинною діяльністю -
карається позбавленням волі терміном від одного року до
п'яти років, штрафом до двохсот мінімальних розмірів заробітної
плати.
2. Ті самі дії, вчинені
а) щодо малолітнього;
б) повторно;
в) організованою злочинною групою чи злочинною зграєю;
г) особливо небезпечним злочинцем,-
караються позбавленням волі терміном від двох до восьми
років, штрафом від ста до чотирьохсот мінімальних розмірів
заробітної плати.
Стаття 177. Розбещення неповнолітніх
1. Розпутні дії щодо завідомо неповнолітньої особи -
караються позбавленням волі терміном до двох років.
2. Ті самі дії, вчинені з використанням службового становища
у дитячих дошкільних або навчальних закладах, спортивних,
творчих, медичних та інших установах, -
караються позбавленням волі терміном від двох до п"яти
років, позбавленням права займатися лікарською, навчальною та
виховною діяльністю терміном до п'яти років.
Стаття 178. Статеві зносини з особою, яка не досягла
статевої зрілості
Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості,-
караються позбавленням волі терміном від трьох до восьми
років.
Стаття 179. Згвалтування
1. Згвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням
фізичного чи психічного насильства або використанням безпорадного
стану потерпілої, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до восьми
років.
2. Те саме діяння, вчинене
а) щодо неповнолітньої;
б) повторно;
в) за змовою групою осіб;
г) шляхом приведення потерпілої у безпорадний стан за
допомогою наркотиків чи іншіх засобів, що паралізують опір, -
карається позбавленням волі терміном від п'яти до десяти
років.
3. Діяння, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті,
д) вчинені близьким родичем потерпілої;
е) вчинені особливо небезпечним злочинцем;
є) вчинені щодо малолітньої;
ж) що спричинили смерть потерпілої,-
караються позбавленням волі терміном від восьми до
п'ятнадцяти років.
4. Малолітніми за змістом цієї статті визнаються діти віком
до дванадцяти років.
5. Кримінальні справи про діяння, передбачені цією статтею,
порушуються за письмовою заявою потерпілої, крім випадків, коли
такими є особи, що не досягли повноліття, або якщо внаслідок
вчиненого злочину сталася смерть потерпілої.
6. Замах на діяння, передбачені цією статтею, а так само
заздалегідь не обіцяне приховування особи, яка їх вчинила, є
карані.
Стаття 180. Задоволення статевої потреби неприродним
способом
1. Мужолозтво, тобто статеві зносини чоловіка з чоловіком, -
карається позбавленням волі терміном до одного року.
2. Мужолозтво або інше неприродним способом задоволення
статевої потреби із застосуванням фізичного чи психічного
насильства або з використанням безпорадного стану потерпілого
(потерпілої) -
карається позбавленням волі терміном від трьох до шести
років.
3. Ті самі дії, вчинені
а) щодо неповнолітнього (неповнолітньої);
б) повторно;
в) за змовою групою осіб;
г) шляхом приведення потерпілого (потерпілої) у
безпорадний стан за допомогою наркотиків чи інших засобів, що
паралізують опір, -
караються позбавленням волі терміном від чотирьох до десяти
років.
4. Дії, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, вчинені
д) близьким родичем потерпілого (потерпілої);
е) щодо малолітнього (малолітньої);
є) особливо небезпечним злочинцем, -
караються позбавленням волі терміном від восьми до
п"ятнадцяти років.
5. Замах на діяння, передбачені цією статтею, є караний.
6. Кримінальні справи про діяння, передбачені цією стеттею,
порушуються за письмовою заявою потерпілого (потерпілої), крім
випадків, коли такими є особи, які не досягли повноліття.
Стаття 181. Втягнення в заняття проституцією
1. Втягнення в заняття проституцією шляхом
а) обману;
б) фізичного чи психічного насильства;
в) використання наркотичних чи інших засобів, що
паралізують опір, або тяжкого матеріального стану жінки, -
карається позбавленням волі терміном від одного року до
чотирьох років, штрафом до двохсот мінімальних розмірів
заробітної плати.
2. Те саме діяння, вчинене
г) організованою злочинною групою чи злочинною зграєю;
д) особливо небезпечним злочинцем;
е) щодо неповнолітньої;
є) шляхом вербування для виїзду за кордон, -
карається позбавленням волі терміном від двох до восьми
років.
3. Замах на діяння, передбачене частиною 2 цієї статті,
неповідомлення про нього, а так само заздалегідь не обіцяне
приховування особи, яка його вчинила, є карані.
Стаття 182. Розповсюдження порнографічних предметів або
творів, що пропагують культ насильства та
жорстокості
1. Виготовлення з метою збуту, збут чи інше розповсюдження
творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру
або творів, що пропагують культ насильства та жорстокості, -
карається позбавленням волі на строк до двох років, штрафом
до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Ті самі дії, вчинені з використанням або участю
неповнолітнього, -
караються позбавленням волі терміном до чотирьох років,
штрафом до трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
3. Порнографія за змістом цієї статті означає непристойне
натуралістичне зображення статевих органів людини чи її статевого
акту шляхом їх літературного, сценічного, художнього або іншого
відтворення.
Стаття 183. Зруйнування пам'яток матеріальної або духовної
культури
1. Умисне знищення, зруйнування чи пошкодження пам'яток
матеріальної або духовної культури
а) під час проектно-розвідувальних робіт;
б) шляхом реконструкції будівель, споруд, транспортних
шляхів, газо-, нафто- та інших продуктопроводів, будівельних чи
промислових комплексів;
в) шляхом використання не відповідно до функціонального
призначення пам'яток історії, матеріальної і духовної культури,
що охороняються державою, -
караються позбавленням волі терміном від одного року до трьох
років, штрафом до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати,
позбавленням права займатися діяльністю у сфері будівництва та
архітектури терміном до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або вибуху, -
караються позбавленням волі терміном від двох до п'яти років,
позбавленням права займатися діяльністю у сфері будівництва та
архітектури терміном до п'яти років.
3. Публічна посадова особа, за наказом чи розпорядженням якої
було зруйновано чи пошкоджено пам'ятки матеріальної або духовної
культури, -
карається позбавленням волі терміном від двох до п"яти років,
штрафом до трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати,
позбавленням права займатися діяльністю у сфері будівництва та
архітектури терміном до п'яти років.
Стаття 184. Незаконне використання органів, частин і тканин
трупа людини
1. Незаконні, тобто на порушення встановленого порядку
вилучення, перероблення чи збут органів, частин і тканин трупа
людини для використання їх з лікувальною або науковою метою -
караються позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займатися медичною діяльністю терміном до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені
а) як промисел;
б) організованою злочинною групою чи злочинною зграєю;
в) з метою збуту за кордон, -
караються позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних ромірів заробітної плати, позбавленням
права займатися медичною діяльністю терміном до п'яти років.
3. Замах на діяння, передбачене цією статтею, є караний.
Стаття 185. Осквернення пам'яті покійних у місцях поховання
1. Незаконні, на порушення встановленого порядку,
перепоховання покійного, підпоховання в могилу чи знищення
могили, вчинені протягом року після застосування заходів
адміністративного стягнення за таке ж порушення, -
караються позбавленням волі терміном шість місяців, штрафом
до тридцяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Глум над могилою, а так само зруйнування місця поховання,
незаконна його забудова або інше господарське використання,
викрадення предметів, що є в могилі чи на могилі, -
караються позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
3. Публічна посадова особа чи функціонер, за наказом або
розпорядженням яких вчинено дії, передбачені частинами 1 і 2 цієї
статті, -
карається позбавленням волі терміном від одного року до
чотирьох років, позбавленням права займати певні посади терміном
до п'яти років.
Стаття 186. Розголошення лікарської таємниці
1. Умисне розголошення медичним працівником лікарської
таємниці, відомостей про інтимне чи сімейне життя хворого -
карається штрафом до тридцяти п'яти мінімальних розмірів
заробітної плати.
2. Те саме діяння, що спричинило втрату роботи, розпад сім"ї
чи самогубство хворого, -
карається позбавленням волі терміном до двох років,
позбавленням права займатися лікарською діяльністю терміном до
п'яти років.
ГЛАВА 24. Карані діяння проти конституційних
прав громадян
Стаття 187. Порушення рівноправності
1. Встановлення на порушення чинного законодавства будь-яких
пільг чи переваг громадянам залежно від їх расової, національної,
релігійної чи партійної приналежності -
карається штрафом до тридцяти п'яти мінімальних ромірів
заробітної плати, позбавленням права займатися певною діяльністю
терміном до трьох років.
2. Те саме діяння, вчинене з використанням службового
становища публічною посадовою особою чи функціонером, -
карається штрафом до шістдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати, позбавленням права займатися певною діяльністю
терміном до п"яти років.
Стаття 188. Порушення особистої свободи
Порушення свободи особи на її пересування, вибір місця
проживання і роботи, виїзд за кордон та повернення в Україну -
карається штрафом до сорока мінімальних розмірів заробітної
плати, позбавленням права займати посади в органах державної
влади терміном до трьох років.
Стаття 189. Порушення екологічних прав
Перешкоджання реалізації передбачених законодавством
екологічних прав людини шляхом її обману, позбавлення інформації,
зловживання службовим становищем -
карається штрафом до тридцяти мінімальних розмірів заробітної
плати, позбавленням права займатися певною діяльністю терміном до
одного року.
Стаття 190. Порушення недоторканності житла
1. Протиправне, тобто всупереч згоді власника житла чи іншого
його законного користувача або на порушення встановленого законом
порядку вторгнення в житло -
карається штрафом до сорока мінімальних розмірів заробітної
плати.
2. Те саме діяння, вчинене із хуліганських спонукань або
публічною посадовою особою чи функціонером у зв"язку з виконанням
ними службових обов"язків, а так само незаконне встановлення в
житловому приміщенні підслуховувальних чи інших спеціальних
приладів, -
караються позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до шістдесяти мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займатися певною діяльністю терміном до п"яти років.
Стаття 191. Порушення таємниці листування, телефонних розмов
і телеграфних повідомлень
1. Протиправне порушення таємниці листування, телефонних
розмов, телеграфних і телефаксних повідомлень -
карається штрафом до тридцяти п'яти мінімальних розмірів
заробітної плати.
2. Те саме діяння, вчинене публічною посадовою особою чи
функціонером у зв"язку з виконанням своїх службових обов"язків -
карається штрафом до п'ятдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати, позбавленням права займатися певною діяльністю
терміном до трьох років.
Стаття 192. Порушення законодавства про право на працю
1. Незаконна відмова у прийомі на роботу, незаконне
звільнення з роботи жінки чи зниження заробітної плати з мотивів
її вагітності або потреби догляду за дитиною -
караються штрафом до сорока мінімальних розмірів заробітної
плати.
2. Використання праці неповнолітніх на роботах чи виробництві
із шкідливими для їх здоров"я умовами -
карається штрафом до шістдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати, позбавленням права займати посади, пов"язані з
прийняттям на роботу та звільненням, терміном до п"яти років.
Стаття 193. Порушення права на здобуття освіти
Завідомо незаконні відмова у прийнятті до навчального закладу
чи виключення з навчального закладу -
карається штрафом до тридцяти мінімальних розмірів заробітної
плати, позбавленням права займати посади в навчальних закладах
терміном до трьох років.
Стаття 194. Порушення виборчого права чи права на участь в
референдумі
1. Перешкоджання шляхом насильства, обману, погроз, підкупу
чи іншим шляхом вільному здійсненню громадянином права обирати і
бути обраним Президентом України, народним депутатом, вести
перебиборчу агітацію -
карається позбавленням волі терміном до п'яти років, штрафом
до тридцяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Підроблення виборчих документів, приписка чи завідомо
неправильний підрахунок голосів, а так само порушення таємниці
голосування, вчинені членом виборчої комісії чи іншою публічною
посадовою особою, -
караються позбавленням волі терміном від одного до п'яти
років, штрафом до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної
плати, позбавленням права займати посади в органах державної
влади терміном до трьох років.
Стаття 195. Викрадення виборчих бюлетенів
Викрадення у будь-якій формі виборчих бюлетенів - карається
позбавленням волі терміном до чотирьох років, позбавленням
права займати посади в органах державної влади терміном до п'яти
років.
Стаття 196. Незаконний вплив на виборців
Підкуп виборців, застосовування щодо них фізичного або
психічного примусу з метою вплинути на результати виборів -
караються позбавленням волі терміном до п'яти років,
позбавленням права займатися певною діяльністю на той же термін.
Стаття 197. Порушення авторського та винахідницького прав
1. Випуск під своїм ім"ям чужого твору науки, літератури або
мистецтва чи інше привласнення авторства на чужий твір, незаконне
відтворення чи розповсюдження чужого твору -
караються штрафом до п'ятдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати.
2. Розголошення без згоди автора змісту наукового відкриття,
винаходу чи раціоналізаторської пропозиції або віддання гласності
інформації про промислові зразки, що їх підтверджують, до подання
заявки на ці відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію-
караються штрафом до сімдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати.
