Кількість абзаців - 1714 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (Друге читання)

0. Проект
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про внесення змін до Бюджетного кодексу України
 
1. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
2. І. Внести зміни до Бюджетного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 37 (38, ст. 189 з наступними змінами), виклавши його в такій редакції:
 
3. "БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
 
4. Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
 
5. Розділ І
 
6. БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ ТА ОСНОВИ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ
 
7. Глава 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
8. Стаття 1. Відносини, що регулюються Бюджетним кодексом України
 
9. 1. Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства.
 
10. Стаття 2. Визначення основних термінів
 
11. 1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
 
12. 1) бюджет ( план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду;
 
13. 2) бюджетна класифікація ( єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів;
 
14. 3) бюджетна програма ( сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій;
 
15. 4) бюджетна система України ( сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права;
 
16. 5) бюджетне асигнування ( повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження;
 
17. 6) бюджетне зобов’язання ( будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому;
 
18. 7) бюджетне призначення ( повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування;
 
19. 8) бюджетні кошти (кошти бюджету) ( належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету;
 
20. 9) бюджетні установи ( органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими;
 
21. 10) бюджети місцевого самоврядування ( бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст (у тому числі районів у містах) та їх об’єднань, що створюються згідно із законом;
 
22. 11) бюджетний запит ( документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступні бюджетні періоди;
 
23. 12) бюджетний процес ( регламентований бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства;
 
24. 13) видатки бюджету ( кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування;
 
25. 14) витрати бюджету ( видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів;
 
26. 15) власні надходження бюджетних установ ( кошти, отримані в установленому порядку бюджетними установами як плата за надання послуг, виконання робіт, гранти, дарунки та благодійні внески, а також кошти від реалізації продукції чи майна та іншої діяльності;
 
27. 16) гарантований державою борг ( загальна сума боргових зобов’язань суб’єктів господарювання ( резидентів України щодо отриманих та непогашених на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями;
 
28. 17) гарантований Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста борг ( загальна сума боргових зобов’язань суб’єктів господарювання ( резидентів України щодо отриманих та непогашених на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено місцевими гарантіями;
 
29. 18) головні розпорядники бюджетних коштів ( бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень;
 
30. 19) державне запозичення ( операції, пов’язані з отриманням державою кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування державного бюджету;
 
31. 20) державний борг ( загальна сума боргових зобов’язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення;
 
32. 21) дефіцит бюджету ( перевищення видатків бюджету над його доходами (з урахуванням різниці між наданням кредитів з бюджету та поверненням кредитів до бюджету);
 
33. 22) дотація вирівнювання ( міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує;
 
34. 23) доходи бюджету ( податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ);
 
35. 24) закон про Державний бюджет України ( закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду;
 
36. 25) залишок бюджетних коштів ( обсяг коштів відповідного бюджету, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів цього бюджету на кінець звітного періоду;
 
37. 26) інвестиційна програма (проект) ( комплекс заходів, визначених на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки та спрямованих на розвиток окремих галузей, секторів економіки, виробництв, регіонів, виконання яких здійснюється з використанням коштів державного та/або місцевих бюджетів або шляхом надання державних та/або місцевих гарантій, а також із залученням коштів приватних інвесторів, у тому числі за договорами концесії;
 
38. 27) коефіцієнт вирівнювання ( показник, який використовується для розрахунку обсягу коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, з метою стимулювання нарощування доходів місцевих бюджетів у процесі бюджетного планування;
 
39. 28) кошик доходів державного бюджету для надання міжбюджетних трансфертів ( доходи загального фонду державного бюджету, за рахунок яких здійснюється перерахування дотації вирівнювання місцевим бюджетам шляхом застосування нормативів щоденних відрахувань;
 
40. 29) кошик доходів місцевих бюджетів ( доходи загального фонду, закріплені цим Кодексом на постійній основі за місцевими бюджетами, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів;
 
41. 30) кошторис ( основний плановий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і надаються бюджетні асигнування на взяття бюджетних зобов’язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень;
 
42. 31) кредитування бюджету ( операції, пов’язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, в результаті якого з’являються зобов’язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції, пов’язані з поверненням цих коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі;
 
43. 32) міжбюджетні трансферти ( кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого;
 
44. 33) місцеве запозичення ( операції, пов’язані з отриманням до бюджету Автономної Республіки Крим чи міського бюджету кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування бюджету Автономної Республіки Крим чи міського бюджету;
 
45. 34) місцеві бюджети ( бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування;
 
46. 35) місцевий борг ( загальна сума боргових зобов’язань Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок місцевого запозичення;
 
47. 36) місцевий фінансовий орган ( установа, що відповідно до законодавства України здійснює функції з складання, виконання місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов’язані з управлінням коштами місцевого бюджету. Для цілей цього Кодексу Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим віднесено до місцевих фінансових органів. Сільський голова забезпечує виконання функцій місцевого фінансового органу, якщо такий орган не створено згідно з законом;
 
48. 37) надходження бюджету ( доходи бюджету, повернення кредитів до бюджету, кошти від державних (місцевих) запозичень, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред’явлення цінних паперів;
 
49. 38) одержувач бюджетних коштів ( суб’єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету;
 
50. 39) органи стягнення ( органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, уповноважені здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), інших надходжень бюджету та забезпечувати погашення зобов’язань перед бюджетом;
 
51. 40) паспорт бюджетної програми ( документ, що визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми відповідно до бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);
 
52. 41) платіж ( виконання бюджетних, боргових чи податкових зобов’язань, що виникли в поточному або попередніх бюджетних періодах;
 
53. 42) програмно-цільовий метод у бюджетному процесі ( метод управління бюджетними коштами для досягнення конкретних результатів за рахунок коштів бюджету із застосуванням оцінки ефективності використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу;
 
54. 43) проект бюджету ( проект плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, що здійснюються органами державної влади (органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування) протягом бюджетного періоду, який є невід’ємною частиною проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет);
 
55. 44) профіцит бюджету ( перевищення доходів бюджету над його видатками (з урахуванням різниці між поверненням кредитів до бюджету та наданням кредитів з бюджету);
 
56. 45) рішення про місцевий бюджет ( нормативно-правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної місцевої ради, виданий в установленому порядку, що затверджує місцевий бюджет та містить повноваження відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду;
 
57. 46) розпис бюджету ( документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, повернення кредитів до бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної класифікації;
 
58. 47) розпорядник бюджетних коштів ( бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення витрат бюджету;
 
59. 48) субвенції ( міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції;
 
60. 49) управління бюджетними коштами ( сукупність дій учасника бюджетного процесу відповідно до його повноважень, пов’язаних з формуванням та використанням бюджетних коштів, здійсненням контролю за дотриманням бюджетного законодавства та спрямованих на досягнення цілей, завдань і конкретних результатів своєї діяльності із забезпеченням ефективного, результативного та цільового використання бюджетних коштів;
 
61. 50) фінансовий норматив бюджетної забезпеченості ( гарантований державою в межах наявних бюджетних коштів рівень фінансового забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів;
 
62. 51) фінансування бюджету ( надходження та витрати бюджету, пов’язані із змінами обсягу боргу, обсягів депозитів і цінних паперів, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), зміна залишків бюджетних коштів, які використовуються для покриття дефіциту бюджету або визначення профіциту бюджету.
 
63. Стаття 3. Бюджетний період
 
64. 1. Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
 
65. 2. Відповідно до Конституції України бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною першою цієї статті.
 
66. Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути затверджено на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період, є:
 
67. 1) введення воєнного стану;
 
68. 2) оголошення надзвичайного стану в Україні.
 
69. 3. У разі затвердження Державного бюджету України на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період місцеві бюджети повинні бути затверджені на такий самий період.
 
70. Стаття 4. Склад бюджетного законодавства
 
71. 1. До складу бюджетного законодавства належать нормативно-правові акти, що регулюють бюджетні відносини в Україні, а саме:
 
72. 1) Конституція України;
 
73. 2) цей Кодекс;
 
74. 3) закон про Державний бюджет України;
 
75. 4) інші закони, що регулюють бюджетні відносини, передбачені статтею 1 цього Кодексу;
 
76. 5) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу та інших законів України, передбачених пунктами 3 та 4 частини першої цієї статті;
 
77. 6) нормативно-правові акти органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої цієї статті;
 
78. 7) рішення про місцевий бюджет;
 
79. 8) рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті відповідно до цього Кодексу, нормативно-правових актів, передбачених пунктами 3, 4, 5, 6 і 7 частини першої цієї статті.
 
80. 2. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України.
 
81. 3. Якщо на ратифікацію подається міжнародний договір України, виконання якого потребує прийняття нових або внесення змін до чинних законів України, що регулюють бюджетні відносини, проекти таких законів подаються на розгляд Верховної Ради України разом з проектом закону про ратифікацію і приймаються одночасно.
 
82. 4. Розгляд законопроектів щодо їх впливу на показники бюджету та їх відповідності бюджетному законодавству здійснюється за особливою процедурою, що визначається статтею 27 цього Кодексу.
 
83. Глава 2. БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ ТА ЇЇ ПРИНЦИПИ
 
84. Стаття 5. Структура бюджетної системи України
 
85. 1. Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.
 
86. 2. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
 
87. 3. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст (у тому числі районів у містах) та їх об’єднань, що створюються згідно із законом.
 
88. Стаття 6. Зведений бюджет
 
89. 1. Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу та прогнозування економічного і соціального розвитку держави.
 
90. 2. Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей, міст Києва та Севастополя.
 
91. 3. Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим значення.
 
92. 4. Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.
 
93. 5. Зведений бюджет району включає показники районного бюджету, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району.
 
94. 6. Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. Якщо місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району у місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.
 
95. 7. Показники бюджетів об’єднань територіальних громад, що створюються згідно із законом, включаються до відповідних зведених бюджетів.
 
96. Стаття 7. Принципи бюджетної системи України
 
97. 1. Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах:
 
98. 1) принцип єдності бюджетної системи України ( єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;
 
99. 2) принцип збалансованості ( повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період;
 
100. 3) принцип самостійності ( Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети;
 
101. 4) принцип повноти ( до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;
 
102. 5) принцип обґрунтованості ( бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку України та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;
 
103. 6) принцип ефективності та результативності ( при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим, місцевим самоврядуванням (далі – гарантовані послуги), при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;
 
104. 7) принцип субсидіарності ( розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання гарантованих послуг до їх безпосереднього споживача;
 
105. 8) принцип цільового використання бюджетних коштів ( бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями;
 
106. 9) принцип справедливості і неупередженості ( бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;
 
107. 10) принцип публічності та прозорості ( інформування громадськості з питань складання, розгляду, затвердження, виконання державного бюджету та місцевих бюджетів, а також контролю за виконанням державного бюджету та місцевих бюджетів.
 
108. Стаття 8. Бюджетна класифікація
 
109. 1. Бюджетна класифікація використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. Бюджетна класифікація є обов’язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень.
 
110. 2. Міністерство фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, зміни до неї та інформує про це Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.
 
111. 3. Бюджетна класифікація має такі складові частини:
 
112. 1) класифікація доходів бюджету;
 
113. 2) класифікація видатків та кредитування бюджету;
 
114. 3) класифікація фінансування бюджету;
 
115. 4) класифікація боргу.
 
116. Стаття 9. Класифікація доходів бюджету
 
117. 1. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:
 
118. 1) податкові надходження;
 
119. 2) неподаткові надходження;
 
120. 3) доходи від операцій з капіталом;
 
121. 4) трансферти.
 
122. 2. Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов’язкові платежі).
 
123. 3. Неподатковими надходженнями визнаються:
 
124. 1) доходи від власності та підприємницької діяльності;
 
125. 2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності;
 
126. 3) інші неподаткові надходження.
 
127. 4. Трансферти ( кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.
 
128. Стаття 10. Класифікація видатків та кредитування бюджету
 
129. 1. Видатки та кредитування бюджету класифікуються за:
 
130. 1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);
 
131. 2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);
 
132. 3) функціями, з виконанням яких пов’язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету).
 
133. 2. Програмна класифікація видатків та кредитування бюджету використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) формується Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах.
 
134. Програмна класифікація видатків та кредитування місцевого бюджету формується з урахуванням типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету, яка затверджується Міністерством фінансів України.
 
135. До застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі на рівні місцевих бюджетів використовується тимчасова класифікація видатків та кредитування місцевих бюджетів, яка затверджується Міністерством фінансів України. Складові частини цієї класифікації, що конкретизують програми і заходи з виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, для цілей цього Кодексу вживаються в контексті терміна "бюджетна програма".
 
136. 3. Відомча класифікація видатків та кредитування бюджету містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів.
 
137. На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету Державне казначейство України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.
 
138. Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням даних єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.
 
139. 4. Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету має такі рівні деталізації:
 
140. 1) розділи, в яких систематизуються видатки та кредитування бюджету, пов’язані з виконанням функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;
 
141. 2) підрозділи та групи, які конкретизують видатки та кредитування бюджету на виконання функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.
 
142. 5. Видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету).
 
143. За економічною класифікацією видатків бюджету видатки бюджету поділяються на поточні та капітальні.
 
144. 6. Класифікація кредитування бюджету систематизує кредитування бюджету за типом позичальника та поділяє операції з кредитування на надання кредитів з бюджету і повернення кредитів до бюджету.
 
145. 7. У складі витрат (видатків) бюджету виділяються витрати (видатки) споживання і витрати (видатки) розвитку відповідно до бюджетної класифікації.
 
146. Стаття 11. Класифікація фінансування бюджету
 
147. 1. Класифікація фінансування бюджету містить джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті профіциту бюджету. Витрати на погашення боргу належать до складу фінансування бюджету.
 
148. 2. Фінансування бюджету класифікується за:
 
149. 1) типом кредитора (за категоріями кредиторів або власників боргових зобов’язань);
 
150. 2) типом боргового зобов’язання (за засобами, що використовуються для фінансування бюджету).
 
151. Стаття 12. Класифікація боргу
 
152. 1. Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади міста.
 
153. 2. Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.
 
154. Стаття 13. Складові частини бюджету
 
155. 1. Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.
 
156. 2. Складовими частинами загального фонду бюджету є:
 
157. 1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету;
 
158. 2) всі видатки бюджету за рахунок надходжень загального фонду бюджету;
 
159. 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету за рахунок надходжень загального фонду бюджету);
 
160. 4) фінансування загального фонду бюджету.
 
161. 3. Складовими частинами спеціального фонду бюджету є:
 
162. 1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування;
 
163. 2) видатки бюджету за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ);
 
164. 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету);
 
165. 4) фінансування спеціального фонду бюджету.
 
166. 4. Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи:
 
167. перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з законодавством;
 
168. друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.
 
169. У складі першої групи виділяються такі підгрупи:
 
170. підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями;
 
171. підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від господарської та/або виробничої діяльності;
 
172. підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ;
 
173. підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації майна.
 
174. У складі другої групи виділяються такі підгрупи:
 
175. підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки;
 
176. підгрупа 2 - кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів;
 
177. підгрупа 3 – кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.
 
178. Власні надходження бюджетних установ використовуються за такими напрямами (з урахуванням частини шістнадцятої статті 51 цього Кодексу):
 
179. а) перша група:
 
180. підгрупа 1 - на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням відповідних послуг;
 
181. підгрупа 2 - на організацію відповідної діяльності, а також на господарські потреби бюджетних установ;
 
182. підгрупа 3 - на утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ;
 
183. підгрупа 4 - на ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів (крім будівель і споруд) та матеріальних цінностей, на покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти, а також на господарські потреби бюджетних установ.
 
184. б) друга група:
 
185. підгрупа 1 – на заходи, пов’язані з функціонуванням бюджетних установ;
 
186. підгрупа 2 - на виконання відповідних цільових заходів;
 
187. підгрупа 3 - на виконання основних функцій та завдань вищих та професійно-технічних навчальних закладів, передбачених їх статутними документами.
 
188. 5. Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди, їх складові частини визначаються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України.
 
189. 6. Підставою для рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно цей Кодекс та закон про Державний бюджет України.
 
190. 7. Передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України, прийняття рішення про місцевий бюджет або внесення змін до нього (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 57 цього Кодексу).
 
191. 8. Платежі за рахунок спеціального фонду бюджету здійснюються в межах коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету (із дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.
 
192. 9. Створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається. Відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів (включаючи власні надходження бюджетних установ) органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами допускається у випадку, передбаченому частиною восьмою статті 16 цього Кодексу, а також при розміщенні закордонними дипломатичними установами України бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних банків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та при розміщенні вищими та професійно-технічними навчальними закладами на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.
 
193. 10. Планові і звітні показники щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення кредитів до бюджету, погашення боргу, розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів, забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів та інші відповідні показники, визначені Міністерством фінансів України, обов’язково відображаються з від’ємним значенням.
 
194. Глава 3. ФІНАНСУВАННЯ БЮДЖЕТУ (ДЕФІЦИТ, ПРОФІЦИТ) ТА ДЕРЖАВНИЙ (МІСЦЕВИЙ) БОРГ
 
195. Стаття 14. Дефіцит та профіцит бюджету, залишок бюджетних коштів
 
196. 1. Затвердження бюджету з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування бюджету з урахуванням особливостей, визначених статтею 72 цього Кодексу.
 
197. 2. Профіцит бюджету затверджується з метою погашення боргу, забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів та придбання цінних паперів з урахуванням особливостей, визначених статтею 72 цього Кодексу.
 
198. 3. Оборотний залишок бюджетних коштів ( частина залишку коштів загального фонду відповідного бюджету, яка утворюється для покриття тимчасових касових розривів.
 
199. Оборотний залишок бюджетних коштів встановлюється у розмірі не більше 2 відсотків планових видатків загального фонду бюджету і затверджується у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).
 
200. На кінець бюджетного періоду оборотний залишок бюджетних коштів має бути збережений у встановленому розмірі.
 
201. 4. Перевищення залишку коштів загального фонду бюджету над оборотним залишком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду становить вільний залишок бюджетних коштів, який використовується на здійснення витрат бюджету згідно із законом про Державний бюджет України та/або змінами до нього (змінами до рішення про місцевий бюджет).
 
202. Стаття 15. Джерела фінансування бюджету
 
203. 1. Джерелами фінансування бюджету є:
 
204. 1) кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;
 
205. 2) кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов’язані з процесом приватизації), ( щодо державного бюджету;
 
206. 3) повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред’явлення цінних паперів;
 
207. 4) залишок бюджетних коштів з дотриманням умов, визначених цим Кодексом.
 
208. 2. Джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні кошти Національного банку України.
 
209. Стаття 16. Здійснення державних (місцевих) запозичень та управління борговими зобов’язаннями
 
210. 1. Державні внутрішні та зовнішні запозичення здійснюються в межах граничного обсягу державного боргу.
 
211. Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень у межах, визначених законом про Державний бюджет України, належить державі в особі Міністра фінансів України або особі, яка виконує його обов’язки (далі ( Міністр фінансів України), за дорученням Кабінету Міністрів України.
 
212. Кабінет Міністрів України визначає умови здійснення державних запозичень, у тому числі вид, валюту, строк та відсоткову ставку державного запозичення.
 
213. У разі зменшення обсягу коштів від державних внутрішніх (зовнішніх) запозичень порівняно з обсягом, визначеним законом про Державний бюджет України, у зв’язку з погіршенням умов таких запозичень та/або кон’юнктури фінансового ринку збільшується обсяг коштів від державних зовнішніх (внутрішніх) запозичень з дотриманням граничного обсягу державного боргу.
 
214. У разі зменшення (збільшення) обсягу платежів з погашення державного боргу у зв’язку з поліпшенням (погіршенням) умов на фінансовому ринку порівняно з обсягом, визначеним законом про Державний бюджет України, зменшується (збільшується) обсяг державних запозичень з дотриманням визначеного законом про Державний бюджет України обсягу фінансування державного бюджету за борговими операціями.
 
215. 2. Кредити (позики), що залучаються державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних програм (проектів), відносяться до державних зовнішніх запозичень. Відповідно до укладених кредитних договорів кошти для реалізації таких інвестиційних програм (проектів), а також витрати на обслуговування та погашення відповідних кредитів (позик) передбачаються у законі про Державний бюджет України протягом усього строку дії кредитних договорів. Такі кредитні договори не потребують ратифікації, якщо інше не встановлено законом.
 
216. 3. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради мають право здійснювати місцеві внутрішні запозичення (за винятком випадків, передбачених статтею 73 цього Кодексу). Місцеві зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад п’ятсот тисяч жителів за офіційними даними органів державної статистики на час ухвалення рішення про здійснення місцевих запозичень.
 
217. Право на здійснення місцевих запозичень у межах, визначених рішенням про місцевий бюджет, з урахуванням статті 74 цього Кодексу, належить Автономній Республіці Крим, територіальній громаді міста в особі керівника місцевого фінансового органу за дорученням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, міської ради.
 
218. 4. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі (крім випадків, передбачених цією статтею) або надавати юридичним чи фізичним особам кредити з бюджету (якщо не встановлено відповідні бюджетні призначення на надання кредитів з бюджету).
 
219. 5. При здійсненні державних запозичень та наданні державних гарантій Міністр фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України має право брати зобов’язання від імені України, пов’язані із здійсненням таких запозичень, у тому числі щодо відмови від суверенного імунітету в можливих судових справах, пов’язаних з поверненням кредитів (позик), протягом часу дії зобов’язання з повернення запозичених коштів.
 
220. 6. Витрати на обслуговування та погашення державного (місцевого) боргу здійснюються Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) відповідно до кредитних договорів, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов’язання (боргові зобов’язання Автономної Республіки Крим чи територіальних громад), незалежно від обсягу коштів, визначеного на цю мету законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).
 
221. Якщо очікуваний обсяг витрат на обслуговування та погашення державного боргу перевищить обсяг коштів, визначений законом про Державний бюджет України на таку мету, Міністерство фінансів України невідкладно інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України невідкладно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий строк пропозиції про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
 
222. Якщо очікуваний обсяг витрат на обслуговування та погашення місцевого боргу перевищить обсяг коштів, визначений рішенням про місцевий бюджет на таку мету, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, міська рада вносять відповідні зміни до рішення про місцевий бюджет.
 
223. 7. З метою економії бюджетних коштів Міністерство фінансів України (Верховна Рада Автономної Республіки Крим, міська рада або за їх рішенням місцевий фінансовий орган) має право здійснювати правочини з державним (місцевим) боргом, включаючи обмін, випуск, купівлю, викуп та продаж державних боргових зобов’язань (боргових зобов’язань Автономної Республіки Крим, територіальної громади міста), за умови дотримання граничного обсягу державного (місцевого) боргу на кінець бюджетного періоду.
 
224. 8. Міністр фінансів України за погодженням з Національним банком України має право в межах поточного бюджетного періоду здійснювати на конкурсних засадах та/або шляхом проведення аукціонів розміщення тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунку та коштів валютних рахунків державного бюджету на депозитах або шляхом придбання державних цінних паперів з подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджетного періоду.
 
225. Керівник місцевого фінансового органу має право за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради в межах поточного бюджетного періоду здійснювати на конкурсних засадах розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на депозитах або шляхом придбання державних цінних паперів, цінних паперів, емітованих Автономною Республікою Крим, відповідною міською радою, з подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджетного періоду.
 
226. Порядок здійснення операцій, передбачених цією частиною статті, визначається Кабінетом Міністрів України, із дотриманням таких вимог:
 
227. встановлення мінімальної ставки дохідності придбання цінних паперів, укладання договорів придбання цінних паперів - при придбанні цінних паперів;
 
228. укладання договору банківського вкладу (депозиту) з установою банку - при розміщенні на депозитах.
 
229. Договір про придбання державних цінних паперів, цінних паперів, емітованих Автономною Республікою Крим, відповідною міською радою, згідно з цією частиною статті повинен містити положення про виконання особами, що уклали цей договір, зобов’язання щодо зворотного продажу/купівлі таких цінних паперів до кінця поточного бюджетного періоду.
 
230. Стаття 17. Гарантії щодо виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання
 
231. 1. Державні гарантії для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання ( резидентів України може надавати Кабінет Міністрів України виключно у межах, визначених законом про Державний бюджет України. За дорученням Кабінету Міністрів України відповідні правочини вчиняє Міністр фінансів України.
 
232. 2. Місцеві гарантії можуть надаватися за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної міської ради для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання ( резидентів України у комунальному секторі економіки, що розташовані на відповідній території та здійснюють на цій території реалізацію інвестиційних програм (проектів), метою яких є розвиток комунальної інфраструктури або впровадження ресурсозберігаючих технологій.
 
233. 3. Гарантії надаються лише на умовах платності, строковості, майнового забезпечення та зустрічних гарантій, отриманих від інших суб’єктів.
 
234. 4. Гарантії не надаються для забезпечення боргових зобов’язань суб’єктів господарювання, якщо джерелом повернення їх обсягу передбачаються кошти державного (місцевого) бюджету.
 
235. 5. Суб’єкти господарювання, щодо яких приймається рішення про надання кредитів (позик), залучених державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста), або державних (місцевих) гарантій, зобов’язані подати зустрічні, безвідзивні та безумовні гарантії банків, які протягом трьох останніх років додержуються встановлених Національним банком України обов’язкових економічних нормативів, або надати інше належне забезпечення та сплатити до Державного бюджету України (відповідного місцевого бюджету) плату за їх отримання у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України (Верховною Радою Автономної Республіки Крим чи міською радою), якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
 
236. 6. У разі прийняття рішення про надання кредитів (позик), залучених державою або під державні гарантії, суб’єктам господарювання, у розпорядженні яких є майно, що є державною або комунальною власністю, розмір та вид майнового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України (щодо комунального майна ( за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою).
 
237. 7. Платежі, пов’язані з виконанням гарантійних зобов’язань держави (Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста), здійснюються згідно з відповідними договорами незалежно від обсягу коштів, визначених на цю мету в законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет), у такому ж порядку, як визначено частиною шостою статті 16 цього Кодексу, та відображаються як надання кредитів з бюджету стосовно суб’єктів господарювання, зобов’язання яких гарантовані.
 
238. 8. У разі виконання державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) гарантійних зобов’язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного (місцевого) бюджету або шляхом укладання з такими кредиторами договорів про реструктурування сум, повернення яких гарантовано, у суб’єктів господарювання, зобов’язання яких гарантовані, з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими під державні (місцеві) гарантії, в обсязі фактичних витрат державного (місцевого) бюджету та/або таких реструктурованих сум, а до держави (Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста) переходять права кредитора та право вимагати від таких суб’єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку, якщо такі права не були передбачені відповідними договорами.
 
239. Якщо договором між Кабінетом Міністрів України (Радою міністрів Автономної Республіки Крим чи виконавчим органом міської ради за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи міської ради) та суб’єктом господарювання передбачаються зобов’язання такого суб’єкта господарювання з погашення та обслуговування кредитів (позик), залучених державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста), невиконання або неналежне виконання таких зобов’язань за договором тягне перехід до держави (Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста) права стягнення простроченої заборгованості у повному обсязі незалежно від стану виконання державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) зобов’язань за такими кредитами (позиками).
 
240. 9. Прострочена заборгованість суб’єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб’єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб’єкта господарювання.
 
241. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб’єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.
 
242. 10. Якщо за рішенням суду державі (Автономній Республіці Крим чи територіальній громаді міста) відмовлено у стягненні заборгованості перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також кредитом з бюджету, органи державної податкової служби оскаржують його у встановленому законом порядку до прийняття рішення вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом України.
 
243. 11. Міністерство фінансів України має право залучати суб’єктів господарювання для представництва органів державної влади в судах у справах про стягнення заборгованості перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії, а також кредитами з бюджету, в тому числі у процесі банкрутства, щодо стягнення якої органам податкової служби відмовлено.
 
244. Міністерство фінансів України здійснює оплату таких послуг суб’єктів господарювання за рахунок коштів державного бюджету в межах відповідних бюджетних призначень.
 
245. 12. Міністерство фінансів України має право здійснювати на відкритих аукціонах продаж права вимоги погашення простроченої більше ніж три роки заборгованості перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії, а також кредитами з бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
246. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідні місцеві ради можуть встановлювати порядок продажу прав вимоги погашення простроченої більше ніж три роки заборгованості за кредитами (позиками), залученими під місцеві гарантії, а також кредитами з відповідних місцевих бюджетів з дотриманням вимог, встановлених Кабінетом Міністрів України.
 
247. 13. Забороняється реструктуризація заборгованості суб’єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, кредитами з бюджету, крім розстрочення її сплати під час санації такого суб’єкта господарювання за участю інвестора, який бере на себе солідарні зобов’язання щодо погашення такої заборгованості, у строк не більше ніж на три роки на підставі договору, укладеного між таким суб’єктом господарювання, інвестором та органом державної податкової служби. При цьому сума пені, нарахована внаслідок невиконання позичальником таких зобов’язань на реструктуризовану суму заборгованості, списується.
 
248. 14. Забороняється списання заборгованості суб’єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, кредитами з бюджету, крім заборгованості суб’єктів господарювання, визнаних у встановленому порядку банкрутами, вимоги щодо погашення заборгованості яких не були задоволені у зв’язку з недостатністю їх активів і стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв’язку з визнанням її банкрутом, а також крім заборгованості, щодо стягнення якої судом прийнято рішення не на користь держави, яке набрало законної сили, та/або стягнення якої в судовому порядку є неможливим або недоцільним. Порядок списання такої заборгованості визначається Кабінетом Міністрі України.
 
