Кількість абзаців - 292 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до Закону України "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки" (Друге читання)

0. Проект
 
1. Закон УкраЇни
 
2. Про внесення змін до Закону України "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004- 2010 роки"
 
3. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
4. 1. Внести до Закону України "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004- 2010 роки" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 46, ст. 512) такі зміни:
 
5. 1) у назві та пункті 1 Закону цифри "2004-2010" замінити цифрами "2009-2013";
 
6. 2) Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки затверджену зазначеним Законом, та додатки до неї викласти у редакції, що додається.
 
7. 2. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2009 року.
 
8. ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА ПРОГРАМА реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2013 роки
 
9. І. Сучасний стан житлово-комунального господарства
 
10. Впродовж останнього десятиліття проблеми, що пов’язані з функціонуванням житлово-комунального комплексу, перебувають у фокусі пильної політичної уваги, проте серйозних позитивних зрушень у цій сфері досі не відбулося.
 
11. Ситуація у житлово-комунальному господарстві продовжує ускладнюватися, відсутні позитивні зміни у становленні ринкових засад господарювання, розвитку конкуренції та залученні приватних інвестицій до підприємств галузі.
 
12. Неефективність реформування галузі привела до критичного стану основних фондів підприємств житлово-комунального господарства. Недосконала тарифна політика та практика встановлення цін і тарифів зумовила хронічну і постійно зростаючу збитковість діяльності підприємств. Недосконалість системи управління житлом та підприємствами житлово-комунального господарства, недостатня розвиненість системи регулювання природних монополій призвели до того, що підприємства галузі неспроможні ефективно працювати в ринкових умовах і надавати споживачам послуги належної якості.
 
13. Брак як власних, так і бюджетних фінансових ресурсів, їх неефективне розміщення, відсутність дієвого механізму залучення позабюджетних коштів не сприяють вирішенню завдань технічного переоснащення житлово-комунальних підприємств та розвитку комунальної інфраструктури. Не налагоджено ефективну співпрацю з приватними інвесторами, міжнародними фінансовими установами та донорськими організаціями, не створено сприятливого інвестиційного клімату. Сьогодні інвестиційні потреби підприємств значно перевищують фактично освоєні кошти. Значними і постійно зростаючими є втрати води і теплової енергії. Питомі витрати енергетичних ресурсів під час виробництва і надання житлово-комунальних послуг майже удвічі перевищують відповідні показники країн Європейського Союзу.
 
14. Недосконалість системи соціального захисту населення у сфері надання житлово-комунальних послуг, недостатня поінформованість населення, неузгодженість норм законодавства щодо регулювання взаємовідносин споживачів і виробників/виконавців житлово-комунальних послуг зумовлює зростання незадоволення серед населення.
 
15. Про відсутність реальних зрушень та зволікання з належною реалізацією житлово-комунальної реформи яскраво свідчить статистика. Так, станом на 1 січня 2008 року дебіторська та кредиторська заборгованість у галузі становила відповідно 8, 8 млрд. та 9, 2 млрд. гривень. Збитки підприємств за підсумками роботи у 2007 році складали 1, 8 млрд. гривень.
 
16. Кожен третій житловий будинок потребує капітального ремонту. В аварійному стані перебувають більше третини водопровідно-каналізаційних та теплових мереж, близько 30 відсотків теплопунктів, понад 20 відсотків мостів та шляхопроводів.
 
17. Потребують заміни 87 відсотків рухомого складу міського електричного транспорту, 70 відсотків автотранспорту, який використовується у сфері благоустрою, близько 40 відсотків насосного обладнання та котлів, більше 20 тисяч ліфтів тощо.
 
18. Не відповідають санітарним нормам близько половини полігонів для твердих побутових відходів. Щороку утворюється значна кількість несанкціонованих сміттєзвалищ.
 
19. Сьогодні є очевидним той факт, що головної мети житлово-комунальної реформи - підвищення якості та надійності надання житлово-комунальних послуг шляхом розвитку економічних відносин, відкриття ринку цих послуг для приватного бізнесу, ефективного регулювання природних монополій, стимулювання ресурсозбереження, розвитку ініціативи власників житла - досягнуто не було. Причиною цього є серйозні системні недоліки, на подолання яких і спрямовані заходи, що передбачені цією Програмою.
 
20. ІІ. Мета Програми та основні принципи державної політики реформування житлово-комунального господарства
 
21. 1. Мета Програми полягає у визначенні засад реалізації державної політики реформування житлово-комунального господарства, здійснення заходів щодо підвищення ефективності та надійності його функціонування, забезпечення сталого розвитку для задоволення потреб населення і господарського комплексу в житлово-комунальних послугах відповідно до встановлених нормативів і національних стандартів.
 
22. 2. Заходи Програми покликані охопити сфери:
 
23. 1) утримання будинків і споруд та прибудинкових територій;
 
24. 2) надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення;
 
25. 3) виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;
 
26. 4) ремонту приміщень, будинків, споруд;
 
27. 5) благоустрою населених пунктів;
 
28. 6) міського електротранспорту.
 
