Кількість абзаців - 200 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до Закону України ''Про Національний архівний фонд і архівні установи'' (Друге читання)

0. Проект  
1. (29.09.2000)  
2. ЗАКОН УКРАЇНИ  
3. Про внесення змін до Закону України  
4. "Про Національний архівний фонд і архівні установи"  
5. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:  
6. 1. Внести зміни до Закону України "Про Національний архівний фонд і архівні установи" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р.,N 15, ст. 86; 1996 р.,N 3, ст. 11; 1997 р.,N 8, ст. 62), виклавши його в такій редакції:  
7. "Закон України  
8. Про Національний архівний фонд та архівні установи  
9. Національний архівний фонд України є складовою частиною вітчизняної і світової історико-культурної спадщини та інформаційних ресурсів суспільства, перебуває під охороною держави і призначений для задоволення інформаційних потреб суспільства і держави, реалізації прав та законних інтересів громадян. Держава гарантує умови для постійного зберігання, примноження і використання Національного архівного фонду, сприяє досягненню світового рівня в розвитку архівної справи.  
10. Цей Закон регулює відносини, пов'язані із формуванням, обліком, зберіганням і використанням Національного архівного фонду, та інші основні питання діяльності архівних установ.  
11. Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
12. Стаття 1. Архівні документи та Національний архівний фонд  
13. Архівні документи - документи, що припинили виконувати функції, задля яких були створені, але зберігаються або підлягають зберіганню з огляду на значущість для особи, суспільства чи держави або цінність для власника, у тому числі як об'єкти рухомого майна.  
14. Національний архівний фонд - це сукупність архівних документів, незалежно від їх виду, місця і часу створення та форми власності на них, що зберігаються на території України, відображають історію духовного і матеріального життя її народу та інших народів, мають наукову, історико-культурну цінність, визнані такими відповідною експертизою і зареєстровані у порядку, передбаченому цим Законом.  
15. До Національного архівного фонду належать також архівні документи, що зберігаються за межами України і відповідно до міжнародних угод підлягають поверненню в Україну.  
16. Підприємства, установи, організації, посадові особи, громадяни та їх об'єднання зобов'язані забезпечувати збереженість Національного архівного фонду та сприяти його поповненню.  
17. Стаття 2. Законодавство України про Національний архівний фонд та архівні установи  
18. Законодавство про Національний архівний фонд та архівні установи базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України.  
19. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про Національний архівний фонд та архівні установи, застосовуються норми міжнародного договору.  
20. Стаття 3. Повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері архівної справи і діловодства  
21. Державну політику у сфері архівної справи і діловодства визначає Верховна Рада України.  
22. Кабінет Міністрів України, інші органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію державної політики у сфері архівної справи і діловодства в межах своєї компетенції.  
23. Розділ II. АРХІВНА СПРАВА ТА АРХІВНІ УСТАНОВИ  
24. Стаття 4. Архівна справа  
25. Архівна справа є галуззю життєдіяльності суспільства, що охоплює правові, наукові, технологічні, економічні та інші питання діяльності архівних установ і громадян, пов'язані із збиранням, обліком, зберіганням архівних документів та використанням відомостей, що в них містяться.  
26. Стаття 5. Архівні установи  
27. Архівні установи - це архіви, інші самостійні установи або структурні підрозділи підприємств, установ та організацій, що забезпечують облік і зберігання архівних документів, використання відомостей, що в них містяться, формування Національного архівного фонду або здійснюють управління, провадять науково-дослідну та інформаційну діяльність у сфері архівної справи і діловодства.  
28. Архівні установи можуть засновуватися на будь-якій формі власності. Засновниками архівних установ можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи.  
29. Діяльність архівних установ провадиться у порядку, визначеному цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.  
