Кількість абзаців - 502 Розмітка (ліва колонка)


Про виконавче провадження (Друге читання)

0. Проект  
1. ЗАКОН УКРАЇНИ  
2. Про виконавче провадження  
3. Цей Закон передбачає добровільне і своєчасне виконання рішень судів та інших державних і недержавних органів (далі - рішення). У разі ухилення від виконання рішень держава забезпечує їх примусове виконання.  
4. РОЗДІЛ І Основні положення  
5. Стаття 1. Державна виконавча служба  
6. Примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу системи органів Міністерства юстиції України, у складі яких ці обов'язки виконують державні виконавці.  
7. Діяльність державних виконавців організується відповідно до Закону Про державну виконавчу службу .  
8. Інші органи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених цим Законом, або на вимогу державного виконавця.  
9. Стаття 2. Обов'язки і права державних виконавців  
10. Державний виконавець зобов'язаний застосовувати заходи примусового виконання, встановлені цим Законом, та своєчасно, повно і правильно вчиняти виконавчі дії.  
11. Державний виконавець у порядку, встановленому цим Законом, має право:  
12. одержувати від громадян, підприємств, установ і організацій будь-якої форми власності, необхідну інформацію, пояснення і довідки з питань, що виникають під час виконання;  
13. проводити перевірки виконання за виконавчими документами на підприємствах, в установах і в організаціях будь-якої форми власності, а також щодо підприємців-громадян;  
14. входити до приміщень і сховищ, що належать боржнику або які він займає, а в разі відмови боржника допустити державного виконавця у приміщення або сховища, за рішенням суду примусово відкривати їх та проводити огляди у присутності представника міліції або представника місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування та понятих;  
15. опечатувати приміщення боржника і його майно;  
16. накладати арешт, вилучати, передавати на зберігання арештоване майно;  
17. у порядку, встановленому законодавством, організовувати реалізацію описаного майна боржника на торгах, аукціонах або через торговельні організації;  
18. залучати до проведення опису майна стягувача, понятих та інших осіб, а для його оцінки - спеціалістів;  
19. установлювати розмір винагороди особі, яка прийняла майно боржника на відповідальне зберігання (в розмірі до 5 відсотків його вартості за кожний місяць зберігання);  
20. накладати арешт на рахунки боржників у банках і на цінні папери;  
21. використовувати приміщення заінтересованих підприємств, установ і організацій для зберігання вилученого майна, а також транспорт стягувача і боржника для перевезення майна за їх рахунок;  
22. зупиняти та закривати виконавче провадження;  
23. порушувати за заявою сторони чи за власною ініціативою питання перед судом, а також іншим органом, який видав виконавчий документ, про роз'яснення рішення, зміну порядку і способу виконання, відстрочку чи розстрочку виконання рішення;  
24. викликати громадян і посадових осіб за виконавчими документами, що знаходяться у провадженні державного виконавця;  
25. порушувати питання про розшук боржника;  
26. у передбачених законодавством випадках накладати штраф на винних громадян і посадових осіб.  
27. Державний виконавець для провадження виконавчих дій має також інші права, передбачені законодавством.  
28. Стаття 3. Обов'язковість вимог державного виконавця  
29. Вимоги державного виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими для громадян, підприємств, установ та організацій на всій території України.  
30. Інформація, документи та їх копії, необхідні для здійснення державним виконавцем повноважень, надаються на його вимогу безкоштовно і у встановлений ним термін. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою встановлену цим Законом відповідальність.  
31. Стаття 4. Відвід державного виконавця  
32. Державний виконавець не може брати участі у виконанні рішення, якщо він, його дружина (чоловік), а також близькі родичі прямо чи побічно заінтересовані в результаті виконавчого провадження, або якщо він є близьким родичем чи перебуває з однією із сторін чи третьою особою в особливих стосунках, або є інші обставини, що викликають сумнів в його неупередженості.  
33. За наявності обставин для відводу державний виконавець зобов'язаний заявити самовідвід. З тих же причин відвід йому може бути заявлений стягувачем, боржником або їх представниками. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим у письмовій формі до початку вчинення виконавчих дій. Заява про відвід допускається пізніше, якщо про підстави для нього стало відомо після початку вчинення виконавчих дій.  
34. У разі відводу державного виконавця виконавчий документ передається начальником інспекції державного виконання (далі інспекція) іншому державному виконавцеві або надсилається через Головне управління юстиції в Автономній Республіці Крим, управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі для виконання іншій інспекції.  
35. Питання про відвід державного виконавця вирішується начальником інспекції, про що виноситься постанова.  
36. РОЗДІЛ ІІ Загальні положення про вчинення виконавчих дій  
37. Стаття 5. Рішення, що підлягають виконанню  
38. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню:  
39. 1) рішення Конституційного Суду у випадках, передбачених законодавством;  
40. 2) рішення, ухвали і постанови загальних судів у цивільних справах, а також постанови суддів про стягнення аліментів;  
41. 3) вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах в частині майнових стягнень;  
42. 4) постанови судді або загального суду в частині майнових стягнень у справах про адміністративні правопорушення;  
43. 5) мирові угоди, затверджені судом;  
44. 6) виконавчі написи нотаріусів;  
45. 7) рішення, ухвали, постанови арбітражних судів;  
46. 8) не сплачені в термін платіжні вимоги-доручення, акцептовані платником;  
47. 9) рішення товариських судів про майнові стягнення;  
48. 10) рішення третейських судів;  
49. 11) рішення комісій по трудових спорах;  
50. 12) постанови, винесені органами (посадовими особами), яким законодавством надано право розглядати справи про адміністративні правопорушення;  
51. 13) рішення іноземних судів і арбітражів у передбачених законодавством випадках;  
52. 14) рішення державних органів, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;  
53. 15) постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладення штрафу;  
54. 16) рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у передбачених законодавством випадках;  
55. 17) розпорядження органів, яким згідно із законодавством надано право беззаперечного стягнення сум недоїмок та коштів з рахунку боржників у разі відсутності коштів на рахунку платників;  
56. 18) рішення інших державних і недержавних органів у випадках, передбачених законодавством.  
57. Стаття 6. Види виконавчих документів  
58. Виконавчими документами є:  
59. 1) виконавчі листи;  
60. 2) копії вироків або витяги з них в частині визначення покарання у вигляді громадської догани, позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю;  
61. 3) накази арбітражних судів;  
62. 4) виконавчі написи нотаріусів;  
63. 5) посвідчення комісій по трудових спорах;  
64. 6) копії рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень;  
65. 7) інші рішення, передбачені статтею 5 цього Закону.  
66. Стаття 7. Вимоги до виконавчих документів  
67. У виконавчому документі повинно бути зазначено:  
68. 1) його назву, коли і ким виданий;  
69. 2) час постановлення рішення;  
70. 3) найменування стягувача і боржника, їх адреси, дату і місце народження боржника та його місце роботи (для громадян), номери рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб).  
71. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.  
72. У виконавчих документах, виданих судами, крім того, зазначається справа, за якою видано виконавчий документ, резолютивна частина рішення, ухвали, постанови; дата набрання рішенням, ухвалою, постановою законної сили.  
73. Не сплачені в термін платіжні вимоги-доручення повинні містити дані про акцепт платника і підтвердження кредитної установи, що оплату не проведено або проведено частково і з яких причин.  
74. Стаття 8. Порушення виконавчого провадження  
75. Державний виконавець виконує рішення:  
76. 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;  
77. 2) за заявою прокурора;  
78. 3) за заявою органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, профспілки, іншої організації, підприємства, установи, що видали виконавчий документ і звертаються за захистом прав інших осіб та інтересів держави;  
79. 4) в інших, передбачених законодавством випадках.  
80. З підстав, передбачених частиною першою цієї статті, державний виконавець виносить постанову про порушення виконавчого провадження.  
81. Документи державних органів про майнові стягнення приймаються до виконання за наявності даних про відмову від добровільного виконання.  
82. У разі порушення виконавчого провадження у справі державний виконавець вирішує питання про стягнення з боржника виконавчого збору.  
