Кількість абзаців - 206 Розмітка (ліва колонка)


ПРО ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї (Друге читання)

0. Проект ЗАКОН УКРАЇНИ "ПРО ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї"  
1. Цей Закон визначає правові і організаційні основи попередження насильства в сім'ї, виявлення і припинення їх проявів, відновлення прав і законних інтересів членів сім'ї, які постраждали від насильства, встановлення наслідків спричиненого насильства в сім'ї, здійснення контролю і нагляду за законною діяльністю органів і служб по попередженню насильства в сім'ї і спеціальних установ для жертв сімейного насильства.  
2. Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.  
3. Стаття 1. Визначення термінів.  
4. Для цілей цього Закону використовуються наступні терміни:  
5. 1. Залежний член сім'ї - неповнолітній член сім'ї; член сім'ї, нездатний внаслідок похилого віку, інвалідності, хвороби, матеріальної залежності від інших членів сім'ї захищати себе від насильства в сім'ї.  
6. 2. Насильство в сім'ї - будь-які умисні дії одного члена сім'ї по відношенню до іншого її члена, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як громадянина і наносять шкоду його фізичному, психічному чи моральному здоров'ю, а також розвитку дитини.  
7. Насильство в сім'ї може мати форми фізичного, сексуального, психічного впливу:  
8. 1) Фізичне насильство в сім'ї - умисне нанесення одним членом сім'ї іншому побоїв, тілесних пошкоджень, а також умисне позбавлення свободи, житла, їди, одягу та інших нормальних умов життя, що може призвести до смерті постраждалого, викликати порушення фізичного і психічного здоров'я, нанести шкоду його честі і гідності.  
9. 2) Сексуальне насильство в сім'ї - протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї, а також вчинення дій сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього.  
10. 3) Психічне насильство в сім'ї - навмисне примушування одним членом сім'ї шляхом погроз, образи, шантажу до вчинення дій іншим членом сім'ї, які представляють собою небезпеку для його життя, наносять шкоду його здоров'ю або призводять до порушення психічного розвитку неповнолітнього.  
11. 3. Жертва сімейного насильства - особа, яка зазнала фізичного, сексуального чи психічного насильства в боку іншого члена сім'ї.  
12. 4. Об'єкти захисту від насильства в сім'ї - життя, фізичне і психічне здоров'я, статева недоторканість осіб, які є членами сім'ї, а також розвиток дитини - члена сім'ї.  
13. 5. Попередження насильства в сім'ї - система соціальних і спеціальних заходів по усуненню причин і умов, які сприяють вчиненню насильства в сім'ї (профілактика), заходів по припиненню насильства, яке готується, або вже почалося (припинення), притягнення до відповідальності осіб, які винні у вчиненні насильства у сім'ї, а також їх наступна реабілітація.  
14. 6. Реальна погроза вчинення насильства в сім'ї - погроза вчинення одним членом сім'ї по відношенню до іншого члена умисних дій, передбачених частиною 2 даної статті, якщо є реальні підстави побоюватися виконання такої погрози.  
15. 7. Сім'я - це група осіб, пов'язаних між собою шлюбом, спорідненістю, усиновленням (удочерінням) та іншими формами прийняття дітей на виховання, які разом проживають, ведуть спільне господарство і мають взаємні права та обов'язки.  
16. До членів сім'ї відносяться:  
17. - подружжя;  
18. - батьки (мати, батько) і дитина (діти);  
19. - усиновителі (усиновитель) і усиновлений (удочерена);  
20. - дід (бабуся) і внук (внучка);  
21. - вітчим (мачуха) і пасинок (падчериця);  
22. - брати і сестри;  
23. - фактичні вихователі і вихованці.  
24. До членів сім'ї можуть прирівнюватися також інші особи, які разом проживають, ведуть спільне господарство і здійснюють взаємну турботу, характерну для членів сім'ї.  
25. 8. Захисний припис - це судовий захист потерпілого, яким забороняється відповідачеві чинити певні визначені в ньому акти насильства в сім'ї, який складається з прямих наказів суду іншій стороні щодо заборони вчинення нею конкретних актів насильства.  
