Кількість абзаців - 364 Розмітка (ліва колонка)


Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (Друге читання)

0. ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''Народний депутат Терьохін С.А.Комітет з питань фінансів і банківської діяльностіДруге читанняПроект (15.09.99) (На заміну раніше розданого від 18.09.98 р.) Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"  
1. Цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені, а також штрафних санкцій, що накладаються контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.  
2. Цей Закон не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства.  
3. Стаття 1. Визначення термінів  
4. Наведені у цьому Законі терміни мають таке значення:  
5. 1.1. платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, що мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі);  
6. 1.2. податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами з питань оподаткування;  
7. 1.3. податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання, узгоджене платником податків, але не погашене у встановлений строк, а також пеня та штрафні санкції, нараховані на суму такого податкового зобов'язання;  
8. 1.4. пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без врахування пені та штрафних санкцій), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання;  
9. 1.5. штрафна санкція - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового боргу (без врахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідним законом. Цей Закон не регулює правила накладення та стягнення адміністративних штрафів;  
10. 1.6. примусове стягнення податкового боргу - звернення стягнення на активи платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, без отримання попередньої згоди на таке стягнення з боку такого платника податків;  
11. 1.7. активи платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, які належать підприємству або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання;  
12. 1.8. картотека - реєстр розрахункових або виконавчих документів, надісланих обслуговуючому банку органом стягнення, та не оплачених у строк у зв'язку із недостатністю коштів на такому рахунку;  
13. 1.9. податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податку погасити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом;  
14. 1.10. податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податку погасити суму податкового боргу;  
15. 1.11. податкова декларація (податковий розрахунок) - документ, що є офіційним оприлюдненням розрахунку суми податкових зобов'язань платника податку, на підставі якого здійснюється сплата або нарахування податку, збору (обов'язкового платежу);  
16. 1.12. контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законом, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю та повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу;  
17. 1.13. кошти - гривня або іноземна валюта;  
18. 1.14. реструктуризація податкового боргу - відстрочення або розстрочення сплати податкового боргу, накопиченої підприємством або фізичною особою станом на встановлену цим Законом дату.  
19. Стаття 2. Контролюючі органи  
20. 2.1. Перелік контролюючих органів  
21. Контролюючими органами є:  
22. митні органи - стосовно ввiзного та вивiзного мита, акцизного збору та податку на додану вартiсть, якi справляються при ввезеннi (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України;  
23. установи Пенсійного фонду України - стосовно внесків до Пенсійного фонду України;  
24. установи Фонду соціального страхування України - стосовно внескiв до Фонду соцiального страхування України;  
25. податкові органи - стосовно податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв), які справляються до бюджетiв та державних цiльових фондiв, крiм зазначених в абзацах другому - четвертому цього пункту.  
26. 2.2. Компетенція контролюючих органів  
27. Контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати лише тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом.  
28. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі за запитами правоохоронних органів.  
29. 2.3. Органи, уповноважені здійснювати заходи з погашення податкового боргу  
30. Органами, уповноваженими здiйснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу платникiв податків, є виключно податкові органи, а також державнi виконавцi у межах їх компетенції. Інші контролюючі органи надсилають висновки перевiрок своєчасностi, достовiрностi, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що засвідчують існування податкових зобов'язань або податкового боргу, до податкових органiв для вжиття ними заходiв iз забезпечення їх погашення.  
31. 2.4. Органи, уповноважені провадити оперативно-розшукові дії та досудове дізнання щодо порушень податкового законодавства  
32. Органами, уповноваженими провадити оперативно-розшукові дії та досудове дізнання стосовно порушення податкового законодавства є виключно органи податкової міліції. У разі коли інші правоохоронні органи в результаті проведення оперативно-розшукових дій знаходять докази порушення податкового законодавства, такі матеріали передаються органам податкової міліції для їх подальшого розслідування.  
33. Стаття 3. Підстави для примусового стягнення активів  
34. 3.1. Підстави для стягнення активів неплатника податків  
35. Активи платника податків, визнаного неплатником податків, можуть бути примусово стигнені виключно за рішенням суду (арбітражного суду).  
36. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.  
37. 3.2. Бюджетний фонд  
38. У будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються у джерела виплати та за її рахунок, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді, та є створеним від їх імені.  
39. Стаття 4. Визначення суми податкових зобов'язань  
40. 4.1. Податкова декларація  
41. Крім випадків, передбачених пунктом 4.2 цієї статті, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання та подає контролюючому органу податкову декларацію у строки, встановлені законодавством.  
42. Податкові декларації приймаються контролюючим органом без попередньої перевірки зазначених у них показників.  
43. Якщо останній день строку подачі податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то за останній день строку вважається наступний за вихідним або святковим робочий день.  
44. 4.2. Визначення податкового зобов'язання  
45. У разі коли згідно з законодавством сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання, та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.  
46. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків та надіслати йому податкове повідомлення про суми податкового зобов'язання або виявлені податкові недоплати чи переплати у разі коли:  
47. Платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;  
48. дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;  
49. податковий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки у наданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання;  
50. згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.  
51. При цьому тягар доведення того, що будь - яке нарахування, здійснене податковим органом у зазначених цим пунктом випадках, є помилковим, покладається на платника податків.  
52. 4.3. Метод аналогій та непрямі методи визначення суми податкового зобов'язаня  
53. Сума податкових зобов'язань платника податків, який не подав у встановлений срок податкову декларацію, визначається контролюючим органом на підставі висновків позачергової перевірки. У разі неможливості проведення такої перевірки у зв'язку з невстановленням фактичного місця розташування підприємства чи його підрозділів, місця знаходження фізичної особи, ухиленням посадових осіб платника податків від надання відомостей, передбачених законодавством, а також при неможливості визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з нездійсненням платником податків податкового обліку або відсутністю первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена непрямим методом або методом аналогій.  
54. За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання з конкретного податку (збору, обов'язкового платежу) відповідно до закону.  
55. За методом аналогій податкове зобов'язання визначається на рівні податкового зобов'язання платника з цього податку (збору, обов'язкового платежу) попереднього податкового періоду, якщо таке податкове зобов'язання мало позитивне значення.  
56. Методика непрямих методів оцінки податкових баз розробляється Міністерством фінансів України за узгодженням з профільним комітетом Верховної Ради України та є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів оцінки доходів фізичної особи визначається законом з питань оподаткування доходів фізичних осіб.  
57. Застосування непрямих методів оцінки або методу аналогій для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не припускається.  
58. 4.4. Конфлікт інтересів  
59. У разі коли норма закону або іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи інших нормативно-правових актів припускають подвійне тлумачення тотожної юридичної ваги, внаслідок чого є можливим прийняти рішення як на користь платника податків, так і на користь контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.  
60. Стаття 5. Порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень податкового органу, визначення неплатника податків та податкового боргу  
61. 5.1. Самостійне узгодження податкового зобов'язання  
62. Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.  
