Кількість абзаців - 939 Розмітка (ліва колонка)


Про банки та банківську діяльність (Друге читання)

0. проект Закону України ''Про банки та банківську діяльність''Комітет з питань фінансів і банківської діяльностіКомітет з питань фінансів і банківської діяльностіДруге читанняЗ А К О Н У К Р А Ї Н И  
1. Про банки і банківську діяльність  
2. Розділ І. Загальні положення  
3. Глава 1. Загальні положення  
4. Стаття 1. Предмет та мета Закону  
5. Цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.  
6. Закон має на меті забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення з цією метою належного конкурентного середовища, забезпечення захисту інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.  
7. Стаття 2. Визначення термінів  
8. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:  
9. "Андеррайтинг" - купівля на первинному ринку цінних паперів з наступним їх перепродажем інвесторам; укладання договору щодо гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам або щодо повного чи часткового їх викупу за фіксованою ціною з наступним перепродажем.  
10. "Афілійована особа банку" - будь-яка юридична особа, в котрій банк має істотну участь.  
11. "Банк" - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності наступні банківські операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.  
12. "Банк з іноземним капіталом" - банк, частка капіталу у якому, що належить хоча б одному нерезиденту перевищує 10 відсотків.  
13. "Банківська холдингова група" - це група з комерційних банків, які зв'язані між собою відносинами власності та угодою.  
14. "Банківська діяльність" - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.  
15. "Банківська ліцензія" - документ, який видається Національним банком України та засвідчує дозвіл на здійснення банківської діяльності.  
16. "Банківський платіжний інструмент" - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів.  
17. "Банківський реєстр " - реєстр, що ведеться Національним банком України і містить відомості про державну реєстрацію банків.  
18. "Вклад" ("Депозит") - гроші або інші кошти у національній або іноземній валюті, передані до банку на встановлених договором умовах, з обов`язковим поверненням вкладнику, які можуть переказуватись з допомогою банківських платіжних інструментів.  
19. "Державна реєстрація банку" - надання банку статусу юридичної особи відповідно до вимог глави 3 цього Закону.  
20. "Ділова репутація" - сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.  
21. "Економічні нормативи" - показники, що встановлюються Національним банком України і які є обов'язковими для банків.  
22. "Ідентифікація особи" - встановлення на підставі особистих документів та фіксація у письмовій формі прізвища та імені, дати народження та адреси особи, яка здійснює угоду, а також найменування, номера і дати видачі пред'явленого документа, найменування установи, що його видала.  
23. "Іноземний" - пов'язаний із резидентом будь-якої іншої країни, крім України.  
24. "Істотна участь" - пряме або опосередковане, самостійно або спільно з іншими особами володіння 10 і більше відсотками статутного капіталу юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи.  
25. "Капітал банку(власні кошти)" - залишкова частка в активах банку після вирахування всіх його зобов'язань. Складається із основного і додаткового капіталу згідно із встановленими Національним банком України правилами.  
26. "Капітал підписний" - величина капіталу, на яку отримано письмове зобов'язання учасників банку внести кошти.  
27. "Капітал початковий" - величина підписного капіталу, встановлена Національним банком України на підставі цього Закону як мінімально необхідна для заснування банку.  
28. "Капітал статутний" - зареєстрований підписний капітал. Для реєстрації повна сплата підписного капіталу, як правило, не вимагається.  
29. "Капітал акціонерний (пайовий) -капітал, що реально внесений учасниками банку. Розраховується як сума зареєстрованого і незареєстрованого сплаченого капіталу банку, до якої додається величина емісійних різниць.  
30. "Капітал нормативний" - розмір капіталу банку, що встановлюється Національним банком України з метою аналізу та регулювання діяльності банку як мінімально необхідний для діяльності банку. Від банків вимагається підтримувати їх капітал на рівні, що складає суму не менше 8% зважених по ризику активів і позабалансових зобов'язань.  
31. "Клієнт банку" - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.  
32. "Кошти" - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквіваленти.  
33. "Кредит" - кошти, які надаються банком юридичній або фізичній особі у власність на засадах повернення, платності і строковості.  
34. "Кооперативний банк" - банк, який має право приймати вклади лише від своїх учасників і лише їх має своїми клієнтами.  
35. "Ліквідація банку" - процедура припинення існування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону.  
36. "Ліквідатор" - юридична або фізична особа, що здійснює функції щодо припинення діяльності банку та задоволення вимог кредиторів.  
37. "Мораторій" - зупинення виконання банком грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторія, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторія;  
38. "Представництво банку" - відокремлений структурний підрозділ банку, що не здійснює банківську діяльність.  
39. "Реорганізація банку" - злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача його майна, прав та обов'язків іншим банкам чи правонаступникам.  
40. "Розрахункові банківські операції" - це коригування залишків на банківських рахунках, здійснювані згідно розпоряджень клієнтів або в результаті дій, які призвели до зміни права власності на активи в рамках закону.  
41. "Споріднена особа" - юридична особа, котра має спільних з банком власників істотної участі.  
42. "Підрозділ банку" - структурна одиниця банку, що не має статусу юридичної особи і виконує функції, визначені банком.  
43. "Тимчасова адміністрація" - процедура, що застосовується Національним банком України при здійсненні банківського нагляду за обставин, передбачених цим Законом.  
44. "Тимчасовий адміністратор" - фізична або юридична особа, що призначається Національним банком України для здійснення тимчасової адміністрації.  
45. "Уповноважена особа банку" - особа, яка на підставі статуту чи угоди має повноваження представляти банк та вчиняти від його імені певні дії, що мають юридичне значення.  
46. "Учасники банку" - засновники банку, акціонери банку, який є акціонерним товариством, учасники (пайовики) банку, який є товариством з обмеженою відповідальністю, і кооперативного банку.  
47. "Філія банку" - відособлений юридично залежний підрозділ банку, що не має статусу юридичної особи, і здійснює банківську діяльність від імені банку.  
48. "Фінансова холдингова група" - це фінансова установа, дочірніми структурами якої є у числі інших один або кілька банків.  
49. Стаття 3. Сфера застосування  
50. Дія цього Закону поширюється на всі банки, що створені та діють на території України, а також на афілійованих та споріднених осіб банку.  
51. Положення цього Закону застосовуються до представництв іноземних банків, що діють на території України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, а також до підпорядкованих відділень українських банків за кордоном.  
52. Відповідні положення цього Закону стосуються також окремих зобов'язань і відповідальності інших осіб, діяльність яких стосується банківської діяльності.  
53. Стаття 4. Банківська система України  
54. Банківська система України складається з Національного банку України та комерційних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону.  
55. Комерційні банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).  
56. Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк здійснює регулювання відповідної спеціалізації банків через економічні нормативи та регламентацію здійснюваних цими банками операцій.  
57. Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 відсотків його активів є ативами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами населення.  
58. Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень цього Закону, Закону України "Про Національний банк України" та власних нормативно-правових актів.  
59. Стаття 5. Економічна незалежність банків  
60. Банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їх власності відповідно до законодавства.  
61. Держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено договором.  
62. Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено договором.  
63. Органам державної влади і управління забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законодавством.  
64. Шкода, заподіяна банку у результаті такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законодавством.  
65. Стаття 6. Організаційно-правова форма банку  
66. Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.  
67. Законодавство про господарські товариства поширюється на банки у частині, що не суперечить цьому Закону.  
68. Стаття 7. Державні банки  
69. Державний банк - це банк, 100 відсотків акціонерного (пайового) капіталу якого належить державі.  
70. Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому Кабінет Міністрів України зобов'язаний попередньо отримати висновок Національного банку України з приводу наміру заснування такого банку. Така ж процедура застосовується і щодо ліквідації державного банку за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності.  
71. Статут та діяльність державного банку має відповідати вимогам цього Закону та нормативних актів Національного банку України.  
72. Статут державного банку затверджується постановою Кабінету Міністрів України.  
73. Національний банк України здійснює державну реєстрацію державних банків відповідно до вимог цього закону та власних нормативних актів.  
74. Керівними органами державного банку є наглядова рада, що призначається Кабінетом Міністрів України, та виконавчий орган, що призначається наглядовою радою.  
75. Кандидатури голови та членів виконавчого органу узгоджуються із Національним банком України відповідно до вимог цього Закону.  
76. Компетенція керівних органів державного банку визначається його статутом.  
77. Банк, заснований у порядку, визначеному частиною 2 цієї статті, має право додавати до свого найменування слово "державний", використовувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України.  
78. Стаття 8. Кооперативні банки  
79. Кооперативний банк створюється та здійснює діяльність у порядку, передбаченому цим Законом та законодавством про кооперацію. Кооперативний банк може мати своїми клієнтами лише своїх учасників. Мінімальна кількість учасників кооперативного банку має бути не меншою 100 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року поповнити їх кількість до мінімально необхідного рівня діяльність такого банку має бути припинена шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації. Органами управління кооперативного банку є загальні збори учасників, спостережна рада та правління. Органом контролю є ревізійна комісія. Органи управління та контролю кооперативного банку створюються та функціонують у відповідності з цим Законом.  
80. Учасники кооперативного банку зобов'язані особисто реалізовувати своє право на участь в управлінні банком.  
81. Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї і має бути не меншим рівня, визначеного Національним банком України.  
82. Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх пайових внесків.  
83. Обмеження, встановлені цим Законом для операцій банку з пов'язаними особами, не поширюються на операції кооперативного банку.  
84. Стаття 9. Банківські об'єднання  
85. Банки мають право на добровільних засадах створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учаниками промислово-фінансових груп.  
86. Банківське об'єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.  
87. Реєстрація банківського об'єднання здійснюється Національним банком України у встановленому ним порядку.  
88. Банк може належати лише до одного банківського об'єднання. Учасники банківського об'єднання попереду своєї офіційної назви вказують назву банківського об'єднання.  
89. Учасники банківського об'єднання можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими суб'єктами господарювання.  
90. Виконавчий орган банківського об'єднання зобов'язаний публікувати у офіційних друкованих виданнях інформацію про створення банківського об'єднання за визначеною Національним банком України формою, про зміни в ньому та про припинення його діяльності, а також консолідовану звітність в обсягах та по формі, встановлених Національним банком України.  
91. Учасники банківського об'єднання несуть відповідальність за зобов'язаннями решти учасників відповідно до укладеної між ними угоди.  
92. Банківське об'єднання ліквідується за рішенням його учасників або за рішенням Національного банку України у разі, якщо його діяльність суперечить антимонопольному законодавству та загрожує інтересам вкладників банків та стабільності банківської системи України.  
93. Стаття 10. Банківська корпорація  
94. Банківська корпорація - це договірне об'єднання групи комерційних банків, яке засновано не менше як трьома банками з метою поєднання комерційних інтересів та постійної координації банківської діяльності. Ці банки можуть бути пов'язані відносинами власності.  
95. Учасники банківської корпорації делегують окремі свої повноваження корпорації для здійснення централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.  
96. Банківська корпорація не має права здійснювати безпосередньо банківську діяльність. Іншу господарську діяльність банківська корпорація здійснює згідно із відповідним законодавством.  
97. Назва банківської корпорації встановлюється засновниками групи довільно з дотриманням вимог цього Закону.  
98. Стаття 11. Банківська холдингова група  
99. Банківська холдингова група - це банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки і у кількості не менше трьох.  
100. Головному банку банківської холдингової групи має належати не менше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками.  
101. Дочірній банк не має права володіти акціями головного банку.  
102. Банківські холдингові групи дозволяється створювати лише при умові, що угода про їх створення передбачає покладання на головний банк групи додаткових організаційних функцій по відношенню до банків-членів групи, а також створення системи управління спільною діяльністю.  
103. Головний банк групи надає банкам-членам групи послуги, що пов'язані з забезпеченням їх спільних професійних потреб, таких як реклама, управління, валютні операції, міжбанківське кредитування, грошові розрахунки, тощо.  
104. Стаття 12. Фінансова холдингова група  
105. Фінансова холдингова група має складатись переважно або виключно із установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк.  
106. Фінансовій холдинговій групі має належати більше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу кожного із учасників фінансової холдингової групи.  
107. Виконавчий орган фінансової холдингової групи при здійсненні своєї діяльності з управління та координації діяльності його членів на виконання законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України, має право встановлювати правила, що є обов'язковими для членів фінансової холдингової групи.  
108. Фінансова холдингова група відповідає за зобов'язаннями членів фінансової холдингової групи в межах свого внеску в капітал кожного із них, якщо інше не передбачено угодою між ними.  
109. Стаття 13. Банківські спілки та асоціації  
110. З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового і інформаційного обміну та професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки чи асоціації.  
111. Спілки та асоціації не мають права займатися банківською чи господарською діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку.  
112. Асоціація (спілка) банків є договірним об'єднанням банків і не має права втручатися у діяльність банків - членів асоціації (спілки).  
113. Розділ ІІ. Створення, державна реєстрація, ліцензування діяльності та реорганізація банків  
114. Глава 2. Створення банків  
115. Стаття 14. Учасники банків  
116. Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи резиденти та нерезиденти, а також держава у особі органів, уповноважених управляти державною власністю.  