29. 3. Державна політика реформування житлово-комунального господарства базується на таких основних принципах:
 
30. 1) спільна відповідальність держави та органів місцевого самоврядування за якісне виконання Програми та ефективність сфери житлово-комунального господарства в цілому;
 
31. 2) доступність для всіх верств населення житлово-комунальних послуг, які відповідають вимогам державних стандартів;
 
32. 3) партнерство між органами державної влади, місцевого самоврядування та приватним сектором;
 
33. 4) стимулювання інвестицій в оновлення інфраструктури житлово-комунального господарства;
 
34. 5) дотримання державних соціальних стандартів (норм та нормативів) у сфері житлово-комунального обслуговування;
 
35. 6) ефективне використання людських, грошових та матеріальних ресурсів виробниками/виконавцями та споживачами житлово-комунальних послуг;
 
36. 7) пріоритетність інноваційного розвитку в життєзабезпеченні населених пунктів, сприяння науково-технічному прогресу у сфері житлово-комунального господарства;
 
37. 8) гласність, громадський контроль, прозорість та участь громадян у прийнятті рішень з питань реформування та розвитку житлово-комунального господарства, інформування населення органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень щодо основних принципів та завдань державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
 
38. 9) створення рівних умов для всіх суб’єктів підприємницької діяльності у сфері житлово-комунального господарства, забезпечення рівних умов для всіх інвесторів.
 
39. ІІІ. Основні завдання Програми та засоби, необхідні для їх виконання
 
40. 1. Основними завданнями Програми є:
 
41. 1) створення системи ефективного управління житлом та підприємствами житлово-комунального господарства, розвиток системи державного регулювання природних монополій у сфері виробництва і надання житлово-комунальних послуг;
 
42. 2) поглиблення демонополізації житлово-комунального господарства на потенційно конкурентних ринках житлово-комунальних послуг;
 
43. 3) забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства;
 
44. 4) технічне переоснащення житлово-комунального господарства, скорочення питомих показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів необхідних для виробництва житлово-комунальних послуг;
 
45. 5) залучення інвестицій та співпраця з міжнародними фінансовими установами та донорськими організаціями;
 
46. 6) забезпечення широкої громадської підтримки державної політики реформування та розвитку житлово-комунального господарства.
 
47. 2. Виконання завдань Програми потребує:
 
48. 1) нормативно-правового та науково-технічного забезпечення;
 
49. 2) організаційного забезпечення та проведення моніторингу виконання Програми;
 
50. 3) фінансового забезпечення.
 
51. ІV. Нормативно-правове та науково-технічне забезпечення
 
52. 1. Нормативно-правове та науково-технічне забезпечення виконання завдань Програми передбачає:
 
53. 1) розроблення проектів нормативно-правових актів з питань регулювання відносин у сфері житлово-комунального господарства;
 
54. 2) створення нормативно-правової бази необхідної для впровадження нового ефективного механізму фінансування розвитку галузі та визначення стратегічно важливих напрямів співпраці з міжнародними фінансовими інституціями та донорськими організаціями;
 
55. 3) гармонізація національних стандартів та інших нормативних актів у сфері житлово-комунального господарства з директивами та стандартами Європейського Союзу;
 
56. 4) проведення науково-технічних досліджень з питань тарифної політики, визначення економічно обґрунтованих витрат, пов’язаних з виробництвом житлово-комунальних послуг, фінансово-економічної діяльності житлово-комунальних підприємств, експлуатації та технічного обслуговування об’єктів житлово-комунального господарства, міського електротранспорту, благоустрою населених пунктів, захисту територій від шкідливої дії вод;
 
57. 5) розроблення та впровадження новітніх технологій і обладнання, необхідних для технічного переоснащення підприємств житлово-комунального господарства та скорочення питомих витрат енергетичних і матеріальних ресурсів;
 
58. 6) налагодження виробництва нових зразків техніки та обладнання для потреб житлово-комунального господарства;
 
59. 7) внесення змін до будівельних норм і правил, забезпечення технічного регулювання та стандартизації у сфері житлово-комунального господарства для більш активного використання науково-технічних досягнень та оновлення на їх базі основних засобів підприємств галузі;
 
60. 8) розроблення і забезпечення виконання програм стимулювання економного використання споживачами питної води і теплової енергії.
 
61. 2. Заходи щодо нормативно-правового та науково-технічного забезпечення виконання завдань Програми наведено у додатку 1.
 
62. V. Організаційне забезпечення та
 
63. проведення моніторингу виконання Програми
 
64. 1. Організацію виконання Програми здійснюють відповідно до своїх повноважень:
 
65. 1) на державному рівні - центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства та інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень;
 
66. 2) на регіональному рівні - структурні підрозділи з питань житлово-комунального господарства Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій;
 
67. 3) на місцевому рівні - структурні підрозділи/посадові особи виконавчих органів міських, селищних, сільських рад.
 
68. 2. Забезпечення взаємодії та організація діяльності міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, пов’язаної з виконанням Програми, здійснюється Міжвідомчою комісією з проведення реформування житлово-комунального господарства на чолі з Віце-прем’єр-міністром України.
 
69. 3. Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації щороку розробляють та подають для затвердження відповідним місцевим радам план заходів щодо реалізації регіональних і місцевих програм реформування та розвитку житлово-комунального господарства за підсумками попереднього року та з урахуванням можливостей їх фінансування.
 
