Кількість абзаців - 269 Розмітка (ліва колонка)


Про поводження з тваринами в населених пунктах (Друге читання)

0. Проект ЗАКОН УКРАЇНИ Про поводження з тваринами в населених пунктах  
1. Охорона тварин передбачає гуманне відношення до них людини, з огляду на важливе значення тварин, які сприяють загальним гуманітарним змінам у світогляді громадян, а внаслідок цього - мають велику суспільну цінність. Цей закон регулює відносини, які виникають у зв'язку з утриманням чи перебуванням на території населених пунктів домашніх та інших тварин і забезпечує належні умови утримання, поводження та регулювання кількості тварин у населених пунктах, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян в галузі охорони і використання тварин в населених пунктах.  
2. РОЗДІЛ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів  
3. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:  
4. Домашня тварина - тварина, яка має власника, зареєстрована у встановленому порядку, може бути ідентифікована, утримуються у відповідних ії виду та породі фізіологічних умовах і знаходиться під безпосереднім контролем і наглядом свого власника.  
5. Племінна домашня тварина - домашня тварина, зареєстрована у встановленому порядку у племінних документах, походить від батьків, зареєстрованих у племінних документах; екстер'єрні та (або) робочі якості якої засвідчено уповноваженими орагнізаціями у відповідності до ії виду та породи.  
6. Бездоглядні тварини - домашні тварини, які знаходяться поза межами проживання власника і не перебувають під його контролем.  
7. Безпритульні тварини - тварини, які не мають власника і відповідних умов утримання.  
8. Гуманне відношення до тварин - утримання тварин в умовах, що є для них біологічно сприятливими, забезпечення їх фізиологічних потреб та можливостей для їхньої соціалізації.  
9. Жорстоке поводження з тваринами - систематичне утримання тварин у невідповідних її виду, породі, віку фізиологічних умовах або вчиненя дій, що призводять до страждань тварини, її травмування, каліцтва чи загибелі.  
10. Племінне розведення - система заходів, направлена на покращення естетичних (екстер'єрних) та користувальних властивостей тварин, збереження та покращення їх генофонду.  
11. Стаття 2. Законодавство України про охорону і використання тварин в населених пунктах.  
12. Відносини у галузі охорони і використання в населених пунктах регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до нього.  
13. Норми щодо утримання диких тварин в умовах неволі або напіввільних умовах визначаються законом "Про тваринний світ".  
14. Питання утримання та використання сільско-господарських тварин регламентуються законом "Про племінне тваринництво", крім питань стосовно декоративних тварин в населених пунктах.  
15. Стаття 3. Сфера дії Закону.  
16. Цей Закон регулює відносини в галузі охорони і використання тварин в населених пунктах, визначає право власності та обов`язки власників тварин, встановлює вимоги гуманного відношення до тварин, визначає основи державного і громадського контролю за дотриманням законодавства про охорону і використання тварин.  
17. Стаття 4. Об`єкти Закону.  
18. Об`єктами Закону є домашні тварини, бездоглядні тварини, безпритульні тварини, дикі тварини, які проживають, використовуються чи перебувають на території населених пунктах.  
19. Стаття 5. Суб`єкти Закону.  
20. Суб`єктами Закону є юридичні та фізичні особи, що мають у своїй власності або на своїй території тварин, віднесених до об`єктів даного Закону.  
21. Стаття 6. Особливості права власності та інших майнових прав на домашніх та диких тварин у населених пунктах.  
22. Домашні та інші тварини у населених пунктах можуть перебувати у власності юридичній або фізичної особи, яка досягла 16 років.  
23. Право набуття у колективну або приватну власність цих тварин наступає після реєстрації їх у відповідному компетентному органі та отриманні реєстраційного посвідчення на тварину .  
24. Крім реєстраційного посвідчення власник тварини повинен отримати документ про здоров'я тварини відповідно до ветеринарно-санітарного кодексу, Міжнародного епізоотичного бюро (МЕБ).  
25. Чистопорідність тварини оформлюється відповідними документами. Форма документа визначається уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони і використаня тварин в населених пунктах за погодженням із зацікавленими державними органами та громадськими організаціями, які видають ці документи.  
26. У передбаченому законодавчими актами порядку права власників домашніх та інших тварин можуть бути обмежені в інтересах охорони цих об`єктів.  
27. Шкода, заподіяна людиною тварині або твариною людині чи інший тварині, повинна бути відшкодована у встановленому законодавством порядку.  
28. Стаття 7. Основні принципи поводження з домашніми та іншими тваринами у населених пунктах.  