117. Банк не може мати кількість учасників, що є меншою за три особи. Держава може бути одноособовим учасником банку.  
118. Власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан.  
119. Функції засновників вважаються вичерпаними після державної реєстрації банку. З цього моменту їх правовий статус прирівнюється до статусу інших учасників банку.  
120. Національний банк України встановлює вимоги щодо ділової репутації та задовільності фінансового стану засновників та акціонерів (пайовиків), які набувають істотну участь у банку.  
121. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, у яких банк має істотну участь, неприбуткові громадські організації.  
122. Стаття 15. Найменування банку  
123. Банк має повне і скорочене офіційне найменування українською та іноземною мовою. Найменування банку має містити вказівку на характер його діяльності через вживання слів "банк", а також вказівку на організаційно-правову форму банку.  
124. Банк має печатку зі своїм повним офіційним найменуванням.  
125. Слово "банк" та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів.  
126. Не дозволяється використовувати для найменування банку назву, яка повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк. Вживання у назві банку слів "Україна", "державний", "центральний", "національний" та похідні від них можливе лише за згодою Національного банку України.  
127. Національний банк України має право відмовити у використанні банком запропонованої назви за наведених у цій статті підстав.  
128. Підрозділ банку використовує найменування лише того банку, підрозділом якого він є. До назви структурного підрозділу банку може додаватись найменування місцезнаходження цього підрозділу.  
129. Стаття 16. Статут банку  
130. Статут банку складається з урахуванням положень цього Закону, Закону України "Про господарські товариства" та інших законодавчих актів України.  
131. Статут банку обов'язково має містити інформацію щодо:  
132. 1) найменування банку;  
133. 2) його місцезнаходження;  
134. 3) організаційно-правової форми;  
135. 4) видів діяльності, які має намір здійснювати банк;  
136. 5) розміру та порядку формування статутного капіталу банку, видів акцій банку, їх номінальну вартість, кількість акцій, що купуються засновниками;  
137. 6) структури управління банком, органів управління, їх компетенції та порядку прийняття рішень;  
138. 7) порядку реорганізації та ліквідації банку;  
139. 8) порядку внесення змін та доповнень до статуту банку.  
140. Рішення про внесення змін та доповнень до статуту банку набирає сили з моменту реєстрації таких змін Національним банком України.  
141. Реєстрація змін і доповнень до статуту банку здійснюється у порядку, визначеному Національним банком України.  
142. Глава 3. Державна реєстрація та ліцензування банків  
143. Стаття 17. Державна реєстрація банків  
144. Державна реєстрація банків здійснюється Національним банком України відповідно до вимог цього Закону, а також нормативних документів Національного банку України.  
145. Уповноважені особи банку подають Національному банку України для державної реєстрації такі документи:  
146. 1. заява про реєстрацію банку;  
147. 2. тановчий договір (крім державного банку);  
148. 3. статут банку;  
149. 4. рішення про створення банку (протокол установчих зборів);  
150. 5. бізнес-план на найближчі три роки згідно встановлених Національним банком України вимог, який визначає види діяльності, які банк планує здійснювати;  
151. 6. інформацію щодо фінансового стану та ділової репутації всіх учасників, які матимуть істотну участь у банку. У разі, коли засновником банку є юридична особа, надається інформація про членів ради директорів і осіб-власників істотної участі у цій юридичній особі;  
152. 7. бухгaлтерську і фінансову звітність (для юридичних осіб) та довідку податкового органу про доходи або декларацію про доходи, завірену податковим органом (для фізичних осіб) за звітний період (квартал) засновників і акціонерів, які матимуть істотну участь у банку;  
153. 8. відомості про склад спостережної ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку та їх ділову репутацію;  
154. 9. копія платіжного документу про внесення плати за реєстрацію банку, що встановлюється Національним банком України;  
155. 10. нотаріально завірені копії установчих документів учасників, які є юридичними особами та матимуть істотну участь у банку;  
156. 11. копії звіту про проведення відкритої підписки на акції - для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства;  
157. 12. відомості про професійну придатність та ділову репутацію голови та членів правління (ради директорів) і головного бухгалтера банку.  
158. Національний банк України у тижневий термін з дати подання документів для державної реєстрації банку відкриває тимчасовий рахунок для накопичення підписних внесків засновників та інших учасників банку.  
159. Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній реєстрації банку приймається Національним банком України не пізніше трьохмісячного строку з моменту подання повного пакету документів, вказаних у цій статті.  
160. Національний банк України може вимагати від заявника виправлення недоліків у поданих документах.  
161. Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи.  
162. Національний банк України видає банку свідоцтво про його державну реєстрацію за встановленою формою.  
163. Стаття 18. Підстави для відмови в державній реєстрації  
164. Національний банк України може відмовити у державній реєстрації банку у таких випадках:  
165. 1. порушено порядок створення банку;  
166. 2. установчі документи банку не відповідають законодавству України;  
167. 3. подано неповний пакет документів, необхідних для державної реєстрації банку, або ці документи не відповідають вимогам цього Закону чи нормативних актів Національного банку України;  
168. 4. наявність у Національного банку України доказів, що підтверджують відсутність високої ділової репутації чи відсутність задовільного фінансового стану будь-кого із засновників, що мають істотну участь у банку;  
169. 5. професійна придатність та ділова репутація голови виконавчого органу і головного бухгалтера банку, а також членів виконавчого органу банку не відповідає вимогам Національного банку України.  
170. Про неповноту поданого пакету документів та/або про невідповідність професійної придатності та ділової репутації голови правління (ради директорів) та головного бухгалтера Національний банк України зобов'язаний повідомити уповноваженим особам банку не пізніше місячного строку з дати подання документів.  
171. Про відмову у державній реєстрації банку Національний банк України приймає мотивоване рішення. Засвідчена Національним банком України копія рішення про відмову в реєстрації банку надсилається уповноваженій особі банку рекомендованим листом або вручається під розпис.  
172. Відмова у державній реєстрації банку не може бути здійснена за підстав, які не вказані у цій статті.  
173. Стаття 19. Банківська ліцензія  
174. Банк має право здійснювати банківську діяльність після отримання банківської ліцензії.  
175. Жодна особа без отримання банківської ліцензії не має права здійснювати діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії несуть кримінальну відповідальність згідно із законом.  
176. Банківська ліцензія надається Національним банком України на підставі клопотання банку за наявності документів, що підтверджують:  
177. 1. наявність зареєстрованого та сплаченого початкового капіталу банку у розмірі, що встановлюється цим Законом;  
178. 2. забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням, приміщеннями, відповідно до вимог Національного банку України;  
179. 3. наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів) банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банком.  
180. Національний банк України може відмовити у наданні ліцензії, якщо зазначені у цій статті умови не виконані банком протягом одного року з дати державної реєстрації банку. В такому разі державна реєстрація банку скасовується і банк ліквідується.  
181. Рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову у її наданні приймається Національним банком України протягом одного місяця з дня отримання документів, вказаних у цій статті.  
182. Банківська ліцензія не може передаватися третім особам.  
183. Стаття 20. Підстави відкликання банківської ліцензії  
184. Національний банк України може відкликати банківську ліцензію виключно у таких випадках:  
185. 1. якщо було виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, є недостовірними;  
186. 2. якщо банк не виконав жодної банківської операції більше одного року з дня отримання ліцензії;  
187. 3. якщо призначено ліквідатора.  
188. Після прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії з підстав, передбачених пунктами 1 та 2 цієї статті, банк у день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії припиняє здійснення усіх банківських операцій та вчиняє дії, що забезпечують виконання банком своїх зобов'язань перед вкладниками і іншими кредиторами у відповідності до укладених договорів та положень цього Закону.  
189. У разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії банк протягом трьох днів з моменту отримання рішення зобов'язаний повернути Національному банку України отриману банківську ліцензію.  
190. Рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії публікується в офіційному виданні.  
191. Стаття 21. Попередній дозвіл на створення банку з іноземним капіталом  
192. У разі створення банку з іноземним капіталом або у разі будьякого набуття банком статусу банку з іноземним капіталом, такий банк або його засновники зобов'язані отримати попередній дозвіл Національного банку України.  
193. Для отримання попереднього дозволу для створення банку з іноземним капіталом або у разі будь-якого набуття банком статусу банку з іноземним капіталом до Національного банку України необхідно подати такі документи:  
194. - клопотання про надання попереднього дозволу;  
195. - інформацію про склад засновників, їх ділову репутацію та наявність необхідних коштів для заснування банку;  
196. - дозвіл іноземного контролюючого органу на участь у створенні банку в Україні або запевнення іноземного засновника про відсутність у законодавстві країни походження іноземного засновника вимог щодо отримання такого дозволу.  
197. - легалізовані в консульській установі України інформацію про андеррайтера та його ділову репутацію, угоду з андеррайтером, якщо банком прийнято рішення про продаж акцій банку на зовнішніх ринках шляхом андеррайтингу.  
198. Клопотання розглядається Національним банком України протягом одного місяця з дня його отримання. Відмова Національного банку України у наданні дозволу має бути мотивована.  
199. Стаття 22. Особливості реєстрації банків з іноземним капіталом  
200. При будь-якому набутті банком статусу банку з іноземним капіталом, за умови, що іноземний інвестор набуває істотну участь, для реєстрації останнього додатково до наведених у статті 17 цього Закону документів іноземний інвестор або за його дорученням банк-емітент акцій, андеррайтер чи будь-яка інша юридична або фізична особа, що має довіреність від іноземного інвестора, подає такі документи:  
201. (І) у разі, коли іноземний інвестор є юридичною особою:  
202. а)копію рішення уповноваженого органу управління іноземного інвестора про участь у банку в Україні;  
203. б)письмову згоду на участь іноземного інвестора у банку в Україні, видану державним або іншим уповноваженим контролюючим органом країни, в якій зареєстровано головний офіс іноземного інвестора, якщо законодавством такої країни вимагається отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення іноземного інвестора про відсутність вимог щодо попередньої згоди на здійснення інвестиції за кордон;  
204. в)витяг з торгового(банківського) реєстру або інший офіційний документ, що підтверджує реєстрацію іноземного учасника в країні, в якій зареєстровано головний офіс іноземного інвестора;  
205. г)копію висновку іноземної аудиторської організації про фінансовий стан іноземного інвестора на кінець останнього повного календарного року. Якщо вказаний висновок надається іноземною аудиторською організацією, яка не входить до переліку іноземних аудиторських організацій, визнаних Національним банком України, то такий висновок має бути підтвердженим українською аудиторською організацією.  
206. Документи, зазначені у пунктах б) і в) цієї статті, повинні бути легалізовані в консульській установі України, якщо міжнародним договором не передбачено інше.  
207. Документи, вказані у пунктах а) і г) цієї статті мають бути завірені іноземним інвестором або іноземною аудиторською фірмою, в залежності від випадку.  
208. (ІІ) у разі, якщо іноземний інвестор є фізичною особою:  
209. а)письмову згоду на участь іноземного інвестора у банку в Україні, видану державним або іншим уповноваженим контролюючим органом країни, якщо законодавством такої країни вимагається отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення іноземного інвестора про відсутність вимог законодавства країни його перебування щодо попередньої згоди на здійснення інвестиції за кордон. Письмова згода має бути легалізована в консульській установі України, якщо інше не передбачено міжнародним договором;  
210. б)анкету, яка повинна містити інформацію про відсутність судимості.  
211. Якщо документи, згадані у цій статті складено іноземною мовою, вони повинні супроводжуватись нотаріально завіреним перекладом українською мовою.  
212. Національний банк України має право відмовити у державній реєстрації банку з істотною іноземною участю за умови відсутності будь-яких документів, визначених цією статтею, або неналежної оформленості будь-якого з них.  
213. Глава 4. Філії і представництва банків  
214. Стаття 23. Порядок відкриття філій і представництв банків на території України  
215. Філії банків відкриваються за згодою Національного банку України, яка надається на підставі таких документів:  
216. 1. клопотання банку про відкриття філії, з зазначенням місця знаходження та основних видів діяльності філії;  
217. 2. рішення загальних зборів акціонерів;  
218. 3. положення про філію, затвердженого уповноваженим органом управління банку;  
219. 4. інформації про керівника та головного бухгалтера філії.  
220. Національний банк України перевіряє відповідність приміщення і обладнання філії встановленим Національним банком України вимогам.  
221. Національний банк України має право відмовити у наданні згоди на відкриття філії з таких підстав:  
222. 1. надані документи не відповідають вимогам цього Закону чи нормативних актів Національного банку України;  
223. 2. приміщення та обладнання філії не відповідають вимогам Національного банку України щодо безпеки зберігання цінностей (якщо філія має намір самостійно працювати з готівковими коштами та цінностями);  
224. 3. запропоновані кандидатури керівника та головного бухгалтера філії не відповідають вимогам цього Закону щодо професійної відповідності та ділової репутації;  
225. 4. у банка - заявника виявлено фінансові або правові проблеми, що вказують на можливість негативних наслідків для клієнтів чи потенційних клієнтів банку в результаті відкриття філії.  
