Кількість абзаців - 86 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до Закону України "Про рекламу"(нова редакція) (Друге читання)

1. ПРОЕКТ ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до Закону України "ПРО РЕКЛАМУ" (нова редакція)  
2. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: I. Внести такі зміни та доповнення до Закону України "Про рекламу" (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1996, N39, ст.181) (Вводиться в дію Постановою ВР N271/96-ВР від 03.07.96 (ВВР) 1996, N39, ст.182)  
3. Цей Закон визначає основні засади рекламної діяльності в Україні, регулює правові відносини, що виникають у процесі створення, розповсюдження, одержання реклами.  
4. РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
5. Стаття 1. Визначення термінів  
6. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:  
7. виробник реклами виробник реклами повністю або частково здійснює виробництво реклами;  
8. елементи торгівельних місць будь-які технічні засоби, устаткування, матеріали тощо, якими обладнуються торгівельні місця і які містять інформацію про продукцію та/або знаки для товарів та послуг;  
9. комерційна реклама комерційна реклама, яка розповсюджується у будь-якій формі та у будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого отримання прибутку;  
10. особа - фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, юридична особа будь-якої форми власності, постійне представництво нерезидента в Україні;  
11. продукція - товари, роботи, послуги, цінні папери, об'єкти інтелектуальної власності, ідеї;  
12. промоція - дії, що відрізняються від безпосередніх продаж та реклами і знайомлять споживачів з продукцією;  
13. реклама - спеціальна інформація про особу чи продукцію, яка розповсюджується у будь-якій формі, з допомогою будь-яких засобів, призначена для невизначеного кола осіб, формує або підтримує зацікавленість та сприяє реалізації продукції. Реклама може бути комерційною, соціальною та політичною;  
14. рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження;  
15. рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до споживача у будь-якій формі та у будь-який спосіб;  
16. розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами будь-якими рекламними засобами;  
17. соціальна реклама - реклама здорового способу життя, охорони здоров'я, охорони природи, збереження енергоресурсів, профілактики правопорушень, соціального захисту та безпеки населення тощо, яка не має комерційного характеру. У такій рекламі не повинні згадуватися конкретна продукція та/або її виробники;  
18. споживачі реклами - невизначене коло осіб, на яких спрямована реклама;  
19. спонсор - особа, яка матеріально підтримує будь-яку діяльність без одержання від неї прибутку з метою популяризації винятково свого імені (назви) та об'єктів інтелектуальної власності, що їй належать.  
20. Стаття 2. Сфера застосування Закону  
21. Дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані з політичною рекламою, лише в частині, яка стосується порядку розповсюдження реклами.  
22. Стаття 3. Законодавство про рекламу  
23. 1. Законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини в сфері реклами. 2. Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулося у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про рекламу, застосовуються правила міжнародного договору.  
24. Стаття 4. Реклама як предмет авторського права  
25. Використання реклами, яка повністю або частково є предметом авторського права та суміжних прав, здійснюється відповідно до вимог законодавства України.  
26. Стаття 5. Реклама імені (назви) та знаку для товарів і послуг спонсорів  
27. 1. У створенні теле-, радіопередач, підготовці матеріалів для інших засобів масової інформації, організації театрально-концертних, спортивних та інших заходів можуть брати участь спонсори. У таких матеріалах та під час проведення таких заходів не дозволяється робити посилання рекламного характеру щодо властивостей продукції спонсорів. 2. Не можуть виступати спонсорами особи, що виробляють чи розповсюджують продукцію, виробництво або розповсюдження якої заборонені на території України. 3. Не дозволяється спонсорування імені, назви та знаку для товарів і послуг, а також продукції, виробництво та/або розповсюдження якої заборонено на території України. 4. Промоція імені, назви, знаку для товарів та послуг спонсора не вважається рекламою.  
28. Стаття 6. Мова реклами  
29. 1.Мова реклами визначається Конституцією України, законами України "Про мови в Україні", "Про інформацію", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про телебачення і радіомовлення", "Про інформаційні агентства", іншими законодавчими актами України в цій сфері, міжнародними договорами та угодами. 2.Знаки для товарів і послуг, у тому числі ті, об'єктами яких є логотипи (словесні позначення), промислові знаки, зареєстровані у встановленому порядку, а також ті, на які Держпатентом України встановлено дату пріоритету, або ті, що охороняються на території України згідно з її міжнародними договорами, можуть розповсюджуватися та подаватися в рекламі мовою оригіналу.  
