Кількість абзаців - 190 Розмітка (ліва колонка)


Про ландшафти (Друге читання)

0. Проект
 
1. ЗАКОН УКРАЇНИ „ПРО ЛАНДШАФТИ»
 
2. Цей Закон спрямований на забезпечення охорони, регулювання та планування ландшафтів з метою їх збереження та невиснажливого використання для задоволення екологічних, культурних, оздоровчих, економічних та інших потреб суспільства.
 
3. Розділ І
 
4. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
5. Стаття 1. Ландшафтне законодавство
 
6. Відносини у сфері збереження, відтворення та збалансованого використання ландшафтів в Україні регулюються законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», «Про охорону земель», «Про охорону культурної спадщини», «Про генеральну схему планування території України», «Про архітектурну діяльність», «Про екологічну мережу», «Про основи містобудування», «Про планування і забудову територій», Водним, Земельним, Лісовим кодексами України, Європейською ландшафтною конвенцією, Конвенцією про біологічне різноманіття, Конвенцією про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі, цим законом, іншими нормативно-правовими актами.
 
7. Стаття 2. Терміни та визначення
 
8. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
 
9. антропогенний ландшафт - змінений або штучно створений людиною (внаслідок господарської діяльності) ландшафт, що складається із взаємодіючих природних та антропогенних компонентів;
 
10. державна ландшафтна політика - визначені органами державної влади принципи, керівні положення, відповідно до яких здійснюються конкретні заходи, спрямовані на охорону, регулювання та планування ландшафтів;
 
11. елементи ландшафту - найпростіші частини компонентів ландшафту;
 
12. компоненти ландшафту - основні складові частини ландшафту, що представлені фрагментами окремих сфер географічної оболонки;
 
13. ландшафт - цілісний складний природно-територіальний (географічний) комплекс, який є результатом дії та взаємодії природних та/або антропогенних факторів та складається із взаємодіючих природних або природних та антропогенних компонентів і комплексів більш низького таксономічного рангу;
 
14. ландшафтне планування - діяльність, спрямована на поліпшення, відновлення та створення ландшафтів, що забезпечує стале природокористування і збереження основних функцій цих ландшафтів як системи підтримки життя;
 
15. охорона ландшафту - система заходів (адміністративно-правових, економічних, технічних, просвітницьких і інформаційних), що спрямована на збереження первинного стану та цінних характеристик ландшафтів, а також можливості виконання ландшафтом основних соціально-економічних функцій, а також функцій відтворення ресурсів і формування сприятливого для біоти та/або людини середовища;
 
16. регулювання ландшафту - діяльність, спрямована на забезпечення постійного утримання ландшафту для узгодження змін, спричинених соціальними, економічними та екологічними процесами та керування ними, виходячи із основних засад сталого розвитку;
 
17. стан ландшафтів - характеристика ландшафту за сукупністю показників, що відображає природні процеси та антропогенний вплив в межах ландшафту;
 
18. структура ландшафту - набір, співвідношення та взаємозв’язок компонентів ландшафту, а також сполучення, просторове розміщення та зв’язки комплексів, з яких він складається;
 
19. сукцесія - послідовна зміна біогеоценозів, послідовно виникаючих на одній і тій же території.
 
20. Розділ ІІ
 
21. ЦІЛІ ТА ПРИНЦИПИ Регулювання ЛАНДШАФТАМИ
 
22. Стаття 3. Цілі регулювання ландшафтами
 
23. Головними цілями регулювання ландшафтами є:
 
24. забезпечення збалансованого та комплексного управління користуванням ландшафтів з врахуванням місцевих природних, культурних, історичних та археологічних особливостей та цінностей ландшафтів;
 
25. збереження різноманітності ландшафтів, природної, культурної, історичної та археологічної спадщини, враховуючи економічні і соціальні потреби суспільства, а також принципи сталого розвитку;
 
