Кількість абзаців - 947 Розмітка (ліва колонка)


БЮДЖЕТНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ (Третє читання)

0. БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ  
1. Цим Кодексом визначаються засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові норми функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.  
2. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА  
3. Розділ І. Загальні положення  
4. Глава І. Загальні положення  
5. Стаття 1. Правовідносини, що регулюються Бюджетним Кодексом України  
6. Бюджетним Кодексом України регулюються правовідносини, що виникають у процесі розробки, складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.  
7. Стаття 2. Визначення основних термінів  
8. У цьому Кодексі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:  
9. 1) бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду;  
10. 2) бюджети місцевого самоврядування - бюджети міст Києва та Севастополя, міст обласного (республіканського в Автономній Республіці Крим) та районного значення, сіл, селищ та їх об'єднань;  
11. 3) бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів;  
12. 4) бюджетна програма - систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення загальної мети або завдання, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів у відповідності до покладених на нього функцій;  
13. 5) бюджетна система України - сукупність Державного бюджету України та місцевих бюджетів, побудована на економічних відносинах, державному і адміністративно-територіальному устрої, і врегульована нормами права;  
14. 6) бюджетна установа - установа чи організація, що створена у встановленому порядку, в тому числі органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів;  
15. 7) бюджетне асигнування - повноваження з прийняття зобов'язань та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення;  
16. 8) бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших ідентичних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж року або у майбутньому;  
17. 9) бюджетне призначення - повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Законом України про Державний бюджет України або рішенням місцевої ради про місцевий бюджет у встановленому цим Кодексом порядку, що має кількісні та часові обмеження, яке дозволяє надавати бюджетні асигнування;  
18. 10) бюджетний запит - документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період;  
19. 11) бюджетний процес - реґламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України;  
20. 12) бюджетний розпис - документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних призначень головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації;  
21. 13) видатки бюджету - кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум;  
22. 14) витрати з бюджету - видатки бюджету та кошти, спрямовані на погашення основної суми боргу;  
23. 15) головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи, які відповідно до цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень;  
24. 16) державний борг чи борг місцевого самоврядування - загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, включаючи боргові зобов'язання держави, що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами або визначені законодавством чи договорами зобов'язання;  
25. 17) дефіцит бюджету - перевищення видатків бюджету над його доходами;  
26. 18) дотація вирівнювання - міжбюджетний трансферт для використання на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, що його отримує;  
27. 19) доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження, що зібрані державними та місцевими органами влади на безповоротній основі відповідно до законодавства України, включаючи трансферти, дарунки, гранти;  
28. 20) Закон про Державний бюджет України - закон України, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду;  
29. 21) запозичення - операції, пов'язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з'являються зобов'язання держави та органів місцевого самоврядування перед кредиторами;  
30. 22) кредитування за вирахуванням погашення - операції, пов'язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з'являються зобов'язання перед бюджетом;  
31. 23) кошик доходів місцевих бюджетів - податки, збори та обов'язкові платежі, закріплені цим Кодексом на постійній основі за бюджетами міст Києва та Севастополя, бюджетами міст республіканського чи обласного значення та районними бюджетами на виконання делегованих державних повноважень;  
32. 24) міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого;  
33. 25) місцеві бюджети - бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні та бюджети місцевого самоврядування;  
34. 26) місцевий фінансовий орган - установа, що у відповідності із законодавством України організує та здійснює функції по складанню, виконанню місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов'язані з управлінням коштами місцевого бюджету. Для цілей цього Кодексу Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим віднесено до місцевих фінансових органів;  
35. 27) надходження до бюджету - доходи бюджету та кошти, залучені в результаті прийняття боргових зобов'язань держави або органу місцевого самоврядування;  
36. 28) норматив бюджетної забезпеченості - гарантований державою рівень фінансового забезпечення для оплати послуг населенню при виконанні місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування делегованих державних повноважень;  
37. 29) органи стягнення - податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджету податків, зборів та інших обов'язкових платежів;  
38. 30) платіж - погашення зобов'язання, що виникло в поточному або попередніх бюджетних періодах;  
39. 31) повноваження на майбутні зобов'язання - повноваження на прийняття бюджетного зобов'язання на здійснення платежу в бюджетному періоді, що настає після закінчення поточного бюджетного періоду;  
40. 32) проект бюджету - оформлений у встановленому порядку документ, що подається Кабінетом Міністрів України, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчим органом місцевої ради відповідно до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної та місцевої ради, в якому містяться обґрунтування щодо бюджетних призначень та інших правових реґламентацій, що запропоновані в проекті Закону про Державний бюджет України або в проекті рішення відповідної ради про місцевий бюджет;  
41. 33) профіцит бюджету - перевищення доходів бюджету над його видатками;  
42. 34) рішення про місцевий бюджет - правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, районної у місті, селищної та сільської ради, виданий в установленому законодавством України порядку, що містить затверджені повноваження відповідно Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації або виконавчому органу ради здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду;  
43. 35) розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи та організації в особі їх керівників, уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язань та здійснення видатків з бюджету;  
44. 36) ступінь загального вирівнювання - коефіцієнт, що застосовується при розрахунку остаточного обсягу дотації загального вирівнювання з метою стимулювання органів місцевого самоврядування у збільшенні доходів відповідного бюджету;  
45. 37) субвенції - міжбюджетні трансферти для використання їх на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції;  
46. 38) фінансування бюджету - надходження та платежі у зв'язку із зміною обсягу державного боргу, а також зміною залишку готівкових коштів по бюджету, які використовуються для покриття різниці між доходами і видатками бюджету.  
47. Стаття 3. Бюджетний період  
48. (1) Бюджетним періодом є час дії Закону про Державний бюджет України та рішення про місцевий бюджет.  
49. (2) Бюджетний період для всіх бюджетів, передбачених цим Кодексом, складає один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України Закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.  
50. (3) Відповідно до Конституції України, бюджетний період Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною 2 цієї статті.  
51. (4) Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути прийнято на інший, ніж передбачено частиною 2 цієї статті, бюджетний період, є:  
52. 1) оголошення стану війни;  
53. 2) оголошення надзвичайного стану на всій території України чи її частині;  
54. 3) необхідність усунення великомасштабних наслідків стихійного лиха або природної чи техногенної катастрофи;  
55. 4) інші обставини, визнані Верховною Радою України особливими.  
56. (5) У випадку прийняття Державного бюджету України на інший, ніж передбачено частиною 2 цієї статті бюджетний період, місцеві бюджети можуть бути прийняті на такий же період.  
57. Стаття 4. Склад бюджетного законодавства  
58. (1) Нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є:  
59. 1) Конституція України;  
60. 2) цей Кодекс;  
61. 3) Закон про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період;  
62. 4) інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини, передбачені статтею 1 цього Кодексу;  
63. 5) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу та інших законів України, передбачених пунктами 3 та 4 частини 1 цієї статті;  
64. 6) нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини 1 цієї статті;  
65. 7) рішення органів місцевого самоврядування, прийняті відповідно до цього Кодексу, законів України, передбачених пунктами 3 та 4 частини 1 цієї статті.  
66. (2) При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням цього Кодексу та Закону України про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період.  
67. (3) Положення нормативно-правових актів, що суперечать цьому Кодексу, визнаються недійсними в судовому порядку з моменту набрання ними чинності і підлягають скасуванню органом, що прийняв відповідний нормативно-правовий акт або рішення.  
68. (4) Якщо міжнародним договором України встановлено інші положення, що суперечать бюджетному законодавству України, такі положення приймаються окремими законами про внесення змін до відповідних законів і розглядаються Верховною Радою України одночасно з ратифікацією міжнародного договору України, яким такі положення передбачені.  
69. (5) Порядок розгляду законопроектів, які впливають на доходну чи видаткову частину бюджетів, має особливий характер, що визначається статтею 27 цього Кодексу.  
70. Глава ІІ. Бюджетна система України та її принципи  
71. Стаття 5. Структура бюджетної системи України  
72. (1) Бюджетна система України включає в себе Державний бюджет України та місцеві бюджети.  
73. (2) Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ або їх об'єднань, міст, районів у містах.  
74. (3) Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні та бюджети місцевого самоврядування.  
75. Стаття 6. Зведений бюджет  
76. (1) Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовується для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави.  
77. (2) Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя.  
78. (3) Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів районів та бюджетів міст республіканського значення.  
79. (4) Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і міст обласного значення.  
80. (5) Зведений бюджет району включає показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів.  
81. (6) Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. У випадку, коли місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району в місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.  
82. Стаття 7. Принципи бюджетної системи України  
83. Бюджетна система України ґрунтується на наступних принципах:  
84. 1) принцип єдності бюджетної системи України - єдність бюджетної системи України забезпечуються єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;  
85. 2) принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат з бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;  
86. 3) принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Жодний бюджет в Україні не несе відповідальності на зобов'язання іншого бюджету. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними конкретно визначених джерел доходів, правом відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних та місцевих рад самостійно і незалежно одна від одної розглядати та затверджувати відповідні бюджети;  
87. 4) принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження та витрати, здійснені відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади та місцевого самоврядування;  
88. 5) принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат з бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;  
89. 6) принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;  
90. 7) принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до місця їх безпосереднього споживання;  
91. 8) принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;  
92. 9) принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;  
93. 10) принцип публічності та прозорості - бюджети затверджуються та рішення щодо їх виконання затверджуються виключно Верховною Радою України та представницькими органами місцевого самоврядування. Всі стадії бюджетного процесу повинні бути прозорими та гласними;  
94. 11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність. На кожній стадії бюджетного процесу визначаються особи та орган, що відповідають за дії в бюджетному процесі.  
95. Стаття 8. Бюджетна класифікація  
96. (1) Бюджетна класифікація України створюється для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування, проведення необхідного аналізу в розрізі організаційних, функціональних та економічних категорій, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.  
97. (2) З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів та видатків та для забезпечення взаємозв'язку між функціональними призначеннями та економічним характером видатків бюджету Міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї, і інформує про це в обов'язковому порядку Верховну Раду України.  
98. (3) Бюджетна класифікація має такі складові частини:  
99. 1) класифікація доходів бюджету;  
100. 2) класифікація видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету;  
101. 3) класифікація фінансування бюджету;  
102. 4) класифікація боргу.  
103. Стаття 9. Класифікація доходів бюджету  
104. (1) Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:  
105. 1) податкові надходження;  
106. 2) неподаткові надходження;  
107. 3) доходи від операцій з капіталом;  
108. 4) трансферти;  
109. (2) Податковими надходженнями визнаються передбачені податковим законодавством України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.  
110. (3) Неподатковими надходженнями визнаються:  
111. 1) доходи від власності та підприємницької діяльності;  
112. 2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;  
113. 3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;  
114. 4) інші неподаткові надходження.  
115. (4) Доходи від операцій з капіталом включають надходження від продажу основних засобів, державних запасів товарів, землі і нематеріальних активів.  
116. (5) Трансферти - це безоплатні та безповоротні кошти, одержані від інших органів державної влади, місцевого самоврядування або міжнародних організацій.  
117. Стаття 10. Класифікація видатків бюджету  
118. (1) Видатки бюджету класифікуються за:  
119. 1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);  
120. 2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);  
121. 3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків).  
122. (2) Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації:  
123. 1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення загальних функцій держави та органів місцевого самоврядування;  
124. 2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення функцій держави та органів місцевого самоврядування;  
125. (3) За економічною класифікацією видатки бюджетів поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України.  
126. (4) Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне Казначейство України веде реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.  
127. (5) При складанні бюджету за програмно-цільовим методом застосовується програмна класифікація видатків бюджету.  
128. Стаття 11. Класифікація фінансування бюджету  
129. (1) Класифікація фінансування бюджету визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрямки витрачання коштів, що утворились в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками (до цієї категорії належать платежі з погашення основної суми боргу).  
130. (2) Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками:  
131. 1) фінансування за типом кредитора - за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань;  
132. 2) фінансування за типом боргового зобов'язання - за засобами, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту.  
133. Стаття 12. Класифікація боргу  
134. (1) Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави та бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування.  
135. (2) Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.  
136. Стаття 13. Складові частини бюджету  
137. (1) Бюджет складається із загального та спеціального фондів.  
138. (2) Загальний фонд бюджету включає:  
139. 1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду;  
140. 2) всі видатки бюджету за рахунок загальних надходжень бюджету;  
141. 3) різницю між доходами і видатками загального фонду бюджету.  
142. (3) Надходження від здійснених запозичень, видатки на обслуговування боргу, забезпечення виконання гарантій і забезпечення інших боргових зобов'язань включаються тільки до загального фонду бюджету, якщо законами не передбачено інше.  
143. (4) Спеціальний фонд бюджету включає:  
144. 1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;  
145. 2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;  
146. 3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.  
147. (5) На відповідний бюджетний період склад спеціального фонду бюджету визначається Законом України про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет.  
148. (6) Підставою для рішення відповідної ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно закон України.  
149. (7) Передача коштів між загальним та спеціальними фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень.  
150. (8) Платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межах коштів, що надійшли до фонду на відповідну мету.  
151. Глава ІІІ. Запозичення та кредитування  
152. Стаття 14. Дефіцит та профіцит бюджету  
153. (1) Прийняття державного бюджету або бюджету Автономної Республіки Крим, бюджету місцевого самоврядування на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету з урахуванням особливостей, визначених статтею 72 цього Кодексу.  
154. (2) Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу.  
155. Стаття 15. Джерела фінансування дефіциту бюджету  
156. (1) Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні та зовнішні (для міст з населенням понад вісімсот тисяч мешканців) запозичення органів місцевого самоврядування із дотриманням умов, визначених цим Кодексом.  
157. (2) Кабінет Міністрів України може брати позики в межах, дозволених Законом про Державний бюджет України. Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги.  
158. (3) Міністр фінансів України з метою економії коштів та ефективності їх використання має право вибрати кредитора, вид позики і валюту запозичення.  
159. (4) Платежі на погашення зобов'язань із боргу здійснюються відповідно до кредитних угод та інших нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов'язання, незалежно від обсягу коштів, передбачених на цю мету в Законі про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період.  
160. (5) Якщо витрати на обслуговування та погашення державного боргу можуть перевищити кошти, передбачені в Законі про Державний бюджет України на таку мету, Міністр фінансів України невідкладно інформує про це Кабінет Міністрів України, Верховну Раду України та готує пропозиції про внесення змін до Закону України про Державний бюджет України.  
161. (6) Емісійні кошти Національного Банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України.  
162. Стаття 16. Право на здійснення запозичень  
163. (1) Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень у межах і на умовах, передбачених Законом про Державний бюджет України, належить державі в особі Міністра фінансів України.  
164. (2) Право здійснення запозичень у межах і на умовах, передбачених рішенням місцевої ради про бюджет, належить виконавчому органу відповідної ради в особі його керівника.  
165. (3) Місцеві ради мають право здійснювати внутрішні запозичення. Зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад вісімсот тисяч жителів.  
