Кількість абзаців - 813 Розмітка (ліва колонка)


Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (Друге читання)

0. ЗАКОН УКРАЇНИ
Про систему гарантування вкладів фізичних осіб
 
1. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
2. Стаття 1. Предмет та мета Закону
 
3. 1. Цим Законом встановлюються правові, фінансові й організаційні основи функціонування системи обов’язкового гарантування вкладів фізичних осіб, компетенція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування по вкладах, регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду по виведенню неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації і ліквідації банків.
 
4. 2. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів в банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку.
 
5. 3. Відносини, що виникають у зв’язку з створенням і функціонуванням системи обов’язкового гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
 
6. Стаття 2. Визначення термінів
 
7. 1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
 
8. 1) банк-агент - банк, через який здійснюється виплата Фондом гарантованої суми відшкодування за вкладами відповідно до цього Закону;
 
9. 2) виведення банку з ринку - заходи, які здійснюються Фондом, щодо банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, по його ліквідації, передачі активів та пасивів, продажу неплатоспроможного банку та/або перехідного банку у спосіб, визначений цим Законом;
 
10. 3) вклад - грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, або банківські метали, які залучені банком від вкладника або які надійшли для вкладника на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифікату, включаючи нараховані проценти;
 
11. 4) вкладник - фізична особа (за виключенням фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифікату;
 
12. 5) інвестор - особа, яка виявила намір і надала Фонду письмове зобов’язання про придбання акцій неплатоспроможного банку або перехідного банку у процесі виведення банку з ринку;
 
13. 6) ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства;
 
14. 7) неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національним банком України прийнято рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України „Про банки і банківську діяльність»;
 
15. 8) перехідний банк - банк, який створено у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, номінальним власником і управителем акцій якого є Фонд до моменту продажу цього банку інвестору;
 
16. 9) план врегулювання - документ Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови здійснення виведення неплатоспроможного банку з ринку;
 
17. 10) приймаючий банк - банк, який не відноситься до категорії проблемного або неплатоспроможного та який в процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку приймає від неплатоспроможного банку активи та пасиви;
 
18. 11) проблемний банк - банк, щодо якого Національним банком України прийнято рішення про віднесення до категорії проблемних в порядку, передбаченому Законом України „Про банки і банківську діяльність» і нормативно-правовими актами Національного банку України;
 
19. 12) продаж банку - продаж всіх акцій перехідного банку або контрольного пакету акцій (паїв) неплатоспроможного банку;
 
20. 13) реєстр учасників Фонду - реєстр, який ведеться Фондом та містить відомості про участь банку у системі обов’язкового гарантування вкладів фізичних осіб;
 
21. 14) система обов’язкового гарантування вкладів фізичних осіб - сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб’єктами якої є Фонд, Національний банк України, банки та вкладники;
 
22. 15) тимчасова адміністрація - процедура по виведенню банку з ринку, що здійснюється Фондом відносно неплатоспроможного банку у порядку, встановленому цим Законом;
 
23. 16) уповноважена особа - працівник Фонду, який від імені Фонду та у межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії по забезпеченню здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку.
 
24. Розділ ІІ. ПРАВОВИЙ СТАТУС ФОНДУ ТА ЙОГО КЕРІВНІ ОРГАНИ
 
25. Стаття 3. Правовий статус Фонду
 
26. 1. Фонд є установою, яка виконує спеціальні функції у сфері обов’язкового гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
 
27. 2. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
 
28. 3. Фонд є економічно самостійною установою, неприбутковою організацією, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України.
 
29. 4. Фонд має печатку із своїм найменуванням, веде облік і звітність відповідно до законодавства.
 
30. 5. У своїй діяльності Фонд керується Конституцією України, чинним законодавством України.
 
31. 6. Місцезнаходження Фонду - місто Київ.
 
32. 7. Органи державної влади та Національний банк України не мають права втручатися в діяльність Фонду по реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень. Взаємодія Фонду з Національним банком України та іншими органами державної влади здійснюється у межах, визначених цим Законом, іншими актами законодавства.
 
33. 8. Керівними органами Фонду є адміністративна рада та виконавча дирекція.
 
34. 9. Реорганізація та ліквідація Фонду здійснюються на підставі закону.
 
35. Стаття 4. Функції Фонду
 
36. 1. Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи обов’язкового гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
 
37. 2. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції:
 
38. 1) веде реєстр учасників Фонду;
 
39. 2) акумулює збори від учасників Фонду, здійснює контроль за повнотою і своєчасністю перерахування зборів кожним учасником Фонду;
 
40. 3) інвестує кошти Фонду в державні цінні папери України;
 
41. 4) здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань по вкладах у разі прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії;
 
42. 5) здійснює регулювання участі банків в системі обов’язкового гарантування вкладів фізичних осіб;
 
43. 6) за пропозицією Національного банку України бере участь в інспекційних перевірках проблемних банків;
 
44. 7) застосовує до банків та їх керівників фінансові санкції та накладає адміністративні штрафи;
 
45. 8) здійснює виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів та пасивів неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
 
46. 3. Фонд здійснює інші функції в межах своєї компетенції, визначеної цим Законом, іншими актами законодавства.
 
47. Стаття 5. Підзвітність Фонду
 
48. 1. Фонд підзвітний Кабінету Міністрів України та Національному банку України.
 
49. Підзвітність означає:
 
50. 1) делегування та відкликання Кабінетом Міністрів України своїх представників в адміністративній раді Фонду;
 
51. 2) делегування та відкликання Національним банком України своїх представників в адміністративній раді Фонду;
 
52. Фонд до 1 липня наступного за звітним року подає Кабінету Міністрів України і Національному банку України річний звіт разом з аудиторським висновком.
 
53. Стаття 6. Нормативно-правові акти Фонду
 
54. 1. У межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи обов’язкового гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
 
55. 2. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
 
56. 3. Фонд видає нормативно-правові акти у формі інструкцій, положень, правил.
 
57. 4. Нормативно-правові акти Фонду підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством України.
 
58. Стаття 7. Звітність Фонду
 
59. 1. Щорічно Фонд складає річний звіт, який включає звіт про діяльність Фонду за звітний рік та фінансову звітність.
 
60. 2. Достовірність фінансової звітності Фонду підтверджується незалежним аудитором, який визначається адміністративною радою Фонду.
 
61. 3. Фінансова звітність Фонду оприлюднюється в газетах „Урядовий кур’єр», „Голос України» не пізніше 1 липня року, наступного за звітним.
 
62. 4. Річній звіт оприлюднюється на офіційній сторінці Фонду в мережі Інтернет не пізніше 1 липня року, наступного за звітним.
 
63. Стаття 8. Склад та порядок формування адміністративної ради Фонду
 
64. 1. Адміністративна рада Фонду складається з 5 осіб - два представника Кабінету Міністрів України, два представника Національного банку України та директор-розпорядник Фонду (за посадою).
 
65. 2. Адміністративну раду Фонду очолює голова, який щорічно обирається адміністративною радою Фонду з числа її членів. Головою адміністративної ради Фонду не може бути обраний директор-розпорядник Фонду.
 
66. 3. Членом адміністративної ради Фонду може бути особа, яка є громадянином України, постійно проживає в Україні, має повну вищу освіту у галузі економіки, фінансів чи права, стаж роботи за фахом не менше ніж п’ять років, бездоганну ділову репутацію і не має непогашених судимостей за вчинення корисливих злочинів. Член адміністративної ради Фонду не може бути керівником, учасником або пов’язаною особою банку.
 
67. 4. Строк повноважень члена адміністративної ради Фонду, крім директора-розпорядника Фонду, становить чотири роки і може бути продовжений, але не більше ніж на один строк.
 
68. 5. У разі закінчення строку повноважень члена адміністративної ради Фонду відповідний орган чи організація, які його делегували, у місячний строк делегує до складу адміністративної ради Фонду нового представника або приймає рішення про продовження строку повноважень члена адміністративної ради Фонду.
 
69. 6. Повноваження члена адміністративної ради Фонду можуть бути достроково припинені за поданням органу або організації, які його делегували. Повноваження члена адміністративної ради також припиняються у разі:
 
70. 1) подання заяви про припинення повноважень за власним бажанням;
 
71. 2) неможливості виконання покладених на нього обов’язків, у тому числі за станом здоров’я;
 
72. 3) припинення трудових відносин з органом, який його делегував;
 
73. 4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;
 
74. 5) смерті або на підставі рішення суду про визнання його недієздатним, безвісно відсутнім або оголошення померлим.
 
75. 7. Орган та організація, які делегували члена адміністративної ради Фонду, повноваження якого достроково припинено відповідно до частини шостої цієї статті, зобов’язані делегувати до складу адміністративної ради Фонду нового представника у місячний строк після дострокового припинення повноважень їх попереднього представника.
 
76. 8. Повноваження директора-розпорядника Фонду як члена адміністративної ради Фонду припиняються у зв’язку із звільненням його з посади директора-розпорядника Фонду.
 
77. 9. Члени адміністративної ради Фонду здійснюють свої функції на громадських засадах. Членам адміністративної ради Фонду оплачуються витрати, понесені у зв’язку із виконанням ними повноважень відповідно до цього Закону та регламенту адміністративної ради Фонду.
 
78. 10. Питання організації діяльності адміністративної ради Фонду та порядок діловодства визначаються регламентом, який затверджується на її засіданні.
 
79. 11. Розміщення та організаційно-матеріальне забезпечення адміністративної ради Фонду здійснюється Фондом за рахунок його кошторисних витрат.
 
80. Стаття 9. Повноваження адміністративної ради Фонду та голови адміністративної ради Фонду
 
81. 1. Адміністративна рада Фонду здійснює наступні повноваження:
 
82. 1) затверджує регламент адміністративної ради Фонду;
 
83. 2) затверджує кошторис витрат Фонду;
 
84. 3) затверджує стратегію розвитку Фонду та річний план його діяльності;
 
85. 4) затверджує засади інвестиційної політики Фонду та інвестиційний план Фонду;
 
86. 5) призначає на посаду та звільняє з посади директора-розпорядника Фонду;
 
87. 6) затверджує персональний склад виконавчої дирекції Фонду за поданням директора-розпорядника Фонду;
 
88. 7) погоджує рішення виконавчої дирекції про участь Фонду у міжнародних організаціях у сфері гарантування (страхування) депозитів;
 
89. 8) щорічно визначає аудитора для проведення аудиторської перевірки Фонду;
 
90. 9) затверджує річний звіт Фонду;
 
91. 10) приймає рішення про проведення позачергової аудиторської перевірки Фонду і визначає аудитора для її проведення;
 
92. 11) затверджує положення про службу внутрішнього аудиту Фонду, призначає та звільняє керівника служби внутрішнього аудиту, заслуховує та затверджує звіти служби внутрішнього аудиту;
 
93. 12) затверджує вимоги до розкриття інформації про діяльність Фонду;
 
94. 13) затверджує порядок та умови оплати праці виконавчої дирекції Фонду;
 
95. 14) затверджує перелік посад працівників Фонду, на які поширюються вимоги частини другої статті 16 цього Закону, визначає умови надання Фондом позик таким працівникам.
 
96. 2. Голова адміністративної ради Фонду:
 
97. 1) організовує засідання адміністративної ради Фонду та головує на них;
 
98. 2) підписує протоколи засідань адміністративної ради Фонду;
 
99. 3) розподіляє обов’язки між членами адміністративної ради Фонду;
 
100. 4) здійснює інші повноваження і функції відповідно до регламенту адміністративної ради Фонду.
 
101. Стаття 10. Порядок роботи адміністративної ради Фонду
 
102. 1. Порядок роботи адміністративної ради Фонду визначається її регламентом.
 
103. 2. Адміністративна рада Фонду проводить чергові засідання не рідше одного разу на квартал.
 
104. 3. Адміністративна рада Фонду може проводити позачергові засідання за ініціативою її голови або на вимогу не менше ніж трьох її членів або на вимогу виконавчої дирекції Фонду.
 
105. 4. Рішення адміністративної ради Фонду приймаються на засіданнях простою більшістю голосів за умови участі в засіданні не менше чотирьох її членів. У разі рівного розподілу голосів голос голови адміністративної ради є вирішальним.
 
106. 5. Рішення адміністративної ради Фонду можуть прийматися шляхом опитування її членів відповідно до регламенту адміністративної ради.
 