3. Привласнення авторства на чуже відкриття, винахід чи
раціоналізаторську пропозицію, а також незаконне використання
винаходу, право на реалізацію якого належить іншій фізичній або
юридичній особі, -
караються штрафом до ста мінімальних розмірів заробітної
плати, позбавленням права займати посади в органах виконавчої
влади терміном до п"яти років.
4. Публічна посадова особа чи функціонер, за наказом або
розпорядженням яких вчинено дії, зазначені у частинах 1, 2 і 3
цієї статті, -
карається штрафом до ста двадцяти мінімальних розмірів
заробітної плати, позбавленням права займатися певною діяльністю
терміном до п"яти років.
Стаття 198. Порушення права доступу до інформації
1. Незаконне перешкоджання публічною посадовою особою чи
функціонером отриманню з державної чи іншої установи інформації,
що на неї громадянин має право з огляду на своє громадянство,
походження, рід занять, професію або свій громадський стан, -
карається штрафом до тридцяти мінімальних розмірів заробітної
плати.
2. Те саме діяння, вчинене шляхом:
а) знищення чи фальсифікації носіїв відповідної інформації;
б) незаконного засекречування інформації,-
карається штрафом до п'ятдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати.
Стаття 199. Перешкоджання законній діяльності журналіста
1. Порушення права журналіста на зайняття вільною професійною
діяльністю шляхом погроз, підкупу, встановлення незаконної
заборони на ведення журналістського розслідування -
карається штрафом до п'ятдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати.
2. Те саме діяння, вчинене публічною посадовою особою чи
функціонером з використанням свого службового становища, -
карається штрафом до сімдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати, позбавлення права займатися певною діяльністю
терміном до двох років.
РОЗДІЛ ІХ. КАРАНІ ДІЯННЯ ПРОТИ ДЕРЖАВИ І ВЛАДИ
ГЛАВА 25. Карані діяння проти держави
Стаття 200. Державна зрада
1. Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином
України на шкоду суверенітету, територіальній недоторканності,
обороноздатності чи державній безпеці України:
а) перехід на бік ворога у воєнний час або в бойовій
обстановці;
б) шпигунство -
карається позбавленням волі терміном від десяти до п'ятнадцяти
років.
2. Приготування та замах на державну зраду, неповідомлення
про неї, заздалегідь не обіцяне приховування зазначеного діяння,
а так само особи, яка його вчинила, є карані.
3. Звільняється від кримінальної відповідальності громадянин
України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної
держави, іноземної організації чи їх представників не вчинив
будь-яких дій і добровільно заявив органам влади України про свій
зв'язок з ними.
Стаття 201. Змова з метою насильницького повалення
конституційного ладу чи захоплення державної
влади
1. Змова з метою насильницького повалення конституційного
ладу чи з метою захоплення державної влади -
карається позбавленням волі терміном від десяти до
п'ятнадцяти років.
2. Діяння, передбачене частиною 1 цієї статті, вчинене
юридичною особою, -
карається оголошенням юридичної особи злочинною організацією
та її ліквідацією з конфіскацією майна.
3. Приготування до діяння, передбаченого цією статтею, замах
на нього, неповідомлення про нього, а так само заздалегідь не
обіцяне приховування цього діяння, а також особи, яка його
вчинила, є карані.
Стаття 202. Посягання на життя державного діяча
1. Посягання на життя Президента України, Голови, заступника
Голови Верховної Ради України, народного депутата України,
Прем'єр-міністра України, члена уряду України, Голови чи судді
Конституційного суду України, Верховного суду України, Вищого
арбітражного суду України, Генерального прокурора України,
вчинене у зв'язку з його державною діяльністю, -
карається позбавленням волі терміном від десяти до
п'ятнадцяти років або смертною карою.
2. Неповідомлення про посягання на життя державного діяча, що
готується або вчинене, заздалегідь не обіцяне приховування особи,
яка його вчинила, є карані.
Варіант. Статтю 202 виключити, замість неї доповнити статтю
147 пунктом про вбивство державного діяча.
Стаття 203. Шпигунство
1. Передача чи збирання з метою передачі іноземній державі,
іноземній організації або їх представникам відомостей, що
становлять державну чи військову таємницю, вчинені іноземним
громадянином або особою без громадянства на шкоду інтересам
України, -
карається позбавленням волі терміном від десяти до
п'ятнадцяти років.
2. Приготування до шпигунства, замах на нього, неповідомлення
про нього, а так само заздалегідь не обіцяне приховування даного
діяння та особи, яка його вчинила, є карані.
3. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка
вчинила дії, передбачені частиною 1 цієї статті, але добровільно
припинила злочинну діяльність і повідомила органи влади про
вчинене, якщо внаслідок цього та вжитих заходів було відвернено
нанесення шкоди інтересам держави.
Стаття 204. Диверсія
1. Вчинення з метою послаблення держави вибухів, підпалів чи
інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння
тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їх здоров'ю, на зруйнування або
пошкодження об'єктів, що мають важливе народногосподарське чи
оборонне значення, а так само вчинення з тією ж метою масових
отруєнь, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій, -
караються позбавленням волі терміном від десяти до
п'ятнадцяти років або смертною карою.
2. Приготування до вчинення диверсії, замах на неї,
заздалегідь не обіцяне приховування особи, яка її вчинила, а так
само знарядь і засобів вчинення цього діяння є карані.
Стаття 205. Заклики до насильницької зміни конституційного
ладу чи порушення територіальної цілісності
України
1. Публічні заклики до насильницької зміни конституційного
ладу чи насильницького порушення закріпленої Конституцією України
її територіальної цілісності, а так само розповсюдження
матеріалів із закликами до вчинення таких дій -
караються позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до ста двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або організованою злочинною
групою чи злочинною зграєю, -
караються позбавленням волі терміном до семи років.
3. Діяння, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, вчинені
юридичною особою, -
караються оголошенням юридичної особи злочинною організацією
та її ліквідацією з конфіскацією майна.
Стаття 206. Розголошення державної чи військової таємниці
Розголошення відомостей, що становлять державну чи військову
таємницю, особою, якій ці відомості були довірені по службі чи
роботі, за відсутності ознак державної зради чи шпигунства -
карається позбавленням волі терміном від двох до восьми
років.
Стаття 207. Втрата документів , що містять державну чи
військову таємницю
Втрата документів, що містять державну чи військову таємницю,
а так само предметів, відомості щодо яких становлять таку
таємницю, особою, якій вони були довірені, якщо втрата стала
наслідком порушення встановлених правил поводження із зазначеними
документами чи предметами, -
карається позбавленням волі терміном від двох до восьми
років.
Стаття 208. Незаконне перетинання державного кордону України
1. Перетинання державного кордону України будь-яким способом
поза пунктами пропуску через державний кордон чи в пунктах
пропуску, але без встановлених документів або дозволу відповідних
органів влади, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до ста п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або організованою злочинною
групою чи злочинною зграєю, -
караються позбавленням волі терміном від двох до п'яти років.
3. Чинність цієї статті не поширюється на випадки прибуття в
Україну іноземних громадян чи осіб без громадянства без
установленого документу або дозволу для використання права
притулку відповідно до Конституції України, а також з метою
набуття статусу біженця.
Стаття 209. Порушення правил міжнародних польотів
Вліт в Україну або виліт з України без відповідного дозволу,
а так само недотримання зазначених у дозволі маршрутів, місць
посадки, повітряних воріт чи висоти польотів -
карається позбавленням волі терміном до п'яти років, штрафом
до трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 210. Ухилення від військового обліку, військових
зборів, призову на військову чи альтернативну
службу
1. Ухилення від військового обліку, навчальних та інших
зборів, призову на строкову військову чи альтернативну службу,
вчинене протягом року після застосування заходів
адміністративного стягнення за таке ж порушення, -
карається позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до тридцяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Те саме діяння, вчинене шляхом заподіяння собі будь-якого
каліцтва (членоушкодження), симуляції хвороби, підроблення
документів чи іншого обману -
карається позбавленням волі терміном до трьох років.
Стаття 211. Незаконне створення воєнізованого чи іншого
збройного формування
1. Створення не передбачених законодавством воєнізованого чи
іншого збройного формування або групи, а так само участь в їх
створенні чи діяльності або постачання їм зброї чи військових
матеріалів -
карається позбавленням волі терміном від трьох до восьми
років.
2. Публічна посадова особа чи функціонер, за наказом або
розпорядженням яких вчинено діяння, зазначене у частині 1 цієї
статті, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до десяти
років.
3. Особа, яка перебувала у складі зазначених в частині 1 цієї
статті формування чи групи, звільняється від кримінальної
відповідальності, якщо вона добровільно вийшла з такого
формування чи групи і повідомила про їх існування органам влади
або засобам масової інформації.
4. Діяння, передбачене частиною 1 цієї статті, вчинене
юридичною особою, -
карається оголошенням юридичної особи злочинною організацією
та її ліквідацією з конфіскацією майна.
5. Приготування до створення зазначених у частині 1 цієї
статті формувань чи груп, а також замах на зазначене діяння, є
карані.
ГЛАВА 26. Карані діяння, що посягають на
діяльність законодавчого чи іншого
представницького органу
Стаття 212. Втручання у діяльність законодавчого чи іншого
представницького органу
1. Втручання у діяльність законодавчого чи іншого
представницького органу шляхом організації і проведення з
порушенням встановленого порядку демонстрацій, пікетування,
блокування будинків, приміщень, займаних ними, або прилеглих
територій, а так само участь у таких діях з метою вплинути на
характер та зміст рішень, що приймаються цими органами, -
караються позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей чи
заподіяння їм тілесних ушкоджень, -
карається позбавленням волі терміном від двох до семи років.
3. Публічні заклики до вчинення дій, зазначених у частинах 1
і 2 цієї статті, -
караються штрафом до тридцяти мінімальних розмірів заробітної
плати.
4. Замах на діяння, передбачене частинами 1 і 2 цієї статті,
є караний.
Стаття 213. Незаконне втручання у діяльність народного
депутата
Незаконний вплив у будь-якій формі на діяльність народного
депутата у зв'язку з вирішуваним Радою питанням -
карається штрафом до тридцяти мінімальних розмірів заробітної
плати.
Стаття 214. Незаконне протегування
Незаконне, з корисливої, службової або іншої особистої чи
групової заінтересованості, протегування народним депутатом
окремим особам чи групам осіб у вирішенні кадрових, фінансових,
житлових чи інших питань, якщо раніше такі дії вже розглядалися
постійною депутатською комісією, -
карається штрафом до сорока мінімальних розмірів заробітної
плати.
Стаття 215. Невиконання вимог закону
1. Умисне, із корисливих спонукань чи іншої особистої або
групової заінтересованості, невиконання або неналежне виконання
вимог закону публічною посадовою особою чи функціонером, на якого
безпосередньо покладений обов'язок їх виконання, якщо ці дії
спричинили повне або часткове припинення виробництва чи роботи
підприємства, організації, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Невиконання чи неналежне виконання закону публічною
посадовою особою чи функціонером внаслідок недбалого або
несумлінного до нього ставлення, якщо це спричинило наслідки,
зазначені у частині 1 цієї статті, -
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 216. Давання хабара
1. Давання хабара -
карається позбавленням волі терміном від трьох до восьми
років.
2. Особа, яка дала хабара, звільняється від кримінальної
відповідальності, якщо щодо неї мало місце вимагання хабара або
якщо ця особа після давання хабара добровільно заявила про
вчинене.
3. Замах на давання хабара є караний.
Стаття 217. Одержання хабара
1. Одержання публічною посадовою особою особисто або через
посередників у будь-якій формі хабара за виконання чи невиконання
в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням
свого службового становища або за протегування, створення
сприятливих умов просування по службі того, хто дає хабара, чи
іншої особи -
карається позбавленням волі терміном від трьох до десяти
років, конфіскацією майна.
2. Те саме діяння, вчинене функціонером, -
карається позбавленням волі терміном від двох до семи років,
конфіскацією майна.
3. Діяння, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, вчинені:
а) організованою злочинною групою або злочинною зграєю;
б) публічною посадовою особою, яка займає відповідальне
становище;
в) повторно;
г) шляхом вимагання;
д) у великому розмірі, -
караються позбавленням волі терміном від восьми до
п'ятнадцяти років, конфіскацією майна.
4. Великий розмір хабара визначається в порядку,
встановленому частиною 1 статті 254 цього Кодексу.
Стаття 218. Чинність норм про хабарництво
Чинність статей 216 (давання хабара) і 217 (одержання хабара)
поширюється на сферу діяльності законодавчого чи іншого
представницького органу (глава 26), органів виконавчої влади
(глава 27) та сферу судової діяльності (глава 28 цього Кодексу).
ГЛАВА 27. Карані діяння проти діяльності органів
виконавчої влади
Стаття 219. Втручання у діяльність органу виконавчої влади
1. Вплив у будь-якій формі на орган чи установу виконавчої
влади, орган самоврядування або на працівника цього органу чи
установи з метою перешкоджання виконанню функцій, що належать до
їх компетенції, чи домогтися прийняття неправомірного рішення -
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Те саме діяння
а) вчинене публічною посадовою особою чи функціонером з
використанням свого службового становища;
б) що спричинило незаконну передачу землі, державного або
комунального майна чи права на них у відання або власність
фізичних чи юридичних осіб з іншою формою власності;
в) вчинене в інтересах організованої злочинної групи або
злочинної зграї;
г) що перешкодило припиненню караного діяння, його
розкриттю або затриманню особи, яка його вчинила, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років.