29. Поводження з домашніми та іншими тваринами у населених пунктах ґрунтується на наступних принципах:  
30. жорстоке поводження з тваринами несумісне з принципами моральності і гуманності;  
31. умови життя тварин повинні відповідати її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям;  
32. людина зобов`язана не завдавати тваринам страждань і загибелі;  
33. регулювання чисельності тварин з метою охорони здоров'я населення, для запобігання нанесення шкоди народному господарству відбувається методами та засобами, що не допускають порушення цілістності природних угрупувань диких тварин на території населених пунктів;  
34. право власності та інші майнові права на тварин, визначених у цьому Законі у випадку жорстокого поводження з ними або утримання в умовах, визначених як фізиологічно невідповідними, можуть бути припинені відповідно до цього Закону.  
35. Жодні речовини не повинні даватися тваринам, жодні види впливів і жодні прилади не повинні застосовуватися до них з метою збільшення чи зменшення природного рівня їхніх можливостей в будь-який час, коли це може піддати ризику здоров`я чи благополуччя тварин.  
36. РОЗДІЛ II ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ І ВИКОРИСТАННЯ ДОМАШНІХ І ДИКИХ ТВАРИН У НАСЕЛЕНИХ ПУНКТАХ.  
37. Стаття 8. Державне управління у галузі охорони і використання домашніх і диких тварин у населених пунктах.  
38. Державне управління у галузі охорони і використання домашніх і диких тварин у населених пунктах здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі охорони і використані тварин в населених пунктах, його органи на місцях, інші державні органи виконавчої влади.  
39. Стаття 9. Повноваження Кабінету Міністрів України.  
40. До повноважень Кабінету Міністрів України у галузі охорони і використання тварин в населених пунктах України належить:  
41. забезпечення реалізації державної політики у галузі охорони і використання тварин в населених пунктах;  
42. розробка та здійснення загальнодержавних програм у галузі охорони і використання тварин у населених пунктах;  
43. забезпечення державного регулювання та контролю у галузі охорони та використання тварин у населених пунктах;  
44. організація зовнішньоекономічних зв'язків і міжнародного співробітництва у галузі охорони і використання тварин;  
45. вирішення інших питань у межах своїх повноважень.  
46. Стаття 10. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони та використання тварин у населених пунктах.  
47. До повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони і використання тварин належить:  
48. здійснення державного регулювання і контролю у галузі охорони та використання тварин населених пунктах;  
49. організація заходів з охорони і використання тварин в населених пунктах;  
50. забезпечення ведення державного обліку чисельності, визначення порядку реєстрації та реєстрація тварин у населених пунктах;  
51. розробка правил утримання тварин у населених пунктах України;  
52. розробка правил транспортування тварин міським та міжміським транспортом в межах України;  
53. видача сертифікатів на перетин митного кордону України (тимчасовий та постійний вивіз) собак та кішок;  
54. визначення списку та умов поводження з тваринами з підвищеною агресивністю та інших тварин розведення та утримання яких на території України заборонено або обмежено;  
55. розробка методик та програм проведення обов'язкових тестів на соціалізацію для домашніх тварин, визначення списків та порід тварин, для яких потрібні такі тести;  
56. сертифікація організацій всіх форм власності та підпорядкування, що ведуть діяльність, пов'язану з розведенням, дресируванням тварин, підготовкою фахівців в ціх сферах;  
57. розробка єдиної для всіх організацій схеми документообігу та обліку в сфері племінної діяльності, дресирування, охорони, утримання, використання та транспортування тварин;  
58. визначення списку уповноважених організацій та відомств, яким доручається ведення обліку та видача документів;  
59. визначення місць та порядку продажу тварин в умовах населених пунктів;  
60. розробка методики визначення вартості тварин при судових справах у питаннях компенсації нанесеної шкоди;  
61. сертифікація благодійних та державних притулків для тварин, перевірка утримання в них тварин;  
62. сертифікація розплідників для домашніх тварин незалежно від їх форми власності та підпорядкування;  
63. ведення моніторингу та державного кадастру тварин у населених пунктах України;  
64. ведення єдиної державної бази племінного обліку домашніх тварин окремо по видах та породах тварин, з повним урахуванням їхніх видових та порідних особливостей;  
65. визначення та регламентація інших питань, пов'язаних з утриманням та перебуванням тварин в населених пунктах, відповідно до діючого законодавства.  
66. Стаття 11. Повноваження Ради Міністрів Автономної Республіки Крим обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у галузі охорони і використання тварин у населених пунктах.  