26. 9. Віктимність - підвищена вірогідність за тих чи інших обставин стати жертвою насильства в сім'ї.  
27. 10. Віктимна поведінка - поведінка потенційної жертви, що є фактором, який сприяє скоєнню правопорушення проти неї; власне негативна поведінка потерпілого, що спровокувала правопорушення в умовах конкретних місця і часу.  
28. Стаття 2. Законодавство України про попередження насильства в сім'ї.  
29. Законодавство України про попередження насильства в сім'ї складається з Конституції України, даного Закону та інших законодавчих актів України, які регулюють відносини, що виникають в сфері попередження насильства в сім'ї.  
30. Стаття 3. Державна система попередження насильства в сім'ї.  
31. 1. Державну систему попередження насильства в сім'ї складають уповноважені органи виконавчої влади та їх установи, підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, а також окремі громадяни.  
32. 2. Основними завданнями державної системи попередження насильства в сім'ї є:  
33. - встановлення причин і умов, які породжують насильство у сім'ї;  
34. - вжиття заходів по обмеженню поширення насильства у сім'ї;  
35. - виявлення і припинення насильства у сім'ї;  
36. - надання соціальної, медичної, психологічної та іншої необхідної допомоги особам, які піддаються насильству в сім'ї або по відношенню до яких існує реальна загроза вчинення такого насильства;  
37. - забезпечення і захист конституційних прав членів сім'ї, в якій мало місце насильство;  
38. - надання допомоги у відновленні порушених прав і законних інтересів членів сім'ї, які постраждали від насильства;  
39. - профілактичний вплив на осіб, які реально погрожують або вчинили насильство у сім'ї, на підставі і в порядку, передбачених законодавством України;  
40. - притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства в сім'ї.  
41. 3. Держава створює соціальні, економічні, матеріально-технічні, кадрові, інформаційні умови для попередження насильства в сім'ї.  
42. 4. Попередження насильства в сім'ї здійснюється системою органів виконавчої влади на основі національних і регіональних цільових програм як складових частин державних і регіональних комплексних програм боротьби зі злочинністю.  
43. 5. Посадові особи, які не вжили необхідних заходів по попередженню і захисту членів сім'ї від насильницьких посягань, несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.  
44. Розділ II. ОРГАНИ І СЛУЖБИ ПО ПОПЕРЕДЖЕННЮ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї.  
45. Стаття 4. Суб'єкти по попередженню насильства в сім'ї.  
46. 1. Здійснення заходів по попередженню насильства в сім'ї покладається на:  
47. - органи соціального захисту населення;  
48. - органи опіки і піклування;  
49. - кризові центри по наданню допомоги служб по попередженню насильства в сім'ї;  
50. - центри медико-соціальної реабілітації жертв сімейного насильства органів охорони здоров'я;  
51. - кримінальну міліцію у справах неповнолітніх Міністерства внутрішніх справ України;  
52. - Державний департамент з питань виконання покарань;  
53. - суди.  
54. 2. У здійсненні заходів по попередженню насильства в сім'ї і соціального захисту потерпілих від сімейного насильства приймають участь в межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, окремі громадяни (в тому числі іноземці) у відповідності з законодавством України.  
55. 3. Держава надає пільги по оподаткуванню коштів підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і окремих громадян, які направлені на благодійну діяльність по попередженню сімейного насильства і соціального захисту потерпілих від такого насильства.  
56. 4. Вказані в даній статті суб'єкти здійснюють свою попереджувальну діяльність у формі профілактики і припинення насильства у сім'ї.  
57. Стаття 5. Служби по попередженню насильства в сім'ї.  
58. 1. Головним завданнями служб по попередженню насильства в сім'ї є:  
59. - розробка і здійснення самостійно, а також разом з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями державних і регіональних програм попередження насильства в сім'ї як складових частин державних і регіональних комплексних програм боротьби зі злочинністю;  
60. - координація діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності у вирішенні питань соціального захисту від сімейного насильства і організація роботи по попередженню такого насильства;  
61. - здійснення контролю за організацією і діяльністю кризових центрів допомоги сім'ї і центрів медико-соціальної реабілітації жертв сімейного насильства;  
62. - ведення державної статистики про сімейне насильство у відповідності з законодавством України та міжнародними договорами України;  
63. - організація і проведення соціологічних і кримінологічних досліджень внутрішньосімейного насильства;  
64. - надання органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам і організаціям незалежно від форм власності, громадським організаціям, окремим громадянам методичної і практичної допомоги, консультацій по питаннях попередження насильства в сім'ї.  
