Кількість абзаців - 83 Розмітка (ліва колонка)


Про амністію (Друге читання)

0. Проект ЗАКОН УКРАЇНИ Про амнiстiю  
1. Керуючись принципами гуманiзму та вiдповiдно до статтi 92 Конституцiї України  
2. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:  
3. Стаття 1. Звiльнити вiд покарання у виглядi позбавлення волi та вiд iнших покарань, не пов'язаних з позбавленням волi, засуджених за злочини, що не є тяжкими:  
4. а) осiб, якi на момент вчинення злочину були неповнолiтнiми;  
5. б) жiнок i чоловiкiв, якi мають неповнолiтнiх дiтей або дiтей-iнвалiдiв;  
6. в) вагiтних жiнок;  
7. г) жiнок вiком понад 50 рокiв та чоловiкiв вiком понад 55 рокiв;  
8. д) жiнок i чоловiкiв, якi мають батькiв вiком понад 70 рокiв, а також батькiв - iнвалiдiв першої групи, якi потребують стороннього догляду, за умови, що в цих батькiв немає iнших працездатних дiтей;  
9. е) ветеранiв вiйни;  
10. є) iнвалiдiв першої та другої груп, а також хворих на туберкульоз активної форми (пiдгрупи "А" i "Б" першої групи та пiдгрупа "А" п'ятої групи диспансерного облiку) та на онкологiчнi захворювання (друга, третя i четверта клiнiчнi групи);  
11. ж) учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на Чорнобильськiй АЕС та потерпiлих вiд Чорнобильської катастрофи.  
12. Стаття 2. Звiльнити вiд покарання осiб, перелiчених у статтi 1 цього Закону, засуджених за тяжкi злочини до позбавлення волi, та вiд iнших покарань, не пов'язаних з позбавленням волi, якщо вони на день набрання цим Законом чинностi вiдбули не менше половини призначеного строку покарання.  
13. Стаття 3. Звiльнити вiд покарання у виглядi позбавлення волi на строк до п'яти рокiв включно та вiд iнших покарань, не пов'язаних з позбавленням волi, жiнок.  
14. Стаття 4. Звiльнити вiд покарання осiб, крiм перелiчених у статтi 1 цього Закону, засуджених за злочини, що не є тяжкими, до позбавлення волi, та вiд iнших покарань, не пов'язаних з позбавленням волi, якщо вони на день набрання цим Законом чинностi вiдбули не менше третини призначеного строку покарання.  
15. Стаття 5. Звiльнити вiд покарання осiб, крiм перелiчених у статтi 1 цього Закону, засуджених за тяжкi злочини до позбавлення волi на строк до шести рокiв включно, та вiд iнших покарань, не пов'язаних з позбавленням волi, якщо вони на день набрання цим Законом чинностi вiдбули не менше половини призначеного строку покарання.  
16. Стаття 6. Замiнити невiдбуту частину основної мiри покарання у виглядi позбавлення волi на умовну з iспитовим строком до трьох рокiв особам, вперше засудженим до позбавлення волi, невiдбута частина покарання в яких на день набрання цим Законом чинностi становить менше трьох рокiв.  
17. Стаття 7. Звiльнити з дисциплiнарних батальйонiв осiб, засуджених вперше за злочини, що не є тяжкими, а засуджених вперше за тяжкi злочини - якщо вони на день набрання цим Законом чинностi вiдбули не менше половини призначеного строку покарання.  
18. Стаття 8. Звiльнити вiд покарання у виглядi позбавлення волi осiб, у яких невiдбута частина строку покарання на день набрання цим Законом чинностi становить менше шести мiсяцiв, незалежно вiд обмежень, встановлених у пунктi "м" статтi 11 цього Закону, крiм осiб, засуджених за особливо небезпечнi злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах.  
19. Стаття 9. Скоротити наполовину невiдбуту частину покарання особам, засудженим до позбавлення волi, якi не пiдлягають звiльненню вiд покарання або замiнi невiдбутої частини основної мiри покарання у виглядi позбавлення волi на умовну з iспитовим строком на пiдставi статей 4 - 7 цього Закону:  
20. а) засудженим за злочини, що не є тяжкими;  
21. б) засудженим за тяжкi злочини на строк до десяти рокiв включно, якщо вони на день набрання цим Законом чинностi вiдбули не менше половини призначеного строку покарання.  