63. 5.2. Апеляційне узгодження податкового зобов'язання Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, вважається узгодженим між таким платником податків та контролюючим органом з дня отримання податкового повідомлення, за винятком випадків коли платник податків звертається до контролюючого органу з письмовою скаргою на неправильні дії його посадових осіб стосовно визначення суми податкового зобов'язання, у тому числі штрафних санкцій, протягом десяти календарних днів від дня отримання такого податкового повідомлення. Контролюючий орган зобов'язаний протягом десяти календарних днів після отримання зазначеної скарги розглянути її та винести вмотивоване рішення, яке надсилається заявникові поштою з повідомленням про вручення або вручається йому (посадовій особі або повноважному представнику) під розпис. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків відповідь про відхилення скарги або не надсилає відповіді протягом визначених десяти календарних днів, такий платник податку має право протягом наступних десяти календарних днів після отримання або неотримання відповіді звернутися з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня або до суду (арбітражного суду), а при повторному незадоволенні скарги, - до контролюючого органу або суду (арбітражного суду) вищого рівня із збереженням зазначеного десятиденного терміну. У разі коли суд (арбітражний суд) або контролюючий орган повністю задовольняє позов (скаргу) платника податків, раніше виставлене податкове повідомлення підлягає відкликанню. У разі коли суд (арбітражний суд) приймає остаточне рішення про відмову у задоволенні позову платника податків або платник податків не оскаржує рішення суду (арбітражного суду) чи контролюючого органу про відмову у задоволенні позову (скарги) протягом строків, визначених у цьому пункті, податкове зобов'язання вважається узгодженим з дня отримання платником податків першого податкового повідомлення. У разі коли суд (арбітражний суд) приймає остаточне рішення про часткове задоволення позову платника податків або платник податків не оскаржує рішення суду (арбітражного суду) чи контролюючого органу про часткове задоволення позову (скарги) протягом строків, визначених у цьому пункті, визнана частина податкового зобов'язання вважається узгодженою з дня отримання платником податків першого податкового повідомлення. У разі коли платник податків не оскаржує висновки контролюючого органу протягом строків, визначених частиною першою цього пункту, податкове зобов'язання, визначене податковим органом, вважається узгодженим з дня отримання першого податкового повідомлення.  
64. 5.3. Строки погашення податкового зобов'язання  
65. Платник податків зобов'язаний самостійно погасити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, у строки, передбачені законом з цього виду податку чи збору (обов'язкового платежу).  
66. В інших випадках, визначених цією статтею, платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму податкового зобов'язання, а також пеню та штрафні санкції при їх наявності, протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.  
67. 5.4. Неплатник податків та податковий борг  
68. Підприємство або фізична особа, які не погашають узгоджену суму податкового зобов'язання у зазначені в цій статті строки, визнаються неплатниками податків, а сума непогашеного податкового зобов'язання визнається сумою їх податкового боргу.  
69. Стаття 6. Податкове повідомлення і податкові вимоги  
70. 6.1. Податкове повідомлення  
71. У разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначається підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, суму податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, штрафних санкцій при їх наявності, граничні строки їх погашення, а також повідомлення про наслідки їх несплати в установлений строк.  
72. Отримання податкового повідомлення не є підставою для визнання суми податкового зобов'язання узгодженою.  
73. 6.2. Податкові вимоги  
74. У разі коли платник податку не погашає узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає податкові вимоги, які мають містити крім відомостей, передбачених пунктом 6.3 цієї статті, посилання про підстави їх виставлення, норму податкового закону, порушену платником податків, суму податку чи збору (обов'язкового платежу), штрафних санкцій та нарахованої пені, належних до сплати, перелік запропонованих заходів із забезпечення суми податкового боргу. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попередньої надсилки (вручення) податкового повідомлення.  
75. Податкові вимоги надсилаються:  
76. а) перша податкова вимога - наступного робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання, обов'язок сплатити суму податкового боргу та можливість його примусового стягнення;  
77. б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня надсилки (вручення) першої податкової вимоги. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, містить повідомлення про примусове стягнення активів платника податків органом стягнення, дату та час проведення опису активів.  
78. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) підприємству, якщо її передано будь-якій посадовій особі такого підприємства або надіслано листом з повідомленням про вручення.  
79. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові або надіслано листом за адресою її реєстрації, як платника податку, із повідомленням про вручення.  
80. У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податку податкову вимогу у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкову вимогу, або незнаходженням фактичного місця розташування (місця знаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.  
81. У разі коли сума податкового боргу, визначена у першій податковій вимозі, самостійно погашається платником податків до виставлення другої податкової вимоги, така друга податкова вимога не надсилається.  
82. 6.3. Черговість виставлення податкових повідомлень і вимог та консолідований борг  
83. Податкові повідомлення та податкові вимоги виставляються по кожному окремому податку, збору (обов'язковому платежу). Податковий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень та податкових вимог в розрізі окремого платника податку. У випадку коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу, не виставляється.  
84. Консолідованим розуміється борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.  
85. Стаття 7. Джерела погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків  
86. 7.1. Перелік джерел самостійного погашення податкового зобов'язання або податкового боргу  
87. Джерелами самостійного погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.  
88. 7.2. Джерела погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення  
89. Джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення є активи такого платника податків крім коштів, на які стягнення може бути звернено виключно у порядку, передбаченому законодавством з питань банкрутства.  
90. 7.3. Перелік активів, що не можуть бути використані як джерела погашення податкових зобов'язань або податкового боргу  
91. Не можуть бути використані як джерела погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення:  
92. майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам, якщо така застава була належним чином зареєстрована у державних реєстрах застав рухомого або нерухомого майна відповідно до закону, до моменту виникнення права податкової застави;  
93. активи, які належать на правах власності іншим особам, та перебувають у тимчасовому розпорядженні або користуванні платника податків, у тому числі, але не виключно: майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (на відповідальне зберігання), у тому числі ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику в якості оплати за таку переробку, а також активи інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління;  
94. майнові права інших осіб, надані платнику податків у користування або розпорядження, а також немайнові права інших осіб, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику податків;  
95. кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти підприємства, які використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з таким підприємством, у розмірах та порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;  
96. активи державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, які включаються до складу його цілісного майнового комплексу. Порядок віднесення активів до таких, що включаються до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється державним органом, у сфері управління якого перебуває таке підприємство.  
97. Посадові особи, у тому числі державні виконавці, які прийняли рішення про використання активів, визначених цим пунктом, як джерела погашення податкової заборгованості або боргу платника податків, притягаються до відповідальності згідно із закондавством.  
98. 7.4. Додаткові джерела погашення податкового боргу  
99. У разі коли заходи з продажу активів платника податків не призвели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення може бути визначено продаж активів платника податків, попередньо переданих ним у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, або прав вимоги боргу, у тому числі коштів, розміщених платником податків у вклад (депозит). У такому разі звернення стягнення на такі активи (кошти) не зупиняє дію такого цивільно-правового договору до кінця строку його дії, а покупець таких активів (коштів) набуває прав і обов'язків такого платника податків за таким цивільно-правовим договором, у тому числі права на отримання доходу за ним.  
100. Рішення щодо застосування продажу активів, визначених у цій статті, може бути прийняте при недостатності коштів, отриманих від продажу активів платника податку, визначених у пункті 7.1 цієї статті.  
101. 7.5. Персональна податкова відповідальність  
102. Забороняється будь-яка уступка податкового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам, а також уступка контролюючим органом права вимоги податкового боргу платника податків іншим особам. Положення цього пункту не розповсюджуються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення податкових зобов'язань платника податків виступають інші особи, якщо таке право передбачено цим законом або іншими законами України з питань оподаткування.  
103. 7.6. Погашення податкового боргу банків та небанківських фінансових установ  
104. Додатково до пункту 7.1 цієї статті, джерелом погашення податкового боргу банків, небанківських фінансових установ, у тому числі страхових організацій, можуть бути кошти, незалежно від джерел їх походження та без застосування обмежень, визначених у пункті 7.2 цієї статті, у сумі, яка не перевищує суму їх власного капіталу (без урахування страхових та прирівняних до них обов'язкових резервів, сформованих відповідно до закону).  
105. Під терміном "власний капітал" розуміється балансова вартість активів, вкладених до статутного фонду зазначеної установи, а також сума прибутку, неозподіленого між власниками її корпоративних прав. Для відкритих акціонерних товариств власним капіталом є сумарна курсова (ринкова) вартість випущених нею акцій.  
106. 7.7. Рівність бюджетних інтересів  
107. У разі коли платник податків має податковий борг перед різними бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу відбувається у порядку черговості його виникнення, а у разі одночасного виникнення - у рівній пропорції.  
