Доступ до прав осіб з інвалідністю (з обмеженими фізичними або розумовими здібностями) та повна і активна участь цих людей в суспільстві

Резолюція 1642 (2009)

1. Більше ніж одна людина з десяти має ту чи іншу форму інвалідності (обмеження фізичних і/або розумових здібностей), що загалом являє собою 650 мільйонів осіб у загальносвітовому вимірі і ще більш значним є співвідношення в Європі, яка нараховує більше ніж 200 мільйонів інвалідів. Зважаючи на те, що тривалість життя збільшується та послуги охорони здоров’я покращуються, кількість людей з різними формами інвалідності в Європі збільшується і буде продовжувати збільшуватися.

2. Парламентська асамблея нагадує, що Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини ради Європи захищає кожну людину, включаючи осіб з інвалідністю і що стаття 15 Європейської соціальної хартії (1961 року, переглянутої в 1996 році) спеціально гарантує особам з інвалідністю ефективне здійснення права на автономність, на соціальну інтеграцію та на участь в громадському житті. Більш недавня і дуже очікувана, Конвенція ООН про права інвалідів тільки набула чинності 3 травня 2008 року. Асамблея вітає цей текст, який визначає в деталях права осіб з інвалідністю, включаючи дітей з інвалідністю, який безумовно сприятиме зміні сприйняття необхідного покращенню положення осіб з обмеженими фізичними та розумовими здібностями.

3. Асамблея констатує реальність того, що на практиці доступ до прав для осіб з фізичною та розумовою інвалідністю у порівнянні зі здоровими людьми залишається за часту марним сподіванням і не виявляється достатнім. Також вона вітає розробку Радою Європи Плану дій на 2006 – 2015 рр. для осіб з інвалідністю (Рекомендація (2006)5 Комітету міністрів), який намагається конкретно розв’язати найбільш складні проблеми та ті, з якими найчастіше стикаються особи з інвалідністю, він сприяє наданню рівності можливостей та визначає загал заходів для покращення положення осіб з інвалідністю в усіх проявах повсякденного життя.

4. Асамблея вважає, що План дій Ради Європи щодо осіб з інвалідністю має стати базовим документом для будь-якої нової політики та дій затверджених в сфері, що охоплює проблеми інвалідності та інструментарію поширення в Європі Конвенції ООН про права інвалідів. Вона запрошує всі держави-члени приймати участь, поширювати і запроваджувати цей План дій як на національному рівні, так і на місцевому та ініціювати необхідні реформи для того, щоб нарешті усунути існуючу нерівність, яка все ж таки є, не зважаючи на численні декларації про наміри.
5. Більше того, Асамблея вимагає від держав-членів через посередництво їх національних парламентів регулярно сповіщати Раду Європи про здійснений прогрес у запровадженні плану дій. Вона також запрошує компетентні органи Ради Європи зробити проміжний аналіз стану цього плану 2006-2015 років організувавши європейську конференцію у 2010 році.
6. Асамблея запрошує держави-члени внести питання щодо інвалідності в усі сфери політичних рішень, призначити для цього фінансові ресурси на рівні цього виклику з тим, щоб простежити за тим, що особи з обмеженими фізичними або розумовими можливостями могли користуватися повним обсягом громадянства на підґрунті рівності з іншими людьми. Боротьба проти дискримінації і насильства та адаптація позитивних заходів повинні відбуватися разом. Щоб прискорити інтеграцію у суспільство Асамблея вважає, що певні ключові сфери втручання мають розглядатися пріоритетно.
7. Перш за все Асамблея запрошує держави-члени переконатися в тому, що особи з інвалідністю мають юридичні можливості та використовують їх у такий же спосіб як і інші члени суспільства:

7.1. гарантуючи щоб ніхто не обмежував і не здійснював за них права приймати рішення, щоб заходи, які їх стосуються, були адаптованими до їх положення та щоб треті особи або певні структури змогли їм допомогти у прийнятті рішень;