67. До повноважень Ради Міністрів Автономної Республіки Крим обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у галузі охорони і використання тварин у населених пунктах належить:  
68. реалізація державної політики у галузі охорони і використання тварин у населених пунктах;  
69. організація і здійснення державного регулювання та контролю за охороною і використанням тварин у населених пунктах;  
70. розроблення регіональних програм, пов'язаних з вивченням, охороною, використанням тварин у населених пунктах;  
71. створення спеціальних служб, підпорядкованих центральному уповноваженому органу з питань охорони та використання тварин у населених пунктах, що мають в своєму складі оснащені бригади відлову та притулки для тварин;  
72. забезпечення виконання державних та регіональних програм у галузі охорони і використання тварин у населених пунктах;  
73. забезпечення ведення державного обліку чисельності та реєстрації тварин у населених пунктах;  
74. забезпечення регулювання кількості тварин у населених пунктах, в тому числі і безпритульних;  
75. створення умов для появи та збільшення кількості благодійних громадських притулків, метою діяльності яких є вирішення проблем безпритульних тварин та пошук власників для загублених чи зданих у притулки тварин;  
76. забезпечення контролю за виконанням власниками тварин правил утримання тварин у населених пунктах;  
77. вирішення інших питань у межах своїх повноважень.  
78. Стаття 12. Права та обов`язки громадян по охороні і використанню тварин у населених пунктах.  
79. Кожний громадянин України має право:  
80. мати домашніх та інших тварин у колективній або приватній власності;  
81. на компенсацію шкоди заподіяної тварині або твариною людині, чи іншій тварині, відповідно до законодавства України;  
82. у встановленому порядку давати пропозиції і брати участь у розробці рішень органів виконавчої влади з питань захисту тварин у населених пунктах.  
83. Громадяни України зобов`язані:  
84. охороняти тварин від жорстокого поводження з ними;  
85. запобігати збільшенню чисельності безпритульніх тварин;  
86. у встановленому порядку оформити документи, пов`язані з утриманням тварин у населених пунктах, дотримуватися інших пунктів правил утримання тварин в населених пунктах, затверджених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони і використання тварин;  
87. утримувати власних тварин таким чином, щоб запобігати нанесення ними шкоди людям та іншим тваринам;  
88. ставитися до тварин у відповідності з вимогами цього Закону.  
89. Громадяни України мають і інші права та обов`язки, передбачені іншими актами законодавства України.  
90. Стаття 13. Громадські організації з охорони та використання тварин.  
91. З метою задоволення своїх законних інтересів у здійсненні охорони, розведенні, дресируванні, утриманні та поводженні тварин громадяни можуть добровільно об'єднуватись у громадські організації.  
92. З метою розвитку та поширення гуманного відношення до тварин центральний уповноважений орган, його органи на місцях, органи місцевої виконавчої влади якнайширше залучають до співпраці громадські об'єднання, благодійні притулки, недержавні фонди та організації та окремих громадян.  
93. В своїй діяльності, пов'язаною з охороною, утриманням та використанням домашніх та інших тварин у населених пунктах громадські організації зобов'язані дотримуватись вимог цого Закону.  
94. РОЗДІЛ ІІI. ВИКОРИСТАННЯ ТВАРИН У НАСЕЛЕННИХ ПУНКТАХ. Стаття 14. Форми використання тварин у населенних пунктах.  
95. Використання тварин у населенних пунктах здійснюється на праві власності і праві користування.  
96. Стаття 15. Види використання тварин у населених пунктах.  
97. За умови дотримання вимог цього Закону, інших актів законодавства України можуть здійснюватися такі види використання тварин у населених пунктах:  
98. утримання громадянами як домашніх улюбленців або компаньйонів - помічників;  
99. у наукових експериментах, біологічному тестуванні, навчальному процесі;  
100. у видовищних заходах, спорті, мисливстві, організації активного відпочинку та розваг;  
101. племінне некомерційне та комерційне розведення, а також інші комерційні цілі;  
102. використання тварин в службових та користувальних цілях;  
103. використання тварин для поліпшення естетичної якості міського ландшафту.  
104. При використанні домашніх та інших тварин суб`єкти зобов`язані суворо дотримуватись вимог цього Закону, санітарно-гігієнічних та ветеринарних норм і правил утримання домашніх тварин в населених пунктах.  
105. Стаття 16. Використання громадянами домашніх тварин.  
106. Громадянам гарантується право використання домашніх тварин для задоволення своїх естетичних, комунікаційних, наукових, оздоровчих, спортивних та комерційних потреб та інтересів.  
107. Стаття 17. Використання тварин у наукових експериментах, біологічному тестуванні, навчальному процесі.  
108. Використання тварин у наукових експериментах, біологічному тестуванні, навчальному процесі можливе, коли це відповідає природним якостям або можливостям тварин, або у випадку, якщо відсутня можливість заміни їх іншими (альтернативними) методами та об`єктами.  