26. створення умов для сталого функціонування ландшафтів та їх компонентів, збереження взаємозв'язків між ними, забезпечення цілісності їх екосистемних функцій;
 
27. впровадження екологічної політики у сфері охорони та регулювання ландшафтами в галузеву політику (сільське господарство, лісове господарство, водне господарство, промисловість, енергетика, транспорт, містобудування тощо), забезпечення екологічної безпеки;
 
28. ідентифікація ландшафтів та встановлення їх меж, визначення законодавчих, науково-практичних та інших заходів, спрямованих на забезпечення їх цілісності, різноманіття та функціонування екосистем;
 
29. забезпечення стійкої здатності ландшафтів до відновлення;
 
30. забезпечення доступу громадськості до інформації та її участі у прийнятті рішень стосовно охорони та регулювання ландшафтами.
 
31. Природа та ландшафт на заселених і незаселених територіях повинні бути захищені, доглянуті і освоєні таким чином, щоби забезпечити довгострокове збереження:
стійкості природного балансу;
використання природних благ;
рослинного і тваринного світу а також
різноманіття, своєрідності і краси природи і ландшафту, як основи життя людей передумов для їх відпочинку на природі і ландшафтах.
 
32. Стаття 4. Принципи регулювання ландшафтами
 
33. Основними принципами державної політики у сфері охорони та регулювання ландшафтами є:
 
34. сталий розвиток ландшафтів, що полягає в гармонізації екологічних, соціальних та економічних аспектів розвитку ландшафтів та застосовується до всієї території, яка включає в себе ландшафтні комплекси;
 
35. пріоритетність охорони навколишнього природного середовища та збереження цілісності екосистем, забезпечення сталого розвитку екосистем та відновлюваності порушених екосистем, збереження цілісності ландшафтів;
 
36. збереження та захист ландшафтів як середовищ існування біорізноманіття, формування екомережі, оголошення нових територій та об’єктів природно-заповідного фонду та культурної спадщини;
 
37. забезпечення науково обґрунтованого управління природними ресурсами ландшафтів, охорони і відтворення, комплексного розвитку ландшафтів, збереження, невиснажливого використання та відтворення природних ресурсів;
 
38. впровадження технологій, спрямованих на запобігання фрагментації, забрудненню та деградації ландшафтів та природних екосистем, розміщених на них;
 
39. запобігання руйнування цінних елементів та нанесення ландшафтам та їх компонентам будь-якого збитку в результаті господарської діяльності під час проведення гірничодобувних та геологорозвідувальних робіт, меліорації та інших робіт або рекреації;
 
40. запобігання або зменшення будь-якого погіршення стану ландшафтів шляхом його відновлення, рекультивації земель, а також підтримки природної сукцесії;
 
41. урахування природної структури ландшафту та його особливостей на стадії планування лінійних інженерних споруд (доріг, трубопроводів, ліній електропередачі та зв'язку та ін.);
 
42. відновлення порушених (деградованих) екосистем до природного стану;
 
43. відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства України про охорону ландшафтів;
 
44. відновлення екосистем суб’єктами господарювання, дії яких призвели до деградації або порушення цілісності екосистем ландшафтів;
 
45. забезпечення доступу громадськості до екологічної інформації та її участі в процесі прийняття рішень щодо охорони та управління ландшафтами і сприяння загальній поінформованості громадськості та розумінню цілей і завдань охорони ландшафтів.
 
46. Дотримання цих принципів є обов’язковим під час планування, проектування, розроблення та реалізації програм та проектів, здійснення господарської діяльності, а також під час прийняття рішень, що можуть впливати на стан ландшафтів.
 
47. Розділ ІІІ
 
48. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ЛАНДШАФТІВ
 
49. Стаття 5. Реалізація державної політики у сфері охорони та регулювання ландшафтами
 
50. Державне управління у сфері регулювання ландшафтами відповідно до положень цього Закону здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, з питань земельних ресурсів, з питань лісового господарства, з питань регіонального розвитку і будівництва, їх територіальні органи і спеціальні підрозділи, а також спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, з питань аграрної політики, місцеві державні адміністрації, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, у межах повноважень, визначених законодавством України.
 