70. 4. Моніторинг виконання програми проводиться щороку на базі даних державних і галузевих статистичних спостережень, спеціальних досліджень, вивчення громадської думки щодо рівня житлово-комунального обслуговування та стану реформування житлово-комунального господарства, стосовно пріоритетів такого реформування:
 
71. 1) на державному рівні - центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;
 
72. 2) на регіональному рівні - структурними підрозділами з питань житлово-комунального господарства Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
 
73. 5. Форми проведення державних статистичних спостережень за станом реформування житлово-комунального господарства та відповідні інструкції з їх заповнення розробляє і затверджує центральний орган виконавчої влади з питань статистики за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Центральний орган виконавчої влади з питань статистики встановлює строки подання територіальними органами державної статистики інформації за затвердженою формою та забезпечує її узагальнення.
 
74. 6. Результати моніторингу оприлюднюються в засобах масової інформації.
 
75. 7. Заходи щодо організаційного забезпечення виконання передбачених Програмою завдань наведено у додатку 2.
 
76. VІ. Фінансове забезпечення
 
77. 1. Фінансування Програми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів підприємств та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством.
 
78. 2. Кошти Державного бюджету України спрямовуються на фінансування заходів щодо:
 
79. 1) розроблення нормативно-правового та науково-технічного забезпечення;
 
80. 2) реалізації інвестиційних проектів з реконструкції та капітального ремонту житлового фонду, систем централізованого тепло-, водопостачання та водовідведення, а також у сфері благоустрою і комунального обслуговування, розвитку міського електротранспорту, спрямованих на технічне переоснащення об’єктів житлово-комунального господарства;
 
81. 3) реалізації пілотних проектів у сфері житлово-комунального господарства, спрямованих на удосконалення системи управління житловим фондом, скорочення питомих показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів;
 
82. 4) забезпечення широкої громадської підтримки державної політики реформування та розвитку житлово-комунального господарства;
 
83. 5) розбудови інституційної системи щодо залучення інвестицій міжнародних фінансових організацій та ресурсів міжнародної технічної допомоги, спрямованих на реформування житлово-комунального господарства.
 
84. 3. Фінансування Програми з реалізації інвестиційних проектів, у тому числі пілотних проектів у сфері житлово-комунального господарства, здійснюється шляхом:
 
85. 1) цільового фінансування відібраних на конкурсній основі проектів;
 
86. 2) часткового/або повного відшкодування відсоткових ставок за кредитами на реалізацію проектів;
 
87. 3) повного відшкодування відсоткових ставок за кредитами або часткового погашення основної суми кредитів, що надаються суб’єктам малого та середнього бізнесу, об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків для реалізації інвестиційних проектів з енергозбереження у житлових будинках.
 
88. 4. Рішення про виділення коштів на зазначені цілі приймається у разі, коли:
 
89. 1) підтверджено співфінансування проектів з місцевих бюджетів та інших джерел фінансування, крім проектів, що реалізуються об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, у такому співвідношенні:
 
90. для проектів, що реалізуються у містах Києві, Севастополі, столиці Автономної Республіки Крим та обласних центрах, - не менш як
 
91. 60 відсотків суми коштів Державного бюджету України;
 
92. для проектів, що реалізуються у містах республіканського, Автономної Республіки Крим та обласного значення, - не менш як 30 відсотків суми коштів Державного бюджету України;
 
93. для проектів, що реалізуються у районних центрах, - не менш як 10 відсотків суми коштів Державного бюджету України;
 
94. 2) підтверджено співфінансування проектів з реконструкції та капітального ремонту житлових будинків, в яких функціонують об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, власниками житлових та нежитлових приміщень у відповідних будинках - не менш як 10 відсотків суми коштів, що спрямовується з Державного бюджету України.
 
95. 5. Порядок конкурсного відбору проектів з технічного переоснащення об’єктів житлово-комунального господарства, спрямованих на скорочення питомих показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів під час виробництва та надання житлово-комунальних послуг, у сфері благоустрою і комунального обслуговування та міського електротранспорту, реконструкції і капітального ремонту житлових будинків, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
 
96. 6. Прогнозний обсяг фінансового забезпечення виконання передбачених програмою завдань з Державного бюджету України наведено у додатку 3.
 
97. VІІ. Контроль за виконанням Програми
 
98. 1. Контроль за виконанням цієї Програми, а також регіональних і місцевих програм здійснюють центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, органи місцевого самоврядування.
 
99. 2. Громадський контроль за ходом виконання Програми здійснюється представниками громадських організацій, статутом яких передбачено провадження діяльності у сфері житлово-комунальних послуг.
 
100. 3. Центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства подає щороку Кабінетові Міністрів України інформацію про хід виконання завдань, визначених Програмою.
 
101. 4. Контроль за використанням бюджетних коштів, спрямованих на забезпечення виконання Програми, здійснюється в установленому порядку.
 
