Кількість абзаців - 41 Розмітка (ліва колонка)


про прожитковий мінімум (Друге читання)

0. Проект (30.04.99) Закон України Про прожитковий мінімум  
1. Цей Закон відповідно до статті 46 Конституції України закладає правову основу для визначення прожиткового мінімуму як державного мінімального соціального стандарту.  
2. Стаття 1. Основні терміни У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:  
3. прожитковий мінімум - це вартісна величина споживчого кошика і сума податків та інших обов'язкових платежів, що сплачуються громадянином відповідно до законодавства з доходу, який відповідає вартості величини споживчого кошика;  
4. споживчий кошик - мінімальний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, необхідних для забезпечення життєдіяльності людини та збереження її здоров'я;  
5. основні соціально-демографічні групи населення - працездатне населення, пенсіонери, діти.  
6. Стаття 2. Застосування прожиткового мінімуму 1. Прожитковий мінімум застосовується для:  
7. загальної оцінки рівня життя населення України, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм;  
8. обгрунтування для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, а також для визначення розміру і права на отримання допомог, стипендій та інших соціальних виплат;  
9. виявлення категорій осіб, що потребують адресної соціальної допомоги.  
10. 2. Для оцінки рівня життя населення регіону, розроблення та реалізації регіональних соціальних програм, виявлення категорій осіб, які потребують адресної соціальної допомоги, що фінансується за рахунок місцевих бюджетів, органами місцевого самоврядування може затверджуватися регіональний прожитковий мінімум не нижчий від визначеного статтею 5 цього Закону.  
11. Стаття 3. Порядок визначення, принципи формування та затвердження споживчого кошика  
12. 1. Споживчий кошик визначається нормативним методом у розрахунку на одну особу для основних соціально-демографічних груп населення. До його складу включаються мінімальні набори: продовольчих товарів; непродовольчих товарів; послуг.  
13. Мінімальні набори продовольчих і непродовольчих товарів визначаються в натуральних показниках, мінімальний набір послуг - у нормах і нормативах їх споживання.  
14. 2. Під час формування мінімального набору продовольчих товарів використовуються норми фізіологічних потреб особи у харчових речовинах виходячи з їх хімічного складу та енергетичної цінності продуктів харчування.  
15. Мінімальний набір продовольчих товарів формується: для працездатного населення - виходячи з фізіологічних особливостей організму чоловіка і жінки, не зайнятих важкою фізичною працею;  
16. для дітей - виходячи з особливостей розвитку організму для відповідних вікових груп: до 6 років та від 6 до 16 років;  
17. для пенсіонерів - з урахуванням вікового зниження потреби в енергетичній цінності продуктів харчування.  
18. Норми фізіологічних потреб особи у харчових речовинах затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.  
19. 3. Основними принципами формування мінімального набору непродовольчих товарів є:  
20. задоволення потреби основних соціально-демографічних груп населення в непродовольчих товарах для збереження їх здоров'я та забезпечення життєдіяльності з урахуванням вікових особливостей і захисту організму від впливу навколишнього середовища, а також для організації побуту;  
21. рівень забезпеченості непродовольчими товарами малозабезпечених сімей, який фактично склався;  
22. мінімальне оновлення, мінімальний асортимент, низька ціна, доступність непродовольчих товарів.  
23. Набір непродовольчих товарів формується з урахуванням індивідуальних (одяг, взуття, а також шкільно-письмові товари для дітей) та загальносімейних (білизна, предмети першої необхідності, предмети санітарії, ліки, товари культурно-побутового та господарського призначення) потреб.  
24. 4. До мінімального набору послуг включаються житлово-комунальні, транспортні та інші види послуг.  
25. Основні принципи формування мінімального набору послуг:  
26. задоволення потреб основних соціально-демографічних груп населення в житлі, організації побуту, користуванні транспортом;  
27. рівень користування транспортними послугами, який фактично склався.  
28. Під час формування транспортних послуг враховуються:  
29. більша кількість поїздок працездатного населення порівняно з дітьми та інвалідами, а також жінок порівняно з чоловіками;  
30. пільги з оплати транспортних послуг, встановлені законодавством.  
31. Житлово-комунальні послуги визначаються на підставі мінімальних санітарних норм, встановлених для їх надання і споживання.  
32. Інші види послуг (послуги зв'язку, послуги з ремонту одягу та взуття, відвідування перукарень, лазень, пралень, кінотеатрів тощо) враховуються у мінімальному наборі послуг у відсотках до загальної величини видатків на послуги виходячи із статистичних даних за результатами обстежень населення.  
33. 5. Споживчий кошик встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення експертизи. Порядок проведення експертизи визначається Кабінетом Міністрів України.  
34. Стаття 4. Порядок визначення прожиткового мінімуму Прожитковий мінімум визначається в розрахунку на місяць у середньому на душу населення та для основних соціально-демографічних груп за методикою, розробленою за участю профспілкових об'єднань України та затвердженою Кабінетом Міністрів України.  
35. Стаття 5. Порядок затвердження прожиткового мінімуму Прожитковий мінімум у середньому на душу населення та для основних соціально-демографічних груп за поданням Кабінету Міністрів України щороку затверджується Верховною Радою України разом з Державним бюджетом України.  
36. Стаття 6. Моніторинг прожиткового мінімуму Для спостереження за динамікою рівня життя населення України на основі статистичних даних про рівень споживчих цін спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі праці та соціальної політики розраховує щомісяця фактичний розмір прожиткового мінімуму (у середньому на душу населення та для основних соціально-демографічних груп).  
37. Стаття 7. Відповідальність за порушення законодавства про прожитковий мінімум Посадові особи, винні у порушенні законодавства про прожитковий мінімум, несуть дисциплінарну та адміністративну відповідальність у порядку, передбаченому законодавством.  
38. Стаття 8. Прикінцеві положення  
39. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
40. 2. Після встановлення Верховною Радою України прожиткового мінімуму втрачає чинність Закон України "Про межу малозабезпеченості" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 42, ст. 382).