Неофіційний переклад з англійської

ВІЙНА МІЖ ГРУЗІЄЮ І РОСІЄЮ: РІК ПОТОМУ

Резолюція 1683 (2009)[1]

1. Через рік після розв’язання трагічної війни між двома державами-членами – Грузією і Росією – Парламентська асамблея знов підтверджує свої Резолюції 1633 (2008) і 1647 (2009), ухвалених 2 жовтня 2008 року і 28 січня 2009 року відповідно. Вона вважає, що вимоги до обох країн, а також до де-факто органів влади Абхазії і Південної Осетії продовжують формувати прозору, безсторонню і реалістичну Дорожню карту врегулювання наслідків цієї війни, не лише для зацікавлених сторін, але й для самої Асамблеї. Асамблея знову підтверджує свою підтримку територіальної цілісності і суверенітету Грузії, а також недоторканності її кордонів.

2. Стосовно незалежного міжнародного розслідування причин і перебігу конфлікту, запровадженого Європейським Союзом, Асамблея зазначає, що мандат місії зі збору фактичного матеріалу продовжений Європейською Радою до 30 вересня 2009 року. Асамблея вітає конструктивну, як повідомляється, співпрацю Грузії та Росії з цією місією і постановляє повернутися до питання причин і точних обставин довкола розв’язання війни після того як міжнародна місія зі збору фактичного матеріалу представить свій звіт.

3. Асамблея серйозно занепокоєна з приводу тривалого напруження і провокацій уздовж адміністративних кордонів Південної Осетії і Абхазії, що може лише дестабілізувати регіон у цілому. Вона вважає, що єдиною гарантією того, що це напруження не переросте у новий збройний конфлікт і бойові дії, є невідкладне забезпечення безперешкодного доступу міжнародних моніторингових груп по обидва боки адміністративних кордонів Південної Осетії і Абхазії, а також розгортання нових безсторонніх міжнародних миротворчих сил у регіоні. У цьому зв’язку Асамблея:

3.1. висловлює глибокий жаль з приводу постійних відмов Росії і де-факто органів влади (Абхазії і Південної Осетії) надати доступ моніторинговим групам Євросоюзу до Абхазії і Південної Осетії, і закликає їх надати відповідним експертам негайного і беззастережного доступу до територій, що знаходяться під фактичним контролем;

3.2. висловлює жаль стосовно закриття спостережної місії ООН у Грузії (UNOMIG) в результаті застосування Росією вето в Раді Безпеки ООН;

3.3. глибоко шкодує, що пропозиція, представлена Грецьким головуванням в ОБСЄ щодо продовження присутності ОБСЄ, у т.ч. компоненту військового моніторингу, не здобула консенсусу, і закликає Росію переглянути свої зауваження до цієї пропозиції.

4. Асамблея відзначає скромні досягнення першої робочої групи в рамках Женевських обговорень щодо методів безпеки і стабільності в Абхазії і Південній Осетії. Асамблея особливо вітає проведення регулярних зустрічей між зацікавленими сторонами в межах механізмів запобігання інцидентам, але шкодує, що аналогічного прогресу не було досягнуто у другій робочій групі, яка опікується гуманітарними питаннями і свободою переміщення.

5. Асамблея серйозно занепокоєна тим, що подальше закриття адміністративних кордонів Абхазії й Південної Осетії в результаті переходу контролю за адміністративними кордонами до прикордонної служби ФСБ Росії призведе до подальших втеч етнічних грузинів з району Галі в Абхазії і району Ахалгорі у Південній Осетії. Асамблея особливо стривожена зростаючим тиском на них щодо примусового прийняття абхазьких або південно-осетинських паспортів, а також цілковитою відсутністю міжнародної присутності у цих регіонах. Відтак Асамблея закликає Росію і фактичні адміністрації Абхазії й Південної Осетії усунути усі перешкоди на шляху вільного переміщення грузинських громадян через лінії кордону.

