Гуманітарні наслідки війни між Грузією та Росією

Резолюція 1648 (2009)

1.       Парламентська асамблея, посилаючись на свою Резолюцію 1633 (2008) про наслідки війни між Грузією і Росією, вважає, що один з першочергових пріоритетів – робота з гуманітарними наслідками війни.

2.       За оцінками, після початку війни в серпні 2008 року, 133 000 осіб були переміщені з Південної Осетії і так званої “буферної зони”, а також з Абхазії до решти Грузії . За оцінками російської влади, понад 38,000 південних осетинців знайшли притулок в Північній Осетії.

3.       З серпня 2008 року близько 100 000 внутрішньо переміщених осіб в Грузії повернулися до своїх будинків, здебільшого в колишній так званій “буферній зоні” з Південною Осетією. Залишається ще приблизно 23,000 осіб, які малоймовірно, що скоро повернуться. Із тих, хто втік до Росії, не повернулися до Південної Осетії лише близько двох тисяч осіб. Повернення біженців з російської території відкладається через те, що їхні помешкання були зруйновані під час конфлікту.

4.       Не дивлячись на повернення великої кількості осіб після конфлікту, залишаються значні побоювання щодо гуманітарної ситуації та прав людини тих, хто повернувся; тих, хто не може повернутися і тих, хто залишився, не зважаючи на серйозні проблеми з безпекою.

5.       Разом із становищем нещодавніх внутрішньо переміщених осіб і біженців, також існує тривала стурбованість щодо 222 000 внутрішньо переміщених осіб від попередніх конфліктів, а також біженців, чиє становище вже давно потребує термінового рішення.

6.       Досі існує стурбованість щодо усіх дій, які могли призвести до етнічної чистки грузинів в зоні конфліктів і окупації.

7.       Число зниклих безвісті після нещодавнього конфлікту залишається незрозумілим.

8.       Ситуація в Південній Осетії залишається надзвичайно складною для цивільного населення. Вони відрізані від решти Грузії, з невеликим або відсутнім доступом до міжнародної гуманітарної допомоги і контролю за правами людини. Вони стикаються з великою скрутою у зимові місяці, особливо через недостачу продовольчих і непродовольчих товарів, електрики і газу. Ситуація осіб, у яких будинки пошкоджені або знищені, ще навіть важча. Для небагатьох етнічних грузинів, які там залишаються, стан безпеки досі дуже гострий і, на них, як повідомляється, здійснюється все більший тиск, щоб вони відмовилися від грузинських паспортів і своєї грузинської приналежності.

9.       Ситуація в колишній так званій “буферній зоні” залишається напруженою, люди продовжують гинути від снайперського вогню, мін, невибухнувших снарядів та мін-пасток. Оскільки швидке розгортання Моніторингової місії ЄС (ММЄС) дозволило багатьом особам повернутися до своїх будинків в колишній так званій “буферній зоні” до початку зими, Місії потрібний ширший мандат і більший людський ресурс, щоб покрити потреби безпеки всіх тих, хто знаходиться поблизу де-факто кордону з Південною Осетією. Закриття місії ОБСЄ в Грузії та припинення їхньої важливої моніторингової діяльності викликає великий жаль та накладає ще більшу відповідальність та Моніторингову місію ЄС посилити її мандат та присутність

10.       Серйозна стурбованість залишається щодо осіб, які продовжують проживати в районі Ахалгорі. Приблизно 5 100 осіб вже втекло з цього регіону та існує побоювання, що ще навіть більше людей залишать цей регіон через недостатність безпеки, у поєднанні з тяжкими зимовими умовами і відсутністю продовольчих і непродовольчих товарів, газу, опалення і фінансової допомоги.