249. 15. Протягом дії договору про місцеву гарантію Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради передбачають у відповідному рішенні про місцевий бюджет кошти на виконання гарантійних зобов’язань щодо платежів, термін сплати яких настає у відповідному бюджетному періоді. При цьому такі кошти передбачаються:
 
250. щодо забезпечених гарантією договорів, за якими вже мав місце гарантійний випадок, в обсягах, що дорівнюють сумі платежів за цими договорами;
 
251. щодо інших забезпечених гарантією договорів ( не менше 50 відсотків сум платежів за цими договорами.
 
252. Стаття 18. Граничні обсяги боргу та гарантій
 
253. 1. Граничний обсяг державного (місцевого) боргу, граничний обсяг надання державних (місцевих) гарантій визначається на кожний бюджетний період законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).
 
254. 2. Загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бюджетного періоду не повинен перевищувати 60 відсотків річного номінального обсягу валового внутрішнього продукту України.
 
255. У разі перевищення цієї граничної величини Кабінет Міністрів України зобов’язаний вжити заходів для приведення такого загального обсягу боргів у відповідність із положеннями цього Кодексу.
 
256. 3. Загальний обсяг місцевого боргу та гарантованого Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста боргу станом на кінець бюджетного періоду не повинен перевищувати 100 відсотків (для міста Києва – 200 відсотків) середньорічних індикативних прогнозних показників обсягу надходжень бюджету розвитку (без урахування обсягу місцевих внутрішніх та зовнішніх запозичень), визначеного прогнозом відповідного місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди відповідно до частини четвертої статті 21 цього Кодексу.
 
257. У разі перевищення цієї граничної величини Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідна міська рада зобов’язані вжити заходів для приведення такого загального обсягу боргу у відповідність із положеннями цього Кодексу.
 
258. Глава 4. БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС ТА ЙОГО УЧАСНИКИ
 
259. Стаття 19. Стадії та учасники бюджетного процесу
 
260. 1. Стадіями бюджетного процесу визнаються:
 
261. 1) складання проектів бюджетів;
 
262. 2) розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);
 
263. 3) виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);
 
264. 4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.
 
265. 2. На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються контроль за дотриманням бюджетного законодавства, аудит та оцінка ефективності управління бюджетними коштами відповідно до законодавства.
 
266. 3. Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов’язками з управління бюджетними коштами).
 
267. Стаття 20. Застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі
 
268. 1. У бюджетному процесі програмно-цільовий метод застосовується на рівні державного бюджету та на рівні місцевих бюджетів (за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради).
 
269. 2. Особливими складовими програмно-цільового методу у бюджетному процесі є бюджетні програми, відповідальні виконавці бюджетних програм, паспорти бюджетних програм, результативні показники бюджетних програм.
 
270. 3. Бюджетні програми визначаються головними розпорядниками бюджетних коштів з урахуванням положень частини другої статті 21 і пункту 2 частини п’ятої статті 22 цього Кодексу.
 
271. 4. Відповідальний виконавець бюджетних програм визначається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом). Відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який виконує бюджетні програми у системі головного розпорядника.
 
272. Відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.
 
273. 5. Результативні показники бюджетної програми використовуються для оцінки ефективності бюджетної програми і включають кількісні та якісні показники, які визначають результат виконання бюджетної програми, характеризують хід її реалізації, ступінь досягнення поставленої мети та виконання завдань бюджетної програми. Такі показники повинні підтверджуватися офіційною державною статистичною, фінансовою та іншою звітністю, даними бухгалтерського, статистичного та внутрішньогосподарського (управлінського) обліку.
 
274. Перелік результативних показників щодо кожної бюджетної програми розробляється головними розпорядниками бюджетних коштів з урахуванням встановлених Міністерством фінансів України засад.
 
275. 6. На всіх стадіях бюджетного процесу його учасники в межах своїх повноважень здійснюють оцінку ефективності бюджетних програм, що передбачає заходи з моніторингу, аналізу та контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів. Оцінка ефективності бюджетних програм здійснюється на підставі аналізу результативних показників бюджетних програм, а також іншої інформації, що міститься у бюджетних запитах, кошторисах, паспортах бюджетних програм, звітах про виконання кошторисів та звітах про виконання паспортів бюджетних програм. Організаційно-методологічні засади оцінки ефективності бюджетних програм визначаються Міністерством фінансів України.
 
276. Результати оцінки ефективності бюджетних програм, у тому числі висновки органів виконавчої влади, уповноважених на здійснення фінансового контролю за дотриманням бюджетного законодавства, є підставою для прийняття рішень щодо внесення в установленому порядку змін до бюджетних призначень поточного бюджетного періоду, відповідних пропозицій до проекту бюджету на плановий бюджетний період та до прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди, включаючи зупинення реалізації відповідних бюджетних програм.
 
277. 7. За бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету та забезпечують їх затвердження у терміни, визначені Кабінетом Міністрів України. За рішенням Кабінету Міністрів України порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України.
 
278. Порядки використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, вперше визначеними законом про Державний бюджет України, затверджуються протягом 45 днів з дня його прийняття.
 
279. Якщо реалізація бюджетної програми продовжується у наступних бюджетних періодах, дія порядку використання бюджетних коштів за такою бюджетною програмою (з урахуванням змін до цього порядку, внесених у разі необхідності) продовжується до завершення її реалізації.
 
280. Порядки використання бюджетних коштів мають містити:
 
281. цілі та напрями використання бюджетних коштів;
 
282. відповідального виконавця бюджетної програми, підстави та/або критерії залучення одержувачів бюджетних коштів до виконання бюджетної програми;
 
283. завдання головного розпорядника бюджетних коштів, розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів), що забезпечують виконання бюджетної програми, з передбаченням порядку звітування про її виконання (у тому числі щодо результативних показників) та заходів впливу у разі її невиконання;
 
284. у разі потреби порядок, терміни та підстави, а також критерії розподілу (перерозподілу) видатків між адміністративно-територіальними одиницями у розрізі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням відповідних нормативно-правових актів;
 
285. конкурсні вимоги до інвестиційних програм (проектів), включаючи порядок та критерії їх відбору, а також критерії та умови визначення виконавців таких програм (проектів);
 
286. критерії та умови відбору суб'єктів господарювання, яким надається державна підтримка з бюджету, а також визначення обсягу такої підтримки;
 
287. умови та критерії конкурсного відбору позичальників та проектів (програм), на реалізацію яких надаються кредити з бюджету; умови надання кредитів з бюджету та їх повернення, включаючи положення щодо здійснення контролю за їх поверненням;
 
288. положення щодо необхідності перерахування коштів за бюджетними програмами, які передбачають надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам,
 
289. шляхи погашення бюджетної заборгованості у разі її наявності;
 
290. вимоги щодо необхідності відображення у первинному та бухгалтерському обліку отриманих (створених) оборотних і необоротних активів бюджетними установами та одержувачами бюджетних коштів, у тому числі отриманих (створених) в результаті проведення централізованих заходів;
 
291. у разі потреби положення щодо здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, визначення умов і термінів поставки та проведення розрахунків за ними;
 
292. інші положення щодо особливостей бюджетної програми.
 
293. 8. Головний розпорядник бюджетних коштів розробляє та протягом шести тижнів з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) затверджує спільно з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) паспорт бюджетної програми.
 
294. Правила складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання встановлюються Міністерством фінансів України.
 
295. 9. Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі передбачає складання прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди відповідно до статті 21 цього Кодексу.
 
296. Стаття 21. Складання прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди
 
297. 1. Міністерство фінансів України за участю Міністерства економіки України, Національного банку України, а також головних розпорядників коштів державного бюджету складає прогноз Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди, який ґрунтується на Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, прогнозних та програмних документах економічного та соціального розвитку, державних цільових програмах.
 
298. Прогноз Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди включає індикативні прогнозні показники щодо:
 
299. 1) основних макропоказників економічного і соціального розвитку України (із зазначенням показників номінального і реального обсягу валового внутрішнього продукту, індексів споживчих цін та цін виробників, офіційного обмінного курсу гривні у середньому за рік та на кінець року, прибутку підприємств, фонду оплати праці, рівня безробіття, експорту та імпорту товарів і послуг, а також інших показників, які застосовуються при складанні проекту бюджету);
 
300. 2) зведеного бюджету України за основними видами доходів, фінансування, видатків і кредитування;
 
301. 3) державного бюджету за основними видами доходів, фінансування, видатків і кредитування;
 
302. 4) бюджетних програм, які забезпечують протягом декількох років виконання схвалених у встановленому законодавством порядку інвестиційних програм (проектів), у тому числі тих, що здійснюються із залученням державою кредитів (позик) від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій. Індикативні прогнозні показники щодо таких бюджетних програм включаються до прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди протягом усього строку їх реалізації з урахуванням вимог цього Кодексу.
 
303. Прогноз Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди подається до Верховної Ради України разом з проектом закону про Державний бюджет України, уточнюється на підставі прийнятого закону про Державний бюджет України та схвалюється Кабінетом Міністрів України у місячний строк з дня опублікування закону про Державний бюджет України.
 
304. 2. Головні розпорядники коштів державного бюджету, виходячи з індикативних прогнозних показників обсягів видатків і надання кредитів з бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди, доведених Міністерством фінансів України разом з інструкцією з підготовки бюджетних запитів, складають плани своєї діяльності на плановий і наступні за плановим два бюджетні періоди (що включають заходи з реалізації інвестиційних програм (проектів) відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України, прогнозних та програмних документів економічного та соціального розвитку, державних цільових програм із визначенням очікуваних результатів діяльності. Такі плани діяльності щорічно приводяться у відповідність із показниками державного бюджету на плановий бюджетний період та прогнозом Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди.
 
305. З метою досягнення поставлених цілей головні розпорядники коштів державного бюджету формують бюджетні програми (з урахуванням строку їх реалізації) на плановий і наступні за плановим два бюджетні періоди.
 
306. 3. Показники проекту Державного бюджету України на бюджетний період, що настає за плановим, ґрунтуються на індикативних прогнозних показниках Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди (включаючи індикативні прогнозні показники за бюджетними програмами, які забезпечують протягом декількох років виконання інвестиційних програм (проектів), у тому числі тих, що здійснюються із залученням державою кредитів (позик) від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій).
 
307. 4. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад складають та схвалюють прогноз місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди відповідно до прогнозних та програмних документів економічного та соціального розвитку країни і відповідної території, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, державних цільових програм, який ґрунтується на прогнозі Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди.
 
308. Прогноз місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди включає індикативні прогнозні показники місцевого бюджету за основними видами доходів, фінансування, видатків і кредитування, а також індикативні прогнозні показники за бюджетними програмами, які забезпечують протягом декількох років виконання інвестиційних програм (проектів).
 
309. Прогноз місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди подається до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідних місцевих рад разом з проектом рішення про місцевий бюджет, уточнюється на підставі схваленого Кабінетом Міністрів України прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди і прийнятого рішення про місцевий бюджет та схвалюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних місцевих рад.
 
310. Показники проекту місцевого бюджету на бюджетний період, що настає за плановим, ґрунтуються на індикативних прогнозних показниках місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди.
 
311. 5. За бюджетними програмами, які забезпечують протягом декількох років виконання інвестиційних програм (проектів), у тому числі тих, що здійснюються із залученням державою кредитів (позик) від іноземних держав, банків та міжнародних фінансових організацій, та визначені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), Кабінет Міністрів України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація, виконавчий орган відповідної місцевої ради) вживає заходів щодо пріоритетності передбачення бюджетних коштів на наступний бюджетний період у проекті закону про Державний бюджет України (проекті рішення про місцевий бюджет) для продовження таких інвестиційних програм (проектів) з урахуванням необхідності поетапного їх завершення та введення в дію відповідних об’єктів.
 
312. Стаття 22. Розпорядники бюджетних коштів
 
313. 1. Для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
 
314. 2. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:
 
315. 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, ( установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників; а також інші бюджетні установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;
 
316. 2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, ( уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;
 
317. 3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, ( місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), головні управління, управління, відділи та інші самостійні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
 
318. 3. Головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.
 
319. 4. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті.
 
320. 5. Головний розпорядник бюджетних коштів:
 
321. 1) розробляє плани діяльності на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди (включаючи заходи щодо реалізації інвестиційних програм (проектів);
 
322. 2) організовує та забезпечує на підставі плану діяльності та індикативних прогнозних показників бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу);
 
323. 3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань;
 
324. 4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством;
 
325. 5) розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу;
 
326. 6) розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання, здійснює аналіз показників виконання бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);
 
327. 7) здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі;
 
328. 8) здійснює контроль за своєчасним поверненням у повному обсязі до бюджету коштів, наданих за операціями з кредитування бюджету, а також кредитів (позик), отриманих державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста), та коштів, наданих під державні (місцеві) гарантії;
 
329. 9) здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів;
 
330. 10) забезпечує організацію та ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової і бюджетної звітності у порядку, встановленому законодавством;
 
331. 11) забезпечує доступність інформації про бюджет відповідно до законодавства та цього Кодексу.
 
332. 6. За наявності відповідних бюджетних асигнувань розпорядник бюджетних коштів уповноважує одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надає йому кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі). Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, який є розподілом бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів.
 
333. Стаття 23. Бюджетні призначення та асигнування
 
334. 1. Будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
 
335. 2. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
 
336. 3. Якщо в процесі виконання бюджету зміна обставин вимагає менших бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів, Міністр фінансів України (керівник місцевого фінансового органу) приймає рішення про приведення у відповідність бюджетного призначення Державного бюджету України (місцевого бюджету). Кабінет Міністрів України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація, виконавчий орган відповідної місцевої ради) у двотижневий строк подає до Верховної Ради України (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради) у встановленому порядку пропозиції про приведення у відповідність бюджетних призначень Державного бюджету України (місцевого бюджету).
 
337. 4. Витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (із дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу) згідно із законодавством, якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.
 
338. 5. Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подаються та розглядаються у порядку, встановленому для складання проекту бюджету. Витрати відповідно до внесених змін до бюджетних призначень здійснюються лише після набрання чинності відповідним законом (рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради), яким внесено такі зміни, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
 
339. 6. Якщо після прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) повноваження на виконання функцій або надання послуг, на яке надане бюджетне призначення, передається відповідно до законодавства від одного головного розпорядника бюджетних коштів іншому головному розпоряднику бюджетних коштів, дія бюджетного призначення не припиняється і застосовується для виконання тих самих функцій чи послуг іншим головним розпорядником бюджетних коштів, якому це доручено. Передача бюджетних призначень у випадку, передбаченому цією частиною, здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України (Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної місцевої ради) у порядку, встановленому Міністерством фінансів України.
 
340. 7. У межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету Міністерство фінансів України (місцевий фінансовий орган) за обґрунтованим поданням головного розпорядника бюджетних коштів здійснює перерозподіл бюджетних асигнувань, затверджених у розписі бюджету та кошторисі, в розрізі економічної класифікації видатків бюджету.
 
341. 8. У межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів перерозподіл видатків за бюджетними програмами, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету) здійснюються за рішенням Кабінету Міністрів України (Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної місцевої ради).
 
342. 9. Перерозподіл видатків державного бюджету на централізовані заходи між адміністративно-територіальними одиницями здійснюються за рішенням Кабінету Міністрів України.
 
343. 10. Зміни розмірів, мети та обмеження в часі бюджетних призначень, крім випадків, передбачених цим Кодексом, здійснюються лише за наявності у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення.
 
344. 11. Забороняється без внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) збільшення бюджетних призначень за загальним та спеціальним фондами державного бюджету (місцевого бюджету) на:
 
345. оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків;
 
346. видатки за бюджетними програмами, пов’язаними з функціонуванням органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування), за рахунок зменшення видатків за іншими бюджетними програмами.
 
347. 12. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
 
348. 13. Кабінет Міністрів України має право встановлювати граничні суми витрат бюджетних установ на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування.
 
349. Стаття 24. Резервний фонд бюджету
 
350. 1. Резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.
 
351. 2. Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету приймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування.
 
352. 3. Резервний фонд бюджету не може перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.
 
353. 4. Кабінет Міністрів України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних місцевих рад) щомісячно звітують перед Верховною Радою України (Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідною місцевою радою) про витрачання коштів резервного фонду відповідного бюджету.
 
354. 5. У Державному бюджеті України резервний фонд передбачається обов’язково. Рішення щодо необхідності створення резервного фонду місцевого бюджету приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідна місцева рада.
 
355. Стаття 25. Безспірне списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету
 
356. 1. Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
 
357. 2. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
 
358. Стаття 26. Контроль та аудит у бюджетному процесі
 
359. 1. Контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує:
 
360. 1) оцінку управління бюджетними коштами;
 
361. 2) правильність ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової і бюджетної звітності;
 
362. 3) досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень;
 
363. 4) проведення аналізу та оцінки стану фінансової і господарської діяльності розпорядників бюджетних коштів;
 
364. 5) запобігання порушенням бюджетного законодавства.
 
365. 2. Контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використання від імені Верховної Ради України здійснюється Рахунковою палатою. Діяльність центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у сфері такого контролю (у межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами), спрямовується, координується та контролюється Кабінетом Міністрів України.
 
366. 3. Розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та несуть відповідальність за їх стан у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах.
 
367. Внутрішнім контролем є комплекс заходів, що застосовується керівником для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності бюджетної установи та її підвідомчих установ.
 
368. Внутрішнім аудитом є діяльність підрозділу внутрішнього аудиту в бюджетній установі, спрямована на удосконалення системи управління, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності бюджетної установи та підвідомчих їй бюджетних установ, поліпшення внутрішнього контролю.
 
369. Основні засади здійснення внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту та порядок утворення підрозділів внутрішнього аудиту визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
370. Стаття 27. Порядок подання та розгляду законопроектів щодо їх впливу на показники бюджету та відповідності бюджетному законодавству
 
371. 1. До законопроекту, прийняття якого призведе до зміни показників бюджету в поточному та/або наступних бюджетних періодах, суб’єкт права законодавчої ініціативи зобов’язаний додати фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки). Якщо такі зміни показників бюджету передбачають зменшення надходжень бюджету та/або збільшення витрат бюджету, до законопроекту подаються законодавчі пропозиції щодо скорочення витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджету.
 
372. У разі недотримання вимог частини першої цієї статті законопроект може бути повернутий суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.
 
373. 2. Кожен законопроект, внесений до Верховної Ради України, протягом п’яти днів направляється до Кабінету Міністрів України та Комітету Верховної Ради України з питань бюджету для здійснення експертизи щодо його впливу на показники бюджету та відповідності бюджетному законодавству.
 
374. Кабінет Міністрів України у двотижневий строк з дня отримання законопроекту подає до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету експертний висновок, підготовлений Міністерством фінансів України за участю інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади. Експертний висновок до законопроекту повинен містити інформацію щодо повноти та достовірності даних, викладених у фінансово-економічному обґрунтуванні, впливу законопроекту на показники бюджету (з обов’язковим визначенням вартісної величини такого впливу), можливостей фінансового забезпечення у відповідному бюджетному періоді, відповідності бюджетному законодавству та пропозиції щодо його розгляду.
 
375. Протягом двох тижнів з дня отримання експертного висновку Кабінету Міністрів України, якщо Верховною Радою України не визначено інший строк, Комітет Верховної Ради України з питань бюджету ухвалює висновок щодо впливу відповідного законопроекту на показники бюджету, доцільності його прийняття Верховною Радою України, необхідності приведення у відповідність з бюджетним законодавством і термінів набрання ним чинності у разі прийняття.
 
376. За наслідками розгляду законопроекту Комітет Верховної Ради України з питань бюджету направляє такий висновок до комітету Верховної Ради України, який визначено головним з підготовки і попереднього розгляду законопроекту.
 
377. Законопроекти, які згідно з висновком Комітету Верховної Ради України з питань бюджету не впливають на показники бюджету та узгоджуються з бюджетним законодавством, вносяться до порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України для їх розгляду у порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України.
 
378. Висновок Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, згідно з яким законопроект впливає на показники бюджету (зменшує надходження бюджету та/або збільшує витрати бюджету) та/або не узгоджується з бюджетним законодавством, може бути підставою для прийняття Верховною Радою України рішення щодо відхилення законопроекту або його повернення суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.
 
379. Положення цієї частини статті не застосовуються до законопроектів, визначених Президентом України як невідкладні. Розгляд таких законопроектів здійснюється у порядку, визначеному Регламентом Верховної Ради України.
 
380. 3. Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) та які приймаються після 15 липня року, що передує плановому, мають набирати чинності не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
 
381. 4. Розміри державних соціальних гарантій, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, законом про Державний бюджет України та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
 
382. 5. Розгляд проекту закону про Державний бюджет України та проектів законів про внесення змін до закону про Державний бюджет України відбувається за окремими процедурами, визначеними цим Кодексом.
 
383. Стаття 28. Доступність інформації про бюджет
 
384. 1. Інформація про бюджет повинна бути оприлюднена відповідно до вимог, визначених цим Кодексом.
 
385. Міністерство фінансів України забезпечує доступність для публікації:
 
386. 1) Бюджетної декларації;
 
387. 2) проекту закону про Державний бюджет України;
 
388. 3) закону про Державний бюджет України з додатками, що є його невід’ємною частиною;
 
389. 4) інформації про виконання Державного бюджету України за підсумками місяця, кварталу та року;
 
390. 5) інформації про показники виконання зведеного бюджету України;
 
391. 6) іншої інформації про виконання Державного бюджету України.
 
392. Звітність про виконання Державного бюджету України подається у порядку, визначеному статтями 59-61 цього Кодексу.
 
393. 2. Бюджетна декларація підлягає обов’язковій публікації у газеті "Урядовий кур’єр" не пізніше ніж через сім днів після її прийняття.
 
394. Проект закону про Державний бюджет України підлягає обов’язковій публікації в газеті "Урядовий кур’єр" не пізніше ніж через сім днів після його подання Верховній Раді України.
 
395. 3. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування забезпечують публікацію інформації про місцеві бюджети, в тому числі рішень про місцевий бюджет та періодичних звітів про їх виконання. Рішення про місцевий бюджет повинно бути оприлюднене не пізніше ніж через десять днів з дня його прийняття у газетах, визначених Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними місцевими радами.
 
396. 4. Інформація про виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів (крім бюджетів сіл і селищ) підлягає обов’язковій публікації не пізніше 1 березня року, що настає за роком звіту: Державного бюджету України ( в газетах "Голос України" та "Урядовий кур’єр"; місцевих бюджетів ( у газетах, визначених Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними місцевими радами.
 
397. Міністерство фінансів України за участю Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Рахункової палати до 20 березня року, що настає за звітним, здійснює публічне представлення звіту про виконання Державного бюджету України за попередній бюджетний період. Інформація про час і місце публічного представлення публікується разом із звітом про виконання Державного бюджету України.
 
398. Головні розпорядники коштів державного бюджету до 15 березня року, що настає за звітним, здійснюють публічне представлення та публікацію інформації про бюджет за бюджетними програмами та показниками, бюджетні призначення щодо яких визначені їм законом про Державний бюджет України, відповідно до вимог та за формою, встановленими Міністерством фінансів України.
 
399. Представлена інформація за кожною бюджетною програмою повинна містити відомості про результативні показники її виконання (у разі складання паспорту бюджетної програми відповідно до встановлених вимог).
 
400. Разом з інформацією про бюджет головні розпорядники бюджетних коштів публікують оголошення про час та місце проведення публічного представлення такої інформації.
 
401. Публічне представлення інформації про виконання місцевих бюджетів (крім бюджетів сіл і селищ) відповідно до показників, бюджетні призначення щодо яких затверджені рішенням про місцевий бюджет, здійснюється до 20 березня року, що настає за звітним. Інформація про час і місце публічного представлення такої інформації публікується разом з інформацією про виконання відповідних бюджетів.
 
402. Публічне представлення інформації про виконання бюджету села, селища здійснюється у порядку, визначеному відповідною місцевою радою.
 
403. ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
 
404. Розділ ІІ ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ
 
405. Глава 5. ДОХОДИ, ВИДАТКИ ТА КРЕДИТУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
 
406. Стаття 29. Склад доходів Державного бюджету України
 
407. 1. До доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету за винятком тих, що згідно з статтями 64, 66, 69 та 71 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами.
 
408. 2. До доходів загального фонду Державного бюджету України належать:
 
409. 1) податок на прибуток підприємств (крім податку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 69 та пунктом 1 частини першої статті 71 цього Кодексу);
 
410. 2) збір за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення (крім збору, визначеного пунктом 2 частини першої статті 64 та пунктом 2 частини першої статті 66 цього Кодексу);
 
411. 3) збір за спеціальне водокористування (крім збору, визначеного пунктом 3 частини першої статті 64 та пунктом 3 частини першої статті 66 цього Кодексу);
 
412. 4) платежі за користування надрами загальнодержавного значення (крім плати, визначеної пунктом 4 частини першої статті 64 та пунктом 4 частини першої статті 66 цього Кодексу);
 
413. 5) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету (крім частини збору, що зараховується до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України);
 
414. 6) податок на додану вартість (крім податку, що зараховується до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України);
 
415. 7) акцизний збір із вироблених в Україні товарів (крім збору, визначеного у частині першій статті 66 цього Кодексу, та збору, що зараховується до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України);
 
416. 8) акцизний збір із ввезених на територію України товарів (крім збору, що зараховується до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України);
 
417. 9) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності (крім плати за ліцензії, визначеної у частині першій статті 64 та у частинах першій і другій статті 66 цього Кодексу);
 
418. 10) ввізне мито (крім мита, що зараховується до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України);
 
419. 11) вивізне мито;
 
420. 12) кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України, а також кошти, отримані за вчинення консульських дій за межами України (крім частини коштів, що зараховуються до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України);
 
421. 13) частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об’єднань, що вилучається до державного бюджету (у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України), та дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність;
 
422. 14) кошти від перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами Національного банку України;
 
423. 15) відрахування коштів, отриманих від проведення державних грошових лотерей;
 
424. 16) плата за розміщення тимчасово вільних коштів державного бюджету (крім коштів, отриманих вищими та професійно-технічними навчальними закладами від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право);
 
425. 17) кошти, отримані закордонними дипломатичними установами України як плата за розміщення належних їм бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних банків;
 
426. 18) рентна плата за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні;
 
427. 19) рентна плата за транзитне транспортування природного газу (якщо інше не встановлено законом про Державний бюджет України);
 
428. 20) рентна плата за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами;
 
429. 21) рентна плата за транзитне транспортування аміаку;
 
430. 22) кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються відповідно до законодавства (крім штрафів, визначених пунктами 11, 12 і 13 частини першої статті 69 цього Кодексу, та штрафів, що зараховуються до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України);
 
431. 23) виконавчий збір, стягнутий органами державної виконавчої служби (крім частини збору, що зараховується до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України);
 
432. 24) надходження від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном (крім частини орендної плати за користування майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету, що зараховується до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України);
 
433. 25) державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до державного бюджету;
 
434. 26) єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;
 
435. 27) плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів;
 
436. 28) концесійні платежі щодо об’єктів державної власності (крім платежів, що зараховуються до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України);
 
437. 29) кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду; скарбів, які є пам’ятками історії та культури; майна, одержаного державою в порядку спадкування чи дарування;
 
438. 30) відрахування від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв у межах України;
 
439. 31) збір за видачу спеціальних дозволів на користування надрами та кошти від продажу таких дозволів;
 
440. 32) плата за виділення номерного ресурсу;
 
441. 33) плата за державну реєстрацію джерел іонізуючого випромінювання (реєстраційний збір);
 
442. 34) збір за користування радіочастотним ресурсом України;
 
443. 35) надходження до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (крім частини надходжень, що зараховуються до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України);
 
444. 36) кошти, отримані від надання учасниками процедури закупівель забезпечення їх тендерної пропозиції, які не підлягають поверненню цим учасникам, у випадках, передбачених законодавством з питань закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, в частині здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету;
 
445. 37) кошти, отримані від учасника ( переможця процедури закупівлі під час укладання договору про закупівлю як забезпечення виконання цього договору, які не підлягають поверненню учаснику-переможцю, в частині здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету;
 
446. 38) портовий (адміністративний) збір (крім частини збору, що зараховується до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України);
 
447. 39) плата за надання державних гарантій та користування кредитами (позиками), залученими державою;
 
448. 40) плата за користування кредитом з державного бюджету (крім плати, що зараховується до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України);
 
449. 41) кошти від реалізації дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, отриманих державною установою, уповноваженою на здійснення операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням;
 
450. 42) 80 відсотків коштів, отриманих підприємствами, установами та організаціями, що утримуються за рахунок державного бюджету, за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, і 50 відсотків коштів, отриманих цими підприємствами, установами та організаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло;
 
451. 43) 10 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної та комунальної власності (крім земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації); 100 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності після розмежування земель державної та комунальної власності (якщо інше не встановлено законом про Державний бюджет України);
 
452. 44) кошти, отримані від секретаріату ООН, ОБСЄ або іншої регіональної організації за участь українського контингенту Збройних Сил України в миротворчих операціях;
 
453. 45) кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів;
 
454. 46) інші доходи, які у встановленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету.
 
455. 3. Якщо законом встановлено новий вид доходу державного бюджету, його зарахування до загального фонду визначається законом про Державний бюджет України на період до внесення відповідних змін до цього Кодексу.
 
