Кількість абзаців - 1414 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (Друге читання)

0. Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до Бюджетного кодексу України
 
1. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
2. I. Бюджетний кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 37 - 38, ст. 189; 2003 р., № 24, ст. 161; 2004 р., № 5, ст. 34, № 8, ст. 67, № 17-18, ст. 250, № 15, ст. 218, № 23, ст. 323, № 43 - 44, ст. 493; 2005 р., № 4, ст. 103, № 5, ст. 122, № 7 - 8, ст. 162, № 10, ст. 189, № 17 - 19, ст. 267, 2006 р., № 1, ст. 18, № 14, ст. 116, № 9-11, ст. 96; 2007 р., № 7-8, ст. 66; 2008 р., № 7-8, ст.78) викласти в такій редакції:
 
3. «БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
 
4. Цим Кодексом визначаються засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
 
5. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
 
6. Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
7. Глава 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
8. Стаття 1. Відносини, що регулюються Бюджетним кодексом України
 
9. 1. Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
 
10. Стаття 2. Визначення основних термінів
 
11. 1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
 
12. 1) бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду;
 
13. 2) бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань;
 
14. 3) бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів;
 
15. 4) бюджетна програма - сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій;
 
16. 5) бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права;
 
17. 6) бюджетна установа - орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади (органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування), що повністю утримується за рахунок державного бюджету (місцевих бюджетів). Бюджетні установи є неприбутковими;
 
18. 7) бюджетне асигнування - повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання (у тому числі для надання кредитів з бюджету) та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження;
 
19. 8) бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому;
 
20. 9) бюджетне призначення - повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування;
 
21. 10) бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження до бюджету та витрати бюджету;
 
22. 11) бюджетний запит - документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обгрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступні бюджетні періоди;
 
23. 12) бюджетний процес - регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України;
 
24. 13) бюджетний розпис - документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, повернення кредитів до бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації;
 
25. 14) видатки бюджету - кошти, що спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом; за винятком погашення основної суми боргу, надання кредитів з бюджету, розміщення коштів на депозитах або придбання цінних паперів, повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов’язкових платежів) або проведення їх бюджетного відшкодування;
 
26. 15) видатки розвитку - видатки бюджету на фінансове забезпечення структурної перебудови економіки, державну підтримку наукової, інвестиційної, інноваційної діяльності та окремих галузей економіки, зокрема на капітальні вкладення виробничого і невиробничого призначення та інші капітальні видатки;
 
27. 16) витрати бюджету - видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення основної суми боргу та розміщення коштів на депозитах або придбання цінних паперів;
 
28. 17) власні надходження бюджетних установ - кошти, отримані в установленому порядку бюджетними установами як плата за надання послуг, виконання робіт, гранти, дарунки та благодійні внески, а також кошти від реалізації продукції чи майна та іншої діяльності. Перелік власних надходжень бюджетних установ визначається Кабінетом Міністрів України;
 
29. 18) гарантований державою борг - загальна сума боргових зобов’язань суб’єктів господарювання - резидентів України щодо отриманих та непогашених на певну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями;
 
30. 19) гарантований Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста борг - загальна сума боргових зобов’язань суб’єктів господарювання - резидентів України щодо отриманих та непогашених на певну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено місцевими гарантіями;
 
31. 20) головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень;
 
32. 21) державне запозичення - операції, пов'язані з отриманням державою кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування державного бюджету;
 
33. 22) державний борг - загальна сума безумовних боргових зобов’язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на певну дату, що виникають внаслідок державного запозичення;
 
34. 23) дефіцит бюджету - перевищення видатків бюджету над його доходами (з урахуванням різниці між наданням кредитів з бюджету та поверненням кредитів до бюджету);
 
35. 24) дотація вирівнювання - міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує;
 
36. 25) доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, власні надходження бюджетних установ);
 
37. 26) єдиний казначейський рахунок - рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України;
 
38. 27) закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо його виконання протягом бюджетного періоду;
 
39. 28) залишок бюджетних коштів - обсяг коштів відповідного бюджету, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів цього бюджету на кінець звітного періоду на єдиному казначейському рахунку;
 
40. 29) інвестиційна програма (проект) - комплекс заходів, спрямованих на розвиток окремих галузей, секторів економіки, виробництв, регіонів з реалізації інвестицій, виконання яких здійснюється з використанням коштів державного та/або місцевих бюджетів;
 
41. 30) кредитування бюджету - операції, пов'язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, в результаті якого з'являються зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів, бюджетних позичок та фінансової допомоги на поворотній основі (далі - кредитів з бюджету), та операції, пов'язані з поверненням цих коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету);
 
42. 31) кошик доходів місцевих бюджетів - доходи загального фонду, що закріплені цим Кодексом на постійній основі за місцевими бюджетами та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів;
 
43. 32) кошик доходів державного бюджету для надання міжбюджетних трансфертів - доходи загального фонду державного бюджету, за рахунок яких здійснюється перерахування дотації вирівнювання місцевим бюджетам шляхом застосування нормативів щоденних відрахувань;
 
44. 33) коефіцієнт вирівнювання - показник, який використовується для розрахунку обсягу коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, з метою збільшення доходів місцевих бюджетів у процесі бюджетного планування;
 
45. 34) міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого;
 
46. 35) місцеве запозичення - операції, пов’язані з отриманням до бюджету Автономної Республіки Крим чи міського бюджету кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування бюджету Автономної Республіки Крим чи міського бюджету;
 
47. 36) місцеві бюджети - бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування;
 
48. 37) місцевий борг - загальна сума безумовних боргових зобов’язань Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на певну дату, що виникають внаслідок місцевого запозичення;
 
49. 38) місцевий фінансовий орган - установа, що відповідно до законодавства України здійснює функції з складання, виконання місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов'язані з управлінням коштами місцевого бюджету. Для цілей цього Кодексу Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим віднесено до місцевих фінансових органів;
 
50. 39) надходження до бюджету - доходи бюджету, повернення кредитів до бюджету, кошти від державних (місцевих) запозичень, надходження від приватизації державного майна, повернення коштів із депозитів або надходження коштів внаслідок пред’явлення цінних паперів;
 
51. 40) одержувачі бюджетних коштів - суб’єкти господарювання, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, уповноважені розпорядниками бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою;
 
52. 41) органи стягнення - податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень;
 
53. 42) паспорт бюджетної програми - документ, що визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми відповідно до бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).;
 
54. 43) платіж - погашення бюджетного зобов'язання, що виникло в поточному або попередніх бюджетних періодах;
 
55. 44) повноваження на майбутні бюджетні зобов'язання - повноваження на взяття бюджетного зобов'язання здійснювати платежі в бюджетному періоді, що настає після закінчення поточного бюджетного періоду;
 
56. 45) програмно-цільовий метод у бюджетному процесі - метод складання та виконання бюджету, який передбачає управління коштами бюджету для досягнення конкретних результатів виконання бюджету із застосуванням оцінки ефективності використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу;
 
57. 46) проект бюджету - проект плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, що здійснюються органами державної влади (органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування) протягом бюджетного періоду, який є невід'ємною частиною проекту закону про державний бюджет (проекту рішення відповідної ради про місцевий бюджет);
 
58. 47) профіцит бюджету - перевищення доходів бюджету над його видатками (з урахуванням різниці між поверненням кредитів до бюджету та наданням кредитів з бюджету);
 
59. 48) рішення про місцевий бюджет - нормативно-правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради, виданий в установленому законодавством України порядку, що затверджує місцевий бюджет та містить повноваження відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду;
 
60. 49) розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету;
 
61. 50) субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції;
 
62. 51) управління бюджетними коштами - сукупність дій учасника бюджетного процесу відповідно до його повноважень, пов’язаних з формуванням та використанням бюджетних коштів, здійсненням контролю за дотриманням бюджетного законодавства та спрямованих на досягнення цілей, завдань та конкретних результатів своєї діяльності із забезпеченням ефективного, результативного та цільового використання бюджетних коштів;
 
63. 52) фінансовий норматив бюджетної забезпеченості - гарантований державою в межах наявних бюджетних коштів рівень фінансового забезпечення завдань і функцій, які здійснюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами місцевого самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів;
 
64. 53) фінансування бюджету - надходження та витрати бюджету у зв’язку із змінами обсягу боргу, обсягами депозитів і цінних паперів, надходження від приватизації державного майна (для державного бюджету), зміна залишків бюджетних коштів, які використовуються для покриття дефіциту бюджету або визначення профіциту бюджету.
 
65. Стаття 3. Бюджетний період
 
66. 1. Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
 
67. 2. Відповідно до Конституції України бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною першою цієї статті.
 
68. 3. Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути прийнято на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період, є:
 
69. 1) введення воєнного стану;
 
70. 2) оголошення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях;
 
71. 3) оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, необхідність усунення природних чи техногенних катастроф.
 
72. 4. У разі прийняття Державного бюджету України на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період, місцеві бюджети можуть бути прийняті на такий же період.
 
73. Стаття 4. Склад бюджетного законодавства
 
74. 1. Нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є:
 
75. 1) Конституція України;
 
76. 2) цей Кодекс;
 
77. 3) закон про Державний бюджет України;
 
78. 4) інші закони, що регулюють бюджетні відносини, передбачені статтею 1 цього Кодексу;
 
79. 5) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу та інших законів України, передбачених пунктами 3 та 4 частини першої цієї статті;
 
80. 6) нормативно-правові акти органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої цієї статті;
 
81. 7) рішення про місцевий бюджет;
 
82. 8) рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті відповідно до цього Кодексу, нормативно-правових актів, передбачених пунктами 3, 4, 5, 6 і 7 частини першої цієї статті.
 
83. 2. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
 
84. 3. Якщо міжнародним договором України, поданим на ратифікацію, встановлено інші положення, ніж у відповідних нормах бюджетного законодавства України, такі положення приймаються окремими законами про внесення змін до відповідних законів і розглядаються Верховною Радою України одночасно з ратифікацією міжнародного договору України, яким такі положення передбачені.
 
85. 4. Розгляд законопроектів щодо їх впливу на показники бюджету та їх відповідності бюджетному законодавству здійснюється за особливою процедурою, що визначається статтею 27 цього Кодексу.
 
86. Глава 2. БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ ТА ЇЇ ПРИНЦИПИ
 
87. Стаття 5. Структура бюджетної системи України
 
88. 1. Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.
 
89. 2. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.
 
90. 3. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.
 
91. Стаття 6. Зведений бюджет
 
92. 1. Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави.
 
93. 2. Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя.
 
94. 3. Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення.
 
95. 4. Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.
 
96. 5. Зведений бюджет району включає показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району.
 
97. 6. Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. У разі, коли місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району в місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.
 
98. Стаття 7. Принципи бюджетної системи України
 
99. 1. Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах:
 
100. 1) принцип єдності бюджетної системи України - єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;
 
101. 2) принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;
 
102. 3) принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;
 
103. 4) принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;
 
104. 5) принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;
 
105. 6) принцип ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;
 
106. 7) принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;
 
107. 8) принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями;
 
108. 9) принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;
 
109. 10) принцип публічності та прозорості - інформування громадськості з питань складання, розгляду, затвердження, виконання державного бюджету та місцевих бюджетів, а також контролю за виконанням державного бюджету та місцевих бюджетів;
 
110. 11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.
 
111. Стаття 8. Бюджетна класифікація
 
112. 1. Бюджетна класифікація України застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.
 
113. 2. З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків, кредитування, фінансування і боргу та для забезпечення взаємозв'язку між функціональними призначеннями і економічним характером видатків бюджету Міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї та інформує про це в обов'язковому порядку Верховну Раду України.
 
114. 3. Бюджетна класифікація має такі складові частини:
 
115. 1) класифікація доходів бюджету;
 
116. 2) класифікація видатків та кредитування бюджету;
 
117. 3) класифікація фінансування бюджету;
 
118. 4) класифікація боргу.
 
119. Стаття 9. Класифікація доходів бюджету
 
120. 1. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:
 
121. 1) податкові надходження;
 
122. 2) неподаткові надходження;
 
123. 3) доходи від операцій з капіталом;
 
124. 4) трансферти.
 
125. 2. Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.
 
126. 3. Неподатковими надходженнями визнаються:
 
127. 1) доходи від власності та підприємницької діяльності;
 
128. 2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;
 
129. 3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;
 
130. 4) інші неподаткові надходження.
 
131. 4. Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.
 
132. Стаття 10. Класифікація видатків та кредитування бюджету
 
133. 1. Видатки та кредитування бюджету класифікуються за:
 
134. 1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);
 
135. 2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);
 
136. 3) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету);
 
137. 2. Програмна класифікація видатків та кредитування бюджету використовується при застосуванні програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) формується Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах.
 
138. Програмна класифікація видатків та кредитування місцевого бюджету формується з урахуванням типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету, яка затверджується Міністром фінансів України.
 
139. 3. Відомча класифікація видатків та кредитування бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України веде реєстр (мережу) усіх розпорядників бюджетних коштів, а також одержувачів бюджетних коштів.
 
140. 4. Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету має такі рівні деталізації:
 
141. 1) розділи, в яких систематизуються видатки та кредитування бюджету, пов'язані з виконанням функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;
 
142. 2) підрозділи та групи, які конкретизують видатки та кредитування бюджету на виконання функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.
 
143. 5. Видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету).
 
144. За економічною класифікацією видатків бюджету видатки бюджету поділяються на поточні та капітальні, склад яких визначається Міністром фінансів України.
 
145. Видатки бюджету поділяються на видатки споживання і видатки розвитку та визначаються у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет). Критерії віднесення видатків бюджету до видатків розвитку та видатків споживання, а також витрат бюджету до витрат розвитку та витрат споживання визначаються Міністром фінансів України.
 
146. 6. Класифікація кредитування бюджету систематизує кредитування бюджету за типом позичальника та поділяє операції з кредитування на надання кредитів з бюджету і повернення кредитів до бюджету.
 
147. Стаття 11. Класифікація фінансування бюджету
 
148. 1. Класифікація фінансування бюджету визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті профіциту бюджету. До складу фінансування бюджету належать платежі з погашення основної суми боргу.
 
149. 2. Фінансування бюджету класифікується за:
 
150. 1) типом кредитора;
 
151. 2) типом боргового зобов'язання (за засобами, що використовуються для фінансування бюджету).
 
152. Стаття 12. Класифікація боргу
 
153. 1. Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади міста.
 
154. 2. Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.
 
155. Стаття 13. Складові частини бюджету
 
156. 1. Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.
 
157. 2. Складовими частинами загального фонду бюджету є:
 
158. 1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету;
 
159. 2) всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;
 
160. 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення напрямку їх використання та надання кредитів з бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету);
 
161. 4) фінансування загального фонду бюджету.
 
162. 3. Складовими частинами спеціального фонду бюджету є:
 
163. 1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ) з визначеними напрямами їх використання;
 
164. 2) видатки бюджету за рахунок конкретно визначених надходжень до спеціального фонду бюджету;
 
165. 3) кредитування бюджету (повернення до бюджету кредитів з визначеними напрямами їх використання та надання кредитів з бюджету за рахунок конкретно визначених надходжень до спеціального фонду бюджету);
 
166. 4) фінансування спеціального фонду бюджету.
 
167. 4. При розподілі бюджету на загальний та спеціальний фонди складові частини спеціального фонду бюджету визначаються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України.
 
168. 5. Підставою для рішення відповідної ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно цей Кодекс та закон про Державний бюджет України.
 
169. 6. Передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України, прийняття рішення про місцевий бюджет або внесення змін до нього (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 57 цього Кодексу).
 
170. 7. Платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межах коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету.
 
171. 8. Створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається.
 
172. 9. Показники щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення кредитів до бюджету, погашення основної суми боргу, розміщення коштів на депозитах або придбання цінних паперів відображаються зі знаком „мінус».
 
173. Глава 3. ДЕФІЦИТ (ПРОФІЦИТ) БЮДЖЕТУ ТА БОРГ
 
174. Стаття 14. Дефіцит та профіцит бюджету, залишок бюджетних коштів
 
175. 1. Прийняття Державного бюджету України або місцевих бюджетів на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету з урахуванням особливостей, визначених статтею 72 цього Кодексу.
 
176. 2. Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу, на забезпечення збереження розміру оборотного залишку бюджетних коштів та з урахуванням особливостей, визначених статтею 72 цього Кодексу.
 
177. 3. Оборотний залишок бюджетних коштів - частина залишку коштів загального фонду відповідного бюджету, яка утворюється з метою покриття тимчасових касових розривів.
 
178. 4. Оборотний залишок бюджетних коштів встановлюється у розмірі не більше 2 відсотків планових видатків загального фонду бюджету і затверджується у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).
 
179. 5.Збереження встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду має бути обов'язковим.
 
180. 6. Різниця між залишком коштів загального фонду бюджету та оборотним залишком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду складає вільний залишок бюджетних коштів, який використовується на проведення видатків згідно з рішенням відповідної ради.
 
181. Стаття 15. Джерела фінансування бюджету
 
182. 1. Джерелами фінансування бюджету є:
 
183. 1) надходження від внутрішніх та зовнішніх запозичень;
 
184. 2) кошти, одержані від приватизації державного майна (для державного бюджету);
 
185. 3) повернення коштів з депозитів або надходження коштів внаслідок пред’явлення цінних паперів, що використовуються для управління ліквідністю;
 
186. 4) залишок бюджетних коштів із дотриманням умов, визначених цим Кодексом.
 
187. 2. Емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України.
 
188. Стаття 16. Здійснення запозичень та управління борговими зобов’язаннями
 
189. 1. Державні внутрішні та зовнішні запозичення здійснюються в межах граничного обсягу державного боргу.
 
190. Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень у межах, визначених законом про Державний бюджет України, належить державі в особі Міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.
 
191. Міністр фінансів України має право вибрати кредитора, вид, валюту, термін та відсоткову ставку запозичення.
 
192. У разі зменшення обсягу надходжень від внутрішніх (зовнішніх) запозичень порівняно із обсягом, визначеним законом про Державний бюджет України, у зв’язку зі змінами умов ринку державних цінних паперів збільшується обсяг надходжень від зовнішніх (внутрішніх) запозичень з дотриманням граничного обсягу державного боргу.
 
193. У разі зменшення (збільшення) обсягу платежів з погашення основної суми державного боргу порівняно із обсягом, визначеним законом про Державний бюджет України, зменшується (збільшується) обсяг державних запозичень з дотриманням визначеного законом про Державний бюджет України обсягу фінансування державного бюджету за борговими операціями.
 
194. 2. Виключно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради мають право здійснювати внутрішні запозичення (за винятком випадків, передбачених статтею 73 цього Кодексу). Зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад п’ятсот тисяч мешканців за офіційними даними державної статистики на час ухвалення рішення про здійснення запозичень.
 
195. 3. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам.
 
196. 4. При здійсненні державних запозичень та наданні державних гарантій Міністр фінансів України має право брати зобов’язання від імені України, пов’язані із здійсненням запозичень, у тому числі щодо відмови від суверенного імунітету в можливих судових справах, пов’язаних із поверненням кредитів (позик) та звільненням платежів згідно з угодами від будь-яких комісій, податків та інших обов’язкових платежів, протягом часу дії зобов’язання з повернення запозичених коштів.
 
197. 5. Витрати на обслуговування та погашення боргу здійснюються відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов’язання (боргові зобов’язання Автономної Республіки Крим чи територіальних громад міст), незалежно від обсягу коштів, визначеного на цю мету законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).
 
198. Якщо очікуваний обсяг витрат на обслуговування та погашення державного боргу перевищить обсяг коштів, визначений законом про Державний бюджет України на таку мету, Міністр фінансів України невідкладно інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України невідкладно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термін пропозиції про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
 
199. Якщо очікуваний загальний обсяг витрат на обслуговування та погашення місцевого боргу, перевищить обсяг коштів, визначений рішенням про місцевий бюджет на таку мету, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, міська рада забезпечує внесення відповідних змін до рішення про місцевий бюджет.
 
200. 6. З метою економії бюджетних коштів Міністерство фінансів України (місцевий фінансовий орган) має право здійснювати правочини з державним (місцевим) боргом, включаючи обмін, випуск та викуп державних (місцевих) боргових зобов’язань, при дотриманні граничного обсягу державного (місцевого) боргу на кінець бюджетного періоду.
 
201. 7. Міністерство фінансів України має право здійснювати на конкурсних засадах розміщення коштів єдиного казначейського рахунку та коштів валютних рахунків державного бюджету шляхом укладання договорів тимчасової купівлі (продажу) державних цінних паперів з наступним їх поновленням до кінця року у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
202. Стаття 17. Гарантії щодо виконання боргових зобов'язань
 
203. 1. Державні гарантії в забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов’язань суб'єктів господарювання - резидентів України може надавати Кабінет Міністрів України в особі Міністра фінансів України виключно у межах повноважень, визначених законом про Державний бюджет України.
 
204. 2. Місцеві гарантії можуть надаватися за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної міської ради (якщо воно приймається не менш як трьома чвертями від загальної кількості депутатів відповідної ради) в забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання у комунальному секторі економіки, що розташовані на території Автономної Республіки Крим, відповідного міста та здійснюють на цій території реалізацію інвестиційних програм (проектів), метою яких є розвиток комунальної інфраструктури або впровадження ресурсозберігаючих технологій.
 
205. 3. Гарантії надаються лише на умовах платності, строковості, майнового забезпечення та зустрічних гарантій, отриманих від інших суб'єктів.
 
206. 4. Гарантії не надаються в забезпечення боргових зобов’язань суб’єктів господарювання, якщо джерелом повернення понад 50 відсотків їх обсягу передбачаються кошти державного (місцевого) бюджету.
 
207. 5. Суб’єкти господарювання, щодо яких приймається рішення про надання кредитів (позик), залучених державою, або державних (місцевих) гарантій, зобов’язані подати зустрічні, безвідзивні та безумовні гарантії банків, які протягом трьох останніх років додержуються встановлених Національним банком України обов’язкових економічних нормативів, або надати інше належне забезпечення та сплатити до Державного бюджету України (відповідного місцевого бюджету) плату за їх отримання у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України (Верховною Радою Автономної Республіки Крим чи міською радою).
 
208. 6. Платежі, пов'язані з виконанням гарантійних зобов'язань держави (відповідної територіальної громади), здійснюються згідно з відповідними договорами незалежно від обсягу коштів, визначених на цю мету в законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет), у такому ж порядку, як визначено частиною п'ятою статті 16 цього Кодексу.
 
209. 7. У разі виконання державою (територіальною громадою) гарантійних зобов’язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного (місцевого) бюджету або шляхом укладання з такими кредиторами договорів про реструктурування сум, повернення яких гарантовано, у суб'єктів господарювання, зобов’язання яких гарантовані, з моменту такого виконання виникає заборгованість перед державою (територіальною громадою) за кредитами (позиками), залученими під державні (місцеві) гарантії, в обсязі фактичних витрат державного (місцевого) бюджету та/або таких реструктурованих сум, а до держави (територіальної громади), переходять права кредитора та право вимагати від таких суб'єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку, якщо такі права не були передбачені відповідними договорами.
 
210. Якщо договором з суб'єктом господарювання, зобов’язання якого гарантовані державою (територіальною громадою), передбачаються зобов’язання такого суб'єкта господарювання з погашення та обслуговування кредитів (позик), залучених державою (територіальною громадою), невиконання або неналежне виконання таких зобов’язань за договором тягне за собою перехід до держави (територіальної громади) права стягнення простроченої заборгованості у повному обсязі незалежно від стану виконання державою (територіальною громадою) зобов’язань за такими кредитами.
 
211. 8. Прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (територіальною громадою) за кредитом (позикою), наданим державою та/або під державну (місцеву) гарантію, стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості, разом із пенею у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.
 
212. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (територіальною громадою) не поширюється.
 
213. 9. Міністерство фінансів України має право залучати суб'єктів господарювання для представництва органів державної влади в судах у справах про стягнення заборгованості перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії, а також кредитами з бюджету, в тому числі в процесі банкрутства, стосовно стягнення якої органам податкової служби було відмовлено.
 
214. Міністерство фінансів України здійснює оплату таких послуг суб'єктів господарювання в межах затверджених бюджетних призначень за рахунок обсягу надходжень до державного бюджету внаслідок стягнення простроченої заборгованості перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії, а також кредитами з бюджету, що не перевищує 5 відсотків таких фактичних надходжень.
 