7.2. вживаючи необхідних заходів для того, щоб у відповідності до Конвенції ООН про права інвалідів та її Факультативний протокол, особи під опікою не побачили себе позбавленими фундаментальних прав (включно з їх правом отримати власність, мати працевлаштування, сімейне життя, одружуватися, голосувати, створювати або приєднуватися до громадських організацій, звертатися до правосуддя, укладати заповіт) і також у разі, коли вони будуть мати у цьому потребу, отримати зовнішню допомогу для користування цими правами, за наявності адекватної допомоги, що їм буде надана не підміняючи цим прояви їхніх бажань;

7.3. передбачаючи необхідні гарантії проти зловживань, стосовно осіб під опікою, зокрема запроваджуючи механізми регулярного контролю опіки та переконуючись, що законодавство передбачає обов’язковий значущий та суттєвий контроль опіки, з яким пов’язана відповідна особа і який представлений належним чином в юридичному плані.

8. Асамблея вважає, що для того щоб дозволити активну участь людям з інвалідністю у суспільних справах, необхідно дотримуватися їх права на життя у суспільстві. Вона запрошує держави-члени :

8.1. активно сприяти процесові трансформації установ реорганізуючи послуги та перепрофілюючи ресурси спеціалізованих установ на послуги у місці проживання;

8.2. надавати тривалу та адаптовану допомогу, головним чином використовуючи людські та матеріальні (зокрема фінансові) ресурси для сімей, які опікуються родичем інвалідом вдома;

8.3.запровадити ефективні і незалежні органи інспекції існуючих спеціалізованих закладів.

9. Коли йдеться про працевлаштування, Асамблея запрошує держави-члени забезпечити особам з інвалідністю наскільки це можливо доступ до тривалого працевлаштування на ринку праці:

9.1.через засоби заохочення працювати тоді, коли вони це можуть робити; після проходження особами з інвалідністю в об’єктивний та індивідуальний спосіб комісії по з’ясуванню можливості працювати, відповідне супроводження повинно їм дозволити знайти відповідну роботу або повернутися до їх попередньої праці;

9.2.через специфічні і відповідні заходи спроможні полегшити професійне залучення молодих повнолітніх людей з інвалідністю по виході із закладів, де вони знаходились протягом всього їх життя;

9.3.через захист людей з інвалідністю від дискримінації на всіх етапах працевлаштування - від відбору кандидатів при наймі – і протягом всієї професійної кар’єри;

9.4.через заходи справжнього зацікавлення щоб заохотити роботодавців наймати на роботу осіб з інвалідністю, зокрема через запровадження таких процедур найму на роботу, які гарантують те, щоб пропозиції з працевлаштування дійсно пропонувалися особам з інвалідністю та здійснювалися через розумне облаштування місць і/або умов праці;

9.5.через врахування у законодавстві та нормативних документах з охорони здоров’я та безпеки специфічних потреб людей з інвалідністю та вилучення всіх дискримінаційних для них положень;

9.6.через запровадження заходів підтримки, таких як захищене робоче місце або прилаштоване для осіб, що мають потребу в персоналізованій допомозі на ринку праці; також необхідно зробити таким чином, щоб особи з інвалідністю могли переходити з захищеного та прилаштованого місця роботи до звичайного місця роботи на ринку праці;

9.7.через заходи, що заохочують роботодавців створювати нові робочі місця спеціально для осіб з інвалідністю.

