Кількість абзаців - 99 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо врегулювання підстав, порядку і строків тримання під домашнім арештом та під вартою осіб, що підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину (Друге читання)

0. Проект  
1. ЗАКОН УКРАЇНИ  
2. Про внесення доповнень і змін до Кримінально-процесуального та Кримінального кодексів України щодо врегулювання підстав порядку і строків тримання під вартою осіб, що підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів  
3. Верховна Рада п о с т а н о в л я є:  
4. І. Внести доповнення і зміни до Кримінально-процесуального кодексу України.  
5. 1) Доповнити Кодекс статтями 154-2, 165-1, 165-2, 165-3.  
6. Стаття 154-2. Домашній арешт  
7. Домашній арешт полягає в забороні залишати житло цілодобово або в певний період доби. У випадку, коли домашній арешт застосовується на термін понад сім днів, особі дозволяється залишати житло на певний період (для виконання постійної чи тимчасової роботи, навчання). У необхідних випадках дозволяється залишати житло для отримання медичних послуг.  
8. Домашній арешт може бути застосовано за постановою судді до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі та підсудного у справі про такий злочин.  
9. Постанова (ухвала) про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.  
10. Орган внутрішніх справ повинен негайно зареєструвати особу, щодо якої застосовано цей запобіжний захід, і повідомити про це особі чи органу, в провадженні яких знаходиться справа, а також адміністрації за місцем роботи або навчання підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, а якщо він є військовозобов'язаним - військкомату.  
11. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати дати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних з виконанням встановлених щодо неї обов'язків.  
12. Строк тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У необхідних випадках він може бути продовжений до трьох місяців за постановою судді чи ухвалою суду. По закінченні цього строку цей запобіжний захід скасовується або замінюється іншим.  
13. Стаття 165-1. Постанова (ухвала) про застосування, скасування і зміну запобіжного заходу  
14. Про застосування, зміну, скасування запобіжного заходу, орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд - ухвалу.  
15. У постанові (ухвалі) про застосування чи зміну запобіжного заходу повинно бути зазначено злочин, у вчиненні якого підозрюється або обвинувачується особа, підстави для застосування чи зміни запобіжного заходу з посиланням на обставини, які згідно з законом впливають на вибір виду запобіжного заходу, обов'язки, які покладаються на особу, визначається особа чи орган, які повинні здійснювати контроль за виконанням постанови (ухвали). У постанові (ухвалі) про скасування запобіжного заходу повинні бути зазначені підстави для його скасування.  
16. Постанова або ухвала негайно оголошуються особі, щодо якої вона винесена, крім випадків коли цьому перешкоджає тяжке захворювання особи або її втеча. Одночасно особі роз'яснюється порядок і строки оскарження постанови (ухвали).  
17. При оголошенні постанови про обрання запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, особі під розписку повинно бути роз'яснено, в чому полягає обраний запобіжний захід, обов'язки які покладаються на неї у зв'язку з його обранням, яку відповідальність буде нести вона і інші особи за порушення покладених на неї обов'язків, що в разі її неналежної поведінки до неї може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.  
18. Стаття 165-2. Порядок обрання запобіжного заходу  
19. У стадії попереднього розслідування справи запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, особистої поруки, застави, поруки громадської організації або трудового колективу, передачі під нагляд командування військової частини обирає орган дізнання чи слідчий.  
20. Якщо орган дізнання чи слідчий вважає, що є підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту чи взяття під варту, він входить з відповідним поданням до суду.  
21. Одержавши подання, суддя не пізніше, ніж через три доби після його надходження, вивчає матеріали кримінальної справи, опитує підозрюваного чи обвинуваченого, якого доставляє орган дізнання, слідчий, при необхідності опитує особу, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, після чого в залежності від наявності до того підстав виносить постанову:  
22. про відмову в обранні запобіжного заходу, якщо для його обрання немає підстав;  
23. про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту чи взяття під варту.  
24. Подання може бути розглянуте у відсутності підозрюваного, обвинуваченого коли їх місце перебування невідоме.  
25. Постанова судді, винесена ним у відповідності з вимогами частини 3 цієї статті, може бути оскаржена особою, щодо якої прийнято рішення, голові районного (міського) суду. На неї може бути принесено подання прокурора. Коли постанова була винесена головою районного (міського) суду або до складу районного (міського) суду, обрано чи призначено одного суддю скарга або подання вирішується головою міжрайонного (окружного) суду. Надходження скарги або подання не зупиняє виконання постанови.  