107. 6. При розгляді адміністративною радою Фонду питання призначення та звільнення з посади директора-розпорядника Фонду директор-розпорядник Фонду участі в голосуванні не бере.
 
108. Стаття 11. Виконавча дирекція Фонду
 
109. 1. Виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду.
 
110. 2. Виконавча дирекція Фонду складається з 5 членів. Директор-розпорядник Фонду та його заступники входять до складу виконавчої дирекції Фонду за посадою.
 
111. 3. Членами виконавчої дирекції Фонду можуть бути громадяни України, які постійно проживають в Україні, мають повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права, стаж роботи за фахом не менше ніж п’ять років, бездоганну ділову репутацію, не мають непогашених судимостей за вчинення корисливих злочинів та працюють у Фонді на постійній основі. Член виконавчої дирекції Фонду не може бути керівником, учасником або пов’язаною особою банку.
 
112. 4. Директор-розпорядник Фонду має заступників, які призначаються та звільняються ним за погодженням з адміністративною радою Фонду. Кількість заступників директора-розпорядника Фонду визначається штатним розписом і рішенням адміністративної ради Фонду, але не може перевищувати чотири особи.
 
113. 5. Рішення виконавчої дирекції Фонду приймаються на засіданнях простою більшістю голосів за умови участі в засіданні не менше чотирьох членів виконавчої дирекції. У разі рівного розподілу голосів голос директора-розпорядника Фонду є вирішальним.
 
114. 6. Порядок організації роботи та проведення засідань виконавчої дирекції Фонду визначається її регламентом.
 
115. Стаття 12. Повноваження виконавчої дирекції Фонду
 
116. 1. Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення діяльності Фонду:
 
117. 1) приймає рішення про виключення банку з числа учасників Фонду;
 
118. 2) складає проект кошторису витрат Фонду та подає його на затвердження адміністративній раді Фонду;
 
119. 3) подає на затвердження адміністративній раді Фонду річний звіт Фонду;
 
120. 4) скликає позачергові засідання адміністративної ради Фонду;
 
121. 5) щорічно подає на розгляд адміністративної ради Фонду пропозиції щодо визначення аудитора для проведення аудиторської перевірки Фонду;
 
122. 6) визначає організаційні основи та структуру Фонду, затверджує положення про його структурні підрозділи;
 
123. 7) затверджує штатний розпис Фонду, умови та форми оплати праці працівників Фонду, крім членів виконавчої дирекції Фонду;
 
124. 8) приймає рішення про участь Фонду у міжнародних організаціях у сфері гарантування (страхування) депозитів з подальшим погодженням цього рішення адміністративною радою Фонду;
 
125. 9) приймає рішення щодо матеріально-технічного та кадрового забезпечення діяльності Фонду в межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду;
 
126. 10) приймає нормативно-правові акти Фонду;
 
127. 11) затверджує регламент виконавчої дирекції Фонду;
 
128. 12) подає на затвердження адміністративній раді Фонду положення про службу внутрішнього аудиту та пропозиції щодо кандидатури керівника служби внутрішнього аудиту.
 
129. 2. Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження щодо джерел формування коштів Фонду:
 
130. 1) приймає рішення про встановлення спеціального збору до Фонду;
 
131. 2) приймає рішення щодо залучення кредитів Кабінету Міністрів України, Національного банку України та/або внеску Держави;
 
132. 3) подає на затвердження адміністративній раді Фонду інвестиційний план Фонду;
 
133. 4) приймає рішення про інвестування коштів Фонду відповідно до інвестиційного плану;
 
134. 5) приймає рішення про нарахування та стягнення пені за несвоєчасне перерахування банком зборів до Фонду.
 
135. 3. Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами:
 
136. 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду;
 
137. 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів по вкладам відповідно до розділу V цього Закону;
 
138. 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників;
 
139. 4) приймає рішення про відшкодування коштів по вкладам у разі прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії;
 
140. 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів.
 
141. 4. Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері регуляторної діяльності:
 
142. 1) затверджує порядок проведення перевірок банків Фондом та участі працівників Фонду в інспекційних перевірках, що здійснюються Національним банком України у проблемних банках;
 
143. 2) приймає рішення про здійснення планових або позапланових перевірок банків Фондом або про участь працівників Фонду в інспекційних перевірках, що здійснюються Національним банком України у проблемних банках;
 
144. 3) затверджує плани перевірок та результати їх здійснення;
 
145. 4) затверджує порядок та форми подання банками звітності до Фонду;
 
146. 5) приймає рішення про подання банком інформації, іншої ніж звітність, відповідно до цього Закону;
 
147. 6) порушує перед Національним банком України питання про застосування до банку заходів впливу у випадках, передбачених статтею 33 цього Закону.
 
148. 5. Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку:
 
149. 1) визначає умови та порядок здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків;
 
150. 2) призначає та відстороняє від виконання обов’язків уповноважену особу або ліквідатора;
 
151. 3) визначає вимоги до уповноваженої особи, ліквідатора, правила контролю за уникненням конфлікту інтересів;
 
152. 4) затверджує кошторис витрат Фонду на здійснення тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку в межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду;
 
153. 5) затверджує кошторис витрат банку, пов’язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку;
 
154. 6) визначає в межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду, додаткові види матеріального заохочення уповноваженої особи, ліквідатора;
 
155. 7) затверджує план врегулювання та зміни до нього;
 
156. 8) погоджує умови відчуження активів і пасивів від неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку, продажу неплатоспроможного банку інвестору або створення перехідного банку і його продажу інвестору;
 
157. 9) приймає рішення про надання фінансової підтримки приймаючому банку;
 
158. 10) затверджує звіт уповноваженої особи про виконання плану врегулювання і приймає рішення про припинення тимчасової адміністрації банку;
 
159. 11) звертається до Національного банку України з пропозицією про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
 
160. 12) визначає порядок складання реєстру акцептованих вимог кредиторів та затверджує реєстр акцептованих вимог кредиторів;
 
161. 13) затверджує результати інвентаризації майна банку та формування його ліквідаційної маси;
 
162. 14) визначає порядок та способи реалізації майна банку, що ліквідується;
 
163. 15) затверджує ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора про завершення ліквідаційної процедури;
 
164. 6. Виконавча дирекція Фонду приймає рішення з інших питань, що випливають із цього Закону, мети діяльності Фонду, які не віднесені до компетенції адміністративної ради Фонду.
 
165. Стаття 13. Призначення на посаду та звільнення з посади директора-розпорядника Фонду
 
166. 1. Директор-розпорядник Фонду призначається на посаду та звільняється з посади адміністративною радою Фонду більшістю від її складу.
 
167. 2. Директором-розпорядником Фонду може бути громадянин України, який постійно проживає в Україні, має повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права, стаж роботи за фахом не менше ніж п’ять років, бездоганну ділову репутацію та не має непогашених судимостей за вчинення корисливих злочинів. Директор-розпорядник Фонду не може бути керівником, учасником або пов’язаною особою банку.
 
168. 3. Директор-розпорядник Фонду призначається на посаду строком на п’ять років з можливістю повторного призначення не більше ніж на один строк.
 
169. 4. Директор-розпорядник Фонду може бути достроково звільнений з посади адміністративною радою Фонду у таких випадках:
 
170. 1) подання заяви про припинення повноважень за власним бажанням;
 
171. 2) неможливості виконання покладених на нього обов’язків, у тому числі за станом здоров’я, що підтверджується відповідним медичним висновком;
 
172. 3) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;
 
173. 4) смерті або на підставі рішення суду про визнання його недієздатним, безвісно відсутнім або оголошення померлим;
 
174. 5) виявлення обставин, які свідчать про невідповідність директора-розпорядника Фонду вимогам, визначеним частиною другою цієї статті.
 
175. Стаття 14. Повноваження директора-розпорядника Фонду
 
176. 1. Директор-розпорядник Фонду:
 
177. 1) керує поточною діяльністю Фонду;
 
178. 2) діє від імені Фонду і представляє його інтереси без довіреності у відносинах з державними органами, Національним банком України, банками, міжнародними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами;
 
179. 3) головує на засіданнях та керує діяльністю виконавчої дирекції Фонду;
 
180. 4) підписує протоколи засідань, рішення виконавчої дирекції Фонду, а також договори, що укладаються Фондом;
 
181. 5) розподіляє обов’язки між заступниками директора-розпорядника Фонду;
 
182. 6) видає розпорядчі акти (накази, розпорядження, доручення), обов’язкові до виконання усіма працівниками Фонду;
 
183. 7) призначає на посади та звільняє з посад працівників Фонду відповідно до законодавства України про працю;
 
184. 2. Директор-розпорядник Фонду має право делегувати виконання своїх окремих повноважень іншим працівникам Фонду у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду.
 
185. 3. Директор-розпорядник Фонду несе персональну відповідальність за діяльність Фонду та виконання покладених на нього завдань.
 
186. Стаття 15. Внутрішній аудит
 
187. 1. У Фонді створюється служба внутрішнього аудиту, яка діє на підставі положення, що затверджується адміністративною радою Фонду за поданням виконавчої дирекції Фонду. Служба внутрішнього аудиту у своїй діяльності підзвітна адміністративній раді Фонду. Керівник служби внутрішнього аудиту призначається та звільняється з посади адміністративною радою Фонду.
 
188. 2. Служба внутрішнього аудиту виконує такі функції:
 
189. 1) здійснює періодичні перевірки діяльності Фонду на предмет дотримання вимог законодавства, нормативно-правових актів Фонду та рішень органів управління Фонду;
 
190. 2) перевіряє результати фінансової та інвестиційної діяльності Фонду;
 
191. 3) здійснює інші функції відповідно до положення про службу внутрішнього аудиту.
 
192. 3. Служба внутрішнього аудиту регулярно надає звіти адміністративній раді Фонду з висновками та пропозиціями щодо питань, віднесених до її компетенції. Звіти служби внутрішнього аудиту підлягають затвердженню адміністративною радою Фонду. Висновки та пропозиції служби внутрішнього аудиту є обов’язковими для врахування у діяльності Фонду.
 
193. Стаття 16. Працівники Фонду
 
194. 1. Для цілей цього Закону працівниками Фонду вважаються особи, які безпосередньо беруть участь у виконанні функцій Фонду та займають посади, передбачені штатним розписом. Положення цієї статті не поширюються на осіб, що перебувають з Фондом у трудових відносинах, однак при цьому не беруть участі у виконання функцій Фонду (зокрема, технічний персонал).
 
195. 2. Працівникам Фонду за переліком посад, який затверджується адміністративною радою Фонду, забороняється:
 
196. 1) бути керівником, учасником або пов’язаною особою банку (крім перехідного банку);
 
197. 2) отримувати позики, в тому числі кредити від банків, крім позик від Фонду;
 
198. 3) перебувати у трудових відносинах з банками.
 
199. 3. Працівники Фонду зобов’язані додержуватись вимог законодавства про збереження банківської та комерційної таємниці щодо будь-яких документів та інформації, одержаних ними про діяльність банків у зв’язку з виконанням посадових обов’язків та забезпеченням виконання функцій Фонду.
 
200. 4. Посадові особи Фонду, у тому числі члени адміністративної ради Фонду, члени виконавчої дирекції Фонду, працівники Фонду, при виконанні покладених на Фонд функцій перебувають під захистом Закону:
 
201. 1) посадові особи Фонду не несуть особистої відповідальності за будь-які дії або бездіяльність, якщо вони діяли добросовісно і на законних підставах. Позови, подані проти посадових осіб Фонду, вважаються позовами, поданими проти Фонду;
 
202. 2) фінансова відповідальність, у тому числі за шкоду, заподіяну внаслідок професійної помилки, життя та здоров’я посадових осіб Фонду повинні бути застраховані відповідно до законодавства та нормативно-правових актів Фонду;
 
203. 3) шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки посадової особи Фонду, відшкодовується згідно із законодавством, нормативно-правовими актами Фонду та договорами страхування;
 
204. 4) образа посадової особи Фонду, опір, погроза, насильство та інші дії, що перешкоджають виконанню покладених на посадову особу функцій, тягнуть за собою встановлену законом відповідальність.
 
205. 5. Положення частини четвертої цієї статті поширюються на консультантів та інших осіб, залучених Фондом при виконанні його функцій.
 
206. Розділ ІІІ. УЧАСТЬ В ФОНДІ
 
207. Стаття 17. Учасники Фонду
 
208. 1. Учасниками Фонду є банки. Участь банків у Фонді є обов'язковою. Особливості участі перехідного банку в Фонді визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду.
 
