Неофіційний переклад з англійської

РЕФОРМУВАННЯ ООН ТА ДЕРЖАВИ-УЧАСНИЦІ РАДИ ЄВРОПИ

Резолюція 1688 (2009)[1]

1. ООН була заснована 64 роки тому, щоб "зберегти наступні покоління від лиха війни". Народжена на попелі світової катастрофи, ООН запобігла новому виненкненню катастрофи таких же масштабів. Крім того, необхідно скласти повагу ООН за її роль у зменшенні кількості та кількості жертв конфліктів у всьому світі, особливо з часу завершення Холодної війни.

2. Парламентська асамблея вважає ООН наріжним каменем із запобігання порушення миру, врегулювання конфліктів та розбудови миру й довіри в пост-конфліктних ситуаціях. Вона продовжує надавати ООН та багатостороннім відносинам постійну підтримку, як вже було зазначено в її рекомендаціях 1367 (1998) "Реформування ООН", 1476 (2000) "ООН на порозі нового сторіччя" та її Резолюції 1373 (2004)"Зміцнення ООН".

3. Незважаючи на її значні успіхи у збереженні миру та міжнародної безпеки, ООН терміново потребує реформування, яке має значні перспективи, щоб зробити її більш транспарентною, підзвітною та здатною давати відповідь глобальним викликам сьогоднішнього світу.

4. Асамблея зазначає, що багато пропозиції із реформування були висунуті за останні роки і віддає належне колишньому Генеральному секретарю ООН Кофі Аннану за його зусилля із забезпечення усесторонньої реформи Організації.

5. Тим не менш, Асамблея шкодує, що й досі не має пропозиції із реформування, спрямованої на покращення демократичного характеру ООН. В цьому контексті Асамблея нагадує про свою добре обґрунтовану позицію на підтримку започаткування парламентського виміру ООН, як це викладено в її Резолюції 1476 (2006) щодо парламентського виміру ООН, щоб вдосконалити транспарентність, підзвітність та демократичний контроль Організації та подолати прірву між ООН та народом.

6. Запровадження демократичного елементу в систему ООН стало навіть більш необхідним у відповідь на процес глобалізації: тільки світове правління може дати відповідь її викликам і таке світове правління, уособлене в ООН, повинно ґрунтуватися на демократичних принципах.

7. Щодо інституціональної реформи Асамблея знов висловлює упевненість в тому, що роль і авторитет Генеральної асамблеї ООН як "головного дорадчого, політико утворюючого та репрезентативного органу ООН" повинні бути поновленими. Ця роль могла би бути надалі зміцнена через започаткування або посилення парламентського елементу в структурі Генеральної асамблеї ООН, який складається або з представників міжнародних регіональних парламентських асамблей, або напряму обраних представників.

8. Щодо реформи Ради безпеки ООН, яка виявилась найбільш важко досяжним аспектом зусиль з реформування, Асамблея висловлює свою підтримку ідеї перехідної реформи Ради безпеки ООН, як запропонований Францією та Великобританією шлях подолання довготривалої складної ситуації, водночас вітаючи нові стимули в переговорному процесі, який розпочався у лютому 2009 року.

9. Стосовно забезпечення того, щоб захист прав людини у світі мав переважне значення над іншими обговореннями, Асамблея вважає, що будь-яке реформування Ради безпеки ООН має бути таким, щоб надати можливість цьому органу діяти швидко у випадках дійсних або загрозливих вагомих та широко розповсюджених порушеннях прав людини та щоб її дії не перешкоджалися застосуванням права вето зі сторони постійних членів Ради безпеки.

10. Крім того, Асамблея заохочує проведення переговорів щодо реформи методів роботи Ради безпеки поза рамок переговорів усебічного пакету реформ. Метою цієї реформи має бути покращення транспарентності роботи Ради безпеки та створення можливості для країн, які не є її членами, мати більш легкий доступ до неї та висловлювати їхні занепокоєння, коли вони відчувають, що їхні інтереси знаходяться під загрозою.

11. У світлі вищезазначеного Асамблея рекомендує країнам-учасницям Ради Європи досягти спільної позиції стосовно:

11.1. перехідної реформи Ради безпеки, що ґрунтується на створенні нової категорії місць не на постійній основі, які могли б обійматись триваліший період часу, ніж за нинішньою системою;

11.2. заборони застосування вето у випадку дійсних або загрозливих вагомих та широко розповсюджених порушень прав людини;

11.3. відособленої реформи методів роботи Ради безпеки поза рамок більш широкого процесу реформування;

11.4. шляхів відновлення ролі та авторитету Генеральної асамблеї, включаючи започаткування або посилення парламентського виміру;

11.5. шляхів покращення взаємодії між Радою безпеки та Генеральною асамблеєю.

12. Асамблея також запрошує уряди країн-учасниць Ради Європи до співробітництва, щоб скласти опис усіх їхніх різноманітних груп та пропозицій із реформування.