Кількість абзаців - 253 Розмітка (ліва колонка)


про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (Друге читання)

0. Проект  
1. (26.05.99)  
2. Закон України  
3. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру  
4. Цей Закон визначає організаційні і правові основи у сфері захисту громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які знаходяться на території України, об'єктів виробничого і соціального призначення, а також довкілля від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.  
5. Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
6. Стаття 1. ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ  
7. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:  
8. надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру (далі-надзвичайна ситуація) - порушення нормальних умов життя людей та функціонування об'єктів господарювання, спричинене аварією, катастрофою, яка виникла на потенційно небезпечному об'єкті внаслідок діяльності людини (техногенний характер), або руйнівним впливом стихійних сил (природний характер), що призвело (може призвести) до неможливості проживання населення, ведення господарської діяльності, загибелі людей та/або значних матеріальних втрат;  
9. потенційно небезпечний об'єкт - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, пожежовибухові, хімічні речовини та біологічні препарати, а також гідротехнічні і транспортні споруди, транспортні засоби, інші об'єкти, що створюють реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації;  
10. захист населення і територій - система заходів щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації, що реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами рад, відповідними силами та засобами підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і підпорядкування, добровільними формуваннями і спрямовані на захист населення, об'єктів господарювання та довкілля;  
11. запобігання виникненню надзвичайних ситуацій - підготовка і реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом'якшення її можливих наслідків;  
12. зона надзвичайної ситуації - територія, де склалася надзвичайна ситуація;  
13. ліквідація надзвичайних ситуацій - проведення комплексу заходів, які включають аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, що здійснюються у разі виникнення надзвичайних ситуацій і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров'я людей, а також на локалізацію зон надзвичайних ситуацій;  
14. єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації - центральні і місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і підпорядкування з відповідними силами та засобами, які організують проведення робіт із запобігання надзвичайним ситуаціям і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і територій, зменшення матеріальних втрат.  
15. Стаття 2. ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
16. Законодавство України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій складається з цього Закону, Законів України "Про Цивільну оборону", "Про війська цивільної оборони", "Про надзвичайний стан", "Про охорону навколишнього природного середовища" та інших актів законодавства.  
17. Стаття 3. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
18. Основними завданнями захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій є:  
19. забезпечення захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій;  
20. здійснення комплексу заходів щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації;  
21. забезпечення готовності до дій і взаємодії органів управління у цій сфері, сил та засобів, призначених для запобігання надзвичайним ситуаціям і реагування на них;  
22. проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організації життєзабезпечення постраждалого населення.  
23. Стаття 4. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
24. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій здійснюється на принципах:  
25. пріоритетності завдань врятування життя та збереження здоров'я людей і довкілля;  
26. безумовного надання переваги раціональній та превентивній безпеці;  
27. вільного доступу до інформації щодо безпеки людини;  
28. особистої відповідальності і піклування громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки та дій у надзвичайних ситуаціях;  
29. обов'язковості завчасної реалізації заходів, спрямованих на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;  
30. урахування економічних, природних та інших особливостей територій та ступеня реальної небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій;  
31. максимально можливого, ефективного і комплексного використання наявних сил і засобів.  
32. Стаття 5. ПРАВА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
33. Громадяни України мають право:  
34. на інформацію про надзвичайні ситуації, що можуть виникнути або виникли, та про заходи необхідної безпеки;  
35. на використання засобів захисту, призначених для захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій згідно з планами їх ліквідації;  
36. на звернення до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту від надзвичайних ситуацій;  
37. на відшкодування згідно із законодавством шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій;  
38. на медичне обслуговування та компенсацію за роботу у зонах надзвичайних ситуацій;  
39. інші права у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.  
40. Стаття 6. КРИТЕРІЇ КЛАСИФІКАЦІЇ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
41. Надзвичайні ситуації класифікуються за характером походження, ступенем поширення, розміром людських втрат та матеріальних збитків.  
42. Критерії класифікації надзвичайних ситуацій визначаються Кабінетом Міністрів України на основі аналізу інформації про техногенно-екологічну обстановку, загрози існуючих і вірогідних техногенних та природних катастроф, досвіду ліквідації надзвичайних ситуацій.  
