Співпраця з Міжнародним кримінальним судом (МКС) та його універсальність

 

 

Резолюція  1644  (2009)

 

  1. Нагадуючи про Резолюції 1300 (2002) та 1336 (2003), Парламентська асамблея знову підтверджує свої тверді зобов’язання перед Міжнародним кримінальним судом (МКС). МКС – це перша постійно діюча незалежна судова установа з юрисдикцією щодо осіб, які звинувачуються у геноциді, злочинах проти людяності та воєнних злочинах. МКС ґрунтується на взаємодоповнюваності, намагаючись надавати національним державам право на розслідування та переслідування за здійснення таких злочинів, виходячи з своєї юрисдикції тільки як останньої інстанції.
  2. Нагадуючи про Рекомендацію 1408 (1999), Асамблея знову висловлює свої переконання у тому, що універсальна ратифікація Римського статуту і його ефективне впровадження у національні системи, а також тісна співпраця державних та недержавних сторін у запровадженні практичної та юридичної допомоги МКС мають ключове значення у боротьбі проти безкарності.
  3. Асамблея вітає той факт, що з часу його прийняття у 1998 році, Римський статут МКС був ратифікований 108 державами з усього світу. На жаль, вісім держав-учасниць Ради Європи (Вірменія, Азербайджан, Чеська Республіка, Молдова, Монако, Росія, Туреччина та Україна), одна держава-спостерігач (Сполучені Штати) та одна держава зі статусом спостерігача з Парламентською асамблеєю (Ізраїль) ще не ратифікували Римський статут.
  4. Асамблея також нагадує про важливість Договору про привілеї та імунітети Міжнародного кримінального суду, що є необхідним для незалежної роботи МКС. На жаль,  на сьогоднішній день чотирнадцять держав-учасниць Ради Європи не ратифікували договір, включаючи сім країн, які є  державами-сторонами Римського статуту (Боснія і Герцеговина, Грузія, Мальта, Польща, Сан Марино, Іспанія та Швейцарія).
  5. У зв’язку з цим Асамблея наполягає на тому, щоб ці члени та держави-спостерігачі Ради Європи, а також  держави-спостерігачі Парламентської асамблеї, які цього ще й досі не зробили:

5.1 підписали і ратифікували без зволікань Римський статут та Договір про привілеї та імунітети МКС;

5.2 прийняли ефективне національне імплементуюче законодавство у максимально короткий термін і посприяли тому, щоб треті держави так зробила;

5.3 захистили цілісність Римського статуту, як було рекомендовано у Резолюції 1300 (2002) і 1336 (2003);

  1. До того ж, Асамблея рекомендує, щоб члени та держави-спостерігачі Ради Європи,

а також держави-спостерігачі Парламентської асамблеї:

6.1 повністю співпрацювали з МКС у боротьбі проти безкарності найбільш серйозних злочинів міжнародного значення;

6.2 надавали права їхнім судовим та правоохоронним органам влади щодо здійснення первинної юрисдикції держав над злочинами у межах компетенції МКС;

6.3 робили значні фінансові внески до цільового фонду МКС із допомоги жертвам;

6.4 ввели у законному порядку відповідні стандарти щодо прав жертв, не завдаючи шкоди для вищих стандартів у деяких членів Ради Європи та держав-спостерігачів Парламентської асамблеї.

     7. Більше того, Асамблея закликає Генерального секретаря Ради Європи  відіграти роль посередника у стосунках з двома постійними членами Ради безпеки ООН, США та Росією для того, щоб заохотити співпрацю з  Міжнародним кримінальним судом та прибрати у їх внутрішньому законодавстві перепони для їх співпраці, такі як «American Serviceman Protection Act» від 2002 року та міжнародні угоди на зразок двосторонніх угод щодо імунітету для того, щоб  вони нарешті змогли ратифікувати Римський статут.

     8.  Асамблея вітає той факт, щоб Рада безпеки ООН звернулася з позовом до Міжнародного кримінального суду стосовно таких подій, як криза в Дарфурі. Вона запрошує Раду безпеки ООН виконати свої зобов’язання виконуючи рішення та інструкції цього Суду та надати фінансову допомогу передбачену Римським статутом.