30. РОЗДІЛ II. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО РЕКЛАМИ  
31. Стаття 7. Принципи рекламної діяльності  
32. Основними принципами рекламної діяльності є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами моральної, фізичної або психічної шкоди.  
33. Стаття 8. Загальні вимоги до реклами  
34. 1. У рекламі забороняється: поширювати інформацію щодо продукції, виробництво або реалізацію якої заборонено законодавством України; вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, її соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичними поглядами, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, за іншими обставинами або такі, що дискредитують продукцію інших осіб; подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та/чи довкіллю, а також спонукають до нехтування засобами безпеки; використовувати засоби і технології, які безпосередньо діють на підсвідомість споживача; наводити твердження, дискримінаційні щодо осіб, які не користуються рекламованою продукцією; використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України та звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви державних органів України, крім випадків, передбачених законодавством; рекламувати продукцію, яка підлягає обов'язковій сертифікації або виробництво чи реалізація якої вимагає наявності спеціального дозволу (ліцензії), у разі відсутності відповідного сертифіката, ліцензії; вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім'я без згоди останньої; імітувати (копіювати або наслідувати) загальне вирішення, текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі іншої продукції, якщо інше не передбачено законодавством України про авторське право та суміжні права; рекламувати надання розважальних послуг без вказування на афішах, в інших рекламних засобах на використання фонограми із власним виконанням та (або) фонограми музичного супроводу власного виконання. 2. Рекламодавець зобов'язаний надати виробнику реклами документальні підтвердження достовірності інформації, необхідної для виробництва реклами, а на вимогу розповсюджувача реклами - документи, необхідні для розповсюдження реклами. 3. Розповсюджувач реклами зобов'язаний на вимогу споживача реклами надати йому інформацію про рекламодавця. 4. Реклама про проведення конкурсів, лотерей, розиграшів, призів тощо повинна містити інформацію про умови, місце та строки проведення заходів.  
35. Стаття 9. Ідентифікація реклами  
36. 1. Реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи засобів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу. Під час трансляції рекламних блоків телеорганізація зобов'язана використовувати постійний логотип. 2. Реклама на телебаченні і радіо повинна бути чітко відокремлена від інших програм на її початку і наприкінці за допомогою аудіо-, відео- комбінованих засобів, титрів, логотипу або коментарів ведучих. 3. Інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, який цілеспрямовано привертає увагу споживачів реклами до об'єкту інтелектуальної власності, конкретної марки (моделі, артикулу) продукції або до її виробника для формування інтересу і сприяння реалізації продукції, та/або містить вихідні дані (реквізити) особи, що виробляє та/або розповсюджує зазначену продукцію, вважається рекламою і має бути вміщений під рубрикою "Реклама" чи "На правах реклами".  
37. Стаття 10. Недобросовісна реклама  
38. 1. Недобросовісною рекламою вважається реклама, яка внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, умовчання, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження та інших вимог, передбачених законодавством України, вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству. Недобросовісна реклама заборонена. Прийоми та спеціальні ефекти, мета яких - привернути увагу або викликати сміх чи інші позитивні емоції і які при цьому не створюють неправильного розуміння споживачем реклами таких прийомів, не вважаються недобросовісною рекламою. 2. Рішення щодо визнання реклами недобросовісною приймають державні органи, визначені у статті 26 цього Закону.  
39. Стаття10-1. Порівняльна реклама  
40. Порівняльною є реклама, що містить порівняння з продукцією чи діяльністю особи. Порівняльна реклама заборонена. Не визнається неправомірним порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про продукцію підтверджені фактичними даними, є достовірними, об'єктивними, корисними для інформування споживачів.  
41. Стаття 11. Соціальна реклама  
42. 1. Особи, які на безоплатній основі виробляють і розповсюджують соціальну рекламу, передають свої майно і кошти іншим особам для виробництва і розповсюдження соціальної реклами, користуються пільгами, передбаченими законодавством України про благодійну діяльність. 2. Розповсюджувачі реклами, діяльність яких повністю або частково фінансується з державного або місцевих бюджетів, повинні розміщувати соціальну рекламу державних органів, громадських організацій безкоштовно в обсязі не менше 5 відсотків ефірного часу (друкованої площі), відведеного для реклами. 3. Засоби масової інформації, що фінансуються з державного або місцевих бюджетів, зобов'язані надавати рекламні послуги на пільгових умовах навчальним закладам, медичним та культурним установам, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, організаціям інвалідів, якщо реклама розповсюджується не з метою одержання прибутку.  
