Кількість абзаців - 635 Розмітка (ліва колонка)


"Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законодавчих актів України" (07) РОЗДІЛ ХІІ. МИТНА ВАРТІСТЬ ТОВАРІВ ТА МЕТОДИ ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ РОЗДІЛ ХІІІ. КРАЇНА ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРУ РОЗДІЛ ХІV. ОСОБЛИВОСТІ ПРОПУСКУ ТА ОПОДАТКУВАННЯ ТОВАРІВ, ЩО ПЕРЕМІЩУЮТЬСЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ ПРЕДСТАВНИЦТВАМИ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ, МІЖНАРОДНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ ТА ОФІЦІЙНИМИ ОСОБАМИ, А ТАКОЖ ДИПЛОМАТИЧНИМИ ПРЕДСТАВНИЦТВАМИ УКРАЇНИ, ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ ЗА КОРДОНОМ РОЗДІЛ XV. МИТНА СТАТИСТИКА РОЗДІЛ XVI. УКРАЇНСЬКА КЛАСИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РОЗДІЛ XVІI. ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЯ КОНТРАБАНДІ РОЗДІЛ XVІІІ. ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НИХ (Друге читання)

0. РОЗДІЛ ХІІ. МИТНА ВАРТІСТЬ ТОВАРІВ ТА МЕТОДИ ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ
 
1. ГЛАВА 59. Загальні положення
 
2. Стаття 415. Митна вартість товарів
 
3. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
 
4.

 
5. Стаття 416. Цілі використання відомостей про митну вартість
 
6. Відомості про митну вартість товарів використовується для:
 
7. 1) нарахування митних платежів;
 
8. 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;
 
9. 3) ведення митної статистики;
 
10. 4) розрахунків під час застосування штрафів та інших санкцій і стягнень, у випадках, встановлених цим Кодексом та Податковим кодексом України.
 
11. Стаття 417. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України
 
12. 1. Визначення митної вартості товарів здійснюється при нарахуванні митних платежів, для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених цим Кодексом та законами України.
 
13. 2. Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
 
14. 3. Митна вартість товарів які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 60 цього Кодексу у порядку, встановленому статтею 423 цього Кодексу.
 
15. 4. Визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України у митних режимах, відмінних від митного режиму імпорту, здійснюється згідно положень статей 431, 432 цього Кодексу.
 
16. 5. У випадках, встановлених цим Кодексом, митна вартість товарів може бути визначена до перетину товаром митного кордону України.
 
17. 6. При визначенні митної вартості носіїв інформації, які імпортуються, що містять програмне забезпечення для обладнання з обробки даних, враховується лише вартість носія інформації за умови виділення з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, вартості програмного забезпечення та/або вартості носія. Відомості щодо вартості програмного забезпечення та/або вартості носія повинні базуватися на документально підтверджених даних.
 
18. При цьому слід враховувати, що:
 
19. 1) термін «носій інформації» не стосується інтегральних мікросхем, напівпровідників та інших подібних пристроїв чи виробів, в які інкорпоровані такі інтегральні мікросхеми чи пристрої;
 
20. 2) термін «програмне забезпечення» не стосується звукових, кіно- та відеозаписів.
 
21. 7. Основою для визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт, є ціна угоди, тобто ціна, фактично сплачена або така, що підлягає сплаті за товари при їх продажу на експорт до митної території України, скоригована, за необхідності, відповідно до положень статті 421 цього Кодексу.
 
22. 8. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами національного бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.
 
23. Стаття 418. Заявлення митної вартості товарів
 
24. 1. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом під час декларування товарів у порядку, встановленому главою 12 цього Кодексу та цією главою.
 
25. 2. Декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов’язаний:
 
26. 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно або скориговану за результатами контролю, здійсненого митним органом;
 
27. 2) подавати митному органу відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
 
28. 3) нести всі додаткові витрати, пов’язані із коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
 
29. 3. Декларант, який заявляє митну вартість товару, має право:
 
30. 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості, у разі потреби уточнення інформації;
 
31. 2) письмово звертатися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під надання гарантій відповідно до розділу ІХ цього Кодексу, або сплатити митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом, у разі відсутності у декларанта на момент митного оформлення достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом;
 
32. 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;
 
33. 4) оскаржувати рішення митного органу щодо корегування митної вартості оцінюваних товарів шляхом письмового звернення до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи та/або до суду.
 
34. 5) оскаржувати бездіяльність митного органу щодо неприйняття рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів протягом строків, установлених статтею 94 цього Кодексу для завершення митного оформлення;
 
35. 6) приймати самостійне рішення про необхідність корегування митної вартості після випуску товарів у порядку, визначеному статтею 110 цього Кодексу;
 
36. 7) отримувати від митного органу відповідь та докази відсутності впливу взаємозв’язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
 
37. 4. Для заявлення митної вартості товарів, що ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту разом із митною декларацією може подаватись декларація митної вартості.
 
38. 5. Декларація митної вартості подається в установленому порядку митному органу, що проводить митне оформлення одночасно з вантажною митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення документами.
 
39. 6. Декларація митної вартості надається у випадках:
 
40. 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, і якщо вони не включалися до ціни;
 
41. 2) коли покупець та продавець пов’язані між собою.
 
42. 7. В інших випадках, декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта.
 
43. 8. Декларація митної вартості не надається у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує еквівалент 5000 євро
 
44. 9. В декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів та надані підтверджуючі зазначене документи.
 
45. 10. Відомості, вказані в частині дев’ятій цієї статті, заявляються в декларації митної вартості і є відомостями, необхідними для митних цілей
 
46. 11. Форма декларації митної вартості і правила її заповнення встановлюються Кабінетом Міністрів України.
 
47. 12. Декларація митної вартості в письмовому та електронному вигляді у необхідних випадках є складовою частиною митної декларації.
 
48. 13. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України у режимах відмінних від режиму імпорт, здійснюється при декларуванні товару шляхом заявлення відомостей про числове значення митної вартості і підтверджуючих документів в митній декларації.
 
49. Стаття 419. Документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості
 
50. 1. Одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які визначені статтею 106 цього Кодексу, та підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
 
51. 2. Документами, підтверджуючими митну вартість є:
 
52. 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частині шостій статті 418 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
 
53. 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього;
 
54. 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об‘єктом купівлі-продажу);
 
55. 4) банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено;
 
56. 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
 
57. 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару;
 
58. 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню.
 
59. 3. У випадку, якщо документів, зазначених у частині другій цієї статті недостатньо для підтвердження заявленої митної вартості, декларант на письмову вимогу митного органу може за наявності надати такі додаткові документи:
 
60. 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, що пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
 
61. 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
 
62. 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту);
 
63. 4) виписку з бухгалтерської документації;
 
64. 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосуються оцінюваних товарів та які є умовою продажу оцінюваних товарів;
 
65. 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
 
66. 7) копію вантажної митної декларації країни відправлення;
 
67. 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
 
68. 9) сертифікат про походження товару.
 
69. 4. Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає, за наявності, митному органові:
 
70. 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
 
71. 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.
 
72. 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
 
73. 5. Забороняється вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в даній статті.
 
74. 6. Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.
 
75. Стаття 420. Контроль митної вартості товарів
 
76. 1. Контроль митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
 
77. 2. Контроль митної вартості товарів, декларованої за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться з поміщенням в митний режим імпорту, - здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
 
78. 3. За результатами здійснення контролю митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість, або приймає письмове рішення про її корегування відповідно до положень статті 421 цього Кодексу.
 
79. 4. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов’язаний:
 
80. 1) здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості;
 
81. 2) упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
 
82. 3) надавати декларанту письмову інформацію про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана;
 
83. 4) надавати декларанту письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у випадку корегування митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування;
 
84. 5) за зверненням декларанта випускати товари, що декларуються, у вільний обіг за умови забезпечення сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу ІХ цього Кодексу;
 
85. 5. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
 
86. 1) письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 419 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
 
87. 2) здійснювати корегування заявленої митної вартості товарів у разі неможливості визнання митної вартості, заявленої декларантом;
 
88. 3) проводити в порядку, визначеному статтями 59 - 68 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після закінчення їх митного контролю та митного оформлення із обов’язковим повідомленням про це декларанта разом із підставами проведення такої перевірки.
 
89. Стаття 421. Корегування митної вартості товарів
 
90. 1. Рішення про корегування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням під митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом або декларантом виявлено, що заявлено неповні (недостовірні) відомості про митну вартість товарів, в тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
 
91. 2. Митна вартість вважається невірно визначеною декларантом, а заявлені відомості - неповними (недостовірними) тільки у випадках:
 
92. 1) невірно проведеного розрахунку митної вартості;
 
93. 2) неподання документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком, наведеним у частині другій статті 419 цього Кодексу);
 
94. 3. Прийняте митним органом письмове рішення про корегування заявленої митної вартості товарів повинно містити обґрунтування чисельного значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування.
 
95. 4. Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про корегування митної вартості товарів декларант (за згодою) здійснює корегування заявленої митної вартості в терміни, що не перевищують термінів випуску товарів, установлених цим Кодексом.
 
96. 5. У разі незгоди декларанта з письмовим рішенням митного органу про коригування митної вартості, митний орган у вигляді письмового рішення відмовляє у випуску товарів.
 
97. 6. За зверненням декларанта митний орган зобов’язаний випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом, або забезпечення їх сплати шляхом надання гарантій відповідно до розділу ІХ цього Кодексу.
 