456. 4. Склад доходів спеціального фонду Державного бюджету України визначається законом про Державний бюджет України.
 
457. 5. Закон про Державний бюджет України у виняткових випадках може відносити на відповідний бюджетний період окремі види доходів загального фонду Державного бюджету України (або їх частину), які визначені частиною другою цієї статті, до спеціального фонду Державного бюджету України.
 
458. Стаття 30. Склад видатків та кредитування Державного бюджету України
 
459. 1. Видатки та кредитування Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов’язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтею 87 цього Кодексу.
 
460. 2. Джерелами формування загального фонду Державного бюджету України у частині кредитування є:
 
461. 1) надходження внаслідок стягнення простроченої заборгованості перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії, кредитами з державного бюджету, якщо інше не встановлено законом про Державний бюджет України;
 
462. 2) повернення кредитів, наданих з державного бюджету, що не мають цільового призначення;
 
463. 3) повернення кредитів до державного бюджету, наданих для реалізації інвестиційних програм (проектів) за рахунок кредитів (позик), залучених державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій.
 
464. 3. Джерела формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині кредитування визначаються законом про Державний бюджет України.
 
465. Стаття 31. Таємні видатки
 
466. 1. Державний бюджет України повинен містити пояснення всіх видатків, за винятком видатків, пов’язаних з державною таємницею (таємних видатків).
 
467. 2. Таємні видатки, передбачені на діяльність органів державної влади, в інтересах національної безпеки включаються до Державного бюджету України без деталізації.
 
468. 3. Контроль за проведенням таємних видатків здійснюється Рахунковою палатою та Міністерством фінансів України.
 
469. 4. Звіти про проведені таємні видатки розглядаються Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, Комітетом Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони.
 
470. 5. Звіти про проведені таємні видатки розглядаються Верховною Радою України на закритому пленарному засіданні.
 
471. Глава 6. СКЛАДАННЯ ПРОЕКТУ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
 
472. Стаття 32. Організаційні засади складання проекту Державного бюджету України
 
473. 1. Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України.
 
474. 2. Міністерство фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення проекту Державного бюджету України та прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди, відповідно до статті 21 цього Кодексу.
 
475. 3. Міністерство фінансів України на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий і наступні за плановим два бюджетні періоди та аналізу виконання бюджету у попередніх та поточному бюджетних періодах визначає загальний рівень доходів, видатків і кредитування бюджету та дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання проекту Державного бюджету України та індикативних прогнозних показників Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди.
 
476. Стаття 33. Визначення бюджетної політики на наступний бюджетний період
 
477. 1. Міністерство фінансів України разом з іншими центральними органами виконавчої влади розробляє основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період у вигляді проекту Декларації цілей та завдань бюджету на наступний бюджетний період (далі ( Бюджетна декларація) та до 20 березня року, що передує плановому, подає його на розгляд до Кабінету Міністрів України.
 
478. 2. Національний банк України до 15 березня року, що передує плановому, подає до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України прогнозні монетарні показники на наступний рік та до 1 квітня року, що передує плановому, ( проект кошторису доходів та витрат Національного банку України на наступний рік, які використовуються для складання проекту закону про Державний бюджет України.
 
479. 3. Кабінет Міністрів України не пізніше 1 квітня року, що передує плановому, розглядає та схвалює Бюджетну декларацію, яка є основою для розроблення проекту закону про Державний бюджет України, та у триденний строк подає її до Верховної Ради України.
 
480. 4. Бюджетна декларація ґрунтується на Програмі діяльності Кабінету Міністрів України та інших прогнозних і програмних документах економічного та соціального розвитку і містить положення щодо:
 
481. 1) основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України (із зазначенням показників номінального і реального обсягу валового внутрішнього продукту, індексів споживчих цін та цін виробників, офіційного обмінного курсу гривні у середньому за рік та на кінець року, рівня безробіття);
 
482. 2) основних завдань бюджетної політики, зокрема граничного обсягу дефіциту (профіциту) державного бюджету, частки прогнозного річного обсягу валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через зведений бюджет України, граничного обсягу державного боргу, встановлення розміру мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму та рівня його забезпечення;
 
483. 3) пріоритетних завдань податкової політики;
 
484. 4) реалізації пріоритетних державних (цільових) програм;
 
485. 5) взаємовідносин державного бюджету з місцевими бюджетами, включаючи обґрунтування питомої ваги місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України;
 
486. 6) інших питань, необхідних для складання проекту закону про Державний бюджет України.
 
487. 5. Не пізніше 15 квітня року, що передує плановому, на пленарному засіданні Верховної Ради України відбуваються парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період. З доповіддю щодо представлення Бюджетної декларації виступає Прем’єр-міністр України або за його дорученням Міністр фінансів України.
 
488. За результатами парламентських слухань Верховна Рада України приймає постанову про Рекомендації парламентських слухань з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період.
 
489. Стаття 34. Інструкції з підготовки бюджетних запитів
 
490. 1. Для підготовки проекту Державного бюджету України Міністерство фінансів України розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів у терміни, визначені Міністерством фінансів України.
 
491. 2. Інструкції з підготовки бюджетних запитів можуть запроваджувати організаційні, фінансові та інші обмеження, яких зобов’язані дотримуватися усі розпорядники бюджетних коштів у процесі підготовки бюджетних запитів.
 
492. Стаття 35. Складання бюджетного запиту
 
493. 1. Головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують складання бюджетних запитів для подання до Міністерства фінансів України відповідно до вимог інструкції з підготовки бюджетних запитів, з урахуванням звітів про виконання паспортів бюджетних програм, а також висновків про результати контрольних заходів, проведених органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, у терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України.
 
494. 2. Головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують своєчасність, достовірність та зміст поданих Міністерству фінансів України бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту Державного бюджету України, індикативних прогнозних показників Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди, згідно з вимогами Міністерства фінансів України.
 
495. Стаття 36. Аналіз бюджетних запитів і розробка проекту Державного бюджету України
 
496. 1. Міністерство фінансів України на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, на предмет його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу, у тому числі на підставі звітів про виконання паспортів бюджетних програм, висновків про результати контрольних заходів, проведених органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України.
 
497. 2. На основі аналізу бюджетних запитів, що подаються відповідно до статті 35 цього Кодексу, Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України.
 
498. 3. Міністерство фінансів України під час підготовки пропозицій проекту Державного бюджету України розглядає та вживає заходів щодо усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів. Якщо узгодження не досягнуто, Міністерство фінансів України додає свій висновок з неузгоджених питань до зазначених пропозицій, які подаються Кабінету Міністрів України.
 
499. Стаття 37. Схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України
 
500. 1. Міністерство фінансів України подає Кабінету Міністрів України для розгляду проект закону про Державний бюджет України та вносить пропозиції щодо термінів і порядку розгляду цього проекту в Кабінеті Міністрів України.
 
501. 2. Кабінет Міністрів України приймає постанову щодо схвалення проекту закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України та Президенту України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому.
 
502. 3. Кабінет Міністрів України в одноденний строк після прийняття постанови щодо схвалення проекту закону про Державний бюджет України подає Раді національної безпеки і оборони України проект цього закону по статтях, пов’язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони України.
 
503. Стаття 38. Проект закону про Державний бюджет України та матеріали, що до нього додаються
 
504. 1. Разом з проектом закону про Державний бюджет України, схваленим Кабінетом Міністрів України, подаються:
 
505. 1) пояснювальна записка до проекту закону про Державний бюджет України, яка повинна містити:
 
506. а) інформацію про економічне становище держави та основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період, покладені в основу проекту Державного бюджету України;
 
507. б) оцінку надходжень бюджету, що пропонуються для забезпечення фінансовими ресурсами витрат бюджету;
 
508. в) пояснення до основних положень проекту Державного бюджету України та проекту закону про Державний бюджет України, включаючи аналіз пропонованих обсягів видатків та кредитування за бюджетною класифікацією. Обґрунтування включають бюджетні показники за попередній, поточний, наступний бюджетні періоди в розрізі класифікації видатків та кредитування бюджету;
 
509. г) інформацію щодо реалізації Бюджетної декларації та врахування Рекомендацій парламентських слухань з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період;
 
510. ґ) аналітичні дані, розрахунки з обґрунтуваннями особливостей міжбюджетних взаємовідносин, а саме:
 
511. детальні розрахунки прогнозного загального обсягу доходів та видатків, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами, за видами доходів та за функціями;
 
512. базові показники та результати обрахунку індексів відносної податкоспроможності в розрізі місцевих бюджетів;
 
513. детальний розрахунок розміру фінансового нормативу бюджетної забезпеченості за функціями та видами місцевих бюджетів;
 
514. детальний розрахунок коригуючих коефіцієнтів та коефіцієнта вирівнювання;
 
515. розрахунки обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам за видами пільг і допомог та детальними фінансовими та кількісними показниками;
 
516. д) інформацію щодо обсягів державного боргу, в тому числі за типом боргового зобов’язання, графіка його погашення, обсягів та умов державних запозичень;
 
517. е) інформацію про мету, завдання та очікувані результати, яких кожний головний розпорядник коштів державного бюджету передбачає досягти при виконанні бюджетних програм, за формою, визначеною Міністерством фінансів України;
 
518. є) обґрунтування розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення;
 
519. 2) прогнозні показники зведеного бюджету України (включаючи оцінку Державного бюджету України та місцевих бюджетів) відповідно до бюджетної класифікації, а також зведений баланс фінансових ресурсів України;
 
520. 3) перелік пільг з податків і зборів (обов’язкових платежів) із розрахунком втрат доходів бюджету від їх надання;
 
521. 4) переліки та обсяги коштів за державними цільовими програмами, які включено головними розпорядниками коштів державного бюджету до бюджетних програм, передбачених у проекті закону про Державний бюджет України;
 
522. 5) зведення та структура державних боргових і гарантійних зобов’язань на поточний і наступні бюджетні періоди до повного погашення таких зобов’язань, включаючи обсяги видатків на обслуговування державного боргу;
 
523. 6) програма державних запозичень на наступний бюджетний період, а також перелік інвестиційних програм (проектів), під які можуть надаватися державні гарантії у наступному бюджетному періоді. Програма державних запозичень на наступний бюджетний період повинна включати перелік кредитів (позик) із зазначенням кредиторів, видів, мети, назви валюти, строку і відсоткової ставки державних запозичень, а також стану укладання кредитних договорів;
 
524. 7) проект прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди, підготовлений відповідно до статті 21 цього Кодексу;
 
525. 8) доповідь про хід виконання Державного бюджету України у поточному бюджетному періоді;
 
526. 9) проекти бюджетів та кошторисів фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування;
 
527. 10) пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту Державного бюджету України на підставі бюджетних запитів за формою, визначеною Міністерством фінансів України (подаються до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету);
 
528. 11) протокол про результати консультацій Кабінету Міністрів України із всеукраїнськими асоціаціями органів місцевого самоврядування;
 
529. 12) інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Кабінет Міністрів України.
 
530. У разі зміни Кабінетом Міністрів України показників обсягів міжбюджетних трансфертів під час розгляду та доопрацювання проекту закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України подає розрахунки відповідно до вимог підпункту "ґ" пункту 1 цієї частини статті.
 
531. 2. Законом про Державний бюджет України визначаються:
 
532. 1) загальна сума доходів, видатків та кредитування державного бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди);
 
533. 2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) державного бюджету у відповідному бюджетному періоді і державного боргу на кінець відповідного бюджетного періоду, граничний обсяг надання державних гарантій, а також повноваження щодо цих гарантій відповідно до статті 17 цього Кодексу;
 
534. 3) доходи державного бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до закону);
 
535. 4) фінансування державного бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до закону);
 
536. 5) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів державного бюджету за бюджетною класифікацією з обов’язковим виділенням видатків споживання (з них видатків на оплату праці, оплату комунальних послуг і енергоносіїв) та видатків розвитку, включаючи розподіл видатків на централізовані заходи між адміністративно-територіальними одиницями (у додатках до закону);
 
537. 6) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів (у додатках до закону);
 
538. 7) розмір оборотного залишку коштів державного бюджету;
 
539. 8) розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період;
 
540. 9) розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення та рівень забезпечення прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період;
 
541. 10) перелік кредитів (позик), що залучаються державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних програм (проектів), із зазначенням кредиторів, загальних обсягів кредитів (позик) та обсягів їх залучення у відповідному бюджетному періоді в розрізі бюджетних програм (у додатку до закону);
 
542. 11) додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету.
 
543. 3. Видатки та кредитування проекту закону про Державний бюджет України за головними розпорядниками коштів державного бюджету повинні бути деталізовані за програмною класифікацією видатків та кредитування державного бюджету, за групами функціональної класифікації видатків та кредитування бюджету та окремими категоріями економічної класифікації видатків бюджету і класифікації кредитування бюджету.
 
544. Глава 7. РОЗГЛЯД ТА ПРИЙНЯТТЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
 
545. Стаття 39. Представлення проекту закону про Державний бюджет України Верховній Раді України
 
546. 1. Не пізніше ніж через п’ять днів після подання Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України до Верховної Ради України Міністр фінансів України представляє його на пленарному засіданні Верховної Ради України.
 
547. Стаття 40. Підготовка Верховною Радою України проекту закону про Державний бюджет України до першого читання
 
548. 1. Після представлення проекту закону про Державний бюджет України не пізніше 1 жовтня року, який передує плановому, народні депутати України, депутатські фракції та комітети Верховної Ради України, Рахункова палата розглядають проект закону про Державний бюджет України та подають Комітету Верховної Ради України з питань бюджету свої пропозиції до нього з урахуванням вимог частини другої цієї статті.
 
549. Після 1 жовтня року, який передує плановому, припиняється прийняття Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету таких пропозицій.
 
550. 2. Пропозиції щодо збільшення витрат та/або зменшення надходжень Державного бюджету України мають визначати джерела їх покриття, включаючи види та обсяги витрат, що підлягають скороченню. Жодна з таких пропозицій та пропозиції до текстових статей проекту закону про Державний бюджет України не повинні призводити до збільшення державного боргу і державних гарантій порівняно з їх граничним обсягом, передбаченим у поданому Кабінетом Міністрів України проекті закону про Державний бюджет України.
 
551. Не допускається внесення пропозицій щодо змін до прогнозу доходів та фінансування бюджету, крім випадку, коли за висновком Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Міністерства фінансів України та Рахункової палати виявлені неточності в їх розрахунку.
 
552. Якщо принаймні одна із вимог не виконується, відповідна пропозиція до розгляду Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету не приймається.
 
553. 3. Комітет Верховної Ради України з питань бюджету не пізніше 15 жовтня року, який передує плановому, спільно з уповноваженими представниками Кабінету Міністрів України розглядає пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України і готує Висновки та пропозиції до нього (які викладаються у вигляді проекту постанови Верховної Ради України), а також таблиці пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи, які пропонується підтримати чи відхилити, і приймає з цього приводу відповідне рішення. Показники, що містяться у Висновках та пропозиціях до проекту закону про Державний бюджет України, мають бути збалансованими.
 
554. 4. Висновки та пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України, а також таблиці пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи розповсюджуються серед народних депутатів України не пізніше ніж за два дні до розгляду проекту закону про Державний бюджет України у першому читанні на пленарному засіданні Верховної Ради України.
 
555. Стаття 41. Розгляд проекту закону про Державний бюджет України у першому читанні
 
556. 1. Перше читання проекту закону про Державний бюджет України починається з доповіді голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо Висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України. В обговоренні цього питання беруть участь представники комітетів Верховної Ради України, депутатських фракцій, народні депутати України, уповноважені представники Кабінету Міністрів України та Рахункової палати.
 
557. 2. Висновки та пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України голосуються в цілому.
 
558. Якщо позитивне рішення не прийнято, проводиться постатейне голосування. Під час постатейного голосування розглядаються пропозиції, які Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету пропонується відхилити і на розгляді яких наполягають їх автори.
 
559. Показники бюджету, що містяться у Висновках та пропозиціях до проекту закону про Державний бюджет України, мають бути збалансованими.
 
560. Якщо під час постатейного голосування Висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України показники бюджету стали розбалансованими, Верховна Рада України приймає рішення про перенесення голосування щодо прийняття цих Висновків та пропозицій в цілому для забезпечення збалансування показників бюджету.
 
561. 3. Верховна Рада України приймає проект закону про Державний бюджет України у першому читанні не пізніше 20 жовтня року, що передує плановому.
 
562. Прийняття рішення щодо Висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України вважається прийняттям проекту закону про Державний бюджет України у першому читанні. Схвалені Верховною Радою України Висновки та пропозиції Комітету Верховної Ради України з питань бюджету набувають статусу Бюджетних висновків Верховної Ради України.
 
563. Стаття 42. Підготовка проекту закону про Державний бюджет України до другого читання
 
564. 1. Після прийняття проекту закону про Державний бюджет України у першому читанні Кабінет Міністрів України за участю уповноважених представників Комітету Верховної Ради України з питань бюджету у двотижневий строк готує і подає до Верховної Ради України не пізніше 3 листопада року, що передує плановому, проект закону про Державний бюджет України, підготовлений відповідно до Бюджетних висновків Верховної Ради України, і порівняльну таблицю щодо їх врахування із вмотивованими поясненнями стосовно неврахованих пропозицій.
 
565. 2. Підготовлений до другого читання проект закону про Державний бюджет України повинен містити текстові статті та показники, які пропонувалися Кабінетом Міністрів України в першому читанні або схвалені Бюджетними висновками Верховної Ради України. Якщо Кабінет Міністрів України пропонує нові текстові статті та показники бюджету, до них додається детальне обґрунтування їх необхідності.
 
566. Показники бюджету можуть бути змінені у разі, якщо основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період, що покладені Кабінетом Міністрів України в основу проекту Державного бюджету України, змінилися на час його розгляду в другому читанні.
 
567. 3. Комітет Верховної Ради України з питань бюджету після подання Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України, підготовленого до другого читання, аналізує стан врахування у цьому законопроекті Бюджетних висновків Верховної Ради України та за участю уповноважених представників Кабінету Міністрів України готує пропозиції щодо розгляду проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні.
 
568. Стаття 43. Розгляд проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні
 
569. 1. Під час розгляду проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні пропозиції народних депутатів України, комітетів Верховної Ради України, депутатських фракцій щодо змін до проекту закону про Державний бюджет України не розглядаються, крім пропозицій Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо розгляду проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні (у тому числі висновків щодо врахування Кабінетом Міністрів України Бюджетних висновків Верховної Ради України у підготовленому законопроекті до другого читання).
 
570. 2. Друге читання розпочинається з доповіді Міністра фінансів України щодо підготовленого з урахуванням Бюджетних висновків Верховної Ради України проекту закону про Державний бюджет України. Голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету доповідає пропозиції Комітету щодо розгляду проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні (у тому числі висновки щодо врахування Кабінетом Міністрів України Бюджетних висновків Верховної Ради України у підготовленому законопроекті до другого читання).
 
571. 3. Друге читання відбувається не пізніше 20 листопада року, що передує плановому, і передбачає голосування проекту закону про Державний бюджет України в цілому як закону.
 
572. Якщо позитивне рішення не прийнято, проводиться постатейне голосування. Під час постатейного голосування розглядаються лише пропозиції, які містилися у Бюджетних висновках Верховної Ради України і не враховані Кабінетом Міністрів України при підготовці проекту закону про Державний бюджет України до другого читання, нові пропозиції, внесені Кабінетом Міністрів України при підготовці цього законопроекту до другого читання, а також пропозиції Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо розгляду проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні.
 
573. За результатами постатейного голосування Верховна Рада України приймає проект закону про Державний бюджет України в цілому як закон із дотриманням збалансованості показників бюджету. Якщо під час постатейного голосування показники бюджету стали розбалансованими, Верховна Рада України приймає рішення про перенесення голосування щодо прийняття цього законопроекту в цілому як закону для забезпечення збалансування показників бюджету.
 
574. 4. Закон про Державний бюджет України приймається Верховною Радою України до 1 грудня року, що передує плановому.
 
575. Стаття 44. Набрання чинності законом про Державний бюджет України
 
576. 1. Закон про Державний бюджет України набирає чинності з 1 січня відповідного бюджетного періоду.
 
577. Стаття 45. Особливості розгляду проекту закону про Державний бюджет України
 
578. 1. Строком перебування проекту закону про Державний бюджет України на розгляді у Верховній Раді України є час з дня його офіційного подання Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України до його прийняття Верховною Радою України за вирахуванням часу, коли цей проект перебував у Кабінеті Міністрів України згідно з процедурою, визначеною цим Кодексом.
 
579. 2. Строк перебування прийнятого Верховною Радою України закону про Державний бюджет України на розгляді у Президента України, а також строк повторного розгляду Верховною Радою України, у разі повернення його Президентом України із вмотивованими і сформульованими пропозиціями до цього закону з наступним його поверненням до Верховної Ради України на повторний розгляд, не включаються до загального строку перебування проекту закону про Державний бюджет України на розгляді у Верховній Раді України.
 
580. 3. У випадку застосування Президентом України права вето до Закону України про Державний бюджет України Верховна Рада України невідкладно розглядає його відповідно до Регламенту Верховної Ради України і приймає рішення щодо подальшої роботи над цим законопроектом.
 
581. Стаття 46. Особливості формування надходжень бюджету та здійснення витрат бюджету в разі несвоєчасного набрання чинності законом про Державний бюджет України
 
582. 1. Якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет України, Кабінет Міністрів України має право здійснювати витрати Державного бюджету України відповідно до таких вимог:
 
583. 1) витрати Державного бюджету України можуть здійснюватися лише на бюджетні програми, бюджетні призначення щодо яких встановлені законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період та одночасно передбачені у проекті закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданому Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України, за якими повністю зберігаються цільові обмеження;
 
584. 2) щомісячні бюджетні асигнування загального фонду Державного бюджету України сумарно не повинні перевищувати 1/12 обсягу бюджетних призначень, визначених законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період (крім випадків, передбачених частиною шостою статті 16 та частиною четвертою статті 23 цього Кодексу, а також пунктами 4 і 5 частини другої цієї статті);
 
585. 2. До набрання чинності законом про Державний бюджет України на поточний бюджетний період:
 
586. 1) забороняється із загального фонду державного бюджету здійснювати витрати в частині капітальних видатків та надання кредитів з бюджету, крім капітальних видатків, пов’язаних із ліквідацією аварій на об’єктах соціально-культурної сфери, житлового господарства, систем тепло-, енерго-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також витрат, пов’язаних із введенням воєнного чи надзвичайного стану, оголошенням окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації та виділенням коштів з резервного фонду державного бюджету;
 
587. 2) державні запозичення можуть здійснюватися в обсязі, що не перевищує обсяг витрат на погашення державного боргу у відповідний період, а державні гарантії не надаються;
 
588. 3) діють норми закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період, крім норм, якими визначені загальні показники державного бюджету, бюджетні призначення головним розпорядникам коштів державного бюджету і обсяги трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами;
 
589. 4) соціальні стандарти та соціальні гарантії, у тому числі прожитковий мінімум, рівень його забезпечення, мінімальна заробітна плата, надання пільг, компенсацій і гарантій населенню у поточному бюджетному періоді застосовуються у розмірах та на умовах, що діяли у грудні попереднього бюджетного періоду;
 
590. 5) перерахування дотацій вирівнювання з державного бюджету місцевим бюджетам та коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, здійснюється відповідно до обсягів, визначених у проекті закону про Державний бюджет України, поданому Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України.
 
591. Глава 8. ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
 
592. Стаття 47. Організація виконання державного бюджету
 
593. 1. Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.
 
594. Стаття 48. Казначейське обслуговування бюджетних коштів
 
595. 1. При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державне казначейство України, що діє у складі Міністерства фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
 
596. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає:
 
597. 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;
 
598. 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов’язаннями;
 
599. 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
 
600. 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.
 
601. В органах Державного казначейства України бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.
 
602. 2. Обслуговування Державним казначейством України установ України, які функціонують за кордоном, здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
 
603. 3. При здійсненні операцій з коштами фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування застосовується казначейське обслуговування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
604. 4. Державним казначейством України не здійснюється оплата послуг з оброблення електронних розрахункових документів та повідомлень у системі електронних переказів Національного банку України і з переказу коштів через валютні рахунки, відкриті в Національному банку України.
 
605. 5. Державне казначейство України за погодженням з Міністерством фінансів України має право залучати на поворотній основі кошти єдиного казначейського рахунку для покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України та для надання середньострокових позик місцевим бюджетам.
 
606. 6. Обсяги тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, пов’язаних із забезпеченням захищених видатків загального фонду, в обов’язковому порядку покриваються Державним казначейством України в межах поточного бюджетного періоду, а тимчасові касові розриви Пенсійного фонду України, пов’язані із виплатою пенсій, ( у межах фактичного дефіциту коштів на цю мету за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку на договірних умовах без нарахування відсотків за користування цими коштами з обов’язковим їх поверненням до кінця поточного бюджетного періоду.
 
607. Порядок проведення таких операцій затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
608. Стаття 49. Розпис Державного бюджету України
 
609. 1. Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний строк з дня прийняття закону про Державний бюджет України. До затвердження розпису Державного бюджету України Міністром фінансів України затверджується тимчасовий розпис Державного бюджету України на відповідний період.
 
610. Примірник затвердженого розпису Державного бюджету України передається до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з подальшим інформуванням про внесені до нього зміни, пов’язані із внесеними змінами до закону про Державний бюджет України.
 
611. 2. Міністерство фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням, а також відповідність розподілу бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за загальним фондом державного бюджету за визначеними цим розписом періодами року відповідному прогнозу надходжень загального фонду державного бюджету протягом бюджетного періоду.
 
612. Стаття 50. Виконання Державного бюджету України за доходами
 
613. 1. Міністерство фінансів України здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету, а також погодження рішень центрального податкового органу про розстрочення або відстрочення податкових зобов’язань на термін, що виходить за межі одного бюджетного року стосовно загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).
 
614. 2. Державне казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до бюджету.
 
615. 3. Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад координують діяльність відповідних органів стягнення щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету.
 
616. 4. Податки і збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
 
617. Порядок зарахування до державного бюджету коштів, що отримуються установами України, які функціонують за кордоном, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
618. 5. Податки і збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
 
619. 6. Забороняється проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов’язаних з державним боргом, та випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.
 
620. 7. Перелік податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів державної влади та органів місцевого самоврядування, уповноважених на здійснення контролю за їх справлянням, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
621. 8. У разі зміни місцезнаходження суб’єктів господарювання ( платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів (обов’язкових платежів) після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.
 
622. Стаття 51. Виконання бюджету за видатками та кредитуванням
 
623. 1. Стадіями виконання бюджету за видатками та кредитуванням є:
 
624. 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету;
 
625. 2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів;
 
626. 3) взяття бюджетних зобов’язань;
 
627. 4) отримання товарів, робіт та послуг;
 
628. 5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов’язань;
 
629. 6) використання товарів, робіт та послуг для виконання заходів бюджетних програм;
 
630. 7) повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).
 
631. 2. Відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
632. 3. Державне казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету.
 
633. 4. Розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.
 
634. 5. За наявності простроченої кредиторської заборгованості із заробітної плати (грошового забезпечення), стипендій, а також за спожиті комунальні послуги та енергоносії розпорядники бюджетних коштів у межах бюджетних асигнувань за загальним фондом не беруть бюджетні зобов’язання та не здійснюють платежі за іншими заходами, пов’язаними з функціонуванням бюджетних установ (крім захищених видатків бюджету, визначених статтею 55 цього Кодексу), до погашення такої заборгованості.
 
635. 6. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації ( після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації ( центральним органом виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України.
 
636. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (із дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу). За бюджетними програмами, які здійснюються із залученням державою кредитів (позик) від іноземних держав, банків, міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних програм (проектів), термін дії яких завершується у поточному бюджетному періоді, розпорядники бюджетних коштів мають право брати відповідні бюджетні зобов’язання у четвертому кварталі поточного бюджетного періоду понад фактичні надходження таких кредитів (позик) за умови наявності письмової згоди кредитора на оплату цих зобов’язань протягом першого кварталу наступного бюджетного періоду.
 
637. Якщо фактичний обсяг власних надходжень за спеціальним фондом кошторису бюджетної установи менший від планових показників, врахованих у спеціальному фонді її кошторису, розпорядник бюджетних коштів зобов’язаний до закінчення бюджетного періоду внести зміни до спеціального фонду кошторису щодо зменшення власних надходжень і видатків з урахуванням очікуваного виконання спеціального фонду кошторису у відповідному бюджетному періоді. Розпорядники бюджетних коштів упорядковують бюджетні зобов’язання з урахуванням внесених змін до спеціального фонду кошторису.
 
638. Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов’язання без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов’язання та не утворюється бюджетна заборгованість.
 
639. 7. Будь-які зобов’язання, взяті будь-яким учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов’язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до абзацу четвертого цієї частини) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов’язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов’язань не можуть здійснюватися.
 
640. Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов’язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов’язань, в судовому порядку.
 
641. Державне казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі).
 
642. Бюджетні зобов’язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв’язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Державним казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
 
643. Порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів визначається Державним казначейством України за погодженням із Міністерством фінансів України.
 
644. При наданні пільг та здійсненні видатків з бюджету щодо їх виплати до членів сім’ї пільговика належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства І та ІІ групи або інвалідами І групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни І групи та доглядає за ним за умови, що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним.
 
