Кількість абзаців - 135 Розмітка (ліва колонка)


Про державний борг (Друге читання)

0. Про державний борг України Губський Б.В., Альошин В.Б., Сокерчак В.М., Станков А.К.Комітет з питань фінансів та банківської діяльностіДруге читанняЗАКОН УКРАЇНИ Про Державний борг України  
1. Цей Закон визначає поняття, склад Державного боргу України, принципи утворення, управління ним та контролю за його станом, встановлює порядок його обслуговування та погашення, а також регулює відносини, які виникають в результаті такого утворення, управління, контролю, обслуговування та погашення.  
2. Глава 1.Загальні положення  
3. Стаття 1. Основні визначення  
4. В даному Законі використовуються такі визначення:  
5. Державним боргом України є загальна сума внутрішнього державного боргуни, зовнішнього державного боргу, а також держав х гарантій по кредитах, які відносяться до державного боргу відповідно до статті 23 цього Закону.  
6. Зовнішній державний борг є складовою частиною державного боргу, яка виражена загальною сумою всіх боргових зобов'язань, що випливають з кредитних договорів (угод), укладених з нерезидентами від імені України та з умов випуску державних цінних паперів  
7. Внутрішній державний борг є складовою частиною державного боргу, яка виражена сумою всіх боргових зобов'язань, які випливають з кредитних договорів (угод), укладених з резидентами від імені України та з умов випуску державних цінних паперів.  
8. Державною гарантією є зобов'язання України виконати платіж кредитору у межах суми, яка вказується у гарантії, у разі невиконання позичальником резидентом умов кредитного договору, договору позики.  
9. Лімітом загальної суми державного боргу є максимальний розмір державного боргу України на певну дату, включаючи реструктуризовані борги.  
10. Лімітом зовнішнього державного боргу є максимальний розмір зовнішнього державного боргу України на певну дату, включаючи реструктуризовані борги.  
11. Лімітом внутрішнього державного боргу є максимальний розмір внутрішнього державного боргу України на певну дату, включаючи реструктуризовані борги.  
12. Лімітом державних гарантій на черговий бюджетний рік є максимальний розмір державних гарантій, які може надати Україна для забезпечення кредитів в черговому бюджетному році.  
13. Реєстром державного боргу є документ, у якому реєструється інформація про державні зобов'язання, які випливають з договорів (угод) внутрішніх та зовнішніх позик, емісій цінних паперів  
14. Реєстром державних гарантій є документ, у якому реєструється інформація про державні зобов'язання, які випливають з договорів (угод) про надання державних гарантій  
15. Управлінням зовнішнім державним боргом є сукупність заходів держави щодо погашення та обслуговування зовнішнього державного боргу, зміни умов вже здійснених запозичень, визначення умов та здійснення нових запозичень.  
16. Управлінням внутрішнім державним боргом є сукупність заходів держави щодо погашення та обслуговування внутрішнього державного боргу, зміни умов вже здійснених запозичень, визначення умов та здійснення нових запозичень.  
17. Погашення державного боргу - виконання боргових зобов'язань перед кредиторами щодо погашення основної суми боргу;  
18. Обслуговування державного боргу - це сукупні платежі за зобов'язаннями перед кредиторами щодо сплати відсотків, комісійних та штрафних платежів.  
19. Стаття 2. Утворення Державного боргу України  
20. Державний борг України утворюється внаслідок державного запозичення та надання держаних гарантій.  
21. Міністерство фінансів України вносить до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо напрямків використання коштів, які передбачається позичити, з обгрунтуванням необхідності такого позичання і заходами, які б забезпечили погашення Державного боргу в майбутньому.  
22. Кабінет Міністрів України зобов'язаний розробити порядок залучення і використання кредитів (позик) та надання державних гарантій.  
23. Стаття 3. Ліміт державного боргу та державних гарантій  
24. Державний борг України не повинен перевищувати ліміт державного боргу, який затверджується Верховною Радою України.  
25. Ліміт державного боргу, витрати на його погашення та обслуговування затверджуються у Законі про бюджет України Верховною Радою України.  
26. Ліміт державного боргу складається з:  
27. ліміту загальної суми державного боргу;  
28. ліміту державних гарантій на черговий бюджетний рік;  
29. ліміту зовнішнього державного боргу;  
30. ліміту внутрішнього державного боргу.  
31. У разі, якщо Закон "Про Державний бюджет України" не набуває чинності з 1 січня року, на який складено бюджет, державні запозичення у період до набуття чинності Закону "Про Державний бюджет України" здійснюються в обсягах, що не перевищують потреби погашення та обслуговування державного боргу, а державні гарантії не надаються.  