83. Стягувачу, що видав виконавчий документ, та особі, за заявою якої порушено виконавче провадження, у триденний термін надсилається повідомлення про порушення виконавчого провадження.  
84. В цей же термін копія постанови про порушення виконавчого провадження у справі з пропозицією про добровільне виконання надсилається боржнику.  
85. Постанову про відмову в порушенні виконавчого провадження у справі може бути оскаржено до суду в десятиденний термін, щодо неї може бути внесено окреме подання.  
86. Стаття 9. Місце виконання  
87. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням її постійно діючого органу або майна.  
88. Виконання за виконавчими документами, які зобов'язують боржника вчиняти певні дії, провадиться державним виконавцем за місцем провадження таких дій.  
89. За розпорядженням Головного управління юстиції в Автономній Республіці Крим, управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі державний виконавець провадить виконавчі дії відповідно в межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.  
90. У разі потреби провадження виконавчих дій за їх межами державний виконавець має одержати дозвіл Міністерства юстиції України.  
91. Якщо боржник вибув з території діяльності районної (міської, міжрайонної) інспекції і державному виконавцеві відома його нова адреса, виконавчий документ у разі відсутності майна боржника надсилається районній (міській, міжрайонній) інспекції за новим місцем його проживання або знаходження з одночасним повідомленням про це стягувача.  
92. У разі коли нова адреса боржника невідома, виконавчий документ повертається стягувачеві, крім випадків, передбачених цим Законом.  
93. Стаття 10. Час провадження виконавчих дій  
94. Державним виконавцем провадяться виконавчі дії в робочі дні не раніше шостої години і не пізніше двадцять другої години. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається державним виконавцем.  
95. Сторони, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають право пропонувати зручний для них час проведення виконавчих дій. У невідкладних випадках, коли не можна зволікати, чи коли з вини боржника проведення виконавчих дій в інші дні або години неможливі, за погодженням з начальником інспекції допускається їх провадження у нічні години, в неробочі, вихідні та святкові дні.  
96. Стаття 11. Терміни провадження виконавчих дій  
97. Виконання рішень, не пов'язаних з реалізацією майна боржника, повинно бути закінчено державним виконавцем не пізніше ніж у двомісячний термін з дня надходження виконавчого документа.  
98. Рішення, передбачені главою 23 Цивільного процесуального кодексу України, підлягають негайному виконанню.  
99. Стаття 12. Терміни пред'явлення виконавчих документів для виконання  
100. Виконавчі документи можуть бути пред'явлені для примусового виконання в такі терміни:  
101. 1) у судових справах - протягом трьох років з моменту набрання рішенням законної сили або закінчення терміну, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення.  
102. В такий же термін можуть бути пред'явлені для виконання і виконавчі написи нотаріусів. Зазначений термін не діє для звернення до виконання вироку суду в частині конфіскації майна і накладення штрафу як міри кримінального покарання. Їх виконання можливе у межах термінів, встановлених законодавством для виконання обвинувальних вироків;  
103. 2) у справах Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень - протягом одного року;  
104. 3) посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців;  
105. 4) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;  
106. 5) не сплачені в термін платіжні вимоги-доручення, акцептовані платником, - протягом одного року;  
107. 6) накази арбітражних судів - відповідно до статті 118 Арбітражного процесуального кодексу України.  
108. Зазначені терміни встановлюються:  
109. 1) для виконання рішень і вироків загальних судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили, а у разі, коли рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його постановлення;  
110. 2) для виконання рішень арбітражних судів - з наступного дня після закінчення визначеного терміну, а якщо наказ видано одночасно з рішенням - з дня його постановлення;  
111. 3) для виконання рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень на місцях - з наступного дня після зазначеного терміну або іншого, встановленого у разі відстрочки виконання рішення;  
112. 4) для виконання не сплачених в термін кредитними установами акцептованих платником вимог - з дня повернення їх стягувачеві;  
113. 5) для виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення - з дня винесення постанови;  
114. 6) для всіх інших виконавчих документів - з наступного дня після їх видачі.  
115. Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом всього періоду, на який їх винесено. У цих випадках терміни встановлюються для кожного платежу окремо.  
116. Стаття 13. Переривання терміну давності у разі пред'явлення виконавчого документа  
117. Термін давності для пред'явлення виконавчого документа для виконання переривається:  
118. а) пред'явленням виконавчого документа до виконання;  
119. б) частковим виконанням боржником рішення.  
120. Після переривання термін давності встановлюється знову, при цьому час, який минув до переривання, не зараховується до нового терміну.  
121. Новий термін давності встановлюється з дня, коли виконавчий документ, за яким повністю чи частково не було проведено стягнення, повернуто стягувачеві.  
122. Стаття 14. Поновлення пропущеного терміну для пред'явлення виконавчого документа для виконання  
123. Виконавчі документи, термін пред'явлення для примусового виконання яких минув, державним виконавцем до провадження не приймаються.  
124. Стягувач, який пропустив термін пред'явлення виконавчого листа або виконавчого напису нотаріуса для виконання, має право звернутись із заявою про відновлення пропущеного терміну до суду, який постановив рішення, або до суду за місцем виконання.  
125. Арбітражний суд може відповідно до статті 53 Арбітражного процесуального кодексу України відновити термін пред'явлення наказу для виконання, пропущений з поважних причин. Заява про відновлення пропущеного терміну подається до того суду, який виніс рішення. Арбітражний суд за місцем перебування боржника може відновити пропущений з поважних причин термін пред'явлення для виконання не сплаченої в термін кредитною установою платіжної вимоги-доручення, акцептованої платником. До заяви про відновлення терміну має бути додано виконавчий документ.  
126. Стаття 15. Роз'яснення рішень  
127. Якщо рішення, викладене у виконавчому документі незрозуміле, державний виконавець має право звернутись до суду або органу, що його видав, за роз'ясненням.  
128. Стаття 16. Відстрочка або розстрочка виконання, зміна способу і порядку виконання  
129. За наявності обставин, що ускладнюють виконання або роблять його неможливим, сторона, державний виконавець за її заявою чи з власної ініціативи мають право порушити перед судом питання про відстрочку або розстрочку виконання, а також про зміну способу і порядку виконання, про що повідомляється стягувач чи боржник.  
130. Стаття 17. Відкладення провадження виконавчих дій  
131. За наявності обставин, які перешкоджають провадженню виконавчих дій, державний виконавець може відкласти виконання на визначений ним термін за своєю ініціативою або за заявою сторони, про що виноситься відповідна постанова, яка затверджується начальником інспекції. Про прийняте рішення повідомляються особи, які беруть участь у виконавчому провадженні.  
132. Стаття 18. Обов'язковість зупинення виконавчого провадження  
133. Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі:  
134. 1) смерті боржника або припинення існування боржника (юридичної особи) - згідно з вимогами, за якими закон допускає правонаступництво;  
135. 2) втрати боржником дієздатності;  
136. 3) проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях;  
137. 4) оспорювання боржником виконавчого документа у судовому порядку, якщо таке допускається законодавством;  
138. 5) подачі скарги до суду на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;  
139. 6) постанови посадової особи, якій законодавством надано право зупиняти виконання рішення;  
140. 7) подання до суду позову про виключення майна з опису (звільнення від арешту).  
141. Стаття 19. Зупинення виконавчого провадження  
142. Виконавче провадження може бути зупинено у разі:  
143. 1) звернення державного виконавця до відповідного суду або органу з приводу роз'яснення рішення, що підлягає виконанню;  
144. 2) прохання боржника, який перебуває в складі Збройних Сил України чи інших військових формувань, крім випадків, передбачених пунктом 3 статті 18 цього Закону, або якого залучено до виконання державного обов'язку;  
145. 3) перебування боржника у тривалому службовому відрядженні;  
146. 4) перебування боржника в лікувальному закладі;  
147. 5) подання скарги на процесуальні дії державного виконавця;  
148. 6) оголошення розшуку боржника;  
149. 7) прохання стягувача, крім випадків, передбачених пунктом 4 статті 18 цього Закону;  
150. 8) перебування боржника чи стягувача у відпустці за межами населеного пункту, де вони проживають;  
151. 9) передбаченому частиною другою статті 41 Закону України Про прокуратуру .  