22. Стаття 10. Закрити кримiнальнi справи, що перебувають у провадженнi органiв дiзнання, попереднього слiдства, та справи, не розглянутi судами, про злочини, вчиненi до набрання цим Законом чинностi особами, якi пiдпадають пiд дiю статтi 1 цього Закону, а також жiнками, якi вчинили злочини, що не є тяжкими, за якi передбачено покарання не суворiше як п'ять рокiв позбавлення волi.  
23. Стаття 11. Амнiстiя не поширюється на осiб:  
24. а) яких визнано за вироком суду, що набрав законної сили, особливо небезпечними рецидивiстами;  
25. б) яким смертну кару в порядку помилування замiнено на позбавлення волi;  
26. в) якi мають двi i бiльше судимостi за вчинення тяжких злочинiв;  
27. г) яких засуджено за вчинення тяжкого злочину i якi вiдбули менше половини призначеного вироком суду основного покарання;  
28. д) до яких застосовувалися умовне засудження або вiдстрочка виконання вироку чи вiдстрочка вiдбування покарання (статтi 45, 461, 462 Кримiнального кодексу України) i якi вчинили протягом iспитового строку або строку вiдстрочки виконання вироку чи строку вiдстрочки вiдбування покарання новий злочин, якщо вiдбута частина покарання, призначеного за новим вироком становить менше одного року на день набрання цим Законом чинностi;  
29. е) якi пiсля винесення вироку, але до повного вiдбуття покарання, вчинили новий злочин;  
30. є) якi ранiше звiльнялися з мiсць позбавлення волi умовнодостроково i знову вчинили умисний злочин протягом невiдбутої частини покарання;  
31. ж) якi мають неповнолiтнiх дiтей або дiтей-iнвалiдiв i вчинили злочини, що посягають на життя, здоров'я, честь, гiднiсть чи iншi охоронюванi законом права та iнтереси цих дiтей;  
32. з) якi мають батькiв вiком понад 70 рокiв, а також батькiв - iнвалiдiв першої групи i вчинили злочини, що посягають на життя, здоров'я, честь, гiднiсть чи iншi охоронюванi законом права та iнтереси цих батькiв;  
33. и) до яких протягом 1991 - 2000 рокiв було застосовано амнiстiю або помилування незалежно вiд зняття чи погашення судимостi i якi знову вчинили злочини;  
34. i) якi не пройшли призначеного судом повного курсу примусового лiкування вiд алкоголiзму чи наркоманiї або лiкування вiд венеричної хвороби;  
35. ї) якi злiсно порушують режим у перiод вiдбування покарання;  
36. й) яких за злiсне порушення режиму було переведено до iншої виправно-трудової установи з бiльш суворим режимом;  
37. к) яким виправнi роботи замiнено на позбавлення волi, а також тим, щодо яких судом було скасовано умовне засудження чи вiдстрочку виконання вироку i якi були направленi для вiдбування покарання, призначеного вироком, якщо пiсля винесення постанови (ухвали) суду про направлення до виправно-трудової установи вони перебували пiд вартою менше одного року на день набрання цим Законом чинностi;  
38. л) якi вчинили злочини, що спричинили загибель двох i бiльше осiб;  
39. м) яких притягнуто до кримiнальної вiдповiдальностi чи засуджено за особливо небезпечнi злочини проти держави (статтi 56 - 60, 62, 63, 631); бандитизм (стаття 69); дiї, що дезорганiзують роботу виправно-трудових установ (стаття 691); контрабанду наркотичних засобiв, психотропних речовин або прекурсорiв (стаття 701); приховування валютної виручки (стаття 801); розкрадання державного або колективного майна шляхом грабежу та шахрайства при обтяжуючих обставинах (статтi 82 частини 2, 3 i 4, стаття 83 частини 2 i 3); розбiй з метою розкрадання державного або колективного майна або заволодiння iндивiдуальним майном громадян (статтi 86, 142); розкрадання