98. 8. У разі наявності у митного органу сумнівів щодо достовірності поданих до митного оформлення відомостей, митний орган може прийняти рішення про здійснення контролю заявленої декларантом митної вартості після випуску товару у вільній обіг шляхом проведення документальної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи відповідно до статей 59 - 68 цього Кодексу із обов’язковим повідомленням про це декларанта разом із підставами такої незгоди.
 
99. 9. У випадку, зазначеному у частині восьмій цієї статті, митний орган має право запитувати додаткові документи, визначені у частині четвертій статті 419 цього Кодексу.
 
100. 10. У разі, коли митний орган не може аргументовано підтвердити свої сумніви щодо правильності визначення декларантом митної вартості товарів, вважається, що вона визначена правильно.
 
101. 11. Строк проведення перевірки, зазначеної у частині сьомій цієї статті не повинен перевищувати 20-денний строк з дати випуску товару.
 
102. 12. Якщо за результатами проведення контролю заявленої декларантом митної вартості після випуску товару у вільній обіг, у відповідності до частини восьмої цієї статті митний орган прийняв рішення, що митна вартість є невірно визначеною декларантом, він письмово повідомляє декларанта про таке рішення разом із підставами його прийняття відповідно до частини другої цієї статті таким чином, щоб декларант мав можливість у 10 денний строк (термін) з дати отримання зазначеного рішення надати письмову відповідь.
 
103. 13. Якщо митний орган в 20-денний строк з дати випуску товару не прийняв рішення про те, що митна вартість є невірно визначеною декларантом, митна вартість є остаточно визнаною.
 
104. 14. У разі згоди декларанта з рішенням про корегування митної вартості, декларант самостійно, протягом 10 календарних днів від дати отримання письмового рішення, здійснює корегування неповних (недостовірних) відомостей та доплату митних платежів, обчислених з урахуванням скорегованих відомостей
 
105. 15. У випадку незгоди декларанта з рішенням щодо корегування заявленої митної вартості товарів після випуску товарів у вільний обіг, перерахунок належних до сплати митних платежів здійснюється митним органом.
 
106. Стаття 422. Додержання вимог щодо конфіденційності інформації, що стосується митної вартості товарів
 
107. Інформація, що стосується митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, не може без спеціального дозволу особи чи органу, що подають таку інформацію, розголошуватися або передаватися третім особам, включаючи інші органи державної влади, крім подання її у порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
 
108. ГЛАВА 60. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт, та порядок їх застосування
 
109. Стаття 423. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт
 
110. 1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорт, здійснюється за такими методами:
 
111. 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
 
112. 2) другорядні:
 
113. а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
 
114. б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
 
115. в) на основі віднімання вартості;
 
116. г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
 
117. д) резервного.
 
118. 2. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
 
119. 3. Кожний наступний метод застосовується тільки якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до положень цього Кодексу.
 
120. 4. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 425 і 426 цього Кодексу. В ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
 
121. 5. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з вимогами статей 425 і 426 цього Кодексу за основу вартості може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю відповідно до вимог статті 428 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до вимог статті 429 цього Кодексу.
 
122. 6. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
 
123. 7. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта
 
124. 8. У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 430 цього Кодексу.
 
125. Стаття 424. Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)
 
126. 1. Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться для вільного обігу, використовується в разі, якщо:
 
127. 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
 
128. а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
 
129. б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
 
130. в) не впливають значною мірою на вартість товару;
 
131. 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
 
132. 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої статті 421 цього Кодексу;
 
133. 4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.
 
134. 2. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не є визначеними кількісно і достовірними та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.
 
135. 3. Якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, перелічені в пункті 2 частини першої статті 423 цього Кодексу.
 
136. 4. Митною вартістю товарів, які імпортуються, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини п’ятої цієї статті.
 
137. 5. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних з продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця.
 
138. 6. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано.
 
139. 7. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.
 
140. 8. Платежі не обов’язково мають можуть бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема але невиключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).
 
141. 9. Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов’язані з оцінюваними товарами, не є частиною не включаються до митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об’єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
 
142. 10. Розрахунки згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
 
143. 11. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
 
144. 1) витрати, понесені покупцем:
 
145. а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов’язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
 
146. б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку їх упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
 
147. в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних з пакуванням;
 
148. 2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв’язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
 
149. а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
 
150. б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
 
151. в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
 
152. г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
 
153. 3) роялті та інші ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
 
154. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав
 
155. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
 
156. Платежі за право демонстрування, публічного показу, публічного сповіщення (трансляції та/або ретрансляції), публічної демонстрації, публічного виконання та/або розповсюдження аудіовізуальних творів, зокрема фільмів, для митних цілей вважаються тотожними витратам на відтворення оцінюваних товарів (аудіовізуальних творів) в Україні і не додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
 
157. Терміни «демонстрування», «публічний показ», «публічне сповіщення», «трансляція», «ретрансляція», «публічна демонстрація», «публічне виконання», «розповсюдження», «аудіовізуальний твір», «фільм» застосовуються у значенні, передбаченому Законами України «Про авторське право і суміжні права», «Про кінематографію», «Про телебачення і радіомовлення».
 
158. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів, визначення ознак товарів, за якими вони співвідносяться з ідентичними або подібними товарами визначається Кабінетом Міністрів України.
 
159. 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
 
160. 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
 
161. 6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
 
162. 7) витрати на страхування цих товарів.
 
163. 12. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню:
 
164. 1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;
 
165. 2) витрати на транспортування після ввезення;
 
166. 3) податки, які справляються в Україні.
 
167. 13. Визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, здійснюється в разі, якщо:
 
168. 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
 
169. а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
 
170. б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
 
171. в) не мають істотного впливу на вартість товару;
 
172. 2) відсутні обставини, пов’язані з продажем або ціною товару, які не дають можливості визначити його митну вартість.
 
173. 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;
 
174. 4) покупець і продавець не є пов’язаними між собою особами або хоч і є пов’язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.
 
175. 14. Той факт, що продавець і покупець є пов’язаними між собою особами, саме по собі не може служити підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну
 
176. 15. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини зазначені у статті 423 цього Кодексу вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларантові свої письмові обґрунтування того вважати, що такий вплив мав місце.
 
177. 16. В разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу слід вважати, що взаємовідносини не вплинули на ціну.
 
178. 17. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв’язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
 
179. 18. Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов’язаними між собою у розумінні визначення, наведеного у підпункті 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
 
180. 19. Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб’ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов’язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один з критеріїв, визначених у підпункті 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
 
181. 20. При продажу товарів між пов’язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними товарами або майже в той же час:
 
182. 1) вартості договору при продажу непов’язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;
 
183. 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 428 цього Кодексу;
 
184. 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 429 цього Кодексу.
 
185. 21. У здійснення вищенаведених порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині другій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов’язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов’язані між собою.
 
186. 22. Порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1 - 3 частини двадцятої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.
 
187. 23. Використані декларантом відомості повинні бути об’єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
 
188. 24. Право на автоматичне застосування цього методу визначення митної вартості мають уповноважені економічні оператори, великі платники податків та інші підприємства, які імпортують в Україну сировину для виробництва і не мають податкового боргу, а також підприємства, які є учасниками асоціацій, спілок та інших об'єднань імпортерів та виробників, якщо митна вартість, що ними заявляється, відповідає ціновій інформації, отриманій митними органами від зазначених об’єднань.
 
189. Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість в таких випадках під час митного оформлення подаються лише:
 
190. 1) декларація митної вартості;
 
191. 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;
 
192. 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа;
 
193. 4) банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
 
194. 5) документи для підтвердження витрат на ввезення та страхування, якщо за умовами поставки такі витрати не включено у вартість товару.
 
195. 25. Контроль правильності визначення митної вартості здійснюється в таких випадках виключно після закінчення митного оформлення та пропуску товарів через митний кордон України.
 
196. Стаття 425. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів
 
197. 1. У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 424 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість угоди щодо ідентичних товарів, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
 
198. 2. Якщо при застосуванні цієї статті виявляється більш ніж одна вартість ідентичних товарів, для визначення митної вартості використовується найменша така вартість.
 
199. 3. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:
 
200. 1) фізичні характеристики;
 
201. 2) якість та репутація на ринку;
 
202. 3) країна виробництва;
 
203. 4) виробник.
 
204. 4. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.
 
205. 5. Ціна угоди щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
 
206. 6. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
 
207. 7. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини одинадцятої статті 424 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
 
208. 8. У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більше, ніж одна вартість угоди щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
 
209. Стаття 426. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів
 
210. 1. У разі якщо митна вартість ввезених (імпортованих) товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 424 та 425 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість угоди щодо подібних (аналогічних) товарів, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
 
211. 2. Якщо при застосуванні цієї статті виявляється більш ніж одна вартість аналогічних товарів, для визначення митної вартості використовується найменша така вартість.
 
212. 3. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
 
213. 4. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та їх репутація на ринку.
 
214. 5. Ціна угоди щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
 
215. 6. У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість угоди щодо подібних (аналогічних) товарів, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
 
216. 7. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини одинадцятої статті 424 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
 
217. 8. У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більше, ніж одна вартість угоди щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
 
218. Стаття 427. Застереження щодо умов застосування методів визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів
 
219. 1. Товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.
 
220. 2. Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише в разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, які оцінюються.
 
221. 3. Товари не вважаються ідентичними чи подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи, художнє оформлення, дизайн, ескізи, креслення, а також інші аналогічні роботи виконано в Україні.
 
222. Стаття 428. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості
 
223. 1. У разі якщо митна вартість ввезених (імпортованих) товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 424 - 427 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта порядок застосування цієї статті та статті 429 може бути зворотним.
 