166. (4) Верховна Рада Автономної Республіки Крим може приймати рішення про здійснення внутрішніх запозичень на умовах, визначених цим Кодексом.  
167. Стаття 17. Гарантії щодо виконання боргових зобов'язань  
168. (1) Кабінет Міністрів України в особі Міністра фінансів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим в особі Міністра фінансів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування в особі керівників їх виконавчих органів можуть надавати гарантії щодо виконання боргових зобов'язань суб'єктам права виключно у межах повноважень, встановлених у Законі України про Державний бюджету України чи рішенні про місцевий бюджет.  
169. (2) Гарантії надаються лише на умовах платності, строковості, майнового забезпечення та зустрічних гарантій, отриманих від інших суб'єктів.  
170. (3) Платежі, пов'язані з виконанням гарантійних зобов'язань, належать до платежів по державному боргу.  
171. Стаття 18. Граничний обсяг боргу  
172. (1) Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державного боргу, боргу місцевого бюджету, граничний обсяг надання гарантій встановлюється на кожний бюджетний період відповідно Законом про Державний бюджет України, рішенням про місцевий бюджет.  
173. (2) Величина основної суми внутрішнього та зовнішнього державного боргу не повинна перевищувати 60 відсотків фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України.  
174. (3) В разі перевищення граничної величини, визначеної пунктом 2 цієї статті, Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити заходів для приведення цієї величини у відповідність з положенням цього Кодексу.  
175. Глава ІV. Бюджетний процес та його учасники  
176. Стаття 19. Стадії бюджетного процесу  
177. (1) Стадіями бюджетного процесу визнаються:  
178. 1) складання проектів бюджетів;  
179. 2) розгляд та прийняття Закону про Державний бюджет України і рішень про місцеві бюджети;  
180. 3) виконання бюджету, в тому числі, у разі необхідності, внесення змін та доповнень до Закону про Державний бюджет України і рішень про місцеві бюджети;  
181. 4) підготовка, розгляд та прийняття рішення щодо звіту про виконання бюджету.  
182. (2) На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів.  
183. Стаття 20. Учасники бюджетного процесу та їх повноваження  
184. (1) Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями Конституцією України, цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.  
185. (2) Бюджетними повноваженнями визнаються права і обов'язки учасників бюджетних правовідносин.  
186. (3) Повноваження учасників бюджетного процесу визначаються Конституцією України, цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.  
187. Стаття 21. Розпорядники бюджетних коштів  
188. (1) Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.  
189. (2) Кошти бюджету, які отримують фізичні та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.  
190. (3) Порядок створення, реорганізації, підпорядкування або ліквідації державних бюджетних установ визначається Кабінетом Міністрів Україні, для бюджетних установ, що фінансуються з бюджету Автономної Республіки Крим - Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, для бюджетних установ, що фінансуються з місцевих бюджетів, - відповідним органом місцевого самоврядування.  
191. Стаття 22. Головні розпорядники бюджетних коштів та їх основні функції  
192. (1) Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:  
193. 1) за бюджетними призначеннями, передбаченими Законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період - міністерства, інші центральні органи державної влади, установи та організації в особі їх керівників, які передбачені Конституцією України, або входять до складу Кабінету Міністрів України;  
194. 2) за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом Автономної Республіки Крим - управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, міністерства та інші органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;  
195. 3) за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місцевими бюджетами - керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших служб обласних, районних державних адміністрацій, міських міст Києва і Севастополя державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів.  
196. (2) Перелік головних розпорядників коштів Державного бюджету України визначається Кабінетом Міністрів України та затверджується Верховною Радою України Законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період.  
197. (3) Перелік головних розпорядників коштів місцевих бюджетів визначається рішенням про місцевий бюджет.  
198. (4) Головний розпорядник бюджетних коштів:  
199. 1) розробляє план своєї діяльності у відповідності до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;  
200. 2) розробляє на підставі плану діяльності бюджетні запити і подає їх Міністерству фінансів чи місцевому фінансовому органу;  
201. 3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;  
202. 4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо інше не передбачене законодавством;  
203. 5) здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів та витрачанням ними бюджетних коштів;  
204. 6) одержує звіти про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів.  
205. Стаття 23. Бюджетні призначення  
206. (1) Будь-які зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.  
207. (2) Бюджетні призначення встановлюються у порядку, визначеному цим Кодексом, Законом України про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет.  
208. (3) Якщо в процесі виконання бюджету зміна обставин вимагає менших асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів, Міністр фінансів України (керівник місцевого фінансового органу) приймає рішення про приведення у відповідність бюджетного призначення Державного бюджету України (місцевого бюджету) і у двотижневий термін повідомляє про це Верховну Раду України (Верховну Раду Автономної Республіки Крим, місцеву раду). На підставі цих повідомлень відповідна рада приймає рішення про доцільність внесення змін до закону (рішення) про бюджет.  
209. (4) Виплати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо Законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інших обмежень.  
210. (5) Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подаються та розглядаються у порядку, встановленому для подання пропозицій до проекту бюджету. Видатки відповідно до внесених у бюджетні призначення змін, здійснюються лише після набрання чинності Законом (рішення про місцевий бюджет), яким внесено такі зміни. Інші зміни розмірів і мети та обмеження в часі бюджетних призначень провадяться лише за наявності в Законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення.  
211. (6) Якщо після прийняття Закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) відповідальність за виконання функцій або надання послуг, на які затверджено бюджетне призначення, передається від одного головного розпорядника бюджетних коштів іншому головному розпоряднику бюджетних коштів, дія бюджетного призначення не припиняється і застосовується в порядку, встановленому Законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), для виконання тих самих функцій чи послуг іншим головним розпорядником бюджетних коштів, якому це доручено. У цьому випадку Міністерство фінансів України (місцевий фінансовий орган) повідомляє Кабінет Міністрів України та Верховну Раду України (Верховну Раду Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування) про такі зміни в двотижневий термін.  
212. (7) Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачено багаторічні бюджетні призначення.  
213. Стаття 24. Резервний фонд бюджету  
214. (1) Резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не носять постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.  
215. (2) Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету приймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, міськими, міст Києва та Севастополя, районними державними адміністраціями та виконавчими органами відповідних рад.  
216. (3) Резервний фонд бюджету не може перевищувати 1 відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.  
217. (4) Органи виконавчої влади та виконавчі органи місцевого самоврядування щомісячно звітують перед відповідною радою про витрачання коштів резервного фонду бюджету.  
218. (5) В Державному бюджеті України резервний фонд бюджету передбачається обов'язково. В місцевих бюджетах резервний фонд може передбачатися.  
219. Стаття 25. Безспірне стягнення коштів бюджету  
220. Безспірне стягнення коштів бюджету здійснюється на підставі рішення суду, якщо інше не встановлено законодавством України.  
221. Стаття 26. Фінансовий контроль і аудит  
222. (1) Внутрішній аудит, який здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу, повинен забезпечувати:  
223. 1) постійну оцінку достатності та відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю;  
224. 2) оцінку діяльності на відповідність результатів встановленим завданням та планам;  
225. 3) інформування безпосередньо керівника бюджетної установи про результати кожної перевірки, оцінки, розслідування, вивчення чи ревізії, проведеної підрозділом внутрішнього аудиту.  
226. (2) Керівник кожної бюджетної установи відповідає за організацію ефективної системи внутрішнього контролю за фінансовою та господарською діяльністю цієї установи з урахуванням:  
227. 1) положень цього Кодексу та інших нормативно-правових актів;  
228. 2) вимог цілеспрямованого, ефективного і економного управління функціями кожного структурного підрозділу, правильного розмежування функціональних обов'язків;  
229. 3) відповідності вимогам обліку та процедур, необхідних для здійснення бухгалтерського контролю щодо активів, пасивів, доходів та видатків бюджетної установи;  
230. 4) забезпечення відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю.  
231. (3) Розпорядники бюджетних коштів і розпорядники бюджетних коштів, у яких є підвідомчі бюджетні установи, несуть відповідальність за організацію і стан фінансового (внутрішнього) контролю та аудиту як у своїх закладах, так і в підвідомчих бюджетних установах.  
232. (4) Зовнішній контроль та аудит за фінансовою та господарською діяльністю бюджетних установ здійснюється Рахунковою Палатою та Головним контрольно-ревізійним управлінням України у відповідності до їх повноважень, визначених законодавством України.  
233. Стаття 27. Порядок подання та розгляду законопроектів, які впливають на доходну чи видаткову частину бюджетів  
234. (1) Кожен законопроект внесений до Верховної Ради України, протягом семи днів подається до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету для проведення експертизи щодо його впливу на доходну та\або видаткову частину бюджетів та виконання Закону України про Державний бюджет України на поточний бюджетний період.  
235. (2) Протягом двох тижнів, якщо Верховною Радою України не визначено інший термін, Комітет Верховної Ради України з питань бюджету забезпечує підготовку експертного висновку щодо впливу відповідного законопроекту на доходну та\або видаткову частину бюджетів. До проектів законів, набрання чинності якими в поточному чи наступному роках призведе до збільшення видатків або скорочення доходів бюджету, суб'єктом законодавчої ініціативи додаються пропозиції про видатки, які належить скоротити, та\або про джерела додаткових доходів для покриття нових видатків. Жодна з таких змін не повинна призвести до збільшення державного боргу і гарантій, що встановлені Законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період. При цьому:  
236. 1) законопроекти, які згідно експертного висновку та рішення Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, не впливають на доходну та\або видаткову частину бюджетів, вносяться до порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України для їх розгляду у загальному порядку, встановленому Реґламентом Верховної Ради України;  
237. 2) законопроекти, які згідно поданого експертного висновку та відповідного рішення Комітету Верховної Ради України з питань бюджету впливають на доходну чи видаткову частину бюджетів, протягом трьох днів передаються Міністерству фінансів України для експертного висновку щодо визначення вартісної величини впливу законопроектів на доходну чи видаткову частину бюджетів та для пропозицій щодо доцільності їх прийняття, можливості та терміну набрання ними чинності. Міністерство фінансів України у двотижневий термін готує експертний висновок та пропозиції до законопроектів і передає Комітету Верховної Ради України з питань бюджету для підготовки висновків щодо доцільності їх прийняття Верховною Радою України і термінів набрання ними чинності.  
238. (3) Законопроекти, які впливають на доходну чи видаткову частину бюджетів, вносяться до порядку денного засідання Верховної Ради України тільки при наявності рішення Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо доцільності їх прийняття та експертного висновку Міністерства фінансів України.  
239. (4) Закони України, які впливають на формування доходної та видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому випадку норми відповідних законів, що впливають на формування доходної та\або видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим.  
240. Стаття 28. Доступність інформації про бюджет  
241. (1) Інформація про бюджет повинна бути оприлюднена. Міністерство фінансів України забезпечує доступність для публікації:  
242. 1) проекту Закону України про Державний бюджет України;  
243. 2) Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік з додатками, що є його невід'ємною частиною;  
244. 3) інформації про виконання Державного бюджету України за підсумками кварталу та року;  
245. 4) інформації про показники виконання зведеного бюджету України;  
246. 5) іншої інформації про виконання Державного бюджету України.  
247. (2) Проект Закону України про Державний бюджет України підлягає обов'язковій публікації в газеті "Урядовий кур'єр" не пізніше, ніж через 7 днів після його подання Верховній Раді України  
248. (3) Верховна Рада та Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують публікацію інформації про місцеві бюджети, в тому числі рішень про місцевий бюджет та періодичних звітів про їх виконання. Рішення про місцевий бюджет повинно бути оприлюднене не пізніше десяти днів з дня його прийняття.  
249. ОСОБЛИВА ЧАСТИНА  
250. Розділ ІІ. Державний бюджет України.  
251. Глава V. Доходи і видатки Державного бюджету України  
252. Стаття 29. Склад доходів Державного бюджету України  
253. Доходи Державного бюджету України включають:  
254. 1) Надходження (за винятком тих, що згідно статті 64 цього Кодексу закріплені за бюджетами міст Києва та Севастополя, міст республіканського та обласного значення та районів для здійснення делегованих державних повноважень), що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори та обов'язкові платежі, а також від плати за послуги, що надаються бюджетними установами державної власності, та інших доходів, включаючи надходження від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям державної власності, а також проценти і дивіденди, нараховані на державну частку майна;  
255. 2) гранти і дарунки у вартісному обрахунку;  
256. 3) трансферти з місцевих бюджетів  
257. Стаття 30. Склад видатків Державного бюджету України  
258. Видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені Законом України про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією загальнодержавних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу.  
259. Стаття 31. Таємні видатки  
260. (1) Державний бюджет України має містити пояснення всіх видатків, за винятком видатків, що пов'язані з державною таємницею (таємних видатків).  
261. (2) Таємні видатки, передбачені на діяльність державних органів в інтересах національної безпеки, включаються до Державного бюджету України без деталізації.  
262. (3) Контроль за використанням коштів, що пов'язані з таємними видатками, здійснюється Рахунковою палатою, Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю та корупцією, Комітетом Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони та Міністерством фінансів України у порядку, визначеному Верховною Радою України.  
263. (4) Звітність про використання коштів, що пов'язані з таємними видатками, розглядається Верховною Радою України на закритому засіданні.  
264. Глава VІ. Складання проекту Державного бюджету України  
265. Стаття 32. Організаційні засади складання проекту Державного бюджету України  
266. (1) Кабінет Міністрів України розробляє проект Закону України про Державний бюджет України.  
267. (2) Міністр фінансів України відповідає за складання проекту Державного бюджету України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовується для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України на наступний бюджетний період.  
268. (3) Міністр фінансів України на підставі основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у поточному бюджетному періоді визначає загальний рівень доходів та видатків бюджету і дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.  
269. Стаття 33. Визначення основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період  
270. (1) Не пізніше 1 червня, або наступного за цією датою дня пленарних засідань Верховної Ради України, у Верховній Раді України відбуваються парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період. З доповіддю про Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період виступає Прем'єр-Міністр України або за його дорученням Міністр фінансів України.  
271. (2) Кабінет Міністрів України подає до Верховної Ради України проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період не пізніше, ніж за три дні до початку проведення парламентських слухань з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період.  
272. (3) Проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період містить пропозиції Кабінету Міністрів України щодо:  
273. 1) граничного розміру дефіциту (профіциту) Державного бюджету України у відсотках до прогнозного річного обсягу валового внутрішнього продукту України;  
274. 2) частки прогнозного річного обсягу валового внутрішнього продукту України, що перерозподіляється через зведений бюджет України;  
275. 3) граничного обсягу державного боргу та його структури;  
276. 4) питомої ваги обсягу трансфертів, що передаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам на виконання делегованих повноважень, у видатках державного бюджету;  
277. 5) питомої ваги капітальних вкладень у видатках Державного бюджету України та пріоритетних напрямів їх використання;  
278. 6) взаємовідносин між Державним бюджетом України та місцевими бюджетами в наступному бюджетному періоді;  
279. 7) змін до законодавства, прийняття яких є необхідним для реалізації бюджетної політики держави;  
280. 8) захищених статей бюджету.  