51. Реалізацію положень цього Закону у сфері охорони та регулювання ландшафтами здійснюється із залученням громадян та їх об’єднань і забезпеченням їх широкого доступу до інформації з цих питань.
 
52. Стаття 6. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері охорони та регулювання ландшафтами
 
53. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері охорони та регулювання ландшафтами належать:
 
54. реалізація державної політики у сфері охорони та регулювання ландшафтами;
 
55. розроблення і забезпечення виконання ландшафтних планів загальнодержавного рівня;
 
56. координація регулювання ландшафтами;
 
57. організація ведення моніторингу стану ландшафтів;
 
58. встановлення порядку ведення моніторингу стану ландшафтів;
 
59. координація здійснення контролю за використанням та охороною ландшафтів;
 
60. затвердження порядку визначення і встановлення розмірів та меж ландшафтів та порядку їх відображення в документації з землеустрою і в земельних кадастрових документах;
 
61. організація виконання вимог державної ландшафтної політики та прийнятих Україною міжнародних угод, зокрема щодо міжнародної взаємодопомоги, обміну інформацією та екологічного виховання і освіти у сфері охорони, використання та відтворення ландшафтів;
 
62. організація підготовки та подання в установленому порядку Заявки щодо отримання Ландшафтної відзнаки Ради Європи;
 
63. вирішення інших питань щодо регулювання ландшафтних відносин відповідно до законодавства України.
 
64. Стаття 7. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим та місцевих органів виконавчої влади у сфері охорони та регулювання ландшафтами
 
65. До повноважень Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та місцевих органів виконавчої влади у сфері охорони та регулювання ландшафтами належать:
 
66. забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та регулювання ландшафтами;
 
67. участь у розроблені та реалізації ландшафтних планів відповідного рівня;
 
68. організація та забезпечення ведення моніторингу стану ландшафтів та ідентифікації;
 
69. затвердження плану розвитку територій Автономної Республіки Крим;
 
70. координація здійснення контролю за використанням та охороною ландшафтів;
 
71. забезпечення визначення і встановлення розмірів та меж ландшафтів та їх відображення в документації з землеустрою і в земельних кадастрових документах;
 
72. забезпечення збереження ландшафтів при розробці містобудівної документації;
 
73. забезпечення організації та виконання вимог державної ландшафтної політики та прийнятих Україною міжнародних угод, зокрема щодо міжнародної взаємодопомоги, обміну інформацією та екологічного виховання і освіти у сфері охорони, використання та відтворення ландшафтів;
 
74. забезпечення підготовки та подання в установленому порядку Заявки щодо отримання Ландшафтної відзнаки Ради Європи до Кабінету Міністрів України;
 
75. вирішення інших питань щодо регулювання ландшафтних відносин відповідно до законодавства України.
 
76. Стаття 8. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища у сфері охорони та регулювання ландшафтами
 
77. До повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища у сфері охорони регулювання ландшафтами належать:
 
78. внесення пропозицій про формування державної політики у сфері охорони та регулювання ландшафтами;
 
79. організація розроблення та участь у реалізації ландшафтних планів загальнодержавного рівня;
 
80. організація ведення моніторингу стану ландшафтів;
 
81. затвердження класифікації ландшафтів;
 
82. участь у ідентифікації ландшафтів;
 
83. організація розроблення порядку ведення моніторингу стану ландшафтів;
 
84. координація діяльності центральних органів виконавчої влади у сфері охорони та регулювання ландшафтами;
 
85. здійснення державного управління контролю за охороною, використанням та відтворенням ландшафтів;
 
86. організація та участь у розробленні порядку визначення і встановлення розмірів та меж ландшафтів та порядку їх відображення в документації з землеустрою і в земельних кадастрових документах;
 
