Кількість абзаців - 138 Розмітка (ліва колонка)


Концепції сталого розвитку населених пунктів (Друге читання)

0. Проект Концепція сталого розвитку населених пунктів  
1. 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Ця Концепція визначає основні напрями державної політики щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів, правові та економічні шляхи їх реалізації. Концепцію розроблено на засадах Конституції України стосовно територіального устрою України, повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, прав громадян, а також відповідно до законодавства і з урахуванням умов соціально-економічного розвитку, історичних, санітарно-гігієнічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей регіонів України.  
2. Сталий розвиток населених пунктів - це збалансоване формування міських і сільських поселень, спрямоване на створення повноцінного життєвого середовища для сучасного та наступних поколінь на основі раціонального використання ресурсів, технологічного переоснащення і реструктуризації підприємств, удосконалення соціальної, виробничої, транспортної, інженерної інфраструктури, поліпшення умов проживання, відпочинку та оздоровлення, збереження та збагачення культурної спадщини.  
3. Концепція є основою для розроблення відповідних нормативно-правових актів і програм соціально-економічного розвитку населених пунктів, забезпечення скоординованої діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з розв'язання практичних завдань на державному, регіональному і місцевому рівні.  
4. Положення Концепції відповідають принципам, проголошеним у заключних документах Конференції Організації Об'єднаних Націй з населених пунктів (ХАБІТАТ-II), яка відбулася в 1996 році у м. Стамбулі (Туреччина), та рекомендаціям Європейської економічної комісії ООН.  
5. Концепція розрахована на довгостроковий період (15 - 20 років).  
6. 2. СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ  
7. На сьогодні розвиток населених пунктів характеризується інтенсивною урбанізацією та концентрацією промисловості у великих містах, уповільненим розвитком малих міст, селищ і сіл. Це є наслідком централізації економічної політики, що призвела до певних деформацій у розвитку поселень, погіршення життєвого середовища.  
8. Чисельність населення України з 1992 року скоротилася на 1,6 млн. чоловік і продовжує зменшуватися.  
9. Капітальні вкладення в розвиток населених пунктів за цей період зменшились у 11,3, а у житлове будівництво - в 4,5 раза. Обсяги введення в експлуатацію нових та відремонтованих житлових будинків скоротилися в 2,3 раза. При цьому показник середньої забезпеченості житлом в Україні становить 20 кв. метра на одну особу, що у 2 - 2,5 рази менше, ніж у західноєвропейських країнах.  
10. Водночас спостерігається тенденція збільшення загальної площі територій населених пунктів. При цьому землі використовуються нераціонально. Значні площі зайняті під складування відходів виробництва (відвальними породами, шламонакопичувачами), під сміттєзвалища тощо. Здебільшого неефективно використовуються землі, відведені під об'єкти промисловості, транспорту, енергетики, а також землі рекреаційного призначення. Через недостатність коштів державного та місцевих бюджетів майже припинено розроблення і коригування генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, яка є основою для вирішення питань щодо забезпечення раціонального використання територій.  
11. Крім складних фізико-геологічних та інших природних умов, характерних для більшої частини території України, у зв'язку з негативними наслідками техногенної діяльності ускладнюються проблеми безпечного функціонування населених пунктів. Так, штучне обводнення грунтів призводить до активізації процесів їх зсуву і осідання, підтоплення значних територій. Це спричиняє до пошкодження та руйнування будівель і споруд, людських жертв.  
12. Майже четверта частина інженерних мереж і комунікацій перебуває в незадовільному стані. Ситуація ускладнюється ще й тому, що всі види планово-запобіжного ремонту через відсутність коштів виконуються несвоєчасно і в недостатньому обсязі.  
13. Недосконалість промислових технологій, системи вилучення, переробки та знешкодження відходів, зношеність інженерної інфраструктури призводить до значного забруднення атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів, погіршення загального санітарно-гігієнічного стану довкілля.  
14. Основними причинами, що перешкоджають забезпеченню сталого розвитку населених пунктів, є нестабільність соціально-економічних умов розвитку країни на перехідному етапі, недосконалість законодавчого і нормативного забезпечення правових, організаційних, економічних засад діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадян і юридичних осіб щодо формування повноцінного життєвого середовища.  