43. Стаття 12. Реклама на телебаченні і радіо  
44. 1.Час мовлення, відведений на рекламу, не може перевищувати 15 відсотків на кожну годину мовлення для телерадіоорганізацій будь-якої форми власності. Ця вимога не поширюється на спеціалізовані рекламні канали мовлення. 2. Забороняється переривати з метою розміщення реклами трансляції сесій Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, офіційних державних заходів і церемоній, виступів Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, Голови Конституційного Суду України, народних депутатів України, членів Уряду України. Трансляції концертно-видовищних і спортивних програм тривалістю більше 45 хвилин можуть бути перервані для реклами лише один раз за повний 45-хвилинний проміжок часу. Не можуть перериватись рекламою кіно- та телефільми. Реклама може бути розміщена перед початком сюжету фільму, після заглавних титрів, перед кінцевими титрами та після закінчення сюжету фільму. Забороняється реклама у передачах, розрахованих на дитячу (до 14 років) аудиторію. 3. Ведучі, диктори та інші учасники телерадіопередачі за межами часу, відведеного для реклами, не мають права спеціально демонструвати товари або продукцію чи характеризувати їх споживчі якості як прямо, так і опосередковано (за допомогою одягу, зовнішнього оформлення, зображення тощо). Телерадіопрацівникам забороняється займатися рекламою під виглядом інформації: вказувати реквізити виробника продукції чи послуг, адресу, контактний телефон, рахунок, комерційні ознаки продукції. 4. Телерадіоорганізаціям забороняється трансляція рекламної продукції нерезидентів без її оплати в Україні. 5. Граничні розцінки на рекламу, що розповсюджується загальнонаціональними та Суспільним каналами мовлення, встановлюються відповідно до законодавства України. 6. Реклама продукту телерадіокомпаній як така, що задовольняє потреби громадян, є відкритою інформацією.  
45. Стаття 13. Реклама у друкованих засобах масової інформації  
46. Обсяг реклами, її тематика в друкованих засобах масової інформації визначаються ними самостійно. Друковані засоби, що розповсюджуються за передплатою, зобов'язані в умовах передплати зазначати кількість реклами в загальному обсязі видання.  
47. Стаття 14. Реклама з використанням електронного, телефонного та/чи документального електрозв'язку  
48. 1. Забороняється використовувати для реклами безплатні номери телефонів міліції, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони та інших аналогічних служб. 2. Реклама за допомогою електронного, телексного та факсимільного зв'язку за відсутності спеціального запиту одержувача забороняється, крім одноразового розсилання реклами обсягом не більше однієї сторінки на одну адресу в часовому інтервалі з 21 години до 7 години за місцевим часом. 3. Реклама послуги, що надається з використанням місцевого, міжміського або міжнародного електронного, телефонного зв'язку, при розповсюдженні її в рекламних засобах має містити точну інформацію про: платний чи безплатний характер послуги та її вартість; зміст запропонованої послуги; вікові та інші обмеження, встановлені чинним законодавством і виробником послуги щодо кола споживачів послуги; платне використання каналу телефонного зв'язку і вартість однієї хвилини його використання для отримання послуги у відповідному регіоні. Ця інформація повинна друкуватись шрифтом розміром не менше половини розміру шрифту, яким набрано номер телефону, що використовується для надання рекламованої послуги. 4. Реклама з використанням електронного, телефонного та/чи документального електрозв'язку повинна мати реквізити відправника.  