102. VІІІ. Очікувані результати
 
103. 1. Виконання Програми дасть змогу:
 
104. 1) забезпечити реалізацію державної політики щодо регіонального розвитку, насамперед у сфері житлово-комунального господарства;
 
105. 2) завершити розроблення необхідних нормативно-правових актів, які забезпечать стале функціонування галузі в ринкових умовах господарювання;
 
106. 3) запровадити ефективну систему державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій у сфері водо-, теплопостачання і водовідведення;
 
107. 4) створити сприятливі умови для накопичення інвестиційних ресурсів з метою технічного переоснащення підприємств житлово-комунального господарства та розвитку комунальної інфраструктури;
 
108. 5) створити сприятливі умови для залучення позабюджетних коштів у розвиток об’єктів житлово-комунального господарства, а також ефективний механізм подальшого його реформування із залученням іноземних інвестицій, кредитів, коштів фізичних і юридичних осіб;
 
109. 6) провести комплексну модернізацію та технічне переоснащення підприємств житлово-комунального господарства з метою зменшення ресурсоспоживання і дотримання екологічних нормативів та норм протипожежного захисту;
 
110. 7) зменшити до рівня експлуатаційної безпеки знос основних фондів у житлово-комунальному комплексі та витрати і втрати під час виробництва житлово-комунальних послуг;
 
111. 8) забезпечити поступове виведення з експлуатації аварійних житлових будинків та відбудову аварійних об’єктів комунального господарства на умовах співфінансування з державного та місцевих бюджетів;
 
112. 9) забезпечити сталу та ефективну роботу підприємств житлово-комунального господарства, підвищити рівень безпеки систем життєзабезпечення населених пунктів;
 
113. 10) забезпечити надання населенню житлово-комунальних послуг належної якості відповідно до вимог національних стандартів, гармонізованих з міжнародними або регіональними;
 
114. 11) забезпечити широку суспільну підтримку виконання основних завдань у рамках реформи житлово-комунального господарства.
 
115. Основні очікувані результати виконання Програми наведено у додатку 4.
 
116. Проект
 
117. Закон УкраЇни
 
118. Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2008-2012 роки
 
119. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
120. 1. Затвердити Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2008-2012 роки (далі - Програма), що додається.
 
121. 2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 46, ст. 512).
 
122. 3. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 
123. ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА ПРОГРАМА реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2008-2012 роки
 
124. І. Загальна частина
 
125. Загальнодержавна програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2008-2012 роки (далі - Програма) спрямована на розв’язання проблем, що існують у сфері житлово-комунального господарства. Реформування цього сектору національної економіки, забезпечення його сталого, динамічного та збалансованого розвитку є пріоритетом державної соціальної політики, яка спрямована на задоволення потреб держави, регіонів та окремих територіальних громад.
 
126. Розроблення Програми зумовлено:
 
127. невідповідністю відносин у сфері житлово-комунального господарства змінам в економіці держави та її неінтегрованістю в систему ринкової економіки;
 
128. недостатньою кількістю житла з одного боку і значною потребою населення в ньому з іншого боку;
 
129. неналежним ставленням власників і користувачів до свого житла, що призводить до його швидкого фізичного та морального зношення;
 
130. невідповідністю розмірів платежів за користування житлом фактичним витратам на його утримання, недосконалістю системи фінансування робіт, пов’язаних з обслуговуванням житла;
 
131. штучною монополізацією діяльності у сфері будівництва, реконструкції та утримання житла;
 
132. невідповідністю існуючої інфраструктури комунального господарства напрямам і темпам житлового будівництва;
 
133. невизначеністю у питанні подальшої приватизації державного житлового фонду;
 
134. неврегульованістю процесів оцінки та реєстрації майна підприємств житлово-комунальної сфери;
 
135. енергетичною неефективністю житлового фонду і комунальної інфраструктури, високим рівнем зношеності мереж та обладнання;
 
136. відсутністю комплексної системи ведення обліку виробництва, транспортування, постачання та споживання води і тепла;
 
137. недосконалістю систем:
 
138. - державного регулювання ринку комунальних послуг;
 
139. - затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги (зокрема, через поширену практику перехресного субсидування);
 
140. - надання підтримки суб’єктам житлово-комунального господарства з державного бюджету;
 
141. - ведення обліку та регулювання постачання теплової енергії, гарячої і холодної води;
 
142. відсутністю економічної мотивації для ефективного управління підприємствами житлово-комунального господарства та будинками;
 
143. штучною монополізацією у сфері житлових послуг і, як наслідок, неспроможністю населення та держави впливати на їх якість;
 
144. нерозвинутістю сучасних форм ефективного управління житлом і підприємствами житлово-комунального господарства (управління, концесія, приватизація тощо);
 
145. невизначеністю меж відповідальності суб’єктів, що провадять діяльність на ринку житла і житлово-комунальних послуг;
 
146. відсутністю єдиної технічної політики розвитку житлової та комунальної інфраструктури;
 
147. фінансовою неспроможністю більшості громадян України самостійно розв’язати житлову проблему;
 
148. відсутністю в ряді регіонів можливостей для надання у повному обсязі житлово-комунальних послуг та небезпекою, пов’язаною з наданням певних послуг;
 
149. потребою споживачів у безперебійному наданні послуг з енерго-, газо-, тепло- та водопостачання;
 
150. низькою якістю житлово-комунальних послуг в умовах зростання цін і тарифів;
 
151. недостатнім рівнем поінформованості споживачів про їх права та обов’язки.
 
152. Розв’язання перелічених проблем потребує проведення структурних реформ у сфері утримання та обслуговування житла, що дадуть змогу створити умови, за яких діяльність з управління житловим фондом і надання житлово-комунальних послуг провадитиметься на ринкових засадах з додержанням чітких, зрозумілих підходів та урахуванням соціальної значущості галузі.
 
153. ІІ. Сучасний стан житлово-комунального господарства
 
154. Динаміка основних показників, що характеризують діяльність галузі та стан обслуговування населення, погіршується. Так, з 2003 по 2007 рік протяжність ветхих і аварійних водопровідних мереж збільшилася на 10 тис. кілометрів та становить 34 відсотки їх загальної протяжності; середній рівень втрат води у мережах збільшився з 29 до 37 відсотків.
 
