Неофіційний переклад з англійської

Парламентська Асамблея Ради Європи

Резолюція 1928[1]

Гарантування прав людини стосовно релігії та переконань і захист релігійних громад від насильства

1. Парламентська Асамблея занепокоєна зростанням кількості жорстоких нападів на релігійні громади і окремих осіб в усьому світі за ознакою їхньої релігії або переконань. Вона зазначає, що існує не тільки фізичне, а й психологічне насильство по відношенню до осіб через їх приналежність до певної релігії або переконань і категорично засуджує подібне насильство у недвозначний спосіб.

2. Асамблея нагадує, що свобода думки, совісті та релігії є універсальними правами людини, закріпленими в статті 9 Європейської конвенції права людини (ETS № 5) та в статті 18 Загальної декларації прав людини, яку кожна держава-член Організації Об'єднаних Націй зобов'язалась дотримуватись: «Кожна людина має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученні, богослужінні і здійсненні релігійних та ритуальних обрядів».

3. Асамблея також хотіла б звернути увагу на статтю 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1996 р. та Декларації Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на основі релігії або переконань 1981 р.; крім того, вона підтверджує надзвичайну важливість автономії релігійних громад та їх відокремлення від держави, а також нейтральність і неупередженість держави у релігійних питаннях.

4. Асамблея наполегливо звертає увагу на важливість дотримання свободи совісті та релігії, яке може бути предметом обмеження у разі необхідності в демократичному суспільстві. Відповідними у даному контексті є наступні тексти: Рекомендація 1162 (1991) щодо внеску ісламської цивілізації в європейську культуру; Рекомендація 1396 (1999) «Релігія та демократія»; Рекомендація 1720 (2005) «Освіта і релігія»; Резолюція 1464 (2005) «Жінки та релігія в Європі»; Резолюція 1510 (2006) «Про свободу вираження поглядів і повагу до релігійних переконань»; Рекомендація 1804 (2007) «Держава, релігія, світське суспільство і права людини»; Резолюція 1535 (2007) «Про загрози життю і свободі вираження думки журналістів»; Резолюція 1580 (2007) «Небезпека креаціонізму для освіти»; Резолюція 1605 (2008) та Рекомендація 1831 (2008) «Про європейські мусульманські громади, що стикаються з проблемою екстремізму»; Рекомендація 1805 (2007) «Про блюзнірство, релігійні образи і вираження ненависті до осіб на релігійному підґрунті»; Резолюція 1743 (2010) та Рекомендація 1927 (2010) «Про Іслам, ісламізм і ісламофобію в Європі»; і Рекомендація 1957 (2011) «Про насильство проти християн на Близькому Сході».

5. Асамблея звертається до Резолюції 1510 (2006) «Про свободу вираження поглядів та повагу до релігійних вірувань», в якій вона заявляє, що «свобода вираження, яка захищається статтею 10 Європейської конвенції про права людини, більше не повинна зазнавати обмежень через зростаючу чутливість деяких релігійних груп». Вона підкреслює, що, як правило, свобода вираження не повинна обмежуватись через чутливість будь-якої групи в демократичному суспільстві.

6. Асамблея засуджує будь-які випадки створення негативних стереотипів осіб за ознакою релігії, а також пропаганду релігійної ненависті, що складає підбурювання до дискримінації, ворожнечі або насильства.

7. Асамблея також хоче наполягти на потребі боротьби з усіма формами релігійного фундаменталізму і маніпулювання релігійними переконаннями з терористичною метою. Освіта і діалог є двома важливими інструментами, які можуть сприяти запобіганню таких негативних і небезпечних тенденцій.

8. Хоча прийнято вважати, що релігійні громади краще захищені в Європі, ніж в Африці, Азії і на Близькому Сході, проблеми ще існують у державах-членах Ради Європи. Зокрема, в деяких державах-членах нещодавні конституційні реформи викликають серйозну стурбованість у плані їхньої сумісності зі Статтею 9 Європейської конвенції з прав людини. Асамблея визнає, що якщо ми хочемо заслуговувати на довіру у наших зносинах з країнами, що не є членами, такі проблеми мають визнаватися, вирішуватися та усуватися.

9. Тому Асамблея закликає держави-члени:

9.1. забезпечити рівне ставлення з боку держави та державних органів до всіх осіб та громад незалежно від релігії, вірувань або нерелігійних переконань;

9.2. підтвердити, що повага до прав людини, демократії та громадянських свобод є спільною основою, на якій вони будують свої відносини з третіми країнами, та переконатися, що в усіх угодах між ними та третіми країнами включено пункт про демократію, який враховує свободу віросповідання;

9.3. під час двосторонніх політичних діалогів брати до уваги становище релігійних громад у цих країнах, зокрема, в тих країнах, де діють закони про покарання за релігійну образу;

9.4. підтвердити, що свобода віросповідання, совісті та релігії є невід'ємною частиною європейської системи захисту прав людини, гарантованих Європейською Конвенцією з прав людини;