11.       Велика кількість внутрішньо переміщених осіб (ВПО) повернулися до колишньої так званої “буферної зони”. Асамблея відзначає зі стурбованістю, що деякі з цих повернень були здійснені без завчасного попередження, при відсутності інформації та вибору перед внутрішньо переміщеними особами щодо їхнього повернення, ставлячи під загрозу їхнє право на добровільне повернення в безпеці і гідності. За повідомленнями, 100 осіб, які повернулися, залишили свої будинки вдруге через незадовільний стан безпеки в деяких областях колишньої так званої “буферної зони”.

12.       Ситуація тих грузинів, які повернулися до регіону Галі, залишається ненадійною. Закриття де-факто кордону з рештою Грузії мало великі наслідки для населенні в регіоні Галі. Цим жителям стало все важче підтримувати сімейні зв’язки, продавати продукцію, мати доступ до охорони здоров'я або забирати фінансову допомогу з іншої сторони де-факто кордону.

13.       Стан безпеки в регіоні Галі також залишається напруженим, люди неохоче виходять з дому після настання темноти. Продовжують надходити повідомлення про залякування. Більше того, продовжують вживати кроки для припинення викладання грузинською мовою в школах в нижньому регіоні Галі. Кумулятивний ефект цих заходів, відсутність безпеки і страх, що міжнародні організації, можливо, покинуть регіон, сприятиме тому, що більше людей залишатимуть регіон Галі і пересікатимуть де-факто кордон з Грузією. Якщо кордон залишиться закритим, можна передбачати, що буде значний потік грузинського етнічного населення.

14.       Місія ООН по нагляду в Грузіїї (UNOMIG) зараз в процесі перемовин щодо свого мандату присутності в Абхазії після втрати юридичної сили Московської угоди, на яку спирався мандат. Місія ООН по нагляду в Грузіїї відіграє надзвичайно важливу роль в Абхазії і зокрема в регіоні Галі і долині Кодорі, де її регулярні патрулі в сільській місцевості забезпечують бажану безпеку для місцевих мешканців.

15.       Існує також серйозна стурбованість щодо майбутнього 1 500 осіб, які втекли з долини Кодорі, коли її зайняли абхазькі сили в серпні 2008 року. Приблизно 100 осіб залишилося в долині Кодорі і хоча Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧС) і Верховний комісар ООН у справах біженців (ВКБ) мали доступ до них, ймовірно, їм доведеться пережити надзвичайно важку зиму. Де-факто влад в Абхазії надає допомогу цивільним громадянам, які залишилися на її території

16.       Асамблея вітає роль, які відіграв Уповноважений Ради Європи з прав людини і його шість принципів термінового захисту прав людини і гуманітарної безпеки, які були укладені після його візиту в серпні 2008 року.

17.       Асамблея вітає величезну міжнародну відповідь на гуманітарні потреби та потреби у захисті внутрішньо переміщених осіб в Грузії. Після війни були накопичені 4,5 мільярди доларів від Термінового заклику щодо грузинської кризи і Оцінки спільних потреб. Це свідчить, що багато міжнародних організацій і неурядових організації швидко відреагували для підтримки грузинського населення і Уряду.

18.       Грузинський уряд показав рішуче прагнення вирішувати гуманітарні проблеми, з якими стикається його населення, навчившись на помилках, допущених підчас попередніх конфліктів.

19.       Уряд діяв швидко, щоб забезпечити надійні рішення для внутрішньо переміщених осіб, які мають незначні або відсутні перспективи повернення в найближчому майбутньому. Зведення понад 6 000 невеликих двокімнатних будинків можна привітати, не зважаючи на критику щодо розташування цих будинків, далеко від комунальних зручностей і в районах з незначними економічними перспективами. Виникає також стурбованість щодо відсутності ясності критеріїв при розміщенні такого житла. Уряд також вжив термінові заходи з допомогою багатьох міжнародних суб’єктів, щоб підготувати до зими 137 центрів для внутрішньо переміщених осіб.

