Кількість абзаців - 482 Розмітка (ліва колонка)


Про зерно та ринок зерна в Україні (Друге читання)

0. ЗАКОН УКРАЇНИ  
1. "Про зерно та ринок зерна в Україні"  
2. Цей закон випливає із стратегії національної продовольчої безпеки і реґламентує державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України. Закон спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентноспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, нарощування його експортного потенціалу.  
3. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
4. Стаття 1. Визначення термінів  
5. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:  
6. ЗЕРНОВЕ ВИРОБНИЦТВО - сукупність організаційно-технологічних заходів, які забезпечують отримання зерна внаслідок використання землі;  
7. ДЕРЖАВНИЙ АГЕНТ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАСТАВНИХ ЗАКУПОК ЗЕРНА (ЕКСПОРТУ ТА ІМПОРТУ ЗЕРНА І ПРОДУКТІВ ЙОГО ПЕРЕРОБКИ, ІЗ ПРОВЕДЕННЯ ІНТЕРВЕНЦІЙНИХ ОПЕРАЦІЙ) - юридична особа, уповноважена цим Законом на організацію заставних закупок зерна (реалізацію міждержавних угод, проведення інтервенційних операцій) за рахунок коштів Державного бюджету України .  
8. ДЕРЖАВНІ РЕСУРСИ НЕВИТРЕБУВАНОГО ЗАСТАВНОГО ЗЕРНА - зерно, що здано сільськогосподарськими товаровиробниками у заставу і перейшло у власність держави після закінчення строку заставної закупки або в інших випадках, передбачених цим Законом;  
9. ЗАСТАВНА ЗАКУПКА ЗЕРНА - закупка зерна у сільськогосподарських товаровиробників на певний термін за гарантованими державою цінами при зберіганні за ними, на встановлений термін, права використання цього зерна для продажу;  
10. ЗАСТАВНА ЦІНА ЗЕРНА - мінімальна гарантована ціна зерна, яку державний агент або уповноважені сплачують сільськогосподарським товаровиробникам за здане в заставу зерно;  
11. ЗАСТАВНЕ ЗЕРНО - зерно, що знаходиться на зберіганні у зерносховищах, за яке сільськогосподарським товаровиробникам сплачено заставну ціну;  
12. ЗБЕРІГАННЯ ЗЕРНА - комплекс заходів, що здійснюються зерносховищем, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна;  
13. ЗЕРНО - плоди зернових і олійних культур, гречки, зернобобових, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей;  
14. ЗЕРНО ПРОДОВОЛЬЧЕ - зерно, що використовується для переробки та виготовлення харчових продуктів;  
15. ЗЕРНО ТЕХНІЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ - зерно, що використовується для промислової переробки на інші продукти (спирт, крохмаль, медичні препарати);  
16. ЗЕРНО ФУРАЖНЕ - зерно групи фуражних та інших зернових культур, призначене для годівлі худоби та птиці у вигляді комбікормів, дерті тощо;  
17. ЗЕРНОСХОВИЩЕ - спеціально обладнане місце для зберігання та доробки зерна (приміщення, будівля, елеватор тощо будь-якої форми власності), що має відповідну ліцензію;  
18. ЗЕРНО ТОВАРНЕ - зерно, призначене для продажу;  
19. ІНТЕРВЕНЦІЙНІ ОПЕРАЦІЇ - дії Державного агента по закупівлі зерна до інтервенційного фонду та продажу зерна інтервенційного фонду і продуктів його переробки для підтримки на внутрішньому ринку зерна рівня цін на зерно та продукти його переробки;  
20. ІНФРАСТРУКТУРА - комплекс виробничих і невиробничих формувань, які забезпечують умови відтворення виробництва зерна, його заготівлі, зберігання, переробки, реалізації, страхування, кредитно-фінансових та інших послуг;  
21. МІЖДЕРЖАВНІ УГОДИ - угоди, за якими держава продає іншим країнам або закупляє зерно та продукти його переробки в інших країнах;  
22. РЕЄСТР ЗЕРНА/ ЗАСТАВНОГО ЗЕРНА, ЗЕРНА ІНТЕРВЕНЦІЙНОГО ФОНДУ/ - система обліку інформації про зерно/заставне зерно, зерно інтервенційного фонду/, що прийняте зерносховищами на зберігання у визначеному обсязі й до визначеного строку;  
23. РЕЄСТР СКЛАДСЬКИХ СВІДОЦТВ НА ЗЕРНО (ЗАСТАВНЕ ЗЕРНО, ЗЕРНО ІНТЕРВЕНЦІЙНОГО ФОНДУ) - система обліку інформації про видані зерносховищами складські свідоцтва на зерно (заставне зерно, зерно інтервенційного фонду) та сільськогосподарських товаровиробників, які їх отримали, інших утримувачів таких свідоцтв;  
24. РИНОК ЗЕРНА - система правових відносин, що виникають між його суб`єктами в процесі виробництва, зберігання, доробки, торгівлі та використання зерна на засадах вільної конкуренції, вільного вибору напрямів реалізації зерна та визначення цін, а також державного контролю за його якістю, зберіганням та раціональним використанням;  
25. УПОВНОВАЖЕНІ ІЗ ЗДІЙСНЕННЯ ЗАСТАВНИХ ЗАКУПОК ЗЕРНА (ІЗ ПРОВЕДЕННЯ ІНТЕРВЕНЦІЙНИХ ОПЕРАЦІЙ) - юридичні особи незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, які призначаються Державним агентом із здійснення заставних закупок зерна (із проведення інтервенційних операцій);  
26. ЯКІСТЬ ЗЕРНА - сукупність споживчих властивостей зерна, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.  
27. Стаття 2. Мета Закону  
28. Закон регулює виробництво та ринок зерна в напрямах:  
29. - забезпечення продовольчої безпеки держави;  
30. - формування сприятливої для розвитку зернової галузі інвестиційної, кредитної, податкової, митної політики;  
31. - оптимізації структури та ефективності зернового виробництва з урахуванням потенціалу природнокліматичних умов та ринкової кон'юнктури;  
32. - забезпечення функціонування ринку зерна на засадах поєднання вільної конкуренції та державного регулювання з метою збалансування інтересів суб`єктів господарювання та держави;  
33. - встановлення державного контролю за якістю зерна та раціональним використанням ресурсів зерна, продуктів його переробки та сортового насіння;  
34. - усунення можливого дефіциту концентрованих кормів для тваринництва і птахівництва;  
35. - скорочення втрат зерна та забезпечення його високої якості;  
36. - достатньої стабільності ринкових ресурсів зерна;  
37. - упередження демпінгових цін на зерно;  
38. - нарощування експортного потенціалу ринку зерна;  
39. - визнання пріоритетності розвитку ринку зерна;  
40. - створення сприятливих умов інвестиційної, кредитної та митної політики для діяльності вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників, переробних підприємств, заготівельних організацій та інших суб`єктів господарювання на ринку зерна;  
41. - встановлення організаційно-правових та економічних механізмів функціонування ринку зерна;  
42. - впровадження механізму заставних закупок зерна;  
43. - впровадження інтервенційних операцій на ринку зерна;  
44. - визначення порядку експорту та імпорту зерна, продуктів його переробки за міждержавними угодами;  
45. - встановлення гарантій щодо отримання сільськогосподарськими товаровиробниками своєчасної оплати за зерно при здійсненні його заставних закупок.  
46. Стаття 3. Сфера дії Закону  
47. Закон регулює відносини між суб`єктами, діяльність яких пов`язана з ринком зерна, із метою узгодження інтересів виробників, споживачів та держави.  
48. Дія цього Закону не поширюється на відносини стосовно формування ресурсів зерна державного резерву.  