281. (4) Проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період ґрунтується на прогнозних макропоказниках економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період із зазначенням показників обсягу валового внутрішнього продукту, індексів споживчих та гуртових цін, прогнозованого офіційного обмінного курсу гривні у середньому за рік та на кінець року, прогнозованого рівня безробіття.  
282. (5) Національний банк України подає до 1 квітня до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України:  
283. 1) проект основних засад грошово-кредитної політики на наступний бюджетний період;  
284. 2) кошторис доходів та видатків Національного банку України на наступний бюджетний період.  
285. (6) За результатами парламентських слухань Верховна Рада України приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період. Зазначена постанова може містити пропозиції Верховної Ради України до проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період виключно з питань, визначених у частині 3 цієї статті.  
286. Стаття 34. Інструкції з підготовки бюджетних запитів  
287. (1) Для підготовки пропозицій проекту Державного бюджету України Міністерство фінансів України розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.  
288. (2) Інструкції з підготовки бюджетних запитів можуть запроваджувати організаційні, фінансові та інші обмеження, яких зобов'язані дотримуватись усі розпорядники бюджетних коштів у процесі підготовки бюджетних запитів.  
289. Стаття 35. Розробка бюджетного запиту  
290. (1) Головні розпорядники бюджетних коштів організують розробку бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Міністром фінансів України.  
291. (2) Головні розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за якість та зміст поданих Міністерству фінансів України бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту державного бюджету згідно з вимогами Міністерства фінансів України.  
292. Стаття 36. Аналіз бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України  
293. (1) Міністерство фінансів України на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України.  
294. (2) На основі аналізу бюджетних запитів, що подаються відповідно до статті 35 цього Кодексу, Міністерство фінансів України готує пропозиції проекту Державного бюджету України та проект Закону про Державний бюджет України.  
295. (3) Міністр фінансів України в період підготовки пропозицій проекту Державного бюджету України розглядає та вживає заходів щодо усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів. У разі, коли узгодження не досягнуто, Міністерство фінансів України додає свій висновок з неузгоджених питань до зазначених пропозицій, які подаються Кабінету Міністрів України.  
296. Стаття 37. Схвалення Кабінетом Міністрів України проекту Державного бюджету України  
297. (1) Міністерство фінансів України подає пропозиції проекту Державного бюджету України і проект Закону про Державний бюджет України Кабінету Міністрів України для розгляду, а також вносить пропозиції щодо термінів та порядку розгляду проекту Державного бюджету України в Кабінеті Міністрів України.  
298. (2) Кабінет Міністрів України приймає Постанову щодо схвалення проекту Державного бюджету України та проекту Закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період та подає ці документи Верховній Раді України щороку не пізніше 15 вересня року, що передує плановому.  
299. Стаття 38. Склад проекту Державного бюджету України  
300. (1) Проект Державного бюджету України, схвалений Кабінетом Міністрів України, містить:  
301. 1) проект Закону про Державний бюджет України з додатками, що є його невід'ємною частиною;  
302. 2) пояснювальну записку до проекту закону, яка повинна містити:  
303. а) інформацію про економічне становище держави та основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період, покладені в основу проекту Державного бюджету України;  
304. б) оцінку надходжень доходів та інших коштів (позик), що пропонуються для забезпечення фінансовими ресурсами видатків, враховуючи втрати доходів у результаті застосування податкових пільг;  
305. в) пояснення до основних положень проекту Державного бюджету України та проекту Закону про Державний бюджет України, включаючи пояснення бюджетних пропозицій щодо функцій та програм. Обгрунтування включають бюджетні показники за попередній, поточний, наступний роки в розрізі класифікації видатків бюджету;  
306. г) інформацію про стан врахування пропозицій Верховної Ради України до Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період, якщо вони були прийняті Верховною Радою України у відповідності з частиною 6 статті 33 цього Кодексу;  
307. д) обґрунтування особливостей міжбюджетних взаємовідносин;  
308. ж) інформацію щодо погашення боргу, обсягів та умов запозичень.  
309. з) прогноз макроекономічних показників, показників зведеного бюджету за основними видами доходів та видатків на наступні три бюджетні періоди;  
310. 4) прогнозні показники зведеного бюджету України (включаючи оцінку Державного бюджету України та бюджетів місцевого самоврядування) відповідно до бюджетної класифікації, а також зведений баланс фінансових ресурсів України;  
311. 5) перелік пільг по податках, зборах та інших обов'язкових платежах із розрахунком втрат доходів бюджету від їх надання;  
312. 6) витрати, необхідні на наступні бюджетні періоди для завершення проектів, що враховані в бюджеті, за умови реалізації проекту протягом більше одного бюджетного періоду;  
313. 7) зведення та структуру фінансових зобов'язань із боргу та гарантій на поточний і наступний бюджетний періоди до повного погашення боргових зобов'язань, включаючи суми на обслуговування державного боргу, який утворився в результаті необхідності здійснення виплат за гарантіями, наданими Кабінетом Міністрів України;  
314. 8) перелік інвестиційних програм на наступний бюджетний період, під які можуть надаватися гарантії Кабінету Міністрів України;  
315. 9) доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного бюджетного періоду;  
316. 10) проекти кошторисів всіх спеціальних фондів, які створюються за рахунок обов'язкових платежів;  
317. 11) пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту Державного бюджету України (подаються до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету).  
318. 12) інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Кабінет Міністрів України.  
319. (2) Законом України про Державний бюджет України визначаються:  
320. 1) загальна сума доходів, загальна сума видатків з розподілом на загальний та спеціальний фонди, а також на поточні видатки і капітальні видатки;  
321. 2) граничний обсяг річного бюджетного дефіциту (профіциту) в наступному бюджетному періоді і державного боргу на кінець наступного бюджетного періоду, положення про надання державних зобов'язань за гарантіями, а також розміри цих гарантій;  
322. 3) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету відповідно до бюджетної класифікації;  
323. 4) доходи бюджету відповідно до бюджетної класифікації;  
324. 5) бюджетні призначення трансфертів іншим бюджетам;  
325. 6) додаткові положення, що реґламентують процес виконання бюджету.  
326. (3) Видатки проекту Державного бюджету України по головних розпорядниках бюджетних коштів повинні бути деталізовані за підрозділами функціональної класифікації.  
327. Глава VІІ. Розгляд та прийняття Державного бюджету України  
328. Стаття 39. Представлення проекту Закону України про Державний бюджет України Верховній Раді України  
329. (1) Не пізніше, ніж через 5 днів після подання Кабінетом Міністрів України проекту Закону України про Державний бюджет України до Верховної Ради України, Міністр фінансів України представляє його на пленарному засіданні Верховної Ради України. Голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету доповідає про відповідність проекту Закону України про Державний бюджет України вимогам цього Кодексу та пропозиціям Верховної Ради України до Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період, прийнятим згідно частини 6 статті 33 цього Кодексу.  
330. (2) За результатами обговорення проекту Закону України про Державний бюджет України Верховна Рада України може прийняти рішення про його відхилення у разі невідповідності Конституції України та цьому Кодексу.  
331. (3) В разі відхилення проекту Закону України про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України зобов'язаний у тижневий термін з дня набрання чинності рішенням про відхилення подати проект закону України про Державний бюджет України на повторне представлення з обґрунтуванням внесених змін та/або урахуванням пропозицій Верховної Ради України. Міністр фінансів повторно представляє проект Закону України про Державний бюджет України не пізніше трьох днів після його повторного подання Верховній Раді Україні.  
332. Стаття 40. Підготовка Верховною Радою України проекту Закону про Державний бюджет України до першого читання  
333. (1) Після прийняття до розгляду представленого проекту Закону про Державний бюджет України, не пізніше 1 жовтня року (і не пізніше 6 жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України), який передує плановому, проект бюджету розглядається народними депутатами України, а також у комітетах, депутатських групах та фракціях Верховної Ради України. Комітети Верховної Ради України формують свої пропозиції до проекту закону і передають їх до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та призначають представників для участі у роботі Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. Після 1 жовтня (відповідно 6 жовтня) прийняття пропозицій Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету припиняється.  
334. (2) Пропозиції стосовно збільшення видатків Державного бюджету України мають визначати джерела покриття таких видатків; пропозиції стосовно зменшення доходів Державного бюджету України мають визначати джерела поповнення доходної частини Державного бюджету України або види та обсяги видатків, що підлягають відповідному скороченню. Жодна з таких пропозицій не повинна призводити до збільшення державного боргу і гарантій порівняно з їх обсягом, передбаченим у представленому проекті Закону України про Державний бюджет України. Якщо принаймні одна із вимог не виконується, відповідна пропозиція до розгляду Комітетом Верховної Ради з питань бюджету не приймається. Не допускається внесення пропозицій щодо внесення змін до прогнозу податкових надходжень крім випадку коли за висновком Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та Рахункової палати виявлені неточності в їх розрахунку.  
335. (3) Комітет Верховної Ради України з питань бюджету не пізніше 15 жовтня року який передує наступному бюджетному періоду (або 20 жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України), спільно з уповноваженими представниками Кабінету Міністрів України розглядає пропозиції щодо проекту закону, і готує Висновки та пропозиції до проекту Закону про Державний бюджет України та таблиці пропозицій, які пропонується підтримати чи відхилити. Показники бюджету, що містяться у проекті Висновків та пропозиціях до проекту Закону про Державний бюджет України, мають бути збалансованими.  
336. (4) Проект Висновків та пропозицій до проекту Закону про Державний бюджет України та таблиці пропозицій передаються до Секретаріату Верховної Ради України для розповсюдження серед народних депутатів України не пізніше, ніж за 2 дні до розгляду проекту Закону України про Державний бюджет України у першому читанні на засіданні Верховної Ради України.  
337. Стаття 41. Розгляд проекту Закону про Державний бюджет України у першому читанні  
338. (1) Перше читання проекту Закону України про Державний бюджет України починається з доповіді голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо проекту Висновків та пропозицій до проекту Закону про Державний бюджет України. З цього приводу заслуховуються виступи представників комітетів, депутатських груп та фракцій Верховної Ради України та народних депутатів України, Рахункової Палати, Кабінету Міністрів України.  
339. (2) Після виступів розглядаються пропозиції, які Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету пропонується відхилити і на розгляді яких наполягають їх автори. Висновки та пропозиції приймаються постатейно або в цілому. Прийняття рішення щодо Висновків та пропозицій до проекту Закону про Державний бюджет України вважається прийняттям проекту Закону про Державний бюджет України у першому читанні. Показники бюджету, що містяться у Висновках та пропозиціях до проекту Закону про Державний бюджет України, мають бути збалансованими.  
340. (3) Верховна Рада України приймає проект Закону України про Державний бюджет України у першому читанні не пізніше 20 жовтня року (25 жовтня, якщо представлений проект Закону України про Державний бюджет України був відхилений), що передує плановому.  
341. Стаття 42. Підготовка проекту Закону про Державний бюджет України на друге читання  
342. (1) Після прийняття проекту Закону про Державний бюджет України у першому читанні Кабінет Міністрів України у двотижневий термін готує і подає не пізніше 3 листопада (8 листопада, якщо проект Закону про Державний бюджет України був прийнятий до розгляду Верховною Радою України після повторного подання Кабінетом Міністрів України) проект Закону про Державний бюджет України, доопрацьований відповідно до Висновків і пропозицій до проекту Закону про Державний бюджет України, і порівняльну таблицю щодо їх врахування.  
343. (2) Доопрацьований до другого читання проект Закону про Державний бюджет України має містити текстові статті та показники, які пропонувались Кабінетом Міністрів України в першому читанні, або схвалені Верховною Радою України у Висновках та пропозиціях до проекту Закону про Державний бюджет. У разі, якщо Кабінет Міністрів України пропонує нові текстові статті, до них додається детальне обґрунтування їх необхідності. Ці вимоги щодо цифрових показників можуть бути порушені виключно у випадку, якщо макроекономічні показники за період від часу подання проекту Закону про Державний бюджет України до Верховної Ради України на час розгляду в другому читання змінились більше, ніж на три відсотки.  
344. (3) Проект, підготовлений Кабінетом Міністрів України з порушенням вимоги частини 2 цієї статті вважається проектом, представленим для першого читання і розглядається в порядку, визначеному для першого читання.  
345. (4) Комітет Верховної Ради України з питань бюджету протягом трьох днів після внесення проекту Закону про Державний бюджет України, підготовленого Кабінетом Міністрів України до другого читання, готує висновки щодо розгляду проекту Закону про Державний бюджет України у другому читанні.  
346. Стаття 43. Розгляд проекту Закону про Державний бюджет України у другому читанні  
347. (1) При розгляді проекту Закону про Державний бюджет України у другому читанні пропозиції народних депутатів України, комітетів, депутатських груп та фракцій Верховною Радою України щодо змін та доповнень до проекту Закону про Державний бюджет України не розглядаються, окрім висновків Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо врахування Кабінетом Міністрів України Висновків та пропозицій Верховної Ради України при підготовці проекту до другого читання.  
348. (2) Друге читання розпочинається з доповіді Міністра фінансів України щодо доопрацьованого з урахуванням Висновків та пропозицій Верховної Ради України проекту Закону про Державний бюджет України. Голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету доповідає висновки Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо врахування Кабінетом Міністрів України Висновків та пропозицій Верховної Ради України до проекту Закону України про Державний бюджет України при підготовці проекту до другого читання. Друге читання проекту Закону про Державний бюджет України передбачає постатейне голосування проекту закону, поданого Кабінетом Міністрів України на друге читання.  
349. (3) Друге читання проекту Закону про Державний бюджет України завершується не пізніше 20 листопада. При цьому загальний обсяг доходів, видатків, розмір дефіциту державного бюджету на наступний рік, обсяг міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів, повинні бути прийняті у другому читанні в обов'язковому порядку і не підлягають розгляду у третьому читанні.  
350. (4) У разі, якщо у другому читанні прийняті не всі статті проекту Закону про Державний бюджет України, вони переносяться на розгляд у третьому читанні.  
351. Стаття 44. Розгляд проекту Закону про Державний бюджет України у третьому читанні  
352. (1) У разі необхідності проведення процедури третього читання відповідно до частини 4 статті 43 цього Кодексу, Комітет Верховної Ради України з питань бюджету узгоджує з уповноваженими представниками Кабінету Міністрів України статті проекту Закону про Державний бюджет України, що не були прийняті у другому читанні, та вносить їх на третє читання не пізніше 25 листопада.  
353. (2) Третє читання проекту Закону про Державний бюджет України починається з доповіді голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та співдоповіді Міністра фінансів України.  
354. (3) Після доповіді голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та співдоповіді Міністра фінансів України Верховна Рада України проводить голосування по пропозиціях Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та Кабінету Міністрів України щодо статей Закону про Державний бюджет України, що не були прийняті у другому читанні, та по закону в цілому.  
355. (4) У разі, якщо рішення про прийняття Закону про Державний бюджет України із запропонованими пропозиціями Комітету Верховної Ради України з питань бюджету в цілому не прийнято, проводиться голосування по кожній запропонованій Комітетом пропозиції.  
356. (5) Закон про Державний бюджет України на наступний рік приймається Верховною Радою України до 1 грудня року, що передує плановому.  
