Кількість абзаців - 170 Розмітка (ліва колонка)


Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва (Друге читання)

0. Проект
 
1. Закон України
 
2. Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва
 
3. Цей Закон прийнято з метою стабілізації розвитку будівельної галузі, підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, що потребують державної підтримки, та стимулювання житлового будівництва в умовах світової фінансової кризи.  
4.
 
5. Цей Закон регулює правовідносини, що виникають у зв’язку з добудовою та будівництвом житла за державної підтримки, а також особливості подолання кризових явищ у будівельній галузі.
 
6. І. Шляхи подолання кризових явищ у будівельній галузі та житловому будівництві
 
7. Стаття 1. Організаційні заходи з розв’язання нагальних проблем у сфері житлового будівництва
 
8. 1. Подолання кризових явищ у будівельній галузі здійснюється згідно з Державною програмою будівництва житла за державної підтримки (далі - Програма).
 
9. Програма визначає джерела та порядок залучення коштів для будівництва житла, особливості їх надходження, використання та повернення, а також інші конкретні заходи, спрямовані на стимулювання будівельної галузі.
 
10. Програма розробляється Міністерством регіонального розвитку та будівництва України та затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
11. 2. Усі кошти, визначені Програмою та іншими житловими програмами, затвердженими Кабінетом Міністрів України, та ті, що призначаються для рефінансування банків, які беруть участь у кредитуванні житлового будівництва, спрямовуються в першу чергу:
 
12. у 2008 році - на добудову житла, яке має ступінь готовності більш як 70 відсотків;
 
13. у 2009 році - на добудову житла, яке має ступінь готовності більш як 50 відсотків.
 
14. Кошти на фінансування добудови об’єктів містобудування із ступенем готовності менш як 50 відсотків виділяються лише після повного закінчення фінансування об’єктів із ступенем готовності відповідно більш як 70 та більш як 50 відсотків.
 
15. 3. Порядок визначення ступеня будівельної готовності житлових об’єктів та доцільності їх добудови встановлює Міністерство регіонального розвитку та будівництва України разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, на території яких розташовані відповідні об’єкти містобудування.
 
16. 4. Перелік об’єктів, які добудовуються за державної підтримки відповідно до цього Закону, визначає щороку Кабінет Міністрів України.
 
17. Стаття 2. Джерела фінансування антикризових заходів у будівництві житла
 
18. 1. Основними джерелами фінансування будівництва житла на період дії цього Закону є:
 
19. кошти, передбачені у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, у тому числі для державного пільгового кредитування та зниження ставок за іпотечним кредитуванням житла, рефінансування банків через Державну іпотечну установу, для підтримки будівництва житла;
 
20. кошти, передбачені в Стабілізаційному фонді;
 
21. кошти, залучені Кабінетом Міністрів України за позиками міжнародних фінансових організацій;
 
22. кошти, залучені Кабінетом Міністрів України за державними внутрішніми позиками;
 
23. кошти вітчизняних інвесторів (юридичних та фізичних осіб);
 
24. кошти іноземних інвесторів (юридичних та фізичних осіб);
 
25. інші кошти, не заборонені законодавством України.
 
26. Порядок використання зазначених коштів, включаючи кошти Стабілізаційного фонду, визначає Кабінет Міністрів України.
 
27. 2. Головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених для фінансування антикризових заходів у будівництві житла, виступає Міністерство регіонального розвитку та будівництва України.
 
28. 3. Вартість об’єктів житлового будівництва, які будуються відповідно до Програми, визначають Міністерство регіонального розвитку та будівництва України і Міністерство економіки України.
 
29. ІІ. Державна програма підтримки будівельної галузі та житлового будівництва
 
30. Стаття 3. Житло, що споруджується за державної підтримки
 
31. 1. Житло, що споруджується за державної підтримки, може бути побудоване або взяте в оренду з викупом за рахунок власних коштів громадян, на яких поширюється дія цього Закону, та коштів державної підтримки.
 