209. 2. Банк набуває статус учасника Фонду в день отримання ним банківської ліцензії.
 
210. 3. Банк зобов’язаний сплачувати до Фонду збори, визначені цим Законом, дотримуватись інших вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.
 
211. 4. Фонд має право безоплатно одержувати від банку інформацію про його діяльність, пояснення з окремих питань, будь-які документи, необхідні для здійснення перевірки та виконання Фондом інших функцій, передбачених цим Законом. Банк зобов’язаний надавати Фонду на його вимогу або відповідно до вимог законодавства документи та іншу інформацію, що необхідні для виконання Фондом функцій, передбачених цим Законом.
 
212. 5. Фонд виключає банк з числа учасників Фонду в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
 
213. 6. Фонд веде реєстр учасників Фонду у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду.
 
214. Стаття 18. Інформація для вкладників
 
215. 1. Банк зобов'язаний:
 
216. 1) розміщувати у всіх приміщеннях банку, де вкладникам надаються банківські послуги, інформацію про систему обов’язкового гарантування вкладів фізичних осіб та про участь банку в Фонді;
 
217. 2) виконувати інші заходи щодо інформування вкладників, передбачені цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду.
 
218. 2. Учасник Фонду, у разі посилання у своїй рекламі на участь у Фонді, зобов’язаний вказувати інформацію про граничний розмір відшкодування коштів за вкладами, номер та дату свідоцтва учасника Фонду.
 
219. 3. Фонд зобов’язаний двічі на рік станом на 1 січня та 1 липня публікувати в газетах „Урядовий кур’єр» та „Голос України» перелік учасників Фонду не пізніше ніж через один місяць після настання зазначених строків. Фонд зобов’язаний додатково публікувати в зазначених газетах інформацію про зміни в переліку учасників Фонду не пізніше ніж через 14 днів після внесення відповідних змін до реєстру учасників Фонду. Перелік учасників Фонду також розміщується на офіційній сторінці Фонду в мережі Інтернет.
 
220. Розділ ІV. ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ КОШТІВ ФОНДУ
 
221. Стаття 19. Джерела формування коштів Фонду
 
222. 1. Джерелами формування коштів Фонду є:
 
223. 1) початкові збори з учасників Фонду;
 
224. 2) регулярні збори з учасників Фонду;
 
225. 3) спеціальний збір до Фонду;
 
226. 4) доходи, одержані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери України;
 
227. 5) доходи, одержані у вигляді процентів, нарахованих Національним банком України за залишками коштів на рахунках Фонду, відкритих в Національному банку України;
 
228. 6) кредити, залучені від Національного банку України;
 
229. 7) неустойка (штрафи, пеня);
 
230. 8) кошти, внесені Національним банком України в розмірі 20 мільйонів гривень на момент створення Фонду;
 
231. 9) кредити, залучені від Кабінету Міністрів України або кошти, внесені Державою на безповоротній основі;
 
232. 10) доходи від надання фінансової підтримки приймаючому банку;
 
233. 11) благодійні внески, гранти, технічна допомога, у тому числі від іноземних осіб;
 
234. 12) кошти, отримані від виконання заходів, передбачених планом врегулювання, зокрема від продажу неплатоспроможного банку або перехідного банку, ліквідації банку.
 
235. 2. Кошти Фонду можуть формуватися з інших джерел, не заборонених законодавством України.
 
236. Стаття 20. Розпорядження коштами Фонду
 
237. 1. Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності.
 
238. 2. Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для:
 
239. 1) виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам коштів за вкладами відповідно до цього Закону;
 
240. 2) покриття витрат, пов’язаних з виконанням покладених на Фонд функцій та повноважень, в межах кошторису витрат, затвердженого адміністративної радою Фонду;
 
241. 3) забезпечення поточної діяльності Фонду, утримання його апарату, розвитку його матеріально-технічної бази в межах кошторису витрат, затвердженого адміністративної радою Фонду;
 
242. 4) надання фінансової підтримки приймаючому банку;
 
243. 5) надання позик працівникам Фонду у межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою Фонду, та у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду.
 
244. 3. Фонд має право інвестувати кошти в державні цінні папери України.
 
245. 4. Фонд здійснює інвестиційну діяльність на засадах затвердженого адміністративною радою Фонду інвестиційного плану, виходячи із потреб забезпечення виконання функцій Фонду.
 
246. Стаття 21. Початковий збір до Фонду
 
247. 1. Банк-учасник Фонду протягом тридцяти календарних днів з дня одержання банківської ліцензії зобов’язаний сплатити до Фонду початковий збір в розмірі одного відсотка свого статутного капіталу, за виключенням випадків, передбачених цим Законом.
 
248. 2. Банк-учасник Фонду, створений в результаті реорганізації звільняється від сплати початкового збору в разі сплати початкового збору до Фонду банками, які реорганізувалися, та набуває усіх прав і обов'язків щодо участі у Фонді.
 
249. 3. Перехідний банк звільняється від сплати початкового внеску до Фонду.
 
250. Стаття 22. Регулярний збір до Фонду
 
251. 1. Учасник Фонду зобов’язаний двічі на рік станом на кінець дня 31 грудня року, що передує поточному, та на кінець дня 30 червня поточного року здійснювати нарахування регулярного збору до Фонду у розмірі 0, 25 відсотка загальної суми вкладів, включаючи нараховані за ними проценти.
 
252. 2. Учасник Фонду визначає залишки по вкладам в іноземній валюті та банківських металах в національній валюті України за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день такого визначення.
 
253. 3. Учасник Фонду зобов’язаний здійснювати сплату регулярного збору до Фонду щоквартально рівними частками до 15 числа місяця, наступного за кварталом, за який здійснюється сплата..
 
254. Стаття 23. Спеціальний збір до Фонду
 
255. 1. Фонд має право прийняти рішення про встановлення спеціального збору до Фонду у разі, якщо поточні доходи Фонду є недостатніми для виконання ним у повному обсязі своїх зобов'язань щодо виплати відшкодування за вкладами та/або щодо обслуговування та погашення залучених кредитів.
 
256. 2. Учасник Фонду зобов’язаний здійснити сплату спеціального збору до Фонду у строки та згідно з умовами, встановленими нормативно-правовими актами Фонду.
 
257. 3. Загальний розмір спеціального збору, сплаченого учасниками Фонду протягом року, не повинен перевищувати розміру регулярного збору з учасника Фонду, сплаченого учасником Фонду за попередній рік.
 
258. Стаття 24. Пеня за несплату та несвоєчасну сплату зборів до Фонду, штрафи за адміністративні порушення
 
259. 1. Банк за несвоєчасну або неповну сплату зборів до Фонду сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від розміру не перерахованої суми за кожний день прострочення (включаючи день сплати).
 
260. 2. Фонд має право звернутись:
1) до Національного банку України з вимогою про безспірне списання своєчасно не сплачених сум зборів до Фонду та нарахованої пені у випадку несплати учасником відповідних сум протягом одного місяця з дня сплати, встановленого цим Законом.
2) до суду з позовом про стягнення з учасника Фонду своєчасно не сплачених сум зборів до Фонду та нарахованої пені.
 
261. 3. Неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірних відомостей Фонду, тягне за собою накладення на керівника банку штрафу у розмірі від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
262. Ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень Фонду тягне за собою накладення на керівника банку штрафу у розмірі від 400 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
263. Протоколи про вчинення правопорушення складаються працівниками Фонду. Провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені цією статтею, здійснюються відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
 
264. Стаття 25. Кредитування Фонду та внесення Державою коштів на безповоротній основі
 
265. 1. Фонд має право для виконання покладених на нього функцій залучати кредити від Кабінету Міністрів України або отримати внесок Держави на безповоротній основі на відповідний рік у разі, якщо з початку року обсяг коштів Фонду, що можуть бути використані Фондом на цілі, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 20 цього Закону, зменшується більше ніж на 70 відсотків.
 
266. 2. Фонд подає Міністерству фінансів України заявку на визначення розміру кредиту (внеску) на наступний рік із зазначенням форми такого кредиту (внеску) та його розміру.
 
267. 3. Міністерство фінансів України в місячний строк після отримання заявки від Фонду розробляє і включає до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік пропозиції щодо відповідних бюджетних призначень.
 
268. 4. Кабінет Міністрів України при виникненні фактичної потреби надає Фонду кредит або внесок Держави відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний рік в місячний строк після отримання заявки Фонду.
 
269. 5. Фонд має право, у разі виникнення тимчасового дефіциту ліквідності, звернутися до Національного банку України за отриманням кредиту. Національний банк України має право надати кредит Фонду на умовах, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.
 
270. Розділ V. ГАРАНТІЇ ФОНДУ ТА ВІДШКОДУВАННЯ КОШТІВ ЗА ВКЛАДАМИ
 
271. Стаття 26. Гарантії за вкладом
 
272. 1. Фонд гарантує вкладнику банку, що є (був) учасником Фонду, відшкодування коштів за їх вкладами у кожному із банків в розмірі вкладу, включаючи нараховані проценти, на день прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії, але не більше 150 000 (ста п’ятдесяти тисяч) гривень. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
 
273. 2. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, що був встановлений законом на день прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії.
 
274. 3. Фонд гарантує відшкодування коштів за вкладом, який вкладник має в банку, що в подальшому реорганізувався шляхом перетворення, на тих самих умовах, що й до реорганізації.
 
275. 4. Фонд не відшкодовує:
 
276. 1) кошти, передані банку в довірче управління;
 
277. 2) кошти за вкладом у розмірі менше 10 гривень;
 
278. 3) кошти за вкладом, підтверджені ощадним (депозитним) сертифікатом на пред’явника;
 
279. 4) кошти, розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік;
 
280. 5) кошти, розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб’єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік;
 
281. 6) кошти, розміщені на вклад власником істотної участі банку;
 
282. 7) кошти, розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку;
 
283. 8) кошти за вкладом у банку, що є предметом застави та забезпечують виконання зобов’язань вкладника перед цим банком, в обсязі таких зобов’язань;
 
284. 9) кошти за вкладами в філіях іноземних банків.
 
285. 5. Відшкодування коштів за вкладом в банківських металах та іноземній валюті відбувається у національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют та банківських металів, встановленим Національним банком України на день прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії.
 
286. Стаття 27. Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами
 
287. 1. Ліквідатор складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії.
 
288. 2. Ліквідатор протягом двадцяти днів з дня прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду із визначенням сум, що підлягає відшкодуванню.
 
289. 3. Ліквідатор зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи з сукупного обсягу всіх його вкладів в банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії.
 
290. 4. Інформація про вкладника у переліку вкладників повинна забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
 
291. 5. Протягом десяти днів з дня отримання переліку вкладників виконавча дирекція Фонду, затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат у відповідності до наданого ліквідатором переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам в газетах „Урядовий кур’єр», „Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через десять днів з дня прийняття рішення про відшкодування коштів вкладникам.
 
292. 6. Ліквідатор протягом двадцяти днів з дня прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини 4 статті 26 цього Закону.
 
293. Стаття 28. Розрахунки з вкладниками
 
294. 1. Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у грошовій одиниці України в готівковій або безготівковій формі не пізніше двох місяців з дня прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії.
 
295. 2. Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти.
 
296. 3. Фонд не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку публікує оголошення у газетах „Урядовий кур’єр», „Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.
 
297. Стаття 29. Набуття Фондом права кредитора банку
 
298. 1. Фонд набуває право кредитора щодо банку на всю суму, що підлягає відшкодуванню вкладникам такого банку відповідно до цього Закону, з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
 
299. Розділ VІ. РЕГУЛЯТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ ФОНДУ
 
300. Стаття 30. Регулювання Фондом діяльності банків
 
301. 1. Фонд здійснює регулювання діяльності банків шляхом:
 
302. 1) прийняття у межах своєї компетенції нормативно-правових актів, обов’язкових до виконання банками;
 
303. 2) здійснення контролю за виконанням зобов’язань банків у зв’язку з їх участю в системі обов’язкового гарантування вкладів фізичних осіб;
 
304. 3) виведення неплатоспроможних банків з ринку;
 
305. 4) в інших формах, передбачених цим Законом.
 