108. 7.8. Податковий борг банкрутів  
109. У разі коли стягнення податкового боргу здійснюється у порядку, передбаченому Законом України "Про банкрутство", черговість задоволення претензій кредиторів визначається названим законом.  
110. 7.9. Джерела погашення податкового боргу фізичних осіб  
111. Порядок визначення джерел для погашення податкових зобов'язань фізичних осіб, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, визначається законом з питань оподаткування доходів фізичних осіб.  
112. Стаття 8. Податкова застава  
113. 8.1. Зміст податкової застави  
114. З метою захисту інтересів бюджетних споживачів, активи платника податку, у випадках, визначених цим Законом, передаються у податкову заставу.  
115. Право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення.  
116. 8.2. Виникнення права податкової застави  
117. Право податкової застави виникає у разі:  
118. Неподання або несвоєчасного подання податкової декларації, - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації;  
119. Нарахування податкових зобов'язань контролюючим органом у випадках, встановлених статтею 4 цього Закону, -з дня отримання платником податків податкового повідомлення про нараховану суму податкових зобов'язань.  
120. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів (крім коштів) платника податків, які перебували в його власності в день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи (крім коштів), на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.  
121. 8.3. Реєстрація податкової застави  
122. Платник податків має право безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна.  
123. 8.4. Податковий пріоритет  
124. Право податкової застави має пріоритет перед:  
125. Будь-якими правами інших застав, що виникли після моменту виникнення такого права на податкову заставу, незалежно від того, чи були зареєстровані такі права інших застав у державних реєстрах застав рухомого майна чи нерухомого майна або ні;  
126. Будь-якими правами інших застав, які не були зареєстровані у державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна до виникнення права на таку податкову заставу.  
127. У разі коли право податкової застави виникає в той самий день, в який виникло або було зареєстровано право іншої застави на майно платника податків у державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, пріоритет має право податкової застави.  
128. До законодавчого запровадження системи реєстрації майна у державних реєстрах застав рухомого або нерухомого майна, до зазначеної реєстрації прирівнюється факт нотаріального посвідчення договору застави.  
129. 8.4. Захист інтересів кредиторів  
130. Платник податків, активи якого знаходяться в податковій заставі, зобов'язаний письмово повідомити наступних кредиторів про таку податкову заставу, а також про характер та розмір забезпечених цією заставою зобов'язань.  
131. 8.5. Узгодження операцій з заставленими активами  
132. Платник податків, активи якого знаходяться в податковій заставі, здійснює вільне володіння, користування та розпорядження ними, за виключенням таких операцій, що підлягають узгодженню з податковим органом:  
133. а) продажу основних фондів, та прав на їх володіння чи користування, у тому числі прав на видобуток корисних копалин (концесій); б) внесення основних фондів та прав на їх володіння чи користування до статутних фондів інших осіб або надання їх в користування або розпорядження іншим особам.  
134. Надання заставлених активів у наступні застави або інші види забезпечення зобов'язань боргу платника податків не дозволяється.  
135. У разі здійснення зазначених операцій з активами платника податків без отримання попередньої згоди податкового органу, посадова особа такого платника податків чи фізична особа, що прийняла зазначене рішення, несуть відповідальність, встановлену законодавством України за умисне ухилення від оподаткування.  
136. Для своєчасного узгодження операцій з активами платника податків, керівник податкового органу призначає з числа службових осіб такого податкового органу податкового керуючого. Для узгодження окремої цивільно-правової операції, платник податків надає податковому керуючому запит в якому роз'яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення. Податковий керуючий має право видати припис про заборону здійснення такої операції, у разі, коли за його висновками цінові умови та/або форми розрахунку за такою операцією призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно абго у повному обсязі погасити податковий борг. Зазначений припис має бути затвердженим керівником відповідного податкового органу. У разі коли припис не видається протягом 10 робочих днів з моменту надходження зазначеного запиту, операція вважається узгодженою.  
137. 8.6. Зупинення податкової застави  
138. Активи платника податків звільняються з податкової застави з дня:  
139. Отримання податковим органом копії платіжного документу, завіреного обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового боргу;  
140. Ліквідації платника податку як юридичної особи;  
141. Отримання довідки про смерть фізичної особи, або про визнання її померлою чи безвісно відсутньою згідно із законодавством;  
142. Отримання ухвали арбітражного суду про затвердження ліквідаційного балансу платника податків, відповідно до законодавства з питань банкрутства;  
143. Отримання договору поруки на повну суму податкового боргу платника податків;  
144. Арешту активів платника податків протягом строку дії такого арешту.  
145. Довідка податкового органу про звільнення активів підприємства з-під податкової застави є підставою для виключення такої податкової застави з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна. Копія зазначеної довідки направляється також контролюючому органу, який нарахував відповідне податкове зобов'язання.  
146. 8.7. Податкова порука  
147. Податковий орган зобов'язаний відмовитися від права податкової застави активів платника податків у разі, коли банк-резидент поручається за нього.  
148. На підставі договору поруки погашення податкового зобов'язання або боргу замість платника податків здійснюється банком поручителем, у разі коли платник податків не виконує або неналежно виконує обов'язки з його погашення.  
149. Зазначений договір поруки набирає чинності після його реєстрації в податковому органі за місцем розташування (місцем проживання) платника податків, яка здійснюється на підставі надання податковому органу нотаріально посвідченого договору поруки. Податковий орган зобов'язаний видати платнику податків протягом одного робочого дня, наступного за днем отримання договору поруки, довідку про реєстрацію такого договору, на підставі якої активи такого платника податків вважаються звільненими з податкової застави. Договір поруки не може бути відкликаним поручителем до повного погашення податкового боргу. Поручитель не має права передоручати виконання зобов'язань за таким договором поруки третім особам.  
150. 8.8. Обмеження щодо застосування податкової застави  
151. Податкова застава не застосовується, якщо сума податкового зобов'язання (податкового боргу) платника податків не перевищує 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 10 відсотків від балансової вартості основних фондів такого платника податків, розрахованої станом на початок кожного податкового року, протягом якого виникло або перейшло таке податкове зобов'язання (податковий борг).  
152. У разі коли платник податків має декілька податкових заборгованостей або податкових боргів, обмеження, визначені частиною першою цього пункту, застосовуються з урахуванням їх загальної суми.  
153. Стаття 9. Арешт активів  
154. 9.1. Поняття арешту активів  
155. Арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення його податкового боргу та застосовується у випадку коли внаслідок проведення оперативно-розшукових дій органами податкової міліції або митними органами є підстави для підозри посадових осіб платника податків в умисному ухиленні від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) таким платником податків, і за такими підставами розпочато кримінальне провадження.  
156. Арешт активів полягає у забороні вчиняти платником податку дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту. Арешт може бути накладеним на будь-які активи підприємства, а для фізичної особи - на будь-які її активи, крім тих, на яких не може бути накладено стягнення згідно з законодавством. Арешт активів накладається виключно за рішенням суду (арбітражного суду).  
157. 9.2. Повний або умовний арешт  
158. Арешт активів може бути повним або умовним.  
159. Повним арештом активів визнається виключна заборона платнику податків на розпорядження, володіння та користування його активами із їх вилученням або без такого. При вилученні активів ризик, пов'язаний з їх зберіганням, покладається на орган, який прийняв рішення про таке вилучення. Умовним арештом активів визнається обмеження права платника податків на розпорядження, володіння та користування його активами, що полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу податкового органу на будь-яку операцію платника податків з такими активами.  