державного або колективного майна, вчинене шляхом шахрайства чи розбою, або грабежу при обтяжуючих обставинах (стаття 861); вимагательство державного, колективного майна або iндивiдуального майна громадян при обтяжуючих обставинах (статтi 862 частини 2 i 3, 144 частини 2 i 3); умисне вбивство (статтi 93, 94); умисне тяжке тiлесне ушкодження при обтяжуючих обставинах (стаття 101 частини 2 i 3); згвалтування при обтяжуючих обставинах (стаття 117 частини 2, 3 i 4); задоволення статевої пристрастi неприродним способом при обтяжуючих обставинах (стаття 118 частина 2); мужолозтво при обтяжуючих обставинах (стаття 122 частина 2); захоплення заложникiв (стаття 1231); торгiвля людьми (стаття 1241); неодноразовi (двi i бiльше) крадiжки iндивiдуального майна громадян з проникненням у житло (стаття 140 частина 3); грабiж при обтяжуючих обставинах (стаття 141 частини 2 i 3); шахрайство при обтяжуючих обставинах (стаття 143 частини 2 i 3); ухилення вiд сплати податкiв, зборiв, iнших обов'язкових платежiв (стаття 1482); перевищення влади або посадових повноважень при обтяжуючих обставинах (стаття 166 частини 2 i 3); одержання хабара при обтяжуючих обставинах (стаття 168 частини 2 i 3); втечу з мiсця позбавлення волi або з-пiд варти (стаття 183); заподiяння тiлесних ушкоджень суддi або працiвниковi правоохоронного органу при обтяжуючих обставинах (стаття 1894 частина 2); посягання на життя суддi, працiвника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ними службових обов'язкiв, а також члена громадського формування з охорони громадського порядку або вiйськовослужбовця у зв'язку з дiяльнiстю, пов'язаною з охороною громадського порядку (стаття 1901); викрадення або пошкодження документiв, штампiв, печаток при обтяжуючих обставинах (стаття 193 частина 2); пiдробка документiв, штампiв i печаток, збут їх та використання пiдроблених документiв (стаття 194); примушення до виконання чи невиконання цивiльно-правових зобов'язань при обтяжуючих обставинах (стаття 1982 частини 2 i 3); особливо злiсне хулiганство (стаття 206 частина 3); угон транспортних засобiв при обтяжуючих обставинах (стаття 2153 частина 3); угон або захоплення залiзничного рухомого складу, повiтряного, морського чи рiчкового судна (стаття 2172); блокування транспортних комунiкацiй при обтяжуючих обставинах (стаття 2173 частина 3); незаконне носiння, зберiгання, придбання, виготовлення або збут вогнестрiльної зброї, бойових припасiв або вибухових речовин (стаття 222 частина 1); розкрадання вогнестрiльної зброї, бойових припасiв або вибухових речовин (стаття 223); незаконнi вироблення, виготовлення, придбання, зберiгання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобiв або психотропних речовин (стаття 2291); розкрадання наркотичних засобiв або психотропних речовин при обтяжуючих обставинах (стаття 2292 частини 2 i 3); розкрадання прекурсорiв при обтяжуючих обставинах (стаття 22919 частини 2 i 3), а також за злочини, передбаченi пунктом "б" статтi 232, пунктами "б" i "в" статтi 234, пунктом "а" статтi 236, пунктом "в" статтi 238, пунктом "в" статтi 241, пунктом "а" статтi 243, пунктами "в" i "г" статтi 249, пунктом "в" статтi 250, пунктом "в" статтi 251, пунктом "в" статтi 252, пунктом "б" статтi 254, пунктом "б" статтi 2541, пунктом "в" статтi 2542, пунктом "б" статтi 2543 Кримiнального кодексу України.  
40. Стаття 12. Цей Закон застосовується до осiб, засуджених судами України, а також судами колишнього СРСР на територiї України, незалежно вiд мiсця вiдбування цими особами покарання.  