49. Стаття 4. Законодавство України, що регулює розвиток зернової галузі та ринку зерна  
50. Законодавство України щодо виробництва і ринку зерна базується на Конституції України і включає: Закон України від 18 січня 2001 року N 2238-ІІІ "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років", Указ Президента України від 6 червня 2000 р. N767/2000 "Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку"; Указ Президента України від 29 червня 2000 р. N832/2000 "Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна" та інші нормативно-правові документи.  
51. Положення Закону України "Про складські свідоцтва на зерно" застосовуються до складських свідоцтв на зерно, коли цим Законом не передбачене інше.  
52. Розділ ІІ. СУБ'ЄКТИ ЗЕРНОВОЇ ГАЛУЗІ ТА РИНКУ ЗЕРНА  
53. Стаття 6. Суб'єкти ринку зерна  
54. До суб'єктів ринку зерна відносяться: сільськогосподарські підприємства всіх форм власності, приватні, фермерські господарства, спілки селян, агропромислові об'єднання (агрофірми, асоціації, акціонерні товариства то що), елеватори, зернопереробні та заготівельні підприємства, а також інші організації та комерційні структури, які мають відповідний юридичний статус і беруть участь у процесі ринкового обігу зерна.  
55. Стаття 5. Суб'єкти виробництва зерна  
56. Суб'єктами виробництва зерна є власники та орендарі земельних угідь, які використовують їх для вирощування та подальшої реалізації зернових культур насіннєвого, продовольчого, фуражного призначення.  
57. Суб'єкти зернового виробництва розвивають галузь на інтенсивній основі з дотриманням вимог екологічного захисту довкілля та зберігання родючості ґрунтів.  
58. За суб'єктами зернового виробництва зберігається право довільного використання вирощеного зерна, виходячи з власних економічних інтересів.  
59. Не допускаються будь-які обмеження в пересуванні зерна і продуктів його переробки на міжрегіональному та внутрішньообласному рівнях.  
60. Стаття 7. Суб'єкти зберігання ресурсів зерна  
61. Суб'єктами зберігання ресурсів зерна є юридичні особи, які виконують функції зберігання або закупівлі та зберігання зерна з правом по дальшого його продажу незалежно від призначення чи напрямів використання.  
62. Суб'єктами зберігання зерна є: елеватори, хлібоприймальні пункти, зерносховища, борошномельні та комбікормові підприємства, а також сільськогосподарські підприємства, які мають місткості, обладнані з дотриманням технологічних умов зберігання зерна.  
63. Виробнича діяльність суб'єктів по зберіганню зерна підлягає ліцензуванню в установленому порядку і може проводитися одночасно із здійсненням інших видів діяльності відповідно до установчих документів.  
64. Ліцензування діяльності зерносховищ щодо їх відповідності існуючим правилам та технічним умовам зберігання зерна здійснює уповноважений Кабінетом Міністрів України орган, який підтверджує право суб'єкта-претендента на діяльність по зберіганню зернових ресурсів або порушує питання про позбавлення його ліцензії.  
65. Суб'єкти зберігання зерна на підставі двосторонніх угод із власниками гарантують забезпечення якості та дотримання нормативів природних утрат протягом терміну зберігання зерна.  
66. Стаття 8. Суб'єкти контролю за якістю зерна  
67. Суб'єктами контролю за якістю зерна є Головна державна інспекція якості та сертифікації сільськогосподарської продукції, а зерна насіннєвого призначення - Державна насіннєва інспекція при Міністерстві аграрної політики України та їх територіальні органи.  
68. Головна державна інспекція якості та сертифікації сільськогосподарської продукції Міністерства аграрної політики України виконує експертне визначення якості й арбітражне вирішення питань щодо показників якості зерна та продуктів його переробки із залученням акредитованих у системі сертифікації УкрСЕПРО випробувальних лабораторій та Центральної державної випробувальної лабораторії сільськогосподарської сировини та харчової продукції.  
69. Розділ ІІІ. ПРІОРИТЕТИ ЗЕРНОВОГО ВИРОБНИЦТВА  
70. Стаття 9. Інтенсифікація зернового виробництва  
71. Політика всебічного сприяння інтенсифікації зернового виробництва здійснюється шляхом:  
72. надання пріоритетної бюджетної та кредитної підтримки;  
73. науково-селекційної роботи та насінництва;  
74. робіт по землеустрою та упорядкуванню сівозмін;  
75. меліорації земель;  
76. розвитку сільськогосподарського машинобудування та ринків матеріальних ресурсів;  
77. впровадження сучасних ресурсозберігаючих технологій у виробництві, зберіганні та переробці зерна;  
78. заходів по боротьбі з карантинними бур'янами;  
79. лізингового обслуговування зернової галузі;  
80. розвитку мережі обслуговуючих зерновий ринок формувань;  
81. обов'язкового страхування зернових посівів.  
82. Органи виконавчої влади сприяють першочерговому залученню інвестицій для розвитку матеріальної бази сільськогосподарських товаровиробників , заготівельних та зернопереробних підприємств, заводів, які виготовляють машини, устаткування, обладнання для зернового господарства, удосконалення інфраструктури зернового ринку.  
83. Стаття 10. Державні та реґіональні програми "Зерно"  
84. Виходячи з потреб держави у зерні продовольчого, насіннєвого, фуражного та іншого призначення, розробляються перспективні та щорічні державні й реґіональні програми виробництва зерна і заходи ресурсного, фінансового, науково-технічного та кадрового забезпечення їх виконання.  
85. Порядок розробки державних програм "Зерно" та фінансування передбачених відповідними програмами заходів, спрямованих на ефективне використання ґрунтовобіологічного потенціалу земель, визначається Кабінетом Міністрів України.  
86. Порядок розробки реґіональних програм "Зерно" та фінансування передбачених відповідними програмами заходів, визначається обласними та районними державними адміністраціями.  
87. Забезпечення насінням сільськогосподарських товаровиробників здійснюється державним насіннєвим страховим фондом за поданням Кабінету Міністрів АР Крим, обласних та районних державних адміністрацій.  
88. Стаття 11. Науково-інформаційне забезпечення  
89. Міністерство аграрної політики України та Українська академія аграрних наук розробляють довгострокові цільові програми наукових досліджень із селекції, насінництва, захисту рослин, підвищення родючості ґрунтів, удосконалення технологій вирощування зернових культур, зберігання, переробки та раціонального використання зерна з дотриманням вимог охорони праці та екології довкілля.  
90. За результатами наукових досліджень Міністерство аграрної політики України та Українська академія аграрних наук організовують пропаганду досягнень науково-технічного прогресу та надають організаційну допомогу щодо їх реалізації.  
91. При Міністерстві аграрної політики України створюються системи комп'ютерного інформаційного обміну та аналітичний центр із проблем зернового ринку, які діють на умовах господарського розрахунку.  
92. Стаття 12. Кадрове забезпечення  
93. Міністерство аграрної політики разом з науковими установами УААН та навчальними закладами аграрного профілю забезпечують в межах виділених бюджетних коштів та на платній основі підвищення кваліфікації спеціалістів, вузівську та курсову підготовку працівників, зайнятих у сфері виробництва, обігу та переробки зерна.  
94. Розділ ІV. ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЗЕРНОВИХ РЕСУРСІВ  
95. Стаття 13. Зернові ресурси  
96. Зернові ресурси України складаються з:  
97. зерна державного резерву;  
98. зерна інтервенційного фонду;  
99. невитребуваного заставного державного зерна;  
100. зерна державного насіннєвого страхового фонду;  
101. реґіональних ресурсів зерна;  
102. власних ресурсів зерна суб'єктів ринку.  
103. Стаття 14. Ресурси зерна державного резерву  
104. Формування, обсяг та порядок використання ресурсів зерна державного резерву визначаються законодавством України.  
105. Реалізація зерна державного резерву за необхідності його поновлення узгоджується з проведенням інтервенційних операцій.  