30. Стаття 6. Система архівних установ  
31. Систему архівних установ України становлять:  
32. спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства;  
33. центральні державні архіви України;  
34. галузеві державні архіви;  
35. державні архівні установи Автономної Республіки Крим;  
36. місцеві державні архівні установи;  
37. інші місцеві архівні установи;  
38. архівні підрозділи державних наукових установ, музеїв та бібліотек;  
39. архівні підрозділи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ та організацій;  
40. архіви (архівні підрозділи) об(єднань громадян, релігійних організацій, а також підприємств, установ та організацій, заснованих на приватній формі власності;  
41. науково-дослідні установи а також підприємства та організації у сфері архівної справи і діловодства.  
42. Стаття 7. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства  
43. Основними завданнями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства є внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та забезпечення її реалізації, здійснення управління архівною справою і діловодством, міжгалузевої координації і функціонального регулювання цих питань, нормативно-методичного забезпечення ведення архівної справи і діловодства та контролю за їх станом.  
44. Стаття 8. Центральні державні архіви України  
45. Центральні державні архіви України створюються за рішенням Кабінету Міністрів України для постійного зберігання документів Національного архівного фонду, що мають загальнодержавне значення, відповідно до свого профілю і є науково-методичними центрами у сфері архівної справи і діловодства.  
46. Положення про центральні державні архіви України затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.  
47. Стаття 9. Галузеві державні архіви  
48. Галузеві державні архіви (фонди) створюються для постійного зберігання геологічних, метеорологічних, картографічних та інших специфічних видів архівних документів, які потребують особливих умов зберігання і використання відомостей, що в них містяться.  
49. Рішення про створення галузевих державних архівів приймається Кабінетом Міністрів України на підставі спільного подання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в галузі, де створюється відповідний архів.  
50. Положення про галузеві державні архіви затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в галузі, де створюється відповідний архів.  
51. Стаття 10. Державні архівні установи Автономної Республіки Крим  
52. Державні архівні установи Автономної Республіки Крим мають статус місцевих державних архівних установ, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами України та Автономної Республіки Крим.  
53. Стаття 11. Місцеві державні архівні установи  
54. Місцеві державні архівні установи створюються у порядку, передбаченому законодавством, для зберігання документів Національного архівного фонду, що мають місцеве значення, та здійснення управління архівною справою на відповідній території.  
55. До місцевих державних архівних установ належать державні архіви областей, міст Києва і Севастополя, архівні відділи районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій.  
56. Державні архіви областей, міст Києва і Севастополя, архівні відділи районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій є структурними підрозділами місцевих державних адміністрацій і у своїй діяльності підзвітні та підконтрольні спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.  
57. Стаття 12. Інші місцеві архівні установи  
58. 1. Архівні відділи міських рад є структурними підрозділами виконавчих органів міських рад, що здійснюють делеговані їм повноваження органів виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства та забезпечують зберігання документів Національного архівного фонду, що мають міське значення.  
59. Типове положення про архівні відділи міських рад затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.  
60. 2. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати спеціалізовані архівні установи для централізованого тимчасового зберігання документів, створених у процесі документування службових, трудових або інших правовідносин громадян і юридичних осіб на відповідній території та інших архівних документів, що не належать до складу Національного архівного фонду.  
61. Порядок діяльності зазначених архівних установ визначається їх засновниками відповідно до цього Закону, інших нормативно-правових актів з урахуванням рекомендацій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.  
62. Стаття 13. Архівні підрозділи державних наукових установ, музеїв та бібліотек  
63. Державні наукові установи та організації, музеї і бібліотеки мають право створювати структурні підрозділи для постійного зберігання архівних документів, що нагромадилися у сховищах цих установ, а також поповнювати свої фонди і колекції профільними документами.  
64. Положення про зазначені архівні підрозділи затверджуються відповідно науковими установами, музеями і бібліотеками з урахуванням рекомендацій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.  