6. Асамблея продовжує дуже непокоїтися щодо гуманітарних наслідків цієї війни і тому:

6.1. підтверджує свою позицію, висловлену в Резолюціях 1648(2009) і 1664 (2009) з цього питання;

6.2. закликає Грузію, Росію і відокремлені регіони Абхазії і Південної Осетії цілковито і ефективно втілити в життя шість принципів нагального захисту прав людини і гуманітарної безпеки Комісара Ради Європи з питань прав людини, і особливо закликає Росію і де-факто адміністрації Абхазії й Південної Осетії цілковито й беззастережно забезпечити право повернення внутрішніх переселенців-біженців (IDP), які з’явилися внаслідок військових дій у серпні 2008 року, та цілковито поважати їхні права власності;

6.3. закликає сторони, які мають відношення до конфлікту, утриматися від кроків, що можуть привести до наступної хвилі напливу внутрішньо переміщених осіб, включаючи загрози безпеці, примусову паспортизацію, втручання в освіту рідною мовою, військовий набір та обмеження свободи переміщення;

6.4. закликає під час Женевських обговорень взяти до уваги досвід Ради Європи щодо прав людини і гуманітарних питань, зокрема в рамках другої робочої групи, яка опікується гуманітарними питаннями і свободою переміщення.

7. Асамблея висловлює глибокий жаль, що Росія і відокремлені регіони Абхазії й Південної Осетії продовжують накладати надзвичайні обмеження на доступ міжнародних і гуманітарних організацій, включаючи гуманітарну допомогу, до відокремлених регіонів, а також що Грузія також створює обмеження доступу. Більш того, Росія і відокремлені регіони Абхазії й Південної Осетії продовжують накладати недоречні обмеження на представників місцевого населення, які бажають перетнути адміністративні прикордонні лінії. У цьому зв’язку вона:

7.1. залишається глибоко занепокоєною щодо гуманітарних наслідків «Закону щодо окупованих територій Грузії» та його застосування, однак вітає готовність, висловлену владою Грузії відповісти на занепокоєння, висловлені у нещодавньому висновку Європейської комісії за демократію через закон (Венеціанська Комісія) стосовно Закону і зауважує поправки, ініційовані грузинським Парламентом і надіслані на розгляд Венеціанської Комісії;

7.2. зауважує зусилля Росії з надання гуманітарної допомоги Абхазії і Південній Осетії та закликає Росію і фактичні адміністрації Абхазії й Південної Осетії негайно усунути усі обмеження доступу, включаючи ті, що стосуються пунктів в’їзду, для міжнародних і гуманітарних організацій та надання гуманітарної допомоги цим двом регіонам;

7.3. закликає усі сторони забезпечити безперешкодну подачу газу, води та інших базових гуманітарних поставок через адміністративні прикордонні лінії, особливо упродовж наступних зимових місяців.

8. Асамблея не може прийняти очевидне небажання як Грузії, так і Росії розслідувати достовірним шляхом прецеденти серйозних звинувачень щодо порушень прав людини і гуманітарного права, які сталися в ході війни, а також після неї, з боку власних збройних сил або міліції і цивільного населення під їхнім фактичним контролем і юрисдикцією. Вона зазначає, що розслідування з боку Європейського Союзу також покриватиме звинувачення у порушеннях прав людини і гуманітарного права, а також можливі військові злочини, вчинені сторонами в ході війни. Відтак вона:

8.1. вирішує повернутися до цього питання, у т.ч. щодо можливих наслідків для двох згаданих держав-членів, у світлі висновків слідчої місії Євросоюзу;

8.2. заохочує прокурора Міжнародного кримінального Суду зажадати від Палати попереднього слідства Суду формально розпочати розслідування щодо можливих військових злочинів і злочинів проти людства, вчинених будь-якою зі сторін у ході та після бойових дій у серпні 2008 року.

