Кількість абзаців - 98 Розмітка (ліва колонка)


Про імміграцію (Друге читання)

0. Проект ЗАКОН УКРАЇНИ Про імміграцію  
1. Цей Закон визначає умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства.  
2. Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
3. Стаття 1. Основні поняття  
4. Імміграція - це прибуття в Україну в установленому порядку іноземців або осіб без громадянства для постійного проживання.  
5. Іммігрант - іноземець або особа без громадянства, яка прибуває в Україну для постійного проживання.  
6. Квота імміграції - гранична кількість іноземців або осіб без громадянства, які отримують дозвіл на імміграцію протягом календарного року. Квота імміграції для постійного проживання встановлюється Кабінетом Міністрів України на кожний календарний рік.  
7. Дозвіл на імміграцію - документ, що надає право іноземцям або особам без громадянства на в'їзд в Україну для постійного проживання.  
8. Посвідка на проживання - документ, що надає право іноземцям або особам без громадянства на постійне проживання в Україні.  
9. Стаття 2. Законодавство про імміграцію в Україну  
10. Імміграція в Україну регулюється Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.  
11. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлюються інші правила, відмінні від законодавства України, застосовуються правила міжнародного договору.  
12. Стаття 3. Правовий статус іммігранта  
13. Правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, Законом України "Про правовий статус іноземців в Україні" та іншими законодавчими актами України.  
14. Розділ II. ПОРЯДОК ВИДАЧІ ДОЗВОЛУ НА ІММІГРАЦІЮ ТА ПОСВІДКИ НА ПРОЖИВАННЯ  
15. Стаття 4. Повноваження органів, що забезпечують виконання законодавства про імміграцію  
16. Центральний орган виконавчої влади у справах міграції видає дозвіл на імміграцію в Україну, скасовує у випадках, передбачених цим Законом, дозвіл на імміграцію, веде централізований облік осіб, що іммігрують, взаємодіє з іншими органами державної влади у вирішенні всіх питань, що стосуються імміграції.  
17. Органи міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають клопотання про видачу дозволу на імміграцію в Україну.  
18. Органи служби громадянства та реєстрації фізичних осіб в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі видають та вилучають у випадках, передбачених цим Законом, іноземцям або особам без громадянства посвідки на проживання на території України.  
19. Центральний орган виконавчої влади у сфері внутрішніх справ та його органи на місцях в межах своєї компетенції вживають заходів для виявлення серед осіб, які порушили клопотання про видачу дозволу на імміграцію, таких, яким дозвіл не надається відповідно до статті 8 цього Закону, здійснюють видворення іммігрантів у випадках, передбачених законодавством України.  
20. Центральний орган виконавчої влади у галузі закордонних справ через дипломатичні представництва і консульські установи України за кордоном приймає клопотання про надання дозволу на імміграцію в Україну.  
21. Інші державні органи в межах наданої їм компетенції забезпечують виконання законодавства про імміграцію.  
22. Стаття 5. Порядок подання клопотання про видачу дозволу на імміграцію  
23. За межами України іноземці або особи без громадянства подають клопотання про видачу дозволу на імміграцію в Україну для постійного проживання до дипломатичних представництв і консульських установ України за кордоном.  
24. Клопотання про видачу дозволу на імміграцію в Україну для постійного проживання подається повнолітніми та дієздатними іноземцями або особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, до органу міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.  
25. Якщо іноземці або особи без громадянства, які клопочуться про видачу дозволу на імміграцію в Україну, проживають в державі, де дипломатичні представництва та консульські установи України відсутні, клопотання надсилаються поштою безпосередньо до центрального органу виконавчої влади у справах міграції.  
26. Разом з клопотанням про видачу дозволу на імміграцію для постійного проживання в Україні подаються документи:  
27. 1) заява-анкета встановленого зразка;  
28. 2) три фотокартки;  
29. 3) копія документа, що посвідчує особу;  
30. 2) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб;  
31. 3) довідка про стан здоров'я із зазначенням відсутності інфекційних захворювань, перелік яких визначається Міністерством охорони здоров'я;  
32. 4) довідка про відсутність судимості, не перебування під слідством та судом;  
33. 5) копії документів про освіту та кваліфікацію, що підтверджують спеціальність (професію);  
34. 6) документ, що підтверджує сплату державного мита (консульського збору) за оформлення дозволу на імміграцію для постійного проживання;  
35. Крім цих документів іноземці або особи без громадянства, зазначені в пунктах 1, 2, 4, 6 частини першої статті 7 подають документ, що підтверджує наявність родичів в Україні та ступінь родинних зв'язків, а зазначені у пунктах 4, 6 частини першої статті 7 також документ встановленого зразка, в якому родичі іноземців або осіб без громадянства, які подали клопотання про видачу дозволу на імміграцію, не заперечують проти імміграції і гарантують надання цим іноземцям або особам без громадянства фінансової підтримки на рівні не менше прожиткового мінімуму.  