32. Стаття 4. Державна підтримка будівництва житла
 
33. 1. Державна підтримка будівництва житла полягає в адресній цільовій фінансовій допомозі, що надається громадянам, що відповідно до законодавства мають право на отримання житла, для будівництва житла за державні кошти та в праві отримати іпотечний житловий кредит в уповноваженому банку.
 
34. Державна підтримка надається шляхом сплати державою першого внеску за громадянина у розмірі 30 відсотків вартості будівництва (придбання) житла.
 
35. Підставою для надання державної підтримки є рішення органу місцевого самоврядування або іншого уповноваженого органу.
 
36. 2. Державна підтримка надається з розрахунку не більш як 21 кв. метр на одну особу та додатково 10, 5 кв. метра на сім’ю загальної площі житла. Решту вартості житла сплачує громадянин, що уклав договір на будівництво та отримання житла за державної підтримки, - за власні кошти або за кошти іпотечного кредиту.
 
37. 3. Право на отримання іпотечного житлового кредиту в уповноваженому банку надається громадянинові, що відповідно до законодавства має право на отримання такого житла.
 
38. 4. Порядок застосування механізму спільного фінансування будівництва житла за рахунок державних коштів та коштів громадян встановлює Кабінет Міністрів України.
 
39. Стаття 5. Розмір державної підтримки, відповідальність і контроль за використанням коштів при будівництві житла за державної підтримки
 
40. 1. У період дії цього Закону для фінансування Програми передбачаються у Державному бюджеті України кошти, які дорівнюють сумі першого внеску фізичної особи у розмірі 30 відсотків вартості об’єкта інвестування.
 
41. Головним розпорядником таких коштів є Міністерство регіонального розвитку та будівництва України.
 
42. 2. Відповідальність за введення в експлуатацію житлових будинків, що споруджуються за державної підтримки, покладається на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації.
 
43. Контроль за будівництвом здійснює Міністерство регіонального розвитку та будівництва України.
 
44. Стаття 6. Вимоги до житла, що споруджується за державної підтримки
 
45. 1. Фонд житла формується шляхом добудови об’єктів незавершеного будівництва та будівництва нового житла.
 
46. 2. Архітектурно-планувальні та технічні норми житла визначаються державними будівельними нормами.
 
47. 3. Житло використовується лише за призначенням відповідно до правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Кабінетом Міністрів України.
 
48. 4. Відчуження житла, що споруджене за державною підтримкою, не дозволяється протягом п’яти років з дня оформлення громадянином права власності на житло.
 
49. Стаття 7. Об’єкти інвестування
 
50. 1. Об’єктами інвестування є збудовані та ті, що будуються за державної підтримки, житлові будинки (комплекси) та квартири.
 
51. Квартира в багатоквартирному житловому будинку (комплексі) є окремим об’єктом інвестування.
 
52. Стаття 8. Здешевлення вартості будівництва житла
 
53. 1. Умови здешевлення вартості будівництва житла створюються шляхом:
 
54. надання органами місцевого самоврядування в користування забудовнику земельної ділянки під будівництво житла без проведення аукціону. У цьому разі розмір орендної плати не може перевищувати ставку земельного податку;
 
55. звільнення будівництва житла від пайової участі (внеску) на розвиток інженерної, транспортної та соціальної інфраструктур населених пунктів;
 
56. визначення архітектурно-планувальних та технічних норм житла;
 
57. здешевлення іпотечних житлових кредитів.
 
58. 2. Порядок забезпечення громадян житлом затверджує Кабінет Міністрів України.
 
59. 3. Установити на період дії цього Закону обмеження розміру кошторисного прибутку до 10 відсотків прямих і загальновиробничих витрат з будівництва і граничний рівень рентабельності 10 відсотків вартості матеріалів та виробів, зокрема будівельних конструкцій, що використовуються в будівництві об’єктів Програми.
 
60. Контроль за дотриманням зазначених вимог покладається на Державну інспекцію з контролю за цінами.
 
61. Стаття 9. Вимоги до банків, що залучаються до виконання Програми
 
62. 1. Уповноважений за Програмою банк - банк, що відповідає нормативам, установленим Національним банком України, та отримує кошти рефінансування від Державної іпотечної установи на підставі укладеного з нею договору.
 