43. РОЗДІЛ II. ОСНОВНІ ЗАХОДИ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
44. Стаття 7. ІНФОРМУВАННЯ ТА ОПОВІЩЕННЯ  
45. Інформацію у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій становлять відомості про надзвичайні ситуації, що прогнозуються або виникли, з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також способи та методи реагування на них.  
46. Інформація про захист населення і територій, діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад у цій сфері має бути гласною і відкритою, якщо інше не передбачено законодавством.  
47. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад зобов'язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну і достовірну інформацію про стан захисту населення і територій, про виникнення надзвичайних ситуацій, методи та способи їх захисту, вжиття заходів щодо забезпечення безпеки.  
48. Оповіщення про загрозу і постійне інформування населення забезпечується шляхом:  
49. завчасного створення і підтримки в постійній готовності загальнодержавної і територіальних автоматизованих систем централізованого оповіщення населення;  
50. організаційно-технічного з'єднання територіальних систем централізованого оповіщення і систем оповіщення на об'єктах господарювання;  
51. завчасного створення та організаційно-технічного з'єднання з системами спостереження і контролю постійно діючих локальних систем оповіщення та інформування населення в зонах можливого катастрофічного затоплення, районах розміщення радіаційних і хімічних підприємств, інших потенційно небезпечних об'єктів;  
52. централізованого використання загальнодержавних і галузевих систем зв'язку, радіопровідного, телевізійного оповіщення, радіотрансляційних мереж та інших технічних засобів передавання інформації.  
53. Стаття 8. СПОСТЕРЕЖЕННЯ  
54. З метою своєчасного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання та реагування на них відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади здійснюються:  
55. створення і підтримка в постійній готовності загальнодержавної і територіальних систем спостереження і контролю з включенням до них існуючих сил та засобів контролю;  
56. організація збирання, опрацювання і передавання інформації про стан довкілля, забруднення продуктів харчування, харчової сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами та інфекційними мікроорганізмами.  
57. Стаття 9. УКРИТТЯ У ЗАХИСНИХ СПОРУДАХ  
58. Укриттю в захисних спорудах, у разі необхідності, підлягає населення відповідно до його належності до груп (працююча зміна, населення, яке проживає в небезпечних зонах).  
59. Створення фонду захисних споруд забезпечується шляхом:  
60. комплексного освоєння підземного простору міст і населених пунктів для взаємопогодженого розміщення в ньому споруд і приміщень соціально-побутового, виробничого і господарського призначення з урахуванням необхідності пристосування і використання частини приміщень для укриття населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій;  
61. обстеження і взяття на облік підземних і наземних будівель та споруд, що відповідають вимогам захисту, споруд підземного простору міст, гірничих виробок і природних порожнин;  
62. дообладнання з урахуванням реальної обстановки підвальних та інших заглиблених приміщень;  
63. будівництва заглиблених окремо розташованих споруд, об'єктів виробничого призначення, пристосованих для захисту;  
64. масового будівництва в період загрози найпростіших сховищ та укриттів;  
65. завчасного будівництва за рішенням Кабінету Міністрів України окремих сховищ і протирадіаційних укриттів.  
66. Наявний фонд захисних споруд використовується для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.  
67. Стаття 10. ЕВАКУАЦІЙНІ ЗАХОДИ  
68. В умовах неповного забезпечення захисними спорудами в містах та інших населених пунктах, які мають об'єкти підвищеної небезпеки, основним способом захисту населення є евакуація і розміщення його у позаміській зоні.  
69. Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, в районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людей).  
70. Залежно від обстановки, яка склалася на час надзвичайної ситуації, може бути проведено загальну або часткову евакуацію населення тимчасового чи безповоротного характеру.  
71. Загальна евакуація проводиться в окремих регіонах за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення і планується на випадок:  
72. небезпечного радіоактивного забруднення територій навколо атомних електростанцій (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю населення, яке проживає в зоні ураження);  
73. виникнення загрози катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним добіганням проривної хвилі.  
74. Часткова евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України у разі загрози або виникнення стихійного лиха, аварії, катастрофи.  
75. Під час проведення часткової евакуації завчасно вивозиться не зайняте у сферах виробництва та обслуговування населення: студенти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом з викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їхніх сімей.  
76. У мирний час евакуація населення планується на випадок:  
77. загальної аварії на атомній електростанції;  
78. усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин;  
79. загрози катастрофічного затоплення місцевості;  
80. лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.  
