Кількість абзаців - 59 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (Друге читання)

0. Проект
 
1. Закон України
 
2. Про внесення змін до деяких
 
3. законодавчих актів України щодо приведення у відповідність із положеннями Закону України «Про міжнародне приватне право»
 
4.

 
5. Верховна Рада України
п о с т а н о в л я є:
 
6. І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
7. 1. У статті 8 Кодексу законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375; Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 38, ст. 318) слова "законодавством держави, в якій здійснене працевлаштування (наймання) працівника, та міжнародними договорами України" замінити словами "відповідно до Закону України "Про міжнародне приватне право".
 
8. 2.У Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 6, ст. 56; 1997 р., № 25, ст. 171; 2001 р., № 36, ст. 188; 2004 р., № 11, ст. 140; 2007 р., № 9, ст. 67):
 
9. 1) у частині першій статті 4 слова "Закону України "Про господарські суди" виключити;
2) доповнити частину другу статті 79 пунктом 4 такого змісту:
"4) звернення з судовим дорученням про надання правової допомоги в іншій державі.";
 
10. 3) статті 123 і 124 викласти в такій редакції:
"Стаття 123. Процесуальні права іноземних підприємств та організацій
Іноземні підприємства та організації мають такі самі процесуальні права і обов’язки, як і підприємства та організації України, за винятками, встановленими законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 124. Підвідомчість і підсудність господарським судам справ за участю іноземних підприємств і організацій
Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств та організацій визначається статтями 12—17 цього Кодексу та законами України.";
4) доповнити Кодекс статтею 124-1 такого змісту:
"Стаття 124-1. Звернення господарських судів України до іноземних судів
У разі коли у процесі розгляду справи у господарського суду виникне потреба у врученні документів, отриманні доказів, проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, господарський суд може надіслати відповідне доручення компетентному органові іноземної держави в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України або міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.";
5) статтю 125 виключити.
3. У статті 382 Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 18—22, ст. 144)частини другу—шосту замінити двома частинами такого змісту:
 
11. "2. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов’язки його сторін регулюються відповідно до Закону України "Про міжнародне приватне право" та інших законів.
3. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам імперативних норм права України.".
У зв’язку з цим частину сьому вважати частиною четвертою.
4. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 40—42, ст. 492; 2006 р., № 35, ст. 298):
1) у частині сьомій статті 76 слова "через дипломатичні представництва та консульські установи України за місцем проживання цих осіб" замінити словами і цифрами "у порядку, встановленому статтею 419 цього Кодексу";
2) у назві і першому реченні статті 111 слова "між громадянами України" замінити словами "за участю громадян України";
3) доповнити частину першу статті 201 пунктом 6 такого змісту:
"6) звернення з дорученням про надання правової допомоги в іншій державі.";
) доповнити статтю 203 пунктом 4 такого змісту:
"4) пунктом 6 частини першої статті 201 цього Кодексу — до надходження відповіді на доручення про надання правової допомоги в іншій державі.";
5) доповнити статтю 236 частиною другою такого змісту:
"2. Підсудність справи про обмеження цивільної дієздатності чи визнання недієздатним громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду України.";
6) доповнити статтю 242 частиною другою такого змісту:
"2. Підсудність справи про надання неповнолітній особі — громадянинові України, який проживає за її межами, повної цивільної дієздатності визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду України.";
7) доповнити статтю 257 частиною другою такого змісту:
"2. Підсудність справи про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за клопотанням громадянина України, який проживає за її межами, ухвалою судді Верховного Суду України.";
 
12. 8) у статті 390 слова "Рішення іноземного суду визнається та виконується в Україні, якщо його" замінити словами "Рішення іноземного суду, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили, визнаються та виконуються в Україні, якщо їх";
 
13. 9) доповнити частину першу статті 392 після слів "на клопотання стягувача" словами ", заінтересованої особи або їх представників";
 
14. 10) доповнити частину першу статті 393 після слова "стягувачем" словами ", заінтересованою особою або їх представниками";
 
15. 11) у статті 394:
пункт 1 частини першої викласти в такій редакції:
 
16. "1) ім’я (найменування) стягувача, заінтересованої особи або їх представників (якщо подається клопотання представниками), зазначення їх місця проживання (перебування) або місцезнаходження;";
 
17. доповнити пункт 5 частини третьої після слова "стягувача" словами "або заінтересованої особи";
у частині четвертій слова "стягувачеві (або його представникові)" замінити словами "стягувачеві, заінтересованій особі або їх представникам";
 
18. 12) частину третю статті 410 та статтю 413 виключити;
 
19. 13) статті 414 і 415 викласти в такій редакції:
"Стаття 414. Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом
 
20. 1. Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається Законом України "Про міжнародне приватне право" та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Такі справи розглядаються судами України згідно з підсудністю, визначеною цим Кодексом.
Стаття 415. Звернення суду України з дорученням до іноземного суду
 
21. 1. З метою вчинення окремих процесуальних дій на території іншої держави суд України може звертатися до іноземного суду з дорученням про надання правової допомоги.
 
