1.
Парламентська
асамблея вважає розв'язання процесу
визначення статусу Косово
фундаментальним елементом для забезпечення миру та довгострокової
стабільності в Європі. Визначення
майбутнього статусу Косово є надзвичайно чутливим політичним питанням,
яке містить юридичну складову та складову щодо прав людини, з серйозними наслідками на регіональному та
міжнародному рівнях, що породжує виклики для міжнародної спільноти. Асамблея
також наполягає на невідкладній необхідності забезпечити повне і всеохоплююче
застосування норм в царині демократії прав людини та верховенства права для
всіх людей, що живуть у Косово, яким би не було їх етнічне походження.
2.
Більше
ніж два роки минули з того часу як Рада безпеки ООН (РБ ООН) вирішила, що умови
стали достатніми для започаткування процесу визначення статусу Косово. В 2005
році РБ ООН підтримала призначення Марті
Ахтісаарі, колишнього президента Фінляндії,
Спеціальним представником Генерального секретаря ООН стосовно майбутнього
статусу Косово. Після 15 раундів переговорів пан Ахтісаарі
завершив роботу над проектом загальних пропозицій щодо врегулювання статусу
Косово, які були схвалені Приштіною та відкинуті
Белградом. Коли він потім представив
загальні заключні пропозиції до РБ ООН, то до них додав доповідь, де ймовірна
незалежність рекомендується як майбутній статус Косово.
3.
В
серпні 2007 року заблокування нової резолюції РБ ООН з причини незбіжності
точок зору держав, що мають право на вето, стосовно пропозицій пана Ахтісаарі, примусило Генерального секретаря ООН надати
Трійці, що була сформована з представників Контактної групи, мандат на
спрощення нового періоду перемовин у 120 днів. Після шести раундів прямих
переговорів Трійка дійшла до висновку, що сторони не спромоглися досягти
компромісу.
4.
Асамблея
глибоко шкодує з того, що на цій стадії не було знайдено жодного
взаємоприйнятного рішення. Діалог, що тривав протягом цього періоду, став
корисним для того, щоб краще зрозуміти в якій мірі є можливим досягти згоди,
зокрема стосовно таких питань, як захист національних меншин, збереження
культурної та релігійної спадщини і децентралізація. Однак позиції двох сторін
стосовно статусу залишаються незмінними.
5.
Асамблея
жалкує з приводу того, що необхідність знайти тривале рішення для біженців та
переміщених осіб з Косово, яке спочатку було необхідною умовою в переговорах
щодо статусу Косово, вже не є пріоритетом у сучасному контексті. Незважаючи на
певне покращення, умови безпеки залишаються ненадійними і частково
непередбачуваними, що виключає впевненість повернення. На сьогоднішній день
тільки надзвичайно мала кількість переміщених осіб спромоглася обрати шлях
повернення.
6.
В
своїх Резолюціях 1453 (2005) та 1533 (2007) стосовно сучасної ситуації в Косово, Асамблея наголошувала на важливості
досягнення взаємоприйнятного рішення
щодо визначення його статусу. Однак Асамблея завжди намагалася підкреслити те,
що невизначеність сучасного статусу Косово породжувала невпевненість щодо
перспектив політичної стабілізації в усьому регіоні, з перспективами його
європейської інтеграції включно; це ставить під сумнів його економічне
відновлення, це має негативний вплив на консолідацію повністю відповідального і
підзвітного політичного керівництва і перешкоджає повній реалізації «Стандартів
щодо Косово», як і доступ людей до Європейського суду з прав людини.
7.
Внаслідок
цього Асамблея дійшла висновку, що останній етап переговорів не дійшов до
компромісу і тому доцільним є передбачити інші засоби продовження дискусії на
основі Резолюції 1244 РБ ООН для того, щоб досягти рішення в найближчому
майбутньому, що ґрунтується на компромісі, з метою запобігти перетворення
Косово на порохову бочку і не заморожувати на довгий час конфлікт на Балканах.
В цьому контексті Асамблея запрошує держави-члени до РБ ООН зробити все
можливе, щоб подолати розбіжності і знайти засіб для досягнення у зручний час
компромісу, єдиної основи гарантувати мир і стабільність в регіоні.
8.
Неможливість
знайти компроміс протягом повноважень
Трійки відкриває період великої невизначеності: серед ймовірних сценаріїв не
треба відкидати можливість Асамблеї Косово
вдатися до одностороннього проголошення незалежності.
9.