49. Стаття 15. Зовнішня реклама  
50. 1.Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на окремих тимчасових і стаціонарних спеціальних конструкціях - установках, щитах, екранах тощо, розташованих просто неба, на фасадах будинків, будівель та споруд, опорах вуличного освітлення та над проїжджою частиною вулиць і доріг, елементах вуличного обладнання тощо. 2. Спеціальні конструкції розміщуються на підставі дозволів, що надаються Київською та Севастопольською міською державною адміністрацією, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами відповідно до типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Втручання у форму та зміст реклами забороняється. Плата за видачу дозволів не справляється. Розміщення спеціальних конструкцій в місцях, що не перебувають у комунальній власності, узгоджується лише з їх власниками або уповноваженими ними органами (особами). 3. Реклама власників (орендарів) на спорудах та будівлях чи у вітринах споруд, що знаходяться у їх власності (оренді), не потребує отримання дозволу Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. 4. Вимоги щодо розміщення зовнішньої реклами: розміщення зовнішньої реклами в межах охоронних зон пам'яток історії та культури, об'єктів природно-заповідного фонду дозволяється за погодженням з відповідними центральними або місцевими органами виконавчої влади; зовнішня реклама повинна розміщуватись з дотриманням вимог техніки безпеки та забезпечення видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування, а також за умови, що така реклама не повторює зображення дорожніх знаків; освітлення реклами на спеціальних конструкціях не повинно викликати засліплення учасників дорожнього руху; фундаменти наземних спеціальних конструкцій, що виступають над поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені; опори наземних спеціальних конструкцій, що розташовані вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню розмітку, нанесену світлоповертаючими матеріалами заввишки до 2 метрів від поверхні землі; спеціальні конструкції, що розміщуються над проїжджою частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинні розташовуватись на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття та мати висновок відповідної проектної чи експертної установи щодо її безпечності; там, де дорога, вулиця межують з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію без обмежень. 5. Забороняється розташовувати наземні спеціальні конструкції: на пішохідних доріжках і алеях; на квітниках і газонах без погодження з власниками або уповноваженими ними органами (особами); у населених пунктах на висоті менш ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі краю проїжджої частини; поза населеними пунктами на відстані менш ніж 8 метрів від краю проїжджої частини. 6. Забороняється без погодження з власниками або уповноваженими ними органами (особами) розміщувати рекламу методом фарбування, наклеювання на поверхнях елементів вуличного обладнання, будинків, будівель і споруд. 7. Цей перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої реклами є вичерпним.  
51. Стаття 16. Внутрішня реклама  
52. 1. Внутрішня реклама - реклама, що розповсюджується у будь-якій формі всередині будинків, приміщень, споруд та у вітринах споруд за угодою з їх власниками або уповноваженими ними органами (особами). Розміщення внутрішньої реклами погоджується з власником місця її розташування (без втручання у форму та зміст реклами). 2. Забороняється розміщення внутрішньої реклами у приміщеннях центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, дошкільних закладах освіти, середніх загальноосвітніх школах та спеціальних загальноосвітніх закладах освіти. Ці обмеження не поширюються на соціальну рекламу.  
53. Стаття 17. Реклама на транспорті  
54. 1. Реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту і метрополітені. Розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками (користувачами) місць її розташування або уповноваженими ними органами (особами) відповідно до Закону України "Про транспорт" без втручання у форму та зміст реклами. 2. Розміщення реклами на транспорті повинно відповідати вимогам безпеки і правил дорожнього руху. Не дозволяється розміщення на транспортних засобах реклами, яка повторює (чи імітує) кольорографічні схеми спеціальних та оперативних транспортних засобів. 3. Забороняється розповсюдження реклами через радіотрансляційні або інші звукові мережі сповіщання пасажирів у транспортних засобах громадського користування, на станціях метрополітену, вокзалах, в портах та аеропортах, за винятком соціальної реклами.  
55. Стаття 18. Реклама під час демонстрації кіно- та відеопродукції  
56. Забороняється переривати для реклами демонстрацію художніх і документальних фільмів у кінотеатрах, відеосалонах та інших закладах, де здійснюється публічний показ кіно-, відео-, слайдфільмів.  
57. Стаття 19. Обмеження щодо реклами, розрахованої на неповнолітніх  
58. 1. Забороняється реклама: з використанням зображень неповнолітніх, які споживають або використовують продукцію, призначену безпосередньо для дорослих чи заборонену для придбання або споживання неповнолітніми; з інформацією, яка може підірвати авторитет дорослих та довіру до них неповнолітніх; з вміщенням прямих закликів до дітей придбати продукцію або звернутись до третіх осіб з проханням зробити покупку, яка використовує легковірність чи брак досвіду у неповнолітніх; з використанням справжньої або іграшкової зброї, вибухових пристроїв. 2. Реклама не повинна містити тверджень або зображень неповнолітніх у небезпечних ситуаціях чи за обставин, що у разі їх імітації можуть завдати шкоди неповнолітнім або іншим особам, а також інформації, здатної викликати зневажливе ставлення неповнолітніх до небезпечних для здоров'я і життя ситуацій.  