357. Стаття 45. Особливості розгляду проекту Закону про Державний бюджет України на наступний рік  
358. (1) Термін перебування проекту Закону про Державний бюджет України на розгляді у Верховній Раді України включає в себе час з моменту його офіційного подання Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України до його прийняття Верховною Радою України за вирахуванням часу, коли цей проект знаходився в Кабінеті Міністрів України згідно з процедурою, визначеної цим Кодексом.  
359. (2) У разі відхилення Верховною Радою України проекту Закону про Державний бюджет України, відлік терміну перебування проекту на розгляді у Верховній Раді України поновлюється з повторним його поданням Кабінетом Міністрів України.  
360. (3) Термін перебування прийнятого Верховною Радою України Закону про Державний бюджет України на підписі у Президента України, а також час його повторного розгляду Верховною Радою України у разі вето Президента України на цей закон з наступним його поверненням до Верховної Ради України на повторний розгляд, не включаються до загального терміну перебування проекту Закону про Державний бюджет України у Верховній Раді України.  
361. Стаття 46. Бюджетні призначення в разі несвоєчасного прийняття Закону про Державний бюджет України  
362. (1) Якщо до початку нового бюджетного періоду не набув чинності Закон про Державний бюджет України, Кабінет Міністрів України має право здійснювати видатки Державного бюджету України відповідно до цієї статті Кодексу з наступними обмеженнями:  
363. 1) видатки з Державного бюджету України можуть здійснюватися на цілі, які визначені у Законі про Державний бюджет України на попередній бюджетний період і одночасно передбачені у проекті Закону про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період, поданому Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України;  
364. 2) щомісячні видатки з Державного бюджету України не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених Законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 15 та частиною 4 статті 23.  
365. 3) до прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки забороняється, крім випадків, пов'язаних з ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій.  
366. (2) Не пізніше двох місяців з дня набрання чинності Закону про Державний бюджет України Міністр фінансів України інформує Верховну Раду України про взяті зобов'язання та здійснені платежі згідно з пунктом 1 частини 1 цієї статті, по яких бюджетні призначення у затвердженому Державному бюджеті України не передбачені.  
367. (3) До прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період запозичення можуть здійснюватися лише з метою погашення основної суми державного боргу;  
368. (4) До прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період податки, збори, обов'язкові платежі та інші надходження справляються відповідно до Закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період та інших нормативно-правових актів.  
369. Глава VІІІ. Виконання Державного бюджету України  
370. Стаття 47. Організація виконання державного бюджету  
371. Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.  
372. Стаття 48. Казначейське обслуговування Державного бюджету України  
373. (1) В Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету, яка передбачає здійснення Державним казначейством України:  
374. 1) операцій з коштами державного бюджету;  
375. 2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;  
376. 3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;  
377. 4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.  
378. Стаття 49. Бюджетний розпис  
379. (1) Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набрання чинності Законом про Державний бюджет України. Якщо Закон про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період не набув чинності станом на 1 січня планового року, впроваджується тимчасовий розпис.  
380. (2) Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням.  
381. Стаття 50. Виконання Державного бюджету України за доходами  
382. (1) Міністерство фінансів України в процесі виконання державного бюджету за доходами здійснює прогнозування, аналіз та має виключне право надання відстрочок по сплаті податків, зборів та інших обов'язкових платежів на умовах податкового кредиту за поданнями органів стягнення.  
383. (2) Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення сум доходів, що були невірно або зайво зараховані до бюджету.  
384. (3) Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів, обов'язкових платежів та інших доходів відповідно до законодавства.  
385. (4) Податки, збори та обов'язкові платежі до Державного бюджету України зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення.  
386. (5) Податки, збори та обов'язкові платежі до Державного бюджету України визнаються зарахованими в дохід державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок.  
387. Стаття 51. Виконання Державного бюджету України за видатками  
388. (1) Стадіями виконання державного бюджету за видатками визнаються:  
389. 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого розпису;  
390. 2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;  
391. 3) прийняття бюджетних зобов'язань;  
392. 4) отримання товарів, робіт та послуг;  
393. 5) здійснення платежу на погашення зобов'язання;  
394. 6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.  
395. (2) У відповідності до затвердженого бюджетного розпису розпорядники бюджетних коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень  
396. (3) Державне казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису Державного бюджету України.  
397. (4) Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і контроль за виконанням процедур та вимог, встановлених відповідно до цього Кодексу.  
398. (5) Розпорядники бюджетних коштів беруть зобов'язання та провадять видатки тільки в межах асигнувань, встановлених кошторисами.  
399. (6) Будь-які зобов'язання, прийняті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом, не вважаються зобов'язаннями за коштами державного бюджету. Платежі з Державного бюджету України на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватись.  
400. (7) Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами України.  
401. (8) Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:  
402. а) наявності відповідного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України;  
403. б) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню;  
404. в) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаного залишку бюджетних асигнувань.  
405. Глава ІХ. Внесення змін до Закону про Державний бюджет України  
406. Стаття 52. Порядок внесення змін до Закону про Державний бюджет України  
407. (1) Право законодавчої ініціативи щодо внесення змін до Закону про Державний бюджет України належить Президенту України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України та Національному банку України.  
408. (2) Зміни до Закону про Державний бюджет України можуть вноситися у випадках виникнення відхилення оцінки прогнозу надходжень до бюджету від прогнозу, врахованого при затвердженні державного бюджету на відповідний бюджетний період, а також зміни структури видатків державного бюджету та у інших випадках, передбачених цим Кодексом. Міністерство фінансів України проводить щомісячну оцінку відповідності прогнозу надходжень показникам, встановленим державним бюджетом.  
409. (3) Зміни до Закону про Державний бюджет України подаються у формі проекту Закону про Внесення змін та доповнень до Закону про Державний бюджет України у відповідності до порядку внесення змін до законів України.  
410. Стаття 53. Перевиконання доходної частини Державного бюджету України  
411. (1) Надходження, що перевищують показники доходної частини державного бюджету, враховані у Законі про Державний бюджет України, розподіляються відповідно до Закону про Внесення змін до Закону про Державний бюджет України.  
412. (2) Факт перевиконання доходної частини Державного бюджету України визнається за результатами офіційних висновків Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Рахункової палати та Міністерства фінансів України щодо виконання державного бюджету за підсумками трьох кварталів при перевищенні за відповідний період показників доходів, врахованих у розписі державного бюджету на відповідний період, більш, ніж на 15 відсотків.  
413. (3) У разі встановлення такого перевищення Кабінет Міністрів України зобов'язаний подати проект Закону України про Внесення змін до Закону про Державний бюджет України. Якщо Кабінет Міністрів України протягом двох тижнів з дня оголошення офіційних висновків Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Рахункової палати та Міністерства фінансів України про перевищення надходжень більш, ніж на 15 відсотків до передбачених бюджетним розписом на відповідний період, не подає проект Закону про Внесення змін до Закону про Державний бюджет України до Верховної Ради України, відповідний законопроект розробляється Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  
414. Стаття 54. Скорочення видатків Державного бюджету України  
415. (1) У разі, коли за результатами місячного звіту про виконання державного бюджету виявиться, що отриманих надходжень недостатньо для здійснення бюджетних асигнувань відповідно до бюджетних призначень з урахуванням граничного рівня дефіциту, встановленого Законом про Державний бюджет України, Міністерство фінансів України встановлює тимчасове обмеження асигнувань з державного бюджету.  
416. (2) У разі, якщо за результатами квартального звіту про виконання державного бюджету має місце недоотримання доходів більш, ніж на 15 відсотків від суми, передбаченої розписом державного бюджету на відповідний період, Міністерство фінансів України готує пропозиції про внесення змін до Державного бюджету України. Кабінет Міністрів України, розглянувши ці пропозиції, подає їх до Верховної Ради України не пізніше двох тижнів з дня подання пропозицій Міністром фінансів України.  
417. (3) Верховна Рада України приймає рішення про скорочення видатків державного бюджету у двотижневий термін з дня відповідного подання Кабінетом Міністрів України. До прийняття відповідного рішення Верховною Радою України видатки проводяться з урахуванням тимчасових обмежень бюджетних асигнувань, встановлених Міністерством фінансів України.  
418. Стаття 55. Захищені статті бюджетних видатків  
419. (1) Захищеними статтями бюджету визнаються статті видатків Державного бюджету України, обсяг яких не може змінюватися при проведенні скорочення затверджених бюджетних видатків.  
420. (2) Перелік захищених статей Державного бюджету України визначається Законом про Державний бюджет України на наступний бюджетний період.  
421. Глава Х. Бухгалтерський облік та звітність про виконання Державного бюджету України  
422. Стаття 56. Ведення бухгалтерського обліку виконання Державного бюджету України  
423. (1) Єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій, активів і фінансових зобов'язань держави визначаються Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України.  
424. (2) Бухгалтерський облік всіх операцій щодо виконання Державного бюджету України здійснюють органи Державного казначейства України. Цей облік повинен відображати всі активи та зобов'язання держави.  
425. (3) Розпорядники бюджетних коштів ведуть бухгалтерський облік відповідно із правилами, встановленими Державним казначейством України.  
426. (4) Всі надходження до бюджету та витрати з бюджету обліковуються у валових показниках незалежно від того, передбачається чи не передбачається у бюджетних призначеннях взаємозарахування цих показників.  
427. (5) Усі надходження до бюджету та витрати з державного бюджету повинні заноситись на рахунки в хронологічному порядку відповідно до встановленої законодавством процедури. Всі бухгалтерські записи повинні підтверджуватись документально.  
428. Стаття 57. Порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду  
429. (1) Після закінчення бюджетного періоду Державне казначейство України закриває всі рахунки за асигнуваннями станом на 31 грудня, відкриті в поточному бюджетному періоді.  
430. (2) У кінці бюджетного періоду залишки коштів на рахунках спеціального фонду державного бюджету Державне казначейство України залишає для покриття відповідних видатків в наступному бюджетному періоду з урахуванням їх цільового призначення. Рахунки спеціального фонду бюджету відкриваються в наступному бюджетному періоді із записом про всі не витрачені в попередньому періоді кошти, які були одержані на виконання відповідних завдань.  
431. (3) Усі надходження і виплати записуються в тому бюджетному періоді, в якому вони були здійснені.  
432. Стаття 58. Звітність про виконання Державного бюджету України  
433. (1) Зведення, складання та надання звітності про виконання Державного бюджету України здійснюється Державним казначейством України.  
434. (2) Розпорядники бюджетних коштів відповідно до єдиної методики звітності складають та подають детальні звіти, що містять бухгалтерські баланси, дані про виконання кошторисів, результати діяльності та іншу інформацію за формами, встановленими законодавством України.  
435. (3) Єдині форми звітності про виконання Державного бюджету України встановлюються Державним казначейством України за погодженням з Рахунковою палатою України та Міністерством фінансів України.  
436. (4) Звіти про виконання Державного бюджету України є оперативними, місячними, квартальними та річними.  
437. Стаття 59. Місячний звіт про виконання Державного бюджету України  
438. (1) Місячний звіт про виконання Державного бюджету України подається Державним казначейством України Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті України та Міністерству фінансів України не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.  
439. (2) Місячний звіт про виконання показників зведеного бюджету України, інформацію про виконання захищених статей Державного бюджету України, інформацію про використання коштів з Резервного фонду Кабінету Міністрів України надається Державним казначейством України Верховній Раді України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним. Звіт про бюджетну заборгованість надається не пізніше 15 числа другого місяця, наступного за звітним.  
440. (3) Місячний звіт про фактичні надходження податків, зборів та обов'язкових платежів та інших доходів до бюджету, а також сум недоїмки та переплат надається органами стягнення Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.  
441. Стаття 60. Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України  
442. (1) Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України та показників зведеного бюджету України подається Державним казначейством України Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше 35 днів після закінчення звітного кварталу.  
443. (2) Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України включає такі частини:  
444. 1) звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджету України;  
445. 2) звіт про рух грошових коштів;  
446. 3) звіт про виконання Державного бюджету України;  
447. 4) інформацію про стан державного боргу;  
448. 5) інформацію про виконання показників зведеного бюджету України;  
449. 6) звіт про кредити та операції, що стосуються державних гарантійних зобов'язань.  
450. (3) Органи стягнення надають інформацію Верховній Раді України та Міністерству фінансів України про втрати доходів бюджету внаслідок податкових пільг не пізніше 35 днів після закінчення кварталу.  
451. Стаття 61. Річний звіт про виконання Державного бюджету України  
452. (1) Річний звіт про виконання Державного бюджету України подається Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України не пізніше 1 червня року, наступного за звітним. Верховна Рада України надає звіт для експертизи Рахунковій палаті.  
453. (2) Річний звіт про виконання Державного бюджету України включає такі частини:  
454. 1) звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджету України;  
455. 2) звіт про виконання Державного бюджету України;  
456. 3) звіт про рух грошових коштів;  
457. 4) інформацію про виконання захищених статей Державного бюджету України;  
458. 5) звіт про бюджетну заборгованість;  
459. 6) звіт про використання коштів з Резервного фонду Кабінету Міністрів України;  
460. 7) інформацію про стан державного боргу;  
461. 8) звіт про кредити та операції, що стосуються державних гарантійних зобов'язань;  
462. 9) інформацію про виконання показників зведеного бюджету України;  
463. 10) інформацію про виконання місцевих бюджетів;  
464. 11) іншу інформацію, визнану Кабінетом Міністрів України необхідною для пояснення звіту.  
465. Стаття 62. Розгляд звіту про виконання Державного бюджету України  
466. (1) Рахункова палата протягом місяця з дня офіційного подання Кабінетом Міністрів України річного звіту про виконання Державного бюджету України готує висновки щодо виконання Державного бюджету України.  
467. (2) Верховна Рада України розглядає звіт про виконання Державного бюджету України не пізніше двох тижнів з дня отримання висновків Рахункової палати щодо цього звіту.  
468. (3) Звіт Кабінету Міністрів України перед Верховною Радою України про виконання Державного бюджету України представляє Міністр фінансів України. Верховна Рада України може заслухати інших членів Кабінету Міністрів України та головних розпорядників бюджетних коштів Державного бюджету України щодо використання ними бюджетних призначень.  
469. (4) Із співдоповіддю про виконання Державного бюджету України виступають Голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та Голова Рахункової палати.  
470. (5) За результатами розгляду Верховна Рада України приймає рішення щодо звіту про виконання Державного бюджету України.  
471. Розділ ІІІ. Місцеві бюджети  
472. Глава ХІ. Доходи та видатки місцевих бюджетів  
473. Стаття 63. Структура місцевих бюджетів  
474. Місцеві бюджети відповідно до цього Кодексу містять в собі надходження і витрати на виконання делегованих державних та власних повноважень.  