226. Представництва банків відкриваються за згодою Національного банку України на підставі подання документів, вказаних у пунктах 1-4 частини першої цієї статті.  
227. Реєстрація філій і представництв банку здійснюється Національним банком України протягом одного місяця з моменту надання усіх необхідних документів шляхом внесення доповнення у свідоцтво про реєстрацію банку.  
228. Стаття 24. Порядок реєстрації представництва іноземного банку на території України  
229. Реєстрація представництв банків-нерезидентів здійснюється Національним банком України.  
230. Для реєстрації подаються такі документи :  
231. 1. клопотання про реєстрацію представництва іноземного банку за підписом уповноваженої особи;  
232. 2. витягу з банківського (торгівельного) реєстру або іншого офіційного документа, що підтверджує реєстрацію іноземного банку;  
233. 3. положення про представництво;  
234. 4. довіреності від іноземного банку на здійснення представницьких функцій.  
235. Зазначені документи мають бути нотаріально завірені за місцем їх видачі, легалізовані в консульській установі України, якщо міжнародним договором не передбачено інше, і супроводжуються нотаріально завіреним перекладом українською мовою.  
236. Національний банк України може відмовити у реєстрації представництва іноземного банку у разі порушення порядку реєстрації, невідповідності наданих документів законодавству України, недостовірності інформації, а також недотримання умов реєстрації або перевищення повноважень щодо сфер діяльності представництва.  
237. Стаття 25. Дочірні банки, філії і представництва українського банку на території інших держав  
238. Українські банки мають право створювати дочірні банки, філії чи представництва на території інших держав на підставі дозволу Національного банку України. Для відкриття дочірніх банків, філій або представництв українських банків на території інших держав пред'являються такі ж вимоги, що встановлені для відкриття філій чи представництв банків на території України, за умови надання Національним банком України дозволу на здійснення інвестиції за кордон у зв'язку із створенням філії чи представництва банку на території іншої держави.  
239. Для створення дочірнього банку, філії чи представництва українського банку за кордоном цей банк подає до Національного банку України бізнес-план та економічне обгрунтування доцільності створення дочірнього банку, філії чи представництва банку за кордоном.  
240. Дочірній банк філія чи представництво українського банку на території іншої держави реєструються відповідно до вимог законодавства цієї держави.  
241. Банк у місячний термін має повідомити Національний банк України про відкриття дочірнього банку, філії чи представництва на території іншої держави з наданням копій відповідних документів.  
242. Глава 5. Реорганізація банку  
243. Стаття 26. Способи реорганізації банку  
244. Реорганізація банку здійснюється добровільно за рішенням його власників або примусово за ініціативою Національного банку України.  
245. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу і виділення, перетворення.  
246. Злиття означає припинення діяльності двох або кількох банків, як юридичних осіб, та передачу належних їм майна, прав та обов'язків до банку-правонаступника, який створюється у результаті злиття.  
247. Приєднання означає припинення діяльності одного банку, як юридичної особи, та передачу належних йому майна, прав та обов'язків до іншого банку.  
248. Поділ означає припинення діяльності одного банку, як юридичної особи, та передачу належних йому майна, прав та обов'язків у відповідних частинах до банків, які створюються внаслідок реорганізації цього банку шляхом поділу.  
249. Виділення означає перетворення банку як юридичної особи та передачу певної частини належного йому майна, прав та обов'язків до банку, який створюється внаслідок реорганізації.  
250. Перетворення - передбачає зміну організаційно-правової форми товариства.  
251. Стаття 27. Умови реорганізації банку  
252. Порядок здійснення примусової реорганізації банків встановлюється цим Законом та нормативними актами Національного банку України.  
253. Реорганізація за ініціативою власників банку здійснюється згідно із законодавством про господарські товариства за умови попереднього дозволу Національного банку України.  
254. Для одержання дозволу на реорганізацію банку до Національного банку подається заява з доданням необхідного обгрунтування та розрахунків, які б засвідчували настання позитивних наслідків для вкладників і інших кредиторів банку.  
255. Національний банк України не дає дозвіл на реорганізацію банку у разі, якщо є достатні підстави вважати, що реорганізація загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів і банк, створений в результаті реорганізації, не буде відповідати вимогам щодо економічних нормативів його діяльності, порядку реєстрації банків і ліцензування їх діяльності.  
256. Національний банк України надає дозвіл чи відмову у реорганізації банку протягом 2 місяців з моменту отримання заяви банку на реорганізацію.  
257. Примусова реорганізація здійснюється у разі істотної загрози платоспроможності банку.  
258. Стаття 28. Рішення про реорганізацію  
259. Рішення про реорганізацію банку, крім перетворення, має містити інформацію щодо:  
260. 1. угоди про реорганізацію у разі злиття або приєднання;  
261. 2. призначення персонального складу комісії для проведення реорганізації;  
262. 3. призначення персонального складу ревізійної комісії для проведення інвентаризації та ревізії матеріальних цінностей, що перебувають на обліку банку (банків);  
263. 4. призначення незалежного аудитора, прийнятного для Національного банку України;  
264. 5. строків проведення реорганізації;  
265. 6. складу правління (ради директорів) після реорганізації.  
266. Реорганізація розпочинається після затвердження Національним банком України плану реорганізації, який окрім інших необхідних заходів повинен передбачати подання Національному банку України відповідних документів, необхідних для державної реєстрації нового банку або для реєстрації змін і доповнень до установчих документів існуючого банку.  
267. Реорганізація завершується після реєстрації Національним банком України нового банку або реєстації змін і доповнень до установчих документів існуючого банку.  
268. У разі примусової реорганізації рішення, передбачені пунктами 2-6 частини першої цієї статті приймаються Національним банком України, угода про реорганізацію не підписується, загальні умови реорганізації визначаються постановою правління Національного банку України і є обов'язковими для виконання усіма сторонами.  
269. Стаття 29. Угода про злиття або приєднання  
270. Угода про злиття або приєднання укладається банками, що реорганізуються шляхом злиття або приєднання, у письмовій формі.  
271. Угода про злиття або приєднання містить положення, що регулюють питання, визначені в статті 28 цього Закону.  
272. Угода про злиття або приєднання набирає законної сили з моменту затвердження її більшістю у дві третини голосів акціонерів(учасників) на загальних зборах кожного з банків.  
273. Розділ ІІІ. Капітал, управління, вимоги до діяльності банків.  
274. Глава 6. Капітал, фонди та резерви банку.  
275. Стаття 30. Структура капіталу банку  
276. Капітал банку включає:  
277. 1)основний капітал;  
278. 2)додатковий капітал.  
279. Основний капітал банку включає сплачений і зареєстрований акціонерний (пайовий) капітал і розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій. Розкриті резерви включають і інші фонди такої ж якості, які повинні відповідати таким критеріям:  
280. відрахування до фондів мають здійснюватись з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;  
281. фонди і рух коштів до та з них повинні окремо розкриватись у опублікованих звітах банку;  
282. фонди повинні бути у розпорядженні банку для покриття збитків з метою необмеженого і негайного використання при появі збитків;  
283. збитки не можуть безпосередньо покриватись з фондів, а повинні проводитись через рахунок прибутків і збитків.  
284. За умови затвердження Національним банком України додатковий капітал може включати:  
285. 1)нерозкриті резерви (крім того факту, що такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку, вони повинні мати таку ж якість і природу, що і розкритий капітальний резерв);  
286. 2)резерви переоцінки (основних засобів та нереалізована вартість "прихованих" резервів переоцінки в результаті довгострокового володіння цінними паперами, відображеними в балансі за історичною вартістю їх придбання);  
287. 3)гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які повинні відповідати таким критеріям:  
288. вони є незабезпеченими, субординованими і повістю сплаченими;  
289. вони не можуть бути погашені за ініціативою власника;  
290. вони можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимоги про припинення торгових операцій;  
291. вони дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє здійснити такі виплати.  
292. 4) субординований борг (звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти які за умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації підуть на сплату претензій інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, включених у капітал, не може перевищувати 50% розміру основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20% від його первинної вартості протягом 5 останніх років угоди.  
293. Національний банк України має право визначати у формі постанов інші статті балансу банку для включення до додаткового капіталу, а також умови і порядок такого включення.  
294. Стаття 31. Початковий капітал банку  
295. Мінімальний розмір початкового капіталу банку не може бути меншим 25 мільйонів гривень. Національний банк України має право встановити диференційований мінімальний розмір початкового капіталу для окремих видів банків в залежності від їх спеціалізації, але не нижче розміру, встановленого цією статтею.  
296. Стаття 32. Порядок формування капіталу банку  
297. Капітал банку формується відповідно до вимог цього Закону, законодавства України та установчих документів банку.  
298. Формування та збільшення капіталу банку може здійснюватись виключно шляхом грошових внесків. Грошові внески для формування та збільшення капіталу банку резиденти України здійснюють у гривні, а нерезиденти - у іноземній вільноконвертованій валюті або у гривні.  
299. Капітал банку не повинен формуватись з непідтверджених джерел.  
300. Банк має право збільшувати акціонерний (пайовий) капітал після того, як усі учасники повністю виконали свої зобов'язання щодо оплати паїв або акцій і попередньо оголошений підписний капітал повністю оплачено.  
301. Банк не має права без згоди Національного банку України зменшувати розмір нормативного капіталу. Капітал банку не може бути меншим статутного капіталу  
302. Забороняється використовувати для формування капіталу банку бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення.  
303. Стаття 33. Акції банку та паї банку  
304. Банки здійснюють випуск власних акції та оголошують підписку на паї відповідно до законодавства України про господарські товариства та цінні папери з урахуванням особливостей, визначенихцим Законом.  
305. Банкам забороняється випуск акцій на пред"явника.  
306. Наявність збитків у банку не є перешкодою для оголошення підписки на акції або паї банку та збільшення акціонерного (пайового) капіталу банку.  
307. Банки мають право придбавати власні акції або паї з наступним письмовим повідомленням Національного банку України про укладені угоди, яке має бути надіслане протягом 5 робочих днів з дати укладення угод.  
308. Про намір банку придбати загальну кількість власних акцій або паїв у розмірі 10 і більше відсотків загальної емісії банк письмово повідомляє Національному банку України за 15 календарних днів до укладення угод. Національний банк України має право заборонити банку купівлю власних акцій або паїв у разі, якщо це може призвести до погіршення фінансового стану банку.  
309. Банк-емітент продає свої акції на первинному ринку безпосередньо або через андеррайтерів. Банку дозволяється виступати посередником для купівлі-продажу власних акцій або паїв.  
310. Стаття 34. Істотна участь  
311. Юридична чи фізична особа, яка має намір придбати істотну участь у банку або збільшити її таким чином, що така особа буде прямо чи опосередковано володіти чи контролювати 10, 25, 50 та 75% статутного капіталу банку чи права голосу у справах банку, зобов'язана отримати письмовий дозвіл Національного банку України.  
312. Для отримання такого дозволу заявник повинен надати інформацію, передбачену нормативно-правовими актами Національного банку України щодо фінансового стану та ділової репутації майбутнього власника істотної участі банку, а також будь-які плани щодо змін в діяльності чи в керівництві банку.  
313. Національний банк України приймає рішення про задоволення чи відмову в задоволенні прохання про надання дозволу на придбання чи збільшення істотної участі у банку в 3-х місячний строк з дня отримання всієї необхідної інформації.  
314. Національний банк України не дає дозволу на придбання чи збільшення істотної участі у банку у відповідності до частини першої цієї статті у разі, якщо:  
315. 1. особа, що придбає істотну участь, не має бездоганної ділової репутації. У випадку, якщо такою особою є юридична особа, цей критерій поширюється на членів виконавчого органу і наглядової ради юридичної особи, а також власників істотної участі, що є фізичними особами;  
316. 2. відсутні власні кошти у розмірі, достатньому для здійснення заявленого внеску;  
317. 3. придбання чи збільшення істотної участі загрожуватиме інтересам вкладників та інших кредиторів банку або розвитку конкурентного середовища у банківській системі;  
318. Якщо особа володіє істотною участю у банку чи збільшує свою участь до рівня, визначеного частиною 1 цієї статті, без одержання письмового дозволу Національного банку України останній має право заборонити такій особі прямо чи опосередковано, повністю чи частково користуватися правом голосу та приймати участь в управлінні справами банку.  
319. У разі встановлення заборони користуватися правом голосу право участі у голосуванні передається довіреній особі, яка призначається Національним банком України за поданням банку. Довірена особа зобов'язана при голосуванні діяти в інтересах кваліфікованого та зваженого управління банком.  
320. Стаття 35. Адекватність капіталу  
321. Банки, а також власники істотної участі зобов'язані підтримувати норматив співвідношення між розміром капіталу і сумою активів - адекватності капіталу. Від банків вимагається підтримувати їх капітал на рівні, що складає не менше 8% зважених по ризику активів і позабалансових зобов'язань. Для банку, що розпочинає операційну діяльність, цей норматив протягом перших 12 місяців має складати 15%, протягом наступних 12 місяців - 12 %.  
322. Порядок обчислення розміру та адекватності капіталу банку, мінімальний розмір капіталу банку визначається цим Законом та Національним банком України.  
