Посилити
співпрацю з
країнами
Магрібу
1. Парламентська асамблея нагадує про свою Резолюцію 1506 (2006) щодо зовнішніх стосунків Ради Європи та повторює про свої зобов’язання поширення демократії, верховенства права та дотримання прав людини за межами сучасних кордонів країн-членів, в сусідніх країнах та, зокрема, на півдні Середземного моря шляхом діалогу та співпраці.
2. В цьому контексті Асамблея надає особливої уваги посиленню такої співпраці та таким обмінам з країнами Магрібу, які вона вважає опорою стабільності в європейсько-середземноморському регіоні і привілейованими партнерами.
3. В той же час три країни Магрібу залишаються під орудою авторитарних режимів або тільки з одною партією, або з домінуючою партією без справжнього політичного плюралізму. Таким чином ці режими обмежують політичні свободи. На цій підставі Асамблея висловлює своє занепокоєння щодо стану свободи висловлювання та існування ЗМІ в трьох країнах. Певні теми є забороненими під час дебатів і журналістів переслідують у судовому порядку. Асамблея заохочує Алжир, Марокко і Туніс щоб вони гарантували повну і необмежену свободу висловлювання.
4. Асамблея констатує і з сумом жалкує, що існують замахи на здійснення політичних свобод в Алжирі та Тунісі щодо реєстрації політичних партій, розв’язані переслідування активістів опозиції та поліцейський нагляд за ними. Асамблея відмічає низький рівень участі у виборах в цих країнах, де рівень неучасті перевищує 60 %; вона надзвичайно уважно слідкувала під час візиту її доповідача до Тунісу за мотивами голодування, заподіяного у жовтні 2007 року Майa Жрібі та Неджибом Чеббі, двох керівників ПДП (Прогресивної демократичної партії), партії туніської опозиції.
5. Асамблея також констатує, що радикальний ісламізм не зник в цих країнах і підживлює родючий ґрунт тероризму, завжди латентного, якщо проаналізувати кількість зареєстрованих замахів в останні роки та останні місяці в трьох країнах. Ситуацію називають “керованою”, що не завжди може бути перевірено.
6. Тим не менше іслам є релігією цих країн і поміркований іслам є домінуючим. В результаті цього цікаве спостереження є задіяним, зокрема, у Тунісі, де навіть на місці відзначається інтеграція цього поміркованого ісламу у політичне життя, як і демократичний демарш у відповідності до християнської демократії у Європі.
7. До речі Асамблея вітає себе з приводу мораторію на смертну кару прийнятому трьома країнами, з їх ратифікацією міжнародного Пакту щодо цивільних і політичних прав та міжнародного Пакту щодо економічних, соціальних та культурних прав ООН.
8. Асамблея з інтересом відмічає, що Алжир і Марокко розпочали роботу глибинного аналізу стану з правами людини в цих країнах. Розуміючи, що дотримання демократії і прав людини приведуть до більшої політичної стабільності, ці країни запровадили структури захисту та вивчення ситуації щодо прав людини, Національну консультативну комісію з поширення та захисту прав людини в Алжирі та Консультативну раду прав людини в Марокко.
9. Більше того, Асамблея констатує, що три країни Магрібу, Алжир, Туніс і Марокко, добилися певного прогресу в царині поширення рівності чоловіків і жінок. Відчутного прогресу досягнуто і щодо Кодексу про особовий статус прийнятий Хабібом Бургібою в Тунісі (1956 р.), щодо Мудавани[1], кодексу про сім’ю в Марокко (2004 р.) та щодо великої кількості жінок на високих керівних посадах в алжирському суспільстві. Асамблея заохочує країни Магрібу швидко здійснювати ці реформи на всій території держави. Окрім того вона є завжди готовою продовжувати парламентський діалог та обмін вдалими напрацюваннями в царині рівноправності, зокрема рівних можливостей чоловіків і жінок в сфері цивільного права. Освіта є пріоритетною сферою в цих країнах.
10. Економічна ситуація, тим не менше, суттєво відрізняється в кожній з трьох країн. В той час, коли Туніс афішує реальний рівень економічного розвитку та середній клас, що складає майже 70 % від всього населення, то природні ресурси в Алжирі – нафта і газ – здається не дають відчутного ефекту у вигляді розвитку і інвестицій. В той же час, в Алжирі і Тунісі рівень безробіття залишається високим ( 15,7% та 14%) тоді, як він є нижчим у Марокко (7,7%). Це – той перегній, на якому прогресує тероризм. Безробіття підживлює, також, імміграцію та генерує інші проблеми в країнах притулку. Відмітимо, що сильною та ендемічною (постійною) залишається корупція.