109. Перелік альтернативних методів і об`єктів для використання замість експериментальних тварин визначається і затверджується зацікавленими центральними органами виконавчої влади.  
110. Робота з експериментальними тваринами може проводитися лише в організаціях, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на проведення роботи з тваринами.  
111. Процедури на експериментальних тваринах, незалежно від їхніх цілей, при яких можливе нанесення травм, повинні відбуватися в умовах знеболювання.  
112. Стаття 18. Використання тварин у видовищних заходах, спорті при організації розваг.  
113. Перебування тварин на території населених пунктів під час проведення видовищних або зоотехнічних заходів, а також у місцях постійного перебування (зоопарках, цирках і таке інше) допускається за умови дотримання зоогігієнічних, ветеринарно-санітарних та інших норм і правил, встановлених для перебування та утримання тварин у населених пунктах.  
114. Поводження з тваринами при проведенні спортивних, видовищних заходів, телевізійних і кіно- та фото зйомок повинно виключати заподіяння тваринам травм, болі, каліцтв.  
115. Забороняються будь-які видовищні, зоотехнічні або інші заходи, що включають бої тварин або їхні елементи, або інши заходи, де тварин спонукають до нападу одна на іншу, незалежно від виду та породи тварин.  
116. Дресирування тварин повинно відбуватися за встановленими методиками, які затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони та використання тварин у населених пунктах. Тварини не можуть піддаватися дресируванню в спосіб, небезпечний для їх здоров`я та благополуччя, особливо шляхом змушення тварин перевищувати їхні природні можливості та силу або за допомогою застосування штучних знарядь, що викликають пошкодження або невмотивований біль, страждання чи виснаження.  
117. Власник тварини, використання якої у циркових та інших видовищних та спортивних заходах, інших комерційних або некомерційних цілях, перестало бути можливим, зобов'язаний забезпечити цій тварині умови утримання відповідно до вимог цього Закону.  
118. Заподіяння будьяких дій що ставлять за мету або можуть призвести до передчасної смерті або втрати дієздатності тварини - заборонено, крім випадків, коли присиплення рекомендовано фахівцем ветеринарної медицини в зв`язку із станом здоров`я тварини.  
119. Стаття 19. Використання домашніх та інших тварин у комерційних цілях.  
120. Домашні та інші тварини можуть використовуватись у комерційних цілях у цирках, зоопарках, видовищних заходах, прокаті, рекламі, презентаціях, виставках, змаганнях та інших аналогічних видах діяльності. Використання тварин з метою отримання прибутку допускається лише при наявності спеціального дозволу (ліцензії) на такого роду діяльність.  
121. Домашні та інші тварини не можуть використовуватися у названих видах діяльності, якщо не виконуються такі умови:  
122. утримання тварин не відповідає вимогам, передбаченим цим Законом та іншими нормативними актами;  
123. здоров`я та благополуччя людей, ціх тварини або інших тварин піддається ризику;  
124. діяльність, пов`язана з використанням тварин, не зареєстрована у встановленому законодавством України порядку або не отримані відповідні дозволи та ліцензії;  
125. відповідальна особа не має необхідний для виконання названої діяльності рівень знань та навичок або професійної підготовки.  
126. Стаття 20. Використання тварин у розведенні.  
127. Розведення домашніх тварин може бути племінним та неплемінним, може переслідувати комерційні та некомерційні цілі.  
128. Порядок використання тварин у розведенні визначається відповідними інструкціями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони та використання тварин у населених пунктах, погодженими з зацікавленими громадськими та державними організаціями.  
129. Використання у розведенні домашніх тварин (в першу чергу собак та кішок) заборонено, якщо:  
130. тварину не зареєстровано у встановленій формі у державних службах в структурі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони та використання тварин у населених пунктах;  
131. не отримано дозвіл встановленого зразка на розведення тварин;  
132. умови утримання тварини не відповідають фізиологічним нормам.  
133. Стаття 21. Використання тварин в службових цілях.  
134. Використання тварин в службових цілях проводиться згідно цього закону, та нормативних актів відповідних міністерств та відомств.  
135. Стаття 22. Використання тварин для поліпшення естетичної якості міського ландшафту або інтер'єру.  
136. Тварини, що використовуються для поліпшення естетичної якості міського ландшафту або інтер'єру повинні знаходитися в умовах, що відповідають іхнім видовим та індивідуальним особливостям.  
137. При неможливості забезпечити умов утримання та використання у відповідності до цього Закону, використання тварин заборонено.  
138. Заселення тварин, що не є традиційними для даного регіону чи зони, повинно проводитися з попередніми консультаціями у фахівців екологів та зоологів і не повинно становити загрози для існування традиційних відів тварин.  