106. Стаття 15. Інтервенційні ресурси зерна  
107. Інтервенційні ресурси зерна формуються державним агентом з інтервенційних операцій за рахунок коштів Державного бюджету України в межах визначеного Кабінетом Міністрів України обсягу.  
108. Інтервенційні ресурси зерна використовуються державним агентом з інтервенційних операцій для забезпечення стабілізації цін на зерно та продукти його переробки на внутрішньому ринку держави.  
109. Стаття 16. Державні ресурси невитребуваного заставного зерна  
110. Формування державних ресурсів невитребуваного заставного зерна здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України суб`єктами заставних закупок зерна.  
111. Державні ресурси невитребуваного заставного зерна використовуються Державним агентом із забезпечення заставних закупок зерна за рішенням Кабінету Міністрів України.  
112. Стаття 17. Ресурси державного насіннєвого страхового фонду  
113. Формування ресурсів державного насіннєвого страхового фонду здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах визначеного Кабінетом Міністрів України обсягу.  
114. Формування ресурсів державного насіннєвого страхового фонду та його використання здійснюються за рішенням Кабінету Міністрів України.  
115. Стаття 18. Реґіональні ресурси зерна  
116. Реґіональні ресурси зерна формуються за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя в межах визначених ними обсягів.  
117. Реґіональні ресурси зерна використовуються для власних потреб відповідно Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.  
118. Контроль за формуванням реґіональних ресурсів зерна здійснюють Кабінет Міністрів АР Крим та адміністрації областей, районів і міста Севастополя.  
119. Стаття 19. Використання власних ресурсів зерна суб'єктами ринку зерна  
120. Суб'єктам ринку зерна гарантується право вільно розпоряджатися власними ресурсами зерна, у тому числі укладати угоди щодо реалізації зерна для формування державних і реґіональних ресурсів зерна, ресурсів зерна державного резерву.  
121. Обмеження права розпоряджатися ресурсами зерна, пов'язане з надзвичайними обставинами, можливе тільки в порядку, що передбачений законами України.  
122. Розділ V. ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ВИРОБНИЦТВА І ПЕРЕРОБКИ ЗЕРНА  
123. Стаття 20. Державна підтримка розвитку зернової галузі  
124. Державна підтримка та стимулювання виробництва і переробки зерна здійснюються на основі державної політики щодо пріоритетності розвитку галузей агропромислового комплексу, зокрема, зернової галузі, за рахунок коштів, спрямованих на розвиток науково-технічного прогресу у виробництві, зберіганні та переробці агропромислової продукції, залучення інвестицій та інших джерел.  
125. Стаття 21. Фінансова підтримка і компенсації  
126. Страхування ризиків під час здійснення експортних операцій із зерном та продуктами його переробки, а також із використанням іноземних кредитів та інвестицій, пов'язаних із виробництвом і переробкою зерна, здійснюється через спеціалізовану систему страхування, яка створюється за участю державного та приватного капіталу.  
127. Фінансова підтримка виробників насіння, науково-дослідних установ, сортовипробувальних станцій та часткова компенсація сільськогосподарським товаровиробникам сортових надбавок за придбане ними насіння високих репродукцій здійснюється в межах коштів, передбачених Державним бюджетом на підтримку селекції у рослинництві та за рахунок державного насіннєвого страхового фонду.  
128. Насіння з державного насіннєвого страхового фонду у вигляді натуральних позик видається на визначений термін сільськогосподарським підприємствам, фермерським господарствам та іншим суб'єктам зернового господарства, які зазнали збитків від стихійного лиха чи інших несприятливих ситуацій.  
129. Урожай зернових та зернобобових культур підлягає обов'язковому страхуванню і здійснюється сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності та господарювання.  
130. Розділ VІ. ДЕКЛАРУВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ЗЕРНА  
131. Стаття 22. Декларування зерна  
132. Декларування зерна - діяльність суб`єктів ринку зерна щодо визначення обсягів зерна, що знаходиться на зберіганні, із метою визначення стану продовольчого забезпечення населення України й окремих реґіонів, підвищення рівня інформованості органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про стан ринку зерна.  
133. Декларуванню підлягають обсяги зерна загальною кількістю, починаючи з 50 тонн.  
134. Порядок декларування зерна визначається Кабінетом Міністрів України.  
135. Суб`єкти підприємницької діяльності несуть відповідальність за повноту і достовірність да них, зазначених у декларації, відповідно до законодавства України.  
136. Ведення реєстру суб'єктів підприємницької діяльності, що зберігають зерно, та організація декларування зерна покладається на Головну державну інспекцію якості та сертифікації сільськогосподарської продукції Міністерства аграрної політики та її підрозділи в АР Крим і областях - інспекції якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції обласних державних адміністрацій.  
137. Стаття 23. Декларування обсягів зерна, що знаходиться на зберіганні у зерносховищах  
138. Зерносховища, які мають відповідну ліцензію, зобов`язані щомісячно подавати декларації щодо обсягів зерна, що знаходиться у них на зберіганні.  
139. Зерносховища зобов`язані подавати інформацію щодо обсягів заставного зерна, зерна державного резерву, невитребуваного заставного зерна , зерна інтервенційного фонду та іншого зберігаємого зерна.  
140. Стаття 25. Якість зерна  
141. Якість зерна, що надходить у державні та реґіональні ресурси чи реалізується на внутрішньому ринку або на експорт, повинна відповідати державним стандартам та іншим нормативним документам. Якість експортного зерна також може відповідати вимогам, що зафіксовані сторонами у експортному контракті.  
142. Зерно та насіннєвий матеріал в установленому законодавством порядку підлягають сертифікації на відповідність їх вимогам нормативних документів.  
143. Експертне визначення якості продовольчого і фуражного зерна провадиться стандартними методами Головною державною інспекцією якості та сертифікації сільськогосподарської продукції Міністерства аграрної політики України, її підрозділами в Автономній Республіці Крим та областях, а також акредитованими у системі сертифікації УкрСЕПРО випробувальними лабораторіями.  
144. Стаття 24. Державний контроль за якістю зерна  
145. Основними напрямками здійснення державного контролю за якістю зерна є:  
146. захист прав суб`єктів ринку зерна та споживачів щодо їх забезпечення зерном, якість якого відповідає вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних правил і нормативів тощо;  
147. встановлення показників якості зерна, методик оцінки його якості та обліку ;  
148. сертифікація зерна та продуктів його переробки;  
149. інші напрямки, передбачені законами України;  
150. Державний контроль за якістю зерна при його виробництві, закупівлі та прийманні на зберігання покладається в межах її компетенції на Державну інспекцію по заготівлях і якості продукції, а при зберіганні, переробці, торгівлі, використанні, здійсненні експортно-імпортних операцій - на Головну державну інспекцію якості та сертифікації сільськогосподарської продукції Міністерства аграрної політики України та їх підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Міністерство охорони здоров'я України.  
151. Контроль за якістю зерна та насіннєвого матеріалу, відповідності їх вимогам нормативних документів покладається на Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України, Державну комісію України по випробуванню та охорони сортів рослин Міністерства аграрної політики України та на їх територіальні органи.  
152. Стаття 26. Зерно, непридатне для використання  
153. Зерно, непридатне для використання, підлягає знищенню у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
154. Проведення експертизи такого зерна, а також прийняття рішення про можливість подальшого його використання, забезпечує Головна державна інспекція якості та сертифікації сільськогосподарської продукції Міністерства аграрної політики України та її підрозділи в Автономній Республіці Крим і областях.  
155. Розділ VІІ. РИНОК ЗЕРНА  
156. Стаття 27. Основні засади державної політики щодо регулювання ринку зерна  
157. Держава визнає пріоритетність розвитку ринку зерна, сприяє його розвитку та стабільному функціонуванню.  
