Попередня редакція

 

Рекомендація 1950 (2011)

 

Захист  джерел інформації журналістів


1. Парламентська
асамблея нагадує, що вільне здійснення журналістської діяльності є складовою права на свободу висловлювань та інформації, які гарантуються ст.10 Європейської конвенції про права людини (STE No.5)
(Конвенція). Це право є основою для створення демократичного
суспільства та необхідною умовою для його прогресу та розвитку кожної особистості. Вільні засоби масової інформації – незалежні та плюралістичні є найважливішим компонентом будь-якого по-справжньому демократичного суспільства. Демократія та належне управління вимагає підзвітності та прозорості. У зв'язку з цим, засоби  масової інформації відіграють важливу роль у громадському контролі за державними та приватними секторами суспільства.

 

2. Посилаючись  на Рекомендацію No.R(2000)7 Комітету міністрів про право журналістів не розкривати свої джерела інформації, Асамблея ще раз підтвердила, що захист джерел інформації журналістів є основною
умовою для вільного здійснення журналістської практики та дотримання громадських прав у питаннях, що становлять спільний інтерес, як зазначено Європейським судом з прав людини у його прецедентному праві відповідно до ст.10 Конвенції.


3.
Асамблея  висловлює своє занепокоєння  з приводу зростаючої кількості випадків у Європі, коли уряд примушує чи намагається примушувати журналістів оприлюднювати свої джерела незважаючи на чіткі правила, встановлені Європейським судом з прав людини та Комітетом міністрів. Ці порушення є більш поширеними у державах-членах де  відсутнє чітке законодавство. Що стосується журналістських розслідувань, захист джерел є навіть більш важливим, як зазначено у декларації Комітету міністрів від 26 вересня 2007 року про захист та заохочення журналістських розслідувань.


4. Посилаючись на новий закон про пресу та медіа Угорщини (Закон
CIV 2010 року про свободу преси і основоположні норми медіа простір), Асамблея висловлює занепокоєність тим, що обмеження на реалізацію свободи засобів масової інформації закріпленою статтею 4(3) і винятків щодо права журналістів не розкривати свої джерела, передбачених статтею 6 цього Закону видається, надмірно широким що  може призвести до тяжких стримуючий наслідків для свободи ЗМІ. Цей Закон не встановлює ані процедурні умови, що стосуються розкриття інформації, ані гарантії для журналістів, до яких звернулися з проханням розкрити свої джерела. Асамблея закликає уряд і парламент внести поправки до цього закону, намагаючись гарантувати те, щоб його запровадження не суперечило праву, закріпленому у статті 10 Конвенції.

 

5. Влада  не повинна вимагати розкриття  інформації, яка ідентифікує джерело тільки якщо критерії зазначені у п.2 ст. 10 Конвенції були дотримані і коли чітко встановлено, що не існує альтернативних шляхів
крім оприлюднення або вони були вичерпані, або громадський інтерес щодо оприлюднення перевищує інтерес щодо нерозголошення, і пріоритетним залишається необхідність оприлюднення.

 

6.  Оприлюднення інформації, що ідентифікує джерело має бути лише в окремих випадках, коли громадські та приватні інтереси знаходяться під загрозою та можуть бути чітко визначені. У виняткових обставинах,
компетентний орган, який жадає оприлюднення інформації, повинен зазначити причини своєї зацікавленості в оприлюдненні джерел та пояснити, чому  зацікавленість у розкритті переважає нерозголошення, і
чому інші альтернативні рішення були відкинуті у якості доказів. Так як національне законодавство захищає розголошення  джерел,
 примус до оприлюднення не повинен мати місце.

 

7. Посилаючись на Рекомендацію № R(2003) 13 Комітету міністрів про надання   інформації щодо кримінальних справ засобами масової інформації, Асамблея підтвердила, що громадськість повинна мати можливість отримувати через ЗМІ інформацію про діяльність поліції та судових органів, у тому числі і по кримінальним справам, що становлять
громадський інтерес, якщо він не впливає на презумпцію невинуватості підозрюваного або обвинуваченого, гарантовані ст. 6 Конвенції, на право на повагу до приватного життя відповідно до ст.8 Конвенції, на
конфіденційність розслідування і поліцейські застереження.

 


8. Право журналістів не розкривати свої джерела також охоплює
інформацію з поліції та судових органів. Якщо інформація була передана журналістам нелегально, то поліція та органи правосуддя повинні проводити внутрішні  розслідування замість того, щоб просити журналістів оприлюднювати свої джерела.

 

9. Стосовно ст.10 Конвенції, яка захищає право громадян на інформацію у питаннях, що становлять спільний інтерес, будь хто маючи факти, які становлять суспільний інтерес або володіючи інформацією про них, повинен бути в змозі опублікувати її у джерелах засобів масової інформації, в тому числі мережі Інтернет або передати журналістами у порядку конфіденційності.