81. Проведення організованої евакуації, запобігання проявам паніки і недопущення загибелі людей забезпечується шляхом:  
82. планування евакуації населення;  
83. визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з потенційно небезпечних зон;  
84. організації оповіщення керівного складу і населення про початок евакуації;  
85. організації управління евакуацією;  
86. всебічного життєзабезпечення евакуйованого населення у позаміській зоні;  
87. навчання населення діям під час проведення евакуації.  
88. Евакуаційні заходи здійснюються за рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад.  
89. Евакуація населення проводиться способом, який передбачає вивезення основної частини населення з міст і небезпечних районів усіма видами наявного транспорту.  
90. Стаття 11. ІНЖЕНЕРНИЙ ЗАХИСТ  
91. Під час проектування і експлуатації споруд та об'єктів господарювання, наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на довкілля, розробляються і здійснюються заходи інженерного захисту з метою запобігання виникненню надзвичайної ситуації.  
92. Заходами інженерного захисту території повинно передбачатися:  
93. врахування під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування можливих проявів в окремих регіонах та на окремих територіях небезпечних і катастрофічних явищ;  
94. раціональне розміщення потенційно небезпечних об'єктів з урахуванням можливих наслідків їх діяльності у разі виникнення аварій для безпеки населення і довкілля;  
95. спорудження будинків, будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки і надійності;  
96. розроблення і здійснення заходів безаварійного функціонування потенційно небезпечних об'єктів;  
97. створення комплексної схеми захисту населених пунктів та об'єктів господарювання від небезпечних природних процесів;  
98. розроблення і здійснення регіональних та місцевих планів запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;  
99. організація будівництва протизсувних, протиповеневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення;  
100. реалізація заходів санітарної охорони території.  
101. Стаття 12. МЕДИЧНИЙ ЗАХИСТ  
102. Заходами запобігання або зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання медичної допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в зонах надзвичайних ситуацій повинно передбачатися:  
103. планування і використання існуючих сил та засобів установ і закладів охорони здоров'я незалежно від форми власності і підпорядкування;  
104. розгортання в умовах надзвичайної ситуації необхідної кількості лікувальних закладів;  
105. своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів;  
106. контроль за продуктами харчування, питною водою і джерелами водопостачання;  
107. завчасне створення і підготовка спеціальних медичних формувань;  
108. накопичення медичних засобів захисту, медичного та спеціального майна і техніки;  
109. контроль за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією;  
110. підготовка медичного персоналу та загальне медико-санітарне навчання населення.  
111. Стаття 13. БІОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ  
112. Захист від біологічних засобів ураження включає своєчасне виявлення чинників біологічного зараження, залежно від їх виду і ступеня ураження, проведення комплексу адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медичних заходів.  
113. Біологічний захист повинен передбачати:  
114. своєчасне використання колективних та індивідуальних засобів захисту;  
115. запровадження режимів карантину та обсервації;  
116. знезаражування осередку ураження;  
117. проведення екстреної та специфічної профілактики;  
118. додержання протиепідемічного режиму підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і підпорядкування та населенням.  
119. Стаття 14. РАДІАЦІЙНИЙ І ХІМІЧНИЙ ЗАХИСТ  
120. Радіаційний і хімічний захист включає заходи щодо виявлення та оцінки радіаційної і хімічної обстановки, організацію та здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального захисту, організацію та проведення спеціальної обробки.  
121. Виконання вимог радіаційного і хімічного захисту забезпечується шляхом:  
122. завчасного накопичення і підтримки в готовності засобів індивідуального захисту і приладів дозиметричного і хімічного контролю, обсяги і місця зберігання яких визначаються відповідно до встановлених зон небезпеки; забезпечення зазначеними засобами насамперед особового складу формувань, який бере участь у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження, а також персоналу радіаційно і хімічно небезпечних об'єктів господарювання і населення, яке проживає в зонах небезпечного зараження та навколо них;  
123. своєчасного впровадження засобів, способів і методів виявлення та оцінки масштабів і наслідків аварій на радіаційно та хімічно небезпечних об'єктах господарювання;  
124. створення уніфікованих засобів захисту, приладів і комплектів дозиметричного та хімічного контролю;  
125. надання населенню можливостей придбавати в установленому порядку в особисте користування засобів індивідуального захисту і дозиметрів;  
126. завчасного пристосування об'єктів побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;  
127. розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки.  