20.       Інші важливі кроки, які були проведені, включають допомогу для найуразливіших осіб і тих, у кого виникли психологічні проблеми в наслідок конфлікту. Школи в Грузії, у тому числі в колишній так званій “буферній зоні”, були наново відкриті і функціонують, а дітям були роздані шкільні підручники. Була забезпечена безкоштовна первинна медична допомога, але її потрібно розширити впродовж зими.

21.       Асамблея також визнає щедру відповідь Росії на потреби біженців з Південної Осетії і допомогу, яка була їм надана для повернення до Південної Осетії. Проте вона жалкує про накладені обмеження на постачання міжнародної гуманітарної допомоги для регіону і наполягання, що вся допомога для Південної Осетії має доставлятися через Росію, а не через Грузію.

22.       Асамблея висловлює жаль, що гуманітарний доступ став жертвою політичних мотивів сторін конфлікту і також струрбована положеннями нового грузинського Закону про окуповані території, що може обмежити доступ гуманітарних суб’єктів і постачання гуманітарної допомоги до всіх областей і, може суперечити відповідним міжнародним зобов'язанням.

23.       Асамблея також жалкує, що через обмеження, накладені де-факто владою в Південній Осетії на в’їзді до Південної Осетії з грузинської сторони, Асамблея не має можливості збирати інформацію з перших рук щодо ситуації, в якій знаходиться населення в цьому регіоні.

24.       Зважаючи на наведені вище міркування, Асамблея закликає Грузію, Росію і де-факто владу в Південній Осетії і Абхазії:

      24.1.        дотримуватися беззастережно міжнародного гуманітарного права і прав людини; і зокрема, дотримуватися своїх обов’язків і зобов'язань по Гаазькій конвенції (IV)1907, Женевським конвенціям 1949 і їх Протоколам, і Європейській конвенції з прав людини;

      24.2.       негайно, незалежно і неупереджено розслідувати і, де необхідно, притягнути до судової відповідальності за порушення прав людини і порушення гуманітарного права, і дозволити відповідним уповноваженим з прав людини проводити свої власні незалежні розслідування;

      24.3.       гарантувати відшкодування за порушення міжнародних прав людини і гуманітарного права, у тому числі повернення власності і виплата компенсації;

      24.4.       забезпечити безпосередній і безперешкодний доступ у будь-який час до усіх районів конфлікту для всіх гуманітарних суб’єктів від Грузії чи Росії, таким чином, щоб вони могли дістатися внутрішньо переміщених осіб та інших цивільних осіб, які знаходяться під загрозою, без затримки. Вони повинні утримуватися від будь-яких кроків, які можуть перешкоджати такому доступу;

      24.5.       гарантувати добровільне право на повернення всіх осіб, переміщених під час недавнього і попередніх конфліктів, забезпечуючи повернення в безпеці і гідності. Право повернутися – вихідний пункт будь-якого тривалого рішення щодо внутрішнього переміщення і міжнародне гуманітарне право зобов'язує усі причетні сторони, як тільки військова акція закінчується, зробити все можливе, щоб виправити шкоду, нанесену цивільним особам і гарантувати, що біженці і переміщені особи безпечно повертаються до місця свого проживання;

      24.6.       забезпечити повагу прав внутрішньо переміщених осіб чи переміщених нещодавно, чи підчас попередніх конфліктів вільно вибирати чи вони хочуть повернутися, залишитися на місці або переселитися в іншу частину країни, і вжити заходи, щоб дозволити переміщеним особам брати участь у повній мірі в плануванні й управлінні їхнім поверненням, переселенням і реінтеграцією;

      24.7.       випустити і обміняти негайно усіх в’язнів війни та осіб, яких утримують в результаті конфлікту і обмінятися усіма померлими, що залишилися;

      24.8.       гарантувати, щоб всі заручники були невідкладно випущені і обміняні і, щоб практика взяття в заручники притягалася до судової відповідальності і викорінювалася;

