Кількість абзаців - 238 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін і доповнень до Закону України ''Про банкрутство'' (Друге читання)

0. Проект Закон України Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про банкрутство"  
1. Верховна Рада України постановляє:  
2. Внести зміни і доповнення до Закону України Про банкрутство (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 440; 1993 р., N 29, ст. 308; 1994 р., N 27, ст. 224), виклавши його в такій редакції:  
3. ЗАКОН УКРАЇНИ Про банкрутство  
4. Цей Закон визначає умови і порядок визнання юридичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності банкрутами з метою задоволення претензій кредиторів і погашення заборгованості перед бюджетами, державними цільовими фондами, Централізованим фондом соціального страхування колгоспників України, а також за платежами з державного обов'язкового страхування.  
5. Розділ І Загальні положення  
6. Стаття 1. Поняття банкрутства  
7. Під банкрутством розуміється пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити в установлений для цього строк пред'явлені до нього кредиторами вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетами, державними цільовими фондами, Централізованим фондом соціального страхування колгоспників України, а також за платежами з державного обов'язкового страхування.  
8. Стаття 2. Суб'єкти банкрутства  
9. Суб'єктами банкрутства, які підпадають під дію цього Закону (далі - боржники або банкрути), можуть бути юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, неспроможні своєчасно виконати свої зобов'язання перед кредиторами або перед бюджетами, державними цільовими фондами, Централізованим фондом соціального страхування колгоспників України, а також за платежами з державного обов'язкового страхування.  
10. Стаття 3. Кредитори  
11. 1. Кредиторами у розумінні цього Закону є громадяни або юридичні особи, які мають підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника, крім кредиторів, майнові вимоги яких повністю забезпечені заставою.  
12. 2. Якщо до одного боржника мають майнові вимоги два або більше кредиторів, останні повинні утворити збори кредиторів. Права таких зборів визначаються цим Законом.  
13. Стаття 4. Процедури, які застосовуються щодо боржника  
14. 1. Відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються:  
15. ліквідаційні і реорганізаційні процедури; санація; мирова угода.  
16. 2. Ліквідація і реорганізація юридичної особи - боржника або банкрута, що є наслідком виконання вимог цього Закону, здійснюється з дотриманням вимог антимонопольного законодавства.  
17. Стаття 5. Законодавство, що регулює провадження у справах про банкрутство  
18. 1. Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом з урахуванням вимог Арбітражного процесуального кодексу України.  
19. 2. Провадження у справах про банкрутство банків регулюється, крім того, з урахуванням вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність".  
20. Розділ ІІ Провадження у справах про банкрутство  
21. Стаття 6. Підстава для порушення справи про банкрутство  
22. 1. Підставою для порушення справи про банкрутство може бути:  
23. письмова заява до арбітражного суду будь-кого з кредиторів або прокурора, органів державної податкової служби та інших органів стягнення (чи органу, уповноваженого здійснювати управління майном боржника, - для державних підприємств), а також оголошення боржником про своє банкрутство в порядку, передбаченому статтею 42 цього Закону.  
24. 2. Кредитор або орган стягнення може звернутись до арбітражного суду із заявою про порушення справи про банкрутство юридичної особи у разі коли остання неспроможна задовольнити протягом одного місяця визнані нею претензійні вимоги або сплатити борг з виконавчими документами або розпорядженнями органів стягнення.  
25. Стаття 7. Заява про порушення справи про банкрутство  
26. 1. Заява про порушення справи про банкрутство повинна містити:  
27. найменування арбітражного суду, до якого подається заява;  
28. найменування боржника, його юридичну адресу, номери рахунків боржника в установах банків (для банків - номери кореспондентських рахунків в установах Національного банку України);  
29. найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника;  
30. виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника з зазначенням розміру боргу.  
31. 2. До заяви додаються документи, що підтверджують неплатоспроможність боржника.  
