Неофіційний переклад з англійської

ДОТРИМАННЯ ОБОВ’ЯЗКІВ І ЗОБОВ’ЯЗАНЬ З БОКУ МОНАКО

Резолюція 1690 (2009)[1]

1. 5 жовтня 2009 року Князівство Монако святкуватиме п’яту річницю свого членства у Раді Європи. Парламентська асамблея виявила, що Монако значно просунулося шляхом демократичних реформ в рамках виконання своїх зобов’язань і обов’язків перед Організацією, особливо у зв’язку з процедурою нагляду і виконання Конституції, переглянутої у 2002 році. Асамблея підтримує і заохочує відповідні зусилля Монакської влади.

2. Асамблея вітає нещодавню ратифікацію Францією Конвенції щодо адаптування і розвитку адміністративної співпраці між Французькою Республікою і Князівством Монако, підписаної у Парижі 8 листопада 2005 року. Ця конвенція замінила конвенцію 1930 року і передбачає відповідність принципам недискримінації, даючи змогу монакським громадянам бути призначеними на високі державні і урядові посади, до сих пір утримувані для французів, зокрема посади Державного Міністра, Урядовий Радник з внутрішніх справ, Директор служби з питань судочинства, Директор громадської безпеки і Директор фіскальної служби.

3. Асамблея відзначає, що наразі Монако ратифікувало 40 з 205 конвенцій Ради Європи і підписала 3 інші, а саме Протокол №1 до Європейської Конвенції з прав людини (ETS №9), виправлену і доповнену Європейську соціальну Хартію (ETS №163) і Конвенцію Ради Європи щодо захисту дітей від сексуальної експлуатації і сексуальної наруги (СETS №201).

4. Асамблея висловлює задоволення, що Князівство дотрималося багатьох зі своїх зобов’язань з ратифікації конвенцій, зазначених у Висновку 250 (2004) щодо подання Монако заяви до членства у Раді Європи. Зокрема, було ратифіковано:

4.1. Європейську Конвенцію з прав людини (ETS №005), супроводжену двома деклараціями і кількома застереженнями, а також протоколами №№ 4, 6, 7, 13, 14 і 14 bis на додаток;

4.2. Європейська Конвенція з запобігання тортурам і негуманним або принизливим покаранням або тортурам (ETS №126);

4.3. Генеральна Угода щодо привілеїв та імунітетів Ради Європи (ETS №2) та додаткові протоколи до неї;

4.4. Конвенція кримінального права щодо корупції (ETS №173);

4.5. Європейська Конвенція щодо взаємного сприяння у кримінальних справах (ETS №30);

4.6. Європейська Угода щодо осіб, які беруть участь у процедурах Європейського суду з прав людини (ETS №161);

4.7. Європейська рамкова Конвенція щодо транскордонної співпраці між територіальними громадами або адміністраціями (ETS №106);

4.8. Європейська Конвенція щодо придушення тероризму (ETS №90).

5. Незважаючи на це, Асамблея відзначає, що Князівство Монако досі не виконало свої зобов’язання щодо:

5.1. ратифікації упродовж першого року свого членства 1-го Протоколу до Європейської Конвенції з прав людини (ETS №9), який обумовлює право на власність, право на вільні вибори і право на освіту;

5.2. підписання Протоколу №12 (ETS №177) протягом узгодженого часу в один рік після набуття ним чинності, тобто до 1 квітня 2006 року;

5.3. ратифікувати виправлену Європейську соціальну Хартію (ETS №163) протягом року з моменту вступу до РЄ. Асамблея відзначає коментарі, надані владою Монако під час візиту співдоповідачів у липні 2009 року, і сподівається, що проект закону для ратифікації щодо Соціальної Хартії буде переданий на розгляд Національній Раді щонайпізніше у жовтні 2009 р.;

5.4. ратифікувати Конвенцію щодо кіберзлочинності (ETS №185) протягом погоджених п’яти років після приєднання до РЄ (термін завершується 5 жовтня 2009 р.). Під час візиту співдоповідачів у липні 2009 року влада Монако запевнила, що підготовка законопроекту щодо ратифікації цього інструменту практично готовий і буде невідкладно переданий до Національної Ради.