63. 2. До участі у Програмі через укладення договору про співробітництво з Міністерством регіонального розвитку та будівництва України допускаються державні банки та банки, які:
 
64. мають досвід іпотечного кредитування первинного ринку житла не менш як три роки;
 
65. здійснюють іпотечне кредитування за методологічними вимогами Державної іпотечної установи.
 
66. 3. Ставка фінансування по кредитах за Програмою встановлюється у розмірі облікової ставки плюс 2 відсотки.
 
67. Стаття 10. Оренда житла з викупом
 
68. 1. Оренда житла з викупом - це правовідносини підприємства-орендодавця (далі - орендодавець) та фізичної особи-орендаря (далі - орендар), які виникають на підставі укладеного ними договору оренди житла з викупом та регулюються цим Законом і Цивільним кодексом України.
 
69. 2. Орендар може набувати житло на умовах довгострокової (до 30 років) оренди з викупом та правом дострокового погашення орендної плати.
 
70. 3. Відносини оренди встановлюються на підставі договору оренди житла з викупом за умови сплати орендарем коштів початкового внеску відповідно до Порядку оренди житла з викупом, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
 
71. 4. Порядок оренди житла з викупом регулює механізм:
 
72. 1) взаємодії сторін договору;
 
73. 2) укладення договору оренди житла з викупом;
 
74. 3) визначення розміру орендної плати;
 
75. 4) повернення коштів у разі припинення договору з ініціативи орендаря;
 
76. 5) повернення коштів у разі розірвання договору оренди житла з викупом у зв’язку з його невиконанням;
 
77. 6) формування резерву непередбачених витрат, пов’язаних з обслуговуванням зобов’язань орендаря;
 
78. 7) здійснення управління житлом орендодавцем до повного викупу житла орендарем;
 
79. 8) дострокового припинення договору оренди житла з викупом з ініціатив спадкоємця тощо.
 
80. 5. Орендарі житла вносять орендну плату відповідно до умов, визначених у договорі оренди житла з викупом, протягом строку дії договору до повного викупу житла та набуття житла у власність орендарем.
 
81. Орендарі житла зобов’язані компенсувати орендодавцю витрати, пов’язані з вчиненням юридичних дій (страхові платежі, витрати на оформлення прав власності на нерухоме майно, витрати на державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, нотаріальні послуги, резерви непередбачених витрат, пов’язані з обслуговуванням зобов’язань орендаря; розмір резервів непередбачених витрат, пов’язаних з обслуговуванням зобов’язань орендаря, не повинен перевищувати 3 відсотки вартості житла).
 
82. 6. Орендні платежі складаються з платежів на викуп обраного орендарем житла, винагороди (доходу) орендодавця. Винагорода (дохід) орендодавця визначається за відсотковою ставкою, встановленою у договорі оренди житла з викупом.
 
83. 7. Орендар самостійно сплачує комунальні платежі.
 
84. 8. Орендодавець набуває право на попередньо обране орендарем житло з метою передачі такого житла у довгострокову оренду з викупом орендарем та здійснює управління житлом до його повного викупу.
 
85. 9. Здійснення орендодавцями операцій відступлення права вимоги за договорами оренди житла з викупом не потребує ліцензування та внесення відомостей про орендодавця до державного реєстру фінансових установ.
 
86. ІІІ. Прикінцеві та перехідні положення
 
87. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім абзаців четвертого - шостого підпункту 12 пункту 5 розділу ІІ цього Закону, які набирають чинності одночасно з підпунктом 10 пункту 10 розділу І Закону України від 16 вересня 2008 року № 509-VІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння будівництву».
 
88. 2. Дія цього Закону поширюється на такі категорії громадян, які відповідно до законодавства мають право на отримання житла за рахунок держави:
 
89. військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи, службових осіб митних органів та членів їх сімей;
 
90. військовослужбовців, звільнених у запас або відставку;
 
91. молоді сім’ї та одинаків;
 
92. громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
 
93. депортованих осіб та членів їх сімей;
 
94. індивідуальних сільських забудовників;
 
95. суддів;
 
96. інвалідів по зору та слуху;
 
97. вчених Національної академії наук України;
 
98. педагогічних та науково-педагогічних працівників;
 
99. державних службовців.
 