87. забезпечення виконання вимог державної ландшафтної політики та прийнятих Україною міжнародних угод, зокрема щодо міжнародної взаємодопомоги, обміну інформацією та екологічного виховання і освіти у сфері охорони, використання та відтворення ландшафтів;
 
88. забезпечення підготовки та подання в установленому порядку Заявки щодо отримання Ландшафтної відзнаки Ради Європи до Кабінету Міністрів України;
 
89. вирішення інших питань щодо регулювання ландшафтних відносин відповідно до законодавства України.
 
90. Стаття 9. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в сфері охорони та регулювання ландшафтами
 
91. До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері охорони та регулювання ландшафтами належать:
 
92. внесення пропозицій щодо формування та реалізації державної ландшафтної політики і забезпечення її реалізації;
 
93. участь у розробленні та реалізації загальнодержавних ландшафтних планів;
 
94. ведення державного земельного кадастру з додатковим розділом обліку ландшафтів;
 
95. координація та організація робіт з визначення і встановлення розмірів та меж ландшафтів та порядку їх відображення в документації з землеустрою і в земельних кадастрових документах;
 
96. забезпечення відображення в документації з землеустрою і в земельних кадастрових документах розмірів та меж ландшафтів;
 
97. організація проведення інвентаризації ландшафтів за основними видами їх соціально-економічної функції та визначення границь для цілей управління разом спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища у сфері охорони;
 
98. вирішення інших питань в сфері ландшафтного управління відповідно до законодавства України.
 
99. Стаття 10. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері охорони та регулювання ландшафтами
 
100. До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері охорони та регулювання ландшафтами належить:
 
101. забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та регулювання ландшафтами з урахуванням різноманітності її природних, естетичних ресурсів та економічного розвитку регіону;
 
102. організація розроблення, затвердження та участь у реалізації місцевих ландшафтних планів відповідного рівня;
 
103. організація ведення моніторингу стану ландшафтів та їх ідентифікації на відповідному рівні;
 
104. встановлення критеріїв якості ландшафту, до яких варто прагнути, щоб забезпечити довгострокове збереження основ життя людей на території міста;
 
105. здійснення контролю за охороною, використанням та відтворенням ландшафтів;
 
106. організація та забезпечення інформування населення про стан ландшафтів, його зміну та про проведення природоохоронних заходів на місцевому рівні;
 
107. координація діяльності відповідних спеціально уповноважених державних органів в галузі ландшафтного управління у межах відповідної території;
 
108. вирішення інших питань щодо регулювання ландшафтних відносин відповідно законодавства України.
 
109. Стаття 11. Участь громадян та їх об’єднань у здійсненні заходів щодо охорони, використання та відтворення ландшафтів
 
110. Громадяни та їх об’єднання відповідно до законодавства мають право брати участь у розгляді будь-якими органами законодавчої та виконавчої влади питань, пов’язаних з охороною, використанням та відтворенням ландшафтів, сприяти цим органам у здійсненні заходів регулювання ландшафтами, оцінювати їх, а також ініціювати власні заходи.
 
111. Громадяни та їх об’єднання у встановленому порядку мають право:
 
112. ініціювати розроблення та брати участь у виконанні ландшафтних планів за власні кошти та за добровільною участю членів об’єднань громадян;
 
113. здійснювати громадський контроль за охороною, використанням та відтворенням ландшафтів;
 
114. проводити громадську екологічну експертизу, оприлюднювати її результати і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення щодо розміщення, проектування та будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів в межах конкретних ландшафтів;
 
115. одержувати у встановленому порядку інформацію про стан ландшафтів, джерела їх забруднення та виснаження, про плани і заходи щодо охорони, використання та відтворення ландшафтів;
 
116. подавати до суду позови про відшкодування збитків, заподіяних державі і громадянам внаслідок забруднення, засмічення та виснаження ландшафтів.
 