32. 3. У заяві можуть бути зазначені й інші відомості, якщо вони підтверджують неплатоспроможність або неправомірні дії боржника і обгрунтованість вимог заявника.  
33. Стаття 8. Відмова у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство  
34. 1. Арбітр відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо:  
35. боржник не є юридичною особою або не включений до Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України;  
36. подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої юридичної особи.  
37. 2. У разі відмови у прийнятті заяви виноситься ухвала, яка надсилається заявнику не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви.  
38. 3. Ухвалу про відмову у прийнятті заяви може бути перевірено в порядку нагляду. У разі скасування цієї ухвали заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.  
39. Стаття 9. Повернення заяви про порушення справи про банкрутство  
40. 1. Арбітр не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву кредитора, прокурора, органу стягнення і додані до неї документи без розгляду, якщо:  
41. заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;  
42. у заяві не зазначено повне найменування кредитора, органу стягнення або боржника, їх юридична (поштова) адреса та інші відомості, перелічені в статті 7 цього Закону;  
43. не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку і розмірі;  
44. не подано доказів звернення до установи банку за одержанням з боржника заборгованості, якщо вона відповідно до законодавства має бути одержана через банк;  
45. заявником не дотриманий строк, зазначений у пункті 2 статті 6 цього Закону.  
46. 2. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до арбітражного суду, яке здійснюється в загальному порядку, після усунення допущеного порушення.  
47. Стаття 10. Відкликання заяви про порушення справи про банкрутство  
48. Заява про порушення справи про банкрутство може бути відкликана заявниками до опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство.  
49. Стаття 11. Порушення провадження у справі про банкрутство  
50. 1. Арбітр, прийнявши заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає боржникові, власникові його майна або уповноваженому ним органу, кредиторам та банкам, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника, державній податковій інспекції за місцезнаходженням боржника та прокуророві, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій зазначаються відомості про прийняття заяви і призначення справи до розгляду у попередньому засіданні, час і місце його проведення, а також витребуються необхідні для розгляду справи бухгалтерський баланс та інші документи, що свідчать про фінансове і майнове становище боржника.  
51. 2. Якщо справа порушується проти державного підприємства, то ухвала надсилається також органові, що здійснює управління майном боржника, та державним органам приватизації.  
52. 3. Якщо боржником є державне підприємство, щодо якого є рішення про приватизацію, то арбітр виносить ухвалу про призупинення процесу приватизації до припинення провадження у справі про банкрутство.  
53. 4. Якщо порушено провадження у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності, достовірність і повнота бухгалтерського балансу та іншої інформації про фінансове і майнове становище боржника повинна бути підтверджена аудиторським висновком який подається заявником.  
54. 5. З моменту винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство власник майна боржника або уповноважений ним орган позбавляються права на реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника.  
55. 6. Ця ухвала може бути перевірена в порядку нагляду.  
56. Стаття 12. Забезпечення майнових інтересів кредиторів, органів стягнення  
57. 1. Арбітражний суд може за клопотанням заявника або за своєю ініціативою:  
58. накласти арешт на все або частину майна чи грошових сум, що належать боржникові або особам, які несуть відповідальність за його зобов'язаннями;  
59. заборонити службовим особам боржника чи власнику його майна або уповноваженому ним органу вчиняти певні дії чи забороняти іншим особам вчиняти дії, що стосуються майнових активів боржника;  
60. зупинити стягнення платежів на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.  
61. 2. Про забезпечення майнових інтересів кредиторів, органів стягнення виноситься ухвала.  
62. 3. Ця ухвала може бути перевірена в порядку нагляду.  
63. 4. Питання про скасування ухвали щодо забезпечення майнових інтересів кредиторів, органу стягнення вирішується відповідно до статті 68 Арбітражного процесуального кодексу України.  