6. Асамблея відзначає певні побоювання Уряду Монако та його рішення щодо надання собі додаткового часу для розгляду перед процедурою відповідної ратифікації або підписання Протоколів 1 і 12 до Європейської Конвенції з прав людини. Розуміючи специфічну ситуацію в Монако і зокрема той факт, що чисельність корінного населення є меншою за кількість іноземних громадян, які мешкають і / або працюють у Князівстві, Асамблея усе-таки мусить нагадати, що усі ці зобов’язання робилися за власною волею перед приєднанням до Ради Європи, і тому їх слід виконувати.

7. Асамблея вітає той факт, що Князівство виконало усі зобов’язання, викладені у Висновку 250 (2004), які стосуються внутрішнього законодавства; зокрема, набули чинності наступні закони:

7.1. поправки до Цивільного Кодексу, які передбачають рівність між жінками і чоловіками в якості подружжя та в інших аспектах;

7.2. два закони, які вносять поправки до закону від 18 грудня 1992 року щодо громадянства;

7.3. закон щодо свободи преси;

7.4. закон щодо формулювання підстав для адміністративних рішень;

7.5. закон щодо асоціацій і федерацій асоціацій. Асамблея заохочує владу Монако продовжувати законодавчі реформи, спрямовані на максимальну прозорість сфери державних фінансів, водночас шкодуючи, що питання фінансового нагляду за субсидованими асоціаціями не було включене до цього нового закону.

8. Асамблея підтримує роботу, розпочату законодавчими структурами Уряду Монако з розробки законопроекту щодо покарань за домашнє насильство, скоєне особами, які мешкають під одним дахом, і заохочує органи влади підготувати відповідний закон, дотримуючись стандартів Ради Європи щодо недискримінації.

9. Звертаючись знову до своїх попередніх рекомендацій, Асамблея запрошує владу Монако передбачити підготовку закону щодо політичних партій, зокрема для забезпечення більшої прозорості фінансування політичних партій, а також закону щодо організації виборів і виборчої кампанії.

10. Асамблея відзначає, що Монакське кримінальне законодавство було вибірково змінене з метою приведення його у відповідність з положеннями міжнародних конвенцій, учасником яких є Монако. Однак, Асамблея просить владу Монако прискорити реформування Кодексу кримінального провадження і завершити реформування Карного Кодексу у плані перенесення до відповідних законодавчих актів імплементаційні заходи у сфері кримінального законодавства, які випливають з ратифікації Князівством міжнародного договору, згідно з Європейською Конвенцією з прав людини у викладенні (роз’ясненні) Європейського суду з прав людини.

11. Асамблея дійсно цінує значні зусилля Князівства зі зміцнення апарату кримінального судочинства для боротьби з відмиванням грошей і особливо відзначає набуття у червні 2008 року чинності законом щодо змін у Кримінальному Кодексі й запровадження кримінальної відповідальності юридичних осіб стосовно предикатних злочинів до злочину відмивання, а також ухвалення у липні 2009 року закону щодо боротьби з відмиванням грошей, фінансування тероризму і корупції.

12. Асамблея із задоволенням відзначає, що влада Монако вжила досить багато заходів з імплементації рекомендацій Європейського Комітету із запобігання тортурам та негуманному і принизливому поводженню або покаранням (СТР), які очікували на дії, визначені у їхній доповіді від 31 травня 2007 року. Асамблея висловлює прохання до влади Монако також врахувати рекомендації з доповіді Європейської Комісії проти расизму та нетерпимості (ECRI) від 24 травня 2007 року.

13. Асамблея вітає позитивну динаміку у сфері бюджетної і фінансової незалежності на рівні муніципалітету після набуття чинності законом щодо місцевого і регіонального самоуправління. Цей закон заохочує владу Монако продовжувати реформи для забезпечення іноземців, які постійно мешкають у Монако, брати участь у муніципальних справах, згідно з відповідними стандартами Ради Європи.