65. Стаття 14. Архівні підрозділи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ та організацій  
66. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, державні і комунальні підприємства, установи та організації зобов'язані створювати архівні підрозділи для тимчасового зберігання архівних документів, використання відомостей, що в них містяться, для службових, виробничих, наукових та інших цілей, а також для захисту прав і законних інтересів громадян. Зазначені юридичні особи передають документи поточного діловодства до своїх архівних підрозділів у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.  
67. Строки тимчасового зберігання документів в архівних підрозділах органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ та організацій визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства з урахуванням правового статусу та особливостей діяльності зазначених юридичних осіб.  
68. Зазначені в частині першій цієї статті архівні підрозділи зобов'язані після закінчення строків тимчасового зберігання документів Національного архівного фонду, в тому числі кіновідеофотофонодокументів, передати їх у впорядкованому стані на постійне зберігання до центральних державний архівів України, галузевих державних архівів або місцевих архівних установ.  
69. У разі ліквідації або реорганізації органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ та організацій документи, що нагромадилися за час їх діяльності, в упорядкованому стані передаються правонаступникам із збереженням державної чи комунальної власності на зазначені документи, а у випадках відсутності правонаступників - відповідним державним архівним установам для проведення експертизи їх цінності.  
70. Типове положення про архівні підрозділи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ та організацій затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.  
71. Стаття 15. Архіви (архівні підрозділи) об(єднань громадян, релігійних організацій, а також підприємств, установ та організацій, заснованих на приватній формі власності  
72. Об'єднання громадян і релігійні організації, а також підприємства, установи та організації, засновані на приватній формі власності, мають право створювати архіви (архівні підрозділи) для постійного або тимчасового зберігання документів, що нагромадилися за час їх діяльності, інших документів, що не належать державі, передавати документи Національного архівного фонду на зберігання до державних та інших архівних установ. Зазначені юридичні особи зобов'язані забезпечити збереженість документів, що нагромадилися за час їх діяльності, до вирішення питання про можливість їх віднесення до Національного архівного фонду та повідомити одну з державних архівних установ про свою номенклатуру справ.  
73. Строки зберігання документів в об'єднаннях громадян, релігійних організаціях, а також на підприємствах, в установах та організаціях, заснованих на приватній формі власності, визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.  
74. У разі ліквідації зазначених юридичних осіб ліквідаційні комісії зобов'язані в порядку, погодженому із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства або уповноваженою ним архівною установою, визначити місце подальшого зберігання їх архівних документів.  
75. Положення про архіви (архівні підрозділи) об'єднань громадян, релігійних організацій, а також підприємств, установ та організацій, заснованих на приватній формі власності, затверджуються їх засновниками.  
76. Стаття 16. Науково-дослідні установи, а також підприємства та організації у сфері архівної справи і діловодства  
77. Науково-дослідні установи, а також підприємства, та організації у сфері архівної справи і діловодства створюються у порядку, встановленому законодавством.  
78. Стаття 17. Ліквідація і зупинення діяльності архівних установ  
79. Ліквідація архівних установ провадиться за рішенням органів, що їх створили, або на інших підставах, передбачених законодавством. У цих випадках власник документів Національного архівного фонду зобов'язаний забезпечити їх збереженість.  
80. Діяльність архівних установ, які не забезпечують збереженості документів Національного архівного фонду або порушують вимоги щодо дер жавної реєстрації цих документів, може бути зупинена у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.  
81. Розділ III. ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО АРХІВНОГО ФОНДУ  
82. Стаття 18. Загальні засади формування Національного архівного фонду  
83. Національний архівний фонд формується у порядку, встановленому цим Законом, з документів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій всіх форм власності, а також документів громадян і їх об'єднань.  
84. Держава виявляє особливу турботу про поповнення Національного архівного фонду документами історико-культурної спадщини України, що знаходяться за кордоном, та документами іноземного походження, що стосуються історії України, у пріоритетному порядку фінансує їх виявлення, взяття на облік, повернення, придбання або відтворення в копіях. Централізований облік зазначених документів ведеться у порядку, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.  