475. Стаття 64. Склад доходів бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського та обласного значення та районів на виконання делегованих повноважень  
476. (1) До доходів бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського та обласного значення та районів, що спрямовуються на виконання делегованих повноважень, належать наступні податки, збори та обов'язкові платежі:  
477. 1) прибутковий податок з громадян;  
478. 2) плата за землю;  
479. 3) державне мито, окрім мита, що справляється за дії, вчинені арбітражними судами;  
480. 4) плата за видачу ліцензій та сертифікатів, що видаються виконавчими органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями;  
481. 5) плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності;  
482. 6) плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами;  
483. 7) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;  
484. 8) надходження від адміністративних штрафів за місцем вчинення правопорушення, окрім штрафів ДАІ, що зараховуються в повному обсязі до Державного бюджету України;  
485. 9) штрафи, фінансові санкції та пені за порушення податкового законодавства за податками, зборами та обов'язковими платежами, що зараховуються до цих бюджетів згідно з цим Кодексом;  
486. (2) До доходів бюджетів міст Києва та Севастополя, міст обласного значення та районів можуть зараховуватися міжбюджетні трансферти на виконання цими бюджетами делегованих державних повноважень:  
487. 1) трансферти з Державного бюджету України;  
488. 2) трансферти з інших бюджетів для виконання спільних соціально-економічних і культурних програм;  
489. (3) Податки, збори та обов'язкові платежі, зазначені у частині 1 цієї статті, складають кошик доходів місцевих бюджетів на виконання ними делегованих повноважень. Цей кошик є основою для формування бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського та обласного значення та районів на виконання делегованих державних повноважень і для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад і застосовуються для визначення розмірів відрахувань (у відсотках) до бюджетів міст районного значення, селищ, сіл та їх об'єднань, а також бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів.  
490. Стаття 65. Склад доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ та їх об'єднань  
491. До доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ та їх об'єднань на виконання делегованих державних повноважень зараховується не менше 25 відсотків кошика доходів, які стягуються на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць, що визначається рішенням про бюджет районної та міської міста республіканського чи обласного значення.  
492. Стаття 66. Склад доходів обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим  
493. Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим формуються за рахунок:  
494. 1) 25 відсотків кошика доходів місцевих бюджетів, що стягуються на території області чи Автономної Республіки Крим,  
495. 2) трансфертів з Державного бюджету України;  
496. 3) трансфертів з місцевих бюджетів для виконання спільних соціально-економічних і культурних програм.  
497. Стаття 67. Особливості формування бюджетів міста Києва, Севастополя та Автономної Республіки Крим  
498. Доходи та видатки бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів міст Києва, Севастополя формуються в порядку, встановленому цим Кодексом, із урахуванням закону України Про Конституцію Автономної Республіки Крим, Закону України Про столицю України - місто-герой Київ та закону, що визначає особливий статус міста Севастополя. При цьому склад видатків бюджетів міст Києва та Севастополя на виконання делегованих державних повноважень визначається відповідно до переліку видатків, передбачених статтями 88-90 цього Кодексу. Нормативи планування видатків бюджетів міст Києва та Севастополя визначаються згідно з нормативами бюджетної забезпеченості для обласних бюджетів та бюджетів міст обласного значення.  
499. Стаття 68. Склад доходів та видатків бюджетів районів у містах  
500. Склад доходів та видатків бюджетів районів у містах (у випадку їх створення) визначається міською радою відповідно до переданих їм повноважень.  
501. Стаття 69. Склад доходів місцевих бюджетів на виконання власних повноважень  
502. До доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень належать:  
503. 1) місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;  
504. 2) надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;  
505. 3) податок на промисел, що зараховується до бюджету місцевого самоврядування;  
506. 4) власні надходження бюджетних установ та організацій, що утримуються з відповідного бюджету;  
507. 5) надходження дивідендів від участі відповідної ради у статутних фондах суб'єктів підприємницької діяльності;  
508. 6) 70 відсотків плати за забруднення навколишнього природного середовища (екологічний податок), з яких 50 відсотків зараховується до місцевих бюджетів і 20 - до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів;  
509. 7) кошти від відчуження майна, яке знаходиться у власності територіальної громади, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;  
510. 8) фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до місцевих бюджетів;  
511. 9) плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у власності відповідної ради;  
512. 10) надходження від місцевих грошово-речових лотерей;  
513. 11) плата за гарантії, надані органом місцевого самоврядування;  
514. 12) благодійні внески, гранти та дарунки у вартісному обрахунку;  
515. 13) інші надходження на виконання власних повноважень, передбачені законодавством.  
516. Стаття 70. Видатки місцевих бюджетів  
517. До складу видатків місцевих бюджетів належать видатки на виконання делегованих державних повноважень, визначені відповідно до статей 88-90 цього Кодексу, та видатки на виконання власних повноважень, визначених відповідно статті 91 цього Кодексу.  
518. Стаття 71. Бюджет розвитку місцевого самоврядування  
519. (1) Надходження до бюджету розвитку місцевого самоврядування включають:  
520. 1) кошти від відчуження майна, яке знаходиться у власності відповідної ради, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;  
521. 2) надходження дивідендів від участі відповідної ради у статутних фондах суб'єктів підприємницької діяльності;  
522. 3) кошти від повернення позик, які надавалися з відповідного бюджету до набуття чинності цим Кодексом та відсотки, сплачені за користування ними;  
523. 4) кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради;  
524. 5) запозичення, здійснені у порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України;  
525. 6) субвенції з інших бюджетів на інвестиційні цілі.  
526. (2) До витрат бюджету розвитку належать:  
527. 1) повернення запозичень, які залучались до бюджету розвитку;  
528. 2) капітальні вкладення;  
529. 3) внески органу місцевого самоврядування за участь у статутних фондах суб'єктів підприємницької діяльності.  
530. Стаття 72. Дефіцит бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів місцевого самоврядування  
531. (1) Бюджет Автономної Республіки Крим та бюджети місцевого самоврядування можуть прийматися з дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку.  
532. (2) Дефіцит бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів місцевого самоврядування покривається за рахунок запозичень.  
533. Стаття 73. Позики місцевим бюджетам  
534. (1) Міністерство фінансів України може надавати за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України в межах бюджетного періоду короткотермінові безвідсоткові позики місцевим бюджетам за умови їх використання виключно для проведення видатків загального фонду відповідного бюджету у разі виникнення короткотермінових касових розривів.  
535. (2) Місцевий фінансовий орган може надавати позички іншим місцевим бюджетам в межах відповідної території на таких же умовах за рахунок коштів загального фонду відповідного бюджету.  
536. Стаття 74. Запозичення до бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів місцевого самоврядування  
537. (1) Запозичення до бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів місцевого самоврядування здійснюються на визначену мету і підлягають обов'язковому поверненню. Запозичення відповідних бюджетів можуть бути здійснені лише до бюджету розвитку. Використання запозичень для здійснення поточних видатків забороняється і не може бути джерелом погашення основної суми боргу відповідного бюджету.  
538. (2) Держава не несе відповідальності по зобов'язаннях за запозиченнями бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів місцевого самоврядування.  
539. (3) Платежі з обслуговування боргу здійснюється з видатків поточного бюджету.  
540. (4) Місцева рада може прийняти рішення про запозичення до відповідного бюджету за умови, що видатки на обслуговування боргу бюджету Автономної Республіки Крим та бюджету місцевого самоврядування щорічно не перевищуватимуть 10 відсотків видатків поточного бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу.  
541. (5) Якщо у процесі сплати основної суми боргу та відсотків по його обслуговуванню, обумовленої договором між кредитором та позичальником, має місце порушення графіку сплати з вини позичальника, відповідна рада не має права здійснювати нові запозичення протягом 5 наступних років.  
542. (6) Порядок здійснення запозичень до бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів місцевого самоврядування встановлюється спільним рішенням Міністерства фінансів України та Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.  
543. Глава ХІІ. Складання, розгляд, затвердження, виконання та звітність місцевих бюджетів  
544. Стаття 75. Порядок складання проектів місцевих бюджетів  
545. (1) Міністерство фінансів України доводить до органів місцевого самоврядування особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період.  
546. (2) Виконавчі органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації зобов'язані надавати Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та Міністерству фінансів України інформацію, необхідну для проведення розрахунків обсягів трансфертів місцевих бюджетам та інших показників.  
547. (3) Після схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період Міністерство фінансів України доводить органам місцевого самоврядування розрахунки прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, інші показники, необхідні для складання проектів місцевих бюджетів, а також вимоги до форми проекту рішення про місцевий бюджет.  
548. (4) Обсяг міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для складання проектів місцевих бюджетів, що затверджені Верховною Радою України при розгляді проекту Закону про Державний бюджет України в другому читанні, доводяться Міністерством фінансів України органам місцевого самоврядування в тижневий термін після ухвалення Закону про Державний бюджет України в другому читанні.  
549. (5) Складання проектів місцевих бюджетів здійснюється згідно процедур, визначених статтями 34-36 цього Кодексу.  
550. Стаття 76. Склад проекту місцевого бюджету  
551. (1) Проект місцевого бюджету перед його розглядом на сесії відповідної ради схвалюється виконавчим органом місцевого самоврядування чи місцевою державною адміністрацією та містить:  
552. 1) проект рішення про місцевий бюджет;  
553. 2) пояснювальну записка до проекту рішення, яка повинна містити:  
554. а) інформацію про соціально-економічний стан відповідної адміністративно-територіальної одиниці і прогноз її розвитку;  
555. б) оцінку реальних надходжень доходів, враховуючи втрати доходів у результаті наданих відповідною радою податкових пільг;  
556. в) пояснення до основних положень проекту рішення про місцевий бюджет на наступний рік, включаючи пояснення бюджетних пропозицій щодо функцій та програм. Обґрунтування включають бюджетні дані за попередній, поточний, наступний роки в розрізі класифікації видатків бюджету;  
557. г) обґрунтування особливостей міжбюджетних взаємовідносин (для районних, міських з районним поділом, міських, що об'єднують міста районного значення, села, селища, бюджетів) та надання інвестиційних трансфертів (для бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів міст Києва та Севастополя, обласних бюджетів);  
558. д) інформацію щодо погашення боргу місцевого самоврядування та бюджету Автономної Республіки Крим, обсягів та умов запозичень.  
559. 3) прогноз показників відповідного бюджету за основними видами доходів та видатків на наступні три роки;  
560. 4) проект зведеного бюджету району, міста з районним поділом, міста, що об'єднує міста районного значення, села, селища;  
561. 5) витрати, необхідні на наступні бюджетні періоди для завершення проектів, що враховані в бюджеті, за умови, якщо реалізація проекту триває більше одного бюджетного періоду;  
562. 6) перелік інвестиційних програм на наступний бюджетний період та на наступні три роки;  
563. 7) інформація про хід виконання відповідного бюджету поточного року;  
564. 8) пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту відповідного бюджету (подаються до бюджетної комісії відповідної ради).  
565. 9) інші матеріали, обсяг і форму яких визначає виконавчий орган місцевого самоврядування чи місцева державна адміністрація.  
566. (2) Рішенням про проект місцевого бюджету визначаються:  
567. 1) загальна сума доходів, загальна сума видатків з розподілом на загальний та спеціальний фонди, а також на поточні видатки і капітальні видатки;  
568. 2) граничний обсяг річного бюджетного дефіциту (профіциту) в наступному бюджетному періоді і боргу місцевого самоврядування чи бюджету Автономної Республіки Крим на кінець наступного бюджетного періоду, положення про надання зобов'язань за гарантіями Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, а також розміри цих гарантій;  
569. 3) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів відповідно до бюджетної класифікації;  
570. 4) доходи бюджету відповідно до бюджетної класифікації;  
571. 5) бюджетні призначення трансфертів іншим бюджетам;  
572. 6) додаткові положення, що реґламентують процес виконання бюджету.  
573. (3) Перелік захищених статей місцевого бюджету визначається відповідно до статті 57 цього Кодексу.  
574. Стаття 77. Затвердження місцевих бюджетів  
575. (1) При затвердженні бюджетів Автономної Республіки Крим, обласних, районних бюджетів, міських бюджетів міст Києва і Севастополя та міських міст республіканського та обласного значення Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна, районна і відповідна міська рада мають врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів, що були затверджені Верховною Радою України при розгляді проекту Закону про Державний бюджет України у другому читанні.  
576. (2) Бюджети Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, міські бюджети міст Києва та Севастополя, міські бюджети міст республіканського та обласного значення на наступний бюджетний період затверджуються постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішеннями обласної, районної та відповідної міської ради не пізніше ніж в двотижневий термін після офіційної публікації Закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період.  
577. (3) Міські бюджети міст районного значення, районні у містах (якщо такі створено), селищні та сільські бюджети на наступний бюджетний період затверджуються відповідно рішеннями міської, районної в місті, селищної або сільської ради не пізніше ніж в двотижневий термін після затвердження районного чи міського міста республіканського чи обласного значення бюджету.  
578. (4) У разі невідповідності обсягів міжбюджетних трансфертів та інших положень, врахованих при затвердженні місцевих бюджетів, показникам Закону про Державний бюджет України, що набрав чинності, відповідні ради мають внести і зміни до рішень про місцевий бюджет.  
579. Стаття 78. Виконання місцевого бюджету  
580. (1) Виконання місцевих бюджетів здійснюють відповідні фінансові органи та виконавчі органи рад міст районного значення, сіл, селищ або міські, селищні чи сільські голови (в разі, якщо відповідні виконавчі органи не створені).  
581. (2) Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України за функціями, визначеними статтею 48 цього Кодексу.  
582. (3) Виконання місцевих бюджетів здійснюється згідно процедур, визначених статтями 49-51, 53-54 цього Кодексу з наступними особливостями:  
583. 1) розпис місцевих бюджетів затверджується керівником місцевого фінансового органу;  
584. 2) рішення щодо внесення змін до рішення про місцевий бюджет ухвалюється відповідною радою за поданням висновку місцевого фінансового органу про перевиконання чи недовиконання доходної частини відповідного бюджету.  
585. (4) Після введення в дію Закону про Державний бюджет України державним органам влади та їх посадовим особам забороняється приймати рішення, що призводять до виникнення нових бюджетних зобов'язань місцевих бюджетів, які не забезпечені бюджетними асигнуваннями, без визначення джерел коштів, виділених державою для виконання цих зобов'язань.  
586. Стаття 79. Особливості затвердження та виконання місцевих бюджетів в разі несвоєчасного їх прийняття  
587. У разі несвоєчасного прийняття місцевою радою рішення про місцевий бюджет місцеві органи виконавчої влади та виконавчі органи місцевих рад здійснюють видатки відповідних бюджетів з урахуванням вимог статті 46 цього Кодексу для Державного бюджету України, за винятком частини 3 цієї статті.  
588. Стаття 80. Періодичність, структура та терміни подання звітів про виконання місцевих бюджетів  
589. (1) Періодичність, структура та терміни подання звітів про виконання місцевих бюджетів визначаються Державним казначейством України з урахуванням вимог, визначених для подання звітності про виконання Державного бюджету України та показників зведеного бюджету України в статтях 58-61 цього Кодексу.  
590. (2) Виконавчі органи міських (міст районного значення), селищних, сільських рад складають і подають звіт про виконання відповідних бюджетів та інші фінансові звіти відповідним фінансовим органам. Районні у місті (якщо такі райони створено) фінансові органи подають звіт про виконання відповідних бюджетів та інші фінансові звіти міським фінансовим органам. Районні та міські міст республіканського та обласного значення фінансові органи складають і подають зведений звіт про виконання відповідних бюджетів та інші фінансові звіти Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим та обласним фінансовим органам. Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим та обласні фінансові управління та фінансові управління міст Києва та Севастополя складають та подають зведений звіт про виконання відповідних бюджетів Державному казначейству України.  