155. Частка котлів, строк експлуатації яких становить більш як 20 років, збільшилась з 22 до 25 відсотків, у ветхому та аварійному житлі проживає близько 175 тис. осіб, кількість застарілих і непрацюючих ліфтів у житлових будинках щороку збільшується на 3 - 4 відсотки.
 
156. За цей період для поліпшення стану житлово-комунального господарства державою виділено 3, 4 млрд. гривень, у тому числі для фінансування об’єктів водопровідно-каналізаційного господарства - 1, 3 млрд. гривень, комунальної теплоенергетики - 1, 1 млрд. гривень, житлового господарства - 0, 8 млрд. гривень.
 
157. Результати аналізу сучасного незадовільного стану об’єктів життєзабезпечення населених пунктів свідчать, що проблеми у сфері житлово-комунального господарства не тільки залишаються нерозв’язаними, а значно загострилися, особливо в останні роки. Це зумовлює необхідність проведення структурних реформ, які дадуть змогу створити нову економічну модель експлуатації та розвитку житлового фонду, забезпечити його надійне і високоякісне обслуговування з урахуванням інтересів споживачів.
 
158. Вирішення цього питання потребує удосконалення підходів до фінансового забезпечення виконання Програми, приведення її у відповідність із загальнодержавними пріоритетами, забезпечення додержання ефективного використання бюджетних коштів, розроблення ефективного механізму залучення позабюджетних коштів, зокрема коштів міжнародних фінансових установ та донорських організацій, для формування житлового фонду і реформування житлово-комунального господарства в рамках розвитку публічно-приватного партнерства.
 
159. ІІІ. Мета та шляхи реформування житлово-комунального господарства
 
160. Метою реформування житлово-комунального господарства є створення ефективної моделі забезпечення населення доступним, високоякісним і комфортним житлом та здійснення його обслуговування з урахуванням потреб і можливостей людини, що гарантуватиме надійність та високу якість послуг з тепло-, водопостачання, водовідведення і обслуговування житла за умови економічно обґрунтованої вартості таких послуг.
 
161. Реформування галузі проводиться з урахуванням інтересів кожної конкретної людини та передбачає широке роз’яснення процесу і результатів реформ.
 
162. Для досягнення мети реформування галузі необхідно вирішити питання щодо:
 
163. узгодження економічних інтересів держави та суб’єктів господарювання;
 
164. забезпечення можливості розв’язання громадянами України житлових проблем;
 
165. оптимізації виробничої та територіальної інфраструктури житлово-комунального господарства відповідно до потреб населення;
 
166. створення умов для надійного і безпечного надання житлово-комунальних послуг за доступними цінами, які стимулюють енергозбереження;
 
167. усунення диспропорції у попиті та пропонуванні на ринку житла і житлово-комунальних послуг;
 
168. оновлення виробничої бази галузі з урахуванням новітніх досягнень науково-технічного прогресу, запровадження інноваційної моделі розвитку житлово-комунального господарства;
 
169. підвищення ефективності використання енергоносіїв та інших ресурсів, радикальне зниження енергоємності виробництва, підвищення енергоефективності будинків, створення стимулів та умов для переходу економіки на раціональне використання та економне витрачання енергоресурсів;
 
170. стимулювання приватної підприємницької ініціативи у виконанні завдань розвитку житлового фонду та комунальної інфраструктури;
 
171. мінімізації техногенного впливу галузі на навколишнє середовище і людину;
 
172. розвитку ринкових відносин та відповідної інституційної інфраструктури, поетапного дерегулювання і лібералізації потенційно конкурентного ринку за умови розвитку системи державного регулювання природних монополій;
 
173. розроблення актів законодавства щодо розмежування повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунального господарства;
 
174. поліпшення якості управління житлом та комунальною інфраструктурою.
 
175. Реформування галузі проводиться шляхом формування відповідно до вимог світових стандартів ринку житла, запровадження недискримінаційних економічних відносин між суб’єктами ринку та державою з поступовим обмеженням функцій держави як суб’єкта господарювання та посиленням її впливу на формування ринкової інфраструктури, що передбачає:
 
176. проведення взаємоузгодженої тарифної, інвестиційної політики і політики у сфері розвитку внутрішнього ринку;
 
177. реалізацію ефективної антимонопольної політики та проведення інституційних перетворень на ринку житла і житлово-комунальних послуг, спрямованих на розвиток ринкових відносин та конкуренції;
 
178. стимулювання інноваційної, інвестиційної і енергозберігаючої активності суб’єктів господарювання;
 
179. підвищення енергоефективності галузі шляхом зменшення обсягів втрат паливно-енергетичних ресурсів, зниження енергоємності як окремих галузей, так і виробництва окремих видів продукції (послуг) в цілому;
 
180. розроблення прозорого механізму формування цін і тарифів на продукцію та послуги підприємств, що провадять діяльність у житлово-комунальній сфері.
 
181. За своїм змістом економічна модель розвитку житлово-комунального господарства полягає у формуванні оптимальних для суспільства і держави економічних відносин шляхом запровадження ринкових методів господарювання, стимулювання енергоефективності тарифної, інвестиційної, науково-технічної, зовнішньоекономічної та екологічної політики, інституційних і структурних змін у сфері обслуговування житла.
 
