Кількість абзаців - 410 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно державної системи охорони інтелектуальної власності (Друге читання)

0. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно державної системи охорони інтелектуальної власності"  
1. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: І. Внести до Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (Відомості Верховної Ради України (ВВРУ), 1994 р., №7, ст.32; 2000 р., Офіційний вісник України 14.07.00, №26, стр.18) такі зміни:  
2. Стаття 1. Визначення термінів  
3. Абзац другий:  
4. Установа - урядовий орган державного управління у сфері інтелектуальної власності;  
5. Абзац двадцять другий:  
6. локальна новизна - новизна, що встановлюється за виданими в Україні патентами на винаходи і поданими до Установи заявками на видачу патентів;  
7. Абзац тридцять другий:  
8. Заклад експертизи - уповноважений Установою заклад для розгляду і проведення експертизи заявок;  
9. Абзац тридцять третій:  
10. Державна система охорони інтелектуальної власності - Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління Установи.  
11. Стаття 3. Повноваження Установи у сфері охорони прав на винаходи (корисні моделі)  
12. 1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері правової охорони об'єктів промислової власності, зокрема винаходів і корисних моделей. Установа є правонаступником ліквідованого Державного патентного відомства України щодо правовідносин, які випливають з цього Закону і міжнародних договорів України, та здійснює такі функції:  
13. організовує приймання заявок, проведення їх експертизи;  
14. видає патенти на винаходи і корисні моделі, забезпечує їх державну реєстрацію;  
15. забезпечує опублікування офіційних відомостей про винаходи і корисні моделі;  
16. представляє інтереси України з питань охорони прав на винаходи і корисні моделі в міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства;  
17. приймає в установленому порядку нормативно-правові акти у межах своїх повноважень;  
18. здійснює міжнародне співробітництво в сфері інтелектуальної власності;  
19. організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері інтелектуальної власності;  
20. організовує науково-дослідні роботи з удосконалення законодавства та організації діяльності в сфері інтелектуальної власності;  
21. організовує освітню роботу з метою підготовки і забезпечення кваліфікованими кадрами державну систему охорони інтелектуальної власності;  
22. доручає закладам, що входять до державної системи охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації, виконувати окремі завдання, що визначені цим Законом, Положенням про Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності;  
23. виконує інші функції відповідно до Положення про неї, затвердженого в установленому порядку.  
24. 2. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України.  
25. Стаття 16. Експертиза заявки  
26. 1. Експертиза заявки проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону і встановлених Установою правил.  
27. Під час проведення експертизи заклад експертизи надсилає заявнику повідомлення, запити та висновки. При цьому висновки закладу експертизи набувають статусу рішення Установи після їх затвердження Установою.  
28. 2. Заявник має право з власної ініціативи чи на запрошення Установи особисто або через свого представника брати участь у розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи. Порядок участі заявника або його представника у розгляді зазначених питань визначається Установою.  
29. 3. Заявник має право з власної ініціативи вносити до заявки виправлення і уточнення. Ці виправлення і уточнення не враховуються, якщо вони надійшли до Установи після одержання заявником рішення про видачу патенту (деклараційного патенту) або рішення про відмову у його видачі  
30. При публікації відомостей про заявку на видачу патенту на винахід зазначені виправлення та уточнення враховуються, якщо вони надійшли до Установи за 6 місяців до дати публікації.  
31. 4. Якщо заявником подано додаткові матеріали, то в процесі експертизи з'ясовується, чи не виходять вони за межі розкритої у поданій заявці суті винаходу (корисної моделі).  
32. Додаткові матеріали виходять за межі розкритої у поданій заявці суті винаходу (корисної моделі), якщо вони містять ознаки, які необхідно включити до формули винаходу (корисної моделі).  
33. Додаткові матеріали в частині, що виходить за межі розкритої у поданій заявці суті винаходу (корисної моделі), не враховуються під час розгляду заявки і можуть бути оформлені заявником як самостійна заявка.  
34. 5. До встановлення дати подання заявки здійснюється її попередній розгляд. У ході попереднього розгляду заявка, яка не містить пропозиції заявника щодо віднесення винаходу (корисної моделі) до державної таємниці, розглядається на предмет наявності в ній матеріалів, які можуть бути віднесені, згідно із Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, до державної таємниці.  
35. У разі наявності у заявці таких відомостей, а також якщо заявка містить пропозицію заявника про віднесення винаходу (корисної моделі) до державної таємниці, то визначається Державний експерт з питань таємниць (далі - Державний експерт), до компетенції якого належить розгляд таких питань. Цьому експерту Установою надсилаються матеріали заявки для прийняття рішення щодо віднесення винаходу (корисної моделі) до державної таємниці.  
36. Державний експерт надсилає своє рішення разом з матеріалами заявки до Установи протягом місяця від дати одержання ним матеріалів заявки.  
37. Строк, протягом якого може діяти рішення про віднесення інформації, викладеної у заявці, до державної таємниці, встановлюється Державним експертом з урахуванням ступеня секретності інформації.  
38. Якщо Державний експерт прийняв рішення про віднесення заявленого винаходу (корисної моделі) до державної таємниці, він визначає коло осіб, які можуть мати доступ до нього, і весь наступний розгляд заявки в Установі здійснюється у режимі секретності.  
39. Про рішення Державного експерта Установа повідомляє у місячний строк заявника. Якщо у заявці не було пропозиції заявника про віднесення винаходу (корисної моделі) до державної таємниці, а Державний експерт відніс винахід (корисну модель) до державної таємниці, то заявник, у разі незгоди, може подати до Установи мотивоване клопотання про розсекречування матеріалів заявки чи оскаржити рішення Державного експерта до суду.  
40. 6. Розгляд заявки починається з дати її подання відповідно до статті 13 цього Закону.  
41. 7. Після подання заявки та за наявності документа про сплату збору за її подання проводиться формальна експертиза заявки, під час якої:  
42. а) визначається, чи належить об'єкт, що заявляється, до об'єктів, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, і чи немає його серед об'єктів, зазначених у частині третій статті 6 цього Закону;  
43. б) заявка перевіряється на відповідність вимогам статті 12 цього Закону.  
44. Перше повідомлення заявникові щодо формальної експертизи, яким може бути повідомлення про завершення формальної експертизи чи вимога про внесення змін до матеріалів заявки, повинно бути надіслане не пізніше 6 місяців від встановленої дати подання заявки.  
45. 8. Якщо заявка не відповідає вимогам частин другої і третьої статті 6 цього Закону, то Установа надсилає заявнику рішення про відмову у видачі патенту (деклараційного патенту).  
46. Якщо заявка не відповідає вимогам статті 12 цього Закону або документ про сплату збору за подання заявки не надійшов, то про це повідомляється заявнику.  
47. При порушенні вимоги єдиності винаходу (корисної моделі) заявнику пропонується повідомити, який винахід (корисну модель) слід розглядати, і у разі необхідності внести уточнення до заявки. При цьому інші винаходи (корисні моделі) можуть бути оформлені окремими заявками.  
48. Для внесення змін до матеріалів заявнику надається два місяці від дати одержання ним повідомлення закладу експертизи. Якщо за цей строк вимогу єдності не буде виконано, то заклад експертизи при проведенні формальної експертизи бере до уваги винахід (корисну модель), зазначений у формулі першим. Якщо за цей же строк не будуть усунуті інші невідповідності і заявник не подасть клопотання про його продовження, Установа надсилає заявнику рішення про відмову у видачі патенту.  