224. 2. У разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, що не є пов’язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів:
 
225. 1) витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв’язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду. Товарами одного класу та виду є товари, які підпадають під групу або спектр товарів, що виробляються конкретною галуззю чи сектором промисловості та включають ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Поняття "товари того ж класу або виду" включає товари, імпортовані з тієї ж країни, що й оцінювані товари, а також товари, ввезені з інших країн.
 
226. Сума прибутку та загальних витрат, до яких належать прямі та непрямі витрати, пов’язані із збутом зазначених товарів, повинна братися в цілому. Числове значення витрат для цілей вирахування цієї суми визначається на основі інформації, поданої декларантом, якщо тільки цифри декларанта не є несумісними з даними, одержаними при продажу в Україні ввезених (імпортних) товарів того ж класу або виду. Якщо дані декларанта несумісні з такими даними, сума для обчислення прибутку та загальних витрат може ґрунтуватися на іншій відповідній інформації, а не тій, що надана декларантом.
 
227. При визначенні комісійних або звичайних прибутків та загальних витрат віднесення товарів до «товарів того ж класу або виду» повинно здійснюватися в кожному конкретному випадку з посиланням на відповідні обставини;
 
228. 2) звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов’язаних з такими операціями витрат;
 
229. 3) сум податків, що підлягають сплаті в Україні у зв’язку з ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів.
 
230. 3. У разі якщо ні оцінювані, ні ідентичні чи подібні (аналогічні) товари не продаються в Україні одночасно або в час, максимально наближений до дати ввезення оцінюваних товарів в Україну, митна вартість таких товарів визначається на основі ціни одиниці товару, за якою відповідно оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) з оцінюваними товари продаються в Україні в кількості, достатній для встановлення ціни за одиницю такого товару, в тому ж стані, в якому вони були ввезені, на найбільш ранню дату після ввезення товарів, які оцінюються, але до закінчення 90 днів після їх ввезення.
 
231. 4. У разі відсутності випадків продажу оцінюваних, ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів у такому ж стані, в якому вони перебували на момент ввезення в Україну, на вимогу декларанта митна вартість таких товарів визначається на основі ціни одиниці товару, за якою зазначені товари продаються в Україні після подальшої обробки (переробки) найбільшою партією особам, не пов’язаним з особами, в яких вони купують такі товари. При цьому робляться відповідні поправки на вартість, додану такою обробкою (переробкою), та вирахування, передбачені пунктами 1 - 3 частини другої цієї статті.
 
232. 5. Вирахування вартості, доданої подальшою обробкою (переробкою), повинні ґрунтуватися на даних, які є об’єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості такої роботи. За основу для обчислень беруться прийняті промислові формули, рецепти, методи будівництва та інша галузева практика.
 
233. 6. Положення частини четвертої цієї статті не застосовуються в разі, якщо:
 
234. 1) у результаті подальшої обробки ввезені товари втрачають свою ідентичність, крім випадків, коли, незважаючи на втрату ідентичності ввезених товарів, величина вартості, доданої обробкою, може бути точно визначена;
 
235. 2) ввезені товари зберігають свою ідентичність, але становлять настільки незначний відсоток продажу їх в Україні, що використання цього методу оцінювання буде невиправданим.
 
236. 7. Можливість застосування положень частини четвертої цієї статті визначається в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин.
 
237. Стаття 429. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість)
 
238. 1. Для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, які оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум:
 
239. 1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються;
 
240. 2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну;
 
241. 3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.
 
242. 2. Посадова особа митного органу не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти одержувати доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості. Інформація, подана виробником товарів для цілей визначення митної вартості згідно з положеннями цієї статті, може бути перевірена в країні - виробникові товарів органами влади України за згодою виробника і за умови повідомлення заздалегідь уряду країни - виробника товарів та за відсутності заперечень проти такої перевірки.
 
243. Стаття 430. Резервний метод
 
244. 1. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 424 - 429 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
 
245. 2. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше прийнятих митними органами митних вартостях.
 
246. 3. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі:
 
247. 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
 
248. 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
 
249. 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
 
250. 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 429 цього Кодексу;
 
251. 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
 
252. 6) мінімальної митної вартості;
 
253. 7) довільної чи фіктивної вартості.
 
254. 4. Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов’язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
 
255. ГЛАВА 61. Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України у митних режимах, відмінних від митного режиму імпорту
 
256. Стаття 431. Порядок визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митних режимів, відмінних від митного режиму імпорту
 
257. 1. Митною вартістю товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митних режимів, відмінних від режиму імпорту, є ціна товару, зазначена у рахунку-фактурі чи рахунку-проформі.
 
258. 2. При зміні митного режиму митна вартість, визначена при першому розміщенні товару в митний режим, підлягає заміні митною вартістю, визначеною відповідно до наступного митного режиму відповідно до цього Кодексу.
 
259. Стаття 432. Порядок визначення митної вартості товарів, що вивозяться за межі митної території України
 
260. 1. Митною вартістю товарів, що вивозяться за межі митної території України, є ціна товару, зазначена у рахунку-фактурі чи рахунку-проформі.
 
261. 2. Митна вартість товарів, які вивозяться за межі митної території України, визначається при поміщенні цих товарів уперше у митний режим з наступним фактичним переміщенням їх через митний кордон України. При зміні митного режиму під час знаходження товарів за межами митної території України митною вартістю товарів є митна вартість, визначена на день прийняття митним органом митної декларації при їх першому поміщенні у митний режим.
 
262. РОЗДІЛ ХІІІ. КРАЇНА ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРУ
 
263. ГЛАВА 62. Країна походження товару та критерії достатньої переробки товару. Документи про походження товару
 
264. Стаття 433. Мета визначення країни походження товару
 
265. Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та обмежень, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
 
266. Стаття 434. Визначення країни походження товару
 
267. 1. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
 
268. 2. При цьому під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
 
269. Стаття 435. Дотримання конфіденційності інформації при визначенні країни походження товару
 
270. Інформація конфіденційного характеру або надана в конфіденційному порядку для цілей визначення країни походження товару не може бути розголошена без спеціального дозволу особи чи уряду, які надали таку інформацію, за винятком випадків, коли це необхідно для забезпечення розгляду справи в суді.
 
271. Стаття 436. Товари, повністю вироблені у даній країні
 
272. Товарами, повністю виробленими у даній країні, вважаються:
 
273. 1) корисні копалини, добуті з надр цієї країни, в її територіальних водах або на її морському дні;
 
274. 2) продукція рослинного походження, вирощена або зібрана в цій країні;
 
275. 3) живі тварини, що народилися та/або вирощені в цій країні;
 
276. 4) продукція, одержана від тварин, вирощених в цій країні;
 
277. 5) продукція, одержана в результаті мисливського або рибальського промислу в цій країні;
 
278. 6) продукція морського рибальського промислу та інша продукція морського промислу, одержана судном цієї країни або судном, що орендоване (зафрахтоване) цією країною;
 
279. 7) продукція, одержана на борту переробного судна цієї країни виключно з продукції, зазначеної у пункті 6 цієї статті;
 
280. 8) продукція, одержана з морського дна або з морських надр за межами територіальних вод цієї країни, за умови, що ця країна має виключне право на розробку цього морського дна або цих морських надр;
 
281. 9) брухт та відходи, одержані в результаті виробничих або інших операцій по переробці в цій країні, а також вироби, що були у вжитку, зібрані в цій країні та придатні лише для переробки на сировину (утилізації);
 
282. 10) товари, вироблені в цій країні виключно з продукції, зазначеної у пунктах 1 - 9 цієї статті;
 
283. 11) електроенергія, вироблена в цій країні.
 
284. Стаття 437. Особливості визначення походження товарів, повністю вироблених або достатньо перероблених у вільних митних зонах на території України при випуску для вільного обігу на митній території України
 
285. 1. Достатньо переробленими у вільних митних зонах вважаються товари, якщо:
 
286. 1) товари, що декларуються, класифікуються в тарифній позиції іншій, ніж матеріали чи вироби, що походять з третіх країн і були використані для їх виготовлення;
 
287. 2) у вартості товарів, що декларуються, частка доданої вартості становить не менш як 50 відсотків.
 
288. 2. Критерієм достатньої переробки наземних (дорожніх) транспортних засобів, що класифікуються згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності за товарними позиціями 8702, 8703, 8704, є обов'язкове виконання таких виробничих та технологічних операцій:
 
289. 1) виготовлення кузова (кабіни) транспортного засобу, коли з окремих елементів, деталей або вузлів методами нероз'ємного з'єднання виготовляється кузов (кабіна), призначений для подальшого фарбування і складання. При цьому у процесі виготовлення кузова (кабіни) складається в єдине ціле не менш як шість основних елементів кузова (кабіни), серед яких повинні бути дах, боковина ліва, боковина права, підлога;
 
290. 2) фарбування кузова (кабіни);
 
291. 3) спорядження кузова (кабіни);
 
292. 4) складання транспортного засобу.
 
293. Стаття 438. Критерій достатньої переробки товару
 
294. 1. У разі якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, країною походження товару вважається країна, в якій були здійснені останні операції з переробки, достатні для того, щоб товар отримав основні характерні риси повністю виготовленого товару, що відповідають критеріям достатньої переробки згідно з положеннями цієї статті.
 
295. 2. Критеріями достатньої переробки є:
 
296. 1) виконання виробничих або технологічних операцій, за результатами яких змінюється класифікаційний код товару за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;
 
297. 2) зміна вартості товару в результаті його переробки, коли відсоткова частка вартості використаних матеріалів або доданої вартості досягає фіксованої частки у вартості кінцевого товару (правило адвалерної частки);
 
298. 3) виконання виробничих та/або технологічних операцій, які в результаті переробки товару не ведуть до зміни його кваліфікаційного коду за УКТЗЕД або вартості згідно з правилом адвалерної частки, але з дотриманням певних умов вважаються достатніми для визнання товару походженням із тієї країни, де такі операції мали місце.
 