117. Розділ ІV
 
118. СИСТЕМА ЗАХОДІВ У СФЕРІ ОХОРОНИ ТА регулювання ЛАНДШАФТАМИ
 
119. Стаття 12. Система заходів у сфері охорони та регулювання ландшафтами
 
120. Система заходів у сфері охорони та регулювання ландшафтами передбачає комплекс планувальних, організаційних, правових, господарських, науково-технічних та інших заходів, які виконуються на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях і включає:
 
121. систему державного моніторингу ландшафтів;
 
122. класифікацію ландшафтів;
 
123. ідентифікацію ландшафтів;
 
124. державний облік ландшафтів;
 
125. встановлення меж і розмірів ландшафтів;
 
126. ландшафтне планування з визначенням цілей якостей ландшафтів;
 
127. охорона ландшафтів;
 
128. фінансове забезпечення заходів, пов’язаних з охороною та збереженням ландшафтів;
 
129. виховання і освіту;
 
130. інформаційне забезпечення.
 
131. Стаття 13. Державний моніторинг ландшафтів
 
132. Державний моніторинг ландшафтів проводиться з метою забезпечення державного контролю, збору і аналізу інформації щодо стану ландшафтів та його компонентів, прогнозування динаміки змін їх характеристик та сили і тиски, що їх трансформують, попередження впливу несприятливих процесів і ліквідації наслідків цього впливу, реєстрації змін стану ландшафтів, а також з метою розроблення науково-обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень.
 
133. Спостереження за станом ландшафтів, проводиться в рамках державної системи моніторингу довкілля та здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, у межах своєї компетенції, іншими спеціально уповноваженими державними органами виконавчої влади, а також підприємствами, установами і організаціями, діяльність яких може призвести до погіршення стану ландшафтів.
 
134. Стаття 14. Класифікація ландшафтів
Раціональне використання та охорона ландшафтів здійснюється шляхом класифікації ландшафтів, яка ґрунтується на поєднанні антропогенних і природних факторів їх формування.
Класифікація ландшафтів за природними факторами формування здійснюється за критеріями:
ступенем континентальності клімату;
приналежності/відношення до морфоструктури вищого порядку;
розчленованості рельєфу;
біокліматичними відмінностями;
типом геохімічного режиму.
Класифікація ландшафтів за антропогенними факторами формування здійснюється з урахуванням соціально-економічної функції ландшафту, спрямованої на задоволення тої чи іншої потреби суспільства.
За стійкістю до антропогенного навантаження ландшафти класифікуються на:
високостійкі;
середньостійкі;
слабостійкі;
нестійкі.
Критерієм оцінки стану ландшафтів є збереженість їх природної частини.
За ступенем зміни ландшафти поділяються на:
незмінені;
слабозмінені;
середньозмінені;
сильнозмінені.
За природною, історико-культурною та археологічною цінністю ландшафти поділяються на:
виняткові;
звичайні;
занедбані.
Класифікатор ландшафтів затверджується центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
Стаття 15. Ідентифікація ландшафтів
Ідентифікація ландшафтів це комплекс робіт (ландшафтна зйомка, ландшафтне картографування тощо) щодо встановлення просторових меж окремих ландшафтів на основі їх класифікації.
 
135. Охорона, регулювання та планування ландшафтів здійснюється після їх ідентифікації.
 
136. Ідентифікація ландшафтів здійснюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим та місцевими органами виконавчої влади за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу охорони культурної спадщини.
 
137. Стаття 16. Державний облік ландшафтів
 
138. Території ландшафтів підлягають державному обліку, який є складовою частиною державного земельного кадастру, державних кадастрів інших природних ресурсів, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, Державного реєстру нерухомих пам’яток України, державної статистичної звітності і здійснюється в порядку, що визначається законом.
 
