Неофіційний переклад з англійської

Парламентська асамблея Ради Європи

Резолюція 2001 (2014)

Насилля в та через ЗМІ

1. Парламентська асамблея наголошує, що засоби масової інформації відіграють важливу роль у повсякденному житті сучасних суспільств. У цьому контексті викликають тривогу випадки крайнього насилля, вчинені людьми, які до цього піддавалися інтенсивному впливу жорстоких ЗМІ. Тому надзвичайно важливим для демократичних суспільств є належне опрацювання цього взаємозв’язку.

2. За останнє десятиліття медійний простір змінився у зв'язку з величезним розвитком Інтернету та інтернет-ЗМІ. Останнє, і зближення традиційних ЗМІ та соціальних мереж з можливістю обміну інформацією між користувачами, створили нові форми насилля в ЗМІ. Через це існуючі правила та положення щодо насилля в ЗМІ стикаються з проблемами як юридичного, так і практичного характеру.

3. Насилля в і через ЗМІ може набувати різних форм, починаючи з явного або вербального до зображення психологічного або фізичного насилля, у тому числі сексуального. Таке насилля може бути спрямоване на вигаданих персонажів або людей, з урахуванням того, що відмінності між цими двома категоріями стираються завдяки технологічним досягненням у комп'ютерній анімації. Інтерактивність комп’ютерних ігор, можливостей Інтернет (соціальних мереж, чатів, пошукових систем, покупок в Інтернеті) і загальна доступність до цих медіа (через смартфони) створюють додаткові можливості для користувачів використовувати розкручене в і через ЗМІ насилля та ідентифікувати себе.

4. Через свою сильну активність у деяких нових медіа діти (до 18-ти річного віку) є особливо вразливими до нових форм насилля, що циркулює у медіа та передається ними і до усіх суміжних ризиків; через це їхнє становище заслуговує на особливу увагу.

5. Особливо серйозним аспектом цього розвитку є ЗМІ, які закликають до насилля, або виправдовують насильницьку поведінку через медіа- продукти або послуги. Кібер-залякування є однією з форм міжособистісної агресії, яка використовує Інтернет і мобільні телефони як зброю, але також може бути наслідком підбурювання до насилля в засобах масової інформації. Разом з іншими факторами така агресія може також призвести до само-агресії або самогубства.

6. Сприйняття насилля може відрізнятися в різних людей та суспільств і може змінюватися з плином часу, але я, загально визнано в Європі, що свобода висловлення поглядів та інформації відповідно до статті 10 (ETS № 5) Європейської конвенції з прав людини, не стосується ні дитячої порнографії, ні висловлювання ненависті. Дитяча порнографія і картини насилля щодо дітей, так само як і грубі порушення прав дітей, розглядалися Асамблеєю, зокрема у Резолюції 1834 (2011) і Рекомендації 1980 (2011) "Боротьба із зображенням насилля щодо дітей через непересічні і скоординовані міжнародні дії". Насилля може також розкручуватися через ЗМІ опосередковано, наприклад через представлення дітей у надмірно сексуальному образі.

7. Для того, щоб адекватно вирішити проблеми насилля в засобах масової інформації, всі зацікавлені сторони повинні визнати і виконувати свої відповідні обов'язки. Держави мають зобов'язатися боротися з різними формами насилля в ЗМІ, захищати неповнолітніх від шкідливого впливу насилля в ЗМІ та забезпечити доступ користувачів до інформації щодо насилля у тих чи інших службах або медійних продуктах. Виробники, зокрема комерційні виробники, контенту із насилля повинні нести редакційну та комерційну відповідальності. Користувачі, а також батьки неповнолітніх користувачів, також відповідальні за їх використання.

8. Хоча довести наявність причинно-наслідкового зв'язку між впливом медійної послуги або медійного продукту, що транслюють насилля, на окрему особу і наступним актом агресії чи насилля, вчиненим цією особою, загальний вплив жорстоких ЗМІ на поведінку окремих осіб чи суспільства в цілому заперечувати не можна. Комерційні виробники насильницького контенту несуть соціальну відповідальність за боротьбу з насиллям у суспільстві. Сувора система ліцензування, високі зобов'язання прозорості і стримуючі фіскальні заходи можуть стати доцільними за цих умов.

9. Заходи, які вживаються державними органами проти насилля у ЗМІ, мають бути передбачені у законодавстві і впорядковані в демократичному суспільстві. Вони не повинні використовуватися з метою приборкання політичної опозиції або іншим чином порушувати право на свободу висловлення поглядів та інформації відповідно до статті 10 Європейської конвенції про права людини. Новини і контент, що висвітлює поточні події, повинні повідомляти про акти насилля, але повинні також поважати права жертв, зображених у цих медіа, а також права дітей, які їх переглядають.