Стаття 220. Перешкоджання діяльності представника виконавчої
влади
1. Перешкоджання виконанню представником виконавчої влади або
представником органу самоврядування своїх повноважень шляхом
застосування фізичного чи психічного насильства, а так само
насильство з цією метою щодо його близьких родичів, знищення їх
майна, -
караються позбавленням волі терміном до трьох років.
2. Діяння, передбачене частиною 1 цієї статті, вчинене щодо
працівника прокуратури, органу внутрішніх справ, служби безпеки,
митної служби, а також військовослужбовця чи іншої особи,
залучуваних до участі в охороні громадського спокою, а так само
щодо близьких родичів зазначених осіб у зв'язку з їх діяльністю -
карається позбавленням волі терміном до п'яти років.
Стаття 221. Самоправство
1. Самоправство, тобто самовільне, всупереч встановленому
законом порядку, вчинення будь-яких дій, що їх правомірність
оспорюється іншою фізичною чи юридичною особою, інтересам якої
цими діями завдано шкоду, -
карається штрафом до п'ятдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати.
2. Самоправство, що виявилося у самовільному захопленні
земельної ділянки чи самовільному будівництві житлового будинку
або інших будівель, якщо за такі ж дії протягом року вже
застосовувались заходи адміністративного стягнення,-
карається штрафом до сімдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати.
3. Організація групових дій, спрямованих на самовільне
захоплення земельних ділянок чи будівництво житлових будинків,
господарських чи побутових будівель, а так само безпосередня
участь у таких діях -
караються позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 222. Привласнення влади
Самовільне привласнення влади чи звання публічної посадової
особи, поєднане з вчиненням протиправних дій, -
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 223. Перевищення влади чи службових повноважень
1. Перевищення влади чи службових повноважень, тобто вчинення
публічною посадовою особою або функціонером дій, що явно виходять
за межі наданих їм законом прав і повноважень, у разі завдання
цим шкоди державним чи колективним інтересам або охоронюваним
законом правам та інтересам громадян, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займати певні посади терміном до трьох років.
2. Перевищення влади чи службових повноважень, поєднане з
насильством, застосуванням зброї або діями, що ображають честь і
гідність потерпілого, -
карається позбавленням волі терміном від двох до восьми
років, позбавленням права займати певні посади терміном до п'яти
років.
Стаття 224. Викрадення або знищення документів, штампів,
печаток
1. Викрадення або умисне знищення офіційних чи приватних
документів, штампів або печаток, що належать юридичним особам,
вчинене з корисливою метою або з іншої особистої
заінтересованості, -
карається штрафом до сорока мінімальних розмірів заробітної
плати.
2. Ті самі дії, якщо вони спричинили порушення роботи
підприємства, установи чи організації або вчинені з метою
знищення доказів вини уникнення або пом'якшення відповідальності
за каране діяння чи інше правопорушення, -
караються позбавленням волі терміном до трьох років.
3. Дії, зазначені у частині 2 цієї статті, вчинені публічною
посадовою особою, -
караються позбавленням волі терміном до п'яти років.
4. Викрадення у громадянина паспорту чи іншого важливого
особистого документу -
карається штрафом до шістдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати.
Стаття 225. Підроблення документів, штампів, печаток, їх
збут чи використання підроблених документів
1. Підроблення посвідчення чи іншого документа, що видається
юридичною особою, який надає права чи звільняє від обов'язку, з
метою використання його як підроблювачем, так й іншою особою,
збут підробленого документа, а так само виготовлення підроблених
штампів чи печаток юридичних осіб з тією ж метою або збут їх -
карається позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Ті самі дії, вчинені як промисел або організованною
злочинною групою чи злочинною зграєю, -
караються позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
3. Використання завідомо підробленого документа -
карається позбавленням волі терміном до шести місяців,
штрафом у двадцять п'ять мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 226. Службовий підлог
Службовий підлог, тобто внесення публічною посадовою особою
чи функціонером в офіційні документи завідомо неправдивих
відомостей, складання і видача завідомо неправдивих документів,
вчинені з особистої, групової корисливої або іншої
заінтересованності, -
карається позбавленням волі терміном до двох років,
позбавленням права займати певні посади терміном до трьох років.
Стаття 227. Захоплення будинків чи споруд
Захоплення будинків чи споруд з метою незаконного
користування ними або перешкоджання нормальній роботі установ,
підприємств та організацій -
карається позбавленням волі терміном до п'яти років.
Стаття 228. Завідомо неправдивий донос чи повідомлення
1. Завідомо неправдивий донос суду, прокуророві, слідчому або
органові дізнання чи завідомо неправдиве повідомлення у засобах
масової інформації про вчинення караного діяння -
караються позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Те саме діяння, поєднане з
а) обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину;
б) штучним створенням доказів обвинувачення, -
карається позбавленням волі терміном від двох до семи років.
3. Діяння, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, вчиненні
щодо судді, прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, -
караються позбавленням волі терміном від п'яти до восьми
років.
4. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці
громадян, знищення або пошкодження об'єктів власності шляхом
вибуху, підпалу або іншим загальнонебезпечним способом -
карається позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 229. Притягнення завідомо невинного до кримінальної
відповідальності
1. Притягнення завідомо невинного до кримінальної
відповідальності особою, яка провадить дізнання, слідчим або
прокурором із корисливою метою чи з іншої особистої
заінтересованості -
карається позбавленням волі терміном до п'яти років,
позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з попереднім
розслідуванням, чи оперативно-розшуковою діяльністю на той же
термін.
2. Те саме діяння, поєднане з обвинуваченнм у вчиненні
особливо тяжкого злочину або штучним створенням доказів
обвинувачення, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до восьми
років, позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з
попереднім розслідуванням, чи оперативно-розшуковою діяльністю
терміном до п'яти років.
Стаття 230. Завідомо незаконні арешт, затримання, привід чи
обшук
1. Завідомо незаконний арешт -
карається позбавленням волі терміном до трьох років,
позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з попереднім
розслідуванням чи оперативно-розшуковою роботою терміном до трьох
років.
2. Завідомо незаконні затримання, привід чи обшук, вчинені
протягом року після застосування заходів дисциплінарного впливу
за таке ж порушення або повторно, -
караються штрафом до п'ятдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати.
3. Публічна посадова особа, за наказом або розпорядженням
якої вчинено дії, зазначені в частині 2 цієї статті, -
карається позбавленням волі терміном до одного року,
позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з попереднім
розслідуванням чи оперативно-розшуковою роботою терміном до трьох
років.
Стаття 231. Приховування чи розтрата майна, на яке накладено
арешт
Приховування чи розтрата описаного майна або майна, на яке
накладено арешт, -
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до ста п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 232. Порушення таємниці слідства
Розголошення без дозволу прокурора, слідчого чи особи, яка
провадить дізнання, даних попереднього слідства чи дізнання -
карається штрафом до п'ятдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати, позбавленням права займатися прокурорською,
слідчою або оперативно-розшуковою діяльністю терміном до трьох
років.
Стаття 233. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти
1. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти , вчинена
особою, яка відбуває покарання або щодо якої як запобіжний захід
обрано тримання під вартою, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років.
2. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти, вчинена
повторно, за змовою групою осіб або шляхом підкопу, а так само
втеча, поєднана з насильством над вартою, -
карається позбавленням волі терміном від троьх до п'яти
років.
Стаття 234. Ухилення від відбування покарання у вигляді
позбавлення волі
Ухилення від відбування покарання засудженого, якому
дозволений короткочасний виїзд з місця позбавлення волі, -
карається позбавленням волі терміном до двох років.
ГЛАВА 28. Карані діяння, що посягають на судову
діяльність
Стаття 235. Втручання у здійснення правосуддя
1. Вплив у будь-якій формі на суддю або народного засідателя
чи на їх близьких родичів з метою перешкодити виконанню ними
службових обов'язків або домогтися винесення незаконного судового
рішення -
карається позбавленням волі терміном до п'яти років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Те саме діяння, вчинене:
а) публічною посадовою особою чи функціонером з
використанням свого службового становища;
б) в інтересах організованої злочинної групи чи злочинної
зграї;
в) шляхом знищення майна, що належить судді, народному
засідателю або їх близьким родичам;
г) шляхом пікетування, блокування приміщення суду, в якому
розглядається справа, захоплення приміщення судового засідання, -
карається позбавленням волі терміном до семи років.
Стаття 236. Образа судді
Образа судді у зв'язку з його діяльністю по здійсненню
правосуддя -
карається позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до тридцяти мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 237. Погроза судді
Погроза судді вбивством, насильством чи знищенням майна, а
так само його близьким родичам у зв'язку із здійсненням ним
правосуддя -
карається позбавленням волі терміном від двох до п'яти років.
Стаття 238. Лжесвідчення
1. Завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого,
підозрюваного, обвинуваченого, підсудного або завідомо
неправдивий висновок експерта, дані під час проведення дізнання,
попереднього слідства або в суді , а також завідомо невірний
переклад перекладачем під час попереднього чи судововго сідства -
караються позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до сорока мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Ті самі дії, поєднані із обвинуваченням у вчиненні тяжкого
чи особливо тяжкого злочину, штучним створенням доказів
обвинувачення або вчинені в інтересах організованої злочинної
групи чи злочинної зграї, -
караються позбавленням волі терміном до п'яти років.
Стаття 239. Відмова від давання показань
1. Відмова свідка, потерпілого від давання показань чи
відмова експерта або перекладача без поважних причин від
виконання покладених на них обов'язків під час проведення
дізнання, попереднього слідства чи в суді -
карається штрафом до тридцяти п'яти мінімальних розмірів
заробітної плати.
2. Чинність частини 1 цієї статті не поширюється на свідка,
показання якого можуть зашкодити особам у частині 2 статті 36
цього Кодексу.
Стаття 240. Перешкоджання явці свідка, потерпілого,
експерта, перекладача, примушування їх до
відмови від давання показань чи висновку або до
давання неправдивих показань шляхом підкупу чи
погрози
1. Перешкоджання явці свідка, потерпілого, експерта чи
перекладача в суд, органи попереднього слідства і дізнання,
підкуп їх з метою примушування до відмови від давання показань
або висновку, до давання завідомо неправдивих показань чи
висновку -
караються позбавленням волі терміном до двох років.
2. Погроза з тією ж метою застосуванням насильства, знищенням
майна щодо осіб, зазначених у частині 1 цієї статті, або їх
родичів чи розголошенням відомостей, що їх ганблять, а так само
погроза вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання
чи висновок -
караються позбавленням волі терміном до чотирьох років.
3. Примушування давати показання під час допиту шляхом
незаконних дій з боку особи, яка проводить дізнання або попереднє
слідство, -
карається позбавленням волі терміном до восьми років.
Стаття 241. Винесення судом чи суддею завідомо
неправосудного вироку, рішення, ухвали чи
постанови
1. Винесення судом чи суддею із корисливих спонукань, іншої
особистої, групової чи іншої заінтересованості завідомо
неправосудного вироку , рішення, ухвали чи постанови -
карається позбавленням волі терміном до п'яти років.
2. Те саме діяння, поєднане з незаконним засудженням, або
таке, що призвело до самосуду, тяжкого захворювання чи смерті
потерпілого або масових безпорядків, -
карається позбавленням волі терміном від п'яти до восьми
років.
Стаття 242. Невиконання судового рішення
1. Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали чи постанови
суду або судді, які набрали чинності закону, -
карається штрафом до сімдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати.
2. Публічна посадова особа чи функціонер, за наказом або
розпорядженням яких вчинено діяння, зазначене у частині 1 цієї
статті, -
карається штрафом до ста двадцяти мінімальних розмірів
заробітної плати, позбавленням права займати певні посади
терміном до п'яти років.
РОЗДІЛ Х. КАРАНІ ДІЯННЯ У СФЕРІ ВЛАСНОСТІ ЕКОНОМІКИ
ГЛАВА 29. Карані діяння проти власності
Стаття 243. Крадіжка
1. Крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна на суму, що
перевищує п'ять мінімальних розмірів заробітної плати, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років,
штрафом до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Крадіжка, вчинена :
а) повторно;
б) за змовою групою осіб;
в) у значному розмірі;
г) з одягу або речей, що є при потерпілому, -
карається позбавленням волі терміном від двох до шести
років, штрафом до трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати,
конфіскацією майна, знарядь і засобів вчинення злочину.
3. Крадіжка, вчинена :
д) з метою заволодіння історичними або культурними
цінностями;
е) з проникненням у житло чи інше приміщення або схрвище,
де є майно, за відсутності ознак, зазначених у пункті "і" цієї
статті;
є) у великому розмірі, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до восьми ро-
ків, конфіскацією майна, знарядь і засобів вчинення злочину.