65. 2. Служби по попередженню насильства в сім'ї мають право:  
66. - приймати по питаннях віднесених до їх компетенції, рішення, які є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності, посадовими особами і громадянами;  
67. - звертатися у випадку порушення законодавства про попередження насильства в сім'ї, а також по питаннях надання допомоги жертвам сімейного насильства у органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації незалежно від форм власності;  
68. - направляти членів сім'ї, які постраждали від насильства, до кризових центрів або до центрів медико-соціальної реабілітації;  
69. - перевіряти діяльність кризових центрів допомоги сім'ї, а також центрів медико-соціальної реабілітації жертв сімейного насильства;  
70. - вносити подання про застосування передбачених законодавством заходів у випадку порушення законодавства про попередження насильства сім'ї;  
71. - визначати потребу регіонів у створенні і функціонуванні кризових центрів по наданню допомоги сім'ї і центрів медико-соціальної реабілітації жертв сімейного насильства;  
72. 3. Служби по попередженню насильства у сім'ї уряду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій контролюють і координують діяльність служб по попередженню насильства у сім'ї районних державних адміністрацій, а також надають їм методичну і практичну допомогу, узагальнюють і поширюють позитивний досвід роботи.  
73. 4. Положення про служби по попередженню насильства у сім'ї затверджуються Кабінетом Міністрів України.  
74. 5. Служби по попередженню насильства у сім'ї мають права юридичної особи, власні бланки, печатку з зображенням Державного Герба і своєю назвою.  
75. Стаття 6. Органи соціального захисту населення.  
76. Органи соціального захисту населення (кризові центри, дитячі приюти, служби по попередженню насильства у сім'ї та ін.), які є формою соціальної самоорганізації громадян або державного захисту населення у відповідності з поставленими перед ними завданнями, здійснюють психологічну, організаційну, медичну, юридичну і реабілітаційну допомогу особам щодо яких вчинено насильство у сім'ї, а також ведуть профілактичну роботу, направлену на його недопущення.  
77. Стаття 7. Органи опіки і піклування.  
78. 1. Органи опіки і піклування надають допомогу неповнолітнім, не позбавленим батьківського опікунства і які проживають в сім'ях, у випадках, коли по відношенню до цих осіб вчиняється насильство в сім'ї або існує реальна загроза вчинення такого насильства.  
79. 2. Про виявлені факти насильства або реальної погрози по відношенню до неповнолітніх орган опіки і піклування зобов'язаний на протязі доби повідомити кримінальну міліцію у справах неповнолітніх.  
80. Стаття 8. Кримінальна міліція у справах неповнолітніх.  
81. 1. Кримінальна міліція у справах неповнолітніх зобов'язана:  
82. - здійснювати роботу по профілактиці насильства у сім'ї;  
83. - виявляти і ставити на профілактичний облік сім'ї, в яких виникла реальна загроза вчинення сімейного насильства або вчиняється таке насильство, вживати в межах своєї компетенції заходи по недопущенню реалізації погрози або продовження насильства;  
84. - розглядати в межах своєї компетенції заяви і повідомлення про сімейне насильство або про реальну погрозу його вчинення;  
85. - припиняти сімейне насильство, а також дії членів сім'ї, направлені на виконання реальної погрози вчинення насильства в сім'ї;  
86. - виявляти причини і умови, які сприяють проявам сімейного насильства, вживати в межах своєї компетенції заходи для їх усунення;  
87. - відвідувати сім'ї, які стоять на профілактичному обліку, по місцю їх проживання і проводити з ними профілактичну роботу;  
88. - проводити у відповідності з діючим законодавством України оперативно-розшукові заходи з метою попередження сімейного насильства, виявляти і розкривати насильницькі злочини, скоєні членами сім'ї один проти одного;  
89. - контролювати поведінку осіб, визнаних винними в сімейному насильстві, по відношенню до яких судом застосовано умовне засудження або відстрочка виконання вироку, або їм призначено покарання, не пов'язане з позбавленням волі, а також по відношенню до осіб умовно-достроково звільнених від подальшого відбування покарання;  
90. - контролювати виконання захисних приписів;  
91. - контролювати поведінку осіб, які відбули покарання у вигляді позбавлення волі за вчинення сімейного насильства і по відношенню до яких встановлений адміністративний нагляд;  
92. - отримувати від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності необхідні дані в зв'язку з матеріалами про внутрішньосімейне насильство, які знаходяться у провадженні;  
93. - по узгодженню з службами по попередженню насильства у сім'ї направляти на медичне освідчення осіб, які страждають алкогольною або наркотичною залежністю, а також психічно хворих з вираженими симптомами хвороби, які тягнуть (або здатні потягти) прояви внутрішньосімейного насильства;  
94. - здійснювати інші дії, передбачені діючим законодавством України по попередженню насильства у сім'ї.  
