Provisional edition (видання)

1. Рівноправна участь жінок і чоловіків в політичному житті – це одна з основ демократії та одна з цілей Ради Європи, що була ще раз підтверджена Комітетом Міністрів Організації в травні 2009 року.

2. На жаль, через близько 35 років після першої Конференції ООН з питань жінок в місті Мехіко і через приблизно 15 років після четвертої Конференції в Пекіні, жінки залишаються недостатньо представленими в політиці. Жінки все ще зберігають менше 20% парламентських місць і міністерських портфелів в усьому світі та менш 5% посад глав держав. Недостатнє представництво є марною втратою талантів. Воно також ослаблює демократію і права людини.

3. Існує багато чинників, які призводять до недостатнього представництва жінок в політиці. Найголовнішим чинником є, ймовірно, існуюча десятиліттями негативна реакція на права жінок. В Європі суспільство продовжують характеризувати з погляду відносин, традицій і поведінки, які позбавляють жінок впливу в суспільному житті, дискримінують їх і тримають заручниками ролей і стереотипів, згідно з яким жінки не “підходять” для ухвалення рішень та політики. Несприятливі години засідань політиків і відсутність засобів догляду за дітьми можуть продовжувати стримувати жінок-кандидатів – політика підлаштована під чоловіків, які не несуть навіть мінімальної частки сімейної відповідальності і які покладаються в домашніх справах на своїх дружин.

4. Описані вище відносини, традиції і поведінка впливають на інституційний, партійний і виборчий ландшафт країни; проте, з другого боку, зміна в цьому ландшафті може також впливати на відношення суспільства. Заміна виборчої системи на іншу, більш сприятливу для представництва жінок в політиці, зокрема, через прийняття ґендерних квот, може призвести до більш збалансованого в гендерному відношенні, і тому більш законного політичного і суспільного ухвалення рішень. Це вже було визнано Комітетом Міністрів в рекомендації Rec(2003) 3 щодо збалансованої участі жінок і чоловіків в політичному і суспільному ухваленні рішень і знову підтверджено Парламентською асамблеєю в кількох випадках – востаннє під час нагородження першим Призом ґендерної рівності у вересні 2009 року.

5. Проте, заміни виборчої системи недостатньо: щоб бути дійсно ефективною, ця заміна повинна супроводжуватися такими заходами як ґендерно чутлива цивільна освіта та усунення гендерних стереотипів і “притаманного” упередженого ставлення до кандидатів жінок, зокрема в рамках політичних партій та ЗМІ. У деяких країнах-членах Ради Європи конституції також потребують змін для супроводу гендерної рівності та анти-дискримінаційних положень необхідним винятком, що дозволяє вживати позитивні дискримінаційні заходи щодо недостатньо представленої статі без розгляду їх в якості порушення принципу рівності;

6. Асамблея вважає, що нестача рівноправного представлення жінок і чоловіків в політичному і суспільному виробленні рішень є загрозою легітимності демократії і порушенням права людини на гендерну рівність, і тому рекомендує, щоб держави члени виправили цю ситуацію в пріоритетному порядку шляхом:

6.1. ув’язки гендерної рівності та анти-дискримінаційних положень в своїх конституціях та виборчих законах з необхідним винятком, що дозволяє вживати позитивні дискримінаційні заходи щодо недостатньо представленої статі, якщо вони ще не зробили цього, як попередню умову, визнану Європейською Комісією Ради Європи «За демократію через право» (Венеціанською Комісією);

6.2. повного виконання рекомендацій, що містяться в рекомендації Комітету Міністрів Rec (2003) 3 щодо збалансованої участі жінок і чоловіків в політичному і суспільному ухваленні рішень, в рекомендації 1674 (2004) Парламентської асамблеї щодо участі жінок у виборах та в резолюції 1489 (2006) щодо механізмів забезпечення участі жінок в ухваленні рішень, а також в рекомендації 273 (2009) Конгресу місцевих і регіональних органів влади Ради Європи, зокрема стосовно проблем заміни виборчих систем та введення ґендерних квот;

6.3. перетворення їхньої виборчої системи на систему, більш сприятливу для представництва жінок в парламенті:

6.3.1. в країнах з системою пропорційного представництва розглядати введення правової квоти, яка забезпечує не тільки високу пропорцію кандидатів жінок (в ідеалі, як мінімум 40%), але й суворе впорядковане правило (наприклад, систему "зіппер" - чергування кандидатів чоловіків і кандидатів жінок) та ефективні санкції (переважно не фінансові, а скоріше неприйняття списків кандидатур/кандидатів) за неузгодженість, ідеально в комбінації із закритими списками у великому виборчому окрузі та/або загальнонаціональному виборчому окрузі;

6.3.2. в країнах з мажоритарними або плюралістичними системами розглядати введення принципу вибору кожною партією кандидата між, як мінімум, однією жінкою і одним чоловіком в кожному партійному окрузі, або знайти інші шляхи забезпечення збільшеного представництва жінок в політиці, таких як, наприклад, застосування інноваційних обов'язкових ґендерних квот в рамках політичних партій, або «списків первинного відбору «всі-жінки» або «здвоєних» виборчих округів, що знову ж таки супроводжуються ефективними санкціями;

6.4. обмеження законом кількості політичних посад (на місцевому, регіональному, національному або європейському рівні), які можна займати одночасно;

6.5. заохочення політичних партій до добровільного прийняття ґендерних квот і вжиття інших позитивних заходів також в рамках їхніх власних структур ухвалення рішень та, особливо, партійної структури, відповідальної за номінацію кандидатів на вибори;

6.6. супровід цих змін такими заходами як, наприклад, ґендерно чутлива цивільна освіта та усунення гендерних стереотипів і “притаманного” упередженого ставлення до кандидатів жінок, зокрема в рамках політичних партій, а також ЗМІ та профспілках.