215. 10. Міністерство фінансів України має право здійснювати на відкритих аукціонах продаж права вимоги погашення простроченої більше ніж три роки заборгованості перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії, а також кредитами з бюджету, у тому числі оформленої простими векселями на ім’я Міністерства фінансів України.
 
216. Векселі видаються у валюті кредитів (позик), залучених державою або під державні гарантії, а також кредитів з бюджету, за якими суб’єкти господарювання - резиденти мають заборгованість перед державою.
 
217. У випадках, якщо державою застосовано усі можливі заходи для повернення простроченої заборгованості, дозволяється зниження початкової ціни продажу прав вимоги до 50 відсотків їх номінальної суми.
 
218. Сума пені, яка нарахована внаслідок невиконання позичальником зобов’язань за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії, а також кредитами з бюджету, на оформлену векселями суму заборгованості, списується.
 
219. Міністерство фінансів України здійснює продаж таких прав вимоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
220. 11. Забороняється реструктуризація заборгованості суб’єктів господарювання перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії, кредитами з бюджету, крім розстрочення її сплати під час санації такого суб’єкта господарювання за участю інвестора, який бере на себе солідарні зобов’язання щодо погашення такої заборгованості, у термін не більше ніж на три роки. При цьому, сума пені, яка нарахована внаслідок невиконання позичальником таких зобов’язань на реструктуровану суму заборгованості, списується.
 
221. 12. Забороняється списання заборгованості суб’єктів господарювання перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії, кредитами з бюджету, крім заборгованості суб’єктів господарювання, визнаних у встановленому порядку банкрутами, вимоги щодо погашення заборгованості яких не були задоволені у зв’язку з недостатністю їх активів.
 
222. 13. Протягом дії договору про місцеву гарантію Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради передбачають у рішеннях про місцевий бюджет кошти для виконання гарантійних зобов’язань відносно платежів, термін сплати яких настає у відповідному бюджетному періоді. При цьому, такі кошти передбачаються:
 
223. відносно забезпечених гарантією договорів, за якими вже мав місце гарантійний випадок, в обсягах, що дорівнюють сумі платежів за цими договорами;
 
224. відносно інших забезпечених гарантією договорів - не менше 50 відсотків сум платежів за цими договорами.
 
225. Стаття 18. Граничні обсяги боргу та гарантій
 
226. 1. Граничний обсяг державного (місцевого) боргу, граничний обсяг надання державних (місцевих) гарантій визначається на кожний бюджетний період законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).
 
227. 2. Загальний обсяг державного та місцевого боргу, гарантованого державою та Автономною Республікою Крим, територіальними громадами міст боргу на кінець бюджетного періоду не повинен перевищувати 60 відсотків річного номінального обсягу валового внутрішнього продукту України.
 
228. Загальний обсяг місцевого боргу та гарантованого Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста боргу станом на кінець бюджетного періоду не повинен перевищувати 150 відсотків середньорічного прогнозного обсягу надходжень до бюджету розвитку (без урахування обсягу внутрішніх та зовнішніх запозичень), визначеного прогнозом місцевого бюджету на наступні три бюджетні періоди відповідно до частини четвертої статті 21 цього Кодексу.
 
229. 3. У разі перевищення граничної величини, визначеної абзацом першим частини другої цієї статті, Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити заходів для приведення цієї величини у відповідність з положеннями цього Кодексу.
 
230. У разі перевищення граничної величини, визначеної абзацом другим частини другої цієї статті, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, міська рада зобов’язані вжити заходів для приведення цієї величини у відповідність з положеннями цього Кодексу.
 
231. Глава 4. БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС ТА ЙОГО УЧАСНИКИ
 
232. Стаття 19. Стадії та учасники бюджетного процесу
 
233. 1. Стадіями бюджетного процесу визнаються:
 
234. 1) складання проектів бюджетів;
 
235. 2) розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);
 
236. 3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);
 
237. 4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.
 
238. 2. На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються відповідно до законодавства контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів.
 
239. 3. Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями.
 
240. 4. Бюджетними повноваженнями визнаються права і обов'язки учасників бюджетних відносин.
 
241. Стаття 20. Застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі
 
242. 1. У бюджетному процесі програмно-цільовий метод застосовується на рівні державного бюджету та може застосовуватись на рівні місцевих бюджетів (за рішенням відповідної місцевої ради).
 
243. 2. Особливими складовими програмно-цільового методу у бюджетному процесі є бюджетні програми, відповідальні виконавці бюджетних програм, паспорти бюджетних програм, результативні показники бюджетних програм.
 
244. 3. Бюджетні програми визначаються головними розпорядниками бюджетних коштів з урахуванням положень частини другої статті 21 і пункту 2 частини п’ятої статті 22 цього Кодексу.
 
245. 4. Відповідальний виконавець бюджетних програм визначається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням із Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом). Відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який виконує бюджетні програми у системі головного розпорядника.
 
246. Відповідальний виконавець бюджетних програм забезпечує виконання бюджетних програм в межах затверджених бюджетних призначень, цільове та ефективне використання бюджетних коштів.
 
247. 5. Результативні показники бюджетної програми використовуються для оцінки ефективності бюджетної програми і включають кількісні та якісні показники, які визначають результат виконання бюджетної програми, характеризують хід її реалізації, ступінь досягнення поставленої мети та виконання завдань бюджетної програми. Такі показники повинні підтверджуватися офіційною державною статистичною, фінансовою та іншою звітністю, даними бухгалтерського, статистичного та внутрішньогосподарського (управлінського) обліку.
 
248. Перелік результативних показників щодо кожної бюджетної програми розробляється головними розпорядниками бюджетних коштів та погоджується Міністерством фінансів України (місцевими фінансовими органами) на підставі визначеного Міністерством фінансів України переліку базових результативних показників.
 
249. 6. На всіх стадіях бюджетного процесу його учасники в межах своїх повноважень проводять оцінку ефективності бюджетних програм, що передбачає заходи з моніторингу, аналізу та контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів. Оцінка ефективності бюджетних програм здійснюється на підставі аналізу результативних показників бюджетних програм, а також іншої інформації, що міститься у бюджетних запитах, кошторисах, паспортах бюджетних програм, звітах про виконання кошторисів та звітах про виконання паспортів бюджетних програм. Організаційно-методологічні засади оцінки ефективності бюджетних програм визначаються Міністерством фінансів України.
 
250. Результати оцінки ефективності бюджетних програм, в тому числі висновки органів виконавчої влади, уповноважених на проведення фінансового контролю за дотриманням бюджетного законодавства, є підставою для прийняття рішень щодо внесення в установленому порядку змін до бюджетних призначень поточного бюджетного періоду, а також щодо обсягів бюджетних призначень на плановий бюджетний період та прогнозу бюджету на наступні три бюджетні періоди.
 
251. 7. За бюджетними програмами (крім бюджетних програм, пов’язаних із функціонуванням бюджетних установ) головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету та забезпечують їх затвердження після прийняття закону про Державний бюджет України. За рішенням Кабінету Міністрів України порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України.
 
252. 8. Головний розпорядник бюджетних коштів розробляє та в місячний термін після прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) затверджує спільно з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) паспорт бюджетної програми.
 
253. Правила складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання встановлюються Міністерством фінансів України.
 
254. 9. Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі передбачає складання прогнозу бюджету на наступні три бюджетні періоди.
 
255. Стаття 21. Складання прогнозу бюджету на наступні три бюджетні періоди
 
256. 1. Міністерство фінансів України за участю Міністерства економіки України, Національного банку України, а також головних розпорядників коштів державного бюджету складає прогноз бюджету на наступні три бюджетні періоди, що настають за плановим, включаючи показники доходів, видатків, кредитування та фінансування бюджету, який ґрунтується на програмі діяльності Кабінету Міністрів України, прогнозних та програмних документах економічного та соціального розвитку, державних цільових програмах та програмах розвитку галузей економіки та сфер діяльності, прогнозних макропоказниках економічного і соціального розвитку України із зазначенням показників обсягу валового внутрішнього продукту, індексів споживчих цін та цін виробників, офіційного обмінного курсу гривні у середньому за рік, прибутку підприємств, фонду оплати праці, експорту та імпорту товарів і послуг, інших показників, які застосовуються при складанні проекту бюджету.
 
257. Прогноз бюджету на наступні три бюджетні періоди додатково включає прогнозні показники за бюджетними програмами, які забезпечують протягом декількох років виконання інвестиційних програм (проектів) та мають стратегічне значення для соціально-економічного розвитку країни (регіонів) та галузей економіки, а також за бюджетними програмами за рахунок залучення кредитів (позик) від міжнародних фінансових організацій.
 
258. 2. Головні розпорядники коштів державного бюджету, виходячи із прогнозних обсягів видатків і надання кредитів на наступні три бюджетні періоди, доведених Міністерством фінансів України разом з інструкцією до бюджетних запитів, складають плани своєї діяльності на плановий і наступні за ним бюджетні періоди відповідно до програми діяльності Кабінету Міністрів України, прогнозних та програмних документів економічного та соціального розвитку, державних цільових програм та програм розвитку відповідних галузей економіки і сфер діяльності із визначенням очікуваних результатів діяльності. Такі плани діяльності щорічно приводяться у відповідність до показників бюджету на плановий бюджетний період та прогнозу бюджету на наступні три бюджетні періоди.
 
259. З метою досягнення поставлених цілей головні розпорядники коштів державного бюджету формують бюджетні програми, включаючи ті, які забезпечують виконання інвестиційних програм (проектів) та мають стратегічне значення для соціально-економічного розвитку країни (регіонів) та галузей економіки.
 
260. 3. Показники проекту бюджету на бюджетний період, що настає за плановим, ґрунтуються на прогнозі бюджету на наступні три бюджетні періоди, у тому числі за бюджетними програмами, які забезпечують виконання інвестиційних програм (проектів) та мають стратегічне значення для соціально-економічного розвитку країни (регіонів) та галузей економіки, а також за бюджетними програмами за рахунок залучення кредитів (позик) від міжнародних фінансових організацій.
 
261. 4. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад складають та схвалюють прогноз місцевого бюджету на наступні три бюджетні періоди відповідно до прогнозних та програмних документів економічного та соціального розвитку країни і відповідної території, а також програми діяльності Кабінету Міністрів України, державних цільових програм та програм розвитку галузей економіки та сфер діяльності, який ґрунтується на прогнозних макропоказниках економічного і соціального розвитку України та прогнозі бюджету на наступні три бюджетні періоди, схвалених Кабінетом Міністрів України.
 
262. Прогноз місцевого бюджету на наступні три бюджетні періоди подається до Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад разом з проектом рішення про місцевий бюджет.
 
263. Стаття 22. Розпорядники бюджетних коштів
 
264. 1. Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
 
265. 2. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:
 
266. 1) за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України, - органи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України, а також Національна академія наук України в особі їх керівників;
 
267. 2) за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;
 
268. 3) за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місцевими бюджетами, - керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх апаратів (секретаріату Київської міської ради), керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.
 
269. 3. Головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.
 
270. 4. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті.
 
271. 5. Головний розпорядник бюджетних коштів:
 
272. 1) розробляє плани діяльності на плановий та наступні три бюджетні періоди;
 
273. 2) організовує та забезпечує на підставі плану діяльності та прогнозу бюджету на наступні три бюджетні періоди складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу);
 
274. 3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо надання повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить у встановленому порядку до них обсяги бюджетних асигнувань;
 
275. 4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачене законодавством;
 
276. 5) розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу;
 
277. 6) розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання, проводить аналіз показників виконання бюджетних програм (при застосуванні програмно-цільового методу у бюджетному процесі);
 
278. 7) здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, проводить оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне та цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі;
 
279. 8) здійснює контроль за своєчасним поверненням в повному обсязі до бюджету коштів, наданих за операціями з кредитування бюджету, а також кредитів (позик), отриманих державою (територіальною громадою) та коштів, наданих під державні (місцеві) гарантії;
 
280. 9) здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів;
 
281. 10) забезпечує організацію та ведення бухгалтерського обліку, складання і надання звітності про виконання кошторису у порядку, встановленому законодавством;
 
282. 11) забезпечує доступність інформації про бюджет відповідно до законодавства та цього Кодексу.
 
283. 6. Кошти бюджету, які отримують суб’єкти господарювання, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.
 
284. Стаття 23. Бюджетні призначення
 
285. 1. Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
 
286. 2. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
 
287. 3. Якщо в процесі виконання бюджету зміна обставин вимагає менших бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів, Міністр фінансів України (керівник місцевого фінансового органу) приймає рішення про приведення у відповідність бюджетного призначення Державного бюджету України (місцевого бюджету). Кабінет Міністрів України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація, виконавчий орган відповідної ради) у двотижневий термін подає до Верховної Ради України (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної ради) у встановленому порядку пропозиції про приведення у відповідність бюджетних призначень Державного бюджету України (місцевого бюджету).
 
288. 4. Витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок фактичних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.
 
289. 5. Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подаються та розглядаються у порядку, встановленому для складання проекту бюджету. Витрати відповідно до внесених у бюджетні призначення змін здійснюються лише після набрання чинності відповідним законом (рішенням відповідної ради), яким внесено такі зміни, крім випадків, визначених цією частиною.
 
290. У межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів зміни до бюджетних призначень за бюджетними програмами, а також збільшення бюджетних призначень за видатками розвитку за рахунок зменшення бюджетних призначень за видатками споживання (окремо по загальному та спеціальному фондах бюджету) здійснюються за обґрунтованим поданням головного розпорядника бюджетних коштів Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету (відповідною комісією Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради).
 
291. У межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою (функцією) окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету перерозподіл видатків в розрізі економічної класифікації видатків бюджету здійснюється Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) за обґрунтованим поданням головного розпорядника бюджетних коштів.
 
292. Зміни бюджетних призначень державного бюджету на централізовані заходи між адміністративно-територіальними одиницями здійснюється за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету у порядку, визначеному Міністерством фінансів України.
 
293. 6. Якщо після прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) відповідальність за виконання функцій або надання послуг, на які затверджено бюджетне призначення, передається відповідно до законодавства від одного головного розпорядника бюджетних коштів іншому головному розпоряднику бюджетних коштів, дія бюджетного призначення не припиняється і застосовується для виконання тих самих функцій чи послуг іншим головним розпорядником бюджетних коштів, якому це доручено. Передача бюджетних призначень у випадку, визначеному цією частиною, здійснюється за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету (відповідною комісією Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради) у порядку, визначеному Міністерством фінансів України.
 
294. 7. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, які визначені цим Кодексом.
 
295. 8. Забороняється без внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) збільшення бюджетних призначень по загальному та спеціальному фондах державного бюджету (місцевого бюджету) на:
 
296. оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків;
 
297. видатки за бюджетними програмами (функціями), пов'язаними з функціонуванням органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування), за рахунок зменшення видатків за іншими бюджетними програмами.
 
298. 9. Кабінет Міністрів України має право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати та/або розміру прожиткового мінімуму, в абсолютних сумах у межах бюджетних призначень, встановлених за відповідними бюджетними програмами.
 
299. Стаття 24. Резервний фонд бюджету
 
300. 1. Резервний фонд бюджету формується для здійснення:
 
301. 1) заходів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного характеру;
 
302. 2) непередбачених заходів, які відповідно до законів можуть проводитися за рахунок коштів бюджету, але не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету, тобто на момент затвердження бюджету не були визначені актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної ради, місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради) підстави для проведення таких заходів.
 
303. Кошти резервного фонду бюджету заборонено використовувати на:
 
304. обслуговування або погашення державного (місцевого) боргу;
 
305. капітальні видатки (крім заходів, визначених підпунктом 1 частини першої цієї статті);
 
306. додаткові заходи, що забезпечують виконання бюджетної програми (функції), призначення на яку затверджено у бюджеті (крім заходів, визначених підпунктами 1 і 2 частини першої цієї статті та частиною другою статті 25 цього Кодексу);
 
307. надання гуманітарної чи іншої допомоги, крім випадків, коли рішення про надання такої допомоги прийнято Верховною Радою України, Президентом України (Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною радою).
 
308. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.
 
309. 2. Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету приймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами місцевого самоврядування.
 
310. 3. Резервний фонд бюджету не може перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.
 
311. 4. Кабінет Міністрів України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевого самоврядування) щомісячно звітують перед Верховною Радою України (Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідною радою) про витрачання коштів резервного фонду відповідного бюджету.
 
312. 5. У Державному бюджеті України резервний фонд передбачається обов'язково. Рішення щодо необхідності створення резервного фонду місцевого бюджету приймає відповідна рада.
 
313. Стаття 25. Безспірне списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету
 
314. 1. Рішення про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів), прийняте органом державної влади в межах повноважень, наданих йому законом, виконується виключно Державним казначейством України за попереднім інформуванням Міністерства фінансів України (місцевих фінансових органів). Зазначені рішення передаються до Державного казначейства України для виконання.
 
315. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів), здійснюється Державним казначейством України за черговістю надходження таких рішень в межах бюджетних призначень, розмір яких визначено у державному бюджеті (місцевих бюджетах), та наданих бюджетних асигнувань у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
316. Видатки бюджетних установ, щодо яких прийнято рішення про накладення на них арешту, дозволяється проводити в частині видатків, які статтею 55 цього Кодексу визначено як захищені, у разі зазначення про це у судовому рішенні.
 
317. 2. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування), а також їхніх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень, розмір яких визначено у державному бюджеті (місцевому бюджеті), відповідно до рішення суду у обсязі, що не перевищує суми реальних збитків, визначених судовими органами у порядку, встановленому законодавством.
 
318. Відшкодування такої шкоди за вимогою Державної виконавчої служби України відповідно до рішення суду здійснюється Державним казначейством України, в такому порядку:
 
319. Державне казначейство України у терміни, визначені у вимозі, списує у безспірному порядку на користь зазначеної фізичної чи юридичної особи встановлену відповідним рішенням до відшкодування суму коштів державного бюджету (місцевих бюджетів);
 
320. відшкодовані суми обліковуються Державним казначейством України та відображаються у звітності про виконання державного бюджету (місцевих бюджетів);
 
321. у разі потреби у таких видатках понад обсяг бюджетних призначень в установленому законодавством порядку подаються відповідні пропозиції щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) та/або виділення коштів із резервного фонду державного бюджету (місцевого бюджету).
 
322. 3. У разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державне казначейство України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов’язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов’язання. Погашення таких бюджетних зобов’язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов’язаний привести у відповідність із бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов’язання.
 
323. 4. Списання коштів за відповідним рішенням суду на користь працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу бюджетної установи, які мають право на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, здійснюється Державним казначейством України в межах бюджетних асигнувань цієї бюджетної установи.
 
324. 5. Списання коштів з бюджету за поданням органу стягнення та/або рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов’язкових платежів) провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.
 
325. 6. Повернення за рішенням суду вартості конфіскованого або зверненого в дохід держави судом майна здійснюється у розмірах сум коштів, що надійшли до бюджету від реалізації цього майна, за вирахуванням сум податків і зборів (обов’язкових платежів), що були нараховані відповідно до законодавства, але не сплачені на момент реалізації.
 
326. Оцінка конфіскованого або зверненого в дохід держави судом майна здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не нижче середніх ринкових цін, які діяли на момент здійснення оцінки, окрім випадків, визначених законодавством.
 
327. Реалізація конфіскованого або зверненого в дохід держави судом майна здійснюється шляхом відкритих торгів на митних аукціонах, товарних біржах або через підприємства торгівлі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
328. Відшкодування витрат, пов’язаних з транспортуванням, зберіганням, експертною оцінкою, сертифікацією конфіскованого або зверненого в дохід держави судом майна, здійснюється за рахунок бюджетних призначень уповноважених органів державної влади в порядку, встановленому Міністерством фінансів України.
 
329. Керівники установ, відповідальні посадові, службові особи, що здійснюють облік, оцінку, розпорядження, зберігання та реалізацію конфіскованого або зверненого в дохід держави судом майна, при здійсненні таких повноважень несуть відповідальність за вчинені дії або бездіяльність відповідно до законодавства.
 
330. 7. Повернення за рішенням суду конфіскованої (вилученої) національної та іноземної валюти здійснюється Державним казначейством України у валюті платежу, яка була зарахована до державного бюджету, або за заявою одержувача, у гривневому еквіваленті за офіційним обмінним курсом Національного банку України відповідно до законодавства.
 
331. 8. Рішення суду, що передбачають списання коштів за видатками, бюджетні призначення щодо яких не визначено законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), в обов’язковому порядку оскаржуються органами державної влади (органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування) в апеляційному, касаційному порядку, а також у Верховному Суді України у встановленому порядку.
 
332. Списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) на виконання рішень судів здійснюється з часу встановлення щодо таких видатків бюджетних призначень у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) або у змінах до них.
 
333. 9. Кошти, відшкодовані державою з державного бюджету (Автономною Республікою Крим та органами місцевого самоврядування з місцевих бюджетів), згідно з цією статтею, вважаються збитками державного бюджету (місцевих бюджетів). За поданням Державного казначейства України органи прокуратури звертаються в інтересах держави до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам).
 
334. 10. Посадові та службові особи органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування), дії яких завдали шкоди, що відшкодована з бюджету, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
 
335. У разі встановлення в діях посадової, службової особи органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування) складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили, лише до такої особи може бути пред’явлено вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування упущеної майнової вигоди та моральної шкоди у встановленому порядку.
 
336. У разі встановлення в діях посадової, службової особи органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування) складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили, органи державної влади (органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) в установленому законодавством порядку реалізовують право зворотної вимоги (регресу) до цієї особи щодо відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам), у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інше не встановлено законодавством.
 
337. Органи державної влади (органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) після виконання рішень суду про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету (місцевих бюджетів), у випадках, визначених цією статтею, проводять службове розслідування щодо причетних посадових, службових осіб цих органів, якщо рішенням суду не встановлено в діях посадових, службових осіб складу злочину.
 
338. За результатами службового розслідування органи державної влади (органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) та органи прокуратури за поданням відповідних матеріалів органами Державного казначейства України в обов’язковому порядку у місячний термін звертаються до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам), із пред’явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб цих органів, винних у завданні збитків
 
339. У разі якщо збитки, завдані державному (місцевому) бюджету, є результатом спільних дій або бездіяльності кількох посадових та службових осіб, що призвели до завдання шкоди фізичним та юридичним особам, такі особи несуть солідарну відповідальність згідно із Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами України.
 
340. Стаття 26. Контроль та аудит у бюджетному процесі
 
341. 1. Контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на здійснення ефективного і результативного управління бюджетними коштами і здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує:
 
342. 1) оцінку управління бюджетними коштами;
 
343. 2) правильність ведення бухгалтерського обліку і достовірність звітності про виконання бюджетів;
 
344. 3) досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень;
 
345. 4) проведення аналізу та оцінки стану фінансової і господарської діяльності розпорядників бюджетних коштів;
 
346. 5) запобігання бюджетним порушенням.
 
347. 2. Контроль за дотриманням бюджетного законодавства від імені Верховної Ради України здійснюється Рахунковою палатою. Діяльність центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у сфері такого контролю (в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами), спрямовується, координується та контролюється Кабінетом Міністрів України.
 
348. 3. Розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та несуть відповідальність за їх стан у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах.
 
349. Внутрішній контроль - комплекс заходів, що застосовується керівником для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності бюджетної установи та її підвідомчих установ.
 
350. Внутрішній аудит - діяльність підрозділу внутрішнього аудиту в бюджетній установі, спрямована на удосконалення системи управління, попередження фактів незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, запобігання виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності бюджетної установи.
 
351. 4. Стандарти внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту та порядок утворення підрозділів внутрішнього аудиту визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
352. Стаття 27. Порядок подання та розгляду законопроектів щодо їх впливу на показники бюджетів та відповідності бюджетному законодавству
 
353. 1. До законопроектів, набрання чинності якими в поточному чи наступному бюджетних періодах призведе до зміни (збільшення або зменшення) показників бюджету, суб'єкт права законодавчої ініціативи зобов’язаний додати фінансово-економічне обґрунтування, а також законопроекти про внесення змін до законів, що впливають на формування показників бюджетів з пропозиціями про скорочення витрат та/або про джерела додаткових надходжень для покриття збільшення витрат. Жодна з таких змін не повинна призвести до збільшення державного боргу і державних гарантій, розмір яких встановлений законом про Державний бюджет України. У разі відсутності зазначених обґрунтувань та пропозицій Верховна Рада України повертає законопроект суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.
 
354. 2. Кожен законопроект, внесений до Верховної Ради України, протягом семи днів направляється до Кабінету Міністрів України та Комітету Верховної Ради України з питань бюджету для проведення експертизи щодо його впливу на показники бюджетів та відповідності бюджетному законодавству.
 
