Кількість абзаців - 92 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо врегулювання підстав, порядку і строків тримання під домашнім арештом та під вартою осіб, що підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів (Повторне вето Президента України)

0. Проект  
1. ЗАКОН УКРАЇНИ  
2. Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо врегулювання підстав, порядку і строків тримання під домашнім арештом та під вартою осіб, що підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів  
3. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:  
4. I. Внести до Кримінально-процесуального кодексу України такі зміни:  
5. 1) доповнити Кодекс статтями 154-2, 165-1, 165-2, 165-3 такого змісту:  
6. "Стаття 154-2. Домашній арешт  
7. Домашній арешт полягає в забороні залишати житло цілодобово або в певний період доби. У разі, коли домашній арешт застосовується на строк більше ніж на сім днів, особі дозволяється залишати житло на певний період (для виконання постійної чи тимчасової роботи, навчання). У необхідних випадках дозволяється залишати житло для отримання медичних послуг.  
8. Домашній арешт може бути застосовано за постановою судді чи ухвалою суду до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, та до підсудного у справі про такий злочин.  
9. Постанова (ухвала) про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту виконується органом внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.  
10. Орган внутрішніх справ повинен негайно зареєструвати особу, щодо якої застосовано цей запобіжний захід, і повідомити про це особі чи органу, в провадженні яких знаходиться справа, а також адміністрації за місцем роботи або навчання підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, а якщо він є військовозобов'язаним - військовому комісаріату.  
11. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, який перебуває під домашнім арештом, мають право відвідувати цю особу для з'ясування питань, передбачених статтею 150 цього Кодексу.  
12. Строк тримання особи під домашнім арештом не може тривати більше двох місяців. У необхідних випадках цей строк за поданням прокурора може бути продовжений суддею до трьох місяців. По закінченні встановленого строку цей запобіжний захід скасовується або замінюється іншим у порядку, передбаченому цим Кодексом";  
13. "Стаття 165-1. Постанова (ухвала) про застосування,  
14. скасування і зміну запобіжного заходу  
15. Про застосування, скасування, зміну запобіжного заходу орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд - ухвалу.  
16. У постанові (ухвалі) про застосування чи зміну запобіжного заходу зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, вік, місце народження особи, щодо якої застосовується чи змінюється запобіжний захід, вчинений нею злочин, стаття кримінального закону, якою передбачено даний злочин, обраний запобіжний захід і підстави його обрання чи зміни, визначається особа чи орган, які повинні здійснювати контроль за виконанням постанови (ухвали). У постанові (ухвалі) про скасування запобіжного заходу повинні бути зазначені підстави для його скасування.  
17. Постанова або ухвала негайно оголошуються під розписку особі, щодо якої вона винесена. Одночасно особі роз'яснюються порядок і строки оскарження постанови або ухвали.  
18. При оголошенні постанови про обрання запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, особі під розписку повинно бути роз'яснено, в чому полягає обраний запобіжний захід, обов'язки, які покладаються на неї у зв'язку з його обранням, вона попереджається, що у разі порушення покладених на неї обов'язків та її неналежної поведінки до неї може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.  
19. Стаття 165-2. Порядок обрання запобіжного заходу  
20. На стадії попереднього розслідування справи запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, особистої поруки, застави, поруки громадської організації або трудового колективу, передачі під нагляд командування військової частини обирає орган дізнання, слідчий, прокурор.  
21. Якщо орган дізнання, слідчий або прокурор вважає, що є підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту чи взяття під варту, він вносить подання до суду. У разі, якщо подання вноситься органом дізнання чи слідчим, копія подання протягом доби направляється прокурору.  
22. Одержавши подання, суддя вивчає матеріали кримінальної справи, опитує підозрюваного чи обвинуваченого, при необхідності опитує особу, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора і захисника, після чого залежно від наявності до того підстав виносить постанову:  
23. 1) про відмову в обранні запобіжного заходу, якщо для його обрання немає підстав;  
24. 2) про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту чи взяття під варту.  
