Кількість абзаців - 55 Розмітка (ліва колонка)


Про обіг векселі в Україні (Повторний розгляд з пропозиціями (вето) Президента України)

0. ЗАКОН УКРАЇНИ Про обіг векселів в Україні  
1. Цей Закон визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.  
2. Стаття 1. Законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком іі до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року' якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.  
3. Стаття 2. Застереження, обумовлені у статтях 3, 7, 9, 10 і 13 додатка II до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, діють в Україні таким чином:  
4. 1) стаття 10 Уніфікованого закону не застосовується;  
5. 2) юридичні ситуації, зазначені у статті 41 Уніфікованого закону, визначають, що сума векселя, виражена в іноземній валюті, на території України може бути сплачена в національній валюті України за курсом Національного банку України на день настання строку платежу (або якщо боржник прострочить платіж, на розсуд держателя - на день здійснення платежу) чи в іноземній валюті з додержанням вимог валютного законодавства України.  
6. Це положення застосовується і в тому разі, коли векселедавцем (трасантом) обумовлено, що платіж здійснюється у визначеній у векселі валюті (застереження про здійснення платежу в іноземній валюті);  
7. 3) юридичні ситуації, зазначені в абзаці третьому статті 44 Уніфікованого закону, визначають, що протест у неплатежі за векселем, який підлягає оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи пред'явлення, повинен бути здійснений або в день, коли вексель підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів;  
8. 4) юридичні ситуації, зазначені в пунктах 2 і 3 статті 43, а також в абзаці шостому статті 44 Уніфікованого закону, визначаються таким чином:  
9. у пункті 2 статті 43 - у разі порушення справи про банкрутство трасата, а також у разі визнання його банкрутом і незалежно від того, чи акцептував він вексель;  
10. у пункті 3 статті 43 - у разі визнання банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту;  
11. в абзаці шостому статті 44 - у разі визнання трасата банкрутом і незалежно від того, чи акцептував він вексель, або у разі визнання банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, для використання держателем векселя права регресу буде достатнім пред'явлення судового рішення про визнання банкрутом такого трасата чи трасанта;  
12. 5) відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.  
13. Стаття 3. Зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.  
14. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також установи та організації, які фінансуються за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим чи місцевих бюджетів, зобов'язуються та набувають права за переказними і простими векселями лише у випадках і в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.  
15. Використання векселів Національним банком України здійснюється відповідно до законодавства України про обіг векселів.  
16. Стаття 4. Видавати переказні і прості векселі можна лише для забезпечення дійсної вимоги, що виникає у зв'язку із зобов'язаннями щодо поставки товарів, виконання робіт, надання послуг.  
17. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя, повинна мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.  
18. Умова щодо проведення розрахунків між суб'єктами підприємницької діяльності із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.  
19. Особи, винні в порушенні вимог цієї статті, несуть відповідальність згідно із законом.  
20. Стаття 5. Векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).  
21. Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою офіційне найменування визначено в їх установчих документах.  
22. Вексель підписується:  
23. від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою;  
24. від імені фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності - власноручно зазначеною фізичною особою або уповноваженою нею особою. Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності).  
25. Стаття 6. Платіж за векселем на території України  
26. здійснюється тільки в безготівковій формі.  
27. Стаття 7. Установи банків та органи Державного казначейства України, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування векселедавців простих векселів, трасатів (акцептантів) за переказними векселями, виконують функції розрахункових палат згідно із статтею 38 Уніфікованого закону.  
28. Порядок здійснення функцій розрахункових палат визначається:  
29. для органів Державного казначейства України - Кабінетом Міністрів України;  
30. для установ банків - Національним банком України за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.  
31. Стаття 8. Вексель, опротестований нотаріусом (виконавчий напис нотаріуса) у встановленому законом порядку, є виконавчим документом.  
32. Стаття 9. Резиденти можуть видавати та індосувати векселі, як переказні, так і прості, в іноземній та національній валюті для розрахунків з нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) відповідно до валютного законодавства України.  
33. Умова проведення розрахунків між резидентом та нерезидентом із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті).  
34. Придбання резидентом векселя в іноземній валюті та проведення розрахунків між резидентами за таким векселем здійснюються відповідно до валютного законодавства України.  
35. Стаття 10. Векселедавець зобов'язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.  
36. Стаття 11. Платіж за втраченим векселем може бути здійснений за умови встановлення права власності на нього в порядку, визначеному законом.  
37. Стаття 12. Забороняється використовувати векселі як внесок до статутного фонду господарського товариства.  
38. Стаття 13. Зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його держателя виключно векселедавцем (трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням відповідно до цього Закону.  
39. Держатель повинен дати згоду на внесення зміни до тексту векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів "відповідно до змін" із зазначенням дати внесення зміни та підписанням згідно з вимогами цього Закону.  
40. У випадку зміни строку платежу за переказним векселем держатель повинен одержати згоду (акцепт) трасата на оплату векселя відповідно до нового строку. У разі коли акцепт вже було здійснено раніше, держатель повинен одержати додаткову згоду акцептанта відповідно до нового строку.  
41. Якщо держатель, який погодився на внесення змін до тексту векселя, бажає зберегти відповідальність попередніх індосантів, він повинен одержати їх згоду. У противному разі попередні індосанти несуть відповідальність таку, як і до внесення змін.  
42. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
43. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім норм у частині, що стосується фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які набирають чинності з 1 січня 2002 року.  
44. 2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк:  
45. внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;  
46. підготувати і внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про порядок розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів в Україні;  
47. за участю Національного банку України розробити та подати до Верховної Ради України у встановленому порядку проекти законодавчих актів щодо врегулювання питань застосування векселів у зовнішньоекономічній діяльності;  
48. привести свої рішення у відповідність із цим Законом;  
49. забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що не відповідають цьому Закону;  
50. розробити та затвердити нормативно-правові акти з питань регулювання діяльності органів Державного казначейства України як розрахункових палат.  
51. 3. Національному банку України у тримісячний строк:  
52. привести свої рішення у відповідність із цим Законом;  
53. за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку розробити та затвердити в установленому порядку положення про умови випуску, обігу і погашення векселів, які обслуговують нетоварні угоди.  
54. 4. До приведення законодавства у відповідність із цим Законом акти законодавства України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.