645. 8. Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов’язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.
 
646. 9. Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:
 
647. 1) наявності відповідного бюджетного зобов’язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету;
 
648. 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);
 
649. 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.
 
650. 10. У разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади).
 
651. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.
 
652. Органи державної податкової служби України визначаються органами стягнення простроченої заборгованості суб’єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, територіальною громадою) за кредитами з бюджету.
 
653. 11. Керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
 
654. 12. Витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно із законодавством України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу (крім категорій, пільги яким передбачаються пунктом "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, частиною четвертою статті 29 Основ законодавства України про культуру, абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту"), а також у частині медичної допомоги і санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення ( члени сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, пенсіонери з числа військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та члени їх сімей, здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань на функціонування цих бюджетних установ.
 
655. До таких витрат належать: забезпечення форменим одягом, речовим майном, службовим обмундируванням; забезпечення безоплатною медичною допомогою; надання санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення; надання жилого приміщення або виплата грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення; зниження плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія); безоплатний проїзд і перевезення багажу; безоплатне встановлення квартирної охоронної сигналізації і користування нею; безоплатне відправлення та одержання листів військовослужбовцями строкової служби.
 
656. 13. Розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв’язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом енергоносіїв у межах встановлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обґрунтованих лімітів споживання.
 
657. 14. Вступ до міжнародних організацій і приєднання до міжнародних договорів, умови членства в яких передбачають сплату внесків або здійснення будь-яких інших виплат за рахунок коштів державного бюджету, здійснюються за рішенням Кабінету Міністрів України виходячи з відповідних обсягів, визначених на цю мету у законі про Державний бюджет України, та у порядку, визначеному Законом України "Про міжнародні договори України".
 
658. 15. Видатки, пов’язані з функціонуванням закордонних дипломатичних установ України, включаючи видатки на утримання їх працівників (крім військових аташе), здійснюються виключно через Міністерство закордонних справ України.
 
659. 16. Якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв.
 
660. Якщо така заборгованість відсутня, розпорядник бюджетних коштів 50 відсотків коштів спрямовує на заходи, які здійснюються за рахунок відповідних надходжень, а 50 відсотків коштів ( на заходи, які необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.
 
661. У такому випадку розпорядник бюджетних коштів здійснює перерозподіл обсягів узятих бюджетних зобов’язань за загальним фондом бюджету для проведення видатків за цими зобов’язаннями із спеціального фонду бюджету.
 
662. Глава 9. ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ЗАКОНУ ПРО ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ
 
663. Стаття 52. Порядок внесення змін до закону про Державний бюджет України
 
664. 1. Зміни до закону про Державний бюджет України можуть вноситися у випадках виникнення відхилення оцінки основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України та надходжень бюджету від прогнозу, врахованого при затвердженні Державного бюджету України на відповідний бюджетний період, а також зміни структури витрат державного бюджету та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Міністерство фінансів України здійснює щомісячну оцінку відповідності надходжень державного бюджету показникам, встановленим Державним бюджетом України. Кабінет Міністрів України здійснює щоквартальну оцінку відповідності основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України показникам, врахованим при затвердженні Державного бюджету України на відповідний бюджетний період.
 
665. 2. Зміни до закону про Державний бюджет України подаються у формі проекту закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
 
666. 3. Проект закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України розробляється та подається до Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України, а також іншими суб’єктами права законодавчої ініціативи за умови дотримання збалансованості пропозицій щодо перегляду бюджетних показників та недопущення збільшення державного боргу і державних гарантій, граничний обсяг яких встановлений законом про Державний бюджет України.
 
667. 4. Розгляд проекту закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України у першому читанні здійснюється у порядку, встановленому для розгляду законопроектів у Верховній Раді України. Проект закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України за результатами розгляду у першому читанні може бути прийнятий у цілому як закон.
 
668. У разі прийняття проекту закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України за основу Комітет Верховної Ради України з питань бюджету за участі уповноважених представників Кабінету Міністрів України готує та у визначений Верховною Радою України строк подає такий законопроект на розгляд Верховної Ради України у другому читанні.
 
669. Друге читання передбачає голосування проекту закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України в цілому як закону. Якщо позитивне рішення не прийняте, такий законопроект повертається суб’єкту права законодавчої ініціативи.
 
670. Стаття 53. Перевиконання надходжень Державного бюджету України
 
671. 1. Надходження державного бюджету, що перевищують враховані у законі про Державний бюджет України показники надходжень державного бюджету, розподіляються відповідно до закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України та спрямовуються на реалізацію пріоритетних інвестиційних програм (проектів), схвалених у встановленому законодавством порядку, та здійснення заходів, пов’язаних із проведенням соціальних реформ.
 
672. 2. Факт перевиконання надходжень державного бюджету визнається на підставі офіційних висновків Рахункової палати та Міністерства фінансів України щодо виконання Державного бюджету України за підсумками трьох кварталів у разі перевищення показників надходжень державного бюджету, врахованих у розписі державного бюджету на відповідний період, більше ніж на 15 відсотків. Такі висновки подаються Комітету Верховної Ради України з питань бюджету до 15 жовтня поточного року.
 
673. 3. Кабінет Міністрів України протягом двох тижнів з дня оголошення зазначених офіційних висновків зобов’язаний подати Верховній Раді України відповідний проект закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
 
674. Стаття 54. Скорочення видатків і кредитування загального фонду Державного бюджету України
 
675. 1. Якщо за результатами місячного звіту про виконання загального фонду Державного бюджету України виявиться, що отриманих надходжень державного бюджету недостатньо для здійснення бюджетних асигнувань відповідно до бюджетних призначень з урахуванням граничного обсягу дефіциту (профіциту), затвердженого законом про Державний бюджет України, Міністр фінансів України може вносити зміни до розпису Державного бюджету України з метою забезпечення збалансованості надходжень та витрат, а також з дотриманням граничного обсягу дефіциту (профіциту), затвердженого законом про Державний бюджет України.
 
676. 2. Якщо за результатами квартального звіту про виконання Державного бюджету України має місце недоотримання надходжень загального фонду Державного бюджету України більше ніж на 15 відсотків від суми, передбаченої розписом державного бюджету на відповідний період, Міністерство фінансів України готує пропозиції про внесення змін до Державного бюджету України. Кабінет Міністрів України, розглянувши ці пропозиції, подає до Верховної Ради України розроблений на їх основі проект закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України не пізніше двох тижнів з дня подання пропозицій Міністерством фінансів України.
 
677. 3. Верховна Рада України приймає рішення щодо зазначеного проекту закону стосовно скорочення видатків і кредитування Державного бюджету України у двотижневий строк з дня відповідного подання Кабінетом Міністрів України. До прийняття Верховною Радою України відповідного рішення видатки і кредитування провадяться з урахуванням внесених змін до розпису Державного бюджету України.
 
678. Стаття 55. Захищені видатки бюджету
 
679. 1. Захищеними видатками бюджету визнаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень.
 
680. 2. Захищеними видатками Державного бюджету України визначаються видатки загального фонду на:
 
681. оплату праці працівників бюджетних установ;
 
682. нарахування на заробітну плату;
 
683. придбання медикаментів та перев’язувальних матеріалів;
 
684. забезпечення продуктами харчування;
 
685. оплату комунальних послуг та енергоносіїв;
 
686. обслуговування державного боргу;
 
687. поточні трансферти населенню;
 
688. поточні трансферти місцевим бюджетам;
 
689. підготовку кадрів вищими навчальними закладами І (ІV рівнів акредитації;
 
690. забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації;
 
691. фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки.
 
692. Глава 10. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ТА ЗВІТНІСТЬ ПРО ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
 
693. Стаття 56. Ведення бухгалтерського обліку виконання Державного бюджету України
 
694. 1. Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів здійснюється Міністерством фінансів України, яке координує діяльність Державного казначейства України і погоджує його нормативно-правові акти з цих питань.
 
695. 2. Бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання Державного бюджету України здійснюють органи Державного казначейства України у порядку, встановленому Державним казначейством України. Цей облік повинен відображати всі активи та зобов’язання держави.
 
696. Бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що затверджуються Міністерством фінансів України, а також інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку.
 
697. Порядок ведення бухгалтерського обліку бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.
 
698. 3. Завдання та функціональні обов’язки бухгалтерських служб, повноваження керівника бухгалтерської служби у бюджетних установах – головного бухгалтера та вимоги щодо його професійно-кваліфікаційного рівня визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
699. Призначення та звільнення головного бухгалтера бюджетної установи здійснюється за погодженням з Державним казначейством України у схваленому ним порядку за погодженням з Міністерством фінансів України.
 
700. 4. Усі надходження бюджету та витрати бюджету обліковуються у валових показниках незалежно від того, передбачається чи не передбачається у бюджетних призначеннях взаємозарахування цих показників.
 
701. 5. Усі надходження бюджету та витрати бюджету повинні відображатися на рахунках у хронологічному порядку відповідно до встановленої законодавством процедури. Всі бухгалтерські записи повинні підтверджуватися документально.
 
702. Стаття 57. Порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду
 
703. 1. Не пізніше 31 грудня поточного бюджетного періоду або останнього дня іншого бюджетного періоду Державне казначейство України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді для виконання бюджету. Порядок закриття рахунків поточного бюджетного періоду та відкриття рахунків наступного бюджетного періоду визначається Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України. За виняткових обставин Міністр фінансів України може визначити інший термін закриття рахунків, який повинен настати не пізніш як через п’ять робочих днів після закінчення бюджетного періоду.
 
704. Залишки коштів державного бюджету на кінець бюджетного періоду установ України, які функціонують за кордоном, на рахунках, відкритих у банківських установах країн їх місцезнаходження, зберігаються на таких рахунках для здійснення видатків у наступному бюджетному періоді відповідно до кошторисів.
 
705. 2. На кінець бюджетного періоду Державне казначейство України зберігає залишки коштів на рахунках спеціального фонду державного бюджету для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення. У разі відсутності відповідних бюджетних призначень на наступний бюджетний період залишки коштів спеціального фонду перераховуються до загального фонду бюджету.
 
706. Бюджетні зобов’язання за бюджетними програмами спеціального фонду державного бюджету, не передбаченими проектом закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданим на розгляд до Верховної Ради України, головні розпорядники бюджетних коштів зобов’язані виконати до кінця поточного бюджетного періоду за рахунок відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету, не допускаючи наявності за такими зобов’язаннями кредиторської заборгованості на початок наступного бюджетного періоду.
 
707. 3. Усі надходження і витрати записуються в тому бюджетному періоді, в якому вони були здійснені.
 
708. Стаття 58. Звітність про виконання Державного бюджету України
 
709. 1. Звітність про виконання Державного бюджету України (кошторисів бюджетних установ) складається з фінансової та бюджетної звітності.
 
710. Фінансова звітність бюджетних установ складається згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та за формами, що затверджуються Міністерством фінансів України.
 
711. Порядок заповнення форм фінансової звітності бюджетних установ встановлюється Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України.
 
712. Бюджетна звітність відображає стан виконання бюджету, містить інформацію в розрізі бюджетної класифікації.
 
713. Форми бюджетної звітності бюджетних установ і органів Державного казначейства України та порядок їх заповнення встановлюються Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України.
 
714. 2. Зведення, складання та подання звітності про виконання Державного бюджету України здійснюються Державним казначейством України.
 
715. Державне казначейство України забезпечує достовірність інформації про виконання Державного бюджету України.
 
716. 3. Головний бухгалтер бюджетної установи забезпечує складання та подання фінансової і бюджетної звітності відповідно до встановлених вимог.
 
717. 4. Звітність про виконання Державного бюджету України є оперативною, місячною, квартальною та річною.
 
718. 5. Фонди загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування ведуть бухгалтерський облік та складають звітність про виконання бюджетів і кошторисів згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та подають Міністерству фінансів України та Державному казначейству України таку звітність у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
719. Стаття 59. Місячний звіт про виконання Державного бюджету України
 
720. 1. Місячний звіт про виконання Державного бюджету України подається Державним казначейством України Верховній Раді України, Президенту України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
 
721. 2. Зведені показники звітів про виконання бюджетів, інформація про виконання захищених видатків Державного бюджету України, інформація про використання коштів з резервного фонду державного бюджету, інформація про перелік здійснених операцій з державним боргом, інформація про надані державні гарантії подаються Державним казначейством України Верховній Раді України, Президенту України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним. Звіт про бюджетну заборгованість подається не пізніше 1 числа другого місяця, наступного за звітним.
 
722. 3. Місячний звіт про фактичні надходження податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету, місячний звіт про податкову заборгованість, включаючи суми недоїмки та переплат (у галузевому і територіальному розрізі та у розрізі джерел доходів і форм власності), подаються органами стягнення Верховній Раді України, Президенту України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
 
723. Стаття 60. Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України
 
724. 1. Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України подається Державним казначейством України Верховній Раді України, Президенту України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше 35 днів після закінчення звітного кварталу.
 
725. 2. Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України включає такі частини:
 
726. 1) звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджету України;
 
727. 2) звіт про фінансові результати виконання Державного бюджету України;
 
728. 3) звіт про рух грошових коштів;
 
729. 4) звіт про виконання Державного бюджету України (включаючи звіти про виконання показників за формою додатків до закону про Державний бюджет України);
 
730. 5) звіт про стан державного боргу;
 
731. 6) зведені показники звітів про виконання бюджетів;
 
732. 7) звіт про операції щодо державних гарантійних зобов’язань;
 
733. 8) інформацію про здійснені операції з державним боргом;
 
734. 9) інформацію про надані державні гарантії;
 
735. 10) пояснення щодо стану виконання показників Державного бюджету України та місцевих бюджетів за звітний період.
 
736. Разом з квартальним звітом про виконання закону про Державний бюджет України подаються квартальні звіти про виконання бюджетів та кошторисів фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування.
 
737. 3. Органи стягнення подають інформацію Верховній Раді України, Президенту України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України про втрати доходів бюджету внаслідок податкових пільг не пізніше 50 днів після закінчення кварталу (не пізніше 70 днів після закінчення року), а також про суми реструктуризованої та списаної податкової заборгованості (у галузевому і територіальному розрізі та у розрізі джерел доходів і форм власності) і суми відстрочених та розстрочених платежів не пізніше 35 днів після закінчення кварталу.
 
738. 4. Міністерство фінансів України у двотижневий строк після отримання квартального звіту про виконання Державного бюджету України у поточному бюджетному періоді подає Комітету Верховної Ради України з питань бюджету інформацію про виконання текстових статей закону про Державний бюджет України.
 
739. Стаття 61. Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України
 
740. 1. Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України подається Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України, Президенту України та Рахунковій палаті не пізніше 1 травня року, наступного за звітним.
 
741. 2. Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України включає такі частини:
 
742. 1) звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджету України;
 
743. 2) звіт про виконання Державного бюджету України (включаючи звіти про виконання показників за формою додатків до закону про Державний бюджет України);
 
744. 3) звіт про фінансові результати виконання Державного бюджету України;
 
745. 4) звіт про рух грошових коштів;
 
746. 5) звіт про власний капітал;
 
747. 6) інформацію про виконання захищених видатків Державного бюджету України;
 
748. 7) звіт про бюджетну заборгованість;
 
749. 8) звіт про використання коштів з резервного фонду державного бюджету;
 
750. 9) звіт про стан державного боргу;
 
751. 10) звіт про операції щодо державних гарантійних зобов’язань;
 
752. 11) зведені показники звітів про виконання бюджетів;
 
753. 12) інформацію про виконання місцевих бюджетів, включаючи інформацію про стан місцевого боргу;
 
754. 13) інформацію про здійснені операції з державним боргом;
 
755. 14) інформацію про надані державні гарантії;
 
756. 15) інформацію про досягнення запланованої мети, завдань та результативних показників головними розпорядниками коштів державного бюджету в межах бюджетних програм;
 
757. 16) інформацію про виконання текстових статей закону про Державний бюджет України;
 
758. 17) іншу інформацію, визнану Кабінетом Міністрів України необхідною для пояснення звіту.
 
759. 3. Разом з річним звітом про виконання закону про Державний бюджет України подаються річні звіти про виконання бюджетів та кошторисів фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування.
 
760. Стаття 62. Розгляд річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України
 
761. 1. Рахункова палата протягом двох тижнів з дня офіційного подання Кабінетом Міністрів України річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України готує та подає до Верховної Ради України висновки про виконання закону про Державний бюджет України з оцінкою ефективності управління коштами державного бюджету, а також пропозиції щодо врегулювання порушень, виявлених у звітному бюджетному періоді, та вдосконалення бюджетного процесу.
 
762. 2. Комітет Верховної Ради України з питань бюджету у двотижневий строк з дня отримання відповідних висновків та пропозицій Рахункової палати подає на розгляд Верховної Ради України проект рішення щодо річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України.
 
763. 3. Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України у Верховній Раді України представляє Міністр фінансів України. На цьому пленарному засіданні Верховної Ради України головні розпорядники коштів державного бюджету представляють результати виконання бюджетних програм за звітний період.
 
764. 4. Із співдоповіддю про виконання закону про Державний бюджет України виступають голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та Голова Рахункової палати.
 
765. 5. За результатами розгляду Верховна Рада України приймає рішення щодо річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України.
 
766. Розділ ІІІ
 
767. МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ
 
768. Глава 11. НАДХОДЖЕННЯ ТА ВИТРАТИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ
 
769. Стаття 63. Структура місцевих бюджетів
 
770. 1. Місцевий бюджет відповідно до цього Кодексу містить в собі надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.
 
771. Стаття 64. Склад доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів
 
772. 1. До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать:
 
773. 1) податок з доходів фізичних осіб у частині, визначеній статтею 65 цього Кодексу;
 
774. 2) 50 відсотків збору за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;
 
775. 3) 50 відсотків збору за спеціальне водокористування (крім збору за спеціальне водокористування місцевого значення), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя користувачами води за місцем її забору;
 
776. 4) 50 відсотків платежів за користування надрами загальнодержавного значення, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;
 
777. 5) плата за використання інших природних ресурсів, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;
 
778. 6) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних місцевих рад;
 
779. 7) плата за ліцензії та сертифікати, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;
 
780. 8) плата за ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;
 
781. 9) плата за ліцензії на право експорту, імпорту та оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним та плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;
 
782. 10) плата за ліцензії на право експорту, імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;
 
783. 11) плата за державну реєстрацію (крім реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;
 
784. 12) реєстраційний збір за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, що справляється виконавчими органами відповідних місцевих рад;
 
785. 13) плата за ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;
 
786. 14) плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;
 
787. 15) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;
 
788. 2. Податок з доходів фізичних осіб, який справляється (перераховується):
 
789. податковим агентом – юридичною особою (її філією, відділенням, іншими відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента-юридичної особи, зараховується до відповідного місцевого бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого їх працівникам;
 
790. податковим агентом – фізичною особою, зараховується до відповідного місцевого бюджету за місцем реєстрації такої фізичної особи у податкових органах.
 
791. Стаття 65. Нормативи відрахувань від податку з доходів фізичних осіб до бюджетів місцевого самоврядування
 
792. 1. До доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100 відсотків загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно із Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на території цих міст.
 
793. 2. До доходів бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення зараховується 75 відсотків загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно із Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на території цих міст.
 
794. 3. До доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об’єднань, що створюються згідно із законом, зараховується 25 відсотків загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно із Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на цій території.
 
795. Стаття 66. Склад доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів
 
796. 1. Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм Автономної Республіки Крим, територіальних громад до доходів бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать:
 
797. 1) 25 відсотків податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно із Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на відповідній території;
 
798. 2) 50 відсотків збору за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення;
 
799. 3) 50 відсотків збору за спеціальне водокористування (крім збору за спеціальне водокористування місцевого значення), що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів користувачами води за місцем її забору;
 
800. 4) 50 відсотків платежів за користування надрами загальнодержавного значення;
 
801. 5) плата за використання інших природних ресурсів;
 
802. 6) акцизний збір із вироблених в Україні товарів (крім збору, що зараховується до спеціального фонду державного бюджету згідно із законом про Державний бюджет України), що сплачується платниками, які зареєстровані в Автономній Республіці Крим, ( до доходів бюджету Автономної Республіки Крим;
 
803. 7) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями;
 
804. 8) плата за ліцензії та сертифікати, що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів ліцензіатами за місцем здійснення діяльності;
 
805. 9) плата за ліценції на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів ліцензіатами за місцем здійснення діяльності;
 
806. 10) плата за ліцензії на право експорту, імпорту та оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним та плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів ліцензіатами за місцем здійснення діяльності;
 
807. 11) плата за ліцензії на право експорту, імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів ліцензіатами за місцем здійснення діяльності;
 
808. 12) плата за державну реєстрацію (крім реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців);
 
809. 13) плата за ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів ліцензіатами за місцем здійснення діяльності;
 
810. 14) плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів ліцензіатами за місцем здійснення діяльності;
 
811. 15) плата за надані в оренду ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення.
 
812. 2. Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад до доходів районних бюджетів, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать:
 
813. 1) 50 відсотків податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань, що створюються згідно із законом;
 
814. 2) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати, що видаються районними державними адміністраціями;
 
815. 3) реєстраційний збір за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб ( підприємців, що справляється відповідними районними державними адміністраціями.
 
816. Стаття 67. Окремі особливості формування місцевих бюджетів
 
817. 1. Надходження та витрати бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів міст Києва і Севастополя формуються в порядку, встановленому цим Кодексом, із урахуванням Закону України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим", Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" та закону, що визначає особливий статус міста Севастополя. При цьому:
 
818. 1) склад видатків та кредитування бюджетів міст Києва та Севастополя визначається відповідно до статей 88 (91 цього Кодексу;
 
819. 2) фінансові нормативи бюджетної забезпеченості, що застосовуються для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів для бюджетів міст Києва та Севастополя, визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості для обласних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення з урахуванням особливостей їх статусу.
 
820. 2. Якщо законом встановлено новий вид доходу місцевих бюджетів, його зарахування визначається законом про Державний бюджет України на період до внесення відповідних змін до цього Кодексу.
 
821. 3. Визначені статтями 64 і 69 цього Кодексу податки і збори (обов’язкові платежі), що сплачують підприємства, які здійснюють свою діяльність у зоні відчуження та у зоні безумовного (обов’язкового) відселення (якщо на таких територіях не сформовано органи місцевого самоврядування), зараховуються до районного бюджету в частинах, визначених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами для районних бюджетів та бюджетів місцевого самоврядування.
 
822. 4. Бюджети об’єднань територіальних громад, що створюються згідно із законом, формуються відповідно до цього Кодексу з урахуванням таких особливостей:
 
823. 1) доходи цих бюджетів визначаються відповідно до статті 64, частини другої статті 65 та статті 69 цього Кодексу;
 
824. 2) видатки та кредитування цих бюджетів визначаються відповідно до статей 88, 89 і 91 цього Кодексу;
 
825. 3) відносини між цими бюджетами та державним бюджетом визначаються відповідно до статей 97, 98, 100 і 108 цього Кодексу;
 
826. 4) місцеві запозичення здійснюються відповідно до статей 16 і 74 цього Кодексу.
 
827. Положення цієї частини статті застосовуються із урахуванням статті третьої Прикінцевих положень цього Кодексу.
 
828. Стаття 68. Склад доходів та видатків бюджетів районів у містах
 
829. 1. Склад доходів та видатків бюджетів районів у містах (у разі їх створення) визначається міською радою відповідно до повноважень, переданих районним у містах радам.
 
830. 2. Розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів між міським бюджетом та бюджетами районів у місті (у разі їх створення) здійснюється у порядку, затвердженому міською радою.
 
831. Стаття 69. Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів
 
832. 1. До доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:
 
833. 1) фіксований податок на доходи від підприємницької діяльності, що зараховується до місцевих бюджетів у порядку, визначеному статтями 65 і 66 цього Кодексу для податку з доходів фізичних осіб;
 
834. 2) податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності.
 
835. Податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, засновником яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, зараховується відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, селищних та сільських бюджетів;
 
836. 3) платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;
 
837. 4) плата за землю, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
 
838. 5) податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
 
839. 6) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних місцевих рад;
 
840. 7) місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування, включаючи податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки;
 
841. 8) фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
 
842. 9) частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об’єднань, що вилучається до бюджету, у порядку, визначеному Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними місцевими радами;
 
843. 10) плата за розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів;
 
844. 11) штрафні санкції за порушення законодавства про патентування;
 
845. 12) адміністративні штрафи, що накладаються місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами місцевих рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;
 
846. 13) штрафні санкції внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів договорів із суб’єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевих бюджетів;
 
847. 14) надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності;
 
848. 15) плата за надані в оренду водні об’єкти місцевого значення;
 
849. 16) концесійні платежі щодо об’єктів комунальної власності (крім платежів, визначених пунктом 5 частини другої цієї статті);
 
850. 17) кошти, отримані від надання учасниками процедури закупівель забезпечення їх тендерної пропозиції, які не підлягають поверненню цим учасникам, у випадках, передбачених законодавством з питань закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, в частині здійснення закупівель за рахунок коштів місцевих бюджетів;
 
851. 18) кошти, отримані від учасника ( переможця процедури закупівлі під час укладання договору про закупівлю як забезпечення виконання цього договору, які не підлягають поверненню учаснику-переможцю, в частині здійснення закупівель за рахунок коштів місцевих бюджетів;
 
852. 19) 80 відсотків коштів, отриманих підприємствами, установами та організаціями, що утримуються за рахунок місцевих бюджетів, за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, і 50 відсотків коштів, отриманих цими підприємствами, установами та організаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло;
 
853. 20) кошти від реалізації безхазяйного майна (у тому числі такого, від якого відмовився власник або отримувач), знахідок, спадкового майна (у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття), майна, одержаного територіальною громадою в порядку спадкування чи дарування, а також валютних цінностей і грошових коштів, власники яких невідомі;
 
854. 21) інші доходи загального фонду місцевих бюджетів, що визначаються законом про Державний бюджет України.
 
855. 2. До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать:
 
856. 1) надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів (визначені в частині першій статті 71 цього Кодексу);
 
857. 2) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що зараховується у розмірі: 30 відсотків – до бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та 70 відсотків – до бюджету міста Сімферополя і бюджетів міст-обласних центрів у разі реєстрації транспортних засобів на території цих міст; 50 відсотків – до бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та 50 відсотків – до міських, селищних і сільських бюджетів у разі реєстрації транспортних засобів на відповідній території; 70 відсотків – до бюджету міста Києва та 30 відсотків – до обласного бюджету Київської області у разі реєстрації транспортних засобів у місті Києві; 100 відсотків – до бюджету міста Севастополя у разі реєстрації транспортних засобів у місті Севастополі;
 
858. 3) плата за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами);
 
859. 4) кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що зараховуються у розмірі: 100 відсотків – до бюджетів міст Києва та Севастополя; 25 відсотків – до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, 75 відсотків – до бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, 15 відсотків – до районних бюджетів, 60 відсотків – до бюджетів міст районного значення, селищ і сіл;
 
860. 5) концесійні платежі щодо об’єктів комунальної власності (які мають цільове спрямування згідно із законом);
 
861. 6) 30 відсотків збору за проведення гастрольних заходів;
 
862. 7) 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів – 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим – 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя – 70 відсотків;
 
863. 8) відрахування 10 відсотків вартості питної води суб’єктами підприємницької діяльності, які здійснюють реалізацію питної води через системи централізованого водопостачання з відхиленням від відповідних стандартів, що зараховуються до бюджетів міст, селищ та сіл;
 
864. 9) власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок відповідного місцевого бюджету;
 
865. 10) 70 відсотків збору за забруднення навколишнього природного середовища (крім збору, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками), в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів – 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим – 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя – 70 відсотків;
 
866. 11) цільові та добровільні внески підприємств, установ, організацій та громадян до республіканського Автономної Республіки Крим та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища;
 
867. 12) надходження до цільових фондів, утворених Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими радами;
 
868. 13) повернення кредитів, наданих з місцевих бюджетів індивідуальним сільським забудовникам;
 
869. 14) повернення кредитів, наданих з місцевих бюджетів молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла, а також пеня і відсотки за користування ними;
 
870. 15) інші надходження, визначені законом про Державний бюджет України.
 
871. Стаття 70. Видатки та кредитування місцевих бюджетів
 
872. 1. Видатки та кредитування місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов’язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтями 88 (91 цього Кодексу.
 
873. 2. Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів витрачаються на заходи, передбачені рішенням про місцевий бюджет відповідно до законодавства.
 
874. Стаття 71. Бюджет розвитку місцевих бюджетів
 
875. 1. Надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:
 
876. 1) податок на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств і фінансових установ комунальної власності) відповідно до додаткових ставок такого податку, у розмірах визначених законом з питань оподаткування;
 
877. 2) єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
 
878. 3) дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є майно Автономної Республіки Крим, комунальна власність;
 
879. 4) плата за надання місцевих гарантій (відповідно до статті 17 цього Кодексу);
 
880. 5) кошти від відчуження майна, що належить Автономній Республіці Крим, та майна, що перебуває в комунальній власності, кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них;
 
881. 6) 90 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної і комунальної власності (крім земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації), при цьому від продажу земельних ділянок, які знаходяться на території Автономної Республіки Крим: 35 відсотків ( до бюджету Автономної Республіки Крим, 55 відсотків ( до сільських, селищних, міських бюджетів Автономної Республіки Крим;
 
882. 7) субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних програм (проектів);
 
883. 8) кошти від повернення кредитів, які надавалися з відповідного бюджету до набрання чинності цим Кодексом, та відсотки, сплачені за користування ними;
 
884. 9) місцеві запозичення, здійснені у порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України;
 
885. 10) кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради.
 