9.5. дотримуватися своїх обов’язків та зобов'язань для того, щоб гарантувати цілковите виконання цих основоположних прав;

9.6. врахувати особливий статус жінок і молодих дівчат в численних традиційних релігійних оточеннях, захищати жінок та молодих дівчат, слідкувати за тим, щоб релігія ніколи не була б виправданням для насильства проти жінок, злочини честі, спалення невісток, примусові браки, жіноче обрізання, навіть членами їх власних релігійних громад;

9.7. заохочувати, як на національному рівні, так і на рівні Комітету Міністрів, політику, яка враховує питання повної поваги та ефективного захисту фундаментальних прав релігійних меншин, визначених за релігією або переконаннями;

9.8. слідкувати за тим, щоб вірування і традиції осіб і громад у суспільстві поважали, повністю гарантуючи належний баланс з правами інших у відповідності до судових практик Європейського суду з прав людини;

9.9. слідкувати за тим, щоб релігійні переконання мали місце в публічній сфері, гарантуючи свободу думки щодо охорони здоров'я, освіти та державної служби, забезпечити, щоб права інших не дискримінувалися та їх поважали і, щоб гарантувався доступ до правових послуг;

9.10. гарантувати право на чітко визначену свідому відмову у відношенні морально чутливих обставин, таких, як військова служба або послуги пов’язані з медициною та освітою, відповідно також до різних рекомендацій, прийнятих раніше Асамблеєю, забезпечити, щоб права інших не дискримінувалися та їх поважали і, щоб гарантувався доступ до правових послуг;

9.11. в той самий час, гарантуючи фундаментальне право дітей на освіту в об’єктивний, критичний та плюралістичний спосіб, повагу права батьків забезпечувати дану освіту і виховання таким чином, щоб це відповідало їх власним релігійними і філософським переконанням;

9.12. переглядати свої правові норми у випадках, коли вони суперечать свободі зібрання релігійних груп (включаючи Церкви), визначених за релігією або віруваннями;

9.13. забезпечити повне дотримання статті 9 Європейської конвенції з прав людини і відповідних судових практик Європейського суду з прав людини починаючи з 1949 року і повагу та реалізацію в межах закону свободи релігійних громад та осіб, визначених за релігією або переконаннями;

9.14. визнати потребу забезпечити міжнародним захистом, тих, хто шукає притулку через релігійні переслідування;

9.15. належно врахувати можливість перетинань між расизмом, ксенофобією і ненавистю на релігійному підґрунті, розуміючи те, що такі дії спрямовані часто проти громад мігрантів.

10. Асамблея також закликає ті країни, що не є членами і мають статус партнерів за демократію, послідовно рухатися до прийняття вищезазначених принципів та цінностей і вирішує проводити моніторинг їх відповідності.

11. Крім того, Асамблея наполегливо закликає всі держави, в яких сталися випадки насильства проти релігійних громад і осіб, визначених за релігією або віруваннями:

11.1. категорично засуджувати не лише напади на безневинних людей, але також застосування насильства загалом, так само як і всі форми дискримінації та нетерпимості, включаючи ворожі висловлювання, на основі релігії і переконань;

11.2. продовжувати і посилювати своїх зусиль у боротьбі та запобіганні таких випадків і притягнути до відповідальності порушників;

11.3. заохочувати правильне та об'єктивне вивчення релігій і не релігійних переконань, у тому числі меншин;

11.4. активно підтримувати ініціативи, спрямовані на заохочення міжрелігійного і міжкультурного вимірів діалогу;

11.5. забезпечити ефективний захист релігійних громад і осіб, визначених за релігією або віруваннями і їх місць зібрань та культових споруд, в тому числі меншин;

11.6. поважати й охороняти культурну спадщину різних релігій.

12. Асамблея закликає всіх релігійних лідерів в Європі засуджувати напади на релігійні громади та інші конфесійні групи, і прийняти принцип рівної поваги до всіх людей, незалежно від їх релігії.

13. Рада Європи закликає держав-членів, у яких реституція майна церков ще не завершилася, прискорити цей процес і завершити його у короткостроковій або середньостроковій перспективі. Цей процес не має знаходитися ані під тиском, ані під впливом будь-якої політичної ідеології або уряду.

14. У підсумку, Асамблея закликає Європейський Союз у своєму політичному діалозі з державами не членами посилити моніторинг за ситуацією із релігійними громадами і особами, визначеними за релігією або переконаннями.

---

[1] Дебати Асамблеї 24 квітня 2013 року (14-е засідання) (Див. Док. 13157, доповідь Комітету з політичних питань і демократії. Доповідач: пан Волонте. І док.13178 Висновок Комітету з питань міграції, біженців і переміщених осіб. Доповідач: пан Тюркеш. Текст прийнятий Асамблеєю 24 квітня 2013 року (14-е засідання).