158. Основними засадами державної політики у цій сфері є:  
159. надання пріоритетної бюджетної, кредитної та інвестиційної підтримки суб`єктам господарювання при здійсненні ними діяльності з виробництва, зберігання, переробки, торгівлі та використання зерна;  
160. забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому, фуражному, технічному зерні та нарощуванню його експорту;  
161. цінове регулювання на ринку зерна;  
162. встановлення мінімально гарантованої ціни на заставлене виробниками зерно;  
163. гарантування сільськогосподарським товаровиробникам права вільного вибору напрямів та ціни реалізації зерна;  
164. ліцензування діяльності по зберіганню та доробці зерна;  
165. контроль за якістю, зберіганням та раціональним використанням зерна.  
166. Стаття 28. Державне регулювання на ринку зерна  
167. Кабінет Міністрів України та уповноважені ним органи здійснюють державне регулювання операцій із зерном шляхом:  
168. впровадження механізму державних заставних закупок зерна;  
169. створення інтервенційного фонду зерна;  
170. розробки загальнодержавних програм заставних закупок зерна та інтервенційних операцій, забезпечення їх реалізації;  
171. бюджетного фінансування інтервенційного фонду та заставних закупок зерна;  
172. ліцензування діяльності по зберіганню та обробці зерна;  
173. проведення цінової політики в напрямку не допущення демпінгу цін, підвищення ефективності зернової галузі та страхування ризиків для суб'єктів зернового ринку;  
174. впровадження механізму експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки за міждержавними угодами;  
175. бюджетного фінансування програм експорту та імпорту зерна за міждержавними угодами;  
176. запровадження декларування про наявність зерна, що знаходиться на зберіганні;  
177. забезпечення моніторингу ринку зерна;  
178. здійснення митно-тарифної політики;  
179. визначення Державних агентів для здійснення операцій інтервенційного фонду, заставних закупок зерна та міждержавних угод;  
180. визначення уповноважених організацій для ліцензування зерносховищ та видачі відповідних ліцензій;  
181. забезпечення розробки балансів зерна та періодичного їх уточнення. На підставі балансів зерна розробляються пропозиції щодо державного регулювання експорту та імпорту зерна.  
182. Стаття 29. Державний контроль на ринку зерна  
183. Державний контроль на ринку зерна здійснюється відповідними органами виконавчої влади та уповноваженими органами в межах їх компетенції.  
184. Стаття 30. Ліцензування діяльності по зберіганню та доробці зерна  
185. Господарська діяльність по зберіганню та доробці зерна підлягає ліцензуванню у порядку, передбаченому Законом України від 1 червня 2000 року N1775-ІІІ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".  
186. Видачу ліцензій на здійснення господарської діяльності по зберіганню та доробці зерна здійснює орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України.  
187. Ліцензійні умови щодо зберігання, доробки зерна та порядок здійснення контролю за їх до держанням затверджуються спільним наказом Міністерства аграрної політики України та уповноваженого органу з питань ліцензування.  
188. Стаття 31. Виробництво зерна  
189. Виробництво зерна - це діяльність сільськогосподарських товаровиробників, що пов'язана з вирощуванням зерна, забезпеченням внутрішніх потреб України у насіннєвому матеріалі, зерні для продовольчих, фуражних та технічних цілей, поліпшенням його якості, створенням експортного потенціалу ринку зерна, а також гарантуванням продовольчої безпеки держави за рахунок розвитку власного зернового господарства.  
190. Стаття 32. Зберігання зерна  
191. Зерно, вирощене сільськогосподарськими товаровиробниками, підлягає зберіганню у зерносховищах.  
192. Сільськогосподарські товаровиробники мають право на зберігання зерна у власних зерносховищах, які відповідають вимогам умов зберігання, а також укладати договори на зберігання зерна у зерносховищах будь-якої форми власності, з отриманням складських свідоцтв на зерно.  
193. Зберігання зерна здійснюється відповідно до вимог законодавства та встановлених державних стандартів по зберіганню зерна.  
194. Зерносховища зобов'язані на договірних умовах прийняти зерно на зберігання від будь-якого власника зерна та забезпечити якість зерна при його зберіганні.  
195. При прийманні зерна на зберігання зерносховища проводять власний аналіз його якості або в інших лабораторіях, що мають право на проведення такого аналізу.  
196. Зерно, що потребує проведення експертизи та прийняття рішення щодо можливості його подальшого використання, підлягає зберіганню в окремих приміщеннях та з дотриманням умов, що виключають вільний доступ до нього.  
197. Зерносховища приймають зерно на зберігання на строк, визначений за домовленістю сторін відповідно до договору зберігання зерна.  
198. У разі приймання зерна на зберігання без зазначення строку або на зберігання до вимоги, термін зберігання зерна обмежується строком дії ліцензій на зберігання та доробку зерна, про що повідомляється власник зерна.  
199. Плата за зберігання зерна визначається в установленому порядку таксами, ставками, тарифами, або за згодою сторін.  
200. Кабінет Міністрів України щорічно встановлює граничний рівень тарифів на зберігання зерна.  
201. Стаття 33. Реєстр зерна, прийнятого на зберігання  
202. Зерносховища зобов`язані вести реєстр зерна, прийнятого на зберігання.  
203. Вимоги до реєстру зерна та порядок його ведення визначається Міністерством аграрної політики за поданням Державної акціонерної компанії "Хліб України".  
204. Стаття 34. Складські свідоцтва на зерно  
205. Складське свідоцтво на зерно - цінний папір на пред'явника, який видається зерносховищами власникам зерна і засвідчує їх право розпоряджатися зерном.  
206. З моменту прийняття зерна на зберігання зерносховища видають складські свідоцтва на зерно його власникам.  
207. Після заповнення обов'язкових реквізитів складських свідоцтв на зерно, реєстрації складських свідоцтв в реєстрі з присвоєнням порядкового номера, заповнений бланк складського свідоцтва на зерно передається власнику товару або уповноваженій власником особі за дорученням на право одержання такого свідоцтва.  
208. Передача складського свідоцтва на зерно засвідчується актом приймання-передачі.  
209. Форма бланків складських свідоцтв на зерно, порядок їх випуску й передачі (продажу) зерносховищам встановлюються Кабінетом Міністрів України.  
210. Стаття 35. Права утримувачів складських свідоцтв на зерно  
211. Утримувач складського свідоцтва на зерно має право розпоряджатись зерном, що зберігається у зерносховищі.  
212. Зерно, прийняте на зберігання протягом терміну його зберігання може бути предметом застави шляхом передачі складського свідоцтва на зерно заставоутримувачу.  
213. Стаття 36. Видача зерна утримувачам складських свідоцтв на зерно  
214. Видача зерна зерносховищами проводиться за зверненням утримувача складського свідоцтва в термін не пізніше трьох робочих днів із моменту витребування зерна.  
215. Видача зерна здійснюється в обмін на оригінали відповідних складських свідоцтв на зерно та з обов'язковим оформленням товаросупроводжувальних документів відповідно до вимог чинного законодавства.  
216. При видачі зерна утримувачі складських свідоцтв на зерно та зерносховища мають право вимагати проведення незалежної експертної оцінки його якісних характеристик. Витрати, пов`язані з проведенням експертної оцінки, відшкодовуються за рахунок тих суб'єктів, які вимагали проведення таких дій.  
217. Після закінчення строку зберігання зерна, зазначеного в складському свідоцтві на зерно, зерносховища можуть продати частину зерна для оплати наданих ними послуг, якщо термін зберігання не продовжено, при обов'язковому повідомленні про це власника зерна чи утримувача складського свідоцтва.  
