Кількість абзаців - 133 Розмітка (ліва колонка)


Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз (Друге читання)

0. Проект  
1. Закон України  
2. Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз  
3. Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню захворювання на туберкульоз, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від захворювання на туберкульоз.  
4. Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
5. Стаття 1. Визначення основних понять і термінів:  
6. У цьому Законі поняття і терміни вживаються у такому значенні:  
7. туберкульоз - інфекційне захворювання, яке викликається мікобактеріями туберкульозу та має негативне соціальне значення - спричиняє значні економічні витрати, вражає насамперед найбідніші верстви населення та осіб, які ведуть асоціальний спосіб життя;  
8. активні форми туберкульозу - захворювання на туберкульоз з ознаками активності процесу, підтвердженими клінічними, лабораторними, рентгенологічними дослідженнями;  
9. заразні форми туберкульозу - активні форми туберкульозу з виділенням мікобактерій туберкульозу;  
10. протитуберкульозна допомога - сукупність соціальних, лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів, спрямованих на профілактику захворювання на туберкульоз, а також виявлення, лікування, диспансерний нагляд і реабілітацію хворих на туберкульоз, що здійснюються на підставі та в порядку, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України;  
11. лікувально-профілактичні заходи - заходи щодо профілактики, діагностики, лікування захворювання на туберкульоз;  
12. профілактика захворювання на туберкульоз - заходи, спрямовані на запобігання виникненню, поширенню, а також раннє виявлення захворювання на туберкульоз;  
13. протитуберкульозні заклади - спеціалізовані заклади охорони здоров'я, що надають стаціонарну та амбулаторну протитуберкульозну допомогу (науково-дослідні інститути, протитуберкульозні диспансери, лікарні, шпиталі, денні стаціонари, санаторії, а також туберкульозні відділення і кабінети у складі багатопрофільних закладів охорони здоров'я);  
14. туберкулінодіагностика - специфічний діагностичний тест, який проводиться туберкуліном і застосовується під час проведення профілактичних медичних оглядів на туберкульоз та його діагностики;  
15. хіміопрофілактика - комплекс лікувальних заходів, спрямованих на профілактику захворювання та рецидиву туберкульозу;  
16. рецидив туберкульозу - спалах туберкульозу в осіб, які раніше хворіли на туберкульоз та вилікувались;  
17. інфіковані мікобактеріями туберкульозу - особи, які позитивно реагують на туберкулін.  
18. Стаття 2. Законодавство про боротьбу із захворюванням на туберкульоз  
19. Законодавство України про боротьбу із захворюванням на туберкульоз складається з Основ законодавства України про охорону здоров'я, Законів України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення", "Про захист населення від інфекційних хвороб", цього Закону, інших нормативно-правових актів.  
20. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про боротьбу із захворюванням на туберкульоз, застосовуються правила міжнародного договору.  
21. Розділ II. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ'ЯЗАНОЇ З БОРОТЬБОЮ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ  
22. Стаття 3. Державне регулювання діяльності, пов'язаної з боротьбою із захворюванням на туберкульоз  
23. Державне регулювання - це реалізація державної політики шляхом виконання цільових програм, створення соціальних і правових умов для запобігання розповсюдженню та лікування туберкульозу, здійснення контролю та нагляду за проведенням протитуберкульозних заходів.  
24. Державне регулювання діяльності, пов'язаної з боротьбою із захворюванням на туберкульоз, здійснюється Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.  
25. Стаття 4. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері боротьби із захворюванням на туберкульоз  
26. Кабінет Міністрів України у сфері боротьби із захворюванням на туберкульоз:  
27. розробляє і здійснює відповідні державні програми;  
28. забезпечує фінансування та матеріально-технічне забезпечення закладів охорони здоров'я, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, підприємств, установ та організацій, залучених до проведення заходів, пов'язаних з профілактикою і лікуванням захворювання на туберкульоз, координує здійснення цих заходів;  
29. координує та спрямовує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;  
30. вирішує інші питання у межах повноважень, визначених законом;  
31. забезпечує контроль за здійсненням протитуберкульозних заходів.  
