Кількість абзаців - 89 Розмітка (ліва колонка)


Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів (Друге читання)

0. Проект Закон України  
1. Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів  
2. Цей Закон встановлює умови і порядок визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.  
3. Розділ І  
4. Загальні положення  
5. Стаття 1. Основні поняття, що використовуються в цьому Законі  
6. Основні поняття, що використовуються в цьому Законі, мають таке значення:  
7. рішення іноземного суду - рішення іноземних судів у цивільних, трудових, сімейних справах, вироки судів у кримінальних справах у частині, що стосується відшкодування шкоди потерпілим, а також рішення іноземних арбітражів та акти інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних, трудових, сімейних справ, що набрали законної сили і підлягають визнанню та виконанню на території України відповідно до міжнародних договорів України;  
8. визнання рішення іноземного суду - поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому цим Законом;  
9. виконання рішення іноземного суду - застосування засобів примусового виконання рішення іноземного суду в Україні в порядку, передбаченому законодавством України;  
10. міжнародні договори України - чинні міжнародні договори України про надання правової допомоги у цивільних, трудових, сімейних і кримінальних справах, міжнародні конвенції з питань цивільного процесу, а також інші міжнародні двосторонні або багатосторонні договори за участю України, якими передбачається визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів;  
11. стягувач - будь-яка фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої постановлено рішення іноземного суду і яка звертається з клопотанням про його визнання та виконання на території України;  
12. боржник - будь-яка фізична або юридична особа, яка за рішенням іноземного суду зобов'язана виконати певні дії на користь чи в інтересах стягувача.  
13. Стаття 2. Умови визнання та виконання рішення іноземного суду  
14. Рішення іноземного суду визнається та виконується в Україні, якщо це передбачено міжнародними договорами України.  
15. Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо це передбачено міжнародними договорами України.  
16. Розділ II  
17. Примусове виконання рішення іноземного суду  
18. Стаття 3. Строки пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання  
19. Рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього періоду проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.  
20. Стаття 4. Підвідомчість та підсудність справ про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду  
21. Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на клопотання стягувача розглядається Верховним судом Автономної Республіки Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими судами (далі - відповідний суд України) за місцем постійного чи тимчасового проживання або перебування (місцезнаходження) боржника.  
22. У разі коли боржник не має постійного чи тимчасового місця проживання або перебування (місцезнаходження) на території України або місце його постійного чи тимчасового проживання або перебування (місцезнаходження) невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення розглядається відповідним судом України за місцезнаходженням в Україні майна боржника.  
23. Стаття 5. Порядок подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду  
24. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у порядку, передбаченому міжнародними договорами України.  
25. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду може бути також подано стягувачем безпосередньо до суду України, визначеного статтею 4 цього Закону.  
26. У разі коли міжнародними договорами України передбачено подання клопотань про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади України, відповідний суд України приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України.  
27. Стаття 6. Вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду  
28. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду повинне містити:  
29. найменування стягувача або його представника (якщо клопотання подається представником), зазначення їхнього постійного чи тимчасового місця проживання або перебування (місцезнаходження);  
30. найменування боржника, зазначення його постійного чи тимчасового місця проживання чи перебування (місцезнаходження) або місцезнаходження його майна в Україні;  
31. мотиви подання клопотання.  
32. До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами України.  
33. У разі коли міжнародними договорами України це не обумовлено, до клопотання додаються такі документи:  
34. засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, на примусове виконання якого подано клопотання;  
35. офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);  
36. документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була своєчасно і належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи;  
37. документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше);  
38. документ, що посвідчує повноваження представника стягувача (якщо клопотання подається представником);  
39. нотаріально засвідчений переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.  
40. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду з доданими до нього документами подається до відповідного суду України у двох примірниках.  
41. Якщо зазначене клопотання і документи, що додаються до нього, належним чином не оформлено або до клопотання не додано перелічені документи, відповідний суд України повертає їх стягувачеві (або його представникові) без розгляду.  
42. Стаття 7. Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду  
43. Про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду відповідний суд України у п'ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.  
44. Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі його відмови від подання заперечень, а так само коли у місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що стягувач і боржник повідомляються письмово не пізніше ніж за 10 днів до його початку.  