100. 3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
 
101. 1) забезпечити формування єдиної системи замовників будівництва житла, що здійснюється за бюджетні кошти, на засадах організаційної єдності;
 
102. 2) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 
103. 3) забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону;
 
104. 4) забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
 
105. 4. До приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
 
106. 5. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
107. 1) доповнити частину другу статті 40 Житлового кодексу Української РСР (Відомості Верховної Ради УРСР, 1983 р., додаток до № 28, ст. 573) пунктом 6 такого змісту:
 
108. «6) укладення договору про отримання житла за державної підтримки відповідно до закону.»;
 
109. 2) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):
 
110. доповнити статтю 96 після частини другої новою частиною такого змісту:
 
111. «Порушення строків видачі технічних умов щодо інженерного забезпечення об’єкта архітектури відповідними підприємствами, установами і організаціями -
 
112. тягне за собою накладення штрафу на службових осіб від двадцяти або ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.».
 
113. У зв’язку з цим частину третю вважати частиною четвертою;
 
114. доповнити частину першу статті 244-6 після слів «правопорушення, пов’язані з» словами «порушенням строку видачі технічних умов щодо інженерного забезпечення об’єкта, «;
 
115. 3) доповнити пункт «е» частини четвертої статті 136 Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3 - 4, ст. 27; із змінами, внесеними Законом України від 16 вересня 2008 року № 509-VІ) після слів «земельної ділянки» словами «та технічні умови щодо інженерного забезпечення об’єкта»;
 
116. 4) доповнити частину шосту статті 179 Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 18 - 22, ст. 144) абзацами такого змісту:
 
117. «У разі коли для створення можливості постачання електроенергії, газу за технічними умовами постачальника за рахунок споживача (інвестора, забудовника) або його силами збудовані додаткові мережі (об’єкти), у договорах про постачання зазначеної продукції (послуг) передбачаються передача збудованих мереж (об’єктів) постачальнику і відшкодування забудовнику, інвестору витрат на їх будівництво.
 
118. Типова форма відповідного договору, порядок визначення обґрунтованого обсягу витрат, що підлягає компенсації, форма відшкодування (викуп, у тому числі в розстрочку, оформлення корпоративних прав, надання пільг у визначеному розмірі) встановлюються Кабінетом Міністрів України.»;
 
119. 5) у Законі України «Про інвестиційну діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 47, ст. 646; 1998 р., № 33, ст. 226; 2006 р., № 13, ст. 110; 2007 р., № 34, ст. 444):
 
120. у статті 4:
 
121. частину третю викласти в такій редакції:
 
122. «Інвестування та фінансування будівництва багатоквартирних житлових будинків, комплексу одноквартирних житлових будинків, що здійснюється з використанням коштів, залучених від інвесторів - фізичних осіб, у тому числі в управління, провадиться виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом випуску цільових облігацій, виконання зобов’язань за якими забезпечується одиницею такої нерухомості, відповідно до законодавства. Для інвестування та фінансування будівництва зазначеного житла забороняється застосовувати інші правовідносини і механізми.»;
 
123. доповнити статтю частиною такого змісту:
 
124. «Вибір правовідносин, механізму інвестування та фінансування за рахунок коштів інвесторів - юридичних осіб будівництва об’єктів виробничого та невиробничого призначення, у тому числі житлових будинків та вбудованих, прибудованих, вбудовано-прибудованих до житлових будинків нежитлових приміщень, які після завершення будівництва стають окремим майном, визначається такими інвесторами відповідно до статті 9 цього Закону.»;
 
125. в абзаці четвертому частини першої статті 8:
 
126. слова « (будівництво житла за проектами повторного застосування, крім об’єктів умовною висотою більше 73, 5 м, при незмінності архітектурно-планувальних, конструктивних та технічних рішень та будинків і споруд І і ІІ категорій складності на непідроблювальних територіях із інженерно-геологічними умовами І категорії складності для їх ремонту та технічного переоснащення; об’єкти виробничого призначення за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України)» виключити;
 