49. 9. Якщо заявка на видачу патенту на винахід відповідає вимогам статті 12 цього Закону, Установа, за наявності документа про сплату збору за подання заявки, заявнику надсилається повідомлення про завершення формальної експертизи і про можливість проведення кваліфікаційної експертизи заявки.  
50. 10. Якщо заявка на видачу деклараційного патенту на винахід відповідає вимогам статті 12 цього Закону, заклад експертизи, за наявності документа про сплату відповідного збору за подання заявки, розпочинає проведення експертизи заявки на локальну новизну.  
51. При позитивному результаті експертизи на локальну новизну Установа надсилає заявнику рішення про видачу деклараційного патенту на винахід. У протилежному випадку заявнику надсилається рішення про відмову у видачі деклараційного патенту.  
52. 11. Якщо заявка на видачу деклараційного патенту на корисну модель відповідає вимогам статті 12 цього Закону, за наявності документа про сплату збору за подання заявки, заявнику надсилається рішення про видачу деклараційного патенту на корисну модель.  
53. 12. По закінченні 18 місяців від дати подання заявки на видачу патенту на винахід, а якщо заявлено пріоритет, то від дати її пріоритету, Установа публікує у своєму офіційному бюлетені визначені нею відомості про заявку за умови, що вона не відкликана, не вважається відкликаною або за нею не прийнято рішення про відмову у видачі патенту.  
54. За клопотанням заявника Установа публікує відомості про заявку раніше зазначеного строку.  
55. На вимогу заявника він не згадується у відомостях про заявку, що публікуються.  
56. Після публікації відомостей про заявку будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки у порядку, що визначається Установою.  
57. У разі виявлення в опублікованих відомостях очевидних помилок заявник має право звернутися до Установи з клопотанням про їх виправлення.  
58. Відомості про заявку на видачу деклараційного патенту на винахід (корисну модель) не публікуються.  
59. Відомості про заявки, щодо яких Державний експерт прийняв рішення про віднесення їх до державної таємниці, не публікуються.  
60. 13. За клопотанням будь-якої особи та за наявності документа про сплату збору за проведення кваліфікаційної експертизи заявки на видачу патенту на винахід проводиться зазначена експертиза, під час якої перевіряється відповідність заявленого винаходу умовам патентоздатності відповідно до статті 7 цього Закону.  
61. Заявник може подати зазначене клопотання протягом трьох років від дати подання заявки. Якщо це клопотання не надійде до Установи у встановлений строк, заявка вважається відкликаною  
62. Інша особа може подати зазначене клопотання після публікації відомостей про заявку на винахід, але не пізніше трьох років від дати подання заявки. При цьому вона не бере участі у вирішенні питань щодо заявки. Кваліфікаційна експертиза проводиться за умови сплати відповідного збору. Експертний висновок за результатами кваліфікаційної експертизи Установа надсилає цій особі.  
63. 14. Під час кваліфікаційної експертизи заявки на винахід Установа має право зажадати від заявника додаткові матеріали, без яких проведення експертизи неможливе, а також запропонувати змінити формулу винаходу.  
64. Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним запиту Установи зажадати від неї копії патентних матеріалів, що протиставлені заявці. Копії таких матеріалів надаються Установою заявнику протягом місяця.  
65. Додаткові матеріали повинні бути подані заявником протягом 2 місяців від дати одержання ним запиту або копій патентних матеріалів, що протиставлені заявці.  
66. Якщо заявник у встановлений строк не подасть матеріали на запит Установи або мотивоване клопотання щодо продовження цього строку, заявка вважається відкликаною.  
67. На додаткові матеріали в частині, що виходить за межі розкритої у поданій заявці суті винаходу, поширюється порядок, визначений частиною четвертою цієї статті.  
68. 15. Якщо порушення вимоги єдиності винаходу було встановлено на стадії кваліфікаційної експертизи заявки, то експертиза проводиться у порядку, встановленому частиною восьмою цієї статті щодо вимоги єдиності винаходу.  
69. 16. Якщо за результатами кваліфікаційної експертизи заявки буде визначено, що винахід, суть якого виражено у запропонованій заявником формулі, відповідає умовам патентоздатності, Установа надсилає заявнику рішення про видачу патенту на винахід. У протилежному випадку заявнику надсилається попереднє рішення про відмову в його видачі.  
70. Протягом 2 місяців від дати одержання попереднього рішення про відмову у видачі патенту заявник може внести зміни до матеріалів заявки, подати додаткові матеріали, які не виходять за межі розкритої в заявці суті винаходу.  
71. З урахуванням змін і додаткових матеріалів, поданих у зв'язку з одержанням заявником попереднього рішення про відмову у видачі патенту, Установа готує остаточний висновок про відповідність заявленого об'єкта вимогам патентоздатності і приймає рішення про видачу або про відмову у видачі патенту.  
72. Якщо протягом 2 місяців від дати одержання попереднього рішення про відмову у видачі патенту на винахід заявник не вніс зміни і не подав додаткові матеріали, Установа приймає рішення про відмову у видачі патенту на винахід.  
73. Рішення про видачу або про відмову у видачі патенту на винахід надсилається заявнику.  
74. 17. Заявник має право ознайомитися з усіма матеріалами, зазначеними в запиті або рішенні Установи. Копії патентних матеріалів, що їх зажадав заявник, Установа надсилає протягом місяця.  
75. 18. Перше повідомлення Установи заявникові щодо кваліфікаційної експертизи, яким може бути рішення про видачу патенту, попереднє рішення про відмову у видачі патенту чи вимога про необхідність надання додаткових матеріалів, без яких проведення експертизи неможливе, повинно бути надіслане не пізніше 18 місяців від дати початку проведення кваліфікаційної експертизи. Датою початку проведення кваліфікаційної експертизи вважається дата отримання Установою клопотання про її проведення, а якщо це клопотання було отримане Установою до завершення формальної експертизи, то дата завершення формальної експертизи.  
76. 19. Строки, передбачені для заявників частинами восьмою, тринадцятою, чотирнадцятою і шістнадцятою цієї статті, можуть бути продовжені Установою, але не більше ніж на 6 місяців. За продовження строку сплачується збір. Порядок подання клопотання про продовження строків встановлюється Установою.-  
77. 20. Якщо заявник у ході розгляду в Установі його заявки пропустив строк, передбачений частинами восьмою, тринадцятою, чотирнадцятою, шістнадцятою цієї статті, він може подати до Установи клопотання про поновлення пропущеного строку протягом 12 місяців від дати завершення пропущеного строку. Якщо заявник пропустив цей строк з поважних причин, то такий строк може бути поновлено. За поновлення пропущених строків сплачується збір.  
78. Стаття 22. Реєстрація патенту  
79. 1. На підставі рішення про видачу патенту (деклараційного патенту) на винахід чи деклараційного патенту на корисну модель та за наявності документа про сплату державного мита за його видачу Установа здійснює державну реєстрацію патенту (деклараційного патенту) на винахід чи деклараційного патенту на корисну модель, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості. Форма Реєстру та порядок його ведення визначається Установою.  