160. 9.3. Попереднє майнове забезпечення податкового боргу  
161. За поданням відповідного органу податкової міліції керівник податкового органу може видати припис про застосування попереднього майнового забезпечення податкового боргу, який надсилається:  
162. а) банкам, обслуговуючим платника податків з вимогою щодо тимчасового зупинення активних операцій з рахунків такого платника податків, крім операцій з:  
163. погашення податкових зобов'язань та податкового боргу;  
164. сплати боргу за рішенням суду (арбітражного суду), чи виконавчими документами; сплати боргу за задоволеними претензіями в порядку доарбітражного врегулювання спорів;  
165. б). платнику податків щодо тимчасової заборони відчуження його активів;  
166. в) іншим особам, у тимчасовому розпорядженні або користуванні яких знаходяться активи такого платника податків, щодо тимчасової заборони їх відчуження.  
167. Попереднє майнове забезпечення податкового боргу може бути також застосоване до підакцизних товарів, які виготовляються, зберігаються або реалізовуються з порушенням правил, визначених податковим законодавством або до інших товарів, які продаються у роздрібній торгівлі з порушенням її правил, встановлених законодавством. У цьому випадку службові особи органів податкової міліції мають право тимчасово затримувати такі товари з одночасним інформуванням керівника відповідного органу, який має прийняти рішення про попереднє майнове забезпечення боргу продавців таких товарів протягом першого робочого дня, наступного за днем отримання такої інформації.  
168. 9.4. Прийняття рішення про арешт активів  
169. У день видання припису про застосування попереднього майнового забезпечення податкового боргу, керівник податкового органу зобов'язаний звернутися до суду (арбітражного суду) з поданням про призначення часу розгляду справи щодо доцільності арешту активів платника податків. Суд (арбітражний суд) зобов'язаний призначити час такого розгляду не пізніше 72 годин з моменту отримання звернення керівника податкового органу та невідкладно повідомити про це сторони спору.  
170. Припис керівника податкового органу про застосування попереднього майнового забезпечення податкового боргу діє до прийняття відповідного рішення судом (арбітражним судом), але не пізніше закінчення 96 години з моменту його видання.  
171. Суд (арбітражний суд) зобов'язаний на єдиному відкритому засіданні у присутності представників податкового органу та платника податків розглянути подання такого керівника податкового органу та прийняти рішення про його задоволення або відхилення, а при його задоволенні - також про накладення повного чи умовного арешту. Для прийняття рішення суд (арбітражний суд) оцінює доводи представника податкового органу щодо доцільності застосування арешту активів платника податків та можливі ризики самовільного відчуження таких активів, які перебувають під податковою заставою, а також заперечення представника такого платника податків. При цьому суд (арбітражний суд) не приймає рішення щодо конкретної суми податкового боргу.  
172. У разі неявки представника платника податків на засідання суду (арбітражного суду) без поважних причин, рішення приймається у його відсутності. У разі коли представника платника податку затримано або заарештовано, у тому числі за підозрами у скоєнні іншого злочину, відповідний правоохоронний орган зобов'язаний забезпечити його явку або надати право на представлення його інтересів адвокатом на засіданні такого суду (арбітражного суду).  
173. У всіх випадках коли суд (арбітражний суд) не задовольняє подання керівника податкового органу про тимчасове майнове забепечення суми боргу платника податків, центральний орган державної податкової служби зобов'язаний провести службове розслідування щодо мотивів видання керівником податкового органу припису про застосування попереднього майнового забезпечення податкового боргу та передати матеріали такого розслідування правоохоронним органам для визначення їх відповідності вимогам адміністративного та кримінального законодавства.  
174. 9.5. Виконавці рішення про арешт активів  
175. Функції виконавця рішення суду (арбітражного суду) про арешт активів платника податків виконує податковий орган за місцем його розташування, який: надсилає рішення суду (арбітражного суду) платнику податків та обслуговуючим його банкам про зупинення активних операцій з його рахунків, крім операцій з погашення податкових зобов'язань та податкового боргу, за виконавчими листами суду (арбітражного суду) чи за претензіями, задоволеними у порядку доарбітражного врегулювання спорів до моменту прийняття рішення суду (арбітражного суду); організовує опис активів платника податків, видає йому припис про заборону відчуження активів, а також приписи третім особам, у тимчасовому розпорядженні або користуванні яких знаходяться активи такого платника податків, щодо заборони їх відчуження; організовує вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із залишенням платнику податків їх копій, завірених посадовою особою податкового органу та його печаткою. Виконання зазначених функцій може бути також покладено судом (арбітражним судом) на державного виконавця.  
176. 9.7. Опис активів  
177. Опис активів платника податків проводиться у присутності його посадових осіб чи їх представників, а також понятих осіб. У разі відсутності посадових осіб платника податків або їх представників, опис його активів здійснюється у присутності понятих осіб. По мірі необхідності, для проведення опису активів залучається оцінщик. Представникам платника податків, активи якого підлягають арешту, письмово роз'яснюються їх права та обов'язки.  
178. Понятими особами не можуть бути працівники податкових органів або правоохоронних органів.  
179. При проведенні опису активів платника податків особи, які його проводять, зобов'язані пред'явити посадовим особам такого платника податків або їх представникам відповідне рішення суду, а також документи, які засвідчують їх повноваження на проведення такого опису. За наслідками проведення опису активів платника податків складається протокол, який має містити опис та перелік активів, що арештовуються, із зазначенням назви, кількості, мір ваги та індивідуальних ознак та, при присутності оцінщика, - звичайних цін. Усі активи, які підлягають опису, пред'являються посадовим особам платника податків або їх представникам та понятим особам, а при відсутності посадових осіб або їх представників - понятим особам, для візуального контролю.  
180. Посадова особа, яка видала рішення про арешт активів платника податків, визначає порядок їх збереження та охорони.  
181. Проведення арешту активів у період з 20 години до 9 години не припускається, за виключенням випадків, коли такий арешт є невідкладним у зв'язку з обставинами кримінальної справи.  
182. 9.8. Зупинення арешту активів платника податків  
183. Зупинення арешту активів платника податків здійснюється у зв'язку з:  
184. а) скасуванням рішення суду (арбітражного суду) щодо такого арешту;  
185. б) погашенням податкового боргу платника податків;  
186. в) ліквідацією платника податків, у тому числі через процедуру банкрутства;  
187. г) наданням податковому органу належних доказів третьою особою про належність арештованих активів до об"єктів права власності такої третьої особи.  
188. У випадку, визначеному підпунктом "г" цього пункту, рішення щодо звільнення з арешту активів, що належать третій особі, приймає виконавець судового рішення.  
189. 9.9. Оскарження рішення щодо арешту активів  
190. Рішення суду (арбітражного суду) щодо накладення арешту на активи платника податків може бути оскаржене у порядку, визначеному цим законом для оскарження або перегляду у порядку нагляду рішень судів (арбітражних судів) для оскарження сум нарахованих податкових зобов'язань або податкового боргу.  
191. 9.10. Обмеження щодо застосування арешту активів  
192. Арешт активів платника податків не застосовується, якщо:  
193. а). Сума податкового боргу платника податків не перевищує ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; б). сума податкового боргу платника податків дорівнює або є нижчою десяти відсотків балансової вартості його основних фондів усіх груп сукупно.  
194. 9.11. Митні правила  
195. Норми цієї статті не розповсюджуються на порядок затримання або вилучення товарів чи предметів відповідно до Митного кодексу України.  
196. Стаття 10. Продаж активів, що знаходяться у податковій заставі  
197. 10.1.Організація публічних торгів  
198. У разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення податкового боргу шляхом організації публічних торгів з продажу активів (крім коштів) такого платника податків.  
199. Для забезпечення надходжень до відповідних бюджетів або держаних цільових фондів податковий орган створює на рівних засадах комісію з числа своїх представників, а у випадку, коли платник податків знаходиться у власності держави або територіальної громади, - з представників відповідного державного або місцевого органу, уповноваженого здійснювати управління майном такого платника податків. Порядок формування такої комісії визначається Кабінетом Міністрів України.  
