Кількість абзаців - 92 Розмітка (ліва колонка)


Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Сучасний стан, шляхи і перспективи реформиу сфері охорони здоров'я України" (Друге читання)

0. Проект
 
1. П О С Т А Н О В А
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Сучасний стан, шляхи і перспективи реформи у сфері охорони здоров’я України"
Верховна Рада Українип о с т а н о в л я є:
1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: "Сучасний стан, шляхи і перспективи реформи у сфері охорони здоров’я України" (далі – Рекомендації парламентських слухань), що додаються.
 
2. 2.Кабінету Міністрів України до 1 січня 2014 року проінформувати Верховну Раду України про стан реалізації зазначених Рекомендацій парламентських слухань.
 
3. 3. Апарату Верховної Ради України забезпечити у встановленому порядку видання збірки матеріалів за результатами цих парламентських слухань.
4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я.
5. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Голова Верховної Ради України
 
4. Проект
 
5. СХВАЛЕНО
Постановою Верховної Ради України
від «___» ___________ 2013 року №
РЕКОМЕНДАЦІЇ
парламентських слухань на тему: «Сучасний стан, шляхи і перспективи реформи у сфері охорони здоров’я України»
 
6. Учасники парламентських слухань на тему: «Сучасний стан, шляхи і перспективи реформи у сфері охорони здоров’я України», що відбулися 5 червня 2013 року, відзначають, що стан здоров’я продовжує залишатися надзвичайно складним і таким, що загрожує національній безпеці держави.
 
7. За станом здоров’я громадян Україна посідає одне з найнижчих рейтингових місць у Європейському регіоні.
 
8. Від 12 до 14 млн. жителів країни хворіють на серцево-судинні хвороби, понад 1 млн. українців страждають від онкологічних захворювань, ще більш як 1 млн. 100 тис. осіб хворіють на цукровий діабет, при цьому майже 200 тис. з них є інсулінозалежними.
 
9. Україна продовжує вести сумне лідерство у Європі за рівнями захворюваності на ВІЛ-інфекцію та туберкульоз.
 
10. Смертність в Україні складає 15,2 випадки на 1000 населення проти 6,7 в країнах – членах Європейського Союзу (далі – ЄС).
 
11. Щорічно в Україні помирає понад 700 тис. громадян, третина з яких - це люди працездатного і репродуктивного віку. При цьому смертність від серцево-судинних захворювань є однією з найвищих у світі та становить близько 64% у структурі загальної смертності, а смертність від онкологічних захворювань – 13%. Фактично ці два класи хвороб визначають майже 80% щорічних втрат населення країни.
 
12. Такий стан справ визначається багатьма факторами:
 
13. усе ще складною економічною ситуацією у державі;
 
14. низьким порівняно з розвинутими країнами Європи рівнем добробуту населення;
 
15. значним поширенням серед українців шкідливих звичок та відсутністю в українському суспільстві культу здорового способу життя;
 
16. складною екологічною ситуацією;
 
17. низькою якістю медичного обслуговування та фактичною нерівністю громадян у доступі до послуг охорони здоров’я.
 
18. При цьому одними з визначальних причин низької якості медичного обслуговування та нерівності громадян у доступі до послуг охорони здоров’я є застаріла, неефективна модель фінансування системи охорони здоров’я та постійний фінансовий дефіцит у галузі.
 
19. В межах можливого протягом останніх років держава вживає заходів щодо поліпшення фінансування охорони здоров’я. При цьому найбільше позитивних змін в цьому напрямі з’явилося у 2010, 2011 та 2012 роках.
 
20. Так, частка державних витрат на охорону здоров’я у структурі валового внутрішнього продукту в 2012 р. зросла до 4% порівняно з 2,9% у 2002 р.
 
21. Лише за останній 2012 рік порівняно з попереднім 2011 р. обсяг фінансування охорони здоров’я збільшився більш як на 9 млрд. гривень, що складає майже 20% від загальних бюджетних видатків на охорону здоров’я поточного року.
 