15. 2. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ  
16. Основними напрямами державної політики щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів є:  
17. раціональне використання земельних, водних, рекреаційних та інших природних ресурсів, створення умов для їх відновлення;  
18. удосконалення соціальної інфраструктури населених пунктів з метою створення умов для розвитку дошкільного виховання, освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури і відпочинку, поліпшення демографічної ситуації;  
19. підвищення рівня забезпеченості житлом виходячи з потреб і можливостей різних верств населення, гарантованого забезпечення житлом соціально незахищених громадян;  
20. збереження і ефективна експлуатація існуючого житлового фонду, інших будинків і споруд, реконструкція та модернізація застарілої забудови з дотриманням соціальних стандартів і санітарно-гігієнічних умов;  
21. удосконалення виробничої інфраструктури з підвищенням її економічної ефективності і соціальним спрямуванням, створенням належних умов для розвитку підприємств усіх форм власності, забезпеченням продуктивної зайнятості населення, збереженням кадрового та науково-технічного потенціалу, стимулюванням роботи із створення нових робочих місць;  
22. удосконалення транспортної інфраструктури, зокрема розвиток усіх видів пасажирського транспорту загального користування, поліпшення міського та міжміського сполучення, особливо сільських поселень з міськими та між собою;  
23. розвиток інженерної інфраструктури (впровадження нових технологій, мереж і споруд енергопостачання, теплозабезпечення, водопостачання, каналізації), впровадження енергозберігаючих систем інженерно-технічного забезпечення населених пунктів;  
24. забезпечення державного регулювання процесу планування і забудови населених пунктів шляхом розроблення генеральних планів, іншої містобудівної документації та місцевих правил забудови, здійснення контролю за їх реалізацією (з урахуванням державних, суспільних і приватних інтересів);  
25. сприяння розвитку національних особливостей містобудування та архітектури; охорона та раціональне використання пам'яток культурної спадщини;  
26. формування повноцінного життєвого середовища, збалансування соціально-економічного розвитку поселень і прилеглих до них територій;  
27. поліпшення санітарно-гігієнічного та екологічного стану населених пунктів, створення безпечних для життя і здоров'я людини умов, удосконалення системи збирання, вилучення, переробки та знешкодження побутових і промислових відходів;  
28. забезпечення захисту від несприятливих природних явищ, запобігання виникненню техногенних аварій та ліквідації їх наслідків;  
29. сприяння науковим дослідженням, спрямованим на вирішення соціально-економічних, екологічних та інших питань сталого розвитку населених пунктів;  
30. створення інформаційних систем для забезпечення використання наукових досліджень, статистичних та інших даних про населені пункти, передового досвіду щодо забезпечення їх сталого розвитку;  
31. здійснення міжнародного співробітництва щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів;  
32. удосконалення існуючого законодавства та розроблення нових нормативно-правових актів з питань регулювання планування і забудови населених пунктів, реформування соціальної, житлової, інвестиційної політики, землекористування, охорони довкілля, діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадян і юридичних осіб у сфері забезпечення сталого розвитку населених пунктів.  
33. 3. ОСНОВНІ ЗАХОДИ З РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ  
34. Забезпечення раціонального використання природних ресурсів  
35. Для забезпечення раціонального використання природних ресурсів:  
36. розробляються загальнодержавні, регіональні та місцеві програми, які визначають цілі, завдання, джерела фінансування, терміни та виконавців комплексу відповідних заходів;  
37. забудова міст, селищ і сіл здійснюється відповідно до затверджених генеральних планів, іншої містобудівної документації та місцевих правил забудови.  
38. Для забезпечення раціонального використання земель населених пунктів і прилеглих до них територій відповідно до законодавства:  
39. вживаються заходи для прискорення земельної реформи (з урахуванням обмежень стосовно земель, які не підлягають приватизації);  
40. приватизація земель здійснюється на основі затвердженої містобудівної документації, планів земельно-господарського устрою та з урахуванням державних, суспільних і приватних інтересів;  
41. вибір, вилучення (викуп), надання у власність або користування (в оренду) земельних ділянок проводиться з визначенням планувальних та інших обмежень стосовно їх використання відповідно до генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, планів земельно-господарського устрою, місцевих правил забудови з урахуванням існуючої кадастрової інформації;  
42. створюється система захисту майнових прав громадян і юридичних осіб на нерухоме майно та на відповідні земельні ділянки;  
43. забезпечується державний контроль за забудовою та іншим використанням територій.  