323. У разі, коли рівень нормативного капіталу банку досягне рівня, нижчого від встановленого Національним банком України, банк зобов'язаний протягом одного місяця, починаючи з дня встановлення факту зменшення рівня капіталу, подати на розгляд Національного банку України план заходів щодо порядку і строків відновлення рівня нормативного капіталу банку.  
324. Банку забороняється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал у будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл призведе до порушення нормативу адекватності капіталу.  
325. У разі, якщо за попередній рік чистий прибуток банку відсутній, банку дозволяється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал у будь-якій формі у сумі, що не перевищує 50 % від різниці між капіталом банку і рівнем нормативного капіталу.  
326. Стаття 36. Резервний та інші фонди банку  
327. Банки зобов'язані формувати резервний фонд під ризикові активи відповідно до нормативних актів Національного банку України.  
328. Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не меншим 5 % від чистого прибутку банку до досягнення ними 25 % розміру нормативного капіталу банку.  
329. У разі, коли діяльність банку може створювати загрозу інтересам вкладників і інших кредиторів банку, Національний банк України має право вимагати від банку збільшення розміру резервів щорічних відрахувань до них.  
330. Глава 7. Управління банком  
331. Стаття 37. Органи управління і контролю банку  
332. Органами управління банку є загальні збори, спостережна рада, правління (рада директорів) банку.  
333. Органом контролю банку є ревізійна комісія.  
334. Стаття 38. Загальні збори  
335. Вищим органом управління банку є загальні збори учасників.  
336. До компетенції загальних зборів банку належить прийняття рішень щодо:  
337. 1) визначення основних напрямів діяльності банку та затвердження планів і звітів про їх виконання;  
338. 2) внесення змін та доповнень до статуту банку;  
339. 3) зміни розміру акціонерного (пайового) капіталу банку;  
340. 4) призначення та звільнення голів та членів спостережної ради банку, ревізійної комісії;  
341. 5) затвердження річних результатів діяльності банку, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів та висновків ревізійної комісії та зовнішнього аудитора;  
342. 6) розподілу прибутку;  
343. 7) припинення діяльності банку, призначення ліквідатора, затвердження ліквідаційного балансу.  
344. Статутом банку до компетенції загальних зборів учасників можуть бути віднесені інші питання. Повноваження, визначені пунктами 1-7 цієї статті, належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів. Інші повноваження загальних зборів учасників банку можуть бути делеговані до компетенції спостережній ради банку.  
345. Стаття 39. Спостережна рада банку  
346. Спостережна рада банку обирається загальними зборами учасників з числа учасників банку або їх представників. Члени ради банку не можуть входити до складу правління (ради директорів) банку.  
347. Спостережна рада банку здійснює такі функції:  
348. 1) призначає і звільняє голову та членів правління (ради директорів) банку;  
349. 2) контролює діяльність правління (ради директорів) банку;  
350. 3) визначає зовнішнього аудитора;  
351. 4) встановлює порядок проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку;  
352. 5) приймає рішення щодо покриття збитків, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку;  
353. 6) приймає рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, філій і представництв банку, затвердження їх статутів і положень;  
354. 7) затверджує умови оплати праці та матеріального стимулювання працівників банку;  
355. 8) готує пропозиції щодо питань, які виносяться на загальні збори учасників;  
356. 9) здійснює інші повноваження, делеговані загальними зборами учасників банку.  
357. Повноваження і порядок роботи спостережної ради банку визначається статутом банку чи положенням про раду банку, що затверджується загальними зборами учасників банку.  
358. Стаття 40. Виконавчий орган банку  
359. Правління (рада директорів) банку є виконавчим органом банку, здійснює управління поточною діяльністю банку та несе відповідальність за ефективність його роботи у відповідності з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку.  
360. У межах своєї компетенції правління (рада директорів) діє від імені банку, підзвітне загальним зборам учасників та спостережній раді банку.  
361. Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи радою банку.  
362. Голова правління (ради директорів) банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без довіреності.  
363. Стаття 41. Ревізійна комісія  
364. Ревізійна комісія здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю банку.  
365. Ревізійна комісія:  
366. 1) контролює дотримання банком законодавства України і нормативно-правових актів Національного банку України;  
367. 2) отримує для попереднього розгляду звіти внутрішніх та зовнішніх аудиторів;  
368. 3) вносить на загальні збори акціонерів або раді банку пропозиції щодо будь-яких питань, віднесених до компетенції ревізійної комісії, які стосуються фінансової безпеки і стабільності банку та захисту інтересів клієнтів.  
369. Ревізійна комісія обирається загальними зборами акціонерів банку з числа акціонерів або їх представників. Ревізійна комісія підзвітна загальним зборам акціонерів банку.  
370. До складу ревізійної комісії не можуть входити члени правління (ради директорів) банку.  
371. Ревізійна комісія здійснює перевірку фінансово-господарської діяльності банку за дорученням загальних зборів акціонерів, спостережної ради банку, або на вимогу учасника (учасників), які володіють у сукупності більше 10 % голосів.  
372. Ревізійна комісія має право залучати до ревізій та перевірок зовнішніх та внутрішніх експертів і аудиторів.  
373. Ревізійна комісія доповідає про результати ревізій та перевірок загальним зборам акціонерів чи спостережній раді банку. Ревізійна комісія складає висновки до звітів і балансів банку. Без висновку ревізійної комісії загальні збори учасників не мають права затверджувати фінансовий звіт банку.  
374. Члени ревізійної комісії можуть брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях спостережної ради та правління (ради директорів) банку.  
375. Засідання ревізійної комісії проводяться по необхідності, але не менше одного разу на рік.  
376. Позачергові засідання ревізійної комісії можуть скликатися спостережною радою банку чи за ініціативою акціонерів, які володіють більше 10 відсотками голосів. Рішення приймається більшістю голосів членів ревізійної комісії, при цьому утримуватися від голосування членам ревізійної комісії не дозволяється.  
377. Повноваження і порядок роботи ревізійної комісії банку визначається статутом банку чи положенням про ревізійну комісію, що затверджується загальними зборами акціонерів банку або спостережною радою банку.  
378. Стаття 42. Вимоги до керівників банків  
379. Керівниками банку є голова та члени ради банку, голова та члени правління(ради директорів), головний бухгалтер, керівники відокремлених структурних підрозділів банку.  
380. Керівниками банку мають бути дієздатні фізичні особи, які відповідають наступним вимогам:  
381. 1. наявність вищої економічної, юридичної освіти чи освіти у галузі управління в залежності від займаної посади (ця вимога не застосовується до членів ради банку);  
382. 2. стаж роботи у банківській системі за відповідним фахом не менше трьох років (ця вимога не застосовується до членів ради банку);  
383. 3. бездоганна ділова репутація.  
384. Банки зобов'язані інформувати Національний банк України про склад керівництва та зміни, що відбулися у складі керівників.  
385. Голова правління (ради директорів) та головний бухгалтер заступають на посаду після надання письмової згоди на це Національним банком України.  
386. Голова правління (ради директорів) банку та головний бухгалтер повинні мати попередній досвід керівної роботи у банках, достатній для виконання обов'язків голови правління (ради директорів) чи головного бухгалтера.  
387. Стаття 43. Обов'язки щодо захисту інтересів банку  
388. При виконанні своїх обов'язків у відповідності до вимог цього Закону, керівники банку зобов'язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов'язані ставити інтереси банку вище власних.  
389. Зокрема, керівники банку зобов'язані:  
390. 1. ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов'язків;  
391. 2. приймати рішення в межах компетенції та знань;  
392. 3. не використовувати службове становище у власних потребах.  
393. Стаття 44. Управління ризиками  
394. Банк зобов'язаний організувати роботу із забезпечення контролю, аналізу та управління ризиками.  
395. Створений банком постійно діючий підрозділ з питань аналізу та управління ризиками має відповідати за встановлення лімітів щодо окремих операцій, лімітів ризиків контрпартнерів, країн контрпартнерів, структури балансу у відповідності до рішень правління (ради директорів) з питань політики щодо ризиковості та прибутковості діяльності банку.  
396. Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки мають створювати постійно діючі комісії, зокрема:  
397. 1. кредитну комісію, яка щомісячно оцінює якість активів банку та приймає рішення щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення;  
398. 2. комісію з питань управління активами та пасивами, яка щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів та надає відповідним підрозділам банку рекомендації щодо усунення виникаючих розбіжностей у часі;  
399. 3. тарифну комісію, яка щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності існуючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних заходів.  
400. Окрім цього, банки мають самостійно вирішувати і створювати органи управління фінансовими ризиками з метою забезпечення сприятливих фінансових умов захисту інтересів вкладників та інших кредиторів.  
401. Стаття 45. Внутрішній контроль та аудит  
402. Банки створюють службу внутрішнього аудиту, яка є органом оперативного контролю правління (ради директорів) банку.  
403. Служба внутрішнього аудиту виконує такі функції:  
404. 1) наглядає за поточною діяльністю банку;  
405. 2) контролює дотримання законів, нормативно-правових актів Національного банку України та рішень органів управління банку;  
406. 3) перевіряє результати поточної фінансової діяльності банку;  
407. 4) аналізує інформацію та відомості про діяльність банку, професійну діяльність її працівників, випадки перевищення повноважень посадовими особами банку;  
408. 5) надає висновки та рекомендації за результатами перевірок;  
409. 6) інші функції, пов'язані з наглядом та контролем за діяльністю банку.  
410. Служба внутрішнього аудиту підпорядковується правлінню (раді директорів) банку та звітує перед ним, діє на підставі положення, затвердженого правлінням (радою директорів).  
411. Служба внутрішнього контролю має право ознайомлення з усією документацією банку та спостереження і нагляду за діяльністю будь-якого підрозділу банку. Служба внутрішнього контролю уповноважена вимагати письмових пояснень окремих посадових осіб банку щодо виявлених недоліків у роботі.  
412. Кандидатура керівника служби внутрішнього аудиту погоджується із Національним банком України.  
413. Служба внутрішнього аудиту не несе відповідальності і не має влади щодо операцій, за якими вона здійснює аудит.  
414. Працівники служби внутрішнього контролю при призначенні на посаду підписують зобов'язання про нерозголошення інформації щодо діяльності банку та збереження банківської таємниці відповідно до вимог глави 10 цього Закону.  
415. Стаття 46. Обов'язки щодо інформування Національного банку України  
416. Правління (рада директорів) банку зобов'язане негайно інформувати Національний банк України про наступне:  
417. 1) звільнення керівника (керівників) банку та призначення на керівну посаду іншої особи;  
418. 2) зміну юридичної адреси і місцезнаходження банку та його відособлених структурних підрозділів;  
419. 3) протиправні дії з боку керівництва, працівників чи власників істотної участі, які можуть призвести до значних матеріальних втрат;  
420. 4) втрати на суму, що перевищує 15 % капіталу банку;  
421. 5) падіння рівня капіталу банку до рівня, нижчого за рівень нормативного капіталу;  
422. 6) наявності хоча б однієї з підстав для призначення тимчасового адміністратора чи ліквідатора;  
423. 7) припинення банківської діяльності.  
424. Національний банк України має право визначити перелік іншої інформації, яку банки зобов'язані своєчасно надавати. Неподання або несвоєчасне подання інформації, зазначеної у цій статті, є підставою для тимчасового відсторонення відповідної посадової особи від роботи або накладення штрафу.  
425. Глава 8. Вимоги до діяльності банку  
426. Стаття 47. Банківські операції  
427. На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:  
428. 1)приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;  
429. 2)відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;  
430. 3)розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.  
431. Банк, окрім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди:  
432. 1)операції з валютними цінностями;  
433. 2)емісія власних цінних паперів;  
434. 3)організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;  
435. 4)здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);  
436. 5)надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань за третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;  
437. 6)придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);  
438. 7)фінансовий лізинг;  
439. 8)послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;  
440. 9)випуск, купівля, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;  
441. 10)випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;  
442. 11)надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.  
443. Операції, визначені пунктами 1-3 частини першої цієї статті відносяться до виключно банківських операцій, здійснювати які у сукупності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію. Інші юридичні особи мають право здійснювати операції, визначені пунктами 2-3 частини першої цієї статті, на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій, а інші операції та угоди, передбачені цією статтею, можуть здійснювати без ліцензії Національного банку України у порядку, визначеному законодавством.  
444. За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі операції:  
445. 1) здійснення інвестицій в статутні фонди та акції інших юридичних осіб;  
446. 2)операції за дорученням клієнтів або від свого імені:  
447. -з інструментами грошового ринку;  
448. -з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;  
449. -з фінансовими ф'ючерсами та опціонами.  
450. 3)довірче управління грошовими коштами та цінними паперами по договору з юридичними та фізичними особами;  
451. 4)діяльність у якості депозитарія і реєстратора.  
452. Національний банк України встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини третьої цієї статті. Дозвіл надається, якщо:  
453. 1. рівень нормативного капіталу банку відповідає вимогам Національного банку України, що підтверджується незалежним аудитором;  
454. 2. банк не є об'єктом застосування заходів впливу;  
455. 3. банком подано план, за яким він буде здійснювати таку діяльність, і цей план схвалений Національним банком України;  
456. 4. Національний банк України дійшов висновку, що банк має достатні фінансові можливості і відповідних спеціалістів для здійснення такої діяльності.  