22. Проте, цього ще недостатньо для того, щоб забезпечити прийнятний рівень фінансування потреб галузі, і Україна продовжує значно поступатися за обсягами фінансування охорони здоров’я переважній більшості країн Європейського регіону Всесвітньої організації охорони здоров’я (далі – ВООЗ), в тому числі країнам – членам ЄС та країнам – членам Співдружності Незалежних Держав.
 
23. Так, частка державних витрат у структурі загальних витрат на охорону здоров’я за оцінками ВООЗ у 2010 р. в Україні складала лише близько 56%, тоді як у сусідній Росії – більш як 62%, а в середньому в країнах – членах ЄС – близько 76%.
 
24. За оцінкою ВООЗ, у 2010 році рівень державних витрат на охорону здоров’я в Україні склав лише 294 долари США з розрахунку на одного жителя, тоді як в середньому в Європейському регіоні цей показник складав еквівалент 1546 доларів США.
 
25. Особливо турбує те, що, як і раніше, продовжує мати місце надзвичайно низький рівень державних витрат на придбання лікарських засобів. Фактично усі необхідні для лікування, в тому числі й у лікарнях, лікарські засоби громадяни України змушені купувати за власні кошти, що особливо важким тягарем лягає на бюджети малозабезпечених сімей та пенсіонерів.
 
26. За підсумками 2010 р., частка видатків на медикаменти у структурі загальних бюджетних витрат на охорону здоров’я в Україні склала лише 11%. У доларовому еквіваленті відповідні видатки з розрахунку на одного жителя України становили лише близько 12 доларів США, що, згідно з оцінками ВООЗ, приблизно у 40 разів менше, ніж, наприклад, у Німеччині та майже у 12 разів менше, ніж в Естонії.
 
27. Крім того, в Україні продовжує мати місце високий рівень готівкових виплат сімей за послуги охорони здоров’я. За оцінками ВООЗ, у 2010 р. він становив більше 40% від загальних витрат на охорону здоров’я, що у 2,5 рази вище, ніж в середньому в країнах – членах ЄС (16,5%) та в 1,3 рази вище, ніж у сусідній Російській Федерації (31,4%).
 
28. Безумовно, усе це чинить вкрай негативний вплив як на доступність, так і на якість та повноту медичної допомоги, що надається населенню України, робить громадян України значно менше захищеними від фінансових ризиків та ризику зубожіння порівняно з громадянами інших європейських країн.
 
29. Негативний вплив дефіциту фінансування системи охорони здоров’я на стан справ у зазначеній сфері значно посилюється також вкрай неефективним використанням наявних у галузі коштів, значною диспропорцією у розподілі фінансів між первинною та спеціалізованою медичною допомогою.
 
30. Якщо у більшості європейських країнах на потреби сектору первинної медичної допомоги (на рівні якого починається й закінчується до 75 – 80% усіх контактів пацієнтів з системою медичного обслуговування) виділяється 25 – 30% від загального обсягу фінансових ресурсів, що виділяються на охорону здоров’я, то в Україні ця частка становить менше 15% від загального обсягу фінансових ресурсів охорони здоров’я.
 
31. У той же час, в Україні до 60% випадків госпіталізації, особливо на рівні районних та міських лікарень, є необґрунтованими, оскільки адекватна допомога пацієнтам у цих випадках може й повинна надаватися на рівні первинної допомоги або в закладах соціального забезпечення та догляду.
 
32. Враховуючи викладене, держава має забезпечити проведення всеосяжної комплексної реформи системи охорони здоров’я в цілому та медичного обслуговування населення як її найважливішої невід’ємної складової зокрема.
 
33. Запровадження такої реформи передбачено в ініційованій Президентом України Програмі економічних реформ на 2010 – 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», взятої до виконання відповідним розпорядженням Кабінету Міністрів України у 2010 році (далі – Програма). Зазначена Програма визначає основні проблеми вітчизняної системи охорони здоров'я та їх причини, а також комплекс заходів, яких має бути вжито з метою поліпшення якості і доступності медичного обслуговування, ефективності державного фінансування охорони здоров'я, створення стимулів для формування здорового способу життя населення й здорових умов праці громадян України.
 