32. Стаття 5. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим і місцевих органів виконавчої влади у сфері боротьби із захворюванням на туберкульоз  
33. Рада міністрів Автономної Республіки Крим і місцеві органи виконавчої влади у сфері боротьби із захворюванням на туберкульоз:  
34. реалізують державну політику в сфері боротьби із захворюванням на туберкульоз, організовують розроблення і виконання регіональних і місцевих програм з цього питання, а також беруть участь у розробленні та виконанні загальнодержавних програм;  
35. здійснюють контроль за додержанням юридичними і фізичними особами санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних та ветеринарних правил і норм щодо туберкульозу;  
36. інформують населення через засоби масової інформації про епідемічну ситуацію щодо захворювання на туберкульоз в регіоні та заходи, які здійснюються з метою її поліпшення;  
37. забезпечують кадрами, фінансовими та матеріально-технічними ресурсами комунальні заклади охорони здоров'я, діяльність яких пов'язана з профілактикою і лікуванням захворювання на туберкульоз.  
38. Стаття 6. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері боротьби із захворюванням на туберкульоз  
39. Органи місцевого самоврядування у сфері боротьби із захворюванням на туберкульоз:  
40. забезпечують здійснення та матеріально-технічне забезпечення профілактичних і протиепідемічних заходів на територіях населених пунктів;  
41. здійснюють комплексні заходи, спрямовані на поліпшення ситуації із захворюванням на туберкульоз;  
42. забезпечують участь у боротьбі із захворюванням на туберкульоз закладів та установ охорони здоров'я усіх форм власності, а також вдосконалення мережі протитуберкульозних закладів, діяльність яких пов'язана із захистом населення від захворювання на туберкульоз;  
43. забезпечують доступність і безоплатність надання протитуберкульозної допомоги громадянам України, хворим на туберкульоз, у державних і комунальних протитуберкульозних закладах;  
44. забезпечують відповідно до законодавства хворих на туберкульоз та осіб з груп підвищеного ризику захворювання чи його рецидиву лікарськими засобами та виробами медичного призначення для лікування та профілактики захворювання на туберкульоз;  
45. вирішують інші питання у межах повноважень, визначених законом;  
46. забезпечують контроль за здійсненням протитуберкульозних заходів.  
47. Стаття 7. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я у сфері боротьби із захворюванням на туберкульоз  
48. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі охорони здоров'я у сфері боротьби із захворюванням на туберкульоз:  
49. розробляє, затверджує і вводить у дію санітарні норми, методи обстеження і лікування хворих, діагностики та профілактики захворювання на туберкульоз, інші нормативно-правові акти;  
50. веде статистичний облік захворювань на туберкульоз;  
51. аналізує і прогнозує епідемічну ситуацію в Україні та в окремих регіонах, розробляє обгрунтовані пропозиції щодо профілактики та зниження рівня захворюваності на туберкульоз і поліпшення епідемічної ситуації та подає їх в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України;  
52. бере участь у формуванні державних замовлень на виробництво лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів та дезінфекційних засобів, необхідних для здійснення профілактичних та протиепідемічних заходів, а також на підготовку фахівців з профілактики та лікування туберкульозу;  
53. здійснює міжвідомчу координацію та забезпечує взаємодію з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади у сфері боротьби із захворюванням на туберкульоз;  
54. організовує гігієнічне навчання населення з питань запобігання виникненню та поширенню туберкульозу, а також забезпечує медичні служби міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, установи державної санітарно-епідеміологічної служби інформацією про епідемічну ситуацію в Україні та у світі, щорічно інформує їх про прийняті санітарні норми та інші нормативно-правові акти щодо захисту населення від захворювання на туберкульоз;  
55. вирішує інші питання у межах повноважень, визначених законом.  
56. Розділ III. ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ ВІД ЗАХВОРЮВАННЯ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ  
57. Стаття 8. Обов'язкові профілактичні медичні огляди на туберкульоз  
58. 1. Для запобігання захворювання на туберкульоз проводяться профілактичні медичні огляди населення.  
59. Обов'язковим профілактичним медичним оглядам на туберкульоз підлягають:  
60. а) діти віком до 14 років включно - щороку без обов'язкового застосування рентгенфлюорографії;  
61. б) особи віком від 15 років -не рідше одного разу на 2 роки із застосуванням рентгенфлюорографії, за винятком певних контингентів, яким такі огляди проводяться у строки, встановлені спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я;  
62. в) особи, які відбувають покарання в установах кримінально-виконавчої системи, - під час прибуття до цих установ, а в подальшому не рідше одного разу на рік та за місяць до звільнення.  