457. Банк має право здійснювати інші угоди згідно із законодавством України  
458. Національний банк України має право встановити спеціальні вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня нормативного капіталу банку чи інших економічних нормативів, відносно певного виду діяльності, передбаченого у цій статті.  
459. Стаття 48. Обмеження щодо діяльності банків  
460. Банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі та страхування, крім виконання функцій страхового посередника.  
461. Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 10% нормативного капіталу. Це обмеження не поширюється на майно, яке забезпечує технологічне здійснення банківських функцій, яке перейшло банку у власність на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави або набуте банком з метою запобігання збиткам, за умови, що таке майно має бути відчужено банком на протязі одного року з моменту набуття права власності на нього.  
462. Стаття 49. Кредитні операції  
463. Як кредитні у цій статті розглядаються операції, перелічені у пункті 3 частини 1 та у пунктах 3-5 частини 2 статті 47 цього Закону.  
464. Для проведення спільного фінансування банки можуть укладати угоди про консорціумне кредитування. В рамках такої угоди банки-учасники встановлюють умови надання кредиту та призначають банк, відповідальний за виконання угоди. Банкиучасники несуть ризик по наданому кредиту пропорційно до внесених у консорціум коштів.  
465. Банк зобов'язаний мати підрозділ, функціями якого є надання та управління операціями, пов'язаними з кредитуванням.  
466. Банкам забороняється прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних цінних паперів чи використовувати для забезпечення кредитів цінні папери власної емісії.  
467. Банк зобов'язаний при наданні кредитів дотримуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, дотримуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.  
468. Банк не може надавати кредити під процент, ставка якого нижча процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.  
469. Банк має право видавати бланкові кредити.  
470. Надання безпроцентних кредитів забороняється за винятком передбачених законом випадків.  
471. Стаття 50. Інвестиції банків  
472. Банки здійснюють інвестиції та операції з цінними паперами відповідно до законодавства України про цінні папери, інвестиційну діяльність, та у відповідності з нормативними актами Національного банку України.  
473. Банки мають право здійснювати інвестиції лише на підставі письмового дозволу Національного банку України, який надається відповідно до правил, встановлених статтею 47 цього Закону.  
474. Банк має право здійснити інвестицію без письмового дозволу Національного банку у разі, якщо:  
475. 1. інвестиція в будь-яку юридичну особу складає не більше ніж 5 % нормативного капіталу банку;  
476. 2. юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, веде виключно діяльність з надання фінансових послуг;  
477. 3. нормативний капітал банку повністю відповідає вимогам, встановленим нормативними актами Національного банку України для інвестицій.  
478. Порядок інформування про здійснення інвестиції, зазначеної у частині 3 цієї статті, встановлює Національний банк України.  
479. Банку забороняється інвестувати кошти в підприємство, статутом якого передбачена повна відповідальність його власників.  
480. Пряма чи опосередкована участь банку у капіталі будь-якого підприємства не повинна перевищувати 15 відсотків капіталу банку. Сукупні інвестиції банку не повинні перевищувати 60 відсотків розміру його власних коштів.  
481. Це обмеження не застосовується у разі, якщо:  
482. 1. акції та інші цінні папери придбанні банком у зв'язку з реалізацією права заставодержателя і банк не утримує їх більше одного року;  
483. 2. банком з метою створення фінансової холдингової групи придбані акції, емітентом яких є інший банк;  
484. 3. цінні папери знаходяться у тимчасовому (не більше одного року) володінні банку, який отримав їх в результаті андеррайтингу.  
485. Стаття 51. Розрахункові банківські операції  
486. Для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривні та іноземній валюті.  
487. Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативними актами Національного банку України.  
488. Безготівкові розрахунки проводяться з допомогою паперових та електронних носіїв.  
489. Банки в Україні можуть використовувати у якості платіжних інструментів платіжні доручення (постійні, безвідзивні та інші), платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.  
490. Платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, правові підстави здійснення розрахункової операції, та, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції у повній відповідності з інструкціями власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.  
491. При виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа, який є підставою для виконання платежу та засвідчити особу, яка дала наказ на здійснення платежу.  
492. Якщо вказівка власника рахунку про виконання платежу здійснюється кількома банками, то кожен із цих банків несе спільну та індивідуальну відповідальність перед власником рахунку за будь-які збитки, понесені ним через невиконання чи неправильне виконання інструкцій власника рахунку. Банк звільняється від відповідальності за умови надання виправдовуючих документів.  
493. Стаття 52. Угоди з пов'язаними особами  
494. Угоди, що здійснюються з пов'язаними з банком особами, не можуть передбачати більш сприятливі умови, ніж угоди, укладені з іншими особами. Угоди, укладені банком із пов'язаними особами на умовах, сприятливіших за звичайні, є недійсними з моменту укладення.  
495. У розумінні цього Закону пов'язаними особами є:  
496. 1)керівники банку;  
497. 2)власники істотної участі у капіталі банку;  
498. 3)особи, які зв'язані із зазначеними у пунктах 1) та 2) особами близькими родинними чи шлюбними зв'язками, або їх ділові партнери;  
499. 4)особи, які є працівниками установ, чиєї компетенції стосується нагляд або будь-який контроль щодо банку, якщо такі повноваження закріплено законом;  
500. 5)афілійовані особи банку.  
501. Більш сприятливі умови включають наступне:  
502. 1. прийняття меншого забезпечення виконання зобов'язань, ніж вимагається від інших клієнтів;  
503. 2. придбання у пов'язаної особи майна низької якості чи за завищеною ціною;  
504. 3. здійснення інвестиції в цінні папери пов'язаної особи, яку банк не здійснив би в інше підприємство;  
505. 4. оплата товарів та послуг пов'язаної особи за цінами вищими, ніж звичайно, або за таких обставин, коли такі самі товари і послуги іншої особи взагалі не було б придбано.  
506. Банк може укладати угоди з пов'язаними особами, які передбачають нарахування відсотків та комісійних на здійснення банківських операцій, які менші за звичайні та нарахування відсотків за вкладами і депозитами, які більші від звичайних у разі, якщо чистий прибуток банку дозволяє здійснювати це без шкоди для фінансового розвитку банку.  
507. Банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для: погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною особою банку; придбання активів пов'язаної особи банку; придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов'язаною особою банку.  
508. Стаття 53. Забезпечення конкуренції у банківській системі  
509. Банкам забороняється укладати угоди з метою обмеження конкуренції та монополізації умов надання кредитів, інших банківських послуг, встановлення процентних ставок та комісійної винагороди.  
510. Банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні, нижчому собівартості банківських послуг у цьому банку та вчиняти будь-які інші дії щодо впровадження у своїй практиці недобросовісної конкуренції.  
511. Факти недобросовісної конкуренції щодо надання банком тих чи інших банківських послуг чи здійснення операцій є підставою для заборони цьому банку подальшого надання таких послуг чи здійснення операцій.  
512. Стаття 54. Достовірність реклами  
513. Банкам забороняється поширення реклами у будь-якій формі, що містить неправдиву інформацію про їх діяльність у сфері банківських послуг.  
514. Особам, які не мають банківської ліцензії, забороняється використовувати у своїй назві слово "банк" та похідні від нього, вказувати в рекламі, що вони можуть приймати вклади  
515. Національний банк України має право застосувати заходи впливу до банків та інших осіб, які порушують вимоги цієї статті.  
516. Глава 9. Відносини з клієнтами  
517. Стаття 55. Регулювання відносин з клієнтом  
518. Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативними актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.  
519. Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.  
520. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будьяких товарів чи послуг від банку або від спорідненої або пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.  
521. Стаття 56. Право клієнта на інформацію  
522. Клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов'язані на вимогу клієнта надати наступну інформацію:  
523. 1. відомості, які підлягають обов'язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан;  
524. 2. перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;  
525. 3. перелік послуг, що надаються банком;  
526. 4. ціна банківських послуг;  
527. 5. інша інформація та консультації з питань надання банківських послуг.  
528. Стаття 57. Страхування вкладів  
529. Вклади фізичних осіб підлягають обов'язковому страхуванню через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Порядок страхування вкладів визначається законодавством України.  
530. Стаття 58. Відповідальність банку за своїми зобов'язаннями  
531. Банк відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном відповідно до законодавства.  
532. Банк не відповідає за несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторія, зупинення його діяльності або арешту його рахунків уповноваженими органами держави.  
533. Учасники і працівники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку.  
534. Стаття 59. Арешт та стягнення  
535. На грошові кошти та інші цінності юридичних та фізичних осіб, що знаходяться у банку, арешт накладається лише за санкціонованою прокурором постановою слідчого, постановою державного виконавця або ухвалою судових органів.  
536. Звільнення майна з-під арешту може здійснюватися лише тим органом, який прийняв рішення щодо арешту, або судовими органами.  
537. Стягнення на грошові кошти та інші цінності юридичних та фізичних осіб у банку звертається лише за виконавчими документами, передбаченими законом.  
538. Глава 10. Банківська таємниця та конфіденційність інформації  
539. Стаття 60. Банківська таємниця  
540. Конфіденційна інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним, чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту є банківською таємницею.  
541. Банківською таємницею, зокрема, є:  
542. 1. відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан кореспондентських рахунків банків в Національному банку України;  
543. 2. операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;  
544. 1. фінансово-економічний стан клієнтів;  
545. 2. системи охорони банку та клієнтів;  
546. 4. інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи-клієнта, її керівників, напрямки діяльності;  
547. 5. відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;  
548. 6. інформація звітності по окремому банку за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;  
549. 7. коди, що використовуються банками для захисту інформації.  
550. Конфіденційна інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, складає банківську таємницю.  
551. Положення цієї статті не поширюються на узагальнену по банках інформацію, яка підлягає опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає обов'язковому опублікуванню, встановлюється Національним банком України та додатково самим банком за його розсудом.  
552. Стаття 61. Зобов'язання щодо збереження банківської таємниці  
553. Банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом:  
554. 1. обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка складає банківську таємницю;  
555. 2. організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;  
556. 3. застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованого доступу до електронних та інших носіїв інформації;  
557. 4. застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.  
558. Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов'язків.  
559. Приватні особи та організації, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов'язані не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.  
560. Стаття 62. Порядок розкриття банківської таємниці  
561. Органи державної влади та управління, у тому числі органи дізнання, слідства, прокуратури, податкові адміністрації, суд, митні органи мають право відповідно до своєї компетенції на отримання інформації, що складає банківську таємницю, від банків за рішенням суду.  
562. Спадкоємці фізичної особи після її смерті та правонаступники юридичної особи після припинення її діяльності мають право на отримання інформації щодо рахунку такого клієнта та пов'язаної з цим інформації на підставі документів, що засвідчують прийняття спадщини та правонаступництво.  
563. Банк зобов'язаний розкрити банківську таємницю лише на підставі дозволу власника інформації або за рішенням суду.  
564. Банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена вказані у документах, угодах та операціях клієнта.  
565. Банк має право надавати загальну інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій та послуг валютного обігу.  
566. Порядок, встановлений частиною 1 цієї статті, не стосується працівників служби банківського нагляду Національного банку України та інших спеціально уповноважених ним осіб щодо надання інформації в обсягах, передбачених статтями 57, 58 цього Закону, а також зовнішнього аудиту в межах його повноважень.  
567. Національний банк України має право відповідно до міжнародної угоди або за принципом взаємності надати інформацію про банк органу банківського нагляду іншої країни, якщо:  
568. 1. це не порушує державні інтереси та банківську таємницю;  
569. 2. є гарантії того, що отримана інформація буде використана виключно з метою банківського нагляду;  
570. 3. є гарантія того, що отримана інформація не буде передана за межі органу банківського нагляду.  
571. Порушення порядку розкриття та використання банківської таємниці карається згідно із законом.  
572. Глава 11. Запобігання легалізації грошей, набутих злочинним шляхом  
573. Стаття 63. Запобігання легалізації грошей, набутих злочинним шляхом  
574. У цьому Законі під легалізацією грошей, набутих злочинним шляхом, розуміється внесення до банку грошей чи іншого майна, набутих з порушенням вимог законодавства, або переказ таких грошей чи майна через банківську систему України з метою приховання джерел походження цих коштів чи створення видимості їх легальності.  
575. Банки зобов'язані запобігати використанню банківської системи з метою легалізації грошей.  
576. Стаття 64. Обов'язок ідентифікації осіб  
577. Банкам забороняється вступати в договірні стосунки з анонімними особами.  
578. Банки зобов'язані ідентифікувати усіх осіб, які здійснюють сумнівні операції.  
579. Сумнівними є операції, що мають такі ознаки:  
580. 1)безготівкові розрахунки за угодами на суми, що перевищують еквівалент 50 000 євро, або угоди з готівкою на суму, що перевищують еквівалент 10000 євро за курсом Національного банку України;  
581. 2)операція здійснюється при незвичних або неоправдано заплутаних умовах;  
582. 3)операція не є економічно оправданою або такою, що має незаконні цілі.  