200. Платник податків (для державних і комунальних підприємств - орган, уповноважений управляти його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів, виходячи з принципів збереження цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми податкового боргу.  
201. У разі недостатності коштів, отриманих від продажу активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу платника податків, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, такий платник зобов'язаний прийняти рішення про продаж цілісного майнового комплексу або його частини.  
202. У разі коли платник податків не приймає рішення щодо складу активів, які можуть бути продані, визначити склад таких активів зобов'язана комісія.  
203. Витрати, пов'язані із організацією та проведенням публічних торгів активами платника податків, покриваються у першу чергу за рахунок сум, одержаних від їх продажу.  
204. У разі коли сума коштів, отримана за наслідками продажу активів платника податків перевищує суму його податкової заборгованості, різниця направляється на рахунки такого платника податків і використовується у встановленому ним порядку.  
205. У разі коли сума коштів, отримана за наслідками продажу частини активів платника податків є недостатньою для погашення його податкової заборгованості, різниця покривається шляхом додаткового продажу його активів, що організується не раніше тридцяти календарних днів, наступних за днем проведення попереднього продажу.  
206. 10.2. Порядок продажу активів  
207. Продаж активів платника податків на публічних торгах здійснюється у такому порядку:  
208. об"єкти нерухомого майна, інші основні фонди, а також товари, які можуть бути стандартизовані, підлягають продажу виключно за кошти на біржах, створених відповідно до закону України "Про товарну біржу";  
209. інші товари, а також цілісні майнові комплекси підприємств підлягають продажу за кошти на цільових аукціонах з продажу державного або комунального майна, які організуються Фондом державного майна України на зазначених біржах.  
210. 10.3. Оприлюднення інформації  
211. Інформація про проведення торгів активами платника податків оприлюднюється у такому порядку:  
212. у регіональному друкованому засобі масової інформації за місцем розташування підприємства (місцем проживання фізичної особи) та за місцем розташування їх активів, визначених для продажу, - не менше як у двох послідовних випусках (номерах), останній з яких має бути виданий не пізніше 20 календарного дня до проведення такого публічного торгу; у центральному друкованому засобі масової інформації - не менше як в одному випуску (номері), але не пізніше 20 календарного дня до проведення такого публічного торгу. Центральний податковий орган зобов'язаний видавати та оприлюднювати офіційну інформацію про склад та умови продажу активів платників податків.  
213. 10.4. Доступ до активів  
214. Платник податків зобов'язаний надати комісії інформацію про активи, які знаходяться у податковій заставі, а також забезпечити на першу вимогу комісії безперешкодний доступ її представників і учасників публічних торгів для огляду та оцінки активів, що пропонуються на продаж.  
215. Будь-яка інша особа, що здійснює управління активами платника податків або контороль за їх використанням, зобов'язана забезпечити на першу вимогу комісії безперешкодний доступ її представникам, а також учасникам публічних торгів для огляду та оцінки таких активів, а також забезпечити безперешкодне набуття прав власника такими активами особою, яка їх придбала на публічних торгах. При цьому така інша особа, яка здійснює управління або контроль над активами платника податків, звільняється від будь-яких видів відповідальності або зобов'язань перед таким платником або третіми особами, що можуть виникнути внаслідок передання таких активів у власність особи - їх покупця.  
216. Посадові особи платника податків, а також посадові особи інших осіб, що здійснюють управління його активами або контроль за їх використанням, за неподання відомостей або подання неповних чи перекручених відомостей щодо активів, які знаходяться у податковій заставі, або за ухилення від забезпечення безперешкодного доступу до таких активів представникам комісії чи учасникам публічних торгів, або за перешкоджання у набутті прав власності на такі активи особою, яка їх придбала, несуть відповідальність, передбачену законодавством за умисне ухилення від оподаткування.  
217. 10.5. Скасування рішення про продаж активів  
218. Якщо платник податків у будь-який момент до дня проведення продажу його активів повністю погашає суму податкової заборгованості, податковий орган приймає рішення щодо звільнення його активів з-під податкової застави та скасовує рішення про проведення їх продажу.  
219. За операції з продажу активів, визначених у цій статті, на біржовому ринку державне мито та місцеві податки (збори) не справляються.  
220. Стаття 11. Погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств  
221. 11.1. У разі коли платник податків, який перебуває в державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності такого платника податків.  
222. У разі коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до арбітражного суду з заявою про визнання такого платника податків банкрутом.  
223. 11.2. У разі коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності.  
224. У разі коли суми коштів, отриманих від такого продажу, не покривають суму податкового боргу такого платника податків та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням про прийняття рішення щодо:  
225. надання відповідної компенсації бюджету, до якого має зараховуватися сума податкового боргу такого платника податків за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;  
226. реорганізації такого платника податків з урахуванням правил, встановлених цим Законом;  
227. ліквідації такого платника податків та списання податкового боргу.  
228. Інформація щодо прийняття одного із зазначених рішень має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення звернення. У разі коли податковий орган не отримує зазначену інформацію у визначений цим пунктом строк або отримав незадовільну інформацію, він зобов'язаний протягом місячного строку звернутися до арбітражного суду з заявою про визнання такого платника податків банкрутом.  
229. 11.3. Визнання державного або комунального підприємства неплатником податків тягне за собою розірвання контракту (трудового договору) з керівником такого підприємства. Рішення щодо розірвання контракту (трудового договору) з керівником державного (комунального) підприємства може бути відкладене на строк розгляду скарги на неправомірні дії посадових осіб контролюючого органу щодо визначення суми податкових зобов'язань.  
230. Будь-які договори про передання акцій (інших корпоративних прав), що перебувають в державній або комунальній власності, в управління третім особам, мають містити зобов'язання таких третіх осіб щодо недопущення виникнення податкового боргу після такого передання, а також право держави або територіальної громади на одностороннє розірвання таких договорів при виникненні такого податкового боргу.  
231. Стаття 12. Погашення податкових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків  
232. 12.1. Черговість використання активів платника податків, що ліквідується  
233. У разі коли власник або уповноважений ним орган приймає рішення про повну ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, активи цього платника податків використовуються у такій черговості:  
234. а). для повного погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу, включаючи непогашену частину податкового боргу, розстроченого згідно з статтею 14 цього Закону;  
235. б). для виконання інших видів зобов'язань у черговості, визначеній відповідно до законодавства.  
236. Такі ж самі правила застосовуються для ліквідації відділень, філій або інших відокремлених підрозділів платника податків.  
237. 12.2. Повна ліквідація платника податків  
238. Повною ліквідацією платника податків або його філії, відділення чи іншого відкремленого підрозділа, є ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення реєстрації фізичної особи як суб"єкта підприємницької діяльності, а також ліквідація філії, відділення, відокремленого підрозділу платника податків, внаслідок якого відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як уособлених платників податків відповідно до законодавства.  
239. 12.3. Непогашені податкові зобов'язання або податковий борг У разі коли внаслідок ліквідації платника податків частина його податкових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною внаслідок недостатності його активів, така частина погашається за рахунок активів засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов'язаннями такого платника податків згідно із законодавством.  
240. В інших випадках податкові зобов'язання або податковий борг, що залишаються непогашеними після ліквідації підприємства, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню у порядку, визначеному Міністерством фінансів України.  
241. 12.4. Особи, відповідальні за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків  
242. Особою, відповідальною за погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є:  
243. стосовно платника податків, який ліквідується, - ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію згідно з законодавством;  
244. стосовно філій, відділень, інших відокремлених підрозділів платника податків, які ліквідуються, - такий платник податків;  
245. стосовно фізичної особи-суб"єкта підприємницької діяльності, - така фізична особа;  
246. стосовно кооперативів, кредитних спілок, кондомініумів або інших колективних господарств - їх члени (пайовики) солідарно;  
247. стосовно інвестиційних фондів, - інвестиційна компанія, яка здійснює управління таким інвестиційним фондом.  
