Кількість абзаців - 63 Розмітка (ліва колонка)


Про охорону культурної спадщини (Повторний розгляд з пропозиціями (вето) Президента України)

0. ЗАКОН УКРАЇНИ Про охорону культурної спадщини  
1. Стаття 6. Повноваження інших органів охорони культурної спадщини  
2. 1. До повноважень органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та органів охорони культурної спадщини місцевого самоврядування, відповідно до їхньої компетенції, належить:  
3. 1) здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини;  
4. 2) подання пропозицій центральному органові виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;  
5. 3) забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам'яток України;  
6. 4) визначення меж територій пам'яток місцевого значення, їхніх зон охорони;  
7. 5) встановлення режиму збереження і порядку використання пам'яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони;  
8. 6) забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;  
9. 7) забезпечення виготовлення, складання і передачі центральному органові виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини наукової документації з описами та фіксацією об'єктів культурної спадщини, а в разі отримання дозволу на їхні знесення, зміну або переміщення (перенесення) - демонтаж із них елементів, які становлять культурну цінність, з метою збереження та подальшого використання;  
10. 8) організація розроблення та погодження відповідних програм охорони культурної спадщини;  
11. 9) погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт у зонах охорони пам'яток місцевого значення, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на об'єктах культурної спадщини;  
12. 10) призначення відповідних досліджень пам'яток місцевого значення та їхніх територій у разі виникнення загрози їхнього руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт;  
13. 11) надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення, їхніх територіях та в зонах охорони;  
14. 12) видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи здійснюються за відсутності затверджених або погоджених з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них;  
15. 13) погодження відчуження або передачі пам'яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління;  
16. 14) укладання охоронних договорів на пам'ятки;  
17. 15) здійснення функцій управління заповідниками, музеями-заповідниками, що перебувають відповідно у державній та комунальній власності, згідно із законом;  
18. 16) подання пропозиції центральному органові виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України та Списку охоронюваних археологічних територій України;  
19. 17) застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону;  
20. 18) забезпечення в установленому порядку виготовлення, встановлення та утримання охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам'ятках або в межах їхніх територій;  
21. 19) здійснення інших повноважень відповідно до закону.  
22. 2. Голови обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій призначають на посаду і звільняють з посади керівників органів охорони культурної спадщини відповідних державних адміністрацій за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.  
23. Стаття 24. Утримання та використання пам'яток  
24. 1. Власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.  
25. 2. Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.  
26. Режими використання пам'яток встановлює:  
27. центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини щодо пам'яток національного значення;  
28. орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій щодо пам'яток місцевого значення.  
29. 3. Пам'ятку, її частини та елементи забороняється змінювати, замінювати, змінювати призначення, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу Кабінету Міністрів України або відповідного органу охорони культурної спадщини.  
30. 4. У разі виникнення загрози для збереженості пам'ятки її власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов'язані негайно повідомити про це орган охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та орган місцевого самоврядування, на території якого розташована пам'ятка.  
31. 5. Розміщення реклами на пам'ятках національного значення, в межах зон охорони цих пам'яток, історичних ареалів населених місць дозволяється за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, а на пам'ятках місцевого значення - за погодженням з органом охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органами охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій.  
32. За розміщення реклами стягується плата, порядок стягнення і розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
33. Плата за розміщення реклами зараховується до спеціального фонду відповідного бюджету і використовується органами охорони культурної спадщини на фінансування охорони культурної спадщини.  
34. Стаття 40. Спеціальні кошти на фінансування охорони культурної спадщини  
35. 1. Спеціальними коштами на фінансування охорони культурної спадщини є кошти спеціальних фондів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, які формуються за рахунок плати за розміщення зовнішньої та внутрішньої реклами і використання символіки, пов'язаної з пам'ятками, з відрахувань із платежів за користування пам'ятками, що перебувають у державній власності, власності Автономної Республіки Крим, комунальній власності, відрахувань із прибутків туристських організацій, які використовують пам'ятки як екскурсійні об'єкти, 50 відсотків із фінансових санкцій за порушення цього Закону, інших актів законодавства щодо охорони культурної спадщини. Порядок та розміри зазначених відрахувань встановлюються Кабінетом Міністрів України.  
36. 2. Кошти на фінансування охорони культурної спадщини не підлягають вилученню.  
37. 3. Органи охорони культурної спадщини є розпорядниками спеціальних коштів на фінансування охорони культурної спадщини.  
38. Стаття 42. Пільгове оподаткування у сфері охорони культурної спадщини  
39. Держава здійснює політику пільгового оподаткування у сфері охорони культурної спадщини.  
40. Прибуток платників податків від проведення науково-дослідних і реставраційних робіт у сфері охорони культурної спадщини оподатковується у розмірі 50 відсотків від ставки, встановленої для оподаткування прибутку підприємств.  
41. Звільняються від оподаткування кошти або вартість майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань для цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культури, заповідникам, музеям-заповідникам, а також неприбутковим установам та організаціям.  
42. До складу валових витрат платників податків включаються суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) для цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культури, заповідникам, музеям-заповідникам, а також неприбутковим установам та організаціям у випадках, визначених у пункті 7.11 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", але не більше ніж десять відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду.  
43. Заповідники, музеї-заповідники, парки, що є пам'ятками садовопаркового мистецтва, звільняються від плати за землю.  
44. Розділ X. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
45. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
46. 2. Кабінетові Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:  
47. подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із Законом України "Про охорону культурної спадщини";  
48. розробити і привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;  
49. відповідно до компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;  
50. забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їхніх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.  
51. 3. Об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.  
52. 4. Внести до деяких законодавчих актів України такі зміни:  
53. 1) частину дев'яту статті 34 Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N25, ст.354) після слів "санітарними органами" доповнити словами "органом охорони культурної спадщини";  
54. 2) у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N27, ст.181):  
55. пункт 5.2 статті 5 доповнити підпунктом 5.2.12 такого змісту:  
56. "5.2.12. Суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) для цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культури, заповідникам, музеям-заповідникам, а також неприбутковим установам та організаціям у випадках, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, але не більше ніж десять відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду";  
57. пункт 7.13 статті 7 доповнити підпунктом 7.13.4 такого змісту:  
58. "7.13.4. Оподатковується у розмірі 50 відсотків від діючої ставки прибуток платників податків від проведення науково-дослідних і реставраційних робіт у сфері охорони культурної спадщини";  
59. 3) у статтях 1 та 172 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року N56-93 "Про місцеві податки і збори" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N30, ст.336, N32, ст.340; 1995 р., N30, ст.229; 1999 р., N45, ст.399) слова "та у будинках, що є пам'ятками історії та культури" виключити.  
60. 5. Визнати такими, що втратили чинність:  
61. Закон Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1978 р., N30, ст. 426; 1984 р., N7, ст. 145);  
62. Постанову Верховної Ради Української РСР від 13 липня 1978 року "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1978 р., N 30, ст. 427).