886. 2. До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:
 
887. 1) погашення місцевого боргу;
 
888. 2) капітальні видатки, включаючи капітальні трансферти іншим бюджетам (крім капітальних видатків, що здійснюються за рахунок визначених пунктами 2-15 частини другої статті 69 цього Кодексу надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів);
 
889. 3) внески органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування до статутного капіталу суб’єкта господарювання;
 
890. 4) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, що підлягає продажу відповідно до статті 128 Земельного кодексу України, за рахунок авансу, внесеного покупцем земельної ділянки.
 
891. 3. Капітальні видатки бюджету розвитку спрямовуються на: соціально-економічний розвиток регіонів; виконання інвестиційних програм (проектів); будівництво, капітальний ремонт та реконструкцію об’єктів соціально-культурної сфери і житлово-комунального господарства; будівництво газопроводів і газифікацію населених пунктів; будівництво і придбання житла окремим категоріям громадян відповідно до законодавства; збереження та розвиток історико-культурних місць України та заповідників; будівництво та розвиток мережі метрополітенів; придбання вагонів для комунального електротранспорту; розвиток дорожнього господарства; придбання шкільних автобусів та автомобілів швидкої медичної допомоги; комп’ютеризацію та інформатизацію загальноосвітніх навчальних закладів; інші заходи, пов’язані з розширеним відтворенням.
 
892. 4. Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів.
 
893. 5. Кошти бюджету розвитку розподіляються за об’єктами за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради при затвердженні місцевих бюджетів та при внесенні змін до них. За об’єктами, строк впровадження яких довший, ніж бюджетний період, визначаються індикативні прогнозні показники бюджету розвитку у складі прогнозу місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди та враховуються при затвердженні місцевих бюджетів протягом усього строку впровадження таких об’єктів.
 
894. Стаття 72. Особливості затвердження місцевого бюджету з дефіцитом або профіцитом
 
895. 1. Місцевий бюджет може затверджуватися з дефіцитом за загальним фондом у разі використання вільного залишку бюджетних коштів (шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період).
 
896. Місцевий бюджет може затверджуватися з профіцитом за загальним фондом у разі спрямування до бюджету розвитку коштів із загального фонду такого місцевого бюджету, виконання зобов’язань за непогашеними позиками, а також для забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів (шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період).
 
897. 2. Місцевий бюджет може затверджуватися з дефіцитом за спеціальним фондом у разі залучення до бюджету розвитку коштів від місцевих запозичень, коштів із загального фонду такого місцевого бюджету, надходження внаслідок продажу/пред’явлення цінних паперів, а також у разі використання залишків коштів спеціального фонду місцевого бюджету, крім власних надходжень бюджетних установ (шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період).
 
898. Місцевий бюджет може затверджуватися з профіцитом за спеціальним фондом у разі погашення місцевого боргу, придбання цінних паперів.
 
899. Стаття 73. Позики місцевим бюджетам
 
900. 1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної місцевої ради можуть отримувати:
 
901. 1) позики на покриття тимчасових касових розривів, що виникають за загальним фондом та бюджетом розвитку місцевих бюджетів, у фінансових установах на строк до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду, у виняткових випадках за рішенням Кабінету Міністрів України стосовно бюджету Автономної Республіки Крим і міських бюджетів – у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання та погашення таких позик визначається Міністерством фінансів України;
 
902. 2) позики на покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів відповідно до частини шостої статті 48 цього Кодексу;
 
903. 3) середньострокові позики на суми невиконання у відповідному звітному періоді розрахункових обсягів кошика доходів місцевих бюджетів, визначених у законі про Державний бюджет України, за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку на договірних умовах без нарахування відсотків за користування цими коштами. Порядок та умови отримання і погашення таких позик визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
904. 2. Надання позик з одного бюджету іншому забороняється.
 
905. Стаття 74. Особливості здійснення місцевих запозичень
 
906. 1. Місцеві запозичення здійснюються з метою фінансування бюджету розвитку бюджету Автономної Республіки Крим, міських бюджетів та використовуються для створення, приросту чи оновлення стратегічних об’єктів довготривалого користування або об’єктів, які забезпечують виконання завдань Верховної Ради Автономної Республіки Крим та міських рад, спрямованих на задоволення інтересів населення Автономної Республіки Крим і територіальних громад міст.
 
907. 2. Обсяг та умови здійснення місцевих запозичень погоджуються з Міністерством фінансів України.
 
908. 3. Міністерство фінансів України здійснює реєстрацію місцевих запозичень та місцевих гарантій. Усі договори про місцеві запозичення, договори, виконання зобов’язань за якими забезпечено місцевими гарантіями, та договори про відшкодування витрат місцевого бюджету, а також зміни істотних умов таких договорів реєструються у Реєстрі місцевих запозичень та місцевих гарантій.
 
909. 4. Держава не несе відповідальності за борговими зобов’язаннями Автономної Республіки Крим і територіальних громад.
 
910. 5. Видатки на обслуговування місцевого боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету.
 
911. 6. Видатки місцевого бюджету на обслуговування місцевого боргу не можуть перевищувати 10 відсотків видатків загального фонду місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування місцевого боргу.
 
912. 7. Якщо у процесі погашення місцевого боргу та платежів з його обслуговування, обумовлених договором між кредитором та позичальником, порушується графік погашення з вини позичальника, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідна міська рада не мають права здійснювати нові місцеві запозичення протягом п’яти наступних років.
 
913. 8. Порядок здійснення місцевих запозичень встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до умов, визначених цим Кодексом.
 
914. Глава 12. СКЛАДАННЯ, РОЗГЛЯД, ЗАТВЕРДЖЕННЯ ВИКОНАННЯ ТА ЗВІТНІСТЬ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ
 
915. Стаття 75. Порядок складання проектів місцевих бюджетів
 
916. 1. Міністерство фінансів України доводить Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період.
 
917. 2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад зобов’язані надавати необхідну інформацію: Міністерству фінансів України ( для проведення розрахунків обсягів міжбюджетних трансфертів та інших показників; Комітету Верховної Ради України з питань бюджету ( для розгляду цих розрахунків.
 
918. 3. Згідно з типовою формою бюджетних запитів, визначеною Міністерством фінансів України, відповідно до статті 34 цього Кодексу та з урахуванням особливостей складання проектів місцевих бюджетів місцеві фінансові органи розробляють і доводять до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.
 
919. 4. Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання місцевим фінансовим органам у терміни та порядку, встановлені цими органами. Головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують своєчасність, достовірність та зміст поданих місцевим фінансовим органам бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту місцевого бюджету, згідно з вимогами місцевих фінансових органів.
 
920. 5. Місцеві фінансові органи на будь-якому етапі складання і розгляду проектів місцевих бюджетів здійснюють аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу керівник місцевого фінансового органу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету перед поданням його на розгляд відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад.
 
921. 6. Виконавчі органи сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад (крім виконавчих органів рад, для бюджетів територіальних громад яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти), районні державні адміністрації в містах Києві та Севастополі подають відповідно районним чи міським фінансовим органам пропозиції щодо показників проектів відповідних бюджетів, визначених з урахуванням вимог частин третьої ( п’ятої цієї статті.
 
922. 7. Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об’єднувати на договірних засадах кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ з урахуванням статей 92 і 93 цього Кодексу.
 
923. 8. У тижневий строк з дня схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України Міністерство фінансів України забезпечує доведення Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад розрахунків прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методики їх визначення, організаційно-методологічних вимог та інших показників щодо складання проектів місцевих бюджетів, а також пропозицій щодо форми проекту рішення про місцевий бюджет (типової форми рішення).
 
924. 9. У тижневий строк з дня прийняття закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України забезпечує доведення Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад визначених таким законом показників міжбюджетних відносин (включаючи обсяги міжбюджетних трансфертів для відповідних бюджетів) і текстових статей, а також організаційно-методологічних вимог щодо складання проектів місцевих бюджетів. У триденний строк з дня отримання таких документів Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації доводять виконавчим органам міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад, районним державним адміністраціям відповідні обсяги субвенцій на здійснення державних програм соціального захисту.
 
925. 10. Інформація, отримана відповідно до частин п’ятої, шостої, восьмої і дев’ятої цієї статті, є підставою для складання Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних місцевих рад проектів місцевих бюджетів і підготовки проектів рішень про відповідні місцеві бюджети.
 
926. Стаття 76. Проект рішення про місцевий бюджет та матеріали, що до нього додаються
 
927. 1. Проект рішення про місцевий бюджет перед його розглядом на сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради схвалюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією чи виконавчим органом відповідної місцевої ради. Разом з ним подаються:
 
928. 1) пояснювальна записка до проекту рішення, яка повинна містити:
 
929. а) інформацію про соціально-економічний стан відповідної адміністративно-територіальної одиниці і прогноз її розвитку на наступний бюджетний період, покладені в основу проекту місцевого бюджету;
 
930. б) оцінку доходів місцевого бюджету з урахуванням втрат доходів місцевого бюджету в результаті наданих Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою податкових пільг;
 
931. в) пояснення до основних положень проекту рішення про місцевий бюджет, включаючи аналіз пропонованих обсягів видатків і кредитування за бюджетною класифікацією. Обґрунтування включають бюджетні показники за попередній, поточний, наступний бюджетні періоди в розрізі класифікації видатків та кредитування бюджету;
 
932. г) обґрунтування особливостей міжбюджетних взаємовідносин та надання субвенцій на виконання інвестиційних програм (проектів);
 
933. ґ) інформацію щодо погашення місцевого боргу, обсягів та умов місцевих запозичень;
 
934. 2) проект прогнозу місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди, підготовлений відповідно до статті 21 цього Кодексу;
 
935. 3) проект показників зведеного бюджету району, міста з районним поділом, міста, що об’єднує бюджети села, селища, міста районного значення;
 
936. 4) показники витрат місцевого бюджету, необхідні на наступні бюджетні періоди для завершення інвестиційних програм (проектів), що враховані в бюджеті, за умови якщо реалізація таких програм (проектів) триває більше одного бюджетного періоду;
 
937. 5) перелік інвестиційних програм (проектів) на плановий бюджетний період та наступні за плановим два бюджетні періоди;
 
938. 6) інформація про хід виконання відповідного бюджету у поточному бюджетному періоді;
 
939. 7) пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту відповідного бюджету (подаються комісії з питань бюджету Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради);
 
940. 8) інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація чи виконавчий орган відповідної місцевої ради.
 
941. 2. Рішенням про місцевий бюджет визначаються:
 
942. 1) загальна сума доходів, видатків та кредитування місцевого бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди);
 
943. 2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) місцевого бюджету в наступному бюджетному періоді і місцевого боргу на кінець наступного бюджетного періоду; граничний обсяг надання місцевих гарантій, а також повноваження щодо надання таких гарантій з урахуванням положень статті 17 цього Кодексу;
 
944. 3) доходи місцевого бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до рішення);
 
945. 4) фінансування місцевого бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до рішення);
 
946. 5) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів місцевого бюджету за бюджетною класифікацією з обов’язковим виділенням видатків споживання (з них видатків на оплату праці, оплату комунальних послуг і енергоносіїв) та видатків розвитку (у додатках до рішення);
 
947. 6) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів (у додатках до рішення);
 
948. 7) розмір оборотного залишку коштів місцевого бюджету;
 
949. 8) додаткові положення, що регламентують процес виконання місцевого бюджету.
 
950. 3. Перелік захищених видатків місцевого бюджету визначається на підставі статті 55 цього Кодексу.
 
951. Стаття 77. Затвердження місцевих бюджетів
 
952. 1. Відповідно до частин дев’ятої ( десятої статті 75 цього Кодексу Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідні місцеві ради при затвердженні місцевих бюджетів повинні врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення (необхідні для формування місцевих бюджетів), що затверджені Верховною Радою України при прийнятті проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні.
 
953. 2. Бюджет Автономної Республіки Крим, обласні і районні бюджети, міські (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджети, інші бюджети місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти, на наступний бюджетний період затверджуються рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради не пізніше ніж у двотижневий строк з дня офіційного опублікування закону про Державний бюджет України.
 
954. 3. Міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах (у разі їх створення), селищні та сільські бюджети (крім бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти) на наступний бюджетний період затверджуються відповідно рішеннями міської, районної у місті, селищної або сільської ради не пізніше ніж у двотижневий строк з дня затвердження районного чи міського (міста Києва та Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджету. Міські (міст районного значення), районні у містах (у разі їх створення), селищні, сільські ради при затвердженні відповідних місцевих бюджетів повинні врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення (необхідні для формування таких місцевих бюджетів), що затверджені при прийнятті районного чи міського (міста Києва та Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджету.
 
955. 4. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, селищні, сільські ради при затвердженні відповідних бюджетів враховують у першочерговому порядку потребу в коштах на оплату праці працівників бюджетних установ відповідно до встановлених законодавством України умов оплати праці та розміру мінімальної заробітної плати; на проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв’язку, які споживаються бюджетними установами. Ліміти споживання енергоносіїв у натуральних показниках для кожної бюджетної установи встановлюються виходячи з обсягів відповідних бюджетних асигнувань.
 
956. 5. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради при затвердженні відповідних місцевих бюджетів враховують у повному обсязі цільові кошти, передбачені у складі видатків при визначенні міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами. Обсяги таких коштів зменшенню не підлягають.
 
957. Стаття 78. Виконання місцевих бюджетів
 
958. 1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад або міські, селищні чи сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.
 
959. 2. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України відповідно до статті 48 цього Кодексу.
 
960. Державне казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів стягнення, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до бюджету.
 
961. 3. Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. До затвердження розпису місцевого бюджету керівником місцевого фінансового органу затверджується тимчасовий розпис місцевого бюджету на відповідний період. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.
 
962. 4. Місцевий фінансовий орган за участю органів стягнення у процесі виконання місцевого бюджету за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.
 
963. 5. Податки і збори (обов’язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення.
 
964. Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів місцевих бюджетів відповідно до законодавства.
 
965. 6. Виконання місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням здійснюється відповідно до статті 51 цього Кодексу.
 
966. 7. Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет ухвалюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою на підставі офіційного висновку місцевого фінансового органу про перевиконання чи недовиконання дохідної частини загального фонду, про обсяг залишку коштів загального та спеціального фонду (крім власних надходжень бюджетних установ) відповідного бюджету. Факт перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету визнається за підсумками першого півріччя та наступних звітних періодів з початку поточного бюджетного періоду на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за умови перевищення доходів загального фонду місцевого бюджету (без урахування міжбюджетних трансфертів), врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, не менше ніж на 5 відсотків. Факт недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету визнається на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за підсумками квартального звіту в разі недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету, врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, більше ніж на 15 відсотків.
 
967. 8. Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет можуть бути ухвалені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою з урахуванням положень статті 52 цього Кодексу, в разі необхідності перерозподілу бюджетних призначень між головними розпорядниками бюджетних коштів (за наявності відповідного обґрунтування) та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
 
968. 9. Ведення бухгалтерського обліку виконання місцевих бюджетів та порядок закриття рахунків місцевих бюджетів після закінчення бюджетного періоду здійснюються з урахуванням положень статей 56 і 57 цього Кодексу.
 
969. 10. Після набрання чинності законом про Державний бюджет України органам державної влади та їх посадовим особам забороняється приймати рішення, що призводять до виникнення додаткових витрат місцевих бюджетів, без визначення джерел коштів, виділених державою для забезпечення цих витрат.
 
970. Стаття 79. Особливості формування надходжень та здійснення витрат місцевого бюджету у разі несвоєчасного прийняття рішення про місцевий бюджет
 
971. 1. Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято рішення про місцевий бюджет, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація чи виконавчий орган місцевої ради мають право здійснювати витрати місцевого бюджету лише на цілі, визначені у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період та одночасно передбачені у проекті рішення про місцевий бюджет на наступний бюджетний період, схваленому Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією чи виконавчим органом місцевої ради та поданому на розгляд Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної місцевої ради. При цьому щомісячні бюджетні асигнування місцевого бюджету сумарно не можуть перевищувати 1/12 обсягу бюджетних призначень, встановлених рішенням про місцевий бюджет на попередній бюджетний період (крім випадків, передбачених частиною шостою статті 16 та частиною четвертою статті 23 цього Кодексу, а також пунктами 4 і 5 частини другої статті 46 цього Кодексу).
 
972. 2. До прийняття рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період забороняється здійснювати капітальні видатки і надавати кредити з бюджету (крім випадків, пов’язаних із виділенням коштів з резервного фонду відповідного бюджету), а також здійснювати місцеві запозичення та надавати місцеві гарантії.
 
973. 3. У разі несвоєчасного прийняття рішення про місцевий бюджет при формуванні надходжень та здійсненні витрат місцевого бюджету застосовуються норми цієї статті та пунктів 3 (5 частини другої статті 46 цього Кодексу.
 
974. Стаття 80. Звітність про виконання місцевих бюджетів
 
975. 1. Звітність про виконання місцевих бюджетів визначається відповідно до вимог, встановлених щодо звітності про виконання Державного бюджету України у статтях 58 ( 61 цього Кодексу.
 
976. 2. Державне казначейство України складає та подає відповідним місцевим фінансовим органам звітність про виконання місцевих бюджетів за встановленими формами. Зведені показники звітності про виконання бюджетів одночасно подаються територіальними органами Державного казначейства України відповідно Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних місцевих рад на умовах, передбачених частиною першою цієї статті.
 
977. 3. Органи стягнення подають місцевим фінансовим органам відповідні звіти, передбачені частиною третьою статті 59 та частиною третьою статті 60 цього Кодексу.
 
978. 4. Квартальний та річний звіти про виконання місцевого бюджету подаються до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією, виконавчим органом відповідної місцевої ради чи міським, селищним, сільським головою (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) у двомісячний строк після завершення відповідного бюджетного періоду. Перевірка річного звіту здійснюється Рахунковою палатою Верховної Ради Автономної Республіки Крим (щодо використання органами виконавчої влади коштів бюджету Автономної Республіки Крим), комісією з питань бюджету Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради, після чого Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідні місцеві ради затверджують річний звіт про виконання бюджету або приймають інше рішення з цього приводу.
 
979. Розділ ІV
 
980. МІЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСИНИ
 
981. Глава 13. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
982. Стаття 81. Поняття та мета регулювання міжбюджетних відносин
 
983. 1. Міжбюджетні відносини ( відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.
 
984. 2. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансовими ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.
 
985. Стаття 82. Види видатків бюджетів
 
986. 1. Видатки бюджетів поділяються на:
 
987. 1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню;
 
988. 2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;
 
989. 3) видатки на реалізацію прав та обов’язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.
 
990. Стаття 83. Джерела здійснення видатків бюджетів
 
991. 1. Видатки, визначені пунктом 1 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.
 
992. 2. Видатки, визначені пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України.
 
993. Стаття 84. Забезпечення здійснення видатків
 
994. 1. Відповідні органи державної влади забезпечують здійснення видатків, визначених пунктом 1 частини першої статті 82 цього Кодексу.
 
995. 2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад, міські, селищні, сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) забезпечують здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу.
 
996. Стаття 85. Передача державою права на здійснення видатків
 
997. 1. Держава може передати Раді міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) або їх частки, а також трансфертів з Державного бюджету України.
 
998. 2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад, міські, селищні, сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) зобов’язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 88 (91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України. Забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів цим Кодексом, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на функціонування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, крім випадків, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання доходної частини загального фонду місцевого бюджету при відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату.
 
999. 3. Товари (роботи, послуги), придбані головним розпорядником коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) за рахунок видатків на централізовані заходи відповідно до програмних документів економічного та соціального розвитку, державних цільових програм, можуть бути передані бюджетним установам, які утримуються з інших місцевих бюджетів.
 
1000. Зазначені централізовані заходи здійснюються із дотриманням таких вимог:
 
1001. встановлення головним розпорядником коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) критеріїв визначення обґрунтування потреби у відповідних товарах (роботах, послугах);
 
1002. визначення бюджетними установами потреби у товарах (роботах, послугах) відповідно до встановлених критеріїв;
 
1003. відображення в обліку та звітності бюджетних установ операцій щодо придбання та передачі таких товарів (робіт, послуг).
 
1004. Стаття 86. Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами
 
1005. 1. Розмежування видів видатків, визначених пунктами 2 і 3 статті 82 цього Кодексу, між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання гарантованих послуг та наближення їх до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:
 
1006. 1) перша група ( видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання гарантованих послуг і які розташовані найближче до споживачів;
 
1007. 2) друга група ( видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують надання основних гарантованих послуг для всіх громадян України;
 
1008. 3) третя група ( видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують гарантовані послуги для окремих категорій громадян, або реалізацію програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України.
 
1009. 2. Видатки першої групи здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об’єднань, що створюються згідно із законом.
 
1010. 3. Видатки другої групи здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, а також районних бюджетів.
 
1011. 4. Видатки третьої групи здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.
 
1012. 5. З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп.
 
1013. Глава 14. РОЗМЕЖУВАННЯ ВИДАТКІВ МІЖ БЮДЖЕТАМИ
 
1014. Стаття 87. Видатки, що здійснюються з Державного бюджету України
 
1015. 1. До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на:
 
1016. 1) державне управління:
 
1017. а) законодавчу владу;
 
1018. б) виконавчу владу;
 
1019. в) Президента України;
 
1020. 2) судову владу;
 
1021. 3) міжнародну діяльність;
 
1022. 4) фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв’язки державного значення;
 
1023. 5) національну оборону (крім заходів та робіт з мобілізаційної підготовки місцевого значення);
 
1024. 6) правоохоронну діяльність, забезпечення безпеки держави та цивільний захист населення і територій (крім заходів, визначених пунктом 16 частини першої статті 91 цього Кодексу);
 
1025. 7) освіту:
 
1026. а) загальну середню освіту:
 
1027. спеціалізовані школи (у тому числі школи-інтернати) державної власності;
 
1028. загальноосвітні школи соціальної реабілітації;
 
1029. б) професійно-технічну освіту (на оплату послуг з підготовки кваліфікованих робітників на умовах державного замовлення у професійно-технічних навчальних закладах державної власності);
 
1030. в) вищу освіту (на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів на умовах державного замовлення у вищих навчальних закладах державної власності);
 
1031. г) післядипломну освіту (на оплату послуг з підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на умовах державного замовлення у навчальних закладах державної власності);
 
1032. ґ) позашкільні навчальні заклади та заходи з позашкільної роботи з дітьми згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
 
1033. д) інші заклади та заходи в галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
 
1034. 8) охорону здоров’я:
 
1035. а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);
 
1036. б) спеціалізовану, високоспеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (клініки науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, спеціалізовані медико-санітарні частини, спеціалізовані поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);
 
1037. в) санаторно-реабілітаційну допомогу (загальнодержавні санаторії для хворих на туберкульоз, загальнодержавні спеціалізовані санаторії для дітей та підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", та інвалідів);
 
1038. г) санітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції, заходи боротьби з епідеміями);
 
1039. ґ) інші програми в галузі охорони здоров’я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
 
1040. 9) соціальний захист та соціальне забезпечення:
 
1041. а) виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом; сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі категорії осіб, передбачені законом; виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом;
 
1042. б) державні програми соціальної допомоги (грошова допомога біженцям; компенсації на медикаменти; програма протезування; програми і заходи із соціального захисту інвалідів, у тому числі програми і заходи Фонду соціального захисту інвалідів; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; заходи, пов’язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України, та розміщенням іноземців і осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України; щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань; довічні державні стипендії; кошти, що передаються до Фонду соціального страхування на випадок безробіття; програми соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, інші цільові грошові допомоги, встановлені законом);
 
1043. в) державну підтримку громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських;
 
1044. г) державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї;
 
1045. ґ) державну підтримку молодіжних та дитячих громадських організацій на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
 
1046. д) державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;
 
1047. ж) інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністром України;
 
1048. 10) культуру і мистецтво:
 
1049. а) державні культурно-освітні програми (національні та державні бібліотеки, музеї і виставки національного значення, заповідники національного значення, міжнародні культурні зв’язки, державні культурно-освітні заходи);
 
1050. б) державні театрально-видовищні програми (національні театри, національні філармонії, національні та державні музичні колективи і ансамблі та інші заклади і заходи мистецтва згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);
 
1051. в) державну підтримку громадських організацій культури і мистецтва, що мають статус національних;
 
1052. г) державні програми розвитку кінематографії;
 
1053. ґ) державну архівну справу;
 
1054. 11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;
 
1055. 12) фізичну культуру і спорт:
 
1056. а) державні програми підготовки резерву і складу національних команд та забезпечення їх участі у змаганнях державного і міжнародного значення (утримання центральних спортивних шкіл вищої спортивної майстерності згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, формування національних команд, проведення навчально-тренувальних зборів і змагань державного значення з визнаних видів спорту; підготовка і участь національних збірних команд у міжнародних змаганнях з олімпійських та неолімпійських видів спорту (включаючи Олімпійські ігри та Всесвітні ігри з неолімпійських видів спорту), фінансова підтримка баз олімпійської підготовки згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);
 
1057. б) державні програми з розвитку фізичної культури, спорту, фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів (центри з фізичної культури і спорту інвалідів державного значення, проведення навчально-тренувальних зборів, всеукраїнських змагань з видів спорту для інвалідів, заходів з фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів, утримання національних збірних команд з видів спорту для інвалідів, забезпечення їх підготовки та участі в міжнародних змаганнях (включаючи Паралімпійські та Дефлімпійські ігри), фінансова підтримка паралімпійського руху та баз паралімпійської і дефлімпійської підготовки згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);
 
1058. в) державні програми фізкультурно-спортивної спрямованості;
 
1059. 13) державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;
 
1060. 14) програми реставрації пам’яток архітектури, спорудження (створення) пам’ятників і монументів державного значення;
 
1061. 15) державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв’язку, телекомунікацій та інформатики;
 
1062. 16) державні інвестиційні програми (проекти);
 
1063. 17) державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;
 
1064. 18) створення та поповнення державних запасів і резервів;
 
1065. 19) обслуговування державного боргу;
 
1066. 20) проведення виборів у випадках, передбачених законом, та всеукраїнських референдумів;
 
1067. 21) інші програми, які мають виключно державне значення.
 
1068. Стаття 88. Видатки, що здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань, що створюються згідно із законом, і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів
 
1069. 1. До видатків, що здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань, що створюються згідно із законом, і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:
 
1070. 1) органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення;
 
1071. 2) освіту:
 
1072. а) дошкільну освіту;
 
1073. б) загальну середню освіту (навчально-виховні комплекси "дошкільний навчальний заклад ( загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад ( дошкільний навчальний заклад" за умови, що загальноосвітній навчальний заклад ( І ступеня);
 
1074. 3) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти);
 
1075. 4) сільські, селищні та міські палаци і будинки культури, клуби, центри дозвілля, інші клубні заклади та бібліотеки.
 
1076. Стаття 89. Видатки, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів
 
1077. 1. До видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:
 
1078. 1) державне управління:
 
1079. а) органи місцевого самоврядування міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення;
 
1080. б) органи місцевого самоврядування районного значення;
 
1081. 2) освіту:
 
1082. а) дошкільну освіту (у містах республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення);
 
1083. б) загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні заклади (у тому числі: загальноосвітні навчальні заклади усіх ступенів, спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, вечірні (змінні) школи); навчально-виховні комплекси "дошкільний навчальний заклад ( загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад ( дошкільний навчальний заклад" (крім навчально-виховних комплексів, визначених у підпункті "б" пункту 2 частини першої статті 88 цього Кодексу);
 
1084. в) навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки, навчально-реабілітаційні центри (якщо не менше 70 відсотків кількості учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх навчальних закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячих будинків, навчально-реабілітаційних центрів припадає на територію відповідного міста чи району), дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї;
 
1085. г) інші державні освітні програми;
 
1086. ґ) вищу освіту (на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах І (ІV рівнів акредитації державної та комунальної власності відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів);
 
1087. д) позашкільну освіту (заходи районного значення з позашкільної роботи з дітьми);
 
1088. 3) охорону здоров’я:
 
1089. а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки, а також дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти);
 
1090. б) програми медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров’я і заходи із санітарної освіти);
 
1091. 4) соціальний захист та соціальне забезпечення:
 
1092. а) державні програми соціального забезпечення: притулки для дітей, центри соціально-психологічної реабілітації дітей та соціальні гуртожитки для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (якщо не менше 70 відсотків кількості дітей, які перебувають у цих закладах, припадає на територію відповідного міста чи району); територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг); центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів; центри професійної реабілітації інвалідів, компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги;
 
1093. б) державні програми соціального захисту:
 
1094. допомога сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасова державна допомога дітям;
 
1095. додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки України, працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони; пенсіонерам з числа слідчих прокуратури; дітям (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони, загиблих або померлих у зв’язку з виконанням службових обов’язків, непрацездатним членам сімей, які перебували на їх утриманні; звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби; батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби; батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, які загинули (померли), пропали безвісти або стали інвалідами під час проходження служби; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою; суддям у відставці; пенсіонерам з числа спеціалістів із захисту рослин відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про захист рослин"; громадянам відповідно до пункту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, частини четвертої статті 29 Основ законодавства України про культуру, частини другої статті 30 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту"; особам, які мають таке право згідно із статтею 48 Гірничого закону України; ветеранам праці; дітям війни; багатодітним сім’ям, інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);
 
1096. компенсації особам, які згідно із статтями 43 та 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення;
 
1097. компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;
 
1098. виплата державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях за принципом "гроші ходять за дитиною";
 
1099. в) державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;
 
1100. г) районні та міські програми і заходи щодо реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї, у тому числі утримання та програми районних і міських центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
 
1101. 5) державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми (театри, районні (міські) бібліотеки або централізовані бібліотеки районної (міської) централізованої бібліотечної системи, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей, включаючи заклади та установи комунальної власності, яким надано статус національного, зоопарки загальнодержавного значення державної власності);
 
1102. 6) державні програми розвитку фізичної культури і спорту: утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів (крім шкіл республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), заходи з фізичної культури і спорту та фінансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості і спортивних споруд місцевого значення.
 