80. 2. Документ про сплату державного мита в розмірі та порядку, визначеному законодавством, має надійти до Установи протягом 3 місяців від дати надходження до заявника рішення про видачу патенту. Цей строк може бути продовжений до 6 місяців. За його продовження сплачується збір. Якщо документ про сплату державного мита не надійшов до Установи у визначений строк, реєстрація не проводиться, а заявка вважається відкликаною.  
81. 3. Після внесення до Реєстру відомостей щодо патенту (деклараційного патенту) на винахід та деклараційного патенту на корисну модель будь-яка особа має право ознайомитися з ними в установленому порядку.  
82. Ознайомлення з відомостями, внесеними до Реєстру, щодо патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід та деклараційного патенту на секретну корисну модель здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про державну таємницю ".  
83. Стаття 23. Публікації про видачу патенту  
84. 1. Одночасно з державною реєстрацією патенту (деклараційного патенту) на винахід чи деклараційного патенту на корисну модель Установа публікує у своєму офіційному бюлетені визначені нею відомості про видачу патенту (деклараційного патенту).  
85. 2. Не пізніше 3 місяців від дати опублікування відомостей про видачу патенту Установа публікує опис до патенту (деклараційного патенту), що містить формулу та опис винаходу (корисної моделі), а також креслення, на яке є посилання в описі винаходу (корисної моделі).  
86. 3. Після публікації відомостей про видачу патенту (деклараційного патенту) будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки у порядку, що визначається Установою.  
87. 4. Відомості про видачу патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід і деклараційного патенту на секретну корисну модель не публікуються.  
88. Стаття 24. Оскарження рішення стосовно заявки  
89. 1. Заявник має право оскаржити будь-яке рішення чи неприйняття рішення Установою стосовно заявки до суду.  
90. 2. Заявник може подати до Апеляційної палати заперечення на будь-яке рішення Установи стосовно заявки протягом 6 місяців від дати одержання ним рішення Установи чи копій патентних матеріалів, надісланих на його вимогу Установою.  
91. 3. Вимоги щодо умов подання до Апеляційної палати заперечення заявника проти рішення Установи встановлюються Установою.  
92. 4. За подання заявником до Апеляційної палати заперечення сплачується збір.  
93. 5. Заперечення заявника проти рішення Установи розглядається Апеляційною палатою протягом 4 місяців від дати його надходження.  
94. За результатами розгляду заперечення Апеляційна палата приймає рішення, що затверджується наказом Установи та надсилається заявнику.  
95. В місячний строк від дати прийняття рішення Апеляційної палати керівник Відомства може внести до неї протест на це рішення, який має бути розглянутий протягом місяця. Рішення Апеляційної палати, прийняте за протестом, є остаточним.  
96. 6. Рішення Апеляційної палати щодо заперечення заявника може бути оскаржене до суду.  
97. Стаття 26. Перетворення деклараційного патенту  
98. Абзаци перший і другий : Власник деклараційного патенту на винахід або його правонаступник з метою заміни деклараційного патенту на винахід на патент на винахід може подати клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи заявки, за якою видано деклараційний патент. Таке клопотання повинно надійти до Установи не пізніше трьох років від дати подання заявки, за якою видано деклараційний патент.  
99. Кваліфікаційну експертизу проводить уповноважений Установою заклад експертизи за умови сплати відповідного збору.  
100. Стаття 27. Розсекречування секретного винаходу (корисної моделі)  
101. Останнє речення частини третьої: У цьому випадку Установа вносить відповідні зміни до Реєстру, здійснює публікацію про видачу і видає патент (деклараційний патент) згідно із статтями 22, 23 і 25 цього Закону, за умови сплати відповідних зборів та державного мита.  
102. Стаття 28. Права, що випливають з патенту  
103. 8. Відомості про передачу права власності на винахід (корисну модель) на підставі договору або надання ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) на підставі ліцензійного договору вносяться до Реєстру у порядку, установленому Установою. Передача права або надання ліцензії вважаються дійсними стосовно будь-якої іншої особи, крім сторін договору, після внесення відомостей про це в Реєстр. За внесення відомостей в Реєстр сплачується збір.  
104. Абзац перший частини дев'ятої:  
105. 9. Власник патенту на винахід, деклараційного патенту на винахід, крім патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи деклараційного патенту на секретну корисну модель, має право подати до Установи для офіційної публікації заяву про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі). У цьому разі річний збір за підтримання чинності патенту зменшується на 50 відсотків починаючи з року, наступного за роком публікації такої заяви.  
106. Стаття 33. Визнання патенту недійсним  
107. 1. Патент після його видачі може бути визнано недійсним тільки у судовому порядку. 2. Патент може бути визнано недійсним повністю або частково у разі:  
108. а) невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону;  
109. б) наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці;  
110. в) порушення вимог частини другої статті 37 цього Закону.  
111. 3. При оскарженні до суду видачі деклараційного патенту на винахід (корисну модель) суд може визнати необхідним проведення кваліфікаційної експертизи для встановлення відповідності винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності.  
112. 4. Експертний висновок щодо відповідності винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності Установа надає будь-якій особі, яка за рішенням суду подала клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи і сплатила за її проведення встановлений збір.  
113. 5. При визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.  
114. 6. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати публікації відомостей про видачу патенту.  
115. Стаття 36. Державне мито і збори  
116. Розмір та порядок сплати державного мита за видачу патентів на винаходи (корисні моделі) визначається законодавством.  
117. Розмір передбачених цим Законом зборів, строки і порядок їх сплати визначаються Кабінетом Міністрів України.  
118. Кошти, одержані від сплати державного мита за видачу патентів, зараховуються до Державного бюджету України.  
119. Передбачені цим Законом збори за подання заявок, проведення їх експертиз тощо сплачуються на розрахункові рахунки уповноважених Установою закладів, що входять до державної системи охорони інтелектуальної власності і відповідно до їх спеціалізації виконують окремі завдання, що визначені цим Законом.  
120. Надходження від передбачених цим Законом зборів мають цільове призначення, і згідно з розпорядженнями Установи використовуються виключно для забезпечення розвитку та функціонування державної системи охорони інтелектуальної власності, зокрема, на виконання завдань, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності.  
121. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ  
122. 1. Заявки на видачу патентів України на винаходи строком дії п'ять років без проведення експертизи по суті (далі - патенти строком дії п'ять років), подані відповідно до Постанови Верховної Ради України від 23 грудня 1993 року "Про введення в дію Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" ( 3769-12 ), діловодство за якими не було завершено до 31 жовтня 1998 року, розглядаються Установою як заявки на видачу деклараційних патентів на винаходи.  
123. 2. За заявками на видачу патентів строком дії п'ять років, за якими до 31 жовтня 1998 року було прийнято рішення про видачу патенту, але не здійснено державну реєстрацію і публікацію відомостей про видачу патентів, Установа видає деклараційні патенти на винаходи і публікує відомості про їх видачу за умови сплати відповідного державного мита.  
124. Власники патентів на винаходи строком дії п'ять років можуть подавати клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи і перетворення патенту в порядку, встановленому для деклараційних патентів статтею 26 цього Закону.  
125. ІІ. Внести до Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 7, ст. 34 ) такі зміни:  
126. Стаття 1. Визначення  
127. Абзац другий: Установа - урядовий орган державного управління у сфері інтелектуальної власності";  
128. Абзаци чотирнадцятий - шістнадцятий:  
129. Апеляційна палата - колегіальний орган Установи для розгляду заперечень проти рішень Установи щодо набуття прав на об'єкти інтелектуальної власності;  
130. Заклад експертизи - уповноважений Установою заклад для розгляду і проведення експертизи заявок;  
131. Державна система охорони інтелектуальної власності - Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління Установи.  