85. Стаття 19. Включення документів до складу Національного архівного фонду  
86. Включення документів до складу Національного архівного фонду або виключення документів з нього здійснюється на підставі експертизи їх цінності комісією у складі архівістів, представників наукової і творчої громадськості, інших фахівців.  
87. Принципи і критерії визначення цінності документів, порядок створення та діяльності експертних комісій затверджуються Кабінетом Міністрів України.  
88. Експертиза цінності документів проводиться за ініціативою їх власника або державної архівної установи за згодою власника. У разі виникнення загрози знищення або значного погіршення стану зазначених документів їх власник зобов'язаний на вимогу державної архівної установи подати ці документи на експертизу.  
89. Юридичні особи і громадяни, які мають документи, вік яких перевищує 50 років, або які продають чи вивозять архівні документи за кордон, зобов'язані повідомити про це одну з державних архівних установ з метою вирішення питання про проведення експертизи цінності цих документів.  
90. Рішення про виключення документів із складу Національного архівного фонду приймаються експертними комісіями за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства. Забороняється виключення документів із складу На ціонального архівного фонду за мотивами конфіденційності чи таємності інформації, що міститься в них, а також із політичних чи ідеологічних міркувань.  
91. Спори між архівними установами і власниками документів з питань призначення експертизи їх цінності, включення документів до складу Національного архівного фонду або виключення з нього розв'язується в судовому порядку.  
92. Стаття 20. Державна реєстрація документів Національного архівного фонду  
93. Державну реєстрацію документів Національного архівного фонду проводять спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства та уповноважені ним державні архівні установи. Порядок реєстрації і форма реєстраційного свідоцтва затверджуються Кабінетом Міністрів України.  
94. Державна реєстрація документів Національного архівного фонду проводиться безоплатно.  
95. Стаття 21. Унікальні документальні пам'ятки  
96. Документи Національного архівного фонду є пам'ятками культури.  
97. Унікальними документальними пам'ятками визнаються особливо цінні документи Національного архівного фонду, що мають важливе значення для формування національної самосвідомості Українського народу, визначають його вклад у всесвітню культурну спадщину, не мають аналогів і є неповторними за змістом відомостей або зовнішніми ознаками.  
98. Порядок віднесення документів Національного архівного фонду до унікальних документальних пам'яток, включення до Державного реєстру національного культурного надбання, а також їх зберігання затверджується Кабінетом Міністрів України.  
99. Особи, які зберігають унікальні документальні пам'ятки, надають державним архівним установам можливість створювати за рахунок коштів державного бюджету і місцевих бюджетів страхові копії цих документів з правом подальшого їх використання з дозволу власника.  
100. Розділ IV. ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ДОКУМЕНТИ НАЦІОНАЛЬНОГО АРХІВНОГО ФОНДУ  
101. Стаття 22. Право власності на документи Національного архівного фонду  
102. Документи Національного архівного фонду можуть перебувати в будь-якій формі власності, передбаченій законами України.  
103. Архівні документи, що не мають власника або власник яких невідомий, переходять у власність держави на підставі рішення суду, винесеного за заявою державної архівної установи, крім випадків, передбачених законодавством.  
104. Право власності на документи Національного архівного фонду охороняється законом.  
105. Забороняється вилучення документів Національного архівного фонду у власника або уповноваженої ним особи без їх згоди крім випадків, передбачених законами України. Документи Національного архівного фонду, вилучені для судово-слідчих дій, підлягають поверненню після закінчення провадження у справі.  
106. Стаття 23. Здійснення права власності на документи Національного архівного фонду  
107. Власник володіє, користується і розпоряджається документами Національного архівного фонду з урахуванням обмежень, передбачених законодавством.  
108. Власник документів Національного архівного фонду та інші особи, які користуються зазначеними документами, не мають права їх знищувати чи пошкоджувати.  