355. Кабінет Міністрів України у місячний термін з дати отримання законопроекту подає до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету експертний висновок, підготовлений Міністерством фінансів України за участю інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади. Експертний висновок до законопроекту повинен містити інформацію щодо повноти та достовірності даних, викладених у фінансово-економічному обґрунтуванні, впливу законопроекту на показники бюджету (з обов’язковим визначенням вартісної величини такого впливу), можливостей фінансового забезпечення у відповідному бюджетному періоді, відповідності бюджетному законодавству та пропозиції щодо його підтримки або відхилення.
 
356. Протягом двох тижнів з дня отримання експертного висновку Кабінету Міністрів України, якщо Верховною Радою України не визначено інший термін, Комітет Верховної Ради України з питань бюджету із урахуванням зазначеного експертного висновку забезпечує підготовку рішення щодо впливу відповідного законопроекту на показники бюджету, доцільності його прийняття Верховною Радою України, приведення у відповідність до бюджетного законодавства і термінів набрання ним чинності.
 
357. За наслідками розгляду законопроекту Комітет Верховної Ради України з питань бюджету направляє своє рішення та експертний висновок Кабінету Міністрів України до Комітету Верховної Ради України, який визначається головним з підготовки і попереднього розгляду законопроекту.
 
358. Законопроекти, які згідно з рішенням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та експертним висновком Кабінету Міністрів України не впливають на показники бюджету та узгоджуються з бюджетним законодавством, вносяться до порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України для їх розгляду у порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України.
 
359. Законопроекти, які згідно з рішенням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та/або експертним висновком Кабінету Міністрів України впливають на показники бюджету та/або не узгоджуються з бюджетним законодавством, направляються на доопрацювання суб’єкту права законодавчої ініціативи.
 
360. Негативний експертний висновок Кабінету Міністрів України до законопроекту є підставою для повернення законопроекту суб’єкту права законодавчої ініціативи.
 
361. 3. Якщо закони України, які впливають на показники бюджету, офіційно оприлюднені після 15 серпня року, що передує плановому, їх положення застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що наступає за плановим.
 
362. 4. Нові державні соціальні стандарти і соціальні гарантії або збільшення їх розміру, що встановлені такими законами, реалізуються відповідно до бюджетних призначень, розмір яких встановлено законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).
 
363. 5. Розгляд проекту закону про Державний бюджет України та проектів законів про внесення змін до закону про Державний бюджет України відбувається за окремими процедурами, визначеними цим Кодексом.
 
364. Стаття 28. Доступність інформації про бюджет
 
365. 1. Інформація про бюджет повинна бути оприлюднена. Міністерство фінансів України забезпечує доступність для публікації:
 
366. 1) Бюджетної декларації;
 
367. 2) проекту закону про Державний бюджет України;
 
368. 3) закону про Державний бюджет України з додатками, що є його невід'ємною частиною;
 
369. 4) інформації про виконання Державного бюджету України за підсумками кварталу та року;
 
370. 5) інформації про показники виконання зведеного бюджету України;
 
371. 6) іншої інформації про виконання Державного бюджету України.
 
372. 2. Бюджетна декларація підлягає обов’язковій публікації у газеті «Урядовий кур’єр» не пізніше ніж через сім днів після її прийняття.
 
373. Проект закону про Державний бюджет України підлягає обов'язковій публікації в газеті "Урядовий кур'єр" не пізніше ніж через сім днів після його подання Верховній Раді України.
 
374. 3. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують публікацію інформації про місцеві бюджети, в тому числі рішень про місцевий бюджет та періодичних звітів про їх виконання. Рішення про місцевий бюджет повинно бути оприлюднене не пізніше десяти днів з дня його прийняття у газетах, визначених відповідними радами.
 
375. 4. Інформація про виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів (крім бюджетів сіл і селищ) підлягає обов'язковій публікації не пізніше 1 березня року, що наступає за роком звіту: Державного бюджету України - в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр"; місцевих бюджетів - у газетах, визначених відповідними радами.
 
376. Міністерство фінансів України за участю Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Рахункової палати до 20 березня року, що наступає за звітним, здійснює публічне представлення звіту про виконання Державного бюджету України за попередній бюджетний період. Інформація про час і місце публічного представлення публікується разом із звітом про виконання Державного бюджету України.
 
377. Головні розпорядники коштів державного бюджету до 15 березня року, що настає за звітним, здійснюють публічне представлення та публікацію інформації про бюджет за бюджетними програмами та показниками, бюджетні призначення щодо яких визначені їм законом про Державний бюджет України, відповідно до вимог та за формою, встановленими Міністерством фінансів України.
 
378. Представлена інформація за кожною бюджетною програмою повинна містити відомості про результативні показники її виконання.
 
379. Разом із інформацією про бюджет головні розпорядники бюджетних коштів публікують оголошення про час та місце проведення публічного представлення такої інформації.
 
380. Публічне представлення інформації про виконання місцевих бюджетів (крім бюджетів сіл і селищ) відповідно до показників, бюджетні призначення щодо яких затверджені рішенням про місцевий бюджет, здійснюється до 20 березня року, що настає за звітним. Інформація про час і місце публічного представлення такої інформації публікується разом із інформацією про виконання відповідних бюджетів.
 
381. Публічне представлення інформації про виконання бюджетів сіл і селищ здійснюється у порядку, визначеному відповідною радою.
 
382. ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
 
383. Розділ ІІ ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ
 
384. Глава 5. ДОХОДИ, ВИДАТКИ ТА КРЕДИТУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
 
385. Стаття 29. Склад доходів Державного бюджету України
 
386. 1. До доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету за винятком тих, що згідно з статтями 64, 66, 69 та 71 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами.
 
387. 2. До доходів загального фонду Державного бюджету України належать:
 
388. 1) податок на прибуток підприємств (крім податку, визначеного пунктом 1 частини першої статті 69 та пунктом 1 частини першої статті 71 цього Кодексу);
 
389. 2) збір за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення;
 
390. 3) платежі за користування надрами загальнодержавного значення;
 
391. 4) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету України (крім частини збору, що зараховується до спеціального фонду за законом про Державний бюджет України);
 
392. 5) плата за використання інших природних ресурсів;
 
393. 6) податок на додану вартість;
 
394. 7) акцизний збір з вироблених в Україні товарів (крім збору, визначеного у частині першій статті 66 цього Кодексу, та збору, що зараховується до спеціального фонду за законом про Державний бюджет України);
 
395. 8) акцизний збір із ввезених на територію України товарів (крім збору, що зараховується до спеціального фонду за законом про Державний бюджет України);
 
396. 9) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності (крім плати за ліцензії, визначеної у частині першій статті 64 та у частинах першій і другій статті 66 цього Кодексу);
 
397. 10) ввізне мито (крім мита, що зараховується до спеціального фонду за законом про Державний бюджет України);
 
398. 11) вивізне мито;
 
399. 12) кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України, та 90 відсотків коштів, отриманих за вчинення консульських дій за межами України;
 
400. 13) частина прибутку (доходу) господарських організацій, які належать до державної власності, що вилучається до державного бюджету (у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України), та дивіденди, нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна частка;
 
401. 14) надходження коштів від перевищення кошторисних доходів над кошторисними видатками Національного банку України;
 
402. 15) надходження коштів від державних грошових лотерей;
 
403. 16) надходження від розміщення в установах банків тимчасово вільних коштів державного бюджету;
 
404. 17) рентна плата за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні;
 
405. 18) рентна плата за транзитне транспортування природного газу;
 
406. 19) рентна плата за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами;
 
407. 20) рентна плата за транзитне транспортування аміаку;
 
408. 21) надходження від санкцій (штрафів, пені тощо), що застосовуються відповідно до законодавства (крім штрафів, визначених пунктами 8 і 9 частини першої статті 69 цього Кодексу, та штрафів, що зараховуються до спеціального фонду за законом про Державний бюджет України);
 
409. 22) виконавчий збір, стягнутий Державною виконавчою службою (крім частини збору, що зараховується до спеціального фонду за законом про Державний бюджет України);
 
410. 23) надходження від плати за оренду цілісних майнових комплексів та іншого державного майна (крім частини плати за оренду майна, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету, що зараховується до спеціального фонду за законом про Державний бюджет України);
 
411. 24) державне мито в частині, що відповідно до законодавства зараховується до державного бюджету;
 
412. 25) єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;
 
413. 26) плата за надані в оренду ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення;
 
414. 27) плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів;
 
415. 28) кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, скарбів, майна, одержаного державою в порядку спадкування чи дарування, безхазяйного майна, у тому числі такого, від якого відмовився власник або отримувач, право власності на яке в установленому порядку набула держава, валютних цінностей, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях із порушенням норм актів Всесвітнього поштового союзу, невручених міжнародних та внутрішніх поштових відправлень, майна з обмеженим терміном зберігання, майна, вилученого для забезпечення сплати штрафів або з метою відшкодування належних державному бюджету платежів, знахідок, а також валютні цінності і грошові кошти, власники яких невідомі;
 
416. 29) надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України (крім частини надходжень, що зараховуються до спеціального фонду за законом про Державний бюджет України);
 
417. 30) кошти, що надійдуть від рекламодавців алкогольних напоїв і тютюнових виробів;
 
418. 31) надходження коштів від продажу спеціальних дозволів на користування надрами та збору за видачу таких дозволів;
 
419. 32) плата за виділення номерного ресурсу;
 
420. 33) збір за користування радіочастотним ресурсом;
 
421. 34) надходження до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (крім частини надходжень, що зараховуються до спеціального фонду за законом про Державний бюджет України);
 
422. 35) портовий (адміністративний) збір (крім частини збору, що зараховується до спеціального фонду за законом про Державний бюджет України);
 
423. 36) кошти, отримані підприємствами, установами та організаціями, що утримуються за рахунок державного бюджету, за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, і кошти, отримані цими підприємствами, установами та організаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло (крім частини коштів, що зараховуються до спеціального фонду за законом про Державний бюджет України);
 
424. 37) надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України по загальному фонду державного бюджету;
 
425. 38) 10 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної та комунальної власності (крім земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації); 100 відсотків надходжень від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності (після розмежування земель державної та комунальної власності) (якщо інше не встановлено законом про Державний бюджет України);
 
426. 39) надходження від секретаріату ООН, ОБСЄ або іншої регіональної організації за участь українського контингенту Збройних Сил України в миротворчих операціях;
 
427. 40) кошти, що надійдуть від надання учасниками торгів забезпечення їх тендерної пропозиції, які не підлягають поверненню учасникам торгів у випадках, передбачених законодавством України з питань державних закупівель товарів, робіт і послуг (крім надходжень, що визначені у частині першій статті 69 цього Кодексу);
 
428. 41) кошти, що надійдуть від учасника - переможця процедури закупівлі, під час укладання договору про закупівлю, забезпечення його виконання, які не підлягають поверненню учаснику - переможцю, відповідно до умов договору (крім надходжень, що визначені у частині першій статті 69 цього Кодексу);
 
429. 42) кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів;
 
430. 43) інші доходи, які згідно із законодавством зараховуються до загального фонду державного бюджету та/або визначені законом про Державний бюджет України.
 
431. 3 Якщо законом встановлено новий вид доходу державного бюджету, порядок його зарахування до загального фонду визначається законом про Державний бюджет України на період до внесення відповідних змін до цього Кодексу.
 
432. 4 Склад доходів спеціального фонду Державного бюджету України визначається законом про Державний бюджет України.
 
433. Стаття 30. Склад видатків та кредитування Державного бюджету України
 
434. 1. Видатки та кредитування Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм та заходів, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу.
 
435. 2. Джерелами формування загального фонду Державного бюджету України у частині кредитування є:
 
436. 1) 95 відсотків фактичних надходжень до державного бюджету внаслідок стягнення простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, кредитами з бюджету, якщо інше не встановлено законом про Державний бюджет України;
 
437. 2) кошти від повернення кредитів, наданих з державного бюджету у попередні роки, що не мають цільового призначення;
 
438. 3) повернення позик, наданих для фінансування проектів розвитку за рахунок коштів, залучених державою.
 
439. 2. Джерела формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині кредитування визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період.
 
440. Стаття 31. Таємні видатки
 
441. 1. Державний бюджет України має містити пояснення всіх видатків, за винятком видатків, що пов'язані з державною таємницею (таємних видатків).
 
442. 2. Таємні видатки, передбачені на діяльність органів державної влади, в інтересах національної безпеки включаються до Державного бюджету України без деталізації.
 
443. 3. Контроль за проведенням таємних видатків здійснюється Рахунковою палатою та Міністерством фінансів України у порядку, визначеному Верховною Радою України.
 
444. 4. Звіти про проведені таємні видатки розглядаються Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, Комітетом Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони.
 
445. 5. Окремі звіти про проведені таємні видатки розглядаються Верховною Радою України на закритому засіданні.
 
446. Глава 6. СКЛАДАННЯ ПРОЕКТУ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
 
447. Стаття 32. Організаційні засади складання проекту Державного бюджету України
 
448. 1. Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України.
 
449. 2. Міністр фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення проекту Державного бюджету України та проекту прогнозу бюджету на наступні три бюджетні періоди.
 
450. 3. Міністр фінансів України на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий і наступні три бюджетні періоди та аналізу виконання бюджету у попередніх та поточному бюджетних періодах визначає загальний рівень доходів, видатків і кредитування бюджету та дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання проекту Державного бюджету України та проекту прогнозу бюджету на наступні три бюджетні періоди.
 
451. Стаття 33. Визначення бюджетної політики на наступний бюджетний період
 
452. 1. Міністерство фінансів України разом з іншими центральними органами виконавчої влади розробляє основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період у вигляді проекту Декларації цілей та завдань бюджету на наступний бюджетний період (далі - Бюджетної декларації), яка використовується для розроблення проекту закону про Державний бюджет України, та до 20 лютого року, що передує плановому, подає його на розгляд до Кабінету Міністрів України.
 
453. 2. Національний банк України до 15 лютого року, що передує плановому, подає до Кабінету Міністрів України прогнозні монетарні показники на наступний рік та до 1 квітня року, що передує плановому, - проект кошторису доходів та видатків Національного банку України на наступний рік, які використовуються для складання проекту закону про Державний бюджет України.
 
454. 3. Кабінет Міністрів України не пізніше 1 березня року, що передує плановому, розглядає та схвалює Бюджетну декларацію.
 
455. 4. Бюджетна декларація ґрунтується на програмі діяльності Кабінету Міністрів України та інших прогнозних та програмних документах економічного та соціального розвитку та містить положення щодо:
 
456. 1) основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України (із зазначенням показників номінального і реального обсягу валового внутрішнього продукту, індексів споживчих цін та цін виробників, офіційного обмінного курсу гривні у середньому за рік та на кінець року, рівня безробіття);
 
457. 2) основних завдань бюджетної політики, зокрема граничного розміру дефіциту (профіциту) державного бюджету, частки прогнозного річного обсягу валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через зведений бюджет України, граничного обсягу державного боргу, встановлення розміру мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімума та рівня його забезпечення;
 
458. 3) пріоритетних завдань податкової політики;
 
459. 4) реалізації пріоритетних державних (цільових) програм;
 
460. 5) взаємовідносин державного бюджету з місцевими бюджетами;
 
461. 6) інших питань, необхідних для складання проекту закону про Державний бюджет України.
 
462. 5. У місячний термін з дня схвалення Бюджетної декларації на пленарному засіданні Верховної Ради України відбуваються парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період. З доповіддю щодо представлення Бюджетної декларації виступає Міністр фінансів України.
 
463. За результатами парламентських слухань Верховна Рада України приймає Рекомендації з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період.
 
464. Стаття 34. Інструкції з підготовки бюджетних запитів
 
465. 1. Для підготовки проекту Державного бюджету України Міністерство фінансів України розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів у терміни, визначені Міністерством фінансів України.
 
466. 2. Інструкції щодо підготовки бюджетних запитів можуть запроваджувати організаційні, фінансові та інші обмеження, яких зобов'язані дотримуватися усі розпорядники бюджетних коштів у процесі підготовки бюджетних запитів.
 
467. Стаття 35. Складання бюджетного запиту
 
468. 1. Головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують складання бюджетних запитів для подання до Міністерства фінансів України відповідно до вимог інструкції щодо підготовки бюджетних запитів, з урахуванням звітів про виконання паспортів бюджетних програм, а також висновків про результати контрольних заходів, здійснених органами, уповноваженими на проведення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України.
 
469. 2. Головні розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за своєчасність, достовірність та зміст поданих Міністерству фінансів України бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту Державного бюджету України, прогнозу бюджету на наступні три бюджетні періоди, згідно з вимогами Міністерства фінансів України.
 
470. Стаття 36. Аналіз бюджетних запитів і розробка проекту Державного бюджету України
 
471. 1. Міністерство фінансів України на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу, у тому числі на підставі звітів про виконання паспортів бюджетних програм, висновків про результати контрольних заходів, здійснених органами, уповноваженими на проведення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України.
 
472. 2. На основі аналізу бюджетних запитів, що подаються відповідно до статті 35 цього Кодексу, Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України.
 
473. 3. Міністерство фінансів України в період підготовки пропозицій проекту Державного бюджету України розглядає та вживає заходів щодо усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів. У разі, коли узгодження не досягнуто, Міністерство фінансів України додає свій висновок з неузгоджених питань до зазначених пропозицій, які подаються Кабінету Міністрів України.
 
474. Стаття 37. Схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України та прогнозу бюджету на наступні три бюджетні періоди
 
475. 1. Міністерство фінансів України подає Кабінету Міністрів України для розгляду проект закону про Державний бюджет України та проект акту Кабінету Міністрів України щодо прогнозу бюджету на наступні три бюджетні періоди, а також вносить пропозиції щодо термінів і порядку розгляду цих проектів в Кабінеті Міністрів України.
 
476. 2. Кабінет Міністрів України приймає постанову щодо схвалення проекту закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому.
 
477. Стаття 38. Проект закону про Державний бюджет України та матеріали, що до нього додаються
 
478. 1. Разом з проектом закону про Державний бюджет України, схваленим Кабінетом Міністрів України, подаються:
 
479. 1) пояснювальна записка до проекту закону про Державний бюджет України, яка повинна містити:
 
480. а) інформацію про економічне становище держави та основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період, покладені в основу проекту Державного бюджету України;
 
481. б) оцінку надходжень до бюджету, що пропонуються для забезпечення фінансовими ресурсами витрат бюджету;
 
482. в) пояснення до основних положень проекту Державного бюджету України та проекту закону про Державний бюджет України, включаючи аналіз пропонованих обсягів видатків та кредитування за бюджетною класифікацією. Обґрунтування включають бюджетні показники за попередній, поточний, наступний бюджетні періоди в розрізі класифікації видатків та кредитування бюджету;
 
483. г) інформацію щодо реалізації Бюджетної декларації та Рекомендацій парламентських слухань з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період;
 
484. ґ) аналітичні дані, розрахунки з обґрунтуваннями особливостей міжбюджетних взаємовідносин, а саме:
 
485. детальні розрахунки прогнозного загального обсягу доходів та видатків, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами, за видами доходів та за функціями;
 
486. базові показники та результати обрахунку індексів відносної податкоспроможності в розрізі місцевих бюджетів;
 
487. детальний розрахунок розміру фінансового нормативу бюджетної забезпеченості по функціях та видах місцевих бюджетів;
 
488. детальний розрахунок коригуючих коефіцієнтів та коефіцієнту вирівнювання;
 
489. розрахунки обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам за видами пільг і допомог та детальними фінансовими та кількісними показниками;
 
490. д) інформацію щодо обсягів державного боргу, в тому числі за типом боргового зобов'язання, графіка його погашення, обсягів та умов запозичень;
 
491. е) прогноз основних макропоказників економічного і соціального розвитку України та прогноз бюджету на наступні три бюджетні періоди;
 
492. є) інформацію про мету, завдання та очікувані результати, яких кожний головний розпорядник коштів державного бюджету передбачає досягти при виконанні бюджетних програм;
 
493. 2) прогнозні показники зведеного бюджету України (включаючи оцінку Державного бюджету України та місцевих бюджетів) відповідно до бюджетної класифікації, а також зведений баланс фінансових ресурсів України;
 
494. 3) перелік пільг з податків і зборів (обов'язкових платежів) із розрахунком втрат доходів бюджету від їх надання;
 
495. 4) переліки та обсяги коштів за державними цільовими програмами, які включено головними розпорядниками коштів державного бюджету до бюджетних програм, передбачених у проекті закону про Державний бюджет України;
 
496. 5) зведення та структура фінансових зобов'язань із державного боргу та державних гарантій на поточний і наступний бюджетні періоди до повного погашення боргових зобов'язань, включаючи суми на обслуговування державного боргу;
 
497. 6) програма державних запозичень на наступний бюджетний період, а також перелік інвестиційних програм (проектів), під які можуть надаватися державні гарантії у наступному бюджетному періоді;
 
498. 7) доповідь про хід виконання Державного бюджету України у поточному бюджетному періоді;
 
499. 8) проекти кошторисів фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування, які створюються за рахунок податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до закону;
 
500. 9) пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту Державного бюджету України на підставі бюджетних запитів за формою, визначеною Міністерством фінансів України (подаються до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету);
 
501. 10) інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Кабінет Міністрів України.
 
502. У разі зміни Кабінетом Міністрів України показників обсягів міжбюджетних трансфертів під час розгляду та доопрацювання ним проекту закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України подає розрахунки відповідно до вимог підпункту "ґ" пункту 1 цієї частини статті.
 
503. 2. Законом про Державний бюджет України визначаються:
 
504. 1) загальна сума доходів, видатків та кредитування державного бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди, з виділенням видатків споживання та видатків розвитку);
 
505. 2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) державного бюджету в наступному бюджетному періоді і державного боргу на кінець наступного бюджетного періоду, граничний обсяг надання державних гарантій, а також повноваження щодо цих гарантій відповідно до статті 17 цього Кодексу;
 
506. 3) доходи державного бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до закону);
 
507. 4) фінансування державного бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до закону);
 
508. 5) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів державного бюджету за бюджетною класифікацією (у додатках до закону);
 
509. 6) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів (у додатках до закону);
 
510. 7) розмір оборотного залишку коштів державного бюджету;
 
511. 8) розмір мінімальної заробітної плати на плановий бюджетний період;
 
512. 9) прожитковий мінімум на плановий бюджетний період з розрахунку на одну особу на місяць, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення та рівень забезпечення прожиткового мінімуму на плановий бюджетний період;
 
513. 10) додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету.
 
514. 3. Видатки та кредитування проекту закону про Державний бюджет України за головними розпорядниками коштів державного бюджету повинні бути деталізовані за програмною класифікацією видатків та кредитування державного бюджету, за групами функціональної класифікації видатків та кредитування бюджету та окремими категоріями економічної класифікації видатків бюджету і класифікації кредитування бюджету.
 
515. Глава 7. РОЗГЛЯД ТА ПРИЙНЯТТЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
 
516. Стаття 39. Представлення проекту закону про Державний бюджет України Верховній Раді України
 
517. 1. Не пізніше ніж через п'ять днів після подання Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України до Верховної Ради України Міністр фінансів України представляє його на пленарному засіданні Верховної Ради України.
 
518. 2. На цьому пленарному засіданні Верховної Ради України головні розпорядники коштів державного бюджету (за переліком, визначеним Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету) представляють завдання, заходи та очікувані результати виконання бюджетних програм, передбачених у проекті закону про Державний бюджет України.
 
519. Стаття 40. Підготовка Верховною Радою України проекту закону про Державний бюджет України до першого читання
 
520. 1. Після представлення проекту закону про Державний бюджет України не пізніше 1 жовтня року, який передує плановому, народні депутати України, депутатські фракції та комітети Верховної Ради України розглядають проект закону про Державний бюджет України та подають Комітету Верховної Ради України з питань бюджету свої пропозиції до нього з урахуванням вимог частини другої цієї статті.
 
521. Після 1 жовтня року, який передує плановому, припиняється прийняття Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету таких пропозицій.
 
522. 2. Пропозиції стосовно збільшення витрат та/або зменшення надходжень Державного бюджету України мають визначати джерела їх покриття, включаючи види та обсяги витрат, що підлягають скороченню. Жодна з таких пропозицій та пропозиції до текстових статей проекту закону про Державний бюджет України не повинні призводити до збільшення державного боргу і державних гарантій порівняно з їх обсягом, передбаченим у поданому Кабінетом Міністрів України проекті закону про Державний бюджет України.
 
523. Не допускається внесення пропозицій щодо змін до прогнозу доходів та фінансування бюджету, крім випадку, коли за висновком Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Міністерства фінансів України та Рахункової палати виявлені неточності в їх розрахунку.
 