25. Подання має бути розглянуто протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання підозрюваного чи обвинуваченого.  
26. Постанова судді, винесена ним відповідно до вимог частини 3 цієї статті, може бути оскаржена особою, щодо якої прийнято рішення, або її захисником у касаційному порядку. На постанову може бути внесено прокурором касаційне подання. Подача скарги чи касаційного подання не зупиняє виконання постанови судді.  
27. Стаття 165-3. Порядок продовження строків тримання під вартою  
28. Не пізніш як за п'ять діб до закінчення строку тримання особи під вартою, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу чи неможливості закінчення розслідування справи в частині доведеного обвинувачення, відповідний прокурор звертається до суду з поданням про продовження строку тримання під вартою. У поданні зазначаються причини, у зв'язку з якими необхідно продовжити строк, обставини та факти, що належить дослідити, докази, які залежно від наявності підтверджують, що саме особа, яка тримається під вартою, вчинила злочин, і обгрунтування необхідності збереження цього запобіжного заходу.  
29. Одержавши подання, суддя вивчає матеріали кримінальної справи, при необхідності опитує обвинуваченого, особу, у провадженні якої перебуває справа, після чого залежно від наявності до того підстав не пізніше п'яти діб після його надходження виносить постанову про продовження строку тримання під вартою або відмовляє в його продовженні.  
30. Постанова судді, винесена ним відповідно до вимог частини 2 цієї статті, може бути оскаржена особою, щодо якої прийнято рішення, або її захисником у касаційному порядку. На постанову може бути внесено прокурором касаційне подання. Подача скарги чи касаційного подання не зупиняє виконання постанови судді";  
31. 2) статті 148, 150, 155, 156, 165 викласти в такій редакції:  
32. "Стаття 148. Мета і підстави застосування запобіжних заходів  
33. Запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.  
34. Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх доказів вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.  
35. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу повинні враховуватися тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.  
36. Якщо немає достатніх доказів для застосування запобіжного заходу, від підозрюваного, обвинуваченого або підсудного відбирається письмове зобов'язання про явку на виклик дізнавача, слідчого, прокурора або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування.  
37. При застосуванні запобіжного заходу до підозрюваного обвинувачення йому має бути пред'явлене не пізніше десяти діб з моменту застосування запобіжного заходу. Якщо в цей строк обвинувачення не буде пред'явлене, запобіжний захід скасовується";  
38. "Стаття 150. Обов'язки особи, щодо якої обрано запобіжний захід  
39. Особа, щодо якої обрано один із запобіжних заходів, передбачених пунктами 1 - 3-2 статті 149 цього Кодексу, зобов'язана:  
40. 1) не ухилятися від слідства і суду;  
41. 2) не перешкоджати встановленню істини у справі;  
42. 3) виконувати процесуальні обов'язки";  
43. "Стаття 155. Взяття під варту  
44. Взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо інші запобіжні заходи неспроможні забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим, підсудним обов'язків, передбачених статтею 150 цього Кодексу.  
45. Взяття під варту застосовується лише до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше двох років. У випадках, коли підозрюваний, обвинувачений або підсудний не виконав своїх обов'язків у зв'язку з застосуванням до нього іншого запобіжного заходу або є докази, які дають підстави підозрювати його у вчиненні нового злочину або у приготуванні до його вчинення, взяття під варту може бути застосовано також у справах про злочини, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.  
46. Особа не може бути взята під варту, якщо вона погоджується виконувати покладені на неї обов'язки у зв'язку з обранням щодо неї іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.  
47. Це правило не поширюється на такі випадки:  
48. 1) якщо особа вчинила тяжкий злочин чи має намір ухилитися від дізнання, слідства, суду, перешкоджає встановленню істини у кримінальній справі або продовжує злочинну діяльність;  
49. 2) якщо особа підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину в складі організованої групи;  
50. 3) якщо особа була судима за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.  