109. Держава реалізує своє право власності на документи Національного архівного фонду через центральні державні архіви України, галузеві державні архіви та місцеві архівні установи, архівні підрозділи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних музеїв, бібліотек, інших державних і комунальних підприємств, установ та організацій, яким передає зазначені документи в оперативне управління.  
110. Спори щодо здійснення права власності на документи Національного архівного фонду розв'язуються у судовому порядку.  
111. Стаття 24. Передача права власності на документи Національного архівного фонду  
112. Документи Національного архівного фонду, що належать державі, територіальним громадам, не можуть бути об'єктом приватизації, купівлі - продажу або інших угод, пов'язаних з передачею права власності, і надаються лише в тимчасове користування. Право власності на зазначені документи може бути передано лише згідно з міжнародними угодами і законами України.  
113. Право власності на документи Національного архівного фонду, які не належать державі, територіальним громадам, передається з відома спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства або уповноважених ним архівних установ за умови отриманням новим власником реєстраційного свідоцтва, передбаченого статтею 20 цього Закону. У разі продажу документів Національного архівного фонду держава має переважне право на їх придбання за ціною, за якою вони продаються. При цьому умови продажу повинні бути однаковими для всіх покупців.  
114. Зміна місцезнаходження та умов зберігання документів Національного архівного фонду і користування ними, зазначених у реєстраційному свідоцтві, допускається лише після попереднього повідомлення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства або уповноваженої ним державної архівної установи.  
115. Стаття 25. Позбавлення права власності на документи Національного архівного фонду  
116. Власник документів Національного архівного фонду, який не забезпечує їх належної збереженості, може бути за рішенням суду позбавлений права власності на ці документи у порядку, встановленому законом.  
117. Розділ V. ОБЛІК І ЗБЕРІГАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО АРХІВНОГО ФОНДУ  
118. Стаття 26. Державний облік документів Національного архівного фонду  
119. Документи Національного архівного фонду підлягають обов'язковому державному обліку, що ведеться у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.  
120. Архівні установи і громадяни, у власності яких перебувають документи Національного архівного фонду, зобов'язані дотримуватися встановленого порядку ведення їх обліку.  
121. Стаття 27. Забезпечення збереженості Національного архівного фонду  
122. Власники документів Національного архівного фонду або уповноважені ними юридичні чи фізичні особи зобов'язані утримувати в належному стані будівлі і приміщення архівів, підтримувати в них необхідний технологічний режим, створювати копії для страхового фонду і фонду користування документами, іншим чином забезпечувати їх збереженість, а у випадках віднесення їх до унікальних документальних пам'яток чи надання у користування поза архівними установами забезпечувати страхування за правилами добровільного майнового страхування, встановленими законодавством.  
123. Власник, який передав документи архівній установі, у разі порушення нею умов зберігання має право витребувати їх повернення через суд.  
124. Державні архівні установи, архівні відділи міських рад можуть надавати юридичним особам і громадянам, які мають документи Національного архівного фонду, в межах виділених асигнувань допомогу в поліпшенні умов їх зберігання, реставрації та створенні фондів користування, а також на прохання власників приймати документи на постійне чи тимчасове зберігання.  
125. Забороняється розміщення архівних установ, у яких зберігаються документи Національного архівного фонду, в приміщеннях, що не відповідають вимогам зберігання таких документів та охорони праці працівників архівних установ, або виселення архівних установ без надання іншого рівноцінного приміщення.  
126. Розділ VI. ВИКОРИСТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО АРХІВНОГО ФОНДУ  
127. Стаття 28. Доступ до документів Національного архівного фонду  
128. Документи Національного архівного фонду і довідковий апарат до них надаються у користування в архівних установах з часу їх надходження на зберігання, а в приватних архівах - відповідно до рішення їх власників.  
129. Держава заохочує власників приватних архівів до розширення доступу до документів Національного архівного фонду, сприяє публікації та експонуванню цих документів на виставках.  