152. Суд за клопотанням сторони, прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконавче провадження до закінчення перевірки рішення, ухвали, постанови у порядку нагляду.  
153. Стаття 20. Терміни зупинення виконавчого провадження  
154. Виконавче провадження зупиняється:  
155. 1) у випадках, передбачених пунктами 1, 2 статті 18 цього Закону, - до визначення правонаступників або призначення представника недієздатному боржникові;  
156. 2) у випадках, передбачених пунктом 3 статті 18 цього Закону, -до припинення терміну проходження строкової військової служби;  
157. 3) у випадках, передбачених пунктом 2 статті 19 цього Закону, - до закінчення виконання державного обов'язку;  
158. 4) до повернення боржника з тривалого службового відрядження;  
159. 5) до закінчення терміну перебування боржника в лікувальному закладі;  
160. 6) до винесення рішення за скаргою на процесуальні дії державного виконавця;  
161. 7) до розшуку боржника;  
162. 8) до повернення боржника чи стягувача з відпустки за межами населеного пункту;  
163. 9) у випадках, передбачених пунктом 9 статті 19 цього Закону, - до закінчення провадження у справі.  
164. Стаття 21. Підстави для закриття виконавчого провадження  
165. Виконавче провадження закривається у разі:  
166. 1) письмової відмови стягувача від стягнення;  
167. 2) затвердження судом мирової угоди між боржником і стягувачем;  
168. 3) смерті стягувача або боржника, якщо передбачені рішенням вимоги і обов'язки не переходять до правонаступника померлого;  
169. 4) закінчення передбаченого законодавством терміну давності;  
170. 5) скасування рішення, на підставі якого видано виконавчий документ. У разі закриття виконавчого провадження всі вжиті державним виконавцем заходи щодо примусового виконання (опис майна, його арешт тощо) скасовуються.  
171. Стаття 22. Розгляд питань про зупинення чи закриття виконавчого провадження  
172. Питання про зупинення чи закриття виконавчого провадження розглядаються державним виконавцем у триденний термін, про що виноситься постанова, яка затверджується начальником інспекції. Копія постанови у триденний термін надсилається сторонам. Постанова може бути оскаржена до суду в десятиденний термін, щодо неї може бути внесено окреме подання.  
173. Стаття 23. Наслідки закриття виконавчого провадження  
174. Після набрання законної сили і скасування всіх вжитих державним виконавцем заходів щодо примусового виконання постанова про закриття виконавчого провадження разом з виконавчим документом надсилається до суду або органу, який виніс рішення, з поміткою про виконання чи із зазначенням обставин, з яких рішення не може бути виконано. Закрите виконавче провадження не може бути розпочато знову.  
175. Стаття 24. Повернення виконавчих документів  
176. Виконавчий документ, за яким стягнення не провадилось або було проведено частково, повертається стягувачеві:  
177. 1) за заявою стягувача;  
178. 2) якщо у боржника відсутнє майно або доходи, на які може бути звернено стягнення;  
179. 3) якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, або одержати вилучені у боржника певні предмети, зазначені у виконавчому документі, або перешкоджає провадженню виконавчих дій;  
180. 4) якщо за зазначеною стягувачем адресою боржник не проживає (не перебуває) або не працює чи не знаходиться його майно, коли місце перебування боржника невідоме, а також якщо в зазначеній стягувачем кредитній установі немає відкритого рахунку юридичній особі.  
181. У разі неможливості стягнення за обставин, зазначених у пунктах 2, 3 і 4 частини першої цієї статті, державний виконавець складає акт, після затвердження якого начальником інспекції виноситься мотивована постанова про повернення виконавчого документа.  
182. Повернення виконавчого документа стягувачеві не позбавляє його права знову пред'явити цей документ для виконання в межах встановленого законом терміну, про що стягувачеві повинно бути роз'яснено.  
183. Стаття 25. Розшук боржника  
184. У разі відсутності відомостей про місце фактичного перебування (знаходження) боржника за поданням державного виконавця у передбачених законодавством випадках за заявою стягувача суд може винести ухвалу про розшук.  
185. Розшук боржника, в тому числі юридичної особи, оголошується за місцем виконання рішення або за місцем проживання (знаходження) стягувача і провадиться через органи внутрішніх справ за місцем проживання, перебування (знаходження) останнього.  
186. За заявою органу внутрішніх справ суд постановляє рішення про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з його розшуком.  
187. РОЗДІЛ ІІІ Учасники виконавчого провадження  
188. Стаття 26. Сторони у виконавчому провадженні  
189. Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач та боржник. Стягувачем може бути фізична та юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником може бути фізична або юридична особа, яка зобов'язана за виконавчим документом вчинити певні дії чи утриматись від їх вчинення, передати майно, з якої стягуються певні грошові суми чи на яку покладено інші обов'язки або встановлено обмеження за виконавчим документом.  
190. У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або через свого представника.  
191. Стаття 27. Правонаступництво сторін виконавчого провадження  
192. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження (смерть громадянина, припинення юридичної особи, уступка вимоги, переведення боргу та взяття боргу на себе) державний виконавець допускає заміну цієї сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені у виконавчому провадженні до його участі у виконавчому провадженні, є обов'язковими так само, як і для особи, яку правонаступник замінив.  
193. Стаття 28. Процесуальне представництво  
194. Сторони можуть реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні особисто або через представників. Особиста їх участь у справі не позбавляє права мати представника. Якщо за виконавчим документом боржник зобов'язаний вчинити дії особисто, то він не має права діяти через представника.  
195. Участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх органами чи посадовими особами, які діють в межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або через їх представників. Особи, які виступають представниками юридичної особи, зобов'язані мати документи, що підтверджують їх повноваження.  
196. Стаття 29. Законні представники  
197. Права і охоронювані законом інтереси недієздатних громадян, громадян, які не мають повної дієздатності, та громадян, визнаних обмежено дієздатними, захищають їх законні представники - батьки, усиновителі, опікуни або піклувальники. Вони повинні мати документи, що посвідчують їх повноваження і дають їм право вчиняти всі дії, щодо захисту законних інтересів тих, кого вони представляють, з обмеженнями, передбаченими законодавством.  
198. У виконавчому провадженні, в якому повинен брати участь громадянин, визнаний у встановленому порядку безвісно відсутнім, його представником виступає опікун, призначений судом для охорони майна.  
199. У виконавчому провадженні, в якому повинен брати участь спадкоємець особи, померлої або оголошеної у встановленому порядку померлою, якщо спадщина ще ніким не прийнята, представником спадкоємця виступає особа, призначена судом для охорони успадкованого майна і управління ним.  
200. Законні представники можуть доручити представляти їх інтереси у виконавчому провадженні у справі іншій особі, яку вони обирають своїм представником.  
201. Стаття 30. Повноваження представників  
202. Повноваження на участь у виконавчому провадженні дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, всіх дій, пов'язаних з виконавчим провадженням, зокрема:  
203. 1) пред'явлення і відкликання виконавчого документа, відмова від його виконання, укладення мирової угоди;  
204. 2) передача повноважень іншій особі (передоручення);  
205. 3) оскарження дій державного виконавця.  
206. Одержання присудженого майна чи грошей повинно бути спеціально обумовлені у дорученні. Повноваження представника у виконавчому провадженні повинні бути оформлені відповідно до законодавства.  
207. Стаття 31. Права і обов'язки осіб та сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні  
208. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають право знайомитись з усіма матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення, висловлювати доводи, міркування з усіх питань, що виникають в ході виконавчого провадження, заперечувати проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні, заявляти відводи, оскаржувати дії державного виконавця і судді з питань виконавчого провадження та користуватись іншими правами, наданими цим Законом.  
209. Стягувач може зменшити розмір стягнення і надати відстрочку або розстрочку виконання, відмовитись від стягнення.  
210. Стягувач має право:  
211. подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення процесуального терміну пред'явлення виконавчого документа для виконання, про повернення виконавчого документа, про залишення за собою належного боржнику непроданого майна або будинку в рахунок покриття боргу;  
212. пред'явити позов про відшкодування заподіяної шкоди щодо особи, яка ухилилася від вимог державного виконавця, пов'язаних із зверненням стягнення на майно боржника;  
213. вимагати призначення боржнику офіційного представника.  