32. Пропозиції щодо ліміту державного боргу подаються до Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України.  
33. Стаття 4. Реєстр державного боргу  
34. Реєстр державного боргу ведеться Міністерством фінансів України.  
35. Основними елементами реєстру державного боргу є :  
36. назва кредитного договору (угоди), договору (угоди) позики;  
37. дата укладання договору (угоди);  
38. термін погашення кредиту (позики);  
39. загальна сума залучених за договором коштів;  
40. витрати на обслуговування (відсотки, інші платежі);  
41. інші необхідні дані.  
42. Реєстр державного боргу складається з двох частин: реєстру зовнішнього державного боргу і реєстру внутрішнього державного боргу. Реєстр державного боргу ведеться на матеріальних та електронних носіях. Міністерство фінансів України розробляє, а Кабінет Міністрів України затверджує Положення про Реєстр державного боргу.  
43. Стаття 5. Реєстр державних гарантій Реєстр державних гарантій ведеться Міністерством фінансів України.  
44. Основними елементами реєстру державних гарантій є :  
45. назва гарантійного договору (угоди);  
46. дата укладання договору (угоди);  
47. термін дії договору (угоди);  
48. загальна сума договору (угоди);  
49. суми, які належать до сплати; сплачені суми; інші необхідні дані. Реєстр державних гарантій складається з: реєстру наданих державних гарантій; реєстру державних гарантій, які відносяться до Державного боргу України відповідно до статті 23 цього Закону.  
50. Реєстр державних гарантій по кредитах ведеться на матеріальних та електронних носіях. Міністерство фінансів України розробляє, а Кабінет Міністрів України затверджує Положення про Реєстр державних гарантій.  
51. Стаття 6. Контроль за станом Державного боргу  
52. Контроль за станом державного боргу здійснюється Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України.  
53. Кабінет Міністрів України зобов'язаний щоквартально подавати до Верховної Ради України звіт про використання коштів, залучених шляхом державних запозичень та під державні гарантії. Крім того, Кабінет Міністрів України контролює порядок отримання державою позик та надання держаних гарантій та цільове використання коштів, залучених шляхом державних запозичень та під державні гарантії.  
54. Звіт про стан державного боргу повинен включати інформацію про:  
55. суму боргу, умови його залучення;  
56. динаміку державного боргу;  
57. платежі по погашенню та обслуговуванню держаного боргу;  
58. напрямки використання залучених коштів.  
59. Стаття 7. Погашення та обслуговування державного боргу  
60. Міністерство фінансів України зобов'язане погашати та обслуговувати держаний борг України, а також складати поточний та перспективний плани заходів щодо погашення, обслуговування державного боргу України.  
61. Кабінет Міністрів України уповноважений приймати рішення про призначення банків-агентів по обслуговуванню державного боргу.  
62. Погашення державного боргу України проводиться шляхом повернення кредитору основних сум відповідно до умов кредитного договору (угоди).  
63. Обслуговування державного боргу проводиться шляхом виплат кредитору відсотків та інших платежів відповідно до умов кредитного договору (угоди).  
64. Обов'язок держави щодо виконання своїх боргових зобов'язань припиняється у разі повернення кредитору основних сум та виплати відсотків, інших платежів за ними відповідно до умов кредитного договору (угоди).  
65. За згодою кредитора, погашення та обслуговування державного боргу може здійснюватися шляхом поставки товарів (послуг), заліку зустрічної вимоги, іншими шляхами у відповідності до законодавства України.  
66. Глава 2. Зовнішній державний борг  
67. Стаття 8. Призначення коштів, залучених шляхом зовнішніх державних позик Кошти, залучені шляхом зовнішніх державних позик, призначаються для: фінансування інвестиційних проектів розвитку пріоритетних галузей економіки; покриття дефіциту державного бюджету; підтримки платіжного балансу.  
68. Стаття 9. Форми та склад зовнішнього державного боргу  
69. Зовнішній державний борг може бути у формі:  
70. державних боргових цінних паперів, розміщених серед нерезидентів за межами України відповідно до Закону України "Про цінні папери та фондову біржу";  
71. кредитів (позик), наданих Україні Урядами інших держав, представництвами Урядів інших держав;  
72. кредитів (позик), наданих Україні іноземними фінансовими установами, міжнародними фінансовими організаціями;  
73. інших двосторонніх або багатосторонніх кредитів (позик).  
