Наслідки світової фінансової кризи

Резолюція 1651 (2009)

1. Парламентська Асамблея з занепокоєнням відмічає, що довгий період економічного зростання перетворився практично на світову рецесію, в зв’язку з чим є побоювання, що вона може перетворитися на тривалу і глибоку для багатьох країн. Ця зміна руху на протилежний значною частиною викликаний фінансовою кризою, яка вразила світову економіку в 2007-2008 роках, навіть якщо вона співпадає з тим, що здавалося було кінцем циклу зростання, який характеризується значним зростанням цін на сировину та енергію та падінням цін на нерухомість. Якби там не було причини фінансової кризи є очевидними. Підйом циклу зростання був подовжений процентними ставками, що утримувалися на дуже низькому рівні. Менеджерська згубна практика, зокрема в банках та в небанківських фінансових установах знайшла своє поширення, а фінансові стимули для їх співробітників стали занадто привабливими. Були розроблені складні фінансові інструменти, яким бракує прозорості та системи управління не зіграли своєї ролі. Надмірна заощадливість було компенсувалася надзвичайно щедрими системами преміювання, які продовжували функціонувати навіть тоді, коли фінансові установи почали зазнавати колосальних збитків.

2. Асамблея занадто добре обізнана в тому, що погіршення економічної ситуації ризикує спричинити зростання безробіття, втрату прибутків, і тяжко заробленого майна та додатковий виток заборгованості для тих, хто вже має борги. На цій стадії Парламентська Асамблея Рада Європи нагадує урядам держав-членів організації, що цілком в їх відповідальності є захист соціальних та гуманітарних прав населення. Головне є те, щоб економічне поновлення відбулося якомога швидше, але необхідно також у той же самий час, щоб система соціального захисту компенсувала результати економічної рецесії. Країни, що пильнували за дотриманням своїх фінансів у гарному стані протягом років зростання, сьогодні знаходяться в кращому положенні для того щоб гарантувати своїм громадянам відповідні виплати в існуючих системах соціального захисту.

1. Асамблея, таким чином, дуже стурбована руйнівним впливом цієї фінансової кризи та її економічних наслідків на умови життя європейців та решти світу, з результатами, що ризикують у певний термін часу навіть підірвати підґрунтя демократії.

2. Асамблея вважає, що фінансові установи не виконали свої обов’язки поінформування й публічна влада виявилася не на рівні своєї відповідальності, що стосуються контролю за притаманними ризиками поширення найсучасніших фінансових інструментів і через це вони не виконали свого обов’язку захисту громадян та суб’єктів фінансової діяльності, задіяних в трансакціях з надзвичайно високим рівнем ризику.

3. Асамблея вітає Самміт двадцяти найбільш розвинутих економік планети (G 20), що відбувся у Вашингтоні 15 листопада 2008 року, та зобов’язання, взяті з цієї нагоди учасниками. Вона повністю підписується під рекомендаціями, сформульованими по закінченні цього самміту, щоб стимулювати економіку, гарантувати підтримку обігових грошей, консолідувати фінансові установи та захистити заощадження.

4. Асамблея, все таки, висловлює жаль з приводу того, що план дій (G 20) не містить розділу, який би захищав соціальні та економічні права громадян в період кризи. У цьому відношенні вона повністю приєднується до Декларації Бюро адміністративної ради Міжнародного Бюро Праці ООН,, прийняту 21 листопада 2008 року, яка визначає шість спеціальних заходів «щоб виправити наслідки кризи для реальної економіки для того, щоб захистити людей, підтримати виробництво на підприємствах та зберегти робочі місця», як і декларацію Комісара з прав людини Ради Європи від 17 листопада 2008 р., яка запрошує запровадити «серйозну програму для захисту економічних та соціальних прав».

5. Асамблея переконана, що необхідні енергійні та ефективні заходи для того, щоб пом’якшити рецесію, і що реформування фінансової світової системи зможе принести результати лише, між іншим, за умови, що будуть взяті до уваги наступні принципи:

необхідність гарантувати стабільність фінансових ринків шляхом внесків готівкою, поновлення позик підприємствам і домогосподарствам та постійності фінансових інституцій;

необхідність підвищувати зайнятість шляхом стимулювання економічної діяльності;

необхідність покращити прозорість ринків і фінансових продуктів з тим, щоб вкладники були краще поінформовані про існуючі ризики;

необхідність підтримувати моральний і етичний дух економічних і фінансових суб’єктів,, зокрема в тому, що стосується винагороди й прибутків і підпорядковувати свою діяльність кодексу поведінки; слід було б, зокрема, щоб системи винагороди вигідних короткострокових і високоризикових прибутків не дозволялися;

необхідність більш активного парламентського контролю й більшої участі парламентарів на національному й все європейському рівні, щоб контролювати застосування правил і принципів;

посилення правил управління функціонуванням фінансових ринків, зокрема в питаннях відповідальності, так щоб зміцнити пріоритет права в цьому секторі;

необхідність нагадати урядам, що соціальні й гуманітарні права повинні бути повністю дотримані, не дивлячись на фінансові труднощі, якщо треба уникнути підривання самих основ демократії;

необхідність інтенсивного міжнародного співробітництва між МВФ, базельськими інституціями, G- 20, національними центральними банками й органами фінансового контролю; міжнародні фінансові інституції повинні були б впровадити ефективну систему раннього попередження;

необхідність стежити за тим, щоб економічні заходи сприяли життєздатному зростанню, одночасно як в економічному плані, так і в плані довкілля; ці заходи не повинні були б призвести до такого рівня заборгованості, який би поставив під сумнів майбутнє зростання і не суперечив би з висунутим цілям щодо клімату;

необхідність для урядів зробити все можливе, для того щоб поновити довіру людей до функціонування економіки.

6. Асамблея вважає за доцільне гарантувати постійний моніторинг соціальних наслідків та гуманітарного виміру фінансової та економічної кризи в державах-членах Ради Європи.

7. Асамблея наполягає на тому, що держави-члени повинні також інвестувати в людські ресурси, необхідні для того, щоб протистояти економічним і соціальним викликам, породжених фінансовою кризою. В наших глобалізованих і взаємозалежних суспільствах, людські ресурси є визначальним фактором економічної, соціальної й демократичної стабільності. Ось чому Асамблея закликає Постійну Конференцію європейських міністрів з питань освіти наглядати за тим, щоб політика в галузі освіти враховувала ці виклики, і запрошує Генерального Секретаря ради Європи зміцнювати місце освіти в програмі діяльності своєї Організації.

8. І насамкінець, Асамблея наполегливо нагадує, що в цей кризовий час життєво необхідними є те, щоб солідарність, координація та співпраця економік діяли на повну потужність не тільки між державами членами Ради Європи та промислово розвинутими країнами, але й також по відношенню країн, що розвиваються.