34. З метою створення законодавчого підґрунтя для реалізації цієї реформи Верховною Радою України прийнято низку важливих законів. Серед них – Закони України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», «Про протидію захворюванню на туберкульоз», «Про державно-приватне партнерство», а також інші закони, що передбачають вдосконалення механізмів регулювання обігу лікарських засобів та контрою якості та безпечності харчових продуктів, запобігання шкідливому впливу тютюну та алкоголю на здоров’я на здоров’я людини.
 
35. Особливе значення для реалізації реформи медичного обслуговування мають прийняті Верховною Радою України протягом 2010 – 2012 рр. нова редакція Бюджетного кодексу України, Закони України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги», «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві», «Про екстрену медичну допомогу».
 
36. Зокрема, важливість Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві» полягає в тому, що він надає можливість в умовах відповідного пілотного проекту провести апробацію нової, розробленої з урахуванням досвіду інших європейських країн, моделі організації медичного обслуговування населення, яка водночас передбачає застосування як механізмів підвищення доступності населенню якісної медичної допомоги різних видів, так і механізмів поліпшення ефективності та раціональності використання наявних у галузі охорони здоров’я різних типів ресурсів.
 
37. Як свідчать виступи представників пілотних регіонів та надані Кабінетом Міністрів України до цих парламентських слухань інформаційно-аналітичні матеріали, перехід до передбаченої вказаним вище пілотним проектом моделі організації медичного обслуговування населення вже нині дозволив отримати позитивні результати щодо поліпшення якості медичної допомоги та підвищення ефективності використання ресурсів.
 
38. Разом з тим, у Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, до народних депутатів України надходить досить велика кількість звернень громадян, які свідчать про те, що нерідко у процесі реформування медичного обслуговування має місце прийняття необґрунтованих з організаційної точки зору рішень, які погіршують умови одержання громадянами медичної допомоги, особливо у сільській місцевості.
 
39. Перш за все, це стосується такого, що не відповідає вимогам статті 49 Конституції України, закриття комунальних закладів охорони здоров’я та пов’язаного з цим вивільнення значної кількості їх працівників. Такі «заходи» підміняють системну роботу, що має бути спрямована на організаційно-структурну перебудову діяльності наявної мережі медичних закладів з урахуванням реальних потреб населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці у конкретних видах медичної допомоги та медичних послуг, зумовлених статевою та віковою структурою населення, характером його захворюваності, смертності, станом дорожньо-транспортної інфраструктури та інших факторів.
 
40. Результати парламентського контролю за ходом впровадження спрямованих на реформування охорони здоров’я законів України свідчать про те, що Міністерство охорони здоров’я України не у повному обсязі забезпечує своєчасну та якісну підготовку та прийняття відповідних підзаконних нормативно-правових актів. Затримується також розробка та подання на розгляд Кабінету Міністрів України відповідних законопроектів, подальше прийняття яких Верховною Радою України має сприяти впровадженню ефективної моделі медичного обслуговування населення, спрямованої на забезпечення належних умов реалізації конституційного права громадян на охорону здоров’я та медичну допомогу, рівний та справедливий доступу кожної людини до медичних послуг.
 
41. Значні недоліки мають місце й у забезпеченні інформаційно-роз’яснювальної та освітньої роботи, у ході якої має доступно та обґрунтовано висвітлюватися зміст заходів щодо реалізації реформи у сфері охорони здоров’я та її очікувані результати.
 
42. Враховуючи викладене, учасники парламентських слухань р е к о м е н д у ю т ь:
 
43. 1.Верховній Раді України:
 
44. 1.1.Посилити парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у частині, що стосується забезпечення конституційних гарантій охорони здоров’я населення та права особи на медичну допомогу та медичне обслуговування.
 