44. Для забезпечення раціонального використання рекреаційних ресурсів:  
45. проводиться інвентаризація рекреаційного фонду України з визначенням його частини, яка може підлягати сертифікації за міжнародними вимогами і використовуватися для вітчизняного та іноземного туризму (у тому числі сільського);  
46. визначаються території земель історико-культурного призначення, цінних джерел мінеральних вод та покладів лікувальних грязей, цінних ландшафтів, рекреаційні ресурси в межах населених пунктів і на прилеглих до них територіях, інші цінні природні території та об'єкти; встановлюється та забезпечується відповідний режим їх використання;  
47. створюються округи санітарної охорони в межах курортів для забезпечення збереження курортологічних ресурсів, їх охорони від забруднення, пошкодження та передчасного виснаження;  
48. враховуються вимоги та умови щодо розвитку і охорони рекреаційних ресурсів під час планування і забудови населених пунктів.  
49. Поліпшення соціальних умов життя населення  
50. Для поліпшення соціальних умов життя населення:  
51. удосконалюються соціальні стандарти щодо рівня та якості життя, забезпечується рівний доступ до соціальних послуг усіх верств населення;  
52. розробляються та реалізуються загальнодержавні, регіональні та місцеві програми поступового реформування системи соціального обслуговування;  
53. забезпечується розвиток мережі закладів та установ дошкільного виховання, освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури і відпочинку з дотриманням нормативних показників соціальних стандартів та з урахуванням місцевих соціально-економічних і демографічних умов;  
54. підтримується відкриття та утримання державних установ і навчальних закладів для соціально незахищених верств населення (інвалідів, дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися у загальноосвітніх навчальних закладах);  
55. створюються умови для розвитку об'єктів торговельно-побутового обслуговування населення різних форм власності;  
56. здійснюються заходи відповідно до Концепції соціального забезпечення населення України.  
57. Забезпечення населення житлом  
58. Для забезпечення населення житлом, поліпшення умов його проживання та сталого функціонування житлово-комунального господарства:  
59. створюються правові, організаційні та економічні умови для збільшення обсягів житлового будівництва, реконструкції та модернізації житлового фонду старої забудови;  
60. впроваджуються ринкові засади житлового будівництва, реконструкції та модернізації житлового фонду, його утримання і обслуговування;  
61. створюються умови для задоволення житлових потреб різних верств населення з урахуванням їх можливостей, гарантованого забезпечення житлом соціально незахищених громадян, зокрема розробляються та реалізуються державна, регіональні та місцеві програми забезпечення громадян житлом;  
62. розробляється і впроваджується ефективний механізм фінансування (кредитування) житлового будівництва, визначається необхідна фінансово-кредитна та іпотечна інфраструктура;  
63. впроваджуються прогресивні архітектурно-планувальні, конструктивні та інженерні рішення у проекти житлових будинків з метою підвищення їх експлуатаційних якостей, зменшення вартості будівництва;  
64. вживаються заходи до поступового перетворення дачних масивів у житлові із створенням відповідної соціальної, транспортної, інженерної інфраструктури;  
65. здійснюється структурна перебудова та переорієнтація виробничої будівельної бази на спорудження житла з використанням енерго- і ресурсозберігаючих технологій, застосуванням місцевих будівельних матеріалів та ефективних конструкцій;  
66. проводиться реформування житловокомунального господарства та удосконалюється система надання і оплати житлово-комунальних послуг;  
67. здійснюються інші заходи відповідно до Концепції державної житлової політики.  