214. Сторони мають право: укладати мирову угоду, оспорювати належність майна і його оцінку, подавати письмове заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами. Державний виконавець вправі не приймати відмови від стягнення і не подавати на затвердження мирову угоду, якщо ці дії суперечать законові або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.  
215. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватись всіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.  
216. Стаття 32. Особи, які не можуть бути представниками у виконавчому провадженні  
217. Представниками у виконавчому провадженні не можуть бути:  
218. 1) особи, які не досягли повноліття;  
219. 2) особи, над якими встановлено опіку, піклування;  
220. 3) адвокати, які прийняли доручення з порушенням законодавства, а також особи, виключені з колегії адвокатів;  
221. 4) судді, слідчі і прокурори, крім випадків, коли вони діють як батьки, опікуни, піклувальники.  
222. Розділ ІУ Особи, які сприяють виконавчому провадженню  
223. Стаття 33. Участь понятих у виконавчому провадженні  
224. Виконавчі дії можуть провадитись у присутності понятих. Вони обов'язково повинні бути присутніми під час провадження виконавчих дій, пов'язаних з доступом до житла, приміщень, сховищ боржника, проведенням огляду, арешту, вилученням і передачею майна, а також у разі протидії державному виконавцеві. Кількість понятих не може бути меншою двох осіб.  
225. Як поняті можуть бути запрошені повнолітні дієздатні громадяни, які не мають особистої заінтересованості у провадженні виконавчих дій.  
226. Стаття 34. Права і обов'язки понятих  
227. Понятий має право знати, для провадження яких виконавчих дій він запрошується. Його зауваження підлягають занесенню до акта відповідної виконавчої дії. Понятий зобов'язаний засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час провадження яких він був присутній. Перед початком виконавчих дій, в яких беруть участь поняті, державний виконавець роз'яснює їх права і обов'язки.  
228. Поняті мають право на компенсацію зазначених витрат, пов'язаних з виконанням даних обов'язків. Зазначені витрати належать до витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.  
229. Стаття 35. Участь у виконавчому провадженні перекладача  
230. В разі необхідності під час провадження виконавчих дій державний виконавець або сторони можуть запросити перекладача, будь-яку повнолітню дієздатну особу, що володіє мовою, необхідною для перекладу.  
231. Особі, якій потрібні послуги перекладача, надається термін для його запрошення. У разі коли така особа не забезпечить участі перекладача у встановлений державним виконавцем термін, його може призначити сам державний виконавець.  
232. Перекладач має право на винагороду за свою працю. Виплачена йому винагорода належить до витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.  
233. Стаття 36. Участь експертів і спеціалістів у виконавчому провадженні  
234. Для роз'яснення питань, що виникають під час провадження виконавчих дій і які вимагають відповідних спеціальних знань, державний виконавець може з власної ініціативи або на прохання сторін призначити постановою експерта чи спеціаліста. У разі потреби може бути запрошено кілька експертів (спеціалістів).  
235. Як експерт (спеціаліст) може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, що має необхідні знання, кваліфікацію, досвід роботи у відповідній галузі. Експерт (спеціаліст) дає висновок у письмовій формі. Він має право на винагороду за виконання роботи. Ця винагорода й інші витрати на проведення експертизи належать до витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.  
236. Стаття 37. Взаємодія державних виконавців з працівниками органів внутрішніх справ  
237. Працівники органів внутрішніх справ у межах своєї компетенції повинні допомагати державним виконавцям у провадженні їх законної діяльності, якщо державним виконавцям чиниться опір або загрожує небезпека.  
238. Стаття 38. Відводи перекладача, експерта (спеціаліста)  
239. Перекладачі, експерти (спеціалісти) не можуть брати участь у виконавчому провадженні і підлягають відводу на підставах і в порядку, зазначених у частинах першій і другій статті 4 цього Закону.  
240. Питання про відвід перекладача, експерта (спеціаліста) вирішується начальником інспекції, про що виноситься постанова.  
241. Розділ У Провадження, пов'язане з виконанням рішень  
242. Стаття 39. Добровільне виконання судових рішень  
243. Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, надсилає боржникові повідомлення про добровільне його виконання.  
244. Якщо боржник брав участь у справі особисто або через представника, повідомлення про виконання протягом місяця з дня постановлення рішення можна надіслати йому на адресу, що є в суді. Повідомлення вважається врученим, навіть коли боржник і не перебуває за цією адресою.  
245. У разі коли місце проживання (перебування) або місце роботи боржника невідомі і повідомлення вручити не можна, стягувач має право просити суд за місцем виконання призначити офіційного представника боржника згідно із законодавством.  
246. Якщо в рішенні не встановлено термін виконання, державний виконавець одночасно з врученням або надісланням боржникові чи його представникові повідомлення визначає йому для добровільного виконання такі терміни: у справах про виселення громадян з жилих приміщень - десять днів, у інших справах - не більше семи днів.  
247. У разі коли є підстави вважати, що боржник може приховати майно, державний виконавець вправі одночасно з врученням повідомлення описати майно і накласти на нього арешт.  
248. У справах про стягнення сум на відшкодування збитків державний виконавець повинен одночасно з врученням повідомлення описати майно, накласти на нього арешт і в необхідних випадках передати це майно на зберігання іншим особам.  
249. Стаття 40. Підстава для застосування заходів примусового виконання  
250. Невиконання боржником в добровільному порядку рішень у встановлений термін є підставою для застосування заходів примусового виконання.  
251. Стаття 41. Заходи примусового виконання  
252. Заходами примусового виконання є:  
253. 1) звернення стягнення на майно боржника;  
254. 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;  
255. 3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;  
256. 4) інші дії, передбачені рішенням.  
257. З метою забезпечення повноти стягнення питання про першочерговість заходів примусового виконання в кожному конкретному випадку вирішується державним виконавцем.  
258. Розділ VІ Звернення стягнення на майно боржника  
259. Стаття 42. Порядок звернення стягнення на майно боржника  
260. Звернення стягнення на майно полягає в його виявленні, арешті (опису), вилученні і примусовій реалізації.  
261. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на грошові суми боржника незалежно від місця їх знаходження, в тому числі у кредитних установах.  
262. У разі відсутності у боржника грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на належне йому інше майно.  
263. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням судового виконавця відповідно до законодавства.  
264. Стаття 43. Особливості звернення стягнення на майно юридичних осіб  
265. У разі відсутності у юридичної особи грошових сум, достатніх для покриття заборгованості, стягнення може бути звернено на будь-яке належне боржнику майно, в тому числі на основні засоби і оборотні фонди, що перебувають на балансі, та на належні йому цінні папери чи відсотки (дивіденди) за ними, а також на інше майно, на яке згідно із законодавством може бути звернено стягнення за зобов'язаннями цієї особи.  
266. Порядок звернення стягнення за претензіями кредитних установ про повернення виданих ними позичок визначається законодавством.  
267. Звернення стягнення на майно, яке становить основні засоби юридичної особи, що заснована на державній формі власності, здійснюється за умови обов'язкового повідомлення органу, до сфери управління якого належить майно цієї особи.  
268. Стаття 44. Звернення стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб, а також на майно, належне боржникові від інших осіб  
269. Державний виконавець вправі звернути стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб, а також на майно, належне боржникові від інших осіб.  
270. Інші особи зобов'язані на запит державного виконавця у визначений ним термін надати відомості про майно, належне боржникові, або яка частка його належить боржникові.  
271. Державний виконавець надсилає цим особам повідомлення про те, що з часу одержання цього запиту на майно боржника накладається арешт у межах суми стягнення і що всі належні боржникові платежі до повної суми вносяться на депозитний рахунок районної (міської), міжрайонної інспекції.  
272. Одержавши від інших осіб відомості про наявність у них майна, належного боржникові, державний виконавець описує зазначене майно, вилучає його і продає на загальних підставах, встановлених цим Законом.  
273. За ухилення від виконання розпоряджень державного виконавця на іншу особу може бути накладене стягнення відповідно до статей 92 і 93 цього Закону.  