45. 1.2.Прискорити розгляд законопроектів, спрямованих на запровадження в Україні системи загальнообов’язкового державного медичного страхування.
 
46. 2.Кабінету Міністрів України:
 
47. 2.1. Посилити контроль за реалізацією Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві» та забезпечити систематичне узагальнення набутого під час його виконання досвіду.
 
48. 2.2. Забезпечити постійне проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи з питань реформування системи охорони здоров’я, у тому числі його мети, змісту, очікуваних результатів та відповідних заходів центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
 
49. 2.3. При доопрацюванні проекту Закону України про Державний бюджет України на 2014 рік та розробленні проектів законів про державний бюджет України на наступні роки передбачати видатки на охорону здоров’я в обсязі не менше 5 відсотків обсягу валового внутрішнього продукту, кошти на забезпечення реалізації положень пунктів «ж» та «ї» частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, а також збільшення видатків на закупівлю:
 
50. лікарських засобів та виробів медичного призначення, необхідних для забезпечення профілактики і лікування хвороб, які є визначальними у формуванні загальної структури захворюваності та смертності населення України;
 
51. медичного обладнання та устаткування, необхідних для належного забезпечення населення первинною медичною допомогою та підвищення рівня її якості і доступності;
 
52. медичного обладнання та устаткування, спеціальних транспортних засобів, необхідних для належного забезпечення населення екстреною медичною допомогою.
 
53. 2.4. Підготувати та до 1 грудня 2013 року подати в установленому порядку Верховній Раді України законодавчі пропозиції щодо внесення змін до Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві», спрямованих на усунення виявлених під час реалізації пілотного проекту недоліків в організації медичного обслуговування населення пілотних регіонів, а саме:
 
54. щодо порядку організації медичного обслуговування населення пілотних регіонів у спосіб, визначений положеннями частин десятої та одинадцятої статті 35-2 та частин сьомої та восьмої статті 35-3 Основ законодавства України про охорону здоров’я (у редакції Закону України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги» від 7 липня 2011 р. № 3611-VІ);
 
55. щодо порядку проведення моніторингу реформування системи охорони здоров’я у пілотних регіонах та залучення до нього громадськості, систематичного оприлюднення його результатів.
 
56. 2.5. Підготувати та до 1 січня 2014 року подати в установленому порядку Верховній Раді України опрацьовані за участю Національної академії медичних наук України, всеукраїнських громадських організацій медичних працівників та пацієнтів законопроект про заклади охорони здоров’я та медичну діяльність, визначивши у ньому, зокрема:
 
57. порядок створення, припинення закладів охорони здоров’я, їх класифікацію та особливості діяльності, у тому числі щодо надання населенню медичних послуг;
 
58. особливості статусу та діяльності закладів охорони здоров’я різних видів, в тому числі клінік вищих медичних навчальних закладів (університетських клінік);
 
59. організаційно-правові механізми управління якістю медичного обслуговування населення, що здійснюється закладами охорони здоров’я різних форм власності та медичними працівниками, у тому числі тими, які здійснюють приватну медичну практику;
 
60. організаційно-правові механізми використання фінансових, кадрових та матеріально-технічних ресурсів закладів охорони здоров’я;
 
61. правовий статус, відповідальність медичних (фармацевтичних) працівників, кваліфікаційні вимоги до них, засади професійного самоврядування та соціальні гарантії здійснення їх діяльності;
 
62. організаційно-правові механізми реалізації прав та обов’язків пацієнтів, здійснення громадського контролю діяльності закладів охорони здоров’я та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
 
63. 2.6. Посилити контроль за належним виконанням Постанови Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2012 р. № 1113 «Про затвердження Порядку створення госпітальних округів у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві», зокрема, щодо врахування реальних потреб населення у якісній медичній допомозі відповідного виду та забезпечення її доступності (в тому числі територіальної, з урахуванням стану дорожньої інфраструктури і транспортного сполучення у кожній адміністративно-територіальній одиниці), постійного інформування населення про структурну реорганізацію мережі закладів охорони здоров’я та її оптимізацію.
 