68. Удосконалення виробничої інфраструктури  
69. Для удосконалення виробничої інфраструктури:  
70. провадиться розміщення і будівництво нових промислових об'єктів, а також реконструкція діючих підприємств, їх технологічне переоснащення, реструктуризація і диверсифікація виходячи з державних і суспільних потреб щодо раціонального використання природних, матеріальних та трудових ресурсів населеного пункту; стимулюється створення нових робочих місць;  
71. забезпечується виведення з експлуатації шкідливих виробництв, морально і фізично застарілих технологій, основних фондів та обладнання з урахуванням вимог державних будівельних, санітарно-гігієнічних, екологічних та інших норм;  
72. здійснюється ущільнення та зменшення площі територій промислових, комунальних та складських об'єктів шляхом впровадження раціональних планувальних рішень під час їх нового будівництва або реконструкції; вживаються заходи з рекультивації, упорядження та ефективного використання вивільнених земельних ділянок;  
73. здійснюються інші заходи відповідно до Концепції державної промислової політики.  
74. Розвиток транспортної інфраструктури  
75. Для розвитку транспортної інфраструктури:  
76. удосконалюється вулично-дорожня мережа, оптимізується її щільність з метою підвищення пропускної спроможності, зменшення витрати часу на перевезення пасажирів і вантажів з урахуванням розташування систем розселення та основних місць застосування праці, інших місцевих умов;  
77. стимулюється розвиток пасажирського транспорту загального користування (насамперед енергозберігаючих, безпечних, екологічно чистих видів, зокрема електротранспорту), а в містах з населенням понад 1 млн. чоловік - метрополітену, швидкісного трамвая тощо;  
78. здійснюється поступове винесення за межі населених пунктів автомобільних (позаміських) доріг загального користування, транзитних залізничних мереж, аеропортів;  
79. передбачається створення при проектуванні, будівництві та реконструкції вулично-дорожньої мережі смуг для велосипедного та пішохідного руху, а також умов для пересування маломобільного населення;  
80. здійснюються заходи щодо влаштування місць паркування легкового автомобільного транспорту з інтенсивним використанням для цього підземного простору, вбудованоприбудованих та багатоповерхових гаражів;  
81. здійснюється державна підтримка та сприяння розвитку сучасної вулично-дорожньої мережі в сільській місцевості.  
82. Розвиток інженерної інфраструктури  
83. Для розвитку інженерної інфраструктури:  
84. удосконалюється структура паливно-енергетичного балансу населених пунктів з урахуванням регіональних ресурсів енергозабезпечення, в тому числі з використанням нетрадиційних та відновних джерел енергії (геліопаливних, вітрових, геотермальних тощо);  
85. впроваджуються енергозберігаючі технології для зменшення питомих витрат палива та електроенергії на вироблення одиниці продукції;  
86. скорочуються енерговитрати за рахунок проведення компактної забудови населених пунктів;  
87. використовуються теплоефективні будівельні матеріали та конструкції;  
88. поряд із централізованими впроваджуються надійні та економічні автономні джерела і системи тепло-, газо-, електро-, водопостачання;  
89. опрацьовується ефективний економічний механізм ощадливого витрачання енергоносіїв, впроваджуються новітні технології їх постачання, засоби обліку і регулювання споживання тепла, газу, електроенергії та води;  
90. ліквідується дефіцит теплових потужностей шляхом будівництва, реконструкції та модернізації існуючих систем теплопостачання із застосуванням ефективних технологій;  
91. населення забезпечується достатньою кількістю питної води, яка відповідає санітарним нормам, збільшуються обсяги використання розвіданих запасів підземних вод;  
92. підвищується рівень забезпеченості населених пунктів (особливо малих міст, селищ і сіл) централізованими системами водопостачання і каналізації;  
93. поступово вирівнюються потужності систем водопостачання та відведення і очищення стічних вод;  
94. підвищується надійність експлуатації водопровідних мереж та ефективність водопідготовки і очищення господарськопобутових і зливових стічних вод із застосуванням ефективних технічних рішень, технологій і матеріалів;  
95. здійснюються заходи щодо впровадження в населених пунктах систем окремого водопостачання для питних та господарських потреб, замкнутих циклів водопостачання промислових об'єктів.  