132. Стаття 2. Повноваження Установи у сфері охорони прав на промислові зразки.  
133. 1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері правової охорони об'єктів промислової власності, зокрема промислових зразків. Установа є правонаступником ліквідованого Державного патентного відомства України щодо правовідносин, які випливають з цього Закону і міжнародних договорів України, та здійснює такі функції:  
134. організовує приймання заявок, проведення їх експертизи;  
135. видає патенти на промислові зразки, забезпечує їх державну реєстрацію;  
136. забезпечує опублікування офіційних відомостей про промислові зразки;  
137. представляє інтереси України з питань охорони прав на промислові зразки в міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства;  
138. приймає в установленому порядку нормативно-правові акти у межах своїх повноважень;  
139. здійснює міжнародне співробітництво в сфері інтелектуальної власності;  
140. організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері інтелектуальної власності;  
141. організовує науково-дослідні роботи з удосконалення законодавства та організації діяльності в сфері інтелектуальної власності;  
142. організовує освітню роботу з метою підготовки і забезпечення кваліфікованими кадрами державної системи охорони інтелектуальної власності;  
143. доручає закладам, що входять до державної системи охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації, виконувати окремі завдання, що визначені цим Законом, Положенням про Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності";  
144. виконує інші функції відповідно до Положення про неї, затвердженого в установленому порядку.  
145. 2. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України.  
146. Стаття 14. Експертиза заявки  
147. 1. Експертиза заявки проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону і встановлених Установою правил.  
148. Під час проведення експертизи заклад експертизи надсилає заявнику повідомлення, запити та висновки. При цьому висновки закладу експертизи набувають статусу рішення Установи після їх затвердження Установою.  
149. 2. Заявник має право з власної ініціативи чи на запрошення Установи особисто або через свого представника брати участь у розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи. Порядок участі заявника або його представника у розгляді зазначених питань визначається Установою.  
150. 3. Заявник має право з власної ініціативи вносити до заявки виправлення і уточнення. Ці виправлення і уточнення не враховуються, якщо вони надійшли до Установи після дати одержання заявником рішення про видачу патенту або про відхилення заявки.  
151. 4. Якщо заявником подано додаткові матеріали, то в процесі експертизи з'ясовується, чи не виходять вони за межі розкритої у поданій заявці суті промислового зразка.  
152. Додаткові матеріали виходять за межі розкритої у поданій заявці суті промислового зразка, якщо вони містять нові суттєві ознаки.  
153. Додаткові матеріали в частині, що виходять за межі розкритої у поданій заявці суті промислового зразка, не беруться до уваги під час розгляду заявки і можуть бути оформлені заявником як самостійна заявка.  
154. 5. Після встановлення дати подання заявки та за наявності документа про сплату збору проводиться формальна експертиза заявки, під час якої: визначається, чи належить об'єкт, що заявляється, до об'єктів, зазначених у пункті 2 статті 5 цього Закону;  
155. заявка перевіряється на відповідність вимогам статті 11 цього Закону;  
156. документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам.  
157. 6. Якщо заявка не відповідає вимогам статті 11 цього Закону або документ про сплату збору за подання заявки - встановленим вимогам, то про це повідомляється заявнику;  
158. При порушенні вимоги єдності промислового зразка заявнику пропонується повідомити, який промисловий зразок слід розглядати, і у разі необхідності внести уточнення до заявки. При цьому інші промислові зразки можуть бути оформлені окремими заявками.  
159. Для внесення змін до матеріалів надається два місяці від дати одержання заявником повідомлення закладу експертизи. Якщо за цей строк вимогу єдності не буде виконано, заклад експертизи проводить експертизу промислового зразка, зазначеного в описі першим. Якщо за цей же строк не будуть усунуті інші невідповідності і заявник не подасть мотивованого клопотання про його продовження, Установа надсилає заявнику рішення про відхилення заявки.  
160. 7. Якщо заявка відповідає вимогам статті 11 цього Закону та документ про сплату збору за подання заявки оформлено правильно, Установа надсилає заявнику рішення про видачу патенту.  
161. 8. Заявник має право ознайомитися з усіма матеріалами, зазначеними в запиті або рішенні Установи. Копії патентних матеріалів, затребуваних заявником, Установа надсилає протягом місяця.  
162. 9. Строки, передбачені цією статтею, пропущені заявником, можуть бути поновлені Установою за наявності поважних причин.  
163. Клопотання про поновлення строку має надійти до Установи протягом шести місяців від дати закінчення пропущеного строку.  
164. Стаття 16. Публікації про видачу патенту  
165. 1. На підставі рішення про видачу патенту на промисловий зразок та за наявності документа про сплату державного мита за видачу патенту Установа публікує у своєму офіційному бюлетені визначені ним відомості про видачу патенту.  
166. Якщо протягом трьох місяців від дати надходження до заявника рішення про видачу патенту документ про сплату державного мита за видачу патенту в розмірі та порядку, визначеному законодавством до Установи не надійшов, публікація не провадиться, а заявка вважається відкликаною.  
167. 2. Після публікації відомостей про видачу патенту будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки у порядку, що визначається Установою  
168. Стаття 17. Реєстрація патенту  
169. Стаття 19. Оскарження рішення стосовно заявки  
170. Заявник може оскаржити будь-яке рішення Установи стосовно заявки до Апеляційної палати протягом трьох місяців від дати одержання рішення Установи чи копій затребуваних патентних матеріалів.  
171. Заперечення проти рішення Установи стосовно заявки має бути розглянуто Апеляційною палатою протягом чотирьох місяців від дати його надходження в межах мотивів, викладених у запереченні.  
172. За результатами розгляду заперечення Апеляційна палата приймає рішення, що затверджується наказом Установи та надсилається заявнику.  
173. В місячний строк від дати прийняття рішення Апеляційної палати керівник Установи може внести до неї протест на це рішення, який має бути розглянутий протягом місяця. Рішення Апеляційної палати, прийняте за протестом, є остаточним.  
174. Заявник може оскаржити рішення Апеляційної палати у судовому порядку протягом шести місяців від дати одержання рішення.  
175. Стаття 20. Права, що випливають з патенту  
176. Частина шоста: 6. Відомості про передачу права власності на промисловий зразок на підставі договору або надання ліцензії на використання промислового зразка на підставі ліцензійного договору вносяться до Реєстру у порядку, встановленому Установою. Передача права або надання ліцензії вважаються дійсними стосовно будь-якої іншої особи, крім сторін договору, після внесення відомостей про це в Реєстр. За внесення відомостей в Реєстр сплачується збір.  
177. Стаття 25. Визнання патенту недійсним  
178. 1. Патент після його видачі може бути визнано недійсним тільки у судовому порядку. 2. Патент може бути визнано недійсним повністю або частково у разі:  
179. а) невідповідності запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності, визначеним цим Законом;  
180. б) наявності у сукупності суттєвих ознак промислового зразка ознак, яких не було у поданій заявці;  
181. в) порушення вимог пункту 2 статті 29 цього Закону.  
182. 3. При визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.  
183. 4. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати публікації відомостей про видачу патенту.  