274. Стаття 45. Право боржника на визначення першочерговості звернення стягнення на предмети (види майна)  
275. Під час проведення опису боржник має право зазначити ті види майна, на які слід звернути стягнення в першу чергу.  
276. Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача і не перешкоджають виконанню рішення.  
277. Стаття 46. Звернення стягнення на заставлене майно  
278. На заставлене майно може бути звернено стягнення у разі недостатності частки іншого майна боржника і лише на частку, що перевищує суму боргу заставодавця.  
279. Стаття 47. Майно, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами  
280. Стягнення не звертається на майно, зазначене в Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (додаток до цього Закону).  
281. Стаття 48. Арешт майна боржника  
282. Арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні та передачі на зберігання. Види, обсяги і термін обмеження визначаються державним виконавцем в кожному конкретному випадку з урахуванням необхідності використання майна, а також його значення для власника.  
283. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатись або користуватись майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність охоронця майна, передбачену законодавством.  
284. Арешт застосовується:  
285. 1) для забезпечення збереження майна боржника і наступної передачі його стягувачеві чи для реалізації;  
286. 2) під час виконання вироку (постанови) суду про конфіскацію майна боржника;  
287. 3) під час виконання ухвали суду про забезпечення позову або майнових інтересів кредиторів у провадженні справи про банкрутство.  
288. Стаття 49. Вилучення арештованого майна  
289. Вилучення арештованого майна з передачею його для продажу провадиться в термін, визначений державним виконавцем, але не раніше ніж через п'ять днів після накладення арешту.  
290. Продукти й інші речі, які швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно.  
291. Гроші, в тому числі іноземна валюта, цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом таких виробів вилучаються і негайно передаються на зберігання установам Національного банку України.  
292. Стаття 50. Зберігання майна, на яке накладено арешт  
293. Майно, на яке накладено арешт, за винятком зазначеного в частині третій статті 49 цього Закону, передається на зберігання боржникові під розписку в акті опису.  
294. Державний виконавець може призначити для зберігання майна іншу особу.  
295. Копія акта опису майна видається боржникові, а у випадках коли охорону майна покладено на іншу особу, - також і охоронцеві.  
296. Охоронець, якщо ним призначено не боржника або члена його сім'ї, одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої встановлюється за угодою державного виконавця з охоронцем майна.  
297. Особа, якій передано на зберігання описане майно, може ним користуватись, якщо особливості цього майна в разі користування не призведуть до його знищення або зменшення цінності.  
298. Порядок і умови зберігання майна, зазначеного в частині третій статті 49 цього Закону, визначається Національним банком України, а щодо іншого майна - Міністерством юстиції України.  
299. Стаття 51. Звільнення майна з-під арешту  
300. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом до стягувача і боржника про визнання права на майно і про звільнення його з-під арешту.  
301. Стаття 52. Оцінка майна боржника  
302. Оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем. Якщо оцінити окремі предмети складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти проведеної державним виконавцем оцінки, останній для визначення вартості майна запрошує експерта (спеціаліста).  
303. Стаття 53. Реалізація арештованого майна  
304. Арештоване майно реалізується державним виконавцем через торговельні організації, Державну скарбницю, на торгах, аукціонах, за винятком випадків реалізації конфіскованого майна та цінних паперів, вилучених у встановленому порядку з обігу. Порядок реалізації майна, зазначеного в частині третій статті 49 цього Закону, визначається Національним банком України, іншого майна - Міністерством юстиції України.  
305. Якщо передане торговельним організаціям майно не буде продано протягом місяця за ціною, зазначеною в опису, воно підлягає переоцінці.  
306. Державний виконавець переоцінює майно за участю представника торговельної організації у присутності стягувача і боржника або їх представників. Неявка стягувача і боржника або їх представників не є підставою для припинення дії державного виконавця з переоцінки майна.  
307. Якщо у двомісячний термін після переоцінки майно не буде продано торговельною організацією, державний виконавець повідомляє про це стягувача.  
308. Якщо стягувач у п'ятиденний термін не заявить про своє бажання залишити за собою непродане майно, арешт з майна знімається, воно повертається боржникові, а виконавчий документ у разі відсутності у боржника іншого майна або доходів, на які може бути звернено стягнення, повертається стягувачеві без виконання.  
309. Боржник має право визначити, в якій послідовності необхідно продавати майно. У разі коли від продажу частини майна буде виручено суму, достатню для задоволення вимог стягувача і для сплати всіх витрат із стягнення, подальший продаж арештованого майна припиняється.  
310. Розділ VІІ Особливості звернення стягнення на будинки, квартири, приміщення, земельні ділянки  
311. Стаття 54. Черговість звернення стягнення на будинки, квартири, приміщення, земельні ділянки  
312. Звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх грошових сум чи рухомого майна, за винятком випадків, коли стягується позика, видана під заставу на спорудження чи купівлю будинку, квартири, іншого приміщення.  
313. Звернення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення провадиться в другу чергу у разі відсутності у боржника іншого рухомого і нерухомого майна.  
314. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру. Разом з житловим будинком звертається стягнення і на прилеглу земельну ділянку.  
315. Стаття 55. Надіслання повістки боржникові  
316. В разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець одночасно з надісланням боржникові повістки запитує відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, чи належить будинок, квартира, приміщення, земельна ділянка боржникові на праві власності та яка їх вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи не накладено на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку арешт, чи є на них заборони.  
317. Стаття 56. Накладення арешту на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку  
318. Одержавши документальні дані про належність боржникові на праві власності будинку, квартири, приміщення, земельної ділянки, державний виконавець накладає на них арешт шляхом опису і оцінки за справжньою вартістю на момент арешту, після чого до нотаріального органу за місцем їх знаходження державним виконавцем надсилається вимога про реєстрацію цього факту. Залежно від розміру стягнення описується весь будинок, квартира, приміщення, земельна ділянка або їх частина, про що складається акт за встановленою формою. В разі потреби для оцінки будинку, квартири, приміщення, земельної ділянки запрошується експерт.  
319. Про накладення арешту на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку, заставлених іншій особі, державний виконавець негайно повідомляє заставодержця.  
320. Стаття 57. Порядок продажу будинку, квартири, приміщення, земельної ділянки  
321. Реалізація належних боржникові будинку, квартири, приміщення, земельної ділянки, на які звернено стягнення, провадиться шляхом продажу з прилюдних торгів за місцем їх знаходження.  
322. Стаття 58. Оголошення про призначені прилюдні торги  
323. В разі призначення прилюдних торгів державний виконавець не пізніше ніж за десять днів до продажу вивішує оголошення за місцем знаходження будинку в приміщенні районної (міської), міжрайонної інспекції, в інших місцях на свій розсуд.  
324. Про час і місце продажу з торгів будинку, квартири, приміщення, земельної ділянки повідомляються стягувач і боржник, а в разі коли будинок, квартира, приміщення, земельна ділянка заставлені, повідомляється також заставодержатель.  
325. Стаття 59. Умови участі в прилюдних торгах  
326. У прилюдних торгах не мають права брати участь посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та представники органів прокуратури, судів, внутрішніх справ і державної виконавчої служби, адвокати і члени сімей цих осіб.  
327. Фізичні і юридичні особи, які бажають взяти участь у прилюдних торгах на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку, зобов'язані внести напередодні торгів на депозитний рахунок районної (міської), міжрайонної інспекції за місцем виконання плату в сумі десяти відсотків первісної оцінки будинку, квартири, приміщення, земельної ділянки.  
328. Стаття 60. Порядок проведення прилюдних торгів  
329. Прилюдні торги починаються з оціночної вартості, зазначеної в акті опису будинку, квартири, приміщення, земельної ділянки. Будинок, квартира, приміщення, земельна ділянка вважаються проданими тій особі, яка запропонувала на торгах найвищу ціну.  
330. Покупець повинен не пізніше ніж через п'ять днів з часу проведення прилюдних торгів повністю внести на депозитний рахунок районної (міської), міжрайонної інспекції вартість купленого на торгах будинку, квартири, приміщення, земельної ділянки.  
331. Сума, внесена покупцем до початку прилюдних торгів (стаття 59 цього Закону), зараховується до купівельної суми, іншим учасникам торгів ця сума повертається негайно після закінчення торгів.  