524. Якщо принаймні одна із вимог не виконується, відповідна пропозиція до розгляду Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету не приймається.
 
525. 3. Комітет Верховної Ради України з питань бюджету не пізніше 15 жовтня року, який передує плановому, спільно з уповноваженими представниками Кабінету Міністрів України розглядає пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України і готує Висновки та пропозиції до нього, а також таблиці пропозицій суб'єктів права законодавчої ініціативи, які пропонується підтримати чи відхилити, і приймає з цього приводу відповідне рішення. Показники, що містяться у Висновках та пропозиціях до проекту закону про Державний бюджет України, мають бути збалансованими.
 
526. Висновки та пропозиції Комітету Верховної Ради України з питань бюджету до проекту закону про Державний бюджет України мають містити:
 
527. висновки та пропозиції до проекту закону у формі змін до нього;
 
528. доручення Кабінету Міністрів України щодо підготовки проекту закону до другого читання.
 
529. 4. Висновки та пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України, а також таблиці пропозицій суб'єктів права законодавчої ініціативи розповсюджуються серед народних депутатів України не пізніше ніж за два дні до розгляду проекту закону про Державний бюджет України у першому читанні на пленарному засіданні Верховної Ради України.
 
530. Стаття 41. Розгляд проекту закону про Державний бюджет України у першому читанні
 
531. 1. Перше читання проекту закону про Державний бюджет України починається з доповіді Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо Висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України. В обговоренні цього питання беруть участь представники комітетів Верховної Ради України, депутатських фракцій, народні депутати України, уповноважені представники Кабінету Міністрів України та Рахункової палати.
 
532. 2. Висновки та пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України голосуються в цілому. Якщо позитивне рішення не прийнято, відбувається постатейне голосування. Під час постатейного голосування розглядаються пропозиції, які Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету пропонується відхилити і на розгляді яких наполягають їх автори. Прийняття рішення щодо Висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України вважається прийняттям проекту закону про Державний бюджет України у першому читанні. Показники бюджету, що містяться у Висновках та пропозиціях до проекту закону про Державний бюджет України, мають бути збалансованими. Схвалені Верховною Радою України Висновки та пропозиції Комітету Верховної Ради України з питань бюджету набувають статусу Бюджетних висновків Верховної Ради України.
 
533. 3. Верховна Рада України приймає проект закону про Державний бюджет України у першому читанні не пізніше 20 жовтня року, що передує плановому.
 
534. Стаття 42. Підготовка проекту закону про Державний бюджет України на друге читання
 
535. 1. Після прийняття проекту закону про Державний бюджет України у першому читанні Кабінет Міністрів України за участю уповноважених представників Комітету Верховної Ради України з питань бюджету у двотижневий термін готує і подає не пізніше 3 листопада року, що передує плановому, проект закону про Державний бюджет України, доопрацьований відповідно до Бюджетних висновків Верховної Ради України, і порівняльну таблицю щодо їх врахування з вмотивованими поясненнями щодо неврахованих пропозицій.
 
536. 2. Доопрацьований до другого читання проект закону про Державний бюджет України має містити текстові статті та показники, які пропонувались Кабінетом Міністрів України в першому читанні або схвалені Бюджетними висновками Верховної Ради України. У разі, якщо Кабінет Міністрів України пропонує нові текстові статті та показники бюджету, до них додається детальне обгрунтування їх необхідності.
 
537. Показники бюджету можуть бути змінені у разі, якщо основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період, що покладені Кабінетом Міністрів України в основу проекту Державного бюджету України, змінилися на час його розгляду в другому читанні. Будь-які інші зміни показників бюджету здійснюються Кабінетом Міністрів України в межах повноважень, встановлених йому законом.
 
538. 3. Комітет Верховної Ради України з питань бюджету після внесення проекту закону про Державний бюджет України, підготовленого Кабінетом Міністрів України до другого читання, за участю уповноважених представників Кабінету Міністрів України готує висновки щодо розгляду проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні.
 
539. Стаття 43. Розгляд проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні
 
540. 1. При розгляді проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні пропозиції народних депутатів України, комітетів Верховної Ради України, депутатських фракцій щодо змін до проекту закону про Державний бюджет України не розглядаються, крім висновків Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо розгляду проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні, в тому числі щодо врахування Кабінетом Міністрів України Бюджетних висновків Верховної Ради України при підготовці проекту закону про Державний бюджет України до другого читання.
 
541. 2. Друге читання розпочинається з доповіді Міністра фінансів України щодо доопрацьованого з урахуванням Бюджетних висновків Верховної Ради України проекту закону про Державний бюджет України. Голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету доповідає висновки Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо врахування Кабінетом Міністрів України Бюджетних висновків Верховної Ради України при підготовці проекту закону про Державний бюджет України до другого читання.
 
542. 3. Друге читання передбачає голосування проекту закону про Державний бюджет України в цілому як закону.
 
543. У разі, якщо позитивне рішення не прийнято, відбувається постатейне голосування. Під час постатейного голосування розглядаються лише пропозиції, які містилися у Бюджетних висновках Верховної Ради України і не враховані Кабінетом Міністрів України при доопрацюванні проекту закону про Державний бюджет України до другого читання. За результатами голосування Верховна Рада України приймає рішення щодо проекту закону про Державний бюджет України із дотриманням збалансованості бюджету.
 
544. 4. Закон про Державний бюджет України приймається Верховною Радою України до 1 грудня року, що передує плановому.
 
545. Стаття 44. Набрання чинності закону про Державний бюджет України
 
546. 1. Закон про Державний бюджет України набирає чинності з 1 січня планового бюджетного періоду.
 
547. 2. Якщо прийняття закону про Державний бюджет України та/або його підписання в установленому законодавством порядку Головою Верховної Ради України, Президентом України відбулося після 1 січня планового бюджетного періоду, закон про Державний бюджет України набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з першого дня планового бюджетного періоду.
 
548. Стаття 45. Особливості розгляду проекту закону про Державний бюджет України
 
549. 1. Терміном перебування проекту закону про Державний бюджет України на розгляді у Верховній Раді України є час з моменту його офіційного подання Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України до його прийняття Верховною Радою України за вирахуванням часу, коли цей проект знаходився в Кабінеті Міністрів України згідно з процедурою, визначеною цим Кодексом.
 
550. 2. Термін перебування прийнятого Верховною Радою України закону про Державний бюджет України на розгляді у Президента України, а також термін повторного розгляду Верховною Радою України, у разі повернення його Президентом України із вмотивованими і сформульованими пропозиціями до цього закону з наступним його поверненням до Верховної Ради України на повторний розгляд, не включаються до загального терміну перебування проекту закону про Державний бюджет України у Верховній Раді України.
 
551. Стаття 46. Особливості формування надходжень бюджету та проведення витрат бюджету в разі несвоєчасного набрання чинності закону про Державний бюджет України
 
552. 1. Якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет України, Кабінет Міністрів України має право здійснювати витрати Державного бюджету України відповідно до таких вимог:
 
553. 1) витрати Державного бюджету України можуть здійснюватися лише на бюджетні програми, бюджетні призначення щодо яких встановлені законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період та одночасно передбачені у проекті закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданому Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України на друге читання або прийнятому Верховною Радою України закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, за якими повністю зберігаються цільові обмеження;
 
554. 2) щомісячні бюджетні асигнування загального фонду Державного бюджету України сумарно не повинні перевищувати 1/12 обсягу бюджетних призначень, визначених законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 16 та частиною четвертою статті 23 цього Кодексу;
 
555. 2. До набрання чинності законом про Державний бюджет України на поточний бюджетний період:
 
556. 1) забороняється із загального фонду державного бюджету здійснювати витрати в частині капітальних видатків та надання кредитів з бюджету, крім капітальних видатків, пов’язаних із функціонуванням систем життєзабезпечення за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, а також витрат, пов’язаних із введенням воєнного чи надзвичайного стану, оголошенням окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації та виділенням коштів з резервного фонду державного бюджету;
 
557. 2) державні запозичення можуть здійснюватися в обсязі, що не перевищує обсяг витрат на погашення основної суми державного боргу у відповідний період, а державні гарантії не надаються;
 
558. 3) діють норми закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період, крім норм, якими визначені загальні показники державного бюджету, бюджетні призначення головним розпорядникам коштів державного бюджету і обсяги трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами;
 
559. 4) податки і збори (обов'язкові платежі) та інші надходження, що зараховуються до бюджету, регулюються нормами законодавства в частині, що не суперечить закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період;
 
560. 5) соціальні стандарти та соціальні гарантії, у тому числі розмір прожиткового мінімуму, рівень його забезпечення, мінімальна заробітна плата, надання пільг, компенсацій і гарантій населенню у поточному бюджетному періоді застосовуються у розмірах та на умовах, що діяли у грудні попереднього бюджетного періоду;
 
561. 6) перерахування дотацій вирівнювання з державного бюджету місцевим бюджетам та коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, здійснюється відповідно до обсягів, визначених у проекті закону про Державний бюджет України, поданому Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України на друге читання, або прийнятому Верховною Радою України закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період.
 
562. Глава 8. ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
 
563. Стаття 47. Організація виконання державного бюджету
 
564. 1. Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.
 
565. Стаття 48. Казначейське обслуговування Державного бюджету України та фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування
 
566. 1. В Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, що діє у складі Міністерства фінансів України:
 
567. 1) операцій з коштами державного бюджету;
 
568. 2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, визначених нормативно-правовими актами;
 
569. 3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;
 
570. 4) бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання державного бюджету, з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
 
571. 2. Обслуговування Державним казначейством України установ України, які функціонують за кордоном, здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
 
572. 3. При здійсненні операцій з коштами фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування застосовується казначейська форма обслуговування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
573. Фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування ведуть бухгалтерський облік і подають Міністерству фінансів України та Державному казначейству України звіти про виконання кошторисів відповідних фондів у встановленому законодавством порядку.
 
574. 4. Державним казначейством України не здійснюється оплата послуг з оброблення електронних розрахункових документів та повідомлень у системі електронних переказів Національного банку України та з переказу коштів через валютні рахунки, відкриті в Національному банку України.
 
575. 5. Державне казначейство України для покриття тимчасових касових розривів бюджету має право залучати кошти єдиного казначейського рахунка протягом поточного бюджетного періоду.
 
576. 6. Обсяги тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, пов’язаних із забезпеченням видатків загального фонду, на оплату праці працівників бюджетних установ та нарахування на заробітну плату, придбання продуктів харчування і медикаментів, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, в обов'язковому порядку покриваються Державним казначейством України в межах планового бюджетного періоду, а тимчасові касові розриви Пенсійного фонду України, пов'язані із виплатою пенсій, - в межах його фактичного дефіциту коштів на цю мету за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку на договірних умовах без нарахування відсотків за користування цими коштами.
 
577. Порядок проведення таких операцій розробляється Державним казначейством України та затверджується Міністерством фінансів України.
 
578. Стаття 49. Бюджетний розпис
 
579. 1. Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набрання чинності законом про Державний бюджет України. До затвердження розпису Міністром фінансів України затверджується тимчасовий розпис на відповідний період.
 
580. Примірник затвердженого бюджетного розпису передається до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з подальшим інформуванням про внесені до нього зміни, пов’язані із внесеними змінами до закону про Державний бюджет України.
 
581. 2. Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням, а також відповідність розподілу бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за загальним фондом державного бюджету по визначених розписом періодах року відповідному прогнозу надходжень до загального фонду державного бюджету протягом бюджетного періоду.
 
582. Стаття 50. Виконання Державного бюджету України за доходами
 
583. 1. Міністерство фінансів України здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету і має виключне право надання відстрочок по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів) на умовах податкового кредиту за поданнями органів стягнення на термін до трьох місяців в межах поточного бюджетного періоду.
 
584. 2. Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
 
585. 3. Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.
 
586. 4. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
 
587. Порядок зарахування до доходів державного бюджету податків і зборів та інших доходів, що отримуються установами України, які функціонують за кордоном, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
588. 5. Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок.
 
589. 6. Забороняється проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів (крім податкових векселів), бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов'язаних з державним боргом та випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.
 
590. 7. Перелік органів державної влади, уповноважених на здійснення контролю за справлянням податків і зборів (обов’язкових платежів), за видами надходжень до бюджету згідно з бюджетною класифікацією визначається Кабінетом Міністрів України.
 
591. 8. У разі зміни місцезнаходження суб’єктів підприємницької діяльності - платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів (обов’язкових платежів) після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.
 
592. Стаття 51. Виконання Державного бюджету України за видатками та кредитуванням
 
593. 1. Стадіями виконання Державного бюджету України за видатками та кредитуванням визнаються:
 
594. 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого бюджетного розпису;
 
595. 2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (за умови застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів;
 
596. 3) взяття бюджетних зобов'язань;
 
597. 4) отримання товарів, робіт та послуг;
 
598. 5) здійснення платежів за товари, роботи та послуги відповідно до взятих бюджетних зобов'язань;
 
599. 6) використання товарів, робіт та послуг на виконання заходів бюджетних програм.
 
600. 2. Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання надходжень і здійснення витрат, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.
 
601. 3. Державне казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису Державного бюджету України.
 
602. 4. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.
 
603. 5. За наявності простроченої заборгованості із заробітної плати (грошового забезпечення), а також за спожиті комунальні послуги та енергоносії розпорядники бюджетних коштів не беруть зобов'язань та не проводять платежів за іншими заходами, пов’язаними з функціонуванням бюджетних установ, до погашення такої заборгованості.
 
604. 6. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють витрати тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України; щодо фундаментальних досліджень - додатково за наявності висновку про їх доцільність за кожною науковою темою, наданого Експертною радою при Національній академії наук України із залученням експертів центрального органу виконавчої влади у сфері наукової і науково-технічної діяльності; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації - центральним органом виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України.
 
605. Розпорядники бюджетних коштів беруть зобов'язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету.
 
606. У разі коли фактичний обсяг надходжень за спеціальним фондом кошторису бюджетної установи менший від планових показників, врахованих у спеціальному фонді її кошторису, розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний до закінчення бюджетного періоду внести зміни до спеціального фонду кошторису стосовно зменшення надходжень і видатків з урахуванням очікуваного виконання спеціального фонду кошторису у відповідному бюджетному періоді. Розпорядники упорядковують бюджетні зобов'язання з урахуванням внесених змін до спеціального фонду кошторису.
 
607. Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов’язання без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов’язання та не утворюється бюджетна заборгованість.
 
608. 7. Будь-які зобов'язання, взяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до абзацу третього цієї частини) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є бюджетним правопорушенням. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
 
609. Державне казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів у порядку, визначеному Державним казначейством України за погодженням із Міністерством фінансів України, і відображає їх у звітності про виконання Державного бюджету України. При реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань проводиться перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми.
 
610. Бюджетні зобов’язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати за спожиті житлово-комунальні послуги та компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Державним казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень у порядку та за переліком, визначеними Кабінетом Міністрів України.
 
611. При наданні пільг та здійсненні видатків з бюджету щодо їх виплати до членів сім'ї пільговика належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства І та ІІ групи або інвалідами І групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни І групи та доглядає за ним за умови, що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним.
 
612. 8. Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.
 
613. 9. Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:
 
614. 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України;
 
615. 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми;
 
616. 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.
 
617. 10. У разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів у повному обсязі переходять до держави.
 
618. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.
 
619. Органи державної податкової служби України визначаються органами стягнення заборгованості суб’єктів господарювання перед державою за кредитами з бюджету.
 
620. 11. Керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
 
621. 12. Витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно із законодавством України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу (крім категорій, пільги яким передбачаються пунктом „ї» частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частиною четвертою статті 29 Основ законодавства України про культуру, абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України „Про освіту»), а також у частині медичної допомоги і санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення - члени сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, пенсіонери з числа військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та члени їх сімей, здійснюються в межах і відповідно до бюджетних асигнувань на функціонування цих бюджетних установ. До таких витрат належать: забезпечення форменим одягом, речовим майном, службовим обмундируванням; забезпечення безоплатною медичною допомогою; надання санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення; надання жилого приміщення або виплата грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення; знижка плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія); безоплатний проїзд і перевезення багажу; безоплатне встановлення квартирної охоронної сигналізації і користування нею; безоплатна відправка та одержання листів військовослужбовцями строкової служби.
 
622. 13. Розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну енергію, теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають угоди за кожним видом енергоносіїв у межах встановлених відповідним головним розпорядником обґрунтованих лімітів споживання.
 
623. 14. Вступ до міжнародних організацій і приєднання до міжнародних угод, умови членства в яких передбачають сплату внесків або здійснення будь-яких інших виплат за рахунок коштів державного бюджету, здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, виходячи з відповідних обсягів, визначених на цю мету у законі про Державний бюджет України, у порядку, визначеному Законом України „Про міжнародні договори України».
 
624. 15. Видатки, пов’язані з функціонуванням закордонних дипломатичних установ України, включаючи видатки на утримання їх працівників (крім військових аташе), проводяться виключно через Міністерство закордонних справ України.
 
625. 16. Якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України, розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких сум у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, комунальних послуг та енергоносіїв.
 
626. У разі, якщо відсутня така заборгованість, розпорядник бюджетних коштів спрямовує:
 
627. 50 відсотків коштів - на заходи, які здійснюються за рахунок відповідних надходжень;
 
628. 50 відсотків коштів - на заходи, які необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.
 
629. У такому випадку розпорядник бюджетних коштів здійснює перерозподіл обсягів взятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом бюджету для проведення видатків за цими зобов'язаннями із спеціального фонду бюджету.
 
630. Глава 9. ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ЗАКОНУ ПРО ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ
 
631. Стаття 52. Порядок внесення змін до закону про Державний бюджет України
 
632. 1. Зміни до закону про Державний бюджет України можуть вноситися у випадках виникнення відхилення оцінки прогнозу макропоказників економічного і соціального розвитку України та надходжень до бюджету від прогнозу, рахованого при затвердженні Державного бюджету України на відповідний бюджетний період, а також зміни структури видатків державного бюджету та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Міністерство фінансів України проводить щомісячну оцінку відповідності прогнозу надходжень показникам, встановленим Державним бюджетом України. Кабінет Міністрів України проводить щоквартальну оцінку відповідності прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України показникам, врахованим при затвердженні Державного бюджету України на відповідний бюджетний період.
 
633. 2. Зміни до закону про Державний бюджет України подаються у формі проекту закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
 
634. 3. Проект закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України розробляється та подається до Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України.
 
635. 4. Розгляд поданого Кабінетом Міністрів України проекту закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України у першому читанні здійснюється у встановленому порядку розгляду законопроектів у Верховній Раді України. Проект закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України за результатами розгляду у першому читанні може бути прийнятий в цілому як закон.
 
636. За умови прийняття проекту закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України за основу, Кабінет Міністрів України за участі уповноважених представників Комітету Верховної Ради України з питань бюджету готує та подає такий законопроект на розгляд до Верховної Ради України у другому читанні.
 
637. Друге читання передбачає голосування проекту закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України в цілому як закон. У разі, якщо позитивне рішення Верховною Радою України у другому читанні не прийнято, такий законопроект повертається до Кабінету Міністрів України на доопрацювання.
 
638. Стаття 53. Перевиконання надходжень до Державного бюджету України
 
639. 1. Надходження, що перевищують враховані у законі про Державний бюджет України показники надходжень до державного бюджету, розподіляються відповідно до закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
 
640. 2. Факт перевиконання надходжень до державного бюджету визнається за результатами офіційних висновків Рахункової палати та Міністерства фінансів України щодо виконання Державного бюджету України за підсумками трьох кварталів у разі перевищення показників надходжень, врахованих у розписі державного бюджету на відповідний період, більше ніж на 15 відсотків. Такі висновки подаються Комітету Верховної Ради України з питань бюджету до 15 жовтня поточного року.
 
641. 3. Кабінет Міністрів України протягом двох тижнів з дня оголошення зазначених офіційних висновків зобов'язаний подати Верховній Раді України відповідний проект закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
 
642. Стаття 54. Скорочення видатків і кредитування загального фонду Державного бюджету України
 
643. 1. У разі якщо за результатами місячного звіту про виконання загального фонду Державного бюджету України виявиться, що отриманих надходжень недостатньо для здійснення бюджетних асигнувань відповідно до бюджетних призначень з урахуванням граничного рівня дефіциту (профіциту), затвердженого законом про Державний бюджет України, Міністерство фінансів України встановлює тимчасове обмеження асигнувань загального фонду Державного бюджету України.
 
644. 2. У разі якщо за результатами квартального звіту про виконання Державного бюджету України має місце недоотримання надходжень до загального фонду Державного бюджету України більше ніж на 15 відсотків від суми, передбаченої розписом державного бюджету на відповідний період, Міністерство фінансів України готує пропозиції про внесення змін до Державного бюджету України. Кабінет Міністрів України, розглянувши ці пропозиції, подає до Верховної Ради України розроблений на їх основі проект закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України не пізніше двох тижнів з дня подання пропозицій Міністром фінансів України.
 
645. 3. Верховна Рада України приймає рішення щодо зазначеного проекту закону стосовно скорочення видатків і кредитування Державного бюджету України у двотижневий термін з дня відповідного подання Кабінетом Міністрів України. До прийняття Верховною Радою України відповідного рішення видатки і кредитування провадяться з урахуванням тимчасових обмежень бюджетних асигнувань, встановлених Міністерством фінансів України.
 
646. Стаття 55. Захищені видатки бюджету
 
647. 1. Захищеними видатками бюджету визнаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при проведенні скорочення затверджених бюджетних призначень.
 
648. 2. Захищеними видатками Державного бюджету України визначаються видатки загального фонду на:
 
649. оплату праці працівників бюджетних установ;
 
650. нарахування на заробітну плату;
 
651. придбання медикаментів та перев’язувальних матеріалів;
 
652. забезпечення продуктами харчування;
 
653. оплату комунальних послуг та енергоносіїв;
 
654. виплату процентів за державним боргом;
 
655. поточні трансферти населенню;
 
656. поточні трансферти органам державної влади та органам місцевого самоврядування;
 
657. будівництво (придбання) житла для військовослужбовців;
 
658. забезпечення інвалідів протезно-ортопедичними виробами, засобами пересування та реабілітації;
 
659. підготовку кадрів вищими навчальними закладами І-ІV рівнів акредитації;
 
660. фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки.
 
661. Глава 10. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ТА ЗВІТНІСТЬ ПРО ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
 
662. Стаття 56. Ведення бухгалтерського обліку виконання Державного бюджету України
 
663. 1. Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в бюджетних установах здійснюється Міністерством фінансів України, яке координує діяльність Державного казначейства України і погоджує його нормативно-правові акти з цих питань.
 
664. 2. Бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання Державного бюджету України здійснюють органи Державного казначейства України. Цей облік повинен відображати всі активи та зобов'язання держави.
 
665. Бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що затверджуються Міністерством фінансів України, а також інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку.
 
666. Порядок ведення бухгалтерського обліку бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.
 
667. 3. Завдання та функціональні обов’язки бухгалтерських служб, повноваження керівників бухгалтерських служб різних форм організації бухгалтерського обліку у бюджетних установах визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
668. Керівником бухгалтерської служби у головних розпорядників бюджетних коштів є державний бухгалтер, функціональні обов’язки та повноваження якого визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
669. 4. Усі надходження до бюджету та витрати бюджету обліковуються у валових показниках незалежно від того, передбачається чи не передбачається у бюджетних призначеннях взаємозарахування цих показників.
 
670. 5. Усі надходження до бюджету та витрати бюджету повинні заноситися на рахунки в хронологічному порядку відповідно до встановленої законодавством процедури. Всі бухгалтерські записи повинні підтверджуватися документально.
 
671. Стаття 57. Порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду
 
672. 1. Не пізніше 31 грудня поточного бюджетного періоду або останнього дня іншого бюджетного періоду Державне казначейство України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді для виконання бюджету. Порядок закриття рахунків поточного бюджетного періоду та відкриття рахунків наступного бюджетного періоду визначається Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України. За виняткових обставин Міністр фінансів України може визначити інший термін закриття рахунків, який повинен настати не пізніш як через п'ять робочих днів після закінчення бюджетного періоду.
 
673. Залишки коштів державного бюджету на кінець бюджетного періоду установ України, які функціонують за кордоном, на рахунках, відкритих у банківських установах країн їх місцезнаходження, зберігаються на таких рахунках для здійснення видатків у наступному бюджетному періоді відповідно до кошторисів.
 