591. (3) Органи Державного казначейства України складають та подають відповідним місцевим фінансовим органам баланси, звіти по доходах та видатках бюджетів та інші фінансові звіти за встановленими правилами та формами. Обласні та районні державні адміністрації мають право отримувати звіти про виконання бюджетів місцевого самоврядування.  
592. (4) Квартальний та річний звіт про виконання бюджету подається до відповідної ради виконавчим органом місцевого самоврядування чи місцевою державною адміністрацією не пізніше двох місяців після завершення відповідного бюджетного періоду. Перевірка звіту здійснюється Рахунковою палатою Автономної Республіки Крим чи комісією з питань бюджету відповідної ради, після чого відповідні ради затверджують звіт про виконання бюджету або приймають інше рішення з цього приводу.  
593. Розділ ІV. Міжбюджетні відносини  
594. Глава ХІІІ. Загальні положення  
595. Стаття 81. Поняття та мета регулювання міжбюджетних відносин  
596. (1) Міжбюджетні відносини - це відносини між державою та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання ними функцій, що передбачені Конституцією України та цим Кодексом.  
597. (2) Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених за бюджетами законодавством України, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.  
598. Стаття 82. Види видатків на здійснення повноважень  
599. Видатки на здійснення повноважень, що виконуються за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, поділяються на:  
600. 1) видатки здійснення державних неделегованих повноважень - це видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші, передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання місцевому самоврядуванню;  
601. 2) видатки здійснення делегованих державних повноважень - це видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані до виконання місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;  
602. 3) видатки на здійснення власних повноважень - видатки на реалізацію прав, обов'язків та відповідальності місцевого самоврядування, які мають місцевий характер та визначені законодавством України.  
603. Стаття 83. Джерела забезпечення повноважень  
604. (1) Видатки на неделеговані державні повноваження виконуються за рахунок коштів Державного бюджету України.  
605. (2) Делеговані та власні повноваження виконуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України.  
606. Стаття 84. Відповідальність за здійснення видатків на виконання повноважень  
607. (1) Відповідальність за здійснення видатків на виконання неделегованих державних повноважень покладається на відповідні органи державної виконавчої влади.  
608. (2) Відповідальність за виконання делегованих повноважень покладається на органи місцевого самоврядування, Верховну Раду та Раду міністрів Автономної Республіки Крим, міські державні адміністрації міст Києва та Севастополя, обласні й районні державні адміністрації.  
609. (3) Відповідальність за виконання власних повноважень несуть Верховна Рада, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.  
610. Стаття 85. Передача державою делегованих повноважень місцевим бюджетам  
611. (1) Держава може передати видатки на повноваження, визначені цим Кодексом як делеговані, до місцевих бюджетів лише за умови відповідної передачі бюджетних ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків, зборів, обов'язкових платежів або їх частки, а також трансфертів з Державного бюджету України.  
612. (2) Органи влади зобов'язані планувати та здійснювати фінансування видатків на виконання делегованих повноважень з відповідних бюджетів з додержанням розподілу цих видатків, визначеного цим Кодексом. Забороняється планувати та здійснювати фінансування з бюджетів видатків на виконання делегованих та державних неделегованих повноважень, не віднесених до цих бюджетів цим Кодексом, а також здійснювати видатки на фінансування бюджетних закладів, установ і організацій одночасно з різних бюджетів впродовж бюджетного періоду.  
613. Стаття 86. Критерії розмежування делегованих повноважень між бюджетами місцевого самоврядування  
614. (1) Розмежування видів видатків по делегованих державних повноваженнях між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності із урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:  
615. 1) перша група - видатки на фінансування бюджетних установ, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів;  
616. 2) друга група - видатки на фінансування бюджетних установ, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України;  
617. 3) третя група - видатки на фінансування бюджетних установ, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування специфічних програм, потреба в яких існує в усіх реґіонах України.  
618. (2) Видатки першої групи здійснюються з бюджетів міст, селищ, сіл в межах виділених державою бюджетних ресурсів.  
619. (3) Видатки другої групи здійснюються з бюджетів міст республіканського та обласного значення, а також районних бюджетів.  
620. (4) Видатки третьої групи здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.  
621. (5) З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп.  
622. Глава ХІV. Розмежування видатків на виконання повноважень між бюджетами  
623. Стаття 87. Видатки на виконання державних неделегованих повноважень  
624. (1) До видатків на виконання державних неделегованих повноважень належать видатки на:  
625. 1) державне управління:  
626. а) законодавча влада;  
627. б) виконавча влада;  
628. в) Президент України;  
629. 2) судову владу;  
630. 3) міжнародну діяльність;  
631. 4) фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічному процесу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки;  
632. 5) національну оборону;  
633. 6) правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави;  
634. 7) освіту:  
635. а) загальну середню освіту: спеціалізовані школи загальнодержавного значення згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; заклади для громадян, які потребують спеціальної допомоги та реабілітації (загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні санаторні школи-інтернати загальнодержавного значення та загальноосвітні школи соціальної реабілітації);  
636. б) професійно-технічну освіти (заклади, що знаходяться у державній власності);  
637. в) вищу освіту (навчальні заклади, що мають загальнодержавне значення);  
638. г) післядипломну освіту (крім інститутів післядипломної освіти вчителів та центрів підвищення кваліфікації державних службовців республіканського та обласного значення);  
639. д) інші заклади освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України;  
640. 8) охорону здоров'я:  
641. а) загальну медичну допомогу (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що виконують спеціальні загальнодержавні функції, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України);  
642. б) спеціалізовану медичну допомогу (клініки науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, спеціалізовані медико-санітарні частини, спеціалізовані поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України);  
643. в) санаторно-курортну допомогу (загальнодержавні санаторії для хворих туберкульозом, загальнодержавні спеціалізовані санаторії для дітей та підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів війни);  
644. г) санітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції, заходи боротьби з епідеміями);  
645. д) інші програми в галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України;  
646. 9) соціальний захист та соціальне забезпечення:  
647. а) державні спеціальні пенсійні програми (пенсії військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членів їх сімей, пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, пенсії, призначені за іншими пенсійними програмами);  
648. б) державні програми соціальних допомоги (грошова допомога біженцям; компенсації на медикаменти, програма протезування, відшкодування збитків, заподіяних громадянам, грошова допомога депортованим народам; щорічна разова грошова допомога ветеранам війни; довічна стипендія для учасників бойових дій);  
649. в) державна підтримка громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських;  
650. г) загальнодержавні програми і заходи щодо реалізації державної політики з питань дітей, молоді, жінок, сім'ї;  
651. д) державну підтримку молодіжних громадських організацій на виконання загальнодержавних програм і заходів щодо реалізації державної політики з питань дітей, молоді, жінок, сім'ї;  
652. 10) культуру і мистецтво:  
653. а) державні культурно-освітні програми (національні та державні бібліотеки, музеї і виставки національного значення, заповідники національного значення, міжнародні культурні зв'язки, державні культурно-освітні заходи, здійснення яких делеговано державою в установленому порядку);  
654. б) державні театрально-видовищні програми (національні театри, національні філармонії, державні театрально-видовищні програми);  
655. в) державна підтримка громадських організацій культури і мистецтва, що мають статус національних;  
656. г) державні програми розвитку кінематографії;  
657. д) державна архівна справа;  
658. 11) засоби масової інформації:  
659. а) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;  
660. 12) фізичну культуру і спорт:  
661. а) державні програми підготовки національних команд та забезпечення їх участі у змаганнях державного і міжнародного значення (формування національних команд, проведення навчально-тренувальних зборів і змагань державного значення з традиційних та нетрадиційних видів спорту; підготовка і участь національних збірних команд в олімпійських та параолімпійських іграх, у тому числі фінансова підтримка баз олімпійської підготовки);  
662. б) державні програми з інвалідного спорту та реабілітації (центр "Інваспорт", участь у міжнародних змаганнях з інвалідного спорту, навчально-тренувальні збори до них);  
663. в) державні програми фізкультурно-спортивної спрямованості;  
664. 13) державні програми підтримки реґіонального розвитку та пріоритетних галузей  
665. економіки;  
666. 14) програми реставрації пам'яток архітектури державного значення;  
667. 15) державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікації та інформатики;  
668. 16) загальнодержавні інвестиційні проекти;  
669. 17) державні програми ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;  
670. 18) створення та поповнення державних запасів і резервів;  
671. 19) обслуговування державного боргу;  
672. 20) проведення загальнодержавних виборів та референдумів;  
673. 21) інші програми, які мають виключно загальнодержавне значення.  
674. Стаття 88. Видатки на виконання повноважень, делегованих державою бюджетам міст районного значення, сіл, селищ та їх об'єднань  
675. (1) До видатків на виконання делегованих державних повноважень, які здійснюються з бюджетів міст районного значення, сіл, селищ та їх об'єднань, належать видатки на:  
676. 1) органи місцевого самоврядування міст районного значення, сіл, селищ у частині виконання ними делегованих державних повноважень;  
677. 2) дошкільну освіту;  
678. 3) загальну середню освіту (школи-дитячі садки);  
679. 4) загальну медичну допомогу (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські пункти та фельдшерські пункти);  
680. 5) культурно-освітні та видовищні програми (міські, сільські та селищні палаци культури, клуби та бібліотеки).  
681. Стаття 89. Видатки на виконання повноважень, делегованих державою районним бюджетам та бюджетам міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення  
682. До видатків на виконання делегованих повноважень, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення, належать видатки на:  
683. 1) державне управління:  
684. а) органи місцевого самоврядування міст республіканського і обласного значення в частині виконання ними делегованих державних повноважень;  
685. б) районні органи місцевого самоврядування;  
686. 2) освіту:  
687. а) дошкільна освіта (у містах республіканського та обласного значення);  
688. б) середня освіта: загальну середню освіту (загальноосвітні школи, у тому числі школи-дитячі садки (для міст республіканського та обласного значення), спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми; вечірні (змінні) школи; загальноосвітні школи-інтернати (у разі, якщо не менше 90 відсотків кількості учнів формується на території відповідного міста чи району), логопедичні пункти; міжшкільні навчально-виробничі комбінати); заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації (дитячі будинки (у разі, якщо не менше 90 відсотків кількості учнів формується на території відповідного міста чи району), дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї);  
689. в) допомогу на дітей, які знаходяться під опікою, піклуванням;  
690. г) інші освітні програми, що делеговані державою в установленому порядку.  
691. 3) охорона здоров'я:  
692. а) загальна медична допомога (лікарні широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки);  
693. б) програми медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров'я і заходи по санітарній освіті);  
694. 4) соціальний захист та соціальне забезпечення:  
695. а) державні програми соціального забезпечення (притулки для неповнолітніх (у разі, якщо не менше 90 відсотків кількості дітей, які перебувають в цих закладах, формується на території відповідного міста чи району), районні та міські програми і заходи з питань дітей, молоді, жінок, сім'ї; територіальні центри і відділення соціальної допомоги на дому);  
696. б) державні програми соціального захисту (пільги ветеранам війни і праці, допомога сім'ям з дітьми, адресна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям, виплати компенсації реабілітованим, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян);  
697. в) державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;  
698. 6) державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми (театри, бібліотеки, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей, крім визначених у пп. а) п. 5 статті 90);  
699. 7) державні програми розвитку фізичної культури і спорту (дитячо-юнацькі спортивні школи місцевого значення; заходи з фізичної культури і спорту, крім визначених у п 6 ст. 90).  
700. Стаття 90. Видатки на виконання повноважень, делегованих державою обласним бюджетам та бюджету Автономної Республіки Крим  
701. До видатків на виконання делегованих державних повноважень, які здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та, належать видатки на:  
702. 1) державне управління:  
703. а) республіканська представницька і виконавча влада Автономної Республіки Крим;  
704. б) обласні органи місцевого самоврядування;  
705. 2) освіту:  
706. а) загальна середня освіта для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації (спеціальні заклади освіти для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку; загальноосвітні школи-інтернати, крім загальноосвітніх шкіл-інтернатів, визначених пп. б) п.2 статті 89); загальноосвітні санаторні школи-інтернати, дитячі будинки, крім дитячих будинків, що фінансуються з бюджетів міст обласного значення, та дитячих будинків сімейного типу і прийомних сімей);  
707. б) заклади професійно-технічної освіти, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим) і виконують державне замовлення;  
708. в) вища освіта (вищі заклади освіти І та ІІ, ІІІ та ІV рівнів акредитації, що знаходяться у комунальній власності і виконують державне замовлення);  
709. г) післядипломну освіту (інститути післядипломної освіти вчителів і центри підвищення кваліфікації державних службовців республіканського та обласного значення);  
710. д) інші державні освітні програми, виконання яких делеговано державою в установленому порядку;  
711. 3) охорону здоров'я:  
712. а) загальна медична допомога (лікарні широкого профілю республіканського та обласного значення);  
713. б) спеціалізовану медичну допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи стоматологічні центри, диспансери, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, будинки дитини, станції переливання крові);  
714. в) санаторно-курортна допомога (санаторії для хворих на туберкульоз, санаторії для дітей та підлітків, санаторії медичної реабілітації)  
715. г) інші державні програми медичної та санітарної допомоги (медико-соціальні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри медичної статистики, бази спецмедпостачання, центри здоров'я і заходи санітарної освіти, інші програми і заходи, виконання яких делеговано державою в установленому порядку;  
716. 4) соціальний захист та соціальне забезпечення:  
717. а) державні програми соціального захисту та соціального забезпечення (дитячі заклади-інтернати; навчання та трудове влаштування інвалідів; будинки-інтернати для престарілих і інвалідів, притулки для неповнолітніх, крім притулків, визначених пп. а) п.4 статті 89);  
718. б) програми Фонду соціального захисту інвалідів;  
719. в) республіканські і обласні програми і заходи щодо реалізації державної політики з питань дітей, молоді, жінок, сім'ї;  
720. г) інші соціальні програми, виконання яких делеговано державою в установленому порядку;  
721. 5) культуру і мистецтво:  
722. а) державні культурно-освітні програми (республіканські та обласні бібліотеки, музеї та виставки);  
723. б) державні театрально-видовищні програми (республіканські та обласні театри, палаци і філармонії);  
724. в) інші культурно-мистецькі програми, що делеговані державою в установленому порядку;  
725. 6) фізичну культуру і спорт:  
726. а) державні програми з фізичної культури і спорту (навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл республіканського та обласного значення, заходи з фізичної культури і спорту);  
727. б) державні програми з інвалідного спорту і реабілітації (республіканський та обласні центри з інвалідного спорту і реабілітаційні школи; проведення навчально-тренувальних зборів і змагань з інвалідного спорту).  