4. Крадіжка вчинена:
ж) в особливо великому розмірі;
з) особливо небезпечним злочинцем;
и) за змовою групою осіб чи організованою злочинною
групою;
і) з проникненням шляхом злому чи застосування технічних
або інших спеціальних засобів у житло чи інше приміщення або
сховище, де є майно, -
карається позбавленням волі терміном від п'яти до п'ятнадцяти
років, конфіскацією майна, знарядь і засобів вчинення злочину.
5. Замах на діяння, передбачені частинами 2, 3 і 4 цієї
статті, є караний.
6. Кримінальна справа про діяння, передбачене частиною 1 цієї
статті, порушується за письмовою заявою потерпілого.
7. Крадіжка визнається вчиненою повторно в разі, якщо їй
передувало будь-яке з караних діянь, спрямованих на незаконне
заволодіння чужим майном.
Стаття 244. Грабіж
1. Грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна -
карається позбавленням волі терміном до чотирьох років.
2. Грабіж, вчинений :
а) повторно;
б) за змовою групою осіб;
в) у значному розмірі, -
карається позбавленням волі терміном від двох до семи років,
конфіскацією майна, знарядь і засобів вчинення злочину.
3. Грабіж, вчинений :
г) з метою заволодіння історічними або культурними
цінностями;
д) з проникненням у житло чи інше приміщення або сховище,
де є майно, за відсутністю ознак, зазначених у пункті "і" цієї
статті;
е) у великому розмірі, -
карається позбавленням волі терміном від чотирьох до десяти
років, конфіскацією майна, знарядь і засобів вчинення злочину.
4. Грабіж, вчинений :
є) в особливо великому розмірі;
ж) із застосуванням насильства, що не є небезпечним для
життя і здоров'я потерпілого, або погрози застосуванням такого
насильства;
з) особливо небезпечним злочинцем;
и) організованою злочинною групою;
і) з проникненням шляхом злому чи застосування технічних
або інших спеціальних засобів у житло чи інше приміщення або
сховище, де є майно, -
карається позбавленням волі терміном від п'яти до п'ятнадцяти
років, конфіскацією майна, знарядь і засобів вчинення злочину.
5. Замах на діяння, передбачені цією статтею, неповідомлення
про них, а також заздалегідь не обіцяне приховування осіб, які їх
вчинили, є карані.
Стаття 245. Розбій
1. Розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном,
поєднаний з насильством, що є небезпечним для життя і здоров'я
потерпілого, чи погрозою застосуванням такого насильства, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до десяти
років, конфіскацією майна, знарядь і засобів вчинення злочину.
2. Розбій, вчинений :
а) повторно;
б) за змовою групою осіб;
в) з проникненням у житло чи інше приміщення або сховище,
де є майно, за відсутності ознак, зазначених у пункті "з" цієї
статті;
г) з метою заволодіння майном у великому розмірі або
історичними чи культурними цінностями, -
карається позбавленням волі терміном від п'яти до дванадцяти
років з конфіскацією майна, знарядь і засобів вчинення злочину.
3. Розбій, вчинений :
д) в особливо великому розмірі;
е) особливо небезпечним злочинцем;
є) із застосуванням зброї;
ж) організованою злочинною групою;
з) з проникненням шляхом злому чи із застосуванням
технічних або інших спеціальних засобів у житло чи інше
приміщення або сховище, де є майно, -
карається позбавленням волі терміном від семи до п'ятнадцяти
років, конфіскацією майна, знарядь і засобів вчинення злочину.
4. Неповідомлення про розбійний напад, заздалегідь не обіцяне
приховування особи, яка його вчинила, знарядь і слідів вчинення
розбою є карані.
Стаття 246. Розкрадання шляхом привласнення, розтрати,
зловживання службовим становищем чи використання
електронно-обчислювальної техніки
1. Розкрадання чужого майна шляхом привласнення, розтрати,
зловживання службовим становищем на суму, що перевищує п'ять
мінімальних розмірів заробітної плати, -
карається позбавленням волі терміном до чотирьох років,
штрафом до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Те саме діяння, вчинене :
а) повторно;
б) за змовою груплою осіб;
в) у великому розмірі, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до десяти
років, конфіскацією майна.
3. Дії, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, вчинені :
г) в особливо великому розмірі;
д) організованою злочинною групою або злочинною зглаєю;
е) шляхом незаконних операцій з використанням
електронно-обчислювальної машини;
є) з привласненням історичних або культурних цінностей, -
карається позбавленням волі терміном від п'яти до
п'ятнадцяти років, конфіскацією майна.
4. Замах на діяння, передбачені частинами 2 і 3 цієї статті,
неповідомлення про них, заздалегідь не обіцяне приховування
особи, яка їх вчинила, а також знарядь і засобів їх вчинення є
карані.
Стаття 247. Шахрайство
1. Шахрайство, тобто заволодіння чужим майном обманом чи
зловживанням довір'я -
карається позбавленням волі терміном до трьох років.
2. Шахрайство, вчинене :
а) повторно;
б) за змовою групою осіб;
в) у великому розмірі, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до десяти ро-
ків, конфіскацією майна.
3. Шахрайство, вчинене :
г) в особливо великому розмірі;
д) організованою злочинною групою або злочинною зграєю;
е) особливо небезпечним злочинцем;
є) з метою заволодіння історичними або культурними
цінностями;
ж) публічною посадовою особою чи функціонером з
використанням свого службового становища,-
карається позбавленням волі терміном від п'яти до
п'ятнадцяти років, конфіскацією майна.
4. Замах на діяння, передбачені частинами 2 і 3 цієї статті,
неповідомлення про них, а також заздалегідь не обіцяне
приховування особи, яка їх вчинила, є карані.
Стаття 248. Розкрадання у надвеликому розмірі
Розкрадання, вчинене у надвеликому розмірі, незалежно від
способу розкрадання (статті 243-247 цього Кодексу), -
карається позбавленням волі терміном п'ятнадцять років або
смертною карою, конфіскацією майна, знарядь і засобів вчинення
злочину.
Стаття 249. Знищення чи пошкодження чужого майна
1. Умисне знищення чи пошкодження чужого майна -
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до сорока мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Ті самі діяння, вчинені :
а) із хуліганських спонукань;
б) щодо майна публічних посадових осіб чи функціонерів у
зв'язку з виконанням ними службових обов'язків;
в) щодо майна осіб, які перебувають у безпорадному стані;
г) шляхом підпалу чи іншим загальнонебезпечним способом;
д) щодо майна, яке є історичною або культурною цінністю;
е) щодо шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу
або суден, ліній та засобів зв'язку чи сигналізації, електричних
мереж, підстанцій та інших об'єктів електро- і теплоенергетики;
є) з метою приховування тяжкого чи особливо тяжкого
злочину, -
караються позбавленням волі терміном від одного року до п'яти
років.
3. Діяння, передбачені частиною 2 цієї статті, що спричинили
смерть людини, -
караються позбавленням волі терміном від трьох до восьми
років.
4. Замах на діяння, передбачені частинами 2 і 3 цієї статті,
неповідомлення про них, а так само заздалегідь не обіцяне
приховування осіб, які їх вчинили, є карані.
Стаття 250. Вимагання
1. Вимагання, тобто вимога передачі грошей або майна чи права
на них під погрозою насильством над особою, у власності, віданні
або під охороною якої є ці гроші або майно, чи над її близькими
родичами, розголошенням відомостей, що їх вона або її близькі
родичі бажають зберегти в таємниці, пошкодженням чи знищенням
майна, яке перебуває в її власності, віданні або під її
охороною,-
карається позбавленням волі терміном від трьох до семи років.
2. Вимагання, вчинене :
а) у великому розмірі;
б) повторно;
в) за змовою групою осіб;
г) із застосуванням насильства чи під погрозою вбивством,-
карається позбавленням волі терміном від п'яти до десяти
років, конфіскацією майна.
3. Вимагання, вчинене :
д) в особливо великому розмірі;
е) із застосуванням зброї;
є) особливо небезпечним злочинцем;
ж) організованою злочинною групою або злочинною зграєю,-
карається позбавленням волі терміном від шести до
п'ятнадцяти років, конфіскацією майна.
4. Неповідомлення про вимагання, приховування особи, яка його
вчинила, є карані.
Стаття 251. Розкрадання електроенергії та енергоносіїв
1. Розкрадання електроенергії та енергоносіїв шляхом
незаконного підключення до мережі електропередач, нафто-, бензо-
і газопроводів промислового чи побутового призначення,
перекручення даних, що фіксуються, про їх витрату -
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Розкрадання електроенергії чи енергоносіїв у значному або
великому розмірі -
карається позбавленням волі терміном від одного року до семи
років, штрафом від ста до трьохсот п'ятдесяти мінімальних
розмірів заробітної плати.
Стаття 252. Підкуп учасників та організаторів спортивних
змагань, тоталізаторів і видовищних комерційних
конкурсів
1. Підкуп спортсменів, спортивних суддів, тренерів,
керівників команд або інших учасників чи організаторів спортивних
змагань, тоталізаторів, а так само організаторів і членів журі
видовищних комерційних конкурсів з наміром вплинути на результати
цих змагань чи конкурсів, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років,
позбавленням права займатися певною діяльністю на той же термін.
2. Одержання матеріальних цінностей чи послуг матеріального
характеру спотсменами, спортивними суддями, тренерами,
керівниками команд та іншими учасниками чи організаторами
спортивних змагань, тоталізаторів, а так само організаторами і
членами журі видовищних комерційних конкурсів, переданих їм
завідомо з наміром вплинути на результати цих змагань чи
конкурсів, -
карається позбавленням волі терміном до одного року,
конфіскацією майна, позбавленням права займати певні посади чи
займатися певною діяльністю терміном до трьох років.
3. Дії, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, вчинені
повторно або організованою злочинною групою чи злочинною зграєю,-
караються позбавленням волі терміном до шести років,
конфіскацією майна, позбавленням права займати певні посади чи
займатися певною діяльністю терміном до п'яти років.
4. Замах на підкуп є караний.
Стаття 253. Придбання чи збут майна, завідомо здобутого
злочинним шляхом
1. Заздалегідь не обіцяне придбання чи збут майна, завідомо
здобутого злочинним шляхом, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені як промисел або у значному чи
великому розмірі, -
караються позбавленням волі терміном від двох до семи років,
конфіскацією майна.
Стаття 254. Тлумачення понять, що містяться у цій главі
1. Поняття значного, великого, особливо великого та
надвеликого розмірів діянь, що вживаються в цій главі,
визначаються сумами відповідно понад п'ятдесят, понад двісті,
понад п"ятсот і понад один мільйон мінімальних розмірів
заробітної плати.
2. Повторним у статтях 243-247 і 250 визнається каране
діяння, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із караних
діянь, передбачених цими статтями або статтями 251 і 279 цього
Кодексу.
ГЛАВА 30. Карані діяння у сфері господарювання
Стаття 255. Фальшування грошей та цінних паперів
1. Виготовлення з метою збуту чи збут підроблених білетів
державної скарбниці, білетів Національного банку України,
металевої монети, державних цінних паперів чи іноземної валюти -
карається позбавленням волі терміном від трьох до восьми
років, конфіскацією майна, знарядь і засобів вчинення злочину.
2. Те саме діяння, вчинене :
а) як промисел;
б) організованою злочинною групою або злочинною зграєю, -
карається позбавленням волі терміном від п'яти до десяти
років, конфіскацією майна, знарядь і засобів вчинення злочину.
3. Приготування до вчинення діяння, передбаченого цією
статтею, замах на нього, неповідомлення про нього або заздалегідь
не обіцяне приховування особи, яка його вчинила, знарядь і
засобів вчинення діяння, є карані.
Стаття 256. Незаконні операції з валютними цінностями
1. Скуповування, подаж, обмін, використання як засобу
платежу або як застави валютних цінностей особою, яка не має
дозволу (ліцензії) Національного банку України на право
проведення таких операцій, вчинені протягом року після накладення
адміністративного стягнення за такі ж порушення, або якщо розмір
цих операцій перевищує п'ятдесят мінімальних розмірів заробітної
плати, -
караються позбавленням волі терміном до одного року.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або організованою злочинною
групою чи злочинною зграєю або публічною посадовою особою чи
функціонером із використанням свого службового становища, -
караються позбавленням волі терміном від трьох до п'яти
років.
3. Відкриття і використання за межами України валютних
рахунків підприємств, установ та організацій без дозволу
Національного банку України -
караються позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
від чотирьохсот до однієї тисячі мінімальних розмірів заробітної
плати чи у розмірі заробітної плати або іншого доходу винного за
період від шести місяців до одного року, позбавленням права
займатися діяльністю, пов'язаною з валютними операціями, терміном
до двох років.
4. Діяння, передбачені цією статтею, вчинені юридичною
особою, -
караються штрафом у розмірі від двадцяти до тридцяти
відсотків її річного прибутку, оголошенням юридичної особи
злочинною організацією та її ліквідацією з конфіскацією майна.
Стаття 257. Незаконне підприємництво
1. Зайняття підприємницькою діяльністю, що потребує державної
реєстрації чи спеціального дозволу (ліцензії), за відсутності
таких, якщо протягом року за такі ж дії вже застосовувалися
заходи адміністративного стягнення, -
карається штрафом до сімдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати чи у розмірі заробітної плати або іншого доходу
винного за період до трьох місяців, позбавленням права займатися
підприємницькою діяльністю терміном до трьох років.