В
цьому контексті Асамблея все більше занепокоєна положенням сербів та інших
національних меншин в Косово, зокрема меншин ромів, ашкалів та єгиптян. Вона також занепокоєна положенням
біженців, переміщених осіб та осіб без громадянства з Косово, кількість яких
може збільшитися у світлі майбутніх змін, що є дотичними до визначення статусу,
як і примусовим поверненням до Косово. Вона наполягає на тому, щоб було
прийняте рішення на тривалий час, яке б забезпечило всіх тих, хто бажає
повернутися додому добровільно у безпеці та з гідністю, як і тих, хто не
висловлює цього бажання.
10.
Асамблея
постійно запрошує зацікавлені сторони продовжувати свої дії у відповідальний
спосіб, дотримуватися своїх зобов’язань
по збереженню миру і подовженню діалогу за будь-яких обставин, та утриматися
від будь-якого підбурювання до вживання сили та повністю дотримуватися стандартів
Ради Європи щодо верховенства права, прав людини та прав національних меншин.
11.
Крім
того, Асамблея наполегливо запрошує зацікавлені сторони включно з міжнародною
спільнотою:
11.1 повністю дотримуватися та, якщо необхідно,
захищати права сербів і інших мешканців в меншинному
положенні в Косово, якою б не була їх етнічна приналежність;
11.2 знову приділити «Стандартам щодо Косово» всю
необхідну увагу та у будь-якому випадку розвивати координацію між усіма
задіяними учасниками по запровадженню Стандартів;
11.3 визначити прозору стратегію на користь
верховенства права і прав людини та не відкладаючи її запровадити;
11.4 виправляти добре відомі недоліки судової
системи в Косово, як і проблему сербських паралельних інституцій в Косово, які
завдають глибокої шкоди верховенству права в регіоні;
11.5 посилити підзвітність у випадку порушень прав
людини, включно з тим, якщо правопорушення скоєні «міжнародниками» в Косово;
11.6 посилити механізми захисту прав людини в
Косово, зокрема інститут омбудсмена, який має глибоку довіру серед населення
Косово і незалежність якого має бути забезпечена.
12. Виходячи
з того, що Нарешті Асамблея підтримує заклик, проголошений зацікавленими
сторонами, повністю співпрацювати з Міжнародним кримінальним трибуналом по
колишній Югославії (МКТЮ) по забезпеченню захисту свідків та гарантуванню того,
що будь-яке порушення прав людини в Косово – здійснене до та після початку
роботи перехідної адміністративної місії ООН в Косово – стане об’єктом глибоких
розслідувань, незалежних та неупереджених, і переслідування злочинців для того,
щоб сприяти справедливості і правосуддю і відкрити шлях до перемирення.
13. Косово
є і повинно залишатися політичним пріоритетом для Європи та зважаючи на
виклики, які воно породжує для зовнішньої політики і спільної безпеки (ЗПСБ)
Європейського союзу, Асамблея запрошує свої держави-члени, що є також членами
Євросоюзу, задіяти все щоб дійти до єдиного ставлення до питання про майбутній
статус Косово, як і до можливого одностороннього проголошення незалежності Асамблеєю
Косово.
14. В
рамках запровадження угоди про реадмісію, укладену
між Євросоюзом та Сербською республікою, що набула чинності з 1 січня 2008
року, очікується, що від 50 до 100 тисяч осіб, серед яких є велика кількість
переміщених осіб, що походять з Косово, стануть об’єктом заходів по поверненню.
Асамблея наполягає на своїй позиції, викладеній в Рекомендації 1633 (2003) щодо
примусового повернення ромів і в Рекомендації 1802
(2007) щодо положення біженців і переміщених осіб тривалого перебування в
південно-східній Європі, згідно якої держави-члени Євросоюзу повинні утриматися
від вживання примусового повернення осіб, що походять з Косово, до тих пір,
коли ситуація в Косово в сфері безпеки дозволить їм повернутися.
15. Асамблея також закликає свої держави-члени,
які є також членами ЄС, підтримувати свою принципову позицію, наполягаючи на
повній співпраці Сербії з МКТЮ як на необхідній умові для процесу приєднання до
ЄС.
16. Асамблея
підтверджує своє тверде зобов’язання співпрацювати разом із Сербією щоб
зміцнювати демократію, примирити країну зі своїм минулим, допомогти їй стати
певним елементом довгострокової стабільності в регіоні та допомагати їй на
шляху до вступу в Європейський союз.