10. В царині освіти, іншому приоритетному напрямку, Асамблея запрошує держави-члени:

10.1. визнати за кожною особою з інвалідністю і, зокрема за дітьми інвалідами, якою б не була природа і ступінь інвалідності, право на доступ до освіти на всіх рівнях та приділяти особливу увагу освітнім потребам дітей, що проживають у спеціалізованих закладах;

10.2. уникати домінування спеціалізованих шкільних закладів, що ізолюють учнів з інвалідністю та, по мірі можливості, поширювати освітню систему де звичайні шкільні заклади були б відкритими для всіх молодих інвалідів;

10.3. підтримувати та поширювати навчання та професійну підготовку протягом всього життя осіб з інвалідністю; є важливим щоб були забезпеченими переходи між всіма фазами їх освіти та між освітою та працевлаштуванням;

10.4. пильнувати за тим, щоб всі педагогічні програми і дисципліни загальної освітньої системи були доступними для осіб з інвалідністю;

10.5. гарантувати доступ до нетрадиційної освіти для того, щоб особи з інвалідністю могли розвивати такі властивості, чого вони не змогли б зробити через нормальну освіту.

11. Асамблея запрошує держави-члени забезпечити дотримання прав осіб з інвалідністю на всіх рівнях освітньої системи через всі відповідні заходи, зокрема через роз’яснення дітям з самого малого віку про інвалідність в рамках освітніх програм , що викладаються в школах та закладах загальної освіти.

12. Для Асамблеї, створення суспільства для всіх передбачає однаковий доступ для кожного громадянина до всього, що його оточує в житті. Вона запрошує держави-члени зробити це оточення по справжньому доступним для осіб із інвалідністю та усунути існуючі перепони, які їм заважають брати повноцінну участь в щоденному житті, та користуватися своїми основними правами :

12.1. інтегруючи загально концептуальні принципи в усіх професіях, що пов’язані з будівництвом у навколишньому середовищі, а саме – архітекторів, інженерів або містобудівників, для того, щоб спростити життя для всіх роблячи навколишнє оточення більш доступним, зрозумілим і таким, яким можна користуватися,

12.2. усуваючи перешкоди, що існують в громадських будівлях та публічних місцях зовні і всередині, та пильнуючи за тим, щоб не створювалося нових ускладнень. Всі новітні споруди повинні бути у відповідності до загально концептуальних принципів, як, наприклад, тротуари, що не повинні бути збудованими без бордюрів - з’їздів;

12.3. надаючи особливу увагу безпеці осіб з інвалідністю в плануванні та здійсненні заходів по евакуації та наданні невідкладної допомоги;

12.4. надаючи вільний доступ у будівлі і громадські місця тваринам, що проводять або супроводжують осіб з інвалідністю.

13. Асамблея закликає держави-члени працювати на користь рівності доступу до соціальних будівель, культурних закладів та спортивних споруд і привернути увагу громадської думки до того потенціалу, який надають спортивні тренування, заняття спортом, здоровий спосіб життя та психологічні методики, освіта в реалізації інтеграції і залучення до суспільних справ. Асамблея запрошує держави-члени поширювати наукові дослідження в цій справі та сконцентрувати особливі зусилля на користь розвитку та поширення параолімпійського руху.

14.Асамблея вважає, що доступність транспорту ще залишається пріоритетною сферою і це не зважаючи на реальний прогрес по запровадженню політики доступних видів транспорту, зокрема транспорту громадського користування. Вона пропонує державам-членам :

14.1.ввести роз’яснення про обмеження розумових і фізичних можливостей в курси стандартної фахової підготовки персоналу громадського транспорту;

14.2.зобов’язати операторів громадського транспорту надавати доступні послуги для всіх користувачів;

14.3.затвердити дозвіл та передбачити місце для тварин, що супроводжують або проводять (наприклад собаки сліпих) осіб з інвалідністю в усіх видах громадського транспорту;

14.4.готувати професіоналів, зокрема соціальних робітників, у достатній кількості та поширювати культуру запобігання поганого ставлення до осіб з інвалідністю усіх співпрацівників закладів

14.5.передбачити достатню кількість місць паркування адаптованих для транспортних засобів осіб з інвалідністю з обмеженою рухливістю та зобов’язати, щоб ними користувалися лише ті, кому вони призначені.