95. Стаття 9. Державний департамент України з питань виконання покарань.  
96. Державний департамент з питань виконання покарань проводить заходи, які мають на меті коректувати поведінку засуджених - членів сім'ї для забезпечення їх реабілітації і повернення в колишні сім'ї.  
97. Стаття 10. Координація діяльності органів і служб по попередженню насильства у сім'ї.  
98. 1. Координація діяльності по попередженню насильства у сім'ї покладається на служби по попередженню насильства в сім'ї при місцевих державних адміністраціях.  
99. 2. Служби по попередженню насильства у сім'ї при місцевих державних адміністраціях:  
100. - контролюють і координують діяльність служб по попередженню насильства у сім'ї виконавчих комітетів районних, районних у містах Києві та Севастополі Рад народних депутатів, а також надають їм і службам по попередженню насильства у сім'ї виконавчих комітетів міських (міст обласного значення), районних у містах і районних Рад методичну і практичну допомогу у здійсненні заходів по попередженню насильства у сім'ї;  
101. - в межах своєї компетенції узагальнюють і поширюють позитивний досвід роботи;  
102. - надають органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам і організаціям незалежно від форм власності, громадським організаціям, соціальним групам і громадянам методичну і практичну допомогу, консультації по питаннях попередження насильства в сім'ї;  
103. - дають згоду кримінальній міліції у справах неповнолітніх на направлення на медичне освідчення осіб, які страждають алкогольною чи наркотичною залежністю, а також психічно хворих з вираженими симптомами хвороби, які тягнуть (або здатні потягти) прояв насильства в сім'ї;  
104. - сприяють залученню громадських організацій і громадян до діяльності по попередженню насильства у сім'ї;  
105. - направляють в кризові центри допомоги сім'ї, а також центри медико-соціальної реабілітації жертв сімейного насильства;  
106. - створюють кризові центри по наданню допомоги жертвам сімейного насильства.  
107. Стаття 11. Суд.  
108. Притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства в сім'ї, здійснюється судом згідно законодавства України.  
109. РОЗДІЛ III. СПЕЦІАЛІЗОВАНІ УСТАНОВИ ДЛЯ ЖЕРТВ СІМЕЙНОГО НАСИЛЬСТВА  
110. Стаття 12. Кризові центри по наданню допомоги сім'ї.  
111. 1. Кризові центри по наданню допомоги сім'ям створюються у відповідності з соціальними потребами регіону для надання негайної допомоги членам сім'ї, по відношенню до яких існує реальна погроза вчинення насильства або таке насильство було застосоване. Кризові центри діють відповідно до Положення, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.  
112. 2. Кризові центри по наданню допомоги сім'ям можуть також створюватися підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадськими організаціями, благодійними фондами і громадянами при узгодженні з службами по попередженню насильства у сім'ї.  
113. 3. Основними завданнями кризових центрів по наданню допомоги сім'ям є створення належних умов для надання негайної медичної, психологічної, педагогічної, юридичної та іншої необхідної допомоги членам сім'ї, які можуть стати жертвами або стали жертвами насильства з метою захисту їх прав і законних інтересів.  