218. Стаття 37. Погашення складських свідоцтв на зерно  
219. Після видачі зерна утримувачам складських свідоцтв на зерно зерносховища повинні погасити прийняті складські свідоцтва на зерно шляхом відмітки на складському свідоцтві "погашено". Погашені складські свідоцтва на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських свідоцтв на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені свідоцтва зберігаються зерносховищем протягом трьох років.  
220. Розділ VІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАСТАВНИХ ЗАКУПОК ЗЕРНА  
221. Стаття 38. Заставна закупка зерна  
222. За поданням Кабінету Міністрів України Верховна Рада України окремим рядком затверджує видатки Державного бюджету України на проведення заставних закупок зерна.  
223. Заставні закупки зерна здійснюють державний агент та його уповноважені в межах своїх повноважень.  
224. При заставних закупках зерна сільськогосподарські товаровиробники на підставі укладених договорів заставних закупок зерна передають зерно зерносховищам, які приймають це зерно на зберігання згідно укладених договорів із державним агентом або уповноваженими, а останні протягом трьох банківських днів перераховують сільськогосподарським товаровиробникам плату за нього в повному обсязі за заставною ціною.  
225. Зберігання заставного зерна є строковим.  
226. Перебіг строку зберігання заставного зерна у зерносховищах починається з приймання за ставного зерна на зберігання після 1 липня, але не може бути довшим ніж до 1 березня наступного року. Протягом цього строку сільськогосподарські товаровиробники мають право витребувати заставне зерно у порядку, передбаченому цим Законом.  
227. Стаття 39. Державний агент із забезпечення заставних закупок зерна та його повноваження  
228. Державним агентом із забезпечення державних заставних закупок зерна є Державна акціонерна компанія "Хліб України", яка здійснює:  
229. реалізацію загальнодержавних програм заставних закупок зерна;  
230. взаємодію з органами виконавчої влади та суб`єктами заставних закупок зерна;  
231. організацію заставних закупок зерна;  
232. призначення уповноважених із забезпечення заставних закупок зерна;  
233. координацію діяльності суб`єктів заставних закупок зерна;  
234. розподіл коштів з урахуванням обсягів зерна для заставних закупок;  
235. моніторинг ринку зерна щодо проведення заставних закупок зерна;  
236. щорічне подання Кабінету Міністрів України та Міністерству аграрної політики пропозиції про визначення рівня заставних цін на зерно;  
237. контроль за рухом коштів, виділених із Державного бюджету для заставних закупок зерна;  
238. аналіз витрат на зберігання зерна;  
239. інші повноваження відповідно до чинного законодавства.  
240. Стаття 40. Уповноважені суб'єкти господарської діяльності із здійснення заставних закупок зерна  
241. Державний агент із забезпечення заставних закупок зерна може призначати уповноважених суб'єктів господарської діяльності із здійснення заставних закупок зерна, які:  
242. реалізують програми проведення заставних закупок зерна;  
243. взаємодіють із зерносховищами щодо зберігання заставного зерна;  
244. взаємодіють з іншими суб`єктами заставних закупок зерна;  
245. координують діяльність зерносховищ із за ставних закупок зерна;  
246. проводять моніторинг цін на ринку зерна;  
247. аналізують витрати на зберігання зерна.  
248. Стаття 41. Діяльність зерносховищ у сфері заставних закупок зерна  
249. Зерносховища:  
250. взаємодіють з іншими суб`єктами заставних закупок зерна;  
251. приймають заставне зерно на зберігання;  
252. забезпечують якісно-кількісне зберігання за ставного зерна;  
253. проводять аналіз якості заставного зерна, прийнятого на зберігання;  
254. надають інформацію щодо вартості зберігання зерна;  
255. за дорученням державного агента та уповноважених від їх імені укладають договори за ставних закупок зерна;  
256. видають складські свідоцтва на заставне зерно.  
257. Стаття 42. Діяльність сільськогосподарських товаровиробників у сфері заставних закупок зерна  
258. Сільськогосподарські товаровиробники :  
259. приймають участь у державних програмах виробництва зерна;  
260. здійснюють взаємодію з іншими суб`єктами заставних закупок зерна;  
261. укладають договори заставних закупок зерна та забезпечують їх виконання;  
262. передають заставне зерно на зберігання;  
263. проводять операції із складськими свідоцтвами на заставне зерно.  
264. Стаття 43. Права сільськогосподарських товаровиробників - утримувачів складських свідоцтв на заставне зерно  
265. Сільськогосподарські товаровиробники мають право:  
266. відчужувати та передавати в заставу складські свідоцтва на заставне зерно;  
267. отримувати дані з реєстру складських свідоцтв на заставне зерно, що стосуються його;  
268. витребувати заставлене зерно з поверненням зерносховищу складських свідоцтв для їх погашення.  
269. У разі відчуження складського свідоцтва на заставне зерно сільськогосподарські товаровиробники повинні повідомити про це зерносховища за п`ять днів. У такому випадку відносини заставних закупок зерна припиняються, а зерносховища виключають відповідні обсяги зерна з реєстру заставного зерна.  
270. Сільськогосподарські товаровиробники мають право розпоряджатись заставним зерном лише після повернення отриманих коштів та відшкодування зерносховищам витрат за зберігання заставного зерна та сплати суми страхових внесків за час фактичного зберігання зерна.  
271. Стаття 44. Особливості встановлення заставної ціни на зерно  
272. Встановлення мінімально гарантованої ціни на зерно є складовою політики ціноутворення в Україні й спрямовується на підтримку виробництва зерна.  
273. Формування заставної ціни зерна здійснюється на підставі методики, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.  
274. Заставні ціни затверджуються до 31 березня відповідного поточного року в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.  
275. Стаття 45. Приймання заставного зерна  
276. Приймання заставного зерна на зберігання здійснюється зерносховищами за дорученням державного агента або на підставі договору між зерносховищами та державним агентом (уповноваженими) в межах виділених коштів та визначених обсягів.  
277. Приймання заставного зерна на зберігання здійснюється відповідно до вимог та у порядку, передбаченому законодавством України, цим Законом, договором про заставну закупку зерна.  
278. Після приймання заставного зерна на зберігання зерносховища виписують та видають сільськогосподарським товаровиробникам складські свідоцтва на заставне зерно у порядку, передбаченому цим Законом.  
279. Стаття 46. Страхування ризиків випадкової загибелі або ушкодження заставного зерна  
280. Ризик випадкової загибелі або ушкодження заставного зерна несуть зерносховища з моменту його приймання на зберігання.  
281. Зерносховища зобов'язані застрахувати заставне зерно, що прийняте на зберігання, від ризиків випадкової загибелі або ушкодження за рахунок коштів, виділених на заставну за купівлю зерна, протягом п`яти днів із моменту його прийняття на зберігання.  
282. Стаття 47. Реєстр заставного зерна  
283. Вимоги до реєстру заставного зерна та порядок його ведення визначається державним агентом із забезпечення заставних закупок зерна.  
284. Стаття 48. Особливості зберігання заставного зерна  
285. Зберігання заставного зерна зерносховищами здійснюється відповідно до вимог, встановлених для зберігання зерна.  
286. Якщо до закінчення терміну дії договору заставних закупок зерна сільськогосподарський товаровиробник не витребував заставне зерно для наступного продажу або не повідомив державного агента чи уповноваженого про зміну утримувача складського свідоцтва на заставне зерно, воно переходить у власність держави, а видані складські свідоцтва на заставне зерно втрачають чинність. Витрати зерносховищ за зберігання та страхування такого зерна відшкодовуються за рахунок коштів Державного бюджету.  
287. Якщо до закінчення терміну дії договору заставних закупок зерна сільськогосподарські товаровиробники здійснять продаж заставного зерна, вони зобов`язані повернути державному агенту або уповноваженому отримані кошти за заставлене зерно, а також відшкодувати зерносховищу витрати за його зберігання та суми страхових внесків за час фактичного зберігання зерна.  