1103. Стаття 90. Видатки, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів
 
1104. 1. До видатків, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:
 
1105. 1) державне управління:
 
1106. а) представницьку і виконавчу владу Автономної Республіки Крим;
 
1107. б) обласні ради;
 
1108. 2) освіту:
 
1109. а) загальну середню освіту для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, загальноосвітні санаторні школи-інтернати; загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки, навчально-реабілітаційні центри (крім загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх навчальних закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячих будинків, навчально-реабілітаційних центрів, визначених у підпункті "в" пункту 2 статті 89 цього Кодексу, та дитячих будинків сімейного типу і прийомних сімей);
 
1110. б) професійно-технічну освіту (на оплату послуг з підготовки кваліфікованих робітників на умовах державного замовлення у професійно-технічних навчальних закладах державної та комунальної власності, видатки на що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів у державному бюджеті);
 
1111. в) вищу освіту (на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів на умовах регіонального замовлення у вищих навчальних закладах комунальної власності, а також на умовах державного замовлення у вищих навчальних закладах державної власності за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України);
 
1112. г) післядипломну освіту (на оплату послуг з підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на умовах регіонального замовлення у навчальних закладах комунальної власності);
 
1113. ґ) позашкільну освіту (заходи республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення з позашкільної роботи з дітьми);
 
1114. д) інші державні освітні програми;
 
1115. 3) охорону здоров’я:
 
1116. а) консультативну амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення);
 
1117. б) спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи стоматологічні, центри, диспансери, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, будинки дитини, станції переливання крові);
 
1118. в) санаторно-курортну допомогу (санаторії для хворих на туберкульоз, санаторії для дітей та підлітків, санаторії медичної реабілітації);
 
1119. г) інші державні програми медичної та санітарної допомоги (медико-соціальні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри медичної статистики, бази спецмедпостачання, центри здоров’я і заходи санітарної освіти, регіональні заходи з реалізації державних програм, інші програми і заходи);
 
1120. 4) соціальний захист та соціальне забезпечення:
 
1121. а) державні програми соціального захисту та соціального забезпечення: допомога по догляду за інвалідами І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу; виплати компенсації реабілітованим; дитячі будинки-інтернати; навчання та трудове влаштування інвалідів; будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів; будинки-інтернати для дітей-інвалідів; центри з нарахування та здійснення соціальних виплат; притулки для дітей, центри соціально-психологічної реабілітації дітей та соціальні гуртожитки для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (крім відповідних притулків, центрів і гуртожитків, визначених у підпункті "а" пункту 4 статті 89 цього Кодексу); пільгове медичне обслуговування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; компенсаційні виплати інвалідам на бензин, ремонт, техобслуговування автотранспорту та транспортне обслуговування, а також на встановлення телефонів інвалідам І і ІІ груп; відшкодування витрат на поховання учасників бойових дій та інвалідів війни; центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів, центри професійної реабілітації інвалідів;
 
1122. б) республіканські Автономної Республіки Крим та обласні програми і заходи з реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї, в тому числі утримання та програми республіканського Автономної Республіки Крим і обласних центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
 
1123. в) інші державні соціальні програми;
 
1124. 5) культуру і мистецтво:
 
1125. а) державні культурно-освітні програми (республіканські Автономної Республіки Крим та обласні бібліотеки, музеї та виставки, включаючи заклади та установи комунальної власності, яким надано статус національного);
 
1126. б) державні театрально-видовищні програми (філармонії, музичні колективи і ансамблі, театри, палаци та будинки культури республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, інші заклади та заходи в галузі мистецтва, включаючи заклади та установи комунальної власності, яким надано статус національного);
 
1127. в) інші державні культурно-мистецькі програми;
 
1128. 6) фізичну культуру і спорт:
 
1129. а) державні програми з розвитку фізичної культури і спорту (утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення (крім шкіл, визначених у підпункті "б" пункту 6 частини першої цієї статті), заходи з фізичної культури і спорту республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення);
 
1130. б) державні програми з розвитку фізичної культури, спорту, фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів (центри з фізичної культури і спорту інвалідів республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, дитячо-юнацькі спортивні школи інвалідів усіх типів; проведення заходів з фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів, навчально-тренувальних зборів і змагань з фізичної культури і спорту інвалідів республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення).
 
1131. Стаття 91. Видатки місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів
 
1132. 1. До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:
 
1133. 1) місцеву пожежну охорону;
 
1134. 2) позашкільну освіту;
 
1135. 3) соціальний захист та соціальне забезпечення:
 
1136. а) програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї;
 
1137. б) місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення;
 
1138. в) програми соціального захисту малозабезпеченої категорії учнів професійно-технічних навчальних закладів;
 
1139. г) заклади соціального захисту для бездомних громадян, центри соціальної адаптації осіб, звільнених з установ виконання покарань;
 
1140. д) державні програми соціального захисту, в першу чергу компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;
 
1141. е) компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги;
 
1142. 4) відшкодування різниці між розміром ціни (тарифу) на житлово-комунальні послуги, що затверджувалися або погоджувалися рішенням органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання);
 
1143. 5) місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;
 
1144. 6) культурно-мистецькі програми місцевого значення, в тому числі зоопарки загальнодержавного значення комунальної власності;
 
1145. 7) програми підтримки кінематографії та засобів масової інформації місцевого значення;
 
1146. 8) місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту;
 
1147. 9) типове проектування, реставрацію та охорону пам’яток архітектури місцевого значення;
 
1148. 10) транспорт, дорожнє господарство:
 
1149. а) регулювання цін на послуги метрополітену за рішеннями органів місцевого самоврядування;
 
1150. б) експлуатацію дорожньої системи місцевого значення (у тому числі роботи, що проводяться спеціалізованими монтажно-експлуатаційними підрозділами);
 
1151. в) будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг місцевого значення;
 
1152. 11) заходи з організації рятування на водах;
 
1153. 12) обслуговування місцевого боргу;
 
1154. 13) програми природоохоронних заходів місцевого значення;
 
1155. 14) управління комунальним майном;
 
1156. 15) регулювання земельних відносин;
 
1157. 16) заходи у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в межах повноважень, встановлених законом;
 
1158. 17) заходи та роботи з мобілізаційної підготовки місцевого значення;
 
1159. 18) проведення місцевих виборів у випадках, передбачених законом, та республіканських Автономної Республіки Крим і місцевих референдумів;
 
1160. 19) членські внески до асоціацій органів місцевого самоврядування та їх добровільних об’єднань;
 
1161. 20) підвищення кваліфікації депутатів місцевих рад;
 
1162. 21) інші програми, пов’язані з виконанням власних повноважень, затверджені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою згідно із законом.
 
1163. Стаття 92. Передача коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів
 
1164. 1. Міська (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення), районна рада може передати кошти на здійснення видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів згідно з статтею 91 цього Кодексу, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласній раді у вигляді міжбюджетного трансферту відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету.
 
1165. 2. Сільська, селищна, міська (міста районного значення) рада може передати кошти на здійснення видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів згідно з статтею 91 цього Кодексу, районній, міській (міста районного значення), селищній, сільській раді у вигляді міжбюджетного трансферту відповідно до районного, міського (міста районного значення), селищного, сільського бюджету.
 
1166. 3. Передача коштів між місцевими бюджетами здійснюється на підставі рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідних місцевих рад, прийнятих кожною із сторін, і укладання договору. Усі договори про передачу коштів між місцевими бюджетами згідно з такими рішеннями укладаються до 1 жовтня року, що передує плановому.
 
1167. Стаття 93. Передача коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів
 
1168. 1. Міська (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення), районна рада може передати кошти на здійснення видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів згідно з статтею 89 цього Кодексу, сільській, селищній, міській (міста районного значення) раді у вигляді міжбюджетного трансферту відповідно до сільського, селищного, міського (міста районного значення) бюджету. Сільська, селищна, міська (міста районного значення) рада може передати кошти на здійснення видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів згідно з статтею 88 цього Кодексу, районній, міській (міста республіканського Автономної Республіки Крим, обласного та районного значення), селищній, сільській раді у вигляді міжбюджетного трансферту відповідно до районного, міського (міста республіканського Автономної Республіки Крим, обласного та районного значення), селищного, сільського бюджету.
 
1169. 2. Міська (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рада може передати кошти на здійснення видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів згідно з статтею 89 цього Кодексу, районній раді у вигляді міжбюджетного трансферту до районного бюджету. Районна рада може передати кошти на здійснення видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів згідно з статтею 89 цього Кодексу, міській раді (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) у вигляді міжбюджетного трансферту до міського (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджету.
 
1170. 3. Передача коштів між місцевими бюджетами здійснюється на підставі рішень відповідних місцевих рад, прийнятих кожною із сторін, і укладання договору. Усі договори про передачу коштів між місцевими бюджетами згідно з такими рішеннями укладаються до 1 серпня року, що передує плановому.
 
1171. 4. Якщо інше не визначено договором, розмір переданих коштів на здійснення видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, повинен бути пропорційний частці користувачів гарантованими послугами в повній вартості цих послуг, розрахованих за фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості для органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, який передає ці кошти.
 
1172. 5. Якщо на території міста (республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення), району недостатньо бюджетних установ, інших суб’єктів господарювання комунальної власності, які забезпечують надання гарантованих послуг, визначених пунктом 2 частини першої статті 86 цього Кодексу, в обсязі, визначеному фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості, обрахований обсяг видатків на здійснення цих послуг враховується при визначенні міжбюджетного трансферту бюджету, з якого утримуються бюджетні установи, що надають гарантовані послуги.
 
1173. Глава 15. РОЗРАХУНОК ВИДАТКІВ, ЩО ВРАХОВУЮТЬСЯ ПРИ ВИЗНАЧЕННІ ОБСЯГУ МІЖБЮДЖЕТНИХ ТРАНСФЕРТІВ
 
1174. Стаття 94. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості
 
1175. 1. Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості використовується для визначення розподілу міжбюджетних трансфертів.
 
1176. 2. Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості визначається шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кількість населення чи споживачів гарантованих послуг тощо.
 
1177. 3. Загальний обсяг фінансових ресурсів за кожним видом видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, розраховується на підставі державних соціальних стандартів і нормативів, які встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.
 
1178. 4. При розрахунку фінансового нормативу бюджетної забезпеченості може передбачатися обсяг нерозподілених видатків, який об’єднує види видатків на ті повноваження, встановлення нормативів за якими є недоцільним.
 
1179. Стаття 95. Коригуючі коефіцієнти фінансових нормативів бюджетної забезпеченості
 
1180. 1. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості для місцевих бюджетів коригуються коефіцієнтами, що враховують відмінності у вартості надання гарантованих послуг залежно від:
 
1181. 1) кількості населення та споживачів гарантованих послуг;
 
1182. 2) соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших особливостей (з часу їх визначення) адміністративно-територіальних одиниць.
 
1183. 2. Коригуючі коефіцієнти затверджуються Кабінетом Міністрів України.
 
1184. Глава 16. МІЖБЮДЖЕТНІ ТРАНСФЕРТИ
 
1185. Стаття 96. Види міжбюджетних трансфертів
 
1186. 1. Міжбюджетні трансферти поділяються на:
 
1187. 1) дотацію вирівнювання;
 
1188. 2) субвенції;
 
1189. 3) кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;
 
1190. 4) додаткові дотації.
 
1191. Стаття 97. Трансферти, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам
 
1192. 1. У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам:
 
1193. 1) дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти;
 
1194. 2) додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів;
 
1195. 3) субвенції на здійснення державних програм соціального захисту;
 
1196. 4) додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, внаслідок надання пільг, встановлених державою;
 
1197. 5) субвенція на виконання інвестиційних програм (проектів);
 
1198. 6) інші додаткові дотації та субвенції.
 
1199. 2. Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
1200. Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, яка вперше визначена законом про Державний бюджет України, затверджуються Кабінетом Міністрів України не пізніше 45 днів з дня його прийняття.
 
1201. 3. У Державному бюджеті України затверджується обсяг дотації вирівнювання, субвенцій, а також коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, окремо для кожного з відповідних місцевих бюджетів, якщо є підстави для надання та отримання відповідних міжбюджетних трансфертів.
 
1202. 4. Голови обласних, районних державних адміністрацій, міські, селищні, сільські голови (виконавчі органи відповідних рад) у міжсесійний період приймають рішення щодо розподілу та перерозподілу міжбюджетних трансфертів, визначених у законодавчому порядку, за умови делегування їм таких повноважень відповідною місцевою радою з наступним внесенням змін до рішення про місцевий бюджет.
 
1203. 5. Розподіл обсягу додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів між бюджетом Автономної Республіки Крим та обласними бюджетами здійснюється на підставі критеріїв, визначених Кабінетом Міністрів України, та затверджується законом про Державний бюджет України.
 
1204. Додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів розподіляється між бюджетом Автономної Республіки Крим, обласним бюджетом, бюджетами міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та бюджетами районів відповідно у таких пропорціях: не більш як 25 відсотків ( для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету та не менш як 75 відсотків ( для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та бюджетів районів.
 
1205. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації здійснюють розподіл додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів з урахуванням особливостей депресивних та гірських територій і тих, що мають низький показник чисельності населення і розгалужену мережу бюджетних установ.
 
1206. Стаття 98. Дотація вирівнювання бюджетам міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення і районним бюджетам, іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти
 
1207. 1. Дотація вирівнювання бюджетам міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення і районним бюджетам, іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти, визначається як перевищення розрахункового обсягу видатків, перелік яких визначено статтями 88-89 цього Кодексу (для бюджетів міст Києва та Севастополя ( статтями 88 (90 цього Кодексу), обрахованого із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів:
 
1208. над розрахунковим обсягом кошика доходів місцевих бюджетів ( для бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, інших бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти;
 
1209. над розрахунковим обсягом доходів, визначених частиною другою статті 66 цього Кодексу, ( для районних бюджетів.
 
1210. 2. Розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів, визначених пунктами 1 та 3 частини першої статті 96 цього Кодексу, затвердженого законом про Державний бюджет України, між бюджетами міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення і районними бюджетами, іншими бюджетами місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти, визначається на основі формули.
 
1211. 3. Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів, визначених пунктами 1 та 3 частини першої статті 96 цього Кодексу, затверджується Кабінетом Міністрів України і повинна враховувати такі параметри:
 
1212. 1) фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючі коефіцієнти до них;
 
1213. 2) кількість населення та кількість споживачів гарантованих послуг;
 
1214. 3) індекс відносної податкоспроможності відповідного бюджету;
 
1215. 4) розрахунковий обсяг кошику доходів місцевих бюджетів;
 
1216. 5) коефіцієнт вирівнювання;
 
1217. 6) норматив кількості працівників органів місцевого самоврядування в розрахунку до кількості населення.
 
1218. У разі внесення змін до Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів на плановий бюджетний період проект таких змін та аналітичні розрахунки і порівняльні таблиці щодо впливу запропонованих змін подаються разом з проектом закону про Державний бюджет України, схваленим Кабінетом Міністрів України.
 
1219. 4. Розрахунковий обсяг кошика доходів відповідного бюджету визначається із застосуванням індексу відносної податкоспроможності такого бюджету, який розраховується з використанням економіко-математичних методів та коригуючих коефіцієнтів на основі даних про фактичне виконання відповідного бюджету за три останні бюджетні періоди.
 
1220. 5. Індекс відносної податкоспроможності є коефіцієнтом, що визначає рівень податкоспроможності відповідного бюджету у порівнянні з аналогічним середнім показником по Україні у розрахунку на одну людину.
 
1221. 6. Для визначення індексу відносної податкоспроможності відповідних бюджетів використовується кошик доходів місцевих бюджетів, визначений відповідно до статті 64 цього Кодексу (крім доходів, передбачених пунктами 2-5, 7-11, 13 частини першої статті 64 цього Кодексу) і статті 66 цього Кодексу (крім доходів, передбачених пунктами 2-6, 8-13, 15 частини першої статті 66 цього Кодексу), та інших доходів, встановлених законом про Державний бюджет України.
 
1222. Обсяг доходів, передбачених пунктами 2-5, 7-11, 13 частини першої статті 64 та пунктами 2-6, 8-13, 15 частини першої статті 66 цього Кодексу, визначається окремо по кожному виду доходів.
 
1223. 7. При визначенні індексу відносної податкоспроможності розрахунковий обсяг кошика доходів місцевих бюджетів збільшується на суму втрат у доходах, що виникли внаслідок надання пільг платникам податків згідно з рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад.
 
1224. 8. Індекси відносної податкоспроможності відповідних бюджетів не можуть змінюватися і переглядатися частіше, ніж раз на рік, без відповідного обґрунтування, крім випадків:
 
1225. виділення нових або зміни статусу вже існуючих адміністративно-територіальних одиниць;
 
1226. зміни місцезнаходження суб’єктів господарювання ( платників податків;
 
1227. зміни податкового законодавства.
 
1228. Зміна обсягу надходжень за відповідні бюджетні періоди доходів, які враховуються для визначення розрахункового обсягу кошика доходів місцевих бюджетів, повинна бути підтверджена органами стягнення.
 
1229. Стаття 99. Дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим та обласним бюджетам
 
1230. 1. Дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим та обласним бюджетам визначається як перевищення розрахункового обсягу видатків цих бюджетів, перелік яких визначено статтею 90 цього Кодексу, обрахованого із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів, над розрахунковим обсягом доходів бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, що зараховуються до них відповідно до частини першої статті 66 цього Кодексу.
 
1231. 2. Розрахунковий обсяг доходів бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів обчислюється на основі прогнозних показників доходів, що зараховуються до цих бюджетів відповідно до частини першої статті 66 цього Кодексу, із застосуванням індексу відносної податкоспроможності з дотриманням умов його обчислення, визначених частинами п’ятою, сьомою та восьмою статті 98 цього Кодексу.
 
1232. Стаття 100. Кошти, що передаються до державного бюджету з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, міських (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджетів, інших бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти
 
1233. 1. Якщо розрахунковий обсяг доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, міських (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджетів, інших бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти, визначених відповідно до статей 64 та 66 цього Кодексу, перевищує розрахунковий обсяг видатків відповідного бюджету, обрахований із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів, для такого бюджету встановлюється обсяг коштів, що підлягають передачі до державного бюджету.
 
1234. 2. Коефіцієнт вирівнювання застосовується до обчисленого за формулою обсягу коштів, що підлягають передачі до державного бюджету, і визначається в межах від 0,6 до 1 з метою стимулювання нарощування доходів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, та диференціюється залежно від рівня виконання таких доходів.
 
1235. Стаття 101. Міжбюджетні трансферти між місцевими бюджетами
 
1236. 1. Міські та районні ради можуть передбачати у відповідних бюджетах дотації вирівнювання бюджетам районів у містах, бюджетам сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань, що створюються згідно із законом (крім бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти), а також кошти, що передаються з таких бюджетів.
 
1237. 2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради можуть передбачати у відповідних бюджетах такі види міжбюджетних трансфертів:
 
1238. 1) субвенції на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об’єктів спільного користування;
 
1239. 2) субвенції на проведення видатків бюджетів місцевого самоврядування, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів;
 
1240. 3) субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів);
 
1241. 4) додаткові дотації та інші субвенції.
 
1242. 3. Міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами місцевого самоврядування визначаються на засадах цього Кодексу та у порядку, встановленому Законом України "Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань".
 
1243. Такі положення поширюються на міжбюджетні відносини між міським (міста Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджетом та бюджетами адміністративно підпорядкованих йому сіл і селищ.
 
1244. Стаття 102. Субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту
 
1245. 1. Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
1246. 2. За рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу надаються пільги, виходячи із розрахунку вартості однієї тонни твердого палива та одного балона скрапленого газу на домогосподарство на рік, а особам, які мають таке право згідно із статтею 48 Гірничого закону України, ( із розрахунку вартості 3,1 тонни вугілля на побутові потреби на домогосподарство на рік. Граничні показники вартості твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у розрізі Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
1247. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право:
 
1248. встановлювати збільшені норми на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива та скрапленого газу особам, які мають право на пільги та житлові субсидії відповідно до законодавства, за рахунок та в межах коштів відповідних місцевих бюджетів;
 
1249. надавати пільги на тверде та рідке пічне побутове паливо і скраплений балонний газ у натуральній формі або готівкою.
 
1250. Натуральні норми забезпечення населення твердим та рідким пічним побутовим паливом і скрапленим газом, відповідно до яких населенню будуть надаватися пільги і житлові субсидії готівкою для відшкодування витрат на їх придбання, затверджуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах мінімальних норм та граничних показників їх вартості, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з обсягу коштів, призначених на зазначену мету.
 
1251. 3. За рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот надаються житлові субсидії населенню та пільги ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки України, працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони; пенсіонерам з числа слідчих прокуратури; дітям (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони, загиблих або померлих у зв’язку з виконанням службових обов’язків, непрацездатним членам сімей, які перебували на їх утриманні; звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби; батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби; батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, які загинули (померли), пропали безвісти або стали інвалідами під час проходження служби; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою; суддям у відставці; пенсіонерам з числа спеціалістів із захисту рослин відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про захист рослин"; громадянам відповідно до пункту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, частини четвертої статті 29 Основ законодавства України про культуру, частини другої статті 30 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту"; дітям війни; багатодітним сім’ям.
 
1252. 4. За рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу надаються житлові субсидії населенню та пільги ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони; дітям (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони, загиблих або померлих у зв’язку з виконанням службових обов’язків, непрацездатним членам сімей, які перебували на їх утриманні; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою; пенсіонерам з числа спеціалістів із захисту рослин відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про захист рослин"; громадянам відповідно до пункту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, частини четвертої статті 29 Основ законодавства України про культуру, частини другої статті 30 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту"; багатодітним сім’ям; особам, які мають таке право згідно із статтею 48 Гірничого закону України; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення.
 
1253. 5. За рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв’язку, інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та при будинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот) та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян надаються пільги ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби; інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); пенсіонерам з числа слідчих прокуратури; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, суддям у відставці, багатодітним сім’ям, а також здійснюються компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
 
1254. 6. Кабінет Міністрів України може здійснювати перерозподіл обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту між їх видами та між місцевими бюджетами виходячи з фактично нарахованих обсягів відповідних пільг, субсидій і допомоги населенню в межах загального обсягу таких субвенцій.
 
1255. Стаття 103. Додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, внаслідок наданих державою податкових пільг
 
1256. 1. Надання державою податкових пільг, які зменшують доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, має супроводжуватися наданням додаткової дотації з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію відповідних втрат доходів місцевих бюджетів.
 
1257. Стаття 104. Субвенції на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об’єктів спільного користування
 
1258. 1. Субвенція на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об’єктів спільного користування надається з одного місцевого бюджету іншому для компенсації відповідних видатків.
 
1259. 2. Умови утримання об’єктів спільного користування чи ліквідації негативних наслідків діяльності об’єктів спільного користування та надання субвенції визначаються на договірних засадах між надавачем субвенції та її отримувачем.
 
1260. Стаття 105. Субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів)
 
1261. 1. Надання субвенцій на виконання інвестиційних програм (проектів) ґрунтується на таких основних принципах:
 
1262. 1) принцип об’єктивності та відкритості – отримувач субвенції визначається на прозорих процедурах;
 
1263. 2) принцип єдності – розподіл коштів повинен забезпечити реалізацію системи національних цінностей та повинен забезпечувати зменшення відмінностей в економічному розвитку між територіями та рівні життя населення різних територій;
 
1264. 3) принцип збалансованого розвитку – надання державної підтримки територіям з урахуванням їх потенціалу;
 
1265. 4) принцип цільового використання коштів субвенції – бюджетні кошти використовуються виключно для досягнення завдань інноваційного розвитку території та відповідно до прогнозних та програмних документів економічного та соціального розвитку країни і відповідної території, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, державних цільових програм, який ґрунтується на прогнозі Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди.
 
1266. 2. Субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів) надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам з урахуванням таких основних засад:
 
1267. 1) економічної ефективності досягнення цілей інвестиційної програми (проекту) із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів на виконання інвестиційних програм (проектів);
 
1268. 2) направленості субвенції виключно на створення, приріст чи оновлення основних фондів комунальної форми власності;
 
1269. 3) фінансової забезпеченості інвестиційних програм (проектів), строк впровадження яких довший, ніж бюджетний період, необхідними фінансовими ресурсами місцевих бюджетів, кредитами (позиками), залученими під державні та/або місцеві гарантії, та коштами субвенції на їх виконання впродовж усього строку впровадження;
 
1270. 4) рівня забезпеченості закладами (установами) соціально-культурної сфери;
 
1271. 5) рівня розвитку дорожнього та комунального господарства;
 
1272. 6) участі бюджету отримувача субвенції;
 
1273. 7) обґрунтування спроможності подальшого утримання за рахунок коштів місцевих бюджетів об’єктів комунальної власності.
 
1274. Стаття 106. Субвенції на проведення видатків бюджетів місцевого самоврядування, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів
 
1275. 1. Субвенції на проведення видатків бюджетів місцевого самоврядування, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, можуть передбачатися в складі таких бюджетів, якщо інший орган державної влади, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування може забезпечити такі повноваження ефективніше.
 
1276. 2. Умови та порядок надання субвенції на проведення видатків бюджетів місцевого самоврядування, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, визначаються відповідним договором сторін.
 
1277. Стаття 107. Субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів) з місцевих бюджетів
 
1278. 1. Субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів) надаються з одного місцевого бюджету іншому на підставі договору між надавачем субвенції та її отримувачем.
 
1279. Стаття 108. Порядок перерахування міжбюджетних трансфертів
 
1280. 1. Міжбюджетні трансферти з державного бюджету місцевим бюджетам перераховуються з рахунків державного бюджету органами Державного казначейства України бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення і районним бюджетам, іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти. Перерахування коштів, що передаються до державного бюджету з бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів міст Києва і Севастополя, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, районних і обласних бюджетів, інших бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти, забезпечується відповідними органами Державного казначейства України.
 
1281. 2. Порядок перерахування міжбюджетних трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам (включаючи бюджети районів у містах), коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, а також порядок перерахування міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами визначаються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту перерахування трансфертів.
 
1282. Перерахування дотації вирівнювання з державного бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за нормативами щоденних відрахувань, які визначаються законом про Державний бюджет України, від кошика доходів державного бюджету для надання міжбюджетних трансфертів, що надходять на аналітичні рахунки обліку доходів державного бюджету на відповідній території та кошти, що передаються до державного бюджету з бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів міст Києва і Севастополя, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, районних і обласних бюджетів, інших бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти. Якщо за нормативами щоденних відрахувань не забезпечується отримання місячної суми дотації вирівнювання відповідно до розпису Державного бюджету України, Державне казначейство України перераховує недоотриману місячну суму дотації вирівнювання із загального фонду державного бюджету не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.
 
1283. 3. Перерахування коштів до державного бюджету (міських і районних бюджетів) з відповідних місцевих бюджетів здійснюється органами Державного казначейства України за рахунок фактичних надходжень кошика доходів відповідних місцевих бюджетів згідно з нормативами щоденних відрахувань, визначених законом про Державний бюджет України (рішенням міської чи районної ради про місцевий бюджет). Обсяг перерахування зазначених коштів за нормативами щоденних відрахувань наростаючим підсумком з початку року не повинен перевищувати однієї дванадцятої річної суми, визначеної законом про Державний бюджет України (рішенням міської чи районної ради про місцевий бюджет), помноженої на кількість місяців у звітному періоді.
 
1284. 4. До складу кошика доходів державного бюджету для надання міжбюджетних трансфертів належать доходи загального фонду державного бюджету, визначені пунктами 1 (4, 6 (без врахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами), 7 (11, 18, 24–26 частини другої статті 29 цього Кодексу з урахуванням частини п’ятої статті 29 цього Кодексу.
 
1285. 5. З метою стимулювання місцевих органів влади до нарощування доходів бюджету здійснюється перерахування до загального фонду місцевих бюджетів 50 відсотків надходжень податку на прибуток підприємств та акцизного збору понад річні розрахункові обсяги, визначені у законі про Державний бюджет України за загальним фондом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
1286. 6. Кабінет Міністрів України може здійснювати перерозподіл обсягів субвенцій та додаткової дотації з державного бюджету місцевим бюджетам (крім субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту) між місцевими бюджетами у межах загального обсягу відповідних субвенцій та додаткової дотації.
 
1287. Розділ V.
 