299. 3. Критерії достатньої переробки, визначені в підпунктах 2 і 3 пункту 2 цієї статті, для конкретних товарів встановлюються та застосовуються у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
 
300. 4. Якщо стосовно конкретного товару такі критерії достатньої переробки, як правило адвалерної частки та виконання виробничих і технологічних операцій не встановлено, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо в результаті його переробки змінено класифікаційний код товару за УКТЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.
 
301. 5. У разі застосування правила адвалерної частки вартість товару, одержаного в результаті переробки в цій країні, визначається на базі ціни франко-завод виробника товару. Вартість складових цього товару, що походять з інших країн, визначається за їх митною вартістю, а тих складових, походження яких не визначено, - за встановленою ціною першого їх продажу в цій країні.
 
302. 6. Незалежно від положень цієї статті, не відповідають критерію достатньої переробки:
 
303. 1) операції, пов'язані із забезпеченням збереження товарів під час зберігання чи транспортування;
 
304. 2) операції щодо підготовки товарів до продажу та транспортування (роздрібнення партії, формування відправлень, сортування, перепакування);
 
305. 3) прості складальні операції - операції, які здійснюються шляхом складання виробів за допомогою простого кріпильного матеріалу (гвинтів, гайок, болтів тощо) чи клепання, склеювання або монтажу готових вузлів за допомогою зварювання (за винятком виготовлення складних виробів шляхом зварювання), а також інші операції (регулювання, контроль, заправка робочою рідиною тощо), необхідні у процесі складання і не пов'язані з переробкою (обробкою) товарів, незалежно від кількості та складності таких операцій;
 
306. 4) змішування товарів, походженням з різних країн, якщо характеристики кінцевої продукції суттєво не відрізняються від характеристик товарів, що змішуються;
 
307. 5) забій тварин;
 
308. 6) комбінація двох чи більшої кількості зазначених вище операцій.
 
309. Стаття 439. Визначення країни походження товарів, якщо товари поставляються партіями
 
310. 1. Товари у розібраному чи незібраному вигляді, що поставляються кількома партіями, якщо за виробничими чи транспортними умовами неможливе їх відвантаження однією партією, а також у випадках, коли партія товару роздрібнена на кілька партій в результаті помилки, повинні розглядатися за бажанням декларанта як єдиний товар для цілей визначення країни походження товару.
 
311. 2. Умовою застосування цього правила є:
 
312. 1) попереднє повідомлення митного органу про роздрібнення партії розібраного чи незібраного товару на кілька партій із зазначенням причин такої поставки, докладної специфікації кожної партії із зазначенням кодів товарів за УКТЗЕД, вартості і країни походження товарів, що входять до кожної партії;
 
313. 2) документальне підтвердження помилковості роздрібнення товару на кілька партій;
 
314. 3) поставка всіх партій товарів з однієї країни одним постачальником;
 
315. 4) митне оформлення всіх партій товарів в одному митному органі;
 
316. Стаття 440. Деякі особливості визначення країни походження товару
 
317. 1. Для цілей визначення країни походження товару не враховується походження енергії, машин та інструментів, що використовуються для його виробництва або переробки.
 
318. 2. Приладдя, запасні частини та інструменти, використовувані в машинах, пристроях, агрегатах або транспортних засобах, вважаються такими, що походять з тієї самої країни, що і ці машини, пристрої, агрегати або транспортні засоби, за умови їх ввезення та продажу разом із зазначеними машинами, пристроями, агрегатами або транспортними засобами і відповідності їх комплектації та кількості звичайно використовуваним атрибутам, запасним частинам і приладдям.
 
319. 3. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари режиму найбільшого сприяння (непреференційне походження) визначаються на підставі положень цього Кодексу.
 
320. 4. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
 
321. 5. При існуванні установлених правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження, дозволяється відступати від них у випадках, коли таке транспортування неможливе в силу географічного положення та/або якщо товари знаходяться під митним контролем у третіх країнах.
 
322. 6. Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.
 
323. Стаття 441. Особливості визначення країни походження упаковки
 
324. 1. Країна походження упаковки, в якій товар ввозиться на митну територію України, вважається тією ж, що і країна самого товару, крім випадків, коли національне законодавство країни ввезення передбачає її окреме декларування для тарифних цілей. У цих випадках країна походження упаковки визначається окремо від країни походження товару.
 
325. 2. Для цілей визначення країни походження товару, в тому числі при застосуванні правила адвалерної частки, у тих випадках, коли упаковка, в якій товар ввозиться на митну територію України, вважається походженням з тієї ж країни, що й сам товар, враховується лише та упаковка, в якій товар звичайно реалізується у роздрібній торгівлі.
 
326. ГЛАВА 63. Підтвердження країни походження товару
 
327. Стаття 442. Документи, що підтверджують країну походження товару
 
328. 1. Документами, що підтверджують країну походження товару є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару
 
329. 2. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання оригіналів документів про походження товару.
 
330. 3. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
 
331. 4. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат.
 
332. 5. Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями.
 
333. 6. Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв’язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.
 
334. 7. Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару.
 
335. 8. У разі, коли у документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
 
336. 9. Додатковими відомостями про країну походження є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
 
337. Стаття 443. Порядок підтвердження країни походження товару
 
338. 1. Для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.
 
339. 2. У разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, видається органом та/або організацією, уповноваженими на це Кабінетом Міністрів України
 
340. 3. У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару, видані компетентним органом, подається обов’язково лише у випадках, коли це необхідно для застосування митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх угод, або заходів, які здійснюються для забезпечення здоров’я населення чи суспільного порядку, а також якщо у митного органу країни ввезення товару є підстави для підозр у шахрайстві.
 
341. 4. При обов’язковому представленні документів, які підтверджують походження товарів, декларація про походження товару подається у випадках, коли:
 
342. 1) товари переміщуються через митний кордон України дрібними партіями у несупроводжуваному багажі на адресу приватних осіб або у ручній поклажі фізичних осіб за умови, що ці ввезені товари мають некомерційний характер, а їхня сукупна вартість не перевищує 500 євро або еквіваленту цієї суми у валюті України;
 
343. 2) сукупна вартість партій товарів комерційного призначення не перевищує 300 євро або еквіваленту цієї суми у валюті України.
 
344. 5. У випадках відправлення кількох партій товарів, визначених у пунктах 1 чи 2 частини четвертої цієї статті, в один і той же час, одним й тим способом, одним відправником одному одержувачу, їх сукупна вартість приймається рівною загальній вартості цих партій товарів.
 
345. 6. Документи, які підтверджують країну походження товару, не вимагаються якщо:
 
346. 1) товари, що переміщуються через митний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню відповідно до вимог цього Кодексу;
 
347. 2) товари ввозяться громадянами та оподатковуються за єдиною ставкою мита відповідно до розділу Х цього Кодексу;
 
348. 3) товари ввозяться на митну територію України в режимі тимчасового ввезення з повним умовним звільненням від оподаткування;
 
349. 4) товари переміщуються митною територією України в режимі транзиту;
 
350. 5) товари супроводжуються сертифікатом про регіональне найменування;
 
351. 6) це передбачено міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України.
 
352. 7. У випадках відправлення кількох партій товарів, визначених у пунктах 1 чи 2 частини шостої цієї статті, в один і той же час, одним й тим способом, одним відправником одному одержувачу їх сукупна вартість приймається рівною загальній вартості цих партій товарів.
 
353. Стаття 444. Перевірка документів, що підтверджують країну походження товару
 
354. 1. У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
 
355. 2. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію.
 
356. 3. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також, у разі необхідності, інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.
 
357. 4. Запит про проведення перевірки надсилається компетентному органу протягом одного року з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв’язку з провадженням у кримінальній справі.
 
358. 5. У випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.
 
359. Стаття 445. Видача сертифікатів про походження товарів з України та їх верифікація.
 
360. 1. У разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару, в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, видається органом та/або організацією, уповноваженими на це Кабінетом Міністрів України.
 
361. 2. Органи, які видали сертифікат про походження товару, зобов’язані зберігати його копію та інші документи, на підставі яких засвідчено походження товару, не менше 1095 днів від дня його видачі.
 
362. 3. Верифікація (перевірка достовірності) сертифікатів про походження товарів з України здійснюється митними органами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
363. 4. Органи та/або організації, уповноважені видавати сертифікати про походження товарів з України, зобов'язані за запитом митних органів безоплатно надавати їм інформацію, пов'язану з видачею таких сертифікатів, і необхідну для здійснення верифікації сертифікатів про походження товарів з України.
 
364. 5. З метою встановлення достовірності даних, зазначених у сертифікаті про походження товарів з України, митні органи можуть затребувати та отримувати у підприємств - виробників товарів або підприємств, які одержали від уповноваженого органу сертифікат про походження товарів з України, документацію, необхідну для перевірки даних, зазначених у такому сертифікаті, а також здійснювати безпосередньо на підприємствах перевірку виробництва товарів та первинної документації, пов'язаної з таким виробництвом в порядку, встановленому цим Кодексом.
 
365. 6. З метою верифікації порядок надання зразків товарів та документації, строки і порядок проведення експертизи, а також порядок розпорядження зразками товарів визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
366. Стаття 446. Підстави для відмови у випуску товару
 
367. 1. Митний орган відмовляє у випуску товарів, якщо товар походить з країни, товари якої не підлягають переміщенню через митний кордон України згідно з законодавством України.
 