11. Крім того, Асамблея жалкує з того, що досі не розв’язаний конфлікт в Західній Сахарі. З 1976 року він гальмує двосторонні стосунки між Алжиром і Марокко, перспективи союзу та дій у Магрібі. Це є очевидною перешкодою на шляху посилення співпраці між трьома державами.
12. Асамблея виявляє, крім того, що уряди і опозиція цих трьох країн, всі є прихильними до того, щоб швидко підсилити стосунки з Європою та Радою Європи. Починаючи з Барселонського процесу очікування є сильними та нездійсненими. Це зближення між обома берегами Середземного моря вимагається і є джерелом сподівання.
13. В цьому контексті Асамблея знову підтверджує важливість, яку вона надає підсиленню цієї співпраці з країнами Магрібу, опорі стабільності євро-середземноморського регіону. Дійсно, численні проблеми, такі як тероризм, діалог релігій та культур, розвиток економіки та імміграція повинні знайти загальне розв’язання , як на півночі, так і на півдні Середземного моря.
14. Алжир і Марокко є вже з 2007 року членами Європейської комісії за демократію через право (Венеціанської комісії) і три країни вже приєдналися до багатьох часткових угод та конвенцій Ради Європи. Крім того, Алжир, Марокко і Туніс співпрацюють з Радою Європи з певної проблематики, такої як довкілля, освіта або рівність між чоловіками і жінками.
15. Асамблея відмічає той факт, що країни Магрібу наполегливо підключилися до між культурного та міжрелігійного діалогу, який представляє один з пріоритетів Асамблеї, чи йдеться про діалог цивілізацій, який підтримує Президент Туніської республіки, чи про участь у численних колоквіумів з цієї теми Вищої ісламської алжирської ради (ВІР) та Фундації трьох культур (Марокко).
16. Асамблея вважає також необхідним посилити співпрацю для того, щоб дозволити країнам Магрібу спертися на досвід та експертизу Ради Європи в царині підсилення правової держави. Ця співпраця повинна ґрунтуватися на категоричних зобов’язаннях з їх боку і проявлятися через реальний прогрес на шляху до демократії, що включає верховенство права і дотримання прав людини.
17. В наслідок цього, в діяльності щодо взаємних обмінів та привілейованого партнерства, Асамблея запрошує владу Алжира, Марокко і Тунісу :
17.1. передбачити необхідність стати стороною у відповідних юридичних угодах Ради Європи, які є відкритими для держав – не членів;
17.2. більше використовувати досвід Венеціанської комісії;
17.3. зав’язати стосунки та передбачити співробітництво з іншими інстанціями Ради Європи, зокрема з Центром Глобальної взаємозалежності та солідарності (Центр Північ-Південь);
18. Асамблея заохочує парламенти Алжиру, Марокко і Тунісу :
18.1. відігравати роль першого плану в поширенні діалогу і співпраці між повноважною владою і інституціями Алжиру, Марокко і Тунісу та різними інституційними і відповідальними органами Ради Європи;
18.2. ще далі просуватися на шляху до політичних реформ в своїх країнах з метою підсилення демократії, поширення верховенства права і гарантування дотримання прав людини, у співпраці з Венеціанською комісією і згідно норм Ради Європи перегляду законодавства, що стосується:
18.2.1. адміністративної сторони виборів;
18.2.2. створення та діяльності політичних партій;
18.2.3.свободи і незалежності ЗМІ;
18.2.4. свободи зібрань та громадських об’єднань;
18.2.5. незалежності судової влади;
18.2.6. місцевого самоврядування;
18.2.7. боротьби проти корупції;
18.3. запровадження необхідних законодавчих заходів для остаточного скасування смертної кари в своїх країнах;
18.4. гарантування свободи думки і віросповідання всіх верств населення у його розмаїтті.
19. З свого боку, Асамблея рішуче налаштована на розвиток співпраці з парламентами трьох країн Магрібу, регулярно запрошуючи парламентські делегації для того, щоб відвідувати пленарні засідання Асамблеї та бути заслуханими на Комітеті з політичних питань.
20. Вона вимагає від Бюро та Комітету з питань регламенту та імунітету взяти до уваги цю доповідь стосовно країн Магрібу, включити її в загал проблематики для аналізу, що відбувається, стосовно майбутніх структур та зовнішніх стосунків нашої асамблеї для того, щоб визначити місце цих трьох держав в привілейованих стосунках, які необхідно встановити з країнами південного берегу Середземного моря.
[1] Прим.
перекладача:
Мудавана –
нове сімейне
законодавство,
введене в
Марокко в
лютому 2004 року,
що є однією з
самих
кардинальних
королівських
реформ.
Монарх
стверджує, що
нові закони,
які надають
більше прав
жінкам, узгоджуються
з Кораном,
але
релігійні
консерватори
з цим не
погоджуються.