332. Якщо покупець не внесе всієї належної суми протягом п'яти днів після прилюдних торгів, то внесена ним до початку торгів сума йому не повертається і залишається в розпорядженні інспекції. Ця сума залишається в розпорядженні інспекції і в тому разі, коли буде встановлено, що покупець не має права брати участь у торгах або допустив інше зловживання своїми правами.  
333. Стаття 61. Акт про прилюдні торги  
334. Про проведені прилюдні торги державний виконавець складає акт, в якому зазначає: ким, коли і де проводились торги, перелік і коротку характеристику проданих будинку, квартири, приміщення, земельної ділянки, найвищу запропоновану на торгах ціну, точне найменування та адресу покупця і суму, внесену ним за куплені будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку.  
335. Акт підписується державним виконавцем і всіма учасниками прилюдних торгів. До акта додається список осіб, які брали участь в торгах. Після сплати покупцем всієї суми державний виконавець видає йому копію затвердженого начальником інспекції акта про продаж будинку, квартири, приміщення, земельної ділянки з прилюдних торгів.  
336. На підставі цієї копії нотаріальна контора видає покупцеві свідоцтво про придбання будинку, квартири, приміщення, земельної ділянки з прилюдних торгів. У разі коли стягувач і боржник не були присутніми на прилюдних торгах, їм у триденний термін надсилається копія акта про торги.  
337. Стаття 62. Умови, за якими прилюдні торги визнаються недійсними або такими, що не відбулись  
338. Прилюдні торги визнаються судом недійсними:  
339. 1) якщо вони проведені з порушенням встановленого порядку продажу будинку, квартири, приміщення, земельної ділянки;  
340. 2) у разі визнання покупця будинку, квартири, приміщення, земельної ділянки особою, яка не мала права брати участь в торгах;  
341. 3) у разі зловживання з боку державного виконавця, стягувача або покупця.  
342. Торги вважаються такими, що не відбулись, якщо: 1) ніхто не прибуде на торги або прибуде тільки одна особа; 2) ніхто з прибулих не зробить надбавку до суми первісної оцінки; 3) після закінчення торгів покупець не заплатить у п'ятиденний термін повністю належної з нього суми (стаття 60 цього Закону).  
343. Стаття 63. Права і обов'язки стягувача, якщо прилюдні торги не відбулися  
344. Якщо торги не відбулися, державний виконавець повідомляє про це стягувача. Останній може протягом трьох днів після одержання повідомлення заявити про залишення будинку, квартири, приміщення, земельної ділянки за собою за вартістю, зазначеною в описі.  
345. Стягувач, який залишив за собою будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку, повинен у п'ятиденний термін внести на депозитний рахунок районної (міської), міжрайонної інспекції різницю між сумою оцінки і сумою, що припадає на його частку, з розрахунку сум, належних кожному стягувачеві, складеного з додержанням встановленої черговості задоволення претензій.  
346. Свідоцтво про придбання будинку видається у порядку, визначеному статтею 61 цього Закону.  
347. Стаття 64. Повторні прилюдні торги  
348. Якщо торги не відбулися і стягувач не подав заяви про залишення за ним будинку, квартири, приміщення, земельної ділянки або, зробивши таку заяву, не вніс належної з нього суми, державний виконавець призначає повторні торги не раніше ніж через десять днів з часу проведення перших торгів, при цьому будинок, квартира, приміщення, земельна ділянка можуть бути переоцінені. Про переоцінку і призначення нових торгів державний виконавець сповіщає стягувача і боржника.  
349. Стаття 65. Дії державного виконавця у разі неможливості продати будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку з повторних торгів  
350. Якщо торги двічі не відбулися і стягувач відмовився залишити за собою будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку, що продаються, з них знімається арешт, і вони повертаються боржникові, а виконавчий документ - стягувачеві.  
351. Розділ VІІІ Звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи,пенсію та стипендію боржника  
352. Стаття 66. Звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію та стипендію боржника  
353. Стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію та стипендію боржника - фізичної особи звертається у разі відсутності у боржника коштів у кредитних установах, майна або недостатності його для повного стягнення.  
354. Стаття 67. Стягнення із заробітної плати (заробітку), доходів, пенсії та стипендії боржника  
355. Стягнення із заробітної плати (заробітку), пенсії та стипендії громадян проводить адміністрація підприємств, установ і організацій на підставі надісланих їм державним виконавцем виконавчих документів шляхом відрахувань з належної боржникові заробітної плати (заробітку), пенсії, стипендії.  
356. Виконавчі написи про стягнення заборгованості незалежно від суми стягнення, а також інші виконавчі документи про стягнення з громадян грошових сум, що не перевищують тієї частини місячної заробітної плати або іншого заробітку, доходу, пенсії чи стипендії боржника, на яку за законом може бути звернено стягнення, надсилаються стягувачами безпосередньо до підприємства, установи, організації за місцем роботи боржника або за місцем одержання пенсії, стипендії чи іншого доходу.  
357. Якщо боржник змінить місце роботи або місце проживання чи навчання, підприємства, установи, організації що отримали виконавчий документ, повертають його державному виконавцеві з відміткою про нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме, не пізніш як у триденний термін.  
358. Підприємства, установи, організації, що провадили стягнення періодичних платежів за виконавчими документами, повинні письмово повідомляти про це у триденний термін державного виконавця за місцем виконання рішення або постанови і особу, яка одержує періодичні платежі, а також про нове місце роботи або проживання, якщо воно відоме. В разі неподання зазначенних відомостей з неповажних причин на винних в цьому посадових осіб може бути накладено стягнення, передбачене статею 93 цього Закону.  
359. Під час виплати заробітної плати або іншого заробітку, пенсії, стипендії особі, в паспорті якої органами внутрішніх справ зроблено відмітку (запис) про те, що відповідно до рішення суду або постанови судді вона зобов'язана сплачувати аліменти, адміністрація підприємства, установи, організації повинна до надходження виконавчого листа провадити відрахування аліментів відповідно до відмітки (запису) у паспорті в порядку, встановленому для відрахування за виконавчими листами, і повідомляти про це державного виконавця даного району (міста); коли адреса особи, на користь якої стягуються аліменти, невідома, відраховані суми переказуються на депозитний рахунок районної (міської, міжрайонної) інспекції. У разі невиконання цього обов'язку на винних посадових осіб може бути накладено стягнення, передбачене статтею 93 цього Закону.  
360. Стаття 68. Розмір стягнень із заробітної плати боржника  
361. Розмір стягнення обчислюється із заробітної плати (заробітку), доходів, пенсії, стипендії боржника, що залишається після відрахування з них податків.  
362. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до повного погашення заборгованості:  
363. у разі стягнення аліментів, відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника, викраденням майна, - п'ятдесят відсотків заробітної плати боржника;  
364. за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - двадцять відсотків.  
365. Якщо із заробітної плати боржника провадиться кілька стягнень, загальний розмір їх не може перевищувати п'ятдесяти відсотків сум, належних до виплати боржникові.  
366. Обмеження розміру стягнення із заробітної плати боржника, передбачене частинами першою і другою цієї статті, не застосовується у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей.  
367. Стаття 69. Звернення стягнення на інші, крім заробітної плати, доходи боржника  
368. Зазначені у статті 68 цього Закону правила стягнення із заробітної плати поширюються і на випадки, коли стягнення звертається на:  
369. 1) доходи, отримані фізичною особою, яка є суб'єктом підприємницької діяльності;  
370. 2) доходи за працю в колективному сільськогосподарському (фермерському) підприємстві;  
371. 3) авторську винагороду за твори літератури, науки або мистецтва, винагороду за відкриття, винахід, на який видано авторське свідоцтво, раціоналізаторську пропозицію та за промисловий зразок;  
372. 4) суми на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.  
373. Звернення стягнення на пенсії провадиться відповідно до законодавства про пенсії.  
374. Стаття 70. Звернення стягнень на заробітну плату боржника, який відбуває покарання  
375. Стягнення із заробітної плати боржника, який за вироком суду відбуває покарання без позбавлення волі, провадиться без урахування стягнень за вироком.  