63. 2. Порядок і строки проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів на туберкульоз визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.  
64. У разі подання відповідним головним державним санітарним лікарем інформації про погіршення епідемічної ситуації органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування приймають рішення про проведення позачергових обов'язкових профілактичних медичних оглядів на туберкульоз.  
65. 3. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам на туберкульоз, порядок проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок встановлюються відповідно до статті 21 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".  
66. 4. Особи, які відмовляються або ухиляються від проходження обов'язкових профілактичних медичних оглядів на туберкульоз, відсторонюються від роботи, а неповнолітні, учні та студенти - від відвідування навчальних закладів.  
67. Стаття 9. Профілактичні щеплення проти туберкульозу  
68. Профілактичні щеплення проти туберкульозу здійснюються відповідно до Календаря профілактичних щеплень та у порядку, який затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.  
69. Стаття 10. Здійснення протитуберкульозних заходів під час оформлення дітей та підлітків до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів і прийняття на роботу працівників  
70. Оформлення та прийняття дітей віком до 14 років до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів без результатів туберкулінодіагностики та проведення профілактичних щеплень у встановлені терміни не дозволяється.  
71. При прийнятті на роботу працівника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організувати його флюорографічне обстеження на туберкульоз, якщо таке обстеження не проводилось протягом року.  
72. Стаття 11. Обов'язкове обстеження, облік та лікування хворих на туберкульоз  
73. 1. Хворі на заразні форми туберкульозу, в тому числі із супутніми захворюваннями на хронічний алкоголізм або наркоманію чи токсикоманію, а також хворі, які ведуть асоціальний спосіб життя, ухиляються від лікування і становлять загрозу розповсюдження хвороби серед населення, підлягають обов`язковому обліку та за рішенням суду обов`язковій госпіталізації до протитуберкульозних закладів.  
74. Порядок госпіталізації та лікування хворих визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.  
75. Рішення про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу приймається судом за місцем знаходження цього закладу. Заява про госпіталізацію хворого на туберкульоз подається до суду протитуберкульозним закладом, який надає амбулаторну протитуберкульозну допомогу таким хворим.  
76. 2. Лікувально-профілактичні заклади усіх форм власності або особи, які займаються індивідуальною медичною діяльністю, у разі виявлення хворого на туберкульоз чи його рецидив зобов'язані в триденний термін повідомити про це санітарно-епідеміологічну станцію та протитуберкульозну службу за місцем проживання хворого.  
77. Стаття 12. Ізоляція хворих на заразні форми туберкульозу  
78. Хворі на заразні форми туберкульозу підлягають обов'язковому відселенню з гуртожитків, комунальних квартир та квартир, у яких відсутні умови для ізоляції такого хворого, та забезпечуються окремою житловою площею у порядку, встановленому законодавством.  
79. Стаття 13. Права та обов'язки осіб, які контактують з хворими на заразні форми туберкульозу і пільги для них  
80. Особи, які перебувають або перебували у контакті з хворим на заразні форми туберкульозу, підлягають обстеженню та взяттю на облік у протитуберкульозних закладах у порядку, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.  
81. Члени сім'ї хворого, які проживають разом з ним в одній квартирі (кімнаті), мають право на безоплатну хіміопрофілактику, яка проводиться за рахунок коштів місцевих бюджетів.  
82. Стаття 14. Здійснення протитуберкульозних заходів серед сільськогосподарських і свійських тварин  
83. Протитуберкульозні заходи серед сільськогосподарських і свійських тварин здійснюються з метою своєчасного виявлення тварин, хворих на туберкульоз, оздоровлення неблагополучних щодо туберкульозу тваринницьких господарств.  
84. Протитуберкульозні заходи серед сільськогосподарських і свійських тварин здійснюються відповідно до нормативно-правових актів України з питань ветеринарної медицини.  
85. Продукція з неблагополучних щодо туберкульозу тваринницьких господарств реалізується згідно із санітарними і ветеринарними вимогами до профілактики туберкульозу.  