64. Стаття 13. Попереднє засідання арбітражного суду  
65. 1. У попередньому засіданні, яке проводиться не пізніше ніж через місяць з дня порушення провадження у справі про банкрутство, арбітражний суд оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін і банків, розглядає їх клопотання. За результатами попереднього засідання арбітражний суд ухвалою призначає розпорядника майна боржника та зобов'язує заявника подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство, в якому повинні міститися: повне найменування боржника, його юридична адреса, банківські реквізити, найменування та адреса арбітражного суду, номер справи.  
66. 2. Метою зазначеного оголошення є виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів.  
67. 3. На попередньому засіданні виноситься ухвала про усунення власника майна підприємства-боржника або уповноваженої ним особи від виконання обов'язків щодо розпорядження майном боржника.  
68. 4. Копію ухвали арбітражний суд надсилає державній податковій інспекції за місцезнаходженням боржника.  
69. Стаття 14. Розпорядник майна боржника  
70. 1. Арбітражний суд покладає на банк, що здійснює розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника, на державні органи приватизації, якщо боржником є державне підприємство чи організація, або на іншу особу за пропозицією боржника чи кредиторів повноваження щодо розпорядження і контролю за майном боржника.  
71. 2. Розпорядником майна комерційного банку призначається Національний банк України, який здійснює ці повноваження згідно з правами, передбаченими статтею 48 Закону України "Про банки і банківську діяльність".  
72. 3. Повноваження розпорядника майна, крім повноважень розпорядника майна комерційного банку визначаються Кабінетом Міністрів України. Розпорядник майна несе відповідальність за неналежне здійснення своїх повноважень. Повноваження розпорядника майна втрачають силу з моменту відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора або укладення мирової угоди чи прийняття рішення про санацію.  
73. 4. Розпорядник майна не має права втручатись в оперативно-господарську діяльність боржника, якщо ця діяльність не стосується відчуження або надання належного йому майна в користування.  
74. 5. Якщо боржником є державне підприємство, то призначення розпорядника майна є обов'язковим.  
75. Стаття 15. Виявлення кредиторів і санаторів  
76. 1. Кредитори, органи стягнення у місячний термін з дня опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство подають до арбітражного суду письмові заяви з майновими вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Арбітражний суд за результатами розгляду цих вимог своєю ухвалою визнає їх чи відхиляє. Зазначена ухвала може бути перевірена у порядку нагляду.  
77. 2. За подання заяви кредиторів справляється державне мито згідно із законодавством.  
78. 3. Громадяни і юридичні особи, які виявляють бажання взяти участь у санації боржника, у той же строк повинні подати до арбітражного суду заяви з письмовим зобов'язанням про переведення на них боргу, а також зазначити умови санації юридичної особи - боржника.  
79. Стаття 16. Утворення зборів і комітету кредиторів  
80. 1. Протягом десяти днів після закінчення місячного строку від дня опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство арбітражний суд виносить ухвалу, в якій зобов'язує всіх осіб, що подали заяви з майновими вимогами до боржника, скликати збори за їх участю.  
81. 2. Рішення зборів кредиторів вважається прийнятим, якщо за нього проголосували кредитори, майнові вимоги яких становлять не менше двох третин загальної суми претензій.  
82. 3. Якщо кількість кредиторів перевищує десять осіб, створюється їх повноважний комітет.  
83. 4. Повноваження комітету визначаються зборами кредиторів. Рішення про створення комітету та надані йому повноваження надсилається арбітражному суду.  
84. Стаття 17. Прийняття рішення про санацію  
85. 1. Після закінчення строку, зазначеного в пункті 1 статті 15 цього Закону, арбітражний суд може винести ухвалу щодо проведення санації боржника, за умови згоди зборів кредиторів, загальна сума вимог яких становить дві третини боргу, із зазначенням строків виконання цих зобов'язань і на переведення боргу.  