10. У відношенні права кожної людини конфіденційно оприлюднювати у ЗМІ або іншими засобами інформацію про державні правопорушення  або інші злодіяння, що стосуються громадськості,  Асамблея нагадує  про свою резолюції  1729 (2010) та Рекомендацію 1916 (2010) про захист "інформаторів" і підтверджує, що держави-члени повинні                      переглянути своє законодавство в цій сфері для забезпечення дотримання узгодженості національних норм з європейськими стандартами, зазначеними в цих текстах.


11. Так само як змінився медіа простір, у зв’язку з технологічною конвергенцією, змінилися і професійні вимоги до журналістів за останнє десятиріччя. Сучасні засоби масової інформації все більше покладаються на послуги мобільного зв'язку та Інтернету. Вони ширше використовують
інформацію та зображення надані особами, які не є журналістами. Ці
особи також поширюють свою власну інформацію та зображення, або ту, що надійшла від третіх осіб, Інтернет ресурсів, які доступні для більш широкої аудиторії, часто необмеженої. За таких умов, необхідно
уточнити застосування прав журналістів не розкривати свої джерела інформації.

 

12. Асамблея  знову підтверджує, що конфіденційність  журналістських джерел не повинна бути поставлена під сумнів у зв'язку із зростанням технологічних можливостей уряду контролювати використання журналістами мобільного зв'язку та інтернет-ЗМІ. Перехоплення кореспонденції, спостереження за журналістами або обшук і вилучення інформації не повинні підривати захист журналістських джерел. Інтернет провайдери і телекомунікаційні компанії не повинні бути зобов'язані розкривати інформацію, яка могла б виявити джерела журналістів - порушення ст.10 Європейської конвенції з прав людини.

13. Посилаючись на Директиву 2006/24/CЕ Європейського Союзу від  15 березня 2006 року про збереження даних, одержаних чи оброблених у
зв'язку з наданням послуг електронних комунікацій, доступних
громадськості або громадським мережам зв'язку, Асамблея підкреслює
необхідність забезпечення застосування законодавчих положень, прийнятих державами-членами для застосування цієї директиви до прав
журналістів не розкривати свої джерела, у відповідності до                        ст.10 Європейської Конвенції з прав людини та права на повагу приватного життя, гарантованого ст.8 Конвенції. Асамблея також підкреслює важливість забезпечення узгодженості між  національним законодавством та статтями 16 і 17 Конвенції про кіберзлочинність (SТЕ No. 185) (“Будапештська конвенція”).


14. Асамблея вітає той факт, що  у професійному кодексі поведінки
журналісти висловили, про зобов'язання  не розкривати свої джерела інформування в разі отримання  конфіденційної інформації. Відповідно до цього правила етики, джерела  можуть бути впевнені у конфіденційності  та передачі інформації, що становить  громадський
інтерес журналістам.  Асамблея закликає журналістів  та їх організацій
за допомогою  самоорганізації забезпечити  не  розкриття своїх джерел.

 

15. Права журналістів не розкривати свої джерела інформації це професійний привілей, спрямований на заохочення джерел надавати їм важливу інформацію, яку вони не будуть надавати без зобов’язання про конфіденційність. Таких самих відносини довіри не існує по відношенню до не журналістів, як наприклад до осіб, які мають веб-сайт або блог. Таким чином, не журналісти, не можуть користуватись правом журналістів не розкривати свої джерела.

 

16. Асамблея вітає роботу в питанні свободи ЗМІ здійснену Комісаром Ради Європи з прав людини і звертається до Комісара звернути особливу увагу, під час відвідування держав-членів і зустрічі з уповноваженими з прав ЗМІ, на захист конфіденційності журналістських джерел.

 

17. Асамблея рекомендує Комітету міністрів:

 

17.1. закликати держав-членів, які не мають законодавства, що передбачає право журналістів не розкривати свої джерела інформації прийняти закон, відповідно до практики Європейського суду з прав людини та Рекомендації   R (2000) 7 Комітету Міністрів;

 

17.2. допомагати державам-членам аналізувати та покращувати їх законодавство про конфіденційність журналістських джерел, зокрема, підтримуючи перегляд національного законодавства в галузі моніторингу, боротьбі з тероризмом, збереженні даних і доступу до телекомунікаційних записів;

 

17.3. запросити відповідний керівний комітет підготувати у співробітництві з організаціями журналістів і організаціями, які захищають свободу ЗМІ, принципи для прокурорів і поліцейських, і навіть навчальні матеріали для суддів, про право журналістів не розкривати свої джерела інформації відповідно до Рекомендацій No.R (2000) 7 і No.R (2003) 13 Комітету міністрів та судової практики Європейського суду з прав людини;

 

17.4. запросити відповідний керівний комітет підготувати для уряду та зацікавлених приватних постачальників послуг принципи щодо захисту конфіденційності журналістських джерел у контексті перехоплення або розкриття комп'ютерних даних і трафіку комп’ютерних мереж відповідно до статей 16 і 17 Конвенції про кіберзлочинність та статей 8 та 10 Європейської конвенції з прав людини.