728. Стаття 91. Видатки бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень  
729. До видатків бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень належать видатки на:  
730. 1) органи місцевого самоврядування міст, сіл, селищ у частині виконання ними власних повноважень;  
731. 2) місцеву пожежну охорону;  
732. 3) позашкільну освіта;  
733. 4) соціальний захист та соціальне забезпечення:  
734. а) програми місцевого значення з питань дітей, молоді, жінок, сім'ї;  
735. б) місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення;  
736. 5) місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;  
737. 6) культурно-мистецькі програми місцевого значення;  
738. 7) програми підтримки засобів масової інформації місцевого значення;  
739. 8) місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту;  
740. 9) типове проектування, реставрацію та охорону пам'яток архітектури місцевого значення;  
741. 10) транспорт, дорожнє господарство:  
742. а) регулювання цін на послуги метрополітену за рішеннями органів місцевого самоврядування;  
743. б) експлуатацію дорожньої системи місцевого значення (в тому числі роботи, що проводяться спеціалізованими монтажно-експлуатаційними підрозділами міліції);  
744. в) будівництво та утримання доріг місцевого значення;  
745. 11) обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;  
746. 12) програми природоохоронних заходів місцевого значення;  
747. 13) фінансування інших програм, затверджених відповідною радою згідно з законодавством.  
748. Стаття 92. Передача видатків на виконання власних повноважень між місцевими бюджетами  
749. (1) Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах кошти відповідних бюджетів для виконання власних повноважень.  
750. (2) Міські міст республіканського та обласного значення ради та районні ради можуть передати виконання частини власних повноважень Верховній Раді Автономної Республіки Крим чи обласній раді з передачею відповідних коштів бюджету Автономної Республіки Крим чи обласному бюджету у вигляді трансфертів.  
751. (3) Сільські, селищні та міські ради, за винятком міст обласного значення, можуть передати всі або частину власних повноважень районній раді чи раді іншої територіальної громади з передачею коштів відповідному бюджету у вигляді трансферту.  
752. (4) Передача здійснюється за рішенням відповідних рад на договірних засадах. Всі угоди про передачу повноважень укладаються до 1 серпня року, що передує наступному бюджетному періоду.  
753. Стаття 93. Передача видатків на виконання делегованих державних повноважень  
754. (1) Передача прав на здійснення видатків на виконання делегованих державних повноважень, передбачених статтею 89 цього Кодексу, до бюджетів сіл, селищ та їх об'єднань і міст районного значення може здійснюватися за рішеннями районної або міської міст республіканського чи обласного значення ради.  
755. (2) Міські міст обласного значення ради можуть передати частину видатків на виконання делегованих державних повноважень з відповідними коштами районній раді, а також районні ради можуть передати частину делегованих державних повноважень з відповідними коштами міській раді міста обласного значення. Ця передача здійснюється на підставі рішень відповідних рад і укладення договору.  
756. (3) Якщо іншого не визначено договором, розмір переданих коштів на виконання делегованих державних повноважень має бути пропорційний частці користувачів зазначеними послугами в повній вартості цих послуг, розрахованих за нормативами бюджетної забезпеченості для бюджету, який передає ці повноваження.  
757. (4) Якщо на території міста обласного значення чи району недостатньо бюджетних установ, які забезпечують надання послуг відповідно до пункту 2 частини 1 статті 86 цього Кодексу у обсязі, визначеному нормативами бюджетної забезпеченості, обрахований обсяг видатків на фінансування цих послуг враховується при визначенні трансферту бюджету, з якого утримуються бюджетні установи, що надають ці послуги.  
758. (5) Всі угоди про передачу делегованих державних повноважень укладаються до 1 серпня року, що передує плановому.  
759. Глава ХV. Розрахунок видатків на виконання делегованих державних повноважень  
760. Стаття 94. Нормативи бюджетної забезпеченості  
761. (1) Норматив бюджетної забезпеченості використовується для визначення:  
762. 1) обсягу фінансування відповідної соціальної послуги в розрахунку на споживача цієї послуги, що гарантується державою на відповідний бюджетний період в межах наявних бюджетних ресурсів;  
763. 2) розподілу трансфертів з Державного бюджету України місцевим бюджетам.  
764. (2) Загальний норматив бюджетної забезпеченості визначається як загальний обсяг фінансових ресурсів, що спрямовується на виконання делегованих державних повноважень місцевими бюджетами, у розрахунку на душу населення.  
765. (3) Загальний обсяг фінансових ресурсів, що спрямовується на виконання делегованих державних повноважень місцевими бюджетами, складається з кошику доходів місцевих бюджетів та обсягу трансферту з Державного бюджету України місцевим бюджетам.  
766. (4) Загальний обсяг фінансових ресурсів, що спрямовується на виконання делегованих державних повноважень місцевими бюджетами, розподіляється між видами видатків відповідно до пріоритетів бюджетної політики держави.  
767. (5) Законом про Державний бюджет України на наступний рік може передбачатись обсяг нерозподілених видатків, який об'єднує види видатків на делеговані державні повноваження, встановлення нормативів по яких є недоцільним.  
768. Стаття 95. Коригуючі коефіцієнти нормативів бюджетної забезпеченості  
769. (1) Нормативи бюджетної забезпеченості для місцевих бюджетів коригуються коефіцієнтами, що враховують відмінності у вартості надання соціальних послуг залежно від:  
770. 1) кількості населення в містах обласного значення та районах;  
771. 2) соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших природних особливостей (з часу їх визначення).  
772. (2) Коригуючі коефіцієнти затверджуються постановою Кабінету Міністрів України.  
773. Глава ХVІ. Міжбюджетні трансферти  
774. Стаття 96. Типи міжбюджетних трансфертів  
775. (1) Міжбюджетні трансферти поділяються на:  
776. 1) дотації вирівнювання;  
777. 2) субвенції на конкретну мету;  
778. 3) кошти, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів;  
779. 4) кошти, що передаються з бюджетів сіл, селищ, їх об'єднань, міст районного значення, районів у містах до районних та міських бюджетів.  
780. Стаття 97. Трансферти, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам  
781. (1) В Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам:  
782. 1) дотація вирівнювання для фінансування делегованих повноважень бюджетам Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, районним бюджетам та бюджетам міст обласного значення, містам Києву та Севастополю;  
783. 2) субвенція на фінансування програм соціального захисту;  
784. 3) субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;  
785. 5) субвенції на виконання інвестиційних проектів;  
786. 6) інші субвенції.  
787. (2) У Державному бюджеті України затверджується обсяг дотації загального вирівнювання та субвенцій окремо для бюджету Автономної Республіки Крим, кожного з обласних бюджетів, бюджетів міст обласного (республіканського в Автономній Республіці Крим) значення та районних бюджетів, а також коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, якщо є підстави для надання та отримання відповідних трансфертів.  
788. Стаття 98. Дотація вирівнювання фінансування делегованих державних повноважень бюджетам міст обласного значення (республіканського в Автономній Республіці Крим) та міст Києва та Севастополя і районним бюджетам  
789. (1) Дотація вирівнювання фінансування делегованих державних повноважень бюджетам міст обласного значення (республіканського в Автономній Республіці Крим), міст Києва та Севастополя і районним бюджетам - це обсяг бюджетних ресурсів, необхідний відповідним бюджетам для покриття різниці між кошиком доходів на фінансування делегованих державних повноважень, який ці бюджети спроможні отримати, та обсягом видатків на делеговані державні повноваження, обчислені із застосуванням нормативів бюджетної забезпеченості з урахуванням коригуючих коефіцієнтів.  
790. (2) Розподіл обсягу трансфертів вирівнювання, визначеного Законом про Державний бюджет України, між бюджетами міст обласного значення (республіканського в Автономній Республіці Крим), міст Києва та Севастополя і районними бюджетам визначається на основі формули.  
791. (3) Формула розподілу обсягу трансфертів вирівнювання затверджується Постановою Кабінету Міністрів України і повинна враховувати такі параметри:  
792. 1) нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючі коефіцієнти до них;  
793. 2) кількість населення у місті чи районі та кількість споживачів відповідних суспільних послуг;  
794. 3) індекс відносної податкоспроможності відповідного міста чи району;  
795. 4) прогнозний показник кошику доходів бюджетів місцевого самоврядування на наступний бюджетний період у розрахунку на одного жителя з урахуванням їх частки, що визначена цим Кодексом для обласних бюджетів;  
796. 5) ступінь загального вирівнювання.  
797. (4) Обсяг доходів відповідного бюджету визначається із застосуванням індексу відносної податкоспроможності бюджету міста чи району.  
798. (5) Індекс відносної податкоспроможності є коефіцієнтом, що визначає рівень податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці до аналогічного середнього показника по Україні.  
799. (6) Для визначення індексу відносної податкоспроможності бюджетів використовується кошик доходів місцевих бюджетів, визначений статтею 64 цього Кодексу.  
800. (7) При визначенні індексу відносної податкоспроможності враховуються втрати у доходах, що виникли внаслідок надання пільг платникам податків згідно рішень відповідних місцевих Рад, та приріст недоїмки з податків, зборів та обов'язкових платежів, що складають кошик доходів місцевих бюджетів, а також переплати з цих платежів.  
801. (8) Індекси відносної податкоспроможності відповідних бюджетів не можуть змінюватися і переглядатися частіше, ніж раз на три роки.  
802. (9) Ступінь загального вирівнювання визначається Законом про Державний бюджет України в межах від 0.90 до одиниці.  
803. Стаття 99. Дотація на вирівнювання фінансування делегованих державних повноважень бюджету Автономної Республіки Крим та обласним бюджетам  
804. (1) Дотація на вирівнювання фінансування делегованих державних повноважень бюджету Автономної Республіки Крим та обласним бюджетам - це обсяг бюджетних ресурсів, необхідний відповідним бюджетам для покриття різниці між обсягом доходів, закріплених за ними цим Кодексом на фінансування делегованих державних повноважень, та обсягом видатків на делеговані державні повноваження, обчислені із застосуванням нормативів бюджетної забезпеченості.  
805. (2) Обсяг доходів обласних бюджетів та бюджетів Автономної Республіки Крим обчислюється на основі прогнозних показників кошику доходів місцевих бюджетів, що визначається статтею 64 цього Кодексу, та частки цього кошику доходів, закріпленої цим Кодексом за бюджетом Автономної Республіки Крим та обласними бюджетами згідно статті 66 цього Кодексу.  
806. Стаття 100. Кошти, що вилучаються з бюджетів міст обласного значення та районних бюджетів до Державного бюджету України  
807. Якщо прогнозний обсяг доходів бюджетів міст обласного значення та бюджетів районів, визначених у відповідності до статті 64 цього Кодексу, перевищує розрахунковий обсяг видатків відповідного бюджету на делеговані повноваження, у відповідному бюджеті передбачається вилучення надлишкових сум до Державного бюджету України.  
808. Стаття 101. Трансферти між бюджетами місцевого самоврядування  
809. Органи місцевого самоврядування можуть передбачати в відповідних бюджетах трансферти до інших місцевих бюджетів, а саме:  
810. 1) субвенції на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідації негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування;  
811. 2) субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад міст, селищ та сіл;  
812. 3) субвенції на виконання інвестиційних проектів;  
813. 4) інші субвенції.  
814. Стаття 102. Субвенція з Державного бюджету України місцевим бюджетам на здійснення програм соціального захисту  
815. Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті б) пункту 4 статті 89 цього Кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.  
816. Стаття 103. Субвенція на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів на виконання власних повноважень внаслідок наданих державою податкових пільг  
817. Надання державою податкових пільг, що зменшують доходи місцевих бюджетів на виконання власних повноважень, має супроводжуватися внесенням змін до Закону України про Державний бюджет України на поточний рік, що передбачають надання субвенції на компенсацію відповідних втрат доходів місцевим бюджетам.  
818. Стаття 104. Субвенції на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідації негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування  
819. (1) Субвенція на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування надається з одного місцевого бюджету іншому для компенсації цих видатків.  
820. (2) Умови утримання об'єктів спільного користування чи ліквідації негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування та надання субвенції визначаються на договірних засадах між надавачем субвенції та її отримувачем.  
821. Стаття 105. Субвенції з Державного бюджету України на виконання інвестиційних проектів  
822. (1) Субвенції з Державного бюджету України на виконання інвестиційних проектів надаються з Державного бюджету України бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам Києва та Севастополя з їх подальшим перерозподілом через бюджети місцевого самоврядування  
823. (2) Субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються на засадах конкурентності між бюджетами місцевого самоврядування та можуть передбачати фінансову участь бюджету отримувача субвенції у здійсненні програми чи проекту.  
824. (3) Основні засади та умови надання субвенцій визначається окремим законом України, а їх обсяг на наступний рік визначається Законом України про Державний бюджет України.  
825. Стаття 106. Субвенції на виконання власних повноважень бюджетів територіальних громад міст, селищ та сіл  
826. (1) Субвенції на виконання функцій власних повноважень бюджетів територіальних громад можуть передбачатися в складі їх бюджетів у разі, якщо інший бюджет може виконати цю функцію ефективніше.  
827. (2) Умови та порядок надання субвенції на виконання власних повноважень бюджетів територіальних громад визначаються відповідною угодою сторін.  
828. Стаття 107. Субвенції на виконання інвестиційних проектів з місцевих бюджетів  
829. (1) Субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються з одного місцевого бюджету іншому на підставі договору між надавачем субвенції та її отримувачем.  
830. Стаття 108. Порядок надання міжбюджетних трансфертів  
831. (1) Дотація загального вирівнювання з Державного бюджету України місцевим бюджетам, а також субвенції перераховуються з рахунків органів Державного казначейства України бюджетам Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва і Севастополя, міст обласного значення (республіканського в Автономній Республіці Крим) та районним бюджетам. Перерахування коштів, що передаються до Державного бюджету України з бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів міст обласного значення (республіканського в Автономній Республіці Крим) та районних і обласних бюджетів, бюджетів міст Києва і Севастополя, забезпечується відповідними органами Державного казначейства України.  
832. (2) Порядок перерахування дотації загального вирівнювання, коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів та субвенцій місцевим бюджетам визначається Кабінетом Міністрів України і повинен забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту перерахування трансфертів.  
833. СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА  
834. Розділ V. Контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за його порушення  
835. Глава ХVІІ. Контроль за дотриманням бюджетного законодавства  
836. Стаття 109. Повноваження Верховної Ради України по контролю за дотриманням бюджетного законодавства  
837. (1) До повноважень Верховної Ради України належить контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу.  
838. (2) Комітети Верховної Ради України беруть участь у складанні, прийнятті, контролі за виконанням державного бюджету в частині, що віднесена до компетенції комітетів, з метою забезпечення доцільності, економності та ефективності використання державних коштів.  
839. (3) До повноважень Комітету Верховної Ради України з питань бюджету по контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить:  
840. 1) контроль за відповідністю поданого Кабінетом Міністрів України проекту Закону про Державний бюджет України Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та підготовка відповідного висновку;  
841. 2) заслуховування звітів про стан виконання Державного бюджету України, в тому числі заслуховування звітів розпорядників бюджетних коштів щодо використання коштів Державного бюджету України;  
842. 3) контроль за використанням коштів Резервного фонду Кабінету Міністрів України;  
843. 4) контроль за відповідністю законопроектів, поданих на розгляд Верховної Ради України, бюджетному законодавству України.  