86. 2. Під санацією розуміється задоволення вимог кредиторів та виконання зобов'язань боржника перед бюджетами, державними цільовими фондами, Централізованим фондом соціального страхування колгоспників України, а також за платежами з державного обов'язкового страхування особою (юридичною або громадянином), в тому числі кредитором, що добровільно бере на себе задоволення зазначених вимог та виконання зазначених зобов'язань (далі - санатор).  
87. 3. Право вибору умов проведення санації належить санаторам.  
88. 4. Відшкодування витрат, понесених санатором, здійснюється шляхом реорганізації юридичної особи-боржника або приватизації його майна. При цьому умови проведення санації державних підприємств шляхом реорганізації погоджуються з відповідним органом, уповноваженим управляти державним майном, та органом Антимонопольного комітету України у межах його компетенції, а умови проведення санації шляхом приватизації - з відповідним державним органом приватизації. Якщо в санації боржника виявили бажання взяти участь кілька громадян або юридичних осіб, то вибір санаторів здійснюється зазначеними органами на конкурсних засадах.  
89. 5. Якщо порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства, його трудовий колектив має право вимагати передачі йому підприємства в оренду за умови прийняття на себе обов'язків санатора і згоди на це кредиторів.  
90. 6. У разі погодження сторонами умов санації арбітражний суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство.  
91. В ухвалі арбітражний суд затверджує умови:  
92. угоди між боржником і санатором про переведення боргу (за згодою кредиторів);  
93. реорганізації юридичної особи - боржника або приватизації майна боржника;  
94. виплати санатором боргу кредиторам (строк, послідовність тощо).  
95. Стаття 18. Залишення заяви кредитора, прокурора, органу стягнення та особи, яка виявила бажання взяти участь у санації боржника, без розгляду  
96. 1. Арбітражний суд залишає заяву кредитора, прокурора, органу стягнення про порушення справи про банкрутство без розгляду, якщо:  
97. наявні підстави, зазначені у статті 9 цього Закону;  
98. заяву відкликано в порядку, передбаченому статтею 10 цього Закону;  
99. кредитор, прокурор, орган стягнення не подав витребувані арбітражним судом документи, що підтверджують неплатоспроможність боржника і розмір його боргу;  
100. пропущено строк, зазначений у пункті 1 статті 15 цього Закону.  
101. 2. Арбітражний суд залишає заяву особи, яка виявила бажання взяти участь у санації боржника, без розгляду, якщо в заяві не визначені можливі умови санації (строк виконання боргових зобов'язань, умови реорганізації юридичної особи - боржника або приватизації його майна тощо).  
102. 3. Про залишення заяви без розгляду виноситься ухвала, яка може бути перевірена в порядку нагляду.  
103. Стаття 19. Постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури  
104. 1. Арбітражний суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру у разі недостатності у боржника активів у ліквідній формі, за відсутності пропозицій щодо проведення санації або недосягнення згоди щодо умов проведення санації між її учасниками (санаторами та відповідними державними органами в разі санації державного підприємства).  
105. 2. Про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури арбітражний суд приймає постанову.  
106. 3. Копія постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури надсилається:  
107. власникові майна боржника або уповноваженому ним органу;  
108. засновникові визнаної банкрутом юридичної особи;  
109. трудовому колективу банкрута;  
110. органу, що здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута;  
111. державній службі зайнятості за місцем знаходження банкрута;  
112. державному органу приватизації за місцем знаходження банкрута (стосовно державних підприємств);  
113. місцевим фінансовим органам;  
114. державній податковій інспекції за місцем знаходження банкрута;  
115. органу Антимонопольного комітету за місцем знаходження банкрута;  
116. банкам та іншим кредитним установам, які обслуговують банкрута;  
117. прокуратурі (якщо матеріали справи дають підстави вважати банкрутство навмисним).  
118. Розділ ІІІ Ліквідаційна процедура  
119. Стаття 20. Ліквідаційна процедура та її мета  
120. Ліквідаційна процедура - це здійснення щодо визнаного банкрутом підприємства заходів, пов'язаних із задоволенням вимог кредиторів та оголошення боржника вільним від боргів шляхом продажу його майна.  