139. Власник ландшафтних територій повинен сприяти проведенню моніторингу тварин на територіях та, при необхідності, регулюванню їх чисельності.  
140. Для створення приватних міні-зоопарків, зоокутків, штучного заселення у паркові та ландшафтні зони на території населених пунктів необхідні дозволи встановленого зразку. Дозволи видаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони та використання тварин у населених пунктах або його органами на місцях.  
141. РОЗДІЛ ІV. ОХОРОНА ТА ВИМОГИ ЩОДО УТРИМАННЯ ТВАРИН У НАСЕЛЕНИХ ПУНКТАХ.  
142. Стаття 23. Зміст охорони тварин.  
143. Охорона тварин у населених пунктах включає систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, раціональне використання та формування гуманного відношення до тварин.  
144. Заходи по охороні тварин плануються виходячи з посилу, що життя та здоров'я будь-якої тварини є самоцінним, незалежно від ії статусу та стану. Кожна тварина має права на гуманне поводження та утримання.  
145. Норми щодо охорони та утримання тварин визначаються правилами, що розроблюються та затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони та використання тварин у населених пунктах.  
146. Стаття 24. Загальні вимоги поводження з тваринами у населених пунктах.  
147. При утриманні, розведенні, використанні тварин не допускається:  
148. використання інвентарю та інших пристосувань, які травмують тварин;  
149. примушення тварин до виконання непридатних для них дій, що приводять до травм або морального страждання;  
150. нанесення побоїв, травм, завдання болю з метою спонукання тварин до виконання будь-яких вимог;  
151. використання тварин в умовах надмірних фізичних навантажень;  
152. розведення тварин із виявленими генетичними змінами, які надають їм страждань;  
153. розведення тварин із спадково закріпленою підвищеною агресивністю;  
154. розведення в комерційних цілях тварин, стандарт яких не зареєстровано у встановленому порядку;  
155. спонукання до нападу одних тварин на інших.  
156. При проведенні болісних процедур обов`язково застосування знеболюючих препаратів.  
157. Стаття 25. Утримання домашніх тварин.  
158. Кожна фізична чи юридична особа, яка утримує домашню тварину або погодилася доглянути її, несе відповідальність за її здоров`я та благополуччя, а також за нанесену нею шкоду людині або іншій тварині.  
159. Будь-яка особа, яка утримує домашню тварину або доглядає за нею повинна виділити їй місце де вона житиме, піклуватися про неї та приділяти їй увагу, з огляду на етологічні потреби тварини, відповідно до її виду та породи, зокрема:  
160. давати їй достатню кількість їжі та води;  
161. створювати їй належні умови, щоб вона могла достатньо рухатися;  
162. створювати їй умови для соціалізації (за виключенням випадків спеціального використання тварин спецслужбами та державними органами);  
163. провести необхідні щеплення та тестування, що визначаються привилами утримання тварин в населених пунктах;  
164. запобігати збільшенню числа безпритульних тварин;  
165. вживати всіх необхідних заходів, щоб тварина не загубилась.  
166. Число тварин, що утримуються в житлових приміщеннях, обмежується можливістю забезпечення умов утримання відповідно до вимог цього Закону, а також визначається правилами утримання тварин у населених пунктах.  
167. Органи місцевої влади повинні створювати умови для нормального утримання громадянами домашніх тварин в умовах населених пунктів. При проектуванні та забудові населених пунктів повинні враховуватися потреби домашніх тварин та їхніх власників.  
168. Стаття 26. Утримання та перебування диких тварин в населених пунктах.  
169. Утримання диких тварин в населених пунктах в умовах неволі вимагає створення спеціальних умов їх перебування, що відповідають їх біологічним особливостям.  
170. Органи місцевої влади повинні контролювати загальний екологічний стан територій населених пунктів та будь-яку діяльність, що впливає або може впливати на стан диких тварин населених пунктів, зобов`язані забезпечувати охорону території їх перебування, умов розмноження і шляхів міграції.  
171. При розміщенні, проектуванні та забудові підприємств, споруд та інших об`єктів, організації місць відпочинку населення повинні передбачатися і здійснюватися заходи щодо збереження середовища перебування, умов розмноження та шляхів міграції диких тварин, а також необхідного біообміну між зонами сталого проживання диких тварин в умовах населених пунктів.  
172. Проектування та видача дозвілів на забудову територій лісо-паркової зони, приміської зеленої зони, інших територій, що можуть являти собою місця перебування, розмноження чи міграції диких тварин відбуваєтся за участі фахівців екологів та зоологів.  