59. РОЗДІЛ III. ОСОБЛИВОСТІ РЕКЛАМУВАННЯ ДЕЯКИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ  
60. Стаття 20. Реклама лікарських засобів, виробів медичного призначення та медичних послуг  
61. 1. Допускається реклама лікарських засобів, виробів медичного призначення та медичних послуг, що в установленому порядку дозволені Міністерством охорони здоров'я України до застосування в Україні. 2. Забороняється реклама лікарських засобів, які: вживаються та розповсюджуються тільки за приписом (рецептом) лікаря; містять наркотичні або психотропні речовини. 3. Реклама повинна містити: повну (зокрема і міжнародну) фармакологічну назву лікарського засобу та назву виробника; інформацію щодо використання або застосування лікарського засобу; протипоказання для застосування лікарського засобу та можливі побічні ефекти; загальні застереження щодо використання або застосування лікарських засобів, виробів медичного призначення, медичних послуг; чітку рекомендацію обов'язкового уважного ознайомлення з інструкцією до застосування, що додається до медичних товарів. 4 Реклама не може містити посилань на терапевтичні ефекти стосовно захворювань, які не піддаються або важко піддаються лікуванню. 5. У рекламі лікарських засобів, виробів медичного призначення, медичної техніки, медичних послуг забороняється розміщення: відомостей, які можуть справляти враження, що за умови їх вживання, використання чи застосування медична консультація з фахівцем не є необхідною; відомостей про те, що лікувальний ефект від їх вживання, використання чи застосування є абсолютно гарантованим; зображень зміни людського тіла або його частин внаслідок хвороби, поранень; тверджень, що сприяють виникненню або розвитку страху захворіти або погіршити стан свого здоров'я через невикористання лікарських засобів, виробів медичного призначення, медичних послуг; тверджень, що сприяють можливості самостійної постановки діагнозу для деяких хвороб, патологічних станів людини та їх самостійного лікування з використанням медичної продукції, що рекламується; посилань на лікарські засоби, вироби медичного призначення, медичної техніки, медичні послуги як на найбільш ефективні найбільш безпечні, виняткові по відсутності побічних ефектів; порівнянь з іншими лікарськими засобами, виробами медичного призначення, медичними послугами з метою посилення рекламного ефекту; посилань на конкретні випадки вдалого застосування лікарських засобів, виробів медичного призначення, методів профілактики та лікування; рекомендацій або посилань на рекомендації медичних працівників, вчених, медичних закладів та організацій; спеціальних виявлень подяки, вдячності, листів, уривків з них із рекомендаціями, розповідями про застосування та результати дії від окремих осіб; зображень і згадок імен популярних людей та авторитетних організацій. 6. У рекламі лікарських засобів, виробів медичного призначення та методів лікування забороняється участь лікарів, наукових медичних працівників, інших медичних професійних працівників. 7. Забороняється вміщувати в рекламі про лікарські засоби, інформацію про те, що цей лікарський засіб є продуктом харчування, косметичним або іншим продуктом для вживання. 8. У рекламі косметичних засобів, харчових продуктів, вітамінних та інших харчових добавок забороняється посилання на те, що ці товари мають лікувальні властивості, якщо наявність таких властивостей не доведено у встановленому порядку. 9. Забороняється реклама лікувальних сеансів, інших аналогічних заходів з використанням гіпнозу та інших методів психічного або біоенергетичного впливу; 10. Забороняється реклама діагностики або лікування, які не грунтуються на безпосередньому контакті лікаря з пацієнтом. 11. Положення цієї статті не поширюються на рекламу, яка призначена для медичних установ та лікарів і розміщується виключно у спеціалізованих медичних виданнях.  