306. 2. Регулятивні повноваження Фонду, визначені цим Законом, поширюються на всі банки в Україні. Банки зобов’язані дотримуватись нормативно-правових актів Фонду та виконувати вимоги, встановлені Фондом у межах його компетенції.
 
307. Стаття 31. Звітність банків перед Фондом
 
308. 1. Банк зобов’язаний подавати до Фонду балансові звіти, аудиторські висновки, регулярну звітність щодо залучених ним вкладів та сплати зборів до Фонду у строки, в формі та відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
 
309. 2. Фонд має право вимагати від банку подання інформації з окремих питань діяльності. Банк зобов’язаний подати таку інформацію до Фонду в строки та у формі, визначеній відповідною вимогою Фонду.
 
310. Стаття 32. Перевірки банків
 
311. 1. Фонд має право здійснювати перевірку банку щодо контролю за виконанням ним зобов’язань у зв’язку з участю в системі обов’язкового гарантування вкладів фізичних осіб. Така перевірка здійснюється, на предмет:
 
312. 1) достовірності наданої Фонду звітності;
 
313. 2) повноти і своєчасності розрахунків з Фондом по зборам до Фонду та нарахованій пені;
 
314. 3) повноти і достовірності ведення бази даних про вкладників;
 
315. 4) дотримання вимог щодо інформування вкладників про участь банку в Фонді;
 
316. 5) дотримання інших вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.
 
317. 2. Перевірка банку здійснюється працівниками Фонду відповідно до затвердженого виконавчою дирекцією Фонду плану перевірки.
 
318. 3. Фонд має право здійснювати планову перевірку банку не частіше одного разу на рік. В окремих випадках Фонд має право здійснювати позапланову перевірку банку на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду.
 
319. 4. Фонд зобов’язаний повідомити банк про проведення планової перевірки не пізніше ніж за 10 днів до початку перевірки.
 
320. 5. Банк зобов’язаний забезпечити працівникам Фонду:
 
321. 1) вільний та безоплатний доступ до документів та інформації, у тому числі інформації, що містить банківську таємницю, що необхідні для проведення перевірки;
 
322. 2) надання пояснень з окремих питань на вимогу працівників Фонду;
 
323. 3) вільний доступ у робочий час до приміщень, де відбувається залучення коштів від фізичних осіб та до виділеного приміщення для розміщення членів інспекційної групи під час проведення перевірки.
 
324. 6. За клопотанням Фонду працівники Фонду можуть бути залучені Національним банком України до проведення інспекційних перевірок банків, віднесених Національним банком України до категорії проблемних. Виконавча дирекція Фонду затверджує для працівника Фонду у складі інспекційної групи Національного банку України окремий план перевірки.
 
325. 7. Обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, не поширюються на працівників Фонду, які в межах наданих цим Законом повноважень здійснюють перевірки.
 
326. 8. Фонду забороняється надавати матеріали перевірки третім особам за винятком випадків, передбачених законом, а також розголошувати інформацію про діяльність банку, яка стала відома Фонду під час здійснення його повноважень, за виключенням випадків, передбачених законом.
 
327. Стаття 33. Порушення перед Національним банком України питання про застосування до банку заходів впливу
1. Фонд має право письмово порушити перед Національним банком України питання про застосування до банку заходів впливу, передбачених Законом України „Про банки і банківську діяльність», у таких випадках:
1) системного (неодноразового) або одноразового істотного порушення банком вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду щодо участі банку в системі обов’язкового гарантування вкладів фізичних осіб, у тому числі вимог щодо сплати зборів до Фонду, подання Фонду звітності та іншої інформації, проведення перевірок, інформування вкладників про участь банку в Фонді;
2) наявності достовірної інформації про системне (неодноразове) порушення зобов’язань банку перед вкладниками щодо повернення вкладів та нарахованих процентів або про виникнення істотної загрози інтересам вкладників та інших кредиторів банку;
2. Національний банк України розглядає письмове звернення Фонду про застосування до банку заходів впливу у строк не більше 30 днів з дня отримання звернення Фонду та інформує Фонд про прийняте рішення не пізніше наступного для після його прийняття.
 
328. Розділ VІІ. ТИМЧАСОВА АДМІНІСТРАЦІЯ
Стаття 34. Запровадження тимчасової адміністрації
1. Фонд розпочинає виведення банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
 
329. 2. Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через десять днів у газеті „Урядовий кур’єр» та „Голос України».
 
330. 3. Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу. Уповноважена особа повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
 
331. 4. Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує 3 місяців, а для системоутворюючих банків - 6 місяців. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.
 
332. 5. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
 
333. Стаття 35. Вимоги до уповноваженої особи
 
334. 1. Уповноваженою особою може бути працівник Фонду, який має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах тимчасової адміністрації.
 
335. 2. Уповноваженою особою не може бути особа, яка:
 
336. 1) є кредитором, пов’язаною особою або учасником банку, щодо якого здійснюється тимчасова адміністрація;
 
337. 2) має судимість, не погашену і не зняту у встановленому законом порядку, або є обвинуваченим по кримінальній справі;
 
338. 3) не виконала своїх зобов’язань перед будь-яким банком;
 
339. 4) має конфлікт інтересів з банком, щодо якого здійснюється тимчасова адміністрація.
 
340. 3. Конфліктом інтересів є наявність у відповідного працівника Фонду або його/її близьких родичів особистих або ділових інтересів у відповідному банку, зокрема щодо:
 
341. 1) заборгованості перед банком, заборгованості банку, володіння будь-якими майновими правами щодо майна банку;
 
342. 2) відносин за попередні п’ять років з банком як його пов’язаною особою;
 
343. 3) невиконання будь-яких зобов’язань по відношенню до будь-якого банку за останні п’ять років;
 
344. 4) володіння майном, яке конкурує з майном банку;
 
345. 5) перебування у трудових відносинах з банком за останні п’ять років;
 
346. 6) інших інтересів, що можуть зашкодити неупередженому виконанню функцій у межах здійснення тимчасової адміністрації.
 
347. 4. Виконавча дирекція Фонду зобов’язана переконатися у відсутності конфлікту інтересів працівника Фонду, який призначається уповноваженою особою, у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду. У разі виявлення обставин, що становлять конфлікт інтересів, після початку тимчасової адміністрації Фонд зобов’язаний негайно відсторонити відповідного працівника від виконання обов’язків уповноваженої особи.
 
348. 5. Уповноважена особа не має права:
 
349. 1) приймати прямо або опосередковано будь-які послуги, подарунки та інші цінності від осіб, заінтересованих у здійсненні будь-яких дій, пов’язаних з діяльністю банку щодо якого здійснюється тимчасова адміністрація;
 
350. 2) використовувати або дозволяти використовувати майно банку, щодо якого здійснюється тимчасова адміністрація, у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;
 
351. 3) давати обіцянки або приймати зобов’язання від імені Фонду без попереднього письмового дозволу;
 
352. 4) користуватися будь-якими послугами банку, щодо якого здійснюється тимчасова адміністрація;
 
353. 5) розголошувати банківську таємницю, інформацію, що становить комерційну таємницю, та іншу службову інформацію, якщо це не пов’язано із здійсненням тимчасової адміністрації.
 
354. 6. Оплата праці уповноваженої особи здійснюється Фондом у межах затвердженого штатного розпису. Виконавча дирекція Фонду має право встановлювати додаткову винагороду уповноваженій особі в межах кошторису витрат Фонду на здійснення тимчасової адміністрації.
 
355. 7. Фінансова відповідальність, життя та здоров’я уповноваженої особи мають бути застраховані в її інтересах за рахунок Фонду відповідно до чинного законодавства України.
 
356. 8. Уповноважена особа у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи по виведенню банку з ринку.
 
357. Стаття 36. Наслідки запровадження тимчасової адміністрації
 
358. 1. З дня призначення уповноваженої особи призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійна комісія та внутрішній аудит). Уповноважена особа від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
 
359. 2. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі і діють у визначених ними межах та порядку.
 
360. 3. Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи, є нікчемними.
 
361. 4. Початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують операційну діяльність банку, зокрема договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв’язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку, Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому чинним законодавством України.
 
362. 5. В період тимчасової адміністрації не здійснюється:
 
363. 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;
 
364. 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;
 
365. 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
 
366. 6. Обмеження, встановлені частиною п’ятою цієї статті не поширюються на зобов’язання банку, які пов’язані з забезпеченням його операційної діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті, виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодуванням шкоди, заподіяної життю та здоров’ю працівників банку, а також вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальних допомоги. Заробітна плата, аліменти, пенсії, стипендії, соціальні допомоги виплачуються у порядку встановленому нормативно-правовими актами Фонду з урахуванням фінансових можливостей банку.
 
367. 7. Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не поширюється на банки.
 
368. Стаття 37. Повноваження уповноваженої особи
 
369. 1. Уповноважена особа діє від імені Фонду у відповідності до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду.
 
370. 2. Уповноважена особа має право:
 
371. 1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до компетенції органів управління і органів контролю банку;
 
372. 2) укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з врахуванням вимог, встановлених цим Законом;
 
373. 3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій;
 
374. 4) відмовлятися від виконання або розривати в порядку, встановленому законодавством України, будь-які договори (правочини) за участю банку, які є збитковими чи непотрібними для банку або виконання яких має негативний вплив на фінансовий стан банку;
 
375. 5) заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи;
 
376. 6) звертатися до правоохоронних органів з заявою про порушення кримінальних справ у встановленому законодавством України порядку у випадку виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку;
 
377. 7) залучати до роботи в процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку будь-якого службовця, експерта, консультанта у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Такі особи можуть бути відсторонені від виконання обов’язків у будь-який час;
 
378. 8) призначати проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку за рахунок банку у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду;
 
379. 9) з додержанням вимог законодавства України про працю звільнити чи перевести на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглянути їх службові обов’язки, змінити розмір оплати їх праці;
 
380. 10) зупинити розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі;
 
381. 11) вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.
 
382. 2. На виконання своїх повноважень уповноважена особа:
 
383. 1) діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку;
 
384. 2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов’язкові до виконання працівниками банку;
 
385. 3) звітує за результатами здійснення тимчасової адміністрації банку перед виконавчою дирекцією Фонду.
 
386. 3. Будь-яка особа, що навмисно перешкоджає доступу уповноваженої особи до банку, його приміщень, засобів зв’язку, операційних систем, активів, книг, записів, документів, несе відповідальність за такі протиправні дії згідно з законодавством України. Правоохоронні органи зобов’язані надавати допомогу Фонду у процесі здійснення тимчасової адміністрації банку на підставі письмового звернення уповноваженої особи.
 
387. 4. Вжиття будь-якою особою дій, які перешкоджають доступу уповноваженої особи до банку та/або унеможливлюють здійснення тимчасової адміністрації, є підставою для звернення Фонду до Національного банку України з пропозицією про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
 
388. Стаття 38. Заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку
 
389. 1. Уповноважена особа зобов’язана забезпечити збереження активів та документації банку, а також активів та документації афілійованих осіб.
 
390. 2. Протягом тридцяти днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа зобов’язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку, та які відповідають одному з таких критеріїв:
 
391. 1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій;
 
392. 2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг, і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов;
 
393. 3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, які мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів;
 
394. 4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку;
 
395. 5) договори (правочини) з пов’язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;
 
396. 6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.
 
397. 3. Договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа зобов’язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. При зверненні до суду уповноваженої особи державне мито не сплачується.
 
398. 4. Уповноважена особа вживає передбачені законодавством заходи по стягненню простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.
 
399. 5. Протягом тридцяти днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа зобов'язана провести інвентаризацію банківських активів і пасивів.
 
400. Стаття 39. План врегулювання
 
401. 1. Протягом тридцяти днів з дня початку тимчасової адміністрації виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання з обов’язковим дотриманням принципу найменших витрат для Фонду. За рішенням виконавчої дирекції Фонду цей строк може бути подовжений до 30 днів.
 
402. 2. План врегулювання складається відповідно до вимог, передбачених нормативно-правовими актами Фонду. У плані врегулювання на підставі оцінки фінансового і майнового стану банку визначаються заходи по виведенню банку з ринку одним із таких способів:
 
403. 1) ліквідація банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб у порядку, встановленому цим Законом;
 
404. 2) ліквідація банку з відчуженням у процесі ліквідації частини або всіх його активів і пасивів (вимог і зобов’язань) на користь приймаючого банку;
 
405. 3) відчуження всіх або частини активів і пасивів (вимог і зобов’язань) банку на користь приймаючого банку з відкликанням банківської ліцензії неплатоспроможного банку та подальшою його ліквідацією;
 
406. 4) створення та продаж інвестору перехідного банку з передачею йому активів і пасивів (вимог і зобов’язань) неплатоспроможного банку і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку;
 
407. 5) продаж неплатоспроможного банку інвестору.
 