173. Стаття 27. Поводження з бездоглядними тваринами.  
174. Бездоглядні тварини, що перебувають на територіях населених пунктів, підлягають вилову з метою повернення їх власнику або визначення подальшої долі.  
175. Вилов та вилучення бездоглядних тварин проводиться спеціальними бригадами вилову такими методами, щоб звести до мінімуму фізичні та психічні страждання тварин. Виловлені бездоглядні тварини повинні утримуватися у притулках для тварин до повернення їх власникам або визначення подальшої долі.  
176. Підставою для визначення власника тварини є наявність у тварини номерного жетона або вживленого електронного ідентифікатора, або татуїровки встановлених зразків.  
177. Тварина, що повертається власнику, підлягає ветеринарному огляду з проведенням всіх необхідних заходів, а також щепленню проти сказу. За бажанням власника може бути проведена стерилизація тварини.  
178. Власник відловленої тварини зобов`язаний оплатити всі витрати, пов`язані з відловом, утриманням та лікуванням тварини. При повторному випадку вилову бездоглядної тварини, вона повинна стерилізуватися.  
179. Мінімальний строк утримання відловлених домашніх тварин визначається місцевим виконавчим органом і не може становити менше десяти днів.  
180. Стаття 28. Скорочення чисельності безпритульних тварин.  
181. Вирішення проблеми безпритульних тварин повинно проводитись відповідно до програми регулювання чисельності безпритульних тварин, розробленої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони та використання тварин у населених пунктах та затвердженої місцевим органом виконавчої влади.  
182. Місцеві органи виконавчої влади повинні здійснювати відповідні заходи, щоб скоротити кількість безпритульних тварин з метою охорони здоров`я і безпеки населення, запобігання захворюванням.  
183. Крім безпосереднього відлову програма регулювання чисельності безпритульних тварин в населених пунктах повинна включати такі заходи:  
184. поступове скорочення місць годівлі та сховищ безпритульних тварин;  
185. обов'язкова реєстрація всіх тварин на територіях підприємств, гаражних кооперативів, стоянок, складів і інших місць, де тварини виконують роль охорони і мають годування та місце постійного мешкання;  
186. стерилізація за бажанням власників домашніх тварин, особливо тварин у приватних секторах, та приміських оселях на територіях підприємств, гаражних кооперативів, стоянок, складів і інших місць;  
187. організація прийому у громадян тварин, яких вони не в змозі утримувати, організація служб пошуку господарів для загублених, зданих та відловлених тварин, допомога в соціалізації таких тварин;  
188. пропагандістська робота з метою зопобігання зростання чисельності безпритульних тварин; зокрема за рахунок безконтрольного розпліднення домашніх тварин та бездоглядних тварин;  
189. Мінімальний строк утримання безпритульних тварин в державних притулках визначається органами місцевої виконавчої влади і не може становити менше десяти днів. Цей строк необхідний для пошука власника тварині або передачі її до благодійних громадських притулків.  
190. У разі виявлення захворювання тварини заразною хворобою, що вважається особливо небезпечною, а також виходячи із вікового критерію, можливостей соціалізації чи стану здоров'я тварини, уповноважені фахівці можуть прийняти рішення про скорочення терміну мінімального утримання.  
191. Регулювання чисельності безпритульних тварин, які знаходяться на території населених пунктів проводиться такими методами, які завдають тваринам мінімального фізичного та психічного страждання.  
192. Обраний метод, за винятком екстрених випадків, має або викликати негайну втрату відчуття та смерть, або починатися з застосування глибокої загальної анестезії, після чого здійснюється захід, що призведе до смерті тварини.  
193. Будь-які рішення чи діі, пов'язані з регулюванням чисельності тварин приймаються або відбуваються за участі фахівців ветеринарної медицини.  
194. При виникненні або погрозі виникнення епізоотій і в інших небезпечних ситуаціях органи місцевої виконавчої влади повинні провести заходи, необхідні для скорочення чисельності безпритульних тварин, відповідно до інструкцій уповноважених органів з питань охорони здоров'я та агропромислової політики.  
195. Фінансування заходів по поліпшенню санітарно-епідемічного та епізоотичного стану у населених пунктах передбачається за рахунок місцевих бюджетів.  
196. Стаття 29. Надання ветеринарної допомоги тваринам.  
197. Власник тварини зобов`язаний забезпечити надання їй необхідної ветеринарної допомоги, а також забезпечення дотримання ветеринарних, карантинних, та санітарно-епідемічних норм відповідно до цього закону, правил утримання тварин в населених пунктах та інших законодавчих актів України.  