62. Стаття 21. Реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв  
63. 1. Реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв: - забороняється на продукції та у друкованих виданнях, призначених переважно для осіб, яким не виповнилося 18 років, або у розрахованих на зазначених осіб частинах інших друкованих видань; - забороняється на перших і останніх сторінках газет, обкладинках журналів та інших періодичних видань; - не повинна включати зображення осіб, популярних серед молоді до 18 років; - забороняється із залученням фотомоделей, яким не виповнилося 25 років; - не повинна містити зображення процесу паління або іншого споживання тютюнових виробів чи алкогольних напоїв; - не може розташовуватися ближче ніж за 200 метрів від території дитячих дошкільних закладів, середніх загальноосвітніх шкіл та інших закладів освіти, в яких навчаються діти віком до 18 років; - не може містити тверджень, що паління або вживання алкоголю є важливим фактором досягнення успіху в спортивному, соціальному, сексуальному або інших аспектах, та які створюють враження, що вживання алкогольних напоїв чи тютюнопаління справляють стимулюючий, заспокійливий вплив або можуть сприяти розв'язанню особистих проблем; -не повинна заохочувати до непомірного вживання алкогольних напоїв чи тютюнопаління або негативно розцінювати факт утримування від вживання тютюнових виробів та алкогольних напоїв; -не повинна зображати медичних працівників або людей, які мають вигляд медичних працівників. 2. Реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів на телебаченні і радіо забороняється. 3. На рекламі тютюнових виробів повинна подаватись інформація про вміст у них шкідливих для здоров'я людини речовин та їх кількість. 4. Забороняється реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв у закладах соціально-культурного призначення, де відбуваються масові видовищні заходи (крім спеціальних виставочно-презентаційних рекламних заходів та заходів, спрямованих на промоцію товарів та знаків для товарів і послуг). 5. Видача подарунків чи грошей, нагородження переможців лотерей, вручення призів в обмін на купони чи використані пачки під час промоції тютюнових виробів та алкогольних напоїв здійснюються лише за умови, що особа, яка отримує такий подарунок, засвідчує, що досягла 18-річного віку. 6. Забороняються такі види діяльності з рекламування тютюнових виробів та алкогольних напоїв: будь-яке безкоштовне розповсюдження зразків тютюнових виробів та алкогольних напоїв (крім спеціальних виставочно-презентаційних заходів, під час яких розповсюдження здійснюється виключно згідно п. 4 статті 21 цього Закону); спонсорування заходів, призначених переважно для осіб до 18 років, якщо при цьому використовуються назва або зображення тютюнових виробів чи алкогольних напоїв; розповсюдження та продаж товарів (футболок, головних уборів, ігор тощо) з використанням назви та товарного знаку тютюнових виробів та алкогольних напоїв особам, які не досягли 18-річного віку; спонсорування або промоція на радіо і телебаченні знаків для товарів та послуг, що належать виключно тютюновим виробам. 7. В усіх випадках реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв повинна супроводжуватись текстами попередження такого змісту: "Міністерство охорони здоров'я попереджує: паління шкідливе для вашого здоров'я", "Міністерство охорони здоров'я попереджує: зловживання алкоголем шкідливе для вашого здоров'я". Кожному попередженню має бути відведено не менше 5 відсотків площі (обсягу) всієї реклами." Елементи торгівельних місць не повинні супроводжуватися текстами попереджень. 8. Рекламодавці реклами тютюнових виробів та алкогольної продукції зобов'язані сплачувати збір на виробництво та розповсюдження соціальної реклам щодо шкоди тютюнопаління та зловживання алкоголем у розмірі 5 відсотків від суми витрат на розповсюдження на території України реклами тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв (без урахування сум сплаченого ПДВ та місцевого податку на рекламу) у передбаченому законодавством порядку. Розпорядники цих коштів щоквартально оприлюднюють звіт по використанню коштів, які надійшли від збору на виробництво та розповсюдження соціальної реклами щодо шкоди тютюнопаління та зловживання алкоголем. Будь яке додаткове оподаткування реклами тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв забороняється.  
64. Стаття 22. Реклама зброї  
65. 1. Реклама зброї здійснюється тільки у відповідних спеціалізованих виданнях щодо зброї, або безпосередньо у приміщеннях торговельних закладів (підприємств), які реалізують зброю, або на відповідних виставках (заходах). 2. Порядок рекламування бойової зброї, озброєнь і військової техніки, а також зброї, яка відповідно до законодавства України може перебувати у власності осіб, встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
66. Стаття 23. Реклама послуг, пов'язаних із залученням коштів населення  
67. 1. Реклама послуг (банківських, страхових, інвестиційних тощо), пов'язаних із залученням коштів населення, або осіб, які їх здійснюють, можлива лише за наявності спеціального дозволу (ліцензії), що підтверджує право на здійснення такого виду діяльності. Така реклама повинна містити номер дозволу, дату його видачі та найменування органу, який видав цей дозвіл. Це положення не застосовується у випадках, коли подається тільки реклама знаку товарів і послуг, назви особи (без реклами послуг). 2. У рекламі таких послуг або осіб, які їх здійснюють, забороняється повідомляти розміри очікуваних дивідендів, а також інформацію про майбутні прибутки, крім фактично виплачених за підсумками не менш як одного року.  