184. Стаття 28. Державне мито і збори  
185. Розмір та порядок сплати державного мита за видачу патентів на промислові зразки визначається законодавством.  
186. Кошти, одержані від сплати державного мита за видачу патентів на промислові зразки зараховуються до Державного бюджету України.  
187. Розмір передбачених цим Законом зборів, строки і порядок їх сплати визначаються Кабінетом Міністрів України.  
188. Передбачені цим Законом збори за подання заявок, проведення їх експертиз тощо сплачуються на розрахункові рахунки уповноважених Установою закладів, що входять до державної системи охорони інтелектуальної власності і відповідно до їх спеціалізації виконують окремі завдання, що визначені цим Законом.  
189. Надходження від передбачених цим Законом зборів мають цільове призначення і згідно з розпорядженнями Установи використовуються виключно для забезпечення розвитку та функціонування державної системи охорони інтелектуальної власності, зокрема, на виконання завдань, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності.  
190. IIІ. Внести до Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1994, N 7, ст.36 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 751-XIV ( 751-14 ) від 16.06.99, ВВР, 1999, N 32, ст.266)  
191. Стаття 1. Визначення  
192. Абзац другий: Установа - урядовий орган державного управління у сфері інтелектуальної власності;  
193. Абзаци дванадцятий - чотирнадцятий:  
194. Апеляційна палата - колегіальний орган Установи для розгляду заперечень проти рішень Установи щодо набуття прав на об'єкти інтелектуальної власності;  
195. Заклад експертизи - уповноважений Установою заклад для розгляду і проведення експертизи заявок;  
196. Державна система охорони інтелектуальної власності - Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління Установи.  
197. Стаття 2. Повноваження Установи у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг  
198. 1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері правової охорони об'єктів промислової власності, зокрема знаків для товарів і послуг. Установа є правонаступником ліквідованого Державного патентного відомства України щодо правовідносин, які випливають з цього Закону і міжнародних договорів України, та здійснює такі функції:  
199. організовує приймання заявок, проведення їх експертизи;  
200. видає свідоцтва на знаки для товарів і послуг, забезпечує їх державну реєстрацію;  
201. забезпечує опублікування офіційних відомостей про знаки для товарів і послуг;  
202. представляє інтереси України з питань охорони прав на знаки для товарів і послуг в міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства;  
203. приймає в установленому порядку нормативно-правові акти у межах своїх повноважень;  
204. здійснює міжнародне співробітництво в сфері інтелектуальної власності;  
205. організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері інтелектуальної власності;  
206. організовує науково-дослідні роботи з удосконалення законодавства та організації діяльності в сфері інтелектуальної власності;  
207. організовує освітню роботу з метою підготовки і забезпечення кваліфікованими кадрами державну систему охорони інтелектуальної власності;  
208. доручає закладам, що входять до державної системи охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації, виконувати окремі завдання, що визначені цим Законом, Положенням про Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності;  
209. виконує інші функції відповідно до Положення про неї, затвердженого в установленому порядку.  
210. 2. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України.  
211. Стаття 10. Експертиза заявки  
212. 1. Експертиза заявки проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону і встановлених Установою правил.  
213. Під час проведення експертизи заклад експертизи надсилає заявнику повідомлення, запити та висновки. При цьому висновки закладу експертизи набувають статусу рішення Установи після їх затвердження Установою.  
214. 2. Заявник має право з власної ініціативи чи на запрошення Установи особисто або через свого представника брати участь у розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи. Порядок участі заявника або його представника у розгляді зазначених питань визначається Установою.  
215. 3. Заявник має право з власної ініціативи вносити до заявки виправлення і уточнення. Виправлення та уточнення не враховуються, якщо вони надійшли до Установи після дати одержання заявником рішення про реєстрацію знака або про відхилення заявки.  
216. 4. Якщо заявником подано додаткові матеріали, то в процесі експертизи з'ясовується, чи не виходять вони за межі розкритої у поданій заявці суті позначення та переліку вказаних у заявці товарів і послуг.  
217. Додаткові матеріали виходять за межі розкритої у поданій заявці суті позначення, якщо вони містять ознаки, які слід включити до позначення, що заявляється як знак.  
218. Додаткові матеріали в частині, що виходить за межі розкритої у поданій заявці суті позначення або доповнює перелік вказаних у заявці товарів і послуг, не враховуються під час розгляду заявки і можуть бути оформлені заявником як самостійна заявка.  
219. 5. Після встановлення дати подання заявки та за наявності документа про сплату збору за подання заявки проводиться формальна експертиза заявки, під час якої:  
220. заявка перевіряється на відповідність вимогам статті 7 цього Закону;  
221. документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам.  
222. 6. Якщо заявка не відповідає вимогам статті 7 цього Закону або документ про сплату збору за подання заявки - встановленим вимогам, то про це повідомляється заявнику.  
223. Для внесення змін до матеріалів надається два місяці від дати одержання заявником повідомлення. Якщо за цей строк невідповідності не будуть усунуті і заявник не подасть мотивованого клопотання про його продовження, Установа надсилає заявнику рішення про відхилення заявки.  
224. 7. Якщо заявка відповідає вимогам статті 7 цього Закону і документ про сплату збору за подання заявки оформлено правильно, заклад експертизи проводить експертизу заявки по суті, під час якої перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони.  
225. 8. Під час експертизи заявки по суті заклад експертизи має право зажадати від заявника додаткові матеріали, без яких проведення експертизи неможливе.  
226. Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним запиту закладу експертизи затребувати у нього копії матеріалів, що протиставлені заявці.  
227. Додаткові матеріали мають бути подані заявником протягом двох місяців від дати одержання ним запиту або копій матеріалів, що протиставлені заявці.  
228. Якщо заявник у встановлений строк не подасть матеріали на запит закладу експертизи або мотивоване клопотання про продовження цього строку, заявка вважається відкликаною.  
229. 9. На додаткові матеріали в частині, що виходить за межі розкритої у поданій заявці суті позначення, поширюється порядок, визначений пунктом 4 цієї статті.  
230. 10. Якщо за результатами експертизи заявки по суті буде визначено, що позначення відповідає умовам надання правової охорони, Установа надсилає заявнику рішення про реєстрацію знака.  
231. У противному разі заявнику надсилається рішення про відхилення заявки.  
232. 11. Заявник має право ознайомитися з усіма матеріалами, зазначеними в запиті або рішенні Установи. Копії матеріалів, що затребував заявник, надсилаються протягом місяця.  
233. 12. Строки, передбачені цією статтею (крім визначених пунктом 8), пропущені заявником, можуть бути поновлені Установою за наявності поважних причин.  
234. Клопотання про поновлення строку має надійти до Установи протягом шести місяців від дати закінчення пропущеного строку.  
235. Стаття 12. Публікації про видачу свідоцтва  
236. 1. На підставі рішення про реєстрацію знака та за наявності документа про сплату державного мита за видачу свідоцтва Установа публікує у своєму офіційному бюлетені визначені ним відомості про видачу свідоцтва.  
237. Якщо протягом трьох місяців від дати надходження до заявника рішення про видачу свідоцтва документ про сплату державного мита за видачу свідоцтва в розмірі та порядку, визначеному законодавством, до Установи не надійшов, публікація не провадиться, а заявка вважається відкликаною.  
238. 2. Після публікації відомостей про видачу свідоцтва будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки у порядку, що визначається Установою.  