844. Стаття 110. Повноваження Рахункової палати України по контролю за дотриманням бюджетного законодавства  
845. До повноважень Рахункової палати України по контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за:  
846. 1) використанням коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період;  
847. 2) утворенням, обслуговуванням і погашенням державного боргу України;  
848. 3) ефективністю використання та управління коштами Державного бюджету України.  
849. Стаття 111. Повноваження Міністерства фінансів України по контролю за дотриманням бюджетного законодавства  
850. Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу, якщо інше не передбачено законодавством України, в тому числі:  
851. 1) дотриманням Правил складання і виконання бюджетів в Україні;  
852. 2) виконанням Державного бюджету України.  
853. Стаття 112. Повноваження Державного казначейства України по контролю за дотриманням бюджетного законодавства  
854. (1) Державне казначейство України:  
855. 1) здійснює бухгалтерський облік всіх надходжень та витрат Державному бюджету України відповідно до законодавства України;  
856. 2) встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів, видає інструкції з цих питань, та здійснює контроль за їх дотриманням;  
857. 3) здійснює контроль за відповідністю платежів прийнятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням;  
858. Стаття 113. Повноваження органів Державної контрольно-ревізійної служби України за дотриманням бюджетного законодавства  
859. (1) Органи Державної контрольно-ревізійної служби України здійснюють контроль за:  
860. 1) цільовим та ефективним використанням коштів Державного бюджету України;  
861. 2) цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів, одержаних під гарантію Кабінету Міністрів України;  
862. 3) використанням коштів місцевих бюджетів;  
863. 4) порядком ведення бухгалтерського обліку та достовірністю звітності про виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів, кошторисів.  
864. (2) Державна контрольно-ревізійної служба України щомісячно надає Верховній Раді України та Міністерству фінансів України узагальнені результати звітів про проведені перевірки.  
865. Стаття 114. Повноваження місцевих, районних та обласних рад по контролю за дотриманням бюджетного законодавства  
866. Місцеві, районні та обласні ради в сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства здійснюють:  
867. 1) контроль за виконанням рішення відповідної ради про бюджет на поточний бюджетний період;  
868. 2) інші повноваження, передбачені цим Кодексом та Законом України про Державний бюджет України на поточний бюджетний період.  
869. Стаття 115. Повноваження Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів міських рад по контролю за дотриманням бюджетного законодавства України  
870. (1) Контроль за відповідністю нормативно-правовим актам України показників затверджених бюджетів, бюджетного розпису та кошторисів бюджетних установ здійснюється:  
871. 1) Радою Міністрів Автономної Республіки Крим - стосовно бюджетів міст республіканського значення та районних бюджетів Автономної Республіки Крим;  
872. 2) обласними державними адміністраціями - стосовно районних та міських (міст обласного значення) бюджетів;  
873. 3) державними адміністраціями в містах Києві та Севастополі - стосовно районних в цих містах бюджетів;  
874. 4) районними державними адміністраціями - стосовно міських (міст районного значення), сільських, селищних та їх об'єднань бюджетів;  
875. 5) виконавчими органами міських рад - стосовно бюджетів районів у місті, сільських, селищних чи міст районного значення, що входять до складу цих міст.  
876. Глава ХVІІІ. Відповідальність за бюджетні правопорушення  
877. Стаття 116. Поняття бюджетного правопорушення  
878. Бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими законами України порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання чи звіту про виконання бюджету.  
879. Стаття 117. Види бюджетних правопорушень  
880. Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна контрольно-ревізійна служба України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад, головні розпорядники бюджетних коштів скасовують або призупиняють бюджетні асигнування у разі:  
881. 1) несвоєчасного і неповного подання звітності про виконання бюджету;  
882. 2) невиконання вимог щодо обліку, звітності та внутрішнього контролю за бюджетними коштами і недотримання порядку перерахування цих коштів;  
883. 3) подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету;  
884. 4) порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов'язань;  
885. 5) нецільового використання бюджетних коштів.  
886. Стаття 118. Заходи, що застосовуються до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів за вчинені ними бюджетні правопорушення  
887. (1) У разі виявлення порушень бюджетного законодавства Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної контрольно-ревізійної служби України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад і головні розпорядники бюджетних коштів в межах своєї компетенції можуть вчиняти наступні дії щодо тих розпорядників бюджетних коштів, яким вони довели відповідні бюджетні асигнування:  
888. 1) застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях;  
889. 2) зупинення операцій з бюджетними коштами;  
890. (2) Посадову особу, яка вперше вчинила бюджетне правопорушення, що не спричинило матеріальної шкоди, може бути звільнено від стягнення з одночасним винесенням попередження про неприпустимість порушення бюджетного законодавства України.  
891. (3) Накладення на особу заходу стягнення за бюджетне правопорушення не звільняє її від відшкодування заподіяної таким правопорушенням матеріальної шкоди в порядку, встановленому законодавством України.  
892. Стаття 119. Нецільове використання бюджетних коштів  
893. (1) Нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановлених Законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням і притягнення до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України.  
894. (2) Нецільове використання бюджетних коштів, отриманих у вигляді бюджетної позики чи субвенції тягне за собою повернення до відповідного бюджету бюджетних коштів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, і притягнення до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законодавством України.  
895. Стаття 120. Зупинення операцій з бюджетними коштами  
896. (1) Зупинення операцій з бюджетними коштами полягає у зупиненні будь-яких операцій по здійсненню платежів з рахунку порушника бюджетного законодавства.  
897. (2) Зупинення операцій з бюджетними коштами можливе на термін до тридцяти днів, якщо інше не передбачене законом.  
898. Стаття 121. Відповідальність за бюджетні правопорушення  
899. (1) Бюджетне правопорушення, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності його керівника чи інших відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь.  
900. (2) Посадові особи органів державної влади України та органів місцевого самоврядування, а також підприємства, установи та організації, які вчинили бюджетне правопорушення бюджетного законодавства, несуть передбачену законом цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність незалежно від накладення передбачених цим Кодексом заходів стягнення на розпорядника чи отримувача бюджетних коштів.  
901. Стаття 122. Відповідальність органів місцевого самоврядування за порушення бюджетного планування  
902. (1) Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня прийняття рішення про бюджет Автономної Республіки Крим, обласний бюджет, міський міст Києва та Севастополя надається право призупиняти дію цього рішення у разі незаконності його норм внаслідок порушення вимог щодо формування бюджету в частині державних делегованих повноважень згідно з цим Кодексом та Законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період з одночасним зверненням до суду. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, області, міські міст Києва та Севастополя ради наступного дня після підписання її керівником рішення про відповідний бюджет або внесення до нього змін надсилають його Міністерству фінансів України.  
903. (2) Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, голові обласної державної адміністрації, міської державної адміністрації міст Києва та Севастополя протягом місяця з дня прийняття рішення про районний, міський, міст республіканського чи обласного значення, районних в містах Києві та Севастополі бюджети надається право призупинити дію рішення про відповідний бюджет у разі незаконності його норм внаслідок порушення вимог щодо формування бюджету в частині державних делегованих повноважень згідно з цим Кодексом та Законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період з одночасним зверненням до суду. Міські міст республіканського та обласного значення, районні та районні у містах ради наступного дня після підписання її керівником рішення про відповідний бюджет або внесення до нього змін надсилають його обласній державній адміністрації чи міській державній адміністрації у місті Києві чи Севастополі.  
904. (3) Голові районної державної адміністрації протягом місяця з дня прийняття рішення про міський міст районного значення, сільський та селищний бюджети надається право призупиняти дію рішення про відповідний бюджет у разі незаконності його норм внаслідок порушення вимог щодо формування бюджету в частині делегованих державних повноважень згідно з цим Кодексом, Законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період чи рішенням районної ради про бюджет з одночасним зверненням до суду. Міська міст районного значення, сільська, селищна ради наступного дня після підписання її керівником рішення про відповідний бюджет або внесення до нього змін надсилає його районній державній адміністрації.  
905. (4) Міському голові міста республіканського чи обласного значення протягом місяця з дня прийняття рішення про районний в місті бюджет або міський міст районного значення, сільський, селищний бюджети, якщо вони входять до складу бюджету міста республіканського чи обласного значення, надається право призупиняти дію рішення про відповідний бюджет у разі порушення вимог щодо його формування в частині делегованих державних повноважень згідно з цим Кодексом, Законом про Державний бюджет України чи рішення міської ради міста республіканського чи обласного значення про бюджет на відповідний бюджетний період з одночасним зверненням до суду. Районна у місті рада або міська міст районного значення, сільська, селищна ради, якщо вони входять до складу бюджету міста республіканського чи обласного значення ради наступного дня після підписання її керівником рішення про відповідний бюджет або внесення до нього змін надсилає його міському голові міста республіканського чи обласного значення.  
906. (5) У випадку призупинення рішення про місцевий бюджет видатки з нього здійснюються у порядку, визначеному частиною 1 статті 81 цього Кодексу.  
907. Стаття 123. Відповідальність органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетів  
908. (1) Органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджету, несуть відповідальність за невиконання вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів.  
909. (2) Керівники органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетів, несуть персональну відповідальність у разі вчинення ними бюджетного правопорушення та невиконання вимог щодо казначейського обслуговування бюджетів, встановлених цим Кодексом.  
910. Стаття 124. Порядок накладення стягнення за бюджетні правопорушення  
911. (1) Передбачені цим Кодексом стягнення за бюджетні правопорушення накладаються за рішенням Міністра фінансів України, керівника органу Державного казначейства України, керівника органу Державної контрольно-ревізійної служби України, Міністра фінансів Автономної Республіки Крим, керівника місцевого фінансового органу, голови виконавчого органу міської міста районного значення, селищної та сільської ради.  
912. (2) Рішення про накладення стягнення за бюджетне правопорушення приймається посадовою особою, вказаною в частині 1 цієї статті, на підставі протоколу про бюджетне правопорушення або актом ревізії перевірки та доданих до нього документів.  
913. (3) Рішення про накладення заходу стягнення за бюджетне правопорушення набуває чинності з дня його підписання і підлягає негайному виконанню.  
914. (4) Форма, порядок складання та передачі за належністю протоколу про бюджетне правопорушення встановлюється Міністерством фінансів України.  
915. Стаття 125. Оскарження рішення про накладення стягнення за бюджетне правопорушення  
916. (1) Рішення про накладення стягнення за бюджетне правопорушення може бути оскаржене особою у порядку, встановленому законодавством України. Рішення може бути оскаржене в органі, що його виніс, або в арбітражному суді протягом 10 днів з дня його винесення, якщо інше не передбачено законодавством України.  
917. (2) Оскарження рішення про накладення стягнення за бюджетне правопорушення не зупиняє його виконання.  
918. (3) У разі визнання арбітражним судом рішення про накладення заходу стягнення за бюджетне правопорушення повністю чи в частині незаконним, особі, щодо якої воно було винесене, перераховуються недоотримані бюджетні кошти та поновлюються інші обмежені таким рішенням її права.  
919. (4) Рішення арбітражного суду може бути оскаржене у порядку, встановленому законодавством України.  
920. Розділ VІ. Прикінцеві та перехідні положення  
921. 1. Цей Кодекс набуває чинності з 1 січня 2001 року. При цьому статті цього Кодексу, за винятком тієї, що обумовлена частиною 2 його прикінцевих та перехідних положень, застосовуються Кабінетом Міністрів України при розробці проекту Закону про Державний бюджет України на 2001 рік.  
922. 2. Частина 2 статті 78 цього Кодексу набуває чинності у терміни, визначені Кабінетом Міністрів України, але не пізніше 1 січня 2002 року. До настання цього терміну органи місцевого самоврядування можуть приймати рішення про переведення відповідних бюджетів на казначейське обслуговування органами Державного Казначейства України на договірних засадах.  
923. 3. Частина 2 статті 80 цього Кодексу втрачає чинність з дня переведення бюджетів місцевого самоврядування на казначейське обслуговування органами Державного Казначейства України.  
924. 4. Планування обсягів видатків на функціонування органів місцевого самоврядування міст районного значення, сіл та селищ здійснюється за нормативами та принципами, встановленими для планування обсягів видатків на державне управління.  
925. 5. Протягом п'яти років з дня набрання чинності цим Кодексом може застосовуватися субвенція на зменшення фактичних диспропорцій між територіальними громадами через нерівномірність мережі бюджетних установ та вирівнювання контингентів доходів згідно з пунктом 6 цього розділу.  
926. 6. Протягом п'яти років з дня набрання чинності цим Кодексом може застосовуватися субвенція на зменшення фактичних диспропорцій між бюджетами місцевого самоврядування через нерівномірність мережі бюджетних установ. Розмір коштів на фінансування субвенції встановлюється в таких пропорціях:  
927. 1) перший рік після набрання чинності цим Кодексом - 5% від частини загального трансферту з Державного бюджету України бюджетам місцевого самоврядування;  
928. 2) другий рік після набрання чинності цим Кодексом - 4% від частини загального трансферту з Державного бюджету України бюджетам місцевого самоврядування;  
929. 3) третій рік після набрання чинності цим Кодексом - 3% від частини загального трансферту з Державного бюджету України бюджетам місцевого самоврядування;  
930. 4) четвертий рік після набрання чинності цим Кодексом - 2% від частини загального трансферту з Державного бюджету України бюджетам місцевого самоврядування;  
931. (5) п'ятий рік після набрання чинності цим Кодексом - 1% від частини загального трансферту з Державного бюджету України бюджетам місцевого самоврядування;  
932. (6) шостий рік після набрання чинності цим Кодексом - субвенція не нараховується.  
933. 7. Частина 8 статті 98 цього Кодексу вводиться в дію для розрахунків обсягів бюджетів місцевого самоврядування на 2004 рік. До введення в дію частини 8 статті 98 цього Кодексу індекси податкоспроможності розраховуються щороку.  
934. 8. Кабінету Міністрів України:  
935. 1) протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Кодексом внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення у відповідність до цього Кодексу таких законодавчих актів:  
936. а) Закону України про місцеве самоврядування в Україні;  
937. б) Закону України про загальну середню освіту;  
938. в) Закону України про міліцію;  
939. г) Закону України про національну оборону;  
940. д) Кодексу України про адміністративні правопорушення;  
941. ж) інші законодавчі акти.  
942. 2) привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Кодексом та забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що не відповідають цьому Кодексу;  
943. 3) протягом року з дня набрання чинності цим Кодексом забезпечити затвердження необхідних правил, інструкцій та інших нормативних актів, в тому числі Правил складання та виконання бюджетів;  
944. 4) протягом двох років на підставі цього Кодексу підготувати законопроект про урегулювання міжбюджетних відносин на рівні села, селища, міста районного значення та району;  
945. 5) до 31 грудня 2000 року забезпечити в установленому законодавством порядку передачу мережі бюджетних установ і організацій та заходів у відповідності до розмежування видатків між бюджетами, визначеного цим Кодексом.  
946. 9. З дня набрання чинності цим Кодексом втрачає чинність Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про бюджетну систему України" від 29.06.95 N253/95-ВР.