15. Асамблея вимагає від держав-членів забезпечити рівність доступу особам з інвалідністю до послуг охорони здоров’я та поширенню консультацій особам з інвалідністю або їх представникам в процесі прийняття рішень щодо рішень стосовно їх лікування; необхідно пильнувати за тим, щоб:

15.1.вся відповідна інформація надавалася їм у зрозумілий спосіб;

15.2.надавати пріоритет затвердженню відповідних директив та ефективних заходів по виявленню, діагностуванню та лікуванню інвалідності на ранніх стадіях; доцільно розробити відповідні директиви для раннього виявлення, як і заходи втручання;

15.3.зважати на старіння населення та санітарні наслідки, які з цього витікають, зокрема для осіб з інвалідністю;

15.4.фахівці сфери охорони здоров’я всіх держав-членів прийняли вимір прав людини і на обмежувалися лише медичними аспектами інвалідності;

15.5.надавати за участі зацікавлених осіб послуги з повної реабілітації, доступні та адаптовані для того, щоб дозволити особам з інвалідністю отримати максимальну автономність та найкращим чином використовувати свої фізичні, розумові, професійні та соціальні можливості.

16. Асамблея запрошує держави-члени гарантувати особам з інвалідністю повний доступ до ЗМІ, включаючи друковану пресу, до електронних медій та Інтернету.

17. Кількість літніх людей, що все збільшується у Європі, робить більш ймовірними різні форми інвалідності, обмеженої автономності, збільшення звернень до різних служб надання допомоги та веде до погіршення якості життя. Численні фактори ризику, що стосуються інвалідності у літніх людей, багато з яких пов’язані із соціо-економічними критеріями та умовами життя, тим не менше є змінюваними, але брак даних стосовно осіб з інвалідністю є справжнім гальмом у розробці релевантної політики. Асамблея таким чином вважає, що є невідкладним здійснення науково-дослідницьких робіт в царині медичного обслуговування літніх людей з інвалідністю та проведення досліджень в економічній площині питання, як і :

17.1.дослідження щодо факторів ризику пов’язаних з довкіллям, оскільки останні ще не були дотепер предметом наукового інтересу;

17.2.поглиблені дослідження щодо необхідних заходів по реадаптації та реінтеграції осіб з інвалідністю у суспільство;

17.3.заохочення прикладних наукових досліджень, зокрема щодо новітніх технологій, приладів та товарів, що сприяють автономності життя та кращій участі осіб з інвалідністю у житті спільноти.

18. Вважаючи, що відношення суспільства, забобонність і стереотипи мислення є і залишаються найбільш серйозною перепоною до правового доступу особам з інвалідністю та до повної і активної участі у суспільному житті, Асамблея запрошує держави-члени :

18.1.інтенсифікувати інформаційні кампанії по залученню широкої публіки до питань щодо інвалідності;

18.2.переслідувати і викорінювати практики дискримінації та неприпустиме ставлення по відношенню до осіб з інвалідністю, зокрема, випадки поганого поводження незалежно від того чи є вони індивідуальними чи скоєними в стінах закладів;

18.3.розповсюджувати приклади гарної практики в усіх сферах триваючого життя для того, щоб краще зрозуміти – всіма і, зокрема молоддю – значимість цього питання як у громадянському суспільстві, у професійному оточенні або у освітньому середовищі;

18.4.гарантувати повну і активну участь осіб з інвалідністю в кожному з цих процесів.

19. Асамблея запрошує держави-члени, яких це стосується, виявити свою політичну волю по прискоренню доступу до прав особам з інвалідністю ратифікуючи та запроваджуючи:

19.1.Європейську соціальну хартію (переглянуту) – затвердивши, зокрема, статтю 15 стосовно осіб з інвалідністю – та додатковий протокол до Європейської соціальної хартії, що передбачає систему колективних рекламацій, яка дозволяє національним і/або міжнародним неурядовим організаціям передавати рекламації Європейському комітету з соціальних прав у випадку порушення останніх державами;

19.2.недавню Конвенцію ООН стосовно прав інвалідів та її додатковий (факультативний) Протокол, який також дозволяє окремим особам та групам окремих осіб заявити про важливість власних прав.