128. Стаття 15. ДЕРЖАВНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ З ПИТАНЬ БЕЗПЕКИ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ  
129. Державна стандартизація з питань безпеки у надзвичайних ситуаціях спрямована на забезпечення:  
130. безпеки продукції (робіт, послуг) для життя і здоров'я людей та довкілля;  
131. якості продукції (робіт, послуг) відповідно до рівня розвитку науки, техніки і технологій;  
132. єдності принципів вимірювання;  
133. безпеки об'єктів господарювання з урахуванням ризику виникнення техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій.  
134. Стаття 16. ДЕРЖАВНА ЕКСПЕРТИЗА У СФЕРІ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
135. Державна експертиза проектів і рішень стосовно техногенної безпеки об'єктів виробничого та соціального призначення і явищ, що можуть спричинити надзвичайні ситуації та вплинути на стан захисту населення і територій від їх наслідків, організовується і проводиться відповідно до законодавства.  
136. Стаття 17. ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ У СФЕРІ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
137. Державний нагляд і контроль у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій організується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами рад згідно із законодавством з метою перевірки повноти і якості здійснення заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення готовності сил та засобів системи захисту населення і територій.  
138. Стаття 18. ДЕКЛАРУВАННЯ БЕЗПЕКИ ПОТЕНЦІЙНО НЕБЕЗПЕЧНИХ ОБ'ЄКТІВ  
139. Декларування безпеки потенційно небезпечних об'єктів здійснюється з метою забезпечення контролю за додержанням заходів безпеки на окремих стадіях введення їх в експлуатацію, під час експлуатації та виведення з експлуатації.  
140. Декларування безпеки потенційно небезпечних об'єктів передбачає:  
141. оцінку ризику виникнення на потенційно небезпечних об'єктах надзвичайних ситуацій з урахуванням визначення джерел загрози, умов розвитку і можливих наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі викидів у довкілля шкідливих речовин;  
142. оцінку готовності до експлуатації потенційно небезпечного об'єкта відповідно до вимог промислової безпеки;  
143. аналіз достатності та ефективності вжитих заходів щодо запобігання, локалізації та ліквідації надзвичайної ситуації на потенційно небезпечному об'єкті;  
144. розроблення заходів, спрямованих на зменшення наслідків надзвичайних ситуацій.  
145. Декларування здійснюється в порядку встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.  
146. РОЗДІЛ III. ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
147. Стаття 19. ЄДИНА ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ЗАПОБІГАННЯ І РЕАГУВАННЯ НА НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ  
148. З метою забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій створюється єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, яка складається з територіальних та функціональних підсистем.  
149. Положення про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру затверджується Кабінетом Міністрів України.  
150. Стаття 20. ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
151. Захист населення і територій у разі виникнення надзвичайних ситуацій забезпечується шляхом координації функціонування постійно діючих функціональних та територіальних підсистем єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.  
152. Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населення і територій у разі їх виникнення.  
153. Завдання, організація, склад сил і засобів, порядок функціонування функціональних підсистем захисту населення і територій визначаються положеннями про ці підсистеми, затвердженими відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.  
154. Територіальні підсистеми створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у межах їх територій.  
155. Завдання, організація, склад сил та засобів, порядок функціонування територіальних підсистем захисту населення і територій визначаються положеннями про ці підсистеми, затвердженими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.  
156. Стаття 21. РЕЖИМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
157. Залежно від обстановки, ступеня поширення прогнозованої або такої, що виникла, надзвичайної ситуації за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації у межах конкретної території встановлюється один з таких режимів функціонування системи захисту населення і територій:  
158. режим повсякденного функціонування - за наявності нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки, за відсутності епідемій, епізоотій та епіфітотій;  
159. режим підвищеної готовності - у разі істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки, за наявності можливості виникнення надзвичайної ситуації;  
160. режим надзвичайної ситуації - у разі виникнення і під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.  
161. Режим надзвичайного стану запроваджується відповідно до законодавства України.  
162. РОЗДІЛ IV. СИЛИ ТА ЗАСОБИ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
163. Стаття 22. СКЛАД СИЛ ТА ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
164. До складу сил та засобів захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій входять відповідні сили та засоби центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і підпорядкування, а також добровільні рятувальні формування, що залучаються до проведення відповідних робіт.  