368. 2. Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками.
 
369. 3. У разі неможливості достовірно встановити країну походження товарів, щодо яких застосовуються особливі види мита (антидемпінгове, компенсаційне або спеціальне), такі товари випускаються у вільний обіг на митній території України за умови сплати особливих видів мита за максимальними ставками.
 
370. 4. До товарів застосовується (відновлюється) режим найбільшого сприяння за умови одержання митним органом не пізніше ніж через 365 днів від дня здійснення митного оформлення належним чином оформленого відповідного документу про їх походження.
 
371. Стаття 447. Попередні рішення про країну походження товару
 
372. 1. На запит заявника (експортера, імпортера або будь-якої заінтересованої особи) митним органом приймається попереднє рішення про країну походження товару у якомога коротший термін, але не пізніше ніж через 150 днів з моменту надходження до митного органу такого запиту, за умови, що було повідомлено всі необхідні дані про товар.
 
373. 2. Попереднє рішення про країну походження товару приймається митним органом за запитом, наданим суб’єктом господарювання як до укладення ним зовнішньоекономічного договору, так і після укладення такого договору.
 
374. 3. Прийняте попереднє рішення про країну походження товару діє протягом 1095 днів від дати його прийняття, якщо факти та умови, у тому числі правила визначення походження, на основі яких було прийнято попереднє рішення про країну походження товару, залишатимуться порівнюваними.
 
375. 4. Попереднє рішення про країну походження товару є обов’язковими для митних цілей.
 
376. 5. Митним органом може бути прийнято рішення про припинення дії або відкликання попереднього рішення про країну походження товару, якщо таке попереднє рішення прийнято:
 
377. 1) на підставі поданих заявником недостовірних документів та/або даних;
 
378. 2) у випадках, коли міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або законами України встановлено інші умови визначення країни походження товару;
 
379. 3) з порушенням вимог цього Кодексу.
 
380. 6. Якщо попереднє рішення про країну походження товару відкликано митним органом з причини, зазначеної у пункті 1 частини п’ятої цієї статті, підприємство несе передбачену цим Кодексом та іншими законами відповідальність за негативні наслідки застосування такого попереднього рішення з моменту його прийняття.
 
381. 7. Якщо попереднє рішення про країну походження товару відкликано митним органом з причини, зазначеної у пункті 3 частини п’ятої цієї статті, підприємство не несе відповідальності за негативні наслідки застосування такого попереднього рішення з моменту його прийняття до моменту його відкликання.
 
382. 8. Форма і порядок прийняття, припинення дії або відкликання попереднього рішення про країну походження товару визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
 
383. РОЗДІЛ ХІV. ОСОБЛИВОСТІ ПРОПУСКУ ТА ОПОДАТКУВАННЯ ТОВАРІВ, ЩО ПЕРЕМІЩУЮТЬСЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ ПРЕДСТАВНИЦТВАМИ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ, МІЖНАРОДНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ ТА ОФІЦІЙНИМИ ОСОБАМИ, А ТАКОЖ ДИПЛОМАТИЧНИМИ ПРЕДСТАВНИЦТВАМИ УКРАЇНИ, ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ ЗА КОРДОНОМ
 
384. ГЛАВА 64. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що ввозяться на митну територію України представництвами іноземних держав, міжнародних організацій та офіційними особами, а також дипломатичними представництвами України, що знаходяться за кордоном
 
385. Стаття 448. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що ввозяться на митну територію України дипломатичними представництвами іноземних держав в Україні
 
386. 1. Дипломатичні представництва іноземних держав в Україні за умови дотримання встановленого цим Кодексом порядку переміщення товарів через митний кордон України можуть ввозити на митну територію України та вивозити з її митної території товари, призначені для офіційного (службового) користування представництв із звільненням від митного огляду та сплати митних платежів.
 
387. 2. Механічні транспортні засоби, призначені для офіційного (службового) користування дипломатичними представництвами іноземних держав в Україні, можуть ввозитися цими представництвами на умовах, зазначених у частині першій цієї статті, в кількості, необхідній для забезпечення їх функціонування, але не більше від кількості членів дипломатичного персоналу представництва, а також двох додаткових транспортних засобів.
 
388. Стаття 449. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що ввозяться на митну територію України главою дипломатичного представництва іноземної держави, членами дипломатичного персоналу представництва та членами їх сімей
 
389. 1. Глава дипломатичного представництва іноземної держави та члени дипломатичного персоналу представництва, а також члени їхніх сімей, які проживають разом з ними, за умови, що вони не є громадянами України та не проживають в Україні постійно, можуть ввозити в Україну товари, призначені для особистого користування, включаючи предмети початкового облаштування, та вивозити з України товари, призначені для особистого користування, включаючи придбані на митній території України, з дотриманням встановленого цим Кодексом порядку їх переміщення через митний кордон України та зі звільненням від сплати митних платежів.
 
390. 2. Особистий багаж глави дипломатичного представництва іноземної держави, членів дипломатичного персоналу представництва, а також членів їхніх сімей, які проживають разом з ними, звільняється від митного огляду, якщо немає достатніх підстав вважати, що він містить товари, не призначені для особистого користування, або товари, ввезення (вивезення) яких заборонене законом або регулюється карантинними та іншими спеціальними правилами. Такий огляд повинен здійснюватися тільки в присутності названих у цій статті осіб або їх уповноважених представників та за письмовим розпорядженням керівника відповідного митного органу чи особи, що його заміщує.
 
391. 3. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, можуть ввозити в Україну механічні транспортні засоби, призначені для особистого користування, з дотриманням встановленого цим Кодексом порядку їх переміщення через митний кордон України та зі звільненням від сплати митних платежів у кількості, що не перевищує:
 
392. 1) двох одиниць для глави представництва;
 
393. 2) одної одиниці для кожного члена дипломатичного персоналу представництва;
 
394. 3) одної одиниці для кожного повнолітнього члена сім’ї глави представництва та членів дипломатичного персоналу.
 
395. 4. Транспортні засоби, ввезені в Україну відповідно до цієї статті, не можуть бути відчужені на території України або перереєстровані з присвоєнням їм національних номерів.
 
396. Стаття 450. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що ввозяться на митну територію України членами адміністративно-технічного персоналу дипломатичного представництва іноземної держави та членами їх сімей
 
397. 1. Члени адміністративно-технічного персоналу дипломатичного представництва іноземної держави та члени їхніх сімей, які проживають разом з ними, якщо вони не є громадянами України та не проживають в Україні постійно, можуть ввозити в Україну товари, призначені для початкового облаштування, із звільненням від сплати митних платежів. Перелік товарів, які можуть бути віднесені до таких, що призначені для початкового облаштування, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
398. 2. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, можуть ввозити в Україну в установленому цим Кодексом порядку механічні транспортні засоби, призначені для особистого користування, зі звільненням від сплати митних платежів у кількості не більше 1 механічного транспортного засобу на сім’ю.
 
399. 3. Транспортні засоби, ввезені в Україну відповідно до цієї статті, не можуть бути відчужені на території України або перереєстровані з присвоєнням їм національних номерів.
 
400. Стаття 451. Поширення митних пільг, що надаються згідно з цим Кодексом членам дипломатичного персоналу представництва іноземної держави, на членів адміністративно-технічного персоналу цього представництва та на членів їхніх сімей
 
401. З урахуванням принципу взаємності стосовно кожної окремої держави митні пільги, що надаються згідно з цим Кодексом членам дипломатичного персоналу представництва іноземної держави, можуть поширюватися на членів адміністративно-технічного персоналу цього представництва, а також на членів їхніх сімей, які не є громадянами України та не проживають в Україні постійно.
 
402. Стаття 452. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що ввозяться на митну територію України консульськими установами іноземних держав та членами їх персоналу
 
403. 1. Консульським установам іноземних держав, консульським посадовим особам, включаючи главу консульської установи та консульських службовців, а також членів їхніх сімей, надаються митні пільги, передбачені цим Кодексом для дипломатичних представництв іноземних держав або відповідного персоналу дипломатичного представництва.
 
404. 2. З урахуванням принципу взаємності стосовно кожної окремої держави на консульських службовців, а також на членів їхніх сімей, якщо вони не є громадянами України та не проживають в Україні постійно, можуть поширюватися митні пільги, що надаються згідно з цим Кодексом відповідному персоналу дипломатичного представництва іноземної держави.
 
405. Стаття 453. Переміщення дипломатичної пошти та консульської валізи іноземних держав через митний кордон України
 
406. 1. Дипломатична пошта та консульська валіза іноземних держав, що переміщуються через митний кордон України, не підлягають ні розпечатуванню, ні затриманню. За наявності достатніх підстав вважати, що консульська валіза містить товари, не зазначені в частині третій цієї статті, митний орган може зажадати розпечатання валізи уповноваженими особами цієї іноземної держави у присутності посадових осіб митного органу. У разі відмови від розпечатання така валіза повертається до місця відправлення.
 
407. 2. Всі місця, що становлять дипломатичну пошту та консульську валізу, повинні мати видимі зовнішні ознаки, що свідчать про їх характер.
 
408. 3. Дипломатична пошта може містити виключно дипломатичні документи та товари, призначені для офіційного користування, а консульська валіза - тільки офіційну кореспонденцію та документи або товари, призначені виключно для офіційного користування.
 
409. Стаття 454. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що ввозяться на митну територію України іноземними дипломатичними і консульськими кур’єрами
 
410. Іноземні дипломатичні та консульські кур’єри можуть ввозити в Україну та вивозити з України товари, призначені для їх особистого користування, із звільненням на основі взаємності від митного огляду та сплати митних платежів.
 