248. При ліквідації колективних сільськогосподарських підприємств, створених до набрання чинності цим Законом, непогашена частина боргу підлягає списанню у порядку, визначеному Міністерством фінансів України.  
249. 12.5. Термін погашення податкової заборгованості чи податкового боргу платника податку, що ліквідується  
250. Погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, який ліквідується, здійснюється протягом 10 робочих днів після затвердження його ліквідаційного балансу.  
251. 12.6. Залік надміру сплачених або невідшкодованих податкових платежів платника податку, що ліквідується  
252. У разі коли платник податків, що ліквідується, має суми надміру сплачених або невідшкодованих податків, зборів (обов'язкових платежів) з відповідного бюджету, такі суми підлягають заліку в рахунок його податкових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом.  
253. У разі коли суми надміру сплачених або невідшкодованих податків, зборів (обов'язкових платежів) з відповідного бюджету перевищує суму податкових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом, сума перевищення використовується для погашення податкової заборгованості або податкового боргу перед іншими бюджетами, а при відсутності такої заборгованості (боргу), напривляється у розпорядження такого платника податку.  
254. Порядок проведення заліків, визначених у цьому пункті, встановлюється Міністерством фінансів України.  
255. 12.7. Погашення податкових зобов'язань або податкового боргу фізичних осіб  
256. Порядок погашення податкових зобов'язань або податкового боргу померлої, безвісті відсутньої або визнаною недієздатною фізичної особи визначається законодавством з питань оподаткування доходів фізичних осіб.  
257. Стаття 13. Порядок погашення податкових зобов'язань або податкового боргу при реоганізації платника податків  
258. 13.1. Урегулювання податкової заборгованості або податкового боргу платника податків, що реорганізується  
259. У разі коли власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника податків, його податкова заборгованість чи податковий борг підлягає врегулюванню в такому порядку:  
260. якщо реорганізація здійснюється шляхом зміни назви, організаційно-правового статусу або місця реєстрації підпримства, таке підприємство після реорганізації набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу, які виникли до його реорганізації;  
261. якщо реорганізація здійснюється шляхом об"єднання двох або більшої кількості підприємств в одне підприємство з ліквідацією підприємств, що об"єдналися, таке об"єднане підприємство набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу всіх підприємств, які об"єдналися у таке одне підприємство;  
262. якщо реорганізація здійснюється шляхом розподілу підприємства на два або більше підприємства, з ліквідацією такого підприємства, що розподіляється, усі підприємства, що виникли після такої реорганізації, набувають усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу, який виник до реорганізації. Зазначені зобов'язання чи борг розподіляються між новоствореними підприємствами пропорційно часткам балансової вартості активів, отриманих ними від нього у процесі реорганізації згідно з розподільчим балансом. У разі коли одне чи більше новостворених підприємств не є платниками податків, щодо яких виникли податкові зобов'язання або борг підприємства, яке було реорганізоване, зазначені податкові зобов'язання чи борг повністю розподіляються між підприємствами, що є платниками таких податків, пропорційно долям отриманих ними активів, без урахування активів, наданих неплатникам таких податків.  
263. Реорганізація підприємства шляхом виділення з його складу іншого підприємства або внесення частини активів підприємства до статутного фонду іншого підприємства, без ліквідації підприємства, яке реорганізується, не тягне за собою розподілу податкових зобов'язань чи податкового боргу між таким підприємством та підприємствами, створеними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної податкової відповідальності, за виключенням випадків коли за висновками податкового органу така реорганізація може призвести до неналежного виконання податкових зобов'язань підприємством, яке реорганізується. Рішення про солідарну податкову відповідальність може бути прийняте податковим органом у разі, коли підприємство, що реорганізувалося, було визнане неплатником податків згідно з нормами цього Закону.  
264. 13.2. Узгодження плану реорганізації  
265. Платник податків, активи якого передані у податкову заставу, або той, що скористався правом реструктуризації податкового боргу, зобов'язаний завчасно повідомити податковий орган про прийняття рішення щодо проведення будь-яких видів реорганізації та надати податковому органу план такої реорганізації. У разі коли податковий орган встановлює, що план реорганізації призводить або може у майбутньому призвести до неналежного погашення податкових зобов'язань або податкового боргу, він має право прийняти рішення про:  
266. розподіл суми податкових зобов'язань або податкового боргу між підприємствами, що виникають внаслідок реорганізації, виходячи з очікуваної прибутковості (ліквідності) кожного такого підприємства, без застосування принципу пропорційного розподілу, встановленого пунктом 13.1 цієї статті;  
267. погашення податкових зобов'язань або податкового боргу, забезпечених податковою заставою, до проведення такої реорганізації;  
268. встановлення солідарної відповідальності за сплату податкових зобов'язань або податкового боргу, забезпечених податковою заставою, стосовно всіх підприємств, створених у процесі реорганізації;  
269. поширення права податкової застави на всі активи підприємства, яке створюється шляхом об"єднання інших підприємств, якщо одне або більше таких підприємств мали податкові зобов'язання або податковий борг, забезпечений податковою заставою.  
270. Зазначені рішення податкового органу можуть бути оскаржені у порядку та строки, визначені цим Законом для оскарження податкового зобов'язання або податкового боргу, нарахованого контролюючим органом.  
271. 13.3. Строки погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу реорганізованими підприємствами  
272. Реорганізація підприємства не змінює строків погашення податкових зобов'язань або податкового боргу підприємствами, створеними внаслідок такої реорганізації.  
273. 13.4. Залік надміру сплачених або невідшкодованих податкових платежів платника податку, що ліквідується  
274. У разі коли підприємство, яке реорганізується, має суми зайво сплачених або невідшкодованих податків (зборів, неподаткових платежів), такі суми підлягають заліку в рахунок його непогашених податкових зобов'язань або податкового боргу за іншими податками (зборами, неподатковими платежами). Зазначена сума розподіляється між бюджетами та цільовими бюджетними фондами пропорційно загальним сумам податкової заборгованості або податкового боргу такого підприємства.  
275. У разі коли сума зайво сплачених або невідшкодованих податків (зборів, неподаткових платежів) підприємства перевищує суму податкових зобов'язань або податкового боргу з інших податків (зборів, неподаткових платежів), сума перевищення направляється в розпорядження правонаступників такого підприємства пропорційно до їх долі в активах, що розподіляються, згідно з розподільчим балансом або передаточним актом.  
276. 13.5. Реорганізація платника податків  
277. Реорганізацією платника податку є зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з наступних дій або їх поєднання:  
278. а) зміну назви платника податків, а для господарських товариств - зміну організаційноправового статусу підприємства, що тягне за собою зміну їх ідентифікаційного та/або податкового номеру;  
279. б) злиття підприємства, а саме передання його активів до статутних фондів інших підприємств внаслідок якого відбувається ліквідація юридичного статусу підприємства, яке зливається з іншими;  
280. в) розподілення підприємства на декілька підприємств, а саме розподілення його активів між статутними фондами новостворених підприємств, внаслідок якого відбувається ліквідація юридичного статусу підприємства, яке розподіляється;  
281. г) виділення з підприємства інших підприємств, а саме передання частини активів підприємства, що реорганізується, до статутних фондів інших підприємств в обмін на його корпоративні права, внаслідок якого не відбувається ліквідація підприємства, що реорганізується;  
282. д) реєстрації фізичної особи як суб"єкта підприємницької діяльності без скасування її попередньої реєстрації як іншого суб"єкта підприємницької діяльності, або з таким скасуванням.  
283. Стаття 14. Розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платника податків, а також податковий компроміс  
284. 14.1. Зміст розстрочення чи відстрочення податкових зобов'язань, а також податкового компромісу  
285. Розстроченням податкових зобов'язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на суму його податкових зобов'язань під проценти, розмір яких не може бути меншим розміру пені, встановленого цим Законом.  