408. 3. План врегулювання має, зокрема, містити:
 
409. 1) порівняльний аналіз та обґрунтування витрат, пов’язаних із здійсненням заходів, передбачених частиною другою цієї статті, з точки зору обрання найменш витратного для Фонду способу виведення банку з ринку. Такий аналіз здійснюється у відповідності до методики, визначеної виконавчою дирекцією Фонду;
 
410. 2) спосіб, порядок та строки врегулювання відносин з учасниками, вкладниками та іншими кредиторами банку;
 
411. 3) умови конкурсу (аукціону) щодо визначення приймаючого банку та/або інвестора;
 
412. 4) умови та строки ліквідації банку.
 
413. 4. Після затвердження плану врегулювання тимчасова адміністрація та/або ліквідація банку здійснюється на підставі і на виконання плану врегулювання.
 
414. Виконавча дирекція Фонду у будь-який час має право вносити зміни та доповнення до плану врегулювання. Виконавча дирекція Фонду зобов’язана внести зміни до плану врегулювання в частині зміни способу виведення банку з ринку, якщо реалізація обраного способу виведення банку з ринку виявилася неможливою протягом строків, визначених планом врегулювання.
 
415. 5. Фонд зобов’язаний надіслати план врегулювання та зміни до нього до Національного банку України не пізніше семи днів з дати затвердження.
 
416. 6. Фонд вживає будь-які заходи на виконання плану врегулювання без повідомлення та отримання згоди учасників, боржників, кредиторів (вкладників) банку. Учасники, кредитори (вкладники) банку не мають права вимагати припинення або дострокового виконання зобов’язань банку та/або відшкодування їм збитків, понесених внаслідок виконання плану врегулювання.
 
417. 7. Уповноважена особа подає письмовий звіт виконавчій дирекції Фонду про виконання плану врегулювання за період тимчасової адміністрації не пізніше закінчення строку, на який була запроваджена тимчасова адміністрація.
 
418. Стаття 40. Особливості передачі активів і пасивів неплатоспроможного банку
 
419. 1. Фонд відповідно до плану врегулювання забезпечує здійснення відчуження всіх або частини активів і пасивів неплатоспроможного банку приймаючому банку згідно з умовами, визначеними цією статтею та нормативно-правовими актами Фонду, на підставі позитивного висновку Національного банку України щодо фінансового стану приймаючого банку та його спроможності виконати зобов’язання перед вкладниками і кредиторами.
 
420. Національний банк України приймає рішення, зазначене у цій частині, не пізніше ніж через 3 дні з дня отримання подання Фонду, підготовленого відповідно до вимог Національного банку України
 
421. 2. Фонд складає реєстр активів і пасивів, які підлягають відчуженню. Під час відчуження пасивів Фонд повинен забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов’язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищій пріоритет і не можуть бути відчужені частково.
 
422. У разі відсутності належного обсягу активів для відчуження у повному обсязі зобов’язань банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, Фонд може надати фінансову підтримку приймаючому банку у межах та порядку, передбачених статтею 43 цього Закону.
 
423. 3. Приймаючий банк, визначений за результатами проведення конкурсу (аукціону) у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду, надає письмове зобов’язання щодо прийняття на його користь активів і пасивів.
 
424. 4. Активи неплатоспроможного банку передаються приймаючому банку за їх оціночною вартістю, яка визначається суб’єктом оціночної діяльності. Пасиви неплатоспроможного банку передаються приймаючому банку за їх балансовою вартістю.
 
425. 5. Пасиви передаються на підставі договору про переведення боргу за реєстром договорів з відповідними кредиторами (вкладниками). Договір про переведення боргу укладається без необхідності отримання згоди кредиторів (вкладників). При цьому внесення змін до договорів з кредиторами (вкладниками) не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов’язків боржника перед відповідними кредиторами (вкладниками) неплатоспроможного банку.
 
426. 6. Передача активів здійснюється на підставі договору про відступлення прав вимоги за реєстром договорів про здійснення активних операцій та договорів забезпечення. При цьому згода відповідних боржників не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов’язків кредитора щодо боржників, вимоги до яких передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги, разом із правами за договорами забезпечення таких вимог. Внесення змін до договорів з відповідними боржниками не вимагається.
 
427. 7. Договори, визначені частинами п’ятою та шостою цієї статті, можуть бути складені у вигляді одного документу (змішаного договору) і не підлягають нотаріальному посвідченню, незалежно від того, чи вчинялися договори, права і обов’язки за якими передаються в нотаріальній формі.
 
428. 8. Приймаючий банк звільняється від сплати будь-яких платежів (податків, зборів, державного мита), пов’язаних із отриманням активів і пасивів, плати за внесення змін до державних реєстрів, плати за послуги, що надаються державними органами у зв’язку з таким відчуженням.
 
429. 9. Неплатоспроможний банк передає активи і пасиви приймаючому банку на безоплатній основі.
 
430. 10. Фонд зобов’язаний повідомити боржників і кредиторів про передачу активів і пасивів іншому банку.
 
431. 11. Фонд наступного дня після завершення відчуження активів і пасивів подає Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію неплатоспроможного банку.
 
432. 12. Фонд має право вимагати від приймаючого банку відшкодування збитків за необґрунтовану відмову від зобов’язання щодо прийняття на його користь активів і пасивів неплатоспроможного банку.
 
433. Стаття 41. Особливості продажу неплатоспроможного банку
 
434. 1. Фонд відповідно до плану врегулювання здійснює продаж неплатоспроможного банку інвестору згідно з умовами, визначеними цією статтею та нормативно-правовими актами Фонду.
 
435. 2. Інвестор повинен відповідати вимогам, передбаченим Законом України «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правовими актами Національного банку України та Фонду.
 
436. 3. З дня затвердження плану врегулювання, яким передбачено продаж неплатоспроможного банку інвестору:
 
437. 1) Уповноважена особа в силу закону набуває право розпорядження акціями (паями) банку від імені будь-якої особи, що є учасником банку, без необхідності додаткового оформлення повноважень на продаж акцій (паїв);
 
438. 2) Фонд зобов’язаний прийняти рішення про зменшення статутного капіталу, визначення нової номінальної вартості акцій банку та/або про деномінацію акцій банку, в разі, якщо розмір регулятивного капіталу банку є меншим статутного капіталу банку. У разі від’ємного розміру регулятивного капіталу статутний капітал банку автоматично прирівнюється до 1 гривні.
 
439. 3) учаснику банку забороняється розпоряджатися акціями (паями) банку у будь-який спосіб, у тому числі шляхом їх відчуження, передачі в забезпечення чи управління. Відомості про таке обтяження акцій мають бути на вимогу уповноваженої особи внесені до системи обліку прав власності на акції в депозитарній системі;
 
440. 4) будь-які правочини, вчинені учасниками всупереч вимогам цієї статті, є нікчемними.
 
441. 4. Фонд здійснює продаж неплатоспроможного банку інвестору, визначеному за результатами проведення конкурсу (аукціону) у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду.
 
442. 5. Продаж здійснюється на підставі договору купівлі-продажу акцій (паїв) банку.
 
443. У договорі має бути передбачено:
 
444. 1) обов’язок інвестора у визначені терміни здійснити заходи по приведенню діяльності неплатоспроможного банку у відповідність до вимог законодавства України;
 
445. 2) умову щодо розірвання договору у разі невиконання інвестором обов’язку здійснити капіталізацію банку та/або вжити інших заходів для відновлення платоспроможності і стабільної діяльності банку;
 
446. 3) штрафні санкції за неналежне виконання інвестором умов договору;
 
447. 6. Початкова ціна продажу неплатоспроможного банку на конкурсі (аукціоні) визначається за ринковою ціною акцій банку на підставі звіту суб’єкта оціночної діяльності. Кошти від продажу неплатоспроможного банку спрямовуються на поповнення коштів Фонду.
 
448. 7. Договір купівлі-продажу акцій (паїв), укладений Фондом і інвестором, є підставою для реєстрації права власності інвестора на акції (паї) або здійснення облікових операцій з акціями банку в депозитарній системі.
 
449. 8. Продаж банку відповідно до цієї статті здійснюється без необхідності отримання згоди учасників чи будь-якого іншого погодження умов та порядку продажу акцій (паїв) банку інвестору. Фонд та інвестор звільняються від вимог щодо відшкодування збитків, пов’язаних із продажем неплатоспроможного банку.
 
450. 9. Фонд наступного дня після здійснення інвестором відповідно до умов договору заходів по приведенню діяльності неплатоспроможного банку у відповідність до вимог законодавства України, приймає рішення про припинення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та повідомляє про прийняте рішення Національний банк України.
 
451. Стаття 42. Особливості створення та продажу перехідного банку
 
452. 1. Фонд на підставі плану врегулювання приймає рішення про створення перехідного банку шляхом виділу частини активів і пасивів неплатоспроможного банку. Перехідний банк створюється у формі публічного акціонерного товариства.
 
453. 2. Статутний капітал перехідного банку створюється у розмірі, що відповідає мінімальним вимогам до статутного капіталу публічного акціонерного товариства.
 
454. Перехідний банк здійснює свою діяльність в межах вимог, установлених для цього банку нормативно-правовими актами Фонду.
 
455. На перехідний банк не поширюються вимоги, установлені Національним банком України щодо обов’язкових економічних нормативів, лімітів валютної позиції, нормативів обов’язкового резервування коштів на кореспондентському рахунку банку в Національному банку, формування резервів на покриття збитків від активів.
 
456. 3. Створення, реєстрація випуску акцій, державна реєстрація юридичної особи та видача банківської ліцензії перехідному банку здійснюються за спрощеною процедурою, яка визначається спільно Фондом, Національним банком України та Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
 
457. 4. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює реєстрацію випуску акцій перехідного банку протягом 1 дня, включаючи неробочі та святкові дні, з дня подання письмового клопотання Фонду про реєстрацію випуску акцій перехідному банку разом з комплектом реєстраційних та установчих документів перехідного банку.
 
458. 5. Національний банк України видає перехідному банку банківську ліцензію після державної реєстрації юридичної особи протягом 1 дня, включаючи неробочі та святкові дні, з дня отримання повного пакета документів, визначених законом.
 
459. 6. Фонд звільняється від сплати податків, зборів, державного мита, платежів за послуги державних органів у зв’язку із створенням перехідного банку.
 
460. 7. Фонд здійснює продаж перехідного банку інвестору, визначеному за результатами проведення конкурсу (аукціону) у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду.
 
461. 8. Переможцем конкурсу (аукціону) є інвестор, який запропонував найкращу ціну та який взяв на себе зобов’язання здійснити заходи по приведенню діяльності перехідного банку у відповідність до вимог банківського законодавства України або здійснити приєднання (злиття) перехідного банку до існуючого платоспроможного банку.
 
462. 9. Початкова ціна продажу перехідного банку встановлюється виконавчою дирекцією Фонду на підставі звіту суб’єкта оціночної діяльності відповідно до методики, визначеної виконавчою дирекцією Фонду. Дохід від продажу перехідного банку спрямовується на поповнення коштів Фонду.
 
463. 10. Створення перехідного банку здійснюється після отримання письмового зобов’язання інвестора щодо придбання перехідного банку. За порушення зобов’язання інвестор сплачує Фонду штраф у розмірі, визначеному умовами конкурсу (аукціону).
 
464. 11. Інвестор повинен відповідати вимогам, передбаченим Законом України «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правовими актами Національного банку України та Фонду.
 
465. 12. Перехідному банку передаються всі або частина активів і пасивів неплатоспроможного банку, визначена відповідно до плану врегулювання.
 
466. Під час передачі пасивів Фонд повинен забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов’язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищій пріоритет і не можуть бути передані частково.
 
467. Розмір статутного капіталу перехідного банку не впливає на обсяг активів і пасивів, що можуть бути йому передані.
 
468. 13. Перехідний банк звільняється від сплати будь-яких платежів (податків, зборів, державного мита), пов’язаних із отриманням активів і пасивів, плати за внесення змін до державних реєстрів, плати за послуги, що надаються державними органами у зв’язку з такою передачею.
 