41. Стаття 13. Виконання цього Закону покладається:  
42. а) на суди:  
43. щодо засуджених, якi перебувають у мiсцях позбавлення волi. Застосування цього Закону проводиться за поданням начальника виправно-трудової установи, командування дисциплiнарного батальйону, погодженим з вiдповiдною спостережною комiсiєю або службою у справах неповнолiтнiх. До подання додаються довiдка про заохочення i стягнення, особова справа засудженого та iншi документи, необхiднi для вирiшення питання про застосування амнiстiї;  
44. щодо осiб, справи та матерiали про злочини яких перебувають у провадженнi судiв i до набрання цим Законом чинностi не розглянутi, а також осiб, справи про злочини яких розглянуто, але вироки не набрали законної сили;  
45. щодо осiб, виконання вирокiв яким вiдстрочено у випадках i в порядку, передбачених законом, та умовно засуджених (питання про застосування амнiстiї вирiшує суд за поданням органу виконання покарань за погодженням з органом внутрiшнiх справ, який здiйснює контроль за поведiнкою засудженого);  
46. щодо засуджених до штрафу, якщо на день набрання цим Законом чинностi штраф не стягнуто (питання про застосування амнiстiї вирiшує суд, який постановив вирок);  
47. щодо осiб, яким невiдбуту частину покарання замiнено бiльш м'яким покаранням до набрання цим Законом чинностi (питання про застосування амнiстiї вирiшує суд за мiсцем вiдбування бiльш м'якого покарання);  
48. щодо осiб, яких засуджено судами України i якi вiдбувають покарання на територiї iншої держави (питання про застосування амнiстiї вирiшує суд, який постановив вирок);  
49. щодо осiб, яких засуджено до позбавлення волi i якi не перебувають пiд вартою, але вироки щодо них набрали законної сили;  
50. щодо осiб, яких засуджено до виправних робiт без позбавлення волi, а також до iнших покарань, не пов'язаних з позбавленням волi.  
51. Питання про застосування амнiстiї суд вирiшує за власною iнiцiативою, з iнiцiативою прокурора, органу, який вiдає вiдбуванням покарання, а також засуджених;  
52. б) на органи дiзнання та попереднього слiдства - щодо осiб, справи та матерiали про злочини яких перебувають у провадженнi цих органiв.  
53. Стаття 14. Рiшення про застосування або незастосування амнiстiї приймається судом щодо кожної особи iндивiдуально на пiдставi ретельної перевiрки матерiалiв особової справи та вiдомостей про поведiнку засудженого за час вiдбування покарання. Засуджений викликається в судове засiдання i може давати пояснення.  
54. У разi вiдсутностi необхiдних вiдомостей про засудженого розгляд питання щодо застосування амнiстiї вiдкладається до їх одержання.  
55. Судам та органам, на якi покладено виконання цього Закону, надається право затребування вiд вiдповiдних установ кримiнальних справ та iнших матерiалiв, необхiдних для вирiшення питань, пов'язаних iз застосуванням амнiстiї. Такi вимоги мають бути виконанi негайно.  
56. Стаття 15. Закриття кримiнальної справи на пiдставi статтi 10 цього Закону не допускається, якщо обвинувачений чи пiдсудний проти цього заперечує.  
57. Особа, щодо якої вирiшується питання про закриття справи, свою згоду органу дiзнання та попереднього слiдства подає в письмовiй формi, а суду - в уснiй чи письмовiй формi з обов'язковим зазначенням цього у протоколi судового засiдання.  
58. Постанови про застосування амнiстiї, винесенi органами дiзнання та попереднього слiдства, санкцiонуються прокурором. За вiдсутностi згоди на застосування амнiстiї закiнчена розслiдуванням справа надсилається до суду, який розглядає її та вирiшує питання про можливiсть застосування амнiстiї.  
59. Судом рiшення про закриття кримiнальної справи приймається у судовому засiданнi за участю прокурора.  
60. Стаття 16. У разi застосування амнiстiї до осiб, яким замiнюється невiдбута частина основної мiри покарання у виглядi позбавлення волi на умовну, суд встановлює iспитовий строк на строк невiдбутої частини покарання. Строк погашення судимостi цим особам вирiшується вiдповiдно до частини третьої статтi 55 Кримiнального кодексу України.  
61. У разi вчинення особою, до якої було застосовано амнiстiю на пiдставi статтi 6 цього Закону, протягом невiдбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтею 43 Кримiнального кодексу України.  
62. Стаття 17. У разi застосування амнiстiї до осiб, яким скорочується невiдбута частина покарання, визначення нового строку покарання обчислюється з дня набрання цим Законом чинностi. Про дату закiнчення вiдбування покарання засудженому сповiщається протягом мiсяця пiсля опублiкування цього Закону.  
63. Стаття 18. Пiд дiю цього Закону пiдпадають особи, якi вчинили злочини до дня набрання ним чинностi включно.  