288. Стаття 49. Плата за зберігання заставного зерна  
289. Плата за зберігання зерна справляється, як правило, у грошовій формі, але за згодою сторін може встановлюватись у натуральній або грошово-натуральній формі.  
290. Порядок здійснення розрахунків за зберігання заставного зерна визначається Кабінетом Міністрів України.  
291. Стаття 50. Видача заставного зерна  
292. Видача заставного зерна сільськогосподарському товаровиробнику проводиться не пізніше трьох робочих днів із моменту його витребування за умови повернення сільськогосподарським товаровиробником на спеціальний рахунок державного агента або уповноваженого отриманих ним коштів при заставі зерна та відшкодування витрат зерносховищу за зберігання й на страхування такого зерна.  
293. Видача заставного зерна сільськогосподарському товаровиробнику здійснюється в обмін на виписані на дане зерно складські свідоцтва.  
294. Видача заставного зерна здійснюється з обов'язковим оформленням товаросупроводжувальних документів відповідно до вимог чинного законодавства.  
295. При видачі заставного зерна сільськогосподарським товаровиробникам останні можуть проводити перевірку кількості такого зерна, а також незалежну експертизу його якісних характеристик. Природні втрати зерна при його зберіганні відшкодовуються за рахунок утримувачів складських свідоцтв.  
296. Стаття 51. Договір заставних закупок зерна  
297. Сільськогосподарський товаровиробник укладає договір заставних закупок зерна з державним агентом або уповноваженим, за умови зберігання його зерносховищем.  
298. Стаття 52. Форма договору заставних закупок зерна  
299. Договір заставних закупок зерна повинен бути укладений у письмовій формі.  
300. Стаття 53. Істотні умови договору заставних закупок зерна  
301. Істотними умовами договору заставних закупок зерна є:  
302. найменування заставного зерна;  
303. термін договору заставних закупок зерна;  
304. ціна на заставлене зерно;  
305. кількість заставленого зерна;  
306. ціна зберігання;  
307. відповідальність сторін;  
308. страхування ризиків випадкової загибелі та ушкодження заставного зерна;  
309. За згодою сторін у договорі заставних закупок зерна можуть бути передбачені й інші умови.  
310. Реорганізація суб`єктів заставних закупок зерна не є підставою для зміни умов чи розірвання договору заставних закупок зерна.  
311. Стаття 54. Порядок укладення договору заставних закупок зерна  
312. Державний агент та уповноважені до 1 липня повідомляють в засобах масової інформації чи спеціальних виданнях про обсяги закупівель заставного зерна та заставні ціни.  
313. Сільськогосподарські товаровиробники, які виявили бажання укласти договір заставних за купок зерна, направляють відповідну заявку державному агенту або уповноваженому.  
314. Державний агент або уповноважений ним протягом п'яти днів після отримання заявки повідомляє сільськогосподарського товаровиробника про її прийняття або відхилення.  
315. У повідомленні про прийняття заявки державний агент або уповноважений вказує також місце знаходження зерносховища, до якого сільськогосподарський товаровиробник повинен доставити зерно за свій рахунок.  
316. Відмова від укладення договору заставних закупок зерна не допускається, за винятком випадків:  
317. неможливості зберігання заставного зерна визначеного товарного класу в запропонованих обсягах;  
318. можливого погіршення якості заставного зерна, що вже знаходиться на зберіганні;  
319. відсутності коштів для здійснення заставних закупок зерна;  
320. з інших підстав, передбачених законами України.  
321. У разі необґрунтованої відмови в укладенні договору заставних закупок зерна, а також неодержання відповіді у строки, передбачені третьою частиною цієї статті, сільськогосподарські товаровиробники мають право на захист своїх інтересів у судовому порядку.  
322. У випадках перевищення кількості заявленого зерна для заставних закупок над обсягами коштів, виділених для заставних закупок зерна, державний агент або уповноважені здійснюють заставну закупку зерна на конкурсних засадах.  
323. Порядок та умови проведення конкурсу визначаються Кабінетом Міністрів України.  
324. Стаття 55. Момент укладення договору заставних закупок зерна  
325. Договір заставних закупок зерна вважається укладеним із моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.  
326. Стаття 56. Припинення договору заставних закупок зерна  
327. Договір заставних закупок зерна припиняється у разі:  
328. закінчення строку, на який його було укладено;  
329. за згодою сторін;  
330. у разі витребування сільськогосподарськими товаровиробниками заставного зерна для подальшого продажу;  
331. у разі відчуження сільськогосподарськими товаровиробниками складського свідоцтва на заставне зерно;  
332. з інших підстав, передбачених законами України.  
333. Стаття 57. Складські свідоцтва на заставне зерно  
334. Складське свідоцтво на заставне зерно - цінний папір на пред'явника, який видається зерносховищами сільськогосподарським товаровиробникам і засвідчує їх право розпоряджатися заставним зерном протягом визначеного цим Законом строку.  
335. Складські свідоцтва на заставне зерно видаються наступного дня з моменту прийняття зерна зерносховищами на зберігання із занесенням відповідних даних до реєстру складських свідоцтв на заставне зерно.  
336. У разі позбавлення зерносховища ліцензії на право зберігання зерна та операції з ним, видані раніше складські свідоцтва на заставне зерно залишаються в обігу до закінчення терміну зберігання прийнятого заставного зерна.  
337. Форма бланків складських свідоцтв на за ставне зерно, порядок їх випуску й передачі (продажу) зерносховищам встановлюються Кабінетом Міністрів України.  
338. Стаття 58. Реєстр складських свідоцтв на заставне зерно  
339. Зерносховища ведуть реєстр складських свідоцтв на заставне зерно.  
340. Вимоги до реєстру складських свідоцтв на заставне зерно та порядок його ведення визначається державним агентом із забезпечення заставних закупок зерна.  
341. Стаття 59. Погашення складських свідоцтв на заставне зерно  
342. Після видачі зерна утримувачам складських свідоцтв на заставне зерно зерносховища повинні погасити прийняті складські свідоцтва на заставне зерно шляхом відмітки на складському свідоцтві "погашено". Погашені складські свідоцтва на заставне зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських свідоцтв на заставне зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські свідоцтва на заставне зерно зберігаються зерносховищем протягом трьох років.  
343. Стаття 60. Порядок фінансування та здійснення розрахунків із заставних закупок зерна  
344. Фінансування операцій з державних заставних закупок зерна здійснюється через державного агента за рахунок коштів Державного бюджету України.  
345. Порядок проведення розрахунків із заставних закупок зерна визначається Кабінетом Міністрів України.  
346. Стаття 61. Джерела фінансування діяльності державного агента із здійснення заставних закупок зерна  
347. Діяльність державного агента із здійснення заставних закупок зерна здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  
348. Стаття 62. Джерела фінансування діяльності уповноважених із здійснення заставних закупок зерна  
349. Діяльність уповноважених із здійснення заставних закупок зерна здійснюється через державного агента із здійснення заставних закупок зерна за рахунок коштів Державного бюджету України.  
350. Розділ ІX. ІНТЕРВЕНЦІЙНИЙ ФОНД  
351. Стаття 63. Інтервенційний фонд  
352. За поданням Кабінету Міністрів України Верховна Рада України окремим рядком затверджує видатки Державного бюджету України на проведення операцій інтервенційного фонду на зерновому ринку для підтримання рівня цін і прибутків товаровиробників.  
353. Кошти та ресурси зерна інтервенційного фонду, що залишились на кінець конкретного фінансового року від проведення інтервенційних операцій переходять на наступний фінансовий рік.  
354. Інтервенційні операції на зерновому ринку здійснює державний агент у межах своїх повноважень.  