64. 2.7. З метою запобігання необґрунтованому обмеженню працівниками, які надають первинну медичну допомогу, доступу пацієнтів до послуг вторинної медичної допомоги переглянути Порядок встановлення надбавок за обсяг та якість виконаної роботи медичним працівникам, що надають первинну медичну допомогу та є учасниками пілотного проекту з реформування системи охорони здоров'я, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2012 року № 209 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров’я, що є учасниками пілотного проекту з реформування системи охорони здоров’я» на предмет доцільності включення до формули розрахунку надбавки за якість виконаної роботи відповідним категоріям медичних працівників таких підвищувальних коефіцієнтів як показники рівня госпіталізації до закладів охорони здоров'я, які надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу у стаціонарних умовах, кількість виїздів за викликами екстреної медичної допомоги, кількість відвідувань лікаря у закладах охорони здоров'я, які надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу в амбулаторних умовах.
 
65. 2.8. Забезпечити виконання:
 
66. вимог частини другої статті 9 Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві», згідно з якими для закладів охорони здоров’я, які є учасниками пілотного проекту, дія існуючих штатних нормативів, установлених центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я, не застосовується;
 
67. вимог статті 10 Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві» щодо запровадження нових умов оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров’я вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, що є учасниками передбаченого зазначеним Законом пілотного проекту;
 
68. положень статті 69 Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності лікарем або комісією лікарів у закладах охорони здоров’я приватної форми власності та лікарем, який проводить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа-підприємець;
 
69. положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги» у частині надання первинної медичної допомоги лікарями-терапевтами дільничними, лікарями-педіатрами дільничними та іншими медичними працівниками, які працюють під їх керівництвом.
 
70. 2.9. З метою реалізації реформи у сфері охорони здоров’я забезпечити своєчасний перегляд, розроблення, та прийняття відповідних нормативно-правових актів та галузевих стандартів.
 
71. 2.10. Вжити заходів щодо підготовки та перепідготовки необхідної для забезпечення належного проведення реформи медичного обслуговування кількості лікарів загальної практики-сімейних лікарів, лікарів із спеціальності «медицина невідкладних станів», а також фахівців з управління та фінансування у сфері охорони здоров’я.
 
72. 2.11. Забезпечити розробку та затвердження уніфікованих показників вартості медичних послуг вторинної (спеціалізованої) і третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, що надаються за рахунок бюджетних коштів, у розрізі груп захворювань, та критеріїв розрахунку обсягу бюджетних видатків для первинної та екстреної медичної допомоги.
 
73. 2.12. Визначити перелік захворювань та номенклатуру лікарських засобів, до яких може бути застосований механізм часткового відшкодування пацієнтам вартості лікарських засобів, аналогічний механізму, визначеному у постанові Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року №340 «Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою», та вжити заходів щодо залучення усіх суб’єктів роздрібної торгівлі лікарськими засобами до участі у відповідних проектах, забезпечити збільшення обсягу державного фінансування таких проектів.
 
74. 2.13. З метою підвищення доступності знеболення для пацієнтів, які потребують паліативної допомоги, забезпечити перегляд та внесення змін до відповідних нормативно-правових актів, які визначають правила виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби, порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог-замовлень і порядок відпуску лікарських засобів з аптек та їх структурних підрозділів.
 
75. 2.14. З метою забезпечення наукового супроводу подальшого розвитку вітчизняної системи охорони здоров’я розглянути питання щодо створення державної наукової установи – національного інституту громадського здоров’я.
 
76. 2.15. Прискорити внесення на розгляд Верховної Ради України проекту Загальнодержавної програми «Здоров’я 2020: український вимір», концепцію якої затверджено у 2011 році відповідним розпорядженням Кабінету Міністрів України.
 
77. 2.16. Розглянути питання про необхідність розробки та затвердження державної програми інформатизації системи охорони здоров’я.
 