2. Зайняття забороненим видом підпрємницької діяльності -
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до вісьмидесяти мінімальних розмірів заробітної плати чи у
розмірі заробітної плати або іншого доходу винного за період до
чотирьох місяців, позбавленням права займатися підприємницькою
діяльністю терміном до п'яти років.
3. Дії, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, вчинені з
використанням незаконно придбаних фінансових чи матеріальних
коштів, -
караються позбавленням волі терміном до п"яти років,штрафом
до трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати чи у розмірі
заробітної плати або іншого доходу винного за період до п"яти
місяців, конфіскацією майна, позбавленням права займатися
підприємницькою діяльністю терміном до п'яти років.
4. Діяння, передбачене частиною 3 цієї статті, вчинене
юридичною особою, -
карається штрафом у розмірі від п"ятнадцяти до двадцяти
п"яти відсотків її річного прибутку, оголошенням юридичної особи
злочинною організацією та її ліквідайцією з конфіскацією майна.
Стаття 258. Лжепідприємництво
1. Лжепідприємництво, тобто реєстрація шляхом обману
фіктивного підприємства або створення підприємства чи іншої
підприємницької структури без наміру здійснювати статутну
діяльність з метою отримання банківських кредитів і позик для
фінансування діяльності, не передбаченої статутом підприємства,
або іншого незаконного використання зазначених кредитів і позик -
карається позбавленням волі терміном до п'яти років, штрафом
до трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати чи у розмірі
зарбітної плати або іншого доходу винного за період до п"яти
місяців, конфіскацією майна, позбавленням права займатися
підприємницькою діяльністю терміном до трьох років.
2. Те саме діяння, вчинене
а) повторно;
б) публічною посадовою особою;
в) організованою злочинною групою або злочинною зграєю, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до семи років,
конфіскацією майна, позбавленням права займатися підприємницькою
діяльністю терміном до п'яти років.
3. Діяння, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, вчинені
юридичною особою, -
караються оголошенням юридичної особи злочинною організацією
та її ліквідацією з конфіскацією майна.
Стаття 259. Ухилення від сплати податків та інших
обов'язкових платежів із підприємств та
організацій
1. Ухилення від сплати податків та інших обов'язкових
платежів із підприємств і організацій шляхом приховування
(заниження) прибутку (доходу) чи приховування (необлікування)
інших об'єктів оподаткування, вчинене публічною посадовою особою
чи функціонером суб'єкта господарювання протягом року після
застосування за такі ж дії заходів дисциплінарного впливу чи
адміністративного стягнення, -
карається позбавленням волі терміном до п'яти років, штрафом
до трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати чи у розмірі
заробітної плати або іншого доходу винного за період до п"яти
місяців, конфіскацією майна, позбавленням права займатися
підприємницькою діяльністю терміном до трьох років.
2. Те саме діяння, вчинене:
а) повторно;
б) за змовою групою осіб;
в) у великому розмірі, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до десяти
років, конфіскацією майна, позбавленням права займатися
підприємницькою діяльністю терміном до трьох років.
3. Діяння, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, вчинені :
г) в особливо великому розмірі;
д) організованою злочинною групою;
е) з використанням електронно-обчислювальної машини, -
караються позбавленням волі терміном від п"яти до п"ятнадцяти
років, конфіскацією майна, позбавленням права займатися
підприємницькою діяльністю терміном до п"яти років.
4. Діяння, передбачені частинами 1,2 і 3 цієї статті,
вчинені юридичною особою, -
караються оголошенням юридичної особи злочинною організацією
та її ліквідацією з конфіскацією майна.
Стаття 260. Утаювування банкрутства
1. Умисне утаювання підприємцем своєї сталої
неплатоспроможності, якщо це спричинило шкоду кредитним
установам, підприємствам або законним інтересам фізичних осіб, -
карається позбавленням волі терміном до п'яти років,
конфіскацією майна, позбавленням права займатися підприємницькою
діяльністю терміном до трьох років.
2. Діяння, передбачене частиною 1 цієї статті, вчинене
юридичною особою, -
карається оголошенням юридичної особи злочинною організацією
та її ліквідацією з конфіскацією майна.
Стаття 261. Лжебанкрутство
1. Завідомо неправдиве оголошення підприємцем про економічну
неспроможність виконання своїх зобов'язань, а так само утаювання
платіжних коштів чи майна з метою ухилення від задоволення вимог
кредитора, пов'язаних з банкрутством, -
караються позбавленням волі терміном до п'яти років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати чи у розмірі
заробітної плати або іншого доходу винного за період до чотирьох
місяців, конфіскацією майна, позбавленням права займатися
підприємницькою діяльністю терміном до трьох років.
2. Те саме діяння, вчинене організованою злочинною групою або
злочинною зграєю, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до семи років,
конфіскацією майна, позбавленням права займатися підприємницькою
діяльністю терміном до п'яти років.
3. Діяння, передбачене цією статтею, вчинене юридичною
особою, -
карається оголошенням юридичної особи злочинною організацією
та її ліквідацією з конфіскацією майна.
Стаття 262. Викрадення носіїв інформації, що містить
промислову чи комерційну таємницю
1. Викрадення носіїв інформації, що містить промислову чи
комерційну таємницю, а так само незаконне її використання чи
розголошення -
караються позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до ста мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 263. Випуск чи реалізація неякісної продукції
Випуск на товарний ринок чи інша реалізація споживачеві
продукції без сертифіката якості, вчинені публічною посадовою
особою чи функціонером підприємства незалежно від форми його
власності протягом року після накладення адміністративного
стягнення за таке ж порушення, -
карається позбавленням волі терміном до чотирьох років,
штрафом від ста до трьохсот п'ятдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати чи у розмірі заробітної плати або іншого доходу
винного за період до трьох місяців, позбавленням права займатися
підприємницькою діяльністю терміном до трьох років.
Стаття 264. Незаконна торгівля
1. Незаконна торгівля, тобто здійснення суб'єктом
господарської діяльності угод купівлі-продажу товарів з ухиленням
від реєстрації у встановленому порядку з метою отримання
неконтрольованого державою прибутку, вчинена протягом року після
застосування заходів адміністративного стягнення за порушення
порядку заняття підприємницькою діяльністю у сфері торгівлі, -
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до шістдесяти мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займатися підприємницькою діяльністю терміном до одного
року.
2. Те саме діяння, поєднане з отриманням неконтрольованого
державою прибутку на суму не менше сорока мінімальних розмірів
заробітної плати, -
карається позбавленням волі терміном до п'яти років, штрафом
до трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, конфіскацією
майна, позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю
терміном до трьох років.
3. Дії, передбачені частиною 1 цієї статті, вчинені
організованою злочинною групою чи злочинною зграєю або поєднані з
отриманням неконтрольованого державою прибутку на суму не менше
двохсот мінімальних розмірів заробітної плати, -
караються позбавленням волі терміном від п'яти до десяти
років, конфіскацією майна, позбавленням права займатися
підприємницькою діяльністю терміном до п'яти років.
4. Діяння, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті , вчинені
юридичною особою,-
караються оголошенням юридичної особи злочинною організацією
та її ліквідацією з конфіскацією майна.
Стаття 265. Штучне підвишенні і підтримання високих цін на
товари
1. Примушування будь-яким способом особи до штучного
підвищення чи підтримання високих цін на товари, що реалізуються
населенню, -
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займатися підприємницькою діяльністю терміномна строк до
трьох років.
2. Те саме діяння, вчинене організованою злочинною групою або
злочинною зграєю, -
карається позбавленням волі терміном від двох до п'яти років,
штрафом до трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати чи у
розмірі заробітної плати або іншого доходу винного за період до
п"яти місяців, конфіскацією майна, позбавленням права займатися
підприємницькою діяльністю терміном до п'яти років.
Варіант. Статтю 265 виключити.
Стаття 266. Спекуляція
1. Спекуляція, тобто скуповування і перепродаж з метою наживи
товарів чи інших предметів, якщо за такі ж дії протягом року вже
застосовувалися заходи адміністративного стягнення або якщо
нажива від спекуляції є понад двадцять мінімальних розмірів
заробітної плати -
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Те саме діяння, вчинене :
а) повторно;
б) як промисел;
в) організованою злочинною групою або злочинною зграєю, -
карається позбавленням волі терміном на строк від трьох до
десяти років, конфіскацією майна, знарядь і засобів вчинення
злочину.
Варіант. Статтю 266 виключити.
Стаття 267. Порушення правил торгівлі
1. Продаж товарів зі складів, баз, підсобних та інших
приміщень підприємств (організацій) державної торгівлі чи
громадського харчування, інших державних підприємств
(організацій), із порушенням встановлених правил, а так само під
час транспортування чи приховування товарів від покупців, вчинені
публічною посадовою особю чи функціонером підприємства
(організації) з використанням свого службового становища, -
карається позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до п"ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати чи у розмірі
заробітної плати або іншого доходу винного за період до трьох
місяців, позбавленням права займатися торговельною діяльністю
терміном до трьох років.
2. Те саме діяння, вчинене організованю злочинною групою або
злочинною зграєю, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати чи у розмірі
заробітної плати або іншого доходу винного за період до чотирьох
місяців.
Варіант. Статтю 267 виключити.
Стаття 268. Контрабанда
1. Контрабанда, тобто переміщення товарів, валюти, цінностей,
інших предметів через державний кордон України з приховуванням
від митного контролю, вчинене у великому розмірі, організованою
злочинною групою чи злочинною зграєю або публічною посадовою
особою з використанням свого службового становища, а так само
незаконне переміщення через державний кордон історичних і
культурних цінностей, наркотичних засобів, отруйних,
сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї і
боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї і бойових
припасів до неї), шкідливих відходів -
караються позбавленням волі терміном від трьох до десяти
років, конфіскацією майна, знарядь і засобів вчинення злочину.
2. Під великим розміром контрабанди слід розуміти
контрабанду, загальна вартість предметів якої є понад двісті
мінімальних розмірів заробітної плати.
3. Замах на контрабанду, неповідомлення про неї, а також
заздалегідь не обіцяне приховування особи, яка її вчинила, є
карані.
Стаття 269. Незаконне вирубування лісу
1. Незаконне вирубування лісу в лісних масивах, що мають
водоохоронне, санітарно-гігієнічне чи захисно-клімамтичне
значення, або пошкодження захисних чи озеленювальних насаджень,
вчинені протягом року після застосування заходів
адміністративного стягнення за таке ж порушення, -
карається штрафом до п"ятдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати, позбавленням права займатися лісоохоронною
діяльністю терміном до трьох років.
2. Те саме діяння, вчинене в інших лісних масивах, що
спричинило знищення рослин, занесених до Червоної книги України,-
карається штрафом до ста мінімальних розмірів заробітної
плати, позбавленням права займатися лісоохоронною діяльністю
терміном до п'яти років.
3. Публічна посадова особа чи функціонер, за наказом або
розпорядженням яких вчинено дії, передбачені частинами 1 і 2 цієї
статті, -
карається штрафом до ста п"ятдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати, позбавленням права займатися певною діяльністю
терміном до п'яти років.
Стаття 270. Порушення правил охорони надр
1. Порушення встановлених законодавством правил використання
та охорони надр і гідромінеральних ресурсів, вчинене протягом
одного року після застосування за такі ж дії заходів
дисциплінарного впливу чи адміністративного стягнення, -
карається штрафом до тридцяти п"яти мінімальних розмірів
заробітної плати, позбавленням права займати певні посади чи
займатися діяльністю у сфері охорони надр терміном до трьох
років.
2. Те саме діяння, що призвело до просідання землі чи інших
тяжких наслідків або створило загрозу їх настання, -
карається позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до шістдесяти мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займати певні посади у сфері охорони надр терміном до п'яти
років.
3. Незаконне, тобто з порушенням установленого законом
порядку, видобування громадянами корисних копалин, крім
загальнопоширених, -
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
4. Діяння, передбачене частиною 3 цієї статті, вчинене
повторно або організованою злочинною групою чи злочинною зграєю,
а так само організація публічною посадовою особою чи функціонером
видобування корисних копалин з порушенням установленого законом
порядку -
караються позбавленням волі терміном до п'яти років.
5. Публічна посадова особа чи функціонер, за наказом або
розпорядженням яких вчинено діяння, передбачені частинами 1 і 2
цієї статті, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займатися діяльністю у сфері охорони надр терміном до п'яти
років.