674. 2. На кінець бюджетного періоду Державне казначейство України зберігає залишки коштів на рахунках спеціального фонду державного бюджету для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення. У разі відсутності відповідних бюджетних призначень на наступний бюджетний період залишки коштів спеціального фонду перераховуються до загального фонду бюджету з дотриманням вимог цієї статті. Зобов’язання за бюджетними програмами спеціального фонду державного бюджету, не передбаченими проектом закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданим на розгляд до Верховної Ради України, погашаються головними розпорядниками бюджетних коштів до кінця поточного бюджетного періоду за рахунок відповідних надходжень.
 
675. 3. Усі надходження і витрати записуються в тому бюджетному періоді, в якому вони були здійснені.
 
676. Стаття 58. Звітність про виконання Державного бюджету України
 
677. 1. Звітність про виконання Державного бюджету України (кошторисів бюджетних установ) складається з фінансової та бюджетної звітності.
 
678. Фінансова звітність бюджетних установ складається за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та за формами, що затверджуються Міністерством фінансів України.
 
679. Порядок заповнення форм фінансової звітності бюджетних установ встановлюється Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України.
 
680. Бюджетна звітність відображає стан виконання бюджету, містить інформацію в розрізі бюджетної класифікації.
 
681. Форми бюджетної звітності бюджетних установ і органів Державного казначейства України та порядок їх заповнення встановлюються Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України.
 
682. 2. Зведення, складання та надання звітності про виконання Державного бюджету України здійснюються Державним казначейством України.
 
683. Державне казначейство України несе відповідальність за достовірність інформації про виконання Державного бюджету України.
 
684. 3. Керівник бухгалтерської служби бюджетної установи забезпечує складання та надання звітності про виконання бюджету (кошторису) відповідно до встановлених вимог.
 
685. Державний бухгалтер здійснює зведення та аналіз показників розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів, які виконують бюджетні програми у системі головного розпорядника бюджетних коштів, а також контроль за дотриманням бюджетного законодавства в межах повноважень, встановлених законодавством.
 
686. 4. Звітність про виконання Державного бюджету України є оперативною, місячною, квартальною та річною.
 
687. Стаття 59. Місячна звітність про виконання Державного бюджету України
 
688. 1. Місячна звітність про виконання Державного бюджету України надається Державним казначейством України Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
 
689. 2. Зведені показники звітів про виконання бюджетів, інформація про виконання захищених видатків Державного бюджету України, інформація про використання коштів з резервного фонду бюджету, інформація про перелік здійснених операцій з державним боргом, інформація про надані державні гарантії надається Державним казначейством України Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним. Звіт про бюджетну заборгованість надається не пізніше 1 числа другого місяця, наступного за звітним.
 
690. 3. Місячний звіт про фактичні надходження податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів до бюджету, місячний звіт про податкову заборгованість, включаючи суми недоїмки та переплат (у галузевому і територіальному розрізі, а також у розрізі джерел доходів та форм власності), надається органами стягнення Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.
 
691. Стаття 60. Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України
 
692. 1. Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України надається Державним казначейством України Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше 35 днів після закінчення звітного кварталу.
 
693. 2. Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України включає такі частини:
 
694. 1) звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджету України;
 
695. 2) звіт про рух грошових коштів;
 
696. 3) звіт про виконання Державного бюджету України (включаючи звіти про виконання показників за формою додатків до закону про Державний бюджет України);
 
697. 4) звіт про стан державного боргу;
 
698. 5) зведені показники звітів про виконання бюджетів;
 
699. 6) звіт про кредити (позики) та операції, що стосуються державних гарантійних зобов'язань;
 
700. 7) інформацію про перелік здійснених операцій з державним боргом;
 
701. 8) інформацію про надані державні гарантії;
 
702. 9) пояснення щодо стану виконання показників Державного бюджету України та місцевих бюджетів за звітний період.
 
703. 3. Органи стягнення надають інформацію Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України про втрати доходів бюджету внаслідок податкових пільг - не пізніше 50 днів, після закінчення кварталу (не пізніше 70 днів, після закінчення року), а також про суми реструктуризованої та списаної податкової заборгованості (у галузевому і територіальному розрізі, а також у розрізі джерел доходів та форм власності) і суми відстрочених та розстрочених платежів не пізніше 35 днів після закінчення кварталу.
 
704. 4. Міністерство фінансів України у двотижневий термін після отримання квартального звіту про виконання Державного бюджету України у поточному бюджетному періоді надає Комітету Верховної Ради України з питань бюджету інформацію про виконання текстових статей закону про Державний бюджет України.
 
705. Стаття 61. Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України
 
706. 1. Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України подається Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України не пізніше 1 травня року, наступного за звітним.
 
707. 2. Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України включає такі частини:
 
708. 1) звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджету України;
 
709. 2) звіт про виконання Державного бюджету України (включаючи звіти про виконання показників за формою додатків до закону про Державний бюджет України);
 
710. 3) звіт про рух грошових коштів;
 
711. 4) інформацію про виконання захищених видатків Державного бюджету України;
 
712. 5) звіт про бюджетну заборгованість;
 
713. 6) звіт про використання коштів з резервного фонду державного бюджету;
 
714. 7) звіт про стан державного боргу;
 
715. 8) звіт про кредити (позики) та операції, що стосуються державних гарантійних зобов'язань;
 
716. 9) зведені показники звітів про виконання бюджетів;
 
717. 10) інформацію про виконання місцевих бюджетів, включаючи інформацію про стан місцевого боргу;
 
718. 11) інформацію про перелік здійснених операцій з державним боргом України;
 
719. 12) інформацію про надані державні гарантії;
 
720. 13) інформацію про досягнення запланованої мети, завдань та результативних показників головними розпорядниками коштів державного бюджету в межах бюджетних програм;
 
721. 14) інформацію про виконання текстових статей закону про Державний бюджет України;
 
722. 15) іншу інформацію, визнану Кабінетом Міністрів України необхідною для пояснення звіту.
 
723. Стаття 62. Розгляд звіту про виконання закону про Державний бюджет України
 
724. 1. Рахункова палата протягом двох тижнів з дня офіційного подання Кабінетом Міністрів України річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України готує та подає до Верховної Ради України висновки про виконання закону про Державний бюджет України з оцінкою ефективності управління коштами державного бюджету, а також пропозиції з врегулювання порушень, виявлених у звітному бюджетному періоді, та з вдосконалення бюджетного процесу.
 
725. 2. Комітет Верховної Ради України з питань бюджету у двотижневий термін з дня отримання відповідних висновків та пропозицій Рахункової палати подає на розгляд Верховної Ради України проект рішення щодо звіту про виконання закону про Державний бюджет України.
 
726. 3. Звіт Кабінету Міністрів України перед Верховною Радою України про виконання закону про Державний бюджет України представляє Міністр фінансів України. На цьому пленарному засіданні Верховної Ради України головні розпорядники коштів державного бюджету (за переліком, визначеним Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету) представляють результати виконання бюджетних програм за звітний період.
 
727. 4. Із співдоповіддю про виконання закону про Державний бюджет України виступають Голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та Голова Рахункової палати.
 
728. 5. За результатами розгляду Верховна Рада України приймає рішення щодо звіту про виконання закону про Державний бюджет України.
 
729. Розділ ІІІ МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ
 
730. Глава 11. НАДХОДЖЕННЯ ТА ВИТРАТИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ
 
731. Стаття 63. Структура місцевих бюджетів
 
732. 1. Місцевий бюджет відповідно до цього Кодексу містить в собі надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету.
 
733. Стаття 64. Склад доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів
 
734. 1. До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):
 
735. 1) податок з доходів фізичних осіб у частині, визначеній статтею 65 цього Кодексу;
 
736. 2) фіксований податок на доходи від підприємницької діяльності, який зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному цим Кодексом для податку з доходів фізичних осіб;
 
737. 3) збір за спеціальне водокористування (крім збору за спеціальне водокористування місцевого значення), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя користувачами води за місцем її забору.
 
738. 4) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;
 
739. 5) плата за видачу ліцензій та сертифікатів, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя користувачами ліцензій, що здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;
 
740. 6) плата за ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя користувачами ліцензій, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;
 
741. 7) плата за ліцензії на право експорту, імпорту та оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним та плодовим, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя користувачами ліцензій, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;
 
742. 8) плата за ліцензії на право експорту, імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя користувачами ліцензій, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;
 
743. 9) плата за державну реєстрацію (крім плати за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;
 
744. 10) плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;
 
745. 11) плата за ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя користувачами ліцензій, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;
 
746. 12) плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя користувачами ліцензій, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;
 
747. 13) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;
 
748. 14) єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам;
 
749. 15) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам.
 
750. 2. Податок з доходів фізичних осіб, який сплачується юридичною особою (працедавцем), зараховується до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням та місцезнаходженням її підрозділів, уповноважених підрозділів в обсягах податку, нарахованого працівникам цих підрозділів.
 
751. Стаття 65. Нормативи відрахувань від податку з доходів фізичних осіб до бюджетів місцевого самоврядування
 
752. 1. До доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100 відсотків загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на території цих міст.
 
753. 2. До доходів бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення зараховується 75 відсотків від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на території цих міст.
 
754. 3. До доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об’єднань зараховується 25 відсотків від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на цій території.
 
755. Стаття 66. Склад доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів
 
756. 1. Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад до доходів бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):
 
757. 1) 25 відсотків податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на відповідній території;
 
758. 2) збір за спеціальне водокористування (крім збору за спеціальне водокористування місцевого значення), що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів користувачами води за місцем її забору;
 
759. 3) акцизний збір із вироблених в Україні товарів (крім акцизного збору з вироблених в Україні нафтопродуктів і транспортних засобів), що сплачується платниками, які зареєстровані в Автономній Республіці Крим, - до доходів бюджету Автономної Республіки Крим;
 
760. 4) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями;
 
761. 5) плата за видачу ліцензій та сертифікатів, що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів користувачами ліцензій за місцем здійснення діяльності;
 
762. 6) плата за ліценції на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів користувачами ліцензій за місцем здійснення діяльності;
 
763. 7) плата за ліцензії на право експорту, імпорту та оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним та плодовим, що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів користувачами ліцензій за місцем здійснення діяльності;
 
764. 8) плата за ліцензії на право експорту, імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів користувачами ліцензій за місцем здійснення діяльності;
 
765. 9) плата за державну реєстрацію (крім плати за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності);
 
766. 10) плата за ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів користувачами ліцензій за місцем здійснення діяльності;
 
767. 11) плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів користувачами ліцензій за місцем здійснення діяльності.
 
768. 2. Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад до доходів районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):
 
769. 1) 50 відсотків податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;
 
770. 2) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються районними державними адміністраціями;
 
771. 3) плата за державну реєстрацію суб'єктів господарювання, що справляється відповідними районними державними адміністраціями;
 
772. Стаття 67. Окремі особливості формування місцевих бюджетів
 
773. 1. Надходження та витрати бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів міст Києва і Севастополя формуються в порядку, встановленому цим Кодексом, із урахуванням Закону України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим", Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" та закону, що визначає особливий статус міста Севастополя. При цьому:
 
774. 1) склад видатків бюджетів міст Києва та Севастополя визначається відповідно до переліку видатків, передбачених статтями 88 - 91 цього Кодексу;
 
775. 2) фінансові нормативи бюджетної забезпеченості, що застосовуються для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів для бюджетів міст Києва та Севастополя, визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості для обласних бюджетів та бюджетів міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та міст обласного значення з урахуванням особливостей їх статусу.
 
776. 2. Якщо законом встановлено новий вид доходу місцевих бюджетів, порядок його зарахування визначається законом про Державний бюджет України на період до внесення відповідних змін до цього Кодексу.
 
777. 3. Податки і збори (обов’язкові платежі), що сплачують підприємства, які відповідно до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення, внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюють свою діяльність у зоні відчуження та у зоні безумовного (обов’язкового) відселення, визначені статтями 64 і 69 цього Кодексу, зараховуються до районного бюджету у частинах, визначених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами для районних бюджетів та бюджетів місцевого самоврядування.
 
778. 4. Бюджети об’єднань сіл, селищ і міст, що будуть створюватися згідно з законодавством про місцеве самоврядування, формуються відповідно до цього Кодексу з урахуванням таких особливостей:
 
779. 1) доходи цих бюджетів визначаються відповідно до статті 64, частини другої статті 65 та статті 69 цього Кодексу;
 
780. 2) видатки цих бюджетів визначаються відповідно до статей 88, 89 і 91 цього Кодексу;
 
781. 3) відносини між цими бюджетами та державним бюджетом визначаються відповідно до статей 97, 98, 100 і 108 цього Кодексу.
 
782. Стаття 68. Склад доходів та видатків бюджетів районів у містах
 
783. 1. Склад доходів та видатків бюджетів районів у містах (у разі їх створення) визначається міською радою відповідно до повноважень, переданих районним у містах радам.
 
784. Стаття 69. Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів
 
785. 1. До доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:
 
786. 1) податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності;
 
787. 2) платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;
 
788. 3) податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
 
789. 4) місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування, включаючи податок на нерухоме майно (нерухомість).
 
790. Плата за землю, яка відноситься до місцевих податків і зборів, зараховується: 100 відсотків плати за землю - до бюджетів міст Києва та Севастополя; 95 відсотків плати за землю - до бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення; 90 відсотків плати за землю - до бюджетів міст районного значення, сіл, селищ та їх об'єднань; по 5 відсотків плати за землю, що сплачується на території Автономної Республіки Крим, відповідної області та району - до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та до районних бюджетів;
 
791. 5) фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
 
792. 6) частина прибутку (доходу) господарських організацій (які належать до комунальної власності, або у статутних капіталах яких є частка комунальної власності), що вилучається до бюджету, у порядку, визначеному відповідними радами;
 
793. 7) надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами, які рішеннями відповідної ради розміщені на конкурсній основі в установі банку;
 
794. 8) штрафні санкції за порушення законодавства про патентування;
 
795. 9) надходження адміністративних штрафів, що накладаються місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами місцевих рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;
 
796. 10) штрафні санкції внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів угод із суб'єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевих бюджетів
 
797. 11) плата за оренду майнових комплексів та іншого майна, що знаходяться у комунальній власності;
 
798. 12) плата за надані в оренду водні об’єкти місцевого значення;
 
799. 13) кошти, що надійдуть від надання учасниками торгів забезпечення їх тендерної пропозиції, які не підлягають поверненню учасникам торгів у випадках, передбачених законодавством України з питань державних закупівель товарів, робіт і послуг в частині здійснення закупівель за рахунок коштів місцевих бюджетів;
 
800. 14) кошти, що надійдуть від учасника-переможця процедури закупівель, під час укладання договору про закупівлю, забезпечення його виконання, які не підлягають поверненню учаснику-переможцю, відповідно до умов договору, в частині здійснення закупівель за рахунок коштів місцевих бюджетів;
 
801. 15) плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визначених статтею 17 цього Кодексу;
 
802. 16) інші джерела формування загального фонду місцевих бюджетів, що визначаються законом про Державний бюджет України.
 
803. 2. До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать:
 
804. 1) надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів (визначені у частині першій статті 71 цього Кодексу);
 
805. 2) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що зараховується у розмірі: 30 відсотків до бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та 70 відсотків - до бюджету міста Сімферополя та міських, селищних і сільських бюджетів, 100 відсотків до бюджету міста Севастополя у разі реєстрації транспортних засобів на відповідній території.
 
806. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, зареєстрованих у місті Києві, зараховується у розмірі 70 відсотків до міського бюджету міста Києва та 30 відсотків до обласного бюджету Київської області;
 
807. 3) плата за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами);
 
808. 4) надходження коштів від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва;
 
809. 5) 30 відсотків надходжень від збору за проведення гастрольних заходів;
 
810. 6) грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності;
 
811. 7) відрахування 10 відсотків вартості питної води суб’єктами підприємницької діяльності, які здійснюють реалізацію питної води через системи централізованого водопостачання з відхиленням від відповідних стандартів, що зараховуються до бюджетів міст, селищ та сіл;
 
812. 8) власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету;
 
813. 9) 70 відсотків збору за забруднення навколишнього природного середовища, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 20 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 50 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків;
 
814. 10) цільові та добровільні внески підприємств, установ, організацій та громадян до республіканського Автономної Республіки Крим та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища;
 
815. 11) надходження до цільових фондів, утворених Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими радами;
 
816. 12) повернення кредитів, наданих з місцевих бюджетів індивідуальним сільським забудовникам;
 
817. 13) повернення кредитів, наданих з місцевих бюджетів молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла, і пеня, а також відсотки за користування ними;
 
818. 14) інші надходження, визначені законом про Державний бюджет України.
 
819. Стаття 70. Видатки та кредитування місцевих бюджетів
 
820. 1. Видатки та кредитування місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією програм та заходів, перелік яких визначено статтями 88 - 91 цього Кодексу.
 
821. 2. Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів витрачаються на заходи, передбачені законодавством.
 
822. У разі відсутності у населених пунктах вулиць, що суміщаються з автомобільними дорогами загального користування державного значення, або відсутності потреби у проведенні відповідних робіт кошти від надходження податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів спрямовуються за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування на ремонт і утримання доріг у цих населених пунктах.
 
823. Стаття 71. Бюджет розвитку місцевих бюджетів
 
824. 1. Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:
 
825. 1) 10 відсотків податку на прибуток підприємств (крім податку на прибуток державних, казенних, комунальних підприємств і фінансових установ, державних холдингових компаній, акціонерних товариств, 100 відсотків акцій яких належать державі або органу місцевого самоврядування), що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджету міста Севастополя;
 
826. 2) надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;
 
827. 3) кошти від відчуження майна, яке належить Автономній Республіці Крим, та майна, що перебуває у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;
 
828. 4) 90 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної і комунальної власності (крім земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації);
 
829. 5) 10 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної і комунальної власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, з них 100 відсотків - для бюджетів міст Києва та Севастополя; 25 відсотків - для бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів; 75 відсотків - для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення; 15 відсотків - для районного бюджету; 60 відсотків - для бюджетів сіл, селищ, міст та їх об’єднань;
 
830. 6) субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних програм (проектів);
 
831. 7) кошти від повернення позик, які надавалися з відповідного бюджету до набрання чинності цим Кодексом, та відсотки, сплачені за користування ними;
 
832. 8) запозичення, здійснені у порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України;
 
833. 9) кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради.
 
834. 2. До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:
 
835. 1) погашення основної суми місцевого боргу;
 
836. 2) капітальні видатки, включаючи капітальні трансферти органам державного управління та місцевого самоврядування інших рівнів;
 
837. 3) внески органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у статутний капітал суб'єкта підприємницької діяльності.
 
838. 3. Капітальні видатки бюджету розвитку спрямовуються на: соціально-економічний розвиток регіонів; виконання інвестиційних програм (проектів); капітальний ремонт та реконструкцію об’єктів соціально-культурної сфери і житлово-комунального господарства; будівництво газопроводів і газифікацію населених пунктів; будівництво і придбання житла окремим категоріям громадян відповідно до законодавства; збереження та розвиток історико-культурних місць України та заповідників; будівництво та розвиток мережі метрополітенів; придбання вагонів для комунального електротранспорту; розвиток дорожнього господарства; придбання шкільних автобусів та автомобілів швидкої медичної допомоги; комп’ютеризацію та інформатизацію загальноосвітніх навчальних закладів; інші заходи, пов’язані з розширеним відтворенням.
 
839. 4. Надходження до бюджету розвитку від податку на прибуток підприємств, отримані відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті, перерозподіляються між місцевими бюджетами відповідно до прогнозних та програмних документів економічного та соціального розвитку країни і відповідної території та з урахуванням особливостей і пріоритетів розвитку окремих населених пунктів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
840. 5. Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів.
 
841. 6. Кошти бюджету розвитку розподіляються за об’єктами за рішенням відповідної ради при затвердженні місцевих бюджетів та при внесенні змін до них. Для об’єктів, термін впровадження яких довший, ніж бюджетний період, також визначаються прогнозні показники бюджету розвитку на наступні три бюджетні періоди. При затвердженні місцевих бюджетів на бюджетний період, що настає за плановим, прогнозні показники бюджету розвитку в розрізі об’єктів зменшенню не підлягають.
 
842. Стаття 72. Дефіцит та профіцит місцевих бюджетів
 
843. 1. За загальним фондом місцеві бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно на суму вільного залишку бюджетних коштів та повернення коштів від пред’явлення цінних паперів шляхом внесення змін до рішень про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період.
 
844. За загальним фондом місцеві бюджети можуть прийматись з профіцитом виключно на суму коштів, що спрямовуються із загального фонду такого бюджету на витрати бюджету розвитку.
 
845. 2. За спеціальним фондом місцеві бюджети можуть прийматися з дефіцитом у частині бюджету розвитку на суму місцевих запозичень та коштів, які передаються із загального фонду місцевих бюджетів на витрати бюджету розвитку, а також виключно на суму залишку коштів на початок бюджетного періоду за спеціальним фондом (крім власних надходжень бюджетних установ) та повернення коштів від пред’явлення цінних паперів (шляхом внесення змін до рішень про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період).
 
846. Стаття 73. Позички місцевим бюджетам
 
847. 1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради можуть отримувати короткотермінові позички на:
 
848. 1) покриття тимчасових касових розривів, що виникають за загальним фондом та бюджетом розвитку місцевого бюджету, у фінансово-кредитних установах на термін до трьох місяців, але у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання та погашення таких позичок визначається Міністерством фінансів України;
 
849. 2) покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів відповідно до частини шостої статті 48 цього Кодексу.
 
850. 2. Надання позичок з одного бюджету іншому забороняється.
 
851. Стаття 74. Місцеві запозичення
 
852. 1. Місцеві запозичення здійснюються з метою фінансування бюджету розвитку бюджетуАвтономної Республіки Крим, міських бюджетів та використовуються для створення стратегічних об’єктів довготривалого користування або об’єктів, які забезпечують виконання завдань Верховної Ради Автономної Республіки Крим та міських рад, спрямованих на задоволення інтересів населення Автономної Республіки Крим та територіальних громад міст.
 
853. 2. Обсяг та умови здійснення місцевих запозичень погоджуються з Міністерством фінансів України в установленому ним порядку.
 
854. 3. Міністерство фінансів України веде реєстрацію місцевих запозичень та місцевих гарантій. Усі договори про здійснення місцевого запозичення, договори про місцеву гарантію, про відшкодування витрат місцевого бюджету, а також зміни істотних умов таких договорів потребують реєстрації у Реєстрі місцевих запозичень та місцевих гарантій.
 
855. 4. Договори про місцеве запозичення не можуть містити положень щодо погашення місцевого боргу шляхом зарахування зустрічних вимог та щодо дострокового погашення місцевого боргу на вимогу кредитора чи кредиторів.
 
856. 5. Держава не несе відповідальності по зобов'язаннях за місцевими запозиченнями.
 
857. 6. Видатки на обслуговування місцевого боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету.
 
858. 7. Видатки місцевого бюджету на обслуговування місцевого боргу не можуть щорічно перевищувати 10 відсотків видатків загального фонду місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування місцевого боргу.
 
859. 8. Якщо у процесі погашення основної суми місцевого боргу та платежів по його обслуговуванню, обумовленої договором між кредитором та позичальником, має місце порушення графіка погашення з вини позичальника, відповідна рада не має права здійснювати нові місцеві запозичення протягом 5 наступних років.
 
860. 9. Порядок здійснення місцевих запозичень встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до умов, визначених цим Кодексом.
 
861. 10. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради можуть здійснювати місцеві запозичення для погашення наявних боргових зобов’язань в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
862. Глава 12. СКЛАДАННЯ, РОЗГЛЯД, ЗАТВЕРДЖЕННЯ, ВИКОНАННЯ ТА ЗВІТНІСТЬ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ
 
863. Стаття 75. Порядок складання проектів місцевих бюджетів
 
864. 1. Міністерство фінансів України доводить Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період.
 
865. 2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад зобов'язані надавати необхідну інформацію: Міністерству фінансів України - для проведення розрахунків обсягів міжбюджетних трансфертів та інших показників; Верховній Раді України - для перевірки достовірності цих розрахунків.
 
866. 3. Згідно з типовою формою бюджетних запитів, визначеною Міністерством фінансів України, відповідно до статті 34 цього Кодексу та з урахуванням особливостей складання проектів місцевих бюджетів місцеві фінансові органи розробляють і доводять до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.
 
867. 4. Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання місцевим фінансовим органам в терміни та порядку, встановлені цими органами. Головні розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за своєчасність, достовірність та зміст поданих місцевим фінансовим органам бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту місцевого бюджету, згідно з вимогами місцевих фінансових органів.
 