239. Стаття 13. Реєстрація свідоцтва  
240. Стаття 15. Оскарження рішення стосовно заявки  
241. Заявник може оскаржити будь-яке рішення Установи стосовно заявки до Апеляційної палати протягом трьох місяців від дати одержання рішення Установи чи копій затребуваних матеріалів.  
242. Заперечення проти рішення Установи стосовно заявки має бути розглянуто Апеляційною палатою протягом чотирьох місяців від дати його надходження в межах мотивів, викладених у запереченні.  
243. За результатами розгляду заперечення Апеляційна палата приймає рішення, що затверджується наказом Установи та надсилається заявнику.  
244. В місячний строк від дати прийняття рішення Апеляційної палати керівник Установи може внести до неї протест на це рішення, який має бути розглянутий протягом місяця. Рішення Апеляційної палати, прийняте за протестом, є остаточним.  
245. Заявник може оскаржити рішення Апеляційної палати у судовому порядку протягом шести місяців від дати одержання рішення.  
246. Стаття 16. Права, що випливають із свідоцтва  
247. Частина перша: 1. Права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки.  
248. Частина шоста  
249. 6. Відомості про передачу права власності на знак на підставі договору або надання ліцензії на підставі ліцензійного договору вносяться до Реєстру у порядку, встановленому Установою. Передача права або надання ліцензії вважаються дійсними стосовно будь-якої іншої особи, крім сторін договору, після внесення відомостей про це в Реєстр. За внесення відомостей в Реєстр сплачується збір.  
250. Стаття 19. Визнання свідоцтва недійсним  
251. 1. Свідоцтво після його видачі може бути визнано недійсним тільки у судовому порядку.  
252. 2. Свідоцтво може бути визнано недійсним повністю або частково у разі:  
253. а) невідповідності зареєстрованого знака умовам  
254. надання правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці.  
255. 3. При визнанні свідоцтва чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.  
256. 4. Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.  
257. Стаття 23. Державне мито і збори  
258. Розмір та порядок сплати державного мита за видачу свідоцтв на знаки для товарів і послуг визначається законодавством.  
259. Кошти, одержані від сплати державного мита за видачу свідоцтв на знаки для товарів і послуг, зараховуються до Державного бюджету України  
260. Розмір передбачених цим Законом зборів, строки і порядок їх сплати визначаються Кабінетом Міністрів України.  
261. Передбачені цим Законом збори за подання заявок, проведення їх експертиз тощо сплачуються на розрахункові рахунки уповноважених Установою закладів, що входять до державної системи охорони інтелектуальної власності і відповідно до їх спеціалізації виконують окремі завдання, що визначені цим Законом.  
262. Надходження від передбачених цим Законом зборів мають цільове призначення і згідно з розпорядженнями Установи використовуються виключно для забезпечення розвитку та функціонування державної системи охорони інтелектуальної власності, зокрема, на виконання завдань, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності.  
263. IV. Внести до Закону України "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 8, ст. 28) такі зміни:  
264. Стаття 1. Визначення термінів  
265. Абзаци другий - третій:  
266. Установа - урядовий орган державного управління у сфері інтелектуальної власності;  
267. Апеляційна палата - колегіальний орган Установи для розгляду заперечень проти рішень Установи щодо набуття прав на об'єкти інтелектуальної власності;  
268. Абзац п'ятнадцятий:  
269. Державна система охорони інтелектуальної власності - Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління Установи.  
270. Стаття 2. Повноваження Установи у сфері охорони прав на топографії ІМС  
271. 1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері правової охорони об'єктів промислової власності, зокрема винаходів і корисних моделей. Установа є правонаступником ліквідованого Державного патентного відомства України щодо правовідносин, які випливають з цього Закону і міжнародних договорів України, та здійснює такі функції:  
272. організовує приймання заявок та проведення їх експертизи;  
273. видає свідоцтва на топографії ІМС, здійснює їх державну реєстрацію;  
274. забезпечує опублікування офіційних відомостей про зареєстровану топографію ІМС;  
275. представляє інтереси України з питань охорони прав на топографії інтегральних мікросхем в міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства;  
276. приймає в установленому порядку нормативно-правові акти у межах своїх повноважень;  
277. здійснює міжнародне співробітництво в сфері інтелектуальної власності;  
278. організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері інтелектуальної власності;  
279. організовує науково-дослідні роботи з удосконалення законодавства та організації діяльності в сфері інтелектуальної власності;  
280. організовує освітню роботу з метою підготовки і забезпечення кваліфікованими кадрами державну систему охорони інтелектуальної власності;  
281. доручає закладам, що входять до державної системи охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації, виконувати окремі завдання, що визначені цим Законом, Положенням про Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності;  
282. виконує інші функції відповідно до Положення про неї, затвердженого в установленому порядку.  
283. Стаття 4. Умови надання правової охорони на топографію IMC  
284. Частина третя.  
285. 3. Виключне право на використання топографії IMC засвідчується свідоцтвом, яке підтверджує реєстрацію топографії IMC. Свідоцтво діє десять років від дати подання заявки до Установи або від дати першого використання топографії IMC за умови, що від цієї дати до дати подачі заявки до Установи пройшло не більше ніж два роки.  
286. Дія реєстрації припиняється достроково в разі визнання такої реєстрації недійсною відповідно до статті 20 цього Закону. За реєстрацію топографії IMC та видачу свідоцтва сплачується державне мито  
287. Стаття 11. Експертиза заявки на реєстрацію топографії IMC  
288. 1. Експертиза заявки проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону і встановлених Установою правил.  
289. Під час проведення експертизи заклад експертизи надсилає заявнику повідомлення, запити та висновки. При цьому висновки закладу експертизи набувають статусу рішення Установи після їх затвердження Установою.  
290. 2. Після встановлення дати подання заявки та за наявності документа про сплату державного мита за реєстрацію топографії IMC заклад експертизи в тримісячний строк проводить експертизу заявки за формальними ознаками, під час якої:  
291. визначається належність об'єкта, що заявляється, до об'єктів, зазначених у пункті 2 статті 4 цього Закону;  
292. заявка перевіряється на відповідність вимогам статті 9 цього Закону;  
293. документ про сплату збору за реєстрацію топографії IMC перевіряється на відповідність установленим вимогам.  
294. Якщо в результаті експертизи за формальними ознаками встановлено, що:  
295. об'єкт, який заявляється, не належить до об'єктів, зазначених у пункті 2 статті 4 цього Закону;  
296. заявка відповідає вимогам статті 9 цього Закону;  
297. документ про сплату державного мита за реєстрацію топографії IMC відповідає встановленим вимогам, то Установа приймає рішення про реєстрацію заявленої топографії IMC і повідомляє про це заявника.  
298. 3. Якщо заявка не відповідає вимогам статті 9 цього Закону або документ про сплату державного мита - встановленим вимогам, то про це повідомляється заявнику.  
299. Для внесення змін до матеріалів заявки надається три місяці від дати відправлення заявнику повідомлення. Якщо за цей строк не будуть усунуті невідповідності і заявник не подасть мотивованого клопотання про його продовження, заклад експертизи надсилає заявнику рішення про відмову в реєстрації.  
300. У разі вчасного одержання закладом експертизи виправлених (змінених) матеріалів строк проведення експертизи заявки за формальними ознаками продовжується на три місяці від дати одержання закладом експертизи цих матеріалів.  