26. Стаття 165-3. Порядок продовження строків тримання під вартою  
27. Не менш, як за п'ять діб до закінчення строку тримання особи під вартою, якщо немає підстав для зміни запобіжного заходу чи закінчення розслідування справи в частині доведеного обвинувачення, відповідний прокурор зобов'язаний звернутися до суду з поданням про продовження строку. У поданні вказуються причини, у зв'язку з якими необхідно продовжити строк, обставини та факти, що належать дослідити, докази, які в залежності від наявності підтверджують, що саме особа, яка тримається під вартою, вчинила злочин, і обгрунтування необхідності збереження цього запобіжного заходу, а також строк, який необхідний для закінчення слідства.  
28. Одержавши подання суддя не пізніше, ніж через п'ять діб після його надходження, вивчає матеріали кримінальної справи, при необхідності опитує підозрюваного чи обвинуваченого, якого доставляє орган дізнання, слідчий, при необхідності опитує особу, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, після чого в залежності від наявності до того підстав виносить постанову про продовження строку тримання під вартою або про його відмову.  
29. Постанова слідчого судді, винесена ним у відповідності з вимогами частини 2 цієї статті, може бути оскаржена особою, щодо якої прийнято рішення, голові районного (міського) суду. На неї може бути принесено подання прокурора. Надходження скарги чи подання не зупиняє виконання постанови.  
30. 2) Статтю 149 доповнити п. 3-2: "3-2) домашній арешт".  
31. 3) Статті 148, 150, 155, 156, 165 викласти в новій редакції:  
32. Стаття 148. Мета і підстави застосовування запобіжних заходів  
33. Запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою забезпечити його своєчасну явку за викликом органу дізнання, слідчого, прокурора, суду, належну поведінку, запобігти його спробам ухилитися від дізнання, слідства і суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.  
34. Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх доказів вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.  
35. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу повинні враховуватися тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.  
36. Якщо немає підстав для застосування запобіжного заходу, від підозрюваного, обвинуваченого або підсудного відбирається письмове зобов'язання про явку на виклик дізнавача, слідчого або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування.  
37. У випадку застосування запобіжного заходу до підозрюваного, обвинувачення йому має бути пред'явлене не пізніше десяти діб з моменту застосування запобіжного заходу. Якщо в цей строк обвинувачення не буде пред'явлене, запобіжний захід скасовується.  
38. Стаття 150. Обов'язки, які покладаються на особу, щодо якої обрано запобіжний захід  
39. На особу, щодо якої обрано один із запобіжних заходів, передбачених пунктами 1-4 статті 149 цього Кодексу покладаються такі обов'язки:  
40. 1) не ухилитися від слідства і суду;  
41. 2) не ухилитися від виконання процесуальних рішень;  
42. 3) не перешкоджати встановленню істини у справі;  
43. На особу, щодо якої обрано один із запобіжних заходів, передбачених пунктами 1-4 статті 149 цього Кодексу, можуть також бути покладені такі обов'язки:  
44. 1. продовжувати працювати за місцем роботи чи вжити заходів до працевлаштування;  
45. 2. продовжувати або розпочати навчання;  
46. 3. дотримуватися обумовлених обмежень щодо особистого спілкування;  
47. 4. уникати спілкування з потерпілим, свідками, особами, які можуть бути допитані як свідки, експертами, спеціалістами, працівниками правоохоронних органів;  
48. 5. утримуватися від надмірного вживання алкогольних напоїв та вживання наркотичних засобів;  
49. 6. пройти медичне, психологічне чи психіатричне лікування, лікування від алкоголізму чи наркоманії;  
50. 7. вести телефонні розмови чи в інший спосіб обмінюватись інформацією про злочин;  
51. 8. відправляти і отримувати кореспонденцію, пов'язану зі злочином;  
52. 9. виконувати інші умови, які встановлені щодо неї при обранні запобіжного заходу.  
53. Обсяг обов'язків, що покладаються на особу, визначає посадова особа чи орган, який застосовує запобіжний захід з урахуванням віку особи, стану її здоров'я, сімейного і матеріального стану, виду діяльності, місця проживання та інших обставини, що її характеризують.  
54. Стаття 155. Взяття під варту  
55. Взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується тільки тоді, коли є підстави вважати, що інші запобіжні заходи неспроможні забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим, підсудним обов'язків, що покладаються чи можуть бути покладені на нього відповідно до вимог статті 150 цього Кодексу.  
56. Взяття під варту застосовується лише до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше двох років. У випадках, коли підозрюваний, обвинувачений або підсудний не виконав своїх обов'язків у зв'язку з застосуванням до нього іншого запобіжного заходу, або якщо є докази про те, що він вчинив або готується вчинити новий злочин, взяття під варту може бути застосовано також у справах про злочини, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до двох років.  
57. Особа не може бути взята під варту, якщо вона погоджується виконувати покладені на неї обов'язки у зв'язку з обранням щодо неї іншого запобіжного заходу, не зв'язаного з триманням під вартою. Це правило не поширюється на такі випадки:  
58. 1) якщо є достатні докази про те, що обрання запобіжного заходу, не зв'язаного з триманням під вартою, не забезпечить її належної поведінки;  
59. 2) якщо вона підозрюється чи обвинувачується у вчиненні насильницького злочину, чи злочину, вчиненого у складі організованої групи, чи злочину, пов'язаного з незаконним обігом наркотичних засобів;  
60. 3) якщо вона судима за вчинення насильницького злочину, чи злочину, вчиненого у складі організованої групи, чи злочину, пов'язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, чи злочину проти правосуддя і підозрюється чи обвинувачується у вчиненні умисного злочину.  
61. Стаття 156. Строки тримання під вартою  
62. Тримання під вартою під час попереднього розслідування не повинно тривати більше двох місяців.  
63. У випадках, коли у строк, передбачений частиною 1 цієї статті, розслідування справи закінчити неможливо, а підстав для скасування чи заміни цього запобіжного заходу на більш м'який немає, він може бути продовжений:  
64. 1) до чотирьох місяців - за поданням прокурора, який здійснює нагляд за виконанням законів органами дізнання і попереднього розслідування, розслідуванні кримінальних справ, у справах про злочин, за які може бути призначено покарання більше трьох років позбавлення волі;  
65. 2) до шести місяців - за поданням прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів областей, міст Києва і Севастополя та прирівнених до них прокурорів і їх заступників у особливо складних справах про тяжкі і особливо тяжкі злочини;  
66. 3) до дев'яти місяців - за поданням Генерального прокурора України чи його заступника у особливо складних справах про особливо тяжкі злочини.  
67. У кожному випадку, коли розслідування справи у повному обсязі у строки, зазначені у частинах 1 чи 2 цієї статті, закінчити неможливо і при відсутності підстав для зміни запобіжного заходу, прокурор, який здійснює нагляд за виконанням законів при провадженні розслідування у даній справі, вправі дати згоду на закінчення розслідування справи в частині доведеного обвинувачення. У цьому випадку справа в частині нерозслідуваних злочинів чи епізодів злочинної діяльності з додержанням вимог ст. 26 цього Кодексу виділяється в окреме провадження і закінчується у загальному порядку.  
68. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, - з моменту затримання. В строк тримання під вартою включається час знаходження особи на стаціонарному експертному досліджені в психіатричній медичній установі будь-якого типу. У разі повторного взяття під варту особи у тій же справі, а також по приєднаній до неї або виділеної з неї справи, строк тримання під вартою обчислюється з врахуванням часу тримання під вартою раніше.  
69. Строки тримання під вартою під час попереднього слідства закінчуються в день надходження справи до суду. У випадку відкликання справи із суду прокурором на підставі ст. 232 цього кодексу перебіг цих строків поновлюється з дня надходження справи до прокурора.  
70. При поверненні судом справи прокуророві чи на додаткове розслідування строк утримання обвинуваченого під вартою обчислюється з моменту надходження справи в орган дізнання чи попереднього слідства і не може перевищувати двох місяців. Подальше продовження зазначеного строку проводиться з урахуванням перебування обвинуваченого під вартою до направлення справи до суду в порядку і в межах, встановлених частиною 2 цієї статті.  
71. У разі закінчення строків, передбачених частинами 1 і 2 цієї статті, орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу з-під варти.  
72. Начальник місця ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити з-під варти особу, щодо якої постанова про продовження строку тримання під вартою чи вирок суду, що набрав законної сили, на день закінчення строків тримання під вартою, передбачених частинами 1, 2 і 7 цієї статті, не надійшли. При цьому він направляє повідомлення посадовій особі чи органу, у провадженні якого перебуває справа.  
73. Стаття 165. Загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу  
74. Запобіжні заходи у вигляді взяття під варту та домашній арешт застосовуються тільки за вмотивованою постановою суду. Інші запобіжні заходи застосовуються за постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, а також судом, який розглядає справу.  
75. Скасування запобіжного заходу здійснюється особою, у провадженні якої перебуває справа, прокурором, суддею чи судом.  
76. Запобіжний захід скасовується або замінюється коли відпаде необхідність у запобіжних заходах взагалі, або в раніше обраному запобіжному заході.  
77. Запобіжний захід, який був обраний прокурором, слідчий і орган дізнання можуть скасувати або змінити тільки за згодою прокурора.  
78. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або взяття під варту може бути скасований або змінений тільки судом.  
79. 4) У статті 106 частину третю і четверту викласти у такій редакції:  
80. "Затримання не може продовжуватись більше, ніж сімдесят дві години.  
81. Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз'яснення підозрюваному в порядку, передбаченому частиною другою статті 21 цього Кодексу, права мати побачення із захисником до першого допиту. Протокол підписується особою, яка його склала, і затриманим.  
82. Копія протоколу з переліком прав та обов'язків негайно вручається затриманому і одночасно направляється в суд за місцем знаходження органу дізнання, а також на вимогу суду подаються матеріали, що стали підставою для затримання. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання негайно повідомляє родичів затриманого".  
83. Доповнити статтю частиною п'ятою, шостою, сьомою, восьмою, дев'ятою такого змісту:  
84. "Кожний затриманий має право оскаржити затримання до суду за місцем знаходження органу дізнання.  
85. Протягом сімдесяти двох годин після затримання орган дізнання направляє до суду подання про обрання затриманому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або домашнього арешту і доставляє затриманого.  
86. Подання розглядається суддею до закінчення сімдесяти двох годин, з моменту затримання. Суддя знайомиться з матеріалами, що були підставою для затримання, опитує підозрюваного, при необхідності опитує особу, яка провадила затримання, і особу, в проваджені якої перебуває справа, після цього виносить постанову:  
87. 1) про обрання затриманому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або домашнього арешту, або іншого запобіжного заходу;  
88. 2) про звільнення затриманого, якщо не підтвердилась підозра у вчиненні злочину або затримання було здійснено з порушенням вимог, передбачених частинами 1 і 2 цієї статті.  
89. У випадках оскарження затримання до суду, скарга затриманого начальником місця утримання затриманих негайно надсилається до суду. Скарга розглядається суддею одночасно з поданням органу дізнання про обрання запобіжного заходу. Якщо подання не надійшло або коли скарга надійшла після закінчення сімдесятигодинного строку, скарга на затримання розглядається суддею протягом трьох діб з часу надходження. За результатами розгляду суддя виносить постанову про законність затримання чи про задоволення скарги і визнання затримання незаконним. Копія постанови направляється затриманому, начальнику місця утримання затриманих.  
90. Якщо у встановлений законом строк затримання не надійшли, постанови судді про застосування до затриманої особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або постанови судді, прокурора, слідчого, начальника органу дізнання про звільнення затриманого, начальник місця утримання затриманих звільняє цю особу, про що складає протокол і направляє повідомлення про це посадовій особі чи органу, який здійснював затримання.  
91. Постанови судді можуть бути оскаржені особою, щодо якої прийнято рішення, голові районного (міського) суду, на постанову може бути внесено подання прокурора. Коли до складу районного (міського) суду обрано одного суддю або постанова винесена головою суду, скарга розглядається головою міжрайонного (окружного) суду. Надходження скарги 61або подання не зупиняє виконання постанови.  
92. 5) У частині першій статті 114 слова: "санкції від прокурора" замінити словами "згоди від суду або прокурора";  
93. 6) У статті 121 виключити частину першу, а у частині другій у першому реченні виключити слова "без його дозволу";  
94. 7) У частині 2 статті 158 слова "з санкції прокурора" замінити словами "суду про взяття під варту";  
95. 8) Виключити статті 236-3, 236-4, 157, пункт 7 статті 227.  
96. ІІ. Доповнити статтю 181 Кримінального кодексу України частиною другою такого змісту: Розголошення особою, що проводила дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи посадовими особами органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду ходу розслідування чи судового розгляду кримінальних справ до вступу в законну силу постанов (ухвал) про їх закриття чи судових вироків  
97. - карається виправними роботами на строк до одного року або штрафом до 50 мінімальних розмірів заробітної плати".  
98. ІІІ. Закон набирає чинності з дня його опублікування.