1288. КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
 
1289. Глава 17. КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
 
1290. Стаття 109. Повноваження Верховної Ради України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства
 
1291. 1. До повноважень Верховної Ради України належить контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу.
 
1292. 2. Комітети Верховної Ради України беруть участь у підготовці до розгляду Верховною Радою України проекту закону про Державний бюджет України, готують і попередньо розглядають питання щодо контролю за виконанням та звіту про виконання Державного бюджету України в частині, що віднесена до компетенції комітетів.
 
1293. 3. До повноважень Верховної Ради України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить:
 
1294. 1) заслуховування звітів про стан виконання Державного бюджету України, в тому числі заслуховування звітів щодо надходжень державного бюджету, звітів про витрачання коштів резервного фонду державного бюджету, а також звітів головних розпорядників коштів державного бюджету про використання ними бюджетних коштів та результати виконання відповідних бюджетних програм;
 
1295. 2) надання доручень Рахунковій палаті з питань контролю за надходженням коштів до державного бюджету та їх використанням.
 
1296. 4. До повноважень Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить:
 
1297. 1) контроль за дотриманням бюджетного законодавства у процесі підготовки, розгляду і прийняття проекту закону про Державний бюджет України та виконання відповідного закону;
 
1298. 2) надання висновків про відповідність законопроектів, поданих на розгляд Верховної Ради України, бюджетному законодавству;
 
1299. 3) попередній розгляд річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України та підготовка проекту рішення щодо цього звіту для розгляду Верховною Радою України;
 
1300. 4) розгляд інформації Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, інших центральних органів виконавчої влади про стан виконання закону про Державний бюджет України протягом відповідного бюджетного періоду;
 
1301. 5) розгляд звітів Рахункової палати про надходження коштів до Державного бюджету України та їх використання.
 
1302. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечують надання Комітету Верховної Ради України з питань бюджету інформації про державний бюджет та місцеві бюджети, необхідної йому для здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
 
1303. Стаття 110. Участь Рахункової палати у здійсненні контролю за дотриманням бюджетного законодавства
 
1304. 1. До повноважень Рахункової палати належить здійснення контролю за:
 
1305. 1) надходженням та використанням коштів Державного бюджету України;
 
1306. 2) утворенням, обслуговуванням і погашенням державного боргу;
 
1307. 3) ефективністю управління коштами Державного бюджету України;
 
1308. 4) використанням бюджетних коштів у частині забезпечення повноважень місцевих державних адміністрацій та делегованих місцевому самоврядуванню повноважень органів виконавчої влади.
 
1309. 2. Рахункова палата подає Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України звіти за результатами контролю за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням за підсумками кожного кварталу.
 
1310. Стаття 111. Повноваження Міністерства фінансів України та місцевих фінансових органів з контролю за дотриманням бюджетного законодавства
 
1311. 1. Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як щодо державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України.
 
1312. Міністерство фінансів України в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію єдиної державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, координує та спрямовує діяльність органів виконавчої влади, уповноважених на проведення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, визначає основні організаційно-методичні засади та дає оцінку функціонуванню систем внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту, якщо інше не передбачено законодавством.
 
1313. 2. Місцеві фінансові органи здійснюють контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу щодо місцевих бюджетів.
 
1314. 3. Міністерство фінансів України та місцеві фінансові органи у встановленому законодавством порядку одержують від центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, банків та інших фінансових установ усіх форм власності пояснення, матеріали та інформацію з питань, що виникають під час складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів та звітування про їх виконання.
 
1315. Стаття 112. Повноваження Державного казначейства України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства
 
1316. 1. До повноважень Державного казначейства України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за:
 
1317. 1) веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, складанням та поданням фінансової і бюджетної звітності;
 
1318. 2) бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету;
 
1319. 3) відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету;
 
1320. 4) відповідністю взятих бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);
 
1321. 5) відповідністю платежів взятим бюджетним зобов’язанням та відповідним бюджетним асигнуванням.
 
1322. Державне казначейство України в межах своїх повноважень забезпечує організацію та координацію діяльності головних бухгалтерів бюджетних установ та контроль за виконанням ними своїх повноважень.
 
1323. Стаття 113. Повноваження органів Державної контрольно-ревізійної служби з контролю за дотриманням бюджетного законодавства
 
1324. 1. До повноважень органів Державної контрольно-ревізійної служби з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за:
 
1325. 1) цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів;
 
1326. 2) цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії;
 
1327. 3) достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників;
 
1328. 4) відповідністю взятих бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);
 
1329. 5) веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосуванні програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету;
 
1330. 6) станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів.
 
1331. 2. Головне контрольно-ревізійне управління України щомісячно надає Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України та Міністерству фінансів України звіти про узагальнені результати контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
 
1332. Стаття 114. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад з контролю за дотриманням бюджетного законодавства
 
1333. 1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні місцеві ради з контролю за дотриманням бюджетного законодавства здійснюють:
 
1334. 1) контроль за виконанням рішення про місцевий бюджет;
 
1335. 2) інші повноваження, передбачені цим Кодексом, законом про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет.
 
1336. Стаття 115. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних місцевих рад з контролю за дотриманням бюджетного законодавства
 
1337. 1. Контроль за відповідністю бюджетному законодавству показників затверджених бюджетів, розпису бюджету, кошторисів бюджетних установ та інших документів, які використовуються у бюджетному процесі, здійснюється:
 
1338. 1) Радою міністрів Автономної Республіки Крим ( щодо бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим значення та районних бюджетів Автономної Республіки Крим;
 
1339. 2) обласними державними адміністраціями ( щодо районних та міських (міст обласного значення) бюджетів;
 
1340. 3) міськими державними адміністраціями в містах Києві та Севастополі ( щодо районних у цих містах бюджетів;
 
1341. 4) районними державними адміністраціями ( щодо міських (міст районного значення), селищних, сільських бюджетів та бюджетів їх об’єднань, що створюються згідно із законом;
 
1342. 5) виконавчими органами міських рад ( щодо бюджетів районів у містах, сіл, селищ чи міст районного значення, що входять до складу цих міст.
 
1343. Глава 18. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ЗАХОДИ ВПЛИВУ ЗА ВЧИНЕНІ ПОРУШЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
 
1344. Стаття 116. Порушення бюджетного законодавства
 
1345. 1. Порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме:
 
1346. 1) включення недостовірних даних до бюджетних запитів;
 
1347. 2) порушення встановлених термінів подання бюджетних запитів або їх неподання;
 
1348. 3) визначення недостовірних обсягів бюджетних коштів при плануванні бюджетних показників;
 
1349. 4) планування надходжень або витрат державного бюджету (місцевого бюджету), не віднесених до таких цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України;
 
1350. 5) порушення встановленого порядку або термінів подання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) на розгляд Верховної Ради України (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради);
 
1351. 6) порушення встановленого порядку або термінів розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);
 
1352. 7) прийняття рішення про місцевий бюджет з порушенням вимог цього Кодексу чи закону про Державний бюджет України (в тому числі щодо складання бюджету в частині міжбюджетних трансфертів, доходів та видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів);
 
1353. 8) порушення вимог цього Кодексу щодо затвердження державного бюджету (місцевого бюджету) з дефіцитом або профіцитом;
 
1354. 9) включення до складу спеціального фонду бюджету надходжень з джерел, не віднесених до таких цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України;
 
1355. 10) зарахування доходів бюджету на будь-які рахунки, крім єдиного казначейського рахунка (за винятком коштів, що отримуються установами України, які функціонують за кордоном), а також акумулювання їх на рахунках органів стягнення;
 
1356. 11) зарахування доходів бюджету до іншого, ніж визначено цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, бюджету, в тому числі внаслідок здійснення поділу податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів між бюджетами з порушенням визначених розмірів;
 
1357. 12) здійснення державних (місцевих) запозичень, надання державних (місцевих) гарантій з порушенням вимог цього Кодексу;
 
1358. 13) прийняття рішень, що призвели до перевищення граничних обсягів державного (місцевого) боргу чи граничних обсягів надання державних (місцевих) гарантій;
 
1359. 14) розміщення тимчасово вільних коштів бюджету з порушенням вимог цього Кодексу;
 
1360. 15) створення позабюджетних фондів, порушення вимог цього Кодексу щодо відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів;
 
1361. 16) порушення порядку або термінів подання, розгляду і затвердження кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету, затвердження у кошторисах показників, не підтверджених розрахунками та економічними обґрунтуваннями;
 
1362. 17) порушення порядку або термінів подання і затвердження паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);
 
1363. 18) порушення встановлених термінів доведення документів про обсяги бюджетних асигнувань до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня або одержувачів бюджетних коштів;
 
1364. 19) порушення порядку та термінів відкриття (закриття) рахунків в органах Державного казначейства України;
 
1365. 20) взяття зобов’язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України;
 
1366. 21) порушення порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань, включаючи необґрунтовану відмову в реєстрації або несвоєчасну реєстрацію бюджетних зобов’язань;
 
1367. 22) порушенням вимог цього Кодексу при здійсненні попередньої оплати за товари, роботи та послуги за рахунок бюджетних коштів, а також порушення порядку і термінів здійснення такої оплати;
 
1368. 23) здійснення платежів за рахунок бюджетних коштів без реєстрації бюджетних зобов’язань, за відсутності підтвердних документів чи при включенні до платіжних документів недостовірної інформації, а також безпідставна відмова у проведенні платежу органами Державного казначейства України;
 
1369. 24) нецільове використання бюджетних коштів;
 
1370. 25) порушення вимог цього Кодексу при здійсненні витрат державного бюджету (місцевого бюджету) у разі несвоєчасного набрання чинності законом про Державний бюджет України (несвоєчасного прийняття рішення про місцевий бюджет);
 
1371. 26) надання кредитів з бюджету чи повернення кредитів до бюджету з порушенням вимог цього Кодексу та/або встановлених умов кредитування бюджету;
 
1372. 27) здійснення бюджетними установами запозичень у будь-якій формі або надання бюджетними установами юридичним чи фізичним особам кредитів з бюджету всупереч цьому Кодексу;
 
1373. 28) здійснення видатків, кредитування місцевого бюджету, які відповідно до цього Кодексу мають проводитися з іншого бюджету;
 
1374. 29) здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України;
 
1375. 30) порушення вимог цього Кодексу щодо виділення коштів з резервного фонду бюджету;
 
1376. 31) порушення встановлених вимог щодо застосування бюджетної класифікації;
 
1377. 32) включення недостовірних даних до звітів про виконання державного бюджету (місцевого бюджету), річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), а також порушення порядку та термінів подання таких звітів;
 
1378. 33) порушення встановлених вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів;
 
1379. 34) порушення встановлених порядку або термінів подання фінансової і бюджетної звітності бюджетних установ, а також подання такої звітності у неповному обсязі;
 
1380. 35) невідповідність даних, наведених у фінансовій і бюджетній звітності бюджетних установ, даним бухгалтерського обліку;
 
1381. 36) включення недостовірних даних до звітів про виконання паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порушення порядку та термінів подання таких звітів;
 
1382. 37) видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону;
 
1383. 38) здійснення видатків на утримання бюджетної установи одночасно з різних бюджетів всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України;
 
1384. 39) порушення вимог статті 28 цього Кодексу щодо оприлюднення та доступності інформації про бюджет;
 
1385. 40) інші випадки порушення бюджетного законодавства учасником бюджетного процесу.
 
1386. Стаття 117. Заходи впливу за порушення бюджетного законодавства
 
1387. 1. За порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу:
 
1388. 1) попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства ( застосовується в усіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства. Виявлені порушення бюджетного законодавства мають бути усунені в строк до 30 календарних днів;
 
1389. 2) зупинення операцій з бюджетними коштами – застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 1 (3, 10, 11, 14 (29, 32 (36, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 120 цього Кодексу;
 
1390. 3) призупинення бюджетних асигнувань – застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 20, 22 (29, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу.
 
1391. Призупинення бюджетних асигнувань передбачає припинення повноважень на взяття бюджетного зобов’язання на відповідну суму на строк від одного до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) у порядку, встановленому Міністерством фінансів України;
 
1392. 4) зменшення бюджетних асигнувань ( застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктом 24 (стосовно розпорядників бюджетних коштів), пунктом 29 та пунктом 38 частини першої статті 116 цього Кодексу.
 
1393. Зменшення бюджетних асигнувань передбачає позбавлення повноважень на взяття бюджетного зобов’язання на відповідну суму на строк до завершення поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) та у разі необхідності з подальшим внесенням змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
 
1394. 5) повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету – застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 24 (щодо субвенцій та коштів, наданих одержувачам бюджетних коштів) частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
 
1395. 6) зупинення дії рішення про місцевий бюджет – застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 7 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 122 цього Кодексу;
 
1396. 7) безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів ( застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 28 частини першої статті 116 цього Кодексу.
 
1397. Безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів передбачає стягнення органами Державного казначейства України коштів з місцевих бюджетів до державного бюджету, в тому числі і за рахунок зменшення обсягу трансфертів (дотації вирівнювання) місцевим бюджетам на відповідну суму у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
 
1398. 8) інші заходи впливу, які можуть бути визначені законом про Державний бюджет України, ( застосовуються за порушення бюджетного законодавства згідно із таким законом.
 
1399. Стаття 118. Застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства
 
1400. 1. Попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства може застосовуватися учасниками бюджетного процесу, уповноваженими цим Кодексом на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
 
1401. 2. Рішення про застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, визначених пунктами 2 (5 та 7 частини першої статті 117 цього Кодексу, приймається Міністерством фінансів України, органами Державного казначейства України, органами Державної контрольно-ревізійної служби, місцевими фінансовими органами, головними розпорядниками бюджетних коштів у межах встановлених їм повноважень на підставі протоколу про порушення бюджетного законодавства або акта ревізії та доданих до них матеріалів. Рішення набирає чинності з дня його підписання.
 
1402. Форма та порядок складання протоколу про порушення бюджетного законодавства встановлюється Міністерством фінансів України.
 
1403. 3. Не допускається застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, визначених статтею 117 цього Кодексу, за раніше виявлені і усунені порушення бюджетного законодавства.
 
1404. 4. Інформація про результати здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства оприлюднюється органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, якщо інше не передбачено законом.
 
1405. Стаття 119. Нецільове використання бюджетних коштів
 
1406. 1. Нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:
 
1407. бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);
 
1408. напрямам використання бюджетних коштів, визначених у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;
 
1409. бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).
 
1410. Стаття 120. Зупинення операцій з бюджетними коштами
 
1411. 1. Зупинення операцій з бюджетними коштами полягає у зупиненні будь-яких операцій із здійснення платежів з рахунку порушника бюджетного законодавства. Механізм зупинення операцій з бюджетними коштами визначається Кабінетом Міністрів України.
 
1412. 2. Зупинення операцій з бюджетними коштами можливе на строк до тридцяти днів у межах поточного бюджетного періоду, якщо інше не передбачено законом.
 
1413. Стаття 121. Відповідальність за порушення бюджетного законодавства
 
1414. 1. Посадові особи, з вини яких допущено порушення бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законом.
 
1415. 2. Порушення бюджетного законодавства, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до відповідальності згідно з законами України його керівника чи інших відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь.
 
1416. Стаття 122. Контроль за дотриманням бюджетного законодавства в частині міжбюджетних трансфертів, доходів та видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів
 
1417. 1. У разі порушення вимог цього Кодексу та закону про Державний бюджет України щодо складання відповідного бюджету в частині міжбюджетних трансфертів, доходів та видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, Кабінету Міністрів України надається право протягом місяця з дня набрання чинності рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, обласний бюджет, бюджети міст Києва та Севастополя звернутися до суду з одночасним клопотанням про невідкладне зупинення дії рішення про відповідний місцевий бюджет до закінчення судового розгляду справи. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації наступного дня після підписання Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної місцевої ради рішення про місцевий бюджет або внесення до нього змін надсилають його Міністерству фінансів України.
 
1418. 2. У разі порушення вимог щодо складання бюджету згідно з цим Кодексом та законом про Державний бюджет України в частині міжбюджетних трансфертів, доходів та видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голові обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій надається право протягом місяця з дня набрання чинності рішенням про районний, міський (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення), районний у містах Києві та Севастополі бюджети звернутися до суду з одночасним клопотанням про невідкладне зупинення дії рішення про відповідний місцевий бюджет до закінчення судового розгляду справи. Районні державні адміністрації, виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) та районних у містах рад наступного дня після підписання керівником відповідної місцевої ради рішення про місцевий бюджет або внесення до нього змін надсилають його Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, виконавчим органам міських рад.
 
1419. 3. У разі порушення вимог щодо складання бюджету згідно з цим Кодексом, законом про Державний бюджет України чи рішенням районної, міської (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) ради про бюджет в частині міжбюджетних трансфертів, доходів та видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, голові районної державної адміністрації, голові виконавчого органу міської (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) ради надається право протягом місяця з дня набрання чинності рішення про міський (міст районного значення), сільський, селищний та районний у місті бюджети звернутися до суду з одночасним клопотанням про невідкладне зупинення дії рішення про відповідний місцевий бюджет до закінчення судового розгляду справи. Виконавчі органи міських міст районного значення, сільської, селищної, районної у місті рад наступного дня після підписання керівником рішення про відповідний бюджет або внесення до нього змін надсилають його районній державній адміністрації чи виконавчому органу міської (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) ради.
 
1420. 4. У разі зупинення рішення про місцевий бюджет витрати місцевого бюджету здійснюються у порядку, визначеному статтею 79 цього Кодексу.
 
1421. Стаття 123. Відповідальність органів Державного казначейства України
 
1422. 1. Органи Державного казначейства України несуть відповідальність за:
 
1423. 1) невиконання вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів;
 
1424. 2) несвоєчасність подання звітності про виконання бюджетів;
 
1425. 3) здійснення витрат з перевищенням показників, затверджених розписом бюджету;
 
1426. 4) порушення в процесі контролю за бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету та здійсненні платежів за бюджетними зобов’язаннями розпорядників бюджетних коштів відповідно до бюджетних асигнувань;
 
1427. 5) недотримання порядку казначейського обслуговування державного і місцевих бюджетів.
 
1428. 2. Керівники органів Державного казначейства України несуть персональну відповідальність у разі вчинення ними порушення бюджетного законодавства та невиконання вимог щодо казначейського обслуговування державного і місцевих бюджетів, встановлених цим Кодексом.
 
1429. Стаття 124. Оскарження рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства
 
1430. 1. Рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства може бути оскаржено у порядку, встановленому законом. Рішення може бути оскаржено в органі, що його виніс, або в суді протягом 10 днів з дня його винесення, якщо інше не передбачено законом.
 
1431. 2. Оскарження рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства не зупиняє виконання зазначеного рішення.
 
1432. 3. У разі визнання судом рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства повністю чи частково незаконним, особі, щодо якої воно було винесено, поновлюються обмежені таким рішенням права.
 
1433. 4. Рішення суду може бути оскаржено у порядку, встановленому законом.
 
1434. ІІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 
1435. 1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2011 року, а пункт 2 частини другої статті 60, пункти 3 та 5 частини другої статті 61 – з 1 січня 2013 року.
 
1436. Пункт 3 частини другої статті 60 Кодексу діє до 1 січня 2013 року.
 
1437. 2. Установити, що у разі перевищення граничної величини, визначеної абзацом першим частини третьої статті 18 Бюджетного кодексу України, станом на 1 січня 2011 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, міська рада зобов’язані вжити заходів для приведення обсягу відповідного боргу у відповідність із положеннями Бюджетного кодексу України протягом трьох наступних бюджетних періодів.
 
1438. 3. Установити, що Кабінет Міністрів України після завершення адміністративно-територіальної реформи в частині укрупнення адміністративно-територіальних одиниць та набрання чинності відповідних змін до законів з питань місцевого самоврядування визначає у проекті закону про Державний бюджет України обсяги міжбюджетних трансфертів для бюджетів нових укрупнених адміністративно-територіальних одиниць, що створилися.
 
1439. 4. Установити, що положення пункту 1 частини першої статті 71 цього Кодексу застосовуються з часу надання законом Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним, районним, міським, селищним та сільським радам права на встановлення додаткової ставки податку на прибуток підприємств у розмірах, визначених законом з питань оподаткування.
 
1440. 5. Установити, що положення підпункту "а" пункту 3 частини першої статті 89 цього кодексу щодо видатків на дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти застосовується у разі прийняття рішень міською (міста республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), районною радою та сільськими, селищними, міськими міст районного значення радами про фінансове забезпечення таких закладів з районного бюджету, бюджету міста республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення. У такому випадку положення пункту 3 частини першої статті 88 цього Кодексу не застосовуються.
 
1441. 6. Установити, що Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад забезпечують відповідно до законодавства України надання пільг окремим категоріям громадян шляхом запровадження соціальних карток та проведення видатків відповідно до цього Кодексу виключно із застосуванням Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.
 
1442. 7. Кабінет Міністрів України має право встановлювати розміри соціальних виплат, не визначені законом, в абсолютних сумах у межах бюджетних призначень, встановлених за відповідними бюджетними програмами, до законодавчого врегулювання такого питання.
 
1443. 8. Установити, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету:
 
1444. 1) рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів), виконується виключно Державним казначейством України. Зазначені рішення передаються до Державного казначейства України для виконання.
 
1445. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Державним казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету ( в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
 
1446. Видатки бюджетних установ, щодо яких прийнято рішення про накладення на них арешту, дозволяється здійснювати в частині видатків, які статтею 55 цього Кодексу визначено як захищені, у разі зазначення про це у судовому рішенні;
 
1447. 2) відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
1448. Якщо для відшкодування такої шкоди необхідні додаткові кошти понад обсяг бюджетних призначень, в установленому законодавством порядку подаються відповідні пропозиції щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) та/або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (місцевого бюджету);
 
1449. 3) у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державне казначейство України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов’язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов’язання. Погашення таких бюджетних зобов’язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов’язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов’язання;
 
1450. 4) списання коштів за відповідним рішенням суду на користь працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу бюджетної установи, які мають право на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, здійснюється Державним казначейством України з рахунків розпорядників бюджетних коштів в межах бюджетних асигнувань цієї бюджетної установи;
 
1451. 5) списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів;
 
1452. 6) повернення за рішенням суду вартості конфіскованого або зверненого в дохід держави судом майна здійснюється у розмірах сум коштів, що надійшли до бюджету від реалізації цього майна, за вирахуванням сум податків і зборів (обов’язкових платежів), що були нараховані відповідно до законодавства, але не сплачені на момент реалізації.
 
1453. Оцінка конфіскованого або зверненого в дохід держави судом майна здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
1454. Реалізація конфіскованого або зверненого в дохід держави судом майна здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
1455. Відшкодування витрат, пов’язаних з транспортуванням, зберіганням, експертною оцінкою, сертифікацією конфіскованого або зверненого в дохід держави судом майна, здійснюється за рахунок бюджетних призначень уповноважених органів державної влади в порядку, встановленому Міністерством фінансів України.
 
1456. Керівники установ, відповідальні посадові, службові особи, які здійснюють облік, розпорядження, зберігання та реалізацію конфіскованого або зверненого в дохід держави судом майна, при здійсненні таких повноважень несуть відповідальність за вчинені дії або бездіяльність відповідно до законодавства;
 
1457. 7) повернення за рішенням суду конфіскованої (вилученої) національної та іноземної валюти здійснюється Державним казначейством України у валюті платежу, яка була зарахована до державного бюджету, або за заявою одержувача у гривневому еквіваленті за офіційним обмінним курсом Національного банку України відповідно до законодавства;
 
1458. 8) рішення суду, що передбачають списання коштів за видатками, бюджетні призначення щодо яких не визначені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), підлягають оскарженню органами державної влади (органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування) в апеляційному, касаційному порядку.
 
1459. Списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) на виконання рішень судів здійснюється з часу встановлення щодо таких видатків бюджетних призначень у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) або у змінах до них;
 
1460. 9) кошти, відшкодовані державою з державного бюджету (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування з місцевих бюджетів) згідно з цим пунктом, вважаються збитками державного бюджету (місцевих бюджетів). За поданням Державного казначейства України органи прокуратури звертаються в інтересах держави до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам);
 
1461. 10) посадові та службові особи органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), дії яких завдали шкоди, що відшкодована з бюджету, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно з законом.
 
1462. У разі встановлення в діях посадової, службової особи органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування) складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили, лише до такої особи може бути пред’явлено вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування упущеної майнової вигоди та моральної шкоди у встановленому порядку.
 
1463. У разі встановлення в діях посадової, службової особи органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування) складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили, органи державної влади (органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) в установленому законодавством порядку реалізовують право зворотної вимоги (регресу) до цієї особи щодо відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам), у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інше не встановлено законодавством.
 
1464. Органи державної влади (органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) після виконання рішень суду про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету (місцевих бюджетів), у випадках, визначених цим пунктом, проводять службове розслідування щодо причетних посадових, службових осіб цих органів, якщо рішенням суду не встановлено в діях посадових, службових осіб складу злочину.
 
1465. За результатами службового розслідування органи державної влади (органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) та органи прокуратури за поданням відповідних матеріалів органами Державного казначейства України в обов’язковому порядку у місячний строк звертаються до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам), з пред’явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб цих органів, винних у завданні збитків.
 
1466. Якщо збитки, завдані державному бюджету (місцевому бюджету), є результатом спільних дій або бездіяльності кількох посадових та службових осіб, що призвели до завдання шкоди фізичним чи юридичним особам, такі посадові та службові особи несуть солідарну відповідальність згідно з Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами України.
 
1467. 9. Кабінету Міністрів України протягом року забезпечити формування, встановлення та затвердження державних соціальних стандартів і нормативів з урахуванням вимог, встановлених Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
 
1468. 10. Установити, що положення частини четвертої статті 17 цього Кодексу не застосовуються при наданні державних гарантій за кредитами (позиками) Державної служби автомобільних доріг України та суб’єктів господарювання, що забезпечують реалізацію заходів, пов’язаних з проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Євро 2012 з футболу.
 
1469. 11. Кабінету Міністрів України протягом року здійснити заходи щодо переходу від утримання державних та комунальних лікувально-профілактичних закладів до оплати медичних послуг.
 
1470. 12. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
1471. 1) статтю 164-12 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122) викласти в такій редакції:
 
1472. "Стаття 164-12. Порушення бюджетного законодавства
 
1473. Включення недостовірних даних до бюджетних запитів, що призвело до затвердження необґрунтованих бюджетних призначень або необґрунтованих бюджетних асигнувань; порушенням вимог Бюджетного кодексу України при здійсненні попередньої оплати за товари, роботи та послуги за рахунок бюджетних коштів, а також порушення порядку і термінів здійснення такої оплати; здійснення платежів за рахунок бюджетних коштів без реєстрації бюджетних зобов’язань, за відсутності підтвердних документів чи при включенні до платіжних документів недостовірної інформації, а також безпідставна відмова у проведенні платежу органами Державного казначейства України; порушення вимог Бюджетного кодексу України при здійсненні витрат державного бюджету (місцевого бюджету) у разі несвоєчасного набрання чинності законом про Державний бюджет України (несвоєчасного прийняття рішення про місцевий бюджет) на відповідний рік, ( тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
1474. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п’ятдесяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
1475. Взяття зобов’язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України чи законом про Державний бюджет України на відповідний рік; включення до складу спеціального фонду бюджету надходжень з джерел, не віднесених до таких Бюджетним кодексом України чи законом про Державний бюджет України на відповідний рік; зарахування доходів бюджету на будь-які рахунки, крім єдиного казначейського рахунка (за винятком коштів, що отримуються установами України, які функціонують за кордоном), а також акумулювання їх на рахунках органів стягнення; зарахування доходів бюджету до іншого, ніж визначено Бюджетним кодексом України чи законом про Державний бюджет України на відповідний рік, бюджету, в тому числі внаслідок здійснення поділу податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів між бюджетами з порушенням визначених розмірів; здійснення державних (місцевих) запозичень, надання державних (місцевих) гарантій з порушенням вимог Бюджетного кодексу України; прийняття рішень, що призвели до перевищення граничних обсягів державного (місцевого) боргу чи граничних обсягів надання державних (місцевих) гарантій; розміщення тимчасово вільних коштів бюджету з порушенням вимог Бюджетного кодексу України; створення позабюджетних фондів, порушення вимог Бюджетного кодексу України щодо відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів; надання кредитів з бюджету чи повернення кредитів до бюджету з порушенням вимог Бюджетного кодексу України та/або встановлених умов кредитування бюджету; здійснення бюджетними установами запозичень у будь-якій формі або надання бюджетними установами юридичним чи фізичним особам кредитів з бюджету всупереч Бюджетному кодексу України; порушення вимог Бюджетного кодексу України щодо виділення коштів з резервного фонду бюджету, ( тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п’ятдесяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
1476. Дії, передбачені частиною третьою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, ( тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від сімдесяти до вісімдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
1477. Здійснення видатків, кредитування місцевого бюджету, які відповідно до Бюджетного кодексу України мають проводитися з іншого бюджету; здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік; нецільове використання бюджетних коштів; видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону; здійснення видатків на утримання бюджетної установи одночасно з різних бюджетів всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік, ( тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від сімдесяти до вісімдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
1478. Дії, передбачені частиною п’ятою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, ( тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від вісімдесяти п’яти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";
 
1479. 2) у статті 32 Водного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 24, ст. 189):
 
1480. у частині першій після слів "державного бюджету" доповнити словами "місцевих бюджетів";
 
1481. у частині третій слова " Державного бюджету України в розмірі 100 відсотків" замінити словами "Державного бюджету України та місцевих бюджетів в розмірах, встановлених Бюджетним кодексом України";
 
1482. 3) у Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25 (26, ст. 131):
 
1483. а) у статті 210:
 
1484. назву та абзац перший частини першої викласти в такій редакції:
 
1485. "Стаття 210. Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням
 
1486. 1. Нецільове використання бюджетних коштів службовою особою, а так само здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах";
 
1487. у пункті 1 примітки слова "у бюджети всіх рівнів" замінити словами "до державного бюджету і місцевих бюджетів";
 
1488. б) назву та абзац перший частини першої статті 211 викласти в такій редакції:
 
1489. "Стаття 211. Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону
 
1490. 1. Видання службовою особою нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах";
 
1491. 4) у статті 209 Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3 (4, ст. 27):
 
1492. частину першу викласти в такій редакції:
 
1493. "1. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються до відповідних бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України";
 
1494. частину другу викласти в такій редакції:
 
1495. "2. Кошти, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, використовуються на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою, а також на проведення інвентаризації земель, проведення нормативної грошової оцінки землі, розмежування земель державної та комунальної власності. Використання цих коштів на інші цілі не допускається";
 
1496. 5) у Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 18 (22, ст. 144):
 
1497. а) статтю 67 доповнити частиною четвертою такого змісту:
 
1498. "4. Державні підприємства, у тому числі господарські товариства (крім банків), у статутному фонді яких державі належить 50 та більше відсотків акцій, здійснюють залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов’язаннями за погодженням з Міністерством фінансів України, здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов’язаннями ( за погодженням з органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю. Порядок таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України";
 
1499. б) перше речення частини третьої статті 86 викласти в такій редакції:
 
1500. "3. Забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом";
 
1501. 6) статтю 1191 Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 (44, ст. 356) після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:
 
1502. "4. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування".
 