45. За заявою стягувача або боржника і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє сторону.  
46. Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.  
47. У разі коли рішення іноземного суду вже виконувалося раніше, відповідний суд України визначає, в якій частині чи з якого часу воно підлягає виконанню.  
48. Неявка без поважних причин у судове засідання стягувача або боржника, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання.  
49. Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання. Копія ухвали надсилається судом стягувачеві та боржникові у триденний строк з дня постановлення ухвали.  
50. Якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає ці клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.  
51. Стаття 8. Підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду  
52. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами України.  
53. У разі коли міжнародними договорами України такі підстави не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено, якщо:  
54. рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;  
55. сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було своєчасно і належним чином повідомлено про розгляд справи;  
56. рішення постановлене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого органу України;  
57. постановлене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі, порушена між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах до часу порушення справи в іноземному суді;  
58. пропущено встановлений міжнародними договорами України та цим Законом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання на території України;  
59. предмет спору за законодавством України не підлягає судовому розгляду;  
60. визнання і виконання пред'явленого рішення іноземного суду суперечитиме публічному порядкові в Україні;  
61. в інших випадках, передбачених законодавством України.  
62. Стаття 9. Оскарження ухвали суду  
63. Ухвала, постановлена відповідним судом України про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання, може бути оскаржена стягувачем або боржником у порядку і строки, передбачені законодавством України.  
64. Стаття 10. Порядок примусового виконання рішень іноземних судів  
65. На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, відповідний суд України видає виконавчий лист, який надсилається для виконання в порядку, встановленому законодавством України.  
66. Дії та заходи з примусового виконання рішення іноземного суду провадяться державними виконавцями у порядку, передбаченому законодавством України.  
67. Розділ III  
68. Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню  
69. Стаття 11. Порядок визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню  
70. Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається за умови, що це передбачено міжнародними договорами України, за клопотанням заінтересованої особи, яке подається з дотриманням порядку, передбаченого статтею 4 цього Закону.  
71. У такому разі до клопотання додаються такі документи:  
72. засвідчена копія рішення іноземного суду про надання дозволу, на виконання якого порушується клопотання;  
73. офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в його тексті.  
74. Стаття 12. Розгляд заперечення проти визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню  
75. Про надходження клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, відповідний суд України у п'ятиденний строк письмово повідомляє заінтересовану сторону і пропонує їй у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.  
76. Після подання заінтересованою стороною заперечень у письмовій формі або у разі її відмови від подання заперечень, а так само коли у місячний строк з часу повідомлення заінтересованої особи про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що заінтересовані сторони повідомляються письмово не пізніше ніж за 10 днів до його початку.  
77. Неявка в судове засідання заінтересованої сторони, щодо якої суду відомо, що їй було своєчасно і належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, не є перешкодою для розгляду заперечення, якщо вона не порушує питання про перенесення його розгляду.  
78. Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.  
79. Якщо заінтересована сторона звернулася з проханням про перенесення часу розгляду заперечення і суд визнав це прохання поважним, розгляд справи може бути перенесено з повідомленням про це заінтересованих сторін.  
80. За наслідками розгляду заперечення проти визнання рішення іноземного суду відповідним судом України постановляється ухвала про відмову у визнанні в Україні цього рішення або про визнання в Україні цього рішення та залишення заперечення проти його визнання в Україні без задоволення.  
81. У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, відмовляється у випадках, передбачених міжнародними договорами України, а якщо міжнародними договорами України це не передбачено, то на підставах, зазначених у статті 8 цього Закону.  
82. Копію ухвали суд надсилає сторонам у триденний строк з дня її постановлення.  
83. Ухвала, постановлена відповідним судом України про відмову у визнанні в Україні рішення іноземного суду або про визнання в Україні цього рішення та залишення заперечення проти його визнання в Україні без задоволення, може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені законодавством України.  
84. Розділ IV  
85. Прикінцеві положення  
86. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у цьому Законі, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.  
87. Акти законодавства України до приведення їх у відповідність із цим Законом є чинними у частині, що не суперечить положенням цього Закону.  
88. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.