127. доповнити абзац реченням такого змісту: «Перелік об’єктів, для затвердження проектів будівництва яких комплексний висновок державної експертизи не є обов’язковим, затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері будівництва та архітектури.»;
 
128. абзац другий частини першої статті 15 викласти у такій редакції:
 
129. «Державна експертиза інвестиційних програм і проектів будівництва проводиться на засадах організаційної єдності державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи» центрального органу виконавчої влади з питань будівництва та архітектури та її місцевими підрозділами (філіями).»;
 
130. 6) у частині другій статті 27 Закону України «Про пожежну безпеку» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 5, ст. 21; 2002 р., № 43, ст. 313; 2004 р., № 10, ст. 95) слова «і трьох відсотків коштів, що виділяються на нове будівництво» виключити;
 
131. 7) у Законі України «Про трубопровідний транспорт» (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 29, ст. 139; 2007 р., № 13, ст. 135):
 
132. доповнити статтю 7 після частини першої новими частинами такого змісту:
 
133. «У разі коли за технічними умовами підприємств трубопровідного транспорту за рахунок споживача (інвестора, забудовника) або його силами збудовані (реконструйовані) споруди трубопровідного транспорту, передача зазначених споруд у державну власність і на баланс підприємств трубопровідного транспорту здійснюється на договірній основі у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.
 
134. Типова форма відповідного договору, порядок визначення обґрунтованого обсягу витрат, що підлягає компенсації, форма відшкодування (викуп, у тому числі в розстрочку, оформлення корпоративних прав, надання пільг у визначеному розмірі) встановлюються Кабінетом Міністрів України.»;
 
135. У зв’язку з цим частини другу - четверту вважати відповідно частинами четвертою - шостою;
 
136. абзац четвертий частини другої статті 16 викласти в такій редакції:
 
137. «прийняття в експлуатацію об’єктів, побудованих (реконструйованих) без порушення будівельних норм і правил, з подальшим відшкодуванням витрат на капітальні вкладення у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку; «;
 
138. 8) у Законі України «Про електроенергетику» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 1, ст. 1; 2000 р., № 38, ст. 321; 2003 р., № 52, ст. 378; 2004 р., № 13, ст. 181; 2005 р., № 33, ст. 428):
 
139. доповнити частину першу статті 12 після абзацу восьмого новим абзацом такого змісту:
 
140. «розроблення та затвердження ліцензійних умов на виробництво, передачу та постачання електричної енергії, правил надання і погодження технічних умов на підключення до мереж (споруд) електро- та теплоенергетики; «.
 
141. У зв’язку з цим абзац дев’ятий вважати абзацом десятим;
 
142. доповнити статтю 18 після частини другої новою частиною такого змісту:
 
143. «У разі коли для створення можливості електропостачання необхідно здійснити будівництво (реконструкцію) мереж (об’єктів), які повинні бути невід’ємною частиною існуючих мереж (об’єктів), будівництво може провадитися згідно з технічними умовами, виданими підприємствами електроенергетики, за рахунок або силами замовників (власників) та користувачів зазначених об’єктів з подальшою передачею їх на баланс підприємств електроенергетики і відшкодуванням витрат на їх будівництво у розмірі та у порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.».
 
144. У зв’язку з цим частину третю вважати частиною четвертою;
 
145. частину шосту статті 24 викласти в такій редакції:
 
146. «Енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на такій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії, крім випадків, коли відсутня технічна можливість. В разі обґрунтованої відмови енергопостачальник зобов’язаний повідомити про це органу ліцензування (ліцензіару). Якщо для створення можливості електропостачання необхідно будівництво (реконструкція) мереж (об’єктів), які повинні бути невід’ємною частиною вже існуючих, будівництво може провадитися згідно з технічними умовами, виданими підприємствами електроенергетики, за рахунок або силами замовників (власників) та користувачів зазначених об’єктів з подальшою їх передачею на баланс підприємств електроенергетики і відшкодуванням витрат на їх будівництво (реконструкцію) у розмірі та у порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.».
 