1503. У зв’язку з цим частину четверту вважати частиною п’ятою;
 
1504. 7) у Законі України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 21, ст. 252; Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 2 (3, ст. 35, №№ 9 (11, ст. 96, № 32, ст. 271; 2008 р., №№ 5 (8, ст. 78):
 
1505. а) частину першу статті 10 викласти в такій редакції:
 
1506. "Стаття 10. Фінансове забезпечення заходів щодо соціальної захищеності інвалідів і дітей-інвалідів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі Фонду соціального захисту інвалідів, місцевих бюджетів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій населення за рахунок коштів місцевих бюджетів";
 
1507. б) частину шосту статті 20 доповнити абзацом сьомим такого змісту:
 
1508. "на функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України";
 
1509. 8) статтю 11 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 33, ст. 443) викласти в такій редакції:
 
1510. "Стаття 11. Фінансове забезпечення підготовки і проведення референдумів
 
1511. Підготовка і проведення всеукраїнських референдумів здійснюється за рахунок державного бюджету, республіканських Автономної Республіки Крим і місцевих референдумів – за рахунок відповідних місцевих бюджетів.
 
1512. Порядок фінансового забезпечення підготовки і проведення всеукраїнських референдумів визначається Кабінетом Міністрів України, республіканських Автономної Республіки Крим і місцевих референдумів – Верховною Радою Автономної Республіки Крим і відповідними місцевими радами";
 
1513. 9) у Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 41, ст. 546 з наступними змінами):
 
1514. а) у частині четвертій статті 46 цифри і слово "20, 50 і 30" замінити цифрами і словом "50, 20 і 30";
 
1515. б) у статті 47:
 
1516. пункт "а" частини другої викласти у такій редакції:
 
1517. "а) частини зборів за забруднення навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством; "
 
1518. пункт "а" частини четвертої викласти у такій редакції:
 
1519. "а) частини зборів за забруднення навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством; "
 
1520. у частині шостій слова "та стимулювання працівників спеціально уповноважених державних органів у галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, крім осіб, які мають статус державних службовців, та громадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища, які виявили порушення природоохоронного законодавства і вжили необхідних заходів для притягнення винних до відповідальності, запобігання порушенням природоохоронного законодавства" виключити;
 
1521. 10) частину третю статті 13 Закону України "Про господарські товариства" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 49, ст. 682 ; 1994 р., № 3, ст. 11; 2008 р., № 50 (51, ст. 384; 2009 р., № 14, ст. 181) викласти в такій редакції:
 
1522. "Забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу господарського товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом";
 
1523. 11) частину першу статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 15, ст. 84; 2005 р., № 10, ст. 187, №№ 17 (19, ст. 267; 2009 р., № 18, ст. 247) доповнити пунктом 19 такого змісту:
 
1524. "19) стягувати до державного бюджету (місцевих бюджетів) суми простроченої заборгованості суб’єктів господарювання за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим, відповідною територіальною громадою) або під державні (місцеві) гарантії, та за кредитами з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або іншим законом";
 
1525. 12) у частинах третій і четвертій статті 4, частині шостій статті 14, частинах шостій і тринадцятій статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 46, ст. 345; 1997 р., № 45, ст. 286; 2002 р., № 26, ст. 175; 2007 р., № 4, ст. 32) слова "державного бюджету" замінити словами "місцевих бюджетів";
 
1526. 13) у Законі України "Про систему оподаткування" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 16, ст. 119; 2000 р., № 39, ст. 333; 2001 р., № 33, ст. 179; 2003 р., № 28, ст. 216; 2004 р., № 11, ст. 142; 2006 р., № 2 (3, ст. 35):
 
1527. а) у статті 8 слова "Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України" замінити словом "законом";
 
1528. б) у статті 14:
 
1529. пункти 7, 15, 17 і 21 частини першої виключити;
 
1530. у частині четвертій цифру "7" виключити;
 
1531. в) у статті 15:
 
1532. частину першу доповнити пунктом 3 такого змісту:
 
1533. "3) податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки;"
 
1534. 14) Пункт 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 37, ст. 308 з наступними змінами) доповнити підпунктом в наступній редакції:
 
1535. "8.1.5. Податковий агент зобов'язаний подавати органу державної податкової служби за місцем його реєстрації податкову декларацію з податку з доходів фізичних осіб за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю за формою, встановленою центральним податковим органом, про загальні суми доходів, які нараховані на користь платників податку, і загальні суми податку з доходів фізичних осіб, які утримані з цих доходів, а також обсяги перерахованого податку до бюджету";
 
1536. 15) у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 27, ст. 170 з наступними змінами):
 
1537. а) у частині першій статті 26:
 
1538. у пункті 23 після слів "внесення змін до нього" доповнити словами " (крім розподілу та перерозподілу міжбюджетних трансфертів відповідно до частини четвертої статті 97 Бюджетного кодексу України)";
 
1539. у пункті 26 слова "випуску місцевих позик" замінити словами "здійснення місцевих запозичень";
 
1540. у пункті 27 слова "щодо отримання позик з інших місцевих бюджетів та джерел, а також" виключити;
 
1541. пункт 39 виключити;
 
1542. а) у частині першій статті 43:
 
1543. у пункті 17 після слів "внесення змін до них" доповнити словами " (крім розподілу та перерозподілу міжбюджетних трансфертів відповідно до частини четвертої статті 97 Бюджетного кодексу України)";
 
1544. б) у частинах першій та третій статті 61 слова "цим Законом та законом про бюджетну систему" замінити словами "Бюджетним кодексом України";
 
1545. в) у статті 62:
 
1546. у третьому реченні частини першої слова "законом про державний бюджет" замінити словами "Бюджетним кодексом України";
 
1547. у частині другій слова "нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя" замінити словами "фінансових нормативів бюджетної забезпеченості";
 
1548. г) частини третю ( сьому статті 63 викласти в такій редакції:
 
1549. "3. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України.
 
1550. 4. Доходи місцевого бюджету зараховуються до загального або спеціального фонду місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.
 
1551. 5. У складі надходжень спеціального фонду місцевого бюджету виділяються надходження бюджету розвитку, які формуються відповідно до вимог Бюджетного кодексу України.
 
1552. 6. Кошти державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій та субвенцій, затверджуються у законі про Державний бюджет України для кожного відповідного місцевого бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.
 
1553. 7. Кошти, передані державою у вигляді дотацій та субвенцій, можуть розподілятися Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення), районними радами між відповідними місцевими бюджетами та використовуватися для фінансування спільних проектів відповідних територіальних громад";
 
1554. ґ) у статті 64:
 
1555. у частині першій слова "місцевими бюджетами цих громад" та "районними та обласними бюджетами" замінити відповідно словами "відповідними рішеннями про місцевий бюджет" та "рішеннями про районний та обласний бюджети";
 
1556. частини четверту ( сьому викласти в такій редакції:
 
1557. "4. Видатки місцевого бюджету формуються відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного Бюджетним кодексом України, для виконання повноважень органів місцевого самоврядування.
 
1558. 5. Видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.
 
1559. 6. У складі витрат спеціального фонду місцевого бюджету виділяються витрати бюджету розвитку.
 
1560. 7. Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов’язаної із здійсненням інвестиційної діяльності, здійснення інших заходів, пов’язаних з розширеним відтворенням, а також на погашення основної суми місцевого боргу";
 
1561. д) статтю 65 викласти в такій редакції:
 
1562. "Стаття 65. Використання вільного залишку коштів місцевих бюджетів
 
1563. Перевищення залишку коштів загального фонду місцевого бюджету над оборотним залишком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду становить вільний залишок коштів місцевих бюджетів, який використовується на проведення витрат місцевого бюджету згідно із змінами до рішення про місцевий бюджет";
 
1564. е) у статті 66:
 
1565. у назві слова "доходів і видатків" виключити;
 
1566. частину другу викласти в такій редакції:
 
1567. "2. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету повинні відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету";
 
1568. у частині третій слова "доходів і видатків" виключити, а слова "дотацій, субвенцій, субсидій" замінити словами "дотацій та субвенцій";
 
1569. є) у статті 67:
 
1570. у назві слово "Фінансування" замінити словами "Фінансове забезпечення";
 
1571. частину першу викласти в такій редакції:
 
1572. "1. Держава фінансово забезпечує здійснення органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади у повному обсязі за рахунок закріплення за відповідними місцевими бюджетами джерел доходів бюджету, надання трансфертів з державного бюджету, а також передання органам місцевого самоврядування відповідних об’єктів державної власності";
 
1573. ж) у статті 70:
 
1574. частину першу викласти в такій редакції:
 
1575. "1. Рада або за її рішенням інші органи місцевого самоврядування можуть здійснювати місцеві запозичення та отримувати позики місцевим бюджетам відповідно до вимог, встановлених Бюджетним кодексом України";
 
1576. у частині другій слова "у межах законодавства" виключити, а слова "розміщувати належні їм кошти в банках інших суб’єктів права власності, отримувати відсотки від їх доходів відповідно до закону із зарахуванням їх до доходної частини відповідного місцевого бюджету" замінити словами "здійснювати розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на депозитах з дотриманням вимог, встановлених Бюджетним кодексом України та іншими законами України";
 
1577. з) пункт 9 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" викласти в такій редакції:
 
1578. "9. Правові засади бюджетного процесу та міжбюджетних відносин щодо місцевих бюджетів визначаються Бюджетним кодексом України";
 
1579. 16) статтю 4 Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 14, ст. 60; 1999 р., № 40, ст. 361) викласти в такій редакції:
 
1580. "Стаття 4. У бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних, міських, сільських та селищних бюджетах щорічно передбачаються видатки на проведення робіт, пов’язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг.
 
1581. Для цих цілей у складі бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, міських, сільських та селищних бюджетів створюються територіальні дорожні фонди.
 
1582. Дохідна частина цих фондів формується за рахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправочними пунктами), частини коштів Державного дорожнього фонду України відповідно до порядку, розподілу, встановленого Кабінетом Міністрів України згідно із законами, а також інших надходжень до відповідних бюджетів, що визначаються рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, міських, селищних та сільських рад про бюджет на поточний рік, а також відповідних надходжень, визначених статтею 5 цього Закону.
 
1583. Кошти територіальних дорожніх фондів спрямовуються на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг у населених пунктах, що належать до комунальної власності, а також на потреби дорожнього господарства за напрямами, визначеними відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими, селищними та сільськими радами".
 
1584. 17) текст статті 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 40 (41, ст. 249; 2008 р., №№ 5 (8, ст. 78) викласти в такій редакції:
 
1585. "Витрати, пов’язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством";
 
1586. 18) у статті 19 Закону України "Про столицю України ( місто-герой Київ" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 11, ст. 79):
 
1587. частини першу та третю викласти в такій редакції:
 
1588. "1. Особливості бюджету міста Києва визначаються Бюджетним кодексом України";
 
1589. "3. Доходи бюджету міста Києва формуються за рахунок доходів, передбачених статтями 64 (65, 68 (69 Бюджетного кодексу України та трансфертів з Державного бюджету України на виконання столичних функцій";
 
1590. частини четверту та дев’яту виключити;
 
1591. 19) у Законі України "Про Національний банк України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 29, ст. 238; 2000 р., № 42, ст. 351; 2002 р., № 17, ст. 117):
 
1592. а) у частині першій статті 9:
 
1593. пункт 4 викласти в такій редакції:
 
1594. "4) затверджує кошторис доходів та витрат Національного банку на наступний рік і подає Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України до 1 вересня поточного року (подає зміни до кошторису доходів та витрат Національного банку у тижневий строк з дня їх затвердження)";
 
1595. пункт 7 доповнити словами "і у тижневий строк подає Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України";
 
1596. б) статтю 24 доповнити частиною третьою такого змісту:
 
1597. "Національний банк подає до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України прогнозні монетарні показники на наступний рік до 15 березня поточного року та проект кошторису доходів та витрат Національного банку на наступний рік до 1 квітня поточного року";
 
1598. в) статтю 31 викласти в такій редакції:
 
1599. "Стаття 31. Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів
 
1600. Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад зобов’язані зберігати бюджетні кошти у Національному банку на рахунку, відкритому Державному казначейству України, якщо інше не передбачено Бюджетним кодексом України.
 
1601. Умови та порядок обслуговування бюджетних коштів визначаються договором між Національним банком та Державним казначейством України, при цьому послуги для Державного казначейства України надаються Національним банком безоплатно";
 
1602. 20) у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 40, ст. 365):
 
1603. а) у частині четвертій статті 6 слова "відповідно до законодавства" замінити словами "відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України";
 
1604. б) у частині четвертій статті 8:
 
1605. друге речення абзацу п’ятого доповнити словами "та в бюджетних установах";
 
1606. доповнити абзацом шостим такого змісту:
 
1607. "Завдання та функціональні обов’язки бухгалтерських служб, повноваження керівника бухгалтерської служби у бюджетних установах визначаються Кабінетом Міністрів України";
 
1608. в) частину шосту статті 11 викласти в такій редакції:
 
1609. "6. Форми фінансової звітності бюджетних установ установлюються Міністерством фінансів України";
 
1610. 21) у Законі України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 10, ст. 44; 2008 р., № 27 (28, ст. 253):
 
1611. а) абзац другий преамбули виключити;
 
1612. б) підпункт 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 доповнити абзацом такого змісту:
 
1613. "Податкове зобов’язання або податковий борг погашається виключно коштами, які вносяться до відповідного бюджету у гривнях";
 
1614. 22) пункти 1 і 2 частини першої статті 27 Закону України "Про комітети Верховної Ради України" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., №17, ст. 146) викласти в такій редакції:
 
1615. "1) мають право виступу на парламентських слуханнях з питань бюджетної політики;
 
1616. 2) розглядають проект закону про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період та не пізніше 1 жовтня року, який передує плановому, подають свої пропозиції щодо цього законопроекту до профільного комітету";
 
1617. 23) у підпункті "в" пункту 18 частини другої статті 5 Закону України "Про управління об’єктами державної власності" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 46, ст. 456) слова "державними, у тому числі казенними, підприємствами та їх об’єднаннями, господарськими структурами" замінити словами "державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями";
 
1618. 24) абзац другий статті 31 Кодексу України про надра (Відомості Верховної Ради України Відомості Верховної Ради України, 1994, N36 (06.09.94), ст. 340) викласти наступній редакції:
 
1619. "1) за видобування корисних копалин загальнодержавного значення за розподілом, встановленим Бюджетним кодексом України;"
 
1620. 25) у статті 3 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 9, ст. 68):
 
1621. частини третю і четверту викласти в такій редакції:
 
1622. "Податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів та зараховується до місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України";
 
1623. "Кошти цього податку спрямовуються на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг у населених пунктах, що належать до комунальної власності, а також на потреби дорожнього господарства за напрямами, визначеними відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими, селищними та сільськими радами";
 
1624. доповнити новою частиною п’ятою такого змісту:
 
1625. "Перелік об'єктів та обсягів бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт автомобільних доріг загального користування державного значення затверджується Кабінетом Міністрів України";
 
1626. У зв’язку з цим частини п’яту, шосту вважати частинами шостою, сьомою;
 
1627. 26) у статті 31 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 25, ст. 241; із змінами, внесеними Законом України від 4 лютого 2009 року № 922 (VІ):
 
1628. в частині першій слова "не пізніше 1 березня року, що передує плановому бюджетному періоду" змінити словами "не пізніше 1 квітня року, що передує плановому бюджетному періоду";
 
1629. частину другу виключити;
 
1630. 27) у статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56 (93 "Про місцеві податки і збори" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 30, ст. 336, № 32, ст. 340; 2000 р., № 29, ст. 231; 2001 р., № 33, ст. 179; 2003 р., № 26, ст. 185, № 28, ст. 216):
 
1631. частину першу доповнити абзацом такого змісту:
 
1632. "податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки";
 
1633. доповнити частиною другою такого змісту:
 
1634. "Податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки встановлюється окремим законом".
 
1635. 28) У Регламенті Верховної Ради України, затвердженому Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., N 14-15, ст. 133), внести такі зміни:
 
1636. 1) частину четверту статті 7 викласти у такій редакції:
 
1637. "4. Кошторис Верховної Ради на наступний рік затверджується Верховною Радою під час прийняття закону про Державний бюджет України на наступний рік за висновками комітетів, до предмета відання яких належать питання регламенту і бюджету";
 
1638. 2) пункт 6 частини четвертої статті 20 замінити пунктами 6 та 6-1 такого змісту:
 
1639. "6) питання щодо бюджетної політики на наступний бюджетний період;
 
1640. 6-1) річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України за попередній бюджетний період";
 
1641. 3) у частині першій статті 78:
 
1642. у пункті 23 слова "витрат на здійснення повноважень" виключити;
 
1643. у пункті 24 слова "звіту про надходження коштів до кошторису за минулий рік, їх використання та відповідність затвердженому кошторису витрат на здійснення повноважень Верховної Ради" замінити словами "звіту про виконання кошторису Верховної Ради за минулий рік";
 
1644. 4) у статті 91:
 
1645. частину третю викласти у такій редакції:
 
1646. "3. У разі внесення законопроекту, прийняття якого призведе до зміни показників бюджету в поточному та/або наступних бюджетних періодах, суб'єкт права законодавчої ініціативи зобов’язаний додати фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки). Якщо такі зміни показників бюджету передбачають зменшення надходжень бюджету та/або збільшення витрат бюджету, до законопроекту мають бути включені пропозиції змін до інших законів України щодо скорочення витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджету.";
 
1647. у частині четвертій слова "видаткову та/або доходну частину державного чи місцевих бюджетів" замінити словами "показники бюджету (надходження бюджету та/або витрати бюджету)";
 
1648. 5) у статті 93:
 
1649. у частині першій:
 
1650. слова "а також у комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету, для проведення експертизи щодо його впливу на доходну та/або видаткову частини бюджету і виконання закону України про Державний бюджет України в поточному бюджетному періоді" виключити;
 
1651. доповнити реченням такого змісту: "При цьому, кожен законопроект не пізніш як у п’ятиденний строк направляється до Кабінету Міністрів України та у комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету, для проведення експертизи щодо його впливу на показники бюджету та відповідності бюджетному законодавству";
 
1652. у частині третій:
 
1653. друге речення викласти у такій редакції "До висновку головного комітету додається висновок комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, який має бути поданий до головного комітету не пізніш як у 14-денний строк з дня отримання законопроекту, проекту іншого акта для надання висновку";
 
1654. доповнити реченням такого змісту: "До висновку головного комітету щодо законопроекту додається висновок комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, який має бути поданий до головного комітету у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України";
 
1655. 6) пункт 3 частини другої статті 94 викласти у такій редакції:
 
1656. "3) недотримання вимог частини третьої статті 91 цього Регламенту";
 
1657. 7) частину третю статті 111 викласти у такій редакції:
 
1658. "3. Якщо законопроект має вплив на показники бюджету, до висновку головного комітету обов'язково додається висновок комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету. Головний комітет може також долучити одержані висновки Кабінету Міністрів України та інших комітетів з цього питання. Рішення комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, згідно з яким законопроект впливає на показники бюджету (зменшує надходження бюджету та/або збільшує витрати бюджету) та/або не узгоджується з бюджетним законодавством, може бути підставою для прийняття Верховною Радою рішення щодо відхилення законопроекту або його повернення суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання";
 
1659. 8) статтю 152 викласти у такій редакції:
 
1660. "Стаття 152. Визначення бюджетної політики на наступний бюджетний період.
 
1661. 1. Кабінет Міністрів України відповідно до Бюджетного кодексу України схвалює Декларацію цілей та завдань бюджету на наступний бюджетний період (далі – Бюджетну декларацію) не пізніше 1 квітня року, що передує плановому, та у триденний строк подає до Верховної Ради.
 
1662. 2. Народні депутати, комітети, депутатські фракції розробляють свої рекомендації з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період і у тижневий термін подають їх комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету.
 
1663. 3. Комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету, розглядає рекомендації, що надійшли, та готує проект постанови Верховної Ради щодо рекомендацій з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період.
 
1664. 4. На пленарному засіданні Верховної Ради не пізніше 15 квітня року, що передує плановому, відбуваються парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період. З доповіддю щодо представлення Бюджетної декларації виступає Прем’єр-міністр України або за його дорученням Міністр фінансів України.
 
1665. 5. За результатами парламентських слухань Верховна Рада приймає постанову про Рекомендації парламентських слухань з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період";
 
1666. 9) у частині третій статті 153 слова "Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період" замінити словами "з урахуванням Бюджетної декларації і Рекомендацій парламентських слухань з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період";
 
1667. 10) у статті 154:
 
1668. частину другу викласти у такій редакції:
 
1669. "2. Під час представлення проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік передбачаються запитання до доповідачів, відповіді на них, а також виступи представників комітетів, депутатських фракцій, народних депутатів";
 
1670. частини третю - п’яту виключити;
 
1671. 11) у частині першій статті 155 слова "трьох" та "цією главою" замінити відповідно словами "двох" та "Бюджетним кодексом України та цією главою";
 
1672. 12) текст статті 156 викласти в такій редакції:
 
1673. "1. Після представлення Верховній Раді проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік не пізніше 1 жовтня року, який передує плановому, народні депутати, депутатські фракції, комітети, Рахункова палата розглядають проект закону про Державний бюджет України і направляють до комітету, до предмета відання якого належить питання бюджету, свої пропозиції з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України.
 
1674. Пропозиції, направлені до комітету, до предмета відання якого належить питання бюджету, після 1 жовтня року, який передує плановому, до розгляду не приймаються.
 
1675. 2. Комітет, до предмета відання якого належить питання бюджету, не пізніше 15 жовтня року, який передує плановому, спільно з уповноваженими представниками Кабінету Міністрів України розглядає пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік і готує з дотриманням вимог Бюджетного кодексу України Висновки та пропозиції до нього (які викладаються у вигляді проекту постанови Верховної Ради України), а також таблиці пропозицій суб'єктів права законодавчої ініціативи, які пропонується підтримати чи відхилити, і приймає з цього приводу відповідне рішення. Показники, що містяться у Висновках та пропозиціях до проекту мають бути збалансованими.
 
1676. 3. Висновки та пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік, а також таблиці пропозицій суб'єктів права законодавчої ініціативи розповсюджуються серед народних депутатів не пізніше ніж за два дні до розгляду Верховною Радою проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у першому читанні".
 
1677. 13) у статті 157:
 
1678. у частині першій цифри і слова в дужках " (25 жовтня, якщо проект був прийнятий до розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України)" виключити;
 
1679. частину чотирнадцяту викласти у такій редакції:
 
1680. "14. Якщо під час постатейного голосування Висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік показники бюджету стали розбалансованими, Верховна Рада приймає рішення про перенесення голосування щодо прийняття цих Висновків та пропозицій в цілому для забезпечення збалансування показників бюджету";
 
1681. 14) у статті 158:
 
1682. частини першу та другу викласти у такій редакції:
 
1683. "1. Після прийняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у першому читанні Кабінет Міністрів України за участю уповноважених представників Комітету, до предмета відання якого належить питання бюджету, у двотижневий строк, але не пізніше 3 листопада року, що передує плановому, подає до Верховної Ради проект закону про Державний бюджет України на наступний рік, підготовлений відповідно до Бюджетних висновків Верховної Ради, і порівняльну таблицю щодо їх врахування з вмотивованими поясненнями стосовно неврахованих пропозицій.
 
1684. 2. Комітет, до предмета відання якого належить питання бюджету, після подання Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік, підготовленого до другого читання, аналізує стан врахування у цьому законопроекті Бюджетних висновків Верховної Ради та за участю уповноважених представників Кабінету Міністрів України готує пропозиції щодо розгляду проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у другому читанні".
 
1685. частину п’яту викласти у такій редакції:
 
1686. "5. Голова комітету, до предмета відання якого належить питання бюджету, доповідає пропозиції комітету щодо розгляду проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у другому читанні (у тому числі висновки щодо врахування Бюджетних висновків Верховної Ради у підготовленому законопроекті до другого читання)";
 
1687. частини сьому-десяту викласти у такій редакції:
 
1688. "7. Після закінчення виступів представників депутатських фракцій Верховна Рада переходить до голосування підготовленого до другого читання проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік. Друге читання передбачає голосування проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік в цілому як закону.
 
1689. 8. Якщо рішення про прийняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік в цілому не прийнято, проводиться постатейне голосування. Під час постатейного голосування розглядаються пропозиції, які містилися у Бюджетних висновках Верховної Ради і не враховані Кабінетом Міністрів України при підготовці проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік до другого читання, нові пропозиції, внесені Кабінетом Міністрів України при підготовці цього законопроекту до другого читання, а також пропозиції комітету, до предмета відання якого належить питання бюджету, щодо розгляду проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у другому читанні.
 
1690. 9. За результатами постатейного голосування Верховна Рада приймає проект закону про Державний бюджет України на наступний рік в цілому із дотриманням збалансованості бюджету.
 
1691. 10. Якщо під час постатейного голосування показники бюджету стали розбалансованими, Верховна Рада приймає рішення про перенесення голосування щодо прийняття цього законопроекту в цілому для забезпечення збалансування показників бюджету";
 
1692. доповнити частиною одинадцятою такого змісту:
 
1693. "11. Закон про Державний бюджет України приймається Верховною Радою України до 1 грудня року, що передує плановому";
 
1694. 15) статтю 159 виключити;
 
1695. 16) у статті 160:
 
1696. частину третю замінити двома новими частинами такого змісту:
 
1697. "3. Проект закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України розглядається комітетом, до предмета відання якого належить питання бюджету, який готує проект відповідного висновку.
 
1698. Розгляд проекту закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України у першому читанні здійснюється у порядку, визначеному главою 19 цього Регламенту. Проект закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України за результатами розгляду у першому читанні може бути прийнятий в цілому.
 
1699. 3-1. У разі прийняття проекту закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України за основу комітет, до предмета відання якого належить питання бюджету, за участю уповноважених представників Кабінету Міністрів України готує та у визначений Верховною Радою строк подає такий законопроект на розгляд Верховної Ради у другому читанні.
 
1700. Друге читання передбачає голосування проекту закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України в цілому. У разі, якщо позитивне рішення Верховною Радою у другому читанні не прийнято, такий законопроект повертається суб’єкту права законодавчої ініціативи";
 
1701. у частині четвертій слова "доходів" та "видатків" замінити відповідно словами "надходжень" та "витрат";
 
1702. 17) у статті 161:
 
1703. у назві статті слова "Державного бюджету України" замінити словами "закону про Державний бюджет України";
 
1704. у частині третій слова "Державного бюджету України" замінити словами "державного та місцевих бюджетів";
 
1705. частину шосту викласти у такій редакції:
 
1706. "6. Комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету, у двотижневий строк з дня отримання відповідних висновків та пропозицій Рахункової палати готує та подає на розгляд Верховної Ради проект рішення щодо річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України";
 
1707. 18) статтю 162 викласти у такій редакції:
 
1708. "Стаття 162. Розгляд річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України
 
1709. 1. Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України у Верховній Раді представляє Міністр фінансів України.
 
1710. 2. На цьому пленарному засіданні Верховної Ради головні розпорядники коштів державного бюджету представляють результати виконання бюджетних програм за звітний період.
 
1711. 3. Із співдоповіддю про виконання закону про Державний бюджет України виступають Голова комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, та Голова Рахункової палати, проводиться обговорення.
 
1712. Під час обговорення річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України передбачаються запитання до доповідачів, відповіді на них, а також виступи представників комітетів, депутатських фракцій, народних депутатів.
 
1713. 4. За результатами розгляду Верховна Рада приймає рішення щодо річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України".