Стаття 271. Порушення законодавства про континентальний шельф
1. Зведення споруд та інших установок на континентальному
шельфі України, а також створення навколо них зон безпеки без
відповідного на те дозволу; незабезпечення охорони споруд та
інших установок на континентальному шельфі України, підтримання
постійних засобів попередження про їх наявність та ліквідацію
споруд і установок, експлуатацію яких остаточно припинено, а
також невжиття в зоні безпеки заходів щодо захисту живих ресурсів
моря від шкідливих відходів -
караються позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до ста п"ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Дослідження, розвідування, розроблення природних багатств
та інші роботи на континентальному шельфі України, які
проводяться іноземними громадянами, коли це не передбачено
договором між Україною та заінтересованою іноземною державою або
спеціальним дозволом, виданим компетентними органами виконавчої
влади України, -
караються позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 272. Незаконне полювання або рибальство
1. Незаконне полювання або рибальство, вчинене :
а) протягом року після застосування заходів
адміністративного стягнення за порушення правил полювання і
рибальства;
б) загальнонебезпечним способом;
в) із застосуванням автомототранспортних чи спеціальних
технічних засобів;
г) на особливо охоронюваних територіях;
д) як промисел, -
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Ті ж дії, вчинені на території заповідника чи заказника,
або пов'язані із знищенням чи здобуванням рідкісних видів тварин
та занесених до Червоної книги України, -
караються позбавленням волі терміном до чотирьох років,
штрафом від п"ятдесяти до трьохсот мінімальних розмірів
заробітної плати.
3. Публічна посадова особа чи функціонер, за наказом або
розпорядженням яких вчинені дії, передбачені частинами 1 і 2 цією
статті, а так само які особисто вчинили такі дії, -
караються позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до шістдесяти мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права займати певні посади терміном до п'яти років.
ГЛАВА 31. Карані діяння, вчинювані з використанням
комп'ютерної техніки
Стаття 273. Самовільне проникнення в автоматизовану
комп'ютерну систему
1. Самовільне проникнення в автоматизовану комп'ютерну
систему або перехоплення інформації з комп'ютерних систем без
дозволу компетентних органів, що спричинило ознайомлення
неналежних користувачів з конфіденційною інформацією, -
карається штрафом від ста п'ятдесяти до трьохсот п'ятдесяти
мінімальних розмірів заробітної плати чи у розмірі заробітної
плати або іншого доходу винного за період до трьох місяців.
2. Ті ж дії, поєднані з подоланням програмних засобів або з
підключенням до лінії зв'язку, -
караються штрафом від трьохсот до вісьмисот двадцяти
мінімальних розмірів заробітної плати чи у розмірі заробітної
плати або іншого доходу винного за період від чотирьох до восьми
місяців.
3. Діяння, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, вчинені
юридичною особою,-
караються штрафом у розмірі від двадцяти до тридцяти
відсотків її річного прибутку, конфіскацією знарядь і засобів
вчинення злочину, оголошенням юридичної особи злочинною
організацією та її ліквідацією з конфіскацією майна.
Стаття 274. Неправомірне заволодіння програмами для ЕОМ,
файлами чи базами даних
1. Копіювання, тиражування, збут чи інше розповсюдження
засобами масової або електронної інформації без дозволу власника
програм для ЕОМ, файлів чи баз даних, занесених в пам'ять ЕОМ,
якщо це завдало власникові істотної шкоди,-
карається позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
від трьохсот до п'ятисот мінімальних розмірів заробітної плати чи
у розмірі заробітної плати або іншого доходу винного за період
від п'яти до семи місяців.
2. Ті самі дії, вчинені:
а) з метою комерційного використання топографічних копій
напівпровідникової продукції;
б) шляхом підключення до ліній зв'язку;
в) повторно;
г) з використанням спеціальних технічних засобів,-
караються позбавленням волі терміном до трьох років із штра-
фом від ста двадцяти до трьохсот мінімальних розмірів заробітної
плати чи у розмірі заробітної плати або іншого доходу винного за
період від двох до п'яти місяців.
3. Діяння, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, вчинені
юридичною особою,-
караються штрафом у розмірі від двадцяти до тридцяти
відсотків її річного прибутку, конфіскацією знарядь і засобів
вчинення злочину, оголошенням юридичної особи злочинною
організацією та її ліквідацією з конфіскацією майна.
4. Замах на діяння, передбачене частиною 2 цієї статті, є
караний.
Стаття 275. Самовільна зміна, пошкодження, знищення баз
даних чи програм для ЕОМ
1. Неправомірна зміна, пошкодження чи знищення комп'ютерних
даних, введення в автоматизовану систему завідомо неправдивої
інформації, знищення чи пошкодження її носіїв, програм чи систем
захисту, інше втручання до процесу обробки інформації, яке
впливає на кінцевий результат, якщо цими діями завдано істотної
шкоди власникові інформації чи автоматизованої системи чи
спричинено інші тяжкі наслідки,-
караються позбавленням волі терміном до п'яти років, штрафом
від ста двадцяти до трьохсот мінімальних розмірів заробітної
плати чи у розмірі заробітної плати або іншого доходу винного за
період від двох до п'яти місяців, позбавленням права займатися
певною діяльністю терміном до п'яти років.
2. Діяння, передбачене частиною 1 цієї статті, вчинене
юридичною особою,-
карається штрафом у розмірі від двадцяти до тридцяти
відсотків її річного прибутку, конфіскацією знарядь і засобів
вчинення злочину, оголошенням юридичної особи злочинною
організацією та її ліквідацією з конфіскацієї майна.
3. Замах на діяння, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті,
є караний.
Стаття 276. Внесення чи розповсюдження вірусних програм для
ЕОМ
1. Внесення в програмне середовище ЕОМ змін вірусного
характеру або поширення комп'ютерного вірусу, тобто програмного
засобу, що спричиняється до несанкціонованого знищення чи зміни
програм для ЕОМ чи інформації, виведення з ладу матеріальних
носіїв, інформаційного обладнання або порушення системи захисту-
карається позбавленням волі терміном до чотирьох років із
штрафом від ста двадцяти до трьохсот мінімальних розмірів
заробітної плати чи у розмірі заробітної плати або іншого доходу
винного за період від двох до п'яти років, позбавленням права
займатися певною діяльністю терміном до п'яти років.
2. Розповсюдження вірусної програми для ЕОМ, що спричинило
тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до семи
років.
3. Приготування до вчинення діянь, передбачених цією
статтею, та замах на них є карані.
Стаття 277. Порушення правил, що забезпечують безпеку
інформаційної системи
Порушення правил зберігання, обробки інформації чи інших
правил безпеки інформаційних систем, встановлених відповідно до
режиму роботи з інформацією або її захисту, особою,
відповідальною за дотримання зазначених правил, якщо ці дії
спричинилися до викрадення, знищення інформації чи настання інших
тяжких наслідків,-
карається штрафом від ста п'ятдесяти до трьохсот п'ятдесяти
мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням права займати
певні посади чи займатися певною діяльностю терміном до трьох
років.
Стаття 278. Тлумачення понять, що використовуються у цій
главі
Поняття істотної шкоди і тяжких наслідків, що вживаються в
цій главі, визначаються завданням шкоди у розмірах відповідно
понад п'ятдесят і понад двісті п'ятдесят мінімальних розмірів
заробітної плати.
РОЗДІЛ ХІ. КАРАНІ ДІЯННЯ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ
Глава 32. Карані діяння проти громадської безпеки та
громадського спокою
Стаття 279. Бандитизм
1. Організація банди з метою нападу на підприємства,
установи, організації чи на окремих осіб, а так само участь у
такій банді або у вчинюваному нею нападі -
караються позбавленням волі терміном від п'яти до п'ятнадцяти
років, конфіскацією майна, знарядь і засобів вчинення злочину.
2. Заздалегідь не обіцяне приховування злочину, передбаченого
цією статтею, його учасників, знарядь або слідів його вчинення, а
так само неповідомлення про цей злочин є карані.
Стаття 280. Належність до банди або злочинної зграї
1. Належість до банди або злочинної зграї -
карається позбавленням волі терміном до трьох років,
конфіскацією знарядь і засобів вчинення злочину.
2. Особа, яка належить до банди або злочинної зграї,
звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона
особисто не вчинила тяжкого чи особливо тяжкого злочину,
з"явилася з повиною та сприяла викриттю діяльності злочинного
формування.
Стаття 281. Піратство
1. Піратство, тобто самоправне використання ввіреного або
захопленого морського чи річкового судна з корисливою метою - для
захоплення інших суден, заволодіння майном пасажирів чи вантажом,
що перевозиться, -
карається позбавленням волі терміном від шести до дванадцяти
років, конфіскацією майна, знарядь і засобів вчинення злочину.
2. Те саме діяння, вчинене :
а) як промисел;
б) організованою злочинною групою або злочинною зграєю, -
карається позбавленням волі терміном від десяти до п'ятнадцяти
років, конфіскацією майна, знарядь і засобів вчинення злочину.
3. Замах на піратство, неповідомлення про його вчинення,
заздалегідь не обіцяне його приховування, а також приховування
особи, яка його вчинила, знарядь і засобів вчинення, є карані.
Стаття 282. Карані діяння проти осіб та установ, що
користуються міжнародним захистом
1. Напад на службові чи житлові приміщення осіб, які
користуються міжнародним захистом, чи на належні їм транспортні
засоби, а так само викрадення чи позбавлення волі цих осіб з
метою вплинути на характер їх діяльності або діяльності держав чи
установ, які вони представляють, -
караються позбавленням волі терміном від двох до п'яти років.
2. Діяння, передбачене частиною 1 цієї статті, вчинене
юридичною особою, -
карається штрафом у розмірі від п"ятнадцяти до двадцяти
п"яти відсотків її річного прибутку, конфіскацією знарядь і
засобів вчинення злочину, оголошенням юридичної особи злочинною
організацією та її ліквідацією з конфіскацією майна.
3. Замах на діяння, передбачене частиною 1 цієї статті,
заздалегідь не обіцяне приховування особи, яка його вчинила, є
карані.
Стаття 283. Найманство
1. Вербування, фінансування, інше матеріальне забезпечення
найманців, їх навчання з метою використання у збройних конфліктах
інших держав, а так само використання найманців -
караються позбавлення волі терміном від трьох до восьми
років.
2. Участь у збройних конфліктах інших держав з метою
отримання матеріальної винагороди або іншої особистої користі -
карається позбавленням волі терміном від десяти до
п'ятнадцяти років.
3. Діяння, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, вчинені
юридичною особою,-
караються конфіскацією знарядь і засобів вчинення злочину,
оголошенням юридичної особи злочинною організацією та її
ліквідацією з конфіскацією майна.
4. Приготування до найманства, замах на нього, неповідомлення
про найманство, а так само заздалегідь не обіцяне приховування
особи, яка займається найманством, є карані.
Стаття 284. Масові заворушення
1. Організація масових заворушень, що супроводжуються
насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна,
опором представникам влади із застосуванням зрбої чи інших
предметів, що використовувалися як зброя, а так само участь у
масових заворушеннях -
караються позбавленням волі терміном від п'яти до дванадцяти
років, штрафом від ста п"ятдесяти до вісьмисот двадцяти
мінімальних розмірів заробітної плати, конфіскацією знарядь і
засобів вчинення злочину.
2. Неповідомлення про організацію масових заворушень,
заздалегідь не обіцяне приховування організатора цього діяння є
карані.
Стаття 285. Блокування транспортних комунікацій
1. Умисне блокування транспортних комунікацій шляхом
створення перешкод, руйнування чи пошкодження шляхів сполучення,
споруд на них, рухомого складу чи суден, засобів сигналізації та
зв'язку, якщо це спричинило або могло спричинити аварію поїзда,
судна чи порушення нормальної роботи транспорту або зв'язку, -
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Ті самі дії, які створили загрозу для життя чи здоров'я
людей або вчинені повторно, організованою злочинною групою чи
злочинною зграєю, або пов'язані з незаконним доглядом вантажу чи
перевіркою документів, -
караються позбавленням волі терміном до чотирьох років.
3. Дії, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, які
спричинили шкоду здоров'ю людей або їх загибель, -
караються позбавленням волі терміном від трьох до восьми
років.
4. Заздалегідь не обіцяне приховування особи, яка вчинила
діяння, передбачене частиною 3 цієї статті, є каране.
Стаття 286. Захоплення залізничного рухомого складу, угон чи
захоплення повітряного, морського або річкового
судна
1. Захоплення залізничного рухомого складу, угон чи
захоплення повітряного, морського або річкового судна, а так само
захоплення вокзалу, аеродрому, порту чи іншого транспортного
підприємства, установи чи організації -
караються позбавленням волі терміном від трьох до восьми
років.
2. Ті самі дії, вчинені організованою злочинною групою чи
злочинною зграєю, або якщо вони спричинили загибель людей, -
караються позбавленням волі терміном від п'яти до п'ятнадцяти
років.
3. Замах на діяння, передбачені цією статтею, а також
заздалегідь не обіцяне приховування осіб, які їх вчинили, є
караний.
Стаття 287. Порушення правил охорони праці
1. Порушення правил техніки безпеки, промислової санітарії чи
інших правил охорони праці особою, відповідальною за дотримання
техніки безпеки, якщо це порушення створило небезпеку для життя і
здоров'я людей, вчинене протягом року після застосування заходів
дисциплінарного впливу за таке ж порушення, -
карається штрафом до п"ятдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати.
2. Те саме діяння, що спричинило шкоду здоров'ю людей чи їх
загибель, -
карається позбавленням волі терміном до чотирьох років.