36. Іноземці або особи без громадянства, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 7 цього Закону подають документи, що підтверджують підтримку їхнього клопотання центральним органом виконавчої влади з питань праці і соціальної політики;  
37. Іноземці або особи без громадянства, зазначені у пункті 3 частини другої статті 7 цього Закону, подають документ про інвестування в економіку України.  
38. У разі необхідності перевірки наявності підстав, за яких відповідно до статті 8 цього Закону дозвіл на імміграцію в Україну не надається, центральний орган виконавчої влади у справах міграції має право вимагати також інші необхідні документи.  
39. Клопотання про видачу дозволу на імміграцію для постійного проживання подається особисто усіма повнолітніми членами сім'ї іноземця або особи без громадянства. Неповнолітні діти можуть іммігрувати в Україну для постійного проживання лише разом з батьками, або особами, які їх замінюють, за їхнім клопотанням.  
40. Якщо іммігрує один батько (мати), якого (яку) супроводжує неповнолітня дитина, він (вона) повинні подати завірене в нотаріальному порядку заяву чоловіка (дружини) про те, що він (вона) не заперечує проти проживання дітей разом з батьком (матір'ю) іммігранта; у випадку відсутності такої згоди батько (мати) повинен подати судове рішення відповідної держави про залишення дітей при цьому батькові (матері).  
41. У разі неподання іноземцем або особою без громадянства всіх необхідних документів, заява про видачу дозволу на імміграцію в Україну для постійного проживання не приймається.  
42. Стаття 6. Розгляд клопотання про видачу дозволу на імміграцію для постійного проживання  
43. Дипломатичне представництво або консульська установа України за кордоном, орган міграційної служби, які прийняли клопотання про видачу дозволу на імміграцію в Україну, протягом тижня надсилають її до центрального органу виконавчої влади у справах міграції.  
44. Рішення про видачу дозволу на імміграцію для постійного проживання приймається центральним органом виконавчої влади у справах міграції не пізніше трьох місяців, а у разі подання клопотання через дипломатичні представництва або консульські установи України - не пізніше чотирьох місяців з дня його подання.  
45. Дозвіл на імміграцію є підставою для оформлення відповідною консульською установою України за кордоном візи для в'їзду в Україну.  
46. У разі відмови центрального органу виконавчої влади у справах міграції видати дозвіл на імміграцію в Україну це рішення може бути оскаржено іноземцями або особами без громадянства до суду.  
47. Стаття 7. Порядок видачі дозволу на імміграцію  
48. Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається:  
49. - одному з подружжя, дітям і батькам громадян України;  
50. - іноземцям або особам без громадянства, які мають на своєму утриманні громадянина України, або які перебувають на утриманні громадянина України;  
51. - особам, які народилися або постійно проживали на території України, а також їхнім нащадкам (дітям, онукам, правнукам);  
52. - батькам, чоловіку (дружині) іммігранта, його дітям у віці до 18 років чи повнолітнім недієздатним особам, які знаходяться під опікою іммігранта;  
53. - іноземцям або особам без громадянства, яким відповідно до законів України надано притулок чи статус біженця;  
54. - членам сімей іноземців або осіб без громадянства, яким надано притулок в Україні.  
55. Дозвіл на імміграцію для постійного проживання в межах квот імміграції надається:  
56. - видатним діячам науки та мистецтва, прибуття яких відповідає інтересам України;  
57. - висококваліфікованим спеціалістам-технікам і робітникам, в яких відчувається гостра необхідність підприємств господарського комплексу України. Перелік відповідних спеціальностей щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України;  
58. - іноземцям або особам без громадянства, які інвестували грошима в економіку України не менше 100 (ста) тисяч доларів США за встановленим Кабінетом Міністрів України порядком;  
59. - іншим іноземцям або особам без громадянства, якщо квота імміграції залишилася невикористаною.  
60. Дозвіл на імміграцію надається в порядку надходження клопотань. Якщо кількість клопотань перевищує встановлену на календарний рік квоту, дозволи за ними надаються в межах квоти наступного року.  