130. Забороняється відносити до державної або іншої передбаченої законами таємниці інформацію про місця зберігання документів Національного архівного фонду, що належать державі, територіальним громадам, а також створювати таємні архіви для зберігання документів, що зачіпають права і законні інтереси громадян або створюють загрозу для безпеки України.  
131. Усі громадяни України мають право користуватися документами Національного архівного фонду або їх копіями на підставі особистої заяви і документа, що посвідчує особу. Забороняється вимагати від користувачів надання документів, не передбачених цим Законом.  
132. Стаття 29. Обмеження доступу до документів Національного архівного фонду в державних архівних установах, архівних відділах міських рад  
133. Державні архівні установи, архівні відділи міських рад мають право обмежити доступ до документів Національного архівного фонду на строк до одного року в зв'язку з їх науково-технічним опрацюванням, перевірянням наявності та стану або реставрацією. У разі проведення великого обсягу зазначених робіт строк обмеження може бути продовжений з дозволу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства, але не більше ніж на один рік.  
134. Архівні установи, зазначені у частині першій цієї статті, мають право відмовити в доступі до документів Національного архівного фонду неповнолітнім, особам, визнаним судом недієздатними або обмежено дієздатними, та особам, які грубо порушували порядок користування архівними документами.  
135. Особам, які не мають соціально-правової, наукової, службової або іншої документально підтвердженої потреби в користуванні архівними документами, надаються лише копії документів.  
136. В інтересах охорони інформації, віднесеної до державної або іншої передбаченої законодавством таємниці, що міститься в документах Національного архівного фонду, доступ до цих документів обмежується в установленому порядку до моменту скасування рішення про віднесення інформації до державної або іншої таємниці.  
137. Доступ до документів Національного архівного фонду, що містять конфіденційну інформацію про особу, а також створюють загрозу для життя чи недоторканості житла громадян, обмежується на 75 років з моменту створення цих документів, якщо інше не передбачено законодавством. Раніше зазначеного строку доступ здійснюється з дозволу громадянина, права та законні інтереси якого можуть бути порушені, а в разі його смерті - з дозволу спадкоємців.  
138. У разі передачі до державних архівних установ документів Національного архівного фонду, що не належали державі, умови подальшого користування ними узгоджуються з колишніми власниками. Зазначений порядок може бути встановлено також у випадках передачі документів на зберігання без зміни права власності на них.  
139. Стаття 30. Обмеження доступу до документів Національного архівного фонду в архівах (архівних підрозділах) об'єднань громадян, релігійних організацій, а також підприємств, установ та організацій, заснованих на приватній формі власності  
140. Архіви (архівні підрозділи) об'єднань громадян, релігійних організацій, а також підприємств, установ та організацій, заснованих на приватній формі власності, мають право обмежити доступ до документів Національного архівного фонду з метою забезпечення збереженості документів і захисту прав та законних інтересів власників документів або інших осіб. Обмеження встановлюються на вимогу власника документів або інших заінтересованих осіб з повідомленням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.  
141. Обмеження, зазначені у частинах п'ятій і шостій статті 29 цього Закону та частині першій цієї статті, не поширюються на працівників суду, правоохоронних, контрольно-ревізійних та податкових органів, які виконують службові завдання, а також на інші випадки, передбачені законодавством.  
142. Стаття 31. Форми використання відомостей, що містяться в документах Національного архівного фонду  
143. Архівні установи у порядку, визначеному законодавством, надають документи для користування громадянам та юридичним особам, створюють для цього відповідний довідковий апарат; видають архівні довідки, копії документів та іншим шляхом задовольняють запити громадян і юридичних осіб; повідомляють про документи, в яких містяться відомості, що можуть бути використані державними органами та іншими заінтересованими сторонами; публікують, експонують та в іншій формі популяризують архівні документи, а також виконують інші функції, спрямовані на ефективне використання відомостей, що містяться в документах Національного архівного фонду.  