411. Стаття 455. Застосування умов взаємності
 
412. Інформація про надання митних пільг дипломатичним установам України за кордоном та їх персоналу для визначення умов взаємності відповідно до статей 450, 451, 453, 454 цього Кодексу щороку надається митним органам Міністерством закордонних справ України стосовно кожної окремої країни у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
413. Стаття 456. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що ввозяться на митну територію України представниками та членами делегацій іноземних держав
 
414. 1. Представникам іноземних держав, членам парламентських та урядових делегацій, а також на основі взаємності членам делегацій іноземних держав, які приїздять в Україну для участі в міжнародних переговорах, міжнародних конференціях та нарадах або з іншими офіційними дорученнями, надаються митні пільги, передбачені цим Кодексом для дипломатичного персоналу представництв іноземних держав. Такі пільги надаються також членам сімей цих осіб, які їх супроводжують.
 
415. 2. Дипломатичному персоналу, консульським посадовим особам представництв іноземних держав, членам їхніх сімей, а також особам, зазначеним у частині першій цієї статті, які прямують з тією ж метою транзитом через територію України, надаються митні пільги, передбачені цим Кодексом для дипломатичного персоналу представництв іноземних держав.
 
416. Стаття 457. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що ввозяться на митну територію України міжнародними організаціями, представництвами іноземних держав при них, а також їх персоналом
 
417. Митні пільги для міжнародних організацій та представництв іноземних держав при них, а також для персоналу цих організацій і представництв та членів сімей персоналу визначаються відповідними міжнародними договорами України.
 
418. Стаття 458. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що ввозяться на митну територію України посадовими особами представництв іноземних держав та міжнародних організацій в Україні
 
419. 1. Кожна посадова особа, яка має пільги згідно із статтями 449 - 452, 454 - 457 цього Кодексу, користується ними у разі прямування в Україну для зайняття відповідної посади з моменту перетину митного кордону України, а у разі знаходження на території України - з того часу, коли ця посадова особа офіційно приступила до виконання своїх обов’язків.
 
420. 2. Члени сімей посадових осіб, зазначених у частині першій цієї статті, якщо вони не є громадянами України та не проживають в Україні постійно, мають ті ж самі пільги, що й ці посадові особи.
 
421. Стаття 459. Припинення надання митних пільг посадовим особам представництв іноземних держав та міжнародних організацій в Україні
 
422. Після залишення посадовими особами представництв іноземних держав та міжнародних організацій митної території України надання їм митних пільг, передбачених статтями 449, частиною другою статті 450, статтями 451, 452, 454 - 457 цього Кодексу, припиняється.
 
423. Стаття 460. Декларування товарів представництв іноземних держав та міжнародних організацій в Україні
 
424. 1. Товари (крім механічних транспортних засобів), призначені для офіційного (службового) користування представництв іноземних держав та міжнародних організацій в Україні, підлягають декларуванню митним органам та пропускаються в Україну в режимі імпорту (випуску для вільного обігу).
 
425. 2. Механічні транспортні засоби, призначені для офіційного (службового) користування представництвами іноземних держав та міжнародних організацій в Україні, підлягають декларуванню митним органам за місцем акредитації цих представництв та пропускаються в Україну в режимі тимчасового ввезення на строк, визначений зазначеними представництвами, але не більший, ніж строк їх акредитації. При здійсненні митного оформлення таких транспортних засобів здійснюється їх ідентифікація.
 
426. 3. Механічні транспортні засоби, зазначені у частині другій цієї статті, можуть бути відчужені на митній території України після зміни митного режиму, в якому вони перебувають, з тимчасового ввезення на імпорт (випуск для вільного обігу) зі сплатою митних платежів, установлених на імпорт таких транспортних засобів.
 
427. 4. Одночасно в користуванні представництва можуть перебувати механічні транспортні засоби, ввезені в режимі тимчасового ввезення із звільненням від сплати податків, у кількості, зазначеній у частині другій статті 448 цього Кодексу.
 
428. Стаття 461. Декларування товарів, що належать членам персоналу представництв іноземних держав та міжнародних організацій в Україні
 
429. 1. Товари (крім механічних транспортних засобів), призначені для особистого користування членів персоналу представництв іноземних держав та міжнародних організацій в Україні декларуються митним органам за місцем акредитації чи перебування цих осіб та пропускаються в Україну в режимі імпорту (випуску для вільного обігу).
 
430. 2. Механічні транспортні засоби, призначені для особистого користування членів персоналу представництв іноземних держав та міжнародних організацій в Україні, підлягають декларуванню митним органам за місцем перебування цих осіб і пропускаються в Україну в режимі тимчасового ввезення на визначений цими особами строк, але не більше, ніж на строк їх акредитації. При здійсненні митного оформлення таких транспортних засобів здійснюється їх ідентифікація.
 
431. 3. Механічні транспортні засоби, зазначені у частині другій цієї статті, можуть бути відчуженні на митній території України після зміни митного режиму, в якому вони перебувають, з тимчасового ввезення на імпорт (випуск для вільного обігу) зі сплатою митних платежів, установлених на імпорт таких транспортних засобів.
 
432. 4. Особи, зазначені у цій статті, можуть одночасно мати на території України механічні транспортні засоби, ввезені в режимі тимчасового ввезення зі звільненням від сплати митних платежів, у кількості, що не перевищує двох одиниць для глави представництва та одної одиниці для кожного члена персоналу представництва.
 
433. Стаття 462. Порядок переміщення через митний кордон України товарів закордонних дипломатичних установ України та товарів, призначених для особистого користування працівників дипломатичної служби України, які направляються у довготермінові відрядження або для проходження дипломатичної служби за кордон
 
434. 1. Закордонні дипломатичні установи України, за умови дотримання ними встановленого порядку переміщення товарів через митний кордон України, можуть вивозити з України товари, призначені для службового користування та матеріально-технічного забезпечення функціонування установи, у тому числі представницьку продукцію, зі звільненням від сплати митних платежів.
 
435. 2. Працівники дипломатичної служби України, які направляються у довготермінові відрядження або для проходження дипломатичної служби за кордон, можуть вивозити з України товари, призначені для особистого користування, включаючи предмети початкового облаштування, з дотриманням встановленого цим Кодексом порядку їх переміщення через митний кордон України та зі звільненням від сплати митних платежів.
 
436. 3. Товари, призначені для офіційного (службового) користування закордонних дипломатичних установ України, та товари, призначені для особистого користування працівників дипломатичної служби України, які направляються у довготермінові відрядження або для проходження дипломатичної служби за кордон, включаючи предмети початкового облаштування, підлягають декларуванню та пропускаються за межі України відповідно на весь строк акредитації зазначених установ та перебування зазначених працівників за кордоном.
 
437. РОЗДІЛ ХV. МИТНА СТАТИСТИКА
 
438. ГЛАВА 65. Митна статистика
 
439. Стаття 463. Завдання митної статистики
 
440. Ведення митної статистики здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, який забезпечує:
 
441. 1) об’єктивний та достовірний облік даних про переміщення товарів через митний кордон України; збирання, формування, опрацювання, узагальнення, всебічний аналіз та зберігання статистичної інформації з питань митної справи та зовнішньої торгівлі товарами;
 
442. 2) подання статистичної, довідкової, аналітичної інформації з питань митної справи та зовнішньої торгівлі товарами органам державної влади в порядку, встановленому законом;
 
443. 3) надання відповідної інформації міжнародним організаціям та митним органам інших країн відповідно до міжнародних договорів України та законів України;
 
444. 4) захист статистичної інформації, яка відповідно до законодавства України не підлягає розголошенню.
 
445. Стаття 464. Система митної статистики
 
446. 1. Митна статистика є складовою частиною загальнодержавної системи статистичного обліку і звітності.
 
447. 2. Статистична інформація, яка формується, узагальнюється і аналізується митними органами, використовується в інтересах зміцнення зовнішньоекономічних зв’язків, поліпшення митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, подальшої інтеграції України у загальносвітову систему економічних відносин.
 
448. 3. Забороняється вимагати від митних органів статистичну інформацію, не передбачену державною статистичною звітністю, цим Кодексом та іншими законами України.
 
449. 4. Митна статистика складається з митної статистики зовнішньої торгівлі і спеціальної митної статистики.
 
450. Стаття 465. Митна статистика зовнішньої торгівлі
 
451. 1. Митна статистика зовнішньої торгівлі являє собою узагальнену та відповідним чином систематизовану інформацію про переміщення товарів через митний кордон України.
 
452. 2. Митна статистика зовнішньої торгівлі формується, узагальнюється та аналізується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи на основі даних, які містяться у митних деклараціях.
 
453. 3. Дані митної статистики зовнішньої торгівлі в установленому законодавством порядку використовуються відповідними органами державної влади для здійснення контролю за надходженням митних платежів до Державного бюджету України, валютного контролю, аналізу стану зовнішньої торгівлі України, її торговельного і платіжного балансів та економіки в цілому.
 
454. 4. Ведення митної статистики здійснюється за методологією, яка забезпечує порівнянність даних митної статистики зовнішньої торгівлі України з даними державної статистики інших держав.
 
455. 5. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи забезпечує регулярне оприлюднення даних митної статистики зовнішньої торгівлі.
 
456. Стаття 466. Спеціальна митна статистика
 
457. 1. Спеціальна митна статистика - це система збирання, опрацювання, аналізу, поширення, збереження, захисту та використання статистичної інформації, що відображає діяльність митних органів при здійсненні ними митної справи.
 
458. 2. Спеціальна митна статистика ведеться з метою забезпечення завдань, покладених на митну службу України відповідно до чинного законодавства.
 