51. До осіб, обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених статтями 56, 56-1, 57-60, 62, 63, 69, 69-1, 71, 78, 79, частинами 3 і 4 статті 82, частиною 2 статті 86, статтею 93, частинами 3 і 4 статті 117, частиною 2 статті 118, статтею 124-1, частинами 3 і 4 статті 141, частиною 3 статті 142, частинами 2 і 3 статті 144, статтею 190-1, частиною 3 статті 206, статтею 217-2, частиною 3 статті 217-3, частинами 2 і 3 статті 229-1, частинами 2 і 3 статті 229-2, статтею 229-4, частиною 2 статті 229-5, пунктом "в" статті 245, статтями 257, 260, 261 Кримінального кодексу України, взяття під варту може бути застосовано з мотивів самої тільки небезпечності злочину.  
52. Стаття 156. Строки тримання під вартою  
53. Тримання під вартою під час попереднього розслідування не повинно тривати більше двох місяців.  
54. У випадках, коли у строк, передбачений частиною 1 цієї статті, розслідування справи закінчити неможливо, а підстав для скасування чи зміни цього запобіжного заходу на більш м'який немає, він може бути продовжений суддею, який виніс постанову про застосування запобіжного заходу:  
55. 1) до чотирьох місяців - за поданням прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів органами дізнання і попереднього слідства, у справах про злочини, за які може бути призначено покарання більше трьох років позбавлення волі;  
56. 2) до шести місяців - за поданням прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів областей, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів і їх заступників у особливо складних справах про тяжкі і особливо тяжкі злочини;  
57. 3) до дев'яти місяців - за поданням Генерального прокурора України чи його заступника в особливо складних справах про особливо тяжкі злочини.  
58. У кожному випадку, коли розслідування справи у повному обсязі у строки, зазначені в частинах 1 чи 2 цієї статті, закінчити неможливо і за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу прокурор, який здійснює нагляд за виконанням законів при провадженні розслідування у даній справі, має право дати згоду про направлення справи до суду в частині доведеного обвинувачення. У цьому випадку справа в частині нерозслідуваних злочинів чи епізодів злочинної діяльності з додержанням вимог статті 26 цього Кодексу виділяється в окреме провадження і закінчується у загальному порядку.  
59. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи на стаціонарному експертному дослідженні у психіатричній медичній установі будь-якого типу. У разі повторного взяття під варту особи у тій самій справі, а також по приєднаній до неї або виділеній з неї справі або пред'явлення нового обвинувачення строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.  
60. Строки тримання під вартою під час попереднього слідства закінчуються в день надходження справи до суду. У разі відкликання справи із суду прокурором на підставі статті 232 цього Кодексу перебіг цих строків поновлюється з дня надходження справи до прокурора.  
61. При поверненні судом справи прокуророві на додаткове розслідування строк тримання обвинуваченого під вартою обчислюється з моменту надходження справи прокурору і не може перевищувати двох місяців. Подальше продовження зазначеного строку проводиться з урахуванням часу перебування обвинуваченого під вартою до направлення справи до суду в порядку і в межах, встановлених частиною 2 цієї статті.  
62. У разі закінчення строку тримання під вартою як запобіжного заходу, передбаченого частинами 1 і 2 цієї статті, якщо цей строк не продовжено у встановленому законом порядку, орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу з-під варти.  
63. Начальник місця попереднього ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити з-під варти особу, щодо якої постанова судді про продовження строку тримання під вартою чи вирок суду, що набрав законної сили, на день закінчення строків тримання під вартою, передбачених частинами 1, 2 і 6 цієї статті, не надійшли. При цьому він направляє повідомлення особі чи органу, у провадженні яких перебуває справа";  
64. "Стаття 165. Загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу  
65. Запобіжні заходи у вигляді взяття під варту та домашнього арешту застосовуються тільки за вмотивованою постановою судді чи ухвалою суду. інші запобіжні заходи застосовуються за постановою органу дізнання, слідчого, прокурора.  
66. Скасування запобіжного заходу провадиться за вмотивованою постановою слідчого, органу дізнання, прокурора, судді чи ухвалою суду.  
67. Запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпаде необхідність у запобіжних заходах взагалі або в раніше обраному запобіжному заході.  