64. Стаття 19. У разi застосування амнiстiї пiд дiю статтi 1 цього Закону пiдпадають:  
65. неповнолiтнi, яким на час вчинення злочину не виповнилося 18 рокiв;  
66. не позбавленi батькiвських прав чоловiки та жiнки, що мають дiтей, яким не виповнилося 18 рокiв на день набрання цим Законом чинностi, або дiтей-iнвалiдiв незалежно вiд їх вiку;  
67. вагiтнi на день набрання цим Законом чинностi жiнки;  
68. жiнки, якi досягли 50-рiчного вiку, та чоловiки, якi досягли 55-рiчного вiку на день набрання цим Законом чинностi, а за вiдсутностi документiв, що пiдтверджують день i мiсяць народження, - жiнки, якi народилися до настання 1950 року i чоловiки, якi народилися до настання 1945 року;  
69. чоловiки та жiнки, якi мають одного чи обох батькiв, якщо батьки досягли 70-рiчного вiку на день набрання цим Законом чинностi;  
70. чоловiки та жiнки, якi мають одного чи обох батькiв, що визнанi iнвалiдами першої групи до дня набрання цим Законом чинностi;  
71. ветерани вiйни - учасники бойових дiй, iнвалiди вiйни та учасники вiйни, яким видано посвiдчення вiдповiдно до Закону України "Про статус ветеранiв вiйни, гарантiї їх соцiального захисту";  
72. особи, яких у встановленому порядку визнано iнвалiдами першої чи другої групи до набрання цим Законом чинностi;  
73. особи, яких до набрання цим Законом чинностi чи в перiод його виконання вiдповiдно до рiшення медичної комiсiї визнано хворими на туберкульоз активної форми (пiдгрупи "А" i "Б" першої групи та пiдгрупа "А" п'ятої групи диспансерного облiку) та онкологiчнi захворювання (друга, третя i четверта клiнiчнi групи).  
74. До учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на Чорнобильськiй АЕС та потерпiлих вiд Чорнобильської катастрофи належать особи, яким видано документи вiдповiдно до Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи" та аналогiчних законiв iнших держав - республiк колишнього СРСР.  
75. Стаття 20. Пiдставою для визнання закiнченим курсу лiкування засудженим венеричної хвороби є медичний висновок, а щодо осiб, яким судом призначено примусове лiкування вiд алкоголiзму чи наркоманiї, - постанова (ухвала) суду про припинення примусового лiкування, винесенi до набрання цим Законом чинностi чи в перiод його виконання.  
76. Стаття 21. У разi застосування амнiстiї до осiб, яким строк покарання було скорочено в порядку помилування або амнiстiї, треба слiд виходити iз строку покарання, встановленого вiдповiдно до цих актiв.  
77. Стаття 22. Особи, якi за цим Законом звiльняються повнiстю вiд покарання, звiльняються як вiд основного, так i вiд додаткових покарань. Усi iншi засудженi, якi пiдпадають пiд дiю цього Закону, вiд додаткових мiр покарання не звiльняються.  
78. Стаття 23. Кабiнету Мiнiстрiв України, Радi мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласним, Київськiй та Севастопольськiй мiським, районним, районним у мiстах Києвi та Севастополi державним адмiнiстрацiям, виконкомам сiльських, селищних, мiських, районних у мiстах рад забезпечити:  
79. а) органiзацiю своєчасного облiку осiб, звiльнених з мiсць позбавлення волi на пiдставi цього Закону, сприяння трудовому влаштуванню працездатних та контроль за поведiнкою цих осiб;  
80. б) сприяння трудовому влаштуванню звiльнених на пiдставi цього Закону неповнолiтнiх або передачу їх пiд нагляд батькiв, органiв опiки та пiклування, помiщення в необхiдних випадках до дитячих виховних закладiв; здiйснення необхiдних заходiв, спрямованих на проведення серед цих осiб виховної роботи, недопущення вчинення ними повторних злочинiв;  
81. в) помiщення до закладiв соцiального захисту населення звiльнених iнвалiдiв та непрацездатних осiб похилого вiку, якi не мають родичiв, що могли б узяти їх на своє утримання.  
82. Стаття 24. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування i пiдлягає виконанню протягом трьох мiсяцiв.