165. Військові і спеціальні цивільні аварійнорятувальні формування, з яких складаються зазначені сили та засоби, укомплектовуються з урахуванням необхідності проведення роботи в автономному режимі протягом не менше ніж трьох діб і перебувають у стані постійної готовності.  
166. У разі виникнення надзвичайної ситуації сили постійної готовності залучаються для термінового реагування.  
167. Стаття 23. ЗАЛУЧЕННЯ ЧАСТИН ТА ПІДРОЗДІЛІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ, ІНШИХ ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ ДЛЯ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
168. Для ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків можуть залучатися спеціально підготовлені частини та підрозділи Збройних Сил України, інших військових формувань.  
169. Порядок залучення частин та підрозділів Збройних Сил України, інших військових формувань визначається Президентом України.  
170. Стаття 24. ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ У СФЕРІ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
171. На підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування на базі існуючих спеціалізованих служб і підрозділів утворюються позаштатні спеціалізовані формування, призначені для проведення конкретних видів невідкладних робіт під час реагування на надзвичайні ситуації. Особи, які входять до складу цих формувань, проходять спеціальне навчання, періодично залучаються до участі у практичному відпрацюванні дій з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій разом із силами постійної готовності.  
172. Підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і підпорядкування:  
173. планують і проводять необхідні заходи для захисту своїх працівників, об'єктів господарювання та довкілля від надзвичайних ситуацій;  
174. підтримують у готовності до застосування сили і засоби із запобігання виникненню та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;  
175. створюють та підтримують матеріальні резерви для ліквідації надзвичайних ситуацій;  
176. забезпечують своєчасне оповіщення своїх працівників про загрозу виникнення або про виникнення надзвичайної ситуації.  
177. Стаття 25. УЧАСТЬ ОБ'ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН У ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
178. Об'єднання громадян можуть брати участь у заходах щодо захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій згідно із законодавством України.  
179. Об'єднання громадян, що беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, діють під керівництвом відповідних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.  
180. Учасники ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та їх наслідків від об'єднань громадян повинні мати відповідну підготовку.  
181. РОЗДІЛ V. ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
182. Стаття 26. ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
183. Органами управління у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій є:  
184. на загальнодержавному рівні - Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до законодавства;  
185. на регіональному рівні - управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій;  
186. на місцевому рівні - відділи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення районних державних адміністрацій, виконавчі органи рад;  
187. на об'єктовому рівні - структурні підрозділи або спеціально призначені особи з питань цивільної оборони і надзвичайних ситуацій підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і підпорядкування.  
188. Стаття 27. КООРДИНУЮЧІ ОРГАНИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
189. Координуючими органами у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій є:  
190. на загальнодержавному рівні - Рада національної безпеки і оборони України, комісії (ради) з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій та з питань безпечної життєдіяльності населення, що створюються Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.  
191. В окремих випадках для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації Кабінетом Міністрів України утворюється спеціальна комісія;  
192. на регіональному рівні - комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;  
193. на місцевому рівні - комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій районних державних адміністрацій і виконавчих органів рад;  
194. на об'єктовому рівні - комісії з питань надзвичайних ситуацій підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і підпорядкування.  
195. Стаття 28. КОМПЕТЕНЦІЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
196. Кабінет Міністрів України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій:  
197. визначає заходи щодо забезпечення національної безпеки України в умовах виникнення надзвичайних ситуацій;  
198. забезпечує здійснення заходів щодо попередження надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;  
199. визначає порядок створення і використання матеріальних резервів для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;  
200. встановлює класифікацію надзвичайних ситуацій;  
201. визначає порядок збирання та обміну інформацією у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;  
202. здійснює керівництво роботою комісій (рад) з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій та з питань безпечної життєдіяльності населення;  
203. здійснює інші повноваження відповідно до законодавства України.  
204. Стаття 29. КОМПЕТЕНЦІЯ СПЕЦІАЛЬНО УПОВНОВАЖЕНОГО ЦЕНТРАЛЬНОГО ОРГАНУ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ З ПИТАНЬ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА У СПРАВАХ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ВІД НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ  
205. Реалізацію державної політики у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання цим ситуаціям та реагування на них, ліквідації їх наслідків та наслідків Чорнобильської катастрофи здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.  
206. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи створює разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідні територіальні органи подвійного підпорядкування.  
207. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи:  
208. забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, попередження цих ситуацій;  
209. керує діяльністю підпорядкованих йому органів управління з питань надзвичайних ситуацій, спеціальних і спеціалізованих формувань, військами цивільної оборони;  
210. здійснює контроль за проведенням аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій;  
211. координує діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад з розв'язання проблем захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;  
212. здійснює оповіщення населення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації, забезпечує належне функціонування галузевих територіальних і локальних систем оповіщення;  
213. здійснює державний нагляд і контроль за розробленням і реалізацією заходів щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;  
214. організує проведення науково-дослідних робіт у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;  
215. здійснює інші повноваження відповідно до законодавства України.  
216. Стаття 30. ДІЯЛЬНІСТЬ ІНШИХ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
217. Інші центральні органи виконавчої влади у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій:  
218. розробляють і здійснюють організаційні та інженерно-технічні заходи у своїй галузі;  
219. забезпечують здійснення підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління, заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій;  
220. розробляють і затверджують галузеві норми та правила безпеки виробництва, технологічних процесів, продукції;  
221. забезпечують розроблення та реалізацію заходів щодо забезпечення радіаційної, хімічної, медико-біологічної, вибухової, пожежної, екологічної безпеки, а також норм і правил проектування, будівництва та експлуатації об'єктів виробничого і соціального призначення в зонах можливого впливу небезпечних техногенних процесів та природних явищ;  
222. організовують і здійснюють проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських, випробних і проектних робіт з питань забезпечення безпеки виробленої продукції, підвищення безпеки виробництва на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери їх управління;  
223. здійснюють методичне керівництво захистом працівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, від наслідків надзвичайних ситуацій.  
224. Стаття 31. КОМПЕТЕНЦІЯ РАДИ МІНІСТРІВ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ, МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ЇХ ВИКОНАВЧИХ ОРГАНІВ У СФЕРІ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
225. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій:  
226. здійснюють управління через відповідні територіальні підсистеми єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;  
227. забезпечують проведення у разі виникнення надзвичайних ситуацій евакуаційних заходів;  
228. здійснюють у визначеному порядку збирання та обмін інформацією у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, забезпечують своєчасне оповіщення та інформування населення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій;  
229. створюють матеріальні резерви для ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків;  
230. забезпечують організацію і проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, а також підтримання громадського порядку під час їх проведення;  
231. сприяють сталому функціонуванню об'єктів господарювання у зоні виникнення надзвичайних ситуацій.  
232. РОЗДІЛ VI. ПІДГОТОВКА НАСЕЛЕННЯ ТА ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
233. Стаття 32. ПІДГОТОВКА НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЙ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ  
234. Підготовка населення до дій у надзвичайних ситуаціях здійснюється на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування, а також за місцем проживання.  
235. Стаття 33. ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
236. Громадяни України зобов'язані:  
237. дотримуватись заходів безпеки у побуті та повсякденній трудовій діяльності, не допускати порушень виробничої та технологічної дисципліни, вимог з техногенної безпеки, що можуть призвести до виникнення надзвичайних ситуацій;  
238. вивчати основні способи захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, надання першої медичної допомоги потерпілим, правила користування засобами захисту;  
239. додержуватись правил поведінки у разі виникнення надзвичайних ситуацій.  
240. РОЗДІЛ VII. ФІНАНСУВАННЯ ТА МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХОДІВ ЩОДО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
241. Стаття 34. ФІНАНСУВАННЯ ЗАХОДІВ ЩОДО ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
242. Фінансування заходів щодо ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків здійснюється за рахунок відповідно державного бюджету, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і підпорядкування.  
243. У разі відсутності або недостатності зазначених коштів для ліквідації надзвичайних ситуацій виділяються кошти із резервного фонду Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства України.  
244. Стаття 35. СТВОРЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕЗЕРВІВ ДЛЯ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  
245. Матеріальні резерви для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій створюються заздалегідь з метою екстреного використання їх у разі виникнення надзвичайних ситуацій. Зазначені резерви створюються центральними та місцевими органами виконавчої влади, а також органами місцевого самоврядування.  
246. Порядок створення і використання матеріальних резервів для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
247. РОЗДІЛ X. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
248. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
249. 2. Кабінетові Міністрів України у шестимісячний строк:  
250. внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення інших законів у відповідність із Законом України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру";  
251. привести свої рішення у відповідність з цим Законом;  
252. забезпечити приведення у відповідність з цим Законом нормативних актів центральних і місцевих органів виконавчої влади.