3. Публічна посадова особа чи функціонер, за наказом або
розпорядженням яких вчинено діяння, зазначене у частині 1 цієї
статті, -
карається позбавленням волі терміном до чотирьох років,
позбавленням права займати певні посади у сфері промислового
виробництва терміном до п'яти років.
Стаття 288. Порушення правил експлуатації ядерної установки
1. Порушення правил експлуатації ядерної установки, якщо воно
створило загрозу життю людини чи небезпеку радіоактивного
забруднення навколишнього природного середовища, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило вимушене відселення
людей чи їх загибель, -
карається позбавленням волі терміном від двох до семи років.
3. Публічна посадова особа чи функціонер, за наказом або
розпорядженням яких вчинено діяння, передбачене у частині 1 цієї
статті, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до восьми
років, позбавленням права займати певні посади у сфері
експлуатації ядерних установок терміном до п'яти років.
Стаття 289. Порушення правил під час проведення будівельних
робіт
1. Порушення під час проведення будівельних робіт будівельних
і санітарних правил або порушення правил експлуатації будівельних
механізмів, якщо це спричинило шкоду здоров'ю людей чи завідомо
могло спричинити їх загибель, -
карається позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до п"ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей, -
карається позбавленням волі терміном до п'яти років.
3. Публічна посадова особа чи функціонер, за наказом або
розпорядженням яких вчинено діяння, зазначене у частині 1 цієї
статті, -
карається позбавленням волі терміном від одного року до шести
років, позбавленням права займати певні посади у сфері
будівельних робіт терміном до трьох років.
Стаття 290. Порушення правил безпеки гірничих робіт
1. Порушення правил безпеки гірничих робіт, якщо воно
спричинило шкоду здоров'ю людей чи завідомо могло спричинити їх
загибель, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до восьми
років.
3. Публічна посадова особа чи функціонер, за наказом або
розпорядженням яких вчинено діяння, зазначені у частинах 1 і 2
цієї статті, -
карається позбавленням волі терміном від двох до семи років,
позбавленням права займати певні посади у сфері проведення
гірничих робіт терміном до п'яти років.
Стаття 291. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних
підприємствах та у вибухонебезпечних цехах
1. Порушення виробничо-технічної дисципліни чи правил, що
забезпечують безпеку виробництва на вибухонебезпечних
підприємствах або у вибухонебезпечних цехах, -
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до п"ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Те саме діяння, що спричинило загибель людей, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до десяти
років.
3. Публічна посадова особа чи функціонер, за наказом або
розпорядженням яких вчинено діяння, передбачені частинами 1 і 2
цієї статті,-
карається позбавленням волі терміном від одного року до семи
років, позбавленням права займати посади, пов'язані з проведенням
вибухонебезпечних робіт, терміном до п'яти років.
Стаття 292. Порушення правил безпеки дослідно-
- конструкторських, науково-дослідних чи
випробувальних робіт
1. Порушення правил безпеки дослідно-конструкторських,
науково-дослідних чи випробувальних робіт, якщо це спричинило
шкоду здоров'ю людей, -
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до п"ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Те саме діяння, що спричинило загибель людей, -
карається позбавленням волі терміном від одного року до шести
років.
3. Публічна посадова особа чи функціонер, за наказом або
розпорядженням яких вчинено діяння, зазначені у частинах 1 і 2
цієї статті, -
карається позбавленням волі терміном від двох до семи років,
позбавленням права займати посади, пов'язані з проведенням
дослідно-конструкторських, науково-дослідних чи випробувальних
робіт терміном до п'яти років.
Стаття 293. Порушення правил пожежної безпеки
1. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної
безпеки, внаслідок чого виникла пожежа, якою одній або більше
особам заподіяно середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження
або завдано шкоди, у десять тисяч разів більшої за мінімальний
розмір заробітної плати, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або
завдало шкоди, у сто тисяч разів більшої за мінімальний розмір
заробітної плати, -
карається позбавленням волі терміном до п'яти років.
3. Публічна посадова особа чи функціонер, за наказом або
розпорядженням яких вчинено діяння, передбачене цією статтею, -
карається позбавленням волі терміном від двох до восьми
років, позбавленням права займати певні посади терміном до п'яти
років.
Стаття 294. Розкрадання вогнепальної зброї, бойових припасів
чи вибухових речовин
1. Розкрадання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної
мисливської), бойових припасів чи вибухових речовин -
карається позбавленням волі терміном від трьох до десяти
років, конфіскацією майна.
2. Те саме діяння, вчинене :
а) повторно;
б) особливо небезпечним злочинцем;
в) організованою злочинною групою чи злочинною зграєю;
г) шляхом розбійного нападу;
д) особою, якій вогнепальна зброя, бойові припаси або
вибухові речовини видано для службового користування чи у віданні
якої вони були, -
карається позбавленням волі терміном від п'яти до п'ятнадцяти
років, конфіскацією майна.
3. Неповідомлення про діяння, передбачене цією статтею, а так
само заздалегідь не обіцяне приховування осіб, які його вчинили,
є карані.
Стаття 295. Незаконне носіння, зберігання, придбання,
виготовлення чи збут вогнепальної або холодної
зброї, бойових припасів та вибухових речовин,
недбале зберігання вогнепальної зброї та
боєприпасів
1. Носіння, зберігання, придбання, виготовлення чи збут
вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових
припасів чи вибухових речовин без відповідного дозволу -
караються позбавленням волі терміном до п'яти років, штрафом
до трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, конфіскацією
знарядь і засобів вчинення злочину.
2. Носіння, виготовлення чи збут кінжалів, фінських ножів або
іншої холодної зброї без відповідного дозволу -
караються позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до сімдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
3. Недбале зберігання вогнепальної зброї та боєприпасів, якщо
це потягло за собою загибель людей, -
карається позбавленням волі терміном до чотирьох років,
штрафом до трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
4. Особа, яка добровільно здала зброю, бойові припаси та
вибухові речовини, звільняється від кримінальної
відповідальності.
Стаття 296. Порушення правил зберігання, використання, обліку
і перевезення вибухових речовин
1. Порушення правил зберігання, використання, обліку,
перевезення вибухових речовин, а також незаконне пересилання цих
речовин поштою чи вантажем -
караються позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до п"ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей, -
караються позбавленням волі терміном від трьох до дванадцяти
років.
Стаття 297. Незаконний провіз на повітряному судні або
пересилання вибухових, легкозаймистих чи їдких
речовин
1. Провіз пасажиром на повітряному судні вибухових,
легкозаймистих чи їдких речовин -
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Те саме діяння, що спричинило вибух або пожежу на судні,-
карається позбавленням волі терміном від трьох до десяти ро-
ків.
3. Незаконне пересилання поштою або багажем вибухових,
легкозаймистих чи їдких речовин, якщо це спричинило тяжкі
наслідки, -
карається позбавленням волі терміном до п'яти років.
Стаття 298. Незаконна організація азартних ігор
1. Незаконна, тобто без відповідного дозволу (ліцензії)
організація азартних ігор (у карти, рулетку, наперсток та інші)
на гроші, речі й інші цінності особою, яка протягом року вже
піддавалась заходам адміністративного стягнення за таке ж
порушення, -
карається позбавленням волі терміном до одного року, штрафом
до п"ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Ті самі дії, вчинені особою, раніше судимою за діяння,
передбачене цією статтею, або організованою злочинною групою чи
злочинною зграєю, -
караються позбавленням волі терміном до трьох років.
ГЛАВА 33. Карані діяння, що порушують безпеку руху
транспорту
Стаття 299. Порушення правил експлуатації транспортного
засобу
1. Допуск до керування транспортним засобом особи, яка не має
права на керування або яка перебуває у стані алкогольного чи
наркотичного сп'яніння, випуск у експлуатацію технічно
несправного транспортного засобу чи інше порушення правил його
експлуатації особою, відповідальною за технічний стан або
експлуатацію транспортних засобів, якщо це спричинило наслідки,
зазначені в статті 301 цього Кодексу, -
караються позбавленням волі терміном до п'яти років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати, позбавленням
права керувати транспортним засобом чи займати посади, пов'язані
із забезпеченням безпеки експлуатації транспорту терміном до двох
років.
2. Під транспортними засобами у цій статті, а також статтях
301 і 308 слід розуміти всі види автомобілів, трактори й інші
самохідні машини, трамваї, тролейбуси, мотоцикли, інші механічні
транспортні засоби, маломірні річкові судна, а також бойові
військові спеціальні та військові транспортні машини.
Стаття 300. Порушення правил експлуатації на залізничному,
повітряному і водному транспорті
1. Допуск до керування залізничним, повітряним чи водним
транспортним засобом особи, яка не має права на керування чи
перебуває у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, випуск
у експлуатацію технічно несправного транспортного засобу чи інше
порушення правил його експлуатації, що спричинило пошкодження
рухомого складу, шляхів, транспортного засобу чи будинків і
споруд,
караються позбавленням волі терміном до двох років,
позбавленням права керувати транспортним засобом або займати
посади, пов'язані із забезпеченням безпеки експлуатації
транспорту, терміном до п'яти років.
2. Ті самі дії, що спричинили загибель людей чи транспортного
засобу, -
караються позбавленням волі терміном від двох до п'яти років,
позбавленням права займати посади, пов'язані із забезпеченням
безпеки експлуатації транспорту, терміном до п'яти років.
Стаття 301. Порушення правил безпеки руху особою, яка керує
транспортним засобом
1. Порушення правил безпеки руху особою, яка керує
транспортним засобом, що спричинило заподіяння потерпілому тяжких
або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, -
карається позбавленням волі терміном до чотирьох років,
штрафом до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати,
позбавленням права керувати транспортним засобом терміном до двох
років.
2. Те саме діяння, що спричинило смерть потерпілого, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до восьми ро-
ків, позбавленням права керувати транспортним засобом терміном до
трьох років.
3. Дії, передбачені частиною 1 цієї статті, що спричинили
загибель кількох осіб, -
караються позбавленням волі терміном від п"яти до п'ятнадцяти
років, позбавленням права керувати транспортним засобом терміном
до п'яти років.
Стаття 302. Порушення правил безпеки руху на залізничному,
повітряному та водному транспорті
1. Порушення працівником залізничного, повітряного чи водного
транспорту правил безпеки руху, що створило реальну загрозу
здоров'ю чи життю людей, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років, штрафом
до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Те саме діяння, що спричинило загибель людей чи
транспортного засобу, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до п'ятнадцяти
років, позбавленням права керувати транспортним засобом терміном
до п'яти років.
Стаття 303. Порушення правил користування радіоустановками на
суднах
Порушення правил користування радіоустановками на суднах
України чи на іноземних суднах, що перебувають у водах України, -
карається штрафом до п"ятдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати, позбавленням права займати певні посади
терміном до трьох років.
Стаття 304. Неподання допомоги судну та особам, що зазнають
лиха
Неподання допомоги капітаном судна іншому судну, що з ним
зіткнулося, його екіпажу та його пасажирам, а так само
зустрінутим на морі чи іншому водному шляху особам, які зазнають
лиха, якщо він міг подати таку допомогу без серйозної небезпеки
для свого судна, його екіпажу та пасажирів -
карається позбавленням волі терміном до двох років,
позбавленням права займати певні посади терміном до п'яти років.
Стаття 305. Неповідомлення капітаном назви свого судна при
зіткненні суден
Неповідомлення капітаном судна іншому судну, що зіткнулося з
ним на морі, назви і порту приписки свого судна, а також місць
свого відправлення і призначення, незважаючи на можливість
повідомити ці відомості, -
карається штрафом до п"ятдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати.
Стаття 306. Пошкодження морського телеграфного кабелю
Необережне пошкодження морського телеграфного кабелю, якщо
воно викликало або могло викликати перерву телеграфного
сполучення, -
карається штрафом до сімдесяти мінімальних розмірів
заробітної плати.
Стаття 307. Самовільне без потреби зупинення поїзду
1. Самовільне, без потреби, зупинення поїзду стоп-краном або
шляхом роз'єднання повітряної гальмової магістралі чи іншим
способом, якщо це спричинило порушення нормального руху поїздів,-
карається позбавленням волі терміном до двох років, штрафом
до п"ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
2. Ті самі дії, якщо вони спричинили :
а) заподіяння потерпілому тяжкого, середньої тяжкості
тілесного ушкодження або його смерть;
б) пошкодження рухомого складу,-
караються позбавленням волі терміном до восьми років.
Стаття 308. Порушення правил дорожнього руху особою, яка не є
водієм транспортного засобу
Порушення правил дорожнього руху пішоходом, велосипедистом,
особою, яка керує мопедом, а так само возієм чи іншою особою, яка
не є водієм транспортного засобу, що спричинило заподіяння
потерпілому тілесних ушкоджень або його смерть, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років.
РОЗДІЛ XІІ. КАРАНІ ДІЯННЯ ПРОТИ ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ
ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ
ГЛАВА 34. Карані діяння проти порядку несення
військової служби
Стаття 309. Невиконання наказу
1. Відмова у будь-якій формі виконати наказ начальника -
карається позбавленням волі терміном до двох років,
направленням у дисциплінарну частину терміном до шести місяців.