583. Банки зобов"язані ідентифікувати осіб, які здійснюють розрахунки за угодами на суму, нижчу, ніж зазначено у пункті 1) частини 3 цієї статті, якщо угода явно пов"язана з іншою угодою і загальна сума оплати за цими угодами перевищує встановлену межу або у разі обгрунтованої підозри в тому, що кошти набуті злочинним шляхом.  
584. Ідентифікація особи не є обов'язковою:  
585. 1) у разі здійснення її працівниками, які регулярно здійснюють операції від імені клієнта і раніше були ідентифіковані;  
586. 2) у разі здійснення угод між банками.  
587. Стаття 65. Збереження документів  
588. Усі документи, що були підставою для здійснення угод, зазначених у статті 64 цього Закону, а також письмові результати ідентифікації пов'язаних з ними осіб, банк зобов'язаний зберігати протягом 5 років з дня здійснення угоди.  
589. Інформація, що міститься в документах, зазначених в частині першій цієї статті, надається лише у порядку, передбаченому главою 10 цього Закону. Банкам забороняється інформувати клієнтів про дії правоохоронних органів та суду щодо наданої їм інформації.  
590. Розділ ІV. Регулювання банківської діяльності. Банківський нагляд  
591. Глава 12. Повноваження Національного банку України щодо регулювання банківської діяльності та банківського нагляду  
592. Стаття 66. Форми регулювання банківської діяльності  
593. Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:  
594. І. Адміністративне регулювання:  
595. 1. реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;  
596. 2. встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;  
597. 3. застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;  
598. 4. нагляд за діяльністю банків;  
599. 5. надання рекомендацій щодо діяльності банків.  
600. ІІ. Індикативне регулювання:  
601. 1. встановлення обов'язкових економічних нормативів;  
602. 2. визначення норм обов'язкових резервів для банків;  
603. 3. встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;  
604. 4. процентна політика;  
605. 5. рефінансування банків;  
606. 6. регулювання кореспондентських відносин;  
607. 7. управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;  
608. 8. операції з цінними паперами на відкритому ринку;  
609. 9. регулювання імпорту та експорту капіталу.  
610. Стаття 67. Мета, організація, підстави та обсяг нагляду  
611. Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.  
612. Наглядова діяльність Національного банку України охоплює усі банки, їх підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього закону щодо здійснення банківської діяльності.  
613. При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативних актів Національного банку для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності.  
614. При здійсненні банківського нагляду Національний банк України може користуватися послугами інших установ за окремими угодами.  
615. У разі відкликання у банку банківською ліцензії Національний банк України повідомляє про це відповідні органи інших держав, в яких банк мав філії або кореспондентські та інші рахунки.  
616. Національний банк України здійснює нагляд та застосовує заходи впливу і санкції до банків, їх установ на індивідуальній та консолідованій основі.  
617. Для забезпечення функцій банківського нагляду Національний банк України створює Комісію з питань нагляду та регулювання діяльності банків, яка приймає рішення про реєстрацію банку, надання та відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій, про застосування заходів впливу за результатами безвиїзного і виїзного нагляду та про скасування санкцій.  
618. У разі розгляду питань щодо застосування заходів впливу до конкретного банку на засідання Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків для надання пояснень запрошується голова правління (ради директорів) цього банку.  
619. При здійсненні нагляду за установами, що ведуть банківську діяльність в інших державах, Національний банк України співпрацює з відповідними органами цих держав. Повідомлення, надіслане відповідними органами інших держав, може використовуватися тільки в таких цілях:  
620. - для перевірки ліцензії установи на право ведення діяльності;  
621. - для здійснення нагляду за операціями установи на консолідованих засадах.  
622. Глава 13. Бухгалтерський облік і аудит  
623. Стаття 68. Загальні засади ведення бухгалтерського обліку і звітності в банках  
624. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.  
625. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.  
626. У фінансових звітах кожного банку відображаються результати його діяльності за звітний період.  
627. Стаття 69. Звітність банків  
628. Банк зобов'язаний подавати Національному банку України фінансову та статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспроможності, прибутковості, а також інформацію афілійованих осіб банку з метою оцінки фінансового стану банку.  
629. Національний банк України має право вимагати від банку подання консолідованої звітності.  
630. Національний банк України встановлює для банків:  
631. 1. форми звітності та методику їх складання;  
632. 2. періодичність та строки подання звітності;  
633. 3. структуру пояснювальної записки;  
634. 4. мінімум відомостей, що підлягають опублікуванню, та строки їх подання;  
635. 1. методику консолідованої звітності.  
636. Національний банк України має право в окремих випадках вимагати подання разової та тимчасової звітності.  
637. Кожен власник істотної участі в банку, який є юридичною особою, зобов'язаний подати Національному банку України у встановлений ним строк річний звіт про свою діяльність. Звіт повинен містити таку інформацію:  
638. 1. види діяльності, які здійснює юридична особа;  
639. 2. інформація щодо суб'єктів господарювання, в яких особа має участь, що перевищує 10%, зокрема: назва компанії, розмір частки, що знаходиться у володінні цієї особи, види діяльності;  
640. 3. баланс та звіт про прибутки цієї особи на кінець останнього фінансового року.  
641. Національний банк України має право вимагати подання інших періодичних звітів чи інформації від власників істотної участі в банку з метою здійснення нагляду за безпекою та надійністю фінансового стану банку та забезпечення дотримання положень цього Закону.  
642. Фінансовим роком банку вважається календарний рік, який починається 1 січня.  
643. Фінансова звітність банків, що подається до Національного банку України, має бути щорічно перевірена аудитором. Аудиторська перевірка банку здійснюється аудитором, який має свідоцтво на аудиторську перевірку банківських установ і який зареєстрований Національним банком України як особа, уповноважена здійснювати аудиторську перевірку звітності банків.  
644. Аудиторський звіт має містити :  
645. - баланс банку;  
646. - звіт про рахунки доходів та витрат;  
647. - звіт по рух капіталу;  
648. - таблицю строків активів та пасивів;  
649. - інформацію щодо достатності резервів та капіталу банку;  
650. - інформацію щодо адекватності бухгалтерського обліку, процедури внутрішнього аудиту та заходів контролю банку;  
651. - висновок про те, чи відображує наданий банком фінансовий звіт дійсний фінансовий стан банку.  
652. Стаття 70. Публікація фінансового звіту  
653. Банк зобов'язаний публікувати квартальні та річний баланси, а також звіт про прибутки (збитки), як мінімум в одному друкованому виданні, що розповсюджується по усій території України, у кінці першого, другого та третього кварталів кожного року.  
654. Банк зобов'язаний публікувати, як мінімум в одному друкованому виданні, що розповсюджується по усій території України, річний звіт, підтверджений аудитором.  
655. Глава 14. Інспекційні перевірки  
656. Стаття 71. Інспектування  
657. Кожен банк є об'єктом перевірки на місці інспекторами Національного банку України чи аудиторами, призначеними Національним банком України.  
658. Інспектування здійснюється з метою визначення рівня безпекиі стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативних актів Національного банку України.  
659. Інспектування банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого Національним банком України. Планове інспектування здійснюється не частіше одного разу на рік. Право на проведення планового інспектування виникає у разі, якщо банку надіслано письмове повідомлення про інспектування із зазначенням строків проведення не пізніше, ніж за 10 днів до його початку.  
660. Банки зобов'язані забезпечити інспекторам Національного банку України та іншим, уповноваженим ним особам, вільний доступ до усіх документів та інформації з дотриманням правил цієї статті, а при перевірці на місці - можливість вільного доступу в робочий час у всі приміщення банку.  
661. Керівництво банку призначає компетентного представника для надання необхідних документів та пояснень і забезпечує приміщенням для роботи працівників служби банківського нагляду Національного банку України.  
662. Національний банк України може прийняти рішення про проведення позапланового інспектування банку. Таке рішення має бути підписане Головою Національного банку України або уповноваженою ним особою.  
663. Для здійснення своїх повноважень щодо нагляду Національний банк України має право безоплатно одержувати від банків інформацію про їх діяльність та пояснення з окремих питань діяльності банку.  
664. У ході інспектування банку Національний банк України має право перевіряти будь-яку звітність афілійованої особи банку щодо взаємовідносин з банком з метою визначення впливу відносин з афілійованою особою на стан банку. Для цілей інспектування афілійовані особи надають Національному банку України сприяння відповідно до положень цієї статті у тому ж порядку, що застосовується до банків.  
665. Стаття 72. Інспектування та перевірка небанківських установ  
666. Національний банк України має право здійснювати інспектування небанківських установ або осіб з метою перевірки дотримання законодавства щодо банківської діяльності . При здійсненні таких перевірок Національний банк України має право вимагати подання інформації від будь-яких осіб, які є об"єктом перевірки. Такі особи зобов"язані надати Національному банку України затребувану інформацію у визначений ним строк.  
667. До небанківських установ або осіб, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку, відносяться:  
668. 1. власник істотної участі у банку, якщо Національний банк України вважає, що він не відповідає вимогам, встановленим цим Законом щодо істотної участі, або негативно впливає на фінансову безпеку і стабільність банку;  
669. 2. особа, що придбала істотну участь у банку без письмового дозволу Національного банку України;  
670. 3. особа, про яку є інформація, що вона здійснювала чи здійснює банківську діяльність без банківської ліцензії.  
671. Глава 15. Заходи впливу і санкції  
672. Стаття 73. Заходи впливу  
673. У разі порушення банком або іншими особами, що охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України згідно з цим Законом, банківського законодавства України, нормативних актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України має право застосувати адекватні заходи впливу, до яких відносяться:  
674. 1. вимога припинити порушення та вжити заходів для виправлення ситуації;  
675. 2. письмове застереження;  
676. 3. встановлення для банку підвищених індивідуальних економічних нормативів;  
677. 4. накладення фінансових санкцій (штрафу);  
678. 5. письмове розпорядження щодо:  
679. зменшення витрат банку;  
680. обмеження процентних виплат за залученими коштами;  
681. підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами і іншими активами;  
682. обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику;  
683. зменшення чи відчуження інвестицій;  
684. розробки плану реорганізації банку;  
685. заборони власнику істотної участі в банку використовувати право голосу у справах банку у разі серйозного чи неодноразового порушення ним вимог цього Закону або нормативних актів Національного банку України.  
686. 6. укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язуються вжити заходів для виправлення ситуації;  
687. 7. зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будьякій іншій формі;  
688. 8. скликання загальних зборів учасників, ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми заходів банку з вирішення проблемних питань;  
689. 9. тимчасове відсторонення службової особи банку від роботи і заборона їй займати будь-яку посаду в банках у разі серйозного чи неодноразового порушення нею вимог цього Закону або нормативних актів Національного банку України;  
690. 10. призначення тимчасової адміністрації банку;  
691. 11. вимога від банку звільнення керівників банку, які не відповідають вимогам цього Закону та критеріям Національного банку України щодо досвіду роботи за фахом та кваліфікації або допустили серйозні чи неодноразові порушення вимог цього Закону або нормативних актів Національного банку України;  
692. 12. відкликання банківської ліцензії і призначення ліквідатора.  
693. Розпорядження щодо будь-якої особи про позбавлення права займати будь-яку посаду в банках у відповідності із цією статтею може бути винесено протягом п'яти років після вчинення порушення вимог цього Закону або нормативних актів Національного банку України, але не пізніше місячного строку з дня виявлення такого порушення.  
694. Якщо проти службової особи банку або власника істотної участі - фізичної особи або представника юридичної особивласника істотної участі висунуто звинувачення у вчиненні корисливого злочину, Національний банк України має право видати розпорядження про тимчасове відсторонення від посади, або тимчасово заборонити користування правом голосу в банку до оголошення результатів слідства, або вимагати заміни представника юридичної особи. Якщо таку особу буде визнано винною у вчиненні злочину, Національний банк України має право видати банку розпорядження про звільнення такої особи з посади у банку, чи заборонити використання права голосу. Виправдальний вирок у кримінальній справі не виключає права Національного банку України на застосування до цієї особи заходів, передбачених цією статтею.  
695. Жодна особа не має права займати посаду, чи будь-яким іншим чином брати участь в діяльності банку без попереднього письмового дозволу Національного банку України, якщо відносно такої особи було видано розпорядження Національного банку України про тимчасове відсторонення від посади у банку, заборону на використання права голосу у справах банку або про її звільнення з посади.  
696. Штрафи, накладені на керівників чи інших працівників банку, акціонерів, які мають істотну участь у банку, інших фізичних осіб стягуються у порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.  
697. До юридичних осіб, які здійснюють діяльність по залученню вкладів населення з порушенням вимог цього закону Національний банк України застосовує заходи впливу, передбачені пунктами 1, 11 частини 1 цієї статті, та інформує правоохоронні органи.  
698. Стаття 74. Порядок застосування заходів впливу та санкцій за порушення банківського законодавства  
699. Порядок застосування заходів впливу, а також розмір фінансових санкцій встановлює Національний банк України згідно із законодавством.  