144. Стаття 32. Порядок користування документами Національного архівного фонду  
145. Порядок користування документами Національного архівного фонду, що зберігаються в державних архівних установах, архівних відділах міських рад, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.  
146. Порядок користування документами Національного архівного фонду, що зберігаються в інших місцях, встановлюється власником або уповноваженою ним особою з урахуванням рекомендацій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.  
147. Стаття 33. Права користувачів документів Національного архівного фонду  
148. Користувачі документів Національного архівного фонду, що зберігаються в архівних установах, мають право:  
149. 1) користуватися в читальному залі архівної установи документами або їх копіями з фондів користування, якщо доступ до них не обмежено на підставах, визначених законодавством, а також у встановленому порядку користуватися документами обмеженого доступу; у разі відсутності в архівній установі копій відповідних документів заінтересовані особи вправі вимагати виготовлення копій за свій рахунок;  
150. 2) отримувати від архівних установ довідки про відомості, що містяться в документах, доступ до яких не обмежено на підставах, визначених законодавством;  
151. 3) за згодою архівних установ отримувати документи або їх копії в тимчасове користування поза архівними установами;  
152. 4) користуватися довідковим апаратом до документів, а за згодою архівних установ - і обліковими документами;  
153. 5) виготовляти, у тому числі з допомогою технічних засобів, або отримувати від архівних установ копії документів і витяги з них, якщо це не загрожує стану документів та не порушує авторських і суміжних прав, а також вимагати, щоб ці копії або витяги були засвідчені архівною установою;  
154. 6) публікувати, оголошувати, цитувати та іншим чином відтворювати текст і використовувати зміст архівних документів з посиланням на місце їх зберігання і з дотриманням умов, передбачених законодавством.  
155. Права користувачів документів Національного архівного фонду, що зберігаються в інших місцях, визначаються власником документів з урахуванням рекомендацій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства .  
156. Дії посадових осіб архівних установ, що перешкоджають реалізації законних прав користувачів документів Національного архівного фонду, можуть бути оскаржені в порядку підлеглості або до суду.  
157. Стаття 34. Обов'язки користувачів документів Національного архівного фонду  
158. Користувачі документів Національного архівного фонду зобов'язані:  
159. 1) дотримуватися встановленого порядку користування документами, своєчасно виконувати законні вимоги працівників архівної установи;  
160. 2) забезпечувати збереженість документів, наданих їм у користування;  
161. 3) негайно інформувати архівну установу про виявлені випадки пошкодження чи недостачі документів;  
162. 4) не допускати перекручення або фальсифікації використаної архівної відомостей;  
163. 5) інформувати власника документів або уповноважену ним архівну установу про наміри використання архівної відомостей з комерційною метою;  
164. 6) виконувати обов'язки, передбачені угодами, укладеними користувачем з власником документів або уповноваженою власником юридичною чи фізичною особою;  
165. 7) відшкодувати завдані ними збитки архівним установам.  
166. Розділ VII. ФІНАНСОВЕ, МАТЕРІАЛЬНО - ТЕХНІЧНЕ І КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АРХІВНИХ УСТАНОВ  
167. Стаття 35. Джерела фінансування архівних установ  
168. Фінансування державних архівних установ здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а інших архівних установ - за рахунок коштів їх засновників або власників.  
169. Архівні установи мають право залучати на утримання споруд і приміщень архівів, для зміцнення своєї матеріально-технічної та соціальної бази кошти з інших надходжень, не заборонених законодавством.  
170. Стаття 36. Платні послуги архівних установ  
171. Архівні установи можуть надавати за плату громадянам і юридичним особам послуги з використанням відомостей, що міститься в архівних документах, проводити роботи, пов'язані з науково-технічним опрацюванням і забезпеченням збереженості документів у громадян та юридичних осіб, провадити іншу не заборонену законодавством діяльність з архівної справи і діловодства. Перелік платних послуг, що надаються архівними установами та порядок визначення цін, тарифів до них, визначається Кабінетом Міністрів України.  