301. 4. Якщо під час проведення експертизи заявки за формальними ознаками буде встановлено, що заявлений об'єкт не належить до об'єктів, що охороняються, заклад експертизи повідомляє про це заявника, заявка при цьому вважається відхиленою.  
302. 5. При відмові в реєстрації топографії IMC (відхиленні заявки) надані заявником Установі матеріали, що ідентифікують топографію IMC, і зразки IMC, що включають дану топографію, зберігаються протягом року від дати винесення рішення про відмову в реєстрації. Після цього строку на вимогу заявника ці матеріали повертаються заявнику, а при відсутності такої вимоги - вони знищуються.  
303. 6. У разі перегляду умов угоди щодо складу авторів за спільним клопотанням осіб, які фактично є авторами даної топографії, але в заявці авторами не зазначені, до відповідних документів у встановленому порядку вносяться зміни.  
304. 7. Експертиза заявки на реєстрацію топографії IMC по суті полягає у перевірці відповідності цієї топографії IMC умовам охороноздатності згідно зі статтею 5 цього Закону і проводиться на вимогу Апеляційної палати чи суду після подання будь-якою особою до Апеляційної палати чи до суду згідно зі статтею 20 цього Закону заперечення проти реєстрації топографії IMC.  
305. Особа, заінтересована у проведенні експертизи заявки по суті з метою визнання реєстрації недійсною, направляє Установі заяву та документ про сплату збору за проведення експертизи по суті  
306. Стаття 15. Оскарження рішення стосовно заявки  
307. Заявник може оскаржити будь-яке рішення Установи стосовно заявки до Апеляційної палати протягом трьох місяців від дати одержання рішення Установи.  
308. Оскарження заявником рішення Установи має бути розглянуто Апеляційною палатою протягом чотирьох місяців від дати його надходження.  
309. За результатами розгляду заперечення Апеляційна палата приймає рішення, що затверджується наказом Установи та надсилається заявнику.  
310. В місячний строк від дати прийняття рішення Апеляційної палати керівник Установи може внести до неї протест на це рішення, який має бути розглянутий протягом місяця. Рішення Апеляційної палати, прийняте за протестом, є остаточним  
311. Рішення Апеляційної палати заявник може оскаржити у судовому порядку протягом шести місяців від дати одержання рішення.  
312. Оскарження рішення Установи після трьох місяців від дати його одержання може бути здійснене тільки в судовому порядку.  
313. Стаття 16. Права, що випливають з реєстрації топографії IMC  
314. Частина п'ята: 5. Відомості про передачу права власності на топографію ІМС на підставі договору або надання ліцензії на підставі ліцензійного договору вносяться до Реєстру у порядку, встановленому Установою. Передача права або надання ліцензії вважаються дійсними стосовно будь-якої іншої особи, крім сторін договору, після внесення відомостей про це в Реєстр. За внесення відомостей в Реєстр сплачується збір.  
315. Стаття 20. Визнання реєстрації топографії ІМС недійсною  
316. 1. Реєстрація топографії ІМС може бути визнана недійсною тільки у судовому порядку.  
317. 2. Реєстрація топографії ІМС може бути визнана недійсною у разі:  
318. а) невідповідності зареєстрованої топографії умовам охороноздатності, визначеним статтею 5 цього Закону;  
319. б) порушення вимог пункту 2 статті 24 цього Закону.  
320. 3. При визнанні реєстрації топографії ІМС недійсною Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.  
321. 4. Реєстрація топографії ІМС, визнана недійсною, вважається такою, що не набрала чинності від дати реєстрації топографії ІМС.  
322. Стаття 23. Державне мито і збори.  
323. Розмір та порядок сплати державного мита за реєстрацію топографій ІМС визначається законодавством.  
324. Кошти, одержані від сплати державного мита за реєстрацію топографій ІМС, зараховуються до Державного бюджету України.  
325. Розмір передбачених цим Законом зборів, строки і порядок їх сплати визначаються Кабінетом Міністрів України.  
326. Передбачені цим Законом збори за подання заявок, проведення їх експертиз тощо сплачуються на розрахункові рахунки уповноважених Установою закладів, що входять до державної системи охорони інтелектуальної власності і відповідно до їх спеціалізації виконують окремі завдання, що визначені цим Законом.  
327. Надходження від передбачених цим Законом зборів мають цільове призначення і згідно з розпорядженнями Установи використовуються виключно для забезпечення розвитку та функціонування державної системи охорони інтелектуальної власності, зокрема, на виконання завдань, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності.  
328. V. Внести до Закону України " Про охорону прав на зазначення походження товарів " (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 32, ст.) такі зміни:  
329. Стаття 1. Визначення термінів  
330. Абзаци другий - третій:  
331. Установа - урядовий орган державного управління у сфері інтелектуальної власності;  
332. Апеляційна палата - колегіальний орган Установи для розгляду заперечень проти рішень Установи щодо набуття прав на об'єкти інтелектуальної власності;  
333. Абзаци двадцять другий - двадцять третій:  
334. Заклад експертизи - уповноважений Установою заклад для розгляду і проведення експертизи заявок;  
335. Державна система охорони інтелектуальної власності - Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління Установи.  
336. Стаття 3. Повноваження Установи у сфері охорони прав на зазначення походження товарів  
337. 1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері правової охорони об'єктів промислової власності, зокрема прав на зазначення походження товарів. Установа є правонаступником ліквідованого Державного патентного відомства України щодо правовідносин, які випливають з цього Закону і міжнародних договорів України, та здійснює такі функції:  
338. організовує приймання заявок, проведення їх експертизи;  
339. видає свідоцтва, здійснює державну реєстрацію зазначень походження товарів та/або права на їх використання;  
340. забезпечує опублікування офіційних відомостей про зазначення походження товарів;  
341. представляє інтереси України з питань охорони прав на зазначення походження товарів в міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства;  
342. приймає в установленому порядку нормативно-правові акти у межах своїх повноважень;  
343. розробляє та затверджує в установленому порядку нормативні акти з питань інтелектуальної власності;  
344. здійснює міжнародне співробітництво в сфері інтелектуальної власності;  
345. організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері інтелектуальної власності;  
346. організовує науково-дослідні роботи з удосконалення законодавства та організації діяльності в сфері інтелектуальної власності;  
347. організовує освітню роботу з метою підготовки і забезпечення кваліфікованими кадрами державну систему охорони інтелектуальної власності;  
348. доручає закладам, що входять до державної системи охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації, виконувати окремі завдання, що визначені цим Законом, Положенням про Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності;  
349. виконує інші функції відповідно до Положення про неї, затвердженого в установленому порядку.  
350. 2. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України.  
351. Стаття 11. Експертиза заявки  
352. 1. Експертиза заявки проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону і встановлених Установою правил.  
353. Під час проведення експертизи заклад експертизи надсилає заявнику повідомлення, запити та висновки. При цьому висновки закладу експертизи набувають статусу рішення Установи після їх затвердження Установою.  
354. 2. Заявник має право особисто або через свого представника брати участь у розгляді питань, що виникають під час проведення експертизи. Порядок участі заявника або його представника у розгляді зазначених питань визначається Установою.  
355. 3. Під час проведення експертизи за ініціативою заявника до заявки можуть бути внесені виправлення очевидних помилок і уточнення опису основних характеристик товару або меж географічного місця походження товару.  