      24.9.       вирішити питання щодо зниклих безвісті осіб як в результаті нещодавнього, так і попереднього конфлікту, знову створити з усіх сторін, де необхідно, робочі комісії і співробітничати тісно з МКЧС;

24.10. обмінятися інформацією щодо мін і невибухнувших боєприпасів і прибрати, з допомогою „the Halo Trust” та інших експертів в цій сфері, всі вибухові рештки війни, які залишилися. Гарантувати, щоб всі області небезпеки були нанесені на карту, загороджені та повідомлені місцевому населенню і що, для тих, хто знаходиться в зоні ризику були продовжені програми по інформуванню щодо небезпечності цих вибухових решток, незалежно чи вони – цивільні особи, поліцейські, представники влади або інші;

24.11. вжити заходи, щоб ефективно захистити власність, яка була покинута як попередніми, так і сучасними внутрішньо переміщеними особами з метою забезпечення повернення такої власності в майбутньому;

24.12. дотримуватися обов'язків з Європейської конвенції з прав людини, а також Гаазької конвенції (IV)1907 про закони та звичаї війни на суходолі. Згідно з цими стандартами, відповідні сторони залишаються відповідальними за порушення прав людини і гуманітарного права у всіх районах їхнього де-факто контролю;

24.13. погодитися на посилення Моніторингової місії ЄС (ММЄС), щоб дозволити їй мати більшу присутність і доступ до обох сторін де-факто прикордонної зони та колишніх зон конфлікту з моменту окупації;

24.14. погодитися на продовження мандату Моніторингової місії ЄС (ММЄС) для забезпечення захисту і можливо миротворчого покриття обох частин де-факто кордонів Південної Осетії і Абхазії та інших частин зон колишніх конфліктів з моменту окупації;

24.15. домовитися про розширення мандату Моніторингової Комісії Європейського Союзу, для того щоб вона мала більшу присутність і мала доступ до двох сторін прикордонної зони фактично і до колишніх зон конфлікту сьогодні окупованих;

24.16. повністю взяти до уваги і виконувати шість принципів Уповноваженого Ради Європи з прав людини щодо термінового захисту прав людини і гуманітарної безпеки, які були укладені після його візиту в серпні 2008 року до регіону, а також його додаткові рекомендації.

25.       Асамблея закликає Росію і де-факто владу в Південній Осетії і Абхазії:

      25.1.       гарантувати захист і безпеку всіх осіб під їхнім де-факто контролем, не лише в Південній Осетії і Абхазії, але і в окупованих територіях району Ахалгорі і Переві, і в долині Кодорі;

      25.2.       забезпечити, щоб не було жодних подальших заходів з метою примушення людей покинути свої будинки і батьківщину чи сприяння етнічним чисткам;

      25.3.       зупинити, запобігти і захистити від існуючого беззаконня, у тому числі від фізичних нападів, грабунків, залякування, переслідування, мародерства, викрадення з метою шантажу, підпалів і руйнування власності, і притягувати до судової відповідальності всіх, хто вчинив такі дії;

      25.4.       підтримати новий, посилений мандат Місії ООН по нагляду в Грузії, у тому числі в Абхазії і якщо можливо також в Південній Осетії, і дозволити ММЄС здійснювати їхні відповідні мандати.

26.       Асамблея закликає Грузію:

      26.1.       поліпшити безпеку всіх, хто проживає в зонах де-факто кордону і колишніх зонах конфлікту, у тому числі збільшивши поліцейські патрулювання в ночі в найчутливіших районах і не лише де-факто прикордонних постів;

      26.2.       покращити умови первинної гуманітарної допомоги, у тому числі продовольства і нехарчової продукції та дров до сіл в колишній так званій “буферній зоні”, що прилягає до Південної Осетії;