14. Щодо ролі Національної Ради у здійсненні плюралістичної демократії в рамках, передбачених Статутом Ради Європи, Асамблея нагадує рекомендації, означені у параграфі 11 Висновку 250 (2004) щодо нагляду за діями уряду, зокрема стосовно щорічної презентації урядової програми дій, права законодавчої ініціативи і обговорень бюджету. Асамблея свідома того, що перегляд у 2002 році конституції підготував підґрунтя для удосконалень у сфері збереження інституційної рівноваги, специфічної для спадкової конституційної монархії Монако. Водночас, Асамблея прагне, щоб ці конституційні положення були переведені у законодавчі та інструктивні тексти, відтак обумовлюючи збереження законодавчої незалежності перед виконавчою владою, а також рівноваги між інституціями.

15. Асамблея бере до уваги позицію Суверенного Князя, викладену під час зустрічі зі співдоповідачами 28 липня 2009 року, яка полягала в тому, що розширення повноважень Національної Ради, бажаного для Асамблеї, можливо досягти шляхом включення презентації урядової програми та обговорення попереднього та виправленого бюджетів до плану щорічних спільних засідань між Урядом і Національною Радою щодо економічної й соціальної ситуації у Князівстві.

16. Асамблея зауважує факт формування спільної робочої групи Уряду і Національної Ради. Вона проводила засідання з окремих питань, і Асамблея щиро бажає, щоб її діяльність привела до якомога скорішого набуття чинності новим законом про функціонування і оргструктуру Національної Ради, враховуючи конституційні поправки, запроваджені у 2002 році. Асамблея також запрошує Національну Раду переглянути відповідним чином свій регламент. Асамблея далі заохочує уряд дотримуватися прозорості у своїх стосунках з Національною Радою, щоб дати їй змогу консолідувати свою роль та удосконалити систему стримувань і противаг, а також через свій прес-центр забезпечувати прямий доступ членів Національної Ради до місцевого телеканалу.

17. На додаток, Асамблея поновлює свої рекомендації владі Монако щодо перегляду переліку міжнародних конвенцій і договорів, які вимагають ухвалення Національною Радою ратифікаційних законів, згідно зі Статтею 14 Конституції, а також у даний час, заздалегідь передати до Національної Ради будь-які проекти застережень або декларацій стосовно договору, що вимагає ухвалення ратифікаційного закону Національною Радою.

18. Відповідно, і у контексті поточного перебігу реформ, які здійснюються владою Монако, Асамблея запрошує Монако:

18.1. ратифікувати Перший Протокол до Європейської Конвенції з прав людини (ETS №9) і доопрацьовану Європейську соціальну Хартію (ETS №163); підписати і ратифікувати Протокол №12 до Європейської Конвенції з прав людини (ETS №177) і Конвенції щодо Кіберзлочинності (ETS №185). Асамблея спонукає владу Монако до оперативного прийняття рішення, разом з Радою Європи, щодо заходів, необхідних для ратифікації цих інструментів;

18.2. прискорити реформу Кодексу кримінального провадження і завершити реформу Кримінального Кодексу;

18.3. якомога швидше ввести в дію новий закон щодо функціонування Національної Ради;

18.4. переформатувати перелік міжнародних конвенцій і договорів, які вимагають прийняття Національною Радою ратифікаційних законів;

18.5. зміцнити стосунки з міжнародними організаціями.

19. Асамблея вважає, що протягом минулих п’яти років Монако чітко продемонструвало свою рішучість і спроможність виконати зобов’язання, зроблені під час приєднання до Ради Європи, а також статутні обов’язки, які воно бере на себе в якості держави-члена. З огляду на досягнення, здобуті з 2004 року, Асамблея висловлює упевненість, що органи влади Монако продовжать розпочаті реформи. Таким чином, Асамблея вирішує закрити моніторингову процедуру.

20. Асамблея, через свій Моніторинговий Комітет, буде продовжувати пост-моніторинговий діалог з органами влади Монако щодо питань, порушених у цій Резолюції, зокрема у згаданому вище параграфі 18, або щодо будь-якого іншого питання, яке може випливати з обов’язків Монако як держави-члена Ради Європи.