121. Стаття 21. Наслідки визнання боржника банкрутом  
122. 1. З моменту визнання боржника банкрутом і прийняття постанови про початок ліквідаційної процедури:  
123. забороняється відчуження майна боржника (крім випадків, коли дозвіл на відчуження дали збори кредиторів), погашення його зобов'язань. При цьому платежі кредиторам-заставодержателям, а також платежі, передбачені пунктом 1 статті 33 цього Закону, не призупиняються;  
124. строки виконання всіх боргових зобов'язань боржника вважаються такими, що настали;  
125. припиняється нарахування пені та відсотків за всіма видами заборгованості боржника.  
126. 2. Всі претензії майнового характеру з цього моменту можуть бути пред'явлені тільки у межах ліквідаційної процедури.  
127. Стаття 22. Функції арбітражного суду у ліквідаційній процедурі  
128. Після визнання боржника банкрутом арбітражний суд:  
129. призначає ліквідатора та членів ліквідаційної комісії;  
130. приймає рішення за скаргами на дії учасників ліквідаційної процедури;  
131. здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.  
132. Стаття 23. Учасники ліквідаційної процедури  
133. Учасниками ліквідаційної процедури є ліквідатор та члени ліквідаційної комісії, банкрут, власник його майна, окремі кредитори або збори (комітет) кредиторів.  
134. Стаття 24. Ліквідатор та члени ліквідаційної комісії  
135. 1. Ліквідатор призначається з числа представників підприємства, (організації), яке згідно із законодавством має право безпосередньо організовувати продаж майна на аукціонах, біржах, за конкурсом. В разі якщо банкрутом визнане державне підприємство, ліквідатором призначається представник державного органу приватизації.  
136. 2. Ліквідатор:  
137. набуває права розпорядження майном боржника;  
138. аналізує фінансовий стан боржника;  
139. формує ліквідаційну масу, в тому числі проводить роботу, пов'язану із стягненням дебіторської заборгованості;  
140. подає арбітражному суду та кредиторам необхідну інформацію про фінансовий стан банкрута;  
141. виконує функції керівника банкрута;  
142. очолює ліквідаційну комісію;  
143. реалізує майно банкрута з метою задоволення вимог кредиторів та органів стягнення в порядку, передбаченому цим Законом.  
144. 3. Робочим органом ліквідатора є ліквідаційна комісія. До складу комісії включаються представники кредиторів, фінансових органів, Антимонопольного комітету України (якщо банкрутом визнано підприємство, ліквідація якого відповідно до чинного законодавства повинна проводитись за згодою Антимонопольного комітету України), Національного банку України (якщо банкрутом визнано комерційний банк).  
145. Стаття 25. Ліквідаційна маса  
146. 1. Під ліквідаційною масою розуміються усі види майнових активів банкрута, що належать йому на праві власності або повного господарського відання (за винятком майна, що є предметом застави та державного житлового фонду, який у разі банкрутства державного підприємства передається до комунальної власності).  
147. 2. До ліквідаційної маси включаються також майнові активи інших осіб, які відповідно до законодавчих актів або установчих документів банкрута відповідають за його зобов'язаннями.  
148. Стаття 26. Відшкодування витрат розпоряднику майна, ліквідатору та членам ліквідаційної комісії  
149. 1. Порядок відшкодування витрат розпоряднику майна, ліквідатору та членам ліквідаційної комісії визначається зборами (комітетом) кредиторів.  
150. 2. Відшкодування витрат розпоряднику майна, ліквідатору та членам ліквідаційної комісії здійснюється за рахунок коштів кредиторів відповідно до пункту 1 статті 33 цього Закону.  