868. 5. Місцеві фінансові органи на будь-якому етапі складання і розгляду проектів місцевих бюджетів проводять аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу керівник місцевого фінансового органу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету перед поданням його на розгляд відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад.
 
869. 6. Виконавчі органи сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, районні державні адміністрації в містах Києві та Севастополі подають відповідно районним чи міським фінансовим органам пропозиції щодо показників проектів відповідних бюджетів, визначених з урахуванням вимог частин третьої - п'ятої цієї статті.
 
870. 7. Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об’єднувати на договірних засадах кошти бюджетів.
 
871. У разі, якщо питома вага дотації вирівнювання, розрахована для бюджету місцевого самоврядування на плановий бюджетний період, становить більше 70 відсотків обсягу загального фонду відповідного бюджету, територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах кошти бюджету з делегуванням повноважень щодо складання і виконання таких бюджетів та передачею коштів таких бюджетів відповідній районній державній адміністрації (міському виконавчому комітету).
 
872. 8. Після схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України Міністерство фінансів України доводить Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад розрахунки прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методику їх визначення та інші показники, необхідні для складання проектів місцевих бюджетів, а також пропозиції щодо форми проекту рішення про місцевий бюджет (типова форма рішення).
 
873. 9. У тижневий термін після прийняття проекту закону про Державний бюджет України в другому читанні Кабінет Міністрів України доводить Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад положення та показники міжбюджетних відносин (обсяги міжбюджетних трансфертів для відповідних бюджетів і текстові статті, що визначають особливості міжбюджетних відносин на наступний бюджетний період), які були проголосовані Верховною Радою України при прийнятті проекту закону про Державний бюджет України в другому читанні.
 
874. 10. Інформація, отримана відповідно до частин п'ятої, шостої, восьмої-девятої цієї статті, є підставою для складання Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами відповідних рад проектів місцевих бюджетів і підготовки проектів рішень про відповідні місцеві бюджети.
 
875. Стаття 76. Проект рішення про місцевий бюджет та матеріали, що до нього додаються
 
876. 1. Проект рішення про місцевий бюджет перед його розглядом на сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної ради схвалюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією чи виконавчим органом відповідної ради. Разом з ним необхідно подавати:
 
877. 1) пояснювальну записку до проекту рішення, яка повинна містити:
 
878. а) інформацію про соціально-економічний стан відповідної адміністративно-територіальної одиниці і прогноз її розвитку на наступний бюджетний період, які покладено в основу проекту місцевого бюджету;
 
879. б) оцінку надходжень доходів з урахуванням втрат доходів у результаті наданих відповідною радою податкових пільг;
 
880. в) пояснення до основних положень проекту рішення про місцевий бюджет, включаючи аналіз пропонованих обсягів видатків і кредитування щодо функцій та програм. Обгрунтування включають бюджетні показники за попередній, поточний, наступний бюджетні періоди в розрізі класифікації видатків та кредитування бюджету;
 
881. г) обґрунтування особливостей міжбюджетних взаємовідносин (для бюджетів: районних, міських з районним поділом, міських, що об'єднують бюджети села, селища, міста районного значення) та надання субвенцій на виконання інвестиційних програм (проектів) (для бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів міст Києва та Севастополя, обласних бюджетів);
 
882. ґ) інформацію щодо погашення місцевого боргу, обсягів та умов запозичень;
 
883. 2) прогноз місцевого бюджету на наступні три бюджетні періоди;
 
884. 3) проект показників зведеного бюджету району, міста з районним поділом, міста, що об'єднує бюджети села, селища, міста районного значення;
 
885. 4) показники видатків, необхідні на наступні бюджетні періоди для завершення проектів, що враховані в бюджеті, за умови, якщо реалізація проекту триває більше одного бюджетного періоду;
 
886. 5) перелік інвестиційних програм (проектів) на наступний бюджетний період та на наступні три бюджетні періоди;
 
887. 6) інформацію про хід виконання відповідного бюджету у поточному бюджетному періоді;
 
888. 7) пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту відповідного бюджету (подаються до бюджетної комісії відповідної ради);
 
889. 8) інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація чи виконавчий орган відповідної ради.
 
890. 2. Рішенням про місцевий бюджет визначаються:
 
891. 1) загальна сума доходів, видатків та кредитування місцевого бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди, з виділенням видатків споживання та видатків розвитку);
 
892. 2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) місцевого бюджету в наступному бюджетному періоді і місцевого боргу на кінець наступного бюджетного періоду; граничний обсяг надання місцевих гарантій, а також повноваження щодо надання таких гарантій з урахуванням положень статті 17 цього Кодексу;
 
893. 3) доходи бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до рішення);
 
894. 4) фінансування місцевого бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до рішення);
 
895. 5) бюджетні призначення головним розпорядникам бюджетних коштів за бюджетною класифікацією (у додатках до рішення);
 
896. 6) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів (у додатках до рішення);
 
897. 7) розмір оборотного залишку коштів місцевого бюджету;
 
898. 8) додаткові положення, що регламентують процес виконання місцевого бюджету.
 
899. 3. Перелік захищених видатків місцевого бюджету визначається на підставі статті 55 цього Кодексу.
 
900. Стаття 77. Затвердження місцевих бюджетів
 
901. 1. Відповідно до частин дев’ятої - десятої статті 75 цього Кодексу Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні ради при затвердженні місцевих бюджетів повинні врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів, що були затверджені Верховною Радою України при прийнятті проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні.
 
902. 2. Бюджет Автономної Республіки Крим, обласні і районні бюджети, міські (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) бюджети на наступний бюджетний період затверджуються рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, районної чи міської ради не пізніше ніж у двотижневий термін після офіційного опублікування закону про Державний бюджет України.
 
903. 3. Міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах (якщо такі створено), селищні та сільські бюджети на наступний бюджетний період затверджуються відповідно рішеннями міської, районної в місті, селищної або сільської ради не пізніше ніж у двотижневий термін після затвердження районного чи міського (міст Києва і Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим чи міста обласного значення) бюджету. Міські (міст районного значення), районні у містах (якщо такі створено), селищні та сільські ради при затвердженні відповідних місцевих бюджетів повинні врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення (необхідні для формування таких місцевих бюджетів), що були затверджені при прийнятті районного чи міського (міст Києва і Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим чи міста обласного значення) бюджету.
 
904. 4. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, селищні, сільські ради при затвердженні відповідних бюджетів враховують у повному обсязі потребу в асигнуваннях на оплату праці працівників бюджетних установ відповідно до встановлених законодавством України умов оплати праці та розміру мінімальної заробітної плати; на проведення розрахунків за електричну енергію, теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами. Ліміти споживання енергоносіїв у натуральних показниках для кожної бюджетної установи встановлюються виходячи з обсягів відповідних бюджетних асигнувань.
 
905. 5. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, селищні, сільські ради при затвердженні відповідних бюджетів враховують у повному обсязі видатки (за функціями), що визначені при розрахунку міжбюджетних трансфертів. Такі видатки зменшенню не підлягають.
 
906. Стаття 78. Виконання місцевих бюджетів
 
907. 1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад або міські, селищні чи сільські голови (в разі, якщо відповідні виконавчі органи не створені) забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи або міські, селищні чи сільські голови (в разі, якщо відповідні місцеві фінансові органи не створені) здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.
 
908. 2. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України за функціями, визначеними статтею 48 цього Кодексу.
 
909. Державне казначейство України веде облік всіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів стягнення, погодженим з відповідними фінансовими органами, здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
 
910. 3. Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. До затвердження розпису керівником місцевого фінансового органу затверджується тимчасовий розпис на відповідний період. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.
 
911. 4. Місцевий фінансовий орган у процесі виконання місцевого бюджету за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.
 
912. 5. Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи визнаються зарахованими в доходи місцевого бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення.
 
913. Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.
 
914. 6. Виконання місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням здійснюється відповідно до статті 51 цього Кодексу (пункт 2 частини першої в частині затвердження паспортів бюджетних програм застосовується за умови запровадження програмно-цільового методу у бюджетному процесі).
 
915. 7. Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет ухвалюється відповідною радою за поданням офіційного висновку місцевого фінансового органу про перевиконання чи недовиконання доходної частини загального фонду, про обсяг залишку коштів загального та спеціального фонду (крім власних надходжень бюджетних установ) відповідного бюджету. Факт перевиконання доходної частини загального фонду місцевого бюджету визнається за підсумками першого півріччя та наступних звітних періодів поточного бюджетного періоду на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за умови перевищення доходів загального фонду місцевого бюджету (без урахування міжбюджетних трансфертів), врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, не менше ніж на 5 відсотків. Факт недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету визнається на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за підсумками квартального звіту при недоотриманні доходів загального фонду місцевого бюджету, врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, більше ніж на 15 відсотків.
 
916. 8. Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет можуть бути ухвалені відповідною радою з урахуванням положень статті 52 цього Кодексу та у разі необхідності перерозподілу бюджетних призначень між головними розпорядниками бюджетних коштів (за наявності відповідного обґрунтування) та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
 
917. 9. Ведення бухгалтерського обліку виконання місцевих бюджетів та порядок закриття рахунків місцевих бюджетів після закінчення бюджетного періоду здійснюються з урахуванням положень статей 56 і 57 цього Кодексу.
 
918. 10. Після набрання чинності закону про Державний бюджет України органам державної влади та їх посадовим особам забороняється приймати рішення, що призводять до виникнення нових бюджетних зобов'язань місцевих бюджетів, які не забезпечені бюджетними асигнуваннями, без визначення джерел коштів, виділених державою для виконання цих зобов'язань.
 
919. 11. Виконання бюджету міста Києва за видатками щодо реалізації функцій столиці України, визначених Законом України „Про столицю України - місто-герой Київ», здійснюється на підставі програмного документу з питань розвитку міста Києва як столиці України, схваленого Кабінетом Міністрів України.
 
920. Стаття 79. Особливості затвердження та виконання місцевих бюджетів у разі несвоєчасного їх прийняття
 
921. 1. Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято відповідне рішення про місцевий бюджет, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад мають право здійснювати витрати з відповідного бюджету лише на цілі, які визначені у проекті рішення про місцевий бюджет, схваленого Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами відповідних рад та поданого на розгляд Верховної Ради Автономної Республіки Крим або відповідної місцевої ради з урахуванням випадків, передбачених частиною п’ятою статті 16 та частиною четвертою статті 23 цього Кодексу. При цьому щомісячні видатки сумарно не можуть перевищувати 1/12 обсягу призначень, визначених рішенням відповідної ради про бюджет на попередній бюджетний період. До прийняття рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період забороняється провадити капітальні видатки і надавати кредити з бюджету (крім випадків, пов’язаних із виділенням коштів із резервного фонду відповідного бюджету), а також здійснювати місцеві запозичення та надавати місцеві гарантії.
 
922. Стаття 80. Періодичність, структура та терміни подання звітності про виконання місцевих бюджетів
 
923. 1. Періодичність, структура та терміни подання звітності про виконання місцевих бюджетів визначаються відповідно до вимог, встановлених для подання звітності про виконання Державного бюджету України в статтях 58 - 61 цього Кодексу.
 
924. 2. Державне казначейство України складає та подає відповідним місцевим фінансовим органам звітність про виконання місцевих бюджетів за встановленими формами. Зведені показники звітності про виконання бюджетів одночасно подаються територіальними органами Державного казначейства України відповідно Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад на умовах, передбачених частиною першою цієї статті.
 
925. 3. Органи стягнення надають місцевим фінансовим органам відповідні звіти, передбачені частиною третьою статті 59 та частиною третьою статті 60 цього Кодексу.
 
926. 4. Квартальний та річний звіти про виконання місцевого бюджету подаються до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної ради Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією, виконавчим органом відповідної ради чи міським, селищним, сільським головою (у разі, якщо відповідні виконавчі органи не створені) у двомісячний строк після завершення відповідного бюджетного періоду. Перевірка звіту здійснюється Рахунковою палатою Верховної Ради Автономної Республіки Крим (щодо використання органами виконавчої влади коштів бюджету Автономної Республіки Крим) чи комісією з питань бюджету відповідної ради, після чого відповідні ради затверджують звіт про виконання бюджету або приймають інше рішення з цього приводу.
 
927. Розділ ІV МІЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСИНИ
 
928. Глава 13. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
929. Стаття 81. Поняття та мета регулювання міжбюджетних відносин
 
930. 1. Міжбюджетні відносини - це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.
 
931. 2. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.
 
932. Стаття 82. Види видатків на здійснення повноважень
 
933. 1. Видатки на здійснення повноважень, що виконуються за рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів, поділяються на:
 
934. 1) видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню;
 
935. 2) видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;
 
936. 3) видатки на реалізацію прав та обов'язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер та визначені законами України.
 
937. Стаття 83. Джерела здійснення видатків бюджетів
 
938. 1. Видатки, визначені пунктом 1 статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.
 
939. 2. Видатки, визначені пунктами 2 і 3 статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України.
 
940. Стаття 84. Відповідальність за здійснення видатків
 
941. 1. Відповідальність за здійснення видатків, визначених пунктом 1 статті 82 цього Кодексу, покладається на відповідні органи державної влади.
 
942. 2. Відповідальність за здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 статті 82 цього Кодексу, покладається на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад, міських, селищних, сільських голів (якщо відповідні виконавчі органи не створені).
 
943. Стаття 85. Передача державою права на здійснення видатків
 
944. 1. Держава може передати Раді міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі бюджетних ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) або їх частки, а також трансфертів з Державного бюджету України.
 
945. 2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад, міські, селищні, сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені) зобов'язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 88 - 91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України. Забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів цим Кодексом, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на функціонування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів.
 
946. 3. Товари (роботи, послуги), придбані головним розпорядником бюджетних коштів за рахунок видатків на централізовані заходи відповідно до державних та регіональних програмних документів, можуть бути передані бюджетним установам, які утримуються з інших бюджетів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
947. Стаття 86. Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами
 
948. 1. Розмежування видів видатків, визначених пунктами 2 і 3 статті 82 цього Кодексу, між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:
 
949. 1) перша група - видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів;
 
950. 2) друга група - видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України;
 
951. 3) третя група - видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або реалізацію програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України.
 
952. 2. Видатки першої групи здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об'єднань.
 
953. 3. Видатки другої групи здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, а також районних бюджетів.
 
954. 4. Видатки третьої групи здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.
 
955. 5. З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп.
 
956. Глава 14. РОЗМЕЖУВАННЯ ВИДАТКІВ МІЖ БЮДЖЕТАМИ
 
957. Стаття 87. Видатки, що здійснюються з Державного бюджету України
 
958. 1. До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на:
 
959. 1) державне управління;
 
960. а) законодавчу владу;
 
961. б) виконавчу владу;
 
962. в) Президента України;
 
963. 2) судову владу;
 
964. 3) міжнародну діяльність;
 
965. 4) фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державного значення;
 
966. 5) національну оборону;
 
967. 6) правоохоронну діяльність, забезпечення безпеки держави та цивільний захист населення і територій;
 
968. 7) освіту:
 
969. а) загальну середню освіту:
 
970. спеціалізовані школи (в тому числі школи-інтернати), засновані на державній формі власності;
 
971. загальноосвітні школи соціальної реабілітації;
 
972. б) професійно-технічну освіту (навчальні та інші заклади освіти, засновані на державній формі власності, крім закладів, визначених підпунктом «д» пункту 2 частини першої статті 90 цього Кодексу);
 
973. в) вищу освіту (виконання державного замовлення на підготовку фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів вищими навчальними закладами І - ІV рівня акредитації, які засновані на державній формі власності (крім закладів, визначених підпунктом «в» пункту 2 частини першої статті 90 цього Кодексу);
 
974. г) післядипломну освіту (крім закладів і заходів, визначених підпунктом "г" пункту 2 статті 90 цього Кодексу);
 
975. ґ) позашкільні навчальні заклади та заходи з позашкільної роботи з дітьми згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
 
976. д) інші заклади та заходи в галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
 
977. 8) охорону здоров'я:
 
978. а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);
 
979. б) спеціалізовану, високоспеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (клініки науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, спеціалізовані медико-санітарні частини, спеціалізовані поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);
 
980. в) санаторно-реабілітаційну допомогу (загальнодержавні санаторії для хворих на туберкульоз, загальнодержавні спеціалізовані санаторії для дітей та підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», „Про жертви нацистських переслідувань» та інвалідів);
 
981. г) санітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції, заходи боротьби з епідеміями);
 
982. ґ) інші програми в галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
 
983. 9) соціальний захист та соціальне забезпечення:
 
984. а) виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом; сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі категорії осіб, передбачені законом; фінансування доплат, надбавок, підвищень до пенсій, встановлених законом;
 
985. б) державні програми соціальної допомоги (грошову допомогу біженцям; компенсації на медикаменти; програма протезування; програми і заходи із соціального захисту інвалідів, у тому числі програми і заходи Фонду України соціального захисту інвалідів; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; заходи, пов'язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України та розміщенням іноземців і осіб без громадянства, які незаконно перебувають на територіях України; щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань; довічні державні стипендії учасникам бойових дій у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, громадянам України, що зазнали переслідувань за правозахисну діяльність у колишньому СРСР, та особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; кошти, що передаються до Фонду соціального страхування на випадок безробіття; часткове покриття витрат на виплату заборгованості з регресних позовів шахтарів);
 
986. в) державну підтримку громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських;
 
987. г) державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;
 
988. ґ) державну підтримку молодіжних та дитячих громадських організацій на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
 
989. д) державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;
 
990. 10) культуру і мистецтво:
 
991. а) державні культурно-освітні програми (національні та державні бібліотеки, музеї і виставки національного значення, заповідники національного значення, міжнародні культурні зв'язки, державні культурно-освітні заходи);
 
992. б) державні театрально-видовищні програми (національні театри, національні філармонії, національні та державні музичні колективи і ансамблі та інші заклади і заходи мистецтва згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);
 
993. в) державну підтримку громадських організацій культури і мистецтва, що мають статус національних;
 
994. г) державні програми розвитку кінематографії;
 
995. ґ) державну архівну справу;
 
996. 11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;
 
997. 12) фізичну культуру і спорт:
 
998. а) державні програми підготовки резерву та складу національних команд та забезпечення їх участі у змаганнях державного і міжнародного значення (утримання центральних спортивних шкіл вищої спортивної майстерності, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, формування національних команд, проведення навчально-тренувальних зборів і змагань державного значення з традиційних та нетрадиційних видів спорту; підготовка і участь національних збірних команд в олімпійських та паралімпійських іграх, у тому числі фінансова підтримка баз олімпійської підготовки);
 
999. б) державні програми з інвалідного спорту та реабілітації (центр "Інваспорт", участь у міжнародних змаганнях з інвалідного спорту, навчально-тренувальні збори до них);
 
1000. в) державні програми фізкультурно-спортивної спрямованості;
 
1001. 13) державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;
 
1002. 14) програми реставрації пам'яток архітектури, спорудження (створення) пам’ятників і монументів державного значення;
 
1003. 15) державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;
 
1004. 16) державні інвестиційні проекти;
 
1005. 17) державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;
 
1006. 18) створення та поповнення державних запасів і резервів;
 
1007. 19) обслуговування державного боргу;
 
1008. 20) проведення виборів та референдумів;
 
1009. 21) інші програми, які мають виключно державне значення.
 
1010. Стаття 88. Видатки, що здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів
 
1011. 1. До видатків, які здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:
 
1012. 1) органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення;
 
1013. 2) освіту:
 
1014. дошкільну освіту;
 
1015. загальну середню освіту (навчально-виховні комплекси «дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад», «загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад» за умови, що загальноосвітній навчальний заклад - І ступеня);
 
1016. позашкільну освіту;
 
1017. 3) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти);
 
1018. 4) сільські, селищні та міські палаци та будинки культури, клуби, центри дозвілля, інші клубні заклади та бібліотеки.
 
1019. Стаття 89. Видатки, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів
 
1020. 1. До видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:
 
1021. 1) державне управління:
 
1022. а) органи місцевого самоврядування міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення;
 
1023. б) органи місцевого самоврядування районного значення;
 
1024. 2) освіту:
 
1025. а) дошкільну освіту (у містах республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення);
 
1026. б) загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні заклади, у тому числі: загальноосвітні навчальні заклади усіх ступенів, спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, вечірні (змінні) школи; навчально-виховні комплекси «дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад», «загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад» (крім навчально-виховних комплексів, визначених у пункті 2 частини першої статті 88 цього Кодексу);
 
1027. в) навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки, навчально-реабілітаційні центри (у разі, якщо не менше 70 відсотків кількості учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх навчальних закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячих будинків, навчально-реабілітаційних центрів формується на території відповідного міста чи району) дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї;
 
1028. г) інші державні освітні програми;
 
1029. ґ) вищу освіту (вищі навчальні заклади І - ІV рівнів акредитації, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, спільній власності територіальних громад, а також вищі навчальні заклади державної та комунальної форм власності) відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів;
 
1030. д) позашкільну освіту;
 
1031. 3) охорону здоров'я:
 
1032. а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки);
 
1033. б) програми медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров'я і заходи по санітарній освіті);
 
1034. в) місцеві заходи з реалізації державних програм, інші програми і заходи медико-санітарної допомоги міського і районного значення;
 
1035. 4) соціальний захист та соціальне забезпечення:
 
1036. а) державні програми соціального забезпечення: притулки для дітей (у разі, якщо не менше 70 відсотків кількості дітей, які перебувають в цих закладах, формується на території відповідного міста чи району), територіальні центри і відділення соціальної допомоги на дому; центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів; центри професійної реабілітації інвалідів; виплати грошової компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги;
 
1037. б) державні програми соціального захисту:
 
1038. допомога сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасова державна допомога дітям,
 
1039. додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів державної пожежної охорони та ветеранів Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки України, працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони; пенсіонерам з числа слідчих прокуратури; дітям (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони, загиблих або померлих у зв’язку з виконанням службових обов’язків; непрацездатним членам сімей, які перебували на їх утриманні; звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні; батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, які загинули (померли), пропали безвісти або стали інвалідами при проходженні служби; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою; громадянам відповідно до пункту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, частини четвертої статті 29 Основ законодавства України про культуру, абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту"; особам, які мають таке право згідно із статтею 48 Гірничого закону України; ветеранам праці; дітям війни; інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);
 
1040. компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;
 
1041. виплата державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принципом «гроші ходять за дитиною»;
 
1042. в) державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;
 
1043. г) районні та міські програми і заходи щодо реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї, в тому числі утримання та програми районних і міських центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
 
1044. 5) державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми (театри, районні (міські) бібліотеки, або централізовані бібліотеки районної (міської) централізованої бібліотечної системи, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей, зоопарки);
 
1045. 6) державні програми розвитку фізичної культури і спорту: утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл всіх типів (крім шкіл республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), заходи з фізичної культури і спорту та фінансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості і спортивних споруд місцевого значення;
 
1046. 7) видатки на забезпечення місцевих програм розвитку комунальної сфери.
 