2. Те саме діяння, вчинене у складі групи осіб, чи таке, що
спричинило пошкодження або вихід із ладу бойової техніки чи
іншого устаткування, -
карається позбавленням волі терміном від одного року до
чотирьох років, направленням у дисциплінарну частину терміном до
одного року, обмеженням по службі терміном до одного року і шести
місяців.
3. Відмова від виконання наказу начальника у воєнний час чи в
бойовій обстановці-
карається позбавленням волі терміном від трьох до восьми
років.
Стаття 310. Опір начальнику чи примушування його до порушення
службових обов'язків
1. Опір начальнику, а також іншій особі, яка виконує
покладені на неї обов'язки по військовій службі, або примушування
їх до невиконання цих обов'язків -
карається позбавленням волі терміном від одного року до трьох
років, направленням у дисциплінарну частину терміном до одного
року, обмеженням по службі терміном до двох років.
2. Ті самі дії, вчинені у воєнний час чи в бойовій обстановці
або із застосуванням зброї, -
караються позбавленням волі терміном від трьох до восьми
років.
Стаття 311. Погроза начальнику
1. Погроза вбивством, заподіянням тілесних ушкоджень чи
нанесенням побоїв начальнику у зв'язку з виконанням ним
обов'язків по військовій службі -
карається позбавленням волі терміном від шести місяців до
одного року.
2. Те саме діяння, вчинене у воєнний час чи в бойовій
обстановці, -
карається позбавленням волі терміном від одного року до трьох
років.
Стаття 312. Насильницькі дії щодо начальника
1. Заподіяння тілесних ушкоджень чи нанесення побоїв
начальнику у зв'язку з виконанням ним обов'язків по військовій
службі -
карається позбавленням волі терміном від двох до восьми
років.
2. Ті самі дії, вчинені у воєнний час чи в бойовій обстановці
або із застосуванням зброї, -
караються позбавленням волі терміном від п'яти до десяти
років.
Стаття 313. Образа підлеглим начальника або начальником
підлеглого
Образа насильницькою дією підлеглим начальника, а так само
начальником підлеглого -
карається позбавленням волі терміном до одного року і шести
місяців, направленням у дисциплінарну частину терміном до шести
місяців, обмеженням по службі терміном до двох років.
Стаття 314. Порушення статутних правил взаємовідносин між
військовослужбовцями за відсутності між ними
стосунків підлеглості
1. Порушення статутних правил взаємовідносин між
військовослужбовцями за відсутності між ними стосунків
підлеглості, що виразилося у знущанні над особою, нанесенні
побоїв чи іншому насильстві, -
карається позбавленням волі терміном до двох років,
обмеженням по службі на той же термін.
2. Те саме діяння, вчинене групою осіб, або щодо кількох
осіб, чи із застосуванням зброї, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до восьми
років.
Стаття 315. Самовільне залишення частини або місця служби
1. Самовільне залишення частини або місця служби
військовослужбовцем, а так само нез'явлення його у визначений
термін без поважних причин на службу без наміру залишити її в
разі звільнення з частини, призначення, переведення, з
відрядження, з відпустки або з лікувального закладу тривалістю
понад три доби, але не більше місяця, -
караються позбавленням волі терміном до трьох років,
направленням у дисциплінарну частину терміном до одного року,
обмеженням по службі терміномдо двох років.
2. Ті самі дії, якщо самовільна відсутність тривала понад
один місяць, -
караються позбавленням волі терміном до п'яти років.
3. Діяння, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, вчинені у
воєнний час, чи у бойовій обстановці, якщо самовільна відсутність
тривала понад три доби, -
караються позбавленням волі терміном від двох до восьми
років.
Стаття 316. Дезертирство
1. Дезертирство, тобто залишення військовослужбовцем
військової частини чи місця служби з метою ухилитися від
військової служби, а так само нез'явлення з тією ж метою на
службу в разі призначення, переведення, з відрядження, з
відпустки або з лікувального закладу, -
караються позбавленням волі терміном від трьох до семи років.
2. Ті самі дії, вчинені у воєнний час чи у бойовій обтановці,
- караються позбавленням волі терміном від п'яти до десяти
років або смертною карою.
Стаття 317. Ухилення від військової служби
1. Ухилення військовослужбовця від несення обов'язків
військової служби шляхом заподіяння собі будь-якого каліцтва чи
шляхом симуляції хвороби, підроблення документів або відмови від
несення обов'язків війської служби -
карається позбавленням волі терміном від трьох до семи років.
2. Те саме діяння, вчинене у воєнний час чи в бойовій
обстановці, -
карається позбавленням волі терміном від п'яти до десяти
років або смертною карою.
Стаття 318. Порушення правил несення бойового чергування
1. Порушення правил несення бойового чергування (бойової
служби) для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на
Україну або для захисту і забезпечення її безпеки -
карається позбавленням волі терміном від одного року до п'яти
років.
2. Те саме діяння, що спричинило вихід із ладу чи загибель
бойової техніки, втрати в особовому складі , -
карається позбавленням волі терміном від трьох до десяти
років.
3. Діяння, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, вчинені у
воєнний час чи у бойовій обстановці, -
караються позбавленням волі терміном від п'яти до п'ятнадцяти
років.
Стаття 319. Порушення статутних правил вартової служби
1. Порушення статутних правил вартової (вахтової) служби та
виданих на розвиток цих правил наказів і розпоряджень -
карається позбавленням волі терміном до трьох років.
2. Діяння, передбачене частиною 1 цієї статті, що спричинило
шкідливі наслідки, для попередження яких було призначено цю варту
(вахту), -
карається позбавленням волі терміном від одного року до семи
років.
3. Порушення статутних правил патрулювання, що спричинило
шкідливі наслідки, для попередження яких було призначено цей
патруль, -
карається позбавленням волі терміном до чотирьох років.
4. Діяння, передбачене частиною 3 цієї статті, вчинене у
воєнний час чи в бойовій обстановці, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до десяти
років.
Стаття 320. Порушення правил несення прикордонної служби
1. Порушення правил несення прикордонної служби особою, яка
входить до складу наряду для охорони державного кордону України,-
карається позбавленням волі терміном від одного року до трьох
років.
2. Діяння, передбачене частиною 1 цієї статті, внаслідок
якого порушенно кордон України, загинули люди, переміщено через
кордон контрабандний вантаж,-
карається позбавленням волі терміном від трьох до десяти
років.
Стаття 321. Порушення статутних правил внутрішньої служби
1. Порушення особою, яка входить в добовий наряд частини
(крім варти і вахти), статутних правил внутрішньої служби, в разі
спричинення ним шкідливих наслідків, запобігання яким входило в
обов'язок даної особи, -
карається позбавленням волі терміном до двох років,
направленням у дисциплінарну частину терміном до шести місяців,
обмеженням по службі терміном до одного року.
2. Діяння, передбачене частиною 1 цієї статті, вчинене у
воєнний час чи в бойовій обстановці, -
карається позбавленням волі терміном від одного року до п'яти
років.
Стаття 322. Зловживання владою, перевищення чи бездіяльність
влади
1. Зловживання начальником або іншою публічною посадовою
особою владою чи службовим становищем, перевищення влади чи
службових повноважень, бездіяльність влади, якщо ці діяння
вчинялися систематично або з корисливою метою чи з іншої
особистої заінтересованості, -
караються позбавленням волі терміном до трьох років,
обмеженням по службі терміном до одного року і шести місяців.
2. Ті самі діяння, вчинені шляхом застосування зброї або
іншого насильства, -
караються позбавленням волі терміном до п'яти років.
3. Діяння, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, вчинені у
воєнний час чи в бойовій обстановці або якщо в наслідок них
сталося самогубство потерпілого, -
караються позбавленням волі терміном від чотирьох до восьми
років.
Стаття 323. Недбале ставлення до служби
1. Невиконання чи неналежне виконання начальником або іншою
публічною посадовою особою своїх обов'язків внаслідок недбалого
або несумлінного до них ставлення, що спричинило шкоду на суму
понад сто мінімальних розмірів заробітної плати, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років,
обмеженням по службі терміном до одного року і шести місяців.
2. Ті самі дії, що спричинили шкоду на суму понад двісті
п'ятдесят мінімальних розмірів заробітної плати або загибель
людей, -
караються позбавленням волі терміном від двох до семи років.
Стаття 324. Знищення чи пошкодження військової техніки
1. Умисне знищення чи пошкодження військовослужбовцем
військової техніки, зброї та боєприпасів -
карається позбавленням волі терміном до п'яти років,
направленням у дисциплінарну частину терміном до одного року,
обмеженням по службі терміном до двох років.
2. Порушення правил експлуатації бойової і спецальної
техніки, що спричинило її знищення чи вихід з ладу або загибель
людей, -
карається позбавленням волі терміном від двох до семи років.
3. Діяння, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, вчинені у
воєнний час чи в бойовій обстановці, -
караються позбавленням волі терміном від чотирьох до десяти
років.
Стаття 325. Втрата зброї, боєприпасів чи військової техніки
1. Втрата зброї, боєприпасів чи військової техніки -
карається позбавленням волі терміном до трьох років.
2. Те саме діяння, вчинене у воєнний час чи в бойовій
обстановці, -
карається позбавленням волі терміном до п'яти років.
Стаття 326. Порушення порядку підготовки до польотів та їх
проведення
Порушення правил польоту чи підготовки до нього, що
спричинило загибель літака або іншого літального апарату чи
людські жертви, -
карається позбавленням волі терміном від двох до семи років.
Стаття 327. Порушення правил кораблеводіння
Порушення правил кораблеводіння, що спричинило загибель судна
або людські жертви, -
карається позбавленням волі терміном від двох до семи років.
Стаття 328. Залишення військового корабля, що гине
1. Залишення військового корабля, що гине, командиром, який
не виконав до кінця своїх службових обов'язків, а так само особою
із складу команди корабля без належного на те розпорядження
командира -
карається позбавленням волі терміном від п'яти до десяти
років.
2. Те саме діяння, вчинене у воєнний час чи в бойовій
обстановці, -
карається позбавленням волі терміном від десяти до
п'ятнадцяти років або смертною карою.
Стаття 329. Мародерство
Мародерство, тобто викрадення на полі бою речей, що є при
вбитих і поранених, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до десяти
років.
Стаття 330. Насильство над мирним населенням у районі бойових
дій
Протизаконне знищення майна, насильство, а так само
протиправне відібрання майна під приводом воєнної необхідності,
вчинені щодо населення у районі воєнних дій, -
караються позбавленням волі терміном від трьох до десяти
років або смертною карою.
Стаття 331. Погане поводження з військовополоненими
Погане поводження з військовополоненими, поєднане з особливою
жорстокістю або спрямоване проти хворих і поранених, а так само
недбале виконання обов'язків щодо хворих і поранених особами, на
яких покладено лікування їх і піклування про них, за відсутності
ознак тяжчого діяння, -
караються позбавленням волі терміном від одного року до трьох
років.
Стаття 332. Незаконне носіння знаків Червоного Хреста і
Червоного Півмісяця та зловживання ними
Носіння в районі воєнних дій знаків Червоного Хреста та
Червоного Півмісяця особами, які не мають на те права, а так само
зловживання у воєнний час прапорами чи знаками Червоного Хреста і
Червоного Півмісяця або пофарбуванням, присвоєним транспортним
засобам санітарної авіації, -
караються позбавленням волі терміном від трьох місяців до
одного року.
Стаття 333. Порушення правил поводження із зброєю, а також із
речовинами і предметами, що становлять підвищену
небезпеку
1. Порушення правил поводження із зброєю, а також
боєприпасами, вибуховими, радіоактивними та іншими речовинами і
предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточуючих, яке
спричинило потерпілому тілесні ушкодження, -
карається позбавленням волі терміном до трьох років.
2. Те саме діяння, що спричинило тілесні ушкодження кільком
особам або смерть потерпілого, -
карається позбавленням волі терміном від одного року до п'яти
років.
3. Діяння, передбачене частиною 1 цієї статті, що спричинило
загибель кількох осіб, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до восьми
років.
Стаття 334. Розклад бойового духу
1. Підбурювання військовослужбовців в умовах війни до
непокори, поширення неправдивих чуток, що підривають бойовий
дух,-
караються позбавленням волі терміном від двох до п'яти років.
2. Ті самі дії, що призвели до відмови військовослужбовців
від участі у бойових діях, членоушкодження чи дезиртирства, -
караються позбавленням волі терміном від п'яти до п'ятнадцяти
років.
Стаття 335. Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в
полоні
1. Добровільна участь військовослужбовця, який перебуває в
полоні, у роботах, що мають воєнне значення, або в інших заходах,
які завідомо можуть завдати шкоди Україні чи союзним з нею
державам, за відсутності ознак державної зради, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до десяти
років.
2. Насильство над іншими військовополоненими або жорстоке
поводження з ними з боку військовополоненого, який перебуває за
старшого, -
карається позбавленням волі терміном від трьох до десяти
років.
3. Вчинення військовослужбовцем, який перебуває в полоні,
дій, спрямованих на шкоду іншим військовополоненим, із корисливих
мотивів або з метою забезпечення поблажливого до себе ставлення з
боку ворога -
карається позбавленням волі терміном від одного року до трьох
років.