151. 3. На період виконання своїх обов'язків ліквідатор та члени ліквідаційної комісії звільняються від виконання виробничих або службових обов'язків за основним місцем роботи із збереженням заробітної плати.  
152. Стаття 27. Наслідки відкриття ліквідаційної процедури для керівника банкрута  
153. З моменту відкриття ліквідаційної процедури права та обов'язки керівника банкрута переходять до ліквідатора.  
154. Стаття 28. Визнання недійсними дій боржника, вчинених до визнання його банкрутом  
155. 1. За заявою ліквідатора арбітражний суд ухвалою визнає недійсними угоди боржника, укладені до визнання його банкрутом, якщо ці угоди спрямовані на:  
156. дострокове задоволення вимог окремих кредиторів і при цьому були здійснені протягом шести місяців до порушення провадження у справі про банкрутство;  
157. приховування майна боржника або несплату боргів і при цьому були здійснені протягом дев'яти місяців до порушення провадження у справі про банкрутство.  
158. Положення цього пункту не поширюються на дії боржника, спрямовані на задоволення вимог кредиторів-заставодержателів.  
159. Ухвала про визнання угоди боржника недійсною може бути перевірена в порядку нагляду.  
160. 2. До завершення ліквідаційної процедури кожний кредитор має право запропонувати ліквідатору оскаржити зазначені у цій статті угоди боржника до арбітражного суду.  
161. 3. У разі відмови кожний із кредиторів має право подати відповідну заяву до арбітражного суду від свого імені.  
162. Стаття 29. Погашення боргових зобов'язань банкрута, забезпечених заставою  
163. Боргові зобов'язання банкрута, забезпечені заставою його майна, погашаються поза ліквідаційною процедурою.  
164. Стаття 30. Оскарження рішення ліквідатора  
165. Кредитори, органи стягнення, які вважають, що рішення ліквідатора порушують їх права та законні інтереси, мають право звернутися до арбітражного суду з відповідною заявою. За результатами розгляду заяви арбітражний суд приймає ухвалу.  
166. Стаття 31. Оцінка майна банкрута  
167. Майно, на яке звертається стягнення, оцінюється ліквідаційною комісією в порядку, встановленому Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Для майна, яке продається на аукціоні, оціночна вартість є початковою.  
168. Стаття 32. Продаж майна банкрута  
169. 1. Рішення щодо продажу майна банкрута приймається ліквідатором за погодженням із зборами (комітетом) кредиторів.  
170. 2. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови і строки придбання майна. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" та інших законодавчих актів з питань приватизації.  
171. 3. У разі надходження двох і більше пропозицій на купівлю майна ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".  
172. 4. Реалізація майна підприємства-банкрута, заснованого на державній власності, може здійснюватись організаціями, що мають відповідну ліцензію Фонду державного майна України.  
173. Стаття 33. Черговість задоволення вимог кредиторів та органів стягнення  
174. 1. Кошти, виручені від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів і органів стягнення. Передусім покриваються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в арбітражному суді та роботою ліквідаційної комісії, також витрати розпорядника майна, ліквідатора, кредиторів і органів стягнення на проведення аудиту.  
175. 2. У першу чергу задовольняються зобов'язання перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства або виплат за акціями трудового колективу), а також вимоги громадян-довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали до своєї діяльності майно (кошти) довірителів (вкладників).  
176. 3. У другу чергу задовольняються вимоги за податками, зборами та іншими обов'язковими платежами до бюджетів і внесками до державних цільових фондів, а також вимоги за платежами з державного обов'язкового страхування, внесками на державне соціальне страхування та відрахуваннями до Централізованого фонду соціального страхування колгоспників України.  
177. 4. У третю чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.  
178. 5. У четверту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємств та виплат за акціями членів трудового колективу.  
179. 6. У п'яту чергу задовольняються інші вимоги.  
180. 7. Вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог попередньої.  
181. 8. У разі недостатності майна для повного задоволення всіх вимог однієї черги претензії задовольняються пропорційно сумі, що належить кожному кредиторові.  