78. 2.17. З метою сприяння належному задоволенню потреб громадян у медичному обслуговуванні та лікарських засобах, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів у системі охорони здоров’я та запобігання проявам корупції у сфері державних закупівель товарів, робіт і послуг подати до Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до відповідних законодавчих актів, що регулюють відносини у цих сферах.
 
79. 2.18. Розглянути питання про необхідність підготовки законодавчих пропозицій, спрямованих на формування засад державної політики у сфері охорони здоров’я.
 
80. 3. Міністерству охорони здоров’я України внести відповідні зміни до:
 
81. Порядку організації медичного обслуговування та направлення пацієнтів до закладів охорони здоров’я, що надають вторинну (спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 5 жовтня 2011 р. № 646 «Про затвердження нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров'я України щодо реалізації Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві», узгодивши його зміст з положеннями частин десятої та одинадцятої статті 35-2 та частин сьомої та восьмої статті 35-3 Основ законодавства України про охорону здоров’я (у редакції Закону України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги» від 7 липня 2011 р. № 3611-VІ);
 
82. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 листопада 2001 р. № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян», забезпечивши реалізацію положень статті 69 Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності лікарем або комісією лікарів у закладах охорони здоров’я приватної форми власності та лікарем, який проводить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа-підприємець;
 
83. Штатних нормативів та типових штатів закладів охорони здоров'я, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23 лютого.2000 р. № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я», узгодивши зазначені нормативи з вимогами Закону України «Про екстрену медичну допомогу»;
 
84. Наказу Міністерства охорони здоров’я України від 23 лютого 2012 р. № 132 «Про затвердження Примірного табеля оснащення лікувально-профілактичних підрозділів закладів охорони здоров’я, що надають первинну медичну (медико-санітарну) допомогу», доповнивши його примірним табелем оснащення адміністративно-господарського підрозділу центру первинної медико-санітарної допомоги, необхідним для ведення електронного реєстру пацієнтів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2012 року № 546 «Про затвердження Положення про електронний реєстр пацієнтів».
 
85. 4. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування:
 
86. 4.1. Звернути увагу на неприпустимість необґрунтованого закриття фельдшерських та фельдшерсько-акушерських пунктів, лікарських амбулаторій у сільській місцевості та необґрунтованої концентрації професійної діяльності медичних працівників первинної медичної допомоги виключно у районних (міських) центрах первинної медико-санітарної допомоги, що призводять до погіршення доступності первинної медичної допомоги для мешканців сільських населених пунктів.
 
87. 4.2. Вжити заходів щодо активізації застосування стимулів та заохочень, спрямованих на підвищення престижності медичної та фармацевтичної діяльності у сільській місцевості та належне забезпечення кадровими ресурсами системи охорони здоров’я у сільських населених пунктах.
 
88. 4.3. Припинити як таку, що є необґрунтованою з управлінської точки зору, практику укладання контрактів з керівниками закладів охорони здоров’я строком лише на один рік, та забезпечити укладання таких контрактів на строк не менше трьох років і на конкурсних засадах.
 
89. 4.4. При плануванні та прогнозуванні розвитку відповідної мережі закладів охорони здоров’я та прийнятті рішень щодо їх оптимізації, реорганізації, у тому числі перепрофілювання, забезпечити максимальну територіальну доступність для населення первинної медичної допомоги з урахуванням стану дорожньо-транспортної інфраструктури адміністративно-територіальних одиниць та реальних потреб населення в інших видах медичної допомоги.
 
90. 4.5. Вжити заходів щодо пріоритетності фінансування робіт, пов’язаних із забезпеченням та підтриманням у належному стані дорожньо-транспортної інфраструктури, необхідної для організації своєчасного доступу населення до відповідних закладів охорони здоров’я, насамперед тих, що надають первинну медичну допомогу та забезпечують надання екстреної медичної допомоги.
 
91. 4.6. Забезпечити постійне проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо мети, змісту та очікуваних результатів реформування системи охорони здоров’я, забезпечити прозорість прийняття пов’язаних з реформою рішень та залучення громадськості до їх обговорення.