68. Стаття 23-1. Реклама цінних паперів  
69. 1. Рекламою цінних паперів визнається реклама про: цінні папери, які емітуються та/або перебувають в обігу; учасника ринку цінних паперів та його діяльність; угоди з цінними паперами та/або умови цих угод. Інформація, яка відповідно до чинного законодавства про цінні папери та нормативно-правових актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку підлягає обов'язковому оприлюдненню, не вважається рекламою цінних паперів. 2. Рекламодавцями реклами цінних паперів можуть бути лише учасники ринку цінних паперів. 3. Реклама рекламодавців - професійних учасників ринку цінних паперів обов'язково повинна містити відомості про наявність спеціального дозволу (ліцензії), що підтверджує право на здійснення відповідного виду діяльності на ринку цінних паперів, із зазначенням номеру дозволу, дати його видачі та найменування органу, який видав цей дозвіл. Це положення не застосовується у випадках, коли здійснюється рекламування знаків для товарів та послуг учасника ринку цінних паперів без надання послуг щодо рекламування цінних паперів. 4. Рекламодавцям при виробництві та розповсюдженні реклами цінних паперів забороняється: вказувати розмір доходу, який передбачається одержати за цінними паперами, окрім випадків, коли таке повинне вказуватися відповідно до вимог чинного законодавства про цінні папери, та надавати прогнози щодо зростання курсової вартості цінних паперів; рекламувати цінні папери до публікації інформації про випуск цінних паперів та їх реєстрацію відповідно до чинного законодавства про цінні папери та нормативно-правових актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку; використовувати відомості, які відсутні в інформації про емісію цінних паперів, що зареєстрована в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. 5. У разі, коли випуск цінних паперів визнано таким, що не відбувся, емітент таких цінних паперів зобов'язаний припинити розповсюдження реклами цих паперів у 3-денний термін з моменту реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про наслідки підписки на цінні папери.  
70. Стаття 24. Реклама видів підприємницької діяльності, які потребують спеціального дозволу (ліцензії)  
71. Реклама видів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства України потребують спеціального дозволу (ліцензії), повинна містити посилання на номер чинної ліцензії, дату видачі та найменування органу, що її видав.  
72. Стаття 25. Реклама про зниження цін на продукцію (розпродаж)  
73. Реклама про зниження цін на продукцію (розпродаж) повинна містити відомості про місце, дату початку та закінчення розпродажу, а також процентне співвідношення розміру зниження до попередньої ціни реалізації товару.  
74. Стаття 25-1. Реклама еротичної продукції  
75. Реклама еротичної продукції здійснюється у відповідних спеціалізованих виданнях щодо такої продукції, а також безпосередньо у приміщеннях торгівельних закладів (підприємств), які реалізують еротичну продукцію, або на відповідних виставках (заходах). Еротична реклама або фрагменти еротичної реклами в інших рекламах забороняється.  
76. РОЗДІЛ IV. КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО РЕКЛАМУ  
77. Стаття 26. Контроль за дотриманням законодавства про рекламу  
78. 1. Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своєї компетенції: Державний комітет по стандартизації, метрології і сертифікації України - щодо рекламодавців та розповсюджувачів реклами у сфері захисту споживачів реклами від порушень законодавства про рекламу; Антимонопольний комітет України - щодо порушень антимонопольного законодавства. 2. На вимогу державних органів виконавчої влади (їх територіальних органів), на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень, передбачених цим Законом. 3. Для координації діяльності в галузі реклами Кабінет Міністрів України створює раду, до складу якої входять представники всеукраїнських об'єднань громадян та об'єднань підприємств у галузі реклами.  