74. Зовнішній державний борг складається з заборгованості минулих років та зовнішніх запозичень у черговому бюджетному році.  
75. Кабінет Міністрів України приймає постанови про випуск (емісію) державних боргових цінних паперів, а Міністерство фінансів України здійснює від імені України випуск (емісію) боргових державних цінних паперів.  
76. Стаття 10. Порядок укладання договорів (угод) щодо зовнішнього запозичення  
77. Угоди з урядами інших держав, міжнародними фінансовими організаціями, іншими іноземними кредиторами про надання Україні кредитів (позик) укладаються від імені Уряду Кабінетом Міністрів України і подаються на ратифікацію до Верховної Ради України.  
78. Верховна Рада України уповноважена ратифікувати міжнародні договори, пов'язані з державним запозиченням.  
79. Угоди про зовнішні запозичення України, набувають чинності лише після їх ратифікації Верховною Радою України.  
80. Міністерство фінансів України розробляє за дорученням Кабінету Міністрів України програми державних запозичань, бере участь в організації роботи, пов'язаної із залученням в економіку України кредитів та наданням державних гарантій.  
81. Порядок укладання договорів (угод) про зовнішнє та внутрішнє запозичення складається з наступних етапів: підготовка пропозицій щодо укладання угод; прийняття рішення про проведення переговорів. Порядок укладання угод щодо зовнішнього запозичення встановлюється відповідно до Закону України "Про міжнародні договори України". Рішення про підписання угод про зовнішні та внутрішні запозичення, надання повноважень щодо їх підписання приймається окремими постановами Кабінету Міністрів України.  
82. Стаття 11. Управління зовнішнім державним боргом  
83. Показниками, на підставі яких приймається рішення про вжиття заходів, які спрямовані на забезпечення повного та своєчасного виконання зовнішніх зобов'язань України, є:  
84. відношення державного боргу до валового національного продукту;  
85. відношення валового зовнішнього боргу до обсягу експорту товарів та послуг;  
86. відношення загальної сумі річних боргових платежів до прибутку від експорту товарів і послуг (показник обслуговування заборгованості);  
87. відношення загальної суми річних боргових платежів до валового національного продукту.  
88. Показники наведені у пункті 2 цієї статті розробляються і затверджуються Кабінетом Міністрів України.  
89. Глава 3. Внутрішній державний борг  
90. Стаття 12. Призначення коштів, залучених шляхом внутрішніх державних позик Кошти, залучені шляхом внутрішніх державних позик , призначаються для: фінансування інвестиційних проектів; фінансування державних програм, які відображені у бюджеті України, у відповідності з пріоритетними напрямами розвитку економіки України ;  
91. покриття дефіциту державного бюджету;  
92. Стаття 13. Форми та склад внутрішнього державного боргу  
93. Внутрішній державний борг може бути у формі: державних боргових цінних паперів, розміщених на території України відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу"; кредитів, отриманих від Національного банку України та фінансових установ - резидентів. Постанови про випуск (емісію) державних боргових цінних паперів приймаються Кабінетом Міністрів України, а випуск (емісію) боргових державних цінних паперів уповноважене здійснювати від імені України Міністерство фінансів.  
94. Внутрішній державний борг складається з заборгованості минулих років та нових внутрішніх запозичень.  
95. Стаття 14. Порядок укладання договорів (угод) щодо внутрішнього запозичення Угоди з Національним банком України чи іншими вітчизняними кредиторами про надання державі кредитів (позик) укладаються Кабінетом Міністрів України. Підготовку та реалізацію проектів договорів (угод) про залучення Україною кредитів та надання державних гарантій здійснює Міністерство фінансів України.  
96. Стаття 15. Управління внутрішнім державним боргом  
97. Управлінням внутрішнім державним боргом є сукупність заходів держави щодо погашення та обслуговування внутрішнього державного боргу, зміни умов вже здійснених запозичень, визначення умов та здійснення нових запозичень.  
98. Управління внутрішнім державним боргом здійснює Міністерство фінансів України.  
99. Державні гарантії  
100. Стаття 16. Державні гарантії  
101. Кабінет Міністрів України має виключне право приймати рішення про надання державних гарантій.  
102. Стаття 17. Забезпечення виконання Державних гарантій  
103. Забезпеченням виконання державних гарантій є кошти Фонду Держаних гарантій. Фонд Державних гарантій утворюється за рахунок: бюджетних коштів, передбачених Законом про бюджет України на черговий бюджетний рік;  
104. грошових коштів, які перераховуються суб'єктами підприємницької діяльності за надання гарантії.  