1047. Стаття 90. Видатки, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів
 
1048. 1. До видатків, які здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:
 
1049. 1) державне управління:
 
1050. а) представницьку і виконавчу владу Автономної Республіки Крим;
 
1051. б) обласні ради;
 
1052. 2) освіту:
 
1053. а) загальну середню освіту для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, загальноосвітні санаторні школи-інтернати; загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки, навчально-реабілітаційні центри (крім загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх навчальних закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячих будинків, навчально-реабілітаційних центрів, визначених у підпункті "в" пункту 2 статті 89 цього Кодексу, та дитячих будинків сімейного типу і прийомних сімей);
 
1054. б) заклади професійно-технічної освіти, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим і виконують державне замовлення;
 
1055. в) вищу освіту (вищі навчальні заклади І - ІV рівнів акредитації, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, спільній власності територіальних громад, відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів, а також вищі навчальні заклади І-ІV рівнів акредитації державної форми власності, які виконують державне замовлення на підготовку фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів, за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України);
 
1056. г) післядипломну освіту (інститути післядипломної освіти вчителів та центри і заходи з підвищення кваліфікації державних службовців місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, постійно діючі курси (центри) підвищення кваліфікації працівників соціально-культурної сфери та агропромислового комплексу, що знаходяться у комунальній власності);
 
1057. ґ) позашкільну освіту;
 
1058. д) заклади професійно-технічної освіти державної та комунальної форми власності, видатки на функціонування яких враховані при визначенні міжбюджетних трансфертів державного бюджету на відповідний бюджетний період;
 
1059. е) інші державні освітні програми;
 
1060. 3) охорону здоров'я:
 
1061. а) консультативну амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення);
 
1062. б) спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи стоматологічні, центри, диспансери, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, будинки дитини, станції переливання крові);
 
1063. в) санаторно-курортну допомогу (санаторії для хворих на туберкульоз, санаторії для дітей та підлітків, санаторії медичної реабілітації);
 
1064. г) інші державні програми медичної та санітарної допомоги (медико-соціальні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри медичної статистики, бази спецмедпостачання, центри здоров'я і заходи санітарної освіти, регіональні заходи з реалізації державних програм, інші програми і заходи);
 
1065. 4) соціальний захист та соціальне забезпечення:
 
1066. а) державні програми соціального захисту та соціального забезпечення: допомога по догляду за інвалідами І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу; виплати компенсації реабілітованим; дитячі будинки-інтернати; навчання та трудове влаштування інвалідів; будинки-інтернати для престарілих і інвалідів; будинки-інтернати для дітей-інвалідів; центри по нарахуванню пенсій; притулки для дітей (крім притулків, визначених у підпункті "а" пункту 4 статті 89 цього Кодексу); оздоровлення, пільгове медичне обслуговування та виплата щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та компенсації за пільгове забезпечення продуктами харчування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; компенсаційні виплати інвалідам на бензин, ремонт, техобслуговування автотранспорту та транспортне обслуговування, а також на встановлення телефонів інвалідам І і ІІ груп; відшкодування витрат на поховання учасників бойових дій та інвалідів війни; видатки на функціонування центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, центрів професійної реабілітації інвалідів;
 
1067. б) республіканські Автономної Республіки Крим і обласні програми і заходи з реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї, в тому числі утримання та програми республіканського Автономної Республіки Крим і обласних центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
 
1068. в) інші державні соціальні програми;
 
1069. 5) культуру і мистецтво:
 
1070. а) державні культурно-освітні програми (республіканські Автономної Республіки Крим та обласні бібліотеки, музеї та виставки);
 
1071. б) державні театрально-видовищні програми (філармонії, музичні колективи і ансамблі, театри, палаци і будинки культури республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, інші заклади та заходи у галузі мистецтва);
 
1072. в) інші державні культурно-мистецькі програми;
 
1073. 6) фізичну культуру і спорт:
 
1074. а) державні програми з розвитку фізичної культури і спорту (утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, заходи з фізичної культури і спорту республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення);
 
1075. б) державні програми з інвалідного спорту і реабілітації (республіканський Автономної Республіки Крим та обласні центри з інвалідного спорту і дитячо-юнацькі спортивні школи інвалідів та спеціалізовані спортивні школи паралімпійського резерву; проведення навчально-тренувальних зборів і змагань з інвалідного спорту республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення);
 
1076. 7) видатки на забезпечення місцевих програм розвитку комунальної сфери.
 
1077. Стаття 91. Видатки місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів
 
1078. 1. До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:
 
1079. 1) місцеву пожежну охорону;
 
1080. 2) позашкільну освіту;
 
1081. 3) соціальний захист та соціальне забезпечення:
 
1082. а) програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;
 
1083. б) місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення;
 
1084. в) програми соціального захисту малозабезпеченої категорії учнів професійно-технічних навчальних закладів;
 
1085. 4) місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;
 
1086. 5) культурно-мистецькі програми місцевого значення;
 
1087. 6) програми підтримки кінематографії та засобів масової інформації місцевого значення;
 
1088. 7) місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту;
 
1089. 8) типове проектування, реставрацію та охорону пам'яток архітектури місцевого значення;
 
1090. 9) транспорт, дорожнє господарство:
 
1091. а) регулювання цін на послуги метрополітену за рішеннями органів місцевого самоврядування;
 
1092. б) експлуатацію дорожньої системи місцевого значення (в тому числі роботи, що проводяться спеціалізованими монтажно-експлуатаційними підрозділами);
 
1093. в) будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг місцевого значення;
 
1094. 10) заходи з організації рятування на водах;
 
1095. 11) обслуговування місцевого боргу;
 
1096. 12) програми природоохоронних заходів місцевого значення;
 
1097. 13) управління комунальним майном;
 
1098. 14) регулювання земельних відносин;
 
1099. 15) заходи місцевого рівня з організації рятування при надзвичайних ситуаціях природного і техногенного походження та ліквідації наслідків таких ситуацій;
 
1100. 16) інші програми, пов’язані з виконанням власних повноважень, затверджені відповідною радою згідно із законом.
 
1101. Стаття 92. Передача видатків на виконання власних повноважень між місцевими бюджетами
 
1102. 1. Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах кошти відповідних бюджетів для виконання власних повноважень.
 
1103. 2. Міські (міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) ради та районні ради можуть передати видатки на виконання всіх або частини власних повноважень Верховній Раді Автономної Республіки Крим чи обласній раді з передачею відповідних коштів до бюджету Автономної Республіки Крим чи до обласного бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту.
 
1104. 3. Сільські, селищні та міські (міст районного значення) ради можуть передавати видатки на виконання всіх або частини власних повноважень районній раді чи раді іншої територіальної громади з передачею коштів до відповідного бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту.
 
1105. 4. Передача видатків здійснюється за спільним рішенням відповідних рад на договірних засадах. Всі угоди про передачу видатків укладаються до 1 жовтня року, що передує плановому.
 
1106. Стаття 93. Передача видатків на виконання делегованих державних повноважень
 
1107. 1. Передача прав на здійснення видатків на виконання делегованих державних повноважень до бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань може здійснюватися за рішеннями районної або міської (міст республіканського Автономної Республіки Крим чи міст обласного значення) ради з відповідними коштами у вигляді міжбюджетного трансферту. Сільські, селищні та міські (міст районного значення) ради можуть передати частину видатків на виконання делегованих державних повноважень міській (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) чи районній раді з відповідними коштами у вигляді міжбюджетного трансферту. Ця передача здійснюється на підставі рішень відповідних рад і укладення договору.
 
1108. 2. Міські (міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) ради можуть передати частину видатків на виконання делегованих державних повноважень районній раді з відповідними коштами районному бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту. Районні ради можуть передавати частину видатків на виконання делегованих державних повноважень міській раді (міста республіканського Автономної Республіки Крим та міста обласного значення) з відповідними коштами міському бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту. Ця передача здійснюється на підставі спільних рішень відповідних рад і укладення договору.
 
1109. 3. Якщо інше не визначено договором, розмір переданих коштів на виконання делегованих державних повноважень має бути пропорційний частці користувачів зазначеними послугами в повній вартості цих послуг, розрахованих за фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості для органу влади Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування, який передає ці повноваження.
 
1110. 4. Якщо на території міста (республіканського Автономної Республіки Крим чи міста обласного значення) чи району недостатньо бюджетних установ, які забезпечують надання послуг, визначених пунктом 2 частини першої статті 86 цього Кодексу в обсязі, визначеному фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості, обрахований обсяг видатків на фінансування цих послуг враховується при визначенні міжбюджетного трансферту бюджету, з якого утримуються бюджетні установи, що надають ці послуги.
 
1111. 5. Всі угоди про передачу видатків на виконання делегованих державних повноважень укладаються до 1 серпня року, що передує плановому.
 
1112. Глава 15. РОЗРАХУНОК ВИДАТКІВ, ЩО ВРАХОВУЮТЬСЯ ПРИ ВИЗНАЧЕННІ ОБСЯГУ МІЖБЮДЖЕТНИХ ТРАНСФЕРТІВ
 
1113. Стаття 94. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості
 
1114. 1. Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості використовується для визначення розподілу міжбюджетних трансфертів.
 
1115. 2. Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості визначається шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кількість мешканців чи споживачів соціальних послуг тощо.
 
1116. 3. Загальний обсяг фінансових ресурсів за кожним видом видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, розраховується на підставі державних соціальних стандартів і нормативів, які встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.
 
1117. 4. При розрахунку фінансового нормативу бюджетної забезпеченості може передбачатися обсяг нерозподілених видатків, який об'єднує види видатків на ті повноваження, встановлення нормативів по яких є недоцільним.
 
1118. Стаття 95. Коригуючі коефіцієнти фінансових нормативів бюджетної забезпеченості
 
1119. 1. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості для місцевих бюджетів коригуються коефіцієнтами, що враховують відмінності у вартості надання соціальних послуг залежно від:
 
1120. 1) кількості населення та споживачів соціальних послуг;
 
1121. 2) соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших особливостей (з часу їх визначення) адміністративно-територіальних одиниць.
 
1122. 2. Коригуючі коефіцієнти затверджуються Кабінетом Міністрів України.
 
1123. Глава 16. МІЖБЮДЖЕТНІ ТРАНСФЕРТИ
 
1124. Стаття 96. Види міжбюджетних трансфертів
 
1125. 1. Міжбюджетні трансферти поділяються на:
 
1126. 1) дотацію вирівнювання;
 
1127. 2) субвенцію;
 
1128. 3) кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;
 
1129. 4) інші дотації.
 
1130. Стаття 97. Трансферти, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам
 
1131. 1. У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам:
 
1132. 1) дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення;
 
1133. 2) додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів;
 
1134. 3) субвенція на здійснення державних програм соціального захисту;
 
1135. 4) субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;
 
1136. 5) інші дотації та субвенції.
 
1137. 2. Порядок та умови надання субвенцій, які надаються з державного бюджету місцевим бюджетам, визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
1138. 3. У Державному бюджеті України затверджується обсяг дотації вирівнювання та субвенцій окремо для бюджету Автономної Республіки Крим, кожного з обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим, міст обласного значення та районних бюджетів, а також коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, якщо є підстави для надання та отримання відповідних міжбюджетних трансфертів.
 
1139. 4. Голова Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласних та районних державних адміністрацій, міські, сільські та селищні голови у міжсесійний період приймають рішення щодо розподілу та перерозподілу міжбюджетних трансфертів, визначених у законодавчому порядку, за умови делегування їм таких повноважень відповідною радою із наступним внесенням змін до рішення про місцевий бюджет.
 
1140. Стаття 98. Дотація вирівнювання бюджетам міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим, міст обласного значення і районним бюджетам
 
1141. 1. Дотація вирівнювання бюджетам міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим, міст обласного значення і районним бюджетам визначається як перевищення обсягу видатків, перелік яких визначено статтею 89 цього Кодексу (для бюджетів міст Києва та Севастополя - статтями 88 - 90 цього Кодексу), і який обраховано із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів:
 
1142. над кошиком доходів місцевих бюджетів - для бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення;
 
1143. над доходами, визначеними частиною другою статті 66 цього Кодексу, - для районних бюджетів.
 
1144. 2. Розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів, визначених пунктами 1 та 3 частини першої статті 96 цього Кодексу, затвердженого законом про Державний бюджет України, між бюджетами міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим, міст обласного значення і районними бюджетами, визначається на основі формули.
 
1145. 3. Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів, визначених пунктами 1 та 3 частини першої статті 96 цього Кодексу, затверджується Кабінетом Міністрів України і повинна враховувати такі параметри:
 
1146. 1) фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючі коефіцієнти до них;
 
1147. 2) кількість мешканців та кількість споживачів соціальних послуг;
 
1148. 3) індекс відносної податкоспроможності відповідного міста чи району;
 
1149. 4) прогнозний показник обсягу кошика доходів, що враховується при визначенні міжбюджетних трансфертів;
 
1150. 5) коефіцієнт вирівнювання;
 
1151. 6) норматив кількості працівників органів місцевого самоврядування в розрахунку до кількості мешканців.
 
1152. У разі внесення змін до Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів на плановий бюджетний період проект таких змін та аналітичні розрахунки і порівняльні таблиці щодо впливу запропонованих змін подаються разом з проектом закону про Державний бюджет України, схваленим Кабінетом Міністрів України.
 
1153. 4. Обсяг кошика доходів відповідного бюджету визначається із застосуванням індексу відносної податкоспроможності бюджету міста чи району, який розраховується з використанням економіко-математичних методів та коригуючих коефіцієнтів, на основі даних про фактичне виконання відповідного бюджету за три останні бюджетні періоди.
 
1154. 5. Індекс відносної податкоспроможності є коефіцієнтом, що визначає рівень податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці у порівнянні з аналогічним середнім показником по Україні у розрахунку на одного мешканця.
 
1155. 6. Для визначення індексу відносної податкоспроможності відповідних бюджетів використовується кошик доходів місцевих бюджетів, визначений відповідно до статті 64 цього Кодексу (крім доходів, передбачених пунктами 3, 5-9, 11 і 12 частини першої статті 64 цього Кодексу), та статті 66 цього Кодексу (крім доходів, передбачених пунктами 2, 3, 5-8 і 10 частини першої статті 66 цього Кодексу), та інших джерел доходів, встановлених законом про Державний бюджет України.
 
1156. Обсяг доходів, передбачених пунктами 3, 5-9, 11 і 12 частини першої статті 64 та пунктами 2, 3, 5-8 і 10 частини першої статті 66 цього Кодексу, визначається окремо по кожному виду доходів.
 
1157. 7. При визначенні індексу відносної податкоспроможності кошик доходів місцевих бюджетів збільшується на суму втрат у доходах, що виникли внаслідок надання пільг платникам податків згідно з рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад.
 
1158. 8. Індекси відносної податкоспроможності відповідних бюджетів не можуть змінюватися і переглядатися частіше, ніж раз на рік без відповідного обґрунтування, крім випадків:
 
1159. виділення нових або зміни статусу вже існуючих адміністративно-територіальних одиниць;
 
1160. зміни місцезнаходження суб’єктів підприємницької діяльності-платників податків;
 
1161. зміни податкового законодавства.
 
1162. Зміна обсягу надходжень коштів за відповідні бюджетні періоди, які враховуються для визначення обсягу кошика доходів місцевих бюджетів, повинна бути підтверджена органами стягнення.
 
1163. Стаття 99. Дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим та обласним бюджетам
 
1164. 1. Дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим та обласним бюджетам визначається як перевищення обсягу видатків цих бюджетів, перелік яких визначено статтею 90 цього Кодексу, і який обраховано із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів, над прогнозними показниками доходів бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, що зараховуються до них відповідно до частини першої статті 66 цього Кодексу.
 
1165. 2. Обсяг доходів бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів обчислюється на основі прогнозних показників доходів, що зараховуються до цих бюджетів відповідно до частини першої статті 66 цього Кодексу, із застосуванням індексу відносної податкоспроможності з дотриманням умов його обчислення, визначених частинами п'ятою, сьомою та восьмою статті 98 цього Кодексу.
 
1166. Стаття 100. Кошти, що передаються до державного бюджету з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, міських (міст Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) бюджетів
 
1167. 1. Якщо прогнозні показники доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, міських (міст Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) бюджетів, визначених відповідно до статей 64 та 66 цього Кодексу, перевищують розрахунковий обсяг видатків відповідного бюджету, обрахований із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів, для такого бюджету встановлюється обсяг коштів, що підлягають передачі до державного бюджету.
 
1168. 2. Коефіцієнт вирівнювання застосовується до обчисленого за формулою обсягу коштів, що підлягають передачі до державного бюджету, і визначається в межах від 0, 60 до одиниці з метою стимулювання нарощування доходів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
 
1169. Стаття 101. Міжбюджетні трансферти між місцевими бюджетами
 
1170. 1. Міські та районні ради можуть передбачати у відповідних бюджетах дотації вирівнювання бюджетам районів у містах, бюджетам сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань, а також кошти, що передаються з цих бюджетів.
 
1171. 2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні ради можуть передбачати у відповідних бюджетах такі види міжбюджетних трансфертів:
 
1172. 1) субвенції на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування;
 
1173. 2) субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань;
 
1174. 3) субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів);
 
1175. 4) інші дотації та субвенції.
 
1176. Стаття 102. Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту
 
1177. 1. Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
1178. 2. За рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу надаються пільги, виходячи із розрахунку вартості однієї тонни твердого палива та одного балону скрапленого газу на домогосподарство в рік, а особам, які мають таке право згідно із статтею 48 Гірничого закону України, - із розрахунку вартості 3, 1 тонни вугілля на побутові потреби на домогосподарство в рік. Граничні показники вартості твердого та рідкого пічного побутового палива та скрапленого газу у розрізі Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
1179. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право:
 
1180. встановлювати збільшені норми на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива та скрапленого газу особам, які мають право на пільги та житлові субсидії відповідно до законодавства, за рахунок та в межах коштів відповідних місцевих бюджетів, прийнятих в установленому порядку;
 
1181. надавати пільги на тверде та рідке пічне побутове паливо та скраплений балонний газ у натуральному виразі або готівкою.
 
1182. Натуральні норми забезпечення населення твердим та рідким пічним побутовим паливом та скрапленим газом, відповідно до яких населенню будуть надаватися пільги і житлові субсидії готівкою для відшкодування витрат на їх придбання, затверджуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах мінімальних норм та граничних показників їх вартості, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з обсягу коштів, призначених на зазначену мету.
 
1183. 3. За рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот надаються житлові субсидії населенню та пільги ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів державної пожежної охорони та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки України, працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони; пенсіонерам з числа слідчих прокуратури; дітям (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків; непрацездатним членам сімей, які перебували на їх утриманні; звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби, та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні; батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які загинули (померли), пропали безвісти або стали інвалідами при проходженні служби; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; громадянам відповідно до пункту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частини четвертої статті 29 Основ законодавства України про культуру, абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту"; дітям війни.
 
1184. 4. За рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу надаються житлові субсидії населенню та пільги ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів державної пожежної охорони та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони; дітям (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків; непрацездатним членам сімей, які перебували на їх утриманні; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; громадянам відповідно до пункту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частини четвертої статті 29 Основ законодавства України про культуру, абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту", особам, які мають таке право згідно із статтею 48 Гірничого закону України.
 
1185. 5. За рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) надаються пільги ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів державної пожежної охорони та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби; інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); пенсіонерам з числа слідчих прокуратури; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, а також здійснюються компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
 
1186. 6. Кабінет Міністрів України може здійснювати перерозподіл обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту між їх видами та між місцевими бюджетами виходячи з фактично нарахованих обсягів відповідних пільг, субсидій і допомоги населенню в межах загального обсягу таких субвенцій.
 
1187. Стаття 103. Субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок наданих державою податкових пільг
 
1188. 1. Надання державою податкових пільг, що зменшують доходи бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень, має супроводжуватися внесенням змін до закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період, що передбачає надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію відповідних втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування.
 
1189. Стаття 104. Субвенції на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування
 
1190. 1. Субвенція на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування надається з одного місцевого бюджету іншому для компенсації цих видатків.
 
1191. 2. Умови утримання об'єктів спільного користування чи ліквідації негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування та надання субвенції визначаються на договірних засадах між надавачем субвенції та її отримувачем.
 
1192. Стаття 105. Субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів)
 
1193. 1. Субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів) надаються місцевим бюджетам з урахуванням таких основних засад:
 
1194. 1) економічної ефективності досягнення цілей інвестиційної програми (проекту) із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів на виконання інвестиційних програм (проектів);
 
1195. 2) направленості субвенції виключно на створення, приріст чи оновлення основних фондів комунальної форми власності;
 
1196. 3) фінансової забезпеченості інвестиційних програм (проектів), термін впровадження яких довший, ніж бюджетний період, необхідними фінансовими ресурсами місцевих бюджетів та коштами субвенції на їх виконання впродовж усього терміну впровадження;
 
1197. 4) рівня забезпеченості закладами (установами) соціально-культурної сфери;
 
1198. 5) рівня розвитку дорожнього та комунального господарства;
 
1199. 6) участі бюджету отримувача субвенції;
 
1200. 7) обґрунтування спроможності подальшого утримання за рахунок коштів місцевих бюджетів об’єктів комунальної власності.
 
1201. 2. Якщо фактичний обсяг надходжень податку на прибуток, що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджету міста Севастополя відповідно до пункту 1 частини першої статті 71 цього Кодексу, за бюджетний період, що передує плановому, із розрахунку на одного мешканця, нижчий середнього показника по Україні, таким бюджетам передбачається субвенція з державного бюджету на виконання інвестиційних програм (проектів).
 
1202. Стаття 106. Субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань
 
1203. 1. Субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад можуть передбачатися в складі їх бюджетів у разі, якщо інший орган державної влади чи місцевого самоврядування може виконати цю функцію ефективніше.
 
1204. 2. Умови та порядок надання субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад визначаються відповідною угодою сторін.
 
1205. Стаття 107. Субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів) з місцевих бюджетів
 
1206. 1. Субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів) надаються з одного місцевого бюджету іншому на підставі договору між надавачем субвенції та її отримувачем.
 
1207. Стаття 108. Порядок перерахування міжбюджетних трансфертів
 
1208. 1. Дотація вирівнювання та субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам перераховуються з рахунків державного бюджету органами Державного казначейства України бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення і районним бюджетам. Перерахування коштів, що передаються до державного бюджету з бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів міст Києва і Севастополя, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, районних і обласних бюджетів, забезпечується відповідними органами Державного казначейства України.
 
1209. 2. Порядок перерахування дотації вирівнювання та субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам всіх рівнів, включаючи бюджети районів у містах, коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, а також порядок перерахування міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами визначаються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту перерахування трансфертів.
 
1210. Перерахування дотації вирівнювання з державного бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за нормативами щоденних відрахувань, які визначаються законом про Державний бюджет України, від кошика доходів державного бюджету для надання міжбюджетних трансфертів, що надходять на аналітичні рахунки обліку доходів державного бюджету на відповідній території. У разі коли за нормативами щоденних відрахувань не забезпечується отримання місячної суми дотації вирівнювання відповідно до розпису Державного бюджету України, Державне казначейство України перераховує недоотриману місячну суму дотації вирівнювання із загального фонду державного бюджету не пізніше 10 числа наступного місяця.
 
1211. 3. Перерахування коштів до державного бюджету з міських бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів здійснюється органами Державного казначейства України за рахунок фактичних надходжень кошика доходів відповідних місцевих бюджетів згідно з нормативами щоденних відрахувань, визначених законом про Державний бюджет України. Перерахування коштів до районних і міських міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення бюджетів з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення здійснюється органами Державного казначейства України за рахунок фактичних надходжень кошика доходів відповідних місцевих бюджетів згідно з нормативами щоденних відрахувань, визначених відповідними районними та міськими радами. Місячний обсяг перерахування зазначених коштів за нормативами щоденних відрахувань не повинен становити більше однієї дванадцятої річної суми, визначеної законом про Державний бюджет України (рішенням районної чи міської ради про місцевий бюджет).
 
1212. Перерахування коштів до державного бюджету з обласних бюджетів, міського бюджету міста Києва, визначених законом про Державний бюджет України, здійснюється щодекадно рівними частинами згідно з помісячними сумами таких платежів, установленими розписом Державного бюджету України.
 
1213. 4. Додаткова дотація з державного бюджету бюджету Автономної Республіки Крим та обласним бюджетам на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів розподіляється між бюджетами Автономної Республіки Крим, обласним бюджетом, бюджетами міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та бюджетами районів відповідно у таких пропорціях: не більш як 25 відсотків - для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету та не менш як 75 відсотків - для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та бюджетів районів.
 
1214. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації здійснюють розподіл додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів з урахуванням особливостей депресивних та гірських територій і тих, що мають низький показник чисельності населення і розгалужену мережу бюджетних установ.
 
1215. 5. До складу кошика доходів державного бюджету для надання міжбюджетних трансфертів належать доходи загального фонду державного бюджету, визначені пунктами 1-3, 6 (без врахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами), 7-11, 17, 23 (крім плати за оренду майна, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету), 24, 25 і 42 (крім коштів, що передаються до державного бюджету з міського бюджету міста Києва) частини другої статті 29 цього Кодексу.
 
1216. 6. Кабінет Міністрів України може здійснювати перерозподіл обсягу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам (крім субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту) між місцевими бюджетами у межах загального обсягу відповідної субвенції.
 
1217. Розділ V КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА БЮДЖЕТНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
 
1218. Глава 17. КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
 
1219. Стаття 109. Повноваження Верховної Ради України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства
 
1220. 1. До повноважень Верховної Ради України належить контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу.
 
1221. 2. Комітети Верховної Ради України беруть участь у підготовці до розгляду Верховною Радою України проекту закону про Державний бюджет України, готують і попередньо розглядають питання щодо контролю за виконанням та звіту про виконання Державного бюджету України в частині, що віднесена до компетенції комітетів.
 