376. Стаття 71. Звернення стягнення на допомогу по державному соціальному страхуванню  
377. На допомогу по державному соціальному страхуванню, виплачувану у разі тимчасової непрацездатності, і допомогу по безробіттю стягнення може бути звернено тільки за рішенням суду про стягнення аліментів і про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.  
378. Стаття 72. Кошти, на які не може бути звернено стягнення  
379. Стягнення не звертається на кошти:  
380. 1) вихідної допомоги, виплачуваної у разі звільнення працівника;  
381. 2) компенсації за невикористану відпустку. Стягнення може бути звернено, якщо особа, яка сплачує аліменти, під час звільнення одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років;  
382. 3) премій, що мають одноразовий характер;  
383. 4) сплачувані працівникові у зв'язку з прийняттям, переведенням, направленням на роботу та службовим відрядженням до інших місцевостей;  
384. 5) польового забезпечення, надбавок до заробітної плати та інших коштів, які виплачуються замість добових і квартирних;  
385. 6) компенсації за амортизацію інструменту, що належить працівникові, та інші компенсації згідно з законодавством про працю;  
386. 7) матеріальної допомоги особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;  
387. 8) допомоги по вагітності та пологах;  
388. 9) одноразову допомогу при народженні дитини;  
389. 10) допомогу по догляду за дитиною;  
390. 11) грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років;  
391. 12) допомоги по догляду за дитиною-інвалідом і по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною;  
392. 13) допомоги на дітей: віком до 16 років (учнів - до 18 років), одиноким матерям, військовослужбовців строкової служби, які перебувають під опікою, піклуванням;  
393. 14) тимчасової допомоги на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливо;  
394. 15) допомоги на поховання;  
395. 16) щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території радіоактивного забруднення;  
396. 17) призначені на лікування;  
397. 18) дотацій на обіди, вартості путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання. Утримання аліментів, крім того, не провадиться з:  
398. 1) сум неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;  
399. 2) премій, що присуджуються за видатні досягнення в галузі науки, літератури і мистецтва;  
400. 3) одноразової винагороди за відкриття, винахід і раціоналізаторську пропозицію;  
401. 4) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;  
402. 5) вихідної допомоги у разі звільнення, (виходу у відставку), з військової служби та з органів внутрішніх справ; а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законодавством.  
403. Стаття 73. Порядок стягнення аліментів у разі відсутності у боржника заробітної плати (доходу)  
404. У разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи інших доходів протягом трьох місяців підряд стягнення звертається на майно боржника.  
405. Розмір заборгованості за аліментами визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення за вибором стягувача виходячи з фактичного заробітку (прибутку), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилось, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні.  
406. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості.  
407. Стаття 74. Стягнення аліментів в разі виїзду боржника на постійне проживання чи на роботу за кордон  
408. З осіб, зобов'язаних сплачувати аліменти, які виїжджають для постійного проживання у держави, з якими Україна не має договорів про надання правової допомоги, стягнення аліментів провадиться за постановою державного виконавця на час виїзду за весь період до досягнення дитиною повноліття виходячи з доходу боржника за останній місяць роботи до виїзду або із середньої заробітної плати для даної місцевості на момент виїзду, або із десятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму заробітної плати, або з вартості мінімального споживчого кошика за вибором стягувача.  
409. З осіб, які працюють за контрактами в іноземних державах і одержують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти утримуються за вибором стягувача: із 100 відсотків заробітної плати, яку платник аліментів одержував до укладення контракту, або виходячи із його заробітної плати за останній місяць роботи на момент виїзду, або з десятикратного неоподатковуваного мінімуму заробітної плати у національній валюті за курсом Національного банку України.  
410. Стаття 75. Контроль за правильним і своєчасним стягненням  
411. Державний виконавець здійснює систематичний контроль за правильним і своєчасним відрахуванням та надісланням відрахованих сум стягувачам.  
412. Особа, з якої за судовим рішенням стягуються аліменти, повинна повідомляти державного виконавця про зміну місця роботи або проживання. Якщо особа зобов'язана за рішенням суду або постановою судді платити аліменти на дітей, то вона повинна у триденний термін повідомляти державного виконавця про зміну місця роботи або проживання, а також про додатковий заробіток (роботу за сумісництвом і т. ін.). У разі неповідомлення без поважних причин зазначених відомостей на особу, зобов'язану платити аліменти на дітей, може бути накладено стягнення, передбачене статтею 93 цього Закону.  
413. Державний виконавець у разі надходження виконавчого листа зобов'язаний підрахувати розмір заборгованості аліментів і про розрахунки повідомити стягувача і боржника.  
414. За наявності спору питання про розмір заборгованості вирішується за заявою заінтересованої особи судом у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом.  
415. Розділ ІХ Виконання рішень у немайнових спорах  
416. Стаття 76. Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення  
417. Якщо боржник згідно з рішенням зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, державний виконавець визначає йому термін виконання.  
418. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавчими актами, і призначає новий термін виконання або організує виконання відповідно до повноважень, наданих йому Законом. Якщо виконання провадиться без участі боржника, з нього стягується трикратний розмір витрат за виконання.  
419. Якщо рішення виконати неможливо, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником інспекції, повертається до суду чи іншого органу, який його видав. Ці дії в десятиденний термін можуть бути оскаржені до суду або може бути внесено окреме подання прокурором.  
420. Стаття 77. Виконання рішення про поновлення на роботі  
421. Рішення про поновлення на роботі виконується в день пред'явлення вимоги до виконання.  
422. Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з моменту видання про це наказу власником або уповноваженим ним органом.  
423. У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції та інші заходи, передбачені цим Законом.  
424. Стаття 78. Виконання рішень про відібрання дітей  
425. Під час виконання рішень про відібрання дітей державний виконавець провадить виконавчі дії за участю особи, якій дитина передається на виховання, представників органів опіки і піклування та освіти.  
426. У разі потреби державний виконавець може залучати до виконання цих рішень лікаря, представників громадськості, а також звернутися до суду з поданням про вирішення питання про тимчасове поміщення дитини до дитячого чи лікувального закладу.  
427. У разі коли боржник перешкоджає виконанню рішення, до нього вживаються заходи, передбачені цим Законом.  
428. Стаття 79. Порядок виконання рішень про виселення, вселення, примусовий обмін  
429. Виконання рішень про виселення, вселення, примусовий обмін провадиться, як правило, в присутності зазначених у виконавчому документі осіб.  
430. Державним виконавцем надається десятиденний термін для добровільного виконання рішення.  
431. Якщо в десятиденний термін рішення добровільно не виконується, примусове виконання здійснюється у присутності понятих за сприяння органів внутрішніх справ або представників місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.  
432. Про виконання рішення, передбаченого цією статтею, державним виконавцем складається акт, який підписується особами, що брали участь у виконанні.  
433. Якщо виконання здійснюється за відсутності осіб, що виселяються, державний виконавець зобов'язаний провести поряд з описом майна його оцінку. Описане майно передається на відповідальне зберігання особі, яка державним виконавцем призначена охоронцем майна.  
434. Якщо особі, яка виселяється, має бути надано інше приміщення, державний виконавець надсилає відповідному житловому чи іншому органу повідомлення про термін виконання рішення. У разі ненадання у визначений термін іншого житлового приміщення державний виконавець складає про це акт і звертається до судді з поданням про визначення порядку подальшого виконання рішення. До вирішення суддею цього питання виконавчі дії не провадяться. У разі виникнення обставин, які перешкоджають виконанню рішення або роблять його неможливим, державний виконавець виносить постанову про відстрочку чи зупинення виконання.  
435. Розділ Х Виконання рішення суду про примусовий розпуск об'єднань громадян (політичних партій, громадських організацій тощо)  
436. Стаття 80. Загальні умови виконання рішення про примусовий розпуск об'єднань громадян (політичних партій, громадських організацій тощо)  
437. Державний виконавець розпочинає виконавчі дії щодо примусового розпуску об'єднань громадян (політичних партій, громадських організацій тощо) після повідомлення про це реєструючим (легалізуючим органом) у друкованих засобах масової інформації відповідно до Закону України Про об'єднання громадян .  
