Неофіційний переклад з англійської

МАЙБУТНЄ РАДИ ЄВРОПИ У СВІТЛІ ЇЇ 60 РОКІВ ДОСВІДУ

Рекомендація 1886 (2009)[1]

У цей час, коли Рада Європи відзначає свою 60-у річницю, ми святкуємо незаперечні досягнення Організації протягом шести десятиліть своєї діяльності та роль, які вона відіграла у процесі демократичної трансформації Європи. Водночас, ця нагода дає нам можливість щиро й об’єктивно осмислити і проаналізувати місце Ради Європи у системі європейських інституцій, її можливості та потенціал, не забуваючи про її недоліки, слабкі місця і обмеження. Це є суттєвим якщо ми хочемо адаптувати Раду Європи до нових викликів, щоб вона лишалася ключовим інститутом у процесі побудови об’єднаної Європи на принципах і цінностях демократії, прав людини і верховенства права, і продовжувала гарантувати ефективне поширення і захист цих принципів та цінностей.
Парламентська асамблея і Комітет Міністрів, дві статутні організації, які несуть загальну відповідальність за Раду Європи, зобов’язані разом здійснити це осмислення. У цьому контексті Асамблея посилається на Резолюцію 1689 (2009) щодо майбутнього Ради Європи у світлі її 60-річного досвіду і запрошує Комітет Міністрів належним чином взяти до уваги ідеї, стурбованості й пропозиції, які містяться у цьому тексті.
Асамблея переконана, що ефективність Ради Європи та ї місце у європейській інституційній архітектурі передусім залежить від рівня зобов’язань своїх держав-членів. Вона вірить, що істотним є забезпечити, щоб ці зобов’язання не лишили місця для сумнівів і були підтверджені відчутними діями. З огляду на це Асамблея спонукає Комітет Міністрів:

3.1. зміцнити політичний вимір міністерських сесій Комітету Міністрів, щоб кожна така сесія ставала помітною політичною подією, на якій приймаються значні політичні рішення;

3.2. вивчити доцільність проведення регулярних саммітів Ради Європи з метою прийняття рішень щодо обрання стратегічних напрямів, беручи належним чином до уваги заохочення, що надається діяльності Організації;

3.3. поширювати більш активно правові інструменти, розроблені в Раді Європи, і заохочувати підписання й ратифікацію цих інструментів державами-членами;

3.4. уникати будь-яких можливостей виникнення нових межувальних ліній, що з’являються всередині самої Ради Європи завдяки тому факту, що деякі держави-члени можуть належати до інших організацій, і зокрема шукати шляхів зниження впливу Європейського Союзу та головування в ньому на прийняття рішень Комітетом Міністрів;

3.5. переглянути бюджетну політику Ради Європи з метою забезпечення її необхідними ресурсами для виконання своїх завдань;

3.6. надати більшого значення профільним міністерським конференціям Ради Європи та їхнім зв’язкам і впливу на повсякденну діяльність Організації, зокрема розглянути можливість внеску з боку профільних міністерств у фінансування певних заходів Ради Європи в межах своєї компетенції в обмін на делегування певних повноважень Комітету Міністрів тій чи іншій конференції, особливо стосовно обрання пріоритетів міждержавної діяльності Організації, як запропоновано в Резолюції (89) 40 Комітету Міністрів.

Асамблея вважає, що більшої уваги слід надавати різним заходам Ради Європи у сфері демократії. Вона рекомендує Комітету Міністрів вивчити можливість, на підставі різних чинних механізмів і структур у цій галузі, на кшталт щорічних Форумів за майбутнє демократії, дебатів (раз на 2 роки) Асамблеї щодо стану демократії в Європі, Венеціанської Комісії, Літнього Університету за демократію і мережа Шкіл політичних досліджень, започаткувати “Давос демократії” – професійний “мозковий центр” і дискусійний форум, який міг би стати міжнародним експертним і довідковим центром високого рівня.
Асамблея переконана, що Рада Європи не може функціонувати належним чином, якщо не буде існувати справжнього, ґрунтовного, неперервного діалогу між її двома статутними органами. Канали діалогу і консультацій між Асамблеєю і Комітетом Міністрів мають бути відновлені. У цьому контексті Асамблея вітає позитивний дух, який панував на останніх неформальних зустрічах між Президентським Комітетом і Бюро Комітету Міністрів. Вона спонукає Комітет Міністрів:

5.1. переглянути свої методи роботи стосовно підготовки відповідей на рекомендації Асамблеї, щоб забезпечити, що ці відповіді опрацьовувалися швидше (принципово, до шести місяців) і з приділенням пильнішої уваги сутності питання;

5.2. приділяти більше уваги сприянню імплементації положень, що містяться в її рекомендаціях;

5.3. передбачити раціональний термін (принципово, не менше трьох місяців) для статутних консультацій з Асамблеєю щодо проектів конвенцій і регулярно інформувати Асамблею щодо стану опрацювання проектів поправок, що містяться у її нормативних висновках;

5.4. разом з Асамблеєю вивчити шляхи і засоби перетворення Спільного Комітету на реальний форум для предметного діалогу і ефективних консультацій між двома органами, наприклад шляхом скликання його лише у разі необхідності й на рівні осіб, що приймають політичні рішення;

5.5. разом з Асамблеєю вивчити можливості надання вищого статусу і більшої політичної ваги традиційним обмінам думками між Постійним Комітетом Асамблеї і новим Головуючим Комітету Міністрів;

5.6. активізувати діалог з Асамблеєю в усіх напрямах, які довели свою ефективність, у т.ч. контакти між Президентом Асамблеї і Головою Комітету Міністрів, неформальні зустрічі між Президентським Комітетом Асамблеї і Бюро Комітету Міністрів, робочі контакти між комітетами Асамблеї і групами доповідачів Комітету Міністрів;

5.7. розглянути можливість створення механізму співпраці між Асамблеєю і Комітетом Міністрів і, у разі доцільності, іншими органами Ради Європи для забезпечення скоординованої діяльності з запобігання кризовим явищам і врегулювання конфліктів;

5.8. розглянути можливість запровадження належного рамкового механізму для обмінів думками між Асамблеєю і Комітетом Міністрів щодо пріоритетів Ради Європи на наступний рік і результатів за минулий рік.

Асамблея таким чином вважає, що внутрішнє функціонування Ради Європи, зокрема щодо відносин між її статутними органами, має бути приведене у більшу відповідність з демократичними принципами і цінностями, які вона захищає. Вона поновлює свої пропозиції, висловлені у Рекомендації 1763 (2006) щодо інституційного балансу в Раді Європи, і спонукає Комітет Міністрів:

6.1. підтримувати діалог з Асамблеєю щодо інституційних аспектів функціонування Організації;

6.2. більш активно відстежувати стан фактичного виконання усіх пропозицій, що містяться у Рекомендації 1763 (2006).