182. ІV. Основні принципи державної політики з реформування житлово-комунального господарства
 
183. Державна політика з реформування житлово-комунального господарства базується на таких основних принципах:
 
184. формування та дотримання державних соціальних стандартів (норм і нормативів) у сфері житлового фонду та житлово-комунального обслуговування;
 
185. доступність для всіх верств населення житла та житлово-комунальних послуг, які відповідають вимогам державних стандартів;
 
186. пріоритетне спрямування державної підтримки на забезпечення соціальним житлом визначених законом верств населення з одночасним створенням доступної для інших верств населення системи довгострокового житлового кредитування;
 
187. створення умов для прозорого та незалежного державного регулювання у сфері житлово-комунальних послуг, захисту прав споживачів і налагодження зворотного зв’язку із суспільством;
 
188. забезпечення ефективного використання людських, грошових та матеріальних ресурсів у сфері житлово-комунального господарства;
 
189. відповідальність держави (у частині управління, регулювання, стимулювання і технічної підтримки) та органів місцевого самоврядування (щодо планування розвитку житлового фонду та комунальної інфраструктури, ефективного використання майна територіальної громади) за ефективність функціонування житлово-комунального господарства;
 
190. перехід до економічно обґрунтованих цін і тарифів на користування житлом і комунальні послуги, запровадження надання адресних субсидій окремим категоріям громадян для компенсації витрат, пов’язаних з оплатою житла та комунальних послуг;
 
191. створення рівних умов для всіх суб’єктів господарювання і споживачів на ринку житла та житлово-комунальних послуг;
 
192. забезпечення збалансованого розвитку енерго-, тепло-, водо-, газопостачання та водовідведення у ході виконання програм житлового та промислового будівництва;
 
193. забезпечення населення високоякісною питною водою;
 
194. технічне переоснащення галузі на основі широкого застосування вітчизняних і зарубіжних науково-технічних досягнень, зокрема в енерго- та ресурсозбереженні, впровадження екологічно чистих технологій;
 
195. стимулювання будівництва шляхом зняття адміністративних бар’єрів та розвитку конкуренції на ринку будівельних матеріалів;
 
196. розвиток публічно-приватного партнерства у сфері будівництва та реконструкції житлового фонду і комунальної інфраструктури;
 
197. гласність, громадський контроль, прозорість та участь громадян у формуванні житлової політики та політики розвитку житлово-комунального господарства.
 
198. V. Основні завдання Програми
 
199. 1. Основними завданнями Програми є:
 
200. 1) формування нової житлової політики, орієнтованої на потреби людини та її можливості (забезпечення різноманітності форм володіння і користування житлом, стимулювання ефективного власника житла, формування соціального житлового фонду, розвиток сектору орендного житла, відбудова застарілого житлового фонду, удосконалення системи фінансового забезпечення розвитку житлового фонду, комунальної інфраструктури та системи соціального захисту населення);
 
201. 2) удосконалення системи державного регулювання діяльності природних монополій на ринку комунальних послуг (утворення національної регулюючої комісії на ринку комунальних послуг, розроблення ефективного механізму ліцензування та контролю у сфері тепло-, водопостачання та водовідведення, методологічне забезпечення порядку формування тарифів, поступове відокремлення діяльності з виробництва теплової енергії від діяльності, пов’язаної з її транспортуванням та постачанням, формування конкурентних відносин у процесі виробництва та постачання тепла); запобігання перехресному субсидуванню у сфері житлово-комунального господарства;
 
202. 3) створення розвинутого конкурентного середовища на ринку обслуговування житла (запровадження нових форм управління житлом, зокрема формування об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельних кооперативів, домових комітетів тощо, здійснення контролю за використанням та утриманням житлового фонду шляхом утворення Державної житлово-комунальної інспекції, ліквідація монополії житлово-експлуатаційних контор, розвиток інституту управителів будинків;
 
203. 4) удосконалення законодавчого регулювання діяльності на ринку житла і житлово-комунальних послуг, розроблення стандартів якості надання послуг та забезпечення контролю за їх додержанням;
 
204. 5) оптимізація ресурсоспоживання у житловому фонді (забезпечення широкого впровадження побудинкового обліку та регулювання споживання комунальних послуг, удосконалення фінансового механізму залучення коштів для підвищення енергоефективності будинків);
 
205. 6) модернізація комунальної інфраструктури шляхом впровадження енергоефективних технологій та обладнання (організація ефективного управління підприємствами комунальної власності у сфері тепло-, водопостачання та водовідведення; надання комунальних підприємств у концесію та оренду на конкурсних засадах, визначення умов, етапності та особливостей приватизації підприємств житлово-комунального господарства, сприяння інноваційному розвитку такого господарства, зменшення обсягів ресурсів);
 
206. 7) удосконалення метрологічного забезпечення ведення обліку та визначення якості енергоносіїв;
 
207. 8) забезпечення державного та громадського контролю за якістю житлово-комунальних послуг, насамперед у частині забезпечення населення високоякісною питною водою;
 
208. 9) реформування та розвиток сфери поводження з твердими побутовими відходами шляхом створення умов для надання високоякісних послуг з вивезення та переробки таких відходів шляхом використанням сучасних методів і технологій із зменшенням екологічного навантаження на навколишнє природне середовище та здоров’я людини;
 
209. 10) подолання корупції в галузі шляхом установлення порядку надання житла, організації публічного контролю з боку держави та органів місцевого самоврядування;
 
210. 11) залучення громадськості до процесів формування житлової політики та реформування житлово-комунального господарства.
 