198. Ветеринарні лікувальні заходи, під час яких тварина зазнаватиме сильного болю, або існує можливість, що вона зазнає такого болю, мають проводитися під анестезією, особисто фахівцем ветеринарної медицини або під його наглядом.  
199. Заходи, за яких анестезія не потрібна, повинні здійснюватися особою, яка визнається компетентною згідно законодавства України.  
200. За умови виявлення випадків невідповідного утримання тварин, уповноважені органи можуть винести рішення про проведення необхідних ветеринарних заходів, з відшкодуванням вартості ціх заходів власником тварини (тварин).  
201. При необхідності присиплення тварини, це повинно бути зроблено засобами та методами, що виключають страждання та страх тварини, крім випадків, що потребують екстренного втручання за рішенням уповноважених органів.  
202. Стаття 30. Транспортування тварин.  
203. Транспортування домашніх тварин дозволяється в усіх видах міського та міжміського транспорту.  
204. Правила транспортування домашніх тварин усіма видами міського та міжміського транспорту на території України приводяться у відповідність до цього Закону.  
205. При транспортуванні тварини у транспортних засобах загального користування, її власник повинен зробити все можливе, щоб запобігти можливісті виникнення незручностей або збитків для інших пасажирів, проте й тварина не повинна під час транспортування почуватися дискомфортно і знаходитися в умовах що можуть призвести до її пригнічення, підвищення агресивності або фізичного страждання.  
206. При транспортуванні тварин повинні задовольнятися їхні потреби в їжі та воді, а також повинен бути забезпечений захист від шкідливих для них зовнішніх впливів.  
207. Транспортний засіб, призначений для групового або індівідуального перевезення тварин, повинен бути спеціально обладнаний таким чином, щоб виключати травмування, загибель або порушення психічного стану тварин.  
208. При груповому перевезенні навантаження тварин в транспортний засіб і їх розвантаження повинні здійснюватися за допомогою пристроїв та засобів, що запобігають травмуванню або загибелі тварин.  
209. Транспортування тварин різних видів або агресивних тварин робиться окремо, за винятком видів, що природно контактують між собою або є нейтральними один до одного.  
210. При вилові та транспрортуванні виловлених тварин повинен використовуватися тільки спеціально обладнаний транспорт, що виключає каліцтво чи загибель тварин.  
211. Стаття 31. Інформаційні та навчальні програми, формування громадської думки.  
212. Громадські організації мають здійснювати заходи, які заохочували б до розробки інформаційних та навчальних програм з метою сприяння поширенню обізнаності та гуманної ідеї серед організацій та осіб, які займаються або цікавляться вихованням, розведенням, дресируванням та утриманням домашніх тварин.  
213. У своїй діяльності громадські організації не повинні протиставляти інтереси власників тварин та інших громадян, життеві потреби одних груп тварин з іншими групами або з потребами жителів населених пунктів.  
214. РОЗДІЛ V КОНТРОЛЬ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ І ВИКОРИСТАННЯ ТВАРИН У НАСЕЛЕНИХ ПУНКТАХ  
215. Стаття 32. Державний контроль у галузі охорони і використання тварин у населених пунктах.  
216. Державний контроль у галузі охорони і використання тварин у населених пунктах здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони і використання тварин у населених пунтах, його органами на місцях, місцевими державними адміністраціями, іншими державними органами відповідно до їх повноважень, а також органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.  
217. Порядок здійснення державного контролю за охороною і використанням тварин визначається цим Законом та іншими актами законодавства України.  
218. Стаття 33. Громадський контроль у галузі охорони і використання тварин у населених пунктах.  
219. Громадський контроль у галузі охорони і використання тварин у населених пунктах здійснюється громадськими інспекторами по нагляду за утриманням і використанням тварин.  
220. Повноваження громадських інспекторів у галузі контролю за охороною і використанням тварин у населених пунктах визначаються відповідно до Положення що затверджується спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони і використання тварин у населених пунктах .  
221. Стаття 34. Компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування щодо контролю за охороною і використанням тварин у населених пунктах.  
222. Спеціальний уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі охорони і використання тварин у населених пунктах має право:  
223. координувати роботу інших спеціально уповноважених органів державної виконавчої влади у галузі охорони і використання тварин у населених пунктах та здійснювати контроль за діяльністю підприємств, установ, організацій і громадян у цій галузі;  
224. розробляти і затверджувати державні цільові програми по охороні і використанню тварин у населених пунктах;  
225. вимагати від фізичних та юридичних осіб усунення порушень законодавства у галузі охорони і використання об`єктів тваринного світу населених пунктів;  
226. припиняти у встановленому порядку використання домашніх та інших тварин які проживають в населених пунктах якщо воно ведеться з порушенням законодавства;  
227. визначення відповідно до законодавства України порядку ліцензування відповідальності пов'язаної з утриманням, розведенням та використанням тварин;  
228. контролювати додержання встановленого порядку обліку домашніх тварин, диких тварин, які проживають в населених пунктах, бездоглядних та безпритульних тварин.  