469. 14. Перехідний банк у порядку правонаступництва набуває усі права за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення), а також набуває обов’язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими пасивами без необхідності внесення змін до відповідних договорів.
 
470. 15. Після завершення процедури створення перехідного банку, видачі банківської ліцензії та передачі йому активів та пасивів Фонд укладає з інвестором договір купівлі-продажу всіх акцій перехідного банку. Цей договір є підставою для реєстрації права власності інвестора на акції перехідного банку та здійснення інших облікових операцій з акціями банку в депозитарній системі.
 
471. 16. Умовою договору купівлі-продажу акцій перехідного банку є зобов’язання інвестора у визначені договором терміни (але у будь-якому випадку у строк, що не перевищує трьох місяців) здійснити заходи по приведенню діяльності перехідного банку у відповідність до вимог банківського законодавства України або здійснити приєднання (злиття) перехідного банку до існуючого платоспроможного банку. Договором повинні передбачатися штрафні санкції за неналежне виконання інвестором цієї умови. Її невиконання є підставою для розірвання договору купівлі-продажу акцій перехідного банку на вимогу Фонду.
 
472. 17. Банк втрачає статус перехідного після виконання інвестором всіх умов договору купівлі-продажу акцій перехідного банку. Національний банк України протягом 6 місяців від втрати банком статусу перехідного здійснює за ним банківський нагляд з урахуванням особливостей, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України.
 
473. 18. Фонд подає Національному банку України пропозицію про ліквідацію неплатоспроможного банку не пізніше наступного дня після передачі активів та пасивів перехідному банку.
 
474. 19. Перехідний банк звільняється від сплати початкового внеску та регулярних внесків до Фонду. Після продажу перехідного банку інвестору цей банк сплачує регулярні внески до Фонду на загальних підставах. Вклади, передані перехідному банку, гарантуються Фондом на тих же умовах, що існували до моменту їх передачі.
 
475. 20. Фонд зобов’язаний продати перехідний банк протягом трьох місяців з дня його створення.
 
476. Фонд зобов’язаний забезпечити контроль за діяльністю перехідного банку до моменту втрати ним статусу перехідного. Фонд зобов’язаний забезпечити відповідне корпоративне управління, звітність та контроль, а також безперебійну операційну діяльність та виконання усіх чинних зобов’язань перехідного банку до моменту його продажу.
 
477. 21. Якщо протягом трьох місяців від дня його створення перехідний банк не продано інвестору, Фонд не пізніше наступного дня після закінчення встановленого строку вносить пропозицію Національному банку України про ліквідацію перехідного банку.
 
478. Національний банк України приймає рішення, зазначені у цій статті, не пізніше ніж через 3 дні з дня отримання подання Фонду, підготовленого відповідно до вимог Національного банку України.
 
479. Стаття 43. Фінансова підтримка з боку Фонду
 
480. 1. За рішенням виконавчої дирекції Фонд може надати приймаючому банку фінансову підтримку. Спосіб, розмір та умови надання фінансової підтримки визначаються відповідно до нормативно-правових актів Фонду.
 
481. 2. Фінансова підтримка може надаватися Фондом шляхом:
 
482. 1) надання позики;
 
483. 2) надання поворотної або безповоротної фінансової допомоги;
 
484. 3) видачі гарантії;
 
485. 4) надання коштів на умовах субординованого боргу приймаючому банку або банку, до якого приєднується (з яким зливається) перехідний банк.
 
486. 3. Розмір фінансової підтримки приймаючому банку відповідно до частини другої цієї статті, має ґрунтуватися на аналізі найменш витратного для Фонду способу виведення банку з ринку, визначеного планом врегулювання, і не може перевищувати суми переданих приймаючому банку зобов'язань перед вкладниками у межах сум гарантованого відшкодування коштів за вкладами та усіх потенційних адміністративних витрат Фонду по здійсненню відшкодування, зменшену на вартість переданих приймаючому банку активів відповідно до розрахунків Фонду.
 
487. 4. Потенційні адміністративні витрати Фонду розраховуються за методикою, затвердженою виконавчою дирекцією Фонду, виходячи з можливих адміністративних витрат Фонду, які б були понесені Фондом у випадку здійснення відшкодування вкладникам.
 
488. 5. Фінансова підтримка не може надаватися будь-якому проблемному або неплатоспроможному банку або на користь учасників таких банків.
 
489. Розділ VІІІ. ЛІКВІДАЦІЯ БАНКІВ
 
490. Стаття 44. Ліквідація банку і призначення ліквідатора
 
491. 1. Національний банк України приймає рішення про ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України „Про банки і банківську діяльність».
 
492. 2. Фонд вносить Національному банку України пропозицію про ліквідацію банку:
 
493. 1) відповідно до плану врегулювання;
 
494. 2) в разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання;
 
495. 3) в інших випадках, передбачених цим Законом.
 
496. 3. Національний банк зобов’язаний прийняти рішення про ліквідацію банку протягом 5 днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про ліквідацію банку не пізніше наступного дня після прийняття такого рішення.
 
497. 4. Фонд призначає ліквідатора та розпочинає процедуру ліквідації банку у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
 
498. 5. Рішення Національного банку України про ліквідацію банку та рішення Фонду про призначення ліквідатора є виконавчими документами.
 
499. 6. Ліквідація банку повинна бути завершена не пізніше одного року з дня прийняття рішення про ліквідацію банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до одного року, а системоутворюючих банків - на строк до двох років».
 
500. Стаття 45. Оголошення про ліквідацію банку
 
501. 1. Фонд не пізніше наступного робочого дня після отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.
 
502. 2. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення ліквідатора у газеті „Урядовий кур’єр» та „Голос України» не пізніше ніж через 10 днів з дня прийняття Фондом рішення про призначення ліквідатора.
 
503. 3. Відомості про ліквідацію банку та призначення ліквідатора повинні містити:
 
504. 1) найменування та інші реквізити банку, що ліквідується;
 
505. 2) дату та номер рішення Національного банку України про ліквідацію банку;
 
506. 3) дату та номер рішення виконавчої дирекції Фонду про призначення ліквідатора;
 
507. 4) прізвище, ім’я та по-батькові ліквідатора;
 
508. 5) інформація про місце та строк приймання вимог кредиторів.
 
509. 4. Ліквідатор в десятиденний строк з дати прийняття Національним банком України рішення про ліквідацію банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, у всіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.
 
510. 5. Протягом тридцяти днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення ліквідатора кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників в межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
 
511. Стаття 46. Наслідки призначення ліквідатора
 
512. 1. Ліквідатор від імені Фонду виконує функції по ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов’язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення ліквідатора.
 
513. 2. З дня призначення ліквідатора:
 
514. 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійна комісія та внутрішній аудит). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії тимчасова адміністрація банку припиняється;
 
515. 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;
 
516. 3) строк виконання всіх грошових зобов’язань банку та зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) вважається таким, що настав;
 
517. 4) припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших санкцій по всіх видах заборгованості банку;
 
518. 5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;
 
519. 6) укладення правочинів, пов’язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;
 
520. 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі, арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається;
 
521. 3. Вимоги за зобов’язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
 
522. 4. Протягом трьох днів з дня призначення ліквідатора керівники банку (або уповноважена особа, якщо в банку здійснювалася тимчасова адміністрація) забезпечують передачу бухгалтерської та іншої документації банку, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
 
523. 5. Будь-яка особа, що навмисно перешкоджає доступу ліквідатора до банку, його приміщень, засобів зв’язку, операційних систем, активів, книг, записів, документів, несе відповідальність за такі протиправні дії згідно з законодавством України.
 
524. Стаття 47. Організація роботи ліквідатора
 
525. 1. Ліквідатор визначається виконавчою дирекцією Фонду. Правила та вимоги, визначені статтею 35 цього Закону щодо уповноваженої особи, застосовуються до ліквідатора на аналогічних засадах.
 
526. 2. Рішення ліквідатора є обов’язковими для виконання працівниками банку, що ліквідується.
 
527. 3. Ліквідатор:
 
528. 1) діє без довіреності від імені банку, що ліквідується, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку;
 
529. 2) звітує за результатами своєї роботи перед виконавчою дирекцією Фонду.
 
530. 5. Ліквідатор має право залучати до своєї роботи інших спеціалістів, оплата праці (роботи) яких здійснюється відповідно до нормативно-правових актів Фонду за рахунок банку, що ліквідується, в межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду.
 
531. Стаття 48. Повноваження ліквідатора
 
532. 1. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:
 
533. 1) виконує повноваження органів управління банку;
 
534. 2) приймає до свого відання майно (кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу та виконує функції з управління та реалізації майна банку;
 
535. 3) складає не пізніше як через 20 днів після свого призначення перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду;
 
536. 4) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів;
 
537. 5) у встановленому законодавством порядку вживає заходів щодо повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та повернення (витребування) майна банку, що знаходиться у третіх осіб;
 
538. 6) здійснює звільнення працівників банку відповідно до законодавства України про працю;
 
539. 7) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх.
 
540. 8) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, які підлягають обов’язковому зберіганню;
 
541. 9) виконує повноваження, які визначені частиною другою статті 37 цього Закону;
 
542. 10) здійснює відчуження активів і пасивів банку у разі, якщо це було передбачено планом врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.
 
543. 2. Ліквідатор може здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та/або нормативно-правовими актами Фонду, які є необхідними для завершення процедури ліквідації банку.
 
544. Стаття 49. Заходи щодо підготовки задоволення вимог кредиторів
 
545. 1. Ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення тридцяти днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після спливу цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
 
546. 2. Протягом дев’яноста днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону ліквідатор здійснює такі заходи:
 
547. 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;
 
548. 2) відхиляє вимоги у разі їх непідтвердження фактичними даними, що є у розпорядженні ліквідатора, та, у разі необхідності, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення по заявлених до банку вимогах кредиторів;
 
549. 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
 
550. 3. Реєстр акцептованих вимог кредиторів підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
 
551. 4. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
 
552. 5. Протягом двадцяти днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ліквідатор:
 
553. 1) письмово сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог;
 
554. 2) щотижня публікує оголошення про день і місце, де можна ознайомитися з реєстром акцептованих вимог кредиторів, та про дату затвердження цього реєстру виконавчою дирекцією Фонду.
 
555. 6. Ліквідатор не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури.
 
556. 7. Ліквідатор зобов’язаний у шістдесятиденний строк з дня його призначення надіслати повідомлення всім клієнтам, які користуються послугами відповідального зберігання, про необхідність вилучити свої цінності протягом одного місяця з дня повідомлення. Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному зберіганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у повідомленні строк, вважаються фондами, на які не можуть претендувати кредитори банку. Ці цінності переходять у розпорядження Фонду для повернення законним власникам.
 
557. 8. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.
 
558. Стаття 50. Формування ліквідаційної маси банку
 
559. 1. З дня свого призначення ліквідатор приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку.
 
560. 2. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом.
 
561. 3. Майно банку, що включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці у порядку, встановленому законодавством України. Для здійснення оцінки майна ліквідатор має право залучати суб’єктів оціночної діяльності з оплатою їх послуг за рахунок ліквідаційної маси банку.
 
562. 4. Інвентаризація майна банку та формування ліквідаційної маси має бути завершено у строк до шести місяців з дня прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії. Результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси відображаються в акті, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
 
563. 5. Активи недержавних пенсійних фондів, іпотечні активи, що перебувають в управлінні банку або є забезпеченням виконання зобов’язань за сертифікатами з фіксованою дохідністю, емітентом яких є банк, активи банку, включені до складу іпотечного покриття іпотечних облігацій, а також кошти на рахунку фонду фінансування будівництва або майно фонду операцій з нерухомістю, в тому числі кошти на його рахунку, що перебувають в управлінні банку, не включаються до ліквідаційної маси банку. Розпорядження цими активами здійснюється відповідно до законів України „Про недержавне пенсійне забезпечення», „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та „Про іпотечні облігації».
 
564. Стаття 51. Реалізація майна банку, що ліквідується
 
565. 1. Ліквідатор не вправі відчужувати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси, крім випадків надання виконавчою дирекцією Фонду дозволу на реалізацію окремого майна з метою запобігання збитків або ризиків його втрати.
 
566. 2. З метою отримання доходу ліквідатор вправі укладати договори про передання окремого майна банку в строкове платне користування іншим особам до реалізації цього майна у встановленому порядку.
 