438. Стаття 81. Виконання рішення про примусовий розпуск об'єднань громадян (політичних партій, громадських організацій тощо)  
439. У разі невиконання об'єднаннями громадян (політичними партіями, громадськими організаціями тощо) рішення про їх розпуск у встановлений термін державний виконавець у необхідних випадках за сприяння працівників органів внутрішніх справ у присутності представників реєструючого (легалізуючого) органу повідомляє їх керівні та інші статутні органи про припинення діяльності.  
440. Про розпуск об'єднань громадян (політичних партій, громадських організації тощо) складається акт і провадиться опис та оцінка належного їм майна. Державний виконавець забезпечує зберігання майна і надсилає примірники актів про розпуск об'єднань громадян (політичних партій, громадських організацій тощо) з описом майна до суду, який постановив рішення, та реєструючому (легалізуючому) органові.  
441. Розділ ХІ Витрати, пов'язані з виконанням рішення  
442. Стаття 82. Витрати, пов'язані з виконавчими діями  
443. Витратами, пов'язаними з виконавчими діями, є кошти, затрачені на їх організацію і проведення з державного та місцевого бюджету, а також кошти сторін й інших осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні. До витрат, пов'язаних з виконавчими діями, належать кошти, затрачені на:  
444. 1) виявлення, огляд, оцінку майна боржника;  
445. 2) організацію і проведення опису, арешт, вилучення, перевезення і зберігання майна боржника;  
446. 3) оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій;  
447. 4) витрати, пов'язані з реалізацією майна;  
448. 5) витрати на поштовий переказ стягнених сум;  
449. 6) інші витрати, пов'язані з провадженням виконавчих дій.  
450. Стаття 83. Авансування витрат стягувачем  
451. З метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може внести аванс на депозитний рахунок інспекції в розмірі, достатньому для проведення відповідних витрат або для покриття їх частини.  
452. Стаття 84. Порядок відшкодування витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій  
453. Витрати, пов'язані з провадженням виконавчих дій, стягуються з боржника на підставі постанови державного виконавця, затвердженої начальником інспекції, і відшкодовуються тому органу чи особі, які їх понесли у процесі виконавчого провадження.  
454. Копія постанови у триденний термін надсилається сторонам. Постанова може бути оскаржена до суду в десятиденний термін з дати одержання її копії.  
455. Розділ ХІІ Розподіл стягнених сум  
456. Стаття 85. Розподіл витрат, пов'язаних з виконанням рішень  
457. Із сум, стягнених державним виконавцем з боржника, задовольняються вимоги стягувачів, оплачується виконавчий збір, сплачуються штрафи, накладені на боржника в процесі виконання, покриваються витрати на виконання. Сума, що залишилась після задоволення всіх вимог, повертається боржникові.  
458. Суми, стягнені з боржника і належні до перерахування стягувачам, зараховуються державним виконавцем на депозитний рахунок інспекції, а потім видаються або перераховуються на рахунки Національного банку України.  
459. Стаття 86. Черговість задоволення вимог стягувачів  
460. У разі недостатності суми, стягненої з боржника для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, ця сума розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості.  
461. Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог стягувачів попередньої черги. У разі недостатності суми, стягненої для повного задоволення всіх вимог однієї черги, ці вимоги задовольняються пропорційно присудженій кожному стягувачеві сумі.  
462. Стаття 87. Стягнення вимог першої та другої черги  
463. У першу чергу задовольняються: забезпечені заставою вимоги про стягнення з вартості заставленого майна. У другу чергу задовольняються вимоги:  
464. 1) щодо стягнення аліментів;  
465. 2) щодо стягнення сум тимчасової допомоги, виплачених на неповнолітніх дітей за період розшуку їх батьків, з нарахуванням десяти відсотків;  
466. 3) пов'язані з трудовими правовідносинами;  
467. 4) членів колективних сільськогосподарських підприємств, агрофірм, колгоспів, членів фермерських господарств, пов'язані з їх працею в цих сільськогосподарських підприємствах, організаціях;  
468. 5) про оплату наданої адвокатом юридичної допомоги;  
469. 6) про виплату винагороди, що належить авторам за використання твору, відкриття, винахід, на які видано патент, авторське свідоцтво; за раціоналізаторську пропозицію і промисловий зразок, на які видано свідоцтво;  
470. 7) про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника.  
471. Після повного задоволення зазначених вимог задовольняються вимоги із соціального страхування і вимоги громадян про відшкодування збитків, заподіяних їх майну злочином або адміністративним правопорушенням.  
472. Стаття 88. Наступні стягнення  
473. У третю чергу задовольняються вимоги:  
474. 1) щодо податків і неподаткових платежів до бюджету;  
475. 2) органів страхування з обов'язкового страхування;  
476. 3) про відшкодування збитків, заподіяних злочином або адміністративним правопорушенням.  
477. У четверту чергу задовольняються: не забезпечені заставою вимоги.  
478. У п'яту чергу задовольняються всі інші вимоги.  
479. Розділ ХІІІ Провадження виконавчих дій щодо іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб. Виконання рішень судів та рішень іноземних держав  
480. Стаття 89. Виконання рішень судів та інших органів України щодо іноземців, іноземних підприємств, організацій та осіб без громадянства  
481. Під час виконання рішень щодо іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, що відповідно проживають чи зареєстровані на території України, поширюються положення цього Закону.  
482. Стаття 90. Виконання рішень іноземних судів і арбітражу  
483. Порядок виконання в Україні рішень іноземних судів і арбітражу визначається відповідними міжнародними договорами і законодавством України. Рішення може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років з моменту набрання ним законної сили.  
484. Розділ ХІV Виконавчий збір. Відповідальність за порушення законодавства про виконавче провадження  
485. Стаття 91. Виконавчий збір  
486. З боржників одночасно з порушенням виконавчого провадження постановою державного виконавця стягується виконавчий збір у розмірі п'яти відсотків з громадян і десяти - з юридичних осіб з присудженої до стягнення суми або вартості майна, а за виконавчими документами немайнового характеру - двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з фізичних осіб і п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з юридичних осіб.  
487. На постанову про виконавчий збір до суду в десятиденний термін може бути подано скаргу.  
488. Не стягується виконавчий збір з осіб, звільнених від його сплати згідно із законодавством.  
489. Стаття 92. Відповідальність за невиконання рішень  
490. У разі невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути вчинені тільки ним у встановлений державним виконавцем відповідно до цього Закону термін, державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі від двох до п'яти - щодо громадян і від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - щодо юридичних осіб та призначає йому новий термін для виконання.  
491. У разі повторного невиконання боржником без поважних причин рішення розмір штрафу кожного разу подвоюється.  
492. Постанова державного виконавця про накладення штрафу затверджується начальником інспекції. На постанову до суду в десятиденний термін може бути подано скаргу.  
493. У разі невиконання юридичною особою вимог державного виконавця накладається арешт на розрахунковий рахунок цієї юридичної особи, в тому числі у кредитних установах.  
494. Стаття 93. Відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця і порушення законодавства про виконавче провадження  
495. За невиконання законних вимог державного виконавця і порушення цього Закону громадянами і посадовими особами, а також за втрату або несвоєчасне відправлення виконавчого документа, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця роботи (знаходження), якщо ці дії не мають ознак злочину, передбаченого статтею 1563 Кримінального кодексу України, а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця на винних осіб накладається штраф від двох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у порядку, передбаченому законодавством.  
496. Якщо особа умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує законодавство про виконавче провадження у разі наявності ознак злочину, державний виконавець надсилає до суду подання про порушення кримінальної справи та притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності.  
497. Розділ ХV Захист прав стягувача, боржника та інших осіб під час провадження виконавчих дій  
498. Стаття 94. Право на оскарження процесуальних дій державного виконавця  
499. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають право на оскарження процесуальних дій державного виконавця в порядку, передбаченому законодавством.  
500. Стаття 95. Захист прав стягувача під час провадження виконавчих дій  
501. Стягувач має право пред'явити позов про стягнення з боржника суми належної до відрахування, з урахуванням рівня інфляції у разі невиконання ним без поважних причин вимог державного виконавця.