700. Рішення Національного банку України щодо застосування заходів впливу має силу виконавчого документа, за винятком рішення щодо заходу впливу, передбаченого пунктами 9 та 11 частини першої статті 73 цього Закону.  
701. Заходи впливу, передбачені пунктами 9 та 11 частини першої статті 73 цього Закону, не можуть застосовуватись після закінчення п'яти років з дати вчинення порушення та одного місяця з дати, коли Національному банку України стало відомо про порушення.  
702. Розділ V. Тимчасова адміністрація та ліквідація банків  
703. Глава 16. Тимчасова адміністрація  
704. Стаття 75. Призначення тимчасової адміністрації  
705. Національний банк України зобов'язаний призначити тимчасову адміністрацію у разі істотної загрози платоспроможності банку.  
706. Національний банк України має право призначити тимчасову адміністрацію банку у разі:  
707. 1. систематичних чи умисних порушень банком законних вимог Національного банку України;  
708. 2. зменшення розміру капіталу банку на 30 відсотків протягом останніх 6 місяців при одночасному порушенні хоча б одного економічного нормативу;  
709. 3. якщо банк протягом 15 робочих днів не виконує не менше 10 відсотків своїх прострочених зобов'язань;  
710. 4. пред'явлення обвинувачення керівникам банку у злочинних діях;  
711. 5. вчинення банком дій щодо приховування рахунків, будь-яких активів. реєстрів, звітів, документів;  
712. 6. відмови банку у наданні будь-яких документів чи інформації, що стосується його діяльності уповноваженим представникам Національного банку України;  
713. 7. наявності публічного конфлікту у керівництві банку;  
714. 8. наявності клопотання банку про призначення тимчасової адміністрації.  
715. Тимчасовий адміністратор приступає до виконання своїх обов''язків негайно після видання Національним банком України наказу про його призначення.  
716. Стаття 76. Вимоги до тимчасового адміністратора та умови його призначення  
717. Функції тимчасової адміністрації виконує тимчасовий адміністратор, який призначається Національним банком України.  
718. Тимчасовим адміністратором може бути:  
719. юридична особа, яка здійснює професійну діяльність щодо тимчасової адміністрації та ліквідації банків, щодо надання аудиторських, юридичних або консалтингових послуг і має не менше трьох працівників з сертифікатом Національного банку України на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку;  
720. незалежний експерт(за договором);  
721. службовець Національного банку України.  
722. У будь-якому разі до участі у тимчасовій адміністрації допускаються лише особи, які мають сертифікат Національного банку України на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку, високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, економічну чи юридичну освіту та досвід, необхідний для виконання функцій тимчасового адміністратора.  
723. Національний банк України має право у будь-який момент взяти діяльність адміністратора під свій контроль, усунути адміністратора від обов'язків у раз невідповідності його роботи встановленим вимогам.  
724. Оплата праці тимчасового адміністратора, а також спеціалістів, залучених ним для забезпечення виконання своїх повноважень здійснюється за кожний місяць роботи згідно з укладеними з ними договорами.  
725. Оплата праці тимчасового адміністратора і залучених ним спеціалістів здійснюється за рахунок банку, до якого його призначили.  
726. Розмір оплати праці тимчасового адміністратора має бути не меншим середньомісячної заробітної плати голови правління (ради директорів) цього банку за 12 місяців перед призначенням тимчасової адміністрації.  
727. Розмір оплати праці залучених спеціалістів встановлює тимчасовий адміністратор в межах кошторису витрат тимчасової адміністрації, затвердженого Національним банком України.  
728. Додаткова винагорода тимчасовому адміністратору і спеціалістам може встановлюватись за згодою Національного банку України.  
729. Тимчасовим адміністратором не може бути особа:  
730. 1) яка є кредитором, пов'язаною особою або акціонером банку;  
731. 2) яка мала судимість або є обвинуваченою по кримінальній справі;  
732. 3) не виконала своїх зобов'язань перед будь-яким банком.  
733. Для виявлення конфлікту інтересів особа до моменту призначення тимчасовим адміністратором зобов'язана надати Національному банку України інформацію про свої особисті і ділові інтереси, зокрема щодо:  
734. 1. заборгованості перед банком, трудових відносин з ним або володіння майновими правами банку:  
735. 2. відносин за попередні п'ять років з будь-яким банком у якості його пов'язаної особи;  
736. 3. невиконання будь-яких зобов'язань по відношенню до будьякого банку за останні п'ять років;  
737. 4. володіння майном, яке конкурує з майном банку;  
738. 5. інших інтересів, що можуть зашкодити неупередженому виконанню функцій тимчасового адміністратора;  
739. 6. інформації стосовно відсутності конфлікту інтересів з Національним банком України.  
740. Національний банк України перед призначенням тимчасового адміністратора зобов'язаний переконатися у тому, що конфлікт інтересів відсутній, а якщо він є, то особа при виконанні функцій тимчасового адміністратора здатна діяти неупереджено.  
741. У разі виникнення конфлікту інтересів після призначення тимчасового адміністратора він зобов'язаний вжити заходів щодо усунення конфлікту інтересів та одночасно повідомити про це Національному банку України, який вирішує питання щодо можливості продовження роботи тимчасового адміністратора.  
742. Тимчасовий адміністратор не має права :  
743. 1. здійснювати діяльність при наявності конфлікту інтересів, за винятком випадків, коли про це відомо Національному банку України і він дозволив продовжити роботу:  
744. 2. приймати прямо або опосередковано будь-які послуги, подарунки та інші цінності від осіб, зацікавлених у здійсненні будь-яких дій, пов'язаних з призначенням тимчасової адміністрації;  
745. 3. використовувати або дозволяти використовувати майно, яке тимчасовий адміністратор має право контролювати, в своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;  
746. 4. давати обіцянки або приймати зобов'язання від імені Національного банку України без його письмового дозволу;  
747. 5. розголошувати банківську таємницю та іншу службову інформацію, якщо це не пов'язано з виконанням функцій тимчасового адміністратора.  
748. Тимчасовий адміністратор відповідає за свої дії перед кредиторами чи учасниками банку лише у разі умисного порушення чи злочинне недбалого виконання положень цього Закону чи інших нормативних актів Національного банку України, що стосуються його обов'язків.  
749. Невиконання або неналежне виконання тимчасовим адміністратором своїх повноважень відповідно до цього Закону, що завдало збитки банку чи кредиторам, може бути підставою для припинення виконання ним обов'язків та позбавлення сертифіката на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.  
750. У разі завдання збитків діями або бездіяльністю тимчасового адміністратора банк та/або кредитори мають право звернутися з позовом щодо їх відшкодування .  
751. Стаття 77. Страхування відповідальності, життя та здоров'я тимчасового адміністратора  
752. Фінансова відповідальність, життя та здоров'я тимчасового адміністратора мають бути застраховані згідно з договором про тимчасову адміністрацію.  
753. Стаття 78. Наслідки призначення тимчасового адміністратора  
754. З дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку зупиняються та передаються тимчасовому адміністратору. Угоди, укладені керівниками банку після призначення тимчасового адміністратора є недійсними з моменту укладення.  
755. Стаття 79. Об'ява про призначення тимчасового адміністратора  
756. Протягом трьох днів після призначення тимчасового адміністратора Національний банк України розміщує інформацію про це в офіційному друкованому виданні.  
757. Рішення про призначення тимчасового адміністратора Національний банк України надсилає до головного офісу та до кожного територіального відділення банку із зазначенням дати початку тимчасової адміністрації.  
758. Стаття 80. Права та обов'язки тимчасового адміністратора  
759. Тимчасовий адміністратор негайно після свого призначення зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку, а також активів та документації афілійованих осіб, в яких банк має участь, що перевищує 50 відсотків.  
760. Протягом одного місяця з дня призначення тимчасовий адміністратор зобов'язаний провести інвентаризацію банківських активів і пасивів та скласти реальний баланс.  
761. З дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти та контролювати банк, вживати будь-яких заходів для відновлення належного фінансового стану банку або, при можливості, підготувати банк до продажу чи реорганізації з метою забезпечення інтересів вкладників та інших кредиторів.  
762. Зокрема, тимчасовий адміністратор має право:  
763. 1. продовжувати або припиняти будь-які операції банку:  
764. 2. виконувати будь-які операції від імені банку;  
765. 3. розривати будь-які угоди за участю банку, які на думку тимчасового адміністратора є збиткові чи непотрібні для банку;  
766. 4. заявляти майнові позови у судові органи;  
767. 5. звертатись до судових органів з заявами про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи;  
768. 6. залучати до роботи по тимчасовій адміністрації будь-якого службовця, експерта, консультанта, а також доручати керівникам банку вчинення дій щодо надання необхідної допомоги тимчасовій адміністрації. Тимчасовий адміністратор має право відсторонити таких осіб від виконання обов'язків у будь-який час;  
769. 7. звільнити чи змінити призначення будь-кого з керівників чи працівників банку, чи переглянути їх службові обов'язки, і змінити розмір їх заробітної плати;  
770. 8. зупинити розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі;  
771. 9. продати такі активи і повернути такі пасиви банку, які повинні бути відповідно продані чи повернені з метою збереження чи підвищення платоспроможності банку;  
772. 10. за згодою Національного банку України організувати продаж чи реорганізацію банку.  
773. Тимчасовий адміністратор зобов'язаний отримати дозвіл Національного банку України для продажу активів банку балансова вартість яких перевищує розмір, встановлений Національним банком України.  
774. При виконанні своїх обов'язків тимчасовий адміністратор за своїм статусом прирівнюється до представника влади. Будь-яка особа, що навмисно перешкоджає доступу тимчасового адміністратора до банку, його активів, книг, записів, документів несе відповідальність згідно з законодавством. Правоохоронні органи зобов'язані надавати допомогу тимчасовому адміністратору у його роботі на підставі письмового звернення.  
775. Стаття 81. Запобігання переказу активів банку до моменту призначення тимчасового адміністратора  
776. Тимчасовий адміністратор може звертатися до суду з вимогою визнання угод недійсними, якщо здійснено:  
777. 1. платіж чи операцію з майном (вчинені протягом шести місяців до призначення тимчасового адміністратора) з метою надання пільг окремим кредиторам банку;  
778. 2. будь-яку операцію із пов'язаною особою банку, яка була здійснена протягом одного року до моменту призначення тимчасового адміністратора, якщо така операція загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;  
779. 3. господарські операції, де оплата значно перевищувала реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком, вчиненої на протязі трьох років до призначення тимчасового адміністратора;  
780. 4. будь-які безкоштовні операції з майном, вчинені протягом трьох років до призначення тимчасового адміністратора, а в разі проведення подібної операції зі спорідненими особами - за п'ять років до призначення тимчасового адміністратора;  
781. 5. будь-які дії, що мають на меті утримання майна від кредиторів чи інше порушення їх прав, вчинені за п'ять років до призначення тимчасового адміністратора;  
782. 6. будь-які господарські операції, засновані на наданні підроблених документів чи шахрайстві.  
783. При зверненні до суду чи арбітражного суду тимчасовий адміністратор не сплачує державного мита.  
784. Стаття 82. Безперебійне надання послуг  
785. Особа, що здає банку приміщення в оренду чи надає комунальні послуги, послуги зв'язку, не має права протягом двох місяців з дня призначення тимчасового адміністратора відмовляти в наданні подібних послуг через призначення тимчасового адміністратора чи через неспроможність банку оплатити відповідні послуги.  
786. Стаття 83. Звіти тимчасового адміністратора  
787. Протягом одного місяця з дня призначення тимчасовий адміністратор надає попередній письмовий звіт.  
788. Звіт має відображати фінансовий стан банку (баланс, звіт про прибутки та збитки, розшифровки окремих статей балансу), можливість реабілітації банку та оцінку його вартості у разі ліквідації. Звіт також має включати:  
789. 1. загальні відомості щодо відповідність діяльності банку вимогам цього Закону та нормативних актів Національного банку України і рекомендації щодо припинення діяльності тимчасового адміністратора та поновлення прав загальних зборів, спостережної ради банку і правління (ради директорів) банку;  
790. 2. деталізований план виконання функцій тимчасового адміністратора щодо стабілізації функціонування банку та приведення банку у відповідність до нормативних актів Національного банку України;  
791. 3. загальний план продажу банку чи частини його активів і майна з метою виконання зобов'язань;  
792. 4. рекомендації з приводу реорганізації банку або відкликання банківської ліцензії та ліквідації.  
793. Тимчасовий адміністратор надає Національному банку України періодичні звіти стосовно своєї діяльності у строки, визначені Національним банком України.  
794. Стаття 84. Рішення Національного банку України  
795. Протягом двох тижнів з моменту отримання звіту тимчасового адміністратора Національний банк приймає рішення про застосування чи відхилення рекомендацій тимчасового адміністратора.  
796. У разі, якщо Національний банк України погоджується з рекомендаціями тимчасового адміністратора щодо фінансового оздоровлення, продажу чи реорганізації банку, виноситься рішення про виконання плану тимчасового адміністратора.  