22. 2. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а у разі, коли міжнародний договір не укладено — до Міністерства юстиції України, яке надсилає доручення до Міністерства закордонних справ України для передачі через дипломатичні канали.";
 
23. 14) доповнити Кодекс статтями 416 — 419 такого змісту:
 
24. "Стаття 416. Зміст і форма
доручення про надання правової допомоги
 
25. 1. Зміст і форма доручення про надання правової допомоги повинні відповідати вимогам міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а у разі їх відсутності — вимогам частин другої — четвертої цієї статті.
 
26. 2. У дорученні про надання правової допомоги наводиться така інформація:
 
27. 1) назва суду, що розглядає справу;
 
28. 2) за наявності міжнародного договору України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна і держава, до якої звернене доручення, — посилання на його положення;
 
29. 3) найменування справи, що розглядається;
 
30. 4) ім’я та рік народження фізичної особи або найменування юридичної особи, відомості про їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, а також інші дані, що можуть полегшити виконання доручення;
 
31. 5) процесуальне становище осіб, стосовно яких необхідно вчинити процесуальні дії;
 
32. 6) чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити;
 
33. 7) інші дані, якщо це передбачено відповідним міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або цього вимагає іноземний суд, який виконуватиме доручення.
 
34. 3. Доручення про надання правової допомоги викладається українською мовою і до нього додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
 
35. 4. Доручення про надання правової допомоги, процесуальні та інші документи, що до нього додаються, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою.
 
36. Стаття 417. Виконання в Україні доручень іноземних судів
 
37. 1. Суди України виконують доручення іноземних судів про надання правової допомоги щодо вручення викликів до суду чи інших документів, допит сторін і свідків, проведення експертизи і огляду на місці, вчинення інших процесуальних дій, передані їм у порядку, встановленому міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або у разі відсутності міжнародного договору — через дипломатичні канали.
 
38. 2. Судове доручення не приймається до виконання, у разі якщо воно:
 
39. 1) може призвести до порушення суверенітету України або створити загрозу для її національної безпеки;
 
40. 2) не належить до юрисдикції цього суду;
 
41. 3) суперечить законам або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
 
42. 3. Виконання доручення іноземного суду здійснюється відповідно до цього Кодексу. На прохання іноземного суду процесуальні дії можуть вчинятися під час виконання доручення із застосуванням права іншої держави, якщо таке застосування не суперечить законам України та її публічному порядку.
 
43. 4. У разі надходження від іноземного суду прохання щодо особистої присутності його уповноважених представників чи учасників судового розгляду під час виконання доручення суд України, який виконує доручення, вирішує питання про надання згоди на таку участь.
 
44. 5. Виконання доручення іноземного суду підтверджується протоколом судового засідання чи іншими документами, складеними чи отриманими в ході виконання доручення, які засвідчуються підписом судді та скріплюються гербовою печаткою.
 
45. 6. У разі коли немає можливості виконати доручення іноземного суду, суд України у порядку, встановленому міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або у разі, коли міжнародний договір не укладено, — через дипломатичні канали, повертає доручення іноземного суду без виконання із зазначенням причин та подає відповідні підтвердні документи.
 
46. Стаття 418. Виконання доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів
 
47. 1. Доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів виконується у судовому засіданні за правилами цього Кодексу або уповноваженим працівником суду за місцем проживання (перебування, місцем роботи) фізичної особи чи місцезнаходженням юридичної особи.
 
48. 2. Виклик до суду та інші документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, вручаються особисто фізичній особі чи її представникові або представникові юридичної особи під розписку.
 
49. 3. У судовій повістці, яка направляється з метою виконання доручення іноземного суду про вручення документів крім відомостей, зазначених у статті 75 цього Кодексу, додатково зазначається згідно із частинами п’ятою і шостою цієї статті інформація про наслідки відмови від отримання документів та неявки до суду для отримання документів.
 