114. 4. Посадові особи кризових центрів по наданню допомоги сім'ям:  
115. - здійснюють прийом членів сім'ї, які звернулися за допомогою, або направлені службами по попередженню насильства у сім'ї;  
116. - організують надання необхідної допомоги таким особам;  
117. - повідомляють кримінальну міліцію у справах неповнолітніх про виявлені факти реальної погрози застосування насильства у сім'ї або про достовірно відомі факти вчинення такого насильства;  
118. - вивчають і узагальнюють причини і умови конкретних проявів насильства в сім'ї і пропонують рекомендації щодо їх усунення;  
119. - організують взаємодію з засобами масової інформації і громадськими організаціями по активізації діяльності по попередженню насильства у сім'ї.  
120. 5. Кризові центри по наданню допомоги сім'ям користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку з зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.  
121. Стаття 13. Центри медико-соціальної реабілітації жертв сімейного насильства.  
122. 1. Центри медико-соціальної реабілітації жертв сімейного насильства створюються в системі охорони здоров'я для осіб, які постраждали від сімейного насильства.  
123. 2. Основними завданнями центрів медико-соціальної реабілітації є створення умов і забезпечення лікування жертв сімейного насильства, а також їх психо-соціальної реабілітації і корекції.  
124. 3. В центри медико-соціальної реабілітації поміщаються члени сім'ї (з їх згоди або за їх проханням), які постраждали від сімейного насильства на підставі заключення медикоекспертної комісії.  
125. 4. Особи знаходяться у центрах медико-соціальної реабілітації на протязі терміну, необхідного для лікування.  
126. РОЗДІЛ IV. ЗАХОДИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА У СІМ'Ї  
127. Стаття 14. Види і мета застосування заходів попередження насильства у сім'ї.  
128. 1. Попередження насильства у сім'ї здійснюється комплексом соціальних і спеціальних заходів. Соціальні і спеціальні заходи попередження насильства у сім'ї мають за мету усунення причин і умов, які сприяють сімейному насильству, обмеження поширення насильства у сім'ях, припинення насильства, надання соціальної підтримки жертвам сімейного насильства й забезпечення їх безпеки, зменшення негативного впливу застосування насильства в сім'ї на розвиток дітей, притягнення винних в сімейному насильстві до відповідальності, їх соціально-психологічну і медичну корекцію і підготовку до повернення в сім'ї, контроль за поведінкою осіб, які реально можуть вчинити насильство в сім'ї, і осіб, визнаних винними в сімейному насильстві.  
129. 2. Соціальними заходами попередження насильства у сім'ї є перспективні заходи соціальної політики держави, направлені на створення в країні сприятливих соціально-економічних умов для нормального функціонування сім'ї, в ході яких обмежуються або усуваються причини і умови, які сприяють прояву насильства в сім'ї. Основні напрямки соціальних заходів попередження насильства у сім'ї формуються у відповідності з перспективою соціально-економічного розвитку держави і покликані протидіяти негативним явищам і процесам, які обумовлюють виникнення насильства в сім'ї.  
130. 3. Спеціальні заходи попередження насильства у сім'ї здійснюються у вигляді профілактики і припинення насильства.  
131. До основних заходів спеціального попередження відносяться:  
132. - цілеспрямована робота держави по зменшенню сімейного неблагополуччя;  
133. - організація ефективної системи реагування на інформацію про вчинене або таке що готується насильство в сім'ї;  
134. - виявлення сімей, по відношенню до членів яких прогнозується реальна погроза вчинення насильства;  
135. - зниження віктимності в сім'ї;  
136. - офіційне застереження членів сім'ї про недопущення віктимної поведінки і вчинення насильства у сім'ї;  
137. - повідомлення членів сім'ї, де виникає реальна загроза вчинення сімейного насильства або де таке було вчинено, про права, заходи і послуги, якими вони можуть скористатися;  
138. - постановка на профілактичний облік осіб, схильних до вчинення насильства в сім'ї і виховно-попереджувальна робота з ними;  
139. - спеціальні обмеження щодо осіб, що вчинили насильство в сім'ї;  
140. - захисні приписи;  
141. - припинення насильства у сім'ї;  
142. - адміністративна відповідальність за вчинення насильства у сім'ї;  
143. - кримінальна відповідальність осіб, винних в сімейному насильстві;  
144. - примусовий обмін жилих приміщень у зв'язку з насильством в сім'ї;  
145. - позбавлення батьківських прав.  
146. Стаття 15. Цілеспрямована робота держави по зменшенню сімейного неблагополуччя.  
147. Для зменшення сімейного неблагополуччя, яке тягне вчинення насильства в сім'ї, держава проводить комплексні планові заходи, направлені на створення правових основ усунення насильства у сім'ї, його соціальну профілактику, надання допомоги жертвам сімейного насильства і забезпечення їх безпеки.  
148. Стаття 16. Організація ефективної системи реагування на інформацію про вчинене чи таке, що готується, насильство у сім'ї.  
149. Державну систему попередження насильства у сім'ї складають органи, організації та установи, передбачені в статті 4 даного Закону, які зобов'язані в межах своєї компетенції і у відповідності з діючим законодавством України забезпечити своєчасність і ефективність реагування відповідних суб'єктів попередження насильства у сім'ї на отриману інформацію про насильство в сім'ї, яке вчинене чи готується.  
150. Стаття 17. Виявлення неблагополучних сімей.  
151. 1. Суб'єкти попередження насильства у сім'ї зобов'язані в межах своєї компетенції виявляти сім'ї, дії членів яких свідчать про реальність загрози вчинення насильства в сім'ї або про вчинення такого.  
152. 2. Дані про неблагополучні сім'ї, якщо не вимагається негайного реагування, не пізніше доби направляються в кримінальну міліцію у справах неповнолітніх, яка після відповідної перевірки приймає заходи, передбачені статтею 14 даного Закону.  
153. Стаття 18. Зниження віктимності як захід попередження насильства у сім'ї.  
154. 1. Держава здійснює заходи по зниженню сімейної віктимності як складової частини соціальної програми по зменшенню сімейного неблагополуччя.  
155. 2. Віктимологічна профілактика здійснюється по двох напрямках: заходи, направлені на усунення ситуацій, які провокують можливість виникнення сімейного насильства, і заходи, які дозволяють забезпечити особисту безпеку можливої жертви такого насильства.  
156. Стаття 19. Офіційне застереження про недопустимість віктимної поведінки і застосування насильства у сім'ї.  
157. 1. З членами сім'ї, які умисно створюють своєю віктимною поведінкою умови, що сприяють вчиненню насильства в сім'ї, після відповідної перевірки проводиться профілактична робота.  
158. 2. У випадку систематичної віктимної поведінки члена сім'ї, внаслідок якої створюється ситуація, що погрожує сімейним насильством, кримінальною міліцією у справах неповнолітніх Міністерства внутрішніх справ України виноситься офіційне застереження щодо неприпустимості такої поведінки, про що йому повідомляється під розписку.  
159. 3. Офіційне застереження тягне за собою застосування заходів, передбачених статтею 14 даного Закону.  
160. Стаття 20. Повідомлення жертв сімейного насильства про права.  
161. Члени сім'ї, де виникає реальна загроза вчинення сімейного насильства або було вчинене нетяжке насильство, офіційно повідомляються кримінальною міліцією у справах неповнолітніх про права, обов'язки, заходи по попередженню насильства в сім'ї і послуги, якими вони можуть скористатися у відповідності з даним Законом і діючим законодавством України. В даному випадку заходи по попередженню насильства у сім'ї, передбачені статтею 14 даного Закону, вживаються кримінальною міліцією у справах неповнолітніх за згодою членів сім'ї.  
162. Стаття 21. Постановка на профілактичний облік осіб, схильних до вчинення насильства у сім'ї.  
163. 1. Кримінальна міліція у справах неповнолітніх веде профілактичний облік осіб, схильних до вчинення насильства у сім'ї, а також осіб, які відбули чи відбувають покарання за вчинення насильницьких дій проти члена сім'ї, і веде з ними виховно-попереджувальну роботу.  
164. 2. Виховно-попереджувальна робота здійснюється на основі диференційованого й індивідуального підходу до особи з врахуванням її віку, фізичного і психічного стану, рівня схильності до вчинення насильства, ситуації в сім'ї тощо.  