211. 2. Виконання завдань Програми потребує удосконалення інституціонального, організаційного, фінансово-економічного, наукового та нормативно-правового забезпечення.
 
212. 3. Інституціональне забезпечення Програми включає:
 
213. визначення функцій та межі відповідальності центральних, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у виконанні програм забезпечення населення житлом, модернізації житлово-комунальної інфраструктури, здійсненні державного регулювання, гарантуванні надійності, ефективності, високої якості та економічно обґрунтованої вартості житлово-комунальних послуг;
 
214. підвищення ролі центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства у формуванні житлової політики та забезпеченні додержання прав людини під час її реалізації, а також співпраці з органами місцевого самоврядування щодо розвитку комунальної інфраструктури;
 
215. відокремлення функцій управління та державного регулювання у житлово-комунальній сфері, підвищення ролі центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства у здійсненні стратегічного управління галуззю;
 
216. утворення національної регулюючої комісії на ринку комунальних послуг;
 
217. удосконалення ліцензійної політики у сфері тепло-, водопостачання та водовідведення у напрямі посилення відповідальності суб’єктів, що провадять діяльність у зазначеній сфері;
 
218. розмежування монопольного і конкурентного ринку у сфері житлово-комунальних послуг;
 
219. утворення Державної житлово-комунальної інспекції для здійснення контролю за станом житлового фонду та якістю послуг з обслуговування житла, захисту прав споживачів та запобігання недобросовісній конкуренції;
 
220. посилення впливу жителів будинків на умови свого проживання та якість обслуговування житла шляхом стимулювання створення об’єднань співвласників багатоквартирного будинку;
 
221. сприяння створенню системи управителів на ринку житлових послуг.
 
222. 4. Фінансово-економічне забезпечення реформування житлово-комунальної галузі передбачає:
 
223. розроблення фінансового механізму надання та утримання житла, а також підвищення енергоефективності житлових будинків;
 
224. перехід до економічно обґрунтованих тарифів для всіх категорій споживачів житлово-комунальних послуг, запобігання перехресному субсидіюванню, недопущення зростання інфляції за рахунок необґрунтованого зростання цін і тарифів;
 
225. державну підтримку в наданні та обслуговуванні житла;
 
226. реструктуризацію та списання безнадійної заборгованості у сфері житлово-комунального господарства за умови переходу до економічно обґрунтованих тарифів.
 
227. 5. Науково-технічне забезпечення реформування житлово-комунального господарства базується на:
 
228. збереженні і розвитку науково-технічного потенціалу, модернізації науково-технічної бази та системи науково-технічної інформації;
 
229. підвищенні рівня використання наукових розробок у житлово-комунальному господарстві;
 
230. впровадженні у практику діяльності центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства проведення оцінки перспектив розвитку галузі з урахуванням макроекономічних показників динаміки розвитку національної економіки;
 
231. охороні прав на результати науково-технічної діяльності;
 
232. участі у міжнародному науково-технічному співробітництві;
 
233. збереженні і розвитку кадрового потенціалу, інтеграції науки та освіти.
 
234. Наукові дослідження у сфері житлово-комунального господарства спрямовуються переважно на:
 
235. створення єдиної системи стандартів щодо забезпечення населення житлом та житлово-комунальними послугами;
 
236. розроблення та впровадження новітніх технологій і обладнання, необхідних для технічного переоснащення підприємств житлово-комунального господарства та скорочення питомих витрат енергетичних і матеріальних ресурсів;
 
237. проведення прогнозно-аналітичних розрахунків для визначення потреб населення у житлі та об’єктах житлово-комунальної інфраструктури на середньо- та довгострокову перспективу;
 
238. розвиток державного регулювання на ринку природних монополій та конкурентному ринку у сфері житлово-комунального господарства ;
 
239. розроблення технологій виробництва нових зразків техніки та обладнання для потреб житлово-комунального господарства;
 
240. створення нової моделі забезпечення населення високоякісною питною водою;
 
241. розроблення і забезпечення виконання програм стимулювання економного використання споживачами питної води, теплової та електричної енергії;
 
242. удосконалення нормативно-правового забезпечення в частині нормування витрат і втрат під час надання послуг водо-, теплопостачання та водовідведення;
 
243. установлення розміру оплати житлово-комунальних послуг відповідно до їх кількості та якості;
 
244. проведення соціологічних досліджень щодо ставлення населення до реформування житлово-комунального господарства, вивчення громадської думки стосовно пріоритетів такого реформування;
 
245. удосконалення методологічних засад моніторингу стану галузі .
 
246. 6. Нормативно-правове забезпечення виконання завдань Програми передбачає запровадження системного підходу до правового регулювання у сфері житлової політики та житлово-комунального господарства. Планування і провадження нормотворчої діяльності проводиться з урахуванням концептуальних документів, які після широкого громадського та фахового обговорення беруться за основу розроблення та ухвалення законів України та нормативно-правових актів на їх виконання. Запровадження такого підходу дасть змогу запобігти виникненню суперечностей та дублюванню положень нормативно-правових актів.
 
247. Заходи щодо виконання Програми наведено в додатку 1.
 