79. Стаття 27. Відповідальність за порушення законодавства про рекламу  
80. 1. Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть: рекламодавці, винні у розповсюдженні реклами щодо продукції, виробництво та/або реалізацію якої заборонено чинним законодавством, в розповсюдженні реклами, забороненої чинним законодавством, в недотриманні вимог законодавства про рекламу щодо змісту реклами, в неперерахуванні збору на виробництво та розповсюдження соціальної реклами щодо шкоди тютюнопаління, зловживання алкоголем та іншої соціальної реклами на території України; в порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно; розповсюджувачі реклами, винні в порушенні порядку розповсюдження реклами; рекламодавці та розповсюджувачі реклами - за неподання або подання недостовірної інформації органам контролю, що зазначені у статті 26 цього Закону, для здійснення ними повноважень, передбачених цим Законом. 2. З метою захисту інтересів суспільства, держави, споживачів і учасників рекламного процесу державні органи, визначені в статті 26 цього Закону, можуть забороняти рекламу, що порушує вимоги законодавства про рекламу, та вимагати її публічного спростування 3. Рішення про порушення законодавства про рекламу надсилається рекламодавцеві або розповсюджувачеві реклами і є обов'язковим для виконання. 4. Державний комітет по стандартизації, метрології і сертифікації України та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням державних органів і громадських організацій або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, мають право накладати штрафи на : рекламодавців за розповсюдження реклами щодо продукції, виробництво та/або реалізацію якої заборонено чинним законодавством, розповсюдження реклами, забороненої чинним законодавством, недотримання вимог законодавства про рекламу щодо змісту реклами - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами; розповсюджувачів реклами за порушення порядку розповсюдження реклами - у розмірі чотирикратної вартості розповсюдженої реклами. Вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Законом України "Про систему оподаткування". За неподання або подання недостовірної інформації Державному комітету по стандартизації, метрології і сертифікації України та його територіальним органам необхідної для здійснення ними повноважень, передбачених цим Законом, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами накладається штраф цими органами у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням Державного комітету по стандартизації, метрології і сертифікації України накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, приймається виключно Державним комітетом по стандартизації, метрології і сертифікації України. У разі невиконання рішень Державного комітету по стандартизації, метрології і сертифікації України та його територіальних органів, стягнення штрафів за порушення законодавства про рекламу здійснюється у судовому порядку. 5. Державний комітет по стандартизації, метрології і сертифікації України та його територіальні органи можуть вимагати від рекламодавців публікації відомостей, що коригують (уточнюють, доповнюють) рекламу, та звертатися з позовом до суду, в тому числі від невизначеного кола споживачів з приводу протиправних дій рекламодавців та розповсюджувачів реклами. 6. Антимонопольний комітет України накладає стягнення за порушення антимонопольного законодавства у галузі реклами. 7. Рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду або арбітражного суду у встановленому порядку. 8. Положення цієї статті не обмежують прав споживачів реклами, яким було завдано шкоди недобросовісною рекламою, на відшкодування цієї шкоди відповідно до законодавства України.  
81. Стаття 28. Публічне спростування недобросовісної реклами  
82. 1. Публічне спростування недобросовісної реклами здійснюється добровільно або за рішенням суду (арбітражного суду). 2. Публічне спростування недобросовісної реклами здійснюється за рахунок винної особи. 3. Публічне спростування недобросовісної реклами здійснюється через той же рекламний засіб з використанням того ж простору, часу, місця і в тому ж порядку, в якому здійснювалась реклама.  
83. Стаття 29. Права об'єднань громадян та об'єднань підприємств у галузі реклами  
84. Особи, що працюють у галузі реклами, можуть об'єднуватися на добровільній основі в громадські організації, спілки, асоціації, інші об'єднання. Об'єднання можуть створювати органи саморегулювання, які здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства. Об'єднання громадян та об'єднань підприємств у галузі реклами мають право: здійснювати незалежну експертизу реклами щодо її відповідності вимогам законодавства України про рекламу та давати відповідні рекомендації рекламодавцям, виробникам і розповсюджувачам реклами; подавати до органів прокуратури матеріали і звертатися до органів виконавчої влади з питань порушення законодавства про рекламу; звертатися у встановленому порядку з позовом до суду, арбітражного суду в інтересах рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами у випадку порушення їх прав, передбачених законодавством України про рекламу; представляти своїх членів в органах, створених відповідно до чинного законодавства України.  
85. Стаття 30. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
86. 1. У зв'язку з прийняттям нової редакції Закону України "Про рекламу", внести наступні зміни: 1) додати у статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" новий пункт наступного змісту: "- на виробництво соціальної реклами щодо шкоди тютюнопаління та зловживання алкоголем". 2) доповнити статтю 14 Закону України "Про систему оподаткування" новим пунктом наступного змісту: "- збір на виробництво соціальної реклами щодо шкоди тютюнопаління та зловживання алкоголем"; 3) доповнити пункт 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" новим підпунктом наступного змісту: " - збір на виробництво соціальної реклами щодо шкоди тютюнопаління та зловживання алкоголем"; 4) доповнити статтю 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" новим пунктом наступного змісту: "41) органи Державного комітету по стандартизації, метрології і сертифікації України - за позовами, з якими вони звертаються до суду або до арбітражного суду у зв'язку з порушенням Закону України "Про рекламу". 5) доповнити пункт 1 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" новим абзацом 10 такого змісту: "вказівку на використання під час надання розважальних послуг музичного характеру виконавцями музичних творів фонограми із власним виконанням та(або) фонограми музичного супроводу власного виконання." Наступні абзаци пункту вважати відповідно абзацами 11, 12. 2. Ввести в дію нову редакцію Закону України "Про рекламу" з дня його опублікування.