182. 9. Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і відповідні борги вважаються погашеними.  
183. 10. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.  
184. 11. У разі якщо арбітражним судом винесено рішення про ліквідацію юридичної особи-банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів і членів трудового колективу, передається власникові або уповноваженому ним органу, а державних підприємств - відповідному органу приватизації для наступної реалізації. Державні органи приватизації реалізують це майно з подальшим зарахуванням коштів до відповідного позабюджетного фонду приватизації.  
185. Стаття 34. Звіт ліквідатора  
186. 1. Після затвердження усіх розрахунків щодо продажу майнових активів банкрута та задоволення вимог кредиторів, органів стягнення ліквідатор подає до арбітражного суду звіт про свою діяльність та ліквідаційний баланс. Арбітражний суд після заслуховування звіту ліквідатора і членів зборів (комітету) кредиторів або кредитора виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора.  
187. 2. Якщо за результатами ліквідаційного балансу не залишилось майна після задоволення вимог кредиторів, органів стягнення, арбітражний суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута. Копія цієї ухвали надсилається органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута та органам державної статистики.  
188. 3. Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити усі вимоги кредиторів, органів стягнення, він вважається вільним від боргів і продовжує свою підприємницьку діяльність. Арбітражний суд може винести ухвалу про реорганізацію (ліквідацію) юридичної особи, що звільнилась від боргів, лише у випадках, коли у неї залишилось майнових активів менше, ніж вимагається для її функціонування згідно із законодавством.  
189. Стаття 35. Звільнення працівників. Пільги і компенсації звільненим працівникам  
190. 1. Звільнення працівників суб'єктів банкрутства проводиться відповідно до вимог Кодексу законів України про працю.  
191. 2. Питання про працевлаштування звільнених працівників вирішується відповідно за Закону України "Про зайнятість населення". На звільнених працівників суб'єктів банкрутства поширюються гарантії, встановлені статтею 26 зазначеного Закону.  
192. Стаття 36. Зберігання фінансово-господарських документів  
193. 1. У разі ліквідації юридичної особи-банкрута засновники чи власники його майна, а також посадові особи банкрута (незалежно від форм власності) зобов'язані забезпечити належне оформлення та зберігання всіх фінансово-господарських документів та їх передачу ліквідаційній комісії.  
194. 2. Ліквідаційна комісія забезпечує зберігання цих документів протягом усього періоду її роботи.  
195. 3. По закінченні роботи ліквідаційної комісії фінансовогосподарські документи банкрутів передаються до державних адміністрацій або виконавчих комітетів Рад, що їх зареєстрували, для подальшого зберігання згідно із законодавством.  
196. Розділ ІV Мирова угода  
197. Стаття 37. Мирова угода та строк її укладення  
198. 1. Під мировою угодою розуміється процедура досягнення угоди між боржником і кредитором стосовно відстрочки і (або) розстрочки належної кредиторам плати або знижки боргів.  
199. 2. Мирова угода між боржником і кредиторами може бути укладена на будь-якому етапі провадження у справі про банкрутство.  
200. Стаття 38. Умови укладення мирової угоди  
201. 1. Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог третьої та наступної черги, передбачених у статті 33 цього Закону. При цьому за її укладення повинні висловитися не менше двох третин (за сумою вимог) кредиторів третьої та наступної черги.  
202. 2. Для кредиторів, які не дають згоди на укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для тих, що дають згоду на укладення мирової угоди кредиторів, вимоги яких віднесені до однієї черги.  
203. 3. У разі укладення мирової угоди відстрочка і (або) розстрочка належних кредиторам платежів або знижка боргів допускається лише у випадках та у порядку, передбачених законодавством.  
204. Стаття 39. Укладення мирової угоди і введення її в дію  
205. 1. Мирова угода укладається у письмовій формі і підлягає затвердженню арбітражним судом.  