229. Спеціальний уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі охорони і використання тварин у населених пунктах має інші права відповідно до законодавства України.  
230. Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність в галузі охорони і використання тварин у населених пунктах в межах повноважень, наданих їм центральними органами влади та законодавством України.  
231. Стаття 35. Права посадових осіб спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони і використання тварин у населених пунктах та його органів на місцях.  
232. Посадові особи спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони і використання тварин у населених пунктах та його органів на місцях відповідно до законодавства мають право:  
233. давати обов'язкові до виконання вказівки (приписи) про усунення порушень в галузі охорони і використання тварин у населених пунктах;  
234. перевіряти документи на право використання тварин, зупиняти транспортні засоби, якщо в них знаходяться тварини;  
235. тимчасово вилучати тварин у осіб, що порушують законодавство в галузі охорони і використання тварин у населених пунктах;  
236. проводити фотографування, звукозапис, кіно та відео зйомку як допоміжний засіб для попередження і розкриття порушень законодавства в галузі охорони і використання тварин у населених пунктах;  
237. складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення в галузі охорони і використання тварин у населених пунктах.  
238. Державні інспектори спеціальних підрозділів підлягають обов'язковому соціальному страхуванню. Держава гарантує їм соціальний захист.  
239. Порядок та умови страхування державних інспекторів спеціальних підрозділів та їх соціального захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.  
240. Стаття 36. Правовий захист працівників, що здійснюють контроль за охороною та використанням тварин у населених пунктах.  
241. Працівникам підприємств, установ та організацій, що здійснюють контроль за охороною та використанням тварин у населених пунктах, гарантується правовий захист їх честі, гідності, здоров'я та життя відповідно до законодавства України.  
242. Стаття 37. Відповідальність за порушення законодавства про охорону і використання тварин у населених пунктах.  
243. Порушення законодавства України в галузі охорони і використання тварин у населених пунктах тягне за собою адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність.  
244. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони і використання тварин несуть особи, винні в:  
245. жорстокому поводженні з тваринами;  
246. недотриманні встановлених ветеринарно-санітарних вимог і правил щодо утримання, використання і транспортування домашніх та інших тварин;  
247. приховуванні та перекрученні інформації про стан і чисельність бездомних і бездоглядних тварин населених пунктів;  
248. порушенні правил утримання тварин, що призвело до або могло призвести до нанесення тілесних ушкоджень, моральних та матеріальних збитків;  
249. порушенні порядку придбання, реалізації і перевезення тварин;  
250. пропаганді жорстокого поводження з тваринами;  
251. незаконному вилученні тварин;  
252. невиконанні розпоряджень органів, що здійснюють охорону і державний контроль в галузі використання тварин у населених пунктах.  
253. Власники тварин несуть повну відповідальність за нанесення тваринами, що їм належать, шкоди здоров'ю та благополуччю громадян, їхньому майну, іншим тваринам.  
254. Громадяни в свою чергу (включаючи самих власників тварин) несуть відповідальність за нанесення шкоди, страждань, жорстоке поводження з тваринами.  
255. Відшкодування моральних чи матеріальних збитків відбувається у встановленим законом порядку за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи суду.  
256. Дії, що призвели до страждань або загибелі тварини розцінюються діючим законодавством, зважаючи на самоцінність життя тварини, а вже потім на ії фінансову, племінну та іншу вартість.  
257. Керівники органів місцевої виконавчої влади несуть повну відповідальність за наслідки перебування на їх територіях безпритульних тварин, як і за наслідки бездіяльності у питаннях регулювання кількості безпритульних тварин та запобігання епідемій та захворювань.  
258. Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства в галузі охорони і використання тварин у населених населених пунктах.  
259. РОЗДІЛ VI. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ І ВИКОРИСТАННЯ ТВАРИН У НАСЕЛЕННИХ ПУНКТАХ. Стаття 38. Міжнародні договори.  
260. Якщо міжнародним договором, укладеним і належним чином ратифікованим Україною, встановлені інші правила, ніж ті, що містяться в цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору.  
261. Україна бере участь у міжнародному співробітництві з питань охорони і використання домашніх і диких тварин.  
262. РОЗДІЛ VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
263. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
264. 2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:  
265. подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про приведення законодавчих актів України у відповідність з цим Законом;  
266. привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;  
267. відповідно до компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;  
268. забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.