139. Стаття 17. Компоненти, межі і розміри ландшафтів
 
140. До природних компонентів ландшафту відносять повітря, поверхневі та підземні води, гірські породи, ґрунти, геологічні утворення, скелі, гори та пагорби, річки, їх береги та заплави, болота, ліси, ділянки степу, балки, урвища, рослинний та тваринний світ.
 
141. До антропогенних компонентів ландшафтів відносять всі об’єкти, створені під впливом діяльності людини.
 
142. Порядок визначення і встановлення меж та розмірів ландшафтів, а також порядок їх відображення в документації з землеустрою і в земельних кадастрових документах встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
143. Стаття 18. Ландшафтне планування
 
144. Ландшафтне планування - це процес регулювання використання та охорони ландшафтів, шляхом обов’язкового врахування відповідних вимог під час створення та впровадження містобудівної документації на загальнодержавному та місцевому рівнях, ухваленні та реалізації відповідних рішень.
 
145. Ландшафтне планування розповсюджується на заселені і незаселені території та є обов’язковим для будь-якої господарської діяльності і ураховує розвиток населених пунктів, сільського, лісового, водного господарств, транспорту, туризму та інших видів економічної діяльності.
 
146. Завданням ландшафтного планування є збереження і розвиток естетичних якостей природи і ландшафту - збереження гармонійного обліку ландшафту, підтримка і розвиток його естетичних якостей.
 
147. Ландшафтне планування передбачає розроблення документації щодо планування забудови або іншого використання території з обґрунтуванням цілей та методів використання ландшафтів, та заходів по стійкому збереженню природних компонентів ландшафтів, клімату, естетичних якостей ландшафту.
 
148. Заходи, спрямовані на забезпечення збалансованого розвитку ландшафтів передбачаються у відповідних програмах соціального та економічного розвитку.
 
149. План розвитку територій ландшафтів відображається у програмах соціального та економічного розвитку територій і розробляється на підставі містобудівної документації, регіональних та місцевих програмах з питань розвитку екомережі, у яких визначаються цілі якостей ландшафтів, з подальшою розробкою проекту землеустрою щодо встановлення меж і розмірів ландшафтів.
 
150. Плани та цілі якості ландшафтів узгоджуються з планами розвитку територій різного рівня та погоджуються відповідними органами місцевого самоврядування, а також територіальними органами спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади, зазначених у статті 5 цього закону.
 
151. Порядок ландшафтного планування затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
152. Стаття 19. Охорона ландшафтів
 
153. Охорона ландшафтів здійснюється шляхом запровадження системи регулювання користуванням ландшафтів і передбачає:
 
154. підтримку просторової цілісності та збереження середовищ існування видів рослин і тварин, особливо занесених до Червоної та Зеленої книг України;
 
155. збереження ландшафтних об'єктів природної, культурної, історичної та археологічної спадщини;
 
156. застосування запобіжних заходів щодо невиснажливого використання природних ресурсів і здійснення господарської та інших видів діяльності на засадах сталого розвитку із застосуванням найкращих існуючих технологій екологічного спрямування;
 
157. врахування вимог щодо охорони ландшафтів при плануванні територій на регіональному та місцевому рівнях;
 
158. формування екомережі, оголошення та створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду;
 
159. врахування вимог щодо охорони ландшафтів при проведені державної екологічної та землевпорядної експертиз;
 
160. екологізації господарської діяльності і стимулювання виробництва екологічно чистої продукції;
 
161. виконання компенсаційних заходів за завдану шкоду;
 
162. забезпечення участі громадськості у прийнятті рішень та доступу її до інформації.
 
163. Стаття 20. Фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з охороною та збереженням ландшафтів
 
164. Фінансування заходів, пов'язаних з охороною та збереженням ландшафтів, включаючи роботи з проектування, проведення відповідних науково-дослідних досліджень, може здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, інших джерел не заборонених законодавством.
 