356. 4. Експертиза заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на використання вже зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару встановлює відповідність наведених у заявці даних положенням статей 7, 8 і 9 цього Закону.  
357. 5. У ході експертизи заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару здійснюється перевірка цього зазначення стосовно видових назв, внесених до Переліку видових назв товарів.  
358. Перелік видових назв товарів формується Установою на підставі Положення про Перелік видових назв товарів, затвердженого Кабінетом Міністрів України.  
359. Якщо заявлена на реєстрацію назва місця походження товару або заявлене на реєстрацію географічне зазначення походження товару міститься у Переліку видових назв товарів, то заявнику надсилається рішення про відмову в реєстрації.  
360. 6. Під час проведення експертизи заклад експертизи має право зажадати від заявника додаткові матеріали, без яких проведення експертизи неможливе.  
361. Додаткові матеріали на запит експертизи мають бути надані протягом трьох місяців від дати отримання запиту. Протягом зазначеного строку заявник може подати заяву про продовження строку для відповіді або поновлення пропущеного строку відповіді на запит.  
362. За продовження строку для відповіді або поновлення пропущеного строку для відповіді на запит експертизи сплачується збір.  
363. Якщо заявник порушив встановлений строк або залишив запит без відповіді, заявка вважається відкликаною.  
364. 7. Якщо за результатами експертизи Установа дійшла висновку, що заявлене позначення не відповідає умовам надання правової охорони назви місця походження товару чи географічного зазначення походження товару або заявнику не може бути надано право на використання раніше зареєстрованої назви місця походження товару чи раніше зареєстрованого географічного зазначення походження товару, то Установа приймає рішення про відмову в реєстрації.  
365. Рішення про відмову в реєстрації надсилається заявникові.  
366. 8. Якщо за результатами експертизи Установа дійшла висновку, що заявка відповідає вимогам, передбаченим статтями 7, 8 і 9 цього Закону, відомості про заявку публікуються в офіційному бюлетені Установа.  
367. Публікація повинна містити:  
368. відомості про заявника (заявників);  
369. назву товару, яка містить заявлену на реєстрацію назву місця походження товару чи географічне зазначення походження товару;  
370. межі географічного місця, з яким пов'язуються особливі властивості, певні якості або інші характеристики товару;  
371. опис основних особливих властивостей, певних якостей, репутації або інших характеристик товару;  
372. умови використання кваліфікованого зазначення походження товару на етикетці та при маркуванні товару.  
373. Публікація може містити й інші відомості, що визначаються Установою.  
374. 9. Після опублікування офіційних відомостей про заявку на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки в порядку, що визначається Установою.  
375. 10. Протягом шести місяців від дати опублікування офіційних відомостей про заявку будь-яка особа може подати до Установи заперечення проти реєстрації заявленої назви місця походження товару або заявленого географічного зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого відповідного кваліфікованого зазначення походження товару.  
376. За подання заперечення сплачується збір. Якщо збір не сплачено, заперечення вважається не поданим.  
377. 11. Установа надсилає заявнику копію поданого заперечення та відомості про особу, яка подала це заперечення. Заявник протягом двох місяців від дати одержання копії заперечення повинен надіслати Установі обгрунтовану відповідь на заперечення або подати заяву про продовження встановленого строку для відповіді. За подання заяви про продовження строку для відповіді сплачується збір. Якщо збір не сплачено, строк для надання відповіді не продовжується.  
378. Якщо у встановлений строк відповідь заявника на заперечення до Установи надійшла, заперечення розглядається у встановленому порядку на підставі наявних матеріалів.  
379. 12. Установа розглядає заперечення та відповідь на нього протягом двох місяців від дня завершення строку, встановленого для відповіді.  
380. Заявник та особа, яка подала заперечення, мають право брати участь у його розгляді.  
381. 13. Установа у двомісячний строк повідомляє заявника у письмовій формі про своє рішення щодо заперечення.  
382. 14. У разі відсутності заперечень або визнання їх необгрунтованими Установа приймає рішення про реєстрацію та повідомляє про це заявника.  
383. Якщо розглянуті заперечення визнано слушними, Установа приймає рішення про відмову в реєстрації даного кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого даного кваліфікованого зазначення походження товару, про що повідомляє заявника.  
384. Рішення про відмову в реєстрації публікується в офіційному бюлетені Установи.  
385. 15. Заявник має право ознайомитися з усіма матеріалами, зазначеними в запиті або рішенні Установи. Копії матеріалів Установа надсилає протягом місяця з дня подання запиту.  
386. Стаття 13. Оскарження рішення Установи стосовно заявки  
387. Частина третя:  
388. 3. Скарга на рішення Установи стосовно заявки має бути розглянута Апеляційною палатою не пізніше трьох місяців від дня одержання скарги.  
389. За результатами розгляду заперечення Апеляційна палата приймає рішення, що затверджується наказом Установи та надсилається заявнику.  
390. В місячний строк від дати прийняття рішення Апеляційної палати керівник Установи може внести до неї протест на це рішення, який має бути розглянутий протягом місяця. Рішення Апеляційної палати, прийняте за протестом, є остаточним.  
391. Стаття 15. Видача свідоцтва на право використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару  
392. Частини перша - друга:  
393. 1. Свідоцтво про реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару видається Установою протягом місяця від дати реєстрації цього зазначення або від дати внесення до Реєстру відомостей щодо осіб, яким надано право на використання раніше зареєстрованого цього кваліфікованого зазначення походження товару за умови сплати державного мита в розмірі та порядку, визначеному законодавством.  
394. 2. Форма і зміст свідоцтва встановлюються Установою.  
395. Стаття 22. Порядок визнання недійсними та припинення дії реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на його використання.  
396. 1. Визнання реєстрації та відповідного свідоцтва недійсними провадиться тільки у судовому порядку.  
397. 2. Будь-яка особа має право звернутися до суду з позовом про визнання недійсними реєстрації та свідоцтва або про припинення їх дії, про уточнення описаних у Реєстрі характеристик товару чи уточнення відповідності кваліфікованого зазначення походження товару його географічному місцю, а також про визнання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару видовою назвою.  
398. 3. На підставі рішення суду Установа вносить відповідні зміни до Реєстру чи Переліку видових назв товарів, про що публікується в офіційному бюлетені Установи.  
399. Стаття 26. Державне мито і збори  
400. Розмір та порядок сплати державного мита за видачу свідоцтв визначаються законодавством.  
401. Кошти, одержані від сплати державного мита за видачу свідоцтв, зараховуються до Державного бюджету України.  
402. Розмір передбачених цим Законом зборів, строки і порядок їх сплати визначаються Кабінетом Міністрів України.  
403. Передбачені цим Законом збори за подання заявок, проведення їх експертиз тощо сплачуються на розрахункові рахунки уповноважених Установою закладів, що входять до державної системи охорони інтелектуальної власності і відповідно до їх спеціалізації виконують окремі завдання, що визначені цим Законом.  
404. Надходження від передбачених цим Законом зборів мають цільове призначення і згідно з розпорядженнями Установи використовуються виключно для забезпечення розвитку та функціонування державної системи охорони інтелектуальної власності, зокрема, на виконання завдань, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності.  
405. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
406. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
407. 2. Кабінету Міністрів України:  
408. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;  
409. забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.