286. Відстроченням податкових зобов'язань є надання права платнику податків відтермінувати сплату податкових зобов'язань та суму процентів, нарахованих на таку суму протягом терміну відстрочення, розмір яких не може бути меншим розміру пені, встановленого цим Законом.  
287. Податковим компромісом є досягнення згоди між платником податків та податковим органом щодо обсягів та умов погашення його податкового боргу або його частини, із нарахуванням пені або без такої.  
288. 14.2. Підстави для прийняття рішення щодо розстрочення чи відстрочення податкових зобов'язань  
289. Підставою для розстрочення податкових зобов'язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо існування загрози виникнення податкового боргу, а також можливості погашення податкових зобов'язань та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.  
290. Підставою для відстрочення податкових зобов'язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо дій обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення податкового боргу та/або банкрутства такого платника податків внаслідок таких обставин.  
291. 14.3. Підстави для узгодження умов податкового компромісу  
292. Підставою для узгодження умов податкового компромісу є надання платником податків достатніх доказів про те, що застосування режимів розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань не призведуть до їх погашення у повному обсязі та/або призведуть до виникнення податкового боргу чи банкрутства такого платника податків.  
293. Органи, що приймають рішення про податковий компроміс, мають брати до уваги питання соціальної захищеності осіб, які перебувають у відносинах найму з такими платниками податків.  
294. 14.4. Умови надання розстрочення податкових зобов'язань  
295. Розстрочення у сплаті податкових зобов'язань надається на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.  
296. Рішення про розстрочення сплати податкових зобов'язань в межах одного бюджетного року щодо загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) приймається керівником відповідного податкового органу, а для місцевих податків і зборів - виконавчим органом місцевого самоврядування, до бюджету якого зараховуються такі податки чи збори.  
297. Таке рішення має бути схвалене: Керівником податкового органу вищого рівня - для загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів); Керівником виконавчого органу місцевого самоврядування - для місцевих податків і зборів. Рішення про розстрочення сплати податкових зобов'язань на термін, що виходить за рамки одного бюджетного року, щодо загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) приймається керівником центрального органу державної податкової служби, а для місцевих податків і зборів - відповідним органом місцевого самоврядування, до бюджету якого мають зараховуватися такі податки, збори (обов'язкові платежі).  
298. Звіт про виконання відповідного бюджету має містити розрахунок втрат його доходів від розстрочень сплати податкових зобов'язань окремих платників податків, а також пояснення щодо мотивів їх надання. Розстрочення надається по кожному окремому податку, збору (обов'язковому платежу) окремо.  
299. 14.5. Умови надання відстрочення податкових зобов'язань Відстрочення у сплаті податкових зобов'язань надається на умовах, за якими основна сума податкових зобов'язань та нараховані на неї проценти сплачуються рівними частками, починаючи з будь-якого податкового періоду, визначеного центральним податковим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, але не пізніше спливу 12 календарних місяців з моменту виникнення такого податкового зобов'язання  
300. Рішення про відстрочення сплати податкових зобов'язань за загальнодержавними податками, зборами (обов'язковими платежами) приймається центральним податковим органом за поданням податкового органу за місцем розташування (місцем проживання) платника податків, а за місцевими податками і зборами - відповідним органом місцевого самоврядування. У разі коли відстрочення сплати податкових зобов'язань здійснюється на строк, що виходить за рамки одного податкового року, у законі про Державний бюджет України або відповідно у місцевому бюджеті на наступний бюджетний рік мають бути відображені доходи, пов'язані з погашенням відстрочених податкових зобов'язань.  
301. Звіт про виконання відповідного бюджету має містити розрахунок втрат його доходів від відстрочень сплати податкових зобов'язань окремих платників податків, а також пояснення щодо мотивів їх надання  
302. Відстрочення надається по кожному окремому податку, збору (обов'язковому платежу) окремо.  
303. 14.6. Податковий компроміс  
304. У виключних випадках, коли платник податку доводить місцевому податковому органу за місцем свого розташування (проживання) факт існування загрози виникнення податкового боргу та/або при наявності такого боргу - банкрутства такого платника податків, керівник центрального податкового органу за поданням керівника місцевого податкового органу може прийняти рішення про встановлення податкового компромісу, згідно з яким платник податків буде зобов'язаний сплатити знижену суму податкового зобов'язання чи податкового боргу із застосуванням режиму розстрочення чи відстрочення решти платежів, або без такого застосування.  
305. 14.7. Гласність та запобігання корупції  
306. Будь-які рішення щодо розстрочення або відстрочення податкового боргу окремих платників податків або умови чи результати податкових компромісів, досягнених з такими платниками податків, мають бути оприлюдненими в засобах масової інформації за рахунок відомств, що прийняли такі рішення.  
307. Документи, на підставі яких були прийняті рішення про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань чи досягнення податкового компромісу мають бути відіслані Міністерству фінансів України протягом 15 днів з моменту прийняття зазначених рішень.  
308. Кабінет Міністрів України надає звіт про застосування розстрочень, відстрочень чи податкових компромісів із зазначенням сум втрат бюджетів, об"єктів надання податкових пільг та мотивів прийняття позитивних рішень по кожному з них, як додаток до звіту про виконання зведеного бюджету України.  
309. Розстрочення, відстрочення та податковий компроміс не можуть надаватися чи встановлюватися стосовно податкових зобов'язань з ввізного мита, акцизних зборів, податку на додану вартість, внесків до Пенсійного фонду України чи Фонду соціального захисту України, якщо інше не встановлено законами з цих податків, зборів (обов'язкових відрахувань).  
310. Стаття 15. Строки давності  
311. 15.1. Строки давності та їх застосування  
312. За винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. У разі, коли протягом зазначеного строку податковий орган не визначив суму податкових зобов'язань, спір стосовно такої декларації не пілягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.  
313. Податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині першій цієї статті у разі, коли:  
314. податкову декларацію не було подано;  
315. розпочато кримінальну справу щодо визнання посадових осіб підприємства або фізичну особу винними у вчиненні злочину, пов'язаного з ухиленням від сплати податків, зборів (інших обов'язкових платежів) у період, за який нараховане податкове зобов'язання чи податковий борг.  
316. Відлік строку давності призупиняться на період, протягом якого платник податку знаходився поза межами України, якщо такий період є безперервним та дорівнює чи є більшим за 180 днів.  
317. 15.2. Граничні строки стягнення податкового боргу  
318. У разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до спливу строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 365 календарних днів від дня узгодження такого податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду (арбітражного суду), строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визначення боргу безнадійним.  
319. 15.3. Граничні строки для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків, зборів (обов'язкових платежів)  
320. Заяви на повернення зайво сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.  
321. Стаття 16. Фінансові санкції  
322. 16.1. Зміст фінансових санкцій Фінансові санкції складаються з пені та штрафних санкцій.  
323. 16.2. Початок строку нарахування пені  
324. Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання невнесена сума вважається податковим боргом і стягується з нарахуванням пені.  
325. Нарахування пені розпочинається:  
326. при самостійному нарахуванні сум податку, збору (обов'язкового платежу) платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку самостійного внесення такого податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, визначеного відповідним законом;  
327. при донарахуванні сум податкового зобов'язання контролюючими органами - від дня узгодження податкового зобов'язання згідно із статтею 4 цього Закону.  
328. У разі коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання та погашає його, пеня не нараховується та штрафні (фінансові) санкції не застосовуються.  
329. 16.3. Закінчення строку нарахування пені  
330. Останнім днем граничного строку внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, який припадає на вихідний або святковий день, вважається перший наступний за ним робочий день.  