96. Формування повноцінного життєвого середовища у населених пунктах  
97. Для формування повноцінного життєвого середовища у населених пунктах:  
98. проводиться їх планування і забудова відповідно до законодавства, державних стандартів і норм, затверджених генеральних планів, іншої містобудівної документації та місцевих правил забудови;  
99. удосконалюються архітектурно-просторові рішення забудови, у разі потреби здійснюється її ущільнення, а також послідовна регенерація, реконструкція і пристосування старої забудови до сучасних функцій і потреб з дотриманням державних будівельних, санітарно-гігієнічних, екологічних та інших норм;  
100. здійснюються заходи щодо охорони і реставрації пам'яток історії та культури, архітектури та містобудування, палацовопаркових, паркових і садових комплексів, природних заповідників, з пристосуванням пам'яток у необхідних випадках до сучасних функцій і потреб;  
101. здійснюються заходи щодо поліпшення екологічного стану територій населених пунктів, захисту їх земель від ерозії, селів, зсувів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, забруднення відходами виробництва, хімічними, радіоактивними речовинами;  
102. раціонально використовуються природноландшафтні комплекси міст та приміських територій, провадяться роботи щодо їх збереження та відтворення, здійснюється упорядження та озеленення вулиць, майданів, територій громадського призначення, житлової забудови;  
103. удосконалюється планування вуличнодорожньої мережі та організація руху транспорту згідно із санітарно-гігієнічними вимогами щодо захисту населення від несприятливого акустичного впливу та хімічного забруднення від транспортних засобів;  
104. використовується підземний простір населених пунктів для будівництва пішохідних переходів, гаражів, транспортних мереж, об'єктів культурно-побутового обслуговування, комунально-складських об'єктів тощо;  
105. забезпечується своєчасний ремонт будівель і споруд, інженерних і транспортних комунікацій.  
106. Поліпшення санітарно-гігієнічних умов  
107. Для поліпшення санітарно-гігієнічних умов у населених пунктах:  
108. здійснюються заходи щодо очищення атмосферного повітря, насамперед у містах із значною концентрацією підприємств базових галузей промисловості та транспортних засобів (особливо у великих містах), з дотриманням нормативів забезпечення якості повітря;  
109. забезпечується захист сельбищних територій населених пунктів і курортнорекреаційних зон від несприятливого акустичного впливу і неіонізуючого випромінювання шляхом впровадження новітніх технологій, будівництва шумозахисних споруд;  
110. забезпечується належний санітарно-гігієнічний стан водних об'єктів у населених пунктах, у тому числі в прибережній зоні морів;  
111. здійснюються заходи щодо зменшення впливу населених пунктів, насамперед промислових та інших виробничих об'єктів, на підземні стоки та попередження забруднення підземних вод;  
112. впроваджуються ефективні системи санітарного очищення та сучасні високоефективні засоби утилізації, переробки і знешкодження твердих побутових відходів;  
113. переоснащується виробництво на основі впровадження енерго- і ресурсозберігаючих технологій, безвідхідних та екологічно безпечних технологічних процесів, високоефективних систем очищення пилогазових викидів і стічних вод, утилізації і знешкодження всіх видів відходів;  
114. проводиться реструктуризація та реконструкція промислових комплексів на регіональному і місцевому рівні з урахуванням екологічної ємності локальних територій;  
115. впроваджуються заходи захисту населення від впливу радіаційного забруднення з метою забезпечення нормальної господарської діяльності у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіологічного контролю, які визначаються згідно із Законом України "Про правовий режим території, що зазнала радіаційного забруднення в результаті Чорнобильської катастрофи", іншими нормативно-правовими актами.  
116. Захист від несприятливих природних явищ, запобігання виникненню техногенних аварій Для захисту від несприятливих природних явищ, запобігання виникненню техногенних аварій та ліквідації їх наслідків: створюються системи завчасного виявлення передумов аварій і катастроф, здійснюються заходи щодо запобігання та захисту від несприятливих природних явищ і техногенних процесів;  
117. під час розроблення генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної та проектної документації з урахуванням природних і техногенних умов забудови передбачаються містобудівні та інженернотехнічні рішення, спрямовані на забезпечення експлуатаційної надійності будинків і споруд, захисту населених пунктів від впливу несприятливих природних явищ і техногенних процесів;  
118. визначаються порядок та умови взаємодії відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для запобігання несприятливим природним явищам і техногенним аваріям та ліквідації їх наслідків;  
119. забезпечується створення ефективних і підтримання у належному стані діючих протипаводкових, протиселевих, протизсувних систем у тих регіонах, де це необхідно.  