50. 4. У разі коли особа, якій необхідно вручити виклик до суду чи інші документи за дорученням іноземного суду, перебуває під вартою або відбуває такий вид покарання, як довічне позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешт, суд надсилає документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, до адміністрації місця утримання особи, яка здійснює їх вручення під розписку та негайно надсилає розписку і письмові пояснення цієї особи до суду.
 
51. 5. У разі відмови особи отримати виклик до суду чи інші документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, суддя, уповноважений працівник суду, представник адміністрації місця утримання особи робить відповідну позначку на документах, що підлягають врученню. У такому разі документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, вважаються врученими.
 
52. 6. У разі повторної неявки до суду без поважних причин особи, якій належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, у якому повинні бути вручені виклик до суду чи інші документи за дорученням іноземного суду, такі документи вважаються врученими.
 
53. 7. Доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів вважається виконаним у день, коли особа або її представник отримали такі документи чи відмовилися від їх отримання, або якщо така особа чи її представник, яким належним чином повідомлено про дату та місце судового засідання, на якому повинне бути вручено виклик до суду чи інші документи, без поважних причин не з’явилися до суду, — у день такого судового засідання.
 
54. 8. Виконання доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів підтверджується протоколом судового засідання, у якому зазначаються заяви чи повідомлення, зроблені особами у зв’язку з отриманням документів, а також підтвердженням про повідомлення особи про необхідність явки до суду для отримання документів та іншими документами, складеними чи отриманими в ході виконання доручення, які засвідчуються підписом судді та скріплюються гербовою печаткою.
 
55. Стаття 419. Виконання судових доручень закордонними дипломатичними установами України
 
56. 1. Доручення суду про вручення документів громадянинові України, що проживає на території іноземної держави, може бути виконано працівниками дипломатичного представництва чи консульської установи України у відповідній державі. Такі документи особа одержує добровільно. Вручення документа здійснюється під розписку із зазначенням дати вручення, підписується посадовою особою та скріплюється печаткою відповідної закордонної дипломатичної установи України.
 
57. 2. Доручення суду про виконання окремих процесуальних дій стосовно громадянина України, що проживає на території іноземної держави, може бути виконано працівниками дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, якщо це передбачено міжнародним договором України про консульські зносини, згода на обов’язковість якою надана Верховною Радою України. У разі вчинення окремих процесуальних дій складається протокол, що підписується особою, стосовно якої вчинені процесуальні дії, та особою, яка вчинила процесуальні дії, і скріплюється печаткою відповідної закордонної дипломатичної установи України. У протоколі зазначаються час і місце виконання доручення.
 
58. 3. Під час виконання судового доручення застосовується процесуальний закон України. Для виконання доручення не можуть застосовуватися примусові заходи.".
5. У Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 35—37, ст. 446):
1) у частині сьомій статті 35 слова "через дипломатичні представництва та консульські установи України за місцем проживання цих осіб" замінити словами і цифрами "у порядку, встановленому статтею 419 Цивільного процесуального кодексу України";
2) у частині шостій статті 115 слова "на підставі міжнародних договорів" замінити словами "у порядку, встановленому законами та міжнародними договорами України";
3) доповнити частину першу статті 156 пунктом 5 такого змісту:
5) звернення з дорученням про надання правової допомоги в іншій державі — до надходження відповіді на доручення.".
6. Доповнити статтю 18 Закону України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст. 207; 2003 р., № 5, ст. 46) пунктом 21 такого змісту:
"21) у разі коли виконавчий лист надійшов на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду згідно із статтею 398 Цивільного процесуального кодексу України.".
7. У Законі України "Про міжнародне приватне право" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 32, ст. 422):
1) у частині першій статті 1:
у пункті 2:
доповнити абзац другий пункту 2 після слів "хоча б один учасник правовідносин є" словами "громадянином України, який проживає за межами України,";
в абзаці четвертому пункту 2 слова "впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин" замінити словами "породжує, змінює або припиняє правовідносини";
у пункті 3 слова "може бути застосоване" замінити словами "підлягає застосуванню";
2) у частині першій статті 4 слова "та міжнародних звичаїв, що визнаються в Україні" виключити;
3) у першому реченні частини першої статті 12 слова "основним правопорядком" замінити словами "основами правопорядку";
4) у назві розділу VІ слова "зобов’язального права" замінити словами "стосовно договірних зобов’язань";
5) доповнити назву розділу VІІ після слів "колізійні норми" словом "щодо";
6) доповнити абзац перший статті 77 після слова "судам" словом "України".
І. Цей Закон набирає чинності з
дня його опублікування.