165. Стаття 22. Спеціальні обмеження для осіб, які вчинили насильство у сім'ї.  
166. 1. До осіб, які вчинили насильство у сім'ї, в результаті якого жертва направлена в кризовий центр або їй призначено інше місце проживання застосовуються спеціальні обмеження права на отримання інформації про місцеперебування жертви насильства, її розшук, відвідування, телефонні переговори і та інші форми спілкування.  
167. 2. У виключних випадках питання про відвідування винною особою кризового центру або іншого місця перебування жертви вирішується адміністрацією центру за погодженням з кримінальною міліцією у справах неповнолітніх.  
168. Стаття 23. Припинення насильства у сім'ї.  
169. 1. Припинення насильства у сім'ї здійснюється шляхом активного втручання в розвиток конкретних подій з використанням спеціальних заходів.  
170. 2. Для припинення розпочатого або такого, що готується тяжкого фізичного насильства в сім'ї, яке загрожує життю і здоров'ю громадянина, в структурі кримінальної міліції у справах неповнолітніх створюються спеціальні групи з працівників цього підрозділу, які пройшли спеціальну підготовку і здатні активно протидіяти вчиненню насильства в сім'ї.  
171. Стаття 24. Захисний припис  
172. 1. Захисний припис - це судовий захист потерпілого, яким забороняється відповідачеві чинити певні визначені в ньому акти насильства в сім'ї. Захисний припис складається з прямих наказів суду іншій стороні щодо заборони вчинення нею конкретних актів насильства.  
173. 2. Припис видається, коли встановлено, що звинувачений неодноразово вдавався до актів насильства, але за умови, що він принаймні двічі протягом останніх двох років визнавався винним у скоєнні подібних вчинків.  
174. 3. Порядок провадження справ щодо видачі судом захисних приписів регулюється Законом України "Про судовий устрій України", цивільно-процесуальним й адміністративним законодавством України.  
175. 4. Особи, які порушили вимоги захисного припису, притягаються до адміністративної відповідальності у відповідності з Кодексом України про адміністративні правопорушення.  
176. 5. До осіб, які порушили вимоги захисного припису може застосовуватись за рішенням суду штраф у розмірі до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадські роботи строком до 15 діб.  
177. Стаття 25. Адміністративна відповідальність за застосування насильства у сім'ї.  
178. 1. До осіб, що скоїли насильницькі дії проти члена сім'ї, які не завдали суттєвої шкоди його фізичному, психічному або моральному здоров'ю, можуть бути застосовані адміністративні стягнення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.  
179. 2. Примирення сторін припускається з врахуванням дійсного бажання сторін, сімейної ситуації і матеріалів справи у відповідності з діючим законодавством України.  
180. Стаття 26. Примусовий обмін жилих приміщень у зв'язку з вчиненням насильства у сім'ї.  
181. Примусовий обмін жилого приміщення здійснюється за заявою члена сім'ї у випадках, коли інший член сім'ї вчинив по відношенню до нього або до інших членів сім'ї дії, які кваліфікуються судом як насильство в сім'ї, і виключають подальше сумісне проживання.  
182. Стаття 27. Позбавлення батьківських прав як засіб попередження насильства у сім'ї.  
183. 1. Будь-хто з батьків, що систематично вчиняє насильницькі дії по відношенню до своєї дитини, може бути позбавлений батьківських прав.  
184. 2. Позбавлення батьківських прав як засіб попередження насильства у сім'ї проводиться в порядку, передбаченому діючим законодавством України.  
185. РОЗДІЛ V. ФІНАНСОВЕ, КАДРОВЕ ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІВ І СЛУЖБ ПО ПОПЕРЕДЖЕННЮ НАСИЛЬСТВА У СІМ'Ї І СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ УСТАНОВ ДЛЯ ЖЕРТВ СІМЕЙНОГО НАСИЛЬСТВА.  
186. Стаття 28. Джерела і порядок фінансування органів і служб по попередженню насильства у сім'ї і спеціальних установ для жертв сімейного насильства.  
187. Фінансування діяльності органів і служб по попередженню насильства у сім'ї і спеціальних установ для жертв сімейного насильства здійснюється за рахунок коштів державного, Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, позабюджетних та інших фондів, які створюються з добровільних внесків підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, громадських організацій, міжнародних організацій та громадян.  
188. Стаття 29. Матеріально-побутове і медичне забезпечення жертв сімейного насильства в кризових центрах по надання допомоги сім'ям і в центрах медико-соціальної реабілітації для жертв сімейного насильства.  
189. 1. Особам, як поміщені у кризові центри по наданню допомоги сім'ям, що постраждали від насильства у сім'ї, забезпечується належна медична, психологічна, психіатрична, юридична та інша допомога у відповідності з встановленими правилами.  
190. 2. Члени сім'ї - жертви сімейного насильства, направлені у центри медико-соціальної реабілітації для жертв сімейного насильства, забезпечуються харчуванням, при необхідності одягом та взуттям, а також комунально-побутовими послугами, засобами санітарно-побутової гігієни у відповідності з встановленими нормами.  
191. 3. Лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемологічна робота у згаданих установах організується у відповідності з законодавством України про охорону здоров'я.  
192. 4. Відшкодування витрат на утримання членів сім'ї - жертв сімейного насильства в центрах медико-соціальної реабілітації жертв сімейного насильства проводиться за рахунок осіб, винних у вчиненні насильства.  
193. Стаття 30. Кадрове забезпечення діяльності органів і служб по попередженню насильства у сім'ї і спеціальних установ для жертв сімейного насильства.  
194. З метою належної організації діяльності органів і служб по попередженню насильства у сім'ї і спеціальних установ для жертв сімейного насильства держава забезпечує спеціальну підготовку і перепідготовку керівників і спеціалістів (юристів, педагогів, соціальних психологів, соціологів, медичних працівників і працівників правоохоронних органів тощо).  
195. Стаття 31. Інформаційне забезпечення попередження насильства у сім'ї.  
196. 1. Посадові особи і спеціалісти органів соціального захисту населення, опіки і піклування, охорони здоров'я, дитячих виховних і навчальних закладів, кризових центрів по наданню допомоги сім'ям, яким у зв'язку з їх службовою чи професійною діяльністю стало достовірно відомо про факти насильства у сім'ї, зобов'язані негайно (якщо це неможливо, то не пізніше доби) повідомити про це в правоохоронні органи.  
197. 2. Кримінальна міліція у справах неповнолітніх веде профілактичний облік сімей, в яких існує реальна загроза вчинення насильства або таке уже вчинене, осіб, умовно засуджених і засуджених з відстрочкою виконання вироку, осіб, які відбувають покарання, не пов'язане з позбавленням волі, і осіб, умовно-достроково звільнених по амністії від відбування покарання за вчинення насильницьких дій проти члена сім'ї.  
198. 3. Органи державної статистики передбачають облік фактів і потерпілих від насильства у сім'ї, а також осіб - членів сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї.  
199. РОЗДІЛ VI. КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВ І СЛУЖБ ПО ПОПЕРЕДЖЕННЮ НАСИЛЬСТВА У СІМ'Ї І СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ УСТАНОВ ДЛЯ ЖЕРТВ СІМЕЙНОГО НАСИЛЬСТВА.  
200. Стаття 32. Охорона прав осіб - членів сім'ї при здійсненні заходів попередження насильства у сім'ї.  
201. 1. Членам сім'ї, по відношенню до яких здійснюються заходи по попередженню насильства у сім'ї, держава гарантує охорону прав і законних інтересів.  
202. 2. Якщо при здійсненні вказаних попереджувальних заходів було допущено протиправне посягання на права, свободи, честь і гідність членів сім'ї або спричинення їм майнової чи іншої шкоди, то вони мають право на повне відновлення порушених прав і відшкодування спричиненої шкоди у відповідності з діючим законодавством України.  
203. 3. Посадові особи, винні у порушенні прав членів сім'ї або спричиненні їм шкоди при здійсненні заходів попередження насильства у сім'ї, підлягають притягненню до відповідальності на підставі і в порядку, передбачених діючим законодавством України.  
204. Стаття 33. Нагляд за дотриманням даного Закону.  
205. Нагляд до дотриманням і правильним застосуванням цього Закону здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованим йому прокурорами у відповідності з Законом України "Про прокуратуру".