1222. 3. До повноважень Верховної Ради України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить:
 
1223. 1) заслуховування звітів про стан виконання Державного бюджету України, в тому числі заслуховування звітів щодо надходжень до державного бюджету, звітів про витрачання коштів резервного фонду державного бюджету, а також звітів головних розпорядників коштів державного бюджету про використання ними бюджетних коштів та результати виконання відповідних бюджетних програм;
 
1224. 2) надання доручень Рахунковій палаті з питань контролю за надходженням коштів до державного бюджету та їх використанням.
 
1225. 4. До повноважень Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить:
 
1226. 1) контроль за дотриманням бюджетного законодавства у процесі підготовки, розгляду і прийняття проекту закону про Державний бюджет України та виконання відповідного закону;
 
1227. 2) контроль за відповідністю законопроектів, поданих на розгляд Верховної Ради України, бюджетному законодавству;
 
1228. 3) розгляд річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України та підготовка проекту рішення щодо цього звіту для розгляду Верховною Радою України;
 
1229. 4) розгляд інформації Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, інших центральних органів виконавчої влади про стан виконання закону про Державний бюджет України протягом відповідного бюджетного періоду;
 
1230. 5) розгляд звітів Рахункової палати про виконання повноважень з контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
 
1231. Стаття 110. Повноваження Рахункової палати з контролю за дотриманням бюджетного законодавства
 
1232. 1. До повноважень Рахункової палати з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за:
 
1233. 1) надходженням та використанням коштів Державного бюджету України;
 
1234. 2) утворенням, обслуговуванням і погашенням державного боргу;
 
1235. 3) ефективністю управління коштами Державного бюджету України;
 
1236. 4) використанням бюджетних коштів у частині забезпечення повноважень місцевих державних адміністрацій та делегованих місцевому самоврядуванню повноважень органів виконавчої влади.
 
1237. 2. Рахункова палата подає Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України висновки та пропозиції щодо стану виконання Державного бюджету України за підсумками кожного кварталу, а також висновки і пропозиції щодо результатів контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
 
1238. Стаття 111. Повноваження Міністерства фінансів України та місцевих фінансових органів з контролю за дотриманням бюджетного законодавства
 
1239. 1. Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України.
 
1240. Міністерство фінансів України в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію єдиної державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, координує та спрямовує діяльність органів виконавчої влади, уповноважених на проведення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, визначає основні організаційно-методичні засади та дає оцінку функціонуванню систем внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту, якщо інше не передбачено законодавством.
 
1241. 2. Місцеві фінансові органи здійснюють контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу стосовно місцевих бюджетів.
 
1242. 3. Міністерство фінансів України та місцеві фінансові органи у встановленому законодавством порядку одержують від центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, банків та інших фінансових установ усіх форм власності пояснення, матеріали та інформацію з питань, що виникають під час складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів та звітування про їх виконання.
 
1243. Стаття 112. Повноваження Державного казначейства України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства
 
1244. 1. До повноважень Державного казначейства України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належать:
 
1245. 1) контроль за веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, складанням та наданням фінансової і бюджетної звітності;
 
1246. 2) контроль за бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень;
 
1247. 3) контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам бюджетного розпису;
 
1248. 4) контроль за відповідністю зобов'язань, взятих розпорядниками бюджетних коштів, бюджетним асигнуванням, кошторису, паспорту бюджетної програми;
 
1249. 5) контроль за відповідністю платежів взятим бюджетним зобов'язанням, кошторису.
 
1250. Державне казначейство України забезпечує організацію та координацію діяльності державних бухгалтерів та контроль за виконанням ними своїх повноважень.
 
1251. Стаття 113. Повноваження органів Державної контрольно-ревізійної служби з контролю за дотриманням бюджетного законодавства
 
1252. 1. До повноважень органів Державної контрольно-ревізійної служби з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за:
 
1253. 1) цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів;
 
1254. 2) цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії;
 
1255. 3) достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників;
 
1256. 4) відповідністю зобов’язань, взятих розпорядниками бюджетних коштів, бюджетним асигнуванням, кошторису, паспорту бюджетної програми;
 
1257. 5) веденням бухгалтерського обліку та складанням звітності про виконання державного бюджету та місцевих бюджетів, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, кошторисів та інших документів, які використовуються в бюджетному процесі;
 
1258. 6) станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів.
 
1259. 2. Головне контрольно-ревізійне управління України щомісячно надає Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України та Міністерству фінансів України звіти про узагальнені результати контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
 
1260. Стаття 114. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад з контролю за дотриманням бюджетного законодавства
 
1261. 1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні ради з контролю за дотриманням бюджетного законодавства здійснюють:
 
1262. 1) контроль за виконанням рішення відповідної ради про місцевий бюджет;
 
1263. 2) інші повноваження, передбачені цим Кодексом, законом про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет.
 
1264. Стаття 115. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад з контролю за дотриманням бюджетного законодавства
 
1265. 1. Контроль за відповідністю бюджетному законодавству показників затверджених бюджетів, бюджетного розпису, кошторисів бюджетних установ та інших документів, які використовуються у бюджетному процесі, здійснюється:
 
1266. 1) Радою міністрів Автономної Республіки Крим - стосовно бюджетів міст республіканського значення та районних бюджетів Автономної Республіки Крим;
 
1267. 2) обласними державними адміністраціями - стосовно районних та міських (міст обласного значення) бюджетів;
 
1268. 3) міськими державними адміністраціями в містах Києві та Севастополі - стосовно районних у цих містах бюджетів;
 
1269. 4) районними державними адміністраціями - стосовно міських (міст районного значення), сільських, селищних бюджетів та бюджетів їх об'єднань;
 
1270. 5) виконавчими органами міських рад - стосовно бюджетів районів у містах, сільських, селищних чи міст районного значення, що входять до складу цих міст.
 
1271. Глава 18. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА БЮДЖЕТНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
 
1272. Стаття 116. Поняття бюджетного правопорушення
 
1273. 1. Бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звіту про його виконання.
 
1274. 2. Бюджетними правопорушення визнаються:
 
1275. 1) на стадії складання проектів бюджетів:
 
1276. а) порушення встановлених термінів подання головними розпорядниками бюджетних коштів бюджетних запитів Міністерству фінансів України (Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам) або неподання їх взагалі;
 
1277. б) включення головними розпорядниками бюджетних коштів недостовірних даних до бюджетних запитів;
 
1278. в) визначення розпорядниками бюджетних коштів недостовірної потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників;
 
1279. г) подання проекту рішення про місцевий бюджет на розгляд Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної ради з порушенням установленого порядку і термінів;
 
1280. 2) на стадії розгляду та прийняття проекту закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет):
 
1281. а) порушення установленого порядку і термінів розгляду та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);
 
1282. б) прийняття відповідною радою рішення про створення спеціального фонду в складі місцевого бюджету у разі, коли таке створення не передбачено цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України;
 
1283. в) планування доходів та видатків місцевих бюджетів, не віднесених до таких цим Кодексом та законом про Державний бюджет України;
 
1284. г) прийняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України з порушенням вимог цього Кодексу;
 
1285. ґ) прийняття відповідною радою рішення про місцевий бюджет з порушенням вимог цього Кодексу та недотримання положень і показників закону про Державний бюджет України, в тому числі щодо формування бюджету в частині делегованих державних повноважень;
 
1286. 3) на стадії виконання бюджету, в тому числі внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет):
 
1287. а) нецільове використання бюджетних коштів;
 
1288. б) невиконання вимог законодавства щодо зарахування доходів:
 
1289. надходження коштів до спеціального фонду бюджету з джерел, не визначених цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України;
 
1290. зарахування доходів бюджету на будь-які рахунки, крім єдиного казначейського рахунка (за винятком коштів, що отримуються установами України, які функціонують за кордоном, і зарахування яких до доходів бюджету здійснюється в установленому Кабінетом Міністрів України порядку), і акумулювання їх на рахунках органів стягнення;
 
1291. зарахування доходів бюджету до іншого, ніж визначено законодавством, бюджету, в тому числі через здійснення поділу податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших надходжень між бюджетами з порушенням визначених законодавством розмірів;
 
1292. в) недотримання порядку проведення операцій з бюджетними коштами:
 
1293. здійснення платежів за товари, роботи та послуги з порушенням встановленого порядку;
 
1294. здійснення витрат державного бюджету (місцевих бюджетів) всупереч вимогам статті 46 (статті 79) цього Кодексу та/або закону про Державний бюджет України;
 
1295. невиконання вимог законодавства щодо надання кредитів з бюджету та їх повернення;
 
1296. неповернення сум субвенцій, використаних не за цільовим призначенням протягом бюджетного періоду;
 
1297. розміщення бюджетних коштів на банківських депозитах або передача їх у довірче управління (відкриття рахунків поза системою казначейського обслуговування), якщо інше не передбачено цим Кодексом та законом про Державний бюджет України;
 
1298. проведення попередньої оплати за товари (роботи, послуги) за рахунок бюджетних коштів з порушенням законодавства;
 
1299. недотримання умов надання державних (місцевих) гарантій щодо виконання боргових зобов'язань;
 
1300. недотримання порядку та умов здійснення державних (місцевих) запозичень;
 
1301. невиконання вимог законодавства щодо відкриття (закриття) рахунків в органах Державного казначейства України;
 
1302. г) порушення під час взяття бюджетних зобов'язань:
 
1303. розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій та взяття бюджетних зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України;
 
1304. реєстрація та облік бюджетних зобов’язань без відповідних бюджетних асигнувань чи у разі невідповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетних програм;
 
1305. необґрунтована відмова в реєстрації або несвоєчасна реєстрація бюджетних зобов'язань;
 
1306. ґ) порушення під час складання, заповнення, затвердження та подання документів, що застосовуються у бюджетному процесі:
 
1307. невідповідність даних, наведених у документах, що застосовуються у бюджетному процесі, даним бухгалтерського обліку та звітності про виконання бюджету;
 
1308. недотримання установлених порядку та термінів подання Міністерству фінансів України (місцевим фінансовим органам), Державному казначейству України документів, що застосовуються у бюджетному процесі;
 
1309. недотримання установлених порядку та термінів затвердження кошторисів та внесення до них змін, а також паспортів бюджетних програм (при застосуванні програмно-цільового методу у бюджетному процесі);
 
1310. д) інші бюджетні правопорушення на стадії виконання бюджетів, в тому числі:
 
1311. здійснення бюджетними установами запозичень у будь-якій формі або надання за рахунок бюджетних коштів позичок юридичним і фізичним особам;
 
1312. здійснення видатків з місцевого бюджету, які мають провадитись згідно цього Кодексу з іншого бюджету;
 
1313. недотримання встановлених вимог щодо використання коштів з резервного фонду бюджету;
 
1314. неправильне застосування бюджетної класифікації;
 
1315. прийняття рішень, що призвели до перевищення граничних розмірів державного (місцевого) боргу, та надання державних (місцевих) гарантій щодо виконання боргових зобов'язань;
 
1316. недотримання установлених термінів доведення головними розпорядниками бюджетних коштів відомостей про обсяги бюджетних асигнувань до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня;
 
1317. порушення вимог бюджетного законодавства щодо прийняття місцевих бюджетів з дефіцитом (профіцитом);
 
1318. відчуження (списання) майна бюджетними установами з порушенням законодавства;
 
1319. 4) на стадії підготовки та розгляду звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього:
 
1320. а) недотримання установлених порядку та термінів надання місячного та квартального звітів про виконання державного бюджету (місцевих бюджетів), річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);
 
1321. б) недотримання розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів терміну надання звітності про виконання бюджету;
 
1322. в) надання звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів з недостовірними даними та/або не в повному обсязі;
 
1323. г) невідповідність даних, наведених у звітності про виконання бюджету, даним бухгалтерського обліку;
 
1324. ґ) недотримання головними розпорядниками бюджетних коштів установлених порядку та терміну подання звітів про виконання паспортів бюджетних програм (при застосуванні програмно-цільового методу у бюджетному процесі).
 
1325. 3. Бюджетними правопорушеннями визнаються інші випадки недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання.
 
1326. 4. Недотримання вимог статті 28 цього Кодексу щодо оприлюднення та доступності інформації на всіх стадіях бюджетного процесу є бюджетним правопорушенням.
 
1327. Стаття 117. Підстави для застосування заходів за вчинені бюджетні правопорушення
 
1328. 1. Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна контрольно-ревізійна служба, місцеві фінансові органи, сільські, селищні, міські голови, головні розпорядники бюджетних коштів за результатами контролю у межах своїх повноважень можуть застосовувати до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів за вчинені ними бюджетні правопорушення заходи, які передбачені статтею 118 цього Кодексу.
 
1329. 2. Рішення про застосування заходів за бюджетне правопорушення приймається на підставі протоколу про бюджетне правопорушення та доданих до нього матеріалів. Рішення набирає чинності з дня його підписання і підлягає негайному виконанню.
 
1330. Форма, порядок складання та передачі за належністю протоколу про бюджетне правопорушення встановлюється Міністерством фінансів України.
 
1331. Стаття 118. Заходи, що застосовуються за вчинені бюджетні правопорушення
 
1332. 1. За порушення бюджетного законодавства до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів застосовуються такі заходи:
 
1333. 1) зупинення операцій з бюджетними коштами - у порядку, визначеному статтею 120 цього Кодексу;
 
1334. 2) призупинення бюджетних асигнувань - припинення на конкретно визначений час повноважень на взяття бюджетного зобов'язання.
 
1335. Бюджетні асигнування призупиняються на термін від одного до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису асигнувань загального фонду бюджету (плану асигнувань із загального фонду бюджету розпорядника бюджетних коштів) у порядку, встановленому Міністерством фінансів України;
 
1336. 3) зменшення бюджетних асигнувань:
 
1337. у разі нецільового використання бюджетних коштів приймається рішення про зменшення бюджетних асигнувань у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України: головному розпоряднику бюджетних коштів - Міністром фінансів України (керівником місцевого фінансового органу), розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня - головним розпорядником бюджетних коштів;
 
1338. 4) повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету:
 
1339. у разі здійснення видатків з місцевих бюджетів, які повинні були провадитися з іншого бюджету, Міністром фінансів України приймається рішення про застосування безспірного вилучення коштів з місцевих бюджетів, що виконується шляхом стягнення коштів з місцевих бюджетів до державного бюджету чи зменшення обсягу трансфертів (дотації вирівнювання) місцевим бюджетам на відповідну суму у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
 
1340. у разі нецільового використання коштів, отриманих у вигляді субвенції, рішення про повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету приймається у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
 
1341. у разі нецільового використання бюджетних коштів одержувачами бюджетних коштів, такі кошти повертаються одержувачами бюджетних коштів до відповідного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
 
1342. 5) повернення (відшкодування) вартості майна бюджетної установи, відчуженого (списаного) з порушенням законодавства - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
 
1343. 6) призупинення дії рішення про місцевий бюджет - у порядку, визначеному статтею 122 цього Кодексу;
 
1344. 7) попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства:
 
1345. застосовується в усіх випадках виявлення бюджетного правопорушення шляхом надсилання офіційного повідомлення з вимогою про необхідність усунення бюджетного правопорушення у місячний термін та про накладення стягнення у разі невиконання такої вимоги;
 
1346. 8) притягнення посадових осіб, винних у вчиненні бюджетних правопорушень, до цивільної, дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності згідно з законами України.
 
1347. 2. Інформація про результати здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства оприлюднюється органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, якщо інше не передбачено законодавством.
 
1348. Стаття 119. Нецільове використання бюджетних коштів
 
1349. 1. Нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:
 
1350. бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);
 
1351. напрямам використання бюджетних коштів, визначених законодавством та зазначених у паспорті бюджетної програми (при застосуванні програмно-цільового методу у бюджетному процесі);
 
1352. бюджетним асигнуванням та кошторису.
 
1353. 2. Відповідні посадові особи, з вини яких допущено нецільове використання бюджетних коштів, притягаються до дисциплінарної, цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності згідно з законами України.
 
1354. Стаття 120. Зупинення операцій з бюджетними коштами
 
1355. 1. Зупинення операцій з бюджетними коштами полягає у зупиненні будь-яких операцій із здійснення платежів з рахунку порушника бюджетного законодавства. Механізм зупинення операцій з бюджетними коштами визначається Кабінетом Міністрів України.
 
1356. 2. Зупинення операцій з бюджетними коштами можливе на термін до тридцяти днів у межах поточного бюджетного періоду, якщо інше не передбачено законом.
 
1357. Стаття 121. Відповідальність за бюджетні правопорушення
 
1358. 1. Посадові особи, з вини яких допущені бюджетні правопорушення, притягаються до цивільної, дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності згідно з законами України.
 
1359. 2. Бюджетне правопорушення, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до відповідальності згідно з законами України його керівника чи інших відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь.
 
1360. 3. Посадові особи органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ та організацій, які вчинили бюджетне правопорушення, несуть передбачену законом цивільну відповідальність згідно з законами України незалежно від накладення передбачених цим Кодексом заходів стягнення на розпорядника чи одержувача бюджетних коштів.
 
1361. Стаття 122. Відповідальність органів місцевого самоврядування за порушення бюджетного планування
 
1362. 1. У разі порушення вимог цього Кодексу та закону про Державний бюджет України щодо складання відповідного бюджету в частині державних делегованих повноважень Кабінету Міністрів України надається право протягом місяця з дня набрання чинності рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, обласний бюджет, бюджети міст Києва та Севастополя призупиняти дію цього рішення з одночасним зверненням до суду. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації наступного дня після підписання Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради рішення про місцевий бюджет або внесення до нього змін надсилають його Міністерству фінансів України.
 
1363. 2. У разі порушення вимог щодо складання бюджету згідно з цим Кодексом та законом про Державний бюджет України в частині державних делегованих повноважень Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голові обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій надається право протягом місяця з дня набрання чинності рішенням про районний, міський (міст республіканського Автономної Республіки Крим чи міст обласного значення), районний у містах Києві та Севастополі бюджети призупинити дію рішення про відповідний бюджет з одночасним зверненням до суду. Районні державні адміністрації, виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) та районних рад у містах наступного дня після підписання керівником відповідної ради рішення про місцевий бюджет або внесення до нього змін надсилають його Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, виконавчим органам міських рад.
 
1364. 3. У разі порушення вимог щодо складання бюджету згідно з цим Кодексом, законом про Державний бюджет України чи рішенням районної чи міської (міста республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) ради про бюджет в частині державних делегованих повноважень голові районної державної адміністрації, голові виконавчого органу міської (міста республіканського Автономної Республіки Крим чи міста обласного значення) ради надається право протягом місяця з дня набрання чинності рішення про міський (міст районного значення), сільський, селищний та районний у місті бюджети призупиняти дію рішення про відповідний бюджет з одночасним зверненням до суду. Виконавчі органи міських міст районного значення, сільської, селищної, районної у місті рад наступного дня після підписання керівником рішення про відповідний бюджет або внесення до нього змін надсилає його районній державній адміністрації чи виконавчому органу міської (міста республіканського Автономної Республіки Крим чи міста обласного значення) ради.
 
1365. 4. У разі призупинення рішення про місцевий бюджет видатки з нього здійснюються у порядку, визначеному статтею 79 цього Кодексу.
 
1366. Стаття 123. Відповідальність Державного казначейства України
 
1367. 1. Державне казначейство України несе відповідальність за:
 
1368. 1) невиконання вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів;
 
1369. 2) несвоєчасність надання звітності про виконання бюджетів;
 
1370. 3) здійснення витрат з перевищенням показників, затверджених бюджетним розписом;
 
1371. 4) порушення в процесі контролю за бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та проведенні платежів за цими зобов’язаннями;
 
1372. 5) недотримання порядку казначейського обслуговування державного і місцевих бюджетів.
 
1373. 2. Керівники органів Державного казначейства України несуть персональну відповідальність у разі вчинення ними бюджетного правопорушення та невиконання вимог щодо казначейського обслуговування державного і місцевих бюджетів, встановлених цим Кодексом.
 
1374. Стаття 124. Оскарження рішення про накладення стягнення за бюджетне правопорушення
 
1375. 1. Рішення про накладення стягнення за бюджетне правопорушення може бути оскаржене у порядку, встановленому законом. Рішення може бути оскаржене в органі, що його виніс, або в суді протягом 10 днів з дня його винесення, якщо інше не передбачено законом.
 
1376. 2. Оскарження рішення про накладення стягнення за бюджетне правопорушення не зупиняє виконання зазначеного рішення.
 
1377. 3. У разі визнання судом рішення про накладення заходу стягнення за бюджетне правопорушення повністю чи частково незаконним, особі, щодо якої воно було винесене, поновлюються обмежені таким рішенням права.
 
1378. 4. Рішення суду може бути оскаржене у порядку, встановленому законом.
 
1379. ІІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 
1380. 1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2009 року, крім:
 
1381. пункту 3 частини другої статті 60 та пункту 2 частини другої статті 61 в частині подання звітів про виконання показників за формою додатків до закону про Державний бюджет України, які набирають чинності починаючи із звітності про виконання державного бюджету за 2010 рік;
 
1382. пункту 1 частини першої статті 71 та частини другої статті 105, які набирають чинності з дня запровадження податку на нерухоме майно (нерухомість).
 
1383. 2. Статтю 1191 Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №40-44, ст. 356) доповнити новою частиною четвертою такого змісту:
 
1384. „4. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування»;
 
1385. у зв’язку із цим частину четверту вважати частиною п’ятою цієї статті.
 
1386. 3. Статтю 67 Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р, № 18, 19-20, 21-22, ст. 144) доповнити частиною четвертою такого змісту:
 
1387. «4. Державні підприємства, в тому числі господарські товариства, у статутному фонді яких державі належить 50 та більше відсотків акцій, здійснюють внутрішні довгострокові (більше одного року) та зовнішні запозичення, надають гарантії або є поручителями за погодженням з Міністерством фінансів України, внутрішні короткострокові запозичення (до одного року) - за погодженням з відповідними органами центральної виконавчої влади, у сфері діяльності яких вони знаходяться.»
 
1388. 4. У Законі України „Про Національний банк України» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., №29, ст. 238; 2000 р., №42, ст. 351, 2002 р., №17, ст. 117):
 
1389. 1) у статті 9:
 
1390. у пункті 4 слова „прогнозовані відомості про сальдо кошторису для включення до проекту Державного бюджету України на наступний рік» замінити словами в дужках „ (проект кошторису доходів та витрат Національного банку України подається Кабінету Міністрів України до 1 квітня року, що передує плановому)»;
 
1391. пункт 7 доповнити словами «і у тижневий термін подає Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України»;
 
1392. 2) останній абзац статті 31 доповнити новим реченням такого змісту:
 
1393. „Плата за надані Національним банком відповідно до закону послуги (здійснені операції), що надаються Державному казначейству України, не встановлюється».
 
1394. 5. У Законі України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 40, ст. 365; 2000 р., № 32, ст. 255, № 38, ст. 318, № 46, ст. 391; 2006 р., № 26, ст. 210):
 
1395. 1) у частині четвертій статті 6 слова „відповідно до законодавства» замінити словами „відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України»;
 
1396. 2) у статті 8:
 
1397. останнє речення абзацу п’ятого частини четвертої доповнити словами „та в бюджетних установах»;
 
1398. доповнити частину четверту абзацом шостим такого змісту:
 
1399. „Завдання та функціональні обов’язки бухгалтерських служб, повноваження керівника бухгалтерської служби різних форм організації бухгалтерського обліку у бюджетних установах визначаються Кабінетом Міністрів України»;
 
1400. 3) частину шосту статті 11 викласти в такій редакції:
 
1401. «6. Форми фінансової звітності бюджетних установ установлюються Міністерством фінансів України».
 
1402. 6. У Законі України «Про систему оподаткування» (Відомості Верховної Ради України, 1991, N 39, ст. 510):
 
1403. 1) пункти 7, 8 частини першої статті 14 вилучити;
 
1404. 2) частину першу статті 15 доповнити новими пунктами 3, 4 такого змісту:
 
1405. «3) податок на нерухоме майно (нерухомість);
 
1406. 4) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності)».
 
1407. 7. У статті 31 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (Офіційний вісник України, 2008 р., №36, ст. 1196):
 
1408. частину другу виключити;
 
1409. частини третю-п’яту вважати відповідно частинами другою-четвертою.
 
1410. 8. Пункти 1 і 2 частини першої статті 27 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., №19, ст. 134; 2006 р., №17, ст. 146): викласти у такій редакції:
 
1411. «1) мають право виступу на парламентських слуханнях з питань бюджетної політики;
 
1412. 2) розглядають проект закону про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період та не пізніше 1 жовтня року, який передує плановому, подають свої пропозиції щодо цього законопроекту до профільного комітету».
 
1413. 9. З набранням чинності цим Законом інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому».