Повага до свободи медіа

Рекомендація 1897 (2010)[1]

Згадуючи свою Резолюцію 1535 (2007) стосовно погроз життю і свободі висловлення журналістів Парламентська асамблея з серйозною стурбованістю зазначає, що напади на медіа і журналістів, а також інші серйозні порушення свободи медіа зросли числом, і що щонайменше двадцять журналістів було вбито в Європі з 2007 року. Ці тривожні факти вимагають рішучого ствердження, що свобода медіа є необхідною умовою демократії і відтак – членства у Раді Європі. Країни-члени і Рада Європи мусять робити більше для забезпечення поваги до свободи медіа і безпеки журналістів.

У своїй Резолюції 1535 (2007) Асамблея постановила створити спеціальний моніторинговий механізм ідентифікації та аналізу замахів на життя і свободу висловлення журналістів у Європі, а також досягнень національних правоохоронних органів і парламентів у розслідуванні таких замахів. На підтримку цієї резолюції Асамблея вітає і підтримує призначення доповідача щодо свободи медіа від свого Комітету з питань культури, науки і освіти.

Асамблея високо цінує роботу Представника ОБСЄ з питань свободи медіа і сподівається на тривалу і більш тісну співпрацю. Вона також високо оцінює активний внесок таких організацій як Міжнародна федерація журналістів, Асоціація європейських журналістів, Асоціація європейських газетних видавців, Стаття 19, Міжнародний інститут медіа і Репортери без кордонів у справу ідентифікації порушень свободи медіа.

Асамблея висловлює жаль щодо факту, що з часу ухвалення Резолюції 1535 (2007) Російська Федерація не спромоглася належним чином завершити розслідування і винести вирок щодо вбивства Анни Політковської у Москві 7 жовтня 2006 року і забезпечити вільну й безпечну роботу журналістів. З 2007 року в Росії загинули ще 13 журналістів: Іван Сафронов, Вячеслав Іфанов, Іліас Шурпаєв, Гаджі Абашилов, Сергій Протазанов, Магомед Євлоєв, Тельман Алішаєв, Шафіг Амрахов, Анастасія Бабурова, Вячеслав Ярошенко, Наталія Естемірова, Абдулмалік Ахмеділов і Ольга Котовська.

Асамблея також висловлює жаль щодо факту, що організована злочинність у декількох країнах-членах загрожує безпеці журналістів, в той час як зусилля правоохоронних органів залишаються неефективними у протидії таким загрозам. Асамблея сумує з приводу вбивства Георгія Соєва у Болгарії 7 квітня 2008 року, Іво Пуканіча і Ніко Франджича в Хорватії 23 жовтня 2008 року, а також Джихана Севенера в Туреччині 18 грудня 2008 року. Критичні медіа відіграють важливу роль у виявленні і висвітленні випадків корупції і організованої злочинності. Громадськість має право отримувати від медіа інформацію щодо таких фактів. Держави мають підтримувати такі медіа.

Згадуючи свою Резолюцію 1438 (2005) щодо свободи медіа і умови роботи журналістів у зонах конфліктів, Асамблея висловлює жаль з того приводу, що війна між Росією і Грузією в 2008 році також забрала життя Олександра Клімчука, Грігола Чіхладзе, Стана Сторіманса і Гіоргія Рамішвілі.

Асамблея вітає поправки до Статті 301 Турецького Карного кодексу, але висловлює сум щодо факту, що Туреччина не скасувала Статтю 301 і не завершила розслідування убивства Хранта Дінка у Стамбулі 19 січня 2007 року, особливо стосовно можливих помилок поліції і сил безпеки. Кримінальні звинувачення були висунуті проти багатьох журналістів на підставі дещо зміненої Статті 301, яка усе ще порушує Статтю 10 Європейської Конвенції прав людини.

Посилаючись на Резолюцію 1577 (2007) “У напрямі декриміналізації дифамації”, Асамблея підтверджує, що закони щодо дифамації та образи не повинні використовуватися для придушення критичних зауважень та іронії у медіа. Репутація нації, військових та історичних особистостей або релігія не можуть і не повинні захищатися законами про дифамацію та образи. Уряди і парламенти повинні чітко і відкрито відкидати хибні уявлення про національні інтереси, які б спрямовувалися проти діяльності журналістів. Націоналізм ніколи більше не повинен стати оманливим приводом для вбивства журналістів, або позбавлення їх прав на свободу.

Асамблея відзначає з тривогою, що до ЗМІ застосовуються надмірні каральні санкції. Члени урядів і парламентів не повинні використовувати свій політичний вплив для придушення критичних медіа, радше долучатися до конструктивних дебатів через усі ЗМІ.

10. Асамблея підтверджує, що введення цифрового віщання не повинно використовуватися для дискримінації окремих телерадіокомпаній з політичних або партійних міркувань.

11. Таким чином, Асамблея рекомендує Комітету Міністрів:

11.1. переглянути національні законодавства і практики щоб переконатися, що анти-терористичні заходи жодним чином не суперечать свободі медіа, згідно з Рекомендацією 1706 (2005) щодо медіа і тероризму;

11.2. сприяти країнам-членам у професійній підготовці суддів, правоохоронних органів і поліції в ключі поваги до свободи медіа, особливо стосовно захисту журналістів і медіа від загрози насильства;

11.3. надати цілковиту підтримку механізму, запропонованому Постійним Комітетом стосовно медіа і нових комунікаційних послуг з метою забезпечення відповідності зі Статтею 10 Європейської Конвенції прав людини та іншими стандартами Ради Європи у сфері свободи медіа;

11.4. закликати уряди усіх країн-членів, особливо Азербайджану, Російської Федерації і Туреччини, переглянути свої законодавства про дифамацію та образи і їхнє практичне застосування у відповідності з Резолюцією 1577 (2007) Асамблеї;

11.5. закликати уряди усіх країн-членів, особливо Вірменії, Азербайджану, Молдови, Російської Федерації і України, а також Білорусі забезпечувати справедливий і рівний доступ усіх політичних партій і кандидатів до медіа перед виборами, і приділяти особливу увагу цьому питанню під час оцінки майбутніх виборів;

11.6. закликати уряд Російської Федерації забезпечити розслідування і винесення вироків щодо значної кількості вбивств журналістів-критиків;

11.7. закликати уряд Вірменії переглянути своє законодавство щодо видачі ліцензій на телерадіомовлення, ухвалене як контрзахід до рішення Європейського Суду з прав людини стосовно справи Мелтекс Лтд. і Месроп Мовсесян проти Вірменії від 17 червня 2008 року;

12. Посилаючись на свою Резолюцію 1636 (2008) та базові принципи оцінювання свободи медіа, Асамблея вимагає від Генерального секретаря Ради Європи виділити необхідні ресурси для:

12.1. критичного співставлення на постійній основі інформації від організацій, які опікуються свободою медіа, включаючи Міжнародну федерацію журналістів, Асоціацію європейських журналістів, Асоціацію європейських газетних видавців, Міжнародний інститут медіа, Статтю 19 і Репортерів без кордонів під час ідентифікації порушень свободи медіа;

12.2. систематичного аналізу цієї інформації, країна за країною, з використанням показників свободи медіа, визначених у Резолюції 1636 (2008);

12.3. забезпечення загального доступу громадськості до цієї інформації в електронній формі на сайті Ради Європи, а також додатково у друкованому вигляді;

12.4. підготовки електронних і друкованих звітів щодо цієї інформації та аналізу на адресу урядів і парламентів країн-членів та медіа, не рідше ніж кожні три місяці, із висвітленням важливих нещодавніх подій у кожній країні та – де необхідно – з вимогою вжиття відповідних правозахисних заходів.

13. Посилаючись на свою Резолюцію 1387 (2004) щодо монополізації електронних та друкованих медіа і можливих зловживань владою в Італії, Асамблея звертається до Венеціанської Комісії з проханням підготувати висновок щодо того, чи було законодавство Італії адаптоване, і коли так, то якою мірою, до врахування її Висновку щодо відповідності італійських законів “Гаспаррі” та “Фраттіні” стандартам Ради Європи у галузі свободи висловлення і плюралізму медіа, ухваленому Венеціанською Комісією на її 63-й пленарній сесії (Венеція, 10-11 червня 2005 року).

14. Асамблея з занепокоєнням звертає увагу на офіційні попередження, висловлені Міністерством юстиції Білорусії 13 січня 2010 року на адресу Асоціації журналістів Білорусії, заперечуючи її міжнародно визнану роботу в інтересах журналістів, медіа та реформ медіа. Згадуючи свою Резолюцію 1372 (2004) щодо переслідування ЗМІ в Білорусії, Асамблея підтверджує, що свобода медіа є основоположною умовою для демократії та вимогою для членства в Раді Європи. Асамблея закликає відомства Білорусії не зловживати арбітражними адміністративними повноваженнями для незаконного обмеження прав на свободу висловлення та свободу об’єднання, відповідно до статті 19 та 22 Міжнародної конвенції з громадянських та політичних прав та статті 10 та 11 Європейської конвенції з прав людини. Так як Білорусія є асоційованим членом Венеціанської комісії, Асамблея просить Венеціанську комісію проаналізувати сумісність таких попереджень Міністерства юстиції Білорусії з універсальним стандартами прав людини.

15. Асамблея запрошує сторони-учасниці Парціальної Угоди “Група країн проти корупції” (GRECO) наголошувати у своїй діяльності на важливості свободи медіа і ролі журналістики розслідувань у боротьбі з корупцією, і запросити Європейський Союз приєднатися до GRECO.

16. Асамблея запрошує Агенцію Європейського Союзу за фундаментальні права, а також національні інституції з прав людини у країнах-членах до співпраці з Радою Європи у наданні сприяння урядам, судам і ЗМІ у їхньому пошуку засобів правового захисту від серйозних порушень свободи медіа.

17. З метою реалізації публікацій, зазначених вище у пункті 12, Асамблея запрошує Міжнародну федерацію журналістів, Асоціацію європейських журналістів, Асоціацію європейських газетних видавців, Статтю 19, Міжнародний інститут медіа, Репортерів без кордонів та інші організації, що опікуються свободою медіа, продовжувати регулярно надавати Асамблеї і доповідачу з питань свободи медіа Комітету з питань культури, науки і освіти інформацію стосовно серйозних порушень свободи медіа в Європі, яка може вимагати міжпарламентської уваги та відповідних наступних дій.