147. доповнити частину першу статті 25 абзацом такого змісту:
 
148. «відшкодування витрат, пов’язаних з будівництвом (реконструкцією) ними мереж (споруд) згідно з технічними умовами, виданими підприємствами електроенергетики, у розмірі та у порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.»;
 
149. 9) пункт 5 статті 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 11, ст. 79; із змінами, внесеними Законом України від 16 вересня 2008 року № 509-VІ) виключити;
 
150. 10) У Законі України «Про архітектурну діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 31, ст. 246; 2006 р., № 39, ст. 342; із змінами, внесеними Законом України від 16 вересня 2008 року № 509-VІ):
 
151. доповнити статтю 7 частиною такого змісту:
 
152. «Забороняється вимагати від замовників будівництва рішення архітектурно-містобудівної ради для подальшого розгляду і погодження містобудівної та проектної документації.»;
 
153. доповнити статтю 15 частинами такого змісту:
 
154. «Обов’язковому розгляду на засіданні архітектурно-містобудівної ради підлягають містобудівна документація, архітектурні рішення проектів об’єктів архітектури, розташованих в історичній частині міст, в історичних ареалах, на магістралях та площах загальноміського значення, проекти висотних будівель та споруд.
 
155. Результати розгляду містобудівної документації та проектів будівництва об’єктів архітектурно-містобудівною радою оформлюються протокольним рішенням, що має рекомендаційний характер.
 
156. Забороняється вимагати від замовників будівництва рішення архітектурно-містобудівної ради для подальшого розгляду і погодження містобудівної та проектної документації.»;
 
157. 11) доповнити частину першу статті 10 Закону України «Про природні монополії» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 30, ст. 238; 2007 р., № 9, ст. 67) абзацами такого змісту:
 
158. «брати на баланс мережі (об’єкти), побудовані за рахунок або силами споживачів (інвесторів, забудовників) на вимогу постачальників природного і нафтового газу та електроенергії згідно з технічними умовами;
 
159. компенсувати витрати споживачів (інвесторів, забудовників), пов’язані з будівництвом (реконструкцією) ними мереж (споруд), у розмірі та у порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.»;
 
160. 12) у Законі України «Про планування і забудову територій» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 31, ст. 250; 2006 р., № 43, ст. 412; 2007 р., № 9, ст. 70, № 21, ст. 287, № 34, ст. 444; із змінами, внесеними Законом України від 16 вересня 2008 року № 509-VІ):
 
161. доповнити статтю 23 частиною такого змісту:
 
162. «Вихідні дані та матеріали проекту будівництва можуть передаватися особі, яка набула право на земельну ділянку за її бажанням для подальшої реалізації забудови такої ділянки. Вартість матеріалів, які передаються, може враховуватися при відчуженні права на земельну ділянку.»;
 
163. доповнити статтю 24 після частини першої новою частиною такого змісту:
 
164. «Прийняте відповідним органом виконавчої влади або виконавчим органом місцевого самоврядування рішення про передачу (надання) ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об’єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, дає також право на отримання вихідних даних для проектування, виконання проектно-вишукувальних робіт у порядку, визначеному цим Законом.».
 
165. У зв’язку з цим частини другу - п’ятнадцяту вважати відповідно частинами третьою - шістнадцятою;
 
166. статтю 27-1 виключити;
 
167. доповнити статтю 29 після частини третьої новою частиною такого змісту:
 
168. «Для отримання дозволу на виконання будівельних робіт іноземні юридичні особи подають крім документів, передбачених частиною третьою цієї статті, документ, що підтверджує факт залучення громадян та юридичних осіб України до виконання будівельно-монтажних робіт обсягом не менш як 90 відсотків їх загального обсягу, а також використання не менш як 50 відсотків вітчизняних виробів та матеріалів, зокрема будівельних конструкцій.».
 
169. У зв’язку з цим частини четверту - одинадцяту вважати відповідно частинами п’ятою і дванадцятою.