567. 3. Після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси ліквідатор розпочинає реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду з метою отримання максимальної виручки у найкоротший строк. Виконавча дирекція Фонду за поданням ліквідатора затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, що включене до ліквідаційної маси.
 
568. 4. Порядок продажу майна банку під час проведення ліквідаційної процедури визначається і регламентується нормативно-правовими актами Фонду. Майно банку може бути реалізоване:
 
569. 1) на відкритих торгах (аукціоні);
 
570. 2) на закритих торгах (щодо майна банку, обмеженого в обігу);
 
571. 3) шляхом продажу серед заздалегідь визначеного кола осіб (щодо майна, на яке існує обмежений попит);
 
572. 4) шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам;
 
573. 5) шляхом реалізації на організованих місцях продажу (біржах, у торгівельних посередників тощо).
 
574. 5. Ліквідатор зобов’язаний вживати заходи відповідно до закону для стягнення заборгованості позичальників та інших осіб перед банком.
 
575. Стаття 52. Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів
 
576. 1. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються ліквідатором на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:
 
577. 1) зобов’язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян;
 
578. 2) грошові вимоги по заробітній платі, що виникли із зобов’язань банку перед працівниками до прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії;
 
579. 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом;
 
580. 4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;
 
581. 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування;
 
582. 6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім’я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності);
 
583. 7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;
 
584. 8) вимоги за субординованим боргом.
 
585. 2. Оплата витрат, пов’язаних із здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Фондом. До цих витрат, зокрема, належать:
 
586. 1) витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку, відкликання банківської ліцензії, призначення ліквідатора та інформації про реалізацію майна банку;
 
587. 2) витрати, пов’язані з утриманням і збереженням активів банку;
 
588. 3) витрати на оцінку та реалізацію майна банку;
 
589. 4) витрати на проведення аудиту;
 
590. 5) витрати на оплату послуг осіб, залучених ліквідатором для забезпечення здійснення покладених на ліквідатора функцій;
 
591. 6) витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку;
 
592. 7) витрати на охорону майна та приміщень банку.
 
593. 3. Майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право за погодженням з ліквідатором звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому чинним законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. У разі недостатності коштів від реалізації заставленого майна для задоволення вимог заставодержателя, не задоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом.
 
594. 4. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі недостатності коштів, одержаних від реалізації майна, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідатор не враховує суму грошових вимог цього кредитора.
 
595. 5. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
 
596. 6. У разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній виконавчою дирекцією Фонду юридичній особі, яка зобов’язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.
 
597. 7. Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається Фонду.
 
598. Стаття 53. Завершення ліквідації
 
599. 1. За результатами проведення ліквідації банку ліквідатор складає ліквідаційний баланс та звіт, які затверджуються виконавчою дирекцією Фонду.
 
600. Звіт складається відповідно до нормативно-правових актів Фонду і, зокрема, має містити відомості про реалізацію майна банку та задоволення вимог кредиторів та/або при вичерпання заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів.
 
601. 2. Ліквідація банку вважається завершеною, а банк - ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
 
602. 3. У день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повноваження ліквідатора припиняються і Фонд надсилає Національному банку України звіт ліквідатора про завершення ліквідації банку.
 
603. Стаття 54. Оскарження рішень
 
604. 1. Рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі в процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
 
605. 2. Оскарження рішень, визначених частиною першою цієї статті, не зупиняє виконання оскаржуваного рішення або дії.
 
606. Розділ ІХ. КООРДИНАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ФОНДУ З НАЦІОНАЛЬНИМ БАНКОМ УКРАЇНИ
 
607. Стаття 55. Співпраця та координація діяльності між Фондом та Національним банком України
 
608. 1. Фонд та Національний банк України співпрацюють з метою забезпечення стабільності банківської системи України і захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків. З цією метою Фонд і Національний банк України укладають договір про співпрацю, який передбачає засади співробітництва між цими установами у процесі регулювання і нагляду за діяльністю банків, застосування до них заходів впливу, інспекційних перевірок банків, здійснення заходів по виведенню банків з ринку.
 
609. 2. Фонд та Національний банк України своєчасно повідомляють один одному про будь-які спостереження та висновки щодо діяльності банків, які є необхідними для виконання покладених на них обов'язків.
 
610. 3. Фонд та Національний банк України мають право на отримання інформації з питань, що відносяться до їх компетенції.
 
611. 4. Директор-розпорядник Фонду або особа, яка його заміщує, може бути запрошений на засідання Правління Національного банку України, на якому обговорюються питання здійснення нагляду за діяльністю банків та/або застосування до них заходів впливу. Директор-розпорядник Фонду або особа, яка його заміщує, обов’язково запрошується на засідання Правління Національного банку України, на якому обговорюється питання щодо віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
 
612. 5. Фонд та Національний банк України, з метою співпраці та координації своєї діяльності, проводять оперативні наради не рідше одного разу в квартал або частіше на вимогу одного з керівників цих органів.
 
613. 6. Фонд та Національний банк України мають право порушувати питання про необхідність внесення змін до нормативно-правових актів один одного.
 
614. Стаття 56. Надання інформації для Фонду
 
615. 1. Фонд має право одержувати від Національного банку України та органів виконавчої влади інформацію, необхідну для виконання ним функцій, передбачених цим Законом.
 
616. 2. Національний банк України у триденний термін після ухвалення відповідного рішення або отримання інформації інформує Фонд про:
 
617. 1) надання або відкликання банківської ліцензії;
 
618. 2) застосування до банку заходів впливу;
 
619. 3) рішення про віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних;
 
620. 4) результати інспекційної перевірки проблемного банку;
 
621. 5) результати виконання проблемним банком заходів по фінансовому оздоровленню.
 
622. 3. Національний банк України щомісячно надає Фонду інформацію про діяльність та фінансовий стан банків, передбачену договором про співпрацю.
 
623. 4. Національний банк України на запит Фонду надає інформацію, у тому числі отриману під час проведення банківського нагляду, про операції банку, стан його ліквідності, платоспроможності, прибутковості, а також іншу інформацію, необхідну Фонду для виконання функцій, передбачених цим Законом.
 
624. Стаття 57. Надання інформації для Національного банку України та інших державних органів
 
625. 1. Фонд надає Національному банку України у триденний термін після ухвалення відповідного рішення інформацію про:
 
626. 1) порушення банком вимог цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та законодавства України;
 
627. 2) результати перевірки банку Фондом;
 
628. 3) запровадження тимчасової адміністрації або призначення ліквідатора банку;
 
629. 4) затвердження плану врегулювання;
 
630. 5) виконання плану врегулювання в цілому і окремих його етапів, включаючи створення перехідного банку, продаж неплатоспроможного банку або перехідного банку інвестору, передачу активів і пасивів неплатоспроможного банку приймаючому банку;
 
631. 6) припинення тимчасової адміністрації банку та закінчення ліквідації банку.
 
632. 2. Фонд зобов’язаний своєчасно надавати Національному банку України будь-які виявлені Фондом відомості та інформацію про діяльність банків, що свідчать про порушення банком вимог законодавства України.
 
633. 3. Фонд щоквартально та на першу вимогу Національного банку України надає інформацію про стан здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
 
634. 4. Фонд надає Національному банку України інші документи та інформацію у терміни та в порядку, передбачені цим Законом.
 
635. 5. Фонд надає на запит Державного комітету фінансового моніторингу України додаткову інформацію, пов’язану з фінансовими операціями, що стали об’єктом фінансового моніторингу неплатоспроможного банку, у тому числі в якому здійснюється процедура ліквідації.
 
636. Стаття 58. Безспірне списання своєчасно несплачених сум зборів до Фонду
 
637. 1. У випадку несплати банком сум зборів до Фонду протягом одного місяця з дня сплати, встановленого цим Законом, Фонд має право звернутися до Національного банку України з вимогою про безспірне списання сум зборів до Фонду та нарахованої пені з кореспондентського рахунку банку.
 
638. 2. Національний банк України протягом трьох днів з дня надходження вимоги зобов’язаний виконати вимогу Фонду шляхом списання коштів з рахунку банку та зарахування їх на рахунок Фонду та повідомити Фонд про виконання або про неможливість виконання його вимоги.
 
639. 3. Виключною підставою для невиконання вимоги Фонду є недостатність коштів на кореспондентському рахунку банку.
 
640. Розділ Х.
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
641. 1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дати його опублікування.
 
642. 2. Визнати таким, що втратив чинність Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 5, ст. 30; 2007 р., № 2, ст. 15; 2009 р., № 14, ст. 181) з моменту набрання чинності Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
 
643. 3. Процедура ліквідації банку, що була ініційована до набрання чинності цим Законом, здійснюється у відповідності до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.
 
644. 4. Санаційний банк, створений до набрання чинності цим Законом, продовжує здійснювати свою діяльність в порядку, передбаченому нормативно-правовим актом Національного банку України, погодженим з Кабінетом Міністрів України та Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності, податкової та митної політики.
 
645. 5. Протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом Національний банк України здійснює оцінку стану банків, в яких була запроваджена тимчасова адміністрація до набрання чинності цим Законом. В разі прийняття Національним банком України за результатами такої оцінки рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, в такому банку запроваджується тимчасова адміністрація відповідно до цього Закону. В разі прийняття Національним банком України за результатами такої оцінки рішення про належне виконання банком програми фінансового оздоровлення, в ньому продовжує діяти тимчасова адміністрація відповідно до вимог законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.
 
646. 6. Дія цього Закону не поширюється на відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (до прийняття відповідного закону).
 
647. 7. Законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
 
648. 8. Внести такі зміни до Закону України «Про банки і банківську діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5 - 6, ст. 30):
 
649. 1) у статті 2: визначення термінів «мораторій», «неплатоспроможність банку», «тимчасова адміністрація», «тимчасовий адміністратор», «ліквідатор», «ліквідаційна маса» виключити;
 
650. визначення терміну «ліквідація банку» доповнити словами «та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
 
651. 2) статтю 20 виключити:
 
652. 3) у частині одинадцятій статті 24 слова «вводити тимчасову адміністрацію та» виключити;
 
653. 4) частину першу статті 26 викласти в такій редакції:
 
654. «Банк може бути реорганізований за рішенням власників банку»;
 
655. 5) частину першу статті 27 виключити;
 
656. 6) у статті 44:
 
657. частину першу замінити двома частинами такого змісту:
 
658. «Банк зобов’язаний з урахуванням специфіки його роботи створити адекватну систему управління ризиками, яка має забезпечувати на постійній основі виявлення, вимірювання, контроль, моніторинг усіх видів ризиків за усіма напрямами діяльності банку на всіх організаційних рівнях та бути адекватною ризикам, що приймаються банком.
 
659. Банк зобов’язаний створити постійно діючий підрозділ з управління ризиками, в якому зосереджені функції управління ризиками та який відповідає за розробку, впровадження внутрішніх положень і процедур управління ризиками, інформує керівництво про ризики, прийнятність їх рівня та надає пропозиції щодо необхідності прийняття керівництвом відповідних рішень»;
 
660. у зв’язку з цим частини другу - третю вважати відповідно частинами третьою - четвертою;
 
661. частину четверту виключити;
 
662. 7) пункт 5 частини першої статті 46 викласти у такій редакції:
 
663. «5) наявність хоча б однієї з підстав для віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних або для відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку»;
 
664. 8) у статті 55:
після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:
«Банк зобов’язаний надавати клієнту повну, необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію для усвідомлення клієнтом ризиків, пов’язаних з послугами, що пропонуються банком»;
 
665. у зв’язку з цим частини третю - четверту вважати відповідно частинами четвертою - п’ятою;
 
666. 9) у частині першій статті 57 слова «та філій іноземних банків» виключити;
 
667. 10) у статті 58:
 
668. у частині другій слова «оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів» виключити;
 
669. у частині четвертій слово « (банкрутства)» виключити;
 
670. частину п’яту замінити двома частинами такого змісту:
 
671. «Власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність згідно із законодавством України.
 