86. Організація і контроль за проведенням ветеринарно-санітарних і протиепізоотичних заходів у тваринницьких господарствах здійснюється органами управління державної ветеринарної медицини.  
87. Розділ IV. МЕДИЧНА ДОПОМОГА ХВОРИМ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ, ЇХ УМОВИ ПРАЦІ ТА ПІЛЬГИ  
88. Стаття 15. Гарантії держави щодо надання протитуберкульозної допомоги хворим  
89. Хворі на туберкульоз підлягають безоплатному диспансерному нагляду, лікуванню в стаціонарах державних, комунальних медичних закладів і державних наукових установ та у спеціалізованих протитуберкульозних санаторіях, а також забезпечуються під час амбулаторного лікування проти-туберкульозними препаратами у гарантованому державою обсязі, який є складовою частиною обсягу гарантованого громадянам рівня медико-санітарної допомоги, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
90. Продаж протитуберкульозних препаратів в аптечних закладах здійснюється тільки за рецептами лікарів.  
91. Держава визначає особливості надання допомоги хворим, які перебувають в установах кримінально-виконавчої системи, мігрантам, біженцям, іноземцям, особам без громадянства, встановлює умови праці для хворих на туберкульоз.  
92. Стаття 16. Пільги хворим на активні форми туберкульозу та інфікованим мікобактеріями туберкульозу дітям і підліткам  
93. Хворі на активні форми туберкульозу та діти і підлітки, інфіковані мікобактеріями туберкульозу, забезпечуються харчуванням в протитуберкульозних стаціонарах і санаторіях за нормами, що встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.  
94. Стаття 17. Протитуберкульозна допомога хворим на туберкульоз, виявленим в установах кримінально-виконавчої системи  
95. Хворі на туберкульоз, виявлені в слідчих ізоляторах, отримують лікування в медичних частинах слідчих ізоляторів. Хворі на туберкульоз, виявлені у виправно-трудових колоніях, забезпечуються лікуванням у спеціалізованих протитуберкульозних закладах кримінально-виконавчої системи. Порядок виявлення, лікування таких хворих та здійснення профілактичних заходів встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я та Державним департаментом України з питань виконання покарань. У разі звільнення хворого на активні форми туберкульозу установа кримінально-виконавчої системи повідомляє про це протитуберкульозний заклад органу охорони здоров'я за обраним ним місцем проживання. Після прибуття до обраного місця проживання зазначені особи зобов`язані стати на облік у відповідному протитуберкульозному закладі.  
96. Стаття 18. Протитуберкульозна допомога мігрантам, біженцям і особам без місця проживання  
97. Порядок виявлення, профілактики і лікування туберкульозу серед мігрантів, біженців і осіб без місця проживання встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.  
98. Стаття 19. Протитуберкульозна допомога іноземцям та особам без громадянства  
99. Дипломатичні представництва та консульські установи України видають візи на в'їзд в Україну іноземцям та особам без громадянства за умови пред'явлення ними документа про відсутність у них туберкульозу в активній формі, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України.  
100. Іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні та хворіють на заразні форми туберкульозу, мають право на медичну допомогу відповідно до міжнародних договорів України або за рахунок приймаючої юридичної чи фізичної особи на період до припинення бактеріовиділення або клінічного одужання.  
101. Стаття 20. Експертиза працездатності хворих на туберкульоз  
102. Хворим на активні форми туберкульозу на період проведення основного курсу лікування може надаватися листок непрацездатності до 10 місяців з дня виявлення захворювання, загострення або рецидиву із збереженням місця роботи. Продовження листка непрацездатності можливе на підставі висновку медико-соціальної експертної комісії. Іншим хворим на туберкульоз із тимчасовою втратою працездатності листок непрацездатності видається на загальних підставах.  
103. Стаття 21. Праця хворих на туберкульоз  
104. Особам, хворим на активні форми туберкульозу, забороняється займати посади та виконувати роботи, під час яких можливе виникнення небезпеки зараження на туберкульоз оточуючих.  
105. Перелік видів робіт, для виконання яких особи, хворі на туберкульоз, можуть бути визнані тимчасово або постійно не придатними, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.  