      26.3.       прийняти виправлений План стратегії та дій для сучасних і попередніх внутрішньо переміщених осіб і гарантувати, щоб допомога як попереднім, так і сучасним переміщеним особам надавалася на основі простих, раціональних, ясних і прозорих, критеріїв реальної потреби і вразливості, а не статусу;

      26.4.       забезпечити систематичне інформування та консультування внутрішньо переміщених осіб, щоб дозволить їм робити вільний та проінформований вибір відносно того, чи інтегруватися на місці, повертатися або переселятися на тимчасовій або постійній основі. До того ж, уповноважені міжнародні організації, як наприклад Управління Верховного комісаріату ООН по справам біженців, має бути залучене в процес переселення і повернення;

      26.5.       гарантувати, щоб ті, хто не був переміщений, але має проблеми в результаті конфлікту, отримав відповідну допомогу;

      26.6.       продовжити забезпечувати первинною медичною і психологічною допомогою внутрішньо переміщених осіб і тих, хто повернувся, і особливо брати до уваги потреби дітей;

      26.7.       вжити заходи, щоб гарантувати, що внутрішньо переміщені жінки і діти не стали жертвами торгівлі або насильства;

      26.8.       знайти рішення, щоб полегшити борг внутрішньо переміщених осіб, які втратили свої будинки і гроші, і хто не має жодних засобів, щоб виплачувати банківські позики;

      26.9.       покращити доступ інформації до внутрішньо переміщених осіб про їхні права і допомогу і дозволити їм брати участь у рішеннях, які стосуються їхнього майбутнього.

27.       Асамблея закликає усі держави-члени і держави зі статусом спостерігача в організації:

      27.1.      продовжити забезпечувати підтримку і надавати ресурси, щоб:

      27.1.1.       терміново звернутися до гострих гуманітарних потреб нещодавно переміщених осіб, у тому числі, але не обмежуючись, місцем притулку;

      27.1.2.       підтримати найуразливіше населення, зокрема дітей, старих, хворих, інвалідів, матерів-одиночок, немічних і травмованих;

      27.1.3.       досягти довготривалих рішень як для попередніх, так і для сучасних переміщених осіб, з чітким компонентом захисту;

      27.1.4.       виконати усі складові Урядового плану дій Грузії щодо внутрішньо переміщених осіб – з поправками, узгодженими з ключовими міжнародними суб’єктами, щоб підрахувати недавно переміщене населення;

      27.1.5.       забезпечити гладкий перехід від допомоги при надзвичайному стані до допомоги при початку виходу з цього стану та розвитку для Грузії;

      27.2.       гарантувати підзвітність і прозорість отримання допомоги, чи це буде урядова, місцева влада, міжнародні організації, неурядові організації тощо;

      27.3.       підтримати ООН у веденні перемовин щодо нового мандата для Місії ООН по нагляду в Грузії (UNOMIG).

28.       Асамблея закликає Євросоюз забезпечити, щоб Моніторингова місія ЄС (ММЄС) отримувала необхідні ресурси для виконання своєї місії і, щоб:

      28.1. мандат ММЄС підсилюється відповідно до виникаючих потреб для захисту і миротворчої місії;

28.2. працівники ММЄС були повністю навчені стандартам прав людини;

      28.3. патрулі були забезпечені грузинськими перекладачами;

28.4. були відкриті нові пости вздовж де-факто кордону, щоб дозволити патрулям досягати усіх частин колишньої так званої “буферної зони” за короткий проміжок часу.

29.        Асамблея запрошує Європейський Союз працювати на користь розширення Моніторингової місії європейського Союзу всередині «кордонів» де факто Південної Осетії і Абхазії.

30. Асамблея запрошує Банк розвитку Ради Європи розглянути можливі дії, щоб до допомогти тим, хто постраждав від конфлікту, у тому числі перемішеним особам і тим, хто був переміщений підчас попередніх конфліктів, а також долучитися до реконструкції в постраждалих районах, у тому числі в Південній Осетії і Абхазії.