797. У разі, якщо визнано неможливість приведення банку у правову та фінансову відповідність вимогам цього Закону і нормативних актів Національного банку України протягом одного року Національний банк України відкликає банківську ліцензію та здійснює ліквідацію банку. Для системоутворюючих банків цей термін може продовжуватись Національним банком України до двох років.  
798. Національний банк України має право вносити доповнення до плану тимчасового адміністратора до та під час його виконання.  
799. Національний банк України має право припинити виконання плану, відкликати банківську ліцензію, запровадити ліквідацію банку у будь-який час, коли дійде до висновку, що виконання плану більше не е доцільним.  
800. Стаття 85. Мораторій  
801. З метою створення сприятливих умов відновлення фінансового стану банку, який би відповідав встановленим вимогам, Національний банк має право введення мораторія на задоволення вимог кредиторів на період тимчасової адміністрації.  
802. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.  
803. Протягом дії мораторія:  
804. 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;  
805. 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).  
806. Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку з зобов'язаннями банку в процедурах тимчасової адміністрації банку.  
807. Після закінчення дії мораторія неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк зобов'язаний був сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.  
808. Стаття 86. Припинення діяльності тимчасового адміністратора  
809. Діяльність тимчасового адміністратора припиняється в разі:  
810. 1)закінчення терміну тимчасової адміністрації:  
811. 2)відкликання банківської ліцензії та прийняття рішення про призначення ліквідатора;  
812. 3)здійснення реорганізації банку відповідно до глави 5 цього Закону;  
813. 4)усунення тимчасового адміністратора відповідно до рішення Національного банку України.  
814. Глава 17. Ліквідація банків  
815. Стаття 87. Правові підстави ліквідації банку  
816. Банк може бути ліквідований:  
817. 1) за рішенням власників банку зі згоди Національного банку України;  
818. 2) примусово за рішенням Національного банку України у разі неплатоспроможності банку або відкликання банківської ліцензії чи відмови у наданні ліцензії.  
819. Орган, який прийняв рішення про ліквідацію, призначає ліквідатора.  
820. Ліквідатор приступає до виконання обов'язків негайно після підписання рішення про ліквідацію банку.  
821. Ліквідація банку за рішенням його власників здійснюється згідно із законодавством про господарські товариства з урахуванням особливостей цього закону.  
822. Примусова ліквідація банку здійснюється згідно з цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.  
823. Рішення Національного банку України про призначення ліквідатора не підлягає оскарженню у судових органах.  
824. Стаття 88. Оголошення про ліквідацію  
825. Ліквідатором здійснюється опублікування відомостей про відкриття ліквідаційної процедури у офіційних друкованих органах за рахунок банку у трьохденний строк з дня прийняття Національним банком України або власником банку рішення про ліквідацію банку.  
826. Відомості про відкриття ліквідаційної процедури повинні містити найменування та інші реквізити банку, що ліквідується, дату прийняття Національним банком або власником банку рішення про ліквідацію банку і призначення ліквідатора, відомості про ліквідатора.  
827. Протягом одного місяця з дати опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.  
828. Не дозволяється опублікування або розголошення іншим чином відомостей про неплатоспроможність банку до дня прийняття рішення про його ліквідацію.  
829. Стаття 89. Вимоги до ліквідатора та умови його призначення  
830. Ліквідатором може бути призначено:  
831. 1) фізичну особу, яка відповідає вимогам що висуваються статтею 76 цього Закону до тимчасового адміністратора;  
832. 2) юридичну особу, яка здійснює професійну діяльність щодо тимчасової адміністрації та ліквідації банків, щодо надання аудиторських, юридичних або консалтингових послуг і має не менше трьох працівників з сертифікатом Національного банку України на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку.  
833. Забороняється призначати ліквідатором банку фізичну або юридичну особу, яка виконувала функції тимчасового адміністратора у цьому банку.  
834. Фінансова відповідальність, життя та здоров'я ліквідатора мають бути застраховані згідно з договором про ліквідацію банку.  
835. Стаття 90. Наслідки призначення ліквідатора  
836. З дня призначення ліквідатора:  
837. 1) Національний банк України відкликає банківську ліцензію;  
838. 2) припиняються повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку:  
839. 3) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;  
840. 4) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;  
841. 5) припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку;  
842. 6) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;  
843. 7) укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим Законом;  
844. 8) скасовується арешт, накладений на майно банку, чи інші обмеження щодо розпорядження його майном. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;  
845. 9) вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.  
846. Стаття 91. Повноваження ліквідатора щодо здійснення ліквідаційної процедури  
847. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:  
848. приймає до свого відання майно банку, вживає заходів по забезпеченню його збереження;  
849. виконує функції з управління та розпорядження майном банку;  
850. здійснює інвентаризацію та оцінку майна банку згідно з законодавством;  
851. виконує повноваження органів управління банку;  
852. очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;  
853. пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банку, у тому числі через судові органи без сплати державного мита;  
854. має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банку, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 95 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банку;  
855. з дня відкриття ліквідаційної процедури оповіщає працівників банку про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю;  
856. заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до банку вимогах кредиторів;  
857. заявляє про відмову від виконання договорів банку в порядку, встановленому цим Законом;  
858. вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банку, що знаходиться у третіх осіб;  
859. передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню;  
860. вживає заходи, які, на його думку, дадуть можливість отримати максимальну виручку від продажу активів у найкоротший термін;  
861. реалізує майно банку для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів;  
862. повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;  
863. здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.  
864. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) банку. Протягом трьох днів з дня призначення ліквідатора органи управління банку забезпечують передачу бухгалтерської та іншої документації банку, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків органи управління банку, у тому числі окремі його керівники, несуть відповідальність відповідно до законодавства.  
865. При виконанні своїх обов'язків ліквідатор за своїм статусом прирівнюється до представника влади. Будь-яка особа, що навмисно перешкоджає доступу ліквідатора до банку, його активів, книг, записів, документів несе адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством. Правоохоронні органи зобов'язані надавати допомогу ліквідатору у його роботі на підставі письмового звернення.  
866. Стаття 92. Заходи щодо підготовки задоволення вимог кредиторів  
867. Ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури.  
868. Ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури здійснює наступні заходи щодо задоволення вимог кредиторів:  
869. 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;  
870. 2) відхиляє вимоги у разі сумніву у їх дійсності  
871. 3) складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України;  
872. 4) сповіщає кредиторів про акцептування вимог;  
873. 5) щотижня протягом трьох тижнів публікує оголошення про день і місце, де можна ознайомитись з переліком вимог та про дату подання цього переліку Національному банку України.  
874. Кредитори мають право надіслати ліквідатору свої заперечення щодо визнаних ним вимог протягом одного місяця з дня отримання повідомлення.  
875. Ліквідатор має право з дозволу Національного банку України погашати вимоги до банку до моменту завершення складання переліку вимог та його затвердження Національним банком України лише за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури.  
876. Ліквідатор зобов'язаний у двомісячний термін з дати призначення надіслати повідомлення усім клієнтам, які користуються послугами відповідального зберігання, про необхідність вилучити свої цінності протягом трьох місяців з дати оголошення про початок ліквідаційної процедури.  
877. Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному зберіганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у повідомленні строк, вважаються фондами, на які не можуть претендувати кредитори банку. Ці цінності переходять у розпорядження Національного банку України для повернення законним власникам.  
878. Стаття 93. Оцінка майна банку  
879. Майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором у порядку, встановленому законодавством України. Для майна, яке продається на аукціоні, оціночна вартість є початковою.  
880. Для здійснення оцінки майна ліквідатор має право залучати на підставі договору спеціалістів з оплатою їх послуг за рахунок коштів банку, якщо інше не встановлено Національним банком України.  
881. Стаття 94. Продаж майна  
882. Після проведення інвентаризації та оцінки майна банку ліквідатор розпочинає продаж майна на відкритих торгах, якщо Національним банком не встановлено інший порядок його продажу.  
883. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банку, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банку, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з Національним банком України.  
884. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банку ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12).  
885. Майно банку, щодо обігу якого встановлено обмеження, продається на закритих торгах. У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права.  
886. Уступка вимог банку здійснюється в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, за згодою комітету кредиторів.  
887. Ліквідатор має право виставити на відкриті торги цінні папери та вимоги банку, якщо інший порядок продажу (уступки) вимог банку не встановлено Національним банком України.  
888. Стаття 95. Черговість задоволення вимог до банку  
889. Кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у такій черговості:  
890. 1) у першу чергу задовольняються:  
891. а) вимоги, забезпечені заставою;  
892. б) вимоги вкладників - фізичних осіб в межах, визначених законодавством про гарантування вкладів фізичних осіб;  
893. в) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банку, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;  
894. г) витрати, пов'язані з роботою ліквідатора, у тому числі:  
895. витрати на публікацію оголошення про ліквідацію банку;  
896. витрати на публікацію в органах інформації про порядок продажу майна банку;  
897. витрати ліквідатора, пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банку;  
898. витрати на проведення аудиту;  
899. витрати на оплату праці працівників, залучених ліквідатором для здійснення ліквідації.  
900. Перелічені витрати відшкодовуються після реалізації ліквідатором частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом;  
901. 2) у другу чергу задовольняються вимоги вкладників - фізичних осіб в частині перевищення суми, передбаченої системою гарантування вкладів фізичних осіб, вимоги, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;  
902. 3) у третю чергу задовольняються інші вимоги.  
903. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.  
904. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.  
905. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідатор не враховує суму грошових вимог цього кредитора.  
906. Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.  
907. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.  
908. У разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишились непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній Національним банком України юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.  
909. Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникам, а майно державних підприємств - відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна спрямовуються до Державного бюджету України.  
910. Стаття 96. Подання звіту про ліквідацію  
911. Ліквідатор зобов'язаний подавати Національному банку України звіт про хід ліквідації у визначені ним строки та за встановленою формою.  
912. Після розподілу усіх активів банку, що ліквідується, ліквідатор подає Національному банку України кінцевий звіт та ліквідаційний баланс.  
913. Після затвердження кінцевого звіту Національним банком України ліквідатор звільняється від будь-яких зобов'язань, пов'язаних з ліквідацією банку.  
914. Стаття 97. Оплата праці осіб, залучених до ліквідації  
915. Оплата праці ліквідатора та осіб, залучених для допомоги ліквідатору, здійснюється згідно з порядком, визначеним цим Законом для тимчасового адміністратора та залучених ним спеціалістів і має бути не нижчою рівня оплати праці працівників банку за надання аналогічних послуг з урахуванням обсягу і складності роботи.  
916. Стаття 98. Завершення ліквідації  
917. Ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Реєстру банків.  
918. Розділ VІ. Прикінцеві і перехідні положення  
919. Стаття 99. Оскарження рішень Національного банку України Банк чи інша особа, на яку поширюються повноваження Національного банку України, мають право оскаржити в суді чи арбітражному суді у встановленому законодавством порядку рішення або дії Національного банку України чи його службовця, тимчасового адміністратора, ліквідатора винесення або вчинення яких передбачено цим Законом і Законом України "Про Національний банк України".  
920. При будь-якому розгляді в суді чи арбітражному суді справи, порушеної внаслідок або у зв'язку із застосуванням цього закону проти Національного банку України або його службовця, тимчасового адміністратора, ліквідатора тимчасовий адміністратор, ліквідатор або спеціаліст, призначений представляти або допомагати тимчасовому адміністратору або ліквідатору, несуть відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дій або бездіяльності, виконаних згідно з обов'язками та повноваженнями або в ході їх виконання в рамках тимчасової адміністрації або ліквідації банку, якщо такі дії або бездіяльність були умисними.  
921. Шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки тимчасового адміністратора або ліквідатора, відшкодовується згідно з договорами про страхування фінансового ризику.  
922. Оскарження та наступне оскарження або інший судовий розгляд, пов'язаний із оскарженням, не зупиняють тимчасову адміністрацію, ліквідацію банку та інші оскаржувані заходи та рішення.  
923. Стаття 100. Закінчення створення та ліквідації банків  
924. До процедури створення банку, надання ліцензії на здійснення банківських операцій, що почалися до моменту набуття чинності цим Законом, застосовуються положення цього Закону.  
925. Процедура ліквідації банку, розпочата до моменту набуття чинності цим Законом, завершується згідно з порядком, встановленим цим Законом.  
926. Протягом одного року з дати набуття чинності цим Законом Національний банк України зобов'язаний видати нові банківські ліцензії існуючим банкам.  
927. Стаття 101. Співвідношення законів  
928. До приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.  
929. Кабінету Міністрів України та Національному банку України у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону:  
930. підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;  
931. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;  
932. забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону;  
933. забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.  
934. Визнати такими, що втратили чинність:  
935. Закон України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991р., N 25, ст.281 з наступними змінами і доповненнями);  
936. статтю 62 Закону України "Про Національний банк України" (Відомості Верховної Ради України, 1999р., N 29, ст.238).  
937. Стаття 102. Перехідні строки  
938. Національний банк України має право встановлювати перехідні строки виконання передбачених цим Законом норм, які не повинні перевищувати загальних строків, передбачених цим Законом, якщо це дозволить банкам досягнути відповідності з вимогами цього Закону.