459. 3. Порядок ведення спеціальної митної статистики визначається законодавством.
 
460. Стаття 467. Документи та відомості, що використовуються для формування митної статистики
 
461. Для формування митної статистики використовуються документи та відомості, що подаються до митних органів центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами згідно з нормами цього Кодексу, якими визначається порядок здійснення митного контролю та митного оформлення.
 
462. Стаття 468. Використання інформації, що надається митним органам
 
463. 1. Інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів надається центральним органам виконавчої влади за їх вмотивованим запитом (одноразово) або на підставі міжвідомчих угод про інформаційний обмін (регулярно). Надання інформації Міністерству фінансів України про обсяги експорту та імпорту конкретних видів товарів здійснюється на підставі наказів зазначеного Міністерства.
 
464. 2. Інформація щодо експортно-імпортних операцій конкретних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності може надаватися лише органам досудового слідства у зв’язку з розслідуванням ними кримінальних справ, органам Державної податкової служби, а також, за письмовими вмотивованими запитами - державному уповноваженому Антимонопольного комітету України та голові територіального відділення Антимонопольного комітету України у зв’язку з розслідуванням ними антиконкурентних узгоджених дій.
 
465. Стаття 469. Використання статистичної інформації з питань зовнішньої торгівлі
 
466. Статистична інформація з питань зовнішньої торгівлі використовується для:
 
467. 1) визначення стратегії, тактики та основних напрямів розвитку зовнішньоекономічної діяльності;
 
468. 2) аналізу та прогнозування зовнішньоекономічної політики і ситуації, що склалася чи складатиметься на світовому ринку;
 
469. 3) проведення переговорів з торговельно-економічних питань;
 
470. 4) застосування заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
 
471. 5) складання торговельного та платіжного балансів України, планування і проведення валютно-фінансової політики;
 
472. 6) визначення ринків збуту товарів;
 
473. 7) формування статистики зовнішньоекономічних зв’язків України.
 
474. Стаття 470. Відомчі класифікатори
 
475. 1. Відомчі класифікатори інформації з питань митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій, затверджуються наказом міністерство, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи здійснює впровадження та ведення цих класифікаторів.
 
476. 2. Порядок ведення класифікаторів, зазначених у частині першій цієї статті, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
477. 3. Класифікатори, зазначені у частині першій цієї статті, використовуються виключно для цілей, передбачених цим Кодексом.
 
478. 4. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи інформує органи державної влади та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності про зміни і доповнення, внесені до класифікаторів, зазначених у частині першій цієї статті в строк, не пізніше ніж за 10 днів до набрання чинності такими змінами та доповненнями.
 
479. Стаття 471. Облік осіб, що здійснюють операції з товарами
 
480. 1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи веде централізований облік осіб, що здійснюють операції з товарами. Порядок обліку осіб, що здійснюють операції з товарами, визначається Кабінетом Міністрів України.
 
481. 2. Постановка на облік осіб, що здійснюють операції з товарами, здійснюється митним органом за місцезнаходженням таких осіб, у термін, що не перевищує вісім робочих годин з моменту їх звернення шляхом присвоєння облікового номеру, який формується з коду Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та номеру, присвоєного митним органом.
 
482. 3. Постановка на облік осіб, що здійснюють операції з товарами, здійснюється одноразово:
 
483. 1) за зверненням такої особи до уповноваженого митного органу;
 
484. 2) при першому здійсненні такою особою митних формальностей.
 
485. 4. Митний орган після постановки на облік повідомляє особу про взяття її на облік та її обліковий номер.
 
486. 5. Обліковий номер особи дійсний на всій митній території України в будь-якому митному органі. Один і той ж самий обліковий номер не може бути присвоєний іншій особі.
 
487. 6. Подвійний облік осіб в різних митних органах забороняється.
 
488. РОЗДІЛ ХVІ. УКРАЇНСЬКА КЛАСИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
 
489. ГЛАВА 66. Ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності
 
490. Стаття 472. Структура та застосування Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності
 
491. 1. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується Законом України «Про Митний тариф України».
 
492. 2. В УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.
 
493. 3. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду.
 
494. 4. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).
 
495. Стаття 473. Ведення роботи з питань класифікації товарів за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності
 
496. 1. Ведення УКТЗЕД здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
497. 2. Робота з питань класифікації товарів за УКТЗЕД передбачає:
 
498. 1) відстеження та облік змін і доповнень до міжнародної основи УКТЗЕД, пояснень та інших рішень по тлумаченню цієї основи, що приймаються Всесвітньою митною організацією;
 
499. 2) підготовку пропозицій по внесенню змін до УКТЗЕД;
 
500. 3) деталізацію УКТЗЕД на національному рівні та введення додаткових одиниць виміру;
 
501. 4) забезпечення однакового підходу при класифікації товарів всіма посадовими особами митних органів;
 
502. 5) прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТЗЕД та щодо класифікації певних видів товарів у складних випадках;
 
503. 6) розроблення пояснень та рекомендацій до УКТЗЕД та забезпечення їх опублікування;
 
504. 7) своєчасне ознайомлення суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з рішеннями та інформацією, (крім тих, що є конфіденційними) щодо питань класифікації товарів та про застосування УКТЗЕД;
 
505. 8) ведення та зберігання в актуалізованому стані еталонного примірника УКТЗЕД (у паперовому та електронному вигляді);
 
506. 9) здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТЗЕД.
 
507. 3. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли неможливо однозначно класифікувати товар згідно з положеннями Основних правил інтерпретації УКТЗЕД Митного тарифу України.
 
508. Стаття 474. Класифікація товарів
 
509. 1. Товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.
 
510. 2. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД.
 
511. 3. На вимогу посадової особи митного органу декларант зобов’язаний надати усі наявні документально підтверджені відомості для підтвердження заявленого ним коду товару, поданого до митного оформлення.
 
512. 4. У випадку виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.
 
513. 5. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов’язковими. Такі рішення оприлюднюється в установленому законодавством порядку. У випадку, коли таке рішення суперечить положенням Основних правил інтерпретації УКТЗЕД Митного тарифу України, воно може бути оскаржене відповідно до норм цього Кодексу.
 
514. 6. Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів за УКТЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.
 
515. 7. За зверненням декларанта, якому належать товари, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи, митні органи приймають попередні рішення про класифікацію таких товарів згідно з УКТЗЕД. Порядок прийняття та відкликання зазначених рішень визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.
 
516. Стаття 475. Надання зразків товарів під час здійснення класифікації товарів
 
517. 1. З метою встановлення достовірних відомостей про товари та їх відповідності опису класифікаційних групувань УКТЗЕД декларант може надавати митним органам зразки товарів та техніко-технологічну документацію на такі товари для проведення експертизи.
 
518. 2. Порядок надання зразків товарів та техніко-технологічної документації на них, строки і порядок проведення експертизи, а також порядок розпорядження зразками та документацією визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
519. РОЗДІЛ ХVІІ. ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЯ КОНТРАБАНДІ
 
520. ГЛАВА 67. Заходи щодо запобігання та протидії контрабанді
 
521. Стаття 476. Контрольовані поставки наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів
 
522. 1. Відповідно до законів України митні органи з метою виявлення джерел і каналів незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, осіб, які беруть участь у цьому, разом з іншими державними органами (підрозділами), що мають право здійснювати оперативно-розшукову діяльність, можуть використовувати метод контрольованої поставки зазначених засобів, речовин і прекурсорів.
 
523. 2. Порядок проведення контрольованої поставки визначається цим Кодексом і відповідним нормативно-правовим актом міністерства, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону України, погодженим із Генеральною прокуратурою України та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України.
 
524. Стаття 477. Переміщення товарів під негласним контролем
 
525. 1. З метою виявлення та притягнення до відповідальності осіб, причетних до вчинення контрабанди, а також з метою вилучення товарів, що незаконно переміщуються через митний кордон України, таке переміщення товарів може здійснюватися під контролем і оперативним наглядом правоохоронних органів.
 
526. 2. Порядок проведення переміщення товарів під негласним контролем визначається цим Кодексом і відповідним нормативно-правовим актом міністерства, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової служби України, Служби безпеки України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в справах охорони державного кордону України, погодженим з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України.
 
527. РОЗДІЛ ХVІІІ. ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НИХ
 
528. ГЛАВА 68. Загальні положення
 
529. Стаття 478. Поняття порушення митних правил
 
530. 1. Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем, або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом або іншими законами, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
 
531. 2. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
 
532. Стаття 479. Відповідальність за порушення митних правил
 
533. 1. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється цим Кодексом.
 
534. 2. Суб’єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.
 
535. 3. Притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не звільняє суб’єктів такої відповідальності від обов’язку щодо сплати митних платежів.
 
536. Стаття 480. Особливості відповідальності за деякі види порушень митних правил
 
537. Вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 489, статтею 490, частиною третьою статті 498, статтею 501 цього Кодексу, внаслідок аварії або дії непереборної сили та/або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення помилок у митній декларації, якщо вони не є результатом умислу або грубої недбалості й не повторюються регулярно, (стаття 109 цього Кодексу) не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
 
538. Стаття 481. Види стягнень за порушення митних правил
 
539. За порушення митних правил можуть бути накладені такі адміністративні стягнення:
 
540. 1) попередження;
 
541. 2) штраф;
 
542. 3) конфіскація товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів, транспортних засобів зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (крім транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних угод про транспортне сполучення), транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.
 
543. Стаття 482. Основні і додаткові види стягнення
 
544. 1. Попередження або штраф можуть застосовуватися тільки як основний вид стягнення за вчинене правопорушення.
 