10. Таким чином, переконана, що уряди, національні парламенти та постачальники медіа послуг відповідальні за боротьбу проти насилля в ЗМІ, Асамблея просить їх вжити такі заходи:

10.1. будь-яке підбурювання до насилля в засобах масової інформації має бути заборонено законом відповідно до статті 20 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права; пряме використання засобів масової інформації з метою завдання психологічного насилля щодо інших, наприклад, через кібер- хуліганство, має бути заборонено законом;

10.2. виробництво, публічний показ, продаж і зберігання носіїв з невиправданим насиллям, що порушує людську гідність, має бути покараним відповідно до закону; людську гідність поставлено під загрозу, якщо людина відкрито зображується без ознак людяності як об'єкт відкритого і невиправданого фізичного, психологічного чи сексуального насилля і страждань;

10.3. виробництво, публічний показ і продаж медіа-контенту, який містить насилля, та може зашкодити фізичному, розумовому або моральному розвитку дітей та підлітків, має бути заборонений внутрішнім законодавством держав-членів; національне законодавство повинно брати до уваги той факт, що доступ до такого контенту потребує перевірки віку користувачів;

10.4. ті, хто виробляє контент, в якому насилля відіграє центральну роль, мають бути за законом зобов'язані вказувати публічно тип, рівень і кількість насилля в такому контенті; автори насильницького медіа-контенту повинні ідентифікувати себе або простежуватися через редакторів контенту, постачальників послуг або продуктів, якщо тільки останні не несуть юридичну відповідальність за такий контент;

10.5. постачальники медіа сервісів або продуктів (наприклад, теле- радіокомпанії, Інтернет-провайдери або постачальники послуг, контент-провайдери мобільного зв'язку, а також продавці відео, ігор або друкованих ЗМІ) повинні забезпечити, щоб всі контент послуги або продукти, які вони свідомо зробили доступними через свої канали, відкрито відображали рівень і тип насилля, які вони містять, якщо насилля відіграє центральну частину їхнього змісту;

10.6. постачальники медіа послуг або продуктів мають забезпечити гарячі лінії або інші механізми отримання громадських скарг, до яких можуть вдатися у разі виникнення випадків насилля у медіа-контенті або насилля через ЗМІ; механізми подачі скарг мають бути доповнені кодексом поведінки стосовно насилля у засобах масової інформації, який включає рейтинг контенту і обмеження доступу, а також співпрацю з правоохоронними органами у разі потенційно незаконного контенту;

10.7. виробників приймаючих мультимедійних пристроїв (наприклад, телевізорів, відео плеєрів, аудіовізуальних пристроїв мобільного зв'язку, персональних комп'ютерів або смартфонів) слід заохочувати забезпечувати вбудовані або безкоштовні технічні засоби для фільтрації насильницького контенту відповідно до стандартизованих показників такого контенту; батьки повинні бути поінформовані про наявність функції фільтрації для захисту своїх дітей; з цією метою повинні бути доступні безкоштовні зручні інструкції, які міститимуть відповідну інформацію та вказівки.

11. Асамблея рекомендує державам-членам:

11.1. передбачити і запровадити національні програми з привернення уваги до насилля і до медійних навичок для професіоналів, які працюють з дітьми, для сімей і для самих дітей;

11.2. створити у співпраці з медіа компаніями і фахівцями з засобів масової інформації, організаціями, які вимірюють рівень насилля в ЗМІ, заходи щодо захисту від насилля в ЗМІ та контролю за дотриманням таких заходів; громадські регулюючі органи повинні мати такі повноваження в державах-членах, де таких організацій не існує;

11.3. ввести кримінальну відповідальність за виробництво, поширення і володіння насильницькою та екстремальною порнографією;

11.4. забезпечити освітню програму щодо насилля у ЗМІ в шкільних навчальних програмах та в програмах підготовки вчителів.

12. Асамблея пропонує:

12.1. працівникам засобів масової інформації розробляти, в рамках своїх професійних організацій, кодекс поведінки для журналістів, фотографів і редакторів, які займаються насильницьким медіа-контентом;

12.2. Європейському мовному союзу та Асоціації комерційного телебачення в Європі повністю вирішити проблему насилля в ЗМІ в контексті інтерактивного телебачення, тобто телебачення з яким встановлюється зв’язок через доступ до мережі Інтернет.