120. 4. ПРАВОВІ ТА ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ  
121. Для забезпечення сталого розвитку населених пунктів розробляються правові засади реалізації державної політики у цій сфері на загальнодержавному, регіональному і місцевому рівні. На загальнодержавному рівні здійснюються заходи щодо вдосконалення законодавства, державних стандартів і норм стосовно:  
122. уточнення функцій і повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також координації їх діяльності у розв'язанні проблем сталого розвитку населених пунктів;  
123. раціонального використання природних ресурсів, удосконалення соціальної, виробничої, транспортної, інженерної інфраструктури, будівництва та експлуатації житла, об'єктів комунального господарства, поліпшення умов проживання, відпочинку та оздоровлення населення, охорони довкілля, збереження та збагачення культурної спадщини;  
124. реалізації бюджетно-фінансової і податкової політики, наповнення і раціонального використання коштів місцевих бюджетів, економічного стимулювання інвестиційної та підприємницької діяльності, спрямованої на вирішення питань сталого розвитку населених пунктів, зокрема врегулювання відносин між інвесторами, замовниками, виконавцями проектних та будівельних робіт;  
125. державного регулювання і здійснення контролю за дотриманням законодавства, державних стандартів і норм, за врахуванням державних, суспільних і приватних інтересів під час планування і забудови населених пунктів.  
126. На регіональному рівні: розробляються регіональні правила забудови, якими в межах законодавства і з урахуванням регіональних природнокліматичних, соціально-демографічних та інших особливостей встановлюється загальний для територій і населених пунктів (крім міст Києва та Севастополя, міст обласного підпорядкування) Автономної Республіки Крим, області порядок вирішення питань розміщення, погодження будівництва об'єктів містобудування, видачі вихідних даних (архітектурно-планувальних завдань, технічних та інших умов) на їх проектування, погодження та затвердження проектної документації, а також надання дозволів на виконання будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, здійснення контролю за містобудівною діяльністю;  
127. забезпечується координація сталого розвитку населених пунктів регіону з урахуванням державних і суспільних інтересів, а також здійснюється державний контроль за дотриманням законодавства, державних стандартів і норм.  
128. На місцевому рівні:  
129. розробляються місцеві правила забудови, якими в межах законодавства і з урахуванням місцевих природно-кліматичних, соціально-демографічних та інших особливостей встановлюється на основі затвердженої містобудівної документації містобудівний регламент забудови та іншого використання земельних ділянок у межах населеного пункту;  
130. приймаються нормативно-правові акти щодо регулювання соціально-економічного розвитку населених пунктів, планування, забудови та з інших питань забезпечення їх сталого розвитку.  
131. Основними джерелами інвестування сталого розвитку населених пунктів на найближчі роки залишаються кошти підприємств та організацій усіх форм власності, капітальні вкладення державного та місцевих бюджетів.  
132. У подальшому створюватиметься стабільна система кредитування з різних джерел (довгострокові банківські кредити, кредити страхових, інвестиційних та інших комерційних фондів, кредитних спілок, кошти населення). Активізації інвестиційної діяльності має сприяти створення у населених пунктах централізованих фондів довгострокових кредитів та фінансування пріоритетних об'єктів будівництва.  
133. Для сприяння залученню коштів незалежних інвесторів (у тому числі іноземних) здійснюються заходи щодо створення сприятливого інвестиційного клімату, зокрема:  
134. звільнення від оподаткування коштів підприємств, які спрямовуються на розвиток власного виробництва (із створенням нових робочих місць), а також соціальної, інженерної, транспортної інфраструктури населених пунктів;  
135. надання довгострокових пільгових кредитів громадянам для житлового будівництва на доповнення до їх власних заощаджень;  
136. надання субсидій за рахунок державного та місцевих бюджетів для інвестування проектів у пріоритетних галузях економіки.  
137. Заходи щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів з урахуванням положень цієї Концепції визначаються у державних і регіональних програмах соціально-економічного розвитку, планах соціально-економічного розвитку населених пунктів, інших інвестиційних програмах, державних і місцевих бюджетах, відповідній містобудівній і проектній документації.