545. 2. Конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 481 цього Кодексу, може застосовуватися як основний і як додатковий вид стягнення.
 
546. 3. За одне і те саме порушення митних правил може накладатися тільки основне або основне і додаткове стягнення. Якщо статтею, якою встановлюється відповідальність за порушення митних правил, передбачається основне і додаткове стягнення, застосування лише додаткового стягнення без основного не допускається, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 487 цього Кодексу.
 
547. Стаття 483. Попередження
 
548. Попередження як стягнення за порушення митних правил є офіційним попередженням правопорушника стосовно недопустимості таких діянь у майбутньому. Рішення про попередження приймається керівником митного органу або його заступником у формі постанови про накладення адміністративного стягнення відповідно до статті 547 цього Кодексу. Постанова оголошується правопорушникові.
 
549. Стаття 484. Штраф
 
550. Штраф є грошовим стягненням, що накладається на осіб за порушення митних правил у випадках і межах, встановлених цим Кодексом.
 
551. Стаття 485. Конфіскація
 
552. 1. Конфіскація як стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 481 цього Кодексу, і безоплатній передачі їх у власність держави. При цьому механічні транспортні засоби та несамохідні транспортні засоби, що буксируються ними, розглядаються як самостійні об’єкти конфіскації.
 
553. 2. Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, що визначаються цим Кодексом та іншими законами України.
 
554. 3. Конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 481 цього Кодексу, застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення.
 
555. Стаття 486. Забезпечення законності у разі застосування стягнень до порушників митних правил
 
556. 1. Стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.
 
557. 2. Додержання вимог законодавства у разі застосування стягнень за порушення митних правил забезпечується здійсненням систематичного контролю з боку митних органів вищого рівня та їх посадових осіб, права оскарження та інших встановлених законодавством України заходів.
 
558. Стаття 487. Строки накладення стягнень у справах про порушення митних правил
 
559. 1. Адміністративні стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніше ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення, а у разі вчинення правопорушень, передбачених статтями 489, 497 - 505 цього Кодексу - не пізніше ніж через два місяці з дня їх виявлення.
 
560. 2. У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення митних правил, стягнення у вигляді попередження, штрафу може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.
 
561. 3. Адміністративне стягнення у вигляді конфіскації товарів, зазначених у пункті 3 статті 481 цього Кодексу, може бути накладено не пізніше ніж через 1095 днів з дня виявлення правопорушення.
 
562. ГЛАВА 69. Види порушень митних правил та відповідальність за такі правопорушення
 
563. Стаття 488. Порушення режиму зони митного контролю
 
564. Проведення господарських робіт у зоні митного контролю, переміщення через межі зони митного контролю і в межах цієї зони товарів, транспортних засобів, громадян, які не перетинають митний кордон України, а також посадових осіб органів державної влади, які не здійснюють види контролю, зазначені у статті 32 цього Кодексу, з порушенням порядку, встановленого статтею 46 цього Кодексу, -
 
565. тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
566. Стаття 489. Неправомірні операції з товарами, митне оформлення яких не закінчено, або з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем
 
567. 1. Проведення з товарами, митне оформлення яких не закінчено, або з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, операцій, передбачених статтями 39, 128 цього Кодексу, без дозволу митного органу, -
 
568. тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
569. 2. Зміна стану товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, користування та розпорядження ними без дозволу митного органу, а так само невжиття передбачених частиною четвертою статті 129 цього Кодексу заходів щодо товарів, строк тимчасового зберігання яких під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі закінчився, -
 
570. тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
571. 3. Видача без дозволу митного органу або втрата товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, -
 
572. тягне за собою накладення штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
573. Стаття 490. Недоставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів
 
574. 1. Перевищення встановленого статтею 242 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного митного органу - від одного підрозділу цього органу до іншого), митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби не більше, ніж на одну добу, -
 
575. тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
576. 2. Повторне вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, а так само перевищення встановленого статтею 242 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби більше, ніж на одну добу, але не більше, ніж на десять діб, -
 
577. тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
578. 3. Перевищення встановленого статтею 242 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше, ніж на десять діб, а так само втрата чи видача без дозволу цих товарів -
 
579. тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
580. Стаття 491. Порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю
 
581. Порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законом, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України, -
 
582. тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законом - також конфіскацію цих товарів.
 
583. Стаття 492. Недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення
 
584. Недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов’язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, -
 
585. тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законом - також конфіскацію цих товарів.
 
586. Стаття 493. Пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання
 
587. Пересилання через митний кордон України в міжнародних експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання законодавством України, а також пересилання у міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання актами Всесвітнього поштового союзу, -
 
588. тягне за собою конфіскацію цих товарів.
 
589. Стаття 494. Перешкоджання посадовій особі митного органу в доступі до товарів, транспортних засобів, документів
 
590. 1. Перешкоджання посадовій особі митного органу під час здійснення нею митного контролю або провадження в справі про контрабанду чи порушення митних правил у доступі до товарів, транспортних засобів, документів, -
 
591. тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
592. 2. Повторне вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, а так само перешкоджання посадовій особі митного органу, невиконання її вимог під час проведення перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем, чи документальної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, -
 
593. тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
594. Стаття 495. Неподання митному органу звітності щодо товарів, які перебувають під митним контролем
 
595. Неподання утримувачем магазину безмитної торгівлі, складу тимчасового зберігання, митного складу, вантажного митного комплексу, особою, відповідальною за експлуатацію складу організації - отримувача гуманітарної допомоги, митному органу в термін, визначений цим органом, звіту про рух товарів, а також порушення порядку ведення обліку таких товарів -
 
596. тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
597. Стаття 496. Переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності
 
598. Ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території товарів, призначених для виробничої або іншої підприємницької діяльності, з порушенням охоронюваних законом прав інтелектуальної власності -
 
599. тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та конфіскацію товарів, що переміщуються з порушенням права інтелектуальної власності.
 
600. Стаття 497. Порушення встановленого законодавством порядку ввезення товарів на територію вільної митної зони, вивезення товарів за межі цієї території та/або встановленого законодавством порядку проведення операцій з товарами, поміщеними в режим вільної митної зони
 
601. Порушення встановленого законодавством порядку ввезення товарів на територію вільної митної зони, вивезення товарів з цієї території, а так само встановленого законодавством порядку проведення операцій з товарами, поміщеними в режим вільної митної зони,-
 
602. тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
603. Стаття 498. Порушення порядку зберігання товарів на митних складах та здійснення операцій із цими товарами
 
604. 1. Проведення з товарами, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах, операцій, передбачених частинами другою та третьою статті 274 цього Кодексу, без дозволу митного органу, -
 
605. тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
606. 2. Зміна стану товарів, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах, без дозволу митного органу, а так само невжиття передбачених частиною п’ятою статті 277 цього Кодексу заходів щодо товарів, строк зберігання яких в режимі митного складу закінчився, -
 
607. тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
608. 3. Видача без дозволу митного органу або втрата товарів, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах, -
 
609. тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
610. Стаття 499. Порушення порядку та строків розпорядження товарами, розміщеними у магазині безмитної торгівлі
 
611. Порушення встановлених цим Кодексом порядку та строків розпорядження товарами, розміщеними у магазині безмитної торгівлі, у разі ліквідації магазину або зупинення дії дозволу на його відкриття та експлуатацію, -
 
612. тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
613. Стаття 500. Порушення порядку здійснення операцій з переробки товарів
 
614. Порушення встановленого цим Кодексом та іншими актами законодавства порядку здійснення операцій з переробки товарів, у тому числі не вивезення за межі митної території України (не ввезення на митну територію України) товарів, що переміщувалися через митний кордон України з метою переробки, та/або продуктів їх переробки після закінчення строку переробки, -
 
615. тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
616. Стаття 501. Перевищення строку тимчасового ввезення або тимчасового вивезення товарів
 
617. 1. Перевищення встановленого відповідно до цього Кодексу строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України не більше, ніж на три доби, -
 
618. тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
619. 2. Повторне вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, а так само перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше, ніж на три доби, але не більше, ніж на десять діб, -
 
620. тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
621. 3. Перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше, ніж на десять діб, -
 
622. тягне за собою накладення штрафу у розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
623. Стаття 502. Дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України поза митним контролем
 
624. Дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України поза митним контролем, тобто їх переміщення через митний кордон України поза місцем розташування митного органу або поза часом здійснення митного оформлення, або з використанням незаконного звільнення від митного контролю, -
 
625. тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу, а у разі, якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законом - також конфіскацію цих товарів.
 
626. Стаття 503. Дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю
 
627. Дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, а так само переміщення товарів через митний кордон України з поданням митному органу як підстави для митного оформлення цих товарів підроблених документів, документів, одержаних незаконним шляхом, документів, що містять неправдиві дані, або документів, що є підставою для переміщення через митний кордон України інших товарів, за відсутності складу правопорушення, передбаченого статтею 505 цього Кодексу, -
 
628. тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією товарів, транспортних засобів комерційного призначення із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, а у разі, якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законом - також конфіскацію цих товарів.
 
629. Стаття 504. Зберігання, перевезення чи придбання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю
 
630. Зберігання, перевезення, придбання чи використання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, -
 
631. тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законом - також конфіскацію цих товарів.
 
632. Стаття 505. Дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати податків або зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати податків
 
633. Заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та надання митному органу документів з такими відомостями як підстави для звільнення від сплати податків або зменшення їх розміру або несплата податків у строк, встановлений законодавством, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати податків, за відсутності ознак злочину; використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків, в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано такі пільги, -
 
634. тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.