172. Надання архівних довідок, необхідних для забезпечення соціального захисту громадян, документів для користування в читальному залі державної архівної установи та надання архівних довідок і копій документів судам, правоохоронним, контрольно-ревізійним органам, а також юридичним особам і громадянам, які передали зазначені документи на зберігання, здійснюється безоплатно.  
173. Стаття 37. Пільги архівним установам і власникам приватних архівів  
174. Архівним установам і громадянам, які є власниками документів Національного архівного фонду або які придбавають документи історико-культурної спадщини України, що знаходяться за кордоном, або документи іноземного походження, що стосуються історії України, з метою їх включення до Національного архівного фонду, відповідно до законодавства можуть надаватися податкові та інші пільги.  
175. Стаття 38. Матеріально-технічне і кадрове забезпечення архівних установ  
176. Матеріально-технічне забезпечення архівних установ здійснюється їх засновниками або власниками.  
177. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечувати архівні установи, у яких зберігаються документи Національного архівного фонду, відповідними приміщеннями, технологічним обладнанням, матеріальними ресурсами та кадрами.  
178. Стаття 39. Соціальні гарантії та захист працівників державних архівних установ  
179. Соціальні гарантії та захист працівників державних архівних установ забезпечуються відповідно до Основ законодавства України про культуру та інших нормативно-правових актів.  
180. Розміри посадових окладів працівників державних архівних установ, надбавок за шкідливі умови праці, за вислугу років у державних архівних установах, інші умови оплати праці визначаються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законодавством.  
181. Розділ VIII. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В АРХІВНІЙ СПРАВІ  
182. Стаття 40. Розвиток міжнародного співробітництва в архівній справі  
183. Україна сприяє розширенню співробітництва в архівній справі з іншими державами, яке може здійснюватися шляхом взаємного обміну архівними документами чи їх копіями, надання іноземним громадянам доступу до документів Національного архівного фонду, участі в роботі міжнародних організацій або в інших формах, що не суперечать законодавству.  
184. Стаття 41. Вивезення документів Національного архівного фонду за кордон  
185. Вивезення з території України документів Національного архівного фонду забороняється, крім випадків тимчасового їх експонування, наукового дослідження або реставрації за кордоном.  
186. Вивезення копій документів Національного архівного фонду та витягів з них, зроблених в установленому цим Законом порядку, здійснюється з дозволу державної архівної установи, в якій зареєстровані оригінали цих документів.  
187. Стаття 42. Право доступу іноземців та осіб без громадянства до документів Національного архівного фонду  
188. Іноземці та особи без громадянства користуються тими самими правами доступу до документів Національного архівного фонду, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.  
189. Кабінет Міністрів України може обмежувати доступ до документів Національного архівного фонду, які є державною власністю, та встановлювати особливі умови користування ними для громадян тих держав, у яких передбачено обмеження доступу громадян України до їх державних архівів.  
190. Розділ IХ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО НАЦІОНАЛЬНИЙ АРХІВНИЙ ФОНД ТА АРХІВНІ УСТАНОВИ  
191. Стаття 43. Відповідальність за порушення законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи  
192. Працівники архівних установ, користувачі документів Національного архівного фонду та інші особи, винні у недбалому зберіганні, псуванні, знищенні, приховуванні, розкраданні, незаконному вивезенні за межі України або незаконній передачі іншій особі документів Національного архівного фонду або документів, що підлягають включенню до нього, та в інших порушеннях законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи, несуть відповідальність згідно із законодавством.  
193. Розділ Х. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
194. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
195. 2. До приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Законові.  
196. 3. Кабінетові Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:  
197. подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із Законом України "Про Національний архівний фонд та архівні установи";  
198. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;  
199. забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Законові".