355. Стаття 64. Державний агент із проведення інтервенційних операцій  
356. Державним агентом із проведення інтервенційних операцій на зерновому ринку є Державна акціонерна компанія "Хліб України", яка здійснює:  
357. інтервенційну закупівлю зерна й продаж зерна та продуктів його переробки на вітчизняному та міжнародному ринках;  
358. аналіз ринку зерна та продуктів його переробки з поданням Міністерству аграрної політики на затвердження річного плану інтервенційних операцій, в якому відображається перелік видів зерна, що будуть охоплені Державним агентом при проведенні інтервенційної діяльності;  
359. прогноз рівня цін, згідно з якими Державний агент буде проводити інтервенційні операції;  
360. необхідні засоби для реалізації плану;  
361. взаємодію з органами виконавчої влади, а також іншими суб'єктами інтервенційних операцій;  
362. координацію діяльності зерносховищ по реалізації інтервенційних операцій;  
363. розподіл коштів з урахуванням обсягів зерна при проведенні інтервенційних операцій;  
364. контроль за рухом коштів, виділених із Державного бюджету для проведення інтервенційних операцій;  
365. аналіз витрат по зберіганню зерна інтервенційного фонду та продуктів його переробки;  
366. встановлює мінімальні вимоги якісних та кількісних показників продукції;  
367. встановлює ціни з урахуванням якості продукції та змінами цін на ринку;  
368. проводить інвентаризацію продукції інтервенційного фонду.  
369. інші дії, що пов'язані з організацією та функціонуванням ринку зерна та продуктів його переробки, завдання по проведенню яких Кабінет Міністрів України може доручити державному агенту;  
370. Стаття 65. Уповноважені суб'єкти господарської діяльності із здійснення інтервенційних операцій  
371. Державний агент може призначати уповноважених суб'єктів господарської діяльності для здійснення інтервенційних операцій, які:  
372. реалізують програму проведення інтервенційних закупівель та продаж;  
373. взаємодіють із зерносховищами щодо зберігання зерна інтервенційного фонду та продуктів його переробки;  
374. взаємодіють з іншими суб'єктами інтервенційних операцій;  
375. здійснюють моніторинг цін на ринку.  
376. Стаття 66. Діяльність зерносховищ у сфері інтервенційних операцій  
377. Зерносховища:  
378. взаємодіють з іншими суб'єктами інтервенційних операцій;  
379. приймають зерно на зберігання в інтервенційному фонді;  
380. забезпечують якісно-кількісне зберігання продукції;  
381. ведуть аналіз витрат на зберігання продукції;  
382. ведуть реєстри прийнятої продукції;  
383. щоквартально звітують про наявність продукції інтервенційного фонду та стан її зберігання при обов'язковому інформуванні уповноваженого або Державного агента про будь-які проблеми, що виникають.  
384. Стаття 67. Діяльність сільськогосподарських товаровиробників у сфері інтервенційних операцій  
385. Сільськогосподарські товаровиробники:  
386. приймають участь у сфері інтервенційних операцій;  
387. здійснюють взаємодію з іншими суб'єктами проведення інтервенційних операцій;  
388. укладають договори поставки зерна в інтервенційний фонд.  
389. Стаття 68. Встановлення інтервенційних цін на зерно та продукти його переробки  
390. Інтервенційна ціна на зерно є складовою політики ціноутворення і спрямовується на підтримання рівня цін та прибутків товаровиробників.  
391. Інтервенційна ціна на закупку зерна до інтервенційного фонду встановлюється до початку бюджетного року державним агентом по здійсненню інтервенційних операцій за погодженням із Кабінетом Міністрів України.  
392. Державний агент має право збільшувати або зменшувати інтервенційну ціну на закупку зерна до інтервенційного фонду відповідно до цінових коливань на ринку з урахуванням якості зерна при загальних витратах у межах виділених бюджетних коштів.  
393. При цьому, якщо поставка зерна відбувається в місяць, коли інтервенційна ціна нижча, ніж у місяці подання й погодження пропозиції, розрахунки здійснюються по вищій ціні.  
394. Інтервенційна ціна на продаж зерна та продуктів його переробки з інтервенційного фонду визначається державним агентом з урахуванням їх якості та моніторингу ринку зерна та продуктів його переробки.  
395. Стаття 69. Мінімальні обсяги пропозицій зерна для інтервенційного фонду  
396. Мінімальний розмір однорідної партії зерна, яку може запропонувати державному агенту або його уповноваженому будь який власник є 80 тонн всіх видів зерна або 10 тонн твердої пшениці, вирощених в Україні.  
397. Державний агент може встановити інший мінімальний обсяг.  
398. Стаття 70. Подання пропозицій для закупівлі зерна в інтервенційний фонд та їх розгляд  
399. Пропозиції для закупівлі зерна в інтервенційний фонд подаються державному агенту або уповноваженому згідно з порядком, затвердженим державним агентом з інтервенційних операцій при обов'язковому зазначенні:  
400. найменування власника зерна з його реквізитами;  
401. найменування зерна та його кількісно-якісні характеристики;  
402. місця знаходження зерна та його походження.  
403. Допускається прийняття пропозицій з використанням засобів телекомунікації.  
404. Державний агент або уповноважений ним протягом п'яти днів після отримання пропозиції повідомляє власника про її прийняття або відхилення.  
405. Стаття 71. Договір на закупівлю зерна до інтервенційного фонду  
406. При прийнятті пропозиції на закупівлю зерна до інтервенційного фонду державний агент або уповноважений у письмовій формі укладає договір на закупівлю зерна з його власником.  
407. Стаття 72. Зберігання зерна інтервенційного фонду  
408. Приймання зерна інтервенційного фонду на зберігання здійснюється зерносховищами за дорученням державного агента або уповноваженого на підставі договору на зберігання зерна із зерносховищами.  
409. Після приймання зерна інтервенційного фонду на зберігання зерносховища виписують та видають державному агенту складські свідоцтва на зерно інтервенційного фонду у порядку, передбаченому цим Законом.  
410. Зберігання зерна інтервенційного фонду зерносховищами здійснюється відповідно до вимог, встановлених для зберігання зерна зерносховищами.  
411. З метою регулювання рівня внутрішніх цін на продукти переробки зерна державний агент має право використати зерно інтервенційного фонду для переробки.  
412. Стаття 73. Страхування ризиків випадкової загибелі або ушкодження зерна інтервенційного фонду.  
413. Ризик випадкової загибелі або ушкодження зерна інтервенційного фонду несуть зерносховища з моменту його приймання на зберігання.  
414. Зерносховища зобов'язані застрахувати зерно інтервенційного фонду, прийняте на зберігання, від ризиків випадкової загибелі або ушкодження за рахунок коштів, виділених на проведення інтервенційних операцій, протягом п`яти днів із моменту його прийняття на зберігання.  
415. Стаття 74. Реєстр зерна інтервенційного фонду  
416. Вимоги до даних реєстру зерна інтервенційного фонду та порядок його ведення визначається державним агентом із проведення інтервенційних операцій.  
417. Стаття 75. Плата за зберігання та переробку зерна інтервенційного фонду  
418. Плата за зберігання та переробку зерна інтервенційного фонду справляється, як правило, у грошовій формі, але за згодою сторін може встановлюватись у натуральній або грошово-натуральній формі.  
419. Плата за зберігання та переробку зерна інтервенційного фонду здійснюється державним агентом або уповноваженими за рахунок коштів виділених на проведення інтервенційних операцій та визначається договором на зберігання зерна.  
420. Стаття 76. Продаж зерна та продуктів його переробки з інтервенційного фонду  
421. Продаж зерна та продуктів його переробки з інтервенційного фонду здійснюється на внутрішньому та зовнішньому ринках для підтримання рівня внутрішніх цін на зерно та продукти його переробки.  
422. Продаж зерна та продуктів його переробки здійснюється у порядку, визначеному державним агентом.  