61. Стаття 8. Підстави для відмови у видачі дозволу на імміграцію  
62. Дозвіл на імміграцію не видається:  
63. - іноземцям або особам без громадянства, які становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, чи діяльність яких може негативно позначитися на моральності населення України;  
64. - іноземцям або особам без громадянства, які вчинили діяння, які відповідно до законодавства України визнаються злочинними і за які вони були засуджені до позбавлення волі на строк більше одного року;  
65. - іноземцям або особам без громадянства, які розшукуються у зв'язку із скоєнням тяжкого умисного злочину, чи проти яких порушено кримінальну справу, або які скоїли злочин проти миру та людяності;  
66. - хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД, бацилярний туберкульоз, інші інфекційні захворювання, перелік яких визначений Міністерством охорони здоров'я України;  
67. - іноземцям або особам без громадянства, які через фізичний чи психічний стан здоров'я не можуть забезпечити своє утримання і догляд за собою та не мають опікунів в Україні;  
68. - хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію;  
69. - іноземцям або особам без громадянства, які в клопотанні на одержання дозволу зазначили зазнаки неправдиві відомості чи подали підроблені документи;  
70. - іноземцям або особам без громадянства, яким заборонено в'їзд на територію України;  
71. - в інших випадках, передбачених законами України.  
72. Стаття 9. Порядок в'їзду іммігрантів в Україну і видачі посвідки на проживання  
73. Іноземці або особи без громадянства, які іммігрують в Україну для постійного проживання, в'їжджають на її територію в порядку, передбаченому законодавством України.  
74. Після прибуття в Україну для постійного проживання орган служби громадянства та реєстрації фізичних осіб в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі у тижневий термін видає іммігранту посвідку на проживання встановленого Кабінетом Міністрів зразка.  
75. Іноземцям або особам без громадянства, які прибули в Україну у зв'язку з одруженням з особою, яка постійно проживає в Україні, видаються в порядку, передбаченому статтею 5 цього Закону і частиною другою цієї статті, посвідки на проживання з терміном дії два роки. Після закінчення цього терміну за спільним клопотанням подружжя видаються безстрокові посвідки на проживання. У разі встановлення фіктивності шлюбу, в порядку, передбаченому чинним законодавством, посвідки для постійного проживання скасовуються.  
76. Розділ III. ПОРЯДОК СКАСУВАННЯ ДОЗВОЛУ НА ІММІГРАЦІЮ  
77. Стаття 10. Скасування дозволу на імміграцію та вилучення посвідки на проживання  
78. Дозвіл на імміграцію може бути скасовано центральним органом виконавчої влади у справах міграції:  
79. - якщо з'ясується, що її одержано на підставі зазнаки неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;  
80. - якщо іммігрант засуджений до позбавлення волі за вироком суду України, що набрав законної сили;  
81. - якщо виникли обставини, перераховані у статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців"; у інших випадках, передбачених законами України. Посвідка на проживання іммігранта скасовується відповідним органом служби громадянства та реєстрації фізичних осіб після отримання ним рішення центрального органу виконавчої влади у справах міграції про скасування дозволу на імміграцію.  
82. Рішення про скасування дозволу на імміграцію приймається центральним органом виконавчої влади у справах міграції за поданням суду, органів прокуратури, центрального органу виконавчої влади у сфері внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, центрального органу виконавчої влади у галузі державної безпеки, центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади з митних питань, органів міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі чи з власної ініціативи іммігранта. Рішення приймається протягом одного місяця з дня, коли центральному органу виконавчої влади у справах міграції стали відомі підстави для скасування посвідки на проживання.  
83. Після прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію іммігранту протягом тижня надсилається вмотивоване повідомлення.  
84. Рішення про скасування дозволу на імміграцію може бути оскаржено іммігрантом до суду.  
85. Стаття 11. Виїзд і видворення за межі України  
86. Після скасування дозволу на імміграцію та вилучення посвідки на проживання іммігрант протягом одного місяця зобов'язаний вибути з України. Якщо за цей час іммігрант не виїхав з України, він підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України.  
87. У разі скасування дозволу на імміграцію та посвідки на проживання у зв'язку із засудженням до позбавлення волі за вироком суду України зазначений термін відраховується з моменту відбуття покарання.  
88. Рішення про видворення іммігранта з України не поширюється на членів сім'ї іммігранта.  
89. Стаття 12. Повторне клопотання про дозвіл на імміграцію  
90. Іноземець або особа без громадянства може звернутися щодо повторного подання клопотання про видачу дозволу на імміграцію в Україну через один рік з дня прийняття попереднього рішення.  
91. Розділ IV. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
92. 1. Іноземцям або особам без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності цього Закону і отримали документ, що засвідчує право на постійне проживання в Україні, здійснюється його обмін на посвідку на проживання встановленого Кабінетом Міністрів зразка без оформлення дозволу на імміграцію.  
93. 2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
94. 3. Кабінету Міністрів України у двомісячний термін:  
95. - подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із Законом України "Про імміграцію";  
96. - привести рішення Кабінету Міністрів України у відповідність із цим Законом;  
97. - забезпечити перегляд і скасування центральними органами виконавчої влади України нормативних актів, що суперечать цьому Закону.