105. Стаття 18. Порядок подання заявки на отримання державних гарантій Для отримання державної гарантії суб'єкт підприємницької діяльності подає в Міністерство фінансів України заявку, у якій вказуються: реквізити позичальника; реквізити кредитора; нотаріально засвідчені копії установчих документів та свідоцтва про державну реєстрацію позичальника; бізнес-план із зазначенням призначення кредиту, для якого робиться запит державної гарантії; максимальна сума, яка має бути сплачена; найменування валюти платежу;  
106. термін дії гарантії або подія, з настанням якої припиняється дія гарантії; спосіб вимоги платежу; чи підлягає сума зобов'язання зменшенню.  
107. Одночасно з подачею заявки, вказаної у частині 1 цієї статті, суб'єкт підприємницької діяльності подає документи та інформацію, які необхідні для оцінки його фінансового положення і платоспроможності, а саме:  
108. 1) бухгалтерський баланс за останні 2 календарні роки;  
109. інформацію про заборгованість перед бюджетом, фінансовими установами та суб'єктами підприємницької діяльності;  
110. проект кредитної угоди з фінансовою установою-кредитором;  
111. інформацію про свої активи, які можуть бути заставлені і використані для погашення заборгованості;  
112. аудиторський висновок, який підтверджує достовірність наданої інформації.  
113. Стаття 19. Визначення плати за надання Державних гарантій  
114. Плата за надання Державної гарантії обчислюється Міністерством фінансів України, виходячи з ризикованості кредитного договору (угоди) та не може перевищувати 8 відсотків від суми гарантії.  
115. Стаття 20. Умови надання державних гарантій Державні гарантії надаються за умови що: між Міністерством фінансів України і суб'єктом підприємницької діяльності укладені угоди, які в повній мірі забезпечують повернення коштів, спрямованих на погашення гарантованих державою кредитів; надання державних гарантій не призводить до перевищення ліміту державних гарантій на черговий бюджетний рік; суб'єкт підприємницької діяльності перерахував до Фонду Державних гарантій плату за надання гарантії в установленому об'ємі і в установлені терміни.  
116. Стаття 21. Обов'язкові елементи гарантійного договору (угоди)  
117. Обов'язкові елементи гарантійного договору (угоди) встановлюються у відповідності до Уніфікованих правил Міжнародної торгової палати, а саме:  
118. реквізити позичальника;  
119. реквізити кредитора;  
120. реквізити гаранта;  
121. кредитна угода, договір позики, для забезпечення виконання якого надається державна гарантія;  
122. максимальна сума державної гарантії;  
123. найменування валюти платежу;  
124. термін дії державної гарантії або подія, з настанням якої припиняється дія гарантії;  
125. спосіб вимоги платежу;  
126. чи підлягає сума зобов'язання зменшенню.  
127. Стаття 22. Порядок виконання державних гарантій по кредитам У разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності зобов'язань за кредитним договором кредитор надає Міністерству фінансів України платіжну заяву, вимагаючи виконання державної гарантії. В платіжній заяві вказуються основна сума і проценти, які належать до виплати кредитору у відповідності до гарантійного договору (угоди). Міністерство фінансів України перераховує кредитору заявлену суму, якщо вказані в платіжній заяві вимоги відповідають положенням цього закону і умовам гарантійного договору (угоди).  
128. Стаття 23. Умови віднесення Державних гарантій по кредитах на Державний борг Державна гарантія відноситься до державного боргу, у разі подання платіжної заяви кредитором з вимогою про виконання Україною державної гарантії та дотриманні умов, які передбачені укладеними гарантійними договорами (угодами) .  
129. Стаття 24. Умови припинення дії державної гарантії Дія договору державної гарантії припиняється у разі: сплати суми, на яку була видана державна гарантія; закінчення терміну, на який видана державна гарантія; відмова кредитора від своїх прав за державною гарантією та повернення її гаранту;  
130. відмова кредитора від своїх прав за державною гарантією шляхом письмової заяви про звільнення гаранта від його зобов'язань.  
131. Прикінцеві положення  
132. Стаття 25. Прикінцеві положення Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування.  
133. До приведення інших законодавчих актів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у частині, яка не суперечить цьому Закону.  
134. Кабінету Міністрів України протягом двох місяців після опублікування цього Закону подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законодавчих актів України, які випливають з цього Закону, а також привести у відповідність з ним свої нормативно-правові акти.