165. Органи державного управління ландшафтами, власники і користувачі земельних ділянок вносять в установленому порядку пропозиції щодо фінансування заходів, пов'язаних з охороною та збереженням ландшафтів, із коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів. Фінансування здійснюється відповідно до затверджених переліків із коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законом.
 
166. Фінансування заходів з відновлення екосистем здійснюється за рахунок коштів суб’єктів господарювання, дії яких призвели до деградації або порушення цілісності екосистем ландшафтів.
 
167. Стаття 21. Виховання і освіта
 
168. Підвищення екологічної культури суспільства і професійна підготовка спеціалістів у сфері оцінки ландшафтів та їх охорони, відтворення і використання забезпечуються загальною обов'язковою комплексною освітою та вихованням в галузі охорони навколишнього природного середовища, в тому числі в дошкільних дитячих закладах, в системі загальної середньої, професійної та вищої освіти, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.
 
169. Стаття 22. Інформаційне забезпечення
 
170. Інформаційне забезпечення ландшафтного управління здійснюється органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом систематичного інформування населення через засоби масової інформації про стан навколишнього природного середовища і, зокрема, ландшафтів, динаміку їх змін, джерела забруднення і характер впливу екологічних факторів на здоров'я людей і спрямоване на підвищення рівня обізнаності громадянського суспільства, суб’єктів підприємницької діяльності та органів державної влади щодо цінності ландшафтів, їхньої ролі та їх змінювання, а також постійне поглиблювання знання людей стосовно природних умов і особливостей різних регіонів держави.
 
171. Розділ V
 
172. КОНТРОЛЬ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЛАНДШАФТІВ та відповідальність за порушення законодавства про охорону ландшафтів
 
173. Стаття 23. Державний контроль за використанням і охороною ландшафтів
 
174. Державний контроль за додержанням вимог законодавства про використання і охорону ландшафтів здійснюють у порядку встановленому законодавством центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, з питань земельних ресурсів, регіонального розвитку і будівництва, їх територіальні органи і спеціальні підрозділи, а також спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, спеціально уповноваженим центральний орган виконавчої влади з питань лісового господарства, Рада міністрів Автономної республіки Крим, місцеві державні адміністрації, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, відповідно до їх компетенції.
 
175. Стаття 24. Громадський контроль за використанням і охороною ландшафтів
 
176. Громадський контроль за використанням і охороною ландшафтів здійснюють громадські інспектори, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування і діють на підставі положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
 
177. Стаття 25. Відповідальність за порушення законодавства про охорону ландшафтів
 
178. Особи, винні у порушенні законодавства про охорону ландшафтів несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність згідно із законодавством України.
 
179. Розділ VІ
 
180. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
 
181. Стаття 26. Міжнародне співробітництво з питань охорони та регулювання ландшафтами
 
182. Україна бере участь у міжнародному співробітництві з питань охорони, збереження, використання та регулювання територіями ландшафтів на державному, регіональному і місцевому рівні та здійснює заходи щодо розвитку та зміцнення міжнародного співробітництва у сфері охорони, відтворення, регулювання та планування ландшафтів шляхом:
взаємної технічної і наукової допомоги з питань ландшафту;
обміну досвідом та інформацією у сфері ландшафтів;
заохочування транскордонного співробітництва на місцевому та регіональному рівні.
Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору.
 
183. Стаття 27. Ландшафтна відзнака Ради Європи
 
184. Ландшафтна відзнака Ради Європи - це нагорода, яка може бути присуджена місцевим та регіональним органам влади, їхнім групам, а також неурядовим організаціям, які зробили особливо видатний внесок для охорони, регулювання або планування ландшафту.
 
185. Заявка щодо отримання Ландшафтної відзнаки Ради Європи подається Кабінетом Міністрів України до Комітетів Експертів Ради Європи для її розглядання Комітетом Міністрів і прийняття відповідного рішення.
 
186. Розділ VІІ
 
187. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 
188. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 
189. 2. Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.