68. Прокурор має право в письмовій формі запропонувати слідчому, органу дізнання скасувати обраний запобіжний захід або замінити його іншим, чи обрати запобіжний захід, якщо він не був обраний слідчим, органом дізнання. Така пропозиція прокурора для слідчого, органу дізнання є обов'язковою, і її належить негайно виконати.  
69. Запобіжний захід, який був обраний прокурором, слідчий чи орган дізнання можуть скасувати або змінити тільки за згодою прокурора.  
70. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або взяття під варту може бути скасований або змінений суддею чи судом";  
71. 3) у статті 106:  
72. частини третю і четверту викласти в такій редакції:  
73. "Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз'яснення підозрюваному в порядку, передбаченому частиною другою статті 21 цього Кодексу, права мати побачення із захисником до першого допиту. Протокол підписується особою, яка його склала, і затриманим.  
74. Копія протоколу з переліком прав та обов'язків негайно вручається затриманому і одночасно направляється до суду за місцезнаходженням органу дізнання, а також на вимогу суду подаються матеріали, що стали підставою для затримання. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання негайно повідомляє близьких родичів затриманого";  
75. доповнити статтю частинами такого змісту:  
76. "Протягом двадцяти чотирьох годин після затримання орган дізнання направляє до суду подання про обрання затриманому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або домашнього арешту і доставляє затриманого. Копія подання негайно направляється прокурору.  
77. Подання розглядається суддею до закінчення сімдесяти двох годин з моменту затримання. Суддя знайомиться з матеріалами, що були підставою для затримання, опитує підозрюваного, при необхідності опитує особу, яка провадила затримання, і особу, в провадженні якої перебуває справа, після цього виносить постанову:  
78. 1) про обрання затриманому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або домашнього арешту;  
79. 2) про звільнення затриманого, якщо не підтвердилася підозра у вчиненні злочину або затримання було здійснено з порушенням вимог, передбачених частинами 1 і 2 цієї статті.  
80. У разі оскарження затримання до суду скарга затриманого негайно надсилається начальником місця попереднього ув'язнення до суду. Скарга розглядається суддею одночасно з поданням органу дізнання про обрання запобіжного заходу. Якщо скарга надійшла після обрання запобіжного заходу, вона розглядається суддею протягом трьох діб з дня надходження. Якщо подання не надійшло або коли скарга надійшла після закінчення сімдесятидвогодинного строку, скарга на затримання розглядається суддею протягом трьох діб з часу надходження. За результатами розгляду суддя виносить постанову про законність затримання чи про задоволення скарги і визнання затримання незаконним. Копія постанови направляється прокурору, слідчому, органу дізнання, затриманому і начальнику місця попереднього ув'язнення.  
81. Затримання підозрюваного у вчиненні злочину не може тривати більше сімдесяти двох годин.  
82. Якщо у встановлений законом строк затримання постанова судді про застосування до затриманої особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або постанова судді, прокурора, слідчого, особи, яка проводить дізнання, про звільнення затриманого не надійшла до установи для попереднього ув'язнення, начальник місця попереднього ув'язнення звільняє цю особу, про що складає протокол і направляє повідомлення про це посадовій особі чи органу, який здійснював затримання.  
83. Постанова судді може бути оскаржена особою, щодо якої прийнято рішення, або її захисником у касаційному порядку. На постанову може бути внесено прокурором касаційне подання. Подача скарги чи касаційного подання не зупиняє виконання постанови судді";  
84. 4) у частині першій статті 14 слова "або з санкції прокурора" виключити;  
85. 5) у частині першій статті 114 слова "санкції від прокурора" замінити словами "згоди суду (судді) або прокурора";  
86. 6) доповнити статтю 149 пунктом 3-2 такого змісту:  
87. "3-2) домашній арешт";  
88. 7) статті 157, 236-3, 236-4 виключити;  
89. 8) у статті 158 слова "з санкцією прокурора" замінити словами "судді або ухвали суду";  
90. 9) у пункті 7 частини першої статті 227 слова "і тримання під вартою як запобіжного заходу" виключити.  
91. II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.