206. 2. Мирова угода набуває чинності з дня її затвердження арбітражним судом і є обов'язковою для кредиторів третьої та наступної черги.  
207. Стаття 40. Розгляд мирової угоди в арбітражному суді  
208. 1. Для розгляду мирової угоди в арбітражному суді боржник зобов'язаний надіслати до арбітражного суду мирову угоду, бухгалтерський баланс та інші документи, що свідчать про фінансове і майнове становище боржника (банкрута), список усіх кредиторів третьої та наступної черги із зазначенням їх адреси та сум заборгованості, довідку щодо вимог, на які мирова угода не поширюється.  
209. 2. Про дату розгляду мирової угоди арбітражний суд повідомляє заінтересованих осіб. Неявка викликаних осіб на засідання суду не перешкоджає розгляду справи.  
210. 3. Арбітражний суд зобов'язаний заслухати кожного присутнього на засіданні кредитора, який не дає згоди на укладення мирової угоди, навіть якщо на зборах кредиторів він голосував за укладання мирової угоди.  
211. Стаття 41. Недійсність мирової угоди або її розірвання  
212. 1. За заявою будь-кого із кредиторів мирова угода може бути визнана арбітражним судом недійсною, якщо боржник подав недостовірні відомості про своє майно в бухгалтерському балансі або в інших документах, що свідчать про фінансове та майнове становище боржника (банкрута).  
213. 2. Мирова угода може бути розірвана за згодою сторін або за рішенням арбітражного суду у випадках:  
214. невиконання мирової угоди;  
215. тривалого погіршення фінансового стану боржника (банкрута);  
216. провадження боржником (банкрутом) дій, які завдають збитків правам та законним інтересам кредиторів.  
217. 3. У разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання ті вимоги кредиторів, за якими були надані відстрочки належних їм платежів або знижка боргів, у незадоволеній їх частині відновлюються в повному розмірі.  
218. Стаття 42. Оголошення боржника про своє банкрутство і його наслідки  
219. 1. Боржник може сам оголосити себе неспроможним виконувати свої зобов'язання, тобто банкрутом, в офіційних друкованих органах Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України. В оголошенні повинно міститися:  
220. повідомлення боржника про оголошення себе банкрутом;  
221. повне найменування боржника, його юридична адреса, номери усіх рахунків в установах банків;  
222. відомості про власників (власника) майна юридичної особи боржника;  
223. номер свідоцтва про державну реєстрацію.  
224. 2. Кредитори, органи стягнення у місячний строк з дня опублікування оголошення боржника про своє банкрутство повинні подати письмові заяви з майновими вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, до арбітражного суду.  
225. За подання заяви кредиторів справляється державне мито згідно із законодавством.  
226. 3. Арбітражний суд за результатами розгляду цих вимог своєю ухвалою визнає їх чи відхиляє. Зазначена ухвала може бути перевірена у порядку нагляду.  
227. 4. За наявності ухвали про визнання вимог кредиторів, органів стягнення до банкрута арбітражний суд виносить після закінчення місячного терміну з дня опублікування оголошення боржником про своє банкрутство ухвалу про призначення ліквідатора.  
228. 5. Ліквідатор задовольняє вимоги кредиторів відповідно до правил розділу ІІІ цього Закону.  
229. Стаття 43. Припинення провадження у справі  
230. 1. Арбітражний суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо:  
231. боржник не є юридичною особою або не включений до Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України;  
232. подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої юридичної особи;  
233. затверджено умови санації юридичної особи-боржника в порядку, передбаченому статтею 17 цього Закону;  
234. затверджено звіт ліквідаційної комісії в порядку, передбаченому статтею 34 цього Закону;  
235. боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами, органами стягнення;  
236. кредитори, органи стягнення не висунули майнових вимог до боржника після оголошення ним про своє банкрутство.  
237. 2. Про припинення провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала, яка може бути перевірена в порядку нагляду.