672. На власників істотної участі та керівників банку, за рішенням суду може бути покладена субсидіарна відповідальність за зобов'язаннями банку у разі віднесення банку, з їх вини, до категорії неплатоспроможних»;
 
673. 11) у статті 59:
 
674. після частини третьої доповнити частиною такого змісту:
 
675. «Стягнення коштів з кореспондентських рахунків банку здійснюється Національним банком України на вимогу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виключно у випадках, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
У зв’язку з цим частину четверту вважати частиною п’ятою;
 
676. частину п’яту виключити;
 
677. 12) у статті 62:
 
678. у частині шостій слова « (тимчасовий адміністратор)» виключити.
 
679. після частини сьомої доповнити новими частинами такого змісту:
 
680. «Обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, передбачені цією статтею, не поширюються на працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні ними функцій і повноважень, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
 
681. Національний банк України має право надавати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про банки чи клієнтів банків, що збирається під час проведення банківського нагляду і становить банківську таємницю, у випадках, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
 
682. При здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації неплатоспроможного банку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має право розкривати інформацію, що містить банківську таємницю, приймаючому банку, перехідному банку, інвестору, що придбаває неплатоспроможний або перехідний банк, іншим особам, які задіяні у процесі здійснення тимчасової адміністрації і ліквідації банку. Зазначені особи зобов’язані забезпечити збереження отриманої інформації, що містить банківську таємницю»;
 
683. у зв’язку з цим частини восьму - десяту уважати відповідно частинами одинадцятою - тринадцятою;
 
684. 13) у статті 67:
 
685. частину п’яту доповнити реченням такого змісту:
 
686. «У разі, якщо Національний банк України при здійсненні банківського нагляду дійшов висновку, що система управління ризиками банку є неефективною та/або неадекватною, банк зобов’язаний на вимогу Національного банку України невідкладно розробити та подати на погодження Національному банку України відповідний план заходів, спрямованих на усунення недоліків»;
 
687. з частини шостої слова «процедури тимчасової адміністрації банку або» виключити;
 
688. з частини дванадцятої слова «за винятком випадків призначення тимчасового адміністратора або відкликання ліцензії банку і призначення ліквідатора» виключити;
 
689. 14) у статті 71:
 
690. частину восьму доповнити словами «крім надання матеріалів перевірки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб»;
 
691. доповнити новою частиною такого змісту:
 
692. «Національний банк має право залучати працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для участі в інспекційних перевірках проблемного банку»;
 
693. 15) у статті 73:
 
694. абзац перший частини першої викласти в такій редакції:
 
695. «У разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об’єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких відносяться: «;
 
696. пункти 1, 2, 3 частини першої викласти в такій редакції:
 
697. «1) письмове застереження;
 
698. 2) скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку;
 
699. 3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов’язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками тощо»;
 
700. пункт 4 замінити пунктами 4 - 13 у такій редакції:
 
701. «4) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;
 
702. 5) встановлення для банку підвищених економічних нормативів;
 
703. 6) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;
 
704. 7) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій;
 
705. 8) заборона надавати бланкові кредити;
 
706. 9) накладення штрафів на:
 
707. керівника банку у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
708. банк відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу;
 
709. власників істотної участі у банку, у разі порушення ними вимог статті 34 цього Закону щодо порядку набуття або збільшення істотної участі в банку у розмірі до 10 відсотків від придбаної (збільшеної) частки;
 
710. 10) тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв);
 
711. 11) тимчасового, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади;
 
712. 12) віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного;
 
713. 13) відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку»;
 
714. частини другу та сьому виключити;
 
715. у частині третій слова та цифри «у підпункті «є» пункту 4» замінити словами та цифрами «у пункті 10»;
 
716. 16) у статті 74:
у частині другій слова «впливу, передбачених цим Законом» замінити словами «впливу (санкцій), передбачених законом»;
 
717. 17) Розділ V викласти у такій редакції:
 
718. «Розділ V. Проблемний та неплатоспроможний банк. Ліквідація банку
 
719. Глава 15. Критерії віднесення банку до проблемних та неплатоспроможних
 
720. Стаття 75. Віднесення банку до категорії проблемних
 
721. Національний банк України зобов’язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв:
 
722. 1) банк допустив зниження розміру регулятивного капіталу та/або нормативів капіталу банку, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України, на 10 і більше відсотків протягом звітного місяця;
 
723. 2) банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п’ять і більше робочих днів тому;
 
724. 3) системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;
 
725. 4) банк порушив вимоги законодавства щодо порядку подання та/або оприлюднення звітності, в тому числі подав Національному банку України та/або оприлюднив недостовірну звітність, що призвело до суттєвого викривлення показників фінансового стану банку;
 
726. 5) систематичне незабезпечення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
 
727. Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.
 
728. Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.
 
729. Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.
 
730. Проблемний банк у строк до 180 днів зобов’язаний привести свою діяльність у відповідність з вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.
 
731. Проблемний банк зобов’язаний у строк до 7 днів повідомити Національний банк про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність до законодавства та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів.
 
732. Національний банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних, має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
 
733. Національний банк України зобов’язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
 
734. Стаття 76. Віднесення банку до категорії неплатоспроможних
 
735. Національний банк України зобов’язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі:
 
736. 1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 з дня визнання його проблемним;
 
737. 2) зниження розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України;
 
738. 3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов’язань перед вкладниками та іншими кредиторами.
 
739. Національний банк України не пізніше наступного дня після прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
 
740. Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком, віднесеним до категорії неплатоспроможних та перехідним банком, крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку.
 
741. Національний банк України поновлює банківський нагляд за банком в день отримання рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про припинення тимчасової адміністрації у зв’язку із здійсненням інвестором капіталізації банку в обсязі, що забезпечує виконання вимог нормативно-правових актів Національного банку України, у тому числі щодо економічних нормативів, та вжиття інших заходів для відновлення платоспроможності і стабільної діяльності банку.
 
742. Глава 16. Ліквідація банку
 
743. Стаття 77. Відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку
 
744. Банк може бути ліквідований:
 
745. 1) за рішенням власників банку;
 
746. 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
 
747. Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі:
 
748. 1) якщо було виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію;
 
749. 2) якщо банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії.
 
750. Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п’яти днів з дня отримання цієї пропозиції Фонду.
 
751. Порядок відкликання банківської ліцензії у банку, що ліквідується за ініціативою власників, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.
 
752. Національний банк України не пізніше наступного дня після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
 
753. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
 
754. Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
 
755. Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора.
 
756. Стаття 78. Ліквідація банку з ініціативи власників
 
757. Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо Національний банк України після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного.
 
758. Власники банку мають право розпочати процедуру ліквідації банку за рішенням загальних зборів лише після надання на це згоди Національним банком України та за умови відкликання банківської ліцензії.
 
759. Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесено Національним банком України до категорії проблемних або неплатоспроможних, Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вживають щодо нього заходи, передбачені цим Законом та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
 
760. 18) Статтю 99 викласти в такій редакції:
 
761. «Стаття 79. Оскарження рішень Національного банку України
 
762. Банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді у встановленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб.
 
763. Рішення Національного банку України, його службовців можуть бути оскаржені до суду виключно з метою встановлення законності таких рішень.
 
764. Оскарження не зупиняє виконання оскаржуваного рішення або дії.
 
765. Службовці Національного банку України та залучені ним особи не несуть особистої відповідальності за будь-які дії або бездіяльність, якщо вони діяли добросовісно та на законних підставах. Позови, подані проти таких осіб, вважаються позовами, поданими проти Національного банку України.
 
766. Національний банк України забезпечує правовий захист своїх службовців, та залучених ним осіб у разі подання проти них позовів, пов'язаних із забезпеченням виконання ними функцій Національного банку України.
 
767. Шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки службовця Національного банку України та залучених ним осіб, відшкодовується згідно із законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами про страхування фінансової відповідальності».
 
768. 9. У Законі України «Про Національний банк України» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 29, ст. 238; 2000 р., № 14 - 15 - 16, ст. 121; № 42, ст. 351):
 
769. 1) у пункті 11 статті 7 слова «тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку» виключити;
 
770. 2) пункт 1 статті 15 доповнити абзацами такого змісту:
 
771. «про віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних;
 
772. про фінансову спроможність приймаючого банку виконати зобов’язання перед вкладниками та іншими кредиторами»;
 
773. 3) частину першу статті 42 доповнити пунктом 16 такого змісту:
 
774. «16) веде рахунки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб»;
 
775. 4) статтю 73 доповнити новою частиною такого змісту:
 
776. Національний банк України також застосовує право безспірного списання коштів з кореспондентського рахунку банку на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі звернення Фонду в порядку, встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
 
777. 10. Частину 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст. 207; 2003 р., № 5, ст. 46; 2004 р., № 6, ст. 37; 2005 р., № 33, ст. 431, № 42, ст. 464; 2006 р., № 35, ст. 295, ст. 296) доповнити пунктами 10, 11 такого змісту:
 
778. «10) рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
 
779. 11) рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про призначення ліквідатора банку».
 
780. 11. Частину 2 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Відомості Верховної Ради України, 1999, № 42 - 43, ст. 378) викласти в такій редакції:
 
781. «2. Законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання емітента іпотечних облігацій неплатоспроможним (банкрутом) - застосовується в частині, що не суперечить Закону України «Про іпотечні облігації».
 
782. Дія цього Закону не поширюється на банки. Питання неплатоспроможності та/або ліквідації банків вирішуються у порядку, визначеному Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
 
783. 12. Кодекс України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984, додаток до № 51, ст. 1122) доповнити новими статтями такого змісту:
 
784. 1) «Стаття 166?-4. Порушення законодавства у сфері гарантування вкладів фізичних осіб
 
785. Порушення керівниками банків порядку складання та подання, у тому числі подання недостовірних відомостей до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб -
 
786. тягне за собою накладення штрафу від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
787. Ухилення керівником банка від виконання або несвоєчасне виконання рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб -
 
788. тягне за собою накладення штрафу від двохсот до п’ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян».
 
789. 2) «Стаття 234-4 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
 
790. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, нормативно-правових актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (стаття 166?-4).
 
791. Від імені Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та його заступники».
 
792. 13. Частину шосту статті 152 Цивільного процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2004, № 40-41 (08.10.2004), ст. 492, Відомості Верховної Ради України, 2004, № 42 (15.10.2004), ст. 492) викласти в такій редакції:
 
793. «6. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку».
 
794. 14. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001, № 25-26 (29.06.2001), ст. 131):
 
795. 1) назву статті 342 доповнити словами «уповноваженій особі або ліквідатору банку»;
 
796. 2) абзац перший частини другої статті 342 доповнити словами «або уповноваженій особі або ліквідатору банку».
 
797. 15. Статтю 2 Закону України «Про звернення громадян» (Відомості Верховної Ради України, 1996, № 47 (19.11.96), ст. 256) доповнити новою частиною такого змісту:
 
798. «Звернення вкладників до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виплати Фондом відшкодування в межах гарантованої суми розглядаються в порядку, встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
 
799. 16. Частину 3 статті 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (Відомості Верховної Ради України, 2010, № 33 (20.08.2010), ст. 471) доповнити новим абзацом такого змісту:
 
800. «товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб».
 
801. 17. Статтю 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 ( 7-93)«Про державне мито» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 13, ст. 113; 1995 р., N 30, ст. 209)доповнити пунктом такого змісту:
 
802. «49) уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ліквідатор банку - за позовами до суду та господарського суду, у тому числі про витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за договорами, що є нікчемними відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також про відшкодування збитків, спричинених їх укладенням».
 
803. 18. Національному банку України привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом протягом шести місяців з дня опублікування цього Закону.
 
804. 19. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити прийняття нормативно-правових актів на виконання положень цього Закону.
 
805. 25. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб спільно з Національним банком України та Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку протягом шести місяців з дня опублікування цього Закону розробити та затвердити порядок створення, реєстрації випуску акцій та видачі банківської ліцензії перехідному банку за спрощеною процедурою.
 
806. 21. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону:
 
807. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 
808. забезпечити прийняття законодавчих актів, необхідних для реалізації цього Закону;
 
809. забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.
 
810. Кабінету Міністрів України передати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у власність приміщення з метою створення умов для виконання ним визначених цим Законом функцій.
 
811. 22. Кваліфікаційні вимоги до членів адміністративної ради та виконавчої дирекції Фонду, визначені цим Законом, поширюються на осіб, які призначаються на посади члена адміністративної ради та виконавчої дирекції Фонду після набрання чинності цим Законом.
 
812. Члени адміністративної ради та виконавчої дирекції Фонду, призначені на посади до дня набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до закінчення строку, на який вони були призначені.