106. Керівники підприємств усіх форм власності, органи соціального захисту населення, профспілки всіляко сприяють працевлаштуванню осіб, хворих на активні форми туберкульозу, відповідно до стану їх здоров'я та рекомендації лікувальних закладів і медико-соціальної експертної комісії. Час вимушеного відсторонення від роботи компенсується згідно з листком непрацездатності за рахунок коштів державного страхування, а у разі визнання особи інвалідом - Пенсійного фонду України.  
107. Розділ V. ПРАВА І СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ПРАЦІВНИКІВ ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНИХ ЗАКЛАДІВ  
108. Стаття 22. Оплата праці медичних та інших працівників протитуберкульозних закладів  
109. Умови і розміри оплати праці медичних та інших працівників, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, встановлюються відповідно до законодавства.  
110. Стаття 23. Соціальний та професійний захист медичних та інших працівників, які зазнають ризику професійного захворювання на туберкульоз  
111. Захворювання на туберкульоз будь-якої локалізації медичних та інших працівників, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, внаслідок виконання цими працівниками службових обов'язків визнається професійним, і заподіяна шкода їх здоров'ю компенсується у встановленому законодавством порядку.  
112. Працівники протитуберкульозних закладів, які захворіли на туберкульоз внаслідок виконання службових обов'язків, мають право на щорічне безоплатне одержання путівки для санаторно-курортного лікування в спеціалізованих оздоровчих закладах, а також на щорічну відпустку тривалістю не менш як 36 календарних днів з використанням її у літній або інший зручний для них час.  
113. Працівники протитуберкульозних закладів, які захворіли на туберкульоз внаслідок виконання службових обов'язків, мають право на першочергове поліпшення житлових умов у порядку, встановленому законодавством.  
114. Власник або уповноважений ним орган управління закладами охорони здоров'я, які проводять діагностичні дослідження на туберкульоз і надають лікувально-діагностичну допомогу хворим, зобов'язаний забезпечити працівників зазначених закладів необхідними засобами захисту та проведення їх систематичного обстеження.  
115. Медичним працівникам протитуберкульозних закладів здійснюється доплата до заробітної плати, надається право на пенсію за віком на пільгових умовах та на щорічну додаткову відпустку у порядку, встановленому законодавством.  
116. Працівники, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню від професійного захворювання на туберкульоз, яке спричинило втрату працездатності, за рахунок власника або уповноваженого ним органу управління закладу охорони здоров'я.  
117. Розділ VI. ФІНАНСУВАННЯ ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНИХ ЗАХОДІВ  
118. Стаття 24. Фінансування протитуберкульозних заходів  
119. Витрати, пов'язані із здійсненням протитуберкульозних заходів і проведенням наукових досліджень з питань туберкульозу, фінансуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.  
120. Витрати, пов'язані з профілактикою, діагностикою та лікуванням туберкульозу в установах Державного департаменту України з питань виконання покарань, фінансуються за рахунок коштів цього Департаменту в межах асигнувань, передбачених у Державному бюджеті України на утримання установ і підприємств зазначеного Департаменту.  
121. Підприємства, установи та організації усіх форм власності, що здійснюють благодійну діяльність, пов'язану з боротьбою із захворюванням на туберкульоз, користуються пільгами, передбаченими законодавством України.  
122. Розділ VII. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО БОРОТЬБУ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ  
123. Стаття 25. Відповідальність за порушення законодавства про боротьбу із захворюванням на туберкульоз  
124. Особи, винні у порушенні законодавства про боротьбу із захворюванням на туберкульоз, несуть відповідальність згідно із законом.  
125. Розділ VIII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
126. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
127. 2. До приведення законодавства у відповідність із Законом України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.  
128. 3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців:  
129. подати Верховній Раді України пропозиції щодо приведення законiв України у вiдповіднiсть із цим Законом;  
130. привести у вiдповіднiсть з цим Законом свої нормативно-правовi акти;  
131. забезпечити перегляд i скасування мiнiстерствами, iншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актiв, що суперечать цьому Закону;  
132. забезпечити прийняття мiнiстерствами та iншимі центральними органами виконавчої влади вiдповідно до їх компетенцiї нормативно-правових актiв, що випливають з цього Закону.