9. Асамблея засуджує Росію і фактичну адміністрацію Південної Осетії за неспроможність рішуче зупинити і серйозно розслідувати прецеденти етнічних чисток етнічних грузинів, які без сумніву мали місце у Південній Осетії під час та після війни, і за не притягнення злочинців до відповідальності. Асамблея нагадує, що згідно з міжнародними законами Росія несла відповідальність за порушення прав людини і гуманітарного права у районах, які перебувають під їхнім фактичним контролем.

10. Асамблея висловлює гіркий жаль з приводу того, що через рік після військових дій у серпні 2008 року дуже небагато було відчутних досягнень у подоланні наслідків цієї війни, і що у деяких районах ситуація фактично погіршилася. В той час як Грузія спромоглася виконати більшість (хоча й не усі) вимог Асамблеї, сформульованих у Резолюціях 1633 (2008) і 1647 (2009), Росія не виконала більшість ключових вимог, поставлених цими резолюціями.

11. Асамблея добре обізнана з аргументом Росії, що невиконання нею вимог Асамблеї є результатом відмінності ї позиції щодо статусу двох регіонів. Асамблея наголошує, що більшість її вимог жодним чином не стосуються статусу цих двох регіонів і тому не може зрозуміти чому Росія не спроможеться виконати хоча б ці вимоги. Асамблея відтак вважає, що невиконання Росією її вимог підкреслює брак політичної волі для подолання наслідків війни у спосіб, належний для держави-члена Ради Європи. На додаток, Асамблея глибоко шкодує, що керівництво Державної Думи і Ради Федерації, а також члени російської делегації в Асамблеї публічно висловили спротив вимогам Асамблеї і відкинули можливість їх виконання Росією.

12. Відповідно, підкреслюючи необхідність та важливість того, щоб Росія повністю задовольнила всі вимоги, сформульовані у Резолюціях ПАРЄ 1633(2008) та 1647(2009), Асамблея вимагає, зокрема, відкликання рішення про визнання двох сепаратистських регіонів Грузії, повне виконання домовленостей про призупинення вогню, досягнутих за участю ЄС, зокрема щодо відводу військ на до-конфліктні позиції та пошуку нових міжнародних засобів підтримання миру та поліцейських сил, та наполегливо спонукає російську владу до кінця року:

12.1. надати необмежений доступ моніторинговим структурам ЄС до Південної Осетії та Абхазії, у відповідності з параграфом 22.2 Резолюції 1633 та параграфом 9.8 Резолюції 1647;

12.2. забезпечити свободу пересування цивільних осіб Грузії через адміністративні кордони і зняти обмеження, у т.ч. щодо пункту в’їзду, для міжнародних і гуманітарних організацій та надання гуманітарної допомоги двом регіонам;

12.3. визнати формально і фактично право на безпечне і гідне повернення усіх IDP, включаючи й тих, що були переміщені внаслідок бойових дій 2008 року, до місць їхнього проживання у Південній Осетії та Абхазії, у відповідності з параграфами 9.9 та 9.11 Резолюції 1647;

12.4. започаткувати надійне достовірне розслідування щодо актів етнічних чисток, вчинених пов’язаними з цим південно-осетинськими збройними силами, або цивільними особами під її фактичною юрисдикцією і контролем, та вжити заходів для виправлення або, у разі неможливості, здійснити відшкодування за цими актами;

12.5. передати закон щодо внесення поправок до Закону Російської Федерації про оборону до Європейської Комісії за демократію через право (Венеціанська Комісія) для підготовки висновку, і уповні виконану вати будь-які її рекомендації.

13. Асамблея запрошує Моніторинговий Комітет відстежити стан виконання Грузією і Росією вимог Асамблеї і запропонувати будь-які подальші дії з боку Асамблеї, які б зумовлювалися ситуацією, зокрема щодо відповідності параграфу 12 цієї резолюції.