248. VІ. Організація виконання Програми
 
249. 1. Організацію виконання Програми відповідно до своїх повноважень здійснюють:
 
250. 1) на державному рівні - центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства та інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції;
 
251. 2) на регіональному рівні - місцеві органи виконавчої влади (структурні підрозділи з питань житлово-комунального господарства Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій);
 
252. 3) на місцевому рівні - органи місцевого самоврядування (структурні підрозділи та/або посадові особи виконавчих органів міських, селищних і сільських рад).
 
253. 2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації щороку розробляють та подають для затвердження відповідним місцевим радам план заходів щодо виконання регіональних і місцевих програм реформування та розвитку житлово-комунального господарства за підсумками попереднього року з урахуванням можливостей їх фінансування.
 
254. 3. Моніторинг виконання Програми проводиться щороку на базі даних державних і галузевих статистичних спостережень, аналітичних досліджень, результатів аналізу громадської думки, експертних оцінок:
 
255. 1) на державному рівні - центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;
 
256. 2) на регіональному рівні - структурними підрозділами з питань житлово-комунального господарства Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій;
 
257. 3) на рівні громадськості - науковими установами в межах діяльності науково-технічної ради центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства; громадськими організаціями та професійними асоціаціями в межах діяльності громадської ради при центральному органі виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
 
258. 4. Порядок проведення моніторингу стану реформування житлово-комунального господарства розробляє і затверджує центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
 
259. Результати моніторингу оприлюднюються в засобах масової інформації та на сайті зазначеного органу.
 
260. 5. Контроль за виконанням Програми здійснюється Міжвідомчою комісією з проведення реформування житлово-комунального господарства та регіональними комісіями з реформування житлово-комунального господарства, до складу яких входять представники громадських організацій, науковці, народні депутати України, депутати місцевих і обласних рад.
 
261. VІІ. Фінансування Програми
 
262. 1. Фінансування Програми здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших джерел.
 
263. 2. Фінансування завдань Програми з реалізації пілотних проектів та здешевлення кредитів у сфері житлово-комунального господарства здійснюється виключно на конкурсних засадах на умовах співфінансування органами місцевого самоврядування та суб’єктами підприємницької діяльності в порядку, затвердженому відповідно до законодавства.
 
264. 3. Прогнозний обсяг фінансування передбачених Програмою завдань з Державного бюджету України наведено у додатку 2.
 
265. VІІІ. Очікувані результати
 
266. Виконання Програми дасть можливість забезпечити:
 
267. реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
 
268. розроблення організаційного і фінансового механізму забезпечення реалізації прав людини на житло (придбання та оренда житла, надання соціального і службового житла);
 
269. доступність послуг з тепло- і водопостачання для населення та підприємств за умови їх своєчасної оплати;
 
270. надання високоякісних житлово-комунальних послуг відповідно до затверджених стандартів;
 
271. відповідність тарифів на житлово-комунальні послуги економічно обґрунтованому рівню вартості житла, а житлово-комунальних послуг - їх якості;
 
272. прозорість у формуванні тарифної та цінової політики на житлово-комунальні послуги;
 
273. обґрунтованість і прозорість умов реалізації дотаційної політики держави стосовно малозабезпечених верств населення;
 
274. підвищення рівня мотивації громадян (доступ до матеріальних благ як стимул до зростання продуктивності праці і поліпшення якості робочої сили);
 
275. стимулювання внутрішнього виробництва у сферах, суміжних із сферою житлово-комунального господарства;
 
276. захист прав споживачів, їх своєчасне інформування з питань своїх прав та обов’язків;
 
277. поліпшення здоров’я і збільшення тривалості життя населення в результаті забезпечення його високоякісною питною водою;
 
278. зменшення протягом п’яти років обсягів використання енергоресурсів у комунальній енергетиці та житлових будівлях на 20 відсотків;
 
279. обладнання протягом двох років усіх багатоквартирних будинків побудинковими приладами обліку тепла, холодної та гарячої води;
 
280. запровадження ефективної системи державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій у сфері водо-, теплопостачання і водовідведення;
 
281. технічне переоснащення підприємств житлово-комунального господарства та розвиток комунальної інфраструктури;
 
282. зниження до рівня експлуатаційної безпеки зношеності житлового фонду та основних фондів житлово-комунального господарства;
 
283. приведення витрат і втрат під час виробництва житлово-комунальних послуг у відповідність з вимогами європейських стандартів;
 
284. виведення з експлуатації аварійних житлових будинків та відбудова аварійних об’єктів комунального господарства протягом п’яти років;
 
285. доведення протягом двох років кількості багатоквартирних будинків, у яких створено об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, до 50 відсотків багатоквартирного житлового фонду;
 
286. створення протягом трьох років конкурентного середовища на ринку житлових послуг, зокрема запровадження нових форм управління житлом, ліквідація монополії житлово-експлуатаційних контор;
 
287. підвищення конкурентоспроможності національної економіки;
 
288. подолання негативних демографічних тенденцій (створення соціальних умов для збільшення чисельності молодих родин та підвищення рівня народжуваності);
 
289. розвиток національного фінансового сектору (розширення заставної бази, формування сегментів фінансового ринку з перспективою довгострокової діяльності, запровадження прогресивних фінансових технологій).
 
290. Основні очікувані результати виконання Програми наведено у додатку 3.
 
291. Додатки 1-3 до Програми є її невід’ємною частиною.