423. Видача зерна інтервенційного фонду та продуктів його переробки покупцеві проводиться не пізніше трьох робочих днів із моменту відшкодування витрат зерносховищу за зберігання та на страхування такого зерна.  
424. Видача зерна інтервенційного фонду здійснюється в обмін на виписані на дане зерноскладські свідоцтва.  
425. Стаття 77. Визначення якості зерна  
426. Якість запропонованого для інтервенційного фонду зерна визначається згідно з встановленими державним агентом якісними показниками по зразках, що відбираються від запропонованої партії зерна.  
427. Якщо аналіз свідчить, що запропоноване зерно не відповідає мінімальним якісним вимогам інтервенційного фонду, то таке зерно відзивається за рахунок власника, який його запропонував , при сплаті ним також всіх супутніх витрат.  
428. У спірних питаннях державний агент або уповноважений виконують всі необхідні повторні аналізи, вартість яких сплачує сторона, що програла.  
429. Державний агент або уповноважений перевіряє якість зерна інтервенційного фонду, що зберігається, щонайменше раз на рік.  
430. Стаття 78. Складські свідоцтва на зерно інтервенційного фонду  
431. Складське свідоцтво на зерно інтервенційного фонду - цінний папір на пред'явника, який видається зерносховищами державному агенту і засвідчує його право розпоряджатися зерном інтервенційного фонду.  
432. Порядок видачі, погашення, обіг, форма бланків та порядок їх випуску й передачі (продажу) зерносховищам складських свідоцтв на зерно інтервенційного фонду передбачений цим Законом.  
433. Стаття 79. Реєстр складських свідоцтв на зерно інтервенційного фонду  
434. Зерносховища ведуть реєстр складських свідоцтв на зерно інтервенційного фонду.  
435. Вимоги до реєстру складських свідоцтв на зерно інтервенційного фонду та порядок його ведення визначається державним агентом із проведення інтервенційних операцій.  
436. Стаття 80. Порядок фінансування та здійснення розрахунків із інтервенційних закупок зерна  
437. Фінансування операцій із закупок зерна до інтервенційного фонду здійснюється через державного агента із проведення інтервенційних операцій за рахунок коштів Державного бюджету України.  
438. Порядок проведення розрахунків із інтервенційних закупок зерна визначається Кабінетом Міністрів України.  
439. Стаття 81. Джерела фінансування діяльності Державного агента із проведення інтервенційних операцій  
440. Діяльність державного агента із проведення інтервенційних операцій із зерном здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  
441. Стаття 82. Джерела фінансування діяльності уповноважених із проведення інтервенційних операцій  
442. Діяльність уповноважених із проведення інтервенційних операцій із зерном здійснюється через державного агента із проведення інтервенційних операцій за рахунок коштів Державного бюджету України.  
443. Розділ X. ЕКСПОРТ ТА ІМПОРТ ЗЕРНА І ПРОДУКТІВ ЙОГО ПЕРЕРОБКИ  
444. Стаття 83. Державне регулювання експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки  
445. З метою захисту інтересів вітчизняних товаровиробників та гарантування продовольчої безпеки держава регулює експортно-імпортні операції із зерном та продуктами його переробки відповідно до чинного законодавства.  
446. Порядок зовнішньоторговельних операцій із зерном та продуктами його переробки, крім тих, що визначені даним Законом, регулюється Кабінетом Міністрів України.  
447. Експорт зерна та продуктів його переробки здійснюється за прямими експортними контрактами та контрактами, укладеними і зареєстрованими на акредитованих для таких операцій біржах за наявності сертифікатів якості.  
448. Контроль за порядком ввезення зерна, продуктів його переробки і насіннєвого матеріалу на територію України та його експортом здійснює митна служба. Не дозволяється ввезення в Україну зерна та продуктів його переробки, якщо митному контролю не представлено документальне підтвердження його якості та безпеки, а на сортовий та гібридний насіннєвий матеріал - дозвіл Державної насіннєвої інспекції Міністерства аграрної політики України.  
449. Митне оформлення імпортного зерна, продуктів його переробки та насіннєвого матеріалу здійснюється лише за наявності:  
450. - сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання в Україні іноземного сертифіката, виданого у системі сертифікації УкрСЕПРО уповноваженим (акредитованим) Державним комітетом стандартизації, метрології та сертифікації України органом;  
451. - карантинного дозволу.  
452. Контроль за дотриманням карантинних вимог при експорті та імпорті зерна і продуктів його переробки здійснюється відповідно до чинного законодавства, а за якістю зерна і продуктів його переробки - Головною державною інспекцією якості та сертифікації сільськогосподарської продукції Міністерства аграрної політики України; насіння - Державною насіннєвою інспекцією при Міністерстві аграрної політики України.  
453. Ветеринарний і радіологічний контроль зерна та продуктів його переробки здійснюють відповідні структурні підрозділи Міністерства аграрної політики України.  
454. Перелік установ та організацій, які проводять роботу з гігієнічної реґламентації небезпечних факторів при використанні зерна та продуктів його переробки, визначається Міністерством охорони здоров'я України за погодженням із Державним комітетом по стандартизації, метрології та сертифікації України.  
455. Стаття 86. Міждержавний договір.  
456. Міждержавний договір по експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки укладається в письмовій формі на двох мовах і підписується з боку України посадовою особою, уповноваженою Кабінетом Міністрів України.  
457. Міждержавний договір по експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки передається для виконання державному агенту із забезпечення експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки за міждержавними угодами.  
458. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.  
459. Стаття 85. Державний агент із забезпечення експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки за міждержавними договорами.  
460. Державним агентом із забезпечення експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки за міждержавними договорами є Державна акціонерна компанія "Хліб України", яка здійснює:  
461. підготовку пропозицій щодо можливих обсягів експорту та імпорту по видах зерна і продуктів їх переробки за міждержавними договорами;  
462. підготовку пропозицій щодо обсягів фінансування в межах Державного бюджету таких експортних та імпортних операцій з розподілом коштів по країнах, що пропонуються;  
463. підписання міждержавних угод по експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки;  
464. фінансування в межах виділених бюджетних коштів по реалізації міждержавних договорів по експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки;  
465. контроль за реалізацією міждержавних до говорів по експорту та імпорту зерна та продуктів його переробки.  
466. Стаття 84. Фінансування експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки по міждержавних угодах.  
467. Фінансування експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки по міждержавних договорах здійснюється за рахунок бюджету України за окремою статтею.  
468. Порядок фінансування операцій експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки по міждержавних договорах визначається Кабінетом Міністрів України  
469. Невикористані кошти конкретного фінансового року на програми експорту та імпорту зерна та продуктів його переробки переходять на наступний фінансовий рік.  
470. Розділ XІ. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО  
471. Стаття 87. Міжнародне співробітництво у сфері дії Закону  
472. Міжнародне співробітництво України у сфері дії Закону здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральними та місцевими органами виконавчої влади. Вони забезпечують у межах своїх повноважень виконання заходів щодо інтеграції зернового господарства України до Європейського Співтовариства.  
473. Національні стандарти по зерну та продуктах його переробки повинні удосконалюватися та поступово наближатися до технічних правил Європейського Співтовариства.  
474. Розділ XІІ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПО РУШЕННЯ ЗАКОНУ  
475. Стаття 88. Відповідальність за порушення закону  
476. Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні Закону несуть кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну відповідальність відповідно до чинного законодавства.  
477. Розділ XІІІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ.  
478. Стаття 89. Прикінцеві положення  
479. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
480. 2. До приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.  
481. 3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців із дня набрання чинності цим Законом внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України o відповідність із цим Законом прийняти нормативно-правові акти, спрямовані на його виконання, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України своїх нормативно-правових актів та скасування тих актів у відповідність із цим Законом.