331. Нарахування пені зупиняється у день прийняття банком, обслуговуючим платника податку, збору (обов'язкового платежу), платіжного доручення на перерахування до бюджету або державного цільового фонду коштів у погашення такої недоїмки, включаючи такий день, за наявності відповідного залишку таких коштів, вільних від інших зобов'язань.  
332. 16.4. Розмір пені  
333. Пеня нараховується на суму податкового боргу з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день самостійного погашення такого податкового боргу або його стягнення відповідним органом.  
334. Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків, зборів (обов'язкових платежів).  
335. 16.5. Відповідальність банків  
336. За несвоєчасне зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів з вини банку, такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), та несе іншу відповідальність за несвоєчасну сплату податків, зборів (обов'язкових платежів) згідно із законами. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нарахування пені або штрафних санкцій.  
337. Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.  
338. 16.6. Штрафні санкції  
339. Податковий орган накладає штрафні санкції на платника податків у таких розмірах:  
340. а) у разі коли платник податків не подав податкову декларацію у строки, визначені законодавством, - десять відсотків від суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки у такому поданні, але не більше п'ятидесяти відсотків від суми задекларованого або нарахованого податкового зобов'язання та не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; б) у разі коли платник податків не погашає податковий борг протягом строків, визначених цим Законом, - п'ять відсотків від суми податкового боргу за кожний повний або неповний місяць затримки у такому погашенні, але не більше двадцяти п'яти відсотків від суми податкового боргу; в) у разі коли судом було доведено факт умисного ухилення від оподаткування посадовими особами платника податку, або якщо підприємство або фізична особа декларують переоцінені або недооцінені величини, що призводить до значного заниження податкового зобов'язання, - п"ятдесять відсотків від суми недоплати, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Значним заниженням податкового зобов'язання розуміється сума недоїмки, яка складає двадцять та більше відсотків від суми податкового зобов'язання, нарахованого відповідно до податкових законів, або є більшою однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; г) у разі коли будь-яке підприємство або фізична особа, які відповідно до законів зобов'язані збирати, обліковувати та вносити до бюджету податки, збори (обов'язкові платежі) відповідно до положень статті 3 цього Закону, ухиляється від такого збирання, обліку або внесення, таке підприємство або фізична особа зобов'язані сплатити штраф у розмірі такого податку, збору (обов'язкового платежу), додатково до штрафів, визначених у підпункті "в" цього пункту.  
341. Стаття 17. Списання боргу  
342. 17.1. Списання податкового боргу, пов'язане з відміною картотеки  
343. Списанню з платників податків, зборів (обов'язкових платежів) підлягає податковий борг (крім пені та штрафних санкцій), не сплачений станом на перше січня 1999 року, крім податкового боргу, стягнення якого здійснюється за рішенням суду (арбітражного суду).  
344. Списанню з платників податків, зборів (обов'язкових платежів) підлягає пеня та суми штрафних санкцій, нараховані за станом на 1 січня 1999 року та не сплачені станом на перше вересня 1999 року, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані у зв'язку із порушенням строків розрахунків під час здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, крім пені та штрафних санкцій, стягнення якої здійснюється за рішенням суду (арбітражного суду), прийнятого за позовами (зверненнями) органів стягнення.  
345. 17.2. Списання безнадійного податкового боргу  
346. Пiдлягає списанню безнадiйний податковий борг, у тому числi пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкцiї. Безнадійний податковий борг це: а) податковий борг юридичної особи, об'явленої банкрутом у встановленому порядку, у частині, що залишилася непогашеною після її ліквідації; б) податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути направлене стягнення згідно із законодавством; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути направлене стягнення згідно із законодавством; що понад 720 календарних днів перебуває в розшуку; в) податковий борг юридичних чи фізичних осіб, стосовно яких минув строк позовної давності, установлений цим Законом. У разі коли фізична особа, визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, з'являється, або фізичну особу, що перебувала у розшуку понад 720 днів, розшукано, попередньо списана заборгованість таких фізичних осіб підлягає відновленню та стягненню у загальному порядку, без дотримання строків позовної давності, установлених цим Законом. Таке ж саме правило стосується фізичних осіб, які були об'явлені у розшук у зв'язку з провадженням кримінальних справ стосовно ухилення їх від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).  
347. Податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу.  
348. Стаття 18. Перехідні положення  
349. 18.1. З моменту набрання чинності цим Законом банки не здійснюють облік заборгованості клієнтів, не оплаченої в строк, та не ведуть картотеку.  
350. 18.2. Платіжні доручення клієнтів, у тому числі на перерахування або стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів), а також згідно з виконавчими документами, приймаються банками до виконання виключно при наявності достатнього залишку власних коштів на рахунках таких клієнтів. При недостатності коштів на рахунках таких клієнтів, платіжні документи повертаються їх виписувачу без виконання. Неоплачені платіжні документи, у тому числі ті, що мають силу виконавчого документу, які перебували в обліку банків на момент набрання чинності цим законом, повертаються їх виписувачам без виконання. Для платіжних документів, поданих платником податків до обслуговуючого банку до моменту набрання чинності цим Законом, та не оплачених у строк у зв'язку з недостатністю залишків на таких рахунках, санкції, у тому числі адміністративні, не застосовуються. За податковим боргом, що не підлягає списанню або реструктуризації, контролюючий орган має надіслати нове повідомлення, строк оплати якого, визначений цим Закноном, розпочинається з моменту його отримання платником податків.  
351. Стаття 19. Прикінцеві положення  
352. 19.1. Внести такі зміни до Закону України N 509 від 4 грудня 1990 року "Про державну податкову службу в Україні", виклавши пункт 7 статті 11 у такій редакції:  
353. "7) застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові (штрафні) санкції у розмірах, визначених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами";  
354. Застосовувати до установ банків або юридичних осіб, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які у встановлений законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках, фінансові санкції у вигляді стягнення від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".  
355. 19.2. Внести такі зміни до Арбітражного процесуального кодексу України:  
356. У статті 66 додати речення такого змісту: "Арбітражний суд зобов'язаний вжити заходів щодо попереднього забезпечення податкового боргу платника податків за заявами податкових органів у випадках, передбачених законодавством."  
357. Частини п"яту та шосту статті 100 викласти у редакції:  
358. "Подання заяви про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду і принесення протесту прокурором чи його заступником не зупиняють виконавчого провадження, крім випадків коли рішення, ухвала, постанова арбітражного суду, пов'язані з перерахуванням чи списанням грошових сум, а також примусовим вилученням майна, перевіряються за клопотанням сторони в порядку нагляду, на строк такої перевірки.  
359. В інших випадках, арбітражний суд за клопотанням сторони, відповідного прокурора та його заступника або за своєю ініциативою може зупинити виконавче провадження до закінчення перевірки.  
360. При зупинці виконавчого провадження у зв'язку із перевіркою рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду, арбітражний суд на загальних підставах може вжити заходів до майнового забезпечення позову."  
361. У статті 115 після слів "підлягають обов'язковому виконанню підприємствами, організаціями, посадовими особами" додати слова: "крім випадків коли рішення, ухвала, постанова арбітражного суду, пов'язані з перерахуванням чи списанням грошових сум, а також примусовим вилученням майна, перевіряються за клопотанням сторони в порядку нагляду, на строк такої перевірки".  
362. 20. Заключні положення 20.1. інші закони діють у частинах, що не суперечать нормам цього Закону. 20.2. Кабінету Міністрів України та Національному банку України: у двомісячний термін затвердити нормативно-правові акти, що випливають з цього Закону. у місячний термін подати пропозиції про внесення змін до законодавчих актів у у зв'язку з прийняттям цього Закону та привести свої рішення у відповідність з нормами цього Закону.  
363. 20.3. Цей Закон набирає чинності з моменту опублікування. 20.4. Визнати таким, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N8-93 "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N13, ст.114; N20, ст